5 историй IT-специалистов, которые работают без выходных и не выгорают

Мы поговорили с IT-специалистами, которые регулярно работают на выходных по собственному желанию. Им удается планировать свой график и активности так, чтобы не выгорать. Кто-то переносит часть рабочих часов из будних на выходные, чтобы иметь гибкий график, кто-то совмещает работу сразу на нескольких проектах, чтобы развиваться и больше зарабатывать. Спросили их о плюсах и минусах такого подхода, удается ли им восстанавливаться и переключаться и не страдает ли от этого ментальное здоровье и личная жизнь.

Дисклеймер: редакция DOU не пропагандирует работу без выходных и не призывает повторять опыт героев.

Богдан Росинский, Technical Support L3 в iDalko

Почему работает без выходных

Я Technical Support L3, в мои обязанности входит начальная обработка саппорт-тикетов, коммуникация с командой девелоперов, разработка скриптов для конфигураций и workaround’ов, решение багов в коде самого проекта. А также проведение презентаций и демо как внутренних, так и для клиентов, которым не хватает официальной документации или которые хотят получить более комплексное понимание функционала продукта.

Сейчас я работаю по 6–8 часов в день с понедельника по пятницу и 4–8 часов в выходные. Это решение пришло довольно органично. С самого начала работы в компании мне сказали, что график может быть практически полностью индивидуальным. Главное вовремя апдейтить клиентов, чтобы они знали о том, что их тикетами занимаются. После нескольких экспериментов с нестандартными графиками оказалось, что для меня самый удобный вариант — снизить ежедневную нагрузку и распределить ее на выходные. Так я могу более спокойно выполнять поставленные задачи.

У меня не фиксированный график, так что распределять я его могу как мне удобнее, конечно, с учетом объема и срочности задач. Я стараюсь работать приблизительно в одинаковые часы с остальной командой, чтобы было удобно коммуницировать. Но если задачи не привязаны ко времени и не требуют стороннего внимания, я могу делать их в любое время суток и с любыми промежутками между часами работы.

Максимально гибкий график значит, что мне намного проще подстроиться под часовой пояс или дни работы клиента

Например, заказчики из Израиля начинают рабочую неделю в воскресенье, и если им нужна видеоконференция в этот день, я могу учесть это в своем графике и перенести часть рабочих часов с пятницы на воскресенье. Такой подход создает впечатление around-the-clock поддержки, да и мне приятно знать, что все запросы клиента обрабатываются вовремя.

Как ни странно, за стандартные 40 часов работы в неделю я выхожу довольно редко. Обычно это или 40 часов ровно, или 42–43, если застряну на какой-то задаче. У нас в компании не поощряют переработки с расчетом на то, что сотрудники без выгорания будут продуктивнее. Хотя часы овертаймов, конечно, оплачиваются полностью. Рейт на выходных такой же, как и в будние, потому что работать в подобном режиме — не требование компании, а мой личный выбор.

Работа на выходных vs стандартный график

Раньше я экспериментировал с графиком и пробовал неравномерно распределить рабочие часы. Например, один день делал задания 10–12 часов, а в последующие дни меньше обычных 6–8 часов. Вышло интересно, но в таком режиме слишком много беспрерывной нагрузки, от которой намного сложнее восстанавливаться. Заметил, что это негативно сказывалось на моей общей продуктивности на протяжении недели.

До этого приходилось работать и со стандартным графиком: с 09:00 до 17:00, с 14:00 до 22:00 в американской конторе, и с 09:00 до 17:00 с оплачиваемыми переработками. В таком режиме есть свои плюсы, можно всегда рассчитать, когда ты занят, есть большее ощущение стабильности из-за стандартизации времени работы, выходные всегда свободны. С другой стороны, плюсы гибкого графика лично для меня перевешивают минусы.

Среди основных плюсов возможность посетить какое-то мероприятие или заведение в непопулярное время, просто отвлечься на что-то личное в «рабочие» часы. И даже банально не стоять в пробках в час пик. Я работаю удаленно, но даже когда нужно выехать по делам, мне не приходится ездить в забитом транспорте. Все это создает больше ощущения свободы. Без выходных я работаю уже пол года и могу сказать, что такой график для меня самый удобный.

Но есть и свои минусы. Большее внимание приходится уделять тайм-менеджменту, так как гибким графиком нужно управлять вручную и следить за тем, чтобы нагрузка была равномерная, без откладывания «на завтра».

Про work-life баланс

Несмотря на то, что у меня нет полноценных выходных, восстанавливаться мне удается. Тут главное перестать мыслить как при «09:00–17:00». Раньше я рассуждал, что день, когда я работаю, — это день, когда я не отдыхаю. Со свободным графиком выходит иначе, и если правильно распределить время для выполнения заданий и отдыха так, чтобы не выжимать себя, то и «восстанавливаться» так долго не нужно. Отдыхаю после рабочего дня я по-разному.

Всегда стараюсь переключиться на какую-то задачу, которая означает, что работа на сегодня закончена

И я могу наградить себя чем-то интересным, но менее полезным. Это может быть компьютерная игра, прогулка в парке или сериал на Netflix. Главное для меня — дать мозгу понять, что тяжелая часть дня закончена. Мое утро тоже начинается медленно, без кофе, зато с подкастом или аудиокнигой и походом в спортзал. Я всегда был ночным человеком, так что возможность отключить мозг на первые несколько часов утром сильно улучшила качество жизни.

В целом времени мне хватает и на личную жизнь, и на хобби. Даже удалось начать заниматься спортом и опять взяться за гитару, на что не было энергии на предыдущих позициях.

Конечно, бывали и случаи, когда такой график мешал. Когда я только начинал работать по выходным и еще не умел правильно распределять время, переносил слишком много рабочих часов на выходные. Часто это мешало личной жизни, учитывая, что большинство людей из моего окружения работают с 09:00 до 17:00 с понедельника по пятницу. Сейчас таких ситуаций практически не возникает, потому что я научился лучше управлять своим временем.

С тайм-менеджментом, как и с большинством вещей, помогает прямая мотивация. Когда график начинает напрямую зависеть от твоих решений, а не выстраиваться вокруг «09:00–17:00», становится намного легче и более увлекательно его оптимизировать и находить наиболее подходящие решения. Для меня самым большим лайфхаком стал минимализм. Я заметил, что чем меньше источников информации находятся в поле моего внимания, тем легче концентрироваться и держать график под контролем. Я даже редко использую дополнительный монитор (святая святых мира IT), чтобы строго контролировать все информационные потоки.

Планирую и дальше работать в этом темпе. Если честно, уже не могу себе представить работу по стандартному графику.

Алексей Голубев, Lead Software Engineer в GlobalLogic

Почему работает без выходных

По факту у меня две с половиной работы.

1. Lead Software Engineer в GlobalLogic, моя специализация — full stack development (.NET+JS). Я никогда не стремился в менеджмент, и моя позиция в текущей команде почти не предполагает таких обязанностей. Мы работаем с софтом для медицинского девайса, и это накладывает свою специфику. Например, мы ответственно относимся к тестам, написанию документации и продумываем архитектуру, которую легко поддерживать. Тем не менее большую часть времени я пишу код или проектирую то, что добавлю в код вместе с документацией. Остальное время занимают митинги по текущим задачам, планированию и так далее.

