Репутація українського ІТ. Пройти опитування Асоціації IT Ukraine
×Закрыть

Екскурсія у пустелю, дайвінг і сплави, підкорення Говерли. Як ІТ-фахівці подорожують Україною

Карантин і пандемія внесли корективи не тільки у робочий процес, а й у відпочинок. Замість звичних подорожей за кордон ІТ-спеціалісти мандрували Україною.

Редакція DOU зібрала історії та фото мальовничих місць, в яких відпочивали айтішники цієї весни та літа. Сподіваємось, читачі знайдуть тут маршрут своєї наступної мандрівки.

3,5 тисячі кілометрів Україною

Діонисій Поліщук, Manager, Quality Assurance, Consultant в GlobalLogic Lviv

Цього літа моя подорож тривала 10 днів. За спиною 3582 км, які я подолав на мотоциклі, та 145 літрів спаленого бензину. Скільки нервів я лишив на поганих дорогах, навіть не підрахую. Але все це того варте, адже я побачив 15 областей, два моря та безліч мальовничих куточків України. Ось мій топ-5:

  1. Херсонські гори в Станіславі.
  2. Краєвид на Дніпро в с. Циблі, Київська область.
  3. Коростишівський кар’єр, Житомирська область.
  4. Холодний Яр, Черкаська область.
  5. Федотова коса в селищі Кирилівка, Запорізька область.

Ця подорож відкрила країну з іншого боку, і тепер я, сповнений сил, готовий досягати нових вершин.

Докладніше про подорож, дороги, пригоди — у моєму блозі.




Від Донеччини до Франківщини: Україна зі сходу на захід

Іван Трофименко, Lead Software Testing Engineer в EPAM

Ми з дружиною та двома доньками любимо подорожувати. Регулярно відкривати для себе різні локації — наша традиція. Цього року сфокусувались на мандрах Україною. Влітку влаштували великий «автопробіг» з Харкова по центральних і західних областях.

Загалом мій досвід подорожей Україною доводить, що ми маємо багато унікальних куточків зовсім поруч. Я знаходжу нові місця завдяки відео та нотаткам тревел-блогерів, позначкам на Google Maps, відгукам тощо. А якість доріг на маршрутах перевіряю на сервісі «Автострада Инфо».

Блакитні озера у Донецькій області. Одразу зауважу, що це цілком безпечний напрямок з гарною дорогою. Наш маршрут був Харків — Ізюм — Слов’янськ — Лиман. Близько 2,5 години в дорозі — і ви потрапляєте у локацію, де комфортно погуляти, поплавати та відпочити з наметами. Озера з чистою водою сформовані на місці піщаних кар’єрів та оточені сосновими лісами. Якщо шукаєте місце для усамітнення, прогулянок та спокійного відпочинку, вам сподобається.

Дніпровські Мальдіви у Вільногірську. В Дніпропетровській області є кар’єр, де видобувають білосніжний пісок. Місце схоже водночас на пустелю та екзотичний пляж зі смарагдовою водою. Хоч варто зауважити, що дорога далека від ідеалу. Близько 90 кілометрів з Дніпра до місця призначення ми подолали за 2,5 години (на хорошій трасі зробили б це вдвічі швидше). До речі, якщо будете їхати з Кременчука, зазирніть у Чикалівський гранітний кар’єр. Ми зустріли там багато альпіністів-харків’ян.

Дніпровські Мальдіви

Коростишівські кар’єри біля Житомира. Це гранітні кар’єри з красивими скелями. Щоб потрапити туди, треба виїхати з Києва у напрямку Житомира, повернути з траси Е40 у бік Коростишева та обрати для відпочину один з двох кар’єрів. Мені сподобався менший, до нього веде поворот наліво. Там є пішохідні доріжки, можна влаштувати пікнік або залишитись з наметом.

Cело Базальтове на Рівненщині. Ще один старий кар’єр з водою, але вже на Волині. В нього є особливість: вода збагачена гліцерином, тож в ній активно ростуть водорості й вона має смарагдово-блакитне забарвлення. Навколо озера — мальовничі Базальтові стовпи, всередині — острів у формі серця. Приємне місце для відпочинку з наметами.

Залізничні віадуки у Плебанівці (Тернопільщина) та Ворохті (Івано-Франківщина). Якщо любите пейзажну фотозйомку, локації будуть до вподоби. Обидва віадуки були побудовані понад 100 років тому і функціонують досі. Щоб побачити перший, у Плебанівці, прямуйте з Тернополя трасою Тернопіль-Черкаси. Близько 40 кілометрів трасою М19, ліворуч, уже на виїзді з Теребовлі розташований цей красень. Другий віадук — на шляху в Карпати. Від Івано-Франківська треба їхати в гори у саму Ворохту. Багато хто буває у цьому селищі проїздом, а дарма. Тут гарні краєвиди не лише на старий віадук, а й на полонини та гірські річки.

Віадук у Ворохті

Місто-«острів» Заліщики, Тернопільщина. Дністер став для мене справжнім відкриттям. Ця швидка річка робить природну петлю навколо міста Заліщики, тому здається, ніби воно розташоване на острові. Ще один приємний бонус на шляху сюди — величезні макові поля. У червні вони мають приголомшливий вигляд.

Вулкан у селі Старуня, Івано-Франківщина. Це місце теж стало для нас відкриттям року. Єдиний діючий вулкан в Україні розташований у Карпатах. Він проявив себе у 1977 році після землетрусу в Румунії. Зараз це близько 20 невеликих кратерів, які виділяють газ, глинисту пульпу, інколи нафту або її складники. Над найбільшим кратером місцеві запалили вогонь, і тепер він схожий на невеличкий природний монумент. Щоправда, знайти локацію з вулканом не дуже просто. Від Івано-Франківська треба їхати у напрямку Говерли та Яремчі, а у самій Старуні — пильнувати за вказівниками із зображенням мамонта.

Форт і мис

Юлія Свідерська, Talent Acquisition Specialist в Lohika Altran

Оскільки подорожі — це мій стиль життя, то й на карантині я знайшла для себе беззаперечний плюс — почала більше подорожувати Україною.

Для тих, хто вже купу разів був в Одесі й не очікує від неї нічого нового, рекомендую відвідати мис Аджияск, неймовірно красиву місцевість уздовж Чорного моря. Чистий і порожній пляж, ідеальне місце, аби втекти від шумного міста і відпочити. Добиралися машиною від Одеси дві години. Якщо хтось бажає заскочити в Коблево на вино — можна вбити двох зайців.

