Компанії готові шукати їх роками і платити $8000 — хто такі радіофізики і чому їх бракує в оборонці

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Радіофізики — рідкісні й потрібні оборонній галузі спеціалісти, які можуть отримувати понад $8000 на місяць. Від цих фахівців залежать оновлення виробів, їх здешевлення, локалізація та відмова від китайських компонентів. На їхній пошук компанії можуть витрачати більше ніж рік.

Розбираємось, чому радіофізики стали «дефіцитними», де їх шукають і які умови їм пропонують. А ще з’ясовуємо, чи достатньо освітніх можливостей для розвитку таких фахівців і які перспективи у них на українському ринку.

📻 Хто такі радіофізики в оборонці і скільки їх

Радіофізики вивчають поширення, приймання та обробку електромагнітних хвиль (радіохвиль), а також розробляють технології, що працюють на їхній основі. Їхня спеціальність — це перетин фізики, електроніки, математики та програмування.

У цивільному житті радіофізики зазвичай працюють у сферах телекомунікацій, мобільного звʼязку, медицини, авіації, космічних технологій, а також розробляють радари, навігаційні системи і програмне забезпечення для обробки сигналів.

Чим займаються радіофізики в оборонці


  • створенням і вдосконаленням засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ);
  • захистом систем звʼязку від перешкод і перехоплення;
  • розробкою радіолокаційних станцій (РЛС), антен, приймачів і передавачів;
  • аналізом сигналів із дронів, супутників і радіостанцій;
  • створенням систем навігації та виявлення цілей.

Спеціалістів, які виконують такі завдання або працюють на перетині кількох напрямів, включно з радіофізичним, на ринку часто називають RF-інженерами.

На DOU кількість вакансій для RF-інженерів зростає останні півтора року. За весь час було опубліковано 259 таких або дотичних вакансій — це небагато, порівняно з іншими спеціалізаціями, як-от Embedded чи Hardware. Водночас попит на цих фахівців зріс — у першому півріччі 2026 року позицій для RF-інженерів було майже втричі більше, ніж в аналогічний період минулого року.

Якщо в першому півріччі 2025 року такі позиції в середньому збирали 3,1 відгука на вакансію, то вже цьогоріч середній показник знизився до 1,9.

Залежно від продукту, команди шукають спеціалістів із різними компетенціями. Серед найпоширеніших напрямів:

  • інженери надвисоких частот (НВЧ);
  • інженери з проєктування НВЧ-плат (8-18 ГГц);
  • фахівці з цифрової обробки сигналів (DSP);
  • інженери з високошвидкісних цифрових інтерфейсів;
  • embedded-інженери;
  • спеціалісти з проєктування антенних систем;
  • інженери з моделювання поширення радіохвиль;
  • фахівці з розробки SDR (Software Defined Radio).

У розробці систем РЕБ і РЕР радіофізики часто відповідають за архітектуру майбутнього виробу. На виробництві саме від радіофізиків залежить 80% технічних рішень, каже Юрій Шельмук, співзасновник компанії Unwave, що спеціалізується на розробці та виробництві рішень у сфері РЕБ, виявлення та протидії БПЛА.

«Фактично це архітектор наших технічних проєктів. Як в ІТ є архітектор програмних продуктів, так у нас є людина, яка формує припущення та гіпотези. Далі все це перетворюється на схемотехніку, мікросхеми, корпус, програмний код і антенні рішення. На виході отримуємо готовий виріб. Тож людина, з якої все починається, — із перших розрахунків, — це і є радіофізик».

Після початку повномасштабної війни зріс попит на завадостійкі антенні системи для БПЛА. У VYTACH, яка розробляє CRP-антени з 2025 року, кажуть, що ринок динамічно розвивається і постійно адаптується під виклики фронту — передусім через розвиток українських та ворожих систем РЕБ. Архітектура рішень та алгоритми цілком і повністю залежать від радіофізиків — на основі фідбеку від військових вони апгрейдять продукти та пробують створити нові.

«Раніше, наприклад, доволі ефективно працювали 4-канальні CRP-антени — це давало змогу бортам долітати до цілі. Зараз це понад вісім каналів, бо середовище настільки перенасичено РЕБ, що попередні версії просто не справляються з відсіканням такої кількості завад. Так само змінюються і алгоритми обробки цифрових сигналів в цих системах. І це — постійна гонка, де розробники CRPA намагаються встигнути за зміною середовища та потребами користувачів», — кажуть у команді.

🧙‍♂️ Що конкретно роблять радіофізики

Робота починається з технічного завдання від замовника, яке аналізує радіофізик. У ТЗ прописують технічні параметри кінцевого виробу. Для РЕБ це, наприклад, діапазон частот, ⁠потужність випромінювання, ширина смуги завади, тип антени, живлення, розміри, вага, бажана вартість і низка інших параметрів.

Отримавши ТЗ, радіофізик разом із математиками проводить розрахунки, після чого до процесу долучаються embedded-інженери, які створюють ПЗ для пристрою. Далі команда збирає прототипи, тестує їх у лабораторії та на полігоні, і лише після цього продукт переходить до передсерійного виробництва.

В команді виробника РЕБ і РЕР Infozahyst, який працює на ринку понад 20 років, дуже важлива робота радіофізиків з алгоритмами, тобто з перехопленими сигналами. HRD компанії Єгор Килимнюк ділиться, що після того як сигнал виявили, локалізували та перехопили, його потрібно розшифрувати — фахівців, які можуть це зробити, дуже бракує.

Компанія Kvertus, яка розробляє рішення радіоелектронної боротьби та розвідки, шукає RF-інженерів і наводить приклад, який спектр завдань мають ці спеціалісти:

  • проєктування та розрахунок РЧ-трактів (від каскадів підсилювачів потужності LNA/PA до фільтрів та змішувачів);
  • моделювання, прототипування та вимірювання характеристик антенних систем;
  • лабораторна верифікація: робота зі спектроаналізаторами, векторними аналізаторами кіл (VNA), осцилографами та генераторами сигналів;
  • аналіз цілісності сигналів (Signal Integrity) та електромагнітної сумісності (EMI/EMC) на платі;
  • інтеграція високочастотних модулів у комплексні бортові системи дронів чи наземних станцій;
  • сlosed-loop розробка: участь у полігонних випробуваннях, збір логів, аналіз невідповідностей, доопрацювання архітектури пристрою.

Якщо у виробників РЕБ і РЕР радіофізики працюють насамперед із сигналами, алгоритмами їх обробки та засобами перехоплення, то у виробників безпілотників їхні завдання інші.