2. Еще я преподаватель JavaScript в GoIT. Два раза в неделю по два часа я веду практические занятия по JavaScript для начинающих. Перед этим я должен прочитать конспект, чтобы понимать, какие темы стоит обсудить, также отвечаю на вопросы студентов в Slack и специальном документе и готовлю практические задачи для урока. Все это занимает еще до 4 часов в неделю. Так как я считаю себя ответственным преподавателем, стараюсь подготовить к занятию интересные кейсы, например те, которые могут быть на интервью. Или информацию о каком-то нюансе языка, на который следует обратить внимание. Иногда для этого требуется дополнительное время.

3. Я веду вебинары, выступаю на конференциях, пишу статьи. Это, конечно, напрямую бенефиты не приносит, но работает косвенно в синергии. Например, при подготовке материала ты обязан прошерстить источники и углубиться в проблему гораздо больше.

В какой-то момент почувствовал, что мне хочется двигаться дальше и быстрее. Но для этого нужны дополнительные знания

В рамках проекта не всегда обучаешься, все-таки большая часть времени идет на отработку существующих навыков. Да и с разнообразием инструментов бывает туго. Поэтому я начал вести pet-проекты. Так сформировалась привычка работать всегда.

Я работаю 50–60 часов в неделю. Около 40 часов занимает моя основная работа, 8 часов — обучение людей. Остальное — подготовка статей, презентаций и текста вебинаров, ресерч.

Сейчас я полностью на ремоуте, хотя и до ковида ездил в офис всего пару дней в неделю. Дорога отнимает время, а иногда и нервы. Это время есть куда потратить с пользой.

Про плюсы и минусы работы без выходных

На самом деле нормированный график — это что-то мне несвойственное. Уже порядка 4 лет я работаю на выходных, как минимум по воскресеньям. Бывали периоды, когда я бросал все это, переходил на 5-дневку и не делал ничего, кроме основной работы. Но это всегда приводило к застою и прокрастинации по выходным в свободное время.

Сейчас мне комфортно в моем графике. Конечно, есть нюансы с тем, что я не могу позволить себе овертаймить на основной работе, поэтому нужно все планировать так, чтобы успевать вовремя. Но есть огромный плюс в виде буста по знаниям. Не думаю, что я бы смог подняться на текущий уровень как по зарплате, так и по карьере без дополнительных занятий. Главное помнить, зачем это делаешь.

Про work-life баланс

Восстановление — это очень важно, особенно в ментальном труде. Я тренируюсь 4 раза в неделю с умеренным весом. Тренировки, которые как бы расходуют энергию, по факту помогают компенсировать ее и разгрузить мозги.

Я не употребляю алкоголь (вообще) и не курю. Питаюсь 5 раз в день, слежу за качеством еды и количеством углеводов в рационе. Соблюдаю режим сна и питания. Регулярно сдаю анализы и контролирую гормоны, а также общие показатели организма.

Встаю в 07:30 и ложусь около 24:00 все дни, кроме воскресенья. В воскресенье можно поспать до 08:30. За это время можно очень многое успеть, особенно если не прокрастинировать и работать эффективно. Субботу стараюсь освободить от дел и занимаюсь только семьей. В принципе я довольно гибкий в плане времени с близкими, стараюсь всегда его находить, но, конечно, хотелось бы больше.

Может прозвучать банально, но такая работа и загруженность — это временно. Когда я устаю или мне нужно больше времени для семьи, сбавляю обороты и работаю сильно меньше. Все-таки надо понимать, что это марафон, а не спринт, где у меня есть конечная цель и майлстоуны.

Анна, продакт-менеджер

Почему работает без выходных

Я работаю продакт-менеджером в продуктовой компании из Саудовской Аравии, занимаюсь развитием локального «убера» на рынках Ближнего Востока. Работаю удаленно из Украины.

В Саудовской Аравии, откуда проект начался, выходным является пятница. В этот день у нас менее всего пользователей, поэтому релизы мы всегда делаем в пятницу. Но в этот день, как правило, работаем полдня. Поэтому официально рабочая неделя у нас 4,5 дня.

У нас в компании нет выходных как таковых. Есть дни, когда вся команда должна синхронизировано работать — с понедельника по четверг включительно. А пятница, суббота и воскресенье — опциональные дни.

Я всегда работаю еще и на выходных. Этот график я построила сама, мне так удобнее.

На выходных могу заниматься процессами, которые не требуют коммуникации — рабочих встреч в эти дни нет

В разные дни у меня разные обязанности и активности: с понедельника по четверг много коммуникации как с командой, так и с пользователями, а в остальные дни занимаюсь написанием документаций, диаграммами и анализом фидбэка.

В субботу и воскресенье я никогда не работаю полный день, обычно по 3–4 часа. Часы на выходных оплачиваются как сверхурочные, поэтому это win-win. А поскольку в эти дни у меня другой вид активности, то от такого графика я не устаю.

Обычно работаю от 30 до 45 часов в неделю. Всё зависит от планов, форс-мажоров и других факторов.

Про плюсы и минусы работы без выходных

Я работаю так уже два месяца, и мне комфортно. Самый главный плюс подобного графика — возможность более гибко управлять своим временем и временем команды. Например, когда я чувствую усталость — неважно, какой день недели — я иду отдыхать, а не «отпахиваю» положенные 8 часов. Обычно в день работаю от 6 до 10 часов, в зависимости от количества задач. У нас нет фиксированного времени, которое нужно отработать, но есть внутренние KPI — свои задачи на неделю надо сделать. Если задач больше, чем вмещается с понедельника по четверг, и они делаются в выходные, то это оплачивается дополнительно.

Из минусов работы на выходных — не всегда понятно, что неделя закончилась. Но пока что я продолжаю работать в таком режиме.

Про work-life баланс

Мне удается восстанавливаться и отдыхать, потому что работа на выходных отличается от работы в будние дни кардинально, и я ее делаю в перерывах между отдыхом. Например, когда сижу в кафе или дома после обеда и приходит в голову идея по проекту, я просто открываю ноутбук и начинаю работать.

Время на себя и личную жизнь остается. Более того, у меня хобби и развлечения стоят на первом месте, а на втором — работа. Просто знаю, что после качественного отдыха я куда более продуктивна и выдаю лучший результат. Но для этого мне необязательно отдыхать два дня.

Если бы я работала по 8 часов в день 5 дней в неделю, было бы тяжелее. А с гибким графиком удается не так сильно уставать. Обычно за день я делаю три больших перерыва, когда могу встретиться с друзьями на завтрак или ужин, сходить в тренажерный зал или просто пойти погулять в парк.

Планировать два или три дня выходных подряд, когда я не буду на связи, пока что сложно. Но здесь надо понимать, что я не разработчик, на мне вся ответственность за продукт. И если что-то пошло не так (привет упавшему серверу), то мне надо на это отреагировать как можно скорее.

Олег Мельничук, Full Stack JS dev в Dappforce

Чому працює без вихідних

Я студент 4-го курсу, навчаюся в Національному авіаційному університеті на спеціальності «Комп’ютерна інженерія». Також уже два роки працюю в невеликому українському стартапі, ми розробляємо блокчейн-протокол для соціальних мереж. На цій роботі отримую свій основний дохід, але це не єдина моя діяльність.

