Релокація в Бухарест: висновки після року життя в румунській столиці

Моя історія переїзду доволі проста. Компанія Conscensia, де я займаю посаду Head of Delivery (львівського офісу), відкрила новий розробницький центр в Румунії, а саме в столиці країни — Бухаресті. Мені випала нагода стати частиною команди, що займалася набором персоналу і налагодженням робочих процесів практично з початкової стадії. Через це і потрібно було переїхати. Забігаючи наперед, скажу, що після року проживання за кордоном я з сім’єю повернулася у Львів, але тепер про все по порядку.

Документи для переїзду і формальності

Незважаючи на те, що Румунія — це країна-сусід, вона не є настільки популярним чи вивченим варіантом для переїзду (навіть тимчасового) як, до прикладу, Польща, але доволі цікава. Перші типові асоціації, які виникають при згадці про Румунію — режим Чаушеску, корупція, Дракула :) Погодьтесь, не дуже обнадійливо... Але після кількох поїздок автівкою по країні з півночі на південь, попереднього вивчення Бухареста і зустрічей з майбутніми колегами мої сумніви розвіялись.

Загалом тема переїзду за кордон є далеко не новою. Я не претендую на оригінальність чи a lot of practical details про те, як отримати відповідні дозволи і всю супутню бюрократію — краще цей процес довірити професіоналам. У моєму випадку це була досить тривала процедура в кілька етапів для мене, чоловіка і дитини. Румунія входить до ЄС, і відповідно всі формальності є подібними до інших країн. Щоб бути працевлаштованим у Румунії, потрібно зібрати стандартний набір супутніх документів, перекладених і проапостильованих, разом з запрошенням (офером) на роботу, візу певного типу (не туристичну), яка дозволяє працевлаштування, і відповідний дозвіл на роботу. Краще користуватися послугами компаній, які допомагають з цим. У нашому випадку це були спеціалісти компанії Deloitte, які не тільки координували весь процес, але й особисто супроводжували в походах в різні державні установи, на кшталт immigration office. Закриттям усіх робочих документів також займалися працівники цієї компанії.

Недаремно бюрократія згадується в більшості джерел про Румунію. Типові труднощі, до яких потрібно бути готовими — це різні затримки при отриманні дозволів, від яких багато чого залежить. Також потрібно брати до увагу типову румунську «розслабленість» працівників певних установ. Наприклад, перша спроба відкрити рахунок в одному з банків, мережа якого поширена по всій Європі і також присутня в Україні, завершилась невдало. У нас взяли всі необхідні документи «для опрацювання» і ввічливо пообіцяли, що зателефонують, коли буде все готово. Звичайно, ніхто нам так і не зателефонував, на всі наші спроби якось дізнатися про статус заяви ми отримували однакову стандартну відповідь: «Your case is in queue for further process at other department, we don’t know when to expect an answer. We’re sorry etc». Після 3-4 тижнів очікування рахунок все-таки відкрили, але в іншому банку. Причому там його відкрили за годину, і з відділення ми вийшли гордими власниками іменних visa-карток.






У більшості румунських ІТ-компаній весь штат складають наймані працівники. Це веде за собою всі супутні операційні процедури і практики, які є більш формалізованими, ніж для контракторів.

До слова, офіційна національна валюта в країні — румунський лей (RON). Тому всі договори складені з привязкою до суми в леях, але курс лея до євро є досить стабільним, тож це не створює якихось труднощів на практиці. Згідно з офіційними ресурсами, країна планує перейти на офіційну національну валюту євро в 2024 році.

Румуни небайдужі до того, що відбувається в країні. Їм, як і нам, м’яко кажучи, не до вподоби масова корупція, що починається з управлінської верхівки. Нещодавно в країні відбувалися чергові масові антикорупційні протести. Ми також стали свідками подібних демонстрацій на початку 2017 року. Мабуть, тоді в офісі не було жодної людини (включаючи і не румун), яка б не виходила на мирні протести і залишалась байдужою до ситуації.

