×

Як перейти від споживання до продукування

[Про автора: Влад Воскресенський — CEO компанії Invisible Solutions. За освітою програміст, закінчив КНУ ім. Шевченка. У 2001 році відкрив свою аутсорсингову компанію, яку згодом продав, а з 2005 почав займатись створенням власних продуктів]

Стаття є адаптацією дискусії в рамках проекту «Wake Up Meetings» від LvBS та Креативного кварталу у Львові.

Я живу і працюю почергово то в Києві, то в долині Сан-Франциско, і майже шкірою відчуваю різницю в менталітетах мешканців цих двох міст. Якщо казати про ІТ-шників, в обох країнах це не бідні люди і, напевне, входять у ті прошарки суспільства, які можуть собі багато чого дозволити. Але помітно, що все ж таки американці більш динамічні — там досить багато людей, які принаймні продукують свої ідеї й насправді намагаються щось реалізувати. А в нас я чую переважно про те, що в Україні все погано, що щось комусь заважає або не подобається — купа відмазок, щоби поменше щось робити. І мене дивує, що навіть ті, хто дійсно здатен і могли б дати світу багато чого, думають лише про підвищення власних статків.

Проблему того, що нашим людям важко щось створювати, я помітив і тоді, коли ми запропонували співробітникам нашої компанії не соромитись і обговорювати з нами свої власні ідеї, адже можливо з цього щось вийде. Їм було складно. Так з’явилась думка поговорити про те, як же перестати просто споживати, а наважитись запроваджувати своє.

Що таке споживання

Мені здається, є дві основні речі, про які людина може жалкувати наприкінці свого життя. Перше — що вона провела своє життя не так круто, як могла би, неправильно виставляла пріоритети. І друге — що не залишила світу, людям так багато, як могла б. Отже, якщо людина доходить до таких думок, це означає, що протягом свого життя вона дійсно втрачала час на щось інше. І звичайно, що споживання — це і є типове втрачання, марнування часу.

Люди багато споживають і дуже рідко починають щось генерувати, адже у споживанні немає ризику, а є лише насолода. Відкрити банку пива, поїхати у крутий готель, читати пости у Фейсбуці замість розумного блога — у кожного рівень споживання різний, тому що можливості в людей різні. Але споживання завжди є приємним і не несе ризику, адже ви нічого такого не робите, що могло б піти для вас не так. Ви не ризикуєте почути: «Це нам непотрібно, ти робиш якусь дурницю». Ви не відчуваєте себе ідіотом через те, що у вас щось не виходить. Споживання — це життя в межах власної зони комфорту. Споживаючи, ми нічого не залишаємо після себе, нічого не продукуємо. Ми займаємось самовдоволенням. Але щоб вийти зі своєї клітини, у якій ви живете, піднятись на вищій щабель, треба займатись і іншими речами.

До речі, сервіс — це теж різновид споживання. Наприклад, якщо ви перукар і стрижете людей, то що після вас залишиться? Пам’ять про те, що ви робили гарні зачіски? Супер. Що ще? Якщо ви гарний перукар — відкрийте перукарню, навчіть інших цим займатися, це вже щось.

Як писав Чак Паланик, люди купують речі, які їм непотрібні, за гроші, яких вони не мають, для того, щоб здаватися людьми, якими вони насправді не є. І це проблема не лише України, а всього людства, хоча саме у країнах слов’янської ментальності поширене споживання заради того, щоб справити враження на інших. Наприклад, купити машину, яку ви реально собі не можете дозволити, й у вас у хаті буде все погано, але ви їздите на крутій машині. Або придбати iPhone, за який будете розраховуватися три роки.

Така поведінка тягне усю країну вниз, адже країна — це є сукупність усіх особистостей, кожного з нас, і якщо 90% особистостей займаються такими дурницями, то вони генерують ВВП для тих, хто виробляє ті речі ТАМ, які ми купуємо ТУТ. Ми їздимо на німецьких машинах, користуємось американськими телефонами, одягаємося в якісь в’єтнамські речі. Але ми самі нічого не генеруємо. Ми просто є сировиною для іншого світу.

