«Найкраще — забути про цей Порядок». Чому обмеження щодо пересування військовозобовʼязаних згадали зараз і які ризики це несе — думка юристів

Порядок переміщення військовозобов’язаних осіб в межах України активно обговорюють з 4 липня. Серед причин: суперечлива комунікація Генштабу ЗСУ, обмеження прав і свобод громадян, а також низка ризиків, які не взяли до уваги, коли пропонували нові норми. Наразі Генштаб відправив документ на доопрацювання, і яким він буде в підсумку (та чи буде взагалі) — невідомо.

DOU дізнався думку юристів щодо того, чому про Порядок переміщення військовозобов’язаних згадали лише зараз, чим загрожує ймовірна надмірна регуляція та як варто вчинити, щоб і покращити облік людей у військкоматах, і не спричинити колапс у межах країни.

Хронологія суперечностей

🕓 4 липня близько 21:00 Запорізька обласна військова адміністрація повідомила, що військовозобов’язаним чоловікам регіону обмежили виїзд в інші частини України (наразі ці дописи видалили і зі соцмереж адміністрації, і з офіційного сайту). У повідомленні йшлося про те, що виїзд за межі місця проживання після оголошення мобілізації тих, хто перебуває на військовому обліку в місцевих військкоматах, дозволено за наявності спеціального дозволу голови районного (міського) військкомату. На сайті Запорізької ОВА навіть розмістили зразок дозволу для військовозобов’язаних та заяву про прохання його надати.

🕓 Дещо пізніше того ж дня народний депутат від «Слуги народу» Олександр Федієнко опублікував у себе в Telegram пояснення Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного щодо обмежень на пересування Україною військовозобов’язаних. Згідно з текстом документу, ця норма могла запрацювати з моменту введення воєнного стану в Україні, тобто з початку повномасштабного вторгнення рф.

🕓 Наступного дня Генштаб ЗСУ у фейсбуці заявив, що запровадження дозволів необхідно для «впорядкування обліку переміщених осіб, які перебувають на військовому обліку у ТЦК та СП».

🕓 По обіді 5 липня Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у Telegram повідомив, що ті, хто планує виїзд за межі своїх районів, повинні отримати відповідний дозвіл у ТЦК, але найближчими днями перешкоджати переміщенню людей не будуть.

🕓 У межах години 5 липня в медіа з’явився коментар радниці Залужного Євгенії Рябеки. Вона заявила, що військовозобов’язані чоловіки можуть пересуватися Україною без отримання відповідних дозволів. У повідомленні Генштабу, за її словами, йшлося лише про впорядкування обліку осіб, які змінюють місце проживання або місце реєстрації. Рябека зазначила, що для виїзду із міста не потрібно брати дозвіл.

🕓 Надвечір 5 липня полковник Генштабу ЗСУ Олександр Хлись пояснив, що після початку війни ця норма не вважалась необхідною, адже під час евакуації багато людей втратили свої документи або залишили їх у своїх домівках. Він підкреслив, що якщо людина виїжджає за межі області, то вона має прибути до керівника територіального центру комплектування, уточнити свої дані та отримати дозвіл на виїзд.

На цей момент суспільство вже обурилося рішенням, зокрема тому, що ніхто з представників влади не міг достеменно пояснити, що воно означає.

🕓 Того ж дня президент Володимир Зеленський доручив міністру оборони, начальнику Генштабу і Головнокомандувачу ЗСУ 6 липня доповісти всі деталі щодо «рішення про затвердження порядку отримання якихось дозволів для військовозобовʼязаних, призовників і резервістів...». І попросив Генеральний штаб надалі не ухвалювати без нього схожих рішень.

🕓 6 липня Залужний заявив, що суперечливий порядок скасували й відправили на доопрацювання. Причина — «недопущення подальших маніпуляцій довкола цього питання» й те, що «чинна законодавча база не враховує реалій сьогодення».

Юридичний бік справи

Норма про дозвіл військкомату існує в Законі України «Про військовий обов’язок та військову службу» з 1992 року.

«У воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов’язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України — без дозволу відповідного керівника)», — йдеться у ч. 4 статті 37 Закону.

