Drive your career as React Developer with Symphony Solutions!
×Закрыть

Нюансы релокации с детьми: о родах за границей, детских садах, школах и адаптации

Многие IT-специалисты переезжают за границу с семьями. Мы уже писали о том, насколько сложно адаптироваться женам программистов в новой стране. Теперь же решили расспросить подробнее о детях. Мы записали три рассказа жен IT-специалистов о том, как организовать роды в США и найти там детский садик, о том, как подобрать в Германии школу для подростка и том, как вообще релокация влияет на детей.

О переезде на 7-м месяце беременности и том, как организовать роды в США

Relocation Сoordinator Ксения и ее супруг, инженер одной из IT-компаний в Лос-Анджелесе, в 2018 году переехали в США на седьмом месяце беременности Ксюши. В своем монологе она рассказывает, что нужно знать при релокации в Америку тем, кто вот-вот собирается стать родителями. По просьбе героини, мы не называем фамилию и имя ее супруга.

Мы оба работаем в IT. Плюс я занимаюсь как раз организацией релокаций, поэтому, когда мужу предложили переезд в США, нам было понятно, сколько времени займет подготовка документов, что спрашивать у работодателя и так далее. Единственное, что было совершенно не ясно, — как действовать, если сразу после переезда нам предстоят роды. Такого кейса не было ни у кого из знакомых, так что, надеюсь, моя история поможет кому-то избежать лишней нервотрепки и нормально организовать роды после релокации в Америку.

Итак, первое, что следует сделать беременным, которые переезжают в США, — позаботиться о страховке или большой сумме денег (десятки тысяч долларов, — ред.), если нет возможности/плана покупать страховку/оставаться в стране надолго из-за иммиграционного статуса.

В нашем случае статус переезда был легальный — рабочая виза. И вопрос страховки был решен заранее, еще в Украине. Большинство работодателей в IT, релоцирующих людей в филиалы своих компаний за рубежом, заботятся о медицинском страховании для сотрудников — в соответствии с требованиями местного законодательства, социального страхования и медицинской системы страны. Эти условия обычно обсуждаются на этапе принятия офера с представителем принимающего офиса: система общая для всех сотрудников, независимо от индивидуальных обстоятельств конкретной семьи.

Разница уже в медицинском плане страхования, который выбираете для себя: условно, базовый, комфорт или премиум. Принципиальное отличие планов — их стоимость, которую вы оплачиваете ежемесячно (деньги вычитаются с зарплаты автоматически). Если не устраивает страховой план работодателя, можете найти провайдера самостоятельно, но это тяжело сделать заранее, не находясь физически в стране. План Б: офис врача в США — это частное учреждение, есть возможность договориться с доктором о принятии родов за «кеш» вообще без страховки, но платить в таком случае придется всем отдельно — больнице, анестезиологу, акушеру и так далее. Количество нулей в ценнике за каждую услугу колеблется от 3 до 5, зависимо от уровня и местоположения больницы, ценообразования услуг самого врача и процесса родов по факту — естественные/кесарево сечение.

Не могу разглашать подробности страхового плана, который мы выбрали. Но скажу, что страховку может покрывать работодатель, вы сами или делить процент покрытия между собой: 50 на 50, 25 на 75 и так далее. Важный момент для Штатов — большинство страховых планов уровня комфорт или премиум, как правило, полностью покрывают роды.

Страховка начинает действовать официально с первого дня в статусе сотрудника нового офиса — после приезда, онбординга и подписания всех необходимых документов. То есть на время перелета, а в Калифорнию лететь 15 часов с пересадкой, нужно найти дополнительное страхование. И это тоже тот еще челлендж, потому что не все компании готовы застраховать путешествие беременной. Тем более, на таком большом сроке. Для понимания: внезапные роды в воздухе, а на седьмом месяце иногда рожают, не покрывает ни одно туристическое страхование. В общем, период перелета и еще приблизительно неделю до первого рабочего дня мужа в США я была без присмотра: если бы что-то пошло не так, все расходы пришлось бы покрывать самостоятельно. Либо нанимать юриста помогать разбираться со страховой.

В США страховка, которая покрывает роды, предусматривает полное ведение беременности: начиная от момента, когда ты стала на учет к гинекологу, и заканчивая самим процессом родов. У меня уже был приличный срок, так что особое сопровождение от врача после постановки на учет не требовалось. Второе, о чем пришлось беспокоиться, — поиск клиники, где я смогла бы родить.

Врача и больницу я искала на ресурсах Zocdoc, RateMds. Также полезен Yelp — там есть всевозможные рейтинги — от ресторанов до клиник. В Америке у каждого медика есть не только подробный онлайн-профайл, но и рейтинг + реальные отзывы. Также следует обращать внимание, есть ли выбранный врач в сети страховой, которая вас обслуживает, а потом звонить, объяснять ситуацию и записываться на прием. Я так и действовала: выбирала акушера по локации, рейтингу и страховой. Искать начала еще в Украине, чтобы приехать в США со списком из приблизительно десяти врачей.

Но оказалось, что главное — не подобрать акушера, а уговорить его принять у тебя роды. Америка — страна, где на каждом шагу из тебя пытаются выбить деньги. Как могут пытаться заработать на беременных? Ну, например, ты уже стоишь на учете, врач в курсе, что страховка покрывает все-все, кроме дорогостоящих тестов на генетические патологии, а потом — бац! — назначает тебе именно этот скрининг. В общем, нужно четко знать, за что заплатит страховая, а за что нет. Контролировать назначения врача и все спрашивать.

В палатах американских роддомов нет ничего лишнего: специальная койка, место для ребенка и оборудованная зона работы медиков

По приезду в США я первым делом стала звонить врачам, которых выбрала еще дома. И почти везде мне отказали. Сначала отвечали, что не сотрудничают с моей страховой, потом извинялись и говорили, что не могут взять беременную на таком большом сроке. Мол, мы не знаем, кто вас вел раньше, вдруг будут какие-то проблемы или осложнения. А потом без всяких проблем уверяли, что возьмут, но только на платной основе, без страховки. Для понимания: роды в Лос-Анджелесе — это десятки тысяч долларов. Если рожать без страховой, платишь за каждую манипуляцию, за каждый взгляд медика в твою сторону.

Когда я уже была практически в отчаянии, решила позвонить врачу, чьи рейтинги онлайн были не самыми лучшими. Подумала: «Может, все не так плохо, как пишут, и нужно просто прийти на прием». Так, собственно, и получилось: клиника, как и сам гинеколог, оказались чудесными. Кстати, я искала русскоговорящего медика. Несмотря на хороший уровень английского, переживала, что на родах не смогу объяснить, что именно чувствую, или не пойму акушера. Мой врач была родом из Одессы, и я очень рада, что попала именно к ней.

Разница между Америкой и Украиной в плане родов, в первую очередь, в том, что здесь все заранее предусмотрено. В больницу не надо покупать «список мамочки»: тут все выдают. На время родов твоя задача — родить. Обо всем остальном уже позаботились. Еще здесь нет пищевых ограничений: через пять минут после появления на свет нашей дочери я уже пила кофе. При желании могла бы и шампанского выпить.

В Америке ценят грудное вскармливание. Из-за того, что декретный отпуск тут длится до восьми недель, большинство женщин переводит детей на искусственное питание. Так что, если хочешь прикладывать ребенка к груди — будь готова, что все медики в больнице станут твоими фанатами, будут еще более обходительными и внимательными. Кстати, из больницы выписывают через 48 часов после родов. И в США почему-то боятся, что младенца в роддоме украдут или подменят. Женщины из моей палаты не могли понять, почему я так легко соглашаюсь, чтобы медсестра забрала ребенка, а у меня была возможность немного поспать. А я не понимала, зачем столько волнения, если у всех новорожденных на руках специальные браслеты: если ребенок попадает за пределы отделения, на сестринском пункте срабатывает сигнализация.

В больницах здесь, как и у нас, сразу делают ряд прививок. Правда, каждая, даже самая незначительная манипуляция сопровождается бумагой и подписью. Хотите эту прививку? Распишитесь. Уверены, что мы можем забрать ребенка на массаж? Распишитесь. Все здесь обусловлено письменной договоренностью.

Из неожиданно приятного: медперсонал обучает тебя, как правильно прикладывать ребенка к груди, пеленать, как бороться с коликами и вообще правильно вести себя с младенцем. А еще страховая покрывает расходы, например, на молокоотсос. Даже доставку делают: приезжаешь домой после роддома уже со знаниями о вскармливании, и тебе практически сразу привозят молокоотсос.

Поскольку женщины в США не сидят долго в декрете, дети еще грудничками попадают в садики. Ясли называются day care. Вместо воспитателей здесь медсестры, но я, честно, все равно не понимаю, как такого маленького ребенка можно оставить на чужих людей. Во мне говорит воспитание и менталитет, конечно. Женщины в Америке абсолютно спокойны в этом плане.

После day care садики в Лос-Анджелесе варьируются по возрасту ребенка: есть toddler room и pre-school. Тoddler room — это садик от года до трех, pre-school — подготовка к школе.

