Компанії готові шукати їх роками і платити $8000 — хто такі радіофізики і чому їх бракує в оборонці

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Радіофізики — рідкісні й потрібні оборонній галузі спеціалісти, які можуть отримувати понад $8000 на місяць. Від цих фахівців залежать оновлення виробів, їх здешевлення, локалізація та відмова від китайських компонентів. На їхній пошук компанії можуть витрачати більше ніж рік.

Розбираємось, чому радіофізики стали «дефіцитними», де їх шукають і які умови їм пропонують. А ще з’ясовуємо, чи достатньо освітніх можливостей для розвитку таких фахівців і які перспективи у них на українському ринку.

📻 Хто такі радіофізики в оборонці і скільки їх

Радіофізики вивчають поширення, приймання та обробку електромагнітних хвиль (радіохвиль), а також розробляють технології, що працюють на їхній основі. Їхня спеціальність — це перетин фізики, електроніки, математики та програмування.

У цивільному житті радіофізики зазвичай працюють у сферах телекомунікацій, мобільного звʼязку, медицини, авіації, космічних технологій, а також розробляють радари, навігаційні системи і програмне забезпечення для обробки сигналів.

Спеціалістів, які виконують такі завдання або працюють на перетині кількох напрямів, включно з радіофізичним, на ринку часто називають RF-інженерами.

На DOU кількість вакансій для RF-інженерів зростає останні півтора року. За весь час було опубліковано 259 таких або дотичних вакансій — це небагато, порівняно з іншими спеціалізаціями, як-от Embedded чи Hardware. Водночас попит на цих фахівців зріс — у першому півріччі 2026 року позицій для RF-інженерів було майже втричі більше, ніж в аналогічний період минулого року.

Якщо в першому півріччі 2025 року такі позиції в середньому збирали 3,1 відгука на вакансію, то вже цьогоріч середній показник знизився до 1,9.

Залежно від продукту, команди шукають спеціалістів із різними компетенціями. Серед найпоширеніших напрямів:

• інженери надвисоких частот (НВЧ);
• інженери з проєктування НВЧ-плат (8-18 ГГц);
• фахівці з цифрової обробки сигналів (DSP);
• інженери з високошвидкісних цифрових інтерфейсів;
• embedded-інженери;
• спеціалісти з проєктування антенних систем;
• інженери з моделювання поширення радіохвиль;
• фахівці з розробки SDR (Software Defined Radio).

У розробці систем РЕБ і РЕР радіофізики часто відповідають за архітектуру майбутнього виробу. На виробництві саме від радіофізиків залежить 80% технічних рішень, каже Юрій Шельмук, співзасновник компанії Unwave, що спеціалізується на розробці та виробництві рішень у сфері РЕБ, виявлення та протидії БПЛА.

«Фактично це архітектор наших технічних проєктів. Як в ІТ є архітектор програмних продуктів, так у нас є людина, яка формує припущення та гіпотези. Далі все це перетворюється на схемотехніку, мікросхеми, корпус, програмний код і антенні рішення. На виході отримуємо готовий виріб. Тож людина, з якої все починається, — із перших розрахунків, — це і є радіофізик».

Після початку повномасштабної війни зріс попит на завадостійкі антенні системи для БПЛА. У VYTACH, яка розробляє CRP-антени з 2025 року, кажуть, що ринок динамічно розвивається і постійно адаптується під виклики фронту — передусім через розвиток українських та ворожих систем РЕБ. Архітектура рішень та алгоритми цілком і повністю залежать від радіофізиків — на основі фідбеку від військових вони апгрейдять продукти та пробують створити нові.

«Раніше, наприклад, доволі ефективно працювали 4-канальні CRP-антени — це давало змогу бортам долітати до цілі. Зараз це понад вісім каналів, бо середовище настільки перенасичено РЕБ, що попередні версії просто не справляються з відсіканням такої кількості завад. Так само змінюються і алгоритми обробки цифрових сигналів в цих системах. І це — постійна гонка, де розробники CRPA намагаються встигнути за зміною середовища та потребами користувачів», — кажуть у команді.

🧙‍♂️ Що конкретно роблять радіофізики

Робота починається з технічного завдання від замовника, яке аналізує радіофізик. У ТЗ прописують технічні параметри кінцевого виробу. Для РЕБ це, наприклад, діапазон частот, ⁠потужність випромінювання, ширина смуги завади, тип антени, живлення, розміри, вага, бажана вартість і низка інших параметрів.

