Про Rust для високонавантаженого мережевого сервісу на Highload fwdays | 13-24 жовтня
×Закрыть

Освічені, але зарозумілі: особливості українців у роботі з іноземцями

Нещодавно на DOU вийшла стаття, в якій українці діляться своїм досвідом роботи з іншими національностями. Ця тема, безумовно, має бути цікава всім, хто планує кар’єру за кордоном або на іноземних проєктах. Але аналізу інших культур буває недостатньо. Важливо розуміти і свої культурні особливості, щоб управляти очікуваннями всіх стейкхолдерів включно із власними.

Тож мета моєї статті — погляд у дзеркало. Сподіваюся, це буде цікаво передусім менеджерам компаній та проєктів, де українські спеціалісти працюють з іноземними партнерами, водночас залишаються у власному культурному просторі (без адаптації до іншої культури, наприклад, переїзду до іншої країни).

Є науковий підхід, який є загальноприйнятою практикою в корпоративному світі — теорія культурних вимірів Г. Хофстеде. І на сайті можна прочитати про базові відмінності між культурами. Але є одне «але». Україна там має позначку *estimated. Тобто дослідження щодо нас, на жаль, не проводили або проводили давно, і вони є застарілими. Мені дуже кортить заглибитися в схожий аналіз з погляду науки, але враховуючи, що я не є спеціалістом, спробую спрощений підхід.

11 років своєї кар’єри я присвятив глобальній компанії зі Швеції. Український офіс переважно постачав робочі ресурси для пострадянського простору, але бували й довготривалі відрядження в інші країни. І серед колег після повернення була практика робити презентацію про ті самі культурні відмінності для українських колег. Одного разу після поїздки у Швецію хтось поділився відео, де шведи аналізують самі себе.

Відтоді я почав цікавитись думкою іноземців про українців. Численні експати зазвичай із задоволенням діляться враженнями, особливо за кухлем пива. Питання, які мене цікавили:

  • У чому українці програють іншим на глобальному ринку праці?
  • У чому ми кращі за інших?

Результати цього багаторічного дослідження я подаю у вигляді медалей, які українці отримують від інших націй. Але у кожної медалі, як відомо, є зворотна сторона.

Ілюстрація Уляни Патоки

Медаль перша: винахідливість та адаптивність

На наших теренах за останні бозна-скільки століть відбувається якщо не війна, то геноцид. Українці настільки звикли до цього, що для нас криза — це звичне явище. Тому винахідливість у комбінації з адаптивністю — саме те, що дає змогу жити в цьому постійному хаосі.

Як приклад наведу ситуацію, коли під час постачання серверного обладнання виявилось, що виробник замінив один зі стандартних портів на новий. Був ризик, що клієнт не отримає квартальний бонус через несвоєчасний запуск проєкту. До того ж необхідний кабель-перехідник був у дефіциті й придбати його не могли. Іноземці розвели руками, а українці замовили частини кабелю на двох різних заводах у Швеції, привезли їх на таксі! шведському колезі додому, де він відрізав усе зайве й передав літаком через іншого колегу в Україну. Ще частину комплектуючих закупили в «Епіцентрі», і підрядник спаяв із цього всього необхідний кабель. Та є зворотний бік схожого підходу.

Workarounds ™

Ми вміємо побудувати танк «з гівна і палок», але ці рішення тимчасові. І загалом workarounds призводять до корупції, так утворюється замкнене коло. Тому коли одна європейська компанія на початку 2000-х почала впроваджувати в Україні класичну практику управління проєктами, це спричинило неабиякий спротив і нерозуміння команди українського офісу, яка звикла вести проєкти з використанням власного кастомізованого фреймворку. В результаті виник конфлікт між керівником ПМО (експатом) та його підлеглими-українцями, який ледь не спричинив звільнення всього проєктного офісу. На щастя, HR зміг вирішити конфлікт. Причина полягала в поганій комунікації. Тож, коли настав час впроваджувати SOX Compliance, HR одразу ж долучився до комунікації.

Ця «медаль», мабуть, найкраще описує розбіжності між східним і західним менталітетом. Пригадую, як лютувала одна європейка через якусь фразу українки після чергового раунду обговорення умов контракту. Для українки головним було, щоб її компанія в цих перемовинах «перемогла» і отримала максимум бенефітів, а в розумінні європейки контракт — це насамперед партнерська домовленість. Добре, що в тій команді, крім українки, був європеєць, який у кулуарах перепросив за свою колегу, пояснивши її дії українською ментальністю.

Лише за кілька років, коли я ознайомився з теорією В. Лефевра, яка пояснює етичні відмінності східного і західного світоглядів, усе стало на свої місця. І недарма під час складання іспиту на сертифікацію PMP для вихідців із пострадянських країн найважчим є розділ «Етика». Принаймні так було 2010 року, процент аудиту українських аплікантів був вищий, ніж в інших країнах (я свого часу потрапив під нього). Але час або інші чинники впливають на це і деякі експати навіть жалілися, що поки вони переймали східну етику, в Україні підросло покоління поціновувачів західної.

Медаль друга: освіченість і розум

Вища освіта є доступною, і українські інтелектуали справляють на закордонних колег позитивне враження. Але є і зворотний бік.

Зарозумілість

Зарозумілість дуже поширена серед українців, особливо серед чоловіків. І це заважає нам чути інших та ухвалювати когнітивно неупереджені рішення.

Пригадую одну зі співбесід в українській компанії, коли менеджер розпитував мене про телекомунікаційний досвід з резюме і спитав щодо технологій. Я, можливо, був трохи спантеличений запитанням, бо та компанія ніяк не була дотична до телекому, і відповів не одразу. На що менеджер із презирливою посмішкою сказав, що відповідь неправильна. Я навіть почав у собі сумніватися і, щойно з’явилася змога, загуглив те, чим займався роками. Звичайно ж, підтвердилося, що я дав правильну відповідь. Можу лише припустити, що його метою було справити враження на закордонного менеджера, присутнього на співбесіді.

Медаль третя: швидке мислення

Можливість швидко аналізувати та ухвалювати рішення — ще один маст-хев для виживання в хаосі. За словами одного з експатів, українці намагаються ухвалювати рішення швидко і мають хист бачити короткотермінові можливості навколо себе. Але поговоримо знову про зворотний бік.

Відсутність довгострокового планування

Довгострокове планування та орієнтація на багаторічні цілі для нас не притаманні. Згідно зі Хофстеде, це низька толерантність до ризику та уникнення невизначеності. Можливо, саме тому українських програмістів важко зацікавити опціонами з дохідністю через п’ять років. Багато українських сімей за останні 100 років втрачали повністю все щонайменше тричі, звідси й бажання якнайшвидше обміняти матеріальні цінності на досвід або знання, які вже ніхто не може відібрати. А журавель в небі цікавий лише тим, у кого в кожній руці по синиці.

Медаль четверта: hard skills

Вивчити нову мову програмування? «Скажіть, коли іспит і кому складати» ©.

Але хард скіли дедалі менше будуть конкурентною перевагою в глобальному світі, бо через доступ до онлайн-освіти багато хто досягне потрібного рівня. Можливо, за 20-30 років восьмикласник вільно програмуватиме 2-3 мовами, а програмування вивчатимуть у дитсадку.

Легко здогадатися про зворотний бік.

Недооцінені soft skills

Це і є ахіллесова п’ята українців. І набувати ці навички треба роками в умовах відсутності відповідного середовища для практики. Але саме софт скіли будуть виділяти спеціаліста серед інших. Наведу відгуки про українців у цьому контексті:

  • Часто поводяться недипломатично. Переважно українці дуже прямолінійні та очікують прямолінійності від інших. Тому дуже невміло дають фідбек або розв’язують проблеми у стосунках з іншими. Знаю реальний приклад компанії, де український спеціаліст був менеджером відділу, частина якого розміщувалася не в Україні. І новий працівник, який долучився до команди, не витримав прямолінійності та звільнився за тиждень.
  • Недооцінюють професію продавця. В українській мові навіть є слово «торгаш», яке має негативну конотацію. Але досвід продажів (товарів, сервісів, своїх ідей) є чи не основною запорукою успіху в будь-якій справі.
  • Полюбляють ускладнювати своє пояснення проблеми або рішення.

Погані звички

  • Тримають телефон у руках або кладуть перед собою на стіл під час зустрічі.
  • Не вмикають відео під час онлайн-конференції, навіть якщо ніколи до цього не зустрічалися зі співрозмовником.
  • Люблять пожалітися на своє важке життя, хоча мають рівень життя кращий, ніж у багатьох інших (і в цьому дуже схожі на французів).
  • Більший фокус на «хто винен», ніж на «що робити».
  • Якщо у компанії є офіс в Україні та за кордоном, то є тенденція ділити колег на «своїх» і «не своїх» (us vs them).

Замість висновку

Звичайно, будуть ті, хто не погодиться з таким аналізом, бо це узагальнені оцінки. Варто зазначити, що деякі моменти вже застаріли, бо суспільство не стоїть на місці, але деякі все ж є вшитими в ДНК нації. І повірте, мені теж неприємно чути погане про українців, але усвідомлення проблеми — перший крок на шляху до її вирішення.

Тож поставте українцям та особисто собі такі питання:

  • Які в українців/у мене конкурентні переваги?
  • Що не дає нам/мені розвиватися?
  • Як вирішуємо проблеми?
  • Як комунікуємо?
  • Як оперуємо ризиком?
  • Які в нас ієрархії і ставлення до них?
  • Які сімейні цінності і як вони впливають на рішення, що ми ухвалюємо?
  • Якою є робоча етика?
  • Як на нас впливає релігія (навіть якщо ми особисто не релігійні)?

Далі можна вперто самовдосконалюватися, але є легший шлях. Підбирати партнерів/роботодавців/колег за принципом сумісності, щоб перекривати їхні слабкі сторони і щоб вони перекривали ваші. На мою думку, саме така сумісність з американцями робить популярним формат, коли R&D в Україні, сейли та менеджмент — в Америці.