Так в США выглядит toddler room за 1700 долларов в месяц

В октябре малышке будет два года. Она ходит в toddler room, который стоит 1700 долларов в месяц. Это недешево даже по меркам Лос-Анджелеса, но вообще средний садик с питанием в нашем регионе будет ежемесячно обходиться приблизительно в 1300 долларов.

Мы выбрали toddler room, который работает по системе Монтессори — гуманистической педагогической практике, которая делает акцент на развитии органов чувств с помощью специальных дидактических занятий. У нашего садика есть специальное мобильное приложение, которое в режиме реального времени показывает по камерам или информирует в виде сообщений, что ест ребенок, как себя ведет и чем сейчас занимается. В toddler room детей учат буквам, счету. Дочка обожает садик, и единственное, что я бы отнесла к минусам, — ребенок говорит только на английском. Мы дома общаемся на русском, но тоддлер (ребенок — англ.) большую часть времени находится в англоязычной среде и упорно отказывается расти русскоязычным. Думаю, это со временем решится. Хотя знаю, что детям в США даже нанимают репетиторов, чтобы не забывали или просто учили родные языки.

И в завершение хочу еще рассказать о гражданстве и его подводных камнях. Как все знают, люди, рожденные в Америке, имеют право получить гражданство. То есть оно не автоматически выдается, а ты при желании можешь подать справку из больницы, на основании которой выдается свидетельство о рождении, разрешающее оформлять все остальные документы.

При этом известно, что многие едут рожать в США только из-за возможности получить гражданство. И врачи тут часто осторожно или даже негативно настроены принимать роды у иностранок. Чтобы избежать неприятных разговоров, лучше по телефону сразу же сообщить, что вы релокейтились, а не просто приехали на время родов.

О переезде с 2-летним ребенком и детских садах в Кремниевой долине

Ирина и Дмитрий Осипа живут в Сан-Матео (Кремниевая долина) чуть больше года. Дима занимает должность Sr. iOS Engineer в компании Aura, которая специализируется на приватности в сети, и ведет Telegram-канал о жизни в Калифорнии.

Когда пара переехала в США в 2019-м, их сыну Мише было два года. В своей истории Ира рассказывает, повлияла ли релокация на ребенка и что нужно знать о детских садиках в Америке.

Ирина и Дмитрий с сыном

Между предложением о переезде и самим переездом у нас прошло приблизительно 1,5 года. Все это время заняла подготовка документов и налаживание договоренностей с офисом в Калифорнии. До релокации у мужа уже была рабочая виза в США, но ее выдала компания, которая обанкротилась, поэтому визовую процедуру пришлось проходить с нуля.

Я, признаюсь, переживала и не сразу согласилась уезжать. Не только потому, что знала, что первое время точно не смогу легально работать, но и потому, что дома у сына была няня, да и бабушки всегда на подхвате. А в Америке ты, что называется, один в поле воин.

У Димы сейчас новая рабочая виза, у меня и Миши — виза, которая называется H4 (Dependent Visa). Ее получают члены семей тех, кого официально пригласили на работу в США. Из минусов — с H4 я, как уже говорила, не могу легально работать. Из плюсов — всегда можно податься на Green Card. В нашем случае ее оформлением занимается компания, пригласившая на работу супруга. Кстати, IT-фирмы сейчас неохотно подают своих сотрудников и их близких на Green Card. Все дело в том, что с ней ты получаешь больше возможностей: например, можешь уволиться и подписать контракт с другой компанией. Часто работодатели перестраховываются и открывают опцию помощи с Green Card по истечению какого-то времени. К примеру, после года работы.

Сам переезд из Украины сын воспринял нормально. Миша еще не в том возрасте, чтобы осознанно понимать, что происходит. Я слышала истории о том, как дети плохо переносили адаптацию к новому временному режиму, климату и окружению, но лично у нас ничего такого не было. Когда мы приехали, сын еще не разговаривал, так что сразу стал говорить и на английском, и на русском. Сейчас обоими языками владеет приблизительно одинаково. Миша вообще очень общительный: легко заводит знакомства, если же есть языковой барьер, все равно как-то может объяснить, чего хочет.

Мне нравится, что в США детей с раннего возраста учат толерантности и мультикультурности. Здесь даже в школах и садиках есть соответствующие рейтинги межрассовости — по количеству учеников разных национальностей (чем больше представителей разных рас и национальностей учится в заведении, тем выше рейтинг межрассовости. Это важно для иностранцев: отдавая ребенка в школу или садик с большим рейтингом, можно не переживать, что обидят, так как в школе много других детей разных национальностей, — ред.). Если не считать политику нынешнего американского президента, все положительно относятся к эмигрантам и их детям. Нигде в Кремниевой долине я, супруг или сын не почувствовали от людей чего-то вроде «вы тут вообще никто, вы не местные». Можно пошутить, что в Сан-Матео все не местные, но, на самом деле, в США с большим трепетом относятся к разным культурам, расам и национальностям.

В Калифорнии очень дорого стоят услуги няни. В Украине в месяц получалось 15 тыс. грн, или 80 грн\час. Здесь же за няню в месяц пришлось бы платить несколько тысяч долларов — две-три, в зависимости от того, сколько времени она будет проводить с ребенком и какого он возраста: чем младше, тем дороже.

Вместе с этим в Сан-Матео, как и везде в США, много так называемых домашних садиков — домов, где семья, у которой уже есть свои дети, берет на учебу и воспитание чужих малышей. Все они имеют разрешительные документы и лицензию на работу. Как правило, в домашних садиках до десяти детей, стоят они, если ходить пять раз в неделю, порядка 1700-1800 долларов в месяц. Обучающие центры (обычный детский сад + обучение, — ред.) — это около 2 тыс. долларов. И, наконец, если хотите садик с видеонаблюдением и безглютеновым питанием — это в Кремниевой долине стоит 2,5 тыс. долларов.

Сейчас Миша трижды в неделю ходит в домашний сад за 1050 долларов в месяц. Нам повезло найти относительно недорогой и хороший вариант, где есть возможность говорить на русском, потому что руководительница садика родом из Молдовы. А еще здесь есть питание. Кстати, о нем. В садиках Калифорнии питания часто нет: детям тут принято давать с собой ланч-боксы. Или еда есть, но не очень полезная/понятная для ребенка из Украины. Какой-нибудь фаст-фуд или просто снеки. А в нашем садике готовят все домашнее: супы, полноценные гарниры, рыбу, мясо. Так что, подбирая садик в США, сразу спрашивайте, включено ли питание, если да, какое оно.

Компания, в которой работает супруг, полностью покрывает нам медицинскую страховку. Это удобно, но есть нюансы, о которых нужно позаботиться заранее. В США ребенка никуда не принимают без прививок. Пока в Украине точатся баталии на эту тему, в Америке все просто: нет прививок — нет садика, школы, кружков и так далее. Перед переездом лучше всего сравнить прививки, которые требует Америка, с теми, что вы уже сделали. И в идеале еще дома сделать недостающие. У нас, к примеру, не было прививки от ветрянки, которая тут обязательна. По прилету делали у педиатра.

Вообще с медицинским обслуживанием в Америке все неоднозначно. Мы привыкли, что если, скажем, болит горло, то можно обратиться в поликлинику или частную больницу и в течение пары часов решить этот вопрос. В США так не работает: иногда записаться на прием к врачу удается через неделю или две. Но есть еще пункты, где принимают, грубо говоря, по скорой помощи: приходишь в больницу, говоришь, что у тебя острая боль, попадаешь в живую очередь и ждешь приема специалиста. Нам везло: несколько раз обращались и сразу же попадали в кабинет, потому что не было людей.

В Калифорнии уход за ребенком обходится приблизительно в 1550 долларов в месяц: садик и питание. И это практически минимальные затраты, потому что мы не включаем сюда одежду, которая, к слову, часто стоит дешевле, чем в Украине, игрушки, ведь не покупаем их Мише прямо каждый месяц, и медицинскую страховку, которую покрывает работодатель.

Про релокацію в Берлін із 13-річною дитиною і шкільну систему в Німеччині

Інна Слободянюк та її чоловік, DevOps Engineer, Сергій переїхали в Берлін із 13-річною донькою Аллою. Раніше сім’я мріяла про релокацію в США, однак тепер не шкодує, що вдалося переїхати в Європу. Інна розповідає про плюси релокації в ЄС, те, як влаштована система освіти в Німеччині і як дочка-підліток адаптувалася до нового місця.

Сергій та Інна з дочкою

Ми завжди хотіли отримати досвід релокації, і чоловік розглядав Америку. Так планувалося з огляду на те, що у США краще розвинений ІТ-ринок і більше можливостей для робочої реалізації. Проте 2013 року почалася Революція гідності, а потім і війна на Донбасі. Тож ми вирішили посунути свої плани та залишитися в Україні.

Усе змінилося 2019-го, коли чоловікові запропонувала переїхати у Берлін. Компанія, яка зробила офер, довго не могла закрити посаду DevOps Engineer, тому розглядали релокантів: ми відчували, що це буде й справді цікава робота та класний розвиток, тож погодилися. Також зіграв фактор відстані: Німеччина розташована недалеко від України, тож можна практично у будь-який момент поїхати додому. Коли переїздиш не на місяць-другий, це, повірте, і справді важливо.