Я часто долучаюся до різних університетських активностей, зокрема став Google DSC Lead в НАУ. Або просто роблю проєкти разом з друзями. Наприклад, ми розробляли різні цифрові рішення для вишу, такі як телеграм-бот чи путівник університетом. А у вихідні разом можемо відвідати хакатон.

Час від часу знайомим потрібна допомога в їхніх проєктах на фронтенді чи бекенді: то просять підняти сервер онлайн-магазину, то написати бота, то щось підказати. Мені нескладно допомогти. Такі завдання я відкладаю або на вечір, або на вихідні. Як і лекції та вебінари, які нещодавно почав проводити. Ми разом з іншими студентами створюємо локальну IT-спільноту в університеті.

Тому часто вихідні в мене розписані по годинах: частину дня треба писати код, далі кілька годин зустрічей щодо різних проєктів, читаю лекцію або вебінар, а іноді потрібно виконати лабораторну роботу.

Оскільки навчання нині дистанційне, це не забирає в мене багато часу: кілька разів на тиждень я заходжу в Google Classroom і дивлюсь, що потрібно зробити. Зазвичай усі завдання встигаю виконувати або вечорами, або у вихідні. До того ж лабораторні 4-го курсу для мене не такі складні, адже два роки працюю. Такий насичений графік не заважає мені залишатися першим у рейтингу успішності на своїй спеціальності.

Я працюю у вихідні з власного бажання: це цікаво й потрібно для мого розвитку. Коли я тільки прийшов у стартап, сприймав це не як роботу, а як свій розвиток. Тому міг постійно овертаймити, але це було в задоволення. Через два роки це, звісно, стало для мене просто роботою, адже задачі плюс-мінус схожі. Тому я стараюсь менеджити свій час так, щоб не виходити за межі 6-годинного робочого дня (графік у нас гнучкий, можна почати о 8-й ранку, а можна о 12-й, але потрібно працювати не менше як 6 годин). Решту часу залишаю для інших задач, які допомагають мені розвиватися.

Про плюси та мінуси роботи без вихідних

Такий графік мені подобається, але я насправді не знаю, як працювати по-іншому. Не розумію, як можна всі вихідні нічого не робити, безділля морально тисне на мене. Тому я завжди в русі, вчуся нового, знайомлюся з новими людьми, і переважно для мене всі ці активності — відпочинок. Коли я займаюся тим, що подобається, не сприймаю це як витрачений час на роботу, це час, присвячений розвитку.

Загалом такий графік для мене комфортний, але іноді буває складно. Усе залежить від того, чим саме я займаюся та чи є в цей період дедлайни.

Коли нічого не горить, я просто перемикаюся між різними завданнями і таким чином відпочиваю

Наприклад, пописав код, далі з кимось зустрівся, почитав лекцію, втомився — знову пишу код. Навіть перемикання між фронтендом і бекендом допомагає трохи перезавантажити мозок.

Усе чудово, аж поки не настає час дедлайнів. Тоді всі починають тебе смикати, на роботі іноді просять працювати понаднормово. Або ж я сам розумію, що треба овертаймити. Якщо паралельно в мене є інші проєкти, весь графік летить шкереберть.

Навіть якщо я зрештою вчасно все виконую, морально швидко виснажуюся. Адже, окрім того, що потрібно встигнути все зробити, треба ще й менеджити час у ріалтаймі. Наприклад, робочий день уже закінчився, але виліз баг, який треба пофіксити. Не можу припинити думати про нього, поки йду на зустріч щодо іншого проєкту, а потім повертаюся додому і замість того, щоб подивитися з друзями фільм у суботу ввечері, на 20–30 хвилин сідаю працювати. Але часто ці 20–30 хвилин затягуються до ночі. Тобто доводиться іноді жертвувати особистим життям і дозвіллям.

Наприклад, так було перед Новим роком. Паралельно з основною роботою ми з друзями займались невеликим проєктом Громадського бюджету — розробляли застосунок для сервісу моніторингу якості повітря Києва. Були API датчиків, і нам потрібно було збирати дані, агрегувати й виводити їх у застосунок. На все ми мали місяць: почали в середині листопада, а в середині грудня потрібно було закінчити, тому що за умовами Громадського бюджету треба було реалізувати проєкт до кінця року.

У цей період було реально складно. Окрім основної роботи, доводилось по 8–10 годин на вихідних збиратися командою і робити проєкт. Оскільки в нас було всього 10 вихідних на це, ми швидко збагнули, що не встигаємо, тому почали працювати ще й вечорами в будні. Звісно, часу на лабораторні залишалось дуже мало, а в кінці року якраз потрібно було підтягувати хвости. Ще й так збіглося, що в грудні кожні 3–4 дні в друзів були дні народження, хотілося зайти увечері привітати.

Тож у кінці грудня мріяв, щоб усе це нарешті закінчилося. Було бажання просто купити собі кілька кілограмів мандаринок, наварити глінтвейну і сидіти читати книжку, а не це все. Було відчуття, що я перегораю.

Тож коли перед самим Новим роком додатковий проєкт закінчився, я ще кілька днів попрацював на основній роботі, а потім на два тижні пішов у відпустку: з’їздив у Карпати, в Одесу та до свого рідного міста. Вирішив дати собі повністю відпочити й у цей період не займався робочими питаннями взагалі.

Про work-life баланс

Нині я продовжую поєднувати різні проєкти, але оскільки жорстких дедлайнів немає, то мені так комфортно. Окрім роботи, в мене є невеликі завдання, які я можу спокійно виконати за 2–4 години у вихідні. Частину дня я працюю, частину залишаю на навчання, але кілька годин увечері обов’язково присвячую відпочинку та спілкуванню з друзями.

Помітив, що, навіть коли працюю всі вихідні, але ввечері залишаю трохи часу на відпочинок, не так сильно виснажуюся. А от коли думаю «нічого, відпочину потім» і продовжую працювати, то на треті-четверті вихідні такої нон-стоп зайнятості морально стає важко. Здається, наче все це починає на мене тиснути. Але якщо залишаю трохи вільного часу, таких проблем немає.

Поки що мені вдається поєднувати роботу та особисте життя. Друзі вже звикли до мого графіка й просто попереджають мене завчасно, якщо планують якусь поїздку чи вечірку. Тоді я можу розпланувати свій час так, щоб і з друзями побути, і встигнути все по роботі. Якщо якісь вечірки або ж робочі завдання виникають позапланово, дивлюсь, що для мене в цей момент важливіше.

Олександр Дубина, .NET-розробник, CEO RemSoft.Dev

Чому працював без вихідних

За професією я .NET-розробник. Почав працювати без вихідних приблизно 5–6 років тому, коли мене звільнили з роботи і я шукав нову. Став проходити співбесіди, на яких мене питали багато з того, чого я не знав і з чим раніше не стикався. Мені стало цікаво, скільки ж треба працювати, щоб вільно відповідати на всі запитання на інтерв’ю. Згодом я все-таки знайшов роботу, але у вільний час вирішив працювати на Upwork, щоб здобути більше досвіду.