Крім того, рекомендую до перегляду лекцію, яку провів у КПІ американський бізнесмен John Sung Kim, як погляд американця на українців.

LinkedIn

Лучшие комментарии пропустить

Можливо, за 20-30 років восьмикласник вільно програмуватиме 2-3 мовами, а програмування вивчатимуть у дитсадку

И физику, и химию выучат. И английский уже все выучили с детства. Ох уже восьмиклассники — всё они могут. Только водить машину запрещено.

Тримають телефон у руках або кладуть перед собою на стіл під час зустрічі.

Делают так абсолютно все. Это никак не связано с национальностью.

Не вмикають відео під час онлайн-конференції, навіть якщо ніколи до цього не зустрічалися зі співрозмовником.

Да никто его не включает. Наоборот, если во время митинга-свалки с многими людьми кто-то решает включить видео — я его записывают в блокнотик как нарцисса. Отношение будет соответствующее.

Більший фокус на «хто винен», ніж на «що робити».

Фокус на кто виноват появляется абсолютно у всех после вызова на ковёр. Без выяснения кто виноват, часто что-то делать абсолютно бесмысленно. Если человек постоянно принимает неправильные решения, его нужно отодвинуть и заменить.

Якщо у компанії є офіс в Україні та за кордоном, то є тенденція ділити колег на «своїх» і «не своїх» (us vs them).

Опять же такое у всех. У нас 11 офисов по всему миру, когда идёт совместная работа и нужно показать team spirit, то практически всегда выясняется, что среди нас есть такие товарищи, которые нам совсем не товарищи.

Дякую. Дуже розумна, хоча і зарозуміла стаття.

Я даже не знаю что мне больше не понравилось: очередная попытка выставить мнение нескольких собутыльников за обобщенного европейца, или очередная попытка натянуть чисто личностные качества на «национальный менталитет»

Дочитал до этого места:

Але хард скіли дедалі менше будуть конкурентною перевагою в глобальному світі, бо через доступ до онлайн-освіти багато хто досягне потрібного рівня. Можливо, за 20-30 років восьмикласник вільно програмуватиме 2-3 мовами, а програмування вивчатимуть у дитсадку.

Как можно работать BA и не иметь элементарных и базовых понятий? Бизнес-аналитиком может работать каждый таксист и бабка возле подъезда — они больше всего знают о бизнесе и анализе.

207 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Дякую за статтю. Влучно, і коментарі це підтверджують)) Колись однією з причин переходу на фриланс було небажання працювати з ідіотами (найбільш культурне слово, яке можу підібрати) в Україні. Останні роки починаю розуміти, що причина не у здібностях, а саме у культурних особливостях. Дехто з тих, хто страшенно бісив багато років тому, вже змінився, і причина у багатомісячних відрядженнях за кордон щороку. Ті, хто барахтається в межах України, і виїжджають хіба на відпочинок до Туреччини, так і залишаються... (запікано)

да є таке, страждаю від українського менталітету щодня і намагаюся його вивести з себе, але це тільки в швеції з ним проблема, в Іспанії чи Англії проблем не виникає в комунцікації.

Если сравнивать работу людей и роботов (или даже небольших систем, способных выполнять какую-то задачу), аналогом софт-скиллов человека будет UX железяки, хард-скиллы же и там и там — способность выполнять работу. Да, люди готовы платить за удобство хорошего UX и предпочесть ему качество выполнения железкой ее задачи. Аналогично люди могут предпочесть удобного в общении сотрудника более квалифицированному технически. «Софт-скиллы работников не менее важны, чем хард-скиллы» — это не какая-то вечная истина, это следствие из предпочтений большинства людей на текущем этапе развития. Кроме того, это суровая необходимость для больших компаний, где сильно растут риски из-за количества людей с разным менталитетом. И если в стартапах вида «Миллионер Вася и три супер-хардскилловых спеца» нет медийного ресурса на продвижение мысли о бОльшей важности хард-скиллов, а у больших компаний — есть, мы будем слышать утверждение о приоритете софт-скиллов гораздо чаще. Но опять же — это не делает его истинным.

это неудачное сравнение. самая большая попаболь украинского оффшорного гребца — странные и неполные ТЗ. я собственными глазами видел задачи с описанием вида «сделай красиво, сделай чтобы работало как раньше и чтобы ничего не поломалось», а на робкие попытки уточнения задачи следовал ответ типа «тыжепрограммист, что тут непонятного?? сделай красиво, чтобы сверху зелёное, а кнопки снизу!». И, собственно, главным софт-скиллом является получение точных заданий/требуемого функционала/допустимых ограничений из заказчика без применения оскорбительных сравнений и продуцирования обоюдного бешенства, желательно принося не проблему, а вариант решения вида «вот тут неполное описание, я буду делать _так_, прошу подтвердить/опровергнуть». чаще всего вот это вот всё и подразумевается под софт-скиллами.

я впрочем не исключаю, что существуют проекты, в которых задачи имеют исчерпывающее описание, содержат при необходимости все мокапы, разработчики снабжены код-стал-гайдом и в каждой задаче есть критерии приёмки. но мне покашто такие не встречались.

получение точных заданий/требуемого функционала/допустимых ограничений из заказчика

это не софт-скилл, это хард-скилл бизнес-аналитика. В проектах, где ВА есть, на программистов эти задачи не ложатся, в проектах где ВА нет, его задачи выполняют сами девелоперы в меру своих навыков, но сами навыки от этого в разряд софт-скиллов не переходят.

без применения оскорбительных сравнений и продуцирования обоюдного бешенства, желательно принося не проблему, а вариант решения

а вот это уже софт-скиллы. И если продолжить мою аналогию — некрасивая и требующая включать мозги программа вызывает бешенство и оскорбляет пользователя тем, что он перед ней считает себя дураком, как бы классно она при этом не делала свою функцию. Большинство пользователей предпочтет ее красивой и удобной, пускай и, например, небезопасной.

Більший фокус на «хто винен», ніж на «що робити».

И правильный фокус — потому что этот вопрос задается не с целью кого-то затюкать, а грамотно разделить сферы ответственности. Если, например, косяк со стороны бэкэнда — почему вопрос «что делать» должен задаваться всей команде — и фронтэндерам, и мобильщикам, и девопсам, и QA? Решать, «что делать» должны ответственные люди, а вот как раз чтобы понять, в чьей это зоне ответственности, и задается вопрос «кто».

Возможно, автор именно это и хотел сказать, но как-то прозвучало не очень, и, судя по комментариям ниже, не один я так понял, что мол «неважно кто и с чьей стороны косяк, думать как пофиксить мы будем всей нашей дружной командой (овертаймить видимо тоже), у нас тут одни единороги и пони с радугами».

Никакого негатива в таком фокусе нет, сугубо прагматизм и конструктивный подход.

а как вам фокус «наказание невиновных и награждение непричастных», являющийся естественным продолжением вашей программы?
поверьте (или проверьте), даже если за весь программный комплекс отвечает только один единственный человек (что как бы уже нонсенс) с достаточным уровнем изворотливости и ЧСВ — вы ему в жизни не докажете что он где то был не совсем и прав (примеров тому масса. в т.ч. и здесь). с котятами в этом плане намного, намного проще — тыкнул раз мордочкой и как сем бабок пошептало...
ну а где за что-либо отвечают два ойтишнека и более — концов тем более не найти.
поэтому намного продуктивнее сначала решать возникшую проблему, чем тратить время и нервы на поиск козлов отпущения. и на этом вашем вечно загнивающем западе похоже данный факт уже давно как усвоили, так как умеют считать и время и деньги. ну а ватники блэйм-методисты застряли в 19том веке.

Так никто ж не призывает блеймить, главное чтобы вопрос решали те, кто может и должен, а не вообще все. Я думаю, у Вас в жизни тоже были десятки митингов на 5-10 человек, которые были посвящены одному-единственному багу/фиче, которую в свою очередь из этих 5-10 человек мог пофиксить/запилить один человек.
Простой пример — сертификат заэкспайрился, нахрена это решать ПМу (чья задача максимум создать тикет) или QA? Или фронтэндеру? Девопс в большой команде, бэкэндщик в команде поменьше — вот единственный адресат такой проблемы. И никто никого не винит, баг — это такой же таск, только чуть более срочный)
Или инкремент до упора дошел, не предусмотрели в базе столько записей — понятно, что будет решать DBA/Бэкендер опять же. И тут уже без разницы, БА ли недоописал функционал или где-то еще произошло недопонимание нагрузки.
Всё это вполне бытовые ситуации без каких-то обид. Понятно, что если произошло что-то более глобальное и извне, типа как недавно ФБ поломал логин сам себе, тогда можно и командой посидеть, подумать (быстрейшим временным решением было, насколько я помню, было признано вырубить аналитику в аккаунте).

Кажется вы слегка перепутали тех кто решает тикеты, пилит фичи, конфигурирует, тестит, деплоит и занимается другой продуктивной деятельностью с виноватыми за факапы, которые время от времени случаются. Или вы о практике волшебных пинков для мотивации разработчиков разрабатывать, начинающаяся опять-таки с поиска крайних?

Пригадую, як лютувала одна європейка через якусь фразу українки після чергового раунду обговорення умов контракту. Для українки головним було, щоб її компанія в цих перемовинах «перемогла» і отримала максимум бенефітів, а в розумінні європейки контракт — це насамперед партнерська домовленість.

Обычная реакция человека, который проигрывает переговоры. Если видишь, что проигрываешь, аппелируешь к партнерству. При чем тут менталитет? Который, к тому же, в Украине менее состязательный (masculine) чем в тех же Германии, Британии, США.

Как мамонт программирования из 90-ых, хочу сказать что пункт № 1 был качеством всех программистов из бывшего СССР, а еще одним важным качеством было хорошее знание математики.

Які там ще знанняя математики, я вас благаю! Ви безнадійно відстали від життя! В теперішніх реаліях аби вважатися програмістом й знати мови програмування зовсім необов’язково :)
З.І. Десь тут мала бути табличка «Іронія» але я її загубив...

