Сім етапів співбесід, бюрократія та ентузіазм. Як українські айтівці отримали роботу в Google

Google для багатьох здається компанією мрії — з її лояльним ставленням до працівників, статусом, викликами та рівнем проєктів. Тож ми поговорили з трьома українцями, які вже працюють у Google, і дізналися: як вони потрапили в компанію, якими були тестові та співбесіди, скільки місяців зайняло працевлаштування та в який спосіб компанія підтримує Україну. А ще про те, які плюси й мінуси роботи в Google і до чого треба готуватися тим, хто хоче стати «ґуґлівцем».

«Тут так само трапляються очевидні баги, так само горять дедлайни й постійно бракує ресурсів»

Юрій Ландовський, Product Manager, понад два роки в Google

У січні 2023-го почався мій третій рік у Google. Потрапив сюди в нетиповий для більшості спосіб. Ізраїльський стартап Siemplify, де я працював, на початку 2022 року викупив Google. На той час я був у команді стартапу два роки. Й історія, як я потрапив у сам Siemplify, трохи кумедна. Отож про все по черзі (все сказане далі — мої особисті думки, які не відображають позицію Google як компанії).

Передісторія

Восени 2019-го я прийшов у GlobalLogic на позицію Automation Python Engineer. Через два тижні, як я почав там працювати, мені написали на сайті Upwork із Siemplify, мовляв, вони зацікавлені в мені й хочуть запропонувати позицію Technical Spec Developer (я досі не знаю, що вона передбачала). Перший тиждень пропозицію ігнорував, бо на Upwork заходити не було сенсу — роботу ж я мав. Але потім мені написав їхній co-founder у LinkedIn, і ми поспілкувалися. Тепер-то легко судити, оглядаючись на минуле, але тоді я не знав, як правильно оцінювати стартапи. Відчувався страх, що я і місяця не пропрацював на нормальній роботі, пішов у стартап, який через два-три місяці лусне, — і доведеться все знову починати з нуля. Та врешті, після дуже важких вагань і зважувань, я вирішив ризикнути.

Спочатку в Siemplify я готував ТЗ, де в деталях розкладав, як інтегруватися нашій розробці з іншими продуктами. Це було описано на рівні алгоритмів і конкретних API-запитів, якими потім керувалися програмісти й робили все необхідне. Дуже швидко я почав брати на себе все більше відповідальності й перетворився на повноцінного PM.

Коли сказали, що Google викуповує стартап, у мене була посмішка на все лице. Це ж Google, мрія багатьох ІТ-спеціалістів з усього світу! Мене не треба було якось додатково мотивувати, щоб погодитися. Коли працюєш у Google, твій соціальний статус змінюється. Трохи забіжу наперед, аби пояснити: коли я оновив у себе в LinkedIn інформацію про місця праці та вказав Google, мене абсолютно рандомні люди почали вітати в особистих повідомленнях. Це приємно, але і кумедно.

Про перехід у компанію скажу так: процес був доволі прямолінійним. З кожним провели індивідуальну співбесіду, розповіли про нові умови... та й усе. Утім, це не для всіх стало такою грандіозною подією. Багатьом моїм колегам дали лише договір на шість місяців, після чого їм треба було шукати нову роботу.

Очікуване й несподіване

Моїм головним очікуванням від роботи в Google був унікальний досвід, який я прагнув здобути, адже я думав, що тут працюють одні генії. Та разом з досвідом я отримав і розуміння, що там працюють такі ж IT-спеціалісти, як і в інших компаніях. Тут так само трапляються очевидні баги, так само горять дедлайни й постійно бракує ресурсів.

Зараз у Google у мене схожі завдання, як і в періоди стартапу, але паралельно з’явилися нові аспекти. Наприклад, за мого попереднього досвіду публічній документації продукту не приділяли особливої уваги. А тепер, перед тим як щось випустити публічно, все має пройти через спеціальний департамент, а інколи — й через юристів, щоб випадково не було слів, які потім можна використати в суді проти Google. Такі проблеми бачиш тільки в корпораціях такого масштабу.

