×

«Здається, я живу не в Швеції, а в Spotify»: історія про комфортний релокейт

Сьогодні Роксолана Косів — iOS-розробниця в стокгольмському офісі Spotify, а почалося все з природничо-математичного ліцею в місті Долина Івано-Франківської області. Саме там дівчина потрапила до середовища, яке давало стимул сумлінно вчитися. Тоді її життя почало обертатися навколо математики й англійської мови. З легкої подачі тата-програміста вирішила пов’язати майбутнє з програмуванням та обрала нову на той час спеціальність «Програмна інженерія» у Львівській політехніці.

Робота в IT замість Work&Travel

Літо 2013-го, після свого третього курсу, дівчина планувала провести за програмою Work & Travel в Америці, але відмова у візі спонукала зайнятися чимось в Україні. Знайти роботу, наприклад. Шлях до розробки під iOS розпочався з вакансії Android-розробниці (стажиста) у компанії Remit. На співбесіді Роксолані сказали, що Android вона не знає, але запропонували вчити iOS. І вона погодилася, бо, за її словами, це єдине, що могла відповісти студентка третього курсу. Remit — це шведсько-українська компанія, де після стажування Роксолані запропонували роботу. Працюючи там майже два роки, дівчина їздила в бізнес-поїздки, тому ще тоді змогла познайомитися зі Стокгольмом.

Потім працювала в стартап-студії, а відтак — Mac-розробницею в N-iX. І хоч раніше Роксолана не мала досвіду в Mac-розробці, дівчину підкупив бренд компанії, адже, за відгуками працівників, це хороше місце для роботи. Після чотирьох років, розробляючи продукти під iOS і Mac, Роксолана зрозуміла, що мобільна розробка лежить ближче до душі. Крім того, з’явилося бажання працювати не підрядником, а безпосередньо з продуктом і впливати на те, що отримує кінцевий споживач. В Україні часто трапляється, що ті, кому набридла робота в аутсорсі, знаходять замовників і створюють власні маленькі компанії, де продовжують робити те саме. Роксолана також розглядала варіанти роботи в продуктовій компанії в Україні. Ті компанії, які їй імпонували, були в Києві, а переїжджати до столиці дівчина не хотіла. Та й швидко з’явилася можливість працювати віддалено.

Замовником став ресторатор із Франції. Саме ця робота дала змогу експериментувати. Дівчина багато читала, проходила курси на Udemy, стежила за новинами iOS-розробників на Medium і могла впроваджувати вирішення, які вважала доцільними. А в лютому 2018-го розпочалася історія Spotify.

Про Spotify

Spotify — це саме той улюблений багатьма сервіс, який уможливлює слухати музику й подкасти легально. Це саме той сервіс, який досі офіційно недоступний в Україні, хоча його й засновано 2006 року (тут, до речі, можна проголосувати за ідею запуску Spotify у нашій країні). 4165 людей у 18 офісах у всьому світі працюють для забезпечення роботи й розвитку сервісу, аби 200 мільйонів людей у 78 країнах мали безперервний доступ до 40 мільйонів аудіозаписів.

Роксолана не планувала працювати в Spotify, точніше не шукала роботу саме там навмисне. Її самі знайшли, і доволі стандартно — через LinkedIn. «Тобі цікаво пройти співбесіду?» — запитала рекрутерка. Звісно, що дівчині було цікаво. Переїжджати з України не планувала, бо й у Львові їй було класно (не дарма його визнали найкомфортнішим серед українських міст). Але коли з’явилася можливість, то чому б не спробувати? Пройти співбесіду заради самої співбесіди в цій компаній — це вже крутий досвід.

Співбесіди

Отож спочатку три онлайн-інтерв’ю: з HR, технічне й культурне. Під час першої розмови, окрім загальних запитань, потрібно взяти участь у технічній вікторині, з варіантами відповідей «так» і «ні». Запитання стосувалися як загалом програмування, так і безпосередньо напряму iOS. Результат quiz’у — це і є допуск (чи недопуск) до наступного інтерв’ю, якого Роксолана боялася найбільше.

Другий етап — технічна співбесіда. Тут варто бути готовим і до теоретичних запитань, і до практичної частини. У Spotify — online coding. Роксолані довелося поділитися своїм екраном, пояснювати й коментувати, що та чому вона використовує для виконання завдання. Це інтерв’ю тривало майже півтори години.

Третій дзвінок — найважливіший — це культурне інтерв’ю з менеджером. Запитання варіюються від «Твоя найбільша поразка й урок, який з неї винесено» до «Твоє ставлення до інклюзії й культурної різноманітності». Мета цієї розмови — визначити, наскільки кандидат good fit. Навіть якщо в людини відмінні технічні навички, упередженість чи стереотипи щодо інших — прямий шлях до відмови.

Далі — onsite-співбесіда (або цілий день співбесід). Роксолана проходила інтерв’ю в головному офісі в Стокгольмі, їй оплатили дорогу й два дні перебування в місті. Три співбесіди й обід з потенційними співробітниками забирають увесь день. Перша співбесіда знову була культурною. Потім Роксолана проходила тестування на System Design, де потрібно було скласти архітектуру роботи програми, намалювати на дошці й пояснити свої рішення. Обід — це теж своєрідна співбесіда, адже після нього також дають зворотний зв’язок: наскільки людина комунікабельна та як поводиться в компанії.

Останнє інтерв’ю — Show and Tell. Його проводила iOS-програмістка Таня з Києва, яка привіталася українською (у Spotify багато дівчат-програмістів :)). Після дня співбесід це було найкраще, що можна було почути :) Тут показували свої проекти та їхні source code. Роксолана готувалася до цього й багато рефакторила, але однаково були місця, які хотілося покращити. Про це треба чесно й відверто говорити. Цей етап ще раз доводить, що, окрім основної роботи, варто мати власні pet-проекти (оскільки більшість проектів на компанію захищено договорами про нерозголошення).

Процес проходження співбесід тривав орієнтовно два місяці. До слова, попередньо невідомо, у який відділ чи на який із продуктів компанії візьмуть на роботу. Це визначають за результатами зворотного зв’язку. Job offer надіслали за два тижні після останньої співбесіди. Коли Роксолана отримала offer, то довго не думала, бо такі можливості трапляються не часто! Хоча дівчина знає багато людей, які навіть після успішного проходження всіх етапів співбесід відмовилися від переїзду й роботи.

Документи й переїзд

Spotify піклується про комфорт своїх працівників. Коли кандидат погоджується на роботу, за ним закріплюють двох менеджерів. Один займається документами, а інший шукає помешкання (компанія не оплачує житло, а лише допомагає знайти найоптимальніший варіант) і все, що потрібно для переїзду. Роксолана працює у Швеції за робочою візою: аби її оформити, потрібно було поїхати до посольства в Києві. Людям, які живуть не в столиці, варто мати на увазі, що графік подання документів і видавання паспортів доволі незручний, тому доведеться витратити певний час. Окрім отримання візи, потрібно було ще закрити ФОП в Україні (за інших обставин довелося б сплачувати податки й в Україні, і у Швеції). Увесь процес затягнувся ще на два місяці.

Кожному працівникові, який приїжджає з іншої країни, дають relocation package. Сюди входять оплата квитків, relocation allowance, шведський ID, допомога з відкриттям рахунку в банку. Релокейт-пакет охоплює також переїзд для сім’ї. Якби хтось хотів привезти із собою меблі, то їхнє перевезення теж би оплатили :)

Tyresta — національний парк біля Стокгольма

Корпоративна культура: ти маєш вплив

То чим відрізняється робота в аутсорс-компанії від роботи в продуктовій? «Усім!» — каже Роксолана. Spotify — це 100% agile-компанія. Команди маленькі й автономні, зазвичай не більш ніж вісім людей. Автономність означає, що кожна команда сама визначає, як побудувати процес, які інструменти для цього використовувати, скільки мають тривати спринти.

«Make podcast great for the first time», — жартують у команді Роксолани. Вони працюють над розвитком подкастів. Це відносно новий продукт Spotify, і саме подкасти є стратегічним фокусом компанії на 2019 рік. У їхній команді 8 людей: продакт-менеджер, розробники під iOS, під Android, QA, Agile Coach. Останній стежить за наявними процесами, інколи фасилітує мітинги, інколи допомагає придумати чи вдосконалити процес. Роботу побудували в такий спосіб: щоквартально вони планують завдання й задачі, які слід вирішити, а щотижня визначають поточний фокус.

У Spotify проводять багато мітингів. Частина з них стосується розвитку продукту: продакт-менеджер пояснює, яку задачу потрібно розв’язати й чому, а команда визначає найкращий спосіб для її реалізації. Інші наради — це співпраця з іншими командами, що є однією з найважливіших речей у компанії. Дуже часто інтереси чи плани однієї команди перетинаються із завданнями інших, тому потрібно знайти спільне рішення й підхід, який задовольнить усіх.

Співпраця команд у Spotify. Джерело: Spotify Engineering Culture — Part 1

Невеликий розмір команди вможливлює кожному висловити свої зауваження чи коментарі з приводу тієї чи тієї фічі. Для шведів важливо, щоб до голосів секретаря й генерального директора дослухалися однаково. У Spotify працюють люди із 70 країн, сама Роксолана безпосередньо співпрацює з людьми з Філіппін, Німеччини, Британії, Мексики, і всі мають право голосу. Це створює унікальний досвід. Вони разом обговорюють розвиток продукту й те, що в підсумку отримає користувач. Для планування спринту використовують фізичну дошку й кольорові наліпки, для решти є JIRA та багато документів. Команди розміщуються в оупенспейсі, проте мають власні зони відпочинку й місця для обговорень, а практично кожна стіна в офісі — дошка.