Наприклад, у TAF Industries такі фахівці розробляють антенні системи для дронів і наземних станцій управління. Це теж міждисциплінарні спеціалісти, які мають розуміти фізику електромагнітних процесів, працювати з hardware, знати принципи побудови радіосистем і вміти використовувати програмні інструменти.

«На практиці це означає, що характеристики антени або радіоканалу рахують не лише „на листку“, а й в інструментах на кшталт MATLAB, Octave чи Python, оскільки програмні інструменти дають змогу швидше будувати моделі, порівнювати варіанти, бачити результат візуально й оперативно перевіряти гіпотези.

Також важливе вміння працювати з вимірювальним обладнанням. Для перевірки антенних характеристик потрібен VNA. Зокрема, для оцінення КСХ (коефіцієнт стоячої хвилі), узгодження, S-параметрів і втрат. SDR і спектроаналізатори використовуються для аналізу сигналів, спектра, завад і поведінки системи в радіоефірі», — пояснює HRD у TAF Industries Денис Скринніков.

💵 Які зарплати пропонують радіофізикам

Через гострий дефіцит досвідчених RF-інженерів компанії готові пропонувати їм зарплати, які суттєво перевищують середній рівень на українському ринку. Втім розрив між початківцями та експертами великий. У VYTACH для RF Engineer пропонують $4500-5500, але зазначають, що готові платити більше, якщо кандидат має виняткову експертизу.

В Unwave називають ще вищі суми для досвідчених спеціалістів. За словами співзасновника Юрія Шельмука, зарплати висококваліфікованих радіофізиків стартують від $4000 і можуть перевищувати $7000.

За словами HRD Infozahyst Єгора Килимнюка, джуніор може розраховувати на $800-1200, тоді як досвідчений радіофізик — на $8000 і більше.

Водночас усі співрозмовники сходяться в одному: коли йдеться про фахівців такого рівня, самі гроші не є головним аргументом. Про це говорить і радіофізик Антон (ім’я змінене через анонімність співрозмовника), який з 2011 року працює в оборонній галузі, а нині — на одного з виробників РЕБ. Він під час вибору роботодавця дивиться насамперед на можливості для професійного розвитку:

«Якщо три компанії запропонують мені $6500-7000, я дивитимусь, де мені буде цікавіше. Де є краще обладнання, більше можливостей для розвитку, менше бюрократії. Хорошого радіофізика не можна мотивувати лише високою зарплатою».

Конкуренція за досвідчених радіофізиків між компаніями висока, однак сам ринок дуже закритий. У VYTACH кажуть, що більшість таких спеціалістів уже багато років працюють в одній компанії або науковій установі й живуть у своїй професійній «бульбашці». Тому компанія часто залучає фахівців на проєктну співпрацю, де потрібно зробити частину системи або алгоритму. Так і спеціалісти зберігають інтерес до співпраці та проєктів, і компанія отримує експертизу на під конкретні потреби.

За словами співрозмовників, вирішальну роль у заохоченні кандидатів має технічний директор. Він має якнайкраще пояснити кандидату, який продукт створює компанія, які інженерні виклики доведеться вирішувати, яке обладнання йому можуть надати і чому цей проєкт може бути цікавішим за нинішній.

У Unwave теж підтверджують, що часто шукають радіофізиків на інших проєктах. Однак намагаються не забирати спеціалістів посеред критичних етапів розробки. За словами Юрія Шельмука, керівники компаній можуть напряму домовлятися між собою, щоб інженер спочатку завершив свою частину проєкту і лише після цього переходив до нового роботодавця. Такий підхід він називає «цивілізованим хантингом».

🔍 Чи складно шукати радіофізиків

Наші співрозмовники кажуть, радіофізики та суміжні фахівці — це одна з найвужчих інженерних спеціалізацій на українському ринку. Зазвичай такі вакансії можуть закриватися рік і більше. Рідкісних фахівців, як-от інженерів-проєктувальників надвисоких частот, можна шукати роками.

Як ми уже зауважували, у цій галузі фахівці добре знають одне одного, тому це спрощує пошук:

«Якщо до нас приходить людина, то часто достатньо назвати її прізвище — і половина старожилів ринку вже знає, хто це, над якими проєктами вона працювала, які про неї відгуки як про фахівця, чи комфортно з нею працювати. І відповідно вирішуємо, чи варто вже говорити з людиною про можливий перехід до нас. Ринок дуже вузький», — зазначає HRD компанії Infozahyst Єгор Килимнюк.

Оскільки компанія працює на ринку понад 20 років, радіофізиків у команді вистачає — серед них є досвідчені фахівці, джуніори, а також люди, які виросли безпосередньо в команді.

«У нас є окремий підрозділ, де зібрані найкращі експерти. Вони не залучені до поточних проєктів, а працюють як консультанти та дослідники. Саме там навчають новачків, проводять внутрішні практики та допомагають їм розвиватися. Таке зростання займає приблизно пʼять років».

Зараз в Infozahyst частка радіофізиків та дотичних спеціалістів становить 10-15% команди (точну кількість нині не розкривають, але наприкінці 2025 року в команді було 400 людей).

В «молодших» компаніях дефіцит відчувається гостріше. Наприклад, в Unvawe на команду з 350 фахівців є три радіофізики, коли мало б бути принаймні 10, каже Юрій Шельмук.

«В ідеалі на кожному R&D-проєкті має працювати окремий радіофізик. Зараз у нас один радіофізик припадає на два-три проєкти. І, чесно кажучи, це ще непогана ситуація», — зазначає співзасновник Unvawe.

Він пригадує, що на початку компанія розробляла свої перші рішення без радіофізиків. Команда складалася з ІТ-фахівців, будівельників та інженерів інших спеціальностей, які шукали рішення через постійні експерименти. Каже, якби тоді в команді вже був радіофізик, перший прототип вдалося б створити значно швидше.

«Усе те, до чого ми доходили практикою, нам би просто пояснили: чому це не працює, як воно має працювати і в який бік потрібно рухатися».

У 2024 році в компанії вирішили почати створювати власну компонентну базу, щоб уникнути залежності від готових китайських комплектуючих. Саме тоді Unwave почала залучати радіофізиків, математиків та інших вузькопрофільних спеціалістів.

«Ми хотіли створити власне рішення на основі власної розробки. Але розуміли, що без фахових знань і теоретичних розрахунків зробити цього не зможемо».

Зараз, за його словами, досвідчені радіофізики, яких найчастіше беруть у команди — це люди віком 40+ років, у яких є хоча б чотири роки практичного досвіду.

У компанії VYTACH одна з найскладніших для закриття вакансій — RF (Radio Frequency) Engineer, який проєктує антени, антенні системи та працює з радіосигналами. Компанія вже мала такого спеціаліста, однак після завершення співпраці вакансія знову відкрилася. Її не можуть закрити вже півтора року при пропозиції зарплати від $4500.