Мова

Мова — це окреме питання :) Румунська мова належить до романської групи. Тому тим, хто знає італійську чи іспанську, буде легше зрозуміти румунську на перших порах і вивчити (якщо буде таке бажання). Якщо залишатися жити в Бухаресті довше, то однозначно знати мову — це must. Це актуально і для будь-якої іншої країни. Але загалом у самій столиці у спілкуванні можна обходитися англійською мовою. На відміну від України, тут говорять базовою англійською в магазинах, на заправках тощо. Але, щоправда, цього не скажеш про менші містечка і села.

У компанії, і зокрема в румунському офісі на той час, офіційною мовою спілкування була англійська, тож у роботі не було ніяких перешкод. Але якщо ви не хочете почувати себе білою вороною, то краще все-таки докласти зусиль і вивчити хоча б кілька базових фраз румунською. Курсів у місті дуже багато, але я почала з мобільних додатків (Mondly), яких на перших порах більш ніж достатньо.





Специфіка ІТ-ринку країни

Румунське ІТ-середовище добре розвинене і продовжує розвиватися шаленими темпами, незважаючи на еміграцію топових румунських розробників в Західну Європу. Міста з найбільшою кількістю ІТ-компаній — це Бухарест, Клуж-Напока (місто з першим ІТ-кластером в країні), Ясси і Тімішоара. В Бухаресті представлені такі гіганти, як Microsoft, Oracle, IBM та ін. З глобальних гравців з ринку аутсорсу є Luxoft та безліч інших сервісних та продуктових компаній.

Середні зарплати в Румунії невисокі, тож оплата праці типового розробника вважається вищою за середню. Загалом вилки приблизно подібні до тих, що є в Україні. Тільки з урахуванням податків сума на руки виходить меншою.

Багато з розробників володіють не тільки англійською, але й однією або двома іншими іноземними мовами — французькою чи німецькою. Італійську румуни розуміють by default. Старше покоління знає ще й російську.

Оскільки IT-ринок праці розігрітий, то компаніям доводиться конкурувати за найкращих працівників. Це дозволяє румунським розробникам почувати себе впевнено і користуватися цим фактом. Багато хто не затримується на одному місці праці довше ніж на рік-півтора, і це скоріше норма, ніж виняток. Типові бенефіт-пакети, які надають компанії працівникам включають:

  • flexible робочі години (у тому числі робота з дому);
  • скорочені п’ятниці (привіт, Сonscensia:));
  • так звана «13 зарплата»;
  • медичне страхування, приватні пенсійні страхування та накопичення, абонементи в зал, басейн, обіди тощо;
  • паркомісця — враховуючи, що запаркуватись у центральній частині міста майже нереально, у певних випадках цей бенефіт може бути одним з ключових :)

Погодьтесь, непогано.

Також тут поширені різні ком’юніті та івенти. Наприклад, Dev After Work організовують події з різних тем і технологічних стеків у Бухаресті. Суттєвий мінус у тому, що більшість презентацій проводяться румунською, але тут знову повертаємось до пункту про мову — її треба знати хоча б на базовому рівні.

Проте в плані щоденної роботи я не відчула особливих відмінностей. Завдання знайомі, всі засоби є — тому вперед до цілі. Звичайно треба враховувати специфіку культури і менталітету — він все-таки трохи інший. Та зрештою головне — це люди, з якими ти працюєш. Шукати підхід потрібно, як до розробника в Україні, так і до розробника в Бухаресті.