Я .NET і C# розробник що на основній роботі, що на фрилансі. Робив усюди практично те саме, але з різних сторін: десь використовував, наприклад, Angular, десь React, займався різними базами даних і клауд-сервісами. Що більше замовлень у мене з’являлось, то більше мій досвід розширювався.

Мені сподобалось мати додатковий дохід, тож вирішив брати більше замовлень і став працювати ще й через біржу Freelancer.

Завдань ставало все більше й більше — дійшло до того, що мені доводилось працювати по 16 годин на день 7 днів на тиждень

Відмовлятися від якоїсь частини роботи не хотілось, бо я б тоді втратив частину доходу. Річ у тім, що в мене є кілька стартапів, для яких постійно потрібні гроші (сподіваюсь, що у майбутньому кошти мені повернуться). Останні три роки найбільше коштів забирає створення фізичної клавіатури для комп’ютерів. Вона роздільна та має низку фіч, завдяки яким робота стає набагато зручнішою. Їх немає в жодній іншій клавіатурі на ринку, причому не лише в Україні, а й у світі. За роки програмування та гри в комп’ютерні ігри я зрозумів, що мені зручно, а що ні, й тепер втілюю це у своєму проєкті.

Три роки я працював узагалі без вихідних. Коли зрозумів, що кількість нових знань, які я отримував на різних проєктах, почала зменшуватись — тобто я досяг певного професійного рівня — зміг дозволити собі один вихідний. Ще півтора року попрацював з одним вихідним, а останній рік маю два повноцінних вихідних.

Ці зміни продиктовані ще й моїм особистим життям. Три роки тому в мене з’явилась сім’я, і я додав до свого графіка один повноцінний вихідний. А коли моїй дитині був рік, вирішив звільнити більше часу, аби проводити його з нею.

Про плюси та мінуси роботи без вихідних

Один з головних плюсів для мене — можливість заробляти більше грошей. Отримувати стільки, скільки я мав, працюючи без вихідних, фізично неможливо на одній роботі. В Україні, як і в Європі, стільки не платять, тож гроші були для мене великим стимулом. Якби я став працювати менше, точно й заробляв би менше, попри досвід.

Не менш важливий плюс — досвід. Коли я тільки починав шукати роботу після звільнення, із сотні співбесід лише кілька пройшов. Знання і досвід, які я здобув за час роботи без вихідних, підняли мене до рівня, коли з 10 співбесід я проходжу 5–6.

Не можу сказати, що такий режим негативно впливав на мою продуктивність. Навпаки, що більше працював, то швидше знаходив рішення. Зате позитивно на мою продуктивність вплинуло те, що я перестав курити й придбав датчик вуглекислого газу, щоб бачити, коли треба провітрити приміщення. Це дало дуже хороший результат для того, щоб мозок працював на повну максимальну кількість часу. Поки палив і працював цілий день із зачиненими вікнами, стомлювався уже за кілька годин, особливо взимку. Зараз я можу пропрацювати 10 годин і залишатися більш-менш свіжим.

Головний мінус у тому, що працювати без вихідних справді складно. Я часто втомлювався фізично, особливо тоді, коли спав по 4–5 годин. Знаю, що декому цього достатньо, але я не такий, мені потрібно поспати 7–8 годин. Тож, звісно, бували періоди, коли хотілося все кинути, поїхати на море й просто лежати.

Мене мотивувало те, що я професійно розвиваюся, постійно дізнаюсь щось нове

Все-таки було цікаво, коли настане той момент, коли я зможу піти на будь-яку співбесіду і знатиму відповіді на всі запитання.

Не можу сказати, що це хороший підхід до життя. Так, ти заробляєш багато, багато дізнаєшся нового, але щастя це не додає. Це підтверджують і мої друзі, які й нині працюють без вихідних. Тепер розумію, що більше не працював би у вихідні без нагальної потреби. Якби від цього залежала доля мого стартапу, то місяць у такому режимі, може, провів би. Але якби цього можна було уникнути, лишив би для себе вихідні вільними.

Про work-life баланс

Навіть коли я працював без вихідних, часу на себе вистачало: три години на тиждень я займався спортом, а годину на день грав у комп’ютерні ігри. Звісно, бували особливо завантажені дні, коли часу ні на що, окрім роботи, не залишалося. Та все ж кілька годин старався викроювати на інші справи.

У мене не було проблем у спілкуванні з друзями через те, що я постійно працював. Вважаю: якщо друзі справжні, то неважливо, скільки часу ви проводите разом. Якщо ж для людей проблема, що я багато працюю, мабуть, добре, що спілкування з ними закінчується.

А от щодо сім’ї, то часом це було складно, виникали конфлікти з дружиною через те, що я постійно зайнятий. Коли у мене народилась дитина, почав шкодувати, що не можу приділити їй стільки часу, скільки хотілося б. Моя дитина — це одна з причин, чому тепер я маю два вихідних. І тепер я працюю над тим, аби ще зменшити робоче навантаження і більше уваги приділяти сім’ї. Але якби я жив сам, думаю, так би й далі працював 7 днів на тиждень.

👍НравитсяПонравилось5
В избранноеВ избранном2
Подписаться на автора
LinkedIn



Підписуйтесь: Soundcloud | Google Podcast | YouTube


Лучшие комментарии пропустить

Лучше б расссказали как работают 3 дня в неделю за те же 5-7к и как добились этого. А пахать с утра до воскресенья все могут, вопрос как это все закончится.

Так кажется — ой, 2-4 часика в выходные и ничего страшного. В итоге, сидишь часов 6 минимум. Даже если и нет выгорания, проходит пару лет и ты понимаешь, что потратил годы впустую. 😬 Обязательно должен быть минимум один день в неделю, когда к компьютеру не подходишь вообще и нигде. Природа, пикник, семья — есть много кайфовых дел.

это все звучит как полный Ад.

Есть у меня такие знакомые. У двоих закончилось инсультом в районе 30, у другого — антидепрессантами.

Ждём продолжение: «5 историй алкоголиков, которые бухают каждый день и всё ещё не заработали цирроз печени».

119 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

На нормальных компаниях наоборот нужно согласовывать выход на выходных...
И это крайне не приветствуется... Не отдыхаешь — делаешь ошибки!

Більшість коментів нагадало дечого з «Типичные фразы советского человека». :)

Ишь ты, деловой какой тут нашелся! Тебе что, больше всех надо?

Скоріше основний меседж публікації нагадує совкову агітацію:
— Пятилетку в четыре года!
— Работать бесплатно на субботниках и воскресниках
— Насколько бы Ермолова лучше играла в театре вечером, если бы днем она стояла у шлифовального станка

Це якщо прочитати тільки заголовок.

У статті зазначали, що працювати на вихідних було вимушеним кроком, наприклад, аби вкластися в свій стартап по розробці нової моделі клавіатури. Щось більш антирадянське годі уявити.

Втім пролетарі в коментах біснуються, що хтось сміє мати амбіції вищі за (працювати менше + заробляти більше).