Тобто фактично я прийшов як Product Manager і ним лишаюся: я Product Manager у Chronicle SecOps — це B2B-продукт, пов’язаний з кібербезпекою, а саме — з автоматизацією реагування на кіберінциденти. Однак за час роботи в Google я піднявся до рівня L4. Вимоги почали змінюватися і трансформуватися до масштабніших обсягів. Стало більше делегування, більше взаємодії з іншими департаментами всередині компанії, з’явилися більші проєкти і, відповідно, більше відповідальності.

«Одним з найбільших здивувань у Google для мене стала внутрішня бюрократія. Я не уявляв, що її буде аж стільки»

Все має рухатися за попередньо передбаченими й прописаними процесами. У Google працівники зациклені на так званих артефактах. Артефакт — це документ, який описує певний дизайн, ідею тощо. Він може бути і технічним, і нетехнічним. Якщо хочеш підійматися по кар’єрній драбині, тобі потрібні ці артефакти і якнайбільше. Це інколи доходить до абсурду, бо артефакти створюються на дрібниці.

Або ось інші цікаві моменти:

  1. Щоб займатися розробкою, треба під’єднуватися до спеціальної віртуалки й там програмувати. Ти не можеш пушити код напряму зі свого ноутбука. Повірте, це жахливо і максимально некомфортно.
  2. Також доступ до корпоративної пошти можна отримати тільки з корпоративного комп’ютера/телефона. Це так само незручно, бо ти або постійно ходиш з двома телефонами, або весь час перевіряєш ноут, чи прийшли нові повідомлення.
  3. Ще кожного року відбувається annual review, завдяки якому в тебе може з’явитися шанс на підвищення. Якщо ти хочеш отримати найвищу оцінку, то менеджер твого менеджера має зробити на це офіційний запит. Після його схвалення збирається спеціальна комісія з директорів, їхніх директорів та директорів останніх, які аналізують твоє досьє й вирішують, чи заслуговуєш ти на цю оцінку. Цього року я її отримав.
  4. Якщо треба провести серйозний апдейт для стейкхолдерів, то тільки через пошту. Якщо ж робити це просто через Google Chat, тоді все написане не матиме цінності й люди спокійно в майбутньому можуть сказати: «Ой, вибач, я не побачив». А винуватим будеш ти, бо не зробив це через пошту.
  5. У мене виникали певні складнощі з презентаціями, бо коли тобі треба зробити презентацію для директора і на неї виділено 10 хвилин, ти маєш вкластися саме в цей час. Ба більше, на це йде багато планування, оскільки директорам презентують специфічну інформацію. Плюс треба зважати на національність людини — від цього залежить подача. Наприклад, у мене були ситуації, де для декого я мав писати не більш як одне-два речення на слайді, а далі все розповідати. Комусь цікаві лише конкретні цифри, комусь потрібна повноцінна візуалізація, хтось очікує п’яти слайдів, а хтось — двадцяти. На щастя, у Google є свій шаблон для презентацій, який виглядає завжди якісно, тому гарну роботу такого плану не складно зробити, та все одно для мене це був новий досвід.
  6. Ще є таке поняття, як oncall. На нього почергово стає то один, то інший програміст. Коли твоя черга перебувати на oncall, це означає, що в разі великої помилки ти маєш бути на зв’язку й одразу допомагати вирішувати цю проблему, нехай навіть о 23:00. Попри передбачений фінансовий бонус у таких ситуаціях, самі розумієте: це не дуже кайфово.
  7. Найбільшим же челенджем за час роботи в Google для мене став work-life balance, оскільки треба постійно працювати в різних часових поясах. Я комунікую з Північною Америкою, Східною Європою та Індією кожного дня. Знайти час, який підійде всім, неможливо. Тому часто доводиться призначати дзвінки поза робочими годинами.

Та загалом я задоволений своєю роботою. Так, буває складно чи інколи вигоряєш, але завжди цікаво (до речі, у мене є телеграм-канал, де я ділюся своїми проєктами, думками на різні теми, зокрема — досвідом роботи в Google).

Плюс — у мене продукт, який трохи полегшує життя спеціалістів з кібербезпеки. І відчуття того, що твої рішення в продукті мають великий вплив, дуже круте.

Певний мінус — у повністю дистанційній роботі. Хотілося б якось зібратися разом зі своїми колегами. Декого з них за останні чотири роки я жодного разу не бачив наживо.