Ще одна «ода» європейським напівбогам вічливості та інтелекту на противагу східноєвропейським варварам.... Засмучу автора але такі розповіді у різних сферах точаться останні років так з тисячу, ви лишень додали аутсорсингового присмаку до цієї страви. Свої особисті рожеві окуляри щодо європейців, зняв коли попрацював в компанії двох швейцарців на онсайті в Україні, невелика сімейна компанія в якій вони постійно наголошували на те які ми дикуни і які вони культурні надлюди.

Ми вміємо побудувати танк «з гівна і палок»,

Ви точно програміст ? Бачили азійські танки ? А американський фінтех/стартапи початку нульових ? Їх теж українці писали ?

Тримають телефон у руках або кладуть перед собою на стіл зустрічі

Це просто смішно, телефонізація досягла такого рівня в світі що він став просто частиною людського тіла. Читаємо хоча б попсову «Ви не гаджет маніфест» від Джарона Ланьє

через доступ до онлайн-освіти багато хто досягне потрібного рівня

Ви не з секти «10 мільйонів програмістів в Україні до 2050 року» ? Років вже з 40 все ніяк не досягнемо тієї критичної точки, і все ще програмісти заробляють більше за покоївок

Якщо у компанії є офіс в Україні та за кордоном, то є тенденція ділити колег на «своїх» і «не своїх»

Ну це ще смішніше, а ще люди винайшли діаспори та культурні центри, бо краще розуміються зі своїми земляками.

Можна розібрати всю статтю по цитатам, та навіщо гаяти час, інші коментатори вже все сказали

Дякую, що поділилися своїм баченням. Багато того що викладено також пересікається і з моїми спостереженнями.

Как человек, поработавший в нескольких странах, могу подтвердить, что уровень вежливости у соотечественников часто на нуле) причём не только в рабочей среде, но в обществе в целом, и даже в кругу близких людей. По возвращении в Украину, я скачала удивлялась, когда слышала от незнакомых людей фразы в повелительном наклонении: «вийдіть з автобуса», «давайте паспорт» и тп Сейчас не удивляюсь, умом понимаю, что не со зла они, но все-равно неприятно

Наказовий спосіб дієслів є засобом граматики для вираження заклику до дії. В англійській мові немає такої граматичної конструкції, тому нею не можуть скористуватись. Я б не відносив це до «ввічливість на нулі». А от використання ввічливої форми звертання якраз показує що до Вас говорили ввічливо земляки, через те, що вживали множину для звертання однини. («вийдіть», а не «вийди»; «давайте», а не «дай»). На відміну від носіїв англійської, де слово «you» ними сприймається як однина.

Ага, ну будь ласка не помешало бы, и тон подружелюбнее))) И потом, я же говорю — не со зла, такая фигура речи, но воспринимается вот так. Я сама раньше не понимала (мне иногда отвечали — I don’t like when you give me orders, а теперь понимаю.

мова, як вагома частина культури, звичайно впливає на її носії. Наприклад японці на відміну від нас ніколи не передивають, бо в японській дієслово знаходиться в кінці речення, що унеможливлює перебивання співрозмовника. Тому нам вони здаються такими чемними.

Який ви обізнаний, Дмитре. Ви, мабуть, східнознавство в університеті вивчали?

бо в японській дієслово знаходиться в кінці речення, що унеможливлює перебивання співрозмовника

По-перше в кінці японського речення знаходиться присудок, який не завжди виражається дієсловом. Але більше важливим є те, що не можна казати про те, що це унеможливлює перебивання співрозмовника, бо в ввічливій мові за присудком ще йдуть показники ввічливості різного ступня, усі ті ~мімас, ~мімашьта, ~мімасендешьта, ~накеребанарімасендешьта. Часом так може бути, що корінь дієслова може складатись з одного складу, а в показнику ввічливости набагато більше складів. Але не прийнято у японців перебивати, коли співрозмовник закінчує своє речення в ввічливому стилю, хоча вже ясно, що людина хоче сказати.

В ельфіях зато нормально в очі казати про щось «мені не подобається», «якість не належна», «треба краще/швидше/красивіше» — спочатку сприймав це як грубість, потім звик.

Дякую. Дуже розумна, хоча і зарозуміла стаття.

Але ті, хто кажуть, що українці схильні до workarounds, мабуть, ще не бачили workarounds від індійських розробників

я не кажу що ці риси притаманні лише нам. Подивіться Ховстеде за лінком в статті, там всі нації оцінюються по 6ти параматрам, і в когось якісь з них можуть співпадати. Я не ставив на меті порівняти нас з кимось. Просто чесний погляд у дзеркало

я все ж таки українець

Я даже не знаю что мне больше не понравилось: очередная попытка выставить мнение нескольких собутыльников за обобщенного европейца, или очередная попытка натянуть чисто личностные качества на «национальный менталитет»

якись трохе шовінізм ;)

Взагалі цікаво оцінювати власну поведінку за результатами бізнес переговорів — торгів на базарі де ти продаєш програмне забезпечення, і щоб мати змогу конкурувати з Microsoft, Google та інш. компаніями з маркетингом і доступом до інвестицій — ти продаєш софт через «трудо часи». Тебе продавлюють щоб отримати вигоду — це тому що «менталітет» :)

Спасибо за статью. Напишу и свое мнение. Через 20-30 лет будет только хуже. Идёт тотальная деградация. Восьмиклассник будет не в состоянии самостоятельно посчитать деньги и что-либо запомнить (из-за влияния ютюба, инсты и тиктока и прочего). Доступ к практически любому ресурсу для обучения давно уже есть, например Coursera, где я лично получал доступ к обучению с последующим сертификатом. За курс не платил, а подал на стипендию.

По поводу английского, никто его не будет знать через 20-30 лет. Будет ± такой же уровень, как сейчас, кому надо — тот выучит. Надо делать английский вторым официальным, внедрять везде и т.п., но такого не будет. Тут русский не могут сделать официальным, на котором около половины населения разговаривает :)

Через 20-30 лет будет только хуже. Идёт тотальная деградация. Восьмиклассник будет не в состоянии самостоятельно посчитать деньги и что-либо запомнить (из-за влияния ютюба, инсты и тиктока и прочего).

The children now love luxury; they have bad manners, contempt for authority; they show disrespect for elders and love chatter in place of exercise. Children are now tyrants, not the servants of their households. They no longer rise when elders enter the room. They contradict their parents, chatter before company, gobble up dainties at the table, cross their legs, and tyrannize their teachers. © Socrates, 420 B.C.

Мудрий був чолов’яга. Писав англійською за дві тисячі років до Шекспіра.

К сожалению, большинство здесь древнегреческий не понимают....

це ти просто ніколи не чув українського сініорського інґліша...

Ну, так-то, даже в этом случае цитате больше 100 лет (то есть, сменилось 5+ поколений), цивилизация почему-то не загнулась и каждое следующее поколение сильнее предыдущего (что бы ни ныли на эту тему старперы разного возраста).

и каждое следующее поколение сильнее предыдущего

Варто лише порівняти досягнення так званого «президента України» Михайла Грушевського:

Член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, дійсний член Чеської АН (1914), почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв (1917), член-кореспондент ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897–1913), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894–1914), автор понад 2000 наукових праць.

З одним із «найвеличніших лідерів сучасності», який займає цей пост зараз:

освіту здобув у Криворізькому економічному інституті Київського економічного університету ім. Гетьмана. За фахом ніколи не працював, за винятком двох місяців практики

Як же нам пощастило жити в часи такого потужного покоління, яке вивергає нагору такі самородки!!!

Вы ведь понимаете, что это дикое передергивание? И что вы привели пример, который оппонирует чему-то совсем не тому, про что я писал? Или не понимаете?

Я вже стикався з таким аргументом. Ви там звинувачуєте пана з сусіднього коментаря, що він «пересмикує» ваші слова, а я, в свою чергу, зауважу, що й ваші слова не без гріха.
Історію творять одиниці, і ви досягнення цих постатей застосовуєте до цілих поколінь. Тобто так, якийсь інженер зі SpaceX, імені котрого ми не знаємо, ймовірно володіє більшою експертизою у фізиці і математиці, аніж Н’ютон, Ейнштейн та Бор разом узяті. Проте безграмотний кріпак з 18-го століття вмів і овочі виростити, і за худобою доглянути, і якусь річ руками полагодити. У той же час, є підозра, що зумер без електронних пристроїв загнеться за пару тижнів. Особливо якщо опиниться у якомусь віддаленому селі, не кажучи вже про безлюдний острів.
Я нагадаю, що інтелект — це про здатність адаптуватися до умов, що змінюються, а не про обсяг знань.

Тут русский не могут сделать официальным

 І дуже добре (И очень хорошо)

Рефлексія над власною поведінкою і ставленням одне з найпродуктивніших занять для саморозвитку, в цьому сумнівів немає. Інші учасники вашої команди з інших країн теж нею займаються і мають якісь особливості спілкування, роботи чи взагалі поведінки в залежності від того досвіду, що вони мали в минулому. Якщо ви емігруєте, то ознакою успішної еміграції не буде повна асиміляція з місцевим населенням, тому акуратно беріть до уваги судження інших щодо ваших поведінкових особливостей.
Хотілось що б більше людей користувались базовими засадами при спілкуванні з людиною як то розуміння відчуттів після почутого/прочитаного і тоді б акуратніше вибирали слова, щоб передати саме свою думку, а не зарозумілість, образу чи насміхання.

Самое забавное в шведском ролике то, что премьер-министра играет премьер-министр :)

Часто поводяться недипломатично. Переважно українці дуже прямолінійні та очікують прямолінійності від інших. Тому дуже невміло дають фідбек або розв’язують проблеми у стосунках з іншими. Знаю реальний приклад компанії, де український спеціаліст був менеджером відділу, частина якого розміщувалася не в Україні. І новий працівник, який долучився до команди, не витримав прямолінійності та звільнився за тиждень.

