Недостатньо писати ефективний код. Які слабкі місця та вимоги до українських сеньйорів

Редакція DOU поспілкувалась з ІТ-фахівцями, які проводять співбесіди з кандидатами рівня Senior, щоб з’ясувати критерії та вимоги до їхньої роботи. А також запитала про слабкі місця сучасних українських сеньйорів.

Ілюстрація Уляни Патоки

«Якщо поставити сеньйора робити прості нудні завдання, то скоро він почне вносити різноманітність у рутину»

Павло Кручіна, Development Director в Fintech Project, 14 років досвіду в ІТ

Senior-фахівець, вибачте за тавтологію, повинен мати зрілі технічні навички та зрілі компетенції (soft skills). З технічного боку це означає знати та вміти застосовувати «стандартні» рішення, розуміти, чому вони стали стандартом, межі їхнього застосування і що буде, якщо їх не використовувати. «Креативне рішення» звучить красиво, але зазвичай приносить більше проблем, ніж користі. У плані компетенцій важливо усвідомлювати свої емоції, комунікувати з іншими членами команди та брати на себе відповідальність.

Я наймаю людей, які відповідають моїм вимогам. Знаходити їх в українських реаліях вдається. Так, іноді я помиляюся у виборі. Але знов-таки це моя помилка, а не всі навколо погані.

Якщо говорити про загальні тенденції, то останнім часом (років 5) кандидати на рівень Senior усе більше бояться відповідальності. Раніше люди запитували про те, як їм дорости до тімліда/менеджера, зараз — хто буде їхнім ментором. І таке питання від того, хто претендує на роль Senior або навіть техліда, звучить дивно.

Якщо дати сеньйору прості нудні завдання, то досить скоро він почне вносити різноманітність у рутину. Хоча в моїй практиці дивних ситуацій з Senior-співробітниками трапляється мало. І що «сеньйоріша» людина, то менше :) Якщо всі співробітники мають одні й ті самі професійні проблеми, то в компанії явно проблеми з рекрутингом і менеджментом.

З цікавого для мене (але не для власника компанії) була можливість спостерігати, як прекрасний фахівець (і тут немає ні тіні сарказму) завалив проєкт, намагаючись впровадити в нього нові технології. Щотижня — усе новіші.

Як компаніям привабити Seniors

Бути гранично чесними на співбесіді з претендентом. Якщо немає документації, код «у шоколаді» тільки з вигляду і в найближчий рік потрібно буде не давати йому вмерти — то треба так і сказати. Довго приховувати однаково не вийде.

Бути гранично чесними з собою під час найму. Якщо ви шукайте Manual QA-ліда, а людина говорить про бажання піти в автоматизацію — то це навряд чи буде вдалий вибір.

Комфортне робоче місце, гарна зарплата, адекватний менеджмент тощо — не менш важливі складники. Подібне притягує подібне. Нерозумно сподіватися, що хороший спеціаліст затримається в команді некомпетентних інтриганів.

Є ще такий варіант: давати особливу «плюшку» та шукати людей, для яких це надцінність. Наприклад, можливість взяти в будь-який час відпустку на необмежений період. У цьому разі процес найму буде складним і плинність кадрів — украй невисокою (людям буде важко знайти іншу таку компанію).

«70% українських сеньйорів у вебпрограмуванні насправді є зарозумілими мідлами»

Стас Довгодько, веброзробник, СТО, керівник у вільному плаванні, більш як 17 років досвіду в ІТ

Провів понад сотню співбесід і зробив офер 30-40 фахівцям.

На мій погляд, рівень Senior — це дещо серйозніше, аніж «трохи більше досвіду». Це має означати, що спеціаліст уже давно технічно опанував професію, оперує бізнес-категоріями та бачить комплексно проблеми. Senior-спеціаліст має, якщо він впевнений, що існує більш раціональний технічний шлях розв’язання бізнес-завдання, донести своє бачення керівництву. Адекватне керівництво у такому разі має дослухатися та обговорити цю пропозицію. Senior, звісно, може помилятися, як і будь-який інший спеціаліст, але його обов’язок — формувати рішення та його обґрунтовувати.

В українських реаліях буває по-різному. Наша дійсність спотворена діяльністю аутсорс-гігантів, для яких личка роками давалась переважно як «рейт, за який можна продати спеціаліста». Я працював із продуктовими компаніями й думаю, що це був первинний фільтр: спеціалісти такого рівня здебільшого вже знаються на моделях бізнесу і приходять з відповідними очікуваннями та розумінням моїх очікувань як співрозмовника.

Інший бік медалі аутсорсу — український ринок програмування вихований лише аутсорсерами. У нас, на жаль, майже не було локального замовника років 10, і тому всі спеціалісти (як і я) з’явилися разом із замовниками «звідти». Ринок був порожнім, наповнювався швидко, градацію вигадували щомісяця в боротьбі за кожний долар-per X. Двадцятирічний сеньйор як явище виникло саме тоді й не на порожньому місці. Лише спілкування із закордонними колегами прочищало мізки: було не дуже зрозуміло, як з того боку скайпу людина вдвічі старша, набагато талановитіша та з більшими знаннями та досвідом, а сеньйор тут ти.

Продуктові компанії переважно не мають чітких циклів розробки, естімейти завжди «на вчора», а ТЗ «на серветках он у тій купі». Часто є необхідність перевіряти ідеї бізнесу за мінімальну ціну в мінімальні терміни, тому таким компаніям/проєктам потрібні спеціалісти, які можуть запропонувати швидкі рішення для різних сценаріїв. Саме сеньйор може це зробити й передбачити майбутні потреби.

В умовах контрактної розробки, коли є формалізоване ТЗ, чітка вертикальна ієрархія і змога апелювати до класичного «цього не було в ТЗ, і тепер треба все переробити», немає потреби у людині, що знає подальші кроки. Тож шукають фахівця, який буде «фігачити» за планом архітектора. І мідл у цьому разі ідеальний варіант. Сеньйор, що успішно пропрацював у продуктовій компанії, в аутсорсі буде або нудьгувати та звільниться, або перепрофілюється на архітектора без досвіду. А навіщо це компанії, та ще й за великі гроші — не дуже зрозуміло.

Я переконаний, що співбесіда на позицію Senior має відрізнятися від інших. Вона має відбуватися у форматі діалогу «про життя». Лише обговорення комплексних ситуацій, максимально наближених до реальних. Розгорнута відповідь вебсеньйора на запитання «Як би ви спроєктували власний CDN для стримінгу відео та які ви бачите проблеми на шляху?» розповість вам набагато більше, аніж 50 питань типу «Де помилка в цій функції на 30 рядків?». Також важливими є зворотні питання від кандидата до потенційного працедавця. Саме в ці моменти стає зрозуміло, чим дихає кандидат і чого очікує від вас.

Власний досвід

У роботі із сеньйорами, вважаю, мені таланило. Більшість спеціалістів залишалася на довгий час, і все було в межах очікувань. Траплялися поодинокі ситуації, що викликали подив. Наприклад, один хлопець, класний спеціаліст, раз на місяць зникав з поля зору. На дзвінки не відповідав, в офіс не ходив, а як з’являвся, то розповідав дивні історії зі шкільного фольклору про тролейбус і те, як переводив бабусь через дорогу. Після третього схожого епізоду ми розійшлися.

Пам’ятаю і ситуацію, коли на співбесіду Senior прийшов хлопець, за фахом, здається, зварювальник. Без попередження, просто зайшов в офіс зі словами: «Я талановитий, а що, справді така зп? Що треба робити?». Оскільки того дня відбувалося 3-4 співбесіди, я проґавив момент, що хлопцю її не призначали. Діалог виявився кумедним, і я запам’ятав саме його співбесіду. Ще була зустріч, на якій кандидат сказав, що розповість про себе лише тоді, коли домовимося про кінцеву зарплату. Мовляв, йому все зрозуміло, чого тягнути, а як ні, то піде в іншу компанію. Довелося сказати, щоб краще йшов в іншу.

А якось один кандидат дуже переймався кількістю вихідних. Оскільки всі компанії, з якими я працював, завжди дотримувалися державного календаря — це здалося мені дивним, тож співбесіда швидко закінчилася.

Українські сеньйори швидко «ловлять зірку». Водночас, якщо порівнювати із закордонними колегами, кваліфікація їхня посередня, досвіду немає, планувати не вміють, комплексно проблеми не бачать. На мій погляд, 70% українських сеньйорів у вебпрограмуванні насправді є зарозумілими мідлами. Це все відбувається на тлі певного переосмислення рівнів: сьогодні для бізнесу талановитий мідл з іскрою в очах може бути значно ціннішим за сеньйора, який уже трішки понюхав дурних грошей і чомусь поділяє роботу на ту, яка його достойна і яка недостойна. Неодноразово стикався із позицією «я сеньйор, носіть мене на руках».

Як компаніям привабити Seniors

Думаю, по-перше, компаніям варто з’ясувати, чи справді їм потрібні сеньйори та навіщо. Якщо ж відповідь позитивна, на мою думку, українського сеньйора із досвідом 10-15-20 років зараз може втримати три моменти:

  • Стабільність. Ну не вірю я в 35-40-річного спеціаліста, який буде ганятися за приставкою в холі. Він радше хотітиме довгострокового «кредиту». Тут ще можна гратися в соціальні бонуси, як-от довгострокове медичне страхування, включно із сім’єю. Логіка така: я витрачаю своє життя на розвиток компанії, то хай компанія забезпечить мою сім’ю хоч якимось гарантіями.
  • Професійна свобода дій. Не завжди спеціаліст має змогу пояснювати технічні рішення, він розв’язує комплексну проблему і розраховує на довіру замовника. Middle-фахівець іноді корисніший, адже пояснює більше.
  • Чесність з боку керівництва. Молоді спеціалісти через свій вік не завжди можуть/хочуть помітити фальш чи лестощі в спілкуванні. Людина, старша за безпосереднього керівника, знає, чого хоче. Її не вмотивувати табличкою «Найкращий працівник». Проте такий фахівець може зрозуміти та розв’язати проблеми, якщо знатиме ситуацію повніше (це перетікає в пункт про стабільність).

Я вважаю, що фактор грошей тут відходить на другий план. Будь-який сеньйор у вільному плаванні переб’є ледь не будь-який офер компанії, але отримає майже нульову «стабільність».

«Є кандидати, які спочатку роздувають себе до позиції Senior, хоча знають, що не дотягують до неї»

Богдан Гусев, CTO в Unstoppable domains, 13 років досвіду в ІТ

Я від кандидатів очікую високого рівня володіння основами програмування: змінні, функції, умови, цикли, класи, методи. Також навичок повторного використання коду на практичних завданнях.

Нерідко в українських реаліях у невеликих компаніях (до 100 осіб) практикують неформальний підхід до найму програмістів: співробітник проводить інтерв’ю, ставить питання, не маючи критеріїв оцінювання правильних відповідей. Часто співбесіда обмежується дружньою розмовою.

Наприклад, питання на зразок «Яка ваша думка про технології X? Як би ви розв’язували проблему великого навантаження на сервер? Яке ваше найбільше досягнення на попередній роботі?» не мають достатньо контексту, щоб сформувати критерії правильної відповіді. Так можна оцінити кандидата як людину, але не його професійний рівень.

Інша особливість інтерв’ю, як правило, у великих компаніях, — його проводить людина, що не зацікавлена в наймі кандидата (можливо, він працюватиме в іншому відділі) чи навпаки, надто зацікавлена, коли робота аж горить або є план з найму і його треба виконати.

В обох варіантах успішність інтерв’ю залежить від настрою того, хто його проводить, від самого кандидата залежить мало.

Приклади гарних запитань на співбесіді — у форматі алгоритмічних завдань. Наприклад, у вас є функція draw_point (x, y), запрограмуйте функцію draw_circle (x, y, radius), використовуючи draw_point. Або «Вам потрібно спроєктувати реляційну базу даних соціальної мережі, в якій користувачі можуть додавати одне одного в друзі (а-ля фейсбук). Які таблиці та колонки для цього створите?».

Очікування vs реальність

Одна з моїх головних вимог до кандидата — вміння розв’язувати задачу будь-якого рівня складності відповідно до займаної позиції. Senior Developer повинен добре виконувати завдання рівня Junior, Middle і Senior. Кандидати, що претендують на звання сеньйора, часто валяться на елементарних завданнях, які може зробити будь-який студент.

Інший абсолютно жахливий аспект — небажання Senior-кандидата приділити достатньо часу та сил інтерв’ю. Людина не розуміє, що за три години вирішується, як і де вона проводитиме чверть свого часу в найближчі кілька років. Коли я ухвалюю рішення взяти фахівця на роботу, то подумки дістаю з-під столу валізу з 50 000–100 000 доларів і даю її кандидатові. Саме в стільки зазвичай обходиться компанії Senior з урахуванням усіх витрат. І попри це кандидат не готовий виділити три години свого часу. Прикро бачити таке ставлення.

Казуси на інтерв’ю трапляються постійно. Є кандидати, які спочатку роздувають себе до позиції Senior, хоча точно знають, що не дотягують до неї. Така людина буде відтягувати момент практичних завдань до останнього і намагатися зберегти режим дружньої бесіди, в якій ніхто нікому нічого не винен.

Інша група кандидатів — самовпевнені. Вони охоче починають будь-яке завдання. Якщо ж не можуть його розв’язати, то самовпевнено доводять, що це неможливо або що їхнє рішення правильне і найкраще. Це видається особливо безглуздим на тлі того, що я бачив, як це завдання виконує щонайменше сотня кандидатів, і знаю всі деталі.

Про слабкі місця Senior-спеціалістів

Інколи фахівці працюють у «неадекватних» компаніях, і це формує їхні слабкі сторони. У цьому контексті адекватною є компанія, дії якої спрямовані на отримання прибутку. На жаль, нині багато тих, що покликані тішити марнославство свого керівництва. Їхні зарплати та штат, як правило, роздуті, а технічні рішення схожі на стріляння по горобцях із гармати.

Ситуація може бути ускладнена тим, що критерії оцінювання програмістів у таких компаніях теж неадекватні, і менш компетентні люди керують більш компетентними. Програміст, що розвивається в межах такої структури, навчається неадекватних принципів роботи. І під час переходу на нове місце почувається дезорієнтованим. Навіть якщо розробник має тривалий професійний досвід, приводити його до тями потім треба досить довго, щоб він правильно інтерпретував цей досвід.

Як компаніям привабити Seniors

Я роблю акцент на професійному зростанні. Українські реалії такі, що в нас немає технологічних компаній топового рівня, як-от Google, Github, Shopify тощо. Я намагаюся своїм прикладом показати іншим, що той рівень, який в Україні називають Senior Developer, далеко не межа, і пропоную досягати більшого разом.

«Важливо не тільки вміти писати ефективний код, а й збирати вимоги, виявляти технічні ризики, планувати та оцінювати завдання, проводити демки та презентації»

Максим Ковтун, Chief Software Architect в Sigma Software, понад 18 років досвіду в ІТ

Особисті та професійні якості Senior-спеціаліста

Є модель спеціалістів під назвою T-shaped. Здається, вперше її описала компанія Valve у своєму хендбуці. Суть у тому, що спеціаліст має володіти глибокою експертизою в одному напрямі та знати потрохи в інших напрямах і сферах. Глибока експертиза дає змогу робити свій внесок у проєкт, а широкий кругозір — ефективно поєднати її з іншими експертизами та полегшити спілкування з командою. Думаю, ця модель вдало змальовує те, яким має бути Senior-спеціаліст. Це повинна бути експертиза з вирішення якогось типу проблем чи побудови певного типу рішень, а не просто «із застосування технології». Наприклад, «експерт з побудови мобільних бізнес-додатків» або «експерт з оптимізації хмарних рішень», а не «експерт з .NET MVC». Такі фахівці добре опанували кілька технологій, інструментів і підходів, стежать за появою нових і підбирають необхідну комбінацію під кожен проєкт. Натомість «спеціаліст із застосування молотка» всі проблеми вирішує молотком.

Щодо особистих якостей, то я виокремив би дві — вміння ефективно комунікувати та розв’язувати проблеми. Перше — критичний скіл, тому що жоден не може виконати сучасний проєкт самотужки. Неодмінно доведеться спілкуватись з іншими фахівцями, із замовником, можливо, з користувачами системи. Обговорювати вимоги та рішення, аргументувати їх іншим та демонструвати результати своєї роботи. Від того, наскільки вправно ви це робите, залежить, скільки часу будете витрачати на комунікацію, як чітко розумітимете свої завдання, чи розумітиме замовник, як складно було зробити нову фічу або виправити баг. З мого досвіду якість комунікації більш важлива для успіху проєкту, ніж наявність глибоких технічних навичок.

Problem solving — це те, заради чого клієнт шукає фахівців. Щоб вони прийшли та розв’язали його проблему. Від Senior-спеціаліста очікують, що він буде аналізувати проєктні проблеми за своїм напрямом, знаходити вирішення і розблоковувати роботу менш досвідчених колег.