Та водночас я відчуваю, як Google підтримує українців. Коли почалася повномасштабна війна, компанія допомагала вивезти людей з гарячих точок у безпечніші місця, дала додаткові фінансові ресурси й допомогла тим, хто планував релокацію. Коли почалися блекаути, Google виділив кошти, щоб українці могли собі купити генератори та старлінки. У чатах Google часто трапляються збори на допомогу ЗСУ від різних працівників, і в цьому плані все нормально. Нещодавно, наприклад, Google разом із Prometheus організували безплатну стипендіальну програму для навчання з кібербезпеки.

Та якщо хочете спробувати свої сили в Google, не буду тут оригінальним і скажу, що етапи співбесід відбуватимуться дуже повільно й можуть тривати один-півтора місяця. А ще зарплату виплачуватимуть у гривнях, без прив’язки до долара: Google працює тільки через трудовий договір, і якщо ти хочеш бути їхнім офіційним працівником, то ФОП не підійде.

«Якщо хочете податися в Google, розв’язуйте задачі на LeetCode»

Владислав Литвиненко, Software Engineer, півтора року в Google

Я в IT з 2018 року й весь час мав справу з українськими компаніями: GlobalLogic, Django Stars та іншими. Утім, хотілося спробувати свої сили й у команді більшого гравця на ринку (особливо замислювався над цим, коли переглядав фільми штибу The Internship). А Google був мрією: я читав про те, як працює компанія, як усе влаштовано всередині, й хотів одного дня стати частиною такого колективу. Одразу зазначу: все, що я розповідаю, — суто мої думки, а не офіційна позиція Google.

Співбесіди

Отож спочатку був формальний скринінговий зідзвон з рекрутеркою: я трохи розповів про себе, чим займався раніше й чому хочу приєднатися до Google. Наступний етап — через два тижні — це 60-хвилинний phone call з розробником із Google, під час якого я виконував завдання з LeetCode. Після нього рекрутерка написала, що фідбек дуже хороший, й одразу запропонувала домовитися про подальший етап. Відтак ми з нею ще раз зідзвонилися й обговорили процес найму та що чекає попереду.

Мені призначили п’ять інтерв’ю по 45 хвилин, які розбили на два дні. Чотири з них були технічними. Зокрема, три передбачали виконання підзавдань з LeetCode easy/medium-рівня, питання щодо складності алгоритмів та basic computer science. Четверте інтерв’ю стосувалося distributed systems із фокусом не на коді, а на моєму баченні реалізації цієї системи (схоже на system design, але в більших деталях).

А п’ятий кол був для Google behavioral interview: запитували, як я комунікую з людьми, чи вмію приймати й давати фідбек та інше.

Також готувався до system design interview, але, як виявилося, я розпочав проходити співбесіди в компанії на рівень L3 (за відчуттями на 2022 рік — це орієнтовно рівень Junior++/Middle), а не L4 (Middle++/Senior). Тому одразу моя рекомендація: запитуйте, на яку саме позицію проходите інтерв’ю. Я тоді не знав, що є різні рівні — і на який починаєш проходити інтерв’ю, на такий тебе, найімовірніше, й візьмуть. Також з’ясувалося, що досвід роботи під час навчання в університеті практично не враховують (або ж не враховують узагалі). Ще додалися війна і стрес, тож я не приділив цьому належної уваги, аж поки не виявилося запізно. Тому я й був down-leveled під час найму.

Далі — ще одна розмова з рекрутером: чи сподобалася мені попередня комунікація та чи хочу я продовжувати далі. А вже потому призначили team matching interview. Це етап, на якому ти спілкуєшся з менеджерами різних команд і ви обираєте (або не обираєте) одне одного. У мене стався метч із першим же менеджером.

Після цього всі результати пройдених інтерв’ю надіслали в спеціальну комісію (hiring committee), і я два тижні чекав на остаточне рішення. Ця комісія складається з різних «ґуґлерів», які в компанії довгий час і які постановляють, чи брати конкретних фахівців на роботу. Про готовність запропонувати офер мені повідомили імейлом. Ще були дзвінки з рекрутером, де ми обговорювали деталі пропозиції, і врешті я погодився.

Якщо підсумувати, свою кандидатуру я подав на початку 2022-го, в середині квітня — отримав офер, а перший робочий день у Google був на початку червня 2022-го.