Вот, специально искал в архивах фразу заказчика, после того, как украинская команда из 6 человек буквально порвала всех партнёров заказчика за то состояние проекта в котором он оказался, вытащила и довела до конца. Несмотря на обиды партнёров, все прекрасно понимали, что критика вполне заслужена и то, что надо переделывать — даже не обсуждается. Времени на расшаркивание не оставалось.

I like honesty and passion. I’m like that too. We are lucky to have you guys!

Причём опять же, это абсолютно не украинская черта, это просто черта профессионалов, которые видя, что их встроенный булшитометер зашкаливает, начинают всё перестраивать и делать как надо. Кода заказчик начинает терять 5 значные суммы в день, то без обид тут не обойтись. Через несколько лет я работал в подобной, но уже интернациональной команде, все люди одинаковые. Всё тоже самое. Да, есть лингвистические особенности и обилие императивов, но это решается парой уроков. Часто нужно прямо говорить правду, но только в том случае, если её можно подтвердить. Правда без подтверждения своих слов — это нанесение обиды. И опять хочу подчернуть, что в этом нет ничего национального.

Я абсолютно згоден з тим, що професіоналізм, власне, і полягає в здатності уникати власних культурних і когнітивних упереджень і робити роботу. Заради цього і писалася ця стаття. Люди з великим досвідом які працювали над собою, не мають цих вад, і по максимуму використовують позитивні риси.

Быть со всеми лапочкой — это банальный вопрос выживания. К профессионализму это отношения не имеет. Работал в проекте где продакт оунер (зарубежный) кошмарил всю команду, а проджект менеджер (зарубежный) говорил потерпите, он дурачок и через месяц мы его заменим. И что я вижу через месяц ПО переходит в другой проект, а ПМ рассыпается в хвалебных отзывах в линкедине какой ПО крутой парень и как с ним хорошо работать. Так что без лицемерия и подхалимства далеко не уедешь.
И не стОит забывать об оценке 360. Не будешь лапочкой и окажется что не всё так гладко в пересмотре ЗП или ещё чего-нибудь. А кто поставил отрицательную оценку тебе не скажут, так что даже работу над ошибками не сделаешь.

у цих іноземних ПО та ПМ-а є вагон власних культурних особливостей які можуть бути не дуже сумісні з українськими.

Медаль перша: винахідливість та адаптивність
Як приклад наведу ситуацію, коли під час постачання серверного обладнання виявилось, що виробник замінив один зі стандартних портів на новий. Був ризик, що клієнт не отримає квартальний бонус через несвоєчасний запуск проєкту. До того ж необхідний кабель-перехідник був у дефіциті й придбати його не могли. Іноземці розвели руками, а українці замовили частини кабелю на двох різних заводах у Швеції, привезли їх на таксі! шведському колезі додому, де він відрізав усе зайве й передав літаком через іншого колегу в Україну. Ще частину комплектуючих закупили в «Епіцентрі», і підрядник спаяв із цього всього необхідний кабель.

а на самом то деле — просто бестолковый сейлз не смог в конфигураторе правильные опции выбрать
но, чтобы отвечь от этой постыдной ситуации и заодно щёки надуть, к разъемам из эпицентра был додуман целый былинный эпос с дефицитом кабелей у вендора, сложной логистикой между двумя заводами, тремя драконами и четырьмя принцессами и борьбой за меч Артура, между пиратами Карибского моря, чужими и Чаком Норрисом
так что эта медаль из совсем другой категории

Дуже влучна стаття. Хотілося б більше розкриття феномену інфантильності і пост-совка серед вітчизняних спеціалістів. Про прямолінійність скажу що дуже залежить від того, з ким працюєш — що для ізраїльтян буде норм, для британців звучатиме як повна дічь.

Звичайно це залежить від того з ким працюєш. Якщо якісь культурні особливості співпадають то жодна сторона їх навіть не помітить. З цього і висновок що є нації яким з нами легше працювати. Для прикладу, я сам вважаю що у нас непогана сумісність з американцями і шведами і не дуже з французами.

Про інфантильність у мене був коментар одного американця але я його не використав, а про пост совок то б були лише мої думки.

Дарма, бо у нас це дуже поширене явище. Американці чи європейці не усвідомлюють просто таке комплексне поняття як совок і пост-совок, хіба що їм довго про це розповідати.

Це складна тема для статті на ДОУ і важко б було лишатись неупередженим

насчет инфантильности, у меня больше такое мнение сложилось про людей до 30, я еще тогда не был в курсе про поколение снежинок)

Дякую за статтю. Я правильно розумію, що це в основному враження саме шведів, чи були респонденти і з інших країн?
P.S. Враховуючи коментарі на ДОУ, «Зарозумілість» має бути все ж першою медаллю :)

Хаха, точно.
Не лише шведів, але так, шведів було багато.
Навіть від білорусів є фідбек.

В результаті виник конфлікт між керівником ПМО (експатом) та його підлеглими-українцями, який ледь не спричинив звільнення всього проєктного офісу

I call bullshit. Ни один вменяемый менеджер не уволит целый офис, потому что какой-то руководитель среднего звена не может ими управлять. Потому что это как минимум потеря много-много тысяч евро и месяцев хайринга. Скорее такого ПМО подвинут как inflexible.

Ага, ми теж та думали

Там можливо випали деталі під час редагування. Мова не про весь офіс а про проектний офіс. Там було 5 ПМ-ів на той час

З мого досвіду, ізраїльтяни теж люблять шукати винних.

Свята правда

Дякую за статтю, цікава тема. Саморефоексія дуже корисна практика для самовдосконалення.

Тим не менше, стаття чомусь справляє достатньо негативне враження, мабуть тому, що дуже багато з чим не погоджуюсь або написано не точно і узагальнено. Спробую розкласти по пунктам:
1.

є тенденція ділити колег на «своїх» і «не своїх»

Це не взялось з нізвідки. Коли офіси поділені по ієрархіям(там менеджмент і архатектори, тут розробники), поділені по часовим зонам, мові і ще купі об’єктивних покажчиків, після цього всього ви запишете такий поділ в негатив?
2.

Більший фокус на «хто винен», ніж на «що робити».

Wrong
Цей поділ виникає лише там і тоді, коли тебе можуть зробити винним або ти чи твоя робота безпосередньо від цього страждає.
Ніхто не хоче розгрібати чужі косяки.
Для прикладу, якщо у нас є бекенд і фронт, на бекенді бага, що буде робити фронт? Буде намагатись побудувати костиль аби обійти цей баг чи все ж заведе тікет аби пофіксили і все було правильно.
3.

soft skills

Так, з цим дійсно є проблема на всіх рівнях, від стажерів і до С-лвл
Потім ще допишу)

дякую за конструктивну критику без пасивної агресії

Я сам теж не погоджуюся з 2м пунктом, але коли почув це від іноземців і почав звертати увагу, то став частіше помічати

Могу обьяснить что они имеют в виду — сталкивался с чем-то подобным много раз.
Когда говоришь команде разработки «вот тут у нас в системе такой недочет, мы поняли что нужно чтобы было как-то вот так» ожидая обговорить как и сколько займет времени сделать по новому и какие есть вопросы — то типичная первая реакция на такое: «ну так было написано в документации!» или «мы сделали так, потому что вот это и это!» или «мы же обговаривали это на планировании и договорились делать так!» или «Вот тот чувак с вашей стороны сказал нам так сделать!».
Речи вообще не идет про разгребание чужих косяков, критику работы программистов или наказание виноватых. Просто различная реакция на возникшую ситуацию, когда в системе нужно что-то переделать или улучшить.

Так, наша природна реакція, захист дупи.

нет, это соцсоревнование «мы более лучшие инжинеры, чем они-дураки»

а откуда возникает это деление «я-они» и «мы-они» это оооочень большая тема

доречно та вчасно — дяки автору!

Те незручне відчуття коли читаєш про себе xD
особливо

Тримають телефон у руках або кладуть перед собою на стіл під час зустрічі.

Дякую за статтю! ;)

Тримають телефон у руках або кладуть перед собою на стіл під час зустрічі.

Делают так абсолютно все. Это никак не связано с национальностью.

Не вмикають відео під час онлайн-конференції, навіть якщо ніколи до цього не зустрічалися зі співрозмовником.

Да никто его не включает. Наоборот, если во время митинга-свалки с многими людьми кто-то решает включить видео — я его записывают в блокнотик как нарцисса. Отношение будет соответствующее.

Більший фокус на «хто винен», ніж на «що робити».

Фокус на кто виноват появляется абсолютно у всех после вызова на ковёр. Без выяснения кто виноват, часто что-то делать абсолютно бесмысленно. Если человек постоянно принимает неправильные решения, его нужно отодвинуть и заменить.

Якщо у компанії є офіс в Україні та за кордоном, то є тенденція ділити колег на «своїх» і «не своїх» (us vs them).

Опять же такое у всех. У нас 11 офисов по всему миру, когда идёт совместная работа и нужно показать team spirit, то практически всегда выясняется, что среди нас есть такие товарищи, которые нам совсем не товарищи.

1 нет, не делают, это невежливо
2 ну раз в блокнотик, да ещё и отношение... Штош
3 blameless и postmortem культура как альтернатива совковому «наковёрству»
4 такие товарищи — это которые не в блокнотике, до которых отношение ещё не соответствующее ? Или для «показывания» team spirit критерий «абы не на ковер» ?

1 нет, не делают, это невежливо

Где это написано? Митинг не один, митинги очень часто накладываются один на другой, мне телефон за 15, 10, 5 минут будет напоминать о начале другого митинга, у меня есть другие высокоприоритетные дела и если придёт такое сообщение, то мне нужно немедленно на него отреагировать, а не дожидаться конца ППР и т.п.