Водночас, за словами Олександра Мусієнка, керівника Центру військово-правових досліджень й адвоката, не можна змінювати саме місце проживання без дозволу ТЦК та СП. Про це йдеться у статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Експерт каже, що варто узгодити норми згаданих статей, аби усі три перелічені закони містили одне для всіх зрозуміле визначення — дозвіл від ТЦК та СП потрібен у випадку зміни постійного місця проживання. І вже на виконання цих трьох норм закону, на думку Мусієнка, Генеральному штабу варто розробити новий Порядок.

Чи правильно вчинив Генштаб

З юридичного погляду Генеральний штаб ЗС України виконав вимогу закону, каже Мусієнко. Однак відповідно до статті 106 Конституції України президент України здійснює загальне керівництво сектором оборони та безпеки.

«Тому коли військове командування ухвалює рішення, яке має вплив не лише безпосередньо на боєздатність армії, її забезпечення, озброєння, стратегічні та тактичні плани, а й на такі, які істотно впливають на інші сфери суспільства (зокрема, мають соціально-економічний ефект), варто все ж узгоджувати певні рішення і з президентом, і з Верховною Радою України, Кабінетом міністрів та іншими органами державної влади», — вважає Мусієнко.

Чому про порядок переміщення згадали саме зараз

Норма про те, що особи, які стоять на обліку у військкоматах, мають брати дозволи на переміщення, є в українському законодавстві вже 30 років. Однак порядок її реалізації затверджений не був. Такий дозвіл потрібен у воєнний час, зауважує в коментарі DOU військовий юрист, адвокат і менеджер в адвокатському об’єднанні PwC Legal Артем Крикун-Труш.

«Воєнний час і воєнний стан — це різні речі. Воєнний стан — це правовий режим, під час якого обмежуються наші права й свободи. А воєнний час — це період, який настає або з моменту оголошення війни, або коли фактично розпочалися воєнні дії. Росія розпочала воєнні дії в лютому 2014-го з моменту окупації Криму, тобто воєнний час діє вже вісім років. І за законом дозволи треба було брати протягом цих восьми років, але цього ніхто не робив, а порядку, як саме це робити, не було», — каже фахівець.

Порядок вирішили затвердити саме зараз насамперед для того, щоб покращити ситуацію з військовим обліком, припускає Крикун-Труш. Через те, що в Україні за порушення умов військового обліку передбачений лише штраф до 1700 грн, чимало чоловіків просто ігнорували свої обов’язки повідомляти військкоматам про зміну місця проживання, роботи, навчання, сімейного стану тощо.

«Зараз стає очевидно, що війна затягується, і потрібно мобілізувати багато людських ресурсів. Тому, щоб покращити ситуацію з обліком, вирішили видати цей порядок. Хоча він жодним чином не допоможе. Додаткові обмеження не змусять тих, хто ігнорував військовий облік, раптово прокинутися і почати щось робити. А ризиків у разі ухвалення такого порядку буде набагато більше», — вважає правник.

Можливі ризики, які несе обмеження пересування в межах країни

Військовий юрист Артем Крикун-Труш каже, що порядок, який прагнув затвердити Генштаб, має більше ризиків, аніж користі.

📌 Корупційний ризик. Жорсткий контроль за переміщенням військовозобов’язаних з нечітким порядком, де фактично все залежить від рішення військкомату, змусить людей шукати шляхи, як отримати дозвіл швидше, як не стояти в черзі й зробити так, щоб їхню причину виїзду визнали поважною. Це в поєднанні з тим, що в порядку: 1) не встановлено, протягом якого часу будуть розглядати заяву особи на виїзд; 2) не встановлений вичерпний перелік підстав, за яких їй можуть відмовити; 3) величезний простір для дій за власним розсудом з боку військкомату та взагалі неврегульованих речей (наприклад, процедура оскарження), — створює значні корупційні ризики.

«Лише на питанні з цими дозволами військкомати могли б нелегально заробляти шалені гроші», — вважає юрист.

📌 Перешкоджання бізнес-процесам. Артем Крикун-Труш зазначає, що в порядку, запропонованому Генштабом, не були визначені строки, протягом яких розглядають заяву, можливість подачі в електронному вигляді тощо.