На відміну від США, роботодавці у Європі не так сильно опікуються тими, кого релокейтять. Нам, звісно, зробили запрошення, чоловікові відкрили робочу візу та допомогли з документами. Але з усім іншим довелося справлятися самим. Страховка, пошук квартири та школи для доньки — усе це ми робили самостійно. Втім був і плюс: якщо робочу візу в Америку інколи чекають роками, то в Європу нам все підготували за три місяці. Ми троє маємо візи на чотири роки. Зараз живемо у Берліні понад рік: коли буде більше як три роки, можна буде податися на постійне місце мешкання.

У Берліні краще винаймати квартиру без меблів — так виходить значно дешевше, якщо плануєш орендувати довгостроково. У нас, наприклад, була тільки кухня. Щоб обставити житло, довелося витратити приблизно 6 тисяч євро. Але тут є важливий момент: у Німеччині дуже переймаються долею молодих родин, тому держава повертає значний відсоток витрат на речі першої потреби. Нам, до прикладу, повернули приблизно 3500 євро. Щоб отримати виплату, необхідно зберегти всі чеки, а потім в кінці року звернутися у податкову.

Окрім цього, держава зацікавлена у навчанні дітей. Це стосується не тільки громадян Німеччини, а й нерезидентів. У Берліні повертають кошти, наприклад, за письмовий стіл для дитини й крісло до нього. Схема така сама: купуєш, зберігаєш чеки, звертаєшся у податкову.

Також школярам видають безкоштовні проїзні на всі види транспорту. Для розуміння економії: такий самий дорослий коштує 800 євро на рік. Плюс діти отримують щомісячну підтримку від держави у розмірі 200 євро. Ба більше: через пандемію коронавірусу в Німеччині вирішили підвищити цю виплату до 300 євро.

Щоб отримувати всі пільги та виплати, потрібно зареєструватися. У Берліні неможливо жити без прописки: навіть якщо винаймаєш квартиру, влада та податкова мають знати, де саме ти живеш. З дітьми так само: реєструєш малечу, звертаєшся у податкову, і вже потім починаються виплати.

Якщо порівнювати з Україною, діти у Німеччині мають набагато ширші права. Дитина, наприклад, може запросто подати в суд на своїх батьків. Чула історії про те, як органи соцопіки навідувалися до родини, чий малюк кілька тижнів поспіль розповідав у школі, що був на вихідних у дідуся та бабусі. Вчителька повідомила соціальним працівникам, а ті, своєю чергою, прийшли перевірити, чи все гаразд, бо ж дитина у вихідні не вдома.

Водночас тут сувора система освіти. Для тих, хто добре навчається, є гімназії. Для всіх інших — тільки загальноосвітні школи. Тут кожні пів року проходить атестація: якщо не склав іспити — повертаєшся у звичайну школу. І навпаки: добре навчаєшся — йдеш у гімназію.

У Німеччині зовсім інакше побудований навчальний рік. Літні канікули тривають усього шість тижнів, і до цього довелося звикати. Ми переїхали у травні: донька закінчила в Україні шостий клас, а потім знову пішла вчитися у той же клас, але вже за місцевими правилами.

Переживали з чоловіком, щоб Аллу ніхто не ображав, все-таки 13 років — складний вік. Але нічого такого і близько не було: попри мовний бар’єр, донька почала спілкуватися з однокласниками англійською, розповідала, що, навпаки, всі її підтримували та розуміли. До речі, щодо мови: тут для дітей-іноземців діють «вількомен класи», тобто класи, де найперше вчать мову. Проте ми не одразу відіслали Аллу в такий: спочатку нас взяли у звичайну школу поруч із домом. Попри те, що рівень знань німецької у доньки був на нульовому рівні, вчителька все одно щось розгледіла в Аллі й за два місяці дала скерування у гімназію.

Уже в гімназії ми потрапили у «вількомен клас»: там діти не проходять шкільну програму, як зазвичай, акцент робиться саме на вивченні німецької. Наприклад, замість математики там вчать лише математичні терміни. Також викладають музику, мистецтво, фізкультуру, англійську і, звісно ж, німецьку мову. Буквально нещодавно донька складала чергову атестацію: з 16 дітей лише трьох, включаючи Аллу, залишили у гімназії. Всіх інших перевели назад у звичайні школи.

З одного боку, це незручно як для батьків, так і для дітей. Ти можеш у буквальному сенсі що пів року туди-сюди переводитися. А з іншого — це стимулює вчитися й старатися, щоб залишитися у гімназії разом зі своїми однокласниками.

Після сьомого класу з поглибленим вивченням мови Алла отримала можливість перевестися у звичайний 8-й клас. Ми запитали у вчительки, чи не буде проблем, адже весь минулий рік донька пропустила звичайну шкільну програму. У гімназії відповіли: «Алла крута, вона впорається! Не переживайте!».

За рік у Німеччині донька майже вільно оволоділа мовою. Тут багато іноземців, представників різних рас і національностей, тому Алла не почувається якоюсь «не такою». Словом, за психологічне здоров’я дитини після релокації у Берлін, якщо, звісно, немає ще якогось стресу, я б радила не хвилюватися. Якщо ви налаштовані на роботу і будете підтримувати дитину, щоб вона краще вчилася і мала змогу вчитися у гімназії, то, найімовірніше, до нового місця адаптується навіть підліток під час перехідного періоду.

LinkedIn

Лучшие комментарии пропустить

Как правило, в домашних садиках до десяти детей, стоят они, если ходить пять раз в неделю, порядка 1700-1800 долларов в месяц. Обучающие центры (обычный детский сад + обучение, — ред.) — это около 2 тыс. долларов. И, наконец, если хотите садик с видеонаблюдением и безглютеновым питанием — это в Кремниевой долине стоит 2,5 тыс. долларов.
В садиках Калифорнии питания часто нет: детям тут принято давать с собой ланч-боксы. Или еда есть, но не очень полезная/понятная для ребенка из Украины. Какой-нибудь фаст-фуд или просто снеки.

Тепер уявімо розробника програмного забезпечення, що переїхав у Каліфорнію з України двома дітьми і непрацюючою дружиною.
За аренду квартири платить чотири тисячі доларів на місяць, за садочок для двох дітей — п’ять тисяч доларів на місяць, в результаті має постійних витрат на рівному місці дев’ять тисяч доларів на місяць, або 108 тисяч доларів на рік, при цьому його дітей в садочку навіть нормальною їжею не годують.
Щось у мене складається враження, що з фінансової точки зору такий переїзд буде доволі невигідним, а якщо діти не будуть ходити в садочок — то переїзд буде доволі невигідним з психологічної точки зору для дружини розробника програмного забезпечення.

На відміну від США, роботодавці у Європі не так сильно опікуються тими

дуже категоричне твердження яке базується на одиничному досвіді і одній компанії

140 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.
Чула історії про те, як органи соцопіки навідувалися до родини, чий малюк кілька тижнів поспіль розповідав у школі, що був на вихідних у дідуся та бабусі. Вчителька повідомила соціальним працівникам, а ті, своєю чергою, прийшли перевірити, чи все гаразд, бо ж дитина у вихідні не вдома.

Миксер_в_глаза.jpg

А ещё во время учебного года семьи с детьми не пустят на авиарейс, потому что надо быть в школе :)

А на выходных детям можно быть только дома и к бабушкам-дедушкам никак нельзя?

Разница между Америкой и Украиной в плане родов, в первую очередь, в том, что здесь все заранее предусмотрено. В больницу не надо покупать «список мамочки»: тут все выдают.

— очень обобщенно. Все зависит от штата\больныцы. Мы в Канаде рожали в двух разных провинциях, в одной все было «предусмотрено», а во вторую приходилось ехать со своими кульками

На відміну від США, роботодавці у Європі не так сильно опікуються тими

дуже категоричне твердження яке базується на одиничному досвіді і одній компанії

Спасибо, полезный материал. Было бы интересно больше стран покрыть :)

Разница между Америкой и Украиной в плане родов, в первую очередь, в том, что здесь все заранее предусмотрено. В больницу не надо покупать «список мамочки»: тут все выдают. На время родов твоя задача — родить. Обо всем остальном уже позаботились. Еще здесь нет пищевых ограничений: через пять минут после появления на свет нашей дочери я уже пила кофе. При желании могла бы и шампанского выпить.

Ну в частных роддомах в Украине то же самое :)

которых здесь практически нет

Какой спрос, такое и предложение :)

Так какая разница в чем заключается причина? Следствие в том, что кроме одного-двух городов, разница очень даже актуальна.

А в государственных сильно по другому? О каком наборе вообще речь, я что-то не припомню такого.

Ну типа надо с собой брать мыло, памперсы, всякие там предметы гигиены, полотенца и т.п. Смесь покупают сами, если вдруг надо. Плюс в гос.роддомах иногда работают не сильно продвинутые медики, которые и будут рассказывать, что вам фрукты и ягоды нельзя, то нельзя, это нельзя, вообще ешьте только вареную картошку и морковку ))
Ну и в частном роддоме все лекарства включены, по любому вопросу к тебе придет медсестра, врач и т.п., а в гос бывает так типа «вас много, а я одна».

вареную картошку и морковку

Я так понимаю еда должна стимулировать выделение молока, кофе и шампанское, врядли это стимулирует, хотя, а вдруг.