3 blameless и postmortem культура как альтернатива совковому «наковёрству»

postmorten может позволить себе только крупные компании типа Google, на внутренних проектах, для других это непозволительная роскошь. Опять же это все пыль в глаза, в тех проектах где google выступает как подрядчик, никого это не волнует и очень даже весь налёт новомодной культуры исчезает. Заказчик не будет размазывать сопли по вайтборду, чтобы не дай бох не ранить чью-то нежную психику %)

4 такие товарищи — это которые не в блокнотике, до которых отношение ещё не соответствующее ? Или для «показывания» team spirit критерий «абы не на ковер» ?

Потому что это проблема субординации подразделений, которые часто являются независимыми и у каждого свои цели и приоритеты.

postmorten может позволить себе только крупные компании типа Google, на внутренних проектах, для других это непозволительная роскошь. Опять же это все пыль в глаза, в тех проектах где google выступает как подрядчик, никого это не волнует и очень даже весь налёт новомодной культуры исчезает. Заказчик не будет размазывать сопли по вайтборду, чтобы не дай бох не ранить чью-то нежную психику %)

Останній раз, коли я стикався із НЕ-blameless/postmortem поведінкою іноземців — це був далекий 2004-5 роки і компанія Comodo. Всі наступні проекти (публічні, комерційні/корпоративні) в великих та компаніях, в американьских та європейських Cisco, Dell, Quest, Volvo Cars, Toradex були саме в культурі blameless/postmortem. Навіть китайська APTIV теж вже працювала в цій парадигмі.
Так, з українського боку був випадок ТЛ-а блеймера, але там я не засидівся.

Тож, не погоджуюсь, blame-культура відмирає і в маленьких компаніях, бо, якщо у професіонала є вибір, він не піде працювати на компанію, де, замість вирішування проблеми, шукають винних.

Ковид показал стоимость blameless postmortem во многих продуктовых компаниях. Все прекрасно помнят и знают кто съел последнюю печенюшку и нагадил в углу, их же и отправляли первыми на мороз. Разный подход в продуктовых и продуктово-сервисных компаниях, в последних «чувак, ты не в чём не виноват, просто солнце ослепило тебе глаза а северный ветер отморозил тебе остатки мозга» — это смертельный приговор компании и нежелание брать ответственности. Поэтому во многих компаниях такого рода существует восточный подход — полное принятие ответственности за свои провалы, «жизненный урок усвоен» — check.

Ну и меня неимоверно веселит засилие blameless postmorten culture на работе и просто чудовищных размеров cancel culture вне работы. Создаётся впечатление, что они втройне отрываются.

blameless виробнича культура, як на мене, не заохочує робітників до безвідповідальності. Вона тільки убирає негативний психологічний чинник, але відповідальний співробітник завжди відчуває провину за якийсь свій фейл. Тільки одна справа, коли переживаєш це в собі, а інша — коли на нього вказують ззовні. Переживання фейла самотужки більш позитивно відображається на майбутньому психологічному стані робітника. Думаю, саме в цьому й полягає мета цієї культури — привчити самому рефлексувати на фейли, самому робити висновки, самому змінюватись. А це вже про безвідповідальність, а навпаки, при персональну надвідповідальність і вміння працювати із проблемами.

але відповідальний співробітник завжди відчуває провину за якийсь свій фейл.

Далеко не все ответственные. Из того, что перед глазами — часто работник даже не понимает, что это он лажанул. Он правда, верит в сложившиеся не так обстоятельства. И через месяц начинает делать такую же лажу, как и за месяц до этого.

Тільки одна справа, коли переживаєш це в собі, а інша — коли на нього вказують ззовні.

Это только удар по эго и самолюбию, это называется фидбек. А без фидбека саморазвитие невозможно.

Переживання фейла самотужки більш позитивно відображається на майбутньому психологічному стані робітника.

Это могут настолько мало людей, что создавать для этого целую культуру излишне, как по мне.

Думаю, саме в цьому й полягає мета цієї культури — привчити самому рефлексувати на фейли, самому робити висновки, самому змінюватись.

Теория замечательная, но на практике она почему-то не работает. Мало того, я сталкиваюсь постоянно с этим, когда уже не выдерживаешь и спрашиваешь человека, зачем ты снова так делаешь, у нас же был недавно кейс, человек отвечает, я всё правильно делаю и делал, тогда просто были неудачные обстоятельства, которых сейчас нет.

Теория замечательная, но на практике она почему-то не работает

Весь мій досвід каже про зворотнє. Можливо, мені просто щастить останні 15 років.
Звісно, де-коли зустрічаються люди, не дуже зацікавлені в результаті своєї праці або навіть без необхідних здібностей, ось на одному із попередніх проекті у нас були такі. Але їх вплив на кінцевий результат нівелювався гарним менеджментом. Зате атмосфера в колективі залишалась дружньою і, більше того, один із «факаперів» потім знайшов своє місце на новій ролі і непагано туда вписався.
Мій пойнт полягає в тому, що блеймінг, пошук винних, тощо може на короткій дистанції давати якийсь ефект (або на трохи довший, якщо людина — виктим по соціониці), але негативний вплив на весь колектив буде з часом зростати. Звісно, якщо цей колектив — не суцільні совкодрочери, розділені на садистів та виктимів.
Більше того, політика блеймінгу відбивається й на репутації компанії в цілому й може коштувати набагато більше, ніж завалений проект чи то «рятування» когось «ледащих» чи «безвідповідальних» розробників.

Ну вот типичный кейс, есть очень крупный заказчик — интегратор, у него есть (сузим до минимума) 3 партнёра — один поставщик железа, поставщик операционной системы и драйверов для железа, и поставщик софта. Система сбоит через 10-15 дней аптайма. Кастомер начинает платить неустойку перед своим основным заказчиком-изготовителем-продукта, т.к. система не работает. Как blameless политика вписывается в эту схему? Будет ли заказчик-интегратор использовать blameless культуру со своми подрядчиками и к чему это приведёт? Будет ли заказчик-изготовитель-продукта использовать blameless културу по отношению к подрядчику-интегратору и его субподрядчикам. Так почему blameless должна жить на последней миле? Никто не виноват, просто зафакапили миллиардный проект.

Мы видать вкладываем немного разное отношение, ты, наверное, говоришь о blame+punishment, поправь, если я не прав, я же говорю о том, что ответственный человек виноват по дефолту, никто не должен его оправдывать обстоятельствами. Как делает одна крупная корпорация на дальнем востоке — отетственный человек пишет объяснительную с объяснением всех своих ошибок и подписью — жизненный урок усвоен — check, такая себя бумажная сеппуку — это второй крайний случай. Идеал где-то по середине, человека не нужно блеймить, если он принимает полную ответственность за случившиеся и пытается исправить ситуацию именно это называется lesson learned.

Ну и ещё, чтобы два раза не вставать, хочу вернуться к этому:

а інша — коли на нього вказують ззовні. Переживання фейла самотужки більш позитивно відображається на майбутньому психологічному стані робітника.

Почему-то психологи рекоммендуют посещать общества анонимных _____, в которых на встрече человек говорит, привет, я — _______. Именно это даёт возможность двигаться вперёд, а не замыкание в себе.

психологи рекоммендуют посещать общества анонимных

В цьому реченні головне — АНОНІМНИХ. Саме це дозволяє людині переживати якісь негаразди, не навантажуючи психику зайвим відчуттям провини.

Ватна (ну або хай буде блейм-) ментальність базується на двох основоположних творах Герцена й Чернишевського: «Кто віноват» і «Что дєлать» відповідно. Тобто пошук винуватих в подібній культурі стоїть в пріорітеті, і через це до безпосереднього вирішення проблем («что дєлать») справа часто-густо не доходить. Ну або вирішення проблем підміняється покаранням невинних та й на тому всі вдовільняються, бо зайвий раз рипатись («каби чо нє вишло») більш ніхто не хце.

Пруф: public.wikireading.ru/24343

Это какая-то спецолимпиада наследников совка — доказать кто из них больший несовок.

з чого ви взагалі здибали що всі коментарі тут пишуться з метою вам щось довести? )))
по суті є що додати чи заперечити?

ви перший в коментарях обізвали співрозмовника совком і продовжуєте цим займатись.

define ватник и к чему он там выше.

У вас сильно розовые очки при взгляде на западный менеджмент. Если ваш опыт говорит об обратном, то это только потому, что вы не попадали на переговоры достаточно выского уровня. Чем выше, тем жестче.
Разница с Украиной в том, что в Украине жестко начинается с самых нижних уровней. А на Западе градус повышается постепенно.

Чем выше, тем жестче.

+100500.

blameless и postmortem

После postmortem обычно появляются action items, и кто накосячил, тот обычно и фиксит, хотя прямо мордой в дерьмо и не тыкают.
Бюрократии и ритуалов стало больше.

1 нет, не делают, это невежливо

Не знаю звідки такий висновок, але я бачу як американці та і всі інші це роблять постійно.

я передбачив ваш комент і написав дісклеймер в кінці статті

Майк все верно говорит. Простите, но у вас в статье можно заменить «украинцы» на «индийцы» или «французы» и никто даже не заподозрит подмены.

Звичайно, я навіть в статті вказав в чому ми схожі на французів.
Знову ж таки, ці висновки не результат моєї фантазії, а те що я чув від іноземців які працювали в Україні.

Не все те що говорять іноземці — об‘єктивно або добре. Коли треба to ship features, деякі «іноземці» в команді «хлопають рєсніцамі», а весь код пише пара-трійка людей кому немає часу на sugar coating. І сюрприз-сюрприз, такі люди є усіх національностей і кольорів. Проте, частіше експати пахають більше і очікують того ж від місцевих, і дуже дивуються, чому не всі жопу рвуть.

ні в якому разу не вважаю іноземців ідеалом на який нам треба орієнтуватися. У них є свої національні таргани в голові. Але якщо ці таргани схожі на наші — нам буде легше працювати разом. Доволі часто експати приїжджають сюди, нав’язують процеси які з успіхом використовували вдома, а потім дивуються що не працює.

хтілося б в то вірити (дурень думкою радіє), але нід. об’єктивно більш охоче вибирають індійців ніж занадто зарозумілих українців.