Отримавши ТЗ, радіофізик разом із математиками проводить розрахунки, після чого до процесу долучаються embedded-інженери, які створюють ПЗ для пристрою. Далі команда збирає прототипи, тестує їх у лабораторії та на полігоні, і лише після цього продукт переходить до передсерійного виробництва.

В команді виробника РЕБ і РЕР Infozahyst, який працює на ринку понад 20 років, дуже важлива робота радіофізиків з алгоритмами, тобто з перехопленими сигналами. HRD компанії Єгор Килимнюк ділиться, що після того як сигнал виявили, локалізували та перехопили, його потрібно розшифрувати — фахівців, які можуть це зробити, дуже бракує.

Компанія Kvertus, яка розробляє рішення радіоелектронної боротьби та розвідки, шукає RF-інженерів і наводить приклад, який спектр завдань мають ці спеціалісти:

• проєктування та розрахунок РЧ-трактів (від каскадів підсилювачів потужності LNA/PA до фільтрів та змішувачів);
• моделювання, прототипування та вимірювання характеристик антенних систем;
• лабораторна верифікація: робота зі спектроаналізаторами, векторними аналізаторами кіл (VNA), осцилографами та генераторами сигналів;
• аналіз цілісності сигналів (Signal Integrity) та електромагнітної сумісності (EMI/EMC) на платі;
• інтеграція високочастотних модулів у комплексні бортові системи дронів чи наземних станцій;
• сlosed-loop розробка: участь у полігонних випробуваннях, збір логів, аналіз невідповідностей, доопрацювання архітектури пристрою.

Якщо у виробників РЕБ і РЕР радіофізики працюють насамперед із сигналами, алгоритмами їх обробки та засобами перехоплення, то у виробників безпілотників їхні завдання інші.

Наприклад, у TAF Industries такі фахівці розробляють антенні системи для дронів і наземних станцій управління. Це теж міждисциплінарні спеціалісти, які мають розуміти фізику електромагнітних процесів, працювати з hardware, знати принципи побудови радіосистем і вміти використовувати програмні інструменти.

«На практиці це означає, що характеристики антени або радіоканалу рахують не лише „на листку“, а й в інструментах на кшталт MATLAB, Octave чи Python, оскільки програмні інструменти дають змогу швидше будувати моделі, порівнювати варіанти, бачити результат візуально й оперативно перевіряти гіпотези.

Також важливе вміння працювати з вимірювальним обладнанням. Для перевірки антенних характеристик потрібен VNA. Зокрема, для оцінення КСХ (коефіцієнт стоячої хвилі), узгодження, S-параметрів і втрат. SDR і спектроаналізатори використовуються для аналізу сигналів, спектра, завад і поведінки системи в радіоефірі», — пояснює HRD у TAF Industries Денис Скринніков.

💵 Які зарплати пропонують радіофізикам

Через гострий дефіцит досвідчених RF-інженерів компанії готові пропонувати їм зарплати, які суттєво перевищують середній рівень на українському ринку. Втім розрив між початківцями та експертами великий. У VYTACH для RF Engineer пропонують $4500-5500, але зазначають, що готові платити більше, якщо кандидат має виняткову експертизу.

В Unwave називають ще вищі суми для досвідчених спеціалістів. За словами співзасновника Юрія Шельмука, зарплати висококваліфікованих радіофізиків стартують від $4000 і можуть перевищувати $7000.

За словами HRD Infozahyst Єгора Килимнюка, джуніор може розраховувати на $800-1200, тоді як досвідчений радіофізик — на $8000 і більше.

Водночас усі співрозмовники сходяться в одному: коли йдеться про фахівців такого рівня, самі гроші не є головним аргументом. Про це говорить і радіофізик Антон (ім’я змінене через анонімність співрозмовника), який з 2011 року працює в оборонній галузі, а нині — на одного з виробників РЕБ. Він під час вибору роботодавця дивиться насамперед на можливості для професійного розвитку:

«Якщо три компанії запропонують мені $6500-7000, я дивитимусь, де мені буде цікавіше. Де є краще обладнання, більше можливостей для розвитку, менше бюрократії. Хорошого радіофізика не можна мотивувати лише високою зарплатою».

Конкуренція за досвідчених радіофізиків між компаніями висока, однак сам ринок дуже закритий. У VYTACH кажуть, що більшість таких спеціалістів уже багато років працюють в одній компанії або науковій установі й живуть у своїй професійній «бульбашці». Тому компанія часто залучає фахівців на проєктну співпрацю, де потрібно зробити частину системи або алгоритму. Так і спеціалісти зберігають інтерес до співпраці та проєктів, і компанія отримує експертизу на під конкретні потреби.

