Як IT-спеціалісти їздять у workation та чи є переваги в поєднанні роботи та подорожі

Workation стає все популярнішим серед українських IT-фахівців. Усе більше спеціалістів прагнуть не просто працювати віддалено, а робити це з будиночка на березі моря на островах чи з мансарди із краєвидом на гори. Як поєднувати роботу з відпочинком так, щоб встигнути й те, й інше? І які переваги й недоліки такого формату? Про це ми розпитали розробників, які спробували воркейшн на власному досвіді.

«Люди уявляють воркейшн як щось омріяне, ніби це праця, на якій можна похалявити й не брати відпустки. Але це не так»

Юрій Децик, Full Stack Engineer в Empeek (був у воркейшені 1,5 місяця у Греції)

Юрій Децик з дружиною під час 1,5-місячного воркейшну у Греції

Не пам’ятаю, коли вперше почув про воркейшн, але це точно було не в українському просторі. Напевно, дізнався від блогерів чи людей, які так чи інакше дотичні до IT. І цей концепт мені сподобався. Зрозумів, що навіть практикував воркейшн, але в простому варіанті. Наприклад, поєднували з дружиною працю й відпочинок протягом п’яти днів на Буковелі взимку.

Та цього літа вирішили спробувати серйозніший формат і запланували воркейшн у Греції, де на одному з островів провели півтора місяця, а добиралися до нього машиною. Вирушили б і раніше, але через обмеження, пов’язані з карантином, не було зрозуміло, куди можна їхати й на яких умовах. Грецію не обирали саме під воркейшн, думаю, тут будь-яка країна підійде. Просто хотіли побувати там.

Підготовка до воркейшену та відпустки відрізнялася в організаційних моментах. Я попередив компанію, що працюватиму з іншого місця, і там погодилися за умови, що продуктивність не впаде. Не знаю, наскільки це поширена практика для штатних працівників, але до мене питань не було, оскільки я працюю за моделлю аутстаф. Також цей момент я узгодив з клієнтом, адже майже весь час взаємодію з ним прямо. Він теж не заперечував. Попереджати усіх довелося тому, що були будні, в які мені доводилося брати повноцінні вихідні. Ми їхали автівкою, тому певний час у дорозі були без зв’язку. Тож я не міг приєднатися до дзвінка, програмувати було незручно.

Особливу увагу звертали на хороший інтернет в апартаментах, де житимемо. Ми їхали за рекомендацією знайомих, тому були впевнені, що із цим все буде окей. І, звісно ж, взяли з собою ноутбуки.

Воркейшн провели з двома друзями — вони теж поєднували роботу й відпочинок. З ними винайняли окремі апартаменти. Вранці у всіх нас робочі дзвінки, й коли четверо людей в одній квартирі одночасно говорять, це незручно. Тому варто зважати на цей фактор. Хоча іноді все ж траплялося так, що доводилося під’єднуватися в присутності інших: поки ми не доїхали до кінцевої точки, 4–5 разів зупинялися в готелях. Якщо потрібно було приєднатися до дзвінка, просто попереджали одне одного. Ключ до розв’язання потенційних проблем — комунікувати про все.

До речі, забронювати місця для ночівлі заздалегідь ми не могли. З огляду на локдаун, не було ясності, якими трасами їхати. Було зрозуміло, що готелі дорогою будуть, а от які саме і що там з інтернетом — ні. Іноді зв’язок глючив якраз тоді, коли потрібно було розшерити свій екран на дзвінку. Але це життя — всяке трапляється. У моєму випадку це було не критично для команди чи менеджменту. На мітингах у нас заведено вмикати вебки. Однак я попередив, що інтернет нестабільний, і коли він ставав гіршим, вимикав камеру. До цього теж поставилися з розумінням.

Розклад дня на воркейшені був схожий до звичайного робочого дня з певними відмінностями. Вставали о 7–8 ранку, йшли плавати в море, снідали й сідали за роботу. До вечора працювали, поки за вікном була найбільша спека, а потім, о 18-й, знову йшли на море чи гуляти. Іноді — раніше, о 16-й, адже мій графік не дуже регламентований. Я можу сісти працювати раніше, пізніше, головне — бути на зідзвонах.

Щоб їхати у воркейшн, треба мати витримку. Адже коли сидиш за ноутбуком, а надворі гарна погода, за кілька сотень метрів від тебе море, хочеться відкласти всі справи. Однак ми свідомо на це підписалися. Все ж воркейшн передусім — робота віддалено, просто з іншої точки світу. Люди уявляють воркейшн як щось омріяне, ніби це праця, на якій можна похалявити й не брати відпустки. Але це не так. Це те, що варто спробувати, однак зловживати нагодою не слід.

Дехто обирає воркейшн з огляду на економію, адже так ти не просто витрачаєш, як у відпустці, а заробляєш. Однак ми все одно втратили у грошах проти того, що було б, якби лишилися в Україні. Ми мали знижку на оренду апартаментів, бо винаймали на довгий термін, але переїзди, харчування в ресторанах, проміжні ночівлі у готелях — все це вимагає додаткових витрат. Та й ціни в Європі вищі, ніж у нас.

Воркейшн, з одного боку, — чудесне поєднання праці й відпочинку в новому місці, кліматі, умовах без потреби брати відпустку. І він не лімітований: якщо схожий формат заходить, можна працювати так і на постійній основі. З іншого — це навантаження на роботі. Тобто ви не до кінця перемикаєтесь. Відповідно розглядати воркейшн як повноцінну заміну відпочинку я б не став. Якщо відчуваєте, що треба розвантажитися, краще поїхати у класичну відпустку. Воркейшн — та сама праця, але з перевагами.

