×Закрыть

Вічне літо, дешева їжа та буддистський спокій: мої 3 роки у В’єтнамі

Я завжди цікавився можливістю працювати за кордоном і вважав, що потрібно бути мегакрутим спеціалістом, щоб цього досягти. Та насправді навіть новачок без досвіду може це зробити. У цій статті я розповім, як знайшов роботу у В’єтнамі, про місцевий IT-ринок та культурні особливості країни.

Переїзд

Свою першу роботу за кордоном я знайшов через AIESEC та їхню програму професійних стажувань. Вибір пав на Азію, тому що я відвідав багато європейських країн, а ось в Азії ніколи не був. Проходив чимало інтерв’ю в компанії різних країн і нарешті отримав офер з В’єтнаму.

Після цього зайнявся оформленням документів. Потрібні були довідки про стан здоров’я (082/о), несудимість та диплом бакалавра. Усі ці документи необхідно було легалізувати, завірити у в’єтнамському посольстві та відправити до компанії у В’єтнам. А потім залишилося чекати місяць до отримання work permit. Компанія повністю оплачувала всі витрати, пов’язані з візою. Також надали готель на два тижні.

Робота і розпорядок дня з перервою на сон

Перші два роки я працював у найбільшій в’єтнамській IT-компанії — FPT в Ханої. Це величезна компанія, яка має власний банк, університет, магазини електроніки, телекомунікаційний провайдер та багато чого іншого. Лише в FPT Software (відділі, який займається розробкою програмного забезпечення) працює близько 10 000 людей, і компанія продовжує активно рости. Здебільшого вона займається аутсорсингом, але також є аутстаф, консалтинг та відділи, які розробляють власні продукти.

Графік роботи дуже залежить від власників компанії та проекту. Наприклад у корейців та японців частіше за все суворий графік — запізнення навіть на 15 хвилин неприпустиме. А у в’єтнамців графік доволі вільний. Наприклад, на одному з моїх проектів був такий розпорядок дня: робочий день починався о 8:30, але ми приходили близько 10. Попрацювали декілька годин, потім обід, після якого в’єтнамці зазвичай сплять. Майже кожен має невелику подушку, на якій вкладається прямо на робочому столі. Іноді всі гуртом ідуть у мітинг-рум, вимикають світло та відпочивають. Узагалі з цим післяобіднім сном у мене було дуже багато цікавих історій. Наприклад, хтось був дуже зайнятий після обіду й не мав змоги подрімати. Тоді він робив це, коли всі інші люди вже працювали. І ось в офісі тиша, усі зосереджені, аж раптом лунає гучне хропіння.




Та повернемося до розпорядку. Після сну знову попрацювали, й близько 16-ї години обов’язковий ритуал — «trà đá» (ча да) — всі п’ють дуже міцно заварений зелений чай з льодом. Всюди біля компаній є невеликі вуличні кафе з маленькими пластиковими стільцями та іноді столами. Там можна замовити чай, напої та пограти в сянці (китайські шахи). Після відпочинку знову повертаємося до роботи. Уже під вечір одружені/заміжні поспішають додому, а «молоді» грають у комп’ютерні ігри чи карти. Узагалі у в’єтнамців родина посідає більш значуще місце у житті, ніж у європейців. Тут не прийнято жити окремо від батьків. Навіть коли хтось з дітей одружується та купляє новий дім, то переїжджає туди разом з батьками.

У В’єтнамі переважають аутсорс-компанії, як місцеві, так і європейські з американськими. Багато з них орієнтовані на азійський ринок: Японія, Сінгапур, Корея. Тому знання цих мов, а особливо японської, буде дуже великою перевагою. Також є в’єтнамські продуктові компанії та стартапи, орієнтовані на місцевий ринок. Найвідоміша компанія — VNG group, яка має безліч продуктів: соціальну мережу (Zing), месенджер (Zalo), систему платежів, ігри та багато іншого. Свої офіси мають: Panasonic, Fujitsu, LG, Alipay, Lazada, Line та інші. Для пошуку роботи найкраще користуватися такими ресурсами: ITviec, TopDev, Vietnamworks, LinkedIn.