У Рівненській області є дивовижне місце — Тараканівський форт. Місцина з надзвичайною зеленню і високою вологістю. Закинутий форт, оборонна споруда з ХІХ століття. Тепер це напіврозвалене місце з неординарною архітектурою та підземними тунелями. Добирались машиною. З мінусів — треба їхати тільки в гарну погоду, інакше легко можна буде загрузнути в болоті (в’їзд до форту через ліс).

Відпочинок з наметами в кемпінгах у різних куточках України

Вікторія Гусарук, Front-end Developer у Resultify

Уже третій рік поспіль ми з чоловіком і друзями проводимо разом літню відпустку. В подорожах віддаємо перевагу авто, оскільки так можна побачити значно більше, а внутрішній Колумб не спить.

Через пандемію, звісно, розуміли, що закордонний відпочинок нам не світить, проте шанс побачити рідні красоти не опустили. Вирішили жити в наметах, тож постав вибір кемпінгу.

Кемпінг «Р.А.С.А.» (с. Стрілкове, Херсонська обл.). Ціна становить 100 гривень з людини за добу. Є туалети, душові з теплою водою, джерельна питна вода, освітлення, умивальники для миття посуду. В приміщенні адміністрації можна поставити електрочайник або підзарядити телефон. Інтернет ловить. Є навіть Wi-Fi.

Дорога насправді важка, починаючи із з’їзду з траси Київ-Одеса. Рекомендую завантажити програму Waze — водії позначають великі ями, в яких є ризик залишити колесо.

Кемпінг «Мест нет» (с. Лебедівка, Одеська обл.). Ціна: 85 гривень з людини за добу. Є технічна вода, туалети а-ля сільського і душ (з тієї технічної води, яка нагрівається на сонці). Інтернет не ловить узагалі.

З Одеси до Лебедівки прекрасна дорога. Погана починається, коли звертати до кемпу. А під час зливи ця ділянка стає взагалі непроїзною. Ми якраз мали нагоду в цьому пересвідчитися.

Ніч провели в одному із кемпінгових містечок при дорозі, а на ранок зі схрещеними пальцями вирушили до одного із двох поворотів. До кемпінгу можна потрапити або через поле, або через лісову дорогу. Оскільки дорога через поле була перекрита машинами, які осіли через зливу, ми обрали лісову. Вона дуже вузька, найкраще, щоб хтось із пасажирів вийшов і згинав гілки, оскільки на полірування машини їхати й так доведеться.

Сколівські Бескиди

Андрій Кладочний, Web Developer у SoftServe

Локдаун зробив цей рік досить незвичним. Під час карантину навіть поїздка на таксі в інший район Києва здавалася справжньою пригодою. Отже, як тільки з’явилися перші ознаки послаблення, ми з дружиною почали думати, як розвіятися після довгого перебування вдома. Час від часу ми ходимо в походи, тож вирішили поїхати в Карпати. Щоб мандрівка була цікавою, обрали гірський масив Ґорґани. Вважають, що це «найдикіша» частина Українських Карпат.

Проте наша мандрівка збіглася з повінню. Дністер розлився, у районі Синевиру стихія зруйнувала електроопори та розмила дорогу. Прогноз погоди був невтішним, пересиджувати в горах грозу чи бути відрізаним від зовнішнього світу не дуже хотілося. Тож довелося швидко змінювати плани.

Вибір впав на Сколівські Бескиди. Ми запаслися картою від організації «Карпатські стежки» і вирушили у місто Сколе, звідки й стартували. Найвищою вершиною тут є гора Парашка на 1271 м. Гора особливо не вражає, але ми відкрили для себе багато інших цікавинок, тому в кінці мандрівки зовсім не шкодували, що сюди приїхали.

Насамперед сподобалися водоспади Гуркало і Кам’янка. Також тут є кілька неймовірних місцин зі скелями. Ми відвідали скелі на південь від села Корчин і скелі, які багато де називають «Острів Пасхи», на північ від водоспаду Кам’янка. Величезні кам’яні брили, які наче хтось спеціально порозкидав, озеро Журавлине (Мертве), що міститься між скелями та Кам’янським водоспадом.

Цікаво буде й любителям історії: біля гори Ключ є могила Українським січовим стрільцям, які загинули тут під час Першої світової війни. На горі Лопата відбувався великий бій підрозділів УПА із німецько-угорськими військами, а біля скель на південь від села Корчин є меморіальна табличка, що тут загинули підпільники УПА. Також відомо, що в цих краях діяла повстанська радіостанція «Самостійна Україна» («Афродита»).

Закінчили ми мандрівку теж у дуже цікавій історичній локації — музеї на місці наскельної фортеці Тустань. Зараз тут функціонує музей просто неба, дуже раджу відвідати.

Висновок: не бійтеся змінювати плани. Круті місця очікують нас не тільки у найпопулярніших місцях. Головне — це вміти їх бачити та насолоджуватися ними.

Місцева назва «скелі о. Пасхи»

Сафарі-тур в «Асканію-Нову»

Михайло, Java Developer в Skelia

«Асканія-Нова» — один з найбільших заповідників в Україні. Класно відвідувати його з дітьми. Якщо погода хороша, можна замовити етносафарі-тур. Це поїздка на дві години в глиб степу до табунів тварин, які живуть у дикій природі.

На сафарі-тур допускаються діти від 7 років. Записуватись варто хоча б за день, оскільки є багато охочих, і треба уточнювати, чи тур будуть проводити. Якщо вже туди потрапили, беріть воду і багато хліба або свіжих овочів, щоб годувати тварин. Поні, зебри, ослики, коні Пржевальського, буйволи та багато інших.

Ціна: 65 грн вхід у зоопарк, 150 грн з людини за сафарі-тур.

Weekend Чернігівщиною

Олена Крутоголов, HRD у Maklai

Хочу поділитись нашою мандрівкою цікавими місцями Чернігівщини.

День 1: о 9:00 виїхали з дому до села Сокиринці. Прогулялись територією маєтку під назвою палац Галаганів. Нині там міститься навчальний заклад, відвідати ви зможете хіба що музей О. Вересая на території, але локація вартує гарних інстаграмних фото. Вхід безкоштовний. Якщо планували тут поїсти, то краще візьміть перекус із собою — більше, ніж просто сільський магазин, тут не знайдете.

