×

Bonjour і Au revoir. 8 років у французькому ІТ, або Чому ця країна не для мене

Мене звуть Анна. Я з Києва. У найкращі роки свого життя навчалася в Українському гуманітарному ліцеї. Потім закінчила факультет ІПСА НТУУ «КПІ», добре відомий читачам цього ресурсу. Спеціальність була «Комп’ютерні науки», тому зовсім нескладно перекласти її іноземною мовою для офіційних установ :-)

Ще за ліцейних часів почала вивчати французьку як другу іноземну, вибравши її серед семи запропонованих мов. На відміну від багатьох читачів ресурсу, під час свого студентства ходила на пари та на мовні курси, а не на роботу. Тому похизуватися блискавичною кар’єрою 23-річної сеньйорити не можу.

Далі можна або не читати, або ж подивитися на релокейт до Франції крізь призму написаного нижче не очима котів, собак і дружин програмістів.

[Назви підрозділів статті збігаються з назвами визначних творів французської літератури]

Таємничий острів

Туристична Тулуза. Джерело

Завжди було банально цікаво побачити світ, хоча для читачів DOU скажу, що захотіла стати експерткою із сирів за певну кількість євро, а також поліпшити навички сомельє. А ще багет у руках має завжди фантастичний вигляд.

Завдяки щедрому французькому урядові й диплому DALF C1 із французької мови 2010 року отримала статус BGF (Boursier de Gouvernement Francais) та продовжила навчання в L’institut national des sciences appliquées de Toulouse (INSA Toulouse) на 4-му та 5-му курсах (еквівалент магістерки). Упродовж двох років отримувала стипендію, а також урядова програма сплатила внесок за навчання. Виш вибирала через програму N+I, де студенти можуть вступати до французьких навчальних закладів на основі онлайнового досьє. Щоб здобути стипендію, довелося піти на співбесіду в посольство й поспілкуватися з авторитетним журі.

Це дуже добра інженерна школа, для вступу на перший курс до якої потрібен високий бал з місцевого аналога ЗНО. Мені це стало очевидно тільки тоді, коли пішла на свою першу роботу. Я ж не складала таких іспитів, бо вступала одразу на магістра.

Приїхала до Тулузи 1 вересня з величезною валізою, а навчання почалося через тиждень. Більшість студентів у групі були французи, що або вчилися там з першого курсу, або прийшли після підготовчого класу (classe preparatoire) чи після бакалавра (licence) в університеті. Переважна частина була на рік за мене молодша. Студенти до 30 років — це навряд чи про Францію. Не чула ніколи, щоб хтось брав gap year чи вступив після кількох років роботи. Навчання було дуже інтенсивне, починалося зазвичай о 8-й ранку й тривало до 18-ї майже щодня.

Завдяки диплому з «клінгонської» мови мене звільнили від її вивчення, натомість вивчала семестр іспанську. У цій школі вимагали взагалі офіційно рівень DELF B2 для іноземців, щоб отримати диплом магістра. Усі предмети викладали французькою мовою і без перескладань, англійською я говорила тільки на уроках англійської. Треба було скласти 20 предметів з 24, щоб потрапити на 5 курс. Інженерні школи у Франції дуже спрямовані на практичний досвід, а це потребує пройти два стажування тривалістю 3 та 5 місяців після 4-го та 5-го курсу відповідно. Це аналог написання диплому в Україні.

Також були й гуманітарні предмети. Не можна не згадати про місцевий варіант охорони праці (qualite, securité, environment), а також особливо меметичний предмет ейчар (ressources humaines). Там пояснюють усю суть французької меритократії: якщо ви не закінчили Ecole Polytechnique, Ecole Centrale Paris та ще кілька топів, то більшість заманливих позицій для вас закрита. Тобто не стати вам «зайчикам» великими чиновниками або швидко злетіти кар’єрною драбиною у французьких корпораціях. І справді, зарплати залежать від вишу, часто навіть на пізніх етапах кар’єри.

Коли ви не цікавитеся політикою, то вона обов’язково зацікавиться вами. Завжди стежила за європейською політикою, але саме президентські вибори 2012-го були досить критичним моментом у житті. Простажуватися впродовж останнього семестру було необхідною умовою для здобуття диплома. 2011 року уряд Франції за розпорядженням міністра внутрішніх справ Клода Ґеана фактично «заборонив» змінювати статус іноземних студентів не з ЄС після закінчення навчання. Сам Клод Ґеан — рідкісний мудак, корупціонер, поціновувач лівійської готівки, готівки загалом і полотен фламандців, але моя стаття, на жаль, не про нього. Оскільки більшість компаній зацікавлена брати людей на постійну роботу після проходження стажування, то це дуже ускладнювало його пошук. А також означало, що мені довелося б покинути країну. Вибори 2012-го закінчилися гепі-ендом: на середині мого стажування переміг над злом Олланд і негайно скасував закон...

Пошук стажування не надто відрізняється від пошуку першої роботи. Резюме, розмова з рекрутером з локального бодишопу, потім співбесіди. 2012 року рекрутери особливо любили залишати голосове повідомлення, де надиктовували номер, на який треба передзвонити. Первісні люди...

Втрачені ілюзії

Зрештою мені вдалося знайти стажування в компанії Capgemini, де я пропрацювала майже шість років фулстек-девелопером. Це еталонний бодишоп, який має щасливу 50-річну історію у Франції, а також успіхи в розширенні своєї мережі в інших країнах через acquisition. Більшість французьких компаній, особливо за межами Парижа, — це консалтингові компанії, що працюють або на публічний сектор, або на деякі великі компанії.