мыло, памперсы, всякие там предметы гигиены, полотенца и т.п

Ну да проблема на 50$, зато роды бесплатные, еще и можешь в больницу лечь за неделю до предполагаемых родов.

Я бы не хотела тут разводить дискуссии о физиологии производства молока :) Скажу просто — ограничения в еде для рожениц не научны, их нет ни в международных протоколах, ни в украинских.

Ну да проблема на 50$, зато роды бесплатные, еще и можешь в больницу лечь за неделю до предполагаемых родов.

Не знаю, где можно просто так без показаний лечь в больницу за неделю. Но в любом случае, каждый выбирает, что ему удобнее. Мне было проще заплатить в частном роддоме и ни о чем не беспокоиться: ни о еде, ни о вещах, ни о том, будет ли мне хамить медсестра, потому что я ей в карман не положила, и будет ли койка в роддоме, когда я туда приеду, или придется лежать в коридоре (а бывает и такое). Но есть люди, которых это не смущает — ну и прекрасно, ничего не имею против :)

Не знаю, где можно просто так без показаний лечь в больницу за неделю.

В моём случае жена легла за неделю, гинеколог её так захотел. Показания тут могут быть любые. У нее там ноги опухали, например. У нас в стране и с гастритом можно иметь инвалидность и чернобыльца.

еда должна стимулировать выделение молока

Ну как бы роженица это не корова, единственной целью которой является производство молока
Если чашечка кофе поможет ей собрать себя и почувствовать человеком, то почему бы и нет. То же про любые другие вкусняхи. Само собой что это не значит что нужно заменить воду на кофе, или топтать только жареные рёбрышки. Всё в меру.
Но некоторые врачи у нас в гос клиниках любят делать по старинке, и кормить новоиспечённых матерей только корнеплодами.

думаю что проблема не в 50$, а в количестве нервов на тему «а вдруг что-то забыл»

ну забыл и ладно, ложатся-то за дни до родов, донесут в другой день

Как правило, в домашних садиках до десяти детей, стоят они, если ходить пять раз в неделю, порядка 1700-1800 долларов в месяц. Обучающие центры (обычный детский сад + обучение, — ред.) — это около 2 тыс. долларов. И, наконец, если хотите садик с видеонаблюдением и безглютеновым питанием — это в Кремниевой долине стоит 2,5 тыс. долларов.
В садиках Калифорнии питания часто нет: детям тут принято давать с собой ланч-боксы. Или еда есть, но не очень полезная/понятная для ребенка из Украины. Какой-нибудь фаст-фуд или просто снеки.

Тепер уявімо розробника програмного забезпечення, що переїхав у Каліфорнію з України двома дітьми і непрацюючою дружиною.
За аренду квартири платить чотири тисячі доларів на місяць, за садочок для двох дітей — п’ять тисяч доларів на місяць, в результаті має постійних витрат на рівному місці дев’ять тисяч доларів на місяць, або 108 тисяч доларів на рік, при цьому його дітей в садочку навіть нормальною їжею не годують.
Щось у мене складається враження, що з фінансової точки зору такий переїзд буде доволі невигідним, а якщо діти не будуть ходити в садочок — то переїзд буде доволі невигідним з психологічної точки зору для дружини розробника програмного забезпечення.

Как решение — не работать, детей отдать в садик, а самой еще и вести сториз в Инсте на тему «тяготы жизни на чужбине») Ну и монетизировать его ессно.

Дійсно, адже в Інстаграмі почнуть жаліти: «Ой бідні нещасні, потерпають там на чужині», і від цієї щирої підтримки незнайомих людей моральне страждання від того, що якогось дива полетів за десятки тисяч кілометрів від дому, не бачишся з рідними, а грошей виходить відкласти ще менше, ніж відкладав на батьківщині, набагато зменшиться.
А якщо набереться багато підписників, то і грошей можна добряче заробити, можливо, навіть за рік назбирати на покриття місячної оплати за садочок для когось із дітей.
Словом, хороша ідея.

Второе ваше сообщение и второе же обрамляется одной мыслью — тут заработаешь бабосов больше)
Не все бабосами измеряется

Так того, що вимірюється не бабосами, для розробника програмного забезпечення родом з України в Україні теж більше, ніж в Каліфорнії.

Не всі квартири по 4к, можна цілком нормальну і за 2.5 знайти. Не всі садіки по 2.5, можна і вдвічі дешевше знайти. Можна ...
Та багато чого можна. Треба мати голову на плечах, думати, рахувати, і знати, чого ти хочеш. І все буде ок.

рахувати

Це ж не панське діло!

Читаючи про еміграцію у різні країни, мене цікавить відповідь на таке питання — в якому місці на Землі рядовий розробник програмного забезпечення родом з України з двома дітьми дошкільного віку, непрацюючою дружиною і власною трьохкімнатною квартирою в Києві, що досяг умовної «скляної стелі» по рівню оплати праці для рядових розробників програмного забезпечення в Україні, швидше назбирає на якісний будинок в Україні, за умови, що діти будуть ходити у дитячий садочок і кількість кімнат в орендованому чи взятому в іпотеку житлі буде не менша трьох, тобто у якості життя на час заробітку родина розробника програмного забезпечення під час цих заробітків не втратить. Раніше я думав, що саме Каліфорнія є таким місцем, адже можна платити не за аренду, а за іпотеку, а потім продати недоплачений будинок, і за виручені кошти купити будинок в Україні. Але потім мені пояснили, що в Каліфорнії не вийде, як в Нідерландах, взяти в іпотеку житло без внесення певного процента від повної суми, яку потрібно оплатити за об’єкт нерухомості, і цей процент при цінах на житло у Каліфорнії є сумою, достатньою для купівлі кількох якісних будинків в Україні.
Тож, зважаючи на озвучені Вами цифри — садочок за 1700 доларів на місяць і оренда житла за 2.5 тисячі доларів на місяць (за ці кошти можна зняти трьохкімнатну квартиру, я правильно розумію?), де поставлене завдання з поставленими умовами буде виконано швидше, в Україні чи в Каліфорнії? Візьмемо найдоступніший варіант переїзду для розробника програмного забезпечення з України в Каліфорнію — за візою L1 однією з великих аутсорс організацій в Україні.

Міряти тупо Україну і Америку тільки по кількості зелених паперчиків, яка залишається після трудомісяця, є немудро.
Якщо щастя тільки в тому, щоб мати трикімнатну квартиру, діти в садочку і тд. то тоді не варта пхатися з Києва нікуди. Поки що...

Гаразд, як я розумію з Вашої відповіді, на будинок в Україні при таких умовах швидше назбирати в Україні.
А на будинок у Флориді? Тут уже у Каліфорнії з’являються певні переваги — через деякий час діти з дорогих садочків підуть у безкоштовну школу, тато отримає грін карту, підучить літкод і влаштується в ФААНГи, а будинок у Флориді коштує на порядок дорожче, ніж в Україні, тож за цей час необхідну суму розробник програмного забезпечення в Україні назбирати не встигне. Цікаво, де саме швидше буде назбирано на перший платіж по іпотеці за будинок у Флориді.
Хоча з іншого боку, якщо мета — жити у Флориді, то можливо, краще відразу ж їхати у Флориду? У Флориді, щоправда, на перший платіж по іпотеці збирати доведеться довше, ніж в Каліфорнії, в зв’язку з меншими заробітними платами для розробників програмного забезпечення у Флориді, та і не впевнений, чи перевозять українські аутсорс контори своїх співробітників у Флориду.

Все відносно. Напевно в Укр швидше. Хоча теж питання, що швидше — мільйон в Каліфорнії, чи 100тис у Львові.
Щодо Флориди. Це все треба рахувати. Залежить яка там робота, яка зарплата, і яка ціна будинка, і де ви його хочете мати.
Навіть Каліфорнія різна. За Сакраменто можна купити чудесні будинки за половини мільйона, але до роботи в Долину як ви будете добиратися?
В тому світі все взаємопов"язано. Відносна диспропорція поки тільки в Україні.

Ні, питання саме про накопичення однакової суми коштів. Звісно, при вищенаведених умовах мільйон в Каліфорнії довше накопичувати, ніж сто тисяч у Києві. Питання в тому, де швидше накопичити при вищенаведених умовах двісті тисяч — думаю, десь така ціна якісного будинка у Києві, і п’ятсот тисяч — от тут можу помилитися, що цієї суми вистачить на перший платіж за іпотеку будинку у Флориді.
Так, згоден, від ціни будинка сильно залежить. Ну, думаю, що ціни на аналогічні будинки в Києві, Флориді і Каліфорнії матимуть відношення:
1:10:20, тобто будинок, який в Україні коштує 200 тисяч, у Флориді коштуватиме два мільйони, а в Каліфорнії — чотири мільйони.
Хоча Ви дійсно цікавий приклад з Сакраменто навели — у Флориді мається на увазі будинок в якомусь містечку, розташованому на узбережжі Атлантичного океану на півдні Флориди, такий, мабуть, дорожче коштуватиме, ніж аналогічний будинок в містечку далеко від узбережжя.