Далі попрямували до с. Качанівка в Національний історико-культурний заповідник «Качанівка», де розташовані нереальні за своєю енергетикою садиба та парк Тарновських. Дорогою ще є Парафіївський цукровий завод, але його майже розібрали :(

І на завершення дня запланували роздивитися палац Рум’янцева-Задунайського в с. Вишеньки. Це, мабуть, був один із найдивніших маєтків у плані архітектури, які ми бачили. Звичайно, як і більшість класних місць у нас — занедбаний. Збудований ще 1787 року, з того часу його нормально не реконструювали.

День 2: розпочали з Батурина. Це досить відоме туристичне місце.

Далі зупинилися в Чернігові. Тут ми дивились тільки одну локацію — маєток Глібова, де сьогодні розташована лікарня. Саме місто вартує того, щоб у ньому провести вікенд.

І на завершення — релакс на Блакитних озерах... Сюди дорога погана, але в Буки Житомирської області набагато гірша :)

Найбільший рівнинний водоспад Європи

Вікторія Стус, Recruitment Researcher в SkySoft.tech

Цього року нам з друзями вдалось вибратись на сплав Дністровським каньйоном. За 5 днів ми подолали 70 км (з Унежа Івано-Франківської області до Заліщиків Тернопільської) та відвідали найбільший рівнинний водоспад Європи. Ну і як же без пригод «штовхати автобус по дорозі додому — easy!».

Музей ракетних військ стратегічного призначення

Мар’яна Дерліца, офіс-менеджер в SkySoft.Tech

На вихідні планів не було, зате була вільна машина і прагнення нових вражень. Ми вирішили відвідати Буцький каньйон, ну й дорогою шукали щось цікавеньке. І ось знайшли — Музей ракетних військ стратегічного призначення у Побузькому Кіровоградської області. Музей розташований на місці раніше засекреченої бази, в ньому зберігається унікальна зброя.

Київ-Прикарпаття на 7 ночей

Iryna Malynovska, Senior QA в Micro Focus

Вартість поїздки — близько 30 тис. грн на трьох осіб на власному авто. Локації та зупинки:

  • Кам’янець-Подільський (ночівля в готелі);
  • Музей мініатюр замків України в Кам’янці-Подільському. Краще відвідати після 20:00, вхідний квиток 40 грн;
  • Червоноградський замок і Джуринський водоспад (40 грн за в’їзд на власному авто);
  • Заліщики (безкоштовно оглядовий майданчик);
  • Яремче (раджу готель);
  • водоспад Пробій (безкоштовно);
  • Гора Маковиця — піший підйом і сироварня (безкоштовно);
  • Буковель — оглядовий підйомник за 120 грн з людини, парковка 100 грн;
  • Драгобрат — джип-тур за 2000 грн, озера Ворожеська, Герешаска.
  • Забава з вилову та приготування форелі — 650 грн;
  • Ворохта, старовинний віадук та церква XVIII століття (безкоштовно);
  • золота підкова Львівщини: Золочівський, Олеський та Підгорецький замки (вихідний день — понеділок, найкраще спланувати на вівторок-середу).




Я зафіксувала лише короткий опис маршруту. Треба їхати й отримувати позитивні емоції самостійно. Скажу лише, що Західна Україна справила на нас гарне враження. Після Прикарпаття однозначно буде ще один локдаун — Закарпаття! Всім гарного відпочинку!

«Дикое» Причерноморье

Евгений Педорич, Middle UX/UI Designer в iDeals Solutions

В Черноморске мы с семьей были третий раз. Первые два запомнились спокойствием и уютом. Но не в этом году. Город, как и пляжи, был переполнен и похож на муравейник. Поэтому от городского пляжа пришлось отказаться, хотя там чисто и безопасно для деток.

Поэтому всю неделю мы ездили на «дикие» пляжи, которые находятся между самим городом и близлежащим поселком Санжейка. Красота необузданной природы завораживала и притягивала взгляд, а практически пустые побережья стали нашими фаворитами. Тут в итоге мы и провели большую часть времени.

В перерывах между походами на море гуляли по городу и успели посетить большинство местных заведений, которые можно было найти в туристических обзорах на различных сайтах. Что стоит отметить: везде готовят вкусно, обслуживание хорошее, но разнообразия и изысканности искать не стоит. Цены сопоставимы со столичными. Для сравнения: средняя цена за порцию борща 80 грн, салат «Цезарь» — 130 грн. Для детей единственное развлечение — прокат электросамокатов и машинок в центральном парке.

Жилье бронировали заранее. Но его легко найти и так: людей с табличками о сдаче полным-полно в самом городе. Мне встречалось много вариантов на любой кошелек: от 400 грн за койко-место и до 25 тысяч за коттеджный домик. Нам повезло найти обустроенную квартиру в новострое с видом на море.

В одном видео тревел-блогера мы узнали об Аккерманской крепости в Белгороде-Днестровском, в 70 км на юго-запад от Черноморска. И отправились ее «покорять».

Конечно, мы не могли не отведать морской кухни. За этим отправились в известный ресторан «Черноморка» — на самом берегу моря в Николаевке Одесской области. Фишка заведения — не только непередаваемая рыбацкая атмосфера, а и то, что они сами ловят рыбу, которую подают гостям. Едят гости на открытом воздухе, также все желающие могут купить свежую рыбу на развес.

Повну версію історії читайте тут.

Херсонщина: дикі кабани та дивовижні світанки

Вова Перебиківський, Junior Java Developer

Я з Чернівців, а це Західна Україна. Ми тут звикли до гарних будиночків в історичному центрі міста, зелених пагорбів, Карпат. Хочу розповісти про свою мандрівку до Південної України, а саме до Херсонщини. Для мене ця подорож — зміна клімату, природи та поглядів. Що вже казати, тут просто трава жовтіша :)

Херсон — відправний пункт в усі напрямки. Наступний крок — оренда машини, це чудовий варіант для економії часу. Я вирушив до Хабловського заднього маяка на авто. Від Станіслава дорога до маяка жахлива, середня швидкість 30 км/год, тому слід планувати час так, щоб встигнути повернутися до села, де можна насолодитися чудовим краєвидом на Дніпровську затоку під час заходу сонця.