За всю свою феєричну кар’єру в Бордо я працювала на проєктах для різних міністерств. Їх об’єднувало використання французької в коді для назв змінних і функцій, навіть якщо це суперечило programming language naming convention. У кожному міністерстві був свій домашній (inhouse) фреймворк для розв’язання стандартних завдань, і використовувати його було основною вимогою. Зазвичай його підтримувала група досвідчених розробників, які будували свою кар’єру тільки в тому одному міністерстві, накопичуючи довгі відпустки.

Job security — вона така job security. Ще інколи міністерство могло нав’язати якусь third-party бібліотеку чи систему, бо її розробляє французька компанія. Прикладами такого підтримання вітчизняного виробника є CMS Spip, Jahia, мапи Mappy тощо.

Мені досить пощастило з проєктами з-поміж того, що могло трапитися. Першим моїм проєктом був Tipi — геоінформаційна система моніторингу трафіку на території Франції, інформацію з якої, наприклад, повідомляють по радіо Bison Futé. Цю систему встановлено в усіх регіональних центрах, там диспетчери вводять інформацію про якісь події або дані надходять у різних форматах, як-от Datex 1 і Datex 2.

Ще одним проєктом, який допоміг мені зрозуміти місцеве життя, був Pole Emploi, або служба зайнятості. Понад чотири роки я своєю щоденною працею намагалася зменшити безробіття у Франції. Це один з найвідвідуваніших сайтів у країні, над його створенням працює дуже багато команд. У цій державній компанії використовують Safe, а також Scrum на рівнях команд.

Після того був жахливий проєкт для Міністерства сільського господарства, антипатерни якого змусили мене ухвалити одне важливе рішення й звідти нарешті поїхати.

Життя і безробіття. Джерело

Собор Паризької Богоматері

ІТ-ринок країни, на мою думку, можна поділити на ринок Парижа й решти країни. У Парижі є продуктові компанії, і про деякі з них уже, мабуть, були статті раніше (сферичний Criteo чи BlaBlaCar). На решті території процвітають консалтингові компанії — аналог аутсорсу чи аутстафу. Інколи великі начальники з паризького офісу називають офіси в провінції nearshore, що багато про що свідчить. Паризькі офіси сидять на потоках перерозподілення проєктів, які потім «спускають» у регіони. Є також контрактори, що продають свої послуги або одразу клієнтам, або через посередників, тобто через ті самі консалтингові компанії. Є також невеликі стартапи чи продуктові компанії, про які рідко хто чув навіть на території певного регіону. Хоча деякі локації мають свою специфіку, наприклад у Тулузі сектор розвивається навколо Airbus, Thales та інших компаній, пов’язаних з оборонкою, космосом, авіапромисловістю.

Мої колишні колеги займалися здебільшого переходом між бодишопами або осідали в «кінцевих» клієнтів, щоб працювати там до кінця життя. До речі, така ціль була в значної частини людей — обирали стабільність. Приблизну картину місцевого ринку можна побачити на таких івентах, як HarckerX — спід-дейтинг з компаніями. Два роки тому, коли там була, я наслухалася про динамічний бодишоп, молоду команду та «ми наймаємо тільки експертів». Ну звісно, не забувайте про мову спілкування, яка не англійська в більшості компаній.

Нотр-Дам у вогні. Джерело

Знедолені

2019 рік подарував дивовижне протистояння жовтих жилетів та Юпітера Макрона. Вони своїми зусиллями заважали будувати йому startup nation приблизно півроку. У поточному сезоні (тобто 2020-го) на передній план знову вийшли профспілки та інші представники пролетаріату: борються за збереження 42 різних пенсійних режимів. Що характерно, у країні ще часто використовується марксистська термінологія...

Юпітер. Джерело

Тому слід звернутися до статистики, яка розповість про медіанні доходи жовтих жилетів і решти жителів. Процитую уривок зі статті про нерівність доходів:

«За нашими оцінками, поріг бідності становить 781 євро на місяць для однієї людини, 1518 євро для сім’ї з двох людей без дітей і 1999 євро для сім’ї з двома дітьми. До категорії малозабезпечених (30% найбільш скромних доходів) належать люди, для яких ці цифри будуть відповідно 1265, 2468 та 3302 євро. Середній клас — це дохід у діапазоні між 1265 і 2275 євро для однієї людини, між 2468 і 4423 євро для сім’ї без дітей, а також між 3302 і 5743 євро для сім’ї з двома дітьми. До категорії забезпечених входять сім’ї з доходами, вищими за вказані. Якщо вибрати поріг багатства як подвійний медіанний дохід, то багатою можна вважати людину з доходом 3125 євро щомісяця, 6072 євро для сім’ї без дітей та 7995 євро для сім’ї з двома дітьми».

А ще французи оцінюють, що потрібно 1760 євро на місяць, щоб жити.

Не писатиму багато про флуктуації цін на круасан, бо чимало з вас і так подорожували Францією. Оскільки тепер я живу в Лондоні, то залишу це тут. І справді, McDonald’s дорогий у Франції...

Стосовно витрат на життя, то, мабуть, половину їх становитиме рента. Ось варіанти оренди трикімнатної квартири.