Знайти Senior-спеціалістів з такими навичками у нас непросто, тому їх дуже цінують. Особливо тих, що володіють обома скілами. Їх умовно називаю «стартерами» — це інженери, з якими можна починати нові проєкти. Бо що потрібно для старту? Показати замовнику, що у нас є експертиза, що ми можемо проєкт виконати. Для цього із ним треба поспілкуватися, почути замовника, продемонструвати, що ми його розуміємо, проаналізувати вхідну інформацію та проблему і знайти одне або кілька рішень. Нерідко буває, що в компанії є вільні люди, але проєкт стартувати нема кому, бо немає стартера.

Про співбесіди

На співбесідах я прошу кандидатів намалювати високорівневу архітектуру чи дизайн одного з минулих проєктів на вибір, щоб побачити, наскільки людина усвідомлює, як влаштована її система загалом.

Якось один з кандидатів почав малювати блоки. Я глянув у резюме, а там 5-6 різних проєктів. І сказав: «Чекайте, який проєкт ви обрали для цього завдання?», а кандидат відповів: «Та не має значення, це архітектура будь-якого проєкту». Це, звісно, була не та відповідь, яку ти очікуєш від Senior-інженера. А якраз прояв підходу «вмію робити молотком, давайте сюди, що у вас там...»

Про слабкі місця сеньйорів

Мені здається, що здебільшого у нас інженери приділяють увагу суто технічним навичкам. Чи тому, що думають, ніби тільки цим мають займатися, чи тому, що не вважають інші навички важливими для проєктів. Тут треба розуміти: проєкт — це щось більше, ніж програмний продукт, і його успіх — не те саме, що ідеально написана програма. А тому важливо не тільки вміти писати ефективний код, а й збирати вимоги, виявляти технічні ризики, планувати та оцінювати завдання, проводити демки та презентації тощо. Поліпшення комунікаційних навичок зробило б нашу роботу простішою і приємнішою і підвищило б нашу професійність в очах замовників.

Друга річ — це загальна зрілість, життєвий досвід, вміння сприймати обставини та обмеження, якісь життєві ситуації. Коли, наприклад, ведеш справи з польськими, шведськими або американськими колегами, то завжди є відчуття, що працюєш з дорослими людьми і що вони прийшли робити роботу. Приміром, щось у проєкті не ідеально: чи то частина технічного рішення, чи в процесах щось пішло не так, чи команда замовника не сподобалася. Наші розробники звикли жалітись і чекати, що прийде хтось і щось із цим зробить, замість того, щоб запропонувати зміни в проєкт чи навіть ініціювати та впровадити їх. «Проєкт фіговий, бо ми тут неправильно спринти плануємо» замість «Наступного разу спробуймо планувати спринт не так, а ось так».

На жаль, ніяк не можна гарантувати, що почуття відповідальності за проєкт буде в роботі з українськими колегами. Можливо, тому, що середній вік наших спеціалістів нижчий. Можливо, через відчуття безпеки, яке дає робота в IT. Тож можна трохи розслабитись і повередувати, підкинути зайву роботу нянькам-менеджерам і HR’ам. Яка б не була причина — не можу знайти в цьому позитивного моменту.

Як компаніям привабити Seniors

Senior-розробники — це спеціалісти з ±8 роками досвіду, їм уже за 30, вони бачили не один проєкт і пережили кілька технологій. Вони працювали з різними типами клієнтів і найімовірніше в кількох компаніях. Думаю, вони цінують свій час і зусилля та не бажають їх витрачати дарма. У сеньйорів розвинулась рекламна сліпота, тому кольорові описи вакансій і банери на них не діють. Натомість вони будуть вдячні за короткі повідомлення, в яких є тільки суть, без усіляких прикрас, щоб не доводилось ту суть вишукувати.

Їх наймають для того, щоб розв’язувати проблеми у конкретних напрямах. Тож Senior-спеціаліст очікуватиме, що йому виділять зону відповідальності, де він матиме змогу ухвалювати професійні рішення, ризикувати, робити помилки та радіти вдалим рішенням. Він буде розраховувати на співпрацю з грамотним менеджером проєкту та архітектором. І хотітиме відкритої комунікації з цими людьми та керівництвом: якщо щось треба зробити, скажіть про це, не шукайте примарних мотиваторів.

Думаю, такому фахівцю важливо розуміти, навіщо щось робити, тож він шукатиме причину для кожної своєї задачі. Звісно, сеньйору приємно, коли його внесок у проєкт і компанію бачать і цінують, а його поважають.

«Описую просту вигадану мову програмування і прошу кандидата за її допомогою запрограмувати поведінку мікроконтролера»

Олександр Кагановський, CTO / Engineering director у Larch Networks, понад 15 років досвіду в ІТ

Провів понад 1000 співбесід на трьох останніх місцях роботи. На посади Senior — близько 300 чи 400. Із них найняв приблизно 50 фахівців.

Загалом поділ розробників на рівні досить умовний. Для мене важливіша та користь, яку фахівець дає в проєкті, а не суб’єктивна «посада». Тому під Senior я матиму на увазі ефективного та досвідченого розробника.

Senior в одній предметній галузі під час переходу в іншу може на деякий час стати менш ефективним, ніж Middle. Але завдяки своєму досвіду «справжній» сеньйор опанує нову галузь і досягне зрештою своєї високої продуктивності. В ідеалі Senior-фахівець має писати код, який у майбутньому буде зручно підтримувати та розвивати іншим розробникам.

Не менш важливо й таке (пункти йдуть у довільному порядку):

  1. Добре знати базові поняття Computer Science, щоб розуміти, як його ПЗ працює в реальній системі.
  2. Розуміти технології, що використовують у предметній галузі проєкту.
  3. Мати достатні навички спілкування, щоб обговорювати технічні рішення з колегами, замовниками, керівництвом.
  4. Володіти англійською мовою на достатньому рівні, якщо це потрібно для роботи в команді, із замовником і технічною документацією (і якщо навіть якийсь проєкт не потребує англійської, то для читання документації вона знадобиться).
  5. Мати навички роботи в команді для передачі досвіду колегам.
  6. Бути відповідальнім, володіти тайм-менеджментом (наприклад, вчасно брати участь в робочих мітингах).
  7. Мати добрі навички самонавчання (щоб вивчати необхідні нові технології або предметну галузь).
  8. Мати аналітичне та інженерне мислення та вміти шукати способи розв’язання проблем.
  9. Бути здатним працювати на результат, а не на процес.
  10. Розуміти методи розробки ПО загалом та особливості їх використання в його команді / проєкті / компанії.
  11. Вміти за потреби писати документацію, а не тільки код.
  12. Пропонувати способи підвищити ефективність своєї роботи або роботи команди.
  13. Розуміти, що ми живемо в реальному неідеальному світі, тому інколи треба орієнтуватися на доцільність проєкту і потреби замовника, а не програмувати лише заради мистецтва (тобто краще щось просто добре зробити вчасно, ніж зробити ідеально — але ніколи).
  14. Бути професіоналом і робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно для проєкту.
  15. І найважливіше — на Senior-розробника можна покластися, він не потребує мікроменеджменту з боку керівництва. Якщо в нього виникнуть проблеми чи питання в процесі роботи, він сам повідомить керівника про це.

А що на практиці

З мого досвіду роботи з українськими розробниками та закордонними фахівцями, інженери з титулом Senior можуть бути як добрими професіоналами, так і не дуже. Наша компанія не використовує градацію Junior / Middle / Senior. Але, звичайно, більш ефективні працівники, які приносять більше користі своєю працею, отримують вищу оплату.

Якщо я стикаюся з інженером з іншої компанії, то для мене важливим є те, як він розуміє проєкт і рівень своїх повноважень. Пам’ятаю, як колись у 2006 році влаштовувався в компанію Flextronics (потім вона змінила назву на Aricent). Після співбесіди, коли зайшла мова про мою градацію, я сказав, що для мене однаково, буду я вважатися Junior чи Senior. Для мене важливо, чим я займатимуся та який буде рівень оплати. І тоді мене взяли як Senior-розробника.

Під час співбесід часто буває, що кандидат не виявляє достатньої компетенції, щоб претендувати на бажаний рівень оплати. Якщо я бачу, що фахівець все одно може бути корисним у проєкті (умовно кажучи, не тягне на Senior, але добрий Middle або навіть Junior) і водночас має мотивацію розвиватися (тобто в майбутньому зможе стати Senior), то можу запропонувати йому роботу. Але рівень оплати залежить від його внеску в проєкт.

Іноді це влаштовує кандидата, і в майбутньому, коли його рівень компетенції підвищується, то зростає зарплата. Буває, що кандидат не погоджується. Наприклад, якщо на попередньому місці він отримував більше, ніж я готовий йому запропонувати (у своїй галузі людина може бути гарним спеціалістом, однак у моїх проєктах потрібні інші знання та навички). Або людина переоцінює свій професіоналізм.

Трапляється, що і я не можу добре оцінити кандидата. Одного разу я проводив співбесіду з класним, досвідченим фахівцем, але оплата, яку я міг йому запропонувати, була все одно нижчою за його очікування.

Наведу ще кілька прикладів.

У нас значна частина коду пишеться на С та С++. І дуже дивує, коли кандидат претендує на оплату рівня Senior і водночас не знає, як працює цикл for або вивід з форматуванням printf. Чи не може пояснити, що таке балансоване відсортоване бінарне дерево, та порівняти ефективність деяких операцій у такому дереві з two-way list.

Ще я оцінюю здатність кандидата використовувати нові знання під час виконання практичних завдань. Я описую вигадану мову програмування, яка містить лише 5 команд, і прошу за її допомогою запрограмувати поведінку мікроконтролера. Деякі кандидати не можуть це зробити і здаються, кажучи: «Я такої мови не вчив раніше». Звичайно, не вчив. Але в повсякденній роботі доводиться вивчати багато нового, якщо інженер не здатний або боїться це робити, то він точно не Senior.

Слабкі місця українських сеньйорів

Я буду казати за тих, хто все ж радше Senior, аніж ні. Українські інженери можуть бути більш сконцентровані на вирішенні формально поставленого завдання, ніж на розв’язанні реальної проблеми клієнта. Звісно, це загалом відповідальність замовника та менеджера + тімліда сформулювати суть. Але якщо Senior-інженер фокусувався б не лише на окремому завданні, а на продукті загалом — то це давало б кращий результат. У цьому розробники із Заходу часто сильніші. Також деякі сеньйори не готові ефективно взаємодіяти в команді з менш досвідченими спеціалістами, передавати їм знання так, щоб уся команда працювала краще.

Рівень англійської в українських розробників у середньому гірший, ніж в ізраїльських, німецьких, французьких чи скандинавських колег. Я б не сказав, що це сильно заважає роботі (для технічного спілкування рівень англійської і в українських розробників зазвичай достатній), але нам ще є куди розвиватися. У компанії Larch Networks ми проводимо курси з підвищення рівня англійської мови для працівників. Запрошуємо викладачів в офіс, і спеціалісти в робочий час двічі на тиждень відвідують заняття. І я бачу, як з часом рівень спілкування з іноземними колегами суттєво поліпшується.

Якщо казати про недоліки роботи Senior-інженерів із Заходу, то я стикався з різними ситуаціями. Наприклад, інженер має значний досвід у розробці апаратури (HW), де його рівень, можливо, справді Senior. І хоч у програмному забезпеченні (SW) він не дуже тямить, його призначили відповідальним за це. І замість того, щоб консультуватися з більш досвідченими SW-розробниками, людина намагається самостійно придумати архітектуру SW. Або інженер, що має титул Senior, пише код і не виносить спільні великі частини у функції, а натомість шанує copy-paste. Не знає, як працюють вказівники (pointers) у C, чи не може в таск-трекері сформулювати проблему і пише «система зламалася» без жодних деталей. Або ж має проблеми із soft skills — не приходить вчасно на запланований мітинг.

Справжній Senior-розробник зазвичай більш зрілий, ніж міфічний «23-річний Senior». Тому в компанії ми намагаємося створити для професіоналів комфортні умови праці, гнучкі робочі години, добрий work-life баланс і достатню довжину відпустки, а ще високий рівень оплати, можливість працювати максимально відкрито і робити щось, що потім насправді використовують люди по всьому світу.

«Відсутність досвіду роботи з конкретною технологією — не проблема»

Леонід Литвиненко, СТО в YouScan, PhD в Computer Science, 14 років досвіду в ІТ

Провів понад кілька сотень співбесід, з яких близько 30% — з кандидатами на позицію Senior (найняв 7).

Для визначення рівня фахівця, треба дивитись і на soft skills, і на hard skills. Кажучи про soft skills, маю на увазі спілкування, можливість досягнути консенсусу, розуміння, що таке продукт і який результат має бути в кінці, як його виміряти. Зазвичай така людина допомагає зростати колегам і в технічному плані, і в плані «м’яких» компетенцій.

Hard skills — вміння писати код, який легко розуміють і можуть змінити інші. Бачити, що може бути проблемою, а де, навпаки, можна щось винести за дужки. Думати про те, як певне рішення працюватиме і змінюватиметься з часом. Вміти вчитись, переносити принципи з одного середовища на інше. Не боятися пробувати робити не так, як заведено в індустрії, де це має сенс (не боятися йти проти авторитетів).

Відсутність досвіду роботи з конкретною технологією не є проблемою. Це лише інструмент, в якому можна розібратись. У YouScan, наприклад, важливо, щоб Senior розумів кінцеву цінність продукту, ставив собі та іншим питання. Можливо, чогось варто не робити, а щось — виконати і виміряти чи зробити зовсім по-іншому.

А ще важливо, щоб людина писала код, який буде легко підтримувати та змінювати. Для мене це особливо цінно, бо в YouScan, за статистикою, за три роки повністю переписали 95% коду.

Загалом на українському ринку праці мало так званих продуктових розробників. Частіше ІТ-фахівці роблять фічі, а не продукт. Вони зав’язані на поширених підходах навіть там, де можна спростити процес.

Складність роботи із Senior і в тому, що часто конкретний досвід людини буде лише частково перетинатись з тим, що потрібно в конкретній команді. Тому цінність кандидата саме в загальному рівні, а конкретні технології менш важливі, проте кандидати часто фокусують свій саморозвиток саме на конкретних технологіях.

Кожна компанія має для себе з’ясувати, чи є взагалі сенс наймати сеньйорів. Трапляється, що сильний мідл — це кращий варіант. Бо якщо він швидко вчиться, інвестувати в нього — це робити ідеального сеньйора для команди. Зазвичай у сеньйора вже сформований погляд на ті чи інші методи, підходи до роботи, і не факт, що він підійде. Проте якщо він вас влаштовує, то ви робитимете все, щоб найняти та втримати цю людину.

Крім того, варто пам’ятати, що різні компанії рівень Senior бачать по-різному (і мова не лише про аутсорс). Поширеним інструментом для оцінювання рівня розробника є так званий Engineering Ladders Framework.

Якщо ви лише починаєте будувати у себе в компанії систему орієтирів для росту ваших колег, раджу також подивитися на добірку, як це зроблено у інших компаній.

«Якщо звести систему мотивації працівників професійно розвиватися суто до підвищення зарплат — це призведе до професійного вигорання»

Андрій Агеєв, Competence Manager у Software Development Office, SoftServe, 25 років в ІТ

В ІТ-індустрії немає універсального стандарту рівня Senior. Кожна компанія вибудовує свої критерії технічних знань і практичного досвіду для такого фахівця. Спільним є те, що на цей рівень людина виходить за досягнення та відмінні результати роботи.

Якщо говорити безпосередньо про SoftServe, то в нас є чіткі фреймворки визначення рівня працівників, які охоплюють як hard skills (рівень технічної експертизи), так і soft skills (продуктивність, відповідальність та інші якості). За їхню розробку і постійне вдосконалення відповідає окремий відділ — Software Development Office. Серед його функцій — розробка плану розвитку менш досвічених фахівців до рівня Senior. Оскільки для компанії, яка прагне будувати успішний бізнес, важливо вирощувати свої таланти.

Для SoftServe велику роль відіграють не лише технічні знання (хоча на цьому роблять акцент), а й бізнес-компетенції (орієнтовані на клієнта чи компанію). Крім цього, від своїх Senior-спеціалістів ми очікуємо активну участь в житті професійного ком’юніті: виступи на конференціях, проведення мітапів і воркшопів, менторство менш досвідчених колег.

Часто компанії систему мотивації працівників професійно розвиватися зводять суто до підвищення зарплат. Це призводить до професійного вигорання. Адже при такому підході втрачається азарт до чогось нового і незвіданого, який і лежить в основі ІТ-індустрії.

Важливий аспект для втримання сеньйорів у компанії — це давати людям розуміння, як вони можуть зростати, і допомагати розвивати відповідні навички. Для них наступним кар’єрним етапом є позиція тех- чи тімліда, завданням якого вже є управління командою. Тож потрібно фокусуватися на розвитку менеджерських навичок. А далі?

Перший сценарій — це проджект-менеджмент. Багато сеньйорів стають чудовими менеджерами, оскільки знають технологічні складові проєкту і мають навички роботи з командою, бо самі через це пройшли. Другий сценарій — архітектура. Тут теж цілі бізнесу і цілі клієнта виходять на перше місце, а не технології. Це підходить не всім.