Житло в Бухаресті

Помешкання ми почали шукати наперед, але не дуже задовго до переїзду. За кілька тижнів до узгодженої дати ми приїхали в місто, щоб знайти житло. Ми скористались послугами однієї з місцевих ріелторських агенцій, яка дуже допомогла не тільки з вибором квартири, але й ознайомила з містом, рекомендованими районами для проживання тощо. Загалом пристойні апартаменти можна знайти за сумму починаючи від 400-500 EUR за місяць (не враховуючи комунальні). У нашому випадку вийшло трохи дорожче тому, що переїздили з дитиною (4 роки на той час) і собакою. Тому, відповідно, критерії пошуку ускладнювались — важливою була не тільки локація і зручність добирання в офіс, а також наявність парку відносно недалеко, дитячих майданчиків та місць для прогулянок з собакою.

Вид з вікна орендованої квартири

Витрати

Приблизна таблиця типових витрат на сім’ю з трьох людей на місяць виглядає так:

Житло (оренда)600-800 EUR
Комунальні200-300 EUR
Їжа 400-500 EUR
Садок чи початкова школа (англомовні)500-800 EUR
Міський транспорт 50 EUR
Заправки (залежить від того, як їздити) 200 EUR

Загалом: 1950-2650 EUR

Розваги, одяг та інше не включаю, тому що тут все залежить від індивідуальних звичок. Єдине ще додам, що розваг в місті і поза містом більш ніж достатньо.

Особливості міста

Усім відомо, що Бухарест (не плутати з Будапештом) — столиця Румунії, тому життя тут вирує. Після відносно спокійного і невеликого Львова, це місто видалось мені дуже великим і «різношерстим» зі своїми майже двома мільйонами населення, якщо вірити офіційній статистиці (і близько 3,2 млн, якщо вірити місцевим мешканцям). Місцями Бухарест дуже гарний, монументальний я б сказала, і водночас деякі райони дуже занедбалі і не рекомендуються до відвідин.

Географічно місто поділене на сектори — всього їх 6. Більшість бізнес-центрів, включаючи офіси багатьох ІТ-компаній, знаходяться в північній і центральній частині міста (Pipera, Floreasca). Тому ці частини міста найбільш популярні, розвинуті і дорогі, якщо порівнювати з іншими. Також це типові райони, де мешкають експати, яких в Бухаресті ой як багато. Вечорами, прогулючись парком Герастрау (найбільший парк міста з озером), можна почути різні мови — англійську, французьку, російську і багато інших. Української майже ніколи не чула за весь час проживання там.




Транспорт

Деколи мені здавалося, що автомобілів у місті більше, ніж людей. Автівок дійсно багато, вони припарковані всюди й іноді абияк. Величезна кількість машин, звичайно, означає довжелезні затори, причому по всьому місті. Особливо страждає центральна частина міста, де трафік напружений цілий день. Ми мали своє авто, але використовували його переважно на вихідних — для поїздок за продуктами або за місто. Протягом тижня на роботу я їздила на метро або ж ішла пішки при хорошій погоді (30-40 хв).

Містом курсують автобуси (переважно великі і комфортні), тролейбуси, трамваї (багато з них ретро). А ще є метро, яке дуже рятує ситуацію. Офісний планктон (такий, як я) переважно добирається на роботу на метро, яке в години пік забите. Є велодоріжки, але далеко не по всьому місту. Найбільше і найкраще покриття в центральній частині міста. Таксі відносно недороге і популярне, але стиль водіння не для людей зі слабкими нервами. Взагалі до манери їзди в Бухаресті треба звикнути. Місцеві мешканці називають цей стиль «defensive driving», я б його віднесла більше до «aggressive driving». Потрібно бути дуже уважним при водінні, адже це повна протилежність спокійній, розміреній їзді, до якої всі звикли в Західній Європі.

Повітряне сполучення доволі хороше. За 15 км від столиці в Отопені є міжнародний аеропорт Bucharest Henri Coandă. Доступні квитки на найбільш популярні лоукостери Wizz Air, Ryanair. Також присутні інші найбільш поширені авіаперевізники, тому подорожувати досить зручно.