Тим, хто раніше не пробував цього формату, раджу:

  1. Дізнатися, наскільки політика компанії дозволяє це. Думаю, сьогодні, коли чимало людей працюють віддалено, це не стане проблемою, але краще перестрахуватися.
  2. Взяти кілька вихідних, якщо точно знаєте, що не матимете повноцінного доступу до інтернету чи не зможете працювати.
  3. Спробувати спочатку короткочасний воркейшн: кількох днів достатньо, аби зрозуміти, чи такий формат подобається. Пам’ятаю, коли мав фриланс-команду, частина працівників не хотіла працювати з дому і їм орендували мініофіс. Є люди, які за замовчуванням не готові до роботи віддалено, не кажучи вже про режим воркейшену.
  4. Воркейшн в Україні простіший в організаційних питаннях: тут все під носом, легко дістатися будь-куди й дешевше. А за кордон треба як не паспорт вакцинації, то ПЛР-тест, і бюджет має бути більший. Щоб воркейшн мав сенс, не раджу витрачати багато. Я б дочекався повноцінної відпустки. А так рекомендую бути в адекватному режимі економії.
  5. Не бійтеся. Все, що нове, якщо воно в межах доступності й адекватності, варто спробувати. Може, вам і не зайде, та ви бодай знатимете про це.

Нещодавно ми з дружиною повернулися з повноцінної відпустки з Трускавця. А наступного разу, можливо, знову заплануємо воркейшн. Бо мені це однозначно сподобалося.

«Мене просили попрацювати у вихідні, хоча й знали, що я у воркейшені»

Дмитро Чувардинський, Team/Tech Lead в DataArt (тиждень був у воркейшені у Німеччині, Нідерландах і Бельгії)

Дмитро Чувардинський у подорожі

У першому воркейшні я був у 2019-му восени. Тоді ще працював як Middle Back-end Developer у WeSoftYou. Локацію обирав з огляду на те, куди були дешеві квитки. Літаком дістався з України до Німеччини, а далі тріп був автобусом між трьома країнами: Німеччина, Нідерланди та Бельгія.

Компанії я казав, що їду у воркейшн і що через зміщення у часових поясах буду іноді раніше починати роботу, адже у Європи й України дві години різниці. Трохи хвилювався через графік, адже тоді, до пандемії, ще не була така популярна віддалена робота. Але зрештою відпустили без проблем.

У поїздці разом з дівчиною винаймали апартаменти — шукали через Airbnb. І проблема була в тому, що заселяють всі по-різному. Є хости, які селять у другій половині дня, наприклад. Тож коли переїжджаєш з місця на місце, треба десь тусуватися: у тому ж кафе чекати, потім ще шукати самого хоста. Крім того, кілька років тому ще не можна було легко взяти роумінг. Через це доводилося шукати інтернет деінде, наприклад, у готелях питати — цілий челендж.

Оскільки починати роботу я мав раніше, то й прокидався теж раніше, о 7-й ранку. Спочатку працював, а потім ми йшли на ланч і трохи досліджували місто. Потім знову робота і вечірні прогулянки. І часом усе робив швидше завдяки цьому. Тобто не було такого, як в офісі, коли просто відсиджуєшся. Тому з продуктивністю у воркейшені проблем не виникало. Працював здебільшого 4–6 годин на день.

Але тоді вирішив, що це все ж не для мене. Ти не знаєш наперед, чи станеться форс-мажор. А під час воркейшену таке якраз було. І коли, наприклад, на продакшні щось ішло не так, доводилося овертаймити. У наслідок цього плани на вечір руйнувалися. Також мене просили попрацювати у вихідні, хоча й знали, що я у воркейшені. Зараз би відмовив, але два роки тому не міг.

Втім згодом вирішив спробувати ще раз. За пів року поїхав у зовсім короткий воркейшн на кілька днів у Відень, а зараз я в Берліні тиждень. Я не люблю довгі відпустки, тож загалом формат воркейшну мені підходить. Особливо якщо поєднати з вихідними й взяти кілька додаткових дей-офів. Виходить мінівідпустка. Щоразу свій новий воркейшн намагаюся вдосконалювати. Якщо кудись їду, кажу, що працюватиму не п’ять днів на тиждень, а менше: беру вихідний у п’ятницю чи понеділок. А також дей-оф, якщо є трансфери між містами.

Аби не було проблем, раджу все заздалегідь обговорити з менеджером чи тімлідом. Не погоджуйтеся на роботу у вихідні — попросіть когось у команді підмінити, наприклад. І беріть дей-офи у дні, коли маєте переліт чи переїзд. Рейс можуть скасувати, ви можете на нього запізнитися, і буде неприємно.

«Протягом дня немає жодних факторів, які зазвичай відвертають увагу вдома»

Аліна Мельник, Senior Web Developer в Astound Commerce (була у воркейшені двічі по 10 днів в Ужгороді та Варні)

Аліна Мельник працює під час воркейшену

Днів відпустки залишилося мало, а літо занадто сильно манило пригодами, тому вирішила, що можна спробувати воркейшн цього року. Крім того, Astound Commerce, де я працюю, має багато офісів у різних локаціях. То чому б не скористатися можливістю й не побувати в них? Тим паче, що колеги там тобі завжди раді.

У нашій компанії воркейшн — звична практика. До початку локдауну була можливість подорожувати та працювати з різних офісів компанії. Після весни 2020 року багато колег працюють віддалено і часом, щоб змінити атмосферу та оточення, практикують воркейшн. У нас гнучкий графік, але важливо, щоб працівник не зривав дедлайни та був на зв’язку зі своїм менеджером чи/та проєктною командою.

Воркейшн я узгоджувала з функціональним і проєктним менеджерами: створила тікет у Jira на work from another location, отримала погодження від менеджерів, забронювала робоче місце в іншому офісі. Жодних проблем не виникало. А команда мого проєкту ще й передавала привіти колегам з Варни та Ужгорода.

Поїздку на 10 днів у червні до Ужгорода планувала так, щоб захопити державні вихідні: Трійцю і День Конституції. Це дало змогу не брати жодного дня відпустки. Тому звичайні вихідні витратила на цю мандрівку за маршрутами «Вінниця-Івано-Франківськ-Ужгород» і «Ужгород-Чернівці-Вінниця». Так я ще мала час, щоб погуляти Франківськом і Чернівцями, заскочити на обід в колибу в Карпатах, а потім ще й мати вільні дні в самому Ужгороді. Саме тут я відвідала замки, музеї, комплекс «Золота Гора». А вечори робочих днів провела в прогулянках і посиденьках із колегами, а також релаксуючи у басейні, який розташований на терасі ужгородського офісу компанії з краєвидом на річку Уж.