«Якщо людині треба терміново поїхати у справах або відправити свого працівника в іншу область, то швидко отримати дозвіл не вийде. Бо треба щонайменше скласти заяву. А якщо це робить директор компанії, то потрібно писати клопотання за встановленою порядком формою. Далі необхідно подати його у військкомат, де, ймовірно, будуть черги. Невідомо, коли заяву (клопотання) розглянуть і чи не втратить вона за цей час актуальність. Багато бізнесів та їхніх керівників перебувають за кордоном. І в порядку не передбачена можливість подати клопотання щодо свого працівника електронною поштою з електронним підписом. Як керівник IT-компанії, який зараз, наприклад, у Польщі, особисто подасть клопотання щодо свого співробітника? Чи може це зробити представник, як-от адвокат, довірена особа — в порядку теж не вказано», — пояснює експерт.

📌 У такому вигляді порядок лише підштовхне людей не повертатися в Україну та шукати шляхи нелегального виїзду за кордон. На думку Артема Крикуна-Труша, додаткові необґрунтовані обмеження лише відштовхуватимуть людей від думки про повернення додому. Крім того, чимало чоловіків, які все ще вагаються й не готові служити чи то за своїм морально-психологічним станом, чи то через брак підготовки, активніше шукатимуть шляхи виїзду, зокрема й нелегальні. А це підвищить корупційні ризики ще й серед прикордонників.

📌 Військкомати й транспортна інфраструктура будуть перевантажені.

«У військкоматів зараз є важливіші справи, ніж обслуговувати величезні черги заявників на переміщення в межах країни. І якщо порядок таки ухвалять, дозволи, можливо, будуть перевіряти на вокзалах, блокпостах тощо. Якщо дуже часто зупинятимуть машини з чоловіками призовного віку й перевірятимуть наявність дозволів, утворяться величезні затори й черги», — вважає експерт.

Як уникнути проблем з інформуванням

Комунікація з боку Генштабу — дискусійне питання. В умовах війни оборонці відіграють важливу роль у політичному житті. Тому треба обов‘язково визначити взаємодію між суб‘єктами державної влади й суспільством, зокрема в частині інформування. Цим мають займатись фахівці, наголошує Олександр Мусієнко.

За словами експерта, завдяки мобілізації до Генштабу можуть долучитися професійні правники, які зараз проходять службу. Крім того, українське законодавство дає право військовому командуванню залучати незалежних радників, представників громадських організацій, асоціацій, спілок, аби ті проводили експертизу окремих рішень.

Чи обмежуватимуть пересування в майбутньому

Наразі невідомо, як саме переглянуть порядок переміщення військовозобов’язаних в межах країни. Документ нині передали на доопрацювання.

Також у Верховній Раді 5 липня зареєстрували та передали на розгляд законопроєкт, який регулює порядок внутрішнього переміщення військовозобов’язаних України та покликаний скасувати всі суперечливі норми порядку переміщення, а розглядатимуть його, ймовірно, 8–9 липня.

Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко пояснив DOU, що, найімовірніше, до закону «Про військовий обов‘язок та військову службу» Верховна Рада України внесе зміни, якими буде передбачено, що дозвіл від ТЦК та СП (військкоматів) буде потрібен лише в разі зміни постійного місця проживання.

«Далі Міністерство оборони України спільно з Генштабом ЗСУ розроблять відповідний порядок надання такого дозволу та його форму. Тобто, ймовірно, жодних обмежень у переміщенні не буде, а дозвіл буде потрібен в разі переїзду на інше місце проживання», — зазначив фахівець.

Олександр Мусієнко також каже, що варто дозволити заповнювати відповідні форми в електронному форматі.

«Розумію, що це вкрай нелегко, бо варто оцифровувати реєстри, але точно на майбутнє це варто робити. Тут важлива взаємодія Генерального штабу ЗС України, Міністерства оборони та Міністерства цифрової трансформації», — додає він.

А правник Артем Крикун-Труш вважає, що найкраще рішення — «забути про цей Порядок».