Онбординг

Онбординг у компанії теж тривалий: він займає приблизно три тижні. Це пов’язано, зокрема, з процедурою Google tech immersion. У мене він почався через тиждень після виходу на роботу й зайняв місяць. Під час GTI тебе вчать, що таке Google, як він працює, які цінності компанії, які інструменти тут використовують та інше. Також на цьому етапі разом з іншими новенькими ви об’єднуєтеся в команду й робите спільний проєкт. Він може як виявитися корисним для Google, так і не принести в підсумку успішного результату. Проте мета цього етапу — навчитися працювати з Google tools, адже процес розробки відрізняється від інших компаній, які використовують ті самі інструменти. Ми робили застосунок, який заметчить тебе з іншою людиною, щоби разом піти на обід і познайомитися — нічого особливого.

Після онбордингу мені призначили buddy — це людина, яка виконує роль мініментора й допомагає онбордитися безпосередньо на сам проєкт, до команди, з якою ви і заметчилися на співбесіді. Такого фахівця закріплюють за новим працівником на три-шість місяців. У цей період у мене також були розмови з менеджером, який пояснював, як відбувається процес від промоушену до перформанс-рев’ю. Ще були мітинги зі спеціалістами з мого проєкту, щоб усе краще зрозуміти, і низка інших.

Попри те, що комунікації дуже багато, я розцінюю це як позитивний досвід. Усі процеси тут добре налагоджені (це непорівнянно зі станом справ, з яким я стикався свого часу в інших компаніях). Усі знають, що за чим іде й навіщо. І в перший-другий місяць від тебе тут нічого не очікують, адже розуміють, що процес адаптації важкий: не всі нові співробітники мали досвід роботи в Big Tech з великою кількістю бюрократії.

«До того, як потрапити в Google, я дивився на компанію через рожеві окуляри»

Уявляв, що тут чи не щодня новий технічний челендж, як на співбесіді: одне нове завдання за іншим. Та насправді такого немає. Цікавих і складних завдань не бракує, та найбільший виклик — це не написання коду, не розробка якогось рішення, а комунікація з командами. Перш ніж щось зробити, треба прокомунікувати з низкою людей, пройти privacy review, security review, написати дизайн-документ і не тільки. Навіть якщо йдеться про найменші зміни, які ти плануєш внести зі свого боку, слід подумати про інші команди (в моєму випадку — щонайменше чотири), які можуть бути зав’язані на тобі або на яких можеш бути зав’язаний ти. Хоча все може відрізнятися від команди до команди, тож мій досвід може бути нерелевантним у кожному кейсі.

Та водночас мене приємно здивувала відкритість людей у Google. Я не думав, що тутешня спільнота така класна. «Ґуґлівці» створюють внутрішні тулзи, є новини про Google усередині компанії, є ресурс, де постять внутрішні мемчики, — це прикольно!

І дуже круто, що завжди можна призначити мітинг з людиною з будь-якої команди й будь-якого рівня — у мене як у співробітника є доступ до всіх, хто працює в Google. Я призначав ко́ли не лише безпосередньо по своєму проєкту. Наприклад, мені було цікаво поговорити про ML — я знайшов відповідну людину, про те, що стосується performance optimization, — також запланував дзвінок. Якщо виникає проблема, достатньо написати: «Хей, у мене тут проблема виникла, можеш виділити 15 хвилин й обговорити її зі мною?». Навіть якщо ти написав людині рівня L7 (Senior Staff Software Engineer, 9+ років досвіду) чи вище, для тебе завжди знайдуть час.

Зростання

Серед найбільших челенджів для мене також було перемкнутися з аутсорс-моделі співпраці, в якій я був раніше, саме на продукт. Адже тут маєш думати не лише про себе і про власний розвиток, а й про інших, бо всі ми пов’язані.

Певний час пішов і на те, щоб розібратися, як працює Big Tech зсередини: як видають бонуси, стоки, від чого вони залежать, як відбувається промоушн тощо. Зазвичай ти не запарюєшся, бо все в десятки разів простіше. Але тут, щоб усе зрозуміти, треба справді докласти зусиль.