Медицина

Ситуація з державною медициною, як кажуть місцеві мешканці, залишає бажати кращого. Але тут поширені приватні клініки, в яких ситуація дещо ліпша. Медичне страхування (для працівника чи всієї сім’ї) є частиною benefit package, який пропонують більшість компаній. Я з сім’єю користувалася послугами клінік Medicover. Також рекомендують мережу Regina Maria. Звичайно є ще й інші, але ці дві найбільш поширені.

Клімат і географічні особливості

Здавалося, що клімат Бухареста не мав би дуже відрізнятися від того, до якого ми звикли в західній частині України, але насправді він значно відрізняється. Клімат помірно континентальний, як і в нас, але з поправкою на нижчу широту в Бухаресті набагато тепліше і сухіше. Літо починається практично з середини квітня, в літні місяці в місті неймовірна спека, і також тут доволі тепла осінь.

Влітку на вихідних місто стає практично пустим. Це майже традиція — на вихідних вибиратися на Чорне море, до якого близько 230 км від Бухареста по магістралі. Констанца — найбільше місто на узбережжі, туди їдуть переважно з дітьми. Для більш активного відпочинку молодь їде далі на південь. Містечко Вама-Веке, що майже біля кордону з Болгарією, — одна з найпопулярніших локацій для активного пляжного відпочинку та літніх нон-стоп вечірок. До речі, у довшу класичну відпустку «до моря» румуни переважно їдуть у Болгарію або в Грецію.

Крім моря в Румунії є ще гори, ті самі Карпати, але інший їх бік. Тому любителям гірського відпочинку також буде чим зайнятись. Дуже гарні гірські містечка і замки Трансильванії — Сіная (найближче до Бухареста), Сібіу, Брашов, замки Пелеш, Бран — це принамі ті, де ми встигли побувати. Моїм фаворитом серед гірських містечок є Сібіу — центральна частина дуже гарна і навіть трішки казкова, я б сказала.

Славнозвісна гірська дорога Трансфагарашан — це окрема історія. Маршрут пролягає по мальовничій місцевості з гірськими озерами, водосховищем і різкими серпантинами. До слова, цей маршрут вважається досить небезпечним і частина дороги закрита приблизно півроку.

Зима схожа на ту, до якої ми звикли в Україні, тільки, мабуть, трішки коротша.








Бухарест знаходиться в сейсмічно небезпечній зоні. Столиця Румунії має сумну історію руйнівних землетрусів з численними жертвами. Під час проживання в місті ми стали свідками незначного землетрусу в 5.3 балів, який відбувся вночі. В місті ніхто не постраждав і обійшлося без будь-яких руйнувань, але відчуття, коли ти прокидаєшся вночі від того, що ліжко і підлога трясуться, м’яко кажучи, не надто приємні. З негативу — Бухарест вважається одним з найбільш забруднених міст у Європі. Гір сміття ми тут не бачили, але відчувається, що про довкілля тут, як і загалом в Румунії, не сильно дбають.

Загалом помітно, що країна активно розвивається. Дороги хороші навіть в глухих селах у горах. Але дуже видно контраст між відносно розвинутою столицею і посткомуністичними бідними містечками і селами.

Висновки

Так склалося, що в сучасному ІТ-суспільстві побутують різні думки щодо переїзду. У моєму випадку з самого початку не йшлося про переїзд на ПМЖ, тож попередньо я планувала поїхати на рік. Цього мало б вистачити для досягнення робочих задач, поставлених компанією. Це також достатньо часу, щоб вивчити специфіку країни, культури і загалом нового середовища. І для тих, хто планує виїздити жити за кордон — як на мене, рік — це мінімальний термін, який потрібен для облаштування і усвідомлення того, чи це ваше чи ні.