«Якщо говорити про вакансії, то для нас це фактично постійний пошук. Навіть якщо ми знайдемо людину, все одно продовжуватимемо шукати далі, тому що таких спеціалістів на ринку дуже мало».

Компанія готова брати на цю роль студентів профільних спеціальностей, але бракує досвідчених інженерів, які могли б їх навчати. Команда підтримує зв’язок з потенційними кандидатами, яких могли б узяти після завершення проєкту. Кажуть, що раз на кілька місяців контактують з ними, щоб зрозуміти, чи готова буде людина перейти до них після завершення.

🪫 Чому такі спеціалісти в дефіциті

До 1991 року Україна була одним із центрів радянської радіофізики, радіоелектроніки та радіолокації. У Києві, Харкові та Львові працювали наукові школи, а університети щороку випускали сотні фахівців для оборонної промисловості, космічної галузі, авіації та звʼязку. Наприклад, факультет радіофізики КНУ існує з 1952 року і був одним із провідних центрів підготовки таких спеціалістів.

Після розпаду СРСР державне замовлення на оборонні та наукові розробки різко скоротилося. Частина підприємств закрилася або втратила фінансування, а зарплати інженерів і науковців стали неконкурентними.

За словами наших співрозмовників, з 2010 року почав зростати український ІТ-ринок. Для молодих фізиків, математиків, електронників і радіотехніків програмування стало значно привабливішим: зарплати були вищими, а карʼєрні перспективи — зрозумілішими. Такий досвід, зокрема, був в одного з наших співрозмовників.

📌 Погляд радіофізика

Антон — радіофізик в одній з українських оборонних компаній (ім’я змінене, прізвище та назву компанії не розкриваємо, оскільки співрозмовник побажав залишитися анонімним). Його шлях у радіотехніку та фізику почався зі школи. Згодом це захоплення переросло в професію — у 2000 році Антон вступив до КНУ імені Шевченка на радіофізичний факультет.

Під час навчання Антон обрав напрям, пов’язаний з оптикою, радіоелектронікою та експериментальною фізикою, а після закінчення університету ще три з половиною роки працював над кандидатською дисертацією. Паралельно займався науковою роботою в університетській лабораторії.

«Ми конструювали різні пристрої, працювали з мікроконтролерами, обробляли дані й програмували. Програмування було обовʼязковою частиною роботи. Тоді я вивчив C і C++. На той час дуже популярною була мова Delphi — нащадок Pascal. Також ми працювали з математичними пакетами Mathcad, MATLAB, Mathematica — усі вони використовувалися для обробки даних і містили елементи програмування. Python тоді ще не був поширений», — розповідає Антон.

Після захисту кандидатської дисертації Антон викладав в університеті та займався наукою. У 2011 році перейшов в оборонну галузь, де працював над тренажерами для військової техніки, комплексами ППО, а згодом — над системами перевірки ракет, радіозв’язку та передавання даних. Після цього перейшов в ІТ, де розробляв вбудовані системи для IoT-пристроїв, алгоритми та програмне забезпечення для мікроконтролерів.

«Усі такі пристрої використовують радіоінтерфейси — Bluetooth, Wi-Fi, LTE, LoRa та інші сучасні стандарти звʼязку. Для їхньої розробки потрібні радіоінженери, які розуміють, як ці технології працюють і як інтегрувати їх у готовий продукт», — пояснює він.

До нинішньої компанії Антон потрапив завдяки професійним контактам, які сформував ще під час роботи над цивільними IoT-проєктами до повномасштабного вторгнення. Багато його одногрупників, натомість, будують карʼєру за кордоном. За словами Антона, у 2000-2010-х роках попиту на радіоінженерів в Україні майже не було: через брак державних замовлень і виробництва вакансій за спеціальністю було небагато. Тому чимало випускників знайшли роботу в європейських та американських компаніях.

«Частина працює у сферах медичної радіофізики, оптики чи комп’ютерних систем. Інші залишилися в радіотехніці й зараз працюють у великих українських defense-компаніях», — каже він.

Співзасновник Unwave Юрій Шельмук додає, що радіофізик без практики працювати не може. А така практика — це щонайменше пʼять-сім років роботи в лабораторіях, із різним обладнанням і над різними завданнями.

«Що ми маємо зараз? Індустрія нарешті перейшла до створення власних продуктів, а не просто до великої вузлової збірки», — пояснює Юрій.

Найскладніше те, що знань, які потрібні радіофізику в оборонці, нині майже ніде не дають, каже HRD компанії Infozahyst Єгор Килимнюк. Тому й у самих компаній, які хотіли б створювати відповідні школи та співпрацювати з вишами, практично зв’язані руки:

«Військові розробки або становлять державну таємницю, або належать до спеціальної інформації, якщо йдеться про дослідження захоплених зразків ворожої техніки. Через це ми навіть не можемо організувати звичні для ІТ хакатони чи практичні навчання. Умовно кажучи, якщо захопили російську ракету, ми не можемо принести її в університет і запропонувати студентам розібратися, як вона працює, як її можна перехопити чи нейтралізувати. Це просто неможливо», — каже HRD.

Проблема і в тому, що критично мало людей можуть навчати інших.

«Тому навіть якщо сьогодні всі підуть вчитися на радіофізиків, цю прогалину ми закриватимемо щонайменше п’ять-десять років», — додає Юрій Шельмук.

👨‍🎓 Що з освітою радіофізиків

Один з викликів для галузі — невелика кількість студентів, які обирають спеціальності, повʼязані з радіофізикою та радіотехнікою.

У КПІ ім. Ігоря Сікорського до них належить спеціальності «Прикладна фізика та наноматеріали» (E6), «Електроніка, електронні комунікації, приладобудування та радіотехніка» (G5), «Інформаційно-вимірювальні технології» (G6), «Автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка» (G7), а також низка міждисциплінарних освітніх програм.

За словами проректорки з навчальної роботи КПІ Тетяни Желяскової, у 2025 році на ці спеціальності вступили 596 студентів, більшість із яких навчаються за державним замовленням. Водночас за останні три-чотири роки кількість вступників скоротилася на 40-50%.

Також знизився й конкурсний бал. Залежно від спеціальності, цьогоріч він становив від 107-132 до 175-200 балів.

У Національному університеті «Львівська політехніка» радіофізичні напрями охоплюють спеціальність «Радіофізика та електроніка», а також суміжні програми з телекомунікацій, електронних систем і фізичної інженерії.