«Будь-які обмеження в демократичному суспільстві мають відповідати певним критеріям: необхідність, пропорційність і законна мета. На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини. І навіть якщо країна перебуває у стані війни, що автоматично передбачає обмеження прав і свобод, вони все одно мають бути необхідними, пропорційними й мати законну мету. А це обмеження таким не є», — підсумовує юрист.

👍ПодобаєтьсяСподобалось3
До обраногоВ обраному2
LinkedIn



17 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Что бы понять контекст надо знать 2 факта и 1 историю (юристы не нужны):
1. Ты такой стоишь уже 3 неделю что б зайти в военкомат, ибо принимают по 7-25 человек за 3 часа. Все б ничего, если б 3 часа не были всем рабочим днем (с 14 до 17). Все б ничего, если б рабочая неделя (для приема) не состояла из 2 дней (вторник и четверг). Итого от 14 до 50 человек в неделю попадают в военкомат (не факт что решают свои вопросы, а не приносят справки в след раз). Очередь формировалась каждый такой рабочий день. Типо в 5-6 утра приезаешь, записываешься, уходишь, приходишь в этот же день на 14:00 в надежде до 17 успеть все сделать. Не успел — повторяешь в другой день (5 утра, 14, 17). Недавно сделали очередь, которая переходит на след день и там уже 300+ чел за 2 рабочих дня записались. Если проходит 50, а записывается 150... Как в той задачке... В одну трубу втекает, из другой вытекает. Если туда пойдут 5000 человек за разрешениями — все это схлопнется. Будет стоять огромная толпа людей, что даже с повестками не смогут пройти (физически не пройти).

2. На данный момент военкоматы (ТЦК) подчиняются Генштабу.

1. Вторую неделю человек стоит в очереди для восстановления военного и хочет пойти добровольцем в ВСУ опять (с его слов).

«зміни постійного місця проживання» — це що? Є зареєстроване місце проживання — місце, де людина мала підстави зареєструватись (право на власність, у батьків чи ін...), але по факту років з 40 живе постійно змінюючи місце проживання — життя ставить такі вимоги. На обліку в РТЦК маса людей, які фактично вже роки легально є громадянами інших країн, живуть в інших регіонах, не просто, як заробітчани, а вже з власними внуками і не факт, що завтра власник нерухомості не скаже на вихід і просто вимушено доведеться шукати інше місце проживання.
Постійне місце проживання і є суперечливим саме по собі, бо такого в природі не існує, може бути зареєстроване (задеклароване), але не факт, що воно місце проживання...

Дякую, розсмішили. Рекакції для початку треба розібратися чому все почалося з Запоріжської області, чому вона така обоблива і чому потім були фрази що дозвіл потрібно брати тільки на виїзд з України та на не підконтрольні территоріїї! Після цього пазлиз зложется і вже не буде там ні про який патріотизм, втрати на війні та інша маячня

Видел версию, что речь шла о запрете выезда на неподконтрольные территории Украины. Я так понимаю, что в прифронтовых областях это сейчас набирает популярность. Типа мужчинам можно выехать потом через рашку куда угодно. Не знаю правда ли, но уже у знакомых слышал о таких вариантах.
Не думаю, что это безопасно. В рахе как минимум могут взять в плен с подозрениям в шпионстве и тд, а может и чего-то хуже. Но вся эта ситуация с закрытой границей вынуждает людей идти на незаконные и опасные действия

Це зараз самий популярний спосіб виїхати. Бо якщо твоя країна тебе не випускає, доводиться їхати до ворога. Нормально, так? :)

Це зараз самий популярний спосіб виїхати

а є у вас якісь подробиці? цікаво, як це відбувається, адже ризики мені здаються завеликими

Нормально, так?

звісно, що не нормально. Ця ситуація — сором і ганьба

Представники військкоматів своїми роздачами повісток наліво і направо в громадських місцях та забороною переміщення роблять все, щоб дискредитувати ЗСУ, перетворюючи армію на спосіб позбавлення волі з перспективою перетворення на фарш. Їм би пора зрозуміти, що примус викликає тільки зворотну реакцію, і бажаючих служити від цього стане ще менше.