За словами співрозмовників, вирішальну роль у заохоченні кандидатів має технічний директор. Він має якнайкраще пояснити кандидату, який продукт створює компанія, які інженерні виклики доведеться вирішувати, яке обладнання йому можуть надати і чому цей проєкт може бути цікавішим за нинішній.

У Unwave теж підтверджують, що часто шукають радіофізиків на інших проєктах. Однак намагаються не забирати спеціалістів посеред критичних етапів розробки. За словами Юрія Шельмука, керівники компаній можуть напряму домовлятися між собою, щоб інженер спочатку завершив свою частину проєкту і лише після цього переходив до нового роботодавця. Такий підхід він називає «цивілізованим хантингом».

🔍 Чи складно шукати радіофізиків

Наші співрозмовники кажуть, радіофізики та суміжні фахівці — це одна з найвужчих інженерних спеціалізацій на українському ринку. Зазвичай такі вакансії можуть закриватися рік і більше. Рідкісних фахівців, як-от інженерів-проєктувальників надвисоких частот, можна шукати роками.

Як ми уже зауважували, у цій галузі фахівці добре знають одне одного, тому це спрощує пошук:

«Якщо до нас приходить людина, то часто достатньо назвати її прізвище — і половина старожилів ринку вже знає, хто це, над якими проєктами вона працювала, які про неї відгуки як про фахівця, чи комфортно з нею працювати. І відповідно вирішуємо, чи варто вже говорити з людиною про можливий перехід до нас. Ринок дуже вузький», — зазначає HRD компанії Infozahyst Єгор Килимнюк.

Оскільки компанія працює на ринку понад 20 років, радіофізиків у команді вистачає — серед них є досвідчені фахівці, джуніори, а також люди, які виросли безпосередньо в команді.

«У нас є окремий підрозділ, де зібрані найкращі експерти. Вони не залучені до поточних проєктів, а працюють як консультанти та дослідники. Саме там навчають новачків, проводять внутрішні практики та допомагають їм розвиватися. Таке зростання займає приблизно пʼять років».

Зараз в Infozahyst частка радіофізиків та дотичних спеціалістів становить 10-15% команди (точну кількість нині не розкривають, але наприкінці 2025 року в команді було 400 людей).

В «молодших» компаніях дефіцит відчувається гостріше. Наприклад, в Unvawe на команду з 350 фахівців є три радіофізики, коли мало б бути принаймні 10, каже Юрій Шельмук.

«В ідеалі на кожному R&D-проєкті має працювати окремий радіофізик. Зараз у нас один радіофізик припадає на два-три проєкти. І, чесно кажучи, це ще непогана ситуація», — зазначає співзасновник Unvawe.

Він пригадує, що на початку компанія розробляла свої перші рішення без радіофізиків. Команда складалася з ІТ-фахівців, будівельників та інженерів інших спеціальностей, які шукали рішення через постійні експерименти. Каже, якби тоді в команді вже був радіофізик, перший прототип вдалося б створити значно швидше.

«Усе те, до чого ми доходили практикою, нам би просто пояснили: чому це не працює, як воно має працювати і в який бік потрібно рухатися».

У 2024 році в компанії вирішили почати створювати власну компонентну базу, щоб уникнути залежності від готових китайських комплектуючих. Саме тоді Unwave почала залучати радіофізиків, математиків та інших вузькопрофільних спеціалістів.

«Ми хотіли створити власне рішення на основі власної розробки. Але розуміли, що без фахових знань і теоретичних розрахунків зробити цього не зможемо».

Зараз, за його словами, досвідчені радіофізики, яких найчастіше беруть у команди — це люди віком 40+ років, у яких є хоча б чотири роки практичного досвіду.

У компанії VYTACH одна з найскладніших для закриття вакансій — RF (Radio Frequency) Engineer, який проєктує антени, антенні системи та працює з радіосигналами. Компанія вже мала такого спеціаліста, однак після завершення співпраці вакансія знову відкрилася. Її не можуть закрити вже півтора року при пропозиції зарплати від $4500.

«Якщо говорити про вакансії, то для нас це фактично постійний пошук. Навіть якщо ми знайдемо людину, все одно продовжуватимемо шукати далі, тому що таких спеціалістів на ринку дуже мало».

Компанія готова брати на цю роль студентів профільних спеціальностей, але бракує досвідчених інженерів, які могли б їх навчати. Команда підтримує зв’язок з потенційними кандидатами, яких могли б узяти після завершення проєкту. Кажуть, що раз на кілька місяців контактують з ними, щоб зрозуміти, чи готова буде людина перейти до них після завершення.