Узагалі ситуація в IT нічим особливо не відрізняється від інших галузей. Тут немає жартів про сири, смузі, дзеркалки та рух «вайті в айті». Тут є тренд серед випускників вступати в IT-виші, але масового світчерства та великої кількості IT-курсів немає. В’єтнамці доволі прості за характером: для людини, яка заробляє $3000+ немає нічого негожого піти разом з усіма їсти вуличну їжу за $1,5, а після цього попити чаю за $0,15, сидячи на маленьких пластикових стільцях.




Скільки заробляють у В’єтнамі

Середня заробітна плата у В’єтнамі складає ₫7-10 млн ($400-500). Вона така низька, бо в сільській місцевості платять дуже мало. Саме там зосереджені заводи з виробництва текстилю, взуття та ін. Подивіться на ваші Nike, Columbia, Adidas. З імовірністю 99% ви побачите «Made in Vietnam». На цих фабриках працюють тисячі людей і отримують усього ₫4-5 млн (~$200) на місяць. Саме це й тягне показник середньої з/п донизу. Можете подивитися більш детальну статистику зарплат тут.

Найбільше платять у банках, у галузях нерухомості та IT. Для software developer зарплати (net) приблизно такі:

TitleLocalExpatYears of experience
Junior$300 — 500$700 — 10000 — 2
Middle$600 — 1000$1000 — 25002 — 4
Senior$1000 — 2800$2000 — 40004+

Наведені зарплати варіюються на $100-300 залежно від мови програмування, типу компанії та міста. Java та ROR-програмісти отримують більше, ніж .NET чи FE. Продуктові компанії платять краще, ніж аутсорс, іноземні — більше за в’єтнамські, а експати отримують вищі з/п, ніж місцеві. Податки прогресивні. Мінімальний — 10% (до $450) й максимальний 35% (більше $3500). Для експатів зазвичай податки сплачує сама компанія.

Хоча згідно з цьогорічним рейтингом вартості життя від numbeo, Україна посідає останні місця, В’єтнам теж доволі дешевий. Ціни на житло приблизно такі самі, як і в Києві. Однокімнатна квартира або студія стартує від $300-400, кімната буде коштувати на $100 дешевше.

Мобільний інтернет дуже хороший, чого не скажеш про провідний — він дорогий та повільний. 3G покриття є усюди, на трасах і навіть на маленьких островах. У 2016 р. з’явився 4G, але покриття досі доволі погане.

Їжа як культ

Узагалі Азія — це рай для любителів поїсти. Кафе тут розташовані всюди, а фудкорти одразу можуть займати декілька поверхів у молі. Їжа дуже дешева. У вуличному кафе можна смачно поїсти усього за ₫25-50К ($1-2), але іноді санітарні умови залишають бажати кращого. Через те, що у В’єтнамі дуже поширений буддизм, тут велика кількість вегетаріанських кафе (cơm chay чи просто chay). І ціни там іноді настільки мізерні, що можна подумати, це якесь шахрайство. Наприклад, буфет в деяких кафе коштує лише ₫20К (~$0,9), а під час релігійних свят поїсти можна взагалі безкоштовно (ти можеш залишити пожертвування, якщо вважаєш це за доцільне). Також тут величезна кількість смачних екзотичних фруктів. Манго, лічі, ананаси, кокоси, банани, мангостан та багато іншого. Ціни на більшість фруктів не перевищують $1-2 за кг, а часто вони навіть дешевші. Лайфхак: фрукти на ринках на третину дешевші, ніж у супермаркетах, але покупцеві бажано знати декілька слів в’єтнамською.





Ị ắm spềặkĩng Víêtnẫmésè!