Орендував намет, спальник, сапборд (можна було і байдарку) та навіс, взяв запас їжі та води та вирушив на острів Джарилгач.

Рано-вранці попрямував у Скадовськ. Тут є платна парковка (пансіонат «Хвиля»). Перше відправлення порома з пристані о 08:00, бажано якомога раніше виїхати, щоб було більше шансів зайняти класне місце для кемпінгу. Непоганий варіант — знайти собі прихисток недалеко він маяків, тут є колодязь з холодною питною водою. Кемпінг біля дерев теж має переваги: тінь, є до чого прив’язати намет, якщо буде дуже вітряно. Лайфхак: щоб не тягнути речі на плечах, можна перевезти все сапборді по морю.

Найяскравіші моменти — на сході, заході сонця та вночі. Штучного світла тут мало, зорі видно чудово. Тут навіть диких кабанчиків зустріти можна.

На острові є дві пристані та можливість повернутися на материк з обох. Тут можна провести ще день або повернутися в Херсон. А там орендувати яхту і покататись по Дніпру. Капітан заведе до кладовища суден, де буде змога скупатися.

У місті є туристична кав’ярня «ХерсON». Тут заздалегідь можна оформити екскурсію на Кінбурнський півострів. У програмі: сафарі по піщаному острові, рожеве солоне озеро, узбережжя Чорного моря.

Екскурсія на Олешківські піски. Піша прогулянка найбільшою напівпустелею Європи. А потім варто відвідати виноробню князя Трубецького. Зайде всім :)

Херсонщина здивує своєю різноманітністю. Для сильнішого занурення в атмосферу царських часів раджу подивитися серіал «Війна і мир».

Що подивитись у Кам’янці-Подільському

Олександр Майстренко, Technical Manager в IntellectTechnologies

Цього літа ми з дружиною почали розглядати варіанти відпочинку в Україні. Випадково знайшли розкішний будиночок в родинному маєтку Family Estate, що у Кам’янці-Подільському. Одна з фотографій стала вирішальною у виборі: будиночок прямісінько перед каньйоном. Тераса виходить на північний захід, і з неї можна насолоджуватися неймовірними заходами сонця, потягуючи привезене з собою рожеве вино.

Цей шматочок раю винайняли на тиждень. Перші два дні ми з дружиною ще працювали та дражнили колег під час відеодзвінків. Дехто не вірив, що ми перебуваємо в Україні.

Ми створили план за тиждень до поїздки. Пошук в інтернеті за ключовими словами «Подільські Товтри» привів на Вікіпедію та відкрив історію стародавнього моря, фортець, водоспадів і печер.

Як добратися: якщо ви з Києва, їхати варто через Хмельницький дорогою Н-03 (Житомир-Чернівці). Єдине: Waze може повести через славнозвісне місто Бердичів. Не їдьте туди, хіба що ви є фанатом пісень гурту «Жадан та Собаки»!

Що відвідати:

  • фортецю в Кам’янці-Подільському, старе місто. Можна забронювати політ на повітряній кулі;
  • фортецю в Хотині. Сподобалася значно більше, ніж у Кам’янці-Подільському, — розмахом, автентичністю та підземеллям;
  • Бакоту. Насолоджувалися неповторним краєвидом, прогулянкою скелями та купанням в Дністрі. Ми, щоправда, гуляли тільки кілька годин. До Бакоти дивна дорога: розбитий місцями серпантин, на якому і кайфуєш, і страждаєш;
  • печеру «Оптимістична». Варто взяти тур щонайменше на 4 години.
  • Заліщики, де ми милувалися тим самим вигином Дністра.

Похід островом Джарилгач

Юлія Кравчук, Head of InnoHub в Innovecs

Безлюдний острів Джарилгач на вихідні захоплюють спраглі туристи. Але побувати там — абсолютний must!

Ми їхали до Скадовська машиною. Із зупинками з Києва шлях займе 9-10 годин (зважайте на ямки, ями та ямищі!). Добре, якщо водій не один, тоді можна мінятися. У Скадовську варто придбати кілька бутилів води (бутилі знадобляться!) і те, що буде потрібно особисто вам. Але переконайтеся, що зможете все донести, острів довгий.

Зі Скадовська приблизно годину морем на «рейсовому» теплоході або ж приватним катером. Останній варіант трохи дорожчий, але компанією замовляти вигідно: домовляєтеся про зручний час, ще й висадитися можна не на туристичному пляжі (бо потім ще довго йти, щоб знайти тихе місце), а там, де забажаєте.

На острові дерев практично нема, лише кущоподібні дикі оливки. Отже, й тіні нема. Парасольки та тент — обов’язкові! Багаття розкладати в цій заповідній зоні заборонено, тож захопіть газові горілки. Прісна вода є у двох місцях: біля маяків і біля Глибокої Пристані. Це і є дві основні точки, куди ходять теплоходи. Зона біля маяків виходить у відкрите море, тому й вода тут чистіша. Ми обрали це узбережжя.

Як і в будь-якому поході, важливо взяти найнеобхідніше для виживання: сонцезахисні засоби, спреї та спіралі проти комарів, аптечку, акумулятори для зарядки всіляких гаджетів. Нормального зв’язку на острові нема, тому телефони слугували за фотоапарати. До речі, фотополювання тут пречудове! Подейкують, на Джарилгачі є муфлони, дикі коні, кабани. Ми ж бачили лише дельфінів, оленів і ящірок... Електронну книгу теж захопіть, бо соцмережі не поскролиш.




Дорогами та річками півдня України

Вікторія Яремчук, Project Manager в Agiliway

Цього року я, як і багато моїх знайомих і колег, мала нагоду ближче ознайомитись з туристичними маршрутами України. Ще навесні після перегляду фільму Ukrainer «Askania-Nova: The First Steppe Reserve» з’явилось бажання відвідати цей біосферний заповідник. Моя «південна дорога» планувалась передусім як шлях до «Асканії», а потім додалось ще чимало цікавих пунктів від друзів, тревел-блогерів і випадкових місць, на які пощастило натрапити.

Починали мандрівку зі Львова традиційним маршрутом через Хмельницький, Вінницю та Умань, де зупинились на ночівлю (готель «Меланія»). Зранку мали нагоду ще раз навідатись до парку «Софіївка», який вразив надзвичайною доглянутістю.