Поїздка у серпні до Варни захопила День Незалежності, а також мій день народження. План був схожий до червневого: державні + офіційні вихідні + три дні відпустки використати на подорож і відпочинок, а вечори робочих днів — для зустрічей з колегами та прогулянок Варною. За вихідні, крім самої Варни, відвідала Созополь, Несебр, а також кілька пляжів за самою Варною. Встигла приємно здивуватись, яким же класним і чистим може бути Чорне море!

Це був перший досвід подорожі за кордон на автомобілі, тож мала величезний список справ і документів, які потрібно було підготувати до поїздки. Наприклад, треба було купити грін-карту для авто. А вже у Варні — встановлювати застосунок для паркування. В «коронавірусні часи» завдань під час планування стає більше. Для поїздки в Болгарію потрібно було отримати COVID-сертифікат про вакцинацію, а воркейшн був тоді, коли електронні сертифікати ще не з’явилися в «Дії». Тому про всяк випадок я також здавала ПЛР-тест (спойлер — прикордонники прийняли паперовий сертифікат про вакцинацію від сімейного лікаря, ПЛР-тест не знадобився). Також у Румунії спершу поїхали на митницю, яка не пропускала українців, оскільки не мала лікаря для перевірки COVID-сертифікатів. Довелося їхати на інший пропускний пункт.

Житло шукала через Airbnb: у них є знижки на тривале перебування. Основним критерієм, звісно ж, був швидкісний і стабільний інтернет, щоб можна було спокійно працювати. Ця поїздка дала один цікавий досвід. У мого хлопця у вівторок «здулась» батарея на ноутбуці (він працює не в Astound Commerce, і у Варні в нього не було офісу — просто віддалена робота). Попереду було ще три робочих дні. Врятувала моя колега, яка поділилася з ним своїм особистим ноутбуком. Та за інших обставин це міг бути воркейшн десь на островах, де зовсім немає знайомих, хто може виручити. Тому в майбутньому запасний ноутбук на компанію подорожувальників буде must have.

Зазвичай мої ранки починалися зі сніданку в орендованому житлі чи місцевій кав’ярні. У Варні в орендованій квартирі був величезний балкон та власна кавоварка, а ще приємні ціни на морепродукти. Тому там, вибираючи між м’ясом і креветками на сніданок, я, звичайно ж, віддавала перевагу креветкам. В Ужгороді сніданок щодня був у кав’ярнях EatMe або RIVERSIDE, тому що на їхню каву та панкейки з вафлями я готова їздити через пів України. Після сніданку — робота в офісі. А вечорами — зустрічі з колегами в місцевих пабах чи кафе, прогулянки містом. Ці літні вечори були неймовірні.

Загалом вдалося і ефективно працювати, і відпочивати. Протягом робочого дня немає жодних факторів, які відвертають увагу вдома: оплатити комунальні, сходити до лікаря абощо. І знаєш, що швидше і краще закінчиш роботу, то вільніший матимеш вечір. Мотивація в дії! Продуктивність не страждає, оскільки потрібно встигнути багато, і немає часу на прокрастинацію.

Втім воркейшн — таки не повноцінна відпустка. Все-таки в таких поїздках ти працюєш. Однак це може стати класним перезавантаженням між повноцінними відпустками та чудово впливає на продуктивність і бажання працювати. Легше любити те, що робиш, коли саме робота дає можливості такого формату.

Мінус коротких поїздок — багато часу йде на дорогу. Мінус довгих — це дорого, левову частку забирає житло і харчування. Я ще в пошуках своєї ідеальної комбінації.

Наразі роздумую, куди ж поїхати восени та взимку. Щонайменше один невідвіданий офіс моєї компанії в Україні та кілька за кордоном чекають.

Тим, хто думає, чи не поїхати у воркейшн, раджу почати з близьких локацій та коротких термінів. Обрати собі надійну компанію для подорожі — людей, з якими вам буде комфортно і на яких можна покластися. Якщо є змога планування розділити на кількох людей, щоб у кожного була своя зона відповідальності, вся підготовка пройде легше. Крутий варіант — мати знайомих у місці, де плануєте воркейшн. А ще подбайте про план «Б»: додаткові дні відпустки, грошовий запас на випадок непередбачуваної ситуації, а якщо це подорож за кордон — хорошу страховку.

«Рік такого життя сприймається за насиченістю щонайменше як десять років удома»

Дмитро Карпецов, Senior Software Engineer у MatchWare (мав воркейшени протягом 2014–2019 років на Кіпрі, в Таїланді, Індонезії, В’єтнамі та Мексиці)

Дмитро Карпецов та незвична архітектура В’єтнаму

Усе почалося з того, що в якийсь момент я зрозумів: витрачати три години в день на дорогу непродуктивно, тож робота перейшла у формат віддаленої, з періодичними візитами до офісу. Потім, у 2014-му, поїхали з родиною у звичайну двотижневу відпустку на Кіпр і вирішили залишитися в теплому кліматі ще на трохи. Віза дозволяла, зворотних квитків ще не було. Ми винайняли квартиру й стали експериментувати, як поєднувати роботу та життя на новому місці. Так минуло три місяці, і, по суті, нічого не змінилося: просто жили в новому місці, з новим побутовим досвідом і морем за два кроки. Виявилося, що так не тільки можна, а ще й дуже зручно.

Для компанії, в якій працюю, моє рішення стало несподіванкою, але з огляду на те, що віддалений формат був і раніше, нічого по факту не змінювалося, вони сприйняли це нормально. Конкретної позиції з цього питання компанія не має.

Наступного разу у воркейшн їхали туди, де є знайомі. Вони вже стикалися з потребою пошуку житла й могли допомогти інформацією. А іноді просто казали: «Сусідній будинок здається!», і це вирішувало купу проблем. А коли знайомі теж мають дітей, вашій дитині є з ким дружити. Все ж з ними у В’єтнамі чи Мексиці куди веселіше.

Після Кіпру друзі покликали у Таїланд у 2015-му. Ми планували побути там кілька місяців, але поїздка затягнулася на півтора року — плани іноді змінюються. Тому доводиться не лише перехідники для розеток брати, а й купувати техніку для роботи та кондиціонери для житла.