У 2025 році на ці спеціальності вступили близько 100 студентів, каже ректорка університету Наталія Шаховська. Для порівняння, у 2023-2024 роках їх було близько 60, тобто набір зріс майже в півтора раза. Середній конкурсний бал вступників у 2025 році становив 152-155 балів і, за словами ректорки, залишається стабільним протягом останніх років.

Додамо, що зниження прохідних балів — це загалом тенденція останніх років. Нагадаємо, нещодавно DOU аналізував результати НМТ, де показували, як змінився бал з обов’язкових предметів (зокрема математики), а також вибіркових дисциплін. До прикладу, фізику у 2023-2025 роках обирала складати зовсім невелика кількість учасників НМТ — 2-3%. У 2025 році поріг з фізики не подолали 10,5% учасників НМТ (ще у 2024 році таких було 4%).

Однак фізику не обов’язково складати, щоб вступити на профільну спеціальність. Натомість обов’язкова математика, середній бал з якої — найнижчий серед усіх предметів (у 2025 році — 132,3 бала).

Окрім того, що кількість вступників на радіофізичні спеціальності відносно невелика, є й інша проблема — значна частина студентів не доходить до випуску. Наприклад, у КПІ до випуску доходять від 45% до 70%.

«Але варто зазначити, що більшість відсіюється на першому році навчання. На інші спеціальності переходять одиниці, це максимум 2-3% кількості вступників», — зазначає Тетяна Желяскова.

У Львівській політехніці до випуску доходить 70-75% студентів, частина відраховується через складність навчання або переводиться на інші технічні спеціальності.

Університети також відзначають зміну портрета вступника. Хоча загальний рівень підготовки з фізики й математики знизився, ті, хто свідомо обирає радіофізику, демонструють вищу мотивацію та краще розуміють майбутню професію.

У Львівській політехніці додають, що близько 60% випускників працюють за спеціальністю або в суміжних галузях. Найчастіше вони працевлаштовуються в оборонній промисловості, телекомунікаціях, електроніці та hardware-напрямах ІТ.

👀 Чому радіофізичні спеціальності не популярні

У КПІ та Львівській політехніці сходяться на думці, що проблема стосується не лише радіофізики, а загалом інженерної освіти. Серед головних причин:

  • слабша підготовка школярів з фізики та математики;
  • дефіцит учителів фізики;
  • висока складність навчання;
  • популярність ІТ-спеціальностей;
  • недостатня поінформованість про карʼєрні можливості інженерів.

«Найбільш системною проблемою є зниження інтересу до природничо-математичної освіти ще у школі, що посилюється дефіцитом учителів фізики та скороченням можливостей для якісного вивчення предмета. Важливо, що МОН уже розпочало системну роботу з популяризації STEM-напрямів, однак результати таких змін потребують часу, тому проблема залишається актуальною», — пояснює Тетяна Желяскова з КПІ.

Окремим чинником в університетах називають багаторічну популярність ІТ. У КПІ зазначають, що протягом багатьох років ІТ сприймалося як найбільш зрозумілий і швидкий шлях до високооплачуваної роботи. Водночас сучасна електроніка, телекомунікації, мікроелектроніка та радіофізика дедалі більше інтегруються з ІТ, однак це не завжди усвідомлюють абітурієнти.

Ректорка Львівської політехніки теж каже, що багато вступників віддають перевагу ІТ-напрямам, оскільки сприймають їх як більш практичні та перспективні.

🎸 Як популяризувати галузь і де знаходити людей

Швидкого рішення немає, кажуть співрозмовники. Навіть якщо сьогодні збільшити набір студентів, запровадити приватні школи і проводити профорієнтацію, підготовка спеціаліста, який зможе самостійно проєктувати нові системи, займе щонайменше кілька років.

Університети вважають, що інтерес до радіофізики потрібно формувати ще зі школи. У КПІ наголошують на важливості популяризації природничих наук і STEM-освіти, а також відновлення якісної фізичної підготовки школярів.

А в компаніях переконані, що одних змін в освіті недостатньо. Співзасновник Unwave Юрій Шельмук вважає, що державі варто інвестувати не лише в навчальний процес, а й у сучасні наукові лабораторії, адже саме магістранти й аспіранти формують майбутніх висококваліфікованих інженерів.

«Ми готові долучатися, але без системної участі держави цього недостатньо. Компанія не може взяти сто студентів лише для того, щоб їх навчати. Якщо ми повністю переключимо R&D на навчання, то хто тоді займатиметься розробками для фронту?», — каже Юрій.

Поки що умовний резерв для галузі виробники бачать серед інженерів із цивільного сектору. У Kvertus розповідають, що застосовують 360-градусний підхід до рекрутингу і звертають увагу на інженерів із телекомунікацій, розробників IoT-пристроїв, embedded-фахівців, спеціалістів із бездротових технологій, авіоніки, радіонавігації та автомобільної електроніки.

Єгор Килимнюк з Infozahyst додає, що часто потрібні фахівці знаходяться в ІТ-компаніях, які створюють IoT-рішення:

«Наприклад, це Ajax чи Squad. Якщо говорити про Європу, то це може бути, наприклад, Bosch», — пояснює HRD.

Радіофізик Антон вважає, що практичний інтерес до професії потрібно формувати ще в дитинстві. На його думку, варто відроджувати технічні гуртки, радіоаматорські клуби та інженерні спільноти, де школярі могли б не лише вивчати теорію, а й власноруч збирати пристрої, працювати з апаратурою та експериментувати.

«Хороший радіофізик починається із захоплення. Людина має ще зі школи щось паяти, конструювати, збирати власні схеми. Саме такі захоплення потім природно переходять у професію».

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!

👍ПодобаєтьсяСподобалось10
До обраногоВ обраному4
LinkedIn

66 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Компанії вкрай рідко шукають радіофізиків, які б саме займалися моделюванням задачі, побудовою оптимальних трактів зв’язку і вибором антен, і т.п.

Значно частіше хочуть фулстеків, які вміють і НВЧ плати розводити, і драйвери під ядро писати, і користувацький софт, і ще щоб самі паяли прототипи і їздили на полігони. Навіть ті, хто могли б все це робити, вже з 00-х переходили з оборонки в ІТ, де за одні драйвери чи один користувацький софт платять краще, вибір роботи ширший, і без обмежень типу допуску до держтаємниці або відбраковки по наявності родичів з окупованих територій чи неправильної прописки. Когось могла б заманити назад бронь, але і правила бронювання не переписують щомісяця, і знання застарівають, а якоїсь знижки на це компанії не роблять, шукають міфічних неіснуючих фулстеків з нерозривними 5+ років досвіду розробки балістики середньої дальності.

Зараз ситуація потроху покращується, вже почали відділяти залізо окремо від програмування, але це не та сфера де можна знайти готових кадрів, потрібно або вкладатися в навчання, або за кратно більші рейти наймати іноземців.