Нерідко чую від розробників: «Менеджмент — то не моє. Архітектура — цікаво, але робота з клієнтом і постійна комунікація створюють дискомфорт, а я хочу досліджувати технологію чи інжинірингові практики». Для них цінністю є саме генерувати ідеї та власноруч втілювати їх. А те, що супроводжує ці процеси, не є таким захопливим. Щоб утримати таких людей у компанії, важливо пропонувати складні технологічні проєкти. Інакше інженери вигоратимуть. Ми в SoftServe будуємо кар’єрну мапу з урахуванням цих особливостей.

За індивідуальний розвиток інженерів у нашій компанії відповідають Talent Success Leads (TSL). Вони ведуть конкретні компетенції в конкретному розробницькому центрі і мають бачення загального стратегічного розвитку. Водночас TSL перебувають у постійному контакті з інженерами та їхніми менеджерами. Розуміючи глобальний контекст і особливості конкретної людини, вони допомагають побудувати персональний план довготривалого розвитку в компанії.

Варто зазначити, що підвищення спеціаліста в нашій компанії визначають відповідно до навичок, а не часу перебування на попередній позиції. Є чіткий список знань і вмінь, якими має володіти Senior. Претендує кандидат на цю роль? Навички є? Ласкаво просимо. І байдуже, має він досвіду рік чи десять. Тут я згадую одного кандидата з величезним потенціалом і мотивацією. Він прийшов у компанію наприкінці 2015-го на позицію Trainee. Вже у 2017-му він став сеньйором. Далі обрав для себе архітектурний напрям і за два роки став Solutions Architect. Гарний приклад для наслідування.

LinkedIn

Лучшие комментарии пропустить

Трошки почитав і розумію, що українські СТО зловили ще більшу зірку чим сіньйори))

Загалом цей тренд «українські сініори» дуже кумедно спостерігати

Коли компанії потрібно закрити вакансію — то ти сініор
Коли компанії потрібно зменшити зарплатний фонд — то ти мідл (в кращому випадку)

Коли компанія їде на тендер і хоче його виграти — то українські інженери в цій компанії найкращі сініори в цілому світі
Коли компанія пише статтю на ДОУ, щоб потенційно зменшити очікування по зп — то українські інженери ну максимум мідли, а вот інженери з німеччини, скандинавії і ще там звідкись це спражній топ

І ще такий кумедний момент)))
Якщо тіпуля працював 10 років в Україні — то він такий собі програміст
Якщо цей же тіпуля працював 10 років в Україні і 1 день в Європі — то він вже супер сініор-помідор і може стверджувати, що його колеги, які продовжують працювати в Україні йому зовсім не рівня :)

Senior усе більше бояться відповідальності. Раніше люди запитували про те, як їм дорости до тімліда/менеджера

Я бы хотел бы задать вопросы:
1) Почему я инженер не хочу быть и дальше тем самым инженером ? Почему я должен лезть в менеджмент ?

2) Почему нежелание идти в менеджмент подразумевает «бояться ответственности» ? Почему менеджмент == ответственность ?
разве инженеры не несут ответственность за свои технические решения ?
Я ведущий инженер, или технический лидер или скажем архитектор, разве я не беру весомый блок ответственности на себя ?

CTO продуктовых компаний рассказывают о том, как им тяжело подбирать кадры с рынка воспитанных в аутсорсе синьоров. Господа, это не проблема синьоров, это проблема того, что ваши ожидания не соответствуют текущему положению на рынке труда. В продуктовых компаниях каждый синьор немножко продакт, сам себе ПМ, а также постоянно пушаем в сторону бизнес-аналитика. В аутсорсе совсем другие права и обязанности.

Рынок «продуктовых» синьоров без наличия большого количества продуктовых компаний сам по себе не сформируется.

«Коли я ухвалюю рішення взяти фахівця на роботу, то подумки дістаю з-під столу валізу з 50 000–100 000 доларів і даю її кандидатові. Саме в стільки зазвичай обходиться компанії Senior з урахуванням усіх витрат.»
(facepalm) и вот с таким сельским мышлением люди проводят собеседования, хотя сам ниже упоминает гугл и гитхаб как примеры к которым нужно стремиться. Чемоданы с деньгами он раздаёт... 😅

212 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Дякую, крутецька стаття, на деякі речі навіть відкрилось нове розуміння. Давайте ще таких! :)

Дуже сміливе твердження. А є якась статистика на цю тему?

Українські сеньйори швидко «ловлять зірку». Водночас, якщо порівнювати із закордонними колегами, кваліфікація їхня посередня, досвіду немає, планувати не вміють, комплексно проблеми не бачать. На мій погляд, 70% українських сеньйорів у вебпрограмуванні насправді є зарозумілими мідлами.

«Важливо не тільки вміти писати ефективний код — » а й усю роботу бізнес-аналітика, ПМа, архітектора, тестера і ще хер знає кого, ну і про свою не забувати ;)))

Мне кажется, в статье часто происходит подмена понятий: Lead подменяется на Senior там, где речь идет о менеджменте. Потому что одно дело коучить/менторить = Senior (передать опыт и навыки) и второе управлять командой = Lead (ставить цели, определять стратегию ...) Точно так же подмена и путаница с Ownership (так распространенным в европейских и американских продуктах — это работать так, как будто бы ты работаешь на себя) и умением рисовать диаграммки, писать себе таски, рисовать варфреймы и быть человеком заткни-любой-дыра. Это не одно и то же. Senior — это про опыт работы, когда человеку не нужно искать и учить неделю, потому что он такое уже делал раньше, а если и нужно искать — то он точно знает что и где. Софт скиллы: относятся без разницы как к джунам, так и к синьорам, принсипалам и CTO. Это вообще отдельно: есть ли они, в какой мере и т.д. Равно как и менеджерская вертикаль. А тут все смешано, и не всегда от бедности (жмотничества) украинских продуктов, а скорее как и обычно — от глупости и неразберихи в головах. Наниматели сами не понимают в чем разница.

Senior — это про опыт работы, когда человеку не нужно искать и учить неделю, потому что он такое уже делал раньше

Какой-то очень ускоспециализированный синьер, получится, которого, наверное, можно заскриптовать.

Тем не менее — опыт это самое ценное, что есть в специалисте, опыт нельзя получить на курсах или вычитать в книгах. И никто не говорит про узкую специализацию, как раз наоборот — чем обширнее опыт, тем больше синьорнее синьор)

Недостатньо писати ефективний код. Які слабкі місця та вимоги до українських сеньйорів

А как же! Если ты хочешь называться сениором в продукте, недостаточно писать эффективный код. Это только для джуна достаточно.
А если ты хочешь лычку и зарплату сениора, ты обязан:
1) Знать предметную область продукта лучше любого БА. Потому что со спекой каждый может писать код, а без спеки? То-то же. Ты же должен показать, какой ты хороший эксперт в бизнесе своего работодателя. И вообще быстро чуять веяния рынка, лучше любого маркетолога. Ты ж сообразительный, патамуша программист!
2) Писать тест кейсы тестировщикам (реальная херня, сталкивался). Потому что у нас же кроссфункциональная команда. Ну как кроссфункциональная... тестировщикам программировать уметь не нужно, они же тестировщики. А вот программист должен уметь тестировать, он же программист.
3) Уметь вести переговоры с клиентом и продажи продукта.
Ну конечно, у нас же кросс функциональная команда и не тестировщикам с дизайнерами же этим заниматься. И уж точно не менеджерам и не сейлзам. Это всё должен уметь программист.
4) Объяснить дизайнеру как рисовать дизайн. Ну разумеется. Он же художник, шо он в ваших камуктерах понимает? Это ты программист, ты должен ему всё объяснить. И желательно, помочь нарисовать. А ещё лучше — за него нарисовать, тогда можно будет на дизайнере сэкономить и увеличить прибыль. Ты ж сениор, должен с задачей справиться.
5) Мыть полы в офисе. Сениор должен отрабатывать то огромное бабло, которое уходит на его зарплату. Так почему бы не помочь тогда работодателю сэкономить?
6) Обслуживать айти инфраструктуру компании. Пускай сам поднимает сервер, на котором крутится его код. Такие бабки ему платим, ему ещё админов и девопсов нанимать?
7) Обслуживать личный автомобиль СЕО. Раз предыдущий пункт Ок, расширим окно возможностей, тем более, это огромная дополнительная польза компании! И отрабатывать сениорское бабло же надо.

Вот необходимый минимум.
А то чего разным программистам платить такие разные деньги, шо те, шо эти пишут код целый день и играют в иксбокс. В чём разница?
Пущай за эту доплату дополнительную пользу компании приносят.

Senior усе більше бояться відповідальності. Раніше люди запитували про те, як їм дорости до тімліда/менеджера...

— дед, а когда лучше жилось: сейчас или при Сталине?
— ну, дык, при Сталине конечно!
— a почему?
— ну как, почему? при Сталине у меня х#й стоял!

гусев полную херню написал. напишите функцию(хорошо) vs порассуждайте о сильных и слабых сторона технологии (плохо) — это не синьоров, а каких-то алгоритмистов нанимать. синьор как раз должен рассуждать и уметь выбирать инструмент. все там можно отлично понять в таких рассуждениях. если чувак шарит, то он навалит при этом кучу технических деталей с достаточной глубиной и обоснованием

я про чемодан 50-100к ну полная фигня же. синьор вам в разы больше заработает, вы не за этим его нанимаете?

в общем молный мисматч с ним по поводу критериев и способа оценки синьоров.

остальные спикеры — вроде по делу говорят, с поправками на личный опыт и реалии своей компании конечно же.

про чемодан 50-100к ну полная фигня же. синьор вам в разы больше заработает, вы не за этим его нанимаете?

+ этот чемодан на год точно покрывает вообще все

Много бла-бла-бла ни о чем.

А причинно-следственная связь такая:
Украинский заказчик (читай продукт) в большинстве своем не готов платить рыночные зарплаты -> разработчики не заинтересованы идти в отечественный продукт на заниженный рейт -> не формируется рынок продуктов -> некому взрослеть до синьора внутри продукта.

Выход простой — не на доу пишите о том какие синьоры инфантильные и зажранные а ходите по офисам «продуктов» и рассказывайте владельцам о то, какие они на самом деле жлобы, и что надо менять этот подход, и тогда люди к ним потянутся.

Мені здається, що зарплати в продуктових компаніях якщо і просідають, то не настільки сильно, щоб загрожувати формуванню ринку як ви пишите.

Именно на столько. В добавок не свежие технологии, нет соцпакета и нужно показывать любовь к этому самому продукту. Вот скажи, на куа если в условном люксофте можно тихо фиксить баги .с девяти до шести

Не знаю, в кожного свої причини — в тому числі і у мене. Я практично все життя працював в продуктових компаніях і не можу погодитися цим твердженням.

Трошки почитав і розумію, що українські СТО зловили ще більшу зірку чим сіньйори))

Видимо потому что все они чуть раньше этими синьорами и были, не?

Продуктові компанії переважно не мають чітких циклів розробки, естімейти завжди «на вчора», а ТЗ «на серветках он у тій купі». Часто є необхідність перевіряти ідеї бізнесу за мінімальну ціну в мінімальні терміни, тому таким компаніям/проєктам потрібні спеціалісти, які можуть запропонувати швидкі рішення для різних сценаріїв. Саме сеньйор може це зробити й передбачити майбутні потреби.

Словно в таком положении вещей есть хоть что-то хорошее

это действительность, она такая как есть, как бы нам не хотелось иначе

Він прийшов у компанію наприкінці 2015-го на позицію Trainee. Вже у 2017-му він став сеньйором. Далі обрав для себе архітектурний напрям і за два роки став Solutions Architect. Гарний приклад для наслідування.

За 5 років зі студента Solutions Architect...
Щось мене мучають сумніви про таких самородків.

такі є і їх доволі дохрена, зазвичай всякі переможці олімпіад з математики, реально є

Мова не про талант, мова про те, що стати Solutions Architect за 5 років є нереально. За той час досвіду банально не наберешся.
Або це такі Solutions, або такий Architect.

если упарываться по разным конференциям и общаться в тусовке синьоров и архитектов, вполне можно понахвататься. да и всякие onion/clean архитектуры заказчикам разваливать долго не нужно тренироваться:)

видел такого. люди которые на 2м курсе уже призеры национальных (а иногда международных) олимпиад. даже собеседовал одного такого:)

Призеры олимпиад хороши в решении алгоритмических и математических задач (зачастую намного лучше чем 40-летние синьоры и архитектора, которые такими задачами собственно не занимаются).
Но Solutions Architect, это не совсем про это, а про архитектурные решения, для принятия которых, будь ты хоть 40 раз гением математики, нужен еще и обширный практический опыт принятия таких решений, в том числе неправильных, с последующим разгребанием всех проблем. И вот как такой опыт можно приобрести за 5 лет, если человек именно 5 лет назад только начал программировать, я слабо представляю.

ну если «начал программировать» то нереально. а если программировал с 11-12 лет, потом лицей-универ-олимпиады, потом пошел на работу и через 5 лет работы(плюс конференции, статьи и живой ум) прыгает на солюшн-архитекта, я готов допустить что один из ста так сможет. тут должно повезти с компанией и проектами, на которых можно учится, и с умением целенаправленно идти к цели, а не размениваться на бухло-клубы-компигры

Объясните пожалуйста, зачем становиться Solutions Architect, будучи:

программировал с 11-12 лет, потом лицей-универ-олимпиады, потом пошел на работу и через 5 лет работы(плюс конференции, статьи и живой ум)

Оно-то может и можно, но оптимально ли?

ну может у него детская мечта такая:). знаю минимум одного человека с такой мечтой:)

А что в этом не оптимального?

Билл Гейтс и Линус Торвальдс стали солюшн архитектами раньше, чем им пиво стали продавать. Но в целом я тоже довольно скептично ставлюсь к такому. Желающих примазаться гораздо больше, чем тех кто действительно может.

. Оскільки всі компанії, з якими я працював, завжди дотримувалися державного календаря — це здалося мені дивним

 — Имеет полное право интересоваться. И праввильно сделал что туда не попал. Три случая: 1) У нас 15 дней отпуска за который оплата 70% от ставки — досвидос. 2) Почему ты не хочешь работать в свой отпуск — досвидос. 3)Как ты собираешься отработать свой отпуск (это когда уже 18 дней отпуска были должны) — досвидос.

не угадали )

Мне кажется было-бы здорово еще сделать вторую статью вида «взгляд „сеньора“ на собеседования»

в смысле мировой вой мидлов которых не взяли на должность синьора?
его полно и на доу :)
а итальянское айти так вообще — этому фактически и посвящено:
несправедливости в айти.

ну формат и участники я не очень понимаю правда ) какой-то такой пул «засланных» кандидатов которые за месяц посетили каждый по 10 собесов, ну например

я к тому что мнение любого качества CTO встречается в инете много реже чем советы тех кого не взяли — как надо проводить собеседования чтобы вы меня взяли.

у меня вживую, аж 2 раза из ~15 таких было
ощутив что проваливают — начинали рассказывать, объяснять нам что у нас собеседование — неправильное.
ну, не повезло нам, упустили 2ух крутых специлистов, да...
(кавычки расставляйте по вкусу)

не, конечно советы как надо от тех кто завалил особо ценности не имеют, но с удовольствием бы послушал орг-истории, в стиле:
пришел, пригласили психолога — начал ее троллить, посадили писать задачки — списал с носка, а вот вопросы а/б/в агонь. Какие делать выводы из этого (и делать ли) это уже индивидуально но мне бы было интересно. У меня было ровно одно агонь-собеседование (я был кандидатом и оффер не получил) которое я в голове держу как некий образец, с удовольствием бы поделился если бы спросили )))

где-то уже был подобный топик, если мне память не изменяет. попробую найти.

Было уже. Такой же натянутый на глобус конь.

Хороша стаття, повчальна

А якось один наймар дуже переймався кількістю вихідних, які я можу за необхідності відпрацювати. Оскільки всі компанії, з якими я працював, завжди дотримувалися державного календаря — це здалося мені дивним, тож співбесіда швидко закінчилася
70% українських CTO у вебпрограмуванні насправді є зарозумілими джун-ПМ-амі
Українські CTO швидко «ловлять зірку»
Водночас, якщо порівнювати із закордонними колегами, кваліфікація їхня посередня, досвіду немає, планувати не вміють, комплексно проблеми не бачать.

Предположим, некто умеет, знает и может. Вопрос: зачем ему украинская прокладка? Он продаст свои услуги напряму, не дав на себе заработать отечественным галерам

Не все хотят сами заниматься продажами, разруливанием претензий заказчиков, брать на себя риски оказаться без дохода, как только не будет новых продаж.

В целом, не вижу ничего плохого в том, чтобы самому заниматься тем, что хорошо умеешь, и давать возможность зарабатывать определённый процент посреднику, который возьмёт на себя те задачи, которыми тебе заниматься не в кайф.