Хех, як у воду дивились :) В Майка знатно підгоріло.

ну це достатньо холіварна тема, тож можна було очікувати

я его записывают в блокнотик как нарцисса. Отношение будет соответствующее.

Заголовок статті:

Освічені, але зарозумілі

З усім згоден крім

если во время митинга-свалки с многими людьми кто-то решает включить видео — я его записывают в блокнотик как нарцисса

Половина людей має відео вимкнене по замовчанню, у іншої половини — відео є. Також іноді зустрічаються люди які просять того хто говорить увімкнути відео — хочуть бачити хто говорить. І при цьому нормально відмовитися.

Коротше я ніяких особливих правил стосовно відео не помітив.

На митингах с большими компаниями из бей эриа, видео включали в основном сотрудники натурализированные американцы родом из Индии, причём сами индийцы никогда видео на ключали, как и Япония, Корея, Китай. Особенно во время ковида, т.к. домашний дресскод часто несовместим с митингами высокого уровня %)

А по поводу тех, кто включал, один на селфи-палочке на скамейке в парке, где на заднем фоне были какие-то йогисты крупным планом, другой в машине в пробке и т.п. Т.е. больше покрасоваться, чем по делу. У нас вообще была попытка использовать видео, но из-за придуманных 100500 причин вышла обратная директивая — видео не включать %)

Дочитал до этого места:

Але хард скіли дедалі менше будуть конкурентною перевагою в глобальному світі, бо через доступ до онлайн-освіти багато хто досягне потрібного рівня. Можливо, за 20-30 років восьмикласник вільно програмуватиме 2-3 мовами, а програмування вивчатимуть у дитсадку.

Как можно работать BA и не иметь элементарных и базовых понятий? Бизнес-аналитиком может работать каждый таксист и бабка возле подъезда — они больше всего знают о бизнесе и анализе.

що саме ви хотіли сказати цим коментарем?

Возможно, за 20-30 лет восьмикласники будут заниматься бизнес-анализом не напрягаясь, обслуживая 2-3 корпорации одновременно, а управление бизнесом и MBA степень введут в детских садиках.

Майк хотел сказать, что вы не учитываете постоянной эволюции тех самых «хард скиллов». Да, вчерашние дефицитные сегодня учат в школе или в ВУЗе, но сегодня в дефиците уже совсем другие

Ну припустімо що ви вірно прочитали й розтлумачили нам думки Майка, але що це має доводити чи заперечувати?

Ничего, кроме того очевидного факта, что подавляющей массе сотрудников, особенно на старте карьеры, платят и будут платить именно за «хард скиллы».
Да, нужен баланс и все такое, но реальность такова, что не хватает людей, которые умеют решать инжинерные задачи, а вот разного рода переговорщиков и управленцев — конкурс сто человек на место.

Если отвлечься от ИТ, то можете попробовать нанять токаря или автослесаря и сравнить с опытом найма сейлза

Якшо відволіктися від теми то особисто в мене склалося враження що люди які вміють вирішувати інженерні задачі в айті компаніях не дуже то й потрібні. А потрібні ті хто вміє їздити по вухах замовника, тобто продавани (сейлзи), а не інженери. Вдало ж продати, як показує досвід, можливо навіть найпримітивніший «клікер».

Конечно, тебе из берлоги виднее, как оно там в ИТ компаниях, как человеку, которого не взяли ни в одну ИТ компанию %)

мимо каси. тренуйтесь ще ))

Так что таки взяли и тут же положили обратно? %)

в мене все чудово, не переймайтесь так за мене ))

Хоспади, тогда как же выглядит «плохо», если это «отлично»? %)

судячи з вашої поведінки на доу вам то має бути краще відомо ))

Так, те, що для одного при погляді збоку видається когнітивним упередженням, для іншого є насправді адаптацією до умов життя. От як приклад:

Можливо, саме тому українських програмістів важко зацікавити опціонами з дохідністю через п’ять років

Цікаво було б послухати success і не дуже stories, коли хтось отримав чи не отримав щось з тих опціонів в Україні (силіконових українців не рахуємо).

можливо розповім роки через чотири ;)

За декілька днів буде стаття на цю тему.

Закон, який дозволяє власне мати опціони без ліцензії НБУ прийнали якщо не помиляюся у 2019, тому ще мабуть рано для success stories

Можливо, за 20-30 років восьмикласник вільно програмуватиме 2-3 мовами, а програмування вивчатимуть у дитсадку

И физику, и химию выучат. И английский уже все выучили с детства. Ох уже восьмиклассники — всё они могут. Только водить машину запрещено.

Будучи 8-классником я знал 2 языка программирования, а в чём проблема?
Да уровень знания, был не глубокий скорее всего. Но круды клепать и игры хватало.

не знаю про що був коментар Марка, можливо це просто убв сарказм. Але у статті я хотів сказати, що такі восьмикласники стануть буденним явищем, в той час як ви, мабуть були один на всю школу такий.

В 5-6 классе (96-97 год) я учился в одной школе, там было нас таких человека 3 минимум
(интересовались Basic в основном).
В 7-8 классе (98-99 год) это уже другая школа, тоже 3 интересовались включая меня
(там уже в основном Object Pascal)

В целом явление было обыденным и так. Сейчас это всё конечно, намного проще.
И устройства доступней и связь.

Це цікаво що за школи такі, може мат ліцей? Я закінчував найкращу школу у місті на 140 тис людей і ніхто програмування там і близько не знав.

Я в 98 заканчивал школу № 20 в г. Александрия (даж меньше 100К населения) Кировоградской обл. Весь класс знал бейсик и паскаль. Как минимум еще в двух школах аналогично было

і в кого з них вдома був комп’ютер аби займатися самовдосконаленням?

У большинства не было, конечно, ходили к компьютерный класс.

Есть подобный опыт, только на пару лет раньше, тоже бейсик и паскаль знали практически все, вот только с потока в ИТ специальности в универ пошло процентов 10%, а программистами стали ещё 10% с тех 10%. И это ещё неплохо.

що такі восьмикласники стануть буденним явищем

або не стануть

Але у статті я хотів сказати, що такі восьмикласники стануть буденним явищем

С какого бодуна? И почему через 20-30 лет, что поменяется?

Знание английского с детства станет нормой, например (надеюсь). Благо, контента сейчас уже достаточно, не только словарик дома и самоучители от васяна

Нет, не станет. А то что станет — это не английский, так где-то рядом. Люди в эммиграции по 20-30 лет живут в англоязычной среде и что-то прогресса часто у них нет. Хотя это самый жёсткий кейс, когда английский должен прилипнуть сам, ибо является средством выживания, но нет. Самоучителей по хирургии и пилотированию тоже валом уже давно, но что-то я не вижу прироста количества пилотов и хирургов в профессиональной сфере, среди любителей может быть, но любителей никто для выполнения профессиональных обязанностей брать не будет.

Допоки буде дублювання фільмів в Україні — не стане. Не тільки навчання в школі дає дітям в інших країнах знання англійської, але й кіно, і іноземні фільми по ТБ. Без такого контексту, знання мови мертві і людина до 30 років вже все забуває.

Дублювання тут взагалі ні до чого. Більшість населення в кінотеатри майже не ходить, а стандартний глядач телевізора — це «Антоніна». Нащо їй англійська? Хто хоче (і може) дивитись без дублювання — є підписка Netflix для кіно й серіялів, є безкоштовний YouTube з купою пізнавального й розмовного.

Ось карта дублювання фільмів (це телебачення ТЕЖ стосується)
en.wikipedia.org/...​mmaking)#Dub_localization
А ось — відсоток володіння англійською мовою.
imgur.com/utAuTsP

Якщо порівняти ці карти, можна зробити цікавий висновок:
Так, НЕ-дублювання фільмів не обов’язкове для виского рівня володіння англійською у населення. Польща — яскравий приклад цьому. Але, у всіх країнах, де дублювання відсутнє, рівень англійської у населення або HIGH, або VERY HIGH. Тож, ця опція при нашму розвитку шкільної освіти дуже допомагла б.

Під маркою скасування дублювання нам би просто натягли російського гівна й замість українських перекладачів й груп озвучування роботу б отримали росіяни. Сеанси мовою оригінала в кінотеатрах й так іноді є. Багато хто на них ходить?

Хто казав про «скасування»? Якісь крайнощі. Ось пропаганда такого формату показу фільмів (тільки із субтитрами) та стимулювання його економічними методами (наприклад, компенсація прокатникам) — це норм методи. Але це повинно вийти на рівень політики. А забороняти щось (тим більше, як ти вигадуєш якись дивний варіант, щоб щей дозволити в той же час російське дублювання (звідки ця ідея взагалі взялась?)) — це не наш метод.

Спитайте у своїх батьків чи зміниться щось за 20-30 років. На це питання краще може відповісти людина яка прожила 50

Вопрос простой, на который не надо водить вилами по воде:

Почему через 20-30 лет, что поменяется?

спочатку треба навчитися вести дискусію без пасивної агресії

Скажи, неприятно? Вначале нужно научиться вести дискуссию без принижения чьих-либо способностей и навыков рассказывая о том, что

Можливо, за 20-30 років восьмикласник вільно програмуватиме 2-3 мовами, а програмування вивчатимуть у дитсадку.

Ведь платят не за языки программирования, а за опыт и умение решать бизнес-проблемы используя язык программирования просто как инструмент. Это и есть хард-скилл. Так же и с английским языком, выучить английский легко, а применять его и донести до собеседника все ньюансы используя язык — это совершенно другое.

як в цьому можна побачити приниження? я ж не кажу що вони будуть заробляти програмуванням.
Ми не переходили на ти.

як в цьому можна побачити приниження? я ж не кажу що вони будуть заробляти програмуванням.

потому, что разработка сколь нибудь сложного ПО — это инженерия с немалым уровнем сложности.
И последствия неправильно принятых решений очень серьезны.

Спитайте у своїх батьків чи зміниться щось за 20-30 років.