В’єтнамська мова дуже специфічна. На перший погляд, нічого особливого: не потрібно вчити тисячі ієрогліфів, як у японській. Також немає занадто складної граматики, як в українській мові. Але вимова... В’єтнамська належить до тональних мов. Наприклад, таке нескладне слово як «ma» може мати 6 зовсім різних значень. Залежно від вимови — ma (привид), má (матір), mà (який), mả (могила), mã (кінь) та mạ (саджанець). А окрім звичного «а» є також літери «â» та «ă», різницю у вимові яких ви навряд чи зможете почути. І вони також мають по 6 тонів кожна. Китайська, яку вважають однією з найскладніших у світі, має лише 4 тони. Якщо ви зможете розібратися в цьому хаосі, то ніяких проблем з мовою не буде.

Бережіть вуха

Найскладніше мені було з однією звичкою в’єтнамців. От уявіть: двоє в’єтнамців сидять у різних кінцях опенспейса. Одному потрібно щось запитати в іншого. Вгадайте, що він зробить?

А. Підійде й тихо запитає, щоб не турбувати інших.Б. Напише в скайпі, тому що ліньки йти.
В. Запитає в колеги поруч.Г. Заоре на весь опенспейс, так що у вухах буде дзвеніти.

Якщо ви вибрали варіант Г — вітаю з правильною відповіддю й раджу купити хороші навушники, щоб ви змогли слухати класичну музику, коли біля вас буде проходити мітинг чи якесь обговорення. В’єтнамці голосно розмовляють незалежно від того, на якій відстані перебувають: в одному ліфті чи у різних кінцях футбольного поля.

Про транспорт, або Обережно — злі байки

Тут дуже високий рівень безпеки. За три роки я жодного разу не бачив бійки на вулиці чи людини в стані сильного алкогольного сп’яніння (крім сварок іноземців). В’єтнамці доволі добрі та спокійні, чого не скажеш про трафік та стиль керування. Здебільшого пересуваються мотобайком. За кермом зазвичай очікуєш від інших водіїв адекватності, думаєш, що можеш передбачати їхні дії. Тут на це надіятися марно. Різко повернути з крайнього лівого ряду направо — легко, мчатися зустрічною смугою на мосту — не питання, червоний світлофор теж зупиняє далеко не всіх.

Особлива історія з пішохідними переходами. За увесь час я не бачив жодного водія, який би зупинився та пропустив пішохода. В мене таке враження, що вони просто не знають, що це за біли полоси на дорозі, або вважають це якоюсь декоративною прикрасою. Тому, будь ласка, будьте обережними, перетинаючи в’єтнамські вулиці чи керуючи своїм байком. Його, до речі, можна орендувати або придбати власний. Якщо купляєте, то ремонт, заміну масла доведеться робити самостійно. У разі оренди — це проблеми власника. Ви просто приїжджаєте, і вам дають новий, на час ремонту. Yamaha Nouvo б/в буде коштувати ~₫8млн ($360), оренда на місяць — ~₫800К ($36); бензин за 1 л: 92 — ₫18700 ($0,85), 95 — ₫20400 ($0,90).

Дві реалії однієї країни

Після завершення Другої світової війни В’єтнам, будучи французькою колонією, почав війну за свою незалежність, яка тривала довгих 30 років і завершилася перемогою В’єтнаму. Під час цієї війни В’єтнам був поділений на дві незалежні держави: Демократична Республіка В’єтнам за підтримки СРСР (північ, столиця — Ханой), та Республіка В’єтнам за підтримки США (південь, столиця — Сайгон). Вони проіснували 20 років і врешті об’єдналися у той В’єтнам, яким ми знаємо зараз.

Аналогами Києва, Харкова та Львова є Хошимін (Сайгон), Ханой та Дананг. Мені пощастило попрацювати як у північній, так і в південній столиці В’єтнаму (2 роки у Ханої та майже рік у Сайгоні). Ханой та Сайгон дуже відрізняються один від одного — це немов дві різні країни. Люди мають зовсім різну ментальність, і навіть мова має суттєві відмінності.

Консервативний Ханой

Ханой — це політична столиця В’єтнаму. Він доволі старомодний та традиційний. О 22:00 закриваються супермаркети, а о 23:00 в деяких районах навіть вимикають світло. Починаючи з 4:30 години ранку на вулицю починають виходити багато дідусів та бабусь, які займаються тай чі (традиційна китайська гімнастика), та продавці, які розставляють свої маленькі пластмасові стільці, де ви можете замовити зелений чай та пограти в сянці.