Дорогою від Умані починається справжня середньо-південна і майже степова Україна з яскравими полями соняшників та пшениці, надзвичайно красивими долинами та каньйонами Південного Бугу в районі Южноукраїнська та Первомайська. Так зване Гранітно-степове Побужжя простягається на 70 км від Первомайська до с. Олександрівка. Це залишки давнього моря і Запорізької Січі, тому ці ділянки будуть не лише красивими, а й історично цікавими. У цьому регіоні я вперше побачила атомну електростанцію, Южно-Українську АЕС. Неймовірно красиво.

З Херсона ми спробували потрапити до «Асканії-Нової», але не знали про важливі деталі: дорога непрохідна і виїжджати треба заздалегідь, швидше ніж 40 км/год ви не поїдете. Фотосафарі треба завчасно бронювати, принаймні за добу, інакше 90%, що не потрапите всередину. Ми й не потрапили, хіба встигли відвідати місцевий зоопарк, на який не раджу витрачати час, якщо ви вже бували у будь-якому зоопарку західніше Польщі.

Ще один важливий лайфхак — екскурсовод. Нам дуже пощастило, що на екскурсію возив директор біосферного заповідника Віктор Гавриленко. Усім бажаю потрапити саме до нього. Тоді справді відчуєте всю атмосферу і почуєте історію. Тисячі гектарів степу, половецькі баби, стада бізонів, оленів, антилоп, зебр, сайгаків тощо і неймовірно важка праця поколінь людей для збереження і зрошення парку... Рекомендую відвідати, заохочую спонсорувати збереження видів.

Читайте повний текст тут.





Автостоп, яхта та ранкові купання в Бакоті

Світлана Юрчук, HR Manager в ELEKS

Думаю, багато хто з вас чув про Бакоту. Це затоплена водами Дністра територія в Хмельницькій області поблизу Кам’янця-Подільського. Тут можна відпочивати з наметами, бо диких місць з неймовірними краєвидами та доступом до прісної води є багато. Але я вирішила вибрати безпечніший формат для соло-туру і нагуглила хорошу базу в с. Колодіївка — «Теремки».

У них є котеджні будиночки з номерами готельного типу, рибальські — одразу на березі затоки, а також наметове містечко. Я обрала номер в котеджі з класним балконом, з якого відкривається краєвид на затоку. Зранку робити на ньому зарядку, а ввечері пити вино — то кайф.

Щодо харчування, то я навезла із собою купу продуктів, бо хвилювалася, що не буде поруч магазинів. І дарма. У вартість проживання входить сніданок, а на пірсі є кафе зі смішними цінами (банош 50 грн, овочевий салат — 35). Детальне меню є на сторінці в інстаграмі. Тому, звісно, можна брати щось із собою, але й на місці не пропадеш. Єдиний нюанс — розрахунок тільки готівкою.

Люди. Цей пункт для мене дуже важливий. За дві поїздки мені не траплялося хамства, негативу тощо. Є бажання — з кимось смолточиш, нема — сидиш на лежаку, читаєш, плаваєш і ніхто тебе не смикає.

Ще один плюс, як на мене, — на території дуже поганий зв’язок і рідко ловить Wi-Fi. Тому відпочити можна навіть від інформаційних потоків і соцмереж.

До речі, крім плавання і релаксу, є чим себе зайняти. Прогулянки на катері, екскурсія на яхті до скельного монастиря, оренда велосипедів, катамарани. Цього року вони додали сон на вуликах, але я не ризикнула.

Повну історію читайте тут.

Підкорення Говерли

Євгенія, QA Engineer у Daxx

Цього літа ми рушили штурмувати Говерлу. Їхали машиною з Харкова до Ворохти. Такий довгий шлях долали вперше, тому зупинялись на ніч у Житомирі й були приємно здивовані природою поблизу скелі Чацького. Загалом траса нормальна, але погана дорога починається на межі Львівської та Івано-Франківської областей і далі така по всій Івано-Франківщині.

У Ворохті жили у гостьовому будинку з мальовничим краєвидом на гори та річку Прут. За більш-менш такими ж цінами можна зупинитися у Буковелі. Ще дешевше буде в Яремчі (і їжа, і проживання), а до КПП різниця 15 км.

Настав день підйому на Говерлу. Вранці ми поїхали до КПП. Туди потрібно приїздити якомога раніше, бо охочих піднятися багато, а ще потрібно зареєструватися, дійти/доїхати до спортивної бази «Заросляк» (приблизно 8 км надпоганої дороги, машиною 30 хвилин) і ступити на стежку маршруту. Підйом і спуск круті, тому краще підготуватися фізично, морально та «екіпірувально» :) Поблизу багато цікавих місць, серед них гора Маковиця і скелі Довбуша, гора Хом’як і Женецький водоспад тощо.

Говерла

Поход на Черную гору и Мигейские пороги

Владимир Сахаров, JavaScript Developer в Daxx

Свой отпуск 2020 я решил провести в Карпатах. Это моя четвертая поездка сюда. Побывав один раз в горах, непременно хочется вернуться еще.

В Карпатах я останавливаюсь в селе Ясиня. Это прекрасная локация для восхождения на Черногорский хребет.

Приехав сюда на 4 дня, мне удалось в первый же день посетить Петрос и Говерлу, так как расстояние между ними составляет 7,8 км. Выйти с Ясиней пришлось в 7 утра, при этом маршрут занял почти 13 часов, что для любителя гор составляет 25 км удовольствия.

Следующий день стал днем релакса, и мы поехали в село Солотвино купаться в соленых озерах. Чтобы было понятно: это либо открытое озеро, либо бассейны, которые наполняются соленой водой из недр земли. Вода имеет концентрацию соли 30% и довольно теплую температуру, так что можно приезжать даже в холодное время года. Вечером посетили чаны.

Третий день был посвящен поездке на Драгобрат с подъёмом на гору Близнецы. Я считаю эту гору самой красивой, ведь с нее открывается шикарный вид на карпатские села, горные хребты и кристально чистые озера. Высота горы 1800 м, подъем с Драгобрата очень комфортный. Подходит даже для компаний с детьми и тех, кто не верит в себя в суровых условиях гор.

На четвертый день мы хотели посетить Поп Иван, или Чорную гору. Дважды я поднимался на эту гору пешком с села Дземброня (очень живописный маршрут через Вухатый Камень), но в этот раз решил заказал джип-тур. К самому Черногорскому хребту нас привезли на джипе, и до вершины горы осталось пройти всего 3 км. На обратном пути нас застал дождь с градом, и мы пробежали эти 3 километра с такой скоростью, которой позавидует любой марафонец.