Особливість наших поїздок у тому, що з нами дитина. А їй необхідне особливе харчування, яке неможливо забезпечити в закладах, тож це основний фактор при виборі житла, локації та маршруту. Тобто ми орендуємо будинок, апартаменти чи апартготель із власною кухнею. Поруч обов’язково має бути супермаркет.

Розклад дня залежить від часового поясу. Якщо працюю в європейській частині, то все, як вдома, лише більш дисципліновано:

  1. Ранок: прогулянка, море, магазин.
  2. З 11 до 19 робочий час.
  3. Вечір: прогулянка, магазин.

Перетинаюся з європейською командою по роботі у звичні години.

Азія — найзручніший графік.

  1. Зранку до 16:00 всі сімейні справи, море, магазини й навіть невеликі екскурсії.
  2. З 16:00 до 00:00 — тато на роботі.

Це зручно: в Азії я починаю працювати о 16–17 годині, а в Європі за тамтешнім часом якраз теж стартує робочий день.

В Америці найбільш незручний графік для колаборації з офісом. Команда вже хоче додому, а ти ще не прокинувся.

  1. Зранку робота за спільними тасками.
  2. Інший час планую як завгодно, адже в Європі всі сплять.

Але робота у воркейшені ефективніша, бо маємо чіткий завантажений графік. Є обмежений час на роботу, а далі прогулянки, екскурсії. Вдома ж складніше тримати себе в руках — починаєш перепрацьовувати.

Коли живеш у постійному воркейшені, виникає інше уявлення про відпочинок. Це просто звичайне життя, в яке вплетені всі радощі короткої відпустки. Це набагато крутіше, і поняття «повноцінна відпустка» навіть дивно звучить у такому контексті. У нас бувають звичайні короткі відпустки, які є в компанії, але ми називаємо її «vacation-relocation». Це має такий вигляд: переліт, пошук житла, облаштування робочого місця, швидке вивчення інфраструктури та визначних місць.

І є класичні відпустки. Якщо ми тривалий час, наприклад, в Індонезії, то у відпустку можна полетіти в Сінгапур, Малайзію, Камбоджу, Таїланд. Якщо в Мексиці, то в США. Все, як у всіх, тільки навпаки. Колеги ще жартували: «Цікаво, куди летять у відпустку з Балі?». І є зворотний «vacation-relocation», коли під час відпустки повертаєшся додому, в Україну, де робоче місце готове й нічого не потрібно вивчати. Протягом відпустки відвідуєш різні країни, поступово наближаючись до дому.

Серед труднощів, з яким стикалися:

  • Інтернет. Для островів це велика проблема, власне, навіть для деяких країн на кшталт Мексики. 4G рятує на деякий час, але може не підійти для нормальної роботи. З Мексики ми поїхали, коли проблема з інтернетом ніяк не вирішувалася. І відмовилися від поїздки в Мексику саме через те, що в місцевості, куди нас запрошували, була проблема з інтернетом. Отак радикально її і вирішили — просто не поїхали. В інших місцях іноді доводилося купувати роутер, рятував інтернет-кабель, який брав з собою друг.
  • Робоче місце. Нечасто в апартаментах, особливо в курортних місцях, є робоче місце. Можна попросити власника розв’язати це питання. У 90% випадків вони намагаються, але ці рішення запам’ятовуються надовго. Наприклад, нам ставили круглий стіл, що, виявляється, дуже незручно. Був скляний стіл — холодний і мишка не працює. Був кривий стіл — як ніжки, так і поверхня. Був стіл з перегородкою, через яку неможливо поставити ноги. Тому часом єдиним виходом з ситуації ставало замовлення на IKEA.
  • Житло. Часом складно знайти підхоже, тож доводилося шукати через друзів, місцеві агенції нерухомості, фейсбук. Трапляється, що орендоване онлайн житло не відповідає реальному. Будинок на 100 квадратних метрів виявляється будинком на 40 квадратів, але на ділянці 100 квадратних метрів. Квартира з кухнею — квартирою, де є приміщення під кухню з холодильником, але немає посуду й плити.
  • Паспорти. За українським законодавством можна мати два закордонних паспорти, тож краще їх брати з собою. Можуть закінчитися сторінки, термін дії, особливо якщо ви полетіли на місяць, а вже минає другий рік поїздки. Внутрішній паспорт теж краще мати при собі. Якось потрібно було розблокувати акаунт у «ПриватБанку». І єдиний варіант — приєднатися до відеочату саме з внутрішнім паспортом у руці.
  • Гроші/картки. Варто тримати при собі картки кількох банків і мати рахунок у тому, який буде допомагати, а не заважати в поїздці.

У нас було кілька проблемних ситуацій:

1. Якщо ви в Мексиці, то будь-яку транзакцію в банкоматі банк вважає ризиковою і про всяк випадок блокує картку. Або ж змінюється пін-код, навіть якщо напередодні ви десять разів спілкувалися з банком і працівники в курсі, де ви. Тож траплялося так, що потрібну суму вдавалося зняти лише за три дні просто через блокування та з’ясування обставин.

2. Найцікавіший варіант — це блокування банківського акаунту з повідомленням про те, що необхідно прийти у відділення. Причина проста: банк телефонував, але ви не брали слухавку — вас заблокували. І що цікаво: дзвінка не було. На мобільному рахунку було мало грошей, і оператор не дозволив дзвінок у роумінг.

3. Закінчувався термін дії карт, а за новою треба було йти безпосередньо у відділення.

4. Банк ввів комісію 30% на всі транзакції за кордоном — довелося від його послуг відмовитися.

5. Блокували картки, оскільки банк вважав, що ви в Україні, а не у Нью-Йорку, і жодні докази не працювали. Навіть чек про зняття грошей, через який картку і заблокували.

Хороший особистий менеджер в банку може добряче полегшити вихід зі схожих ситуацій.

Загалом рік такого життя сприймається за насиченістю щонайменше як десять років удома — це однозначна перевага воркейшену. А до недоліків можна віднести:

  • Перельоти, переїзди, житло, яке не завжди відповідає очікуванням. Часті релокації вимотують, тому намагаємося в одному місці залишатися не менше як місяць.
  • Вдома все ж комфортніше в плані робочого місця.