Як на мене, дистанція між радіофізиком та радіоінженером потрохи скорочується, особливо з розвитком сучасних засобів автоматизації проєктування. А ось гарні знання фізики та математики потрібно мати в обох випадках.

А хто їх має, той може стати успішним в будь-якому з цих напрямків чи швидко перейти в нову сферу, де є чи будуть гарні можливості зростання. Це мені казали мої викладачі 30+ років тому і їх слова не втратили актуальність і сьогодні. Я вважаю, що зробив правильний вибір, обравши радіофізику свого часу в 1991р.

Як казав один мій одногрупник (ми радіофізики випуску 1996р.) фактично всі наші колеги успішно реалізували себе в різних напрямках — від розробки ПЗ в великих IT компаніях (головним чином в продуктових), розробки і виробництва електроніки до власного успішного бізнесу в різних сферах.

До речі я зараз активно наймаю в свою команду в нашій компанії Infineon Technologies — хто зацікавлений в цікавих проєктах в області Mixed signal, Embedded Firmware, High-precision Analog, FPGA — пишіть в Linkedin. В нас працює дуже багато випускників фізичного та радіотехнічного факультетів, робимо цікаві проекти для Автомотів та IoT, маємо сотні міжнародних патентів на винаходи, чудове обладнання світового рівня для продуктивної роботи.

До речі дуже гідна книга.
Я з неї С++ починав вчити.

моя була щось «c++ veni vidi vici» чомусь у 2-х томах чи книжках то є ще без шаблонів і відповідно до stl на що окремо вже попізже було певно зусилля окремо в’їхати

а той початок був десь початок 90-ті випадково купив у якімсь книжковім магазині (чи не єднім) «у області» ))

ЗЫ: ви ж уже не знаєте як то є «їздити у область по магазинам» )) ех молодьожЪ да были люди в наше время не то что нынешнее племя богатыри не вы

ЗЫ: бо я оці раскази за совєцьку ковбасу кращу у світі дуже смішно зустрічаю

Я ріс у невеликому містові, де кілька шахт та завод, а станція юнатів та гурток авіамоделювання чекали на мене 😀 Здається там, було щось, пов’язане з радіотехнікою.
Та й, крім того, були конструктори (у мене щось на кшталт лего), а у хлопців щось з мотрчикамиі ми щось там постійно збирали, була
всяка цікава навколонаукова література від Жуль Верна до Перельмана.
(к)

вважаю усім буде цікаво взнати навіщо взагалі був створений радіофізичний факультет в київському університеті. і чому програма навчання спочатку займала 4 роки. і ні, він створювався не про оборонку і навіть не про радіохвилі в широкому розумінні. удівітєльноє рядом©

і ні, він створювався не про оборонку і навіть не про радіохвилі в широкому розумінні. удівітєльноє рядом©

так це буквально уже як усе в Україні (най величніша країна східної європи) «то лекція для товаришів колхозників» (к) (тм)

навіть гугл ші прямо по гугулу видає прямо

Що вивчає радіофізика
Електромагнітні хвилі (їх поширення та приймання).
Космічне радіовипромінювання.
Квантову електроніку.
Комп’ютерні та інформаційні системи.

А як до ядерної зброї дійде, ото вже буде розквіт фізики )

Клод! Наваліть йому промптів і пайплайнів і все запрацює! 😂
«От коли всі будуть творчо зростати, а працювати буде нема кому — от тоді і телефонуйте» ©

30 років вони нікому не потрібні
зараз їм пропонують всі скарби світу
через 10 років, той хто вибрав цей шлях зараз, знову нікому не потрібен
кінець.

зараз їм пропонують всі скарби світу

... у розмірі 96 тисяч у.є. на рік ))

цікаво скільки у києві однушка у метро стоє?

Їхня спеціальність — це перетин фізики, електроніки, математики та програмування.

брехня ))

Я радіофізик (КНУ Шевченка). Як і більшість моїх однокурсників (90%) успішно працюю в IT (Software Development). Після відвідування DOU Day подумав що варто долучитися до MilTech. Подався на декілька релевантних вакансій — думав що мій солідний досвід PM та освіта радіофізика будуть максимально доречні. Але мені всюди відмовили і пояснили це тим що шукають людей з конкретним та специфічним досвідом. Тому я зробив висновок шо кадри є і все в них добре (як мінімум з менеджментом все ок).

Ой, у нас же є купа дуже цінних спеціальностей: контент-мейкери, бьюті-майстри, блогери, фітнес-тренери і т.д. і т.п.
Може вони зможуть?

Це ви щойно обезцінили перелік (відкритий) професій?

Я знецінив? Якщо оті всі мають в рази більше ніж ті, хто забезпечує фундамент суспільства, то про яке їх знецінення йде мова?

1. На графіку показано, що вакансій всього лише близько сотні (і дуже навряд, що вони рівня junior). Це фактично по одній групі студентів бакалаврату від вступу до випуску (за умови, що нікого не відрахують). І все, місця закінчилися.
2. На «Фізику», «Наноматеріали» і подібне в останні роки на бюджет брали з мінімально можливим балом — аби кафедри не закривати.

Навчалась на радіофізика, перейшла на фізтех в Каразіна. Але 10 років пропрацювала проджектом, і вже нічого не згадаю, ні що вчила, ні куди його прикладати. Бо коли я навчалась, такі люди нікому не потрібні були. А якщо і була робота, то десь при інституті на 0,35 ставки

Компанії готові шукати їх роками і платити $8000

...

У VYTACH для RF Engineer пропонують $4500-5500

...

зарплати висококваліфікованих радіофізиків стартують від $4000

...
Таким чином доходимо до:
www.salaryexpert.com/...​/rf-engineer/ukraine/kiev
861.226 UAH/yr GROSS ($1.7k/mo) для Київу.

наголошують на важливості популяризації природничих наук і STEM-освіти

Найкраща популяризація STEM-освіти це знайомий який працює радіоінженером і має класну машину і дорогу нєдвіжку. Кого завгодно не вийде зробити радіо інженером — таких людей потрібно навчати 10 років. (а не декілька) Якщо в вас немає інженерів — вас ігнорять бо мають краще умови в іншому місці в іншій області, бо їх розум це дозволяє. Коли підростуть нові специ і стануть на ноги будуть також вас ігнорити — забезпечте круті умови, люди з"являться. Закинути на курс 100 людей і зробити з них радіоінженерів теж не вийде, людина має розуміти фізику ще зі школи. І ше нюанс, я наприклад можу розробити будь що до 6 гігагерц, скільки разів мені писали в лінкед ін? — нуль разів. Зато мені писали мільйон разів про розробку ЛЛМ і там не просять приїхати в офіс ловити єбалом шахеди

Пост як із жовтої преси.
Радіофізик який вміє проектувати і обовязково руками щось збирав це +10 досвіду.
Вони ринку внашому не потрібні були 30 років, тепер поки нові навчаться то знову стануть не потрібні.