Теперь село Мигия. В Николаевской области есть место, которое прекрасно подходит для любителей природы, экстрима и разнообразного отдыха. Это Мигейские пороги.

Самое главное, что привлекает сюда толпы туристов, — рафтинг. Ежедневно по реке Южный Буг в этом районе сплавляются сотни рафтеров. Если любите экстрим или хотите чего-то нового, это место для вас.

Мигию можно посетить даже тем, кто не собирается сплавляться по реке, так как природа здесь очень красивая.

Советую посетить Радоновое озеро и гидроэлектростанцию. Мой поход на Мигейские пороги занял три дня. Ночевали мы в палатках на берегу Южного Буга, а днем шли вдоль реки, купаясь, покоряя скалы и наслаждаясь видами этих мест.

Від фортець до пустелі

Катя Качковська, Content Marketing Manager в Daxx

Спойлер для тих, хто подорожує з наметами: через карантин багато кемпінгів припинили роботу, але не всі. Тому порада #1 — гугліть місця, дзвоніть і уточнюйте.

Зі Львова ми вирушили в Кам’янець-Подільський. Наш наметовий табір вмістився під мостом, у самому центрі міста. Щоб дістатись до плато між скелями, потрібно зійти крутими сходами вниз від моста. Вибрали саме цю локацію, бо друзі займаються скелелазінням. Уздовж каньйону, над яким збудували Кам’янець-Подільський, є кілька трас для скелелазів.

Наступна зупинка — Хотин і його фортеця. Мене вразила не так вона, як територія навколо. Розбили намети неподалік Хотина, на березі Дністра.

Від Хотина ми чкурнули в Умань. Мали прекрасну нагоду застати «Софіївку» після рясного літнього дощу. У самому місті ставати наметами не було де, тому одразу виїхали до наступної точки — Буцького каньйону. Там теж є траси для скелелазіння, а ще глибока і чиста заплава річки.

Крім того, ми побували в Олешківських пісках. Це друга за величиною пустеля в Європі. Відвідувати її дозволяють лише до 10 ранку, тому охочі можуть залишитись в кемпінгу одразу ж біля пустелі. Там буде нагода поспілкуватися з пані Ольгою, зарядити телефони, набрати питної води й побачити саму пустелю. Неподалік є солоні озера із глинами.

Далі попрямували на Сиваш — рожеве велике озеро. Порада: якщо подорожуєте з наметами, раджу ставати табором біля самісінького Сиваша, не відходячи від берега. Ми бачили в землі багато круглих нір, в яких можуть жити змії, павуки або гризуни — хто чого боїться :)

Завершальна зупинка — Рибаківка в Миколаївській області. Там відпочивають одесити, які втомились від туристів. Це спокійне, недороге й тихе місце.

Подорож тривала 12 днів. Ми проїхали понад 2500 км, засмагли і продегустували місцеву кухню у придорожніх кафе.

Чорногора

Сергей Рябцев, Scrum Master в Daxx

Закрытие границ умножило на ноль планы на лето. Но выход есть, благо мы живем в красивой и разнообразной стране. Машина, сумка, хорошое настроение — план прост до безобразия.

Мы с женой решили поехать в Карпаты, конкретно в с. Ясиня, где проходил Chornohora Sky Marathon. Я люблю горы, а жена — бегать, вот и совместили приятное с полезным. Выбор маршрута был довольно прост: включил Waze, выбрал точку, нажал «Поехали».

Первой ошибкой было рассчитывать на то, что можно в один присест доехать от Киева до Ясини (650 км). Рекомендую разбить маршрут на два этапа — сначала до Тернополя или Ивано-Франковска, там поспать, а потом уже в леса и горы.

Далее, в карпатских селах не верьте навигатору. Я чуть бампер не оставил в каком-то переулочке. И еще — конкретно Waze вел меня больше не по основным трассам, а какими-то селами и полями. Это получилось быстрее маршрута Google Maps, но, если не хотите экстрималить, просматривайте маршрут более детально. В плюс моего варианта скажу, что я таких красот насмотрелся, закачаешься!

Ехать в Карпаты однозначно стоит. Не спеша, смотря по сторонам, останавливаясь в безымянных селах, покупая сладкие яблоки у местных бабушек. А потом поселиться у подножья понравившейся горы, покорить ее, очистить мозги в горячем чане и снова в бой.

Закат и панорама над с. Ясиня

Ирдынское болото в Черкасской области: сплав

Юлія Столбова, Research Analyst, YouScan

Интересным открытием этого года для меня стало поражающее своей мистичностью Ирдынское болото в Черкасской области. Если ваши «тараканы» любят экстравагантность в сочетании с красивыми видами — сплав по нему придется им по душе :)

Сначала вас ждет узкий тоннель из камышей, через который нужно пробираться, активно используя весло не по назначению. Вы будете плыть, отталкиваясь от берегов, а не погружая его в воду. Потом участок, напоминающий русло очень заросшей реки. И в самой глубине — островки из травы и мха — как отдельные парящие государства на ярко-зеленом фоне из ряски. Эта часть поразила меня больше всего, потому что напомнила картинки из учебников о доисторических временах, когда на земле жили динозавры. Собственно, ощущение, что один из них вот-вот появится из-за какого-нибудь куста или дерева, не покидало меня все время. Скорее всего, вам захочется выйти на один из таких островков, чтобы сфотографироваться. Хорошо осматривайте его в начале — там могут греться ползучие. В одной статье, которая попалась на глаза об этой местности, автор называет ее «затерянным миром» — и это очень точное выражение.

Для посещения достаточно 1-2 дней. Если решите успеть за один день, должны понимать, что большую часть времени проведете в дороге к месту и обратно (если ехать из Киева) и лишь 4-5 часов сможете уделить самому интересному.

Маст-хэв для этого сплава, на мой взгляд, резиновые сапоги. В них заходить в болотяное нечто при посадке и выгрузке из лодки намного спокойнее.

Мармароси

Микола Мацях, System Integration Engineer у SoftServe

Подорожі — це завжди більше про людей, ніж про місця. Особливістю нашої було те, що всі 15 мандрівників були незнайомими, з різних куточків України та з різних сфер. День за днем у поході ми дізнавались більше одне про одного, вели довгі вечірні розмови й розповідали цікаві історії.