Але разом з тим всі недоліки й труднощі — це про те, що пам’ятатимеш довгі роки, і саме вони перетворяться на купу розповідей. Чекаю, коли світ відкриється і можна буде повторити те, чим займалися протягом п’яти років.

Кілька порад тим, хто замислюється про воркейшн:

  • Поїдьте бодай на кілька місяців у країну, яку вже обкатали фрилансери і яка недалеко: Кіпр, Туреччина, Чорногорія абощо.
  • Якщо дуже хочеться, але лячно, знайдіть друзів чи друзів своїх друзів, для яких це звична річ. Приєднайтеся до них.
  • Медичне страхування. За кордоном оформити не завжди просто, тож краще брати в Україні одразу на рік, ніж на конкретні дати.
  • Сім’я — не перепона. Це прекрасний спосіб більше часу проводити з нею.
  • Діти теж не перепона. Якщо говорити про школу, дистанційне навчання існує якраз для таких випадків. У садок наша дитина ходила зрідка — лише коли поверталися в Україну, і не розуміла, навіщо він їй, якщо вдома цікавіше. Якщо загалом говорити про активності для дитини, то у довготермінових зупинках вона спілкувалася з друзями, сусідами, які часто були російськомовні, відвідувала дитячі клуби при готелях, курси англійської. А короткі зупинки насичені зоопарками, науковими центрами й музеями, планетаріями.

Підписуйтеся на Telegram-канал редакції DOU, щоб не пропустити найважливіші статті.

👍НравитсяПонравилось26
В избранноеВ избранном3
Подписаться на тему «удаленная работа»
LinkedIn



Підписуйтесь: Soundcloud | Google Podcast | YouTube


63 комментария

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Воркейшн как опыт — интересный, и нужно попробовать если не каждому, то многим.

Воркейшн как постоянное явление — BS, мне лично с одной стороны нужно нормально оборудованное рабочее место, а с другой стороны — я когда трачу деньги на путешествие я хочу получить полноценное удовольствие, а не вечерами после работы, когда не сил не желания не возможности (или темно в горах уже или всё закрыто и тд)

Что-то фото реальных рабочих мест с различных курортов ооочень сильно отличается от тех, что обычно ставят на рекламных статьях: на пляже с ноутбуком в шезлонге под зонтиком и с коктейлем в руке ))))

Да это особый опыт, «сделать всё как в Инстаграм», разок все так делали. Выйти с ноутом на улицу сесть в очень красивом месте, посмотреть на бликующий экран, потом поотмахиваться от комаров, вспотеть от жары и матюкаясь на инстаграмеров пойти работать под кондиционер в дом. :)

Хочу поделиться и своим опытом

В мае этого года компания (Go Wombat) решила организовать для части сотрудников (чуть больше двадцати из нас) так называемый workation. Руководство буквально за несколько дней всех опросило и времени на подумать просто не было: либо да, либо нет :) И через две недели мы выдвинули автомобилями в Хорватию на месяц.
Нам повезло, поскольку организацией поездки занималась компания (отдельное спасибо Лерке!), то нам не нужно было возиться с документами, поиском и бронированием жилья (включая промежуточные остановки), логистикой и прочими подготовительными «радостями».

В мае Хорватия только-только открыла границы после локдауна и были опасения, что может что-то измениться. Более того — ехали транзитом через Венгрию и тоже не знали, что нас будет ждать на таможне. Но все прошло без проблем.

Нам арендовали небольшую виллу на всех (компания оплатила проживание и проезд), некоторые поехали со своими вторыми половинками и мы все там комфортно разместились.

С рабочим процессом проблем не было вообще. Все организовали себе рабочие места (некоторые даже взяли с собой стационарные ПК), а на большой кухне был импровизированный open-space :) К концу поездки выбирались с ноутами работать к морю :) Как по мне, производительность совершенно не страдала, поскольку часть команды все же была вместе и рабочая атмосфера никуда не делась. Работали по Украинскому времени, так что освобождались уже к 17:00 и у всех было полно времени гулять вечерами по городку.
С интернетом особо проблем не было. Вай-фай на нашей вилле был так себе, но все купили местные сим-карты и, когда нужна была стабильная связь (например, на коллах), то мобильный интернет выручал и радовал.

Мне очень понравилось ехать именно в мае. Жары еще нет, на улице достаточно комфортно. Правда, море еще холодное и нормально поплавать мы смогли только в последнюю неделю. Более того, в самом начале сезона цены еще довольно приятные.

Ехать на авто оказалось просто отличным решением несмотря на сложную дорогу туда и обратно. Каждые выходные мы катались по Хорватии и за месяц успели посмотреть очень много. Несколько человек даже взяли отпуск и успели объездить почти всю страну :)

В общем, подобный формат понравился практически всем нам. По-сути, это был временный офис. Одного месяца мне хватило более чем и, если честно, под конец поездки уже немного хотелось домой. Так что один месяц для меня — идеально. Надеюсь, в нашей компании подобные поездки станут традицией :)

Поддержу все сказанное Олегом. Я был частью этой поездки в Хорватию весной. Хочу лишь дополнить немного:
1. Гибкость. Так как я ехал туда с женой наши даты немного не совпадали с датами компании, но это никак нам не помешало прилететь ко всем остальным. Да-да, мы летели самолетом, компания частично это компенсировала.
2. Отдых. На одну неделю из месяца я брал отпуск, арендовал автомобиль на весь месяц и за выходные и отпуск мы исколесили почти всю Хорватию.
3. Темп. Поездка на месяц, а не на неделю-две очень меняет темп вашей жизни. Вы никуда не спешите, потому что времени увидеть все вокруг достаточно. Заканчивали работать мы в 17.00 и еще было немало времени, чтоб отведать соседний городок или сходить на море. На выходных можно было выбраться в более отдаленные места страны и полностью насладиться Хорватией еще без туристов.
4. Рабочая атмосфера. Так как я не поклонник работы из дома, в Хорватии я чувствовал себя прекрасно потому, что я работал не один. Мы часто собирались в большой комнате или на улице и работали вместе. Как по мне, это сильно повышает вашу продуктивность, всегда есть у кого спросить совета или помочь кому-то. Такой себе офис на выезде.