Звісно, що накопити тупо купку грошей легше в Каліфорнії. Питання тільки стилю життя, що економити, що ні. Просто що з цією купкою робити далі.

Ну так як же швидше — це якщо в трейлері жити, то швидше.
Мається на увазі аналогічна якість життя — двоє дітей ходять в садочок, нехай за 1250 доларів на місяць, дружина не працює, орендована квартира має три кімнати, до роботи добиратися не більше години — з такими параметрами можна знайти житло за 2500 доларів, я правильно розумію?
Тож постійні витрати будуть десь 5000 доларів на місяць. І от розробник в Україні доробив ремонт у купленій трьохкімнатній квартирі, почав хотіти будинок в Україні, і думає — де швидше заробить на цей будинок, не втрачаючи в якості життя — в Україні, чи в Каліфорнії, враховуючи, що в Каліфорнії постійні витрати будуть п’ять тисяч доларів на місяць — це для того, щоб не втратити в якості життя — жити в житлі з такою ж кількістю кімнат, з таким же часом добирання до роботи і щоб обоє дітей ходили в дитячий садочок. Непрацююча дружина також забезпечує аналогічну якість життя, готуючи улюблені страви розробника програмного забезпечення. Скажем так, якби він одразу ж переїхав у ФААНГи, то ясна справа, що в Каліфорнії назбирав би швидше, але більш реальний варіант, звісно, переїзд за візою L1 за допомогою української аутсорс організації з заробітними платами більш скромними, ніж у ФААНГах.

Ви питаєте, чи переконуєте? Я оцього зрозуміти не можу? У вас задача жити на широку ногу, чи наскладати грошей?
Для себе ці питання поскладайте і рахуйте.
А то, я так розумію, у вас муки вибору, їхати/не їхати, і хочете, щоб вам хтось рецепт намалював.

Наскладати грошей, не втрачаючи у якості життя — живучи з дружиною, яка не працює і має змогу готувати мої улюблені страви, з дітьми, які ходять в садочок, і кожен з яких має свою власну кімнату, ну і витрачати на дорогу до роботи не більше години, щоб устигнути виспатися.
Як казав Цой, я не хочу перемоги за будь-яку ціну.
Звісно, якщо переїхати самому і жити у трейлері, то в Каліфорнії швидше накопичиш, але це вже перемога за будь-яку ціну називається.

Ну це барські замашки — діти в садочку, а жінка ублажає чоловіка. Тоді цей варіант не в Каліфорнії.

Так я і думав. Розумієте — будинок це теж своєрідна барська замашка. Після століть кріпаччини, десятиліть колгоспів і років в університеті хочеться по панськи пожити, а не знову в ярмо впрягатися, тож не хотілося б втрачати в якості життя ще на кілька років заради виконання ще однієї своєї панської примхи, адже до панського життя швидко звикаєш.

Да не барские замашки это, а обычная жизнь.
Здесь на германщине это реальность.

Я бы сказал, что скорее нет чем да. Во всяком случае все наши немки которые ушли в декрет — вернулись через год. Ну и тут очень сильно зависит от доходов — на 60к не сильно разгонишься в плане

діти в садочку, а жінка ублажає чоловіка.

про немок здесь больше то, что они стремятся работать, а не быть хозяйкой в семье.
а так да, на 60к особо не разгонишься в Мюнхене. но всегда есть возможности для роста, если смотреть по сторонам))

а не быть хозяйкой в семье.

интересно, а что в таком случае с пенсией? получается у жены она будет Harz V — 400 евро?

ага + вдовья после смерти мужа.

А до буде робити дружина, якщо діти в садочку? Готувати?

Те саме що і в Києві — сподіваюся, розваг у Долині вистачає.
Хоча писав хтось тут на доу, що Долина наче село, і там і розваг ніяких немає, то тут дійсно, тільки готувати й залишається. Дякую, що звернули мою увагу на такий важливий момент.

Ну та чому, можна і якщо всім переїхати. Але щоб забезпечити їм оце все, що у вас там наплановано, то я так прикинув, що для Каліфорнії треба починати із зарплати так скромно по мінімуму 300 тис в рік. Краще навіть починати з 400.
Залишилась дурничка, знайти того, хто вас на такі гроші перевезе до Америки

Звісно, ніхто мене не стане на такі кошти перевозити — набагато більш талановиті люди починали в США з меншого доходу.

Хоча з іншого боку, якщо мета — жити у Флориді, то можливо, краще відразу ж їхати у Флориду? У Флориді, щоправда, на перший платіж по іпотеці збирати доведеться довше, ніж в Каліфорнії, в зв’язку з меншими заробітними платами для розробників програмного забезпечення у Флориді, та і не впевнений, чи перевозять українські аутсорс контори своїх співробітників у Флориду.

В зависимости от стоимости растет соотношение первого взноса к цене в %. Вроде до 350к можно вообще без первого взноса взять.
Но вопрос какой у тебя горизонт планирования и цели?
Какая разница будет через 5 лет? через 10? через 15?
А выбор работы и т.п.?

Дякую за цікаву інформацію. Тож все-таки план купити житло в іпотеку, а потім продати невиплачене житло і купити будинок в Україні, при цьому накопичити на нього швидше, ніж живучи в Україні, і не втрачаючи в якості життя, може спрацювати, якщо вдасться знайти в США місце з цінами на житло до 350 тисяч доларів, в яке перевозять Київські аутсорс контори.

Но вопрос какой у тебя горизонт планирования и цели?

Жити і насолоджуватися життям, працювати лише для того, щоб вистачало коштів на їжу — хліб(житній і пшеничний), бобові (квасолю, горох), каші (пшоняну, гречану, рисову), м’ясо (яловиче, теляче, свиняче, бараняче, качине, індиче, гусяче, куряче), овочі (картоплю, капусту, огірки, помідори, цибулю, червоні буряки), філе червоної риби (лосося, сьомги, форелі) фрукти і ягоди (нектарини, лохина, інжирні персики, мандарини, черешні, кавуни, дині, полуниця, груші) мені, дружині і дітям, а також на оплату комунальних послуг мого з дружиною житла і покупку окремого житла до повноліття кожній дитині, ну і, звісно, на освіту для кожної дитини — дошкільну, шкільну і вищу, ну і ще бажано б у якісь країни з чистим і теплим морем та соковитими солодкими фруктами у двотижневі відпустки кілька разів на рік літати.

Какая разница будет через 5 лет? через 10? через 15?

Думаю, мало що поміняється. Хоча, звісно, хотілося б, щоб відносна кількість часу, проведена на відпочинку у якійсь країні з чистим і теплим морем та соковитими солодкими фруктами, до кількості часу, проведеного за роботою, неухильно збільшувалася.

А выбор работы и т.п.?

Якщо буде робота, заробітку з якої вистачає на все перераховане, в тому числі на покупку окремого житла кожній дитині до повноліття, то це добре.

Я так понимаю, что вопрос пенсии, медицины и социального обеспечения не стоит вообще))
Жизнь, она очень разная и непредсказуемая. Сегодня ты король с 5к зп и жильем, а завтра условно собираешь деньги на лечение п****цомы в фейсбуке или ищешь сьемную халупу в западной части страны после прихода «братьев».
Горизонт планирования? Серьезно?

Дійсно, про це якось не задумувався.
Ну, щодо пенсії, то особисто я офіційно працевлаштований, роботодавець за мене платить максимальний ЄСВ у розмірі, якщо пам’ять не зраджує, п’ятидесяти якихось там мінімумів, тож якась пенсія має бути, плюс будинок на всяк випадок нехай буде з присадибною ділянкою, щоб якщо держава вкотре вирішить надурити з пенсією, то хоча б мати спосіб виживання, доступний проживаючим у сільській місцевості пенсіонерів. Точніше так — якщо на якісний будинок і не вдасться назбирати, то сподіваюся, зможу поселитися в хатині у селі, що залишилася від дідуся з бабусею, присадибна ділянка, щоб з голоду не простягти ноги, там є, щоправда, ремонту, каналізації і газу немає.
А от щодо всіляких раптових негараздів, то тут Ви дійсно праві, про це я якось і не думав.

Вот хорошее сравнение — девелопер с 5к готов к и планирует следующее на пенсию:

якась пенсія має бути
держава вкотре вирішить надурити з пенсією
присадибна ділянка, щоб з голоду не простягти ноги, там є, щоправда, ремонту, каналізації і газу немає.
раптових негараздів, то тут Ви дійсно праві, про це я якось і не думав.

Теперь вопрос — как думаешь, какие планы у обычного девелопера в эльфии на пенсию?

Мабуть, планує до пенсії встигнути розрахуватися за іпотеку, бо пенсія ж менша, ніж заробітна плата, і з пенсією іпотеку не потягнеш. А так, мабуть, думає якимись своїми хоббі зайнятися, на які не вистачало часу, коли працював.

Планы у всех разные, но в основном люди:
— не переживают за пенисю особо
— не боятся остаться ни с чем в случае непредвиденной болезни
— по ипотеке — даже если не выплатишь до пенсии, не проблема будет продать жилье и за выпалченные деньги купить что-то поменьше в теплой стране, а остаток инвестировать.

Дійсно, плани на пенсію у РПЗ в ельфіях дійсно якісь менш депресивні виходять, ніж в Україні.