Жесть. А потом работодатель начитается подобных статей и будет брать работать исключительно задротов без увлечений и личной жизни? Эх доу(((

5 историй IT-специалистов, которые работают без выходных и им кажется, что они не выгорают

Интересная динамика — то пост о том, что «полиграф в компании — это норма», теперь — «работать без выходных — это норма» :) Следующая статья — «для меня очень большая честь, что меня приняли в эту компанию и не важно, что зарплата ниже рынка» ? ;)

Приват Банк практикував поліграф при наймі на роботу. Особливо для ключових посад.

Они конечно молодцы, но жить без семьи только с рабочей семьей — это полная туфта...

Перечитала специально два раза. И все же не поняла — а зачем? Работа ради работы или ради еще 1к на счету? Или рады мифической похвалы «начальства». Успевать все ради того чтобы успевать? Чтобы что?

Чтобы, как писали ниже, закончить алкоголиком? Или в психушке? Прожить жизнь в пентхаусе в гордом одиночестве?

Кроме работы в жизни есть еще сама жизнь. Но им так удобно. И как я заметила, очень у немногих есть семья. Я не говрю что это должна быть прям цель всех и вся, но это «not my picture».

Есть один хороший момент, который осознают немногие: если ты работаешь на галере, то это НЕ ТВОЙ БИЗНЕС. И тебе платят за 40 часов, а не за 100. Вот и все.

А если этого всего не делать то что? Типа люди не понимают в чем смысл жизни и тратят свое время на непонятно что, я правильно понял?

Нет, конечно. Они тратят жизнь на работу, котрая им нравится, это уже хорошо. Это круто, это их смысл жизни.
Но я думаю, что это не пример, на который все должны ровнятся. Потому и написала первый абзац коммментария — зачем это? Это скорее работа ради работы.

И опять таки, как я писала, not my picture.

Примеров, на которые стоит равняться в общем случае вообще не существует.
Каждый выбирает дорогу по себе. Главное понимать зачем это делаешь и осознавать все риски.

А насчёт этих 5 «трудоголиков».
2 из них совсем не перерабатывают, просто гибкий график.
1 из них увлечённый студент с кучей активностей. Когда же еще гореть делом, как не пока студент и молод, полон энергией и энтузиазмом. Успеют еще глаза потухнуть.
1 забил остаток от работы своего времени другими связанными деятельностями — преподаванием, семинарами. Режим, не курит не пьёт, физические тренировки, время семье. Как по мне, он очень гармоничен.
1 как по мне настоящий трудоголик и в зоне риска. Но он создаёт впечатление адекватного человека и это его дело.

Один знайомий з моєю сфери розказував про один прилад для вимірювання щільності паперу. Дорога і перспективна штука. Але в рамках зборки в камеру треба було помістити деякий радіоактивний елемент. Так от найняли одного робітника, який вкалував добре. І монтував дуже багато девайсів за день. За шкідливість праці йому платили досить непогані по тим міркам гроші. В нього було декілько квартир в Києві, машина, нормально кутив.
Так от, 10 років тому назад він помер від раку. Перед його смертю всі ці богатства пішли на лікування.
Висновки робіть самі.

З цього і всіх інших випадків висновок один.
Що б ти не заробив за свою кар’єру, все це буде в кінцевому рахунку буде витрачено на лікарів і лікування в кінці життя.
У одних це настане в 40 років, у інших в 80.

Висновки робіть самі.

у меня так брат умер

В більшості випадків додаткові робочі години це інвестиція в майбутнє або подобається займатись своєю справою, або додаткові проекти. Список точно розширюється. І це справа 100% особиста.

А ще зустрічається і робоча сублімація, особливо у відомих всяких людей.

інвестиція в майбутнє лікарів

У будь-якій ситуації потрібно шукати приємні моменти.
Так, ти працюєш на тиждень по 60 годин, але зате ти вчишся чинити опір стресу, більш ефективно планувати роботу, швидко перемикатися між завданнями і т.д.

Шта? Працюєш в стресі, щоб боротись зі стресом? Оце дичина

Теж мені досягнення. Працювати __на дядю__ без вихідних, та ще за __фікседпрайс__ - багато розуму не треба. Навіть я б сказав навпаки.
Що реально цікаво послухати — це альтернативні робочі графіки, що збільшують продуктивність. З власного досвіду (удальон очка):
— Починати роботу рано вранці, десь о шостій ранку. Важко, але дуже круте відчуття коли тільки обід, а робота вже зроблена.
— Раз на 2-3 дні робити один вихідний. У народа п’ятниця, він вже задовбався і хоче нарешті вихідних. А в тебе вівторок, і завтра знову вихідний! При такому графіку з часом накопичується втома, тому...
— Замість повної відпустки брати частіше вихідні + пару днів, та летіти кудись подорожувати. Мені особисто робило повну перезарядку. Всього три дні пройшло, а відчуття що на тиждень кудись звалював.

У мене був в кар’єрі один проект, де вся команда 3 місяці реально переробляла.
По буднях ми працювали 10-14 годин.
У вихідні — 6 — 8 годин.
Все це звісно оплачувалося за підвищеною ставкою. Але це був стартап, тому була ще і моральна мотивація встигнути зробити проект до призначеної дати.
Кожен сам вибирав, як відпочивати і відновлюватися.
Хтось пробував ввечері ходити в бар знімати напругу, але надовго їх не вистачило.

А в чем профит? Берем два способа выхода из ситуации «не хватает рук»:
а) нанять в 2 раза больше людей
б) пусть те люди, что есть, работают в 2 раза больше времени
И так и так расходы на зарплату увеличиваются в 2 раза

Профит — в том что не тратится время на найм и введение в курс дела новых людей? И в том что когда уже столько работы не будет, не нужно никого увольнять?

У ребят было 3 месяца. Пока найдут новую команду, пока все интервью проведут, пока новые люди реально вольются.. С вашим вариантом получается вместо Х2 производительности на три месяца. (ок, возможно Х1.75 учитывая усталость) получаем Х0.75 на этот период, с перспективой получить Х2 когда-то ощутимо позже.

Перший варіант абсолютно програшний з багатьох причин:
1) Потрібно шукати нових людей, які дуже швидко увіллються в проект — тобто витрачати час тих же девелоперів на співбесіди
2) Найняти людей потрібно тільки на 3 місяці. Багато таких бажаючих буде?
3) Потрібно їх вводити в проект, допомагати, перевіряти, робити code review — тобто знову ж віднімати час девелоперів.Платити їм потрібно буде як основним розробникам, а ефективність їх роботи в 2-3 рази менше.
4) Більше людей — більше роботи і головного болю для менеджерів, щоб керувати, контролювати, призначати завдання і т.д.
Тому варіант з овертайми в цій ситуації єдино правильний.

З таким підходом 9 жінок народять дитину за 1 місяць :)

Я в курсе, и я читала «мифический человеко-месяц». Просто уточнила в чем именно они видели профит.

Просто я знаю и такие компании где перенагружают людей годами (не айти), за год-то можно второго человека нанять, не понимаю зачем имеющихся выматывают.

Уже представляю, как эту статью прочитает какой-нибуть ПМ, и потом своей тиме — «Ребята, вон посмотрите как люди стараються работать по %много_часов_в_неделю%, давайте вы тоже так будете, а ?»