Ага-ага, за половину бабла лучше я сам поторгую

В целом, не вижу ничего плохого в том, чтобы самому заниматься тем, что хорошо умеешь, и давать возможность зарабатывать определённый процент посреднику, который возьмёт на себя те задачи, которыми тебе заниматься не в кайф.

Вот-вот.
Когда на меня пытаются навесить что-то большее, чем таски в джире и мою роль по скраму, я начинаю задумываться, раз я буду сам закрывать эти роли, зачем мне кто-то кроме кастомера тогда?
Но к счастью, в большинстве случаев работать приходится с адекватными людьми и достаточно делать только то, что в джире.
Люблю за это крупные галеры, там с этим как правило больше порядка, т.к. все процессы — зарегулированы и формализованы.

Вот-вот.
Когда на меня пытаются навесить что-то большее, чем таски в джире и мою роль по скраму, я начинаю задумываться, раз я буду сам закрывать эти роли, зачем мне кто-то кроме кастомера тогда?

100% теперь меня с фриланса на галеру попробуй загони.

Но к счастью, в большинстве случаев работать приходится с адекватными людьми и достаточно делать только то, что в джире.

По-опыту и особенно как почитаешь итальянский сайт, хотя может мне так везло, за 5 лет работы на галеры есть критика на каждую компанию.

Люблю за это крупные галеры, там с этим как правило больше порядка, т.к. все процессы — зарегулированы и формализованы.

Зависит от заказчика

цитата моя — наброшу контекста, я написал что мой опыт на 90% связан с продуктовыми компаниями, и цитата про них была. Про галеры абсолютно согласен, галерам в 2020 «сеньоры» по большому счету вообще не нужны, если не идет речь про аутстаф где это просто выгоднее

Продаваться сложно. Но в целом да

Інший абсолютно жахливий аспект — небажання Senior-кандидата приділити достатньо часу та сил інтерв’ю. Людина не розуміє, що за три години вирішується, як і де вона проводитиме чверть свого часу в найближчі кілька років. Коли я ухвалюю рішення взяти фахівця на роботу, то подумки дістаю з-під столу валізу з 50 000–100 000 доларів і даю її кандидатові. Саме в стільки зазвичай обходиться компанії Senior з урахуванням усіх витрат. І попри це кандидат не готовий виділити три години свого часу. Прикро бачити таке ставлення.

Ого, блин, аж мацой поперхнулся. Такое впечатление, что все сеньоры в этой конторе как сырки в масле катаются ;) На самом деле причина как раз в этом — именно потому что человек будет проводить не четверть, а треть всего времени суток в компании, не считая обеда и комьюта, он не готов дарить ещё часы сверху. Как правило, люди, которые требуют подарить три часа своего времени в рабочих отношениях будут тоже требовать подарить своё личное время, то ли как овертайм, то ли как митинги в нерабочее время и т.п. И при этом считать, что ты ещё ему должен, т.к. обошёлся в какие-то мифические 100К баксов! В любой толковой западной конторе срок окупаемости сеньора — год.

Продуктові компанії переважно не мають чітких циклів розробки, естімейти завжди «на вчора», а ТЗ «на серветках он у тій купі». Часто є необхідність перевіряти ідеї бізнесу за мінімальну ціну в мінімальні терміни, тому таким компаніям/проєктам потрібні спеціалісти, які можуть запропонувати швидкі рішення для різних сценаріїв. Саме сеньйор може це зробити й передбачити майбутні потреби.

В умовах контрактної розробки, коли є формалізоване ТЗ, чітка вертикальна ієрархія і змога апелювати до класичного «цього не було в ТЗ, і тепер треба все переробити», немає потреби у людині, що знає подальші кроки. Тож шукають фахівця, який буде «фігачити» за планом архітектора. І мідл у цьому разі ідеальний варіант. Сеньйор, що успішно пропрацював у продуктовій компанії, в аутсорсі буде або нудьгувати та звільниться, або перепрофілюється на архітектора без досвіду. А навіщо це компанії, та ще й за великі гроші — не дуже зрозуміло.

Стас, извините, но это, как бы так сказать мягче... неправда). Огромное количество проектов в аутсорсе — именно стартапы, в которых всё вот так, как Вы описываете. Или Вы хотите сказать, что чёткие требования легче получать через прокладку, чем напрямую работая там? Нет же. Поэтому мне не совсем понятно, откуда такие выводы. Я проработал в продуктах 5 лет, вот в аутсорсе ещё года нет — так в продуктах как раз всё намного понятнее и предсказуемее, и именно поэтому там легче карьерно расти.

вы сознательно заменили слово «контрактная» на «аутсорс»? Так же нет про аутсорс

вы сознательно заменили слово «контрактная» на «аутсорс»? Так же нет про аутсорс

А на аутсорс люди как работают, простите? Мы все контракторы, вообще-то). И удалённо продуктовые компании здесь юридически тоже контракторов нанимают (если напрямую, без прокладки). Ваш Кэп.

вы путаете множества

Може ви плутаєте аутсорс і бодішопи (аутстаф)?

я вообще в абзаце выше ниразу не применял ни одно слово ни другое, вы пытаетесь навязать то чего я не говорил. Множества не обязаны пересекаться и входить одно в другое

В умовах контрактної розробки, коли є формалізоване ТЗ, чітка вертикальна ієрархія і змога апелювати до класичного «цього не було в ТЗ, і тепер треба все переробити», немає потреби у людині, що знає подальші кроки. Тож шукають фахівця, який буде «фігачити» за планом архітектора. І мідл у цьому разі ідеальний варіант. Сеньйор, що успішно пропрацював у продуктовій компанії, в аутсорсі буде або нудьгувати та звільниться, або перепрофілюється на архітектора без досвіду. А навіщо це компанії, та ще й за великі гроші — не дуже зрозуміло.

Если я путаю, то в чём смысл вот этого? Какие причины сподвигли Вас использовать все те же слова для описания причинно-следственной связи? Т.е. Вас не смущает, что у Вас же написано то же самое фактически?) Если здесь «контрактна розробка» != аутсорс.

нет. строго не равно. это классификация в разных плоскостях. Формулировки может и не самые удачные но я их попытался развернуть ниже

Давно пора отходить от этой 3х уровневой системы. У многих западных продуктовых компаний система рангов больше. Например, там добавляються еще Staff и Principle над синьйором. При этом замес с менеджментом происходит происходит только где-то на уровне Principle. А стафф это эксперт-синьйор от которого уже не ожидається выполнение программ по самообучению и который выполняет глобальные майлстоновские задачи.
А у нас получается что все после 10 лет ОР стают синьйорами и у многих возникает вопрос «А что дальше?».

На моє переконання це результат гомогенності ринку й відсутності реальної жорсткої конкуренції в плані «як утримати кандидата»
Грубо кажучи всі стараються переманити, але не досить стараються утримати

Давно пора отходить от этой 3х уровневой системы.

А разве ещё не отошли? Я думаю, Сигма не единственная компания, где есть куда расти именно технически после senior. Названия могут быть разными, но суть та же — это именно технические позиции, не предусматривающие управленческих обязанностей.

«маємо шо маємо». эта трехуровневая система, при всех ее недостатках (как и у любой другой где надо под линейку подровнять), имеет важное достоинство — она рамочно-понятная всем участникам процесса, даже тем кто с ней категорически не согласен, и позволяет сделать воронку на входе хоть чуть меньше.

«А что дальше?».

— а почему обязательно должно быть что-то дальше? Денежная компенсация уже позволяет вопрос финансов отодвинуть на второй-третий план, самореализации обычно «опой жуй».

CTO продуктовых компаний рассказывают о том, как им тяжело подбирать кадры с рынка воспитанных в аутсорсе синьоров. Господа, это не проблема синьоров, это проблема того, что ваши ожидания не соответствуют текущему положению на рынке труда. В продуктовых компаниях каждый синьор немножко продакт, сам себе ПМ, а также постоянно пушаем в сторону бизнес-аналитика. В аутсорсе совсем другие права и обязанности.

Рынок «продуктовых» синьоров без наличия большого количества продуктовых компаний сам по себе не сформируется.

Если брать большие западные продуктовые компании то там есть еще Staff и Principle уровни, иногда с разделением на миддл/синьйор.
У вас просто маленькая компания похоже, потому у вас такой микс.

В продуктовых компаниях каждый синьор немножко продакт, сам себе ПМ, а также постоянно пушаем в сторону бизнес-аналитика

В аутсорсе всё это тоже более чем возможно. У нас в компании знаю примеры, где таким людям будут только рады на проекте.

Просто в аутсорсе очень многое зависит от клиента и взаимоотношений с ним. Есть клиенты, которые очень ценят инициативу со стороны команды, но, увы, есть и те, которым нужно «копать от забора и до обеда».

почему тяжело, нормально вполне. количество кандидатов достаточное, мой личный примерно 30% уровень офферов тоже считаю вполне адекватным ситуации, «ну а легко кому сейчас легко» ) Статья же не про катастрофическую ситуацию (ее нет), это просто приобретенный опыт

Сори за офтоп.
У меня к вам скорее личный вопрос. Посмотрел ваш профиль и стало любопытно:
«Outsourcing», «SaaS» — это скиллы?
«Zend Framework» и «ZF» — одно и то же или разное?

ой слушайте, я тут вообще последний раз до вчера был года 5 назад наверное, а профиль так вообще небось с регистрации не трогал ) не смотрите туда

ну ок )
зенд устарел как бы да )

Как мне кажется, условия диктуются аутсорс рынком украинского ИТ.
Зачастую долгосрочного бюджета нет, в лучшем случае год-полтора. На собеседовании интересует исключительно технические знания, иногда скил, какие ты там бизнес задачи решал мало кого интересует, да и как проверить что ты не придумал это. Да и деньги платятся не со своего кармана. Вот и получаем:
— проще поменять работу чем добиваться повышения компенсации
— заморачиваться с бизнес задачами и ответственностью большого смысла нету — их потом никому не продашь, лучше пару курсов пройти
— деньги то все равно казенные, поэтому возьмут и менее скилового если горит, почему не пробовать продать себя дороже

Как побывавшему по обе стороны баррикад могу сказать, что ситуация двоякая.
С одной стороны действительно за последний месяц, когда хайрил себе ребят в Киеве, 90% не соответствовали даже мидлу, не говоря уже о синиоре.
С другой стороны, еще до отьезда в 2016 проходил собеседования на синиор позиции. Еще тогда было много печалей, в основном завышенные ЧСВ компаний и интервьюверов. Судя по итальянскому сайту, ситуация особо не поменялась.
Как по мне синиор это:
— разносторонний опыт
— системный подход
— софт скиллы
— T-shape в предметной области
Кстати в Германии ситуация с синторами хоть и сильно лучше, но далеко не идеальна.
КМК основные проблемы реальных украинских синиоров это отсутствие софт скиллов и часто системного подхода при хороших технических навыках.

Ну сам же знаєш, що на заході кажуть по обидві сторони стола :D

Барикади, як я помітив, — теж частина совкового мислення, яке вирізняє слов’янського сінйора :)

Ну що б здавалося слова ;)

Так и я не на немецком или английском же пишу :)
«По обе стороны барикад» — устоявшееся выражение. Не понимаю причем тут совковое мышление.

Хочешь иметь американского синьора на Украине — плати как в США

Кстати в Германии ситуация с синторами хоть и сильно лучше, но далеко не идеальна.

А в чем именно лучше? Вариантов довольно много.
В абсолютном количестве?
В количестве людей с большим опытом?
В этих же софт скиллах.
Технические знания в среднем?
Непонятно, насколько сравнение идет apple-to-apple

Лучше:
— в количестве людей с реальным опытом работы в продукте
— в софт скилах
— в скилах командной работы и тайм менеджмента
— в технических скилах — здесь синиоры стараются соответствовать своей позиции. правило нескольки лет из джуна в синиоры не работает.

когда хайрил себе ребят в Киеве, 90% не соответствовали даже мидлу, не говоря уже о синиоре.

А оценивали то как, по схеме: если вы, синьйоры такие умные, — че строем не ходите?

Как по мне синиор это... — софт скиллы

Вы имеете в виду приверженность баварским традициям?
Так это, братья Клички видать, малость недоработали...
Стыдно признаться но у нас все еще эти пещерные предрассудки остались, мол нельзя распивать спиртные напитки в рабочее время и такое прочее...

если интересно как оценивали — велком на собеседование))
остальное — ну очень убого, сорри)) не цепляет))

велком на собеседование))

большое спасибо за приглашение, как-нибудь обязательно им воспользуюсь... в следующей жизни. но это неточно.

остальное — ну очень убого, сорри)) не цепляет))

ну извините, веществ не употребляю.

Senior усе більше бояться відповідальності. Раніше люди запитували про те, як їм дорости до тімліда/менеджера

Я бы хотел бы задать вопросы:
1) Почему я инженер не хочу быть и дальше тем самым инженером ? Почему я должен лезть в менеджмент ?

2) Почему нежелание идти в менеджмент подразумевает «бояться ответственности» ? Почему менеджмент == ответственность ?
разве инженеры не несут ответственность за свои технические решения ?
Я ведущий инженер, или технический лидер или скажем архитектор, разве я не беру весомый блок ответственности на себя ?

правильные вопросы

глобально — думаю пихают хороших инженеров в х-ые менеджеры, и сами инженеры прутся потому что в головах критерии — власть же! а значит — бабло

а потом начинаются обсуждения
почему сложная разработка не приходит в Украину

да как почему — хороших же инженеров превращают в менеджеров как только у них появляется опыт, кому сложное разрабатывать то?
инженеру тоже есть куда расти всю жизнь, даже просто потому что технологии изменяются.
но — иди в тимлиды! наставляй джунов, вчера вот пополнение с вайтикурсов!

эти работы — тоже важны и нужны. но это ж — другие работы. другое направление развития карьеры. другие таланты.

P.S.
вспомнил метко ироничный текст
хабр «Team Leader. Быть или не быть, вот в чем вопрос»

Итак, у собственника бизнеса есть прекрасный Senior разработчик — Евпсихий, который:

делает Х фич в единицу времени, без багов (ух ты!)
или делает Х, оплачиваемых заказчиком, часов в единицу времени (актуально для аутсорса)

Но вот Евпсихий принял решения двигаться дальше (так он думал) в TL, ведь это тот самый путь самурая, ведущий к просветлению! (да, так он думал).

Собственник — Акакий, не желая потерять такого комсомольца, спортсмена и просто хорошего специалиста, награждает Евпсихия должностью Team Leader-а и делает официальное объявление по всей Компании.

Занавес.

Евпсихий счастлив и горд, поэтому с радостью принимается за дела, в новом для себя и своих коллег, обличии.

Через какое-то непродолжительное время, собственник Акакий, просматривая очередные показатели в отчетах по компании видит следующую картину по TL Евпсихию, а именно тот теперь:

делает Х-((от 10 до 100%)от X) фич в единицу времени и не всегда без багов (а раньше было без...)
или делает Х-((от 10 до 100%)от X), оплачиваемых заказчиком, часов в единицу времени (а для аутсорса это прямое уменьшение дохода)

«Так...» — задумывается Акакий, и где-то в глубине своей предпринимательской души, уже начинает осознавать, что по части показателей так теперь будет продолжаться и дальше. И более того, TL Евпсихий, через ± пол годика нагрянет к нему с требованиями (даже не просьбами) о повышении уровня мотивации, размахивая аргументами о своей сверхзанятости и работой с людьми, и повышенным уровнем стресса и.т.д.

В конечном счете TL начинает медленно (а может и быстро), но уверенно перегорать, не понимая что происходит, куда он движется и как так вообще можно, а собственнику надо думать как выходить из такой ситуации.

Ще дідуган Спольські колись писав, що позбавляючи інженерів можливості робити кар’єру інженерами й загоняючи їх в менеджмент компанії втрачають хороших інженерів й отримують поганих менеджерів.

очень бы хотелось побольше инженеров которые понимают ценность своей профессии и квалификации, также очень бы хотелось чтобы это адекватно оценивалось работодателем, но у нас есть денежный — вопрос который все портит + локальные нюансы лычковязательства + часто итеративное руководство которое «с детства рвало жопу прыгая по ступенькам, а тут непонятные люди хотят горизонтальное плато — подозрительно!»

Привет. Во-первых вы никому ничего не должны, каждый в праве делать то, что ему нравится. Воспринимайте мою реплику как «старческое ворчание».

Во-вторых, да, моя ошибка, указал через слэш только тимлида и менеджера, забыл добавить техлида.

В целом, все что я хотел сказать, раньше людям нужны были лычки, нужно было иметь подчиненных, хотелось быть первым среди равных. И поэтому просили больше ответственности. Сейчас — люди больше сфокусированны на собственном комфорте, на ценности внутри себя, а не внешних атрибутах. Поэтому и лишнюю ответственность не берут.

И это не плохо.

Понимаете Павел, я бы не стал бы сводить все только к личному комфорту и желанию его.
То, что Вы лично называете

быть первым среди равных

требует ситуации, когда это поведение поощряется. Или как минимум — не пресекается.
А что мы имеем сейчас в реальности, учитывая специфику отрасли и ее направленность ?