🪫 Чому такі спеціалісти в дефіциті

До 1991 року Україна була одним із центрів радянської радіофізики, радіоелектроніки та радіолокації. У Києві, Харкові та Львові працювали наукові школи, а університети щороку випускали сотні фахівців для оборонної промисловості, космічної галузі, авіації та звʼязку. Наприклад, факультет радіофізики КНУ існує з 1952 року і був одним із провідних центрів підготовки таких спеціалістів.

Після розпаду СРСР державне замовлення на оборонні та наукові розробки різко скоротилося. Частина підприємств закрилася або втратила фінансування, а зарплати інженерів і науковців стали неконкурентними.

За словами наших співрозмовників, з 2010 року почав зростати український ІТ-ринок. Для молодих фізиків, математиків, електронників і радіотехніків програмування стало значно привабливішим: зарплати були вищими, а карʼєрні перспективи — зрозумілішими. Такий досвід, зокрема, був в одного з наших співрозмовників.

Співзасновник Unwave Юрій Шельмук додає, що радіофізик без практики працювати не може. А така практика — це щонайменше пʼять-сім років роботи в лабораторіях, із різним обладнанням і над різними завданнями.

«Що ми маємо зараз? Індустрія нарешті перейшла до створення власних продуктів, а не просто до великої вузлової збірки», — пояснює Юрій.

Найскладніше те, що знань, які потрібні радіофізику в оборонці, нині майже ніде не дають, каже HRD компанії Infozahyst Єгор Килимнюк. Тому й у самих компаній, які хотіли б створювати відповідні школи та співпрацювати з вишами, практично зв’язані руки:

«Військові розробки або становлять державну таємницю, або належать до спеціальної інформації, якщо йдеться про дослідження захоплених зразків ворожої техніки. Через це ми навіть не можемо організувати звичні для ІТ хакатони чи практичні навчання. Умовно кажучи, якщо захопили російську ракету, ми не можемо принести її в університет і запропонувати студентам розібратися, як вона працює, як її можна перехопити чи нейтралізувати. Це просто неможливо», — каже HRD.

Проблема і в тому, що критично мало людей можуть навчати інших.

«Тому навіть якщо сьогодні всі підуть вчитися на радіофізиків, цю прогалину ми закриватимемо щонайменше п’ять-десять років», — додає Юрій Шельмук.

👨‍🎓 Що з освітою радіофізиків

Один з викликів для галузі — невелика кількість студентів, які обирають спеціальності, повʼязані з радіофізикою та радіотехнікою.

У КПІ ім. Ігоря Сікорського до них належить спеціальності «Прикладна фізика та наноматеріали» (E6), «Електроніка, електронні комунікації, приладобудування та радіотехніка» (G5), «Інформаційно-вимірювальні технології» (G6), «Автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка» (G7), а також низка міждисциплінарних освітніх програм.

За словами проректорки з навчальної роботи КПІ Тетяни Желяскової, у 2025 році на ці спеціальності вступили 596 студентів, більшість із яких навчаються за державним замовленням. Водночас за останні три-чотири роки кількість вступників скоротилася на 40-50%.

Також знизився й конкурсний бал. Залежно від спеціальності, цьогоріч він становив від 107-132 до 175-200 балів.

У Національному університеті «Львівська політехніка» радіофізичні напрями охоплюють спеціальність «Радіофізика та електроніка», а також суміжні програми з телекомунікацій, електронних систем і фізичної інженерії.

У 2025 році на ці спеціальності вступили близько 100 студентів, каже ректорка університету Наталія Шаховська. Для порівняння, у 2023-2024 роках їх було близько 60, тобто набір зріс майже в півтора раза. Середній конкурсний бал вступників у 2025 році становив 152-155 балів і, за словами ректорки, залишається стабільним протягом останніх років.

Додамо, що зниження прохідних балів — це загалом тенденція останніх років. Нагадаємо, нещодавно DOU аналізував результати НМТ, де показували, як змінився бал з обов’язкових предметів (зокрема математики), а також вибіркових дисциплін. До прикладу, фізику у 2023-2025 роках обирала складати зовсім невелика кількість учасників НМТ — 2-3%. У 2025 році поріг з фізики не подолали 10,5% учасників НМТ (ще у 2024 році таких було 4%).

Однак фізику не обов’язково складати, щоб вступити на профільну спеціальність. Натомість обов’язкова математика, середній бал з якої — найнижчий серед усіх предметів (у 2025 році — 132,3 бала).