Люди в Ханої більш закриті для спілкування і, на мій погляд, рівень англійської тут також трохи гірший. Жителі півночі менш амбіційні та частіше радіють тому, що мають. Наприклад, техлід на одному з моїх проектів отримував близько $2000. Він міг спокійно перейти в іншу компанію та отримувати удвічі чи навіть втричі більше. Я питаю: «Чому ти не хочеш змінити роботу?». Він говорить: «А навіщо? У мене є дім, є мотобайк, моєї зарплатні вистачає на все, чого хочу».

Погода на півночі комфортна, тут існує чотири сезони з мінімальною температурою взимку близько +10 °C (коли температура нижча, дитсадки та університети закриваються). Але при майже 100% вологості на байку це відчувається наче −15 °C в Україні. Загалом же тут температура в межах 20-30 °C градусів вище нуля. Також однією з особливостей місцевої погоди є те, що в Ханої майже завжди хмарно. Та найбільший мінус — це екологічні проблеми, як, наприклад, забруднення повітря. Майже 8 мільйонів населення, 5 мільйонів мотобайків, величезна кількість фабрик навколо міста створюють усі умови для поганого повітря та смогу, який можна бачити декілька разів на місяць.

У Ханої непоганий громадський транспорт. Можна спокійно жити без мотобайку, але, звичайно, з ним комфортніше. Існують звичайні автобуси, а також такі, що рухаються окремою лінією (система BRT). Цього року відкривається метро. Громадський транспорт обладнаний кондиціонерами, GPS-трекерами, здебільшого є Wi-Fi. Також існує додаток, який дозволяє відслідковувати автобус в режимі реального часу. Ціна однієї поїздки — ₫7-9К (~$0,35) місячний безлімітний абонемент на всі маршрути буде коштувати ₫150К ($7).

Навколо Ханоя неймовірно красива природа. Саме тут, за 200 кілометрів від міста, розташоване одне з семи природних чудес сучасного світу — бухта Халонг. Бухта включає близько 2000 островів, печер та скель. Моя особиста порада — беріть екскурсію щонайменше на два, а краще — на три дні. Тоді ви зможете повноцінно насолодитися цим дивом природи. Бухта — це не єдине, що варто відвідати навколо Ханою. Тут також є чайні плантації, найбільша в Індокитаї гора — Фансіпан. Цікаво відвідати такі міста, як Сапа, Хазянг (Ha Giang) зі своїми химерними, неземними пейзажами, Ніньбінь (Ninh Binh), який ще називають «бухта Халонг на землі». І це далеко не всі неймовірні місця, де можна відпочити від міської метушні та шуму Ханоя.







Сучасний Сайгон

Сайгон — це бізнес-столиця В’єтнаму з хмарочосами навколо центральної площі та Ferrari, які стоять в заторах поруч з численними мотобайками. Світлофори тут не вимикають навіть о другій ночі, а музика з Bui Vien street лунає до шостої ранку. У Сайгоні мешкає близько 9 мільйонів людей, і тут найвищі зарплати. Люди доволі відкриті, на вулицях можна побачити транссексуалів (звичайно, це не Бангкок, але в нічному клубі будьте пильнішими). В центрі є ЛГБТ-френдлі клуби.

На півдні є лише два сезони: спекотно та дуже спекотно! А якщо без жартів, тут є сухий сезон та сезон дощів. Під час останнього деякі вулиці можуть мати ось такий вигляд.

Сайгон — буддистський центр В’єтнаму. Саме тут монах Дюк спалив себе на протест проти дискримінації буддистів президентом В’єтнаму в 1963 році. Фотографія, яку зробили під час цієї події, різко вплинула на в’єтнамське суспільство і підштовхнула людей до протестів. Також вона входить до списку «світлин, що змінили світ».