У компанії гнучкий графік, проте команди щодня проводять стендапи, на яких повинні бути присутні всі учасники. Можна працювати віддалено, але під «віддалено» мається на увазі 1–3 дні. Якщо є потреба працювати не з офісу місяць чи більше, це треба обговорити з менеджером і командою. Роксолана вважає, що набагато зручніше працювати з офісу, бо так питання вирішуються швидше, і ти завжди в курсі всього, що відбувається.

Стандартно потрібно відпрацювати 40 год/тиждень, проте тут роботу побудовано на довірі. Немає clock-in i clock-out. Оскільки кожного члена команди активно залучено до процесу планування й розвитку, то він відчуває відповідальність за роботу, яку виконує. Роксолана здивована: «Ніхто не стежить, коли ти працюєш. У принципі, напевно, можна й не працювати. Але я не знаю нікого, хто хотів би нічого не робити :) Бо людям подобається те, чим вони займаються».

Оупенспейс у Spotify. Фото: Business Insider Nordic

Тож до уваги менеджерів: окрім бонусів, як-от фрукти, абонементи до спортклубу чи заняття з іноземних мов, дайте працівникам більше впливу на те, чим вони займаються, і побачите, як зростуть мотивація, якість та швидкість їхньої роботи.

Safe place to fail і кар’єрне зростання

«Ми хочемо робити помилки швидше, ніж будь-хто інший», — Даніель Ек, засновник Spotify. У процесі розробляння уникнути помилок неможливо. Кожна невдача — це можливість навчитися й перевірити свої знання. Тут за помилки не сварять, ба більше, навіть заохочують пробувати й помилятися. Саме тому про Spotify говорять, що це safe place to fail.

Роксолані пощастило потрапити до команди людей із 7-10-річним досвідом. У них є чому навчитися. Дівчина каже, що тут прийнятно чогось не знати й ставити багато запитань. Spotify — середовище, яке готове допомогти й підказати та зацікавлене у твоєму розвиткові. Два культурні інтерв’ю проводять для того, аби одразу відібрати правильних кандидатів, які дотримуватимуться принципів компанії. Spotify має рекомендації, як повинен поводитися працівник, який хоче сходити кар’єрною драбиною. Розвиток технічних навичок — це лише 20% на шляху до нового рівня. Переважно все залежить від поведінки. Тут головне — бути проактивним, брати ініціативу на себе, комунікувати з іншими й думати про те, як твоя робота вплине на бізнес.

У межах команди є Engineering Manager, який відповідає за людські ресурси й кар’єрне зростання працівників. Проте в Spotify існує правило «Drive your own development». Компанія створює багато воркшопів, можливостей для навчання й розвитку. Завданням програміста є їх використовувати, бо тут ніхто нікого не змушує. Інженер повинен бути проактивним. Нові знання, навички, підвищення — індивідуальна відповідальність кожного.

Тим паче Spotify заохочує інновації від працівників. 10% робочого часу (2 дні на місяць) працівники можуть використовувати, як хочуть: для навчання, власних проектів чи hack-проектів компанії. Spotify проводить Hack Days і Hack Weeks — досить популярну практику в продуктових компаніях, яка дає можливість утілити в життя всі найбожевільніші ідеї. Саме ті ідеї, на які немає часу через нагальні робочі задачі. Це може бути що завгодно: новий інструмент, який хотілося дослідити, створення нової фічі для продукту, покращення процесу, амбітна маркетингова компанія чи будь-що інше, що допоможе покращити Spotify. Так, наприклад, Discover Weekly — плейлист, який почався з рядка коду саме на одній з таких подій.

Життя в Швеції Spotify

Роксолана каже, що інколи здається, наче вона живе не у Швеції, а в Spotify, бо в офісі є все потрібне. HQ у Стокгольмі — це золота восьмиповерхова будівля в центрі міста. Усі офіси проектують у такий спосіб, аби люди могли розвиватися, насолоджуватися та творити.

Тут і справді є все, бо компанія планує навіть дозвілля своїх працівників. Кожен охочий може вибрати собі курси до душі. Наприклад, можна безплатно вчитися грати на гітарі, робити красиві фото чи міксувати музику. Spotify може похвалитися власною репетиційною та студією звукозапису Spotify Studios, які доступні для співробітників (такі самі студії є в офісах у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Лондоні, Нешвілі).

Spotify Studios у Стокгольмі. Фото: Business Insider Nordic

Роксолана вибрала для себе заняття з йоги й ще дуже хоче вивчити шведську. Стокгольм, як і кожна інша столиця, — інтернаціональне місто. Тут без проблем перейдуть на англійську в магазині, аптеці чи лікарні. На роботі чи на зовнішніх технічних подіях робочою мовою є англійська. Проте, аби комфортно почуватися в компанії шведів і відвідувати інші заходи, які не стосуються ІТ, треба знати шведську.

Поїсти теж можна, не виходячи з офісу. Салати, сендвічі й фрукти для працівників безплатні. Коли приходять «щасливі години», на верхньому поверсі, у барі з краєвидом на місто, можна випити коктейлі :)

Серед переваг роботи в Spotify: до соцпакета входить страхування, є можливість купити акції компанії та стати співвласником. Для працівників діє Stock Option Program, проте купувати чи ні — вибір кожного. А ще кожен, хто працює в Spotify, раз на рік може вибрати собі одну конференцію, а компанія оплатить квиток, проживання й харчування. Кажуть, що в Україні багато вихідних. Так от у шведському офісі Spotify пропонують 30 оплачуваних днів відпустки, лікарняні та, окрім того, можливі бізнес-поїздки.

Ціна за комфорт

Вартість життя в Стокгольмі вища за середньоєвропейську. Податки в середньому становлять 30% від зарплати (податок залежить від рівня доходу). Тому заощадити багато грошей, живучи в Стокгольмі, навряд чи вийде. Проте Роксолана переконана, що це — ціна комфорту, який того вартує. Дівчина їхала за досвідом, адже досвід у компаніях рівня Spotify — безцінний.

Перше, чим закохує в себе Стокгольм, це чистота. Вулиці, прибудинкові території та парки — усюди прибрано й немає сміття.

Шведську столицю можна обійти пішки, об’їхати автомобілем чи велосипедом, бо маршрути складено для всіх. Тут велосипедисти є такими самими учасниками дорожнього руху, як пішоходи чи автомобілісти. Для перших усюди є велодоріжки й окремі світлофори. Якщо немає власного велосипеда, не проблема: є безліч сервісів оренди, і навіть у найменшому з них, десь на набережній, можна розрахуватися платіжною карткою. Це, до речі, ще одна перевага для прихильників cashless economy: у магазинах, кіосках, таксі, метро чи туалетах не вимагатимуть готівку. І хоч Стокгольм — найбільше місто Швеції, його населення становить трохи менше ніж мільйон. Тут, навіть у центральній частині, не буде таких величезних натовпів людей, як, наприклад, у Римі чи Парижі.

Оскільки місто збудували на 14 островах, воно на третину складається з води, а ще на ⅓ — із зелених насаджень. У центрі дуже багато парків і скверів, а вже за 15 хвилин їзди можна насолоджуватися прогулянкою тихим лісом.

І ще про воду: тут, як і в інших північних країнах, її можна пити з-під крана. Шведи, зокрема орендодавці, дбають про умови, у яких живуть. Вимога «без радянських надбань» тут неактуальна, бо всі квартири сучасні. Асоціації, які займаються утриманням будинків, стежать, щоб регулярно вивозили сміття, поряд з помешканням були пральня, ремонт та інші сервіси, які постійно працюють. У довгострокову оренду квартири здають без меблів, тому можна облаштувати житло й створити ту атмосферу, яку хочеш.

Люди тут привітні й гостинні, готові допомогти, проте запрошувати до своєї компанії шведи не поспішають, особливо іноземців. Роксолана у Швеції лише 6 місяців, тому наразі всі її друзі тут — це співробітники. Окрім усього іншого, Стокгольм — одна з найбезпечніших столиць Європи. Тут низький рівень як дрібних крадіжок, так і тяжких злочинів. На вулицях практично не зустріти безхатьків, оскільки у Швеції діє закон, згідно з яким муніципалітети зобов’язані надавати будинок будь-якому громадянинові, який не має помешкання.

Найближчі 2-3 роки Роксолана планує працювати в Spotify, бо ця компанія дає поле для зростання й розвитку. Завдяки досвідченій команді професіоналів дівчина щодня набирається нових знань, а масштаб компанії показує, що є куди рости й чого прагнути. В Україні є багато можливостей і пропозицій роботи для програмістів, але якщо хочеться спробувати себе в продуктовій компанії міжнародного рівня, то Spotify та Швеція — гідні варіанти.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному4
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Читать ДОУ в последнее время нету ну совершенно никаких сил. Девочка чуть ли не после универа попала в компанию с мировым именем и переехала в одну из самых благополучных и спокойных стран. И все равно найдется какой-то интересный товарищ, вопрошающий, а почему не осталась в Украине и не откладывает на квартиру...

Роксолана, здравствуйте!