Їхати чи не їхати кудись — це справа індивідуальна. Моя історія закінчилася тим, що після року роботи в румунському офісі я повернулася в наш офіс у Львові. Це однозначно цінний досвід, який вплинув не тільки мої погляди на роботу, але й на життя загалом :)

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному0
LinkedIn



56 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Продовжую читати статті, але ще не звик до того, що у мене тут є аккаунт і, відповідно, можливість лишати коментарі. Треба напрацьовувати звичку дякувати за цікаві матеріали.
Тому: дякую авторці за висвітлення дійсно непопулярного напрямку. Бо на кожному кроці релокації до США, Швеції чи Польщі, а от про Румунію читаю вперше.

Станіславе, дякую за відгук.

Дякую) даже цiкаво

Корисна інформація, автору подяка.

Дуже дякую за чудову цікаву корисну розповідь! :)

Вампиров много на улицах? Или они только ночью выходят?

ночью выходят

коней красти

коней красти

та то не вампиры то свои из местных же ж ))

Наконец-то подробно узнал, Галя, детали твоей поездки :)

Налоги, высокие цены, коррупция. Ну и нафига?

human capital

Что это за зверь и нафига он лично тебе?

локація в межах EU

Так безвиз. Зарабатывать на поездки гораздо лучше на Украине

Тут власне я не мала на увазі персональну мотивацію, а загалом рішення компанії для чого відкривати офіс там.
З тим фактом, що простіше накопичувати фінанси (в тому числі і на подорожі) перебуваючи в Україні (принаймі на даний момент) ніхто не сперечається.

я не мала на увазі персональну мотивацію, а загалом рішення компанії для чого відкривати офіс там.

А тебе оно зачем?

Работали с румынами — строго 50/50, есть нормальные, есть настолько тупые и наглые, аж оторопь берет. Ситуация одинакова и среди девелоперов/куа, и среди менеджмента.

цілком згідна — людський фактор ніхто не відміняв

по опыту работы с ними на нескольких проектах: я бы сказал если в плане профессионализма ещё можно дотянуть до 50/50 то в плане желания придумать 100 отмазок и в итоге так ничего и не сделал чуть ли не 80/20 не в лучшую сторону

румыны породили Александреску

А как школа/садик с Вашей точки зрения?Как деткам такой переезд?Тяжело они адаптировались или было несложно?Спасибо )

ситуацію з англомовними садками ми досліджували в теорії, але на практиці знайшли інший вихід тому в садок так і не ходили. Насправді малій дійсно було непросто і вона засмучувалась коли не могла порозумітись з дітьми на дит. майданчиках. Але якщо б ми залишались в Румунії на довший час тоді б це питання «ходити в садок чи ні» навіть не виникало)

>> як на мене, рік — це мінімальний термін, який потрібен для облаштування і усвідомлення того, чи це ваше чи ні.
Як на мене, то одного року не достатньо. Мінімум — три. За рік ні місцеві то тебе не звикнуть, ні ти до їх, ще будуть неприродні відносини. Не встигнеш пройти декілька процедур продовження дозволу на перебування, не встигнеш ближче познайомитися з різними установами (банки, страхові, лікарні, автосервіс, і таке інше)

ну після 3х років я б навряд чи повернулась вже :)

Pianобой діло каже. Рік — це краще, ніж туристична мандрівка на тиждень, але все ж недостатньо, щоб відчути країну. Ну і, як автор зазначає у статті, на рік і англійської вистачить, а для більшого терміну румунська — must. Посереднє володіння місцевою мовою — то вже інший рівень сприйняття оточення, де б ти не був.
Рочки за три вже почуваєшся, як свій, і вже Україна викликає культурний шок. А до того, коли здається, що освоївся, на тебе чекає ще багато сюрпризів: як приємних, так і не дуже.

800EUR/мес. за аренду квартиры? В Бухаресте?? Это дворец цыганского барона, наверное)
p.s. Гуглятся довольно неплохие варианты в диапазоне 250-400EUR, хотя потребности у всех разные, конечно.