Ну тоді йому теж доведеться не відставати і працювати 24×7

Якщо це команда джунiв або інтернів, то може і не буде.

Ты очень плохо думаешь о менеджменте. Они же не тупые, они и без таких статей бы этого хотели. Но кто же им даст, и это они тоже понимают.

Не хотели бы, так как в плюс это работает только в краткосрочной перспективе. На длинной дистанции это только вредит.

Интересный факт между строк — в вайтишных школах не все преподаватели ответственны ) , что также подтверждается данными с итальянского сайта.

В одній з таких шкіл, яка позиціонувала себе приблизно як «ми команда професіоналів зі значним досвідом», більшість викладачів були дуже молодими, а один з них — підліток.

5 историй сервов*, которые работают каждый день каждый день и не умирают.

Аммиан Марцеллин

Илон Маск может и работает 7 дней в неделю. Но прежде всего он работает на себя, а уже потом 7 дней в неделю

А хто вам заважає відкрити власний бізнес, працювати 7 днів на тиждень і пишатися цим?

Ну так, звізно. Вжух — і стати Ілоном Маском
Власна справа у мене є і я працюю над нею в тому числі по вихідним. Але поки то дуже маленька справа

ілон маск ніде не працював, вжух і став працювати відразу на себе.
ага.

Википедия умалчивает о том, чтобы Илон Маск был наемным работником когда-либо. Раздел «Карьера» сразу начинается с того, что он основал свою компанию

Заснував свою першу компанію в 1995-му, універ закінчив в 1997-му — en.wikipedia.org/wiki/Elon_Musk

> Musk attempted to get a job at Netscape but never received a response to his inquiries
Тупо пощастило :)

Так, хоча виходить, Ілон Маск закінчив універ в 26 років. Цікаво, чи це норма для USA

Білл Гейтс і досі не закінчив універ. Так що для тих хто почав успішний бізнес до закінчення це норма.

Ждём продолжение: «5 историй алкоголиков, которые бухают каждый день и всё ещё не заработали цирроз печени».

Я всегда считала что лишние 6-8 часов в субботу/воскресенье лучше (и в долгосрочной перспективе выгоднее) потратить на изучение чего-то нового, а не на делание очередной таски, похожей на 20 тех других, что вы делали на неделе.

Вважаю: якщо друзі справжні, то неважливо, скільки часу ви проводите разом

Читала книгу, там исследовалась жизнь людей за 60. Так вот — чем больше времени вы с кем-то провели (и неважно что вы делали, пусть даже в потолок вместе плевали) тем больше вероятность что этот человек останется вам другом. То есть сила связи таки-связана с количеством времени, проведенного вместе.

Важно даже не количество времени как таковое, а сила эмоций, пережитых вместе. Некоторых одноклассников, с которыми учился с 1 по 11 класс — как будто и не было в жизни. А с иными людьми за год столько всего переживешь, что вовек не забудешь.

Лучше б расссказали как работают 3 дня в неделю за те же 5-7к и как добились этого. А пахать с утра до воскресенья все могут, вопрос как это все закончится.

Не, за три дня 5-7k никак не вариант. Тут уже от 20k идет. И выше.
Как? Очень просто — дружбой и знакомством с нужными людьми. Внезапно :)

Якщо коротко: збіг обставин (+бекграунд +самоусвідомлення) → топ у вузькій ніші. Рейт тризначний практично зі самого початку.
Якщо довго — то за тиждень-два у Жеки на «IT-пристрастях» вийде інтерв’ю.
Якщо ще довше — то давно вийшло російськомовне на «Фрилансер по жизни».

Есть у меня такие знакомые. У двоих закончилось инсультом в районе 30, у другого — антидепрессантами.

Все залежить від того, як відновлюватися після такого графіка.
Якщо горілкою і цигарками, то цілком можливо.

Вот поэтому нам и нужен профсоюз))

І хто в нього вступить?
Потрібно ж буде платити профспілкові внески. А деякі тут не хочуть платити навіть 0.1% комісії банку за зняття.

Легче всего профсоюх сделать под крышей Дия.Сити.
И чтобы компании платили туда за работников...

Это ж просто аргументируется. «Чтобы успакоить программистов, которые против Дия.Сити...»

а еще кровь из носу нужен центр по независимой сертификации програмистов, которому бы все доверяли. Наша компания тратит много денег на пшики: мне вот 120 евро заплатили за проведение ТИ, а пришел чел изначально минусовый... Этобы поддержали хорошо финансово...

а еще кровь из носу нужен центр по независимой сертификации програмистов, которому бы все доверяли.

ага, выделять на него деньги и сертифицировать Киву

на интерна или сразу на джуна?

я так розумію це несімейні і бездітні люди))) ну то працюйте на здоров’я, можна ще і вночі працювати))

То хай собі працюють, аби на них не заставляли рівнятись

А може вони якраз заробляють на власний великий будинок де-небудь за містом, де можна було б жити своєю майбутньою родиною.

Погана стаття. Немає нічого нормального в тому, щоб працювати на вихідних. Ви — це не ваша робота, ви — це не гроші які ви заробляєте. Працюйте, щоб жити, а не навпаки.

виникали конфлікти з дружиною через те, що я постійно зайнятий.

Хлопцю пощастило, що дружина від нього не пішла з таким стилем життя. Бачити людину зранку і перед сном — не нормально для сімейних стосунків.

Це не стаття, це просто пост на форумі.
Але працювати на вихідних не так вже й погано, якщо тобі реально потрібно заробити побільше грошей в найкоротші терміни, наприклад, купити квартиру.

Так, прекращаем разговоры о переходе на 4 дневку и начинаем переход на 6 или даже сразу 7 дневку

Якщо ви реально ФОП, то у вас не може бути 4-дневки або 6-дневки. Ви працюєте на себе, і у вас взагалі не повинно бути графіка роботи. Головне — закінчити проект замовнику до зазначеного в контракті терміну.

і у вас взагалі не повинно бути

обмежень за яким принципом організувати роботу. Наприклад, en.wikipedia.org/wiki/Time_and_materials

Я працював без вихідних протягом декількох років. З понеділка по п’ятницю повний робочий день на основній роботі (SoftServe), і субота-неділя-святкові дні + дні відпустки на основній роботі — у стартапі з локальним інвестором — в середньому по 6 годин/день, але бувало і більше. Протягом року в мене було 3-5 вихідних, максимум.

Сам дивувався, як це я так вигрібаю, у свої на той час майже 40 років. Думаю, що якби з таким навантаженням потрібно було працювати на одному проекті — мене би точно надовго не вистачило. Але проекти були різні, у мене була майже повна свобода дій на проекті стартапу (я довший час там був єдиною людиною, що має хоч якийсь практичний досвід «комерційної» розробки), і в цілому та вся пригода була не те щоби дуже виснажливою.