Учитывая все эти факторы, мы были очень довольны этой поездке и, надеюсь, присоединимся к следующей.

Я от саме зараз у так званому воркейшені. Із початку вересня Літва, Латвія, Естонія, Фінляндія і ще плани закінчити все відпусткою у Греції. Як на мене опція воркейшену пречудова, особливо якщо вимоги до місця проживання не супер жорсткі. Подорожуємо у трьох у режимі тиждень у місті і переїзд на вихідні з ночівлею десь в дичині палаткою. За цей час уже із кафешок працювати довелося, і з машини, і з парому) Мені такий формат і досі подобається більше ніж попередні півтори роки у квартирі в Києві на самоті.

Привел пару примеров в подкасте (не)правильного девопса. Смотреть можно здесь youtu.be/De2-qe_w36Y, слушать здесь podcasts.apple.com/...​concept/id1522799100?uo=4

Прямо с полей. Поехал папа-девопс с семьёй поработать. Неделька акклиматизации: папа возит детей с мигалкой по больничкам. Работать удается только ночью. В лучшем случае. А ещё подкасты записывать, дайджест кубкона и покупаться бы. Да, закаты здесь хорошие :) Может пропустит — то запишу для вас эксклюзив в коменты)

Эх, вернуть бы время, когда были такие низкие запросы по комфорту. Прежде всего рабочего места. Я без сарказма, если что.

Мы джава тех лид и скраммастер, в этом году попробовали 2 воркейшена:
1) 2 недели в Египте (олинклюзив, кайтинг, вейк, экскурсии, морько) — февраль (когда в Киеве было что-то типа минус 20 и снегопады)
2) 4 месяца по Турции, Болгарии, Сербии со своей машиной (под 20 тыс км авто и пару недель походных и дофигища всего интересного) — май-август.
Нам оч понравилось и зашло. Днем работали, утром и вечером и на выходных что-то смотрели или переезжали в другой город. Были разные нюансы, но в следующий раз будем более подготовленными, все учтено, ретро проведено 😁

Насчет жалоб на интернет мне непонятно. Местная симка не так прям ппц дорого стоит, чтобы зависеть от вайфая в апарте или рестиках.

а как можно работать из египта если интеренет у них паршивый?
отельный так полный мрак. с мобильным еще как-то жить можно, но это если очень надо. в сентябре отдыхал и надо было подключиться — через РДП работать это нужна крепкая нервная система

Нам было нормально, но мы не издеваемся над собой, работая через РДП :) Покупали разные местные симки, самым нормальным оказался водафон. Этисалат г..но, орандж геморно пополнять, водафон нормально тянет и пополняется через апку карточкой. Только нужно брать побольше гигабайт, потому что в египетском гигабайте не 1024 мегабайт, а вдвое меньше.

В Шератоне в Эль-Гуне интернет был достаточный для звонков и нашей работы, но медленноватый для закачек больших файлов (но нам это не было оч надо). В наш номер добивал интернет с ресепшена, и там еще есть большая зона, где можно поработать на свежем воздухе. Друг оттуда вообще месяц работал, докупал в отеле какой-то платный вайфай, он быстрее. В Эль-Гуне еще есть коворкинг, но мне он не подошел, тк я часто на митингах и с опен-спейса звонить ниочень, а сидя во дворе на на диванчике я могу и с отеля позвонить. Про Эль-Гуну я тут писала, это вообще не как типичный Египет marinatravelblog.com/egipet-el-gouna

Работать нужно не 8 часов, а смартово. Тогда и Workation будет в сладость)

У меня этой весной был воркейшн такой — теща не смогла поехать в Турцию, а деньги за путевку не возвращали. Пришлось мне вместо нее одному поехать на полупустую виллу под Кемером в юном месяце апреле и сидеть там безвылазно неделю. Как раз еще локдаун в Турции был. Для семейного человека моего возраста — вышел прекрасный отдых. Спал сколько хочу. Ел всевозможные турецкие блюда в ресторане не выходя из виллы. Пил чай и кофе с печеньем на балконе с видом на гору и лес. Чего еще можно желать.

теща не смогла поехать в Турцию, а деньги за путевку не возвращали. Пришлось мне вместо нее одному поехать на полупустую виллу под Кемером

такую тещу уже пора мамой называть :-)

Workation, на мій погляд і мій досвід, чудовий в тому випадку, коли вибір між «я сиджу дома і дивлюся за панельку за вікном» та «я сиджу в будиночку над морем декілька місяців, не розглядаючи це як туризм». Тобто коли така робота заміняє саме роботу дома, але не туризм. Я проїхав не одну країну в подібному форматі як турист. Відчував певну радість, тому що бачив нове і не сидів на місці. Але через деякий час розумію, що ліпше замість двох тижнів роботи+туризму тиждень просто туризму. Ефективніші витрати коштів, ефективніший відпочинок, розмежування між «я був в Франції» і «я працював на території Франції, будучи в ній вечорами і зранку».

Ну, если сравнивать именно 2 недели работы+туризма и 1 неделю просто туризма, то конечно выиграет второй вариант. Но вот если сравнивать с 1-3 месяцами работы+туризма, тут уже первый вариант вне конкуренции

Я начебто і згоден, але всеодно залишаються нюанси. Якщо говорити про 2 місяці роботи і туризму в одному місці, це по суті кейс «поїхав конкретно працювати, щоб бачити не панельку, а море, туризм як опція». Але давайте глянемо на випадок із різними місцями, повноцінний туризм+робота. Житло на двох з певним рівнем комфорту, харчування, інші дрібні економні витрати, це приблизно 100 євро на добу. Два місяці — 6к. Допустимо зарплата 3к євро, що до прогрівання ринку останнього року була доволі непогана зарплата по місцевих мірках. Два місяці зарплати якраз оплачує два місяці режиму «туризм+робота». Тепер глянемо лише на туризм, але вже протягом місяця, 6-8 додаткових годин в світлу пору дня дозволить переполовинити термін. Відпустка за власний рахунок. 1 місяць витрат — 3к. Упущена зарплата — 3к. Виходить тих же 6к.