Ну, щодо пенсії, то особисто я офіційно працевлаштований, роботодавець за мене платить максимальний ЄСВ у розмірі, якщо пам’ять не зраджує, п’ятидесяти якихось там мінімумів, тож якась пенсія має бути, плюс будинок на всяк випадок нехай буде з присадибною ділянкою, щоб якщо держава вкотре вирішить надурити з пенсією, то хоча б мати спосіб виживання, доступний проживаючим у сільській місцевості пенсіонерів. Точніше так — якщо на якісний будинок і не вдасться назбирати, то сподіваюся, зможу поселитися в хатині у селі, що залишилася від дідуся з бабусею, присадибна ділянка, щоб з голоду не простягти ноги, там є, щоправда, ремонту, каналізації і газу немає.
А от щодо всіляких раптових негараздів, то тут Ви дійсно праві, про це я якось і не думав.

это тролль.
изначально посты выглядели подозрительно, но после этого все сомнения улетучились.

Я очень надеюсь что так и есть; но кмк нет.

А, Вас, мабуть, здивувала цифра ЄСВ. Я дійсно допустив помилку — ЄСВ платиться роботодавцем в розмірі 22% від заробітної плати, але є певний розмір заробітної плати, вище від якого ЄСВ платиться як 22% від того розміру, це і є максимально можливий ЄСВ. Я чомусь думав, що це 50 прожиткових мінімумів, та ще й при формулюванні не зробив акценту на тому, що від тієї кількості мінімумів потрібно взяти 22%, а після Вашого зауваження перевірив, і побачив, що помилявся — там не 50, а 15, і не прожиткових мінімумів, а мінімальних заробітних плат — як в тому анекдоті: «і не Волгу, а три рублі, і не лотерею, а в преферанс, і не виграв, а програв»
services.dtkt.ua/catalogues/indexes/13З 2018 року «максимальна база нарахування ЄСВ дорівнює 15 розмірам мінімальної зарплати. З 01.01.2019 р. — це 62 595 грн, а з 01.01.2020 р. — 70 845 грн. Тож максимальний страховий внесок у 2019 році становив 13770,90 грн, а у 2020 році він буде 15 585,90 грн.»
Дякую, що звернули мою увагу на цю помилку.

Вместо того чтобы отдавать +1-2 цены дома, в виде процентов по ипотеке, ты вкладываешь их в иностранные акции, а потом после 60 в бонды.
Вот твоя пенсия.

Розумієте, мене завжди дивувало, як у РПЗ вистачає наснаги займатися інвестуванням. Це ж ціла професія — тут на доу навіть стаття була про РПЗ в Майкрософт у Канаді, який намагався і працювати, і інвестувати водночас, і зрештою вигорів і звільнився з роботи. Можливо, хтось має дуже високу працездатність, щоб працювати одночасно на двох роботах, але я до таких людей не належу, після закінчення основної роботи я волію за краще відпочити, ніж розбиратися в усіх тонкощах інвестування.
Тобто не те щоб я заперечував, що РПЗ не підсилу освоїти цю професію, але суміщати дві складні професії, що потребують посиленої роботи мозку, як на мене, доволі складно.

План ехать в США чтобы купить дом в Киеве имхо абсурдный.
Но с другой стороны в США даже мотоциклисту начало нравиться(судя по каким-то постам) пока его домой не решили отправить.

Жити і насолоджуватися життям, працювати лише для того, щоб вистачало коштів на їжу — хліб(житній і пшеничний), бобові (квасолю, горох), каші (пшоняну, гречану, рисову), м’ясо (яловиче, теляче, свиняче, бараняче, качине, індиче, гусяче, куряче), овочі (картоплю, капусту, огірки, помідори, цибулю, червоні буряки), філе червоної риби (лосося, сьомги, форелі) фрукти і ягоди (нектарини, лохина, інжирні персики, мандарини, черешні, кавуни, дині, полуниця, груші) мені, дружині і дітям, а також на оплату комунальних послуг мого з дружиною житла і покупку окремого житла до повноліття кожній дитині, ну і, звісно, на освіту для кожної дитини — дошкільну, шкільну і вищу, ну і ще бажано б у якісь країни з чистим і теплим морем та соковитими солодкими фруктами у двотижневі відпустки кілька разів на рік літати.

Поздравляю с новостью, но программисту сейчас это доступно в любой стране мира.

Думаю, мало що поміняється. Хоча, звісно, хотілося б, щоб відносна кількість часу, проведена на відпочинку у якійсь країні з чистим і теплим морем та соковитими солодкими фруктами, до кількості часу, проведеного за роботою, неухильно збільшувалася.

Много чего поменяется, когда курс национальный волюты каждые 4 года не ростет по фибоначи, а банки не лопаются то люди успевают собрать довольно неплохой капитал, и жизнь с возростом становится лучше.

программисту сейчас это доступно в любой стране мира

Навіть

покупка окремого житла до повноліття кожній своїй дитині

?

Где именно? Какие параметры? В конечном итоге купить будет легче тому кто может больше заработать. А где самые большие ЗП все и так знают.

Більше заробити і менше витратити. А витрати в Каліфорнії, судячи з цін на оплату дитячих садочків і оренду житла, величезні.
Але в довгостроковій перспективі згоден, в США можна заробити більше — коли діти підуть у безкоштовну школу.

Житло дитині до повноліття? Ви серйозно? А житло яке і в якій країні?

Житло в столиці або місті з більш ніж мільйоном населення і університетами в тій країні, в якій знаходиться офіс, в який РПЗ ходить на роботу.

Шкода, що тут не можна ржущих смайликів ставити :)
Ні, це все можливо. Відкину питання доцільності.
Але то не на зарплату РПЗ в будь якій країні світу.

то не на зарплату РПЗ

Маєте на увазі, що в США на заробітну плату РПЗ, працевлаштованого в Силіцієвій Долині, неможливо придбати окреме житло собі, дружині і обом дітям у столиці США або в місті, в якому проживає більше мільйона людей і є університети, але це можливо зробити за заробіток власника організації, в якій працює РПЗ, я правильно розумію?
А чому придбання житла дітям вважаєте недоцільним?

Силіцієвій

Кремнієва. Це по перше.
По друге, поцікавтеся зарплатами програмістів в Долині, ціною на житло, вартістю інших видатків, і тоді ви самі собі дасте відповідь на це питання.
Чи ви думаєте, що люди тут кредит на 30 років на житло беруть, бо не мають чим зайнятися?

А чому придбання житла дітям вважаєте недоцільним?

1. дивись вище
2. то вже філософська бесіда, чого не варта

Дякую за виправлення.
Поцікавившись ціною на житло та розміром заробітних плат РПЗ в Кремнієвій Долині, а також дослухавшись до аргументів Івана, який стверджує, що за той час, який буде витрачено на накопичення Кремнієвій Долині на на житло в Україні, сім’я так глибоко інтегрується в суспільство нового місця проживання, що переїзд на старе місце проживання може виявитися стресом, я розумію, що мета забезпечити житлом кожну свою дитину до повноліття не може слугувати достатнім стимулом для пошуку шляхів потрапляння в Кремнієву Долину.

я розумію, що мета забезпечити житлом кожну свою дитину до повноліття не може слугувати достатнім стимулом для пошуку шляхів потрапляння в Кремнієву Долину.

Розробнику программного забезпечення краще витратити частину свого доходу на опрацювання з психотерапевтом своїх травм через бідне дитинство. Таким чином він доволі швидко вирішить питання забезпечення квартирою кожної своєї дитини до повноліття, а також питання забезпечення своєї тещі будинком з ремонтом в стилі українського бикоко — просто цих питань більше не буде, не треба буде витрачати роки не ясно на що. І він нарешті почне вчитися виявляти свої бажання, а не жити все життя під дією комплексів із дитинства і юнацтва.

Але в такому випадку втрачається сенс працювати РПЗ саме в Україні, адже зникне головна перевага — можливість забезпечити кожну дитину житлом до її повноліття, і довести тещі, що з зятем їй дійсно пощастило. Тобто без психотерапевта будуть задоволені і РПЗ, і його діти, і навіть його теща, а через психотерапевта лише один РПЗ. Так що від психотерапевтів одна шкода.

Тобто без психотерапевта будуть задоволені і РПЗ, і його діти, і навіть його теща, а через психотерапевта лише один РПЗ.

Помилочка. Ахрана атмєна!
Без психотерапевта РПЗ задоволений буде тільки в своїх думках про яскраве майбутнє, який він буде такий крутий коли купить все вище перераховане.
А насправді, прогорбатівшись все життя для забезпечення і діточок, і тещі, і жінки, і кожній по квартирі (до речі, а чого без машин? теща що повинна на машрутці з торбами із ринку у той дворец їздити, в неї ж зять янєлох, а розробник программного забезпечення, а в Україні це звучить гордо!), так ось знайде він себе підстаркуватого, з купкою хроничніх заболівань від сидячого образа роботи перед екраном, вивчаючи по ночах нові фреймворки, щоб отримати прибавочку і купити оту красиву люстру, без якої його жінка-домогосподарка не може приймати гостей, да і перед чистильниками басейнів та сантехніками якось невдобно зі старою. Діточки в своїх квартирах тільки вечірки з алкоголєм та наркотою влаштовують, не хочуть зубрити компьютер сайнс по політехам найкращим. Та і поговорити з ними нема про що, поки діточки росли тато на роботі — тепер для них він майже незнайомець з функцієй банкомату.