Щодо маршруту: точкою збору було обрано Івано-Франківськ. Першою, але короткою зупинкою став знак «Географічний центр Європи», де ми зробили кілька фото. Звідки рушили до прикордонного відділку в селищі Ділове, щоб отримати дозвіл на сходження в прикордонній зоні. Продовження — читайте тут.

Табір на полонині Лисича

Сплав річкою Сейм

Михайло Бурак, Web Developer в Astound Commerce

Цього літа я сплавлявся річкою Сейм, що у Сумській області. Фінішували під фортецею у Батурині.

Сама річка така прозора, що бачиш ноги, коли стоїш по пояс у воді. А навколо природа: піщані береги, мішаний ліс. Уночі добре видно зорі, неозброєним оком можна побачити комету Neowise.

Річка має фарватер із сильною глибинною течією. Він змінюється від берега до берега, тому шлях треба обирати, уникаючи зигзагів.

Поради для усіх, хто планує сплавлятися:

  • користуватися кремом від засмаги з найвищим рівнем захисту, щоб обличчя, руки та коліна під час сплаву не згоріли;
  • усе спорядження розділити між членами команди; призначити чергових, щоб усі мали обов’язки та несли спільну відповідальність.

Відпочинок у селищі Дземброня

Анатолій Лукавенко, Webmaster у DataArt

Дземброня — невеличке село на Верховині, налічує приблизно 300 жителів. Примітне тим, що тут часто зупинялися та творили митці, як-от Леся Українка, Василь Стефаник, Сергій Параджанов та інші. Крім того, варто завітати на місцеві хутори на полонинах, адже тут відкривається краєвид на весь Чорногірський хребет.

У Дземброню найкраще їхати на авто. Дорога до Верховини добра, а далі асфальту немає, утім легківкою ми нормально доїхали.

Раджу відвідати будинок-музей на хуторі Степанських у пані Марічки. Тут можна поспілкуватись із корінними жителями, які знають історію села. А ще винайняти помешкання та спробувати місцевих страв.

Щодо дозвілля: сплав річкою Чорний Черемош, похід по Чорногірському хребту, карпатські озера, збирання ягід та грибів...

Поради:

  • орендуйте житло на полонинах, адже тут незабутній краєвид, в центрі села такого не побачиш;
  • будьте готовими, що погода може часто змінюватися — дощ кілька разів та ясне сонце в один день;
  • врахуйте, що в селі є тільки два магазини, які приймають суто готівку;
  • мобільний зв’язок — тільки «Київстар», мобільний інтернет — тільки EDGE.

Місця на Західній Україні

Ірина Коханчик, QA Engineer, DataArt

Печерний монастир у селі Розгірче — скельно-печерний комплекс, унікальна пам’ятка історії та природи. Навколо — ліс. Гарний смарагдовий мох, багато ягід і грибів, якщо пощастить потрапити у сезон. З протилежного боку села протікає річка Стрий. Улітку вода достатньо нагрівається, тож вдасться скупатися.

Середньовічна наскельна фортеця-град Тустань має маркований пішохідний маршрут, є зручні сходинки, щоб дістатися скелі. Ще можете скористатися інтерактивним застосунком, щоб дізнатись більше про її історію.

Водоспад Гуркало. Гарні краєвиди, чисте повітря. Улітку тут можна купатися, а поруч є простора поляна для пікніка.

Замки. Останній, що ми відвідали, — відомий Підгорецький замок, який розташований у селі Підгірці Львівської області. Замок красивий, вражає своїми масштабами, хоч досі не повністю відреставрований. Для огляду деякі зали відкрили. Вхід на територію платний, можна розрахуватись карткою. Із замку відкриваються чудові краєвиди, оскільки він розташований на пагорбі. Поруч — парк для прогулянок.

Шацькі озера. Найпопулярніші місця відпочинку — озера Світязь і Пісочне. Ми полюбляємо подорожувати з наметами, тому жили в кемпінгу. Але є варіант винайняти будинок. До слова, біля кожного озера є кемпінг з альтанками, душем і вбиральнями. Водойми чисті, можна взяти в оренду катамарани, байдарки та човни. У лісі є ягоди й багато комарів.

Дайвінг

Ігор Рубіс, Senior Developer у Svitla Systems

Поруч із Кременчуком є Чикалівський гранітний кар’єр. Там займаються скелелазінням, а я їздив на заняття із фридайвінгу. Цікаво, що у прісній воді були невеликі медузи розміром як 5 копійок.

Олександрійський кар’єр теж підходить для фридайвінгу: чиста вода, є готель і кафешка, усе поруч із населеним пунктом.

Біля П’ятихаток теж розташований кар’єр. Для дайвінгу — це дике місце, 40 метрів глибини. З одного боку — затоплені дерева, а з другого — затоплений екскаватор. Біля нього лежить ківш, у який можна залізти.

Біля села Стрілеча, під кордоном з Росією

Пилипець і фестиваль «Шипіт»

Максим Тітов, Co-Founder & CEO в Altigee

Пилипець — класне місце. Лайтова мандрівка на підйомнику, а на старті — чайовня «Сурія». Там приємно попити чаю, поїсти веганських брауні чи лавандових печеньок. Можна просто гуляти Боржавою і дихати свіжим повітрям, а для екстремалів є прокат великів і даунхіл.

Чисто і прибрано, на відміну від багатьох інших класних місць України, де назбирується багато сміття і туалетного паперу, як, наприклад, у Бакоті. Так відбувається, коли немає інфраструктури. Тут же — усе продумано.

Випадково потрапили на фестиваль «Шипіт». Хтось жартував, що це український Burning Man, але я вважаю, що культура не та. Порівнювати недоречно, тут єдине спільне: у кінці щось спалюють.

Кінбурнська коса

Максим Шахід, Senior Business Analyst в Intellias

Кінбурнська коса — один з небагатьох морських куточків України, який зберігся майже в первісному стані. Тут зоряне небо схоже на чарівне шатро, що мерехтить міріадами різнокольорових світляків. Час плине нечутно й повільно, а дикі звірі здивовано дивляться на металеві коробки з колесами. Морське повітря, насичене хвойним ароматом, п’янить і бадьорить, стираючи залишки міських думок і втоми.