Звісно, тут багато змінних, на деякі з яких дуже важко вплинути, наприклад можливість просто так брати в потрібний час місяць за власний рахунок. Плюс різна зарплата, різні витрати, різні країни, сієста, яка всеодно не дозволить використати час на щось окрім приміщень, особисті вподобання і так далі. Але жоден з варіантів не є поза конкуренцією. Якщо їх обрахувати, цілком може статися, що місяць хорошого вільного туризму замість двох місяців роботи з туризмом — якраз виграшний вибір.

100 евро в сутки мы разве что на Мальдивах (своим ходом) тратили. 3к в месяц тратить это надо уметь ещё. Зависит от страны. В Юго-Восточной Азии мы жили тратя около 1500$ в месяц на двоих. Не сказать что мы себя в чём-то ограничивали. Опыт такой жизни суммарно — 14 месяцев (без учёта внутриукраинского опыта)

поїхав конкретно працювати, щоб бачити не панельку, а море, туризм як опція

Можно, конечно, и так описать. Но в реальности это огромная разница. Особенно если зимовать ехать.

В Європі, якщо достатньо обрости жиром і запитами щодо комфорту «не хочу в шестимісну кімнату хостелу, хочу окремі airbnb апартаменти» 100 євро приблизно та сума, яку всеодно потратиш, навіть будучи економним. А так як ми говоримо саме про туризм+робота, тобто активно кудись їхати, розглядати, займатися, знайомитися, то можна масштабувати витрати до місяця. Можливості економити за рахунок довгострокової оренди, знайдених місцевих і для місцевих магазинах і т.п. у вас в такому ритмі все одно не буде. Майже не буде.

Мир не ограничивается Европой. Да и Европа разная по ценам.

У меня почти в каждой стране не в Европе суммы по-больше)) Меньше будет только если совсем не брать никакую развлекуху.
Для примера понырять на Филиппинах — 75 баксов за день с человека, 3 дайва(и это у меня вся снаряга и сертификация, так бы было ещё дороже)
Понырять 3 дайва на Мальдивах при тех же условиях, остров дешевле некуда — 150 долларов с человека за день
4 дня 3 ночи в дормитории в Малайзии с шикарным дайвингом — 700 баксов с человека
А если ещё брать хорошие номера, то суммы намного больше.
Вот сейчас на Мальдивы собрались на бюджетный остров — отель 120 долларов за ночь, только завтраки (да, на этом острове есть и за 30 баксов отели, но зачем так жить?)))

А вы что, если на 3 месяца едете, каждый день собираетесь дайвить?)) Так, конечно, никакой зарплаты не хватит)

На Мальдивах жили за 40$/день в нормальных номерах с простым завтраком.

Я поставила фильтр: кондёр, холодильник (для лекарств), хотелось вид на море и двуспальную кровать.
Как итог — номер на 27 квадратов на острове-селе в отеле 3* только с завтраками стоит вышеупомянутые 120 долларов.
Нырять я буду каждый выходной обязательно 🤣🤣 и ночной дайв по будням — святое)))
У меня вечно получается так, что другие дайверы уже спать/отдыхать пошли и в итоге я ныряю вдвоём с инструктором 😍

Вы путаете неделю-две отпуска с тем, о чем пишу я. Если бы поехали зимовать, вы бы не дайвили каждый день. А каждые выходные — это не так много дайвов. Ну и будем честны, это «особое пожелание». Не у всех такое дорогостоящее хобби.

За вид на море, конечно, нужно платить. Вот только зачем он вам, если вы с утра и допоздна не в номере. + от острова может зависить

Я не хочу приехать в крутое место и просто поставить галочку, что я там была. Мне нужно увидеть/прочувствовать все must see для меня вещи.

Тепер глянемо лише на туризм, але вже протягом місяця, 6-8 додаткових годин в світлу пору дня дозволить переполовинити термін. Відпустка за власний рахунок. 1 місяць витрат — 3к. Упущена зарплата — 3к. Виходить тих же 6к.

Пример, кстати, нереалистичный. Работать месяц через месяц у вас вряд ли получится (ни одна компания такой график не одобрит, а фрилансить в таком графике — это отдельный дрочь). Тут у вас должен быть вариант 11 месяцев работы и 1 месяц отдыха. Ну или 9 работы/ 3 отдыха (неплохой вариант, кстати).

Місяць через місяць вам і не потрібно, ми ж вище говоримо про туризм+робота, а не формат довготривалої роботи на одному місці, в якому швидше живеш, чим є туристом. Я про такий формат зразу сказав, що модель workation для нього чудово підходить.

А якщо уся компанія другий рік work from home) У фіналі усім чхати work ти from квартира в Києві, чі де завгодно щє, якщо можеш продовжувати працювати у часовому поясі команди.

Все эти истории про workation напоминают шутку про морскую свинку, которая, как известно, ни к морю, ни к свиньям отношения не имеет :)

Если вы про термин, то я его тоже впервые услышал, и зачем он не особо понял.

Люди все разные, кому-то зайдет, кому-то нет. Мне, например, комфортное рабочее место важнее чем вид на море вместо вида на унылый спальник.

Ох сама бы поехала, но котик дома важнее.

ми котика на сусідку залишали (максимум на місяць)

Мне тоже есть на кого оставить, совсем не проблема, просто мой кот особенный — самый няшный.
Как говорит моя подруга: «99% котов — гавнюки, но твой в том 1%» XD

Також спробували воркейшн цього року з вересня по жовтень (1 місяць) на острові Лефкада (Греція) — їхали автомобілем у вихідні з ночівлею в Румунії. На Лефкаді вийняли апартаменти поблизу містечка Нідрі. Графік був наступним: підйом о 8:00 їдемо на пляж Паса бич (5 хв на авто) плаваємо, відпочиваємо до 10:00, повертаємось, снідаємо і далі робота з 10:30 — 16:00, далі знов на пляж і там ще до 18:00 а потім ще годинку роботи і з 19:00 гуляємо, або ж їдемо в інше містечко в ресторан чи кафе. На вихідних графік був вільний тому відвідували відомі пляжі Порто-Катсікі та Катізму. Все сподобалось, вид з балкону апартаментів був фантастичний, інтернет швидкий а господарі апартаментів привітні люди і робота йшла в задоволення

Я реально радий, що у вас за форматом воркейшн був доволі схожий на наш, і головне що все вдалось, усі задоволені :) Що тут ще скажеш — нова реальність віддаленого режиму роботи. Однозначно варто повторити у 2022!