Можно самому сделать выводы, на то голова дадена.
к примеру еще лет так 30 лет назад в журналах, к примеру — Наука и Жизнь писали, что программирование станет второй грамотностью.

Не умение пользоваться ПК, а именно программирование.

разработка сколь нибудь сложного ПО

Де ви там побачили про розробку складного ПЗ?

Я повністю згоден із автором саме в тому, що, наприклад, якийсь pythonEasy-2040 будуть вивчати в школі всі. Саме тому, що _елементи_ програмуваня, елементарну автоматизацію аналізу якихось простих даних, вміння підняти якийсь простий наносервіс в AWSv100500 буде, скоріш за все, базовою потребою в майже будь-якій професії.

Звісно, програмування залишиться як професія, але деякі базові речі стануть настільки розповсюджені та легкі в використанні, що їх зможе робити будь-хто із шкільною освітою.

як в цьому можна побачити приниження?

Вот тут:

Але хард скіли дедалі менше будуть конкурентною перевагою в глобальному світі, бо через доступ до онлайн-освіти багато хто досягне потрібного рівня.

Ещё раз — язык программирования — это не hard skill, а инструмент. Hard skill — это уменее решать задачи бизнеса. Абсолютно неверные предпосылки привели к абсолютно неправильным выводам.

Вот тут доходчиво разжёвано:
www.indeed.com/...​omputer-programmer-skills

я ж не кажу що вони будуть заробляти програмуванням.

Именно это ты и пишешь, в предыдущем предложении.

Але хард скіли дедалі менше будуть конкурентною перевагою в глобальному світі, бо через доступ до онлайн-освіти багато хто досягне потрібного рівня.
Ми не переходили на ти.

Это лакмусовая бумажка. Требование лингвистического уважения — это как раз тот самый дремучий совок, от которого все бегут и не убегут.

Всі ваші коментарі лише підтверджують те про що написано в статті.

і це вже не вперше.
інакше не вміє...

Статья, к сожалению, на уровне 25 Reasons You should Date a Ukrainian Girl.

20к коментів на доу, я здаюсь.

Ты прямо по шаблону идёшь, вначале не тыкать, потом считаем количество комментов за 12 лет. Потом обычно начинают считать чужое время и делать сложные умозаключения и поиски глубинного смысла.

Это лакмусовая бумажка. Требование лингвистического уважения — это как раз тот самый дремучий совок, от которого все бегут и не убегут.

Странно чути таке від людини, яка вже багато років живе в суспільстві, де «Ти» (thou) взагалі вийшло із користування багато років тому і всі звертаються до інших на «Ви».

Я уже приводил когда-то длинное доказательство на ДОУ, что это не так. Это именно Ты, не Вы. Другая сторона вопроса, что раньше в словянских языках Тыканье использовалось для унижения и указания на место человека в иерархии. You — использовалась для указания на object в речи, а не на subject. Просто безликое упоминание, но в английском было одно время три слова в ходу: ye, you, thou.

en.wikipedia.org/wiki/Ye_(pronoun

it was used as a both informal second-person plural and formal honorific, to address a group of equals or superiors or a single superior.

Вот это было Вы. И его упразднили, как и оскорбительный аналог Ты.

Другая сторона вопроса, что раньше в словянских языках Тыканье использовалось для унижения и указания на место человека в иерархии.

Выканье пришло в Россию с Петром Алексеичем, а до него тыкали и царям. Вот, например, начало челобитной царю Алексею Михайловичу: Государь ты наш батюшка, государь Алексей Михайлович! Ты не вели нас казнить, дозволь слово молвить....

Я не згоден. Вікіпедія — теж. You — це single/plural ввічліва форма. І навіть verb при ньому чітко вказує на те, що це „ВИ”.

In standard contemporary Modern English, you is both singular and plural; it always takes a verb form that originally marked the word as plural, (i.e. you are, in common with we are and they are). This was not always so. Early Modern English distinguished between the plural ye and the singular thou. As in many other European languages, English at the time had a T—V distinction, which made the plural forms more respectful and deferential; they were used to address strangers and social superiors. This distinction ultimately led to familiar thou becoming obsolete in modern English, although it persists in some English dialects.

en.wikipedia.org/wiki/You#Usage

Чітко кажуть, що як раз до того біло дві чіткі форми „ти” та „ви”, але „ти” відмерло.

Надпись из библии на здании университета в Остине: i.pinimg.com/...​0d60a127cbe99a48c27d1.jpg

Плохо видно, я процитирую тут:

Ye shall know the truth and the truth shall make you free.

you употребляется в при обращении к объекту, а не субьекту (ye). Как обращение к обьекту может быть уважительное или неуважительное? Обращение к объекту всегда нейтральное.

Не розумію навіщо вести цей тренд про ти-ви. . Річ же зовсім не в правилах, а в тому що ви з ходу дозволяєте собі образити співрозмовника, а коли вам на це вказують, називаєте його совком. В той же час вас самого образила фраза про восьмикласника.

Річ же зовсім не в правилах, а в тому що ви з ходу дозволяєте собі образити співрозмовника, а коли вам на це вказують, називаєте його совком.

Обидеть чем, использованием «ты»?

рівень пасивної агресії у ваших коментарях зашкалює

Можно прочитать надпись на бочке, одни читают «пива нет», другие ПИВА НЕТ!!!!!ОДИН!!!ОДИН!!! И НЕ БУДЕТ!!!!ОДИН!!!

Ну а вообще тонкая душевная организация, которая видит пассивную агрессию в комментариях и не видет активной агрессии в тексте самой статьи.

здається, на очі тут регулярно балуєтесь тільки ви.
ще й цитати наводите, які вас же й спростовують ))

У статті до речі є посилання на Лефевра, і він у своїй теорії пояснив відмінності менталітетів. І саме східний менталітет зазвичай стоїть на засадах пошуку неприйнятних позицій натомість західний шукає прийнятні і конструктив. Західний менталітет шукає компроміс, а для східного компроміс неприйнятний. Що, власне, наочно і демонструє наш піддослідний, хоч як би він не волав про те, що треба вичаівлювати з себе совок :)

я просто гадав що тут можлива цивілізована дискусія, тому не спішив просто назвати вас мудаком.

Поздравляю!

Це такий захисний механізм невігластва.

Ну вот мне 53 года, программирую с 1983 года. Какие будут вопросы?

С козырей зашёл %)

В каких областях работали? Сколько ещё планируете? Насколько заметно падение когнитивных способностей с возрастом?

В каких областях работали?

В Украине работал только в Харьковской области, а в Голландии в 7 провинций из 12 (если, конечно, можно назвать провинцию областью).

А если иметь в виду предметные области, то начинал с научного программирования (расчеты в области радиофизики, управление экспериментальной установкой, обработка результатов экспериментов и немного компьютерной алгебры).

Потом переключился на Enterprise, как большой, так и маленький. Последние 15 лет использую C#, VB.NET, Oracle, SQL Server, Python.

Бывал программистом, аналитиком, тестером, архитектором и начальником проекта. Как вместе, так и по отдельности. На всех стадиях разработки. Как багфиксинг и сопровождение, так и разработка с нуля.

Крупные проекты:

— Расчет зарплаты и автоматизация отдела кадров для инструментального завода
— Банковская система
— Система планирования полетов авиакомпании KLM
— Система сбора статистики с телефонных станций голландской телефонной компании KPN Telecom
— Real time embedded (управление установкой для подачи бумаги в печатный пресс)
— Универсальная платформа для создания веб-магазинов
— Система для планирования персонала для лидера мирового рынка и компании поменьше
— Программы для управления производственными линиями по производству оцинкованной стали на металлургическом комбинате Tata Steel
— Свой проект: CRM-система для фрилансеров

Более мелкие: таксация недвижимости, ипотечный бизнес, сделки на энергетическом рынке, маршрутизация сообщений в сети Министерства юстиции, система финансирования образования в Министерстве образования, система документооборота для полиции, отчетность по продажам Japan Tobacco, система автоматизации продаж и дизайна продукции для фабрики по производству кранов. Автоматизация фабрики по производству очков, call-центра, рекламного агенства, типографии... Дальше лень вспоминать.

Сколько ещё планируете?

Планирую заниматься разработкой как можно дольше, пока хватит сил. В этом для меня примером является мой отец, который работает ведущим научным сотрудником в одном из самым известных институтов Украины. На днях ему исполняется 77 лет.

Насколько заметно падение когнитивных способностей с возрастом?

Падения когнитивных способностей не замечаю. Но с возрастом появились другие проблемы.

Меня стало больше раздражать, когда что-то не налажено — плохая организация процессов, некомпетентные коллеги, тупые менеджеры.

Очень тяжело стало заставлять себя заниматься скучной работой или работой ниже моего уровня.

Нет мотивации изучать многие новые технологии, потому что вижу, что они не лучше старых.

Отблін, трохи перегнав, я з 1987-го почав :)

респект звичайно!
але при всій повазі давайте домовимося рахувати лише комерційний досвід програмування. я в школі, ліцеї та інституті теж багато програмував, по олімпіадам їздив і таке інше...
ну й питання вище було чи щось змінилося за 20-30 років.

Спробую озвучити декілька думок, які всі мають на увазі тут в обговореннях, але ніхто прямо не написав:
1. Знати Англійську на рівні «Ландан із зе кепіталі...» і вивчити текст про те, як пройшов твій день, це не знання англійської. А саме на такому рівні, об’єктивно, знаходяться випускники шкіл в Україні зараз, якщо не гіршому. Передумов для якосного підвищення рівня нема. Загальна комп’ютеризація, скоріше за все, привнесе новий англомовний сленг, але це буде не англійська.
2. Знати як написати «Хелоу ворлд», вміти запустити цикл for() чи знати як імпортнути лібу яка за тебе все зробить, це дуже далеко до знань програмування, навіть якщо зі сторони буде виглядати, що дитина програмує.
Дитина може мати достатньо хорошу загальну комп’ютерну грамотність, вміти користуватись електронною поштою і онлайн сервісами, вміти встановлювати і видаляти додатки на смартфон і ПК, навіть створювати програми у візуальних редакторах типу Scratch, але це все ну ніразу не програмування.
Якщо ви зі мною тут не згідні, давайте подумаємо, чи можна такого восьмикласника назвати не програмістом, а девопсом, наприклад? А бізнес-аналітиком, QA чи ІТ-сейлзом? Розумієте до чого я хилю?
Я припускаю і навіть погоджуюсь, що зросте загальна комп’ютерна грамотність як дітей так і всього суспільства загалом, але це станеться виключно через зростаючу тенденцію до комп’ютеризації абсолютно кожного аспекту нашого життя.