Південь В’єтнаму відомий своїми пляжами та баунті-островами. Фукуок, Кондао, Бінь Ба, — це лише початок списку. Також тут можна поганяти пустелею на квадроциклі в Муйне. У Вунгтау, за декілька годин їзди від Сайгону, продають найсвіжіші морепродукти. В’єтнам є другим експортером кави у світі після Бразилії. Саме тут, на півдні в горах, розташовані численні кавові плантації, де також виробляють одну з найдорожчих кав світу — «Kopi Luwak».







Висновки

Цю країну я тричі об’їздив з півночі на південь та на власні очі побачив, наскільки стрімко розвивається В’єтнам. Будують цілі нові квартали та дороги, метро та дворівневі переїзди, а до 2030 планують заборонити мотобайки. Звичайно, ще є дуже багато проблем, але їх намагаються подолати.

Окрім того, я працював у Малайській Силіконовій долині (Cyberjaya) та встиг завітати до 6 країн Південного Сходу. А коли відвідав два з чотирьох «азійських тигрів», то зрозумів, що Азія зовсім не така, якою я собі її уявляв.


P. S. Дякую Ользі Мирненко за чудові фотографії!

LinkedIn

32 комментария

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Cool.

Скажіть будь ласка за експатів. З яких країн, за вашими спостереженнями, їдуть працювати у в‘єтномському ай-ті?

Мабуть з усіх країн )
Частіше за все корейські компанії намагаються найняти корейців, німецькі — німців...
У в’єтнамських компаніях на позиціях pm часто бувають западноєвропейці — французи, німці.
Але в цілому на мою думку більш за все філіппінців — в них дуже високий рівень англійської та непогані скіли.

а как сильно там нужен/не нужен английский, какова его распространенность в повседневной жизни??

что-то мне подсказывает, что очень нужен, если не знаешь вьетнамского =)

Для работы английский необходим как минимум на уровне Intermediate — Upper-Intermediate(за исключением, если вы не работаете в Японской компании, где все на японском). Так же в повсекдневной жизни без английского будет тяжко.

А что там с правами для мопеда?

Международные права во Вьетнаме не действуют. Их довольно легко конвертнуть на вьетнамские — есть агенства, которые этим занимаются.
Но в основном много экспатов ездят без прав. А в случае остановки полицией(что бывает крайне редко если вы соблюдаете правила) права заменяет купюра в 500К донг.

Свою першу роботу за кордоном я знайшов через AISEC

AIESEC же. Насколько я помню, профессиональные стажировки на год или на 18 месяцев, а дальше как с работой/визой?

AIESEC же. Насколько я помню, профессиональные стажировки на год или на 18 месяцев

Честно говоря, это больше как формальность. И уже решается непосредственно с работодателем. В моем случае сразу предложили контракт на 2 года.

А так в принципе довольно легко найти новую работу, но в таком случае нужно заново подавать документы на work permit, что в принцыпе довольно лекго и быстро.

На півночі є лише два сезони:

возможно вы имели ввиду: «на юге», а «не на севере»?

Так, дякую, що помітили.

Спасибо автору, очень интересная статья. Нашел очень много общего с жизнью и работой в Китае. Не знал, что ма у них тоже конь. Если интересно, я пару лет назад также писал похожую статью «Для тех кому в Китай, часть 2». Может захотите попробовать порботать в Китае :) У меня есть ещё 1 вопрос: можете рассказать об уровне подготовки вьетнамцев с технической точки зрения, какие они приходят после университета, какие у них приблизительные границы в скиллах по грейдам и и.д.

Читал вашу статью, было интересно!

В принципе в уровне программистов не заметил никакой существенной разницы с нашими.

Очень здорово. Обычно, когда читаю статьи про страну, первая мысль: нахрен ты туда поехал? Да это же днище там жить. Дорого/скучно/тяжело. Вот эта статья — первая за долгое время, которая вызвала желание поехать и оценить страну.