Ще життя в переважній частині провінційних міст передбачає наявність авто в кожного члена сім’ї. Без нього неможливо дістатися до роботи й не тільки. У Бордо більшість ІТ-компаній розміщені не в центрі.

Якщо візьмемо абстрактну сім’ю з двох айтішників без дітей, які отримують по 2К євро щомісяця як середній клас, платять у Бордо 1К євро за ренту й комуналку, віднімемо вартість двох машин у кредит, вартість бензину 1,45 євро/л, їжу, одяг на розпродажі, розваги час від часу, — то залишиться небагато.

Мабуть, тепер зрозуміліше, проти чого протестували жовті жилети...

Народний бунт. Джерело

Щодо зарплат у галузі, то вони розподіляються на зарплати в Парижі та регіонах.

Існує цікавий сайт, де можна подивитися дані за регіонами й технологіями. Ці цифри близькі до реальності, а ще мій екс-колега — суперархітектор з 10 роками досвіду два роки тому вперся в стелю 48К на рік. Не слід забувати, що для роботи в більшості компаній треба вільно розмовляти французькою.

Здрастуй, печаль

З позаминулого року уряд ухвалив новий закон, коли податки нараховують одразу. Раніше це було у два етапи. Щороку також платять податок до місцевого бюджету, який залежить від ваших доходів та житлової площі. На сайті можна порахувати оплату після податків (без місцевого податку).

Бюрократія у Франції відома на весь світ, тому, щоб розв’язати маленьке адміністративне питання, треба часто витратити багато енергії.

Можу навести приклад з отримання водійських прав. До того ще ніколи цього не робила, тому записалася до школи водіння. 20 уроків водіння + теорія коштували трохи більше як 1000 євро. Екзамен з практики полягає в 30-хвилинній їзді містом та паркуванні двома способами. За незначні помилки екзамен не зараховували. І проблема полягала ось у чому: щоб перескласти його, треба було ставати в чергу, бо «в них нема місць», і наступна спроба була за 6 місяців. Щоразу доводилося брати додаткові 10 уроків, щоб згадати їзду (вартість 1 години — 41 євро). Я склала з четвертого (!) разу, тому вартість навчання майже зрівнялася з вартістю моєї автівки.

Уявний хворий

Мабуть, одним з небагатьох плюсів життя у Франції є її медицина. Недорога страховка покриває як звичайні, так і складні випадки, а також стоматологію. Більшість ліків за рецептом безплатні. Очевидно, завдяки цьому чинникові Франція і є однією з топових країн до виходу на пенсію. (Британські пенсіонери це знають, то й скупають «хрущезамки» XVIII сторіччя в провінції, насолоджуючись до кінця життя буржуазним лайфстайлом...) Хоча, як і скрізь у Європі, щоб потрапити до фахівців, треба чекати.

Інфраструктура — це камінь спотикання й межа розділення в країні. У великих містах вона є — і то не скрізь, а в маленьких містах та селах її не дуже багато. Як відомо, це й стало однією з причин бунту жовтих жилетів. «Треба бути готовим користуватися автівкою, але якщо не можеш сісти за кермо, то доведеться залишитися вдома або просити когось вас возити» (Капітан Очевидність). У великих містах ліпше розвинена інфраструктура, але страйкарі роблять усе можливе, щоб відлякати потенційних пасажирів — гостей і мешканців міст.

Навколо світу за 80 днів

Щоб зрозуміти французів і їхній погляд на світ, напевно, слід поцікавитися, як у середній школі викладають гуманітарні предмети (мови — рідну та іноземні, історію, географію, літературу). Уся освіта дуже франкоцентрична. Історія з географією — єдиний предмет: інколи вивчають історію, інколи — географію. Галльські племена, королі Франції та події Другої світової війни вивчають без хронологічного порядку. Світову історію — фрагментарно, якщо її сторінки не мають прямого стосунку до французької держави того періоду. Основ фізичної географії (геологія, орографія, кліматологія) або немає взагалі, або їх не засвоїла більшість місцевого населення. Про це свідчать рекурентні фрази, що їх згенерували різні представники:

  • «У нашій країні є гори і море». (Щоб підкреслити її унікальність).
  • «У Лондоні завжди дощ». (У цьому контексті малося на увазі, що сумарна кількість опадів у Лондоні більша, ніж на Атлантичному узбережжі Франції, але це твердження хибне: In Bordeaux, France, during the entire year, the rain falls for 124.2 days, and collects up to 944.1mm (37.2«) of precipitation vs London averages approximately 106 rainy days each year and receives a total of 22.976 inches (583.6 millimeters) of precipitation annually).
  • «В Україні у вас завжди холодно». (Якщо просто порівнювати сумарну сонячну радіацію, що залежить від географічної широти, то Київ не набагато північніше за Париж — 50.4501° N, 30.5234° E та 48.8566° N, 2.3522° E відповідно).

Східна Європа для більшості — майже монокраїна. Цей міф розвіюється для людей, які все-таки там побували й додали її собі на мапу. Для простих французів то не популярний напрямок, бо вони прагнуть сонця і «їдуть переважно на курорти», не здогадуючись, що й у деяких точках Східної Європи буває спекотно. Були люди, які мені прямо казали, що їм нецікаво туди їхати з указаних вище причин.

Найпопулярніший напрямок — Іспанія, країна відпустки (pays des vacances). Доступні ціни та лінгвістична спорідненість мов роблять свою справу.

