ШІ «орендує» людей за гроші. Що в українському ІТ думають про сервіс RentAHuman

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

На початку лютого програміст Александр Літепло створив сервіс RentAHuman.ai, який має на меті вивести штучний інтелект у фізичний світ. Через нього ШІ-агенти можуть «винаймати» людей для завдань, які потребують фізичних дій. Зараз понад пів мільйона користувачів пропонують свої послуги на сервісі.

DOU поспілкувався з українськими ІТ-спеціалістами й з’ясував, який потенціал має RentAHuman і як його можуть використовувати у злочинних схемах.

👷‍♂️ Що відомо про RentAHuman і як відбувається «найм» у сервісі

Слоган RentAHuman — robots need your body («роботам потрібне ваше тіло»). Ідея сервісу така: ШІ «наймає» людей для завдання, які не може виконати сам — наприклад, забрати посилку, перевірити локацію, бути присутнім на події, зробити фото, купити щось у місті тощо.

Для розробників RentAHuman.ai дає можливість підключити свої AI-агенти через спеціальний стандарт інтеграції (MCP), який дозволяє моделі взаємодіяти з сервісом. Це дозволяє ШІ-агентам самостійно шукати виконавців за локацією та ціною, надсилати інструкції та вести переговори, а ще платити без втручання людини-власника бота. Підтримуються агенти на базі Claude, Gemini, GPT та інші власні рішення. Якщо цей стандарт не підходить, можна підключитися через API — функції будуть ті самі.

Щоб долучитися до платформи, користувач повинен зареєструватися, заповнити профіль із переліком умінь та визначити бажану оплату за годину роботи. Далі автономні ШІ-агенти укладають із ним контракт залежно від запиту. Виконавець діє відповідно до вказівок алгоритму та підтверджує результат (фото, відео, скриншоти тощо). Розрахунок відбувається у криптовалюті — переважно стейблкоїнах.

Розмір винагороди різниться: від приблизно $1 за елементарні дії на кшталт підписки в X до $100 за більш складні або публічні активності — наприклад, демонстрацію таблички з написом «штучний інтелект заплатив мені за це».

Фото з соцмереж Алекса Літепло

Наступного дня після старту Александр Літепло написав:

«Учора ввечері на rentahuman.ai зареєструвалося вже понад 130 людей, включаючи OnlyFans-модель (lmao) та генерального директора стартапу зі штучного інтелекту. Якщо ваш агент зі штучного інтелекту хоче найняти людину для виконання завдання в реальному житті, достатньо одного лише виклику MCP».

4 лютого він опублікував дані про кількість реєстрацій у різних країнах. Тоді на сервісі вже було понад 5 тисяч користувачів зі США, 4,6 тисяч — з Індії, майже дві тисячі з Пакистану, понад тисяча українців та по стільки ж представників з інших країн. Також з’явилися перші звіти про виконані завдання: ШІ-агенти наймали людей, щоб ті купили каву, сфотографували меню в ресторані або перевірили наявність товару в магазині.

«Ваш clawdbot може орендувати Аді в Бангалорі за 15 доларів на годину, і він буквально зробить усе, що від нього попросять!» — писав Александр Літепло.

До середини лютого кількість користувачів зросла до 500 000.

RentAHuman — скам чи феномен? Що кажуть фахівці

З кількістю нових реєстрацій більшало й критики. Люди, які спробували знайти завдання на сервісі, скаржилися, що платформу використовують для хайпу навколо AI. Наприклад, автор Wired протестував RentAHuman і не зміг отримати реальні завдання чи заробіток. Один із користувачів на Linkedin описав подібний досвід і назвав RentAHuman «кладовищем шахраїв» (graveyard of scammers).

В огляді на The Meridiem йдеться, що сервіс показує неготовність ідеї ШІ-агентів, здатних наймати людей, до реалій ринку праці: вигода для виконавців незрозуміла, а завдання непрактичні.

На Reddit сервіс охарактеризували як маркетингову чи вірусну ідею, а не стабільну економічну модель. В одному з тредів RentAHuman описують як «тривожну платформу», бо людина буквально здає себе в оренду штучному інтелекту, який використовує людське тіло як ресурс.

Українські IT-спеціалісти радять не поспішати з висновками й не сприймати сервіс як якийсь новий феномен. Сайти для виконання робіт існували давно, а те, що у таких сайтів може існувати API для автоматизації менеджменту — не новина, вважає директор компанії Design and Test Lab Володимир Обрізан.

Як приклад він наводить Amazon Mechanical Turk (AMT), де люди виконують завдання за запитами алгоритмів через API. Він діє з 2005 року, тобто автоматичне замовлення послуг людей через програмний код існує в продакшені вже 20 років.

«Хайп навколо RentAHuman спричинений радше тим, що саме ШІ вирішує найняти людину. Це також відбувається на хвилі хайпу персонального агента OpenClaw, розробленого Петером Штайнбергером з Австрії. Те що ШІ буде мати доступ до будь яких сервісів — це вже наша реальність».