Тезово про мотивацію, челенджі, наслідки і варто/не варто:

1. На стартапі у мене була погодинна оплата по рейту майже ×2 від мого тодішнього рейту на основному місці праці, відповідно це давало дуже суттєву прибавку до моїх прибутків.
2. Вся відповідальність за реалізацію технічної частини стартапу лежала на мені — в комбінації з широкою свободою дій, це дозволило швидко і якісно «прокачатися» в дуже багатьох аспектах технологій.
3. Мабуть багатьом з вас цікаво, який це мало вплив на мою роботу на основному місці праці. Надзвичайно позитивний. Так вийшло, що завдяки тим знанням, що я здобув в процесі роботи над стартапом, мені вдалося фактично врятувати проект, над котрим я працював на серві (при тому що я тоді був мідлом і в команді були об’єктивно набагато кращі спеціалісти).
4. Звісно, при такому графіку, часу ні на що інше, крім роботи — не лишалося. Дружина, діти, друзі — всі це відчували і всі були, м’яко кажучи, не в захваті. Я ж навіть на дні народження і сімейні свята часто не потрапляв. Але гроші тоді були суттєвим пріоритетом, тому всі якось пристосовувалися і терпіли.
5. Варто чи не варто? Якщо вам подобається те, що ви робите — то можливо варто, заради професійного зростання. На двох проектах (якщо вони не є геть зовсім різнимими) ви навчитеся набагато більше і набагато швидше, ніж на одному. Якщо не дуже подобається, а просто треба більше грошей — то не варто однозначно. Вигорите, будете демотивовані — в результаті по грошах ще може бути навіть в мінус.

Один з головних плюсів для мене — можливість заробляти більше грошей. Отримувати стільки, скільки я мав, працюючи без вихідних, фізично неможливо на одній роботі. В Україні, як і в Європі, стільки не платять, тож гроші були для мене великим стимулом. Якби я став працювати менше, точно й заробляв би менше, попри досвід.

1. не факт
2. Всех денег в мире не заработаешь

Молодцы, господин Вами доволен.

Сейчас я работаю по 6–8 часов в день с понедельника по пятницу и 4–8 часов в выходные.

Це не робота «без вихідних», це розтягування 40 робочих годин з 5 днів на 7 днів.

Я работаю 50–60 часов в неделю. Около 40 часов занимает моя основная работа, 8 часов — обучение людей. Остальное — подготовка статей, презентаций и текста вебинаров, ресерч.

Це не робота без вихідних. Якщо статті, презентації та ресерч не оплачуються прямо, то це просто саморозвиток. Ми всі ним займаємося.

Обычно работаю от 30 до 45 часов в неделю.

Це не робота без вихідних, це таке саме тасування звичайних робочих годин.

Наприклад, ми розробляли різні цифрові рішення для вишу, такі як телеграм-бот чи путівник університетом. А у вихідні разом можемо відвідати хакатон.

Робота — це коли ти зобов’язаний піти і зробите те і те, хочеш ти цього чи не хочеш. Бо то робота, відповідальність. А якщо це хакатон чи там розробка телеграм-бота для універу, тобто можна робити, а можна і не робити — то це не робота.

Завдань ставало все більше й більше — дійшло до того, що мені доводилось працювати по 16 годин на день 7 днів на тиждень

Єдиний справжній трудоголик в цій історії. І протримався він (наскільки я зміг в математику) в такому режимі 2 роки. Я колись в подібному протримався рік. Це реально, навіть цікаво, поки молодий. Але повторювати не буду.

Єдиний справжній трудоголик в цій історії. І протримався він (наскільки я зміг в математику) в такому режимі 2 роки. Я колись в подібному протримався рік. Це реально, навіть цікаво, поки молодий. Але повторювати не буду.

А я кілька місяців і таку фігню після цього почав генерити, що краще не повторювати)))

Але ж не всі «працюють» без вихідних.

Те, що я зайнятий 60-70 (або й більше) годин на тиждень, не означає «працювали без вихідних».

Приблизно 40 годин — робота. Ще 10-15 годин — курс з фінансів. Ще 5-10 німецька. 1-2 години на день тренування. 20 −25 змагань на рік, на які витрачається цілий день (або більше, якщо змагання міжнародні).

Усе це поза 40 годинами роботи і є життя з фрази .«work-life balance».

Ще 10-15 годин — курс з фінансів.

Из любопытства, а что на этих курсах расказывают ?

«Як працювати 4 години на тиждень» :D

Так жити (працювати) можна, але для чого!?

Ну, є такі засранці, кому просто подобається писати код.

так нравится писать код, что даже нет своих пет проектов

Наприклад купити квартиру або назбирати на власну яхту. Ви краще скажіть що такого середньостатистична людина робить корисного за вихідні що їй буде корисно років через п’ять?

Відпочиває. :) Вони відпочивають, і років через п’ять це їм буде корисно для здоров’я (якщо їх «відпочинок» це не 700 грам шашлику і 2 літри пива, звісно).

Купити квартиру можна і не працюючи по вихідних, а на яхту таким способом точно не заробиш. Та й для чого яхта, якщо всі вихідні працюєш). А останнє питання трохи риторичне як на мене. Получається, що овертаймити по вихідних це маскимально корисне (правильне) заняття, яке ще й принесе користь через 5 років, а не проблеми зі здоров’ям та психікою?.

Так питання риторичне. Бо в кожного своя доля.

Я не кажу за термінальний трудоголізм на дядю, але скажіть що краще на вихідних дивится тупі мемчики\серіали\ходити в зал\бар\тощо тобто робити ту саму ж монотонну працю але більш дешевшу для мозку, або викладати курси чи то працювати на власний стартап який може злетіти?

На вихідних краще ходити в зал, бар і дивитися телевізор, ніж викладати курси чи працювати на власний стартап.
В підтвердження своїх слів процитую два анекдоти.
1.
Якось раз один бізнесмен стояв на пірсі в маленькому селі і спостерігав за рибалкою, що сидить в маленькому човнику, як той зловив величезного тунця. Бізнесмен привітав рибалку з удачею, і запитав, скільки часу потрібно, щоб зловити таку рибу.
— Пару годин, не більше, — відповів рибалка.
— Чому ж ти не залишився в морі довше і не спіймав ще кілька таких рибок? — здивувався бізнесмен.
— Однією риби досить, щоб моя сім’я прожила завтрашній день, — відповів той.
— Але що ж ти робиш весь день? — Не вгамовувався бізнесмен.
— Я сплю до обіду, потім йду на пару годин порибалити, потім граю зі своїми дітьми, після ми з моєю дружиною влаштовуємо собі сієсту, потім я йду в село прогулятися, п’ю ввечері вино і граю зі своїми друзями на гітарі. Ви бачите — я насолоджуюся життям, — пояснив рибалка.
— Я — випускник Гарварда, — сказав бізнесмен, — я допоможу тобі, ти все робиш не так. Ти повинен весь день рибалити, і потім купити собі великий човен.
— І що потім? — запитав рибалка.
— Потім ти будеш ловити ще більше риби, і зможеш купити собі кілька човнів, навіть кораблів, і в один прекрасний день у тебе буде ціла флотилія.
— А потім?
— Потім, замість того, щоб продавати рибу посередникові, ти будеш привозити рибу прямо на фабрику, і збільшивши прибуток, ти відкриєш власну фабрику.
— А потім?
— Потім ти залишиш це Богом забуте селище і переїдеш до великого міста, і, можливо, одного разу ти зможеш відкрити величезний офіс і бути там директором.
— І скільки все це займе часу?
— Років 15-20.
— І що ж потім?
— А потім, — розсміявся бізнесмен, — потім настане найприємніше. Ти зможеш продати свою фірму за кілька мільйонів і стати дуже багатим.
— А потім?
— Потім ти зможеш перестати працювати, ти переїдеш в маленьке село на узбережжі, будеш спати до обіду, трохи рибалити, грати з дітьми, влаштовувати сієсту з дружиною, прогулюватися по селу, пити вино вечорами і грати зі своїми друзями на гітарі ...
2.
У затінку під пальмою лежить чорношкірий, відпочиває. Йде поблизу білий і говорить чорношкірому:
— Чого ти лежиш під деревом, на якому стільки бананів? Візьми палицю, збий кілька штук, піди на ринок і продай їх ...
— Навіщо?
— Як навіщо? Гроші отримаєш — наймеш ще десяток чорношкірих, які будуть банани з пальм збивати, а ти будеш продавати.
— Навіщо?
— Потім наймеш сотню чорношкірих, посадиш тисячу пальм і буде у тебе величезна бананова плантація.
— А це навіщо?
— Будеш багатий. Інші будуть працювати, а ти будеш тільки лежати в затінку під пальмою і відпочивати.
— А зараз я що роблю?