Я думаю каждый из сидящих тут может привести пример ситуации, когда работая в аутс. компании на неком проекте был слышен оклик «знай своей место».
Хорошо если просто оклик. А если за инициативу — наказывали ?
Я не говорю о Д’артаньянах, я говорю о специалистах, чья разумная и здравая инициатива грубо пресекалась .
И это не единичные случаи — это системная практика компаний, «а как бы чего не вышло с клиентом, молчите ... », которая выработала здоровый цинизм людей с опытом.

Ведь смотрите, многие, попав пару раз так задаются вопросом а для чего мне вообще шевелиться, если:
а) профита не будет, в плане премии скажем
б) могу легко получить по шапке

особенно тяжело тем, кто не работал до этого в других отраслях и не привык к практике «наказание невиновных и награждение непричастных»

Звичайна точка зору кар’єриста — вважати, що відповідальність може бути пов’язана тільки із керуванням іншими людьми.

Достатньо порівняти обсяг відповідальності програміста ПО для Falcon-9, оператора ядерного реактора чи коммітера в ядро Linux та цілого (!) ПМ-а купки web-проектів в українськом аутсорсі. Навіть не порівняти вартість помилки технічних спеціалістів в складних областях науки та технологій із вартістю помилок менеджерів.

Якщо б всі хотіли були керівниками, то ким би керували керівники?

Звичайна точка зору кар’єриста — вважати, що відповідальність може бути пов’язана тільки із керуванням іншими людьми.

То вони на словах так розпинаються, а на практиці при щонайменшому натяку на підгоріле худко підставлять плече першого ліпшого цапа-відбувайла чи сховаються за широкі спини підлеглих.
Зате коли ордени з медалями будуть роздавати — то Матросову й не снилися ті швидкість та відвага, коли він кидався грудки на амбразуру (згідно міфології, звісно).

Мене це питання мучило весь час перебування в українському аутсорсі. Іншої відповіді я для себе не знайшов, крім такої:
Тому ще це специфіка аутсорса.
Потрібно здавати проекти в часові рамки, за які продалися клієнту. Часто зовсім за мізерний час/гроші, запасу практично немає.
Тому тут треба «відповідальність» — читай взвалити на себе ношу і здати проект в ці часові рамки, щоб і з бюджета не вилізти, і щоб клієнт був довольний.
Тут не потрібні відточені інженерні знання, нема потреби в сильних інженерах. Достатньо посередніх, щоб їх продати подорожче.
А головна потреба в менеджерах, читай «погоничах». Тому так і підштовхують всіх брати нагайку в руки.

Тут не потрібні відточені інженерні знання, нема потреби в сильних інженерах. Достатньо посередніх, щоб їх продати подорожче.

Угу, а эти посредственные инженеры возьмут да и пролюбят сроки. Потому что посредственные.

Единственная характеристика инженера — велосити в его специализации.
То есть, насколько быстро он может пилить по спекам те фичи, которые должен уметь пилить на технологиях, которыми должен владеть.
Медленно и под надзором — джун.
С нормальной средней по рынку скоростью и самостоятельно — миддл.
Быстро, без косяков и исправляя те косяки, которые до него наделали другие, а также, понимая глобальные последствия тех или иных своих решений в средне и долгосрочной перспективе — сениор.
Расти очень есть куда. И аутсорсу хорошие инженеры нужны, иначе никакой велосити не будет, проекты утонут в бесконечных багфиксах и клиенты уйдут.

Я то розумію. А от якби то пояснити власникам і керівникам аутсорс галер. Видно, їх і так все влаштовує.

Разбираться в бизнес аналитике, рисовать демки и оценивать риски.
То есть три сотрудника по цене одного.

То есть три сотрудника по цене одного.

никто ж не неволит претендовать на должность синьора
не идите на нее, и все.

никто ж не неволит претендовать на должность синьора с такими требованиями
не идите на нее, ищите адекватную
и все.
не идите на нее, ищите адекватную

да, где вам ваши настоящие лычки — middle.
в которых, подчеркиваю — нет ничего плохого, кроме „перед пацанами стыдно”

не principal engineer же дадут.
там же вот, в первой ссылке из гугла:
„Difference Between Senior & Principal Engineer”

Job responsibilities of a principal engineer include:
Conducting strategic planning for their company
Leading whole departments
Setting goals and implementing them
Sharing expertise and insight with other engineers
Motivating staff and fostering collaboration
...Leadership skills and communication skills are crucial in their work...
study.com/...​r_principle_engineer.html

ищите свое настоящее место вобщем.

Я этим еще в 2006 занимался, вот только у меня была тогда другая лычка — глава департамента.

глава департамента.

ну тогда у вас есть опыт, как выбивать бюджет в 3 раза больше.
потому что вы хотите троих, а не одного выполняющего работу трех :)

в смысле для увеличения бюджета своего департамента вы показывали руководству этот отрывок?

а мне зачем?
у меня денег главе департамента на троих нет.

вот и спрашиваю, вы этой картинкой деньги выбиваете, на троих, вместо одного?

а то мне в связи с короной урезали, пришлось сокращать...
подкинули двоих, с другого проекта. на «полставки». не передать словами как они рады.

вот и подумал, может это совет от опытного — как выбивать деньги на персонал.
может показ таких отрывков увеличивает доход компании...

К тому, что если каждый займется своим делом — то разрухи не будет. А если один займется тремя — то она неизбежна.

по личному опыту и глобальным требованиям к синьорам
никакого такого ущерба от крутизны синьоров компании нет, а одни плюшки.

но вы в своей компании конечно можете нанимать трех мидлов вместо одного синьора, со всеми вытекающими издержками: как по прямой оплате их работы, так и по затратам на менеджмент «узких специалистов»

как пример
да, и фулстеков брать нельзя.
правильнее взять сугобого бекендера и фронтендера
а к ним пиэма который будет выслушивать кто кому сроки сорвал
и тех лида, который беку будет объяснять почему его такой правильный api надо исправить на неправильный
а фронту — что вот так насиловать реальный сервер и бд низя.

вы глава департамента — вам и карты в руки, нанимайте кого нужно и в требуемых количествах :)

Вот мы и пришли к заключению, что есть адекватные вакансии и не очень :)

Адекватное (лат. adaequatus — приравненный, уравненный; от лат ad: к, для, вполне, достаточно, относительно, сравнительно, около, почти + aequatus: равный, уравнение, сравнение) — вполне, точно соответствующее, соразмерное, согласующееся, верное, тождественное. Соответственно чему-либо, кому-либо, с чем-либо (т.е. применение слов «адекватность», «адекватный» не несут смысла без указания чему они адекватны).

адекватные вакансии — чему?

но конечно пришли к тому — что выбирай сам.
в какой бы роли ни был, какой бы экспертизой бы не обладал:

ищите свое настоящее место

а не лычки к нему.

Адекватные желаниям разумеется

Адекватные желаниям разумеется

чьим?
работодатель желает платить поменьше, а чтобы работник работы делал побольше.
работник желает получать побольше, а работать поменьше.

о чьих желаниях речь :)

Якщо говорити про загальні тенденції, то останнім часом (років 5) кандидати на рівень Senior усе більше бояться відповідальності. Раніше люди запитували про те, як їм дорости до тімліда/менеджера, зараз — хто буде їхнім ментором.

Цікаво наскільки об’єктивне це спостереження, але якщо так, то моє пояснення — а вони вже пробували себе у ролі ліда, і їм не сподобалось.
може просто тому що лід повинен отримувати на ~20% більшу платню аніж просто Senior, а звісно кожен роботодавець хоче платити менше.
або тому що у ліда з’являються активності зовсім іншого типу, аніж у технічного спеціаліста, і вони можуть займати від третини до повного робочого дня. тобто це фактично зміна фаху.

Кандидати, що претендують на звання сеньйора, часто валяться на елементарних завданнях, які може зробити будь-який студент.

пригадується доповідь Єгора Бугаєнко «Мій досвід проведення 1000 співбесід» www.youtube.com/watch?v=jiJxA37hmsQ Там є про те як на завданнях для студентів він провалив співбесіду у Аmazon на посаду ліда групи розробки
Це ж багаторічний холівар — чому студент може балансувати чорно-червоне дерево, а Senior зазвичай ні.

Тут треба розуміти: проєкт — це щось більше, ніж програмний продукт, і його успіх — не те саме, що ідеально написана програма

Тут все просто, той хто цього не розуміє — не Senior.

Але якщо Senior-інженер фокусувався б не лише на окремому завданні, а на продукті загалом — то це давало б кращий результат.

І тут — не Senior а Middle

Також деякі сеньйори не готові ефективно взаємодіяти в команді з менш досвідченими спеціалістами, передавати їм знання так, щоб уся команда працювала краще.

і це ознака НЕ Senior

The Role of a Senior Developer
mattbriggs.net/...​le-of-a-senior-developer
э переклад на хабрі: Ненастоящие сеньор-девелоперы, или почему годы опыта ни о чем не говорят

Просто так, аутсорс сформував викривлене значення цієї градації.
та у нас в ком’юніті не використовуються градації спеціалістів за технічними скілами, а є тільки «сіньор» та «тімлід», і сіньором називають того хто вже точно не мідл, і точно не тімлід.
така субі буддийська логіка подвійного заперчення: нірвана то не сансара, і не не-сансара.

А якось один кандидат дуже переймався кількістю вихідних. Оскільки всі компанії, з якими я працював, завжди дотримувалися державного календаря — це здалося мені дивним, тож співбесіда швидко закінчилася.

может у вас и отпуска нет в таком случае?

Может, просто не все в курсе, что есть компании типа Keep Solid.

ain.ua/...​em-ili-k-chertu-vyxodnye

Вот пример,

Артур Оруджалиев, Reworker.net:
Праздников может быть сколько угодно. Праздновать можно что угодно. Но причем ту выходные? Большая часть людей ходит на работу даже в свой день рождения. Почему ж тогда не нужно работать во всякие Дни конституции и т.п. Днем ходите на работу, а вечером празднуйте.
...

Но куда больше вопросов вызывает перенос праздников, если они попадают на выходные. Чистой воды социалистический популизм.
...
Мы с командой работаем в те выходные, которые переносят. Но у меня везде удаленная работа без жесткого графика — важно, чтобы задачи выполнялись.

Так что чуваки, всегда спрашивайте про выходные на собесе.

До Кипсолида им ещё далеко, те работают по выходным даже с радостью! По-ходу какое-то ГМО создали.

а ви чекали щоб він переймався «а можна у вас попрацювати за їду»? :)

почему вы сделали такой вывод?

Раз Вы тут, всё таки объясните, чем именно

співбесіда швидко закінчилася

И как связано желание узнать, есть ли выходные, с концом собеседования?

Не желание узнать есть ли выходные, а желание есть ли отдых ПОМИМО того что гарантируется кзотом

Хм, ну ок, тоесть типа:
— Есть ли extra выходные
— Нет
— Точно нет?
— Нет
— Хм
— Да, я считаю, — нормально... Встала и ушла отсюда... ©

примерно, только там еще фигурировали фразы «оплачиваемый» и «не знаю сколько» и мое лицо, выражающее достаточную степень изумления ) и все это в первые 5 минут собеседования, какой смысл продолжать и говорить про софтскилс?

Я так собеседовал одного, и он мне говорит:
«Я вообще работать у Вас не хочу, хочу быть гитаристом.
Можно там совмещать, бренчать во время работы?»

и что ответили?

главное чтобы не ***м на пианино. хотя от этого становятся президентами а не программистами)

ну и конечно никаких «встала и ушла». собес это взаимовыгодный диалог где в общем никто никому ничего не должен а ситуация когда договориться не получается — абсолютно штатная

відразу прогорнув до коментарів. Не пошкодував. А тепер можна й статтю почитати :)

статтю можна вже й не читати :)

Даже ребятки, которые нанимают, не могут определиться, что же такое этот «синьор». Что и кому он должен. Явная подмена проблемы: «нанять синьора» vs «нанять нужного человека». А вот эта информация «xx лет опыта в IT» вообще бесполезна. Короче такое...

Даже ребятки, которые нанимают, не могут определиться, что же такое этот «синьор».

в действительности давно определились :)
просто это уже сложные для сугубого технаря критерии.

или критерии в стиле
Что такое здравый смысл — сложно сказать.
Но когда его нет — видно сразу.

так и с синьорством :)

просто у нас зазорно оставаться всю жизнь мидлом.
хотя это уровень профессионального плато, примерно как — профессиональные водитель, автомеханик, врач, учитель, которые никогда не будут иметь в подчинении (=отвечать за работу) своих коллег

а вот среди разработчиков быть таким профи — позор. «надо расти!»
вот мидлы и тужатся, и требуют себе лычки, ну им и раздают, за «годы опыта», чтобы не было обидно.

Не хочется быть грубым, но ваш комментарий почти полностью мимо цели. Ну или может я цель не увидел.
Я комментировал статью, а не тех, кто там с чем «давно определился». В статье каждый из оставивших свои мысли видит «синьора» по разному, но это подается как «что-то не так с украинскими синьорами». Имхо, что-то не так с людьми, которые это писали. Ну или может редактор так статью скомпонировал.

Что такое здравый смысл — сложно сказать.
Но когда его нет — видно сразу.

Кому видно? У того, кто смотрит, здравый смысл точно есть? Эти вопросы риторические...

Наша (IT) профессия достаточно динамична и требует постоянного развития. «Расти» равно оставаться конкурентым. Куда и как расти это уже отдельный вопрос. Столько всего «нового» каждый год.

профессиональные водитель, автомеханик, врач, учитель

Каждая из наведенных профессий имеет столько граней и специализаций, что даже перечислять долго. Почему представители этих профессиий «не будут иметь в подчинении (=отвечать за работу) своих коллег»? С чего это взято? Умение быть менеджером (управлять людьми) редко зависит от бекграунда и требует дополнительных навыков. Это тема на отдельную книгу или несколько книг.

Короче, вопросов к оценщикам у меня лично гораздо больше, чем к синьорам. Умение внятно сформулировать критерии своих требований это достаточно редкий навык не только в украинских реалиях.
Справедливости ради, стоит указать, что сами синьоры временами подаются на вакансии, куда они не совсем подходят по скилам. Но первое есть причиной второго, имхо.

В статье каждый из оставивших свои мысли видит «синьора» по разному, но это подается как «что-то не так с украинскими синьорами».

просто вы мало читали таких статей.
в них везде так — «разнобой» во мнениях.
но когда их обчитаешься, а мне пришлось искать опыт других, то начинает вырисоваться усредненная картинка требований в синьору. и она — не из дискретных понятий, а «мазня современного искусства пальцами»

Кому видно?

тому кто сверху.

У того, кто смотрит, здравый смысл точно есть?

проверяется просто — компания успешна, развивается, или загибается.

Наша (IT) профессия достаточно динамична и требует постоянного развития

а еще в ней огромное количество специализаций, как горизонтальных так и вертикальных.

Почему представители этих профессиий «не будут иметь в подчинении

потому что:
рост вверх — это качественные изменения в навыках растущего.
рост вверх ограничен пирамидой управления — там, вверху, просто нет всем места с нижних этажей.

С чего это взято?

с того что «отвечать за работу других» многие не умеют даже на уровне обучения других.

Это тема на отдельную книгу или несколько книг.

конечно. и книг этих много.
а потом все равно надо будет идти на курсы, прокачиваться, потому что — между джун, мидл и синьор — качественные изменения, а не количественные.

Короче, вопросов к оценщикам у меня лично гораздо больше, чем к синьорам.

и правильно.
только не путайте критерии п-мерялок у нас в цеху программистов, с критериями тех кто смотрят на нас, цеховых сверху. слова часто одни и те же, но смысл у них весьма другой.

Умение внятно сформулировать критерии своих требований это достаточно редкий навык не только в украинских реалиях.

в действительности чем выше позиция — тем более невнятные у нее критерии :)

утрировано
менеджмент — это гуманитарная область.
поэтому технарям не стоит и надеяться на внятные критерии к позициям подразумевающим уже гуманитарные навыки.

не взять могут вообще по — не подходит по психотипу команде.
что может выражаться — «не знаю чем, но он мне очень не нравится. не сработаемся, и не сработается с командой»

попробуйте хотя б теоретически сформулировать требования к «не нравится»

Не хочется быть грубым

со мной можно, я сам хамлю и тролю чаще чем следовало бы.
так что ответка будет справедлива :)

как оставивший свои мысли, как раз напротив с удовольствием почитал других ребят и обнаружил некий консенсус )

Вопрос от кандидата на синьёрную позицию «а кто будет моим ментором» — это топчик ) Мож там эйчары перепутали и он на джуна шёл, а пришёл на синьёра? )

Не буду узагальнювати, в середньому я скоріше погоджуюся

Але насправді сінйор, який очікує ментора — зріле питання від людини, що планує розвиватись далі. Навіть С-тайтли не цураються мати ментора

The best can always be better :)

Взагалі ж на складному проекті ментор для будьякого нового працівника на перший період — це мастхев

Возможно. Что-то в этом есть. Но тут, наверное, должен стоять вопрос не «кто будет моим ментором», а «с кем я буду работать». Новые идеи можно черпать и от коллег, которые не являются менторами. Другой вопрос, если он хочет активно развиваться в менеджмент и хочет там себе ментора. Но то ж уже другой вопрос ) Я обычно спрашиваю сколько людей и какого уровня я буду менторить, обратный вопрос меня как минимум насторожил бы.