Окрім того, що кількість вступників на радіофізичні спеціальності відносно невелика, є й інша проблема — значна частина студентів не доходить до випуску. Наприклад, у КПІ до випуску доходять від 45% до 70%.

«Але варто зазначити, що більшість відсіюється на першому році навчання. На інші спеціальності переходять одиниці, це максимум 2-3% кількості вступників», — зазначає Тетяна Желяскова.

У Львівській політехніці до випуску доходить 70-75% студентів, частина відраховується через складність навчання або переводиться на інші технічні спеціальності.

Університети також відзначають зміну портрета вступника. Хоча загальний рівень підготовки з фізики й математики знизився, ті, хто свідомо обирає радіофізику, демонструють вищу мотивацію та краще розуміють майбутню професію.

У Львівській політехніці додають, що близько 60% випускників працюють за спеціальністю або в суміжних галузях. Найчастіше вони працевлаштовуються в оборонній промисловості, телекомунікаціях, електроніці та hardware-напрямах ІТ.

👀 Чому радіофізичні спеціальності не популярні

У КПІ та Львівській політехніці сходяться на думці, що проблема стосується не лише радіофізики, а загалом інженерної освіти. Серед головних причин:

• слабша підготовка школярів з фізики та математики;
• дефіцит учителів фізики;
• висока складність навчання;
• популярність ІТ-спеціальностей;
• недостатня поінформованість про карʼєрні можливості інженерів.

«Найбільш системною проблемою є зниження інтересу до природничо-математичної освіти ще у школі, що посилюється дефіцитом учителів фізики та скороченням можливостей для якісного вивчення предмета. Важливо, що МОН уже розпочало системну роботу з популяризації STEM-напрямів, однак результати таких змін потребують часу, тому проблема залишається актуальною», — пояснює Тетяна Желяскова з КПІ.

Окремим чинником в університетах називають багаторічну популярність ІТ. У КПІ зазначають, що протягом багатьох років ІТ сприймалося як найбільш зрозумілий і швидкий шлях до високооплачуваної роботи. Водночас сучасна електроніка, телекомунікації, мікроелектроніка та радіофізика дедалі більше інтегруються з ІТ, однак це не завжди усвідомлюють абітурієнти.

Ректорка Львівської політехніки теж каже, що багато вступників віддають перевагу ІТ-напрямам, оскільки сприймають їх як більш практичні та перспективні.

🎸 Як популяризувати галузь і де знаходити людей

Швидкого рішення немає, кажуть співрозмовники. Навіть якщо сьогодні збільшити набір студентів, запровадити приватні школи і проводити профорієнтацію, підготовка спеціаліста, який зможе самостійно проєктувати нові системи, займе щонайменше кілька років.

Університети вважають, що інтерес до радіофізики потрібно формувати ще зі школи. У КПІ наголошують на важливості популяризації природничих наук і STEM-освіти, а також відновлення якісної фізичної підготовки школярів.

А в компаніях переконані, що одних змін в освіті недостатньо. Співзасновник Unwave Юрій Шельмук вважає, що державі варто інвестувати не лише в навчальний процес, а й у сучасні наукові лабораторії, адже саме магістранти й аспіранти формують майбутніх висококваліфікованих інженерів.

«Ми готові долучатися, але без системної участі держави цього недостатньо. Компанія не може взяти сто студентів лише для того, щоб їх навчати. Якщо ми повністю переключимо R&D на навчання, то хто тоді займатиметься розробками для фронту?», — каже Юрій.

Поки що умовний резерв для галузі виробники бачать серед інженерів із цивільного сектору. У Kvertus розповідають, що застосовують 360-градусний підхід до рекрутингу і звертають увагу на інженерів із телекомунікацій, розробників IoT-пристроїв, embedded-фахівців, спеціалістів із бездротових технологій, авіоніки, радіонавігації та автомобільної електроніки.

Єгор Килимнюк з Infozahyst додає, що часто потрібні фахівці знаходяться в ІТ-компаніях, які створюють IoT-рішення:

«Наприклад, це Ajax чи Squad. Якщо говорити про Європу, то це може бути, наприклад, Bosch», — пояснює HRD.

Радіофізик Антон вважає, що практичний інтерес до професії потрібно формувати ще в дитинстві. На його думку, варто відроджувати технічні гуртки, радіоаматорські клуби та інженерні спільноти, де школярі могли б не лише вивчати теорію, а й власноруч збирати пристрої, працювати з апаратурою та експериментувати.

«Хороший радіофізик починається із захоплення. Людина має ще зі школи щось паяти, конструювати, збирати власні схеми. Саме такі захоплення потім природно переходять у професію».

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!