Не дуже розумію, у чому «жовтизна»? Ми зібрали думки й досвід людей, які працюють у галузі, пояснили проблему освіти та підготовки. Про те, що фахівці «знову стануть не потрібні» — це суб’єктивна думка, а попит на радіофізиків каже про зворотне

У риночка попит сьогодні є, завтра нема. Я дуже добре пам’ятаю часи, коли радіофізики, яких шукали по всій країні і готували зі школи (і купа інших матаноємних спеціальностей) одномоментно стали непотрібними і риночєк порішав, що їм краще торгувать на базарі.
За 30 років просрали мотивацію, наукові школи, освіту, людей, обладнання.
То може ну його в болото, такий риночок і тих, хто в радить перелаштовуватись, бо вітерець в іншу сторону повіяв?

одномоментно стали непотрібними і риночєк порішав, що їм краще торгувать на базарі.

На базарі вони почали торговати не після 1991, а десь починаючи з 1980-х.
До цього в совдепії був термін «вшивий інтелигент», точно описувавший відношення совдепії до науковців і інженерів.
Наприклад, Корольов Сергій Павлович працював в ГУЛАЗІ на Колимі в контрукторському бюро. Тільки вдумайтеся! Конструкторське бюро науковців, фізиків, інженерів в ГУЛАЗІ на Колимі...

Ні-ні, за совєтів було «докторішка» та «інженєрішка», дефіцит на своїй шкурі по повній програмі. Але це вже часи перєстройки, коли совок сипатись почав. Тоді в кооператори софтіну клепать йшли, а от свічнутись в базаряни, може й було, але не масовим явищем.
Це вже потім двірник-кандидат наук нікого не дивував.

Але це вже часи перєстройки, коли совок сипатись почав.

советы в должной мере социалистического реализма успели про всё это в кино снять )) «блондинка за углом» называется 1984-й год

... алиса из будущего 100 лет спустя как раз боролась с космическими пиратами в прошлом 100 лет на зад как раз 84-й ))

Тільки вдумайтеся! Конструкторське бюро науковців, фізиків, інженерів в ГУЛАЗІ на Колимі...

ты пре увеличиваешь страшное слово )) это всего лишь «главное управление исправительно трудовых лагерей»

в Украине после войны тоже понадобятся труд облагораживает человека ))

часи, коли радіофізики, яких шукали по всій країні і готували зі школи (і купа інших матаноємних спеціальностей) одномоментно стали непотрібними і риночєк порішав

не одно моменто )) вони і до цього були фактично не потрібні вже десятки років хоча формально вони там щось числилися у ніі чаво

Потом горбоносый спросил: «А где вы работаете?»
Я ответил.
«Колоссально! — воскликнул горбоносый. — Программист! Нам нужен именно программист. Слушайте, бросайте ваш институт и пошли к нам!»
— «А что у вас есть?»
— «Что у нас есть?» — спросил горбоносый поворачиваясь.
«Алдан-3», — сказал бородатый.
«Богатая машина, — сказал я. — И хорошо работает?»
— «Да как вам сказать...»
— «Понятно», — сказал я.
«Собственно, её ещё не отладили, — сказал бородатый. — Оставайтесь у нас, отладите...»
— «А перевод мы вам в два счёта устроим», — добавил горбоносый.
«А чем вы занимаетесь?» — спросил я.
«Как и вся наука, — сказал горбоносый. — Счастьем человеческим».
— «Понятно, — сказал я. — Что-нибудь с космосом?»
— «И с космосом тоже», — сказал горбоносый.
«От добра добра не ищут», — сказал я.
«Столичный город и приличная зарплата», — сказал бородатый негромко, но я услышал.
«Не надо, — сказал я. — Не надо мерять на деньги».
— «Да нет, я пошутил», — сказал бородатый.
«Это он так шутит, — сказал горбоносый. — Интереснее, чем у нас, вам нигде не будет».
— «Почему вы так думаете?»
— «Уверен».
— «А я не уверен».
Горбоносый усмехнулся. «Мы ещё поговорим на эту тему, — сказал он. — Вы долго пробудете в Соловце?»
— «Дня два максимум».
— «Вот на второй день и поговорим».
Бородатый заявил: «Лично я вижу в этом перст судьбы — шли по лесу и встретили программиста. Мне кажется, вы обречены».
— «Вам действительно так нужен программист?» — спросил я.
«Нам позарез нужен программист».
— «Я поговорю с ребятами, — пообещал я. — Я знаю недовольных».
— «Нам нужен не всякий программист, — сказал горбоносый. — Программисты — народ дефицитный, избаловались, а нам нужен небалованный».
— «Да, это сложнее», — сказал я.
Горбоносый стал загибать пальцы: «Нам нужен программист: а — небалованный, бэ — доброволец, цэ — чтобы согласился жить в общежитии...»
— «Дэ, — подхватил бородатый, — на сто двадцать рублей».
— «А как насчёт крылышек? — спросил я. — Или, скажем, сияния вокруг головы? Один на тысячу!»
— «А нам всего-то один и нужен», — сказал горбоносый.
«А если их всего девятьсот?»
— «Согласны на девять десятых».
(к)
1965 г.

Як популяризувати галузь і де знаходити людей ---- для початку треба знати що у Харкові мінімум два університети мали ( і не знаю зараз чи мають) набагато більш потужні можливості в цій галузі ніж у Києві чи Львові.

Та як популяризувати: людина має бачити, що те, що вона з дитинства сушить мозги виллється в пристойне житло з машиною, а не в 0.75 мінімальної ставки.
У 80-ті дітей по всяким гурткам тягали, з дитинства таланти шукали. Правда потім з заробітками було туго, ну от...

У 80-ті дітей по всяким гурткам тягали,

тягали не тому що це аж так щоб збільшувало шанси мати машину-квартиру-дачу і гідну зарплату (як той Грєбєнщіков співав — Я інженєр за сотню рублєй і больше я нє получу), а просто суспільство жило фактично в ізольованій бульбашці, купувало пшеницю (і багато-багато чого ще ) в Канаді за нафтодолари і займатися (суспільство) могло фактично будь-чим з будь-якою якістю.

таланти шукали.