В Украине spotify необходим. Донесите это до руководства)

Интересно, единственный, кто считает, что 7 интервью, чтобы получить работу — это слишком!?
Ещё интересно, что рассчитывают получить в ответ на «Твоє ставлення до інклюзії й культурної різноманітності»? Неужели они думают, что кто-то скажет действительно правду!? Скажут то, что хотят услышать в ответ — не больше и не меньше, как, собственно, и на любые другие вопросы. Сейчас любой цикл интервью — это лотерея, по угадыванию претендентом, правильных для интервьюера, ответов на задаваемые вопросы.

У вас всех где-то что-то давным давно поломалось... вот только этого почему-то никто не понимает.

Стаття дуже цікава, дівчина — молодець!

241 коментар

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Спасибо, статья отличная!

Подскажите, а все таки чуть более детально, что насчет зарплат?

Какие средние цифры и сколько остается после налогов?

Цікаво. Дякую за статтю. Молодець!)

Очень хорошая статья, поздравляю, Роксолана! Spotify — отличная компания, особенно в начале карьеры.

Хотя и стандарты жизни в стране достаточно высокие, статья пока еще показывает взгляд сквозь розовые очки.

У меня они сильно спали после поиска квартиры для аренды и визита к местным врачам в vårdcentral, и к стоматологам. Последнее, правда, может не относиться к Spotify, из-за доступности медстраховок. Но медстраховки от работы — скорее исключение, чем правило.

У Швеції медстраховка від роботодавця опціональна і може не покривати всі випадки?

Розкажіть, будь ласка, що сталося під час Вашого візиту до місцевих лікарів у vårdcentral?

врач в год стоит до 3к сек, потом часть компенсируется

Страховка есть от государства, которая бесплатна и доступна всем. И есть частная, которая достаточно слабо распространена, и медстраховка от работодателя скорее исключение, чем правило.

Мы уже в Швеции 4,5 года, и за все время у меня не было хорошего опыта с vårdcentral. Если пройти эту ступеньку и попасть к специалисту — там отношение значительно лучше, но пройти vårdcentral не очень легко.
1) При визите в vårdcentral, если вы не при смерти, вас скорее всего просто отправят домой, без каких-либо исследований. Всегда ощущение, что просто хотят избавиться от тебя.
2) Сотрудник катался на лыжах, упал на палец. Палец синий и опухший. Пошел в скорую, просидел 4 часа и ушел домой.
3) Огромные очереди в стоматологии/ортодонтии. В моем родном городе мне сказали «даже не приходи сюда, тут дети в приоритете, поэтому ты ничего не дождешься». Записался в город за 60км, за 2(!) года они не смогли поставить брекеты. Вечные совещания, дискусии, а теперь, когда переезжаем в Стокгольм, сказали «мы больше вас не можем обслуживать, т.к. вы живете в другом регионе».
4) Жене стоматолог тут при пломбировании не вычистил старую пломбу, и пришлось после этого ставить коронку, в очереди с января 2018. Уже давно сделали в Украине, но с очереди не удаляемся, чтобы посмотреть когда же получим приглашение. Спустя 14 месяцев тишина.
5) У друга у беременной жены началось кровотечение, пошли в БВЦ, сказали «вам бы сделать узи, но у нас очередь забита». Пытались найти где-то сделать узи быстро — смогли только в Осло. Ближайшее в Гетеборге было через 5 дней.

Это первое, что вспомнилось.

Главная проблема — общее ощущение, что если что-то серьезное случится, что будет требовать быстрой реакции, то шведская медицина не сможет отреагировать вовремя.

Дякую за детальну відповідь. Цікавлюся для себе плюсами і мінусами переїзду в різні країни Заходу. Люди, які пропонують вакансії у Швеції, пояснюють відносно невисокий рівень зарплати кращою медициною і підтримкою державою сімей з дітьми...

Хорошая история, спасибо, Роксолана, что поделились. И имя, кстати, очень красивое =)

История для меня актуальна, так как я занимаюсь поиском профессионалов для Spotify в данный офис в Швеции. Перечень вакансий:

— Android developer
— Data Scientist
— Java developer (Java/ Linux)
— Python developer (Python/ Scala/ SQL)
— Senior Data Infrastructure Engineer (Java/ Google Cloud Platform/ Kafka/ AWS or Hadoop
— Senior Fullstack or Frontend Developers (React/ Redux)
— Senior Software Engineer (Java/ Scala/ Python)
— UX Designer

Роксолана на своем личном опыте рассказала о том, как работает компания. Всем, кому хочется себя попробовать — открыта к коммуникации.

Дівчина їхала за досвідом, адже досвід у компаніях рівня Spotify — безцінний.

Мне это в статье показалось главным, а не «стоимость комфорта». Жаль, что подробностей работы и культуры маловато, ведь компания реально крутая. Я думаю, надо писать статьи не про релокейт, а про то, как решаются проблемы в той или иной компании.

Вот тут об этом подробно рассказывается
labs.spotify.com/...​gineering-culture-part-1

На жаль, не всю інформацію про організацію роботи і процеси у компанії можна поширювати. З переїздом до іншої країни пов’язано дуже багато нюансів, які, на мою думку, варто було висвітлити. Дякую за ваш коментар, врахую на майбутнє:)

Да, я понимаю. Просто Spotify — компания, которая стала иконой и фраза spotify model очень долгое время была у всех на слуху и стала своего рода мантрой, пока не пошла обратка и не начали появляться материалы типа такого management30.com/...​/dont-copy-spotify-model
Вероятно, и по этой причине они могут позволить себе проводить по 7 интервью.

Если говорить про нюансы, то на ДОУ обычно все статьи про релокейт напоминают сладкую вату, хочется запить водичкой.

Читала дуже багато матеріалів про роботу у Spotify (і при бажання кожен може їх знайти у вільному доступі). Стаття все-таки про людину, яка працює у компанії, а не про компанію (інакше було б щось на кшталт «DOU Ревізор у Spotify»). Тому у цій статті лише та інформація, яку героїня погодилися поширити публічно, аби потім не мати проблем на роботі через пошурення конфіденційності:)

З свого боку, я постаралася поділитися історією досвіду Роксолани, без перебільшень і прикрас, так, як вона розповіла. А сумніватися у правдивості цих слів — ваше право.

Я от не знаю, чи це тільки мені якось некомфортно читати цю статтю від третьої особи. Написав він і так розпочався його день.

Дівчина молодець.

Дякую за вашу думку. Врахую при написанні наступних матеріалів:)

Интересно, единственный, кто считает, что 7 интервью, чтобы получить работу — это слишком!?
Ещё интересно, что рассчитывают получить в ответ на «Твоє ставлення до інклюзії й культурної різноманітності»? Неужели они думают, что кто-то скажет действительно правду!? Скажут то, что хотят услышать в ответ — не больше и не меньше, как, собственно, и на любые другие вопросы. Сейчас любой цикл интервью — это лотерея, по угадыванию претендентом, правильных для интервьюера, ответов на задаваемые вопросы.

У вас всех где-то что-то давным давно поломалось... вот только этого почему-то никто не понимает.

відсіюють унікумів, які недостатньо розумні, щоб підгадати очевидні відповіді.

А відбирають в такому разі кого? Кепів зі схильністю до римінгу? )

количество интервью, которое является адекватным == твоему желанию работать в компании. Если для тебя это кажется слишком — ты не хочешь работать в этой компании:)

самое печальное, что это никому не кажется слишком, хотя по факту все должны покрутить у виска и сказать после второго интервью — да вы ребята охренели! Но нет — все строем идут «в компанию мечты» на третье-пятое-седьмое и считают это нормальным.

вы серьезно? это ж как лезть со своими правилами в чужой монастырь:) вы можете очень долго размышлять кто кому что должен, при этом вы совсем не считаете цену приему человека на работу, и главное увольнения. К примеру в тех же штатах уволить FTE супер дорого и супер долго. Если вы покрутили у виска — то вам ОК, вы просто не хотите работать в этой компании, и вашей мотивации не достаточно чтоб пройти эти интервью:)

нет, я понимаю, что вы меня не понимаете :) я только не понимаю почему :)
дело не в мотивации — дело в глупости кем-то когда-то придуманной и почему-то подхваченной всеми.... это как с опенспейсами — лет 15-20 назад у нас все кричали как это круто, ну потому что скопировали с запада, где этот опенспейс уже лет 30-40. Сейчас западные психологи чуть ли не в один голос говорят, что опенспейс — это капец для производительности и психики. Интересно, когда у нас начнут об этом говорить!? :) То же самое и с интервью. На западе это конечно случится сильно раньше. Интересно когда на ДОУ появится топик — «Компания N дебилы — пригласили на третье интервью — в чёрный лист их!»?

я еще раз говорю, я к примеру нанимал людей в продуктовые компании американские:) И понимаю, почему компании боятся взять не того человека, и делают много проверок. А вы?

Я не нанимал и не нанимался в продуктовые компании американские. Но чего я действительно не очень понимаю, так это когда компания из-за таких проверок по 9-18 месяцев не может закрыть вакансию из-за череды таких интервью! А таких случаев я знаю десятки.

вот собственно на этом и все:) иногда надо долго бежать, а не быстро

в любом случае, мой аргумент остается не изменым: если для вас правила компании — это безумие — это просто значит, что вы не достаточно хотите работать в этой компании:) вопрос мотивации и вовлеченности

Логика такого найма довольно простая: лучше отказать хорошему кандидату, чем не отказать плохому. И ее исповедуют все топ компании. Лучше не закрыть вакансию вообще, чем закрыть ее неподходящим человеком.
Почему? Потому что в отличии от того же аутсорсинга бизнес строится не на продаже людей, а на продаже результата их работы. А результаты крайне страдают, если в команде есть хоть один токсичный человек. Это как если в банку варенья положить ложку говна — получится не просто банка чуть менее вкусного варенья. Получится банка говна.