Переконливі аргументи.

и жене отдельное жилье? sounds like a plan
в Вашингтоне живет 700 тыс, если что
а когда население больше миллиона — это делает город каким-то особо для вас привлекательным по какой причине?
вы в курсе что самые лучшие университеты находятся совсем не в городах-миллиониках?
в Штатах никто не покупает детям на совершеннолетие жилье в том городе, в котором они будут учиться, не потому что все бедные, а потому что это глупо — вы пытаетесь украинский паттерн переезда из села в Киев натянуть на страну с совершенно другим лайфстайлом.

и жене отдельное жилье?

Так, звісно, і дружині, а як же інакше? Життя прожити — не поле перейти — у мене троє колег, з якими я працював, залишили придбане за свої кошти у шлюбі житло (дружини не працювали) після розлучення дружинам, двоє з них на даний момент ще в арендованому житлі живуть, третій уже собі придбав нове і заселився в своє житло.

когда население больше миллиона — это делает город каким-то особо для вас привлекательным по какой причине?

Бо в такому місті більше різноманіття розваг.

в Штатах никто не покупает детям на совершеннолетие жилье в том городе, в котором они будут учиться, не потому что все бедные

Тобто все таки РПЗ в США спроможний придбати кожній своїй дитині житло в місті США, в якому знаходиться університет, в якому захочуть навчатися його діти, до моменту переїзду дітей на навчання в університет?

Тоесть, я правильно понимаю, что единственное что может подарить РПЗ в США своему ребенку на совершеннолетие, это идею, что платить ипотеку 30 лет — это нормально, и вообще сына выпей Адералл и сходи к психотерапевту.

А не жирно буде? Тай й чи потрібна дітям на повноліття ця бетонометрманія?

Є така реклама швидких кредитів на телебаченні — там жирний бородатий дядько з товстим золотим ланцюгом на шиї біля дорогої машини і кортежа дівчат танцює під репчик з пачками доларів у руках. У нього запитують — а не жирно? Він відповідає — нормас!
У власній квартирі зручніше жити, ніж у гуртожитку, і дешевше, ніж знімати.

Ще останню пораду дам. Дітям краще дати таки вудку, а не рибу.
Риба в Америці, особливо в Каліфорнії дуже дорога. Поцікавтеся податками на «квартиру», комуналкою, медичними страховками, страховками на авто і тд
На все добре.

До речі, щодо вудки теж дуже цікавий момент. Вартість навчання в кращих вищих навчальних закладах США дуже велика — в тому ж Стенфорді 47 тисяч доларів США на рік. А в Україні здібні до точних наук громадяни не лише не платять за навчання у найкращих вузах країни, а ще й від держави гроші отримують. І судячи з багатьох статей на доу, якість такого навчання дуже висока — он нещодавно була стаття про науковця в Гугл, який під час навчання в аспірантурі вузу в США використовував знання, здобуті в українському університеті, неодноразово були статті про дівчат, які в США влаштовувалися на роботу і вражали співбесідуючих високими знаннями математики. Тож у деяких місцях на планеті за вудку беруть занадто високу ціну.

Що в наших людях класно — так це безкомпромісний максималізм.
Всім по квартирі! І тільки Стенфорди! І щоб все це на зарплату софтвейр інженера.
Це вже треба бути або власником великої галери, або спадковим принцем.

Внимание — вы кормите тролля!

тоже склоняюсь к такому мнению, трудно поверить, что можно на голубом глазу вещать про пшеничную кашу и огурцы и острова на Карибском море и прочая

Ну, якщо РПЗ бачить, що живучи в Україні, може забезпечити своїм дітям житло в столиці України і навчання в кращому вузі столиці, то очікує, що після переїзду в США його очікують аналогічні можливості — житло в столиці якщо не США, то хоча б штату, і навчання якщо не в кращому вузі США, то в кращому вузі штату.

дякую, чуваче, ти підняв мені настрій

Интересная зацикленность на еде

Даються взнаки прожите в бідності дитинство і голодні роки в студентському гуртожитку.

Работать надо над травмами детства.

А чем ещё измерять? Просто на безопасность тратятся деньги и это нужно учитывать

1 бакс в Укр і 1 бакс в Каліфорнії, це абсолютно різні бакси.

непрацюючою дружиною

А чому такі старорежимні забаганки?

Ну, розробник програмного забезпечення старорежимний, або його дружина старорежимна, або обоє разом — в наш час не така уже і рідкісна родина, я не одну таку родину знаю серед розробників програмного забезпечення і тестувальників програмного забезпечення.
А взагалі це якраз для України не старорежимство, а новорежимство — жінки в Україні працювали і в часи колгоспів, і в часи кріпаччини, і тільки за незалежної України нащадки кріпаків мають змогу жити по-новому.

а потім продати недоплачений будинок, і за виручені кошти купити будинок в Україні

Цікава логіка. А з якої радості ви вирішили, що це буде вигідно ? :)
Як мінімум поки у вас будинок в Америці, ви сплачуєте відсотки банку, податок на нерухомість, якщо це ком"юніті, то внесків типу ОСББ (HOA), страхівка на будинок. А далі молитеся, що цей будинок не втратить у вартості, що його можна буде продати хоча б не по нижчій ціні. Бо ще банку залишок треба буде вернути.
Натомість ви просто не платите аренду.
Тепер складайте 2 + 2.

Розумієте, я не зовсім в курсі, яким має бути щомісячний платіж за будинок, взятий в іпотеку, коли просумувати все те, що Ви назвали. Мені здавалося, що в результаті, коли будинок буде продано, то різниця виплачених банку за будинок коштів і виручених за продаж будинку коштів буде меншою, ніж сума платежів за оренду за аналогічний період. Але оскільки для отримання іпотеки в Каліфорнії потрібно ще накопичити на перший внесок за будинок, а поки накопичуватимеш, це ж потрібно арендувати житло, то така схема для якнайшвидшого накопичення коштів на будинок в Україні без втрати в якості життя недієздатна — на будинок в Україні в Каліфорнії буде накопичено швидше, ніж на перший внесок за іпотеку в Каліфорнії.

Є іпотечні калькулятори. На тому ж zillow.com зразу біля будинку є калькулятор, який дозволяє оцінити платежі.
Якщо задача таки купити будинок в Україні, тоді Каліфорнію варта розглядати тільки як заробітки — розумна економія на всьому, складання купки.
Це в принципі реально. Хоча залежить який саме будинок ви хочете в Україні.

Ну, хотіти, звісно, можна і особняк у Золочеві за дев’ятсот тисяч, але на нього, мені здається, у Каліфорнії не менше двадцяти років доведеться збирати. Думаю, за 200 тисяч можливо купити більш менш якісний будинок з ремонтом в Україні.

Ты действительно думаешь что переехавший в услонвую Эльфию

рядовий розробник програмного забезпечення родом з України з двома дітьми дошкільного віку, непрацюючою дружиною і власною трьохкімнатною квартирою в Києві

захочет собирать

на якісний будинок в Україні

?
Какой в этом смысл, когда после 3-5 лет вся семья уже будет неплохо интегрирована и вряд ли захочет возвращаться непонятно куда.

Щоб бути ближче до родичів.

Обычно после 5 лет в Эльфиях:
1. дети ходят в местные школы или садики и общаются на местном языке, уже хорошо интегрированы в общество
2. Жена, даже если не работает, уже тоже владеет языком на достаточном уровне, есть подруги, налаженный быт, спокойная жизнь
3. У тебя уже есть знание языка, опыт работы в эльфии и очень вероятно неплохая работа с хорошими перспективами.
4. Почти всегда уже есть купленное в ипотеку хорошее жилье, как минимум одна машина
5. Есть ПМЖ или паспорт, которые открывают полный доступ к социальным гарантиям страны.
А теперь представь свои аргументы когда ты будешь обьяснять:
1. детям — о том, что они уедут в чужую для них страну и потеряют друзей. Если дети уже подростки — что они променяют условный эльфоунивер с хорошим образованием и дальнейшими перспективами на «КПИ» и работу на 500 баксов?
2. жене — о том, что она потеряет все налаженные контакты, спокойную жизнь и хороший дом, куда она уже инвестировала немало времени и труда. а часто еще и работу с какими-то перспективами.
3. самому себе — что ты теряешь свои карьерные возможности в пользу синиора на галере
И это все ради того, чтобы быть ближе к родственникам? Ладно еще если одинокий родитель остался — хотя вполне можно перевезти его/ее к себе. Но ради остальных родственников жертвовать своей жизнью, перспективами и комфортом?
Поверь, здесь в Эльфиях жизнь выглядит совсем по другому, и ты быстро перестаешь мыслить категориями лохини, форели и бетонометров.

Ну, як на мене, це ще краще. Але в такому разі потрібно більш ретельно підібрати місце для переїзду, щоб біля океану, температура вода в якому і взимку вище 26 градусів. Ну і бажано щоб державна мова була англійська. Я познаходив багато островів у Карибському морі, які відповідають цим критеріям — державна мова англійська і вода взимку не нижче 26 градусів, але побоююся ураганів. Але на них роботи за моєю спеціальністю, яка б оплачувалася так, як в Україні, нема.