В нашому випадку були дуже важливі не тільки квартирні умови, а й сам район та розташування (поруч метро та парк), що по суті мало значний вплив на ціну. Плюс наявність собаки не спрощувала ситуацію.
А так, згідна — потреби у всіх різні )

Герастрау — дас ист шо-то голландское.

ХерэстрЭу.

Тільки з урахуванням податків сума на руки виходить меншою.

«ви все вреті», неможе такого бути що в ельфії, нехай й близькій до нас географічно менше платять ніж у нас!!!!

Ну, наприклад, у Любліні зарплати в ІТ менші, ніж у Львові.

А специалисты в Люблине такие-же как во Львове?
А стоимость жизни?

Специалисты, по большому счету, такие же, а стоимость жизни немного выше (аренда/недвижимость дороже, авто купить дешевле но ремонтировать дороже... товары/продукты ± так же, услуги дороже... как-то так)

по большому счету, такие же

Так да не так.

Я вижу, что польские специалисты получают меньше наших, но могут «оптимизировать» налоги, в отличие от.

авто купить дешевле но ремонтировать дороже

Но и ремонтировать реже.

товары/продукты ± так же

Что-то дороже, что-то дешевле (как сильно, так и не очень).

В моем случае (то что я ем: сыры и хамоны, красная рыба) — сильно дешевле, а если не дешевле — то качество заметно лучше.

услуги дороже

Да, потому-что парикмахер не получает 3200-5000 грн. (не про Киев речь, а за всю страну), а 2100-5000 злотых.

В этом есть плюс и минус:
Не будут вокруг «мешка с деньгами» вертеться как жареный уж, но и не будут думать «как-бы наjoбать и продать ненужное».

Лично для себя я понял, что лучше жить в чутка более богатом обществе — тогда и продукты в магазине разнообразнее и вкуснее.

Я вижу, что польские специалисты получают меньше наших, но могут «оптимизировать» налоги, в отличие от.

Думаю вариантов для оптимизации у нас по больше. Многие у нас вообще в черную работают.

Но и ремонтировать реже.

Ямы не главное, что влияет на ремонт машины.
Только вы не забывайте напомнить про: стоимость парковки, стоимость страховки, стоимость автобама, штрафы и стоимость самого ремонта

Товары в основном качественнее и дешевле.
Но вот услуги, это просто космос по сравнению с Украиной. Медицина, индивидуальные тренировки, массаж, такси.

Многие у нас вообще в черную работают.

У них тоже, но не IT.
Они «оптимизируют» через B2b контракты, и получают ровно то что платил-бы работодатель работая они на трудовом договоре, минус НДФЛ.
Но да — тогда никакой пенсии и больничных.

стоимость страховки

У меня уже скидка 50% на стоимость ОС + такая-же на АС. ОС мне стоило 820 злотых на этот год. Дороже чем в Украине?
Да, но действует по всему ЕС, а не только в Украине + покрывает намного больше и лимиты ого-го.

Сколько там автоцывилка покрывает поверждений другому участнику? 200 000 грн? 500 000? Этого может нехватить даже на дверь какого-то крутого БМВ.

штрафы

Ну, это такое — я считаю, что ездить надо так что-бы не было штрафов.

и стоимость самого ремонта

Сколько платил в Украине за очередной сервис хюндая 2012-го года, так и плачу каждый год (в пересчете на доллары).
Вот в этом году до-набивал климатизацию. Вышло около 1000 злотых все вместе (с сервисом).

Медицина

У нормальных сотрудников в нормальных фирмах — нормальная страховка + гос. медицина (я не про очереди, с этим проблема) очень даже нормальная. Я-бы сказал очень очень нормальная.

13к за двушку, еда вся дороже на ~10-15%. А девелоперов мало, так как город не айтишный ну и наверно из-за этого и менее квалифицирован.

P.S. Только сегодня продукт овнер сказал что зп в Румынии больше, чём в Польше, в IT индустрии.