Ембеддед інженери дивляться на вас із чистою ненавистю :-D

Зато в эмбеддеде работа намного интересней, чем в вебе ;)

Теж варіант.

Не каждый кастомер заапрувит вывоз непойми куда инжиниринг самплов :(

Даже вывоз неизвестно куда мозгов и ноутбука веб-дева не каждый заапрувит. Хотя казалось бы не один фиг если работа через VPN.

Хто в туалеті в готелі дрони не паяв, той горя не знав

Могу представить, малой как-то решил, что с собой нужно обязательно взять ардуинки с кучей проводов и датчиков. Первая мысль была, как пересекать границы с таким «интересным» добром, но таможня в основном не понимала, что такое вакомовский планшет, а железяки не трогали.

Діти теж не перепона.

Во-первых, Вы пишете не про «детей», а про одного ребёнка, а разница между двумя и одним такая же, как и между 0 детей и 1 ребёнком.

Якщо говорити про школу, дистанційне навчання існує якраз для таких випадків. У садок наша дитина ходила зрідка — лише коли поверталися в Україну, і не розуміла, навіщо він їй, якщо вдома цікавіше.

Можно поподробнее? Что именно было дома интереснее и кто с ребёнком детсадовского возраста проводил 8-10 часов в день, пока родители работают?

Это личный опыт, как было у меня и с одним ребёнком. С нами часто в поездках друзья у которых трое детей, так что двое не аргумент :)

Не скажу, что это не может быть проблемой, т.к. и дети разные и работы у родителей, и график в семье и даже географическое положение. И даже не у всех родителей может получатся работать фултайм. А дома есть мама, дома есть соседи друзья, есть масса игрушек которые интересны ребёнку. Скажем так, у нас получилось, попробовать можно.

Колись так працював 3 тижні в подорожі по Європі на авто (5000 км, 10 країн). Завдяки додатковим травневим вихідним вдалось за весь час взяти тільки 3 дей-офи. В робочі дні іноді працював з апартаментів, коли зупинялись в якомусь місті на кілька днів, іноді у коворкінгах, коли в цей день планували переїзд ввечері. Взагалі дуже класний досвід, правда за 3 тижні трохи втомлює — варто передбачати довші затримки і рідші переїзди.

Дякую за поради! Нажаль дистацнійна освіта дає низькі результати для дітей. Спробували це на карантині. Але може треба спробувати іншу платформу, тощо.

Посмотрите на школы которые специализируются на дистанционном образовании. Та дикая дистационка которую устроили школы в zoom и Skype — это зло. Многое зависит от ребёнка подходит ли ему такой формат. Мы пока в cdo.org.ua

Пару недель это вообще ни о чем. Релевантна только последняя история.

хз, первая история тоже подходит по-моему, вполне норм свалить на пару месяцев (на зиму к примеру) в теплые края...

Тоже только вернулся из Одессы. Неделю там проработал. Понравилось. Но нужно следить за концентрацией. Удалёнка вцелом расслабляет. Нужно быть аккуратнее.

дуже цікаво. а можна більше про банки — які не рекомендовано, а які добре справляються з обслуговуванням клієнта за кордоном?

Приват хорошо справляется на vip поддержке, по крайней мере, те проблемы которые устраивали другие отделы, консьерж решал. :) От универсала (до моно) я отказался из-за управления картами голосом по телефону и 30% на транзакции это было их решение в 15 году.

Цього року провели місяць в Греції, разом з трирічною дочкою, дружиною і тещею :)
Заздалегідь подбав про відпустку на дорогу «туди», назад їхав у вихідні. Добрались з двома ночівлями, в Україні коло кордону, і в Болгарії. Винаймали двокімнатну квартиру — кухня з диваном і спальня, до моря менше 5 хвилин. Через те що робочий ноутбук HP має екран несумісний з поняттям «ефективна і безпечна робота», довелось брати з собою 22″ монітор.
Працював на кухні з монітором, іноді — на терасі, якщо сім’я обідає під час мого мітингу. Зранку встигав покупатись і поснідати, працював до 16-17, потім всі разом йшли чи їхали на пляж. Загалом, формат дуже сподобався, сидів би там і далі, якби не коти вдома у квартирі. Єдине, що змінив би — вибрав би житло трохи більше, з окремим кабінетом, та, мабуть, не жив би в одному місці цілий місяць — трохи нудно. Щоб урізноманітнити відпочинок, до інших пляжів їздили машиною, а бензин по 1.7 євро.

А что не то с экраном в ноуте?

Не знаю як пояснити, але якщо довго працювати, навіть з перервами, вилазять очі. Можливо, дешева неякісна матриця.
Плюс замала роздільна здатність — fullHD + віндове масштабування, відповідно на екрані поміщається замало коду.

там чувак пояснює як помістити більше коду в JetBrains-подібних IDE)

Лютий мужик, дякую :)
Я так поки що не можу, потрібен звичний сетап панелей, без якого почуваєшся некомфортно) Типу, дерево проекту, основний код, наприклад, вью-компонент, додатковий, типу стилі або vuex/redux + консоль з помилками компіляції знизу. Вдома я тупо купив 32″ 4к монік, + ще один від контори, для доків чи чатів. А в подорожах, сподіваюсь, перейду на якісніший ноут.

У моего рабочего Hp ProBook просто отвратительный экран. Не могу сказать конкретно в чем проблема, но глаза перенапрягаются после часа работы за ним. Решил проблему для мобильной работы внешним монитором (Asus zen screen) у которого большое преимущество в размере по сравнению с традиционным монитором. Результат — на рабочем месте только экран и беспроводная клавиатура с мышью, но при этом весь комплект помещается в сумку для ноута. Очень жду от производителей мобильного монитора на 17 дюймов (китайский пробовал, не торт)

Подписаться на комментарии