Юристи, а про юстування акту/порядку і не згадали
minjust.gov.ua/m/str_2369

У будь якої проблеми існує першопричина яку треба ремонтувати аніж боротись із наслідками. Скажімо якщо тече труба то треба перекрити доступ води і заварити діру, або замінити її гнилий фрагмент. Натомість люди або стаканчики підставляють, або заліплюють ганчірками із жуйкою та перематують скотчем. Яка першопричина оцих усіх повісток які роздають подекуди ганяючись за хлопцями на вулиці, а також якихось антиконституційних заборон тощо ? Певно втрати на фронті або командування лажає, або не вистачає зброї. То і треба розібратись і ремонтувати першопричину. Наприклад замість чекати магічну помічь з хімарсів від союзників заказати нарешті у власного оборон прому власні Вільху і Буревій. Так само є Гром і ПВО ракети тощо як від Южне-Южмаша так і від Луча. А кидати м’ясо з кулеметом Максима під танки та гелікоптери багато розуму не треба.

Я давно підписаний на мілітарний. ІМХО Тарас дуже сильно вангує, що треба припинити взагалі усі українські розробки і купляти усе американське. Європейське йому теж не подобається навіть якщо, рафалі французи давали в кредит. Тільки нещодавно визнав, що те що кажуть іноземні виробники може суттєво відрізнятись за характеристиками і ефективністю після того як воно справді опинилось в умовах бойових дій, і «краще в світі» це приблизно те саме що і «лідер ринку» в ІТ. А як про те, що в умовах війни нічого не можливо — так наші діди в евакуації під чистим небом по Тагілах і Ташкентах випускали зброю: танки, літаки, гармати, снаряди, гранати, автомати тощо. Так само і в блокадному Пітері в Києві з якого щойно вигнали фашистів, в Одесі яку героїчно обороняли. А в нас вибачте — лапки, по нас стріляють — ай йай яй. В голові клепки нема та красти здорово полюбляєм з бітумних контрактів, ото і усі справжні проблеми. А закордон як бачимо не густо то і допоможе, не те щоб нічого і велике дякуєм, але за нас воювати вони не збираються. Та і у самих у них шалені проблеми щоб там не казали, ціни усі стрибнули в гору, а жирні зади які на аутсурсінзі і емігрантах звикли кататись виявляються ледачі.

так наші діди в евакуації під чистим небом по Тагілах і Ташкентах

В нас території суттєво менше за СРСР і крилаті ракети сьогодення літають суттєво далі ніж бомбардувальники і ракети у другу світову.

так наші діди в евакуації під чистим небом по Тагілах і Ташкентах випускали зброю: танки, літаки, гармати, снаряди, гранати, автомати тощо

Ще два фактора:
(1) на схід тоді вивезли заводи які вже існували, а не створювали їх там з нуля
(2) сучасна зброя ну дуже відрізняється від такої часів WW2

Ну зайдіть на сторінку КБ в фейсбук www.facebook.com/yuzhnoye і почитайте, що пишуть співробітники в коментарях. Урядовці до них катаються, а грошей не дають ото і усіх проблем. А як грошей не дають то і в армії нема нічого крім музейного кулемета Максима чи ДП-25. А ще пара штучок новітніх зразків, що тримають в Києві для парадів. Зато у пана гетьманцева і ко вілли, десятки квартир в елітних районах столиці тощо, а федерація успішно продала бітуум без мита.

Украина еще пару месяцев назад подписала договор с Польшей о совместном производстве оружия. Можно запросто перенести производство тех же Стугн, Нептунов, Вильх и т.д. туда. Персонал с семьями туда вывезти (я думаю они только будут рады) и уцелевшее оборудование. Так можно восстановить производство за 2-3 месяца, а не за годы.

Сталася легендарна ситуація коли на заяву треба писати пояснення, на пояснення розʼяснення, а на розєяснення — уточнення. І навіть після цього ні до чого не прийшли. Певно все ж варто, речі які зачіпають мільйони громадян продумувати трошки детальніше.

Про що це свідчить? Що ці імпульсивні рішення приймаються ніби однією людиною. Ніхто в цьому ланцюжку від ідеї до публікації не задав питання чи це справді гарна ідея.

Підписатись на коментарі