Для того аби здобути компетенцію в будь-якому ремеслі, включаючи програмування, варто витратити не один рік, а ті самі міфічні 10,000 годин.

Єдиний шлях, через який можуть справдитись ваші слова, це загальне впровадження нейроінтерфейсів типу Neuralink і, судячи з презентації, що сталась декілька днів тому, це не є вже такою фантастикою, а просто питання часу і вкладених в це фінансів.

Спробував не бути пасивно-агресивним)

Я в 5м классе тоже знал два ЯП — Pascal и Logo-черепашку

Скоро появятся те, что будут знать три:
starylev.com.ua/...​y-vstup-do-programuvannya

фізика й хімія як науки не сильно змінилися з того часу як ми навчалися у школі, єдине що змінилося це можливості отримання знань. Свого часу треба було йти в бібліотеку, а зараз те саме в два кліка. До того ж мої батьки не могли мене навчити ні комп’ютерної грамотності, бо ніколи не бачили комп’ютера, ні англійської мови. Зараз моїй дитині 4 і англіййська вже для неї друга рідна мова. За 20-30 років це буде норма.

фізика й хімія як науки

Програмування як наука лише формується і не відомо чи стане нею взагалі.

І знову ви потрапили в просак зі своєю „експертною” думкою. Подобається ганьбитися?

Computer science is the study of computation and information...
History... Wilhelm Schickard designed and constructed the first working mechanical calculator in 1623

Пруф: en.wikipedia.org/...​/Computer_science#History

Ты знаешь, у меня в одном колёсике машинки хотвилз большее понимания темы разговора. Все совершают с тобой одну ошибку, пытаясь дискутировать на равных, а надо опустить на самое дно. Вот тебе, как мальчику, взрощённому педивикией доказательство из самой педивикии:

en.wikipedia.org/wiki/Science

Science (from the Latin word scientia, meaning "knowledge")[1] is a systematic enterprise that builds and organizes knowledge in the form of testable explanations and predictions about the universe.

Modern science is typically divided into three major branches that consist of the natural sciences (e.g., biology, chemistry, and physics), which study nature in the broadest sense; the social sciences (e.g., economics, psychology, and sociology), which study individuals and societies; and the formal sciences (e.g., logic, mathematics, and theoretical computer science), which study abstract concepts. There is disagreement,[19][20][21] however, on whether the formal sciences actually constitute a science as they do not rely on empirical evidence.[22][20] Disciplines that use existing scientific knowledge for practical purposes, such as engineering and medicine, are described as applied sciences.

Все совершают с тобой одну ошибку,

ну не всі, не треба так узагальнювати, тільки кілька місцевих трамвайних хамів, не більше того.

Вот тебе, как мальчику, взрощённому педивикией

і знову мимо каси. але мушу визнати: ваши вперті потуги трохи частіше викликають поблажливу посмішку ніж потуги вашого падавана Головатого))

доказательство из самой педивикии

продовжуєте балуватися на очі?

«...and the formal sciences (e.g., logic, mathematics, and theoretical computer science)»

чи математика — теж не наука? )))

а чи не буде пан такий ласкавий, та не підкаже нам чим же саме обумовлена його звичка наводити цитати які його ж і спростовують:
а) у вас поганий зір?
б) розуміння англійської?
в) вдарялися недавно головою?
г) не зрозуміли питання?
д) званок другу/помащь зала

чи математика — теж не наука? )))

Какие методы научного подхода использует математика?

И на будущее — попробуй читать текст целиком, а не выискивать знакомые слова.

тобто ви не вважаєте математику за науку. що ж зафіксуємо це і поставимо крапку.
в мене нема абсолютно ніякого бажання вступати в... з вами в тривалі дебати.

Не сомневаюсь, так всегда, когда сказать по делу нечего.

навіщо? ви вже все сказали і це фініш )))

Я понял, это как с тестами на задачку по оптимизации, у меня есть тесты, результаты и я их никому не покажу. Так будет ответ на вопрос:

Какие методы научного подхода использует математика?

а не трісне? вам ніхто нічого не винен. ви отримали оптимальне рішення своєї задачі для 32 і 64 біт? подякували? от і перевіряйте. тести я виконав швидше для себе ніж для вас. хоча зараз, чудово вже знаючи що ви собою являєте, я б не став витрачати свій час на 100501 чергове підтвердження очевидних речей.

а не трісне? вам ніхто нічого не винен.

Что такое? Нечего сказать по делу?

ви отримали оптимальне рішення своєї задачі для 32 і 64 біт? подякували? от і перевіряйте.

Какое? Первое быстрое и неправильное или второе — медленное? Я проверил и оно было далеко от оптимального. Доказательства обратного никто не получил.

тести я виконав швидше для себе ніж для вас.

Никто не сомневался. Когда есть что показать, обычно не стесняются. Особенно если сам пришёл и начал гнуть пальцы, а как дошло до дела, так сразу под лавку.

Сенс вам взагалі щось показувати коли ви регулярно балуєтесь на очі?
Вам ніхто не збирається нічого доводити.
То ж розслабтесь і отримуйте задоволення.

а как дошло до дела, так сразу под лавку

«дєла» — у прокурора.

Знайти формальну причину поміняти тему розмови та ігнорувати аргументи і питання — це і є «слів защітан».

а ви зробіть лице трохи простіше й, можливо, люди до вас потягнуться...

вибачте, я не телепат.

Але писати про computer science в контексті механічного калькулятора це тобі не заважає.

Вибачте, але оскільки прозорих натяків ви не розумієте й абсолютно не бачите себе збоку, то скажу як є, без емоцій. Просто констатація факту : ви дебіл.
Не мені не заважає, а Вікіпедії, у розділі «Історія». Вмикніть вже нарешті ті кілька нейронів що у вас можливо ще лишились й спробуйте дотумкати чому. А не подобається — можете спробувати це змінити. Статті Вікіпедії таки можна редагувати, коли ви не знали, якщо зможете переконати у відповідному розділі обговорення усіх інших що саме ви праві, а увесь інший світ помиляється.

Пояснюю як дебілу — вікіпедія є джерелом не достовірних, а лише веріфікуємих даних. Це перше. Друге — у попередньому реченні там же згадується абак як пристрій обчислення, то чому ж ти computer science не датуєш 1300 до нашої ери чи ще раніше. Вікіпедія же ж, вот ето вот всьо.

І третє — замість просто визнати, що ти не знав визначення науки починаєш тут влаштовувати багатосерійні вистави з істеріками та шлангуванням. Який результат це мало б дати, не розумію?

вікіпедія є джерелом не достовірних, а лише веріфікуємих даних.

І хто ж тоді джерело достовірних даних? Ні, заждіть, дайте вгадаю... це Ви?
Верифікація — це й є методологія встановлення достовірності, коли що.
Ви мабуть хтіли вжити слово «вікіфіковані», але як дебіл, знову щось трохи наплутали.

Вікіпедія же ж, вот ето вот всьо.

На статті англійської Вікі вже (коли ви пропустили) посилаються навіть досить серйозні вчені. Рівно як і пишуть ті статті. Але ж звісно це не звільняє від необхідності сприймати (будь-яку) інфомацію критично.

то чому ж ти computer science не датуєш 1300 до нашої ери чи ще раніше

Для дебілів ще раз: тому що так датує Вікіпедія, в статті «Computer_science» у розділі «History». Не подобається це — можете спробувати змінити.

не розумію

Воно й не дивно.

І хто ж тоді джерело достовірних даних? Ні, заждіть, дайте вгадаю... це Ви?

Не вгадав. Джерелом достовірних даних є ті ресурси які, несподівано, можуть довести свою достовірність.

Верифікація — це й є методологія встановлення достовірності, коли що.

Коли що, темін «веріфікуємі» означає, що наведені в статті дані взяті з конкретних джерел, а не те, що вони є достовірними. Розумію що складно.

Ви мабуть хтіли вжити слово «вікіфіковані», але як дебіл, знову щось трохи наплутали.

Ти дійсно тригернувся на незнайоме слово? :D

На статті англійської Вікі вже (коли ви пропустили) посилаються навіть досить серйозні вчені.

І що?

Для дебілів ще раз: тому що так датує Вікіпедія, в статті «Computer_science» у розділі «History». Не подобається це — можете спробувати змінити.

Зрозумів — раз в статті Computer Science у розділі History написано про абак — значить Computer Science виникла десь у 1300 році до Нашої Ери, а то і раніше.

P.S. Для чого ти це робиш? Я вже й забув про твої обісратушки привселюдні, а ти знову приходиш і нагадуєш. Якийсь кайф від самоприниження, чи що?

Ось це той випадок коли важко зрозуміти чи то паціент винахідливо викручується, чи справді такий і є. Читаємо

Computer science
mechanical calculator

і пробуємо зрозуміти хід думок. Махаємо рукою і йдемо далі.

Поцієнтів тут наразі лише два: ви та Майк.

і пробуємо зрозуміти хід думок.

Бракує перцептронів?

Махаємо рукою і йдемо далі.

Вже йдете? Що ж шкода )))

Я просто залишу це тут:

Computer science
mechanical calculator

роздрукуйте у дзеркальному відображенні й пріліпіть собі на лоба :)

Дякую! Стаття влучна.

влучна в ЦА, що романтизує закордонних колег

Подписаться на комментарии