Ці анекдоти теж шкідливі, бо підштовхують читача до іншої крайності — ліні. Якби ми всі жили так, як отой рибалка чи той чорношкірий, то жили б ми досі в первісному ладі, і були б у нас тільки банани на пальмі та риба.

У фільмі «Мабуть, боги з’їхали з ґлузду» було сказано цікаву думку:
«Цивілізовані люди не звикли адаптуватися до середовища проживання. Вони адаптують середовище під себе. Вони будують міста, дороги, створюють засоби пересування та інші механізми. Проводять електрику, щоб ожили і запрацювали їх машини, що полегшують працю. Але вони не знають коли потрібно зупинитися. Чим більше вони намагаються спростити собі життя, тим більше все навколо ускладнюють. Тепер їхні діти змушені навчатися по десять-п’ятнадцять років, щоб вижити в цьому небезпечному і складному середовищі проживання. Цивілізовані люди відмовилися від адаптації до природнього середовища, і тепер кожен день, кожну годину повинні пристосовуватися під нові умови життя створені ними ж.»
Мабуть, я не буду переконувати, що людина, яка їла рибу та банани, жила краще за сучасних людей. Але сотні поколінь працювали для того, щоб сучасним людям жилося краще. Тож пора, нарешті, скористатися плодами праці сотень поколінь, і, нарешті, пожити «як люди».

Ми і користуємося. Я споживаю і відпочиваю куди більше, ніж мої бабусі та дідусі. І проживемо ми, ймовірно, довше за попердні покоління. Проте нам ще дуже далеко до стану «от тебе на Землі все добре, можна відпочити».

Так отож. Наші дідусі й бабусі не для того трудилися, щоб ми ще й на вихідних ішачили.

Якщо є що їсти і є де жити, дітям краще, якщо батьки приділяють їм вільний від роботи час, а не витрачають його на те, щоб зробити ще більше роботи.

вредная статья. не надо вот это рекламировать

Думаєте, що хтось згорить на роботі, начитавшись реклами? :)

Кожна людина має право вибрати свій шлях до успіху

«5 историй IT-специалистов, которые работают без выходных и пока еще не выгорели»

Пофіксив заголовок

та может им и нормас

Їм не може, а дійсно нормас. Але позиція «мені зараз добре, я не вигорю» ніяк, жодним чином не не прогнозує майбутнього. Можливо це лише мій субєктивний досвід, але вигоряння — лавина, а не снігопад. Щоб його уникнути, потрібно зразу, коли немає найменших ознак, жодного натяку, коли все в кайф, прийняти, що певні дії приведуть до вигоряння потім.
Або не приведуть. Цього не спрогнозувати з 100% впевненістю, незважаючи на жодні поточні дані.

Организм не обманешь, рано или поздно «батарейка» сядет.

На самом деле, если людям это нравится и это их жизнь, то почему нет? Осознанный выбор

Пока они не начинают это рекламировать на ДОУ.

Я бы понял еще бы, если бы это были владельцы компаний, а так кучка очень странных людей страдающих фигней

нещасные люди, а жить-то когда?

Кстати, а что такое жить?

Читати дитині казки, дивитися з дитиною мультики, обговорювати, що в тому мультику чи в тій казці було смішне, прогулюватися з коляскою, носити малюка на руках, дивитися фільми, грати у волейбол, грати на гітарі, грати з дитиню в іграшкове доміно, ходити на руках, присідати пістолетом по 80 разів на кожній нозі, робити виходи силою на гімнастичних кільцях, гамселити грушу, садити картоплю у тещі на городі, дискутувати на доу — та багато чого можна придумати.

Назначте себе за это $1 в час и рассказывайте всем, что вы работаете по 80 часов без выходных.

Привет, ноулайферы!

P.s. хорошая статья для прекрасного.it

Так кажется — ой, 2-4 часика в выходные и ничего страшного. В итоге, сидишь часов 6 минимум. Даже если и нет выгорания, проходит пару лет и ты понимаешь, что потратил годы впустую. 😬 Обязательно должен быть минимум один день в неделю, когда к компьютеру не подходишь вообще и нигде. Природа, пикник, семья — есть много кайфовых дел.

Обязательно должен быть минимум один день в неделю, когда к компьютеру не подходишь вообще и нигде.

Навіщо так існувати.

это все звучит как полный Ад.

Залежить від того, наскільки людині в кайф робити те, що вона робить.

Чомусь ніхто не дивується людям, котрі розгадують кросворди, грають в шахи, та навіть в ті ж комп’ютерні ігри. А коли дев засів на вихідних допиляти цікаву задачу або взявся за ще один проект — то чомусь відразу жлоб і ноулайфер.. :D

потому что такие люди сначала работают работу, потом играют в шахматы итд. А когда человек лучшие годы своей жизни просирает на таски 24×7 — мне было бы всё равно, но сначала он гадит команде, потому что менеджер его в пример ставит мол смотрите как надо педалить, а потом он гадит коллегам, когда к 40 от него уже ничего не остаётся, и у того же менеджера появляется стойкое мнение что в 40+ все разрабы — выгоревшие истеричные и бесполезные

Позиция не высовывайся.

А что определяет лучшие годы?

Это когда спина не болит.
И когда после работы хочется и можется тусить, а не полежать.

лучшие годы — когда у тебя уже есть независимость, деньги, мозги и здоровье, что бы познавать, путешествовать, знакомиться с людьми итд. Заканчиваются лучшие годы обычно вместе с ухудшением здоровья. То есть для нормального человека «лучшие годы» могут быть 20-60, например. А для описанных в статье ударников труда — я даже не знаю... Сейчас у них пока ещё есть здоровье, но они его очень быстро израсходуют на таком «форсаже». При этом то самое, ради чего обычно люди работают — возможность тратить заработанное на любимые занятия, у них времени толком не остаётся. Причём я говорю не только о физическом здоровье, а больше и психологическом — в таком режиме легко выгореть настолько, что не восстановишься

Подписаться на комментарии