До речі, попри down-level під час найму я зміг швидко просунутися на наступний рівень. За вісім місяців роботи я піднявся з L3 на L4. Це позначається на зарплаті, стоках. А от на завданнях — ні. Я вже на рівні L3 робив те, що роблять на L4. Хіба що ставлення людей трохи змінилося: з’явилося більше довіри.

Я працюю у варшавському офісі Google, де багато українців. У компанії відбуваються тематичні українські тижні, є групи за інтересами, які популяризують ті чи інші елементи культури, але це — ініціатива самих українців. У Google до всіх працівників ставляться однаково, без якихось привілеїв. Хоча кілька разів я бачив листи від топів зі словами підтримки й знаю, що компанія виділяє певний бюджет на волонтерські потреби, а також допомагає своїм працівникам, які залишилися в Україні.

Обговорювати воєнні, політичні питання можна хіба між собою, на тій же кухні. Комунікувати про таке на загал не прийнято. Але це стосується не лише теми війни в Україні. Google у принципі намагається бути аполітичним, тому, наприклад, тему виборів у США, підтримку тієї чи іншої партії теж ніхто зачіпати не стане.

Підсумовуючи, враження від роботи в мене точно позитивні. Це ж Google, як інакше [сміється]! Було б круто зменшити трохи бюрократію і колаборацію між командами, але на їхнє існування є вагомі причини.

Якщо хочете податися в Google, розв’язуйте задачі на LeetCode. Без них сюди потрапити не вийде: процес усе-таки складний. А окрім того, довгий. Це стосується і кар’єрних сходів. У Google можна дуже далеко зростати в плані позиції, зарплати, проєктів. Але на це потрібен час.

«Мені здавалося, що на проєкті виявиться дуже складно, я буду розгублена й найнеосвіченіша з усіх»

Софія Бондаренко, Software Engineer, 2 місяці у Google

Я ніколи не замислювалася над тим, щоби працювати в Google, не планувала спеціально подавати свою кандидатуру на ту чи іншу вакансію. Та влітку 2023-го мені написала рекрутерка в LinkedIn з пропозицією пройти інтерв’ю. Доти мені здавалося, що розв’язати завдання, які дають на співбесідах, й отримати офер від Google може лише мегамозок [сміється]. Тож вирішила, що спробувати власні сили — непогана ідея.

Окремо про умови найму чи щось додаткове про Google я не дізнавалася, але мала загальне уявлення, як усе це виглядає, що пропонує компанія і як потім ведеться тамтешньому спеціалісту. Кілька моїх друзів уже працювали в Google — чимало чула від них.

Спібесіди

У моєму випадку було сім етапів співбесід. Перший — це 20-хвилинний скринінг з рекрутером: розпитували про освіту, досвід, з якими мовами програмування працюю тощо. Через місяць (можна було швидше, але я взяла час на підготовку) відбувся перший технічний етап, на якому вирішували, чи можна мене пропускати до більш серйозних етапів. Це був Google Meet на 45 хвилин, під час якого я мала розв’язати алгоритмічну задачку.

За тиждень я дізналася про позитивний результат, а за місяць на мене чекав онсайт-етап. Це чотири інтерв’ю в один день по 45 хвилин, після кожного з яких — 15 хвилин перерви. На перших трьох мені давали алгоритмічні задачі, які треба було розв’язати будь-якою мовою програмування й при цьому прокоментувати, чому я обрала саме це рішення, дизайн-архітектуру тощо. А останнє інтерв’ю того дня — це так званий Googliness — нетехнічне: на ньому перевіряють, наскільки ти командний гравець, як виходиш із конфліктних ситуацій. Такий собі тест на адекватність.

За результатами цих інтерв’ю тобі виставляють бали. Їх, разом з резюме, розсилають по командах Google, де потрібні нові працівники. Якщо твій профіль зацікавив когось, менеджер команди повідомляє про це рекрутера, він — тебе, тобто кандидата, й далі призначають зідзвон. Цей етап називається team match. Мені дуже пощастило, бо мною команда зацікавилася одразу: буквально за кілька годин після завершення онсайт-частини від них прийшла заявка на кол. Ми одне одному сподобалися, і за тиждень я отримала офер.