Ще місцеве населення цікавиться країнами-сусідами, США, Канадою, Австралією, Японією та країнами Азії (див. Східна Європа). Особливим успіхом у молоді є досвід життя в названих вище країнах, куди вона їде за довгим доларом або його аналогом. Нова тенденція серед французьких експатів полягає у відправленні дітей на навчання у виші не в рідні краї (France metropolitaine), а в Канаду, США тощо. «Відіслала доню в Мак-Ґілл, бо він ліпше котується з нейронауки» (французька «жона» експата). Це справді початок кінця, а здавалося б...

Узагалі французи часто пишаються своєю країною. Одразу згадують всесвітньо відому кухню — спадщину ЮНЕСКО та багату історію. Це країна, де, за її термінологією, французам «добре жити» і «вони дуже привілейовані», але не втрачають нагоди поскаржитися на все підряд. Медіа нагнітають атмосферу висловлюваннями, нібито «ваші діти житимуть гірше, ніж ви».

Про українців французи знають мало. Більшість згадує Чорнобиль, тепер Майдан. Сама країна, на жаль, для них є буферною зоною між Європою та Росією. Французи з провінції рідко зустрічали українців у реальному житті, тому їхня вибірка досить мала.

Пані Боварі

Оскільки мій досвід стосується роботи в ІТ-компанії, то є обтяжливі обставини: майже тотальна відсутність жінок на технічних позиціях. Більшості француженкам програмувати нецікаво, а якщо й було цікаво, то після року вони перекваліфіковуються в менеджерів або бізнес-аналітиків («тікають першими з корабля, що тоне»).

Як єдиний фімейл, я щоранку страждала від поцілунків у щоку всього поверху. Кількість поцілунків варіювалася від розміру опенспейсу. Усі мої зусилля тиснути руку виявилися марними, і навіть брехня про хронічний нежить не рятувала.

Один з інших аспектів бізнес-культури — це мітинги, які не дають особливого результату. Бо тут важливо вміти дебатувати, що глибоко вкорінено системою освіти.

Франція — країна менеджерів. Будучи просто експертом з технологій, важко просуватися кар’єрною дорогою. Є спеціальний термін cadre (вимовляється «кадр»). У дипломованих інженерів, зокрема й у мене, був цей статус, що зобов’язував encadrer інших людей (не «кадрити», а керувати та наставляти). Ще в нашому бодишопі деякі кадри вважали, що кодити зможе кожен, а бути менеджером — ні. Як ми знаємо, у кожному жарті є частка жарту...

Важко судити, як я спілкувалася б з колегами, якби була чоловіком. У ставленні до жінок на робочому місці між лондонськими компаніями та французькою провінцією глибока прірва. Сексистські жарти та образи — частина норми. Колеги систематично запитували, чому я ходила в спідниці чи платті. Ще вони часто відверто коментували зовнішній вигляд інших жінок, що працювали в компанії. У такому середовищі, мені здається, не просто стати тимлідом чи менеджером, а головне — навіщо?

Епілог

Мої загальні враження від країни досить неоднозначні. З одного боку, якби жити на прибутки від інвестицій чи нерухомості, то це дуже гарна країна з високим рівнем життя, смачним сиром та прекрасним вином. З другого боку, боротися з токсичною культурою та нестачею кар’єрних перспектив — це вибір Жанни Д’Арк.

Звідки було вирішено проробити шлях Тореадора із Заточки із сусіднього топіка 2018 року в локації Лондон. Велика кількість фейлів на онсайтах призвела до вибору стратегії брутфорсом «до першого оферу». Оскільки Тореадор уже створив детальний топік про свої Гераклові подвиги, пальма першості втрачена.

Додам тільки трівіа...

Коли отримала офер у JPMorgan, я мала відбути марафон у стартап Synthace. Ніде з ФААНГів, банків та інших компаній не застосовували такий апарат тортур. Після двох співбесід на розділяй та володарюй i ДП водили оглядати лабораторію.

На одній з них був присутній у ролі спостерігача сам гуру ютубу з підготовки до співбесід Джекссссооооннн Ґабббббаааарддддд. Тоді я подумала: «Як добре, що все закінчилося!»

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному10
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Після цієї статті виникло бажання написати свій текст про ІТ у Франції, бо мій досвід радикально відрізняється від досвіду авторки. Тож чекайте щось накшталт «Французьке провінціальне ІТ, усе не так погано».
І так, від поцілунків у щоку можна не страждати, якщо наголосити на культурній різниці і на тому, що потискання руки для вас більш професіональний спосіб сказати бонжур.
Я розумію, що у кожного свій досвід і можливо авторці просто не пощастило, а ще, судячи з тексту, їй у інсі дали дивні та негативні установки, і це її досвід, проте, це не єдиний погляд на реальність і ІТ та життя у Франції можуть бути зовсім іншими.

Спасибо за статью, про Францию не так много материалов.

Аж захотелось написать статью о моем пребывании в Голландии и о всех её минусах. Но не буду разводить негатив. Многие кому за 30 наслушались от родителей, что «надо валить за бугор, там лучше». А на практике оно не всегда так получается

84 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Дуже круто написано! Дякую! Ми живемо в Бельгії, але у фламандській частині. Всього 10 кілометрів на південь — там ті ж проблеми, що й у Франції, все дуже знайомо.