Люблю такие пограничные оценки... а что если в банку малинового варенья положить ложку клюквенного — оно, варенье, какое? осталось малиновым, стало малиново-клюквенным?
ещё пример прямо из жизни — закрывал я как-то варенье (да я умею :)) и залил его в банки, где мы раньше хранили молотый кофе. Вы не представляете какой офигенный вкус получился у вишнёвого варенья. Я вам даже не могу приблизительно передать тот кайф! Варенье даже до зимы не дожило!
И тут прямая аналогия — по идее никто кофе с вареньем не смешивает (за идею беру проценты!!!). Но по факту получился шедевр. Так и с наймом — даже не берусь судить, сколько компаний потеряло гениальных кандидатов (и денег в перспективе), только по тому, что кто-то в бизнес-среде решил отбирать кандидатов таким суперсложным способом.
А от токсичных кандидатов спасает два собеседования, но никак не семь! Как раз семь собеседований от них и не спасают!!!

Первые два отсеивают тех с кем не о чем говорить дальше

Как происходит найм в обычном украинском аутсорсе: нужен человек вот с такими скиллами, и рекрутер начинает приносить резюме откровенного шлака. Среди этого шлака может со временем найтись пару человек, которые похоже что-то умеют делать, ты проводишь с ними интервью и практически первого кто похож на умеющего специалиста берёшь к себе, потому что завтра его заберёт контора через дорогу и ты останешься со шлаком. Украинский рекрутинг как он есть.
А в компании типа спотифай — на вакансию приходит тонна резюме. Рекрутер отсеивает сам весь шлак, потом ещё отсеивает первых неадекватов звонком, потом отсеивают оставшихся неадекватов техническим звонком.
А дальше из нескольких десятков людей нужно выбрать самого лучшего. И тут без серии стандартизированных интервью и одинаковой системой оценки просто невозможно принять решение

сколько компаний потеряло гениальных кандидатов

Незрівняно менше ніш найняло поганих кандидатів які отруюють команду і лише шкодять роботі.

В моїй команді якраз така ситуація що ми не можемо знайти людину більше ніж пів-року, але все одно на мою думку краще мати позицію не закритою ніж взяти когось хто не буде вписуватися щоб усі мучилися, а то і почали розбігатися.

И понимаю, почему компании боятся взять не того человека

этого не понять из украинского аутсорса, поэтому много этапов собеседований кажутся не правильными а поведенческие интервью вообще дебильными где нужно насрать в уши заграничному Джону.

в чому проблема наняти для проби на піврічний контракт?

Проблема в войне за таланты.

л — логіка, в нас війна за таланти тому краще хорошу людину реджектнути, лише б помилково не найняти погану

Логика в том, что топ-компании соревнуются за таланты, а не просто «хороших людей». И ущерб от нанятого плохого работника в разы превышает ущерб от ненанятого хорошего человека.
Хотя слышал, например, что амазон с его политикой агрессивного роста часто нанимает всех кто хоть как-то подходит под критерии, пусть они и достаточно высокие.

В тому що хороший кандидат може не захотіти піти на контракт і вибере інше місце роботи, а з поганим кандидатом ще пів-року страждати команді.

Из-за обычного коллеги-гребца команды не так часто страдают, как от более высокопоставленных.

Але ж звичайних програмістів наймають все ж таки частіше ніж VP чи CEO, хоча шкоди останні можуть накоїти більше.

Зачем так высоко, линейные менеджеры, по, пм, архитекты и иже с ними

К примеру в тех же штатах уволить FTE супер дорого и супер долго

Wat
i.kym-cdn.com/...​3/576/Wat8.jpg?1315930535

в большинстве компаний уволить FTE это прям очень долго. Особенно если учитывать всякие PIP процессы, и промежуток времени после него. Конечно же, если вы не контрактор:)

Google «at-will employment»
Сотрудники увольняются за один день, и это работает в обе стороны.
ПИПы в некоторых компаниях используются чтобы оставить бумажный след и избежать судебных исков по поводу дискриминации и т.д. Но многие этим не заморачиваются. Особенно банки и финансовые конторы всякие — доходит до того, что человек приходит на работу, а пропуск не работает.

Сотрудники увольняются за один день, и это работает в обе стороны.

это приличный удар по репутации компании, особенно если уволят женщину или чернокожего. Попробуй докажи, что уволили за дело. Для этого и проводят PIP, что само по себе достаточно геморройный процесс

Некоторым компаниям пох и они этим не заморачиваются. Ну или наоборот опасаются что сотрудник чуя увольнение начнет гадости делать (финансовые фирмы).
Вообще я больше к тому что законом эти вещи никак не ограничены, поэтому изначальное утверждение

в тех же штатах уволить FTE супер дорого и супер долго

в корне неверно.

считают это нормальным

я считаю это нормальным, хотя бы потому что пройдя столько этапов собеседований есть хоть минимальные гарантии что ты не будешь работать с полными неадекватами и вчерашними гопниками вошедшими в айти;

Неужели они думают, что кто-то скажет действительно правду!?

врать на поведенческих интервью смысла нет никакого. Ну обманешь ты всех, ну получишь ты работу, а дальше что? Проработаешь 2 мес и уволишься / уволят? Да и ложь на таких интервью очень быстро определяется.

святая простота... просто погуглите правила деловой переписки... там ведь черным по белому написано, что нельзя напрямую сказать человеку, что он мудак и не сделал свою работу, можно упомянуть про обстоятельства непреодолимой силы и вежливо попросить актуализировать статус текущей работы. И вы хотите, чтобы вам на интервью правду говорили!? :)

И вы хотите, чтобы вам на интервью правду говорили!? :)

если кандидат будет лгать на интервью это красный флаг и гудбай. Еще раз спрошу как смысл врать на таком интревью со стороны кандидата?

Три хаха, я когда-то в зеленом студенчестве на офис-менеджера в небольшой фирме проходила 5 этапов собеседования))) вот то было вах ))) а для Спотифая — а почему б и нет, они могут выбирать из кандидатов по всему миру, соответственно и фильтровать надо вдумчиво )

Да дело даже не в том, сколько вы проходили собеседований — дело в том, считали ли вы это нормальным тогда и считаете ли сейчас!? Если считаете — то у меня для вас неприятная новость :)

Я считаю, что чем толковее компания — тем больше у нее выбор желающих работать, и тем оправданней многоэтапные интервью. 7 этапов — не хз, может и многовато, но для спотифая — не драматично. Так что да, я считаю, что компания вправе ставить столько этапов собеседования, сколько ей захочется, а соискатель вправе не собеседоваться в такую компанию, если ему прям не нравится такой подход. Рынок жеж.

7 интервью, чтобы получить работу — это слишком

Зате при правильному підході ви з компанією можете точно оцінити наскільки підходити одні одному.

«Твоє ставлення до інклюзії й культурної різноманітності»? Неужели они думают, что кто-то скажет действительно правду!?

Ну збреше наці-гомофоб про свої погляди, ну пройде в контору. Але ж йому потім працювати під керівництвом гея-сомалійця та транс-китаянки. І кому від цього краще?

Понимаете — такие вопросы направлены прежде всего, чтобы защитить коллектив от претендента, а не претендента от коллектива. Или нет? Тогда я вообще ничего не понимаю в смысле подобных вопросов.

Отвечу на ваш вопрос — хуже будет гею-сомалийцу и транс-китаянке.

хуже будет гею-сомалийцу и транс-китаянке.

до тех пор пока они не плюнут и не уволят токсичного сотрудника.

Це ще чому. Як тільки нацик починає кукарєкать, гей-сомалієць повідомляє куди треба і на наступний день нацик кукує на вулиці з шикарними референсами.

а потім у вас у сша інженери роблять таємні вечірки, щоб відсвяткувати день обрання трампа президентом :)

а на ранок приходять до своїх провідних контор, де всі такі передові і тп

Я думаю, что компании, вкладывающие в свой бренд, используют слишком сложные процессы найма для того, чтобы об этом писали. Ведь работают у них не одни-лишь нобелевские лауреаты. А величина желания (как пишут выше) не всегда коррелирует с приносимой пользой.

По-моему многие понимают, но никто ничего не может (или не хочет?) с этим сделать. Hiring is broken

7 співбесід і такі філософські дебільні питання компанія собі може дозволити, бо у неї поки що є гроші. скажімо так шалені гроші і не її :)

в минулому році спотіфай вчергове буде мати збитки

www.sueddeutsche.de/...​net-mit-verlust-1.4319450

і ця боротьба за пальму першості з іншими представниками індустрії триває вже який рік, але коли воно реально запрацює в плюс — хз. отакий спотіфай. але поки інвестори дають гроші, то можна і по 10 разів проводити співбесіди і задавати тупі питання.

В agile компаниях намного важнее не взять токсичного человека, поэтому компании готовы мириться с тем, что ложно отсеют нескольких хороших кандидатов. Плюс, очень тяжело в Швеции кого-то уволить после испытательного срока, поэтому здесь культура очень тщательных интервью.
По культурному интервью — будет видно насколько ты поддерживаешь идеи компании по твоей реакции и по тому, как детально/вовлеченно комментируешь. И действительно, как писали многие, смысла врать нет. Если идеи компании не совпадают с личными — лучше найти другую компанию, где они совпадут.