Взагалі ж на складному проекті ментор для будьякого нового працівника на перший період — це мастхев

Мені здається пан путає менторінг з онбордінгом.

На прошлой неделе как раз смотрела выпуск с Инной Вайнер — это тимлид из Гугл в отделе который занимается Google Search. Так вот, она рекомендовала всегда иметь ментора, даже если его не назначили тебе непосредственно, то находить его самой/самим для себя и прям просить быть наставником. Я считаю это очень рациональный совет.

Ты не предавляешь, как классно иметь ментора. Задешь ему вопрос и он подсказывает куда копать. Особенно когда изучаешь новые технологие или инструменты и даже issue не гуглятся.
Я тоже не представляю.

тільки Юніори «все знають», а Сеньйори «знають, що знають мало» )

А, еще «Вау, моим ментором будет тот классный дядька, который написал ту крутую популярную полезняшку!» может быть очень сильной доп мотивацией принять офер.

Может, конечно ) Дядек только таких мало совсем ) По крайней мере на моём пути.

а кто будет моим ментором

Хз что имелось в виду на самом деле. Вот например приходишь на проект который 2 года пилили. Синьор или нет, но кто-то ввести в курс дела должен (что вообще пишем, что оно делает, как в общих чертах оно это делает). Может такой ментор и имелся в виду?

Такое менторством обычно не называют... А там кто его знает )

Интересно, что в секциях «Як привабити», кажется никто не упомянул просто удалённую работу, зато предлагают мульйон стабильностей и страховок.

удаленная работа это тоже элемент стабильности. Но не все ее могут и компания очень страшно разбрасываться такими предложениями.

ну если к Вам пришёл человек, и говорит, я уже 12 лет впахиваю удалённо, полёт нормальный ...

я уже лет 7 впахиваю удаленно, полет нормальный но когда я прихожу к потенциальному клиенту и предлагаю свои услуги 9 из 10 мне предлагает стул и кампутер у них в офисе, и они имеют право и с этим ничего не поделать, увы. В какие-то радикальные изменения мышления локального бизнеса в обозримое время я лично не верю и приходится работать с тем что есть. А в продакте то последнее слово обычно за овнером

Кльова стаття. Цікаво було почитати. Приємно бачити, що в українському ІТ здебільшого адекватно оцінюється компетенція. Все більше має вагу soft skills, problem solving, ownership, а не питання про draw_circle на рівень senior. На мою думку, це важливий сигнал.

«Коли я ухвалюю рішення взяти фахівця на роботу, то подумки дістаю з-під столу валізу з 50 000–100 000 доларів і даю її кандидатові. Саме в стільки зазвичай обходиться компанії Senior з урахуванням усіх витрат.»
(facepalm) и вот с таким сельским мышлением люди проводят собеседования, хотя сам ниже упоминает гугл и гитхаб как примеры к которым нужно стремиться. Чемоданы с деньгами он раздаёт... 😅

перепрошую, а до чого тут сільське мислення? Чому у нас постійно плутають село з пролетаріатом?

Бо пролетарі не мають нічого, крім своїх галерних ланцюгів — от і заздрять куркулям.

вообще-то сотрудники обычно ещё и приносят пользу, так что ещё не ясно, кто кому будет должен чемодан денег :)

Вы обижаете селян. Вот проведут вам очередную Колиивщину.

Загалом цей тренд «українські сініори» дуже кумедно спостерігати

Коли компанії потрібно закрити вакансію — то ти сініор
Коли компанії потрібно зменшити зарплатний фонд — то ти мідл (в кращому випадку)

Коли компанія їде на тендер і хоче його виграти — то українські інженери в цій компанії найкращі сініори в цілому світі
Коли компанія пише статтю на ДОУ, щоб потенційно зменшити очікування по зп — то українські інженери ну максимум мідли, а вот інженери з німеччини, скандинавії і ще там звідкись це спражній топ

І ще такий кумедний момент)))
Якщо тіпуля працював 10 років в Україні — то він такий собі програміст
Якщо цей же тіпуля працював 10 років в Україні і 1 день в Європі — то він вже супер сініор-помідор і може стверджувати, що його колеги, які продовжують працювати в Україні йому зовсім не рівня :)

Щодо 1 дня в Європі — це чиста демагогія і софізм. Робота за кордоном в іншому колективі з іншими практиками (як добрими, так і не дуже) насправді дають неоціненний досвід. А саме — вміння доносити свої «сеньорскі» думки до людей іншої культури і звичок в умовах, коли всім пофіг яка у тебе машина, яка личка і який рейт.

А доносити свої думки можна тільки перебуваючи в Європі? :)
Бо здається комусь, сидячи в Берліні, таки не всерівно за машину, личку і рейт)))

Доносити думки можна не тільки в Європі. За кордоном людина потрапляє в умови, які набагато швидше розвивають ті soft skills. Навіть якщо це азіат, що приїхав в Україну.

Ви, звичайно, можете переходити на особистості. Напишіть про Берлін, про моє прізвище. Це ж має пряме відношення до того, що я написав, так?

Майте повагу і не займайтесь демагогією (перехід на особистості — найпримітивніший спосіб вивести з себе співрозмовника і «виграти» дискусію)

Не знаю, чому так агресивно, адже в Європі повинні бути розвинуті soft skills ;)

Так звичайно, що має, адже ваший світогляд базується на тому, що ви на даний момент живете в Берліні :)

Тобто достатньо часто подорожувати, бувати на різних онсайтах (США, Європа, Азія), а не жити в Європі. Але нє, потрібно стверджувати, що коли програміст починає жити десь в Мюнхені чи в Осло чи в Каліфорнії це автоматично робить його «кращим» :)

Я маю повагу, я просто зробив маленьке спостереження про місце вашого проживання, яке написане у вас в профілі, яке ви самі вказали. Якщо ви вважаєте, що місце проживання немає ніякого впливу на вашу думку, то ви (на мою думку) дуже глибоко помиляєтесь)))

Але нє, потрібно стверджувати, що коли програміст починає жити десь в Мюнхені чи в Осло чи в Каліфорнії це автоматично робить його «кращим» :)

Послухайте, я цього не сверджую. Це ВАША думка, яку ви написали в першому коментарі і тепер приписуєете її мені. Ви написали про 1 день в Європі, я зробив зауваження, що це некоректне формулювання. А тепер ви згодні з тим, що робота в міжнародному колективі розвиває soft skills. А це і було моєю тезою.

Місце проживання не робить людину краще чи гірше, воно дає спекрт можливостей і умови для розвитку. І можна буди залишитись самим жлобом і хамом, живучі в Кремнієій Долині роками.

Це ВАША думка

За 1 день це такий стьоб, сарказм, парадокс, хоча можливо занадто сложний

Робота за кордоном в іншому колективі з іншими практиками (як добрими, так і не дуже) насправді дають неоціненний досвід

Тут є згадка саме про роботу «за кордоном»
Ніби то тільки «за кордоном» дають неоціненний досвід, а тут в Україні (де між іншим закінчилася епоха бідності і почалася ера інвестицій), неможливо здобути стільки експи, щоб стати сініором))))

В Украине, конечно, можно, но еще более эффективно развитие soft skill-ов идет если в команде есть сотрудники из офисов в других странах. И еще более эффективно, если сам находишься в офисе в другой стране.

Я звичайно не експерт з soft skills, але мені здається, що в залежності від проживання потрібні просто інакші soft skills :)
Натягувати те, що «ціниться» в Новій Зеландії, для людей, які живуть в Тайланді дуже сложно
Якщо працюєш з європейцями, то підлаштовуєшся під них
Якщо працюєш з американцями, то підлаштовуєшся під них
І цілком зрозуміло, що тут в українському аутсорсі, ці софт скіллс будуть відрізнятися від продуктових компаній в Європі
Але стверджувати, що саме європейські софт скіллс є взірцем для всіх, помоєму дуже наївно (чим мені здається і займався пан Maksym)

Я ніде не написав, що Європейскі цінності — це взірець. Моя думка — «за кордоном більше умов для розвитку soft skills». От і все.

Ну та то понятно))) Добре там, де нас нема :)

Вот именно, чем больше культур ты понимаешь и чем с большими культурами работал, тем проще тебе тебе находить подход к людям в целом. Особенно к новым людям из тех культур, с которыми уже работал.

То хіба для того обовязково потрібно їхати «за кордон»? :)
Щоб тільки там

доносити свої «сеньорскі» думки до людей іншої культури

Особливо мене кумедить саме ось це — «сеньорскі»

Нет, не обязательно. Да и вообще soft skills не обязательно развивать. Но если все заказчики из штатов, например, то пожив там какое-то время будешь намного лучше их понимать и будет проще выстраивать отношения. Сам об этом периодически задумываюсь, потому что технические вопросы — это одно, а неформальное общение в целом — совсем другое.

Я звичайно не експерт з soft skills, але мені здається, що в залежності від проживання потрібні просто інакші soft skills :)
Натягувати те, що «ціниться» в Новій Зеландії, для людей, які живуть в Тайланді дуже сложно

Хм. Я тоже не эксперт и не буду теоретизировать о разных странах и отличий в их софт-скилс.
Я просто на практике могу сравнить свой опыт работы с коллегами в Украине и Швеции. И за 10 лет работы в Украине мне не довелось поработать в команде, где умеют делать стендапы за те самые 10-15 минут, исключительно по делу, кратко, четко, без уходов в сторону. И самое главное без опозданий кого-то из членов команды.
Или умеют провести митинг четко его спланировав и соблюдая агенду, эффективно по ней продвигаясь, принимая нужные решения без опять-таки уходов в стороны и скатываясь в неэффективные дискуссии за пределами скоупа митинга.
Или умеют провести ретроспективу так, чтобы обойтись без взаимных обвинений, чтобы кому-то из членов команды не пришлось защищаться от нападок коллег.
Но может это мне просто не повезло, допускаю что команды зрелых специалистов с развитыми софт-скиллами в Украине таки существуют.
Я сам не обладал всеми этими навыками, пришлось с того самого первого дня в Европе наблюдать, присматриваться, учиться, меняться. И еще впереди долгий путь до совершенства :)

Просто відповісти не получиться, тому буде багато букв)))

Я просто на практике могу сравнить свой опыт работы с коллегами в Украине и Швеции. И за 10 лет работы в Украине мне не довелось поработать в команде, где умеют делать стендапы за те самые 10-15 минут, исключительно по делу, кратко, четко, без уходов в сторону.

Я працював на двох різних канторах, які в нас прийнято називати аутстафінговими)
Перший раз це була данська кантора Systematic, яка по їхнім міркам вважається доволі великою) В нас були стендапи теж по 10-15хвилин, був гарний планінг, маю велику підозрюю, що процес дуже подібний на той, з яким ти познайомився в Швеції
Другий раз це була швейцарський стартап буквально на 10 людей. Серед нас були чуваки з Великобританії, Франції, Румунії, Швейцарії та з України. І все було дуже погано, починаючи від банального написання тестів, закінчуючи тим, що було багато проблем з тим, як перетворювати бізнес потреби в майбутню аплікацію)
Якщо в першому випадку можна було щось повчитися, то в другому випадку — ні (хіба як не робити).

И самое главное без опозданий кого-то из членов команды.

Але як з сторони замовника були працівники, які запізнювалися на стендапи та займалися розпіздяйством на стендапі, так і з нашої сторони. Не знаю, але пунктуальність це не та риса характеру, яка появляється в Європі чи в Україні.
Особисто мене напрягали всі хто запізнюється)))

Или умеют провести ретроспективу так, чтобы обойтись без взаимных обвинений, чтобы кому-то из членов команды не пришлось защищаться от нападок коллег.

Вот тут я маю 99% чуйку, що я був на таких же ретростективах на данській компанії :)
Мені тоді правда був 21 рік, зараз трошки більше, мав би помудріти, але все одно моя думка не змінилася кардинально. Всі ці ретроспективи на разслабоні та й загалом розмірене життя в Данії (та й думаю в тій же Швеції) не тому, що там такі у всіх прикольні розкачані на 99 левел софт скіли, а просто у вас там таке життя — розмірене (і багате в середньому). Але все таки з того, що я побачив, більш підходяще слово розмірене.
Вчишся, йдеш на роботу, береш кредит, подорожуєш, народжуєш дітей, віддаєш в садок, прокачуєш свої софт скіли))) Не відчувалося, що мої данські колеги коли небудь «єбашили». Навіть читаючи твої коментарі за Швецію не відчувається, що є напряг з будь яким з цих етапів життя. Все більш менш розміршено саме в країні в цілому, а не в якійсь вузькій екосистемі, як в Україні є з айтішніками чи там в дітей прокурорів))) В Україні вічний напряг, стреси, революції і великий % дебілів кругом. Реальних дебілів. Не таких людей, яких би в Швеції назвали тіпами з низькими софтскілами, а реальних дебілів))) Тому в нас люди більш дьоргані, когось вічно звинувачують, тому і на ретроспективах так поводяться.

Але...Але з мого досвіду в нас всі більше єбашили на роботі, ніж наші данські візаві. Навіть ось цей момент, що датчани працюють по 7 годин, а ми по 8, виглядав дуже кумедно. Особливо, якщо брати до уваги полісі компаній, то це взагалі місцями було кумедно.
В нас було прийнято працювати 9-6, щоб в разі чого шота-там менеждер міг тебе дьорнути :)
В них можна було прийти на 7 ранку і вже біля 4-ої поїхати додому. І найкумедніше коли я приїжав на онсайт до них, я теж робив. Але в Україні так було ніззя.

І на кінець ще раз за термінологію сініорів, бо без того ніяк)))

В Україні сініор, це той, кого можна продати замовнику, як сініора.
В Швеції сініор, це той, хто приносить прибуток компанії.

В Україні можна брати навіть 23ох річного за сініора (можна навіть молодшого). І в межах аутстафінгової компанії дати йому цей тайтл. Звичайно ж швецькі візаві не будуть вважати його сініором, бо він таким насправді не є. Він є Outsourcing Senior Developer :)
Але...Але з мого досвіду, якщо взяти 2 девелоперів з 10-річним досвідом, одного з Данії, який 10 років працював тільки на 1 компанії, тільки на цьому проекті (а я таких на цій компанії бачив дуже багато, бо нашо міняти роботу), а іншого з України, який за 10 років змінив 5 компанії, брав участь в 5+ проектах, то цей умовний чувак з України технічно буде значно сильніший, бо він більше бачив проектів в своєму житті. По софт скілам він теж буде умовно кручє, на мою точку зору. Це буде сложно пояснити, але я спробую в двох словах :)

Швецький девелопер (жив в Швеції, працював на 1 проекті 10 років, подорожував по світу)
Софт-скіли для Швеції — 100
Софт-скіли для Скандинавії — 95
Софт-скіли для України — 10
Софт-скіли для США — 25
Софт-скіли для Сінгапура — 25

Український девелопер (жив в Україні, працював на 5+ проектах з різних куточків світу, подорожував по світу)
Софт-скіли для Швеції — 60
Софт-скіли для Скандинавії — 50
Софт-скіли для України — 100
Софт-скіли для США — 40
Софт-скіли для Сінгапура — 30

Я утрірую, але надіюся думку доніс)))

Не знаю, але пунктуальність це не та риса характеру, яка появляється в Європі чи в Україні.

Не скажу за всю Европу, возможно шведы сильно отличаются, потому что над ними очень долго правительство эксперименты ставило :)
Но это просто пипец какой важный пункт в Швеции, и вполне можно сказать национальная черта характера. Опоздавший автобус или поезд, из-за которого человек опазадает на митинг вызывает не меньший стресс, чем четвертый майдан :)
Если митинг начинается в 10, то он начинается ровно в 10, и все участники уже на месте, а не подключаются или подходят в переговорку в течении еще 5 минут, а какой-то опоздун приходит еще через 15 вообще без какой-то существенной причины для опоздания. И это в Швеции не только айти касается, пунктуальность абсолютно во всех сферах.

Всі ці ретроспективи на разслабоні та й загалом розмірене життя в Данії (та й думаю в тій же Швеції) не тому, що там такі у всіх прикольні розкачані на 99 левел софт скіли, а просто у вас там таке життя — розмірене

Есть разница между «на расслабоне» и просто «корректно, без агрессии». Здесь просто абсолютно неприемлима агрессия по отношению к другим людям. Будь то начальник-подчиненный, или между членами команды. Люди знают свои права, умеют их защищать, да и просто это уровень цивилизованности. И вообще это базовые навыки эмпатии — понимать, что критиковать открыто при других, указывая пальцами на виноватого — не дает никакого положительного эффекта, а приводит к защитно-агрессивной реакции и деструктивно в командной работе. И эти вещи в Украине очень многие не понимают. А эмпатия/эмоциональный интеллект — это тоже софт скилз, и тяжело переоценить его важность для командной работы.