Deep learning інженер та автор каналу про ШІ-інженерію «Задуха» Богдан Діденко ще торік писав про можливу появу сервісу на кшталт RentAHuman. На його думку, такі платформи не зможуть довго триматись на ринку.

«Я уявляв це як внутрішню систему на рівні великої компанії, а не на загальному ринку. Тобто як платформу, що ставить завдання співробітникам, які вже і так мають рівень доступу до даних та сервісів компанії. Але швидкість, із якою ШІ-агенти набувають навичок, занадто велика для тривалої конкуренції».

ML Engineer у Universe Group Павло Лисий поділяє думку, що розвиток подібних сервісів впирається в економіку.

«Масштабування можливе в нішах, де потрібна людська присутність (верифікації, дзвінки, офлайн-дії) або існують обмеження для ШІ (доступ до сервісів, які блокують ботів, складні винятки, нестандартні сценарії). Люди дорожчі за автоматизацію, тому human-in-the-loop лишається там, де це окупається».

CEO компанії DevRain Олександр Краковецький ставить під сумнів саму тезу, що рóботи «потребують нашого тіла»:

«Раз у сучасних ШІ-агентів немає наміру та фізичних тіл, то і виконувати якусь роботу їм не потрібно. Тому це чистий маркетинг. Чи хайп. Звісно, на хвилі інтересу до ШІ будуть „залітати“ різні дивовижні ідеї і це одна з них».

AIL/ML Engineer в SPD Technology Сергій Лелеко додає, що RentAHuman може стати як новим видом арт-перформансу на базі соціальної інженерії, так і черговим способом оживити інтерес до криптовалюти, адже платять за виконані завдання у стейблкойнах. Айтівець описує це як «скам усередині скаму», який може стати неконтрольованим.

🛠 У яких сферах ШІ-агенти не впораються без людей

Залучення людей дозволяє системам компенсувати недоліки програмного коду, вважає Chief Technology Officer у FORMA (Universe Group) Ігор Закутинський.

«Люди мають здатності, яких немає у програм: зчитувати нюанси ситуації, які не описані в даних; ухвалювати евристичні рішення там, де алгоритм „ламається“ або не бачить контексту; генерувати нестандартні ідеї та підходи; будувати довіру, взаємодію й спільну відповідальність. Саме завдяки цьому подібні сервіси й з’являються: вони намагаються поєднати масштабованість технологій з тим, що поки що залишається унікальною спроможністю людини».

На думку спеціаліста, сервіси на кшталт RentAHuman можуть бути корисні для:

• Research-компаній;
• UX / behavioral досліджень;
• human moderation;
• data labeling;
• реальних interaction-тестів.

«Найм» людини може стати вигідним для ШІ під час збору унікальних даних, які неможливо отримати суто цифровим шляхом. Сергій Лелеко наводить приклад:

«Така платформа може бути корисним інструментом для швидкого збору унікальних датасетів у фізичному середовищі без найму штатного персоналу. Агент може замовити 100 людям зняти відео „як ви переходите вулицю“, щоб покращити автопілот для self driving car».

Людина також може виступати в ролі експерта або фізичного виконавця у «гібридній моделі», де ШІ виконує основну частину роботи, додає Павло Лисий.

«ШІ-агент бере 90% рутини, а людина (як на фрилансі) закриває останні 10%: підпис, відеоверифікацію, фізичну дію, — пояснює він. —Банальні приклади: якщо агент розв’язує суперскладну задачу в математиці чи фізиці, то чому він не може запросити консультацію за гроші у реальної людини, щоб перевірити свої гіпотези і пошукати слабкі місця?

Або агент вирішує добирає ідеальне харчування, але просить людину доставити продукти до дому покупця і робити покупки кожен тиждень за наперед складеним раціоном».

А Володимир Обрізан додає, що такий «найм» буде корисним насамперед для розв’язання буденних проблем, де ШІ бере на себе роль менеджера процесу.

«Мені спадають на думку прості побутові сценарії: „В мене не працює пральна машина, знайди когось, щоб полагодив“. Чи будуть це використовувати з поганими цілями? Мабуть, також будуть», — говорить він.

Володимир також припускає, що в майбутньому ШІ зможе використовувати людей для власного поширення та інфраструктурного закріплення.

«Може ми побачимо історію, де буде робота: „Придбай сервер, встанови на нього цей скрипт“, де скрипт буде завантажувати модель + памʼять для ШІ. Таким чином ШІ буде розмножуватись», — каже він.

🤖 Як ШІ може вдатися до шахрайства і чи дозволять йому алгоритми

Айтівці застерігають, що сценарії «найму» можуть бути небезпечними. Алгоритми позбавлені моральних обмежень, тому можуть ініціювати щось незаконне. Ігор Закутинський наводить приклад обходу систем захисту.