Прекрасная статья, спасибо!
Был туристом в феврале этого года — для меня это был разрыв всех тогдашних шаблонов. Из Азии, до Вьетнама был только в Южной Корее.
Тоже проехались с севера (Ханой) до юга (Хошимин), откуда улетели домой.
По тому трафику, которым я стал свидетель, избавиться от мототрафика до 2030 года кажется вообще невозможной задачей Ж)
Мобильный (почти) безлимитный 3G/4G интернет правда порадовал. Проблем со связью практически не было.
Недавно дописал первый постик в свой жж по поездке — geniusua.livejournal.com/57061.html
Но вы мотивировали мне собраться силами, и выложить остальные постики по Кат Ба/Ха Лонг, Нинь Бинь, Да Нанг/Хой Ан, Да Лат, Меконг, и Хо Ши Мин.

По тому трафику, которым я стал свидетель, избавиться от мототрафика до 2030 года кажется вообще невозможной задачей

думаю, вони його на електро переводити будуть — і тихіше, і без диму

Это было бы очень хорошо. Потому что второй большой проблемой после загрязнения воздуха является шумовое загрязнение. Электро байки решат эти 2 проблемы.
Но я все таки надеюсь, что пойдут по сингапурскому варианту и будет развита хорошая система общественного транспорта (позитивные сдвиги по крайней мере в Ханое есть).

Отличный постик!
Жду продолжения )

а до 2030 планують заборонити мотобайки

Ну вот тогда и съездим

Как раз сейчас и надо ехать, чтобы ощутить всю эту атмосферу Ж)
На самом деле, трафик только выглядит жутко, но в целом всё достаточно безопасно. Я об этом тоже написал в постике по ссылке ниже.
Даже участие в трафике в качестве водителя мотобайка мне показалось больше фаном, чем какой-то проблемой, ибо за 200+ км пробега по стране при почти нулевом опыте езды на байке не было никаких инцидентов.

Думаешь, стадо велосипедов сильно лучше будет?)

У вас фобия перед мопедами?

Перед мопедами — нет, перед мопедистами — да

Тогда вам во всей Юго-Восточной Азии будет очень страшно.

Цікава стаття

Искренне постарался сосредоточиться на тексте, но не смог. Вьетнам, вьетконг, тропа Хо Ши Мина, тракатакатакатака, вуп-вуп-вуп, мэйдэй, чарли, чарли, М-16, хватит тебе и $5, у тебя было задание фотографировать, а не освобождать пленных, war is hell, private Pyle, whatever you do, don’t fall down, that would break my fucking heart, youtu.be/40JmEj0_aVM — вот это вот всë хде?!

Мне так нравится эта страна).Очень колоритная, неповторимая страна с богатой культурой.Спасибо за интересный рассказ и успехов Вам )

В’єтнамці доволі прості за характером: для людини, яка заробляє $3000+ немає нічого негожого піти разом з усіма їсти вуличну їжу за $1,5, а після цього попити чаю за $0,15, сидячи на маленьких пластикових стільцях.

У нас что, не так? Или где-то в других странах?

Да, или у вас, в Одессе, не так?

Ну, если говорить об IT-шниках (смею предположить, что своё мнение о вьетнамцах с >$3000 дохода он основывал на местных IT-шниках), то я вообще ни разу не встречал разработчиков такого типажа, о котором тут и на прекрасном.ит столько пишут.

Да и не айтишники с серьёзным доходом, которых я знаю не брезгуют общественного транспорта, столовок или той же шаурмы за 2 бакса. Хотя казалось бы Одесса — город, стоящий на понтах целиком.

Хочу историю про Пуну

Очень атмосферная страна, подтверждаю многое из написанного в статье.
Единственное, вьетнамцы, с которыми я работал вели себя очень тихо, никто не позволяет себе перекрикиваться. В офисе все ходят только босиком (очень строго следят за этим). И спят в обед как зайки, да. Очень мило выглядит.
Переходить дорогу — это шок для большинства европейцев. Никто не останавливается, только слегка притормаживают. Приходится просто идти на другую сторону сквозь поток машин и мопедов. Нужно «освободить разум» как Нео перед прыжком с небоскреба, поверить что тебя не задавят.

Подписаться на комментарии