Онбординг

Онбординг відбувався по-особливому, якщо порівнювати з іншими компаніями, оскільки Google має власну екосистему для розробки своїх продуктів. Інструменти, з якими працюють у компанії, дуже незвичні, тому новачків учать, як ними користуватися. Також під час тритижневого онбордингу нас ознайомлювали з загальною історією компанії та її кодексом: розповідали, яка буває дискримінація на робочому місці, як її розпізнати й куди звертатись, як дотримуватися інклюзивності під час розробки продуктів тощо.

А ще нових людей розбили на команди, в яких учасники мали вигадати й повністю реалізувати проєкт за принципом, як це роблять у Google: написати документацію в стилі компанії, провести дослідження і за допомогою їхніх інструментів утілити ідею в життя. Ми робили розширення для браузера, що допомагає новачкам у Google більше дізнатися про людей, яких вони зустрічають на мітингах. Наш проєкт відзначили: сказали, що ми молодці, бо встигли все реалізувати, і що в нас були суперсмішні меми на презентації. Після цього команди розформували, і кожен пішов до своєї home team, з якою заметчився.

Очікування від роботи в мене були як хороші, так і не дуже, більш тривожні. Хороші стосувалися смачної їжі тричі на день [сміється]. Я знала, що в офісі класно готують. А ще чула про безплатний спортзал. Це очікування збіглося з реальністю на 100%.

З поганого: мені здавалося, що, коли я вийду на проєкт, виявиться дуже складно, страшно, я буду розгублена й найнеосвіченіша з усіх довкола, адже в Google працюють найкращі програмісти світу. І тут, на щастя, побоювання не справдилися. Пригадую, коли вперше прийшла в офіс, думала: все, зараз я сяду й загублюся серед усіх. Та насправді мене дуже тепло зустріли й буквально за ручку провели по всіх етапах. Я усвідомила, що документація зрозуміла, ментори чудові й усе не так складно. Чого не скажеш про офіс — було дуже важко в ньому не загубитися [сміється].

Мене здивувала комунікація і той факт, що я можу поставити будь-яке питання на будь-яку тему (про роботу, офіс абощо) абсолютно будь-якій людині. Неважливо, чи ця людина в моїй команді, чи це суперсиньйорний стаф-менеджер — мене почують, дадуть відповідь або скерують до правильної людини.

Вразило, що абсолютна більшість людей тут суперумотивовані робити щось нове, цікаве й крутезне. Наприклад, у Google є таке поняття, як 20 percent project. Це офіційна політика компанії: 20% свого часу спеціаліст може витрачати на проєкти, яких немає в загальному бізнес-плані розвитку продуктів Google. Тобто ти займаєшся тим, що цікаво саме тобі, і цей час оплачується компанією. Так може народитися умовний новий Gmail чи YouTube, просто з шаленої мотивації співробітників робити щось круте й змінювати світ. Такого ентузіазму я ще ніде не бачила.

До українців тут ставляться абсолютно так само, як і до всіх. У Google є політика: неважливо, звідки людина родом, — до неї в будь-якому разі ставитимуться з повагою. Водночас у компанії є окремі групи або суто українців, або не лише українців, які займаються волонтерською допомогою для нашої країни.

Утім, не впевнена, чи можна порушувати політичні питання. У кодексі цього не було, але я жодного разу не чула, щоб хтось у їдальні чи під час роботи обговорював війну в Україні чи війну Ізраїлю та Палестини абощо.

Наразі мені все в Google подобається, і я б не хотіла нічого змінювати в компанії. Можливо, кажу так тому, що поки що для мене тут чимало нового й цікавого. Мені до вподоби work-life balance, те, що немає жодних трекерів, над тобою не стоїть менеджер або лід і не каже, чому ти не за робочим місцем або чому не виконала те завдання. Всі дуже лояльні. І політика компанії зводиться до одного: якщо ти зміг сюди потрапити, отже, ти людина, яка може розібратися в собі, своєму часі й працювати так, як зручно, при цьому ефективно. Ось ця повна довіра дає відчуття комфорту.

Що порадити тим, хто розмірковує про роботу в Google?

З хорошого: можна готуватися до того, що, скоріш за все, у компанії працювати дуже сподобається. Тут ніби зроблено все для того, щоб спеціалісти кайфували від роботи. Крім згаданого, компанія пропонує чимало воркшопів, конференцій, класний офіс. З такими умовами тобі просто хочеться сумлінно працювати.