Є запитання:

За нашими оцінками, поріг бідності становить 781 євро на місяць для однієї людини, 1518 євро для сім’ї з двох людей без дітей і 1999 євро для сім’ї з двома дітьми

Це до податків чи після? Якщо це після, то виходить, що два звичайних айтішнікі (після податків 3500+ євро легко перетворюється на 2200) де-факто належать до малозабезпеченого прошарку.

Крутая статья, поздравляю с дебютом!

Пока читал эту полную боли статью, то думал про себя: «Какого хрена? Париж — это же пригород Лондона. Поезжай туда».
Но когда дочитал до

Оскільки тепер я живу в Лондоні

то все стало на свои места.
Статья — бомба. Жду продолжение про LDN, Габбарда и JP Morgan.

Дякую за статтю! Цікавий досвід та стиль написання

стилистически круто написано, как будто рассказ какого-нибудь Мопассана читаешь, не знаю влияние это Тулузы или чего, но заметно

«Відіслала доню в Мак-Ґілл, бо він ліпше котується з нейронауки» (французька «жона» експата). Це справді початок кінця

будьте честными — тут уже заговорила (выпав из общей стилистики) какая-то иррациональная женская ревность? :-)

работаю в Монреале.
В нашем небольшом стартапе (дев команда — около 30 человек) порядка 30% французы. Все отзываются о Франции крайне не лестно, и говорят, что она скорей пригодна для пенсии и туризма чем для молодых людей, пытающихся построить карьеру и добиться чего то кроме бетонометров в каком то захолустье.
Возможно мое наблюдение является типичной «ошибкой выжившего», основано на очень малой и специфической выборке, но ощущение, что действительно — очень мало молодых людей во Франции довольны уровнем жизни.
В основном французы осевшие в Квебеке — не планирует возвращаться во Францию. Не смотря на то, что налоги и уровень бюрократии в Квебеке самый высокие в Канаде (да и США тоже) — это все равно мелочи по сравнению с Францией..
Вот и верь потом всяким показателям ВВП, и прочим..

у Франції добре жили і живуть ті хто мають невеличкий бізнес. Власне ті хто працював чи працює в інтел. галузях завжди були незадоволені що продавець газет ппочувається набагато забезпечиніше і може куувати самі модні пежо та рено навіть кішкі та собаці а вони змушені їздити на відрі 15-20 річної давнини. Також у Франції досить сильний соціальний напрямок прямо переходячи в соціалістичний, тобто люди які рацюють в держ/владних установах хоча і мають невелику зппп ппо зрівнянню із «торгашами» але мають різні смаколики у вигляді дуже дешевих кредитів, льготи і т.п.

невелику зппп

Раньше ЗППП называли нечто иное и совсем не зарплату)

то в мене клава глючить :)

із сусіднього топіка 2018 року в локації Лондон

Вся сіль того топіка аби люди ділились один з одним фейлами і успіхами, порадами і просто думками, а ви так взяли і обмежили цікавий досвід по дуже перспективній локації.
Реквестую ваш досвід!

Вся сіль сусіднього топіка, що Тореадор не показує свого обличчя. Статті про Лондон на доу майже щомісяця виходять. Всі вже й так знають, що можна відкрити рахунок в Монзо дуже швидко, в метро платити контактлес карткою або захопити сендвіч в Прет.

Сексистські жарти та образи — частина норми.

Інтернети нам малюють картинку, що у ваших європках скрізь тотальна толерастія до всіх, що хоча б трохи відрізняються від класичного білого гетеросексуального чоловіка.
І тут з’являєтесь ви і кажете, що сексизм це норма, що вас, як до чи не єдиної жінки яка мала б представляти всю силу диверсіті, тотально ображають, цілують і пригноблюють, де правда і кому вірити)?

Вірю, що у чоловічих калективах можуть бути жартусики набагато нижче плінтуса і категорії «за 300», але мало віриться, що при дівчині її ж будуть обговорювати і питати про одяг, навіть в нашому, багато де все ще постсовковому, соціумі, таке ніфіга не норма.

Чи зверталися ви з цими проблемами/зауваженнями/питаннями до менеджменту?

Ya rabotau v Capgemini v Germanii i nichego podobnogo i blizko netu

Звісно в таке повірити досить важко, але більшість французів вважає це частиною норми. Говорила про це багато разів з різними колегами з менедженту і не тільки. Один з моїх колишніх менеджерів П’єр після довгих років співпраці сказав, що це справді неприпустиме ставлення до жінок. Він вибачався, що не присікав розмови та жарти і буде докладати зусиль, щоб в його колективі таке не траплялося. Не треба вважати, що пострадянське суспільство — це завжди погано. Емансипація жінок відбулася на кілька поколінь раніше, ніж в країнах Західної Європи.

Что меня удивило:французы считают высокими доходы на семью, которые добрая часть здешних обитателей считает нищебродством. Вот и плати после этого налоги. Зачем?