щоб за ті самі нафтодолари від кап. країн зброю робити проти них же самих. —нікого зараз не нагадує?
Тобто я б облишив ці «а ось раніше за царя леоніда ілліча займалися, а зараз ніт ». Бо то була інша епоха —суміш невігластва та потужних технологій. Ми власне цю суміш на собі і куштуємо, ми ж перейшли фактично в табір кап країн, а расіянці залишилися ментальними спадкоємцями совка.
PS Працював я колись в НДІ фізики, і чув ці байки як за совєтів, щоб прочитати та хоча б дізнатися, що в науковій статті написано (від старту до фатичного ознайомлення) проходило 4-5 міс, бо то через відповідні відділи йшло та перекладачів, а скільки фактичо статей треба переглянути, щоб знайти те, що треба і відповідно скільки це часу займало. І це тільки так —вершечок айсбергу.

щоб за ті самі нафтодолари від кап. країн зброю робити проти них же самих. —нікого зараз не нагадує?

Так, для того і шукали, конкуренція вона така. Але поінт не в тому: якщо суспільство не цінує тих, хто забезпечує його базове функціонування, то катаклізм неминучий, що і спостерігаємо, особисто я вдруге. Раз люди науки та праці у нас зневажені, то щож...

Раз люди науки та праці у нас зневажені

загалом людей праці тут якраз у шоколаді при чом у прямом значенні не у переносному як то відкрий тему за вартість ремонту квартир навіть тут на доу ))

загалом людей праці тут якраз у шоколаді

До війни було дуже місцями. Зараз, коли мільйони мужиків позабирали на війну або виїхали, починають нормально платить.

До війни було дуже місцями.

так якраз на кінець війни... ні стоп навпаки якраз напередодні бо я закрив усі справи десь до листопада і мені здається їхав у самольот уже новим щойно відкритим бориспільським шосе яке щойно відкрили до чергової річниці Великої Жовтневої Соціалістичної Революції

... тож напеперодні якраз 21-й рік я мав досвід з будівельними ремонтинками там у києві (столиця України лівий берег не центр будинки бізнес класу) і розповів їм якось слово за слово скільки мають ремонтики будівельники тут у штатах по годинах і як помножити на 2080 годин на рік теоретично скільки на рік і відповідно як поділити на 12 скільки на місяць щоб розуміти по українські

... то вони не повірили ))

Расскажи такую сказку крепостному мужику — хмыкнет с сомнением, утрет рукавом сопли да и пойдет, ни слова не говоря, только оглядываясь на доброго, трезвого, да только — эх, беда-то какая! — тронутого умом благородного дона.
(к)

я думаю тут на доу можна підняти ту саму інформацію тут на форумі була тема за вартість ремонту в Україні

починають нормально платить.

тут трохи не зовсім як є бо ж економіка дуже хитра наука як то саме чисто наука числа закони (не закони Божі як людська брехня) які просто так не обійдеш і вони просто працюють чи за командою чи без

... тож «починають нормально платить» історія швидко дійшла до свого піку і далі просто обвалилася як то саме як _обвалилася_ бо ж питання стало не те як «нема дурних»

нормально платить.

але «ринок» власне просто закінчився просто досягши дна

... бо реальний попит на «ремонт по Українські» вартістю дорожче за саму базову нерухомість «без ремонту від забудовника» він просто виявився не те щоби «не бездонним» а на справді досить чітко і дуже чітко обмеженим

ЗЫ: при чому за то є як анекдот «усі згодні за 1 млн доларів переспати з першим ліпшим тож гіпотетично ми тут усі міліонери а реально...» (к)

... так само як і реальність України дана прямо у реальності як є ))

Кирило Буданов (тут голова офісу Президента України Зеленського) заявив що невикористаний потенціал українського оборонного промислового комплексу (ОПК України) становить 30 млрд доларів США. Про це він повідомив під час зустрічі з європейським комісаром з питань оборони і космосу Андрюсом Кубілюсом у липні 2026-го року.

тож гіпотетично ти все правильно пишеш )) я перевіряв

Ми власне цю суміш на собі і куштуємо, ми ж перейшли фактично в табір кап країн, а расіянці залишилися ментальними спадкоємцями совка.

Вони теж в капіталістичному таборі. Я б сказав, що у нас різні ідоли, а звідти різні духові хвороби.

Бо то була інша епоха —суміш невігластва та потужних технологій.

брехня )) потужних технологій якраз не було за що ворожий табір окремо не те щоби дізнався але зробив дуже сміливе припущення що совок на справді не вміє у технології а отже потрібно просто нав’язати йому «гонку технологій» також назвавши то є «гонка озброєнь» «щоб ні хто не здогадався» (к) (тм)

і стало так і совок надірвався бо совок на справді не умів у технологій бо «потужних технологій» потребувало щось що совок зробити уже не міг суто ідеологічно

селяві просто бізнес

PS Працював я колись в НДІ фізики, і чув ці байки як за совєтів

«Партия учит нас, что газы при нагревании расширяются»

ми ж перейшли фактично в табір кап країн, а расіянці залишилися ментальними спадкоємцями совка.

брехня )) ні хто ні куди не «перейшли» ))

з дитинства таланти шукали.

и про это ссср тоже успел кино снять ))

www.youtube.com/...​watch?v=HKFt_vwqc9w&t=399

равно как и общая критика общей системы образования

и это 63-й год тов. гагарин только только полетел в космос орбитальная станция «мир» появится только через 20+ лет

Я ріс у невеликому містові, де кілька шахт та завод, а станція юнатів та гурток авіамоделювання чекали на мене 😀 Здається там, було щось, пов’язане з радіотехнікою.
Та й, крім того, були конструктори (у мене щось на кшталт лего), а у хлопців щось з мотрчикамиі ми щось там постійно збирали, була
всяка цікава навколонаукова література від Жуль Верна до Перельмана. Ну і весь клас обговорював як робити взривпакет. Я вважаю, що все-таки до стему готували з дитинства.

Не мали. Але понтів мали багато.

Вам хоч платять за шлак що пишете?

Я просто знаю, яка ситуація з кваліфікацією радіоінженерів-високочастотників із харківських вузів була і є. А Ви одразу сприймаєте констатацію фактів дуже хворобливо і починаєте хамити на рівному місці. Невисокочастотники і ембеддери звідти — прекрасні специ. На жаль, сильних високочастотників-випускників звідти не зустрічав з 1990 року. Є люди з харкова з непоганими і навіть чудовими скілами у НВЧ, але вони вчилися самі і вузи їм нічого не дали у цій галузі.