З поганого: не всім щастить швидко знайти команду або швидко отримати відповідь від рекрутера. Трапляються ситуації, коли рекрутер зникає на місяць чи на останньому етапі заморожують процес найму.

Але, якщо ви все ж почали hiring process, раджу в період очікування відповідей від рекрутера сховати телефон подалі й не підходити до нього. Бо я що п’ять хвилин, надто на останніх етапах, брала до рук телефон і перевіряла, чи немає там листа щастя [сміється]. В будь-якому разі ви витратите чимало нервів. Тож варто запастися чаєм з ромашкою або тим, що допомагає саме вам заспокоїтися й добре спати.



📢 Побачимося в Києві? Купуй квитки на велику конференцію DOU Day!

👍ПодобаєтьсяСподобалось15
До обраногоВ обраному3
LinkedIn



22 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Майже усі пункти, який перерахував Юрій Ландовський, Product Manager, що працює в Google понад 2 роки, це звичайна практика організації робочого процесу в більшості європейських/міжнародних компаній також. І нічого дивного тут не бачу. В компанії присутні люди з різних локацій, з різним сприйняттям, для кожного свій підхід. Також щодо email, зручно узгоджувати деікі питання через нього, бо також ти можеш потім легко це знайти.

Щоб займатися розробкою, треба під’єднуватися до спеціальної віртуалки й там програмувати. Ти не можеш пушити код напряму зі свого ноутбука. Повірте, це жахливо і максимально некомфортно.

А що саме некомфортно? Лаг? З іншого боку віртуалка дає купу плюсів:
— У тебе є середовище, яке легко клонувати.
— Заходиш зі слабкого ноутбука та маєш достатньо потужну машину для компіляції проєкту.
— Ізоляція потенційно небезпечних NPM та інших компонентів, про які є сумніви, всякої пропрієтарної хрєні.
— Плюси для корпорації, вона може банально відгородитися від тебе, коли ти їй набрид.

Інструментарій розробки в гуглі і справді трохи незвичний, але він оптимізує вирішення питань, які не стоять перед більшістю менших компаній.

Раніше замість віртуалки можна було використовувати стаціонарний комп’ютер, який стояв у людей в офісі під столом, але це трохи накладно суто логістично, особливо якщо твоя команда переїжджає, або ти працюєш з дому чи з іншого офісу в іншій країні і твій ПК хтось чомусь вирішує вимкнути. З віртуалкою цих проблем нема.

Інше питання, що монорепо з усім гуглівським кодом маунтиться в віртуалку (чи раніше на воркстейшн) і ти редагуєш не локальні, а віддалені файли. Але і робиш ти це зазвичай через веб-браузер (хоча дехто використовує вім). Зараз для цього теоретично можна було б використовувати гіт воркспейси чи щось схоже, але їх ще не існувало коли Гугл будував цю інфраструктуру.

Через те, що файли віддалені і не всі інструменти по роботі з кодом зоптимізовані під це, іноді є затримки в їх роботі. Але особисто мені це не дуже заважає.

Компіляція теж віддалена, тому працює максимально швидко. Інша справа, що це монорепо, тому якщо хтось десь змінив якусь глобальну бібліотеку, то компіляція займе довше ніж хотілося б.

Одразу спадає на думки описи вакансій у нас і «у них» (за кордоном)

Наші компанії
— відпустка 20 днів
— страховка
— лікарняний
— бонуси на день народждення, весілля, дітей, тощо
— оплата курсів
— бенефіт кафетерій
— працювати remote
— корпоративні заходи
— корпоративна техніка

За кордоном
— to be a part of a great company
— to make an impact to a product
— great colleges
— great technologies

www.glassdoor.ca/...​IE6036.0,6_IL.7,9_IN1.htm
Воно implied. Пишуть те, що важливо людям, бо

— корпоративні заходи
— корпоративна техніка — страховка
— лікарняний — оплата курсів

то не опції і бенефіти, воно по дефолту має бути.
Ще б писали «не будемо бити лінійкою по руках за перший пропущений естімейт»

Скрінінги, літкоди, онбордінги, тім-матчінги....
Де зарплати, бляха??!!!!!!

Де зарплати, бляха??!!!!!!