Это не французы считают, а их аналог держстата или как там его

Очень точное наблюдение о французком менталитете и бюрократии... Если вспомнить что весь правящий класс страны самоназванной «россией» всё 19 столетие, вплоть до Крымской войны писал кипятком от всего французкого... Да и корней слов у нас больше французкого происхождения чем немецкого или английского... Сложилось впечатление что то что мы имеем у себя в стране, это результат «реимпорта» французкого стиля жизни и управления.
При пересечении границы Франции и Германии (12 лет назад) мне сразу же кидались в глаза различия в технике которая установлена в публичных местах. Такой техники как например телефон на шоссе, киоск по продаже билетов или торговый автомат...
В Германии такая техника обычно минималистична, прямоугольна (иногда даже черезмерно) но юзабельна и нормально работает, во Франции техника имеет какой-то симпатичный дизайн, но нихрена нормально не работает и для того что бы ей воспользоваться надо прочитать длиннющий мануал мелкими буквами на французком, если его туда не забыли прилепить. Речь о том что бы продублировать мануал хотя бы на немецком, вообще не идет. Слава богу что французы приветливые и отзывчивые люди, иначе было бы совсем грустно с бытом. Английский, знают единицы. По-моему впечатлению, страна замкнута сама на себя. Франция имела и имеет много достижений в науке и технике, но о них мы обычно узнаем когда через несколько лет то же самое «открывают» в одной из англоязычных стран и публикуют об этом статьи... Парадокс! Замароченность на собственной исключительности играет злую шутку с продвижением фрацузких же идей. Мне так же показалось что французы не любят конкуренции как таковой. Главное застолбить «полянку» и стричь с неё ренту. Если всё таки конкурировать приходится, то включается «тяжелая артилерия» в виде судов. Топовые компании из долины кстати, более всего «потрошаться» по искам которые были сделаны во Франции или продвигались Францией в евросудах.

Если вспомнить что весь правящий класс страны самоназванной «россией» всё 19 столетие, вплоть до Крымской войны писал кипятком от всего французкого... Да и корней слов у нас больше французкого происхождения чем немецкого или английского...

Вобще-то примерно от Людовика 14-го и до Наполеона 3-го Франция была примерно тем, чем сейчас являются Штаты и не косплеил их только ленивый.

Сложилось впечатление что то что мы имеем у себя в стране, это результат «реимпорта» французкого стиля жизни и управления.

Будешь смеяться, но власти РИ, СССР и РФ последовательно ориентируются на германские стандарты. Просто воплощают их как умеют.
Франция — икона богемы.

Что-то неладно c IT в 5-ой республике.

Аню, чудова стаття! Прочитала із задоволенням)

Всю проф деятельность работаю с французами как менеджер, но в самой Франции как-то не приходилось — и могу согласиться, что этот народ — assez extraordinaire по сравнению с теми же англичанами))

Отличная статья, спасибо!=))))

класс, пиши еще

привет, Аня. Интересная статья :)

Французский таки довольно «клингонский», в школе 1 год пытался учить, запомнил только «жопита полтава», «кес кьо се», «ле шарман» и «же темме», а еще и мотив какой-то песенки про крокодила.

Їх об’єднувало використання французької в коді для назв змінних і функцій, навіть якщо це суперечило programming language naming convention. У кожному міністерстві був свій домашній (inhouse) фреймворк для розв’язання стандартних завдань, і використовувати його було основною вимогою.

Когда-то на саппорте/багофиксе был продукт подобного рода — из тех времен, когда в PHP не завезли не только ООП, но даже идеология MVC только рождалась. Т.е. генерация встроенных js скриптов через PHP-шный код с хардкодом значений — это было нормой. Ну и названия переменных и таблиц в БД — тоже головняк. Надо было найти табличку с инфой о платежах, смотрю — вот же она — Pays табличка. А в ней колонки id, pay_id, zone_id. Что-то тут нечисто, да?
Спустя пару часов все таки забил в гуглтранслейт это Pays, и это, булджать, переводится как «Страны».

Після цієї статті виникло бажання написати свій текст про ІТ у Франції, бо мій досвід радикально відрізняється від досвіду авторки. Тож чекайте щось накшталт «Французьке провінціальне ІТ, усе не так погано».
І так, від поцілунків у щоку можна не страждати, якщо наголосити на культурній різниці і на тому, що потискання руки для вас більш професіональний спосіб сказати бонжур.
Я розумію, що у кожного свій досвід і можливо авторці просто не пощастило, а ще, судячи з тексту, їй у інсі дали дивні та негативні установки, і це її досвід, проте, це не єдиний погляд на реальність і ІТ та життя у Франції можуть бути зовсім іншими.

Буде дуже цікаво почитати. Чекаємо.
Зауважу тільки свій «досвід», скоріше за все інф.
Ще в буремні 90-ті був у Франціх, в ті аси коли про ЄС та інше навіть в п’яних снах ніхто не думав і франк був 85 укр. копійок. Все що стосується країни оставлю, якщо кому буде цікаво то можу написати окремо.
Тодіі жив в родині де було двоє дітей, на той час молодшому було 7 років. Зараз йому 34-35. Періодично сілкуємось. Так от він зараз дуже крутий розробник прогер і 1.5 роки працює сеньйором чим дуже пишається. Все б нічого але рівень знань... просто ніякий... він мегаппрофі в ларавелі але окрім як розвернути проект майже нічого не знає. Про роути тільки чув але як їх пписати не знає, все на рівні прописування статики, регулярні ирази для нього таємниця. Грубо кажучи знання на рівні людини яка вчора почула про ларавель і сівши за комп на якому розгорнутий опенсервер змогла через композер встановити ларавель. Про *нікс взагалі немає що говорити. Назву контори оголошувати не буду із зрозумілих причин. Але реально сумно якщо все так.

А вообще, поработав с французами, получил бесценный опыт и особо с ними больше не хочу работать.

Тот случай когда слово worthless подходит лучше чем priceless ?

Т.е. записывать французов в блеклист сразу за заказчиками из постсовка ?

Спасибо за статью, про Францию не так много материалов.