Дістатися до раю можна власним авто, місцевим транспортом або човном, але жоден із цих способів не є ідеальним. Якщо подорожувати морем, на місці доведеться багато ходити по коліно в піску, бо кемпінги пропонують лише невеличкий асортимент необхідного. Транспорт — це спекотні залізні труни, що повільно, скрегочучи й стогнучи, силоміць долають дюни і низини. А подорож власною машиною має одну особливість — треба, щоб машину було не шкода.

Від Херсона до Голої Пристані можна їхати впевнено, з музикою, вірою в те, що в нас уже навчилися будувати дороги. З цього останнього острівка цивілізації до Геройського йде дорога в пекло, де ви, напевно, згадаєте усі відомі прокльони, а також неодмінно винайдете нові. На подолання пів сотні кілометрів піде години дві. А далі... асфальт закінчується і до Покровки ви або закохаєтеся у свій позашляховик, або проклянете його виробника, долаючи двадцять кілометрів піску й солончаків.

Варто знати, що зв’язку тут майже нема. Навіть якщо пощастить побачити чарівну абревіатуру LTE, це ще нічого не означає. Місцеві можуть привезти майже все, але з націнкою і після дощика в четвер. Наприклад, обіцяний в середу газ ми отримали в неділю, а сапбордів так і не дочекались.

Проте все це дрібниці порівняно з неймовірною ейфорією, що її дарує кожен день, проведений в «південному Едемі».


Підписуйтеся на Telegram-канал «Редакція DOU», щоб залишатися в курсі найважливішого. Тут ми розміщуємо редакційні запити, проводимо опитування, а також публікуємо найцікавіші матеріали.

LinkedIn

Похожие статьи

21 комментарий

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Подорожуючи Україною розумієш, що нормальні дороги(±) в Києві, далі лото, може повезти, а може і ні. Навігатор не спасе, ні Гугл, ні Вейз, ні український. Дороги ремонтують стихійно, куди їхати не зрозуміло. Красивих міст на Україні більш чім досить, і краєвиди, і історичні місця. Рекомендовано дивитись різні джерела про цікаві місця, тоді більша вірогідність найти щось нове. Окрема подяка автору за дніпровські Мальдіви.

Хто цікавиться мандрами Україною, почитайте цій пост:
www.facebook.com/...​on/posts/3393403994045392
Україна офігенна. Звісно, де-які речі наразі треба зрозуміти і пробачити.

PS. Як байкер розумію і підтримую пана Діонисія Поліщука ;-)

Ми також зовсім недавно надибали цю чудову карту. І тільки тоді я зрозуміла, наскільки мало всього ми знаємо про цікаві місця України. Мрію відвідати хоча б половину з них :)

Первое правило путешественника по Украине — перед тем как куда-то ехать, нагуглить побольше фоток с места, т.к. восторженные отзывы каждый второй напишет в надежде получить на пригоршню лайков больше, а на месте потом оказывается, что дороги сюда нет и никогда не было, местные и приезжие мусорили как в последний раз, подобные фотографии получаются раз в месяц в определенное время с дрона и вообще фотошопленые в хлам и т.д.

Тут все взгрустнули, что Крым няш мяш... Все таки, несмотря на легендарный крымский сервис, по концентрации интересных мест у нас не так много таких территорий.

Коли подорожуєш Україною, якщо це, звісно, не чужа для тебе країна, маєш всередині зовсім інші відчуття, ніж коли їдеш за кордон. Пейзажі, люди навколо — наче якійсь сиквел до підручників з історії та сімейних легенд. Ось тут жили діди, ось тут колись був кордон зі степом, а тут асимільовувались «наші погані». Холодний Яр, козаки, Хмельниччина, війни, торгівля, всі наші фронтири...

Холодний Яр, козаки, Хмельниччина, війни, торгівля, всі наші фронтири...

— Артеме, це все чудово, але ми зараз на sprint review і я хочу, щоб ти пояснив команді, чому зменшилося покриття юніт-тестами модулів над якими ти працював

А почему у вас на CI не учитывается покрытие тестов? Если бы учитывалось, то Артем не смог бы закрыть задачи спринта :)

Може там так і було, але Артем відключив, почекаємо, що він скаже на своє виправдання

багато хліба <...>, щоб годувати тварин

Та шоб ви сказилися!

Спасибо, оказалось, что о многих местах и не слышал даже. Но что странно — ни одного отзыва о Закарпатье, хотя там тоже хватает интересных мест..

Пилипець і фестиваль «Шипіт» — це ж і є Закарпаття

Вот только ни то ни другое к стоящим посещения не относятся, особенно второе))

це вже вкусовщина. Як на мене, то тут взагалі мало куди хочеться поїхати, особливо українськими дорогами.

Та дороги фигня. Было бы куда ехать. Насчет вкусовщины — ехать летом в Пилипец, это как в Буковель, зря время тратить. Ну а сборище фриков — сложно придумать более бессмысленную трату времени))

Мені здається цього літа в Україні куди не поїдь — всюди буде народу більше звичайного, чи я не правий?

Карантин і пандемія внесли корективи не тільки у робочий процес, а й у відпочинок. Замість звичних подорожей за кордон ІТ-спеціалісти мандрували Україною.

Безвіз на хліб не намажеш, казали вони.
-
Сподобалися лише дві фотки — з Дніпровських Мальдівів і Пилипець (нагадало чимось Азори).
Не хотів би я застрягнути в Україні на літо.

Підйом і спуск круті, тому краще підготуватися фізично, морально та «екіпірувально» :)

Никогда не понимал почему везде пишут, что нужно готовиться физически к подъему на Говерлу. Легко поднялись с двумя детьми 4 и 6 лет. Тот же Хомяк(верхушка) сложнее.

Многие туристы не доходят до второго этапа, поворачивают назад сразу перед можжевельником. Так что неподготовленным физически людям это действительно тяжело.
В этом году мы попали туда в июне, как раз в начале наводнения, натворившего много бед в Ивано-Франковской и Закарпатской областях. Уже тогда вода с горы лила потоком. По сухому, может быть и легко подниматься. По мокрому — это было адище. Но красивое адище. Возвращались полностью мокрые, грязные, уставшие, но счастливые)

Все так. Вода лила потоком. Мелкие лопаты и ведра с собой тащили чтоб под вершиной в снегу поковыряться. Вторая половина июня кажись была.

Подписаться на комментарии