Навряд ви колись почуєте цю інформацію з перших рук і не анонімно.

Ну ясно власне нічого нового — корпорація добра Грести з 996 та інтригувати, якщо хочеш підвищення до справді керуючих посад, тобто де є можливість роспоряджуватись бюджетом і підлеглі крім клавіатури та дебагера, секретарка і т.д. А це за Гаем Кавасакі — бізнес в середені бізнесу, лише інша бізнес модель. З усіма звичайними трюками, як то найняти сініора на мідла, щоб на першому ревью одразу підвищіти та отримати бонуса за успішний найм і т.д. і т.п. Журналами обліків журналів — де одні директори закликають усіх на AI/ML та великі мовні моделі, а інші категорично забороняють його використовувати крім як задля експериментів через можливі юридичні наслідки. Примусова політкоректність і новояз — навіть якщо ніхто так насправді не думає і себе не веде, лейофи і найми лише для статистики і для HR. Відповідно — політичні альянси, підковерні ігри, інфляція тайтлів і т.д. і т.п.
Microsost — казали що вони не IBM, а от Google — що вони не Microsoft :)
Цікаво як так стається — що будь яка Римска республіка перетворюється на Римську Імперію. В якій базові установи з рештою лишаються лише на папері. Від Цезаря в Римі не залишилось і натяків на демократію, разом з тим до самого кінця навіть Візантія називали себе республікою. В Google теж вже нема ні Бріна ні Пейджа, і навіть Еріка Шмітта фізично нема — але як бачимо ментально він там ще як є. Замість історій як розробляли інноваційний софт, щоб передати індекс с Сан Фарнциско до Ньйю Йорка вночі відносно дуже дешево, тобто розробивши менеджер закачки p2p ми тепер читаймо як пройти співбесіду в 7 раундів, щоб сісти на супорт.

В Google теж вже нема ні Бріна ні Пейджа

я щось пропустив?

Вони типу на пенсії, іноді заходять.

Google для багатьох здається компанією мрії — з її лояльним ставленням до працівників, статусом, викликами та рівнем проєктів.

Достатньо подивитись на всі ті перейменування продуктів які робв Гугл, додавання — видалення сабдоменів для сервісів та інша плутаниниа і бажання відваюється :)
За статтю дякую, мої думки в багато чому підтвердилися що не боги горшки роблять...

Гугл це специфічна компанія: багатьом гріє душу, що це ж той саме Гугл! Але деякі знайомі розказують реалії і стає не дуже весело: великі гроші просто так не платять. Тому багато хто йде з великих компаній туди, де спокійніше та тихіше.

Завжди було цікаво

phone call

це справді телефонний дзвінок чи мітинг в google meet?

google meet. Насправді наразі немає різниці між «onsite» та «phone call»

Дякую за цікаву статтю. Маю запитання чи проходили ви інтерв’ю з України чи є можливість працювати remote?

інтерв’ю з України

усі інтервʼю віддаленно, тому без різниці звідки проходити інтервʼю.

А де список відкритих позицій дивитися і де відправляти CV?

Вітаю колег з гарним досвідом і деяких з промо.

Зазвичай не коментую про компанію де зараз працюю, але деякі фрази звучать трохи як перебільшення.

Та якщо хочете спробувати свої сили в Google, не буду тут оригінальним і скажу, що етапи співбесід відбуватимуться дуже повільно й можуть тривати один-півтора місяця.

Один-півтора місяці це не повільно, це швидко для big tech hiring. У моєму випадку процес від першого мейла до підписаного оферу зайняв майже пів року.

Так, буває складно чи інколи вигоряєш

«Втомлюєшся». Burn out це не про «іноді».

Коли працюєш у Google, твій соціальний статус змінюється

З individual contributor на individual contributor? Я думаю, що соціальний статус це все ж не про назву компанії де працюєш а про позицію в ієрархічній структурі.

Мені до вподоби work-life balance, те, що немає жодних трекерів, над тобою не стоїть менеджер або лід і не каже, чому ти не за робочим місцем або чому не виконала те завдання

Це просто ще не прийшов час. OKR check-in і calibration це виправлять.

Та влітку 2024-го мені написала

— Future is not allowed! :) Дякую цікава стаття.

Вже виправили цю помилку, дякую)

Підписатись на коментарі