які ідеї у копії apple music? it’s all about marketing bullshit

Spotify уже почти 10 лет, а apple music — 3, так что скорее всего apple music — копия spotify.
По культурному интервью:
1) Если компания старается быть agile, а тебе уж очень нравится все планировать заранее и потом просто исполнять — вам явно не по пути. Если компания стремится поддерживать мультикультурализм, а тебе хочется, чтобы все были похожими — вам не по пути. Если компания популяризирует прямое общение пользователя и девелопера, а тебе хочется слушать только одного менеджера — вам не по пути.
2) Команда, состоящая из девов «попроще», но которая умеет общаться сделает продукт лучше, чем команда супер сеньоров, которые строят продукт на assumptions и не коммуницируют друг с другом. Одним из факторов насколько эффективно будет коммуницировать команда — это насколько похожие у людей ценности.

копії apple music

лолшто? Це заява типу «чемпіонат світу з футболу це копія гей-параду на Троєщині» :D

Всі інтерв’ю різні і проводиться різними людьми, потім їх думка ’усереднюється’. Таким чином можна адекватніше і об’єктивніше відібрати кандидатів. Особливо, якщо їх тисячі і десятки тисяч.
В таких компаніях, як Гугл, взагалі за щастя, що за твоє резюме зачепилися оком. Могли б просто проігнорити.
Зрештою, ніхто нікого не заставляє ці інтерв’ю проходити :) Ну, не хочеш працювати на цій компанії, то йдеш туди, де одне інтерв’ю, а то й взагалі на основі резюме візьмуть.

Читать ДОУ в последнее время нету ну совершенно никаких сил. Девочка чуть ли не после универа попала в компанию с мировым именем и переехала в одну из самых благополучных и спокойных стран. И все равно найдется какой-то интересный товарищ, вопрошающий, а почему не осталась в Украине и не откладывает на квартиру...

В кожного є свій шлях, і це чудово. Роксолана зробила чудовий стрибок і отримала крутий досвід, це супер. Їй від мене великий респект.
Мій посил не конкретно до цієї дівчини, а ітшників в цілому, стосовно того, чи вартий релокейт того, чи ні.

жить в своей, отдельно взятой Украине айтишников, и жить в стране с нормальной средней социально температурой по больничке это ведь разные вещи:)

А в мене немає сил читати, як люди, які емігрували багато років тому, й досі сидять на українських сайтах і розповідають, як класно за кордоном і як все загниває в Україні. Я вважаю, це як мінімум не етично. Типу ми тут в Україні всі ходимо під гіпнозом і не розуміємо, що відбувається, які є ризики, недоліки. і без цих super-valuable коментарів все життя будемо у рожевих окулярах. Нагадує хулігана, який обікрав магазин, а потім ще відбіг на безпечну відстань і кидає камінчики у вітрину.
Ну тобто виїхав, ОК, це твій вибір, до побачення. Можна хоча б нормально розпрощатися?

а где вы увидели что загранице все шоколадно? везде свои плюсы и минусы:) с другой стороны — в этом треде вы вообще нашли черте знает что:)

Нет сил — не читай :)

Наверное реченець уже скоро.

...или покупателя, нашедшего в соседнем магазине товар с лучшим соотношением цена-качество и делящегося своей находкой. Не знаю, почему вам сразу же пришла в голову аналогия с ворами, хулиганами и прочим криминалом.

с лучшим соотношением цена-качество

это вы про Швецию?

Так им Ярослава! Бей гидру контрреволюции!

Виїхав === розпрощався? Ви це зараз серйозно?

Интересная логика, Яся. Ну ок, можно согласиться, что лить говно на государство не этично. Хотя этим оставшиеся занимаются значительно чаще — почитай рационализацию коллег в любом недавнем топике про ФОПы почему они не должны платить налоги по тем же правилам, что и их остальные сограждане, попробуй ещё отыщи подобное обливание Украины помоями от уехавших.
Но вот эта часть про:

Нагадує хулігана, який обікрав магазин, а потім ще відбіг на безпечну відстань і кидає камінчики у вітрину.

То есть каждый кто выехал, даже если не «кидает камни в витрину», то как минимум «обокрал магазин»? И что же он украл?

Ну тобто виїхав, ОК, це твій вибір, до побачення.

Это тоже интересная логика. Примерно как в ссср записывались в враги народа все кто выехал. А вот эти выше упомянутые 10 млрд ежегодных переводов тоже «до побачення?» , а все эти проукраинские митинги диаспор в каждой из стран во время майдана и потом войны тоже «до побачення?», а сбор и передача средств, машин и снаряжения, помощь людям из зоны АТО, раненым находящимся на реабилитации за рубежом, привоз детей военных на каникулы в летний лагерь и сотни других инициатив организованных «выехавшими украинцами» тоже «до побачення»?

А вот эти выше упомянутые 10 млрд ежегодных переводов тоже «до побачення?» , а все эти проукраинские митинги диаспор в каждой из стран во время майдана и потом войны тоже «до побачення?», а сбор и передача средств, машин и снаряжения, помощь людям из зоны АТО, раненым находящимся на реабилитации за рубежом, привоз детей военных на каникулы в летний лагерь и сотни других инициатив организованных «выехавшими украинцами» тоже «до побачення»?

ну наверное как раз эти люди и не льют говно или я ошибаюсь?

Под «лить говно» подразумевают любую критику власти. 24-летний малец как директор «Укроборонпрома» — льешь говно. Про Труханова — льешь говно. Про Кернеса — льеш говно. Вплоть до коллизий — поддерживаешь Супрун — льешь говно

Не раскачивайте лодку, или Путин нападёт

Любая тема без упоминания ФОП, налогов, скирдовать, колбасников и оставашек считается несостоявшейся

А ви можете два роки не працювати?
Те як деякі місцеві ІТшники подорожують, мабуть ваші колеги із благополучних країн обзаздрились.
Новий тренд це «людина світу», а не жопомісце в успішній країні, бо там де все кайфово ти можеш ледве зводити кінці з кінцями.
Олекса висловив точку зору щодо якості життя, чи варто, а не сліпу віру, що у Європі краще.
Я колись вибрав Україну, хз можливо прогадав, але от рік стартплю без доходів, +є заощадження в нерухомості, які б не зміг зробити у тій ж Німеччині. За що державі насправді вдячний, попри всі інші косяки через які також є бажання забратись подалі))

Дівчинка молодець, хоча еміграція це не показник якості життя, тому кількість лайків вашому посту не зрозуміла))

P.S. Коли компанія розміщує два столи впритик як на фото, то це говнокомпанія і не важливо який там мегапродукт

А ви можете два роки не працювати?

А вы?

Те як деякі місцеві ІТшники подорожують, мабуть ваші колеги із благополучних країн обзаздрились.

Куда ездили за посредние лет 5?

Новий тренд це «людина світу», а не жопомісце в успішній країні

Это такой аутотренинг? В чем заключается по сути это «людина світу»?

якраз з Європи можливостей для подорожей більше. Переважна більшість вигідних пропозицій з України починається з добирання в один з європейських аеропортів, звідки вже летиш далі.

(за інших обставин довелося б сплачувати податки й в Україні, і у Швеції).

С одной стороны — Чушь, с другой — прекрасное наше законодательство, что считается физ. лицо резидентом — если имеет открытый фоп.
Но! т.к. в Швеции НДФЛ и прочее — выше чем в Украине = платить в Украине не нужно-бы было, только отчитываться.

Так, то так, але треба ще довести, що податки в Швеції заплатив. Ви ж не думаєте, що нашу податкову задовільнять документи на мові оригіналу? В законодавстві навіть сказано, що приймаються лише документи, завірені в консульстві. А їх треба спочатку завірити апостілєм (~40€ за одну виписку). Перекласти з шведської (~50-70€ за сторінку!). Завірити переклад в консульстві (~35€).

Все правильно зробила, треба закривати перед переїздом.

Стаття дуже цікава, дівчина — молодець!

«Податки в середньому становлять 30% від зарплати (податок залежить від рівня доходу). Тому заощадити багато грошей, живучи в Стокгольмі, навряд чи вийде. Проте Роксолана переконана, що це — ціна комфорту, який того вартує.»
І варто релокейтитись, якщо через 5 років роботи за кордоном лишишся ні з чим? В той час як в Україні, грамотно відкладаючи купиш квартиру в новобудові і машину преміум класу

Авто і квартира — це приклад. Можна інвестувати в іноземні акції, облігації, примножуючи свої статки.

Навіщо соцгарантії? Відкладений людиною капітал і страхування і є соцгарантією. При високому оподаткуванні, замість прямого використання своїх коштів за призначення, ми делегуємо це чиновникам, які навіть якщо і не розкрадають, витрачають частину грошей на утримання цих соціальних інститутів.

Приватне страхування. Інфраструктура без сумніву за бугром краща, і тут вже варто підбирати індивідувально, що важливіше кожному: фінансова свобода, чи інфраструктура

Недавно читал у товарища, как работает украинское частное страхование в заурядном случае госпитализации при поездке в другую страну: www.facebook.com/...​10157306579683254?sfns=mo

Справедливости ради, вот опыт использования израильской страховки в случае госпитализации при поездке в другую страну:
puerrtto.livejournal.com/868418.html

можу описати досвід користування голландською обов’язковою стандартною страховкою при поїздці в Грецію та Австрію

Насколько я знаю, обязательная страховка внутри ЕС работает просто — идешь в гос больницу, показываешь страховку и получаешь лечение
Если это не так, можете рассказать подробнее?