Цікава стаття. Дякую.

Welcome to London. А хіба в jp morgan питають leetcode?

Дякую. Не думаю, що це загальна практикою для JP Morgan задавати питання з літкоду. В більшості компаній, де я була на співбесідах, питали літкод.

Аж захотелось написать статью о моем пребывании в Голландии и о всех её минусах. Но не буду разводить негатив. Многие кому за 30 наслушались от родителей, что «надо валить за бугор, там лучше». А на практике оно не всегда так получается

Не рівняй себе до автора. Вона знайшла місце краще, а ти повернувся в Україну (бо віза скінчилася).

Сказал бы еще не ровняй себя на автора, потому что она женщина )
А насчет

знайшла місце краще

Из статьи мне показалось, что это не совсем так

Из статьи мне показалось, что это не совсем так

Є сумніви, що JPMorgan у Лондоні, краще, ніж будь-що в Україні?

Ваши заявления похожи на подростковый максимализм, мол в Лондоне всё хорошо, а в Украине ничего хорошего быть не может

в Лондоне всё хорошо

не дорівнює

JPMorgan у Лондоні, краще, ніж будь-що в Україні

Ждем от автора 2й статьи про Лондон
Напишет — узнаем )
Про Францию тоже можно было бы подумать, что там всё супер и лучше быть не может

ееееееееее
Не_IT_компанія краща за будь-що в Україні, в тому числі grammarly, ring labs, ЛУН та інші генезиси? Ну ок.

От сумніви точно є :)
Хто його зна що там в тому JPMorgan...

Легенды про украинских сеньоров уже вышли за пределы родины. Вот послушайте soundcloud.com/...​yiy/1-kuluarnyy-vastrikey

А кто это такие что бы их слушать ?

тягущіє вялоізьясняющієся под-кастери

Подкаст-интервью с Вастриком, кацапом, эвакуировавшимся в Берлин и владеющим оттуда умами определенной прослойки девелоперов.
Слушать это было бы большой ошибкой, но я ее уже совершил и поэтому сэкономлю время любопытным.
Там он на протяжении примерно пяти часов объясняет, откуда у него взялось выражение (по нескромному определению самого автора, аж целый мем) про «две бэхи».
На основе рассказов двух знакомых и внешнего вида полутора фейсбук-аккаунтов незнакомых ему людей Вастрик составил для себя астральную картину «украинского айти», в которой зажравшиеся до посинения синьеры скупают спивающихся соседей целыми деревнями и выкупают отели для празднования дней рождения. Эта воображаемая конструкция, в свою очередь, позволяет генерировать контент про то, как плохо и стыдно быть айтишником в украинской провинции.
От отсутствия газа и русских школ в астральной картине никто не умирает, потому что это сейчас не очень модно в среде либеральных русских людей, но мы-то знаем.

А я думаю чего тошнить начало на первых секундах, теперь все стало на места

зажравшиеся до посинения

Это, простите, как? Как я?

В среднем пока там таки лучше, но уже не настолько, как было в 90-х.

фарнцузи здається останні встуили в ЄС, хоча фінансово вони фактично на собі тягнуть ЄС на половину с фріцами але при тому не мають майже нііякого вппливу бо командує фрау Меркель.
Вони і зараз не в захваті від ЄС і настрої там весь час на тему нафік треба то євро і т.д.
Взагалі типовий француз це такий собі Бурвіль (хто пам’ятає цього актора) але у них фанатичний патріотизмі їхня подоба «валянку» іноді дуже оманлива.

А для программиста и здесь на хлеб с маслом заработать сейчас можно и, наверное, даже проще, чем у вас там.

«Хліб» це важливо але до хліба іноді хочеться купувати його в магазині де не валяються бомжі перед входом, де немає такої корупції, де є захист законом, де є адекватні суди і т.д. і т.п.

так, таке є кругом і в тій «до ЄСовській» Франції таке саме було але тільки в «гето-районах» і вели вони себе відносно культурно... насправді я напприклад не бачив картини аналогічної коли прямо на сходах вищого господарського суду бомонд бухає настоянку глоду змішуючи з портвусіком з пакетів зі смітника і справляючи свою нужду ппрямо на місці (соррі).

де не валяються бомжі перед входом

это не про нынешнюю Францию, увы.

фарнцузи здається останні встуили в ЄС

они никак не могли останними вступить в ес потому что изначально являлись одними из основателей ещё «европейского объединения угля и стали» (ECSC) и чуть позже расширенного до «европейского экономического содружества» (EEC) причём всё это непереводимая игра слов на советский потому что и там и там community а вот union появляется уже только в начале 90-х причём основатели всё те же ж

вообще не смотря на все странности с профсоюзами и не менее известной французской бюрократией франция при всём при этом совершенно отчётливо развитая промышленная странна у них есть dassault у них есть CATIA у них есть тот же ж рено-пежо концерн у них есть куча совершенно промышленных мощностей включая порты космическую программу и способность строить авианосцы (кажется потому вертолётоносцы так точно для сраной рашки простите) у них есть т.е. теперь уже была «половина» А-380 и мелочь всякая теперь ещё и осталась (в условиях резкого падения боинга #внезапно актуально) у них куча других всяких разных совершенно промышленных мелких производств в общем назвать их отстающими никак не получается конечно лично я при этом тоже не очень хорошо понимаю как вот это всё при этом вообще работает в условиях вот того всего что в т.ч. описано в статье но как-то работает это факт ))

ЗЫ: в этом месте мне становится дико смешно когда наши «молодые реформаторы» начинают втирать «за сервисную экономику» мол промышленность это уже прошлый век а сегодня всё дело в сервисе ага ага а старички европейчеги то и не знают ))

ЗЫ: т.е. ваши ))

кстати смотрел недавно передачку про эту штуку. Строят на территории Франции. en.wikipedia.org/wiki/ITER Очень круто.