Я відповів на ваше хамство вище. І не тільки мені. Вибірка дуже вузька у вас. Крім того у Харкові я б сказав не два а мінімум три виша вищого або такого ж рівня ніж у Києві чи Львові.
А ще про те що дитина має знати що буде будинок и машина завчасно. І таке подібне. Я це мав на увазі про шлак. Світ змінюється

1. Не варто переносити прийоми т.зв. «чорної риторики» на дискусії в інтернеті. Бо коли вони застосовуються в усній дискусії, то хтось може забути авторство слів і їх легко перекрутити або приписати опоненту те, що він не говорив. В інтенеті всім все видно: хто, коли і що написав. А тому... про які

будинок и машина завчасно

Ви говорите? Ви хоч гляньте, хто про це написав. Сподіваюся, Ви здатні визнавати власну неуважність і своє початкове хамство по відношенню до мене. Як і приписування мені хамства по відношенню до інших людей. Також сподіваюся, що Ви здатні не лише визнати свої помилки і неуважність, а й вибачитися за них і подальше хамство.

Крім того у Харкові я б сказав не два а мінімум три виша вищого або такого ж рівня ніж у Києві чи Львові.

2. Скільки людей — стільки думок. Але наявність думки, що відрізняється від Вашої — не привід хамити і робити безапеляційні заяви у стверджувальній формі, типу

Вибірка дуже вузька у вас.

Не у тому Ви положенні і не на тому «рівні», щоб оцінювати, що моя вибірка вужча за Вашу.

Шановна Даріє!
На превеликий жаль, Ви трішечки плутаєте радіофізиків і радіоінженерів. І не зовсім володієте інформацією про ситуацію на miltech ринку, бо взагалі б не писали про деякі з «компаній» у статті та не дослухалися до некомпетентних «думок» їх представників. Лише одна згадка про ці компанії є диким «зашкваром» серед професійних радіоінженерів, котрі знають «рівень» їх т.зв. «технічних спеціалістів» та непорядність і некомпетентність керівництва.
Далеко не кожного радіофізика можна довчити до радіоінженера, який зможе розробити навіть відносно простий і закінчений радіочастотний пристрій. Тут я абсолютно згоден з Олександром Вашуленком. Просто радіофізик радіоінженера не замінить і не зможе компенсувати його відсутність. Більше того, я не один десяток разів стикався з тим, що дуже недурні радіофізики видавали таку дичину, яку не видав би навіть тупий радіоінженер з мінімальним досвідом практичної роботи.

Дякую за ваш фідбек, ми давали статтю на перегляд фахівцям з галузі, щоб уникнути плутанини. Але може бути таке, що й вимоги до фахівців відрізняються на ринку, залежно від компанії. Щодо некомпетентних компаній — будемо вдячні, якщо ви поділитеся назвами, щоб ми могли перевірити цю інформацію і не звертатися до них в майбутньому (можна в особисті повідомлення чи на пошту)

ми давали статтю на перегляд фахівцям з галузі

огласітє вєсь спісок пожалуйста будь ласка!

попит на радіофізиків каже про зворотне

Закінчив радіофак в Каразіна з червоним дипломом. Навіть писав дисертацію «Розповсюдження широкосмугових сигналів в стохастично-неоднорідних середовищах» (тобто радіолокація в поганих погодних умовах — дощ, сніг, туман). Але без досвіду роботи з Altium Designer, KiCad, Altair FEKO, Ansys HFSS, CST Studio, тощо (бо такого ПЗ у ті часи ще не було — ми все обчислювали на Fortran))).
Почитав цю статтю і вирішив перевірити наявність попиту. Написав у п’ять компаній які розмістили на DOU/djinni RF-вакансії. Питав — чи готові вони брати людей з теоретичною базою і навчати працювати у потрібних застосунках. Чотири не відповіли взагалі. П’ята написали «надайте інформацію про себе, ми потім вам відповімо» і теж потім не відповіли.
Так що інформація у статті про дуже великий попит на радіофізиків м’якого кажучи не відповідає реальності.

Так що інформація у статті про дуже великий попит на радіофізиків м’якого кажучи не відповідає реальності.

по научному «брехня» та «імітація бурной дєятєльності» спеціально обученими комсомольцями активістами «радяньске наше краще у світі і наша оборонка така оборонка що бракує 100500 радіо фізиків (фізиків? до чого тут фізики узагалі?) по 100500 кожному»

ЗЫ: з часів ссср не змінилося до речі прямо зараз ви тим самим «підходом» можете прямо спостерігати чінів

Цікаво додати статистику щодо балів та кількості вступників на фізичний факультет та факультет електроніки ЛНУ Франка.

на цьогорічному випускному тестуванні фізику складало три відсотки випускників, хімію — один відсоток.
-----
щодо фізики
Загальна кількість учасників: 11 222 особи (в Україні та за кордоном).Кількість 200-бальників: 51 учасник.

Пригадую список абітурієнтів на радіофізичний факультет Київського універу в 1993 році (ті корпуси, що на проспекті Глушкова біля ВДНГ). Був недобір абітурієнтів. Мене це здивувало, і пішов поступати у КВІРТУ ППО на програміста.

Я, як і Антон, навчався на радіофізичному факультеті в КНУ, причому досить непогано. То з нашого випуску в ~100 людей працювати з подібним могло б 3-5 людей. Це дуже специфічні навички, які вивчають на кількох курсах, а компаніям потрібні вже готові спеціалісти з них. Тут компаніям хіба хороших інженерів шукати і проводити для них це навчання, бо 1000$ зарплати для джуна хоч і виглядає привабливо на фоні інших, але в нас у більшості після випуску вже було кілька років досвіду в ІТ і, відповідно, вища зарплата. І джуна, навіть якщо він має відмінні знання радіофізики, ніхто не зробить архітектором відразу — це дурість. Коротше, класика ринку — потрібно ставати відразу досвідченим фізиком.

Та нас тут багато таких, у 2014 випустився і з тих пір купу людей із РФФ зустрічав в ІТ і дотичних.

Тож зараз саме час вступати на радіо-технічний факультет в КПІ ?

Ні, зараз потрібно стати досвідченим фізиком

побудувати машину часу і повернутись в минуле, щоб вступити на радіо-технічний факультет в КПІ

І купити біткоїн хоча б по 300 баксів

Але перед тим зганяти в майбутнє подивитись як довго буде потрібна вакансія.

бачу людина теж те кіно дивилась

Нн знаю про яке кіно, просто я
на свої очі бачив, як люди вкладались в матаноємні спеціальності, а потім трусами на базарі торгували.
В 90-ті, коли я робив свої перші електронні поробки, я за транзисторами бігав на базар і у мужиків можна було отримати чудову консультацію.

щоб вступити на радіо-технічний факультет в КПІ

ем... я канєшно не те щоби протів но якщо подумать то може якийсь там міт буде таки більше сенс якщо вже справді у минуле можна ))

Не той вже РТФ, ой, не той... ))

Підписатись на коментарі