Вопрос в том, где и как страховаться в ЕС, если едешь в поездку вне ЕС — например в ту же ЮВА или Южную Америку.
Что бы в случае чего, все таки получить лечение не за все деньги мира

Вопрос в том, где и как страховаться в ЕС

в Германии есть страховки для путешествий. Тот же Альянс предоставляет. 20-30 евро в год

С той же схемой, что страховая должна присылать гарантийные письма перед каждой процедурой? Или схема, что ты оплачиваешь все сам, а потом надеешься вернуть их от страховой?

Звучит хорошо
А ты уже тестировал, как оно работает в жизни?

В Швеции просто стандартная страховка на дом покрывает туристическую страховку на 45 дней в году. При этом не только медицинскую, а и всякие случаи типа краж и других неприятностей.

Как-то совсем недорого.

але не обов’язково державну, просто треба отримати підтвердження страхової, що вони з ними зможуть порішати.

та все нормально, як і тут. Можу про не ЄС: один москаль впав на схилі в Андоррі (не ЄС), пішли ми з ним в медпункт, а там одні москалі в черзі. Він їй свою голландську страховку, а вона йому каталанською «А ми не в ЄС». Ну він і заплатив 200євро за фіксацію руки. І пішов далі кататися. А потім в Голландії ці гроші йому страхова повернула.

С чем-то более сложным могли быть нюансы

А якщо все життя платив великі соціальні внески, але і пиздецомою не захворів і до пенсії кілька місяців не дожив , через якийсь, наприклад, нещасний випадок?

А если купил страховку а машину так и не разбил?

Если пенсию можно унаследовать, будет большое спасибо от наследников, если нет, то от пенсионного фонда

А якщо понароджував дітей, а стакану вони перед смертю так і не захотілося?

... то що поробиш, і монета _може_ випасти десять раз підряд орлом, але це ж не привід робити ставку на такий результат.

А в Україні пенсію нащадкам не видають у випадку смерті недопенсіонера?

Можно спросить, как в Украине инвестировать в s&p500 и кто физически будет владеть акциями? — Это акции компании или сертификаты на акции? Если сертификат, то кто дает гарантию на лежащие в основе акции?
— Как выплачивать налоги с дивидендов?
— Какие ваши основные инвестиционные аппараты и какой ROI от начальной даты?

Спасибо

в ситуации, когда мировое сообщество не понимает что такое последний рубеж — то и Швеция в длительной перспективе не намного привлекательнее
при чем и у них это начинают понемногу понимать
uk.wikipedia.org/...​ki/Окуповані_(телесеріал

Нафіга треба _машина_ преміум-класу, якщо ти живеш в _державі_ преміум-класу?

Це приклад для ясності. В Україні можна відкладати, інвестувати в те, що ти хочеш, і це необов’язково має бути нерухомість, чи авто. Це можуть бути акції S&P 500, чи облігації.
А будувати державу преміум-класу потрібно кожному з нас, а не чекати, поки спуститься добрий дядя і зробить все сам.

Ну так за кордоном ти теж можеш відкладати та інвестувати, тільки частину з цих грошей держава вкладає в загальний добробут.

А будувати державу преміум-класу потрібно кожному з нас, а не чекати, поки спуститься добрий дядя і зробить все сам.

Тільки держави завжди будувались добрими/злими дядями помноженими на обставини, а не звичайними людьми, у яких-то і часу після сім’я-робота-хобі нема.

Свобода — це відповідальність. Я розумію тих людей, які не хочуть жертвувати своїм часом заради змін. Найменше, що можна робити в такому випадку — продовжувати жити в Україні, по можливості відкривати бізнес(зараз я маю на увазі іт) та підтримувати по-можливості тих, хто ці зміни несе. Ті, хто може — варто працювати над змінами.

Держави завжди будуються знизу, звичайними людьми) Ізраїль не став би Ізраїлем без підприємців та спеціалістів, які піднімали економіку, Польща не стала б Польщею, якби не зароджувався бізнес. США не стали б США, якби не люди, які ставали підприємцями та несли іновації у світ. Звісно ж, це все робити легше за підтримки уряду. Але якщо уряд проведе необхідні реформи, а ми, звичайні люди, не будемо піднімати, то й сильної економіки у нас не буде)

Якщо невелика кількість людей створює необхідні умови — держава розвивається, якщо не створює — будуй-не будуй все рівно отримаєш сам знаєш що. Побудуєш ти бізнес — а його відберуть або задавлять. Самопожертвенно годувати олігархів в мене бажання нема, звиняйте.

Низка африканських країн провели економічні реформи, і який результат? Людям дають свободу і не кажуть їм про відповідальність. Тому після цього люди і обирають ліваків, які їм обіцяють все дешевше вдвічі, більші зарплати, високі пенсії і т.д.
А якщо б люди розвивали малий бізнес, орієнтувались на експорт та сприяли розвитку держави, як це було в Ізраїлі — результат був би іншим.

Звісно ж нам хочеться вірити в те, що прийде хтось добрий і це зробить. Але правда в тому, що якщо ми будемо їхати за кордон — то ніхто не прийде. Бо ми, середній клас, їх не підтримуємо. Натомість приходитимуть популісти, які обіцяють золоті гори всім і все безплатне :)

Израиль долгое время строился довольно социалистическим государством и у власти были левые партии. Если вы верите, что сохранив демократию можно построить нормальное государство без реализации части левых идей при условии, что в государстве более половины населения реально бедные — то для вас у меня плохие новости :)

Ага, тільки реальний ріст економіки був після лібералізації і скасування соціальних програм 85-89 років. От якраз тоді, коли соціалісти пішли — економіка почала стрімко рости.

Ну и? Или вы считаете, что мол до этого израильтяне зря тратили время и можно было бы начать ещё в 48?

Це історія, післявоєнний період, наплив соціалістичних настроїв, тоді практично всі держави йшли таким шляхом. Але звісно ж, чим швидше Ізраїль прибіг до лібералізації економіки — тим швидше б могли почати піднімати соціальні стандарти

правда в тому, що якщо ми будемо їхати за кордон — то ніхто не прийде

Якщо залишатись — то шанси також примарні. Бо окрім вузького прошарку айтішників є ще купа різноманітних сторін з своїми інтересами. А роки летять...

Вы такой наивный оптимист, что даже тролить как-то неудобно. Хотя нет, подождите, вам уже есть 21 год? Ответ на этот вопрос может многое прояснить.

Загалом, я розділяю вашу думку, але до автомобілів у мене особливе відношення)
Після того як ти проїхався справді на машині преміум класу, повертатися в звичайну це дуже великий downgrade по відчуттях. Так, ти так само доїдеш з пункту А в пункт В, але ти тепер завжди будеш знати і відчувати, наскільки більш комфортною і приємною може бути подорож, особливо, якщо це декілька годин або навіть днів.

Но ведь ты не ездишь каждый день по несколько часов?

Разница в езде BMW или Хюндаем — есть.
А вот разница между маздой, опелем или VW — уже не такая разительная.

Собственно потому Польше — нет смысла боятся оттока в Германию, но Украине — стоит оттока и в Германию, и в Польшу, в Чехию, в Швецию итд.

Ну я б порівнював щось вже справді преміальне, типу Mercedes GLE або X6 з одного боку і опель астра чи шевроле авео, бо та ж мазда буде десь посередині між цими двома категоріями.

Ну і якщо їздити, наприклад, як я зараз, коли 40-50 хв в один бік і так щодня то дуже навіть буде відчуватись.

Если уж так, то при желании в Швеции обзавестись машиной премиум-класса доступнее, чем в Украине — не нужно скирдовать года 3-4 все свободные деньги, а потом трястись над ней на каждой яме или бояться оставить ночью на парковке.
Идёшь хоть с первой зарплаты оформляешь лизинг на 3 года, 500-600 евро в месяц хватит на всякие бехи, лексусы и т.д. Включает гарантию, страховку, сервис, зимнюю резину. Зарплаты хватит.

оформляешь лизинг на 3 года

Фу!

Сейчас в тренде долговременный найм:
autocash24.pl/...​rezerwacja/dlugoterminowa
leasetake.pl/...​VhdHVyZVZhbHVlTm9kZTox"]

* цены нетто = для физ. лиц надо добавить НДС

Так, варіант з лізингом чудова штука, якщо живеш в ЄС чи США.

Возникает вопрос. Какой процент ваших коллег/знакомых ездит на работу на машине?

Кому как удобнее — у нас бесплатная парковка на работе. Машина — не самый оптимальный выбор для комьюта.

бесплатная парковка на работе.

Это доступно для всех сотрудников? Скажем если завтра вы купите авто, то будет ли свободное место, чтобы приехать туда на машине?

Машина — не самый оптимальный выбор для комьюта.

Почему? Я бы ездил на работу на авто хоть каждый день, но цены на парковку кусючие. В одной из компаний где я работал, находящейся не в центре, было какое-то количество бесплатных паркомест, но на всех желающих не хватало. Иногда кто-то из топ менеджмента писал, что завтра не в офисе или следущую неделю в отпуске — место улетало за пару минут.

Для всех да. Но количество мест ограничено, если приедешь после 9, вероятно, что уже будут заняты все. Мне пока ни разу не приходилось парковаться на платной, но я езжу не каждый день.
Не самый оптимальный — потому что в зависимости от того где ты живешь — велосипед, автобус или поезд может быть быстрее, удобнее и естественно это дешевле — вьезд в центр платный ну и плюс бензин. Например, у коллег в моем «отделе» у всех есть авто, у некоторых даже несколько. Но из 9 человек каждый день на авто ездит только 3.