Прихованою формою страху щось створювати є бажання занадто багато вчитися. Нехай ви закінчили магістрату, аспірантуру, відвідали 10 курсів, прослухали всю Coursera, прочитали 10 блогів. Ви послухали купу розумних речей, але яку частину з того ви перетворите на досвід? Вчитися — це така розумна, але підступна методика відкладати великі речі, які ви могли б вже почати робити, але запевняєте себе, що ще не готові, ще не навчились. Звичайно, якісь ази потрібні, неможливо створити ракету, не знаючи абетку. Я вважаю, що найкраще — це вчитися by doing. Адже коли ви починаєте щось робити, то у процесі й навчаєтесь, і реалізуєте справу.

Перехід до продукування

Коли наступає той самий час, щоб перейти від споживання до продукування? Насправді, правильна відповідь — вчора. Адже кожен із нас вже витратив той час, про який скоріше за все буде жалкувати. У всіх були такі періоди в житті, коли ми не робили нічого або робили не дуже оптимально, або могли б робити краще, або могли б щось спробувати й не спробували. Витратили час на лежання під сонцем або читання типу «розумних», але насправді не дуже, блогів. Звичайно, на початку все одно треба багато споживати, тому що неможливо зробити круту річ, не володіючи основами. Але важливо не займатися споживанням нескінченно.

Наприклад, якщо ви прослухали курс про програмування речей і вже можете написати якийсь маленький проект, то напишіть. Це вже буде learning by doing. Наприклад, ви точно вже можете зробити проект на Arduino, щоб на поверсі автоматично вмикалось світло, коли ви виходите із квартири. Це вже буде продукт не лише для себе, а хоча б для сусідів, для своєї родини. Тобто інформаційне споживання можна і треба направляти на те, щоб потім за допомогою нових знань щось виробляти.

Ми живемо в цьому світі, який є таким лише завдячуючи тим людям, які у свій час знайшли сили й бажання зробити щось, що залишилося після них для нас. Якби вони насолоджувалися своїм життям і просто споживали те, що було на той час, ми досі жили б у такому первинному строю. Але хтось вигадав колесо, хтось вигадав комп’ютер, хтось вигадав iPhone. Відповідно, висновок такий — саме такі люди рухаюсь світ.

Починаючи створювати, ви обов’язково відчуєте, що воно вам повертається — більш високими доходами, моральною сатисфакцією, або ще чимось. Можливо, ви зможете побачити конкретні результати запровадження змін у світі, навколо себе.

Масштаб продукування залежить лише від амбіцій кожної людини. Мій приклад зробити на Arduino автоматичне вмикання і вимикання світла — це не дуже амбіційний проект. Він амбіційний у масштабах сім’ї й будинку, де ми живемо. Можна поставити перед собою більш амбіційні цілі. І це абсолютно нормально. Це буде змінювати планету і вас також. Як тільки ви починаєте щось створювати, ви починаєте мислити іншими категоріями, життя починає забарвлюватися абсолютно іншими фарбами.

Виробляти можна будь-що: ідеологію, думку, книжку, пост у блозі, технологію, софт. Найпростіше, що можна зробити, це те, що я роблю прямо зараз — хоча б про це почати говорити. Але робіть щось, що допомагає людям. Відповідно, ті хто мають великі амбіції, ставлять перед собою високі цілі, досягають їх третину, половину, 10% — і це вже набагато більше ніж результати тих, хто ставить перед собою маленькі цілі. Чим вище ви поставите ціль, тим менший відсоток її досягнення дасть вам більші результати.

Як почати? Це найскладніше питання. Людина думає: «Як же я можу, у мене є кредит за квартиру, у мене є мій стабільний доход. Я ж не можу це все кинути й робити свій власний продукт, тому що за два місяці в мене закінчаться гроші. Як мені бути?». Насправді, у будь-якій ситуації можна починати. Зараз є різні можливості знайти допомогу — від грантів до інкубаторів. Та й інвестиційна політика вже набагато краще, ніж 20 років тому. Зараз інвестори шукають людей, які намагаються щось зробити, а не навпаки.