Просто получаются крайности — или возле теплого океана или рядом с родичами.
Почему не подумать про развитую страну, где все будет защищено и будет еще и возможность несколько раз в год летать к родичам и на теплые океаны. Или про чуть менее развитые страны, но возле теплого моря, а не океана.

Розумієте, вибір країни для проживання для РБЗ з родиною це як торгівля акціями на ринку — для цього потрібно багато часу. У світі дуже багато місць з температурою моря чи океану взимку вище за 26 градусів, і перед тим, як почати витрачати час на ґрунтовне порівняння цих місць, потрібно ще зуміти переконати дружину в тому, що цей переїзд дійсно потрібен.

здесь в Эльфиях жизнь выглядит совсем по другому, и ты быстро перестаешь мыслить категориями лохини, форели и бетонометров.

А можете розвинути тему?

Да, пожалуйста))
Лохина и форель тут не стоят на первом месте — доступны любому социальщику из дискаунтеров.
Про бетонометры — жилье здесь качественнее и комфортнее, ты берешь ипотеку и не думаешь — сдадут ли дом, не рухнет ли опорная стенка, не потеряет ли оно в стоимости в долгосрочный период, не засрут ли район наливайками, будет ли место для машины, будет ли вся инфра в доступности.
На личном примере — начинаешь мыслить категориями семьи, а не работы и других проблем. На самом деле очень удобно жить, зная, что закрыты вопросы медицины, соцпомощи, пенсии и работы. Просто живешь планами на отпуск, прогулки с семьей, встречи с друзьями, занятия спортом, хобби. Никто не нагнетает обстановку в телевизоре и новостях, все в основном дружелюбно-расслабленные.
Это надо прочувствовать, пожив хотя бы год в условных эльфиях.

Як на мене, то люди всюди живуть так:

Просто живешь планами на отпуск, прогулки с семьей, встречи с друзьями, занятия спортом, хобби.

Звісно, якщо отримують зарплатню вище якогось комфортного рівня.

Сори, но этот ответ очень biased. По профилю автор ответа из Мюнхена, что делает ответ еще более biased. Если у кого-то появились влажные мечты по поводу Европы и что она решает все окружающие вас проблемы, то лучше узнайте об этом подробнее.
p.s. это не так)

українському сінйору не кошерно вибирати не саме понтове

дружини розробника програмного забезпечення.

ты это пишешь в каждом посте, может введи акроним — РПЗ и ДРПЗ?

Ну, мої віддані прихильники, звісно, мене зрозуміють, але ж ряди РПЗ щодня поповнюються новобранцями, які починають читати доу, побачать незнайомий акронім і спробують знайти в гуглі значення загадкових абревіатур, і можливо, неправильно зрозуміють зміст прочитаного, тож я зроблю наступним чином — якщо словосполучення РПЗ зустрічатиметься в тексті більше одного разу, я перший раз писатиму повністю, в дужках скорочення, і наступного разу акронім.

ну мабуть треба думати, перед тим як щось робиш. З двома дошкільнятами в Калі буде дорого, але я так розумію там є інші опції ніж садочки на повний день, при тому що дружина не працює, і навіть правав немає.

Подумавши, я зробив висновок, що з двома дошкільнятами з України в Каліфорнію їхати не варто, оскільки з фінансової точки зору такий переїзд буде дошкульним ударом для сімейного бюджету, а якщо діти не будуть ходити в садочок — то переїзд може стати ударом по нервовій системі матері дошкільнят, яка звикла до відпочинку від догляду за дітьми, коли діти в садочку. Занадто дорога Каліфорнія для сімей з дошкільнятами.

з двома дошкільнятами

А у якому віці там школа розпочинається? Бо, наприклад, дошколята з України в країні з британською системою освіти вже до школи потрапляють.

Згідно з вікіпедії в залежності від штату школа для дітей починається від п’яти до восьми років, але з якого віку саме в Каліфорнії — з п’яти чи з восьми років, я так і не знайшов.

Все так. В идеале оба родителя должны работать, чтоб позволить себе нормальный уровень жизни США. Если работает кто-то один, то даже на синьйорскую ЗП получается далеко «не украинский» уровень жизни.

Дякую за узагальнення.
Під час написання того коментаря я помилково думав, що він справедливий лише для Каліфорнії, а не для всього США. Про те, що той коментар справедливий крім Каліфорнії ще й для всього США, я задумався після прочитання нещодавньої статті про повернення бізнес аналітика з США в Україну, в тій статті також детально описувалися витрати родини з дітьми в США, тільки не в Каліфорнії, а в якомусь селищі міського типу в Нью-Джерсі — я думав, що лише в Каліфорнії такі дорогі дитячі садочки, а виявилося, що не тільки в Каліфорнії, адже згідно з вищезгаданої статті про повернення бізнес аналітика з США в Україну в Нью-Джерсі дитячий садочок коштує 1500 доларів на місяць.

Почитал про школы в германи — теперь понятен источник фашизма ) ПС. Если что это шутка

источник фашизма

Италия?

про италию истории нет, работаем с тем что есть

Мы дома общаемся на русском, но тоддлер (ребенок — англ.) большую часть времени находится в англоязычной среде и упорно отказывается расти русскоязычным. Думаю, это со временем решится.

Вирішиться, але не так як вам хотілося б. Практика показує що у 99.9% випадків це питання вирішується визнанням батьками поразки і прийняттям того що дитина буде англомовна. Вашою мовою може трохи розмовлятиме з вами вдома, і це все. Маю приклади серед друзів. Уникнути цього можна лише при переїзді у зону компактного проживання настільки великого розміру, щоби абсолютна більшість ровесників була вашомовною, що в наш час малореалістично. Будьте готові.

А потом без всяких проблем уверяли, что возьмут, но только на платной основе, без страховки. Для понимания: роды в Лос-Анджелесе — это десятки тысяч долларов

Doctors... Doctors never changing

цікаво, у них в халатах є кишенькі, куди вкладаєш лут?

Я думаю, что у них есть просто счет на оплату напрямую, без страховой

Интересно, надо ли ли вообще ставить подпись, на каждую такую трату или тебя просто шарашат пост фактум?

С другой стороны, всё что оплачивает страховая, в конечном счёте будет оплачено тобой, типа кредита.

я когда-то лечил в США зубы по страховке — она покрывала не все а процентов 50 стоимости лечения (точно не помню — но медикаменты покрывались полностью, я ничего не покупал — мне в аптеке выдавали бесплатно по рецепту). так мне офис доктора по окнчанию лечения выставил счет (не страховая) на ту часть суммы которую не покрыла страховая. но возможно что разные страховые по разному работают, может кто-то берет процесс оплаты полностью на себя как «прокси» между клиентом и врачом

Но они же утверждали все суммы перед тем как проводить манипуляции?

Занимаюсь US Healthcare системами уже 5 лет, всегда есть какие-то Patient Part.

не помню, вроде они эстимейт какой-то назвали

Кстати, а вот сериал доктор Хаус, где ГГ делал кучу анализов и скринов вотпростотак, и регулярно имел беседы с директром госпиталя за деньги, начинает играть новыми красками.

Страховые почти всегда снижают желаемую клиникой сумму (Adjustment) примерно в половину.

и чем мотивируют? или наоборот клиники искуственно завышают?

Сам непойму зачем, может на авось.
У них на каждый ICD/HCPCS есть какие-то регуляторные цены похоже.
Без страховой сложно обойтись, торговаться пациенту самому не получиться скорее всего.

на самом деле торговаться можно и со страховой и без, во втором случае скорее всего оплата скостится до uninsured rate, порядка 12% от начальной суммы, для таких торгов в us госпиталях и er при них есть тн negotiation rooms

торговаться пациенту самому не получиться скорее всего

Знаю людей які мали самі платити за процедури і тогрувалися — ціни виходять після усіх скидок близькі (але все одно вищі) до тих, що їх платить страховка. Десь можна на форумах знайти які знижки для кожного випадку і ситуації можна застосувати.

У мене багато років тому колись було таке що за дорогу зубну роботу треба було доплачувати самому і я скинув 10% просто запропонувавши заплатити дебітною карткою замість кредитної.

А что вообще в США сейчас по ценам на коронки / чистка каналов с микроскопом? Зашёл недавно в укр частную клинику — зарядили 900$.

Схоже сильно залежить від регіону. У мене 8 років тому вже було по $1500 за root canal.

20 минут от Манхеттена
Чистка каналов БЕЗ микроскопа — 600-800 за зуб, страховка покрывает 60-80% от этой суммы
С микроскопом намного дороже

800$ За коронку. Планируем ставить пару, тому цена актуальная

имплант и 2 коронки обошлись в районе 3К в Германии. У очень мощного спеца.

Это чистая цена, без страховок?

походу где-то 500 еще сверху оплатила стандартная страховка.

Недавно удалил апендицит, скидки для страховой поражают
Amount Billed $26,944.16
Plan Discount $16,772.16
You May Owe $1801.00

Подписаться на комментарии