Тогда ваш ответ, о том что машина доступнее несколько искажен. Брать крутой автомобиль в лизинг, чтобы на нем ездить иногда по выходным — сомнительная трата денег.

В Германии какая-то машина есть почти в каждой семье, но часто это или что-то максимально недорогое (уровня VW Polo), или дорогое, но у тех кто ездят много и часто.

если жить в городе, аренда и каршеринги могут обходиться дешевле. Плюс голова не болит за парковку, ТО, налоги на машину и прочие радости автомобилиста.

Если жить в центральной части Стокгольма то вообще не очень ясно зачем нужен автомобиль. Это тогда вообще сплошная головная боль.

Да я вообще не понимаю смысла дорогих автомобилей для наемных кодерков — это и глупо и с финансовой стороны и смешные понты одновременно. Я лишь говорил, что если уж так хочется, то обзавестись им в той же Швеции доступнее благодаря лизинговым программам.
А если вы работаете как консалтер через свою компанию, то этот лизинг вы можете оформить в расходы на бизнес, как и все сопутствующие с этим расходы в виде парковки, платы за вьезд и т.д. Там есть дополнительный налог на личную привилегию — так как такой автомобиль вы будете использовать и в личных целях, но он не такой уж высокий.

Ну так, а потім виходите з комфорту і потрапляєте в пост-совкову дійсність :-)

В той час як в Україні, грамотно відкладаючи купиш квартиру в новобудові і машину преміум класу

але навіщо?

Вещи всегда можно приобрести и потерять, а интересный жизненный опыт — нет. Для одних — премиум автомобиль, для других — жизнь в стране, в которой их дети смогу чувствовать себя людьми. Не всё в жизни можно измерить в денежных единицах, но без них никак.

Ну так можливо будемо будувати таку країну тут? :)

Не у всех есть силы и возможность строить с нуля. Не надо заставлять их строить, они просто хотят хорошо жить и хорошо работать там где уже всё построено. В этом нет ничего плохого.

Я погоджуюсь, я надто критично прокоментував. Кожна людина унікальна за потребами та бажаннями.
Просто людям теж варто розуміти, що релокейт — це не панацея, яка врятує їх від всього. Це можливість попрацювати у хорошій компанії, пожити в іншій країні, проте є ряд мінусів, які варто враховувати і бути до них готовим

Да, я понимаю, в 2015 сам переехал с семьёй в USA. Всегда можно найти минусы, но статья о другом :)

может вернусь как построите)))

То занадто велика честь для нас. Що Ви, що Ви...

Я вже починаю вишивати рушник, щоб зустрічати вас хлібом і сіллю:)
А ящо серйозно, нагадаю: ви на сайті ДОУ. Тут всі плюс/мінус спеціалісти вашого рівня. Прикро, що ви не розумієте всього сюрру своєї риторики. Може колись зрозумієте, бо я не знаю як це можна пояснити, якщо й досі не зрозуміло.

Я так розумію колега говорить про те, що якщо в Україні коли-небудь закінчиться повний п****ц, який триває вже як мінімум десятиріччя, то багато спеціалістів задумаються над поверненням. Як це сталось в Польщі, наприклад.

я це розумію) я думаю, колега не розуміє, що п***ц окрім нас, освічених українців, ніхто більше не зупинить. Можливо, нам всім в дитинстві треба було менше слухати пісню «Прилетит вдруг волшебник в голубом вертолете и бесплатно покажет кино».

Я згідний, хтось має це зробити ;) Я просто бачу цю перспективу трошки під іншим кутом. Так виглядає, що якщо завтра усі організуються, відмінять корупцію, оліграхів і усі інші гріхи, та почнуть несамовито пахати — тоді щоб наздогнати, наприклад Польщу, знадобиться всього 15-20 років. І тут вже кожен має собі вирішити чи йому це потрібно :)

Факт. Тому комент колеги «ви там впахівайте і єслі всьо палучіцца возможно я тогда вєрнусь» виглядає так як він виглядає

Тому коллеги переводят в Украину 10 млрд долларов ежегодно, что в три раза больше чем пишут про экспорт айти услуг. Так что тут хз кто кому и как

виглядає

переводять заробітчани, які їздять на сезонні роботи, у яких сім’ї в Україні. Вони отримували би тут $200, а там мають $1000-2000. Що і кому переводять програмісти? По-перше, вони релокейтяться з родинами. По-друге, якщо вони висилають батькам якісь $500, то ті ж гроші вони б давали і мешкаючи в Україні. Тільки за кордоном вони ще сплачують податки до іншої країни, витрачають там гроші на їжу, одяг і т.д. Тому я взагалі не бачу резону у вашому аргументі.

Тільки за кордоном вони ще сплачують податки до іншої країни,

давайте про налоги не надо)? Тут вон 5 тем на 10000 комментов почему в Украине вообще налоги платить не надо.

Можна почати з основ математики. Скільки на кожного «освіченого українця» приходиться темних бабусь і тітушок. У нас, нажаль, нема коефіціентів при голосуванні, і ваші просвітницькі ідеї розіб’ються об гречку. 40 років має пройти, кажуть... Ну, бийтеся об лід ще 15.
До речі, а як називається ваша партія? Бо без представництва, ваші слова не більші за вітер серед дерев.
Держава — дракон, зжере і не помітить. Чому вам так хочеться йому служити? Чи таке солодке відчуття «один з багатьох»? Втартити обличчя в натовпі, чи мати результатом життя 20 символів на меморіалі, що краще?

Ой, як би знати, що будеш жити вічно...

Ну тут уже каждому своё. Кто-то стремится к развитию своих навыков работая в одной из лучших компаний в мире. Другой считает что его сделают счастливым покупка бетонометров в городе средней паршивости по комфорту жизни и инвестиционной привлекательности, и сверхдорогой пассив, на который ещё 3-4 года собирать деньги придётся, чтобы потом столько же тратить на его обслуживание.

Необов’язково пасив. І не варто прив’язуватись до тих товарів, що я написав. Неподобається машина і квартира — купляєте нерухомість за кордоном, або інвестуєте. Все на смак кожного.
Безумовно, що такий досвід це круто і важливо. Але із запасом в 100К$ + можна відкрити свій бізнес, чи стартап в ІТ, і здобути неймовірно крутий підприємницький досвід.

Можно, никто не мешает. Слава богу, в жизни есть не единственно верный путь для всех, и только дурак будет думать иначе.

Ещё раз. Девушка из статьи на старте своей карьеры. В топ-компании в одном из лучших городов Европы. Она выйдет замуж за шведа, который с какой стороны ни посмотри лучше украинца, и дом у них будет за миллион евро без качелей по стоимости. Кажется, вы реально неудачно выбрали адресата для поучений в данном русле.

замуж за шведа, который с какой стороны ни посмотри лучше украинца

Ви прихильник ідеї арійської раси?

Нет, с чего это вдруг?

Напевно, я неправильно зрозумів ту цитату.

Она выйдет замуж за шведа, который с какой стороны ни посмотри лучше украинца

знаю несколько шведок замужем за украинцами :)
а вообще, у каждой нации свои тараканы

Колись читав статтю, що не так давно шведські дівчата виглядали дуже схожими між собою. Здається, була «політика збереження генофонду» :)

купляєте нерухомість за кордоном, або інвестуєте

сколько же зарабатывают айтишники чтобы вот так лихо покупать нерухомiсть закордоном, которая недоступна уехавшим? за каким таким кордоном? и какие суммы вы подразумеваете для инвестиций? 20к?

Это такой wishful thinking. У таких «инвесторов», как правило, даже «депозита в Приватбанке» размером с месячную зарплату нет.

Тут минулого тижня була весела тема про відкладання грошей, пенсії тощо

Ти багато квартир вже купив?

Загалом на ці 30% (чи 42% як в Deutschland) у тебе буде медична страховка, яка покриє практично все (для скептиків і адептів стоматології є окрема страховка чи літайте в Україну) та пенсійний стаж в одній з розвинених країн світу

на шляху до першої ;) в мене приватна медична страховку, яка явно дешевша, ніж 30-40% зарплати)
найкращий пенсійний стаж — це диверсифіковані інвестиції) і не треба в майбутньому принижуватись, щоб отримувати пенсії
бтв, це звична практика для жителів заходу — відкладати та інвестувати
щоб не жити на одну пенсію

в мене приватна медична страховку, яка явно дешевша, ніж 30-40% зарплати)

Будьте добры сравните покрытие и пункты под «*».

в мене приватна медична страховку, яка явно дешевша, ніж 30-40% зарплати)

Ви впевені, що приватна медична страховка в Україні покриває всі ті ж кейси, що і німецька з тою ж якістю? ;-)

найкращий пенсійний стаж — це диверсифіковані інвестиції

Один з видів пенсії — це і є інвестиції, сюрприз :-)

Накопичивши великий капітал, можна собі дозволити приватне лікування у складних випадках.
Ну а другою реплікою ви лише підтвердили мої слова :)

А якщо не накопичивши? А якщо хочеться капітал витратить на щось інше?
Страхова медицина працює тут і зараз, навіть якщо ви платите лише перший місяць внесків.

великий капітал

Скільки ви збираєтесь відкласти?

Пряме питання — скільки квартир під здачу у вас буде в 40 років?

в мене приватна медична страховку, яка явно дешевша, ніж 30-40% зарплати)

так страховка и не стоит 40% зарплаты, в 40% входят

— пенсионные отчисления
— мед страховка
— социальная страховка
— НДФЛ

Капитан подсказывает, что таки есть люди, которым психологически тяжеловато и стрессово в украинской среде и они хотят высоких соц. стандартов, гарантий и защищенности, не говоря про грязь и «совок», куда не плюнь. Есть и другие, у которых жажда пожить где угодно, только не «здесь» первопричинна. Синдром эмигранта короче. Хотя это тоже перекликается с внутренней неудовлетворенностью.