«Ризики очевидні: підміна особи, обхід процедур KYC (процедур перевірки особи клієнта, — ред), шахрайство, маніпуляції та соціальна інженерія, яку виконують реальні люди, — міркує експерт. — По суті, це продовження й розвиток економіки click-farm (моделі заробітку на масовому штучному накручуванні лайків, кліків, переглядів, — ред.). І важливо розуміти, що нічого принципово нового тут немає — подібні моделі існували ще задовго до сучасного AI».

Про критичні ризики для безпеки, зокрема у контексті фізичних загроз, попереджає й Олександр Краковецький:

«При першому ознайомленні складається враження, що це чудовий сервіс для найму людей, які будуть знімати критичні об’єкти, приносити пакунки з вибухівкою за адресою, робити „закладки“, реєструвати „ліві“ термінали Starlink, бути частиною спам-ферми чи ботнету, не розуміючи суті завдання».

Втім експерти наголошують, що самі по собі такі сервіси не є інструментом кібератак і не становлять прямої загрози безпеці. Ігор Закутинський пояснює, що будь-які ризики можна обмежити через технічні та продуктові запобіжники: прозору ідентифікацію виконавців, відстежуваність дій, поведінковий аналіз, fraud-scoring, обмеження типів задач і safety-шар на рівні платформи.

Водночас Павло Лисий вважає, що алгоритми можуть знизити ризики, але не гарантувати повну безпеку:

«Зловмисники адаптуються, формулюють задачі нейтрально і ділять їх на дрібні кроки, щоб оминути фільтри. Тому важливими є політики платформи: верифікація користувачів, аудит дій, прозорі правила та швидке реагування на порушення».

Сергій Лелеко додає, що алгоритми ШІ-агентів будуть працювати так, як їх навчали та програмували, без вбудованих моральних запобіжників.

Ризики зменшує те, що в RentAHuman «високий поріг входу»

«Треба мати щонайменше криптогаманець, щоб користуватися такою платформою. А тим, хто хоче розмістити якусь задачу, треба вміти використовувати АРІ. Це відсіює частину аудиторії», — каже спеціаліст.

А ще системи можуть проводити операції з соціального інжинірингу і без централізованої платформи, каже Богдан Діденко. Навіть якщо людина не використовує ШІ-платформу, це не буде гарантією безпеки.

«Бот може написати в соцмережі і переконати людину щось зробити за винагороду».

👀 Як керувати ШІ, який «керує» людьми

Більшість експертів сходиться на думці, що прецедент RentAHuman поки що не варто сприймати у площині теорій змов. Це радше поява нових принципів роботи, каже Павло Лисий.

«Якщо спростити, будь-який ШІ-агент — це система, що має мету, інструменти й бюджет, — пояснює він. — Тож ідеться не про зміну ролей, а про нову архітектуру роботи: ШІ координує, люди виконують окремі дії, а відповідальність усе одно залишається на людській стороні».

Володимир Обрізан доповнює, що комп’ютер значно перевершує людину в плануванні й ухваленні рішень, тому ШІ переймає управлінські функції.

«Наприклад, вже багато років компʼютерні алгоритми роблять розклад роботи водіїв Uber. Там водій вже не має права обирати замовлення», — наводить приклад спеціаліст.

Проте такий «менеджмент» має свої межі, зумовлені як економікою, так і унікальними якостями людського мислення, каже Ігор Закутинський.

«Я точно знаю, що найбільша цінність будь-якої компанії — це люди: їхній досвід, контекст, відповідальність і здатність ухвалювати рішення, а не лише виконувати задачі. Для багатьох бізнесів критично важливо мати стабільні команди, довіру, культуру та довгострокові відносини, які неможливо звести до сервісу, де людина виступає лише виконавцем окремих задач», — наголошує айтівець.

Він також вважає, що викликом залишається контроль над етичними та юридичними аспектами такої взаємодії:

«Кожна дія, ініційована ШІ для виконання людиною, має бути закарбована в незмінному лозі для подальшого аудиту. Це формує відповідальність, дозволяє аналізувати рішення постфактум і своєчасно виявляти відхилення».

Павло Лисий додає, що контроль має бути багаторівневим і починатися ще на етапі дизайну платформи, де алгоритми самі оцінюватимуть ризикованість запитів.

«Технічно це означає вбудовані обмеження ще на рівні дизайну: платформа має не просто виконувати запити, а оцінювати їхній ризик. Для цього застосовуються алгоритми класифікації, які визначають потенційно небезпечні сценарії — наприклад, запити на передачу кодів доступу або дії від чужого імені», — пояснює він.

Якщо ж технічних запобіжників виявиться недостатньо, доведеться залучати державні механізми. Сергій Лелеко вважає, що регулювання має вийти на рівень спеціалізованих органів:

«Тут треба розрізняти площини. Якщо проблема етична, то потрібна нова етика. Якщо проблема юридична, потрібне відповідне законодавство і механізми для його виконання, аж до створення умовної АІ-поліції».

До слова, оскільки на сервісі реєструються користувачі з різних країн, то й оподаткування їхнього заробітку залежатиме від законодавства країни. Наприклад, в Україні такий дохід може бути оподаткований як для ФОП, або як при декларуванні іноземних доходів.