Але з мого досвіду в нас всі більше єбашили на роботі, ніж наші данські візаві. Навіть ось цей момент, що датчани працюють по 7 годин, а ми по 8, виглядав дуже кумедно.

По часам возможно. Но опять-таки сравнивая свой субьективный опыт, шведы на работе работают. Вот тупо все время. Есть запланированное время на пообщаться — фики (15 минут, поговорить о чем-то отвлеченном за кофе на кухне), в пятницу после 3 многие пьют пиво-общаются, играют в приставки и т.д. Ну и ланч естественно. Все остальное время люди работают. Тут нет на рабочем месте разговоров о политике Зеленского, прогнозирования курса бакса, ценообразования на киевскую недвижимость, сложности домашнего ремонта, и холиваров на всевозможные темы. Так что судить чисто по количеству часов нахождения в офисе не всегда релевантно.

В них можна було прийти на 7 ранку і вже біля 4-ої поїхати додому.

Да, та самая «размеренная и богатая» жизнь без стрессов. Первый фигачит в 6 утра на работу, чтобы быть к 7, пока второй собирает и заводит в школу-садики детей и едет на 9. Потом первый едет к 4 домой, чтобы забрать детей, а второй приезжает к 6. У меня из окна видно трехполосную трассу в город, в 6:30 когда я встаю на ней уже утрення тянучка в город.

В Швеції сініор, це той, хто приносить прибуток компанії.

Я если честно такого критерия не встречал. Тут кстати вообще тайтл сениор встречается реже, чем в Украине. В основном просто бекенд, фронтенд, системдевелопер, тим лид, проджект лид, продакт лид.

Софт-скіли для Швеції — 100
Софт-скіли для Скандинавії — 95
Софт-скіли для України — 10
Софт-скіли для США — 25
Софт-скіли для Сінгапура — 25

Честно, я не соглашусь с такой градацией. Бесспорно коммуникация может отличаться в деталях в разных культурах, поэтому да, в другой культуре некоторые коммуникативные и лидерские скилы могут просесть из-за непонимания особенностей местной культуры.
Но есть целый спектр скиллов универсальных везде:
— умение писать понятные и структурированные документы
— умение презентовать свою работу для других
— умение быть пунктуальным
— умение спланировать митинг, вести митинг по плану, вести дискуссию в рамках оговоренного плана
— умение сотрудничать с другими людьми, для достижение общей командной цели
— умение управлять своим временем
— умение проектной работы, ее планирование и отчетность
— умение корректно и уважительно разрешать конфликты
— умение быть позитивно настроенным, оптимистичным в работе, не быть токсичным и демотивирующим для коллег

Все это навыки, которые тренируются. Вот в украинских школах традиционно математику неплохо преподают и потом инжениринг в вузах. Поэтому людей с хорошо развитыми техническими навыками хватает.
А здесь не то что со школы, а с детсада учат детей сотрудничеству и командной работе, коммуникации и проектной работе. У меня ребенок в 5 лет в садике имела «проекты», над которыми работала продолжительное время с командой других детей.
То, что многие эмигранты нередко ошибочно воспринимают как «тут детей до 6 класса ничему не учат» потому что они смотрят на программу через украинское восприятие, сравнивая уровень сложности домашних заданий или учебников по математике. А они первые годы в основном ставят целью развитие базовых фундаментальных навыков эффективности, те самые софт-скилз. И в вузах тоже очень большое внимание уделяется и командной работе, и умение делать презентации, и умение вести цивилизованные дискуссии, и умение давать корректную критику — это составные части экзаменов или обязательных заданий по многим предметам.

И это в Швеции не только айти касается, пунктуальность абсолютно во всех сферах.

Це справді класно. Але знову ж таки підкреслю те, що це є заслугою Швеції, як держави в цілому. Тобто айті в Швеції таке класне завдяки державі, а не тому, що там саме айтішніки такі молодці :)

Люди знают свои права, умеют их защищать, да и просто это уровень цивилизованности
И эти вещи в Украине очень многие не понимают.

Так і є! Але думаю ти би міг погодитися, що добавити шведам стресу на наступні 15 років у вигляді двох революцій, війни на сході Швеції, утіснєній і зелених чоловічків в Готланді, то шведи будуть до такого морально неготові :)

Так что судить чисто по количеству часов нахождения в офисе не всегда релевантно.

Я це до прикладу навів, що є такий собі bias, як тепер модно говорити. Що роблять інші — то їхня справа, але з свого практичного досвіду я не буду стверджувати, що прям данська частина команди була ефективніша, ніж наша. Та можливо і справді в нас було дофіга балаканини про політику в кімнаті, але я би не сказав, що це мішало деліверати роботу. Просто в нас інакше привикли, на вихлопі ж результати були однакові. Хоча особисто мені більше подобається на роботі працювати, ніж говорити про ціноутворення на нерухомість в Києві.

Первый фигачит в 6 утра на работу, чтобы быть к 7, пока второй собирает и заводит в школу-садики детей и едет на 9. Потом первый едет к 4 домой, чтобы забрать детей, а второй приезжает к 6. У меня из окна видно трехполосную трассу в город, в 6:30 когда я встаю на ней уже утрення тянучка в город.

Думаєш в Україні було би інакше, будучи одруженим і маючи декілька дітей? Бо я не розумію до кінця цього поінту
Як не як в Україні сложно в роботодавця вибити графік 7.30 — 16.00. Можна таке собі організувати будучи фрілансером чи мабуть якимось топом, хоча мені здається що топи засиджуються на роботі

Я если честно такого критерия не встречал. Тут кстати вообще тайтл сениор встречается реже, чем в Украине. В основном просто бекенд, фронтенд, системдевелопер, тим лид, проджект лид, продакт лид.

Я мабуть погано доніс таки, що я мав на увазі. В Україні в аутсорсі сініором стати простіше, бо умовно планка нижча. Все, що треба, це те, щоб за тебе платили рейт сініора. Це не складно з мого досвіду. Мможна стати сініором за 3-4 роки. А в Європі все таки беруть спеціаліста більше в бізнес. Тобто не як Senior React Developer, а «які проблеми ти вирішував для бізнесу на попередній роботі».
Але якщо взяти людей і взяти за метрику скажімо кількість років в сфері, то з того, що я побачив на цій планеті, українські спеціалісти доволі пристойні з своїми європейськими візаві. В середньому. Без фаангів. Тобто 10 років на якомусь софті, де ти побачив 5+ проектів і лідав з них два, дадуть більше ніж 10 років на якійсь одній продуктовій компанії. Моя вибірка не є надзвичайно велика, десь порядка 50-70 людей :)

Честно, я не соглашусь с такой градацией. Бесспорно коммуникация может отличаться в деталях в разных культурах, поэтому да, в другой культуре некоторые коммуникативные и лидерские скилы могут просесть из-за непонимания особенностей местной культуры.

Тут я утрірую. Але як думаєш, кому простіше: українському девелоперу з сімєю пристосуватися до життя в Швеції чи швецькому девелоперу з сімєю до України? :)
Думаю шведу теж прийдеться розвивати свої софт скіли, які помічні в Україні, просто вони інакші. Це я звичайно про побут, а не про айті :)

Все это навыки, которые тренируются.
У меня ребенок в 5 лет в садике имела «проекты», над которыми работала продолжительное время с командой других детей.

Згідний! Тут хіба можу сказати, що заздрю, що таке є в Швеції, а в нас такого немає.

Але знову ж таки підкреслю те, що це є заслугою Швеції, як держави в цілому. Тобто айті в Швеції таке класне завдяки державі, а не тому, що там саме айтішніки такі молодці :)

Мы тут рискуем зайти очень глубоко в дискуссии. Это философский вопрос из разряда про курицу и яйцо. Государство формирует людей, или люди государство.
Ну и еще, нет никакого смысла говоря о швеции выделять айтишников в какую-то отдельную касту, как это делается в Украине. Большинство из них самые обычные представители одной из современных профессий.

Але думаю ти би міг погодитися, що добавити шведам стресу на наступні 15 років у вигляді двох революцій, війни на сході Швеції, утіснєній і зелених чоловічків в Готланді, то шведи будуть до такого морально неготові :)

Это снова философский вопрос :) Ясно что и там и там люди, гомо сапиенс, и психика у всех работает одинаково на биологическом уровне. Ясно что историческая «наследственность» у украинцев не особо завидная, с кучей травм и недостатков. Но это как с подростком, который становится взрослым в тот момент, когда перестает во всех своих проблемах и недостатках винить родителей и их неправильные действия или подходы к воспитанию, а понимает что придется жить и иметь дело с тем, что есть, и принимает на себя ответственность за свою дальнейшую жизнь.
Все нации в своей истории проходили этап сложностей, трагедий, борьбы и «стресса». 100 лет назад шведы были бедной аграрной страной, где людям буквально нечего было есть (хотя тогда у них тоже 100 лет войны не было уже), 30% населения завели трактора в Америку. «Тотальне зубожиння» як воно є, а не как привыкли жалеться на свою жизнь многие украинцы. И вот у них вышло выкарабаться из этой жопы и построить успешную страну. Я и в украинцев верю, в исторической перспективе, но если честно последние 2-3 года оптимизм немного поугас, как-то отчетливо нарисовалась вполне вероятная картина, что украина может застрять в этом неподвижном болоте еще на десятилетия, если не больше.

Та можливо і справді в нас було дофіга балаканини про політику в кімнаті, але я би не сказав, що це мішало деліверати роботу. Просто в нас інакше привикли, на вихлопі ж результати були однакові.

Я не верю, что это не мешает работе. Хотя может и не настолько прям критично, но все-таки очевидно время отбирает.
Это кстати, забавное явление. Я тут на форуме в одной теме упомянул, что мне больше нравится в офисе работать, потому что удобнее быть ближе с коллегами, есть возможность задать вопрос, что бывает иногда очень полезным. Так на меня накинулись, мол их так сильно отвлекают эти вопросы от коллег, не дают сосредоточиться и «выбивают из потока». Мне было довольно смешно от такого легкого пафоса, зная, что вот эти вечные фоновые споры или разговоры на отвлеченные темы составляют довольно типичную картину и рабочую атмосферу в украинских офисах.

Думаєш в Україні було би інакше, будучи одруженим і маючи декілька дітей? Бо я не розумію до кінця цього поінту

Та просто я замечаю это распространенное искажение в восприятии украинцев, что мол скандинавы «на расслабоне». С одной стороны тут и правда жизнь очень обустроенная, она лишена очень многих мелких бытовых стрессов, которые я помню из своей украинской жизни. Меньше агрессии, все понятнее и прогнозированнее работает, гораздо больше доверия к людям и системе, комфортнее городская и рабочая среда. Но из этого делается неверный вывод, мол людям тут легче живется, они меньше напрягаются. Это не совсем так — жизнь тут не особо легче, люди много и ответственно работают. Ясно что я не могу такое сказать прям про всех жителей Швеции, но вся разница в этой самой жизни и ее качестве по большому счету и обьясняется более продуктивной и качественной работой каждого усредненного жителя страны. От программиста и врача до воспитателя в детсаду или полицейского.

В Україні в аутсорсі сініором стати простіше, бо умовно планка нижча.

Это безусловно :) Я могу ошибаться, но у меня ощущение, что в Украине просто когда ищешь работу ставишь себе в резюме, что ты был синьором, если у тебя в технологии несколько лет работы. Ну и тайтл пишешь — синьор реакт девелопер. И либо тебе предлагают работу на желаемую зарплату, либо нет.
Здесь мне встречалось по-разному. Бывает что просто ни у кого нет плашек синьор. Бывает, что синьор один человек из десятка, хотя остальные тоже далеко не новички, и по сути означает что он главный архитект и ответственный за техническую часть продукта. А бывает так же как в Украине, особенно когда это консалтинговая компания — тут те же практики как и в аутсорсе с поправкой на более цивилизованные правила бизнеса.

Думаю шведу теж прийдеться розвивати свої софт скіли, які помічні в Україні, просто вони інакші. Це я звичайно про побут, а не про айті :)

Это ты про умение давать взятки или про что? :) Я определяю софт-скилы так: умения напрямую влияющие на продуктивность и эффективность работы, которые не относятся к непосредственной специализации сотрудника. Это не про быт и неписанные культурные правила. Это именно про рабочие навыки.

Згідний! Тут хіба можу сказати, що заздрю, що таке є в Швеції, а в нас такого немає.

Ну я это писал не для того, чтобы похвастаться, а чтобы подчеркнуть, что эти навыки целенаправленно развиваются системой образования. Поэтому и неудивительно, что у большинства людей они заметно более развитые, чем в среднем у людей в Украине. Об этом-то я изначально и пытался сказать, что разница на самом деле заметна очень хорошо невооруженным взглядом. Единственное — стоит делать поправку на уровень образования. А то часто сравнивают шведского выпускника пту с украинским выпускником могилянки и делают далеко идущие выводы. Так не надо :)

Так все гарно розписав, що я навіть не знаю, як мені би так токсичнінько домахатися до чогось)))

Спробую до цього :)

Поэтому и неудивительно, что у большинства людей они заметно более развитые, чем в среднем у людей в Украине.

Якщо говорити про сугубо професійні софт-скіли, які потрібні для роботи, то мабуть зі всіх вмінь, які були перераховані коментарем вище в українців мабуть таки є проблеми з конфліктами та їхнім вирішенням, позитивний настроєм, оптимізмом, токсичністю та демотивацією для колег :) Немаленький список, хоча у всьому решта я вважаю все більш менш в середньому однаково))

Але...Я загалом не апелюю до того, що українські айтішніки супер топові. В кожному куточку світу є круті програміст, є посередні, а є відверто слабенькі. Як в Україні, так і в Швеції. Як технічно, так і зі софт скілами. Хоча цілком зрозуміло, що там де жити краще (в тій же Швеції), ти живеш в такому середовищі, де діти роблять «проекти», а дорослі читають книги по софт скілами. В бідніших країнах велика частина операційної емоційної діяльності йде на те, що залишатися на позитиві попри все, що відбувається. Навіть одна пресконференція забирає стільки емоцій, що навіть всі меми світу не повертають тебе в позитивне русло)))

Мені ж не подобається те, що українські компанії мають ось таку подвійну позицію по відношенню до тих людей з якими же вони працюють. Хоч я вже і 4-ий рік працюю на маленькій компанії, але кожен раз, коли я зустрічаюся з кимось зі знайомих з великих кантор на конференції чи івенті, то чую одне і те ж: сініори скаржаться, які менеджери дебіли, а менеджери скаржаться, які сініори насправді не сініори і вашє «царь не настоящій» :) Тіпа продати його, як сініора звичайно ж треба, як інакше, але ж ми тут в Україні знаємо, що він не сініор, хе-хе.
За декілька місяців онсайту в Данії і Швейцарії я ні разу не чув, що якийсь супер-менеджер казав, що в нас на канторі насправді всі мідли. Але тільки то заходить той чувак, якого ти назвав мідлом ти йому: «Ой сініор, ходи до нас на проект, в нас цікаво і є печеньки». Фу-фу, так не гарно робити :)
Ті самі ж чуваки потім на своїх сайтах в своєму блозі (який звичайно ж ніхто не читає) підуть і напишуть, що в них най-най девелопери, най-най технології, най-най процеси. Але в нас такий бізнес, від того немає куди дітися. Хоча стоп — є. Заводити трактор в Швецію :)

100 лет назад шведы были бедной аграрной страной, где людям буквально нечего было есть (хотя тогда у них тоже 100 лет войны не было уже), 30% населения завели трактора в Америку. «Тотальне зубожиння» як воно є, а не как привыкли жалеться на свою жизнь многие украинцы. И вот у них вышло выкарабаться из этой жопы и построить успешную страну. Я и в украинцев верю, в исторической перспективе, но если честно последние 2-3 года оптимизм немного поугас, как-то отчетливо нарисовалась вполне вероятная картина, что украина может застрять в этом неподвижном болоте еще на десятилетия, если не больше.

У Швеции география такая, что они в положении побирающихся могут оказаться лишь случайно и ненадолго. И выход к незамерзающим морям, и барьер в виде гор. Единственное уязвимое место — протяжённая равнинная граница с Финляндией. И та в лесах и озёрах (тоже некоторые естественные барьеры) и не такой большой протяженности.
На политику Швеции не может влиять практически никто. Они себе могут вкладывать всё, что заработали и строить что хотят почти как Швейцария. Дык ещё и выход к морям имеют.
Теперь сравните это с Украиной, которая принципиально неспособна на самостоятельную внешнюю политику.
И играет вот уже тысячу лет минимум роль мешка с песком для соседей.

Вот что украинцы правда научились лучше всех, так это объяснять почему они самые несчастные и что им мешает по жизни

Причём здесь украинцы?
Украинцев полно в Канаде. Почему они там живут иначе?
Если их всех вернуть из Канады в Украину заместо тех, что сейчас в Украине, то в Украине что-то принципиально изменится?