машину преміум класу

От мені реально цікава мотивація людей які купують собі купу металобрухту за ціною двокімнатної хрущі недалеко від метро.
Я розумію що є багатії, олігархи, бізнесмени, для яких це статусна річ, або які можуть собі дійсно дозволити. Але звичайний пересічний сироїд? Нашо воно йому?

От мені реально цікава мотивація людей які купують собі купу металобрухту за ціною двокімнатної хрущі недалеко від метро.

Ну ладно, я взял евробляху за 20К зелени... в кредит. Новая стоила 55К.

Если Хуж ща прийдет, уже парирую: взял в кредит не потому-что нехватало, а просто потому-что
1. Заплатить 1 килобакс за разброс 10К на 3.5 года — я считаю очень даже адекватной стоимостью.
2. Я не хочу сливать много из подушки — душевное спокойствие стоит многого :-)

Почему взял? Потому-что F31, потому-что все равно нужен был автомобиль побольше — а этот оказался за очень вкусную цену. Ну а премиум сегмент — ну, так получилось. Не было-бы этого — взял-бы VW Golf Variant.

Вчера гуляла я в пригороде у Минестерки. Возвращаясь домой наткнулась на строящуюся развязку. Ну ок. Иду по дорожке, из-за угла вылетают три собаки и бегут с лаем. Пришлось срочно съезжать на жопе два метра по песку и выгребать по обочине трассы. Пронесло чудом вообще. Ни таблички что тут нет прохода, ни дорожки обходной, ни заграждения, чтоб пройти было нельзя. Короче, релоцируясь в нормальную страну ты платишь за то, что тебя никто не сожрет и ты гарантированно найдёшь нормальную человеческую дорожку. У каждого свои приоритеты.

Короче, релоцируясь в нормальную страну...

і ще бонусом йде підвищення вірогідності, що твоя власна країна загнеться. Але кого турбують такі дрібниці.

Если я загнусь из-за халатности в поддержании элементарной безопасности на уровне государства, то стране что так что при релокации я пользы не принесу.

ви так говорите, ніби ми їй щось завинили.

Доу це не форум олігархів, щоб говорити про «власну країну» ¯\_(ツ)_/¯

Какая у вас машина премиум-класса и где квартира?

це тіпа голубая мєчьта?

Цікаво, а скільки потрібно заробляти, аби в вашій новобудові не бігали бездомні собаки, чи сусідські без повідка, розміром з вашу дитину? Тільки не треба про поліцію згадувати, вона працює по прринципу «от уб’ють, тоді приїдемо».
А скільки треба заробляти, аби в столичному місті було більше, ніж 3 км нормальної дороги? А скільки, аби сусіди ставили машини на парковку (безкоштовна, з собачкою, будкою і чуваком у камуфляжі), до якої 50 метрів пройти, а не під вікнами, так, що проїхати неможливо? А аби сусіди не відгорожували собі загальний коридор і не творили іншого ідіотизму?
Про надійність українських банків говорити нема сенсу. Операції з цінними паперами напівлегальні. Накопити $100k і запустити стартап — ну це смішно. окірм того, що із 100 тільки один стартап доживає до 5 дня народження і так відомо. Хороший чи поганий, але я розробник, а не бізнесмен (несподівано, стартап — це про бізнес, а не про код, ідею і бла-бла). Скіли інші треба розвивати. А іще є корупція, бізнес можуть віджати, та навіть звернути увагу, наскільки збільшилась кількість бандитських нальотів після 2014-го. Мені тренінги з особистої безпеки не подобаються.
Медицина, освіта, пошта, телекомунікації — все що в Україні державне просто не працює. Було б добробати могли важке озброєння купувати, про армію всі б забули. Медична страховка не допоможе, бо ти спочатку платиш, а потім, можливо, тобі щось повернуть. Звісно, через суд, в гривнях, через три роки, коли курс проб’є чергове дно. В випадку з з піздєцомою, спробуйте спочатку знайти гроші (як вам Укрсиб зі ставкою 60% на максимальну суму в 500k гривень на два роки?).
Через 5 років за кордоном ти залишишся з будинком-машиною і соцзахистом. Так, будинок-машина в кредит-лізінг, та чи не все одно, як ставка 2%? Як трапляється лихо, можна платити лише відсотки.
Через 5 років в Україні... В Україні на 3 роки на перед ніхто не планує, бо як не війна, то придурок при владі все поміняють. Доречі, 5% податків так чи інакше — це не надовго. Як вам не цікаво, чому і куди нинишні податки йдуть, то про 10% ви вже задумаєтеся. Вам цікаво гратися в політику?

Spotify — культовая компания в плане agile и продукт классный

О, пані Роксолано — iOS-розробниця в стокгольмському офісі Spotify! А можна сюди баг-репорти по постійним глюкам Spotify на iOS через Bluetooth та Apple CarPlay? :)
Spotify через Bluetooth: якщо автомобіль стояв більше години, то музика при заведенні авто не вмикається ні автоматом, ні вручну на екрані дисплея в авто. Єдиний вихід — дістати телефон, закрити Spotify і запустити заново.
Spotify через Apple CarPlay працює нестабільно. (Списую цю нестабільність все ж на мультимедійну систему автомобіля), але при запуску Daily Mix * який ніби «endless mix», йде ліміт на 50 треків, і далі по кругу.

Так это вам машину некачественную продали.

нажаль глюки саме в spotify app під iOS (крім зазначених збоїв з протоколом apple carplay, де я грішу на реалізацію цього протоколу виробником авто). Жодної описаної болячки немає з apple music.

Здається, я навіть знаю як стартап-студія називалась, дивно чому не вказали її назву.

Могу добавить, что один из мастадонтов Agile методологий — Henrik Kniberg — который стал известен после выхода книги Scrum and XP from the Trenches — по ней учились большинство первый скрам мастеров и эджайл коучей — писал ее как раз по своей работе в Spotify, где работал еще на заре ее становления. И вероятно музыкальные студии тоже с тех времен — он большой фанат игры на музыкальных инструментах :)

Податки в середньому становлять 30% від зарплати (податок залежить від рівня доходу).

Ещё есть часть, которую платит работодатель. Аналог украинского ЕСВ. Поэтому на самом деле общая налоговая нагрузка на оплату труда существенно выше.

Приблизительно: (1.3x — 0.7x)/1.3x = 0.6/1.3= 46%

Я бы сказал что 30% это минимальный налог на зп начинающего девелопера. С зарплаты сеньора прийдется отваливать больше. Все что выше 40к крон в месяц облагает 50% налогов, все что выше 56к крон в месяц — 55%

Якщо бути точнішим, то так:

Taxable income SEK
1. 0–438,900
2. 438,900–638,500
3. 638,500 and up
Average Municipal Rate
1. 32%
2. 32%
3. 32%
National rate Total
1. 0% 32%
2. 20%. 52%
3. 25%. 57%

Роксолана, здравствуйте!

В Украине spotify необходим. Донесите это до руководства)

хм, я был уверен, что они есть везде

брат з України приїхав в гості в Амстер. Першим ділом поставив собі Spotify :-)

Пфф, а мог просто зайти через VPN.
И раз в 2 недели заходить через VPN, что-бы сбросить «2 недели за границей для free аккаунтов».

Пока spotify не пришел в Украину, можно пользоваться гугл-музыкой и deezer’ом :)

Я плачу польской кредиткой и норм, в Украине работает.

Нажаль рівним Spotify в плані рекомендацій на основі статистики прослуханого/пролайканого я не помітив. А Apple music в цьому плані взагалі абсолютно протилежне до вподобань рекомендує.

Deezer?

це питання? чи ствердження у формі питання?

Скорее второе, чем первое)

App store.
Deezer: 3.8, 4.42K ratings;
Spotify: 4.7, 1.09M ratings.
але спробувати звісно можна і навіть варто

Я не могу сравнить украинский deezer и украинский spotify. Но сравнивая украинский deezer и польский spotify однозначно ставлю 5+ польскому спотифаю и 4- украинскому deezer. Насколько это заслуга именно spotify, а не к примеру польского музыкального рынка — сложно сказать.

Или прийти его самостоятельно через Филиппины. Вот только бесит иногда в приложении на iOS, что на следующий день практически всегда забывает, на чем я остановил прослушивание. Приходится либо лезть в историю, либо забить и начать слушать что-то новое.

Как вы думаете, найдется достаточное количество людей, которые «за музыку» будут платить 300 гривен в месяц, чтобы покрыть издержки лицензирования и поддержки рынка Украины?

Думаю желающих будет не мало. Но вот хватит ли их на покрытие «издержек», это уже под вопросом.

Я думаю среди ИТ таки вы правы. Среди большей части населения думаю идея платить за сервисы не приживется.

А почему сразу 300? У spotify, как и у остальных потоковых сервисов, во всех странах свои региональные цены.

А почему сразу 300?

А сколько готовы платить в Украине за такой сервис? 50 гривен? 2 евро?

Я-то готов и 300, вопрос же не в этом
Плачу сейчас 80 грн за семейный аккаунт на 6 человек в гуглмузыке. Спотифай скорее всего будет дороже, на уровне apple music, но за хороший сервис почему бы такие деньги и не заплатить.

Підписатись на коментарі