Я видел там вакансию сисадмина 3 года назад. Потом не поерял

Если вкратце, то минусы Голландии следующие:
Всё дорого. Жильё с коммуналкой строго дороже 1000евро с коммуналкой. И это не Амстердам и не Гаага. Я платил 1400. В этот же пункт то, что за каждый чих надо платить. Потерял я как-то раз ключ от почты, 53 евро, а потом еще 40 евро за то, что невовремя заплатил 53. Итого уже 93
Всегда пасмурно. Лето хуже, чем в Украине, а зима точно такая как в Киеве 2019/2020
В работе стабильности не больше, чем в Украине. Возможно, для местных/граждан всё более-менее стабильно, но аж никак не для приезжих. Проекты закрываются не реже, чем в Украине
Странная медицинская система. Скорая то приедет, если её вызвали, но если посчитают, что зря вызвали, то будет штраф. И список этих «зря» там довольно большой, например если просто температура 39, то это зря

О плюсах тоже можно, но в другой раз )

Я надеялся на адекватный список минусов!

Все правильно, страна взяла курс на пропаганду обратной миграции!

Пока что не видно сильных минусов. На жилье надо быть готовым, что это не 200-300 $ у какой то бабы Вали на птичьих правах, ведь большинство арендодателей в Украине неофициальны и по сути нелегальны. А если правильный договор, то от снятия жилья никаких проблем. А уж если захочется жить подольше, то почему бы не оформить кредит? Это и дешевле арендной платы, и по сути гораздо надёжней в перспективе, учитывая, что по факту ты не привязан к жилью, которой приобретаешь в кредит, ты всегда можешь его продать и переехать в другой дом если кредитные условия это позволяют.

Про пасмурно, так вспомните просто в чем ходите зимой в Украине, а в чем ходите зимой в Нидерландах, поэтому тоже сомнительно. Да, это ничуть не теплая страна, но все же средний климат гораздо мягче и более предсказуемый.

То что платить надо, а вы хотели халявы? Ну ваше право хотеть халявы, но таки за все нужно платить, что заставляет задуматься о вопросе что нужно делать, чтобы таки не пришлось платить. Тогда будет гораздо проще все. Хорошая коммуникация и понимание на социальном уровне — залог хорошей жизни. Для обычной жизни, а не для шика, вполне нормально. Единственное что напряжно финансово — это дети, но к этому надо быть готовым, а не спонтанно решать.

Из минусов можно таки выделить некую медлительность, но и это терпимо.

У каждого своя пирамида Маслоу и Европа явно не для тех кто хочет делать мало, а получать и тратить много:) для такого есть страны такие как Таиланд, где разрабы — это в какой-то мере короли, поскольку зарабатывают много, а тратить почти не на что ибо дёшево.

питання не в тому що наслухались від... Більшість тих хто 30+ «валять за бугор» з двох причин:
1. дати дітям краще майбутнє
2. стикнулись з «самий гуманий суд в мире» , беззаконням і т.п. і ппросто хочуть більш адекватного суспільства та социума.

Вимоги тих хто їде «за бугор» в 20-35 років одні, тих хто має родину та дітей зовсім інші і от категорія тих кому 30 (я б сказав 35+) вже вимагає іншого. перша категорія не зрозуміє другу, це не в образу чи в докір, просто не зрозуміє.

цікава стаття, але мені трохи бракувало драми.
о, привіт, Аню! :)

драма в тому що працюючи в нормальному київському бодішопі можна було би купити як мінімум в 3 рази більше круасанів, стати умовним лідом\менеджером за 4-5 років. :D

свята правда. ну і кілька разів виставитися на мороз чи натрапити на маски-шоу, якщо не вгадати із фірмою

Ну, ок, про «маскішоу» ще зрозуміло
А шо таке ото «виставитися на мороз» і чого воно страшне?

ну ФОПчиком з дня на день — приходиш, а тобі вже не треба приходити. плюс чи мінус — залежить від вашої фінансової стратегії

Так чого це страшно, так і не стало зрозуміло :)
Якщо все в стані

приходиш, а тобі вже не треба приходити

То валити треба було вже давно :)
З іншої сторони це ІТ в Україні — нову роботу знайти питання тижня, ще й вибирати тре буде куди йти :)

гарний спеціаліст навіть не встигне навіть до морозу долетіти.

Когда я уезжал в Голландию, то моим главным ожиданием как раз и было то, что там на мороз не выставляют. Оказалось, что очень даже выставляют!
Возможно, граждан ЕС выставляют реже, но мне как-то без разницы

например в Германии уволить кого-то после испытательного довольно сложно.

Есть разные формы трудоустройства. Я в Голландии работал по контракту. Перейти в штат было не так то просто. Да и местные тоже часто работали по контракту. И этот контракт давал работодателю полную свободу действий

дык судя по отражённым сигналам ровно так же ж не менее сложно и нанять ))

Дякую, Сашко, що відписався і залишив позитивний відгук.

Підписатись на коментарі