В каждой стране есть свои непреодолимые, то есть природные, преимущества и недостатки. То что украина будет всегда иметь российского соседа Украина не может изменить. Но есть и огромное число преимуществ, которая Украина не может или не хочет реализовать — отличное в торговом и транзитной плане расположение, выход к морям, умеренный климат без климатических аномалий типа вулканов, землетрясений или ураганов. Самая плодородная почва. Но все больше сфокусированы на балладах про самых несчастных и лишённых, которым все долнжы помочь. А все что плохо, это все россия виновата и ничего не поделаешь. Какой-то хронический поиск внешних факторов, мешающих нормально жить.

Ну вообще-то кроме того что нет вулканов и землетрясений с потоками больше никаких плюсов у Украины нет, почва как почва, море в ничего особенного не даёт

Но есть и огромное число преимуществ, которая Украина не может или не хочет реализовать — отличное в торговом и транзитной плане расположение, выход к морям, умеренный климат без климатических аномалий типа вулканов, землетрясений или ураганов. Самая плодородная почва. Но все больше сфокусированы на балладах про самых несчастных и лишённых, которым все долнжы помочь.

Это как рассказывать о том, какая у тебя классная квартира, подогрев полов, хороший ремонт, вид из окна, рынок рядом.
Но сосед — авторитетный уголовник, который держит тебя и твоих соседей в постоянном страхе и иногда избивает. И при этом у тебя нет входной двери, поставить её тоже нет возможности.
А полиция ни на что не реагирует и выражает глубокую обеспокоенность после каждой его выходки.
Классная квартира?
Имеет смысл там ремонт делать?

Классная квартира?
Имеет смысл там ремонт делать?

Это уже каждый решает для себя.
Финны сделали 🤷‍♂️

Какая протяжённость границы с РФ у Финляндии?
И что собой представляет эта граница?
Удобно ли там проводить наступательные операции по всей её протяжённости?

Достаточно, и россия эти наступательные танковые операции там проводила, а в украине нет.
Но видимо финны не знали что нужно просто перестать стрелять, и ждать что кто-то другой будет их защищать.

Продолжу понятные аналогии с квартирой и соседом — уголовником.
Как уже говорили, у Вас замечательная квартира в новом доме, отличная планировка, инфраструктура рядом, вид из окна.
Но вот беда, она совмещённая с соседом-уголовником который любит к вам заходить и поколачивать, когда ему скучно. У вас с ним общая огромная стена, в которой несколько дверных проёмов. В которые технически невозможно установить дверь.
То есть, он может зайти в любой момент. И всё, что Вы можете сделать — закрыться в маленькой ванной (там дверь есть). То есть, только на 3% площади территории Вашей квартиры вы можете чувствовать себя в относительной безопасности.

И у вас есть ещё один сосед, который тоже страдает от этого уголовника. Но разница в том, что их квартиры граничат только через лоджию, а не по всей стене. Лоджию тот уголовник у него успешно отжал.
А с лоджии в квартиру того соседа ведёт очень узкая дверка. В которую тот громила-уголовник не пролазит. Один раз он там застрял и пока выпутался, хорошо получил по горбу монтировкой и решил больше судьбу не испытывать.
Тем более, что рядом, за общей стеной есть беззащитный сосед, которого можно в любой момент пойти и поколотить.

А теперь к нашим баранам.
Почитайте хотя бы в Википедии о зимней Войне 1939-1940 годов.
Что именно помешало СССР захватить всю Финляндию и почему РФ не пытается организовать там «притеснение русскоязычных» и прочую ересь. Откройте Гугл мапс и посмотрите, по какому ландшафту проходит граница, много ли через неё идёт дорог, пригодных для движения колонн тяжёлой техники, откуда и насколько хорошо эти дороги простреливаются.
И как так получилось, что маленькая Финляндия, не имевшая ни танков, ни артиллерии, ни авиации смогла остановить крупнейшую и самую оснащённую армию Евразии.
А потом посмотрите на границу РФ и Украины и просто подумайте, как её защитить от аналогичного полномасштабного вторжения при том рельефе и логистике, что там есть.
И к ней можно смело добавить границу с Беларусью, т.к. в случае вторжения в Украину, она будет аннексирована, а дальше будет отсечена Волынь и Полесье, что превратит Украину в один огромный котёл.

у соседа к сожалению, еще авиация есть, ему даже не обязательно в дверной проем лезть если что

Ни одну военную операцию нельзя полностью завершить авиацией без наземного вторжения.
И авиация, кстати, не бог войны. Т.к. кроме авиации существует и развивается ПВО.

Скільки своїх російськомовних агентів встигла Росія переселити до Фінляндії?
За останні 300 років скільки Фінляндія була в підпорядкуванні Росії, а скільки — ні? В яку частину своєї території обійшлась Фінляднії її незалежність?
Можеш порівняти рівень привілей Великого Князівства Фінського під владою Росії і 19-му сторіччі та «привілеї» окупованих Росією земель України?

Фіни віддали за свою незалежність частину своєї хати разом із кухнею та парадним входом, їм пощастило, що був ще чорний вхід в квартиру. Ти згоден віддати? наприклад, лівобережну Україну та Одеську область, щоб на іншій половині «будувати Фінляндію»?

І ще одна, мабуть, найважливіша різниця: Росія будує свою фейкову історію не на фінській, а на українській історії. Тому Фінляндія ніколи не була сакральною для Росії, а Україна — була, є й буде. І Російська Імперія ніколи нас не відпустить із своїх обійм, допоки сама не розвалиться вщент.

У Нормана Дейвіса в його Божому ігрищі було про те, чому неможлива була «фінляндизація» Королівства Конгресового, все те, що він писав, стосується і нас. З існування напів незалежної, а потім незалежної Фінляндії Росія могла змиритися, натомість без підкореної України російський імперський проєкт втрачає будь-який сенс

З одного боку, територія Королівства Польського мала найважливіше стратегічне значення з-поміж усіх російських земель. Воно лежало поперек російського суходільного мосту з Європою, а надто з Німеччиною, натомість Фінляндія містилася на краю Скандинавії, мавши прямий зв’язок хіба що з норвезькою Арктикою і шведською Лапландією.
По-друге, поляки Королівства Польського становили частину народу, представники якого в Австрії, Пруссії та Литві поділяли їхнє чуття спільної ідентичності. Поляки постійно становили потенційну загрозу іредентизму для російського уряду, і її годі було усунути, доки всіх поляків не зберуть у кордонах однієї держави. Натомість у Великому князівстві Фінляндському жив практично весь набагато менший фінський народ, що вбачав у Росії захисника від своїх колишніх шведських господарів. Ба більше, поляки були слов’яни. Згідно зі стародавнім московським каноном усі слов’яни — брати, всі були природними підданими царя, і їх усіх можна було трактувати як його кріпаків, його маленькі «християнські душечкі». Натомість до фінів, що не були слов’янами, ставилися як до іноземців, які живуть під російським захистом, тож як такі вони належать до іншої категорії людей. На думку росіян, це було цілком слушним, що фінам, як і німцям прибалтійських провінцій, слід надати широкий ступінь автономії. Нарешті, і, мабуть, найважливіше: поляків вважали за домінантну еліту давньої Польсько-Литовської Речі Посполитої. Вони були живими нащадками суспільства, яке було завойоване силою, проте його вартості й далі зберігалися в західній та південній Росії. Незважаючи на слов’янське походження, поляки були європейцями, що у своїх пристрастях і модах наслідували Париж і Берлін. А передусім, згідно з традиціями шляхетської демократії, вони були індивідуалістами, які вперто орієнтувались на власне сумління у визначенні своїх уявлень про слушне та хибне. Вони становили живий докір усім міфам та легендам, на яких була збудована Російська імперія. Разом з євреями, в чийому товаристві їх інкорпорували до Росії, поляки були прихильниками живої демократичної культури, і тому стали природними опонентами самодержавства. З усіх цих причин царські урядовці ніколи не могли ставитись до поляків так само, як ставились до фінів. Поляки, що в різні часи обстоювали «фінляндизацію», вважаючи, ніби їхні відносини з Росією можна змоделювати на кшталт фінсько-російських відносин, нехтували найважливіші політичні реалії.

Для того, щоб ефективно використовувати природні ресурси, рівень корупції повинен бути хоча б розумним. Більшість корупції закладається напряму в закони. Закони у нас приймають депутати, яких люди обирають, спираючись на ТБ-жвачку. Але у нас всі впливові ЗМІ належать до олігархів, які й просувають свої кишенькові політ-сили до Парламенту.
Те, що українці дивляться ТБ — це не наша якась особливість, більшість населення в будь-якій країні така ж сама.
Біда в тому, що у нас сформувалась інформаційна олігархічна монополія. Навіть тій же Польщі простіше, бо у них з самого початку один з найпопулярніших ТБ-каналів з долею більше 10% загальної аудиторії належить BBC і він не залежить від польських фінансов. У нас же всі опозиційні й більш-менш незалежні канали мають аудиторію на рівні 2%. Це абсолютно недостатньо, щоб формувати суспільну думку.

Які ваші з цим проблеми? Чом би й не пояснити, якщо місцевий п****ць тут справді привнесений проривом гівна з північного сходу. Пережити три чверті століття тоталітарного режиму — це будь-який нарід попердолить. І це, що важливо, не наш режим був. Якби встояли в 1917 зараз були б звичайною центральноєвропейською країною кшталту Литви, Польщі, Словаччини чи Угорщини.

Якби встояли в 1917 зараз були б звичайною центральноєвропейською країною кшталту Литви, Польщі, Словаччини чи Угорщини

Ни одного шанса в тот момент на это не было.
Как нет и сейчас, если ситуация повторится.
По тем же самым причинам.
Была бы Украина на острове, был бы другой разговор. Но 2000+ км непрерывной равнинной границы с севера и востока — забудьте про независимую политику и любые долгосрочные проекты.

Не зважаючи на паскудні стартові умови, відсутність (втім, часто перебільшену) досвіду еліт та непробудженість мас шанси були й доволі притомні. Але трішки не вписалися в повороти. Балтійським народам й естонцям вдалося, нам і білорусам не вистачило зовсім трішки. Менш із тим, говорячи про ті часи завжди варто пам’ятати, що українська демократія протрималася довше за, наприклад, російську.

непробудженість мас шанси були й доволі притомні

В 1918-м?
Ни одного. В военном плане противопоставить Кремлю было нечего. И сейчас — нечего.

Балтійським народам й естонцям вдалося

Не очень.
То, что они сейчас в НАТО меняет очень немногое.
В случае полномасштабного конфликта эти территории будут заняты за сутки без вариантов. Даже если США перебросят туда много военных, получат современный Дюнкерк.
Чуть более высокий уровень экономического развития стран Балтии и их членство в НАТО связаны главным образом с исторически слабой интеграцией с РФ. Чего нельзя сказать об Украине и Беларуси.

говорячи про ті часи завжди варто пам’ятати, що українська демократія протрималася довше за, наприклад, російську.

Россия и демократия — это архитектурно несовместимые вещи.
В империи демократии быть не может, иначе она быстро распадётся.

В 1918-м?
Ни одного. В военном плане противопоставить Кремлю было нечего.

Рейхсхеер. Не надо забывать то, что вплоть до поражения Германии в Первой мировой войне, по условиям Брестского мира территория Украины была отдана Германии. Не надо забывать и то, что военные действия против УНР РСФСР открыла лишь в декабре 1918 года. Почти весь 1918 год, с марта по декабрь, РСФСР соблюдала условия Брестского мира и военных действий на территории Украины не вела. Соответственно, никто не знает как сложилась бы судьба Украины, если бы Германия продержалась ещё несколько месяцев. Но в истории нет сослагательного наклонения, и у нас есть та история, которая есть.

вплоть до поражения Германии в Первой мировой войне, по условиям Брестского мира территория Украины была отдана Германии.

Вот.
До поражения Германии. Германия на момент заключения мира уже не могла отстоять эти территории.

Почти весь 1918 год, с марта по декабрь, РСФСР соблюдала условия Брестского мира и военных действий на территории Украины не вела.

На тот момент было не до Украины. Как только эта возможность появилась, территория Украины была занята.

Соответственно, никто не знает как сложилась бы судьба Украины, если бы Германия продержалась ещё несколько месяцев.

УНР бы пала на несколько месяцев позже.
Вряд ли бы что-то существенно изменилось.

На тот момент было не до Украины. Как только эта возможность появилась, территория Украины была занята.

Смотрите. До 1920 года РСФСР было не до Польши. Когда эта возможность появилась, РККА дошла до Варшавы, но обломалась. И провели границу по Рижскому мирному договору не по реке, а по чисту полю (напомню, что Минск был пограничным городом до 1939 года),

2000+ км непрерывной равнинной границы с востока

не мешали Польше сосуществовать с БССР/УССР, а с 1922 года с СССР вплоть до 1939 года.

Смотрите. До 1920 года РСФСР было не до Польши. Когда эта возможность появилась, РККА дошла до Варшавы, но обломалась. И провели границу по Рижскому мирному договору не по реке, а по чисту полю

В 1939-м году СССР исправил это временное ситуативное недоразумение. И отхапал столько территории Польши, сколько поделил с Рейхом.
В случае с Украиной вообще ничего делить не надо. Есть естественный барьер в виде Карпат. До них можно свободно всё захватить, местное население всё равно не сможет эффективно обороняться в условиях равнины.

не мешали Польше сосуществовать с БССР/УССР, а с 1922 года с СССР вплоть до 1939 года.

Я же говорю. Только до поры до времени, пока до них руки не дошли.
Польшу спасает от России только близость к Германии.
У Украины нет и этого.

Это все из разряда того что в России десятилетиями объясняют плохие дороги тем что у них климат плохой. А в Скандинавии просто берут и строят дороги с тем климатом то есть.

Ви не дуже розумні, з вами немає сенсу дискутувати.

Это все из разряда того что в России десятилетиями объясняют плохие дороги тем что у них климат плохой.

Ок. Мы взялись обсуждать российские дороги.
Тогда скажите, какой смысл России строить хорошие дороги (а учитывая размеры территории они будут огромной протяжённости и фантастической стоимости), если основная часть ВВП — это продажа полезных ископаемых, которые всё равно идут ПО ТРУБАМ?
Единственные, кто обрадуется этим дорогам — это наступающие враги (Россия имеет опыт больших войн на своей территории в 1612-м, 1812-м, 1914-1918-м, 1941-1945-м и готовится к очередной рутинной большой войне, тут ничего нового).

А в Скандинавии просто берут и строят дороги с тем климатом то есть.

Скандинавский климат имеет мало общего с сибирским.

Якби встояли в 1917

Гитлер бы снес эту республику, как соседнюю Польшу.
Другой вопрос, если бы Германия выстояла в 1918 по Брест-Литовскому миру. То сейчас был бы совсем другой мир в принципе.
Не удивлюсь, если бы мы вместе были бы государством уровня США, а весь софт в мире писался на немецком.

Знову демагогія (хибна альтернатива). Я не писав, що тільки за кордоном можна отримати цей досвід. Я написав, що з кородоном більше можливостей такий досвід отриматию. Не розумію чому ви протиставляєте Європу і Україну. Все можна робити і тут і там, питання в тому де які фактори.

За 1 день це такий стьоб, сарказм, парадокс, хоча можливо занадто сложний

Ну я вам на цей стьоб і вказав. А ви приписали мені думки, які я не говорив.

Место сидения определяет точку зрения

Донесли до людей удаленно куда сложнее, чем до тех, с кем рядом сидишь. И наши инженеры делают это если не каждый день, то в каждый спринт несколько раз. Соот. вы утверждаете нечто, не выдерживающее логики

Итак Вы написали:

Робота за кордоном в іншому колективі з іншими практиками (як добрими, так і не дуже) насправді дають неоціненний досвід. А саме — вміння доносити свої «сеньорскі» думки до людей іншої культури і звичок в умовах, коли всім пофіг яка у тебе машина, яка личка і який рейт.

теперь внимание — инженер работает тут, но с иностранным заказчиком.
так работают 99% наших ребят.

Это значит:
1) Общение идет удаленно. Не летать же каждый день в СШЕ или ЕС, правда ?
2) все описанные Вами сценарии не имеют значение, в том числе машина и так далее
На это всем плевать.

Таким образом Вы, на базе неверных предположений, сделали явно неверный вывод. О чем Вам было сказано в нормальной форме.
В ответ Вы позволяете себе не принять критику а отделываться отписками и делать вид, что не понимаете о чем говорят.
Так у кого софт-скилы низкие ?

Ну, я не стверджував, що у мене супер софт-скілі, це раз.
По друге — якщо ви вважаєте, що мої коментрі це просто відписки і там немає логіки — ваше право.
І останнє. Мої висновки базуються на досвіді. Я працював і ремоут і он-сайт в таких колективах. І так, я вважаю, що small talk і кава зранку дає доволі багато. Технічна розмова через скайп на ретро — це сухо і мало, на мою думку.

Сидящему рядом можно хоть подзатыльник ответить, если не въезжает. Или получить, если сам не въезжаешь.

Либо получить, если сам вьезжаешь, а другой не въезжает)

вы все завидуете просто! (к) (тм)

Ломка украинского сеньора:
www.youtube.com/watch?v=TruZmML2Z7g

Подписаться на комментарии