P.S. Только сегодня продукт овнер сказал что зп в Румынии больше, чём в Польше, в IT индустрии.

Кажется ерундой.

www.zdnet.com/...​tax-yes-it-really-exists

After Poland, Romania has often been referred to as the most promising location in the region for tech

According to Ramona Jurubita, deputy head of taxation services at KPMG in the Romanian capital Bucharest, the IT sector employs around 90,000 people in the country. Analyst firm Gartner puts the number of certified IT specialists in Romania at 64,000

"Indeed, since 2001 a string of Romanian tax laws have stipulated that a tax exemption — the standard rate of 16 percent is reduced to 0, and the [workers’] net salary is in effect 19 percent larger

though still lower than nearby Czech Republic.

Дальше можно не читать...

Румыния одна из немногих стран в которую пока что неинтересно уезжать из Украины. Но если еще пару лет все будет развиваться как сейчас, то вскоре о таком варианте можно будет серьезно задумываться

ты ж в Манитобу собирался, какая Румыния

в Манитобу без друзей не берут :(

— Який у румунів менталітет? Наскільки легко ідуть на контакт?
— Яка ситуація з експатами в Румунії?

— Румуни загалом відкриті і легко йдуть на контакт. Як на мене вони більш емоційні ніж українці, але до того потрібно звикнути.
— На жаль не можу щось стверджуваті щодо ситуації з експатами в країні, але можу прокоментуваті щодо Бухаресту. В місті ми і жили в районі експатів. Є досить багато італійців, греків, французи, вихідці з Молдови, кілька датчан ;) В місцевому спортклубі було чути англ мову, російську також.

А українська діаспора є в Бухаресті?

Думаю так, але чи значна важко сказати. Зі свого досвіду то зустріли АЖ 2х вихідців з України за весь рік.

То ви мабуть не там шукали :) У 2015-2016 вiд Luxoft менi здаеться десь 100 людей переiхали. Бiльша части на згодом повернулись але хтось ще залишився напевно

Перші типові асоціації, які виникають при згадці про Румунію — режим Чаушеску, корупція, Дракула

Нет. Первая ассоциация — цыгане.

Стереотипи вони такі. В Румунії відсоток циган як і по всіх східних Балканах ~2-3%

Интересно, как это определяют? В том смысле, что цыгане, наверное, не очень активно ходят на переписи или участвуют в опросах

Вони ж всі є громадянами, тому оцінка ± існує.

В Румынии очень много цыган без паспортов ВООБЩЕ. Социальное такое себе движение.

Перепись населения и их декларации — основной источник.

По данным 2012, 16,79 млн этнические румыны (88,9%), 1,22 млн венгры (6,5%) и 621.573 цыгане (3,3%). Из них 62% живут в сельской местности (390.903).

Цифра обсуждаема, как и любая подобная статистика. В любом случае, официальные цифры без учёта исторических событий вроде военных действий и связанных с этим переселений, такие:
1930: 242.656 (1,6%)
1956: 104.216 (0,6%)
1966: 64.197 (0,3%)
1977: 227.398 (1,05%)
1992: 409.723 (1,8%)
2002: 535.250 (2,5%)
2011: 621.573 (3,0%)

Из-за того, что ромы нервируют румын (социальная изолированность, дикая бедность / невероятное богатство, воровство, попрошайничество и вездесущесть), принято считать, что их вообще ДО ЧЕРТА и больше, но это эмоции.

adevarul.ro/...​42d5a663924d12/index.html — председатель национального агенства по делам ромов Илие Динкэ заявил в 2011-ом, что в Румынии два миллиона цыган. Но им нужно финансирование, поэтому чем больше бенефициариев будет заявлено, тем больше денег можно просить из общего бюджета, поэтому...

У них в Румынии только особняки баронов. А сами они по всей Европе релоцировались.

ага, именно такие ассоциации :))))
www.youtube.com/watch?v=i3S9NIC7vSg

Підписатись на коментарі