Мій рецепт: перед тим, як почати щось робити, треба поставити одне просте питання — кому це потрібно? Більшість із нас в університеті не навчились це робити. Нас навчали створювати щось по готовому ТЗ, вирішувати складні технологічні речі. Але якщо ви хочете створити нове, вам потрібно, щоб існувала хоча б одна людина у світі, кому це, ви вважаєте, було б потрібно. Знайдіть її і спробуйте задовольнити цю потребу.

Вчимось і створюємо

Звичайно, не можна перестати споживати назавжди. Ми все одно весь час щось споживаємо — починаючи їжею й закінчуючи інформацією. Треба продовжувати споживати, але дуже селективно до того відноситися й розуміти, що саме ви споживаєте і яку це вам дає конкурентну перевагу в майбутньому процесі створення. Чи споживаєте ви те, що вам далі стане в нагоді? І як тільки ви знаходитесь перед рішенням спожити чи зробити, відповідь повинна бути: «давайте спробуємо краще щось зробити», адже learn by doing.

Чим швидше ви почнете щось робити, тим швидше наробите купу помилок і тим швидше ви зрозумієте, як робити правильно. Тому не чекайте, починайте. Як тільки ви почнете, у вас спочатку, можливо, 10 раз не вийде, але після того ви отримаєте купу фідбеків, перебудуєте це ще 10 разів, але тим швидше зможете зробити правильно й тим самим дасте світові нове здобуття.

Я вважаю, що людина стає щасливою коли, базуючись на своїх вміннях, талантах, навичках, починає самореалізовуватися у світі, тобто продукує щось. І саме це дозволяє сказати врешті про своє життя, що «я ж таки щось зробив, це було комусь корисно, і значить, я не дарма прожив на землі». Живіть щасливим життям і намагайтеся щось створювати.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному1
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Як на мене чудова мотиваційна стаття! Навчання як прихована форма споживання та страху щось створювати — дуже цікаве спостереження, ніколи так про це не думав раніше. Тепер щоразу сідаючи за черговий цікавий курс — задумуватимусь :-)

Вчитися — це така розумна, але підступна методика відкладати великі речі, які ви могли б вже почати робити, але запевняєте себе, що ще не готові, ще не навчились
Не можу не погодитися

84 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Останнім часом з різних сторін зустрічаю заохочення до того, щоб не лише користуватись, а й дати іншим змогу користуватись тим, що реалізовано мною. Ваша стаття доповнила список мотиваторів. Дякую

Я трохи більше дізнався про світ. Дякую.

Гарна стаття, спасибі.

Кому сподобалась стаття, раджу переглянути gtmarket.ru/...atory/publicdoc/2008/2503
Елвін Тоффлер описує таке поняття як Просьюмер / протребитель (producer + consumer)

Большое респект автору и спасибо за статью.

Дякую за статтю

А в нас я чую переважно про те, що в Україні все погано, що щось комусь заважає або не подобається — купа відмазок, щоби поменше щось робити.

я б змінив оточення. на тих, хто таки продукує. Таких є.

Як Вам перейти від споживання до продукування
така глобальна мета... автор напевно велика людина, і зараз розповість нам все. Чекаємо на його статті які врятують наш світ: «Як закінчити всі війни», «Як врятувати людство від голоду» і «Як перемогти глобальне потепління».

конструктивный коммент )

А автор таки досвідчена, розумна і поважна людина у ІТ бізнесі. Погугліть.

Ну вот пусть тогда и занимается глобальными задачами стратегического развития в масштабах страны и мира. А я как нибудь о себе, о семье подумаю. Ну, максимум о городе.

Будь ласка, Олександр, кожен сам для себе обирає свій рівень розвитку та відповідальності.

я поставив для себе мету стати імператором галактики, ось будую зірку смерті і збираю армію клонів. хай прибуде зі мною сила.

Вчитися — це така розумна, але підступна методика відкладати великі речі, які ви могли б вже почати робити, але запевняєте себе, що ще не готові, ще не навчились
Не можу не погодитися

Автор є менеджером у стилі «наказав і пішов рахувати грищі»
www.linkedin.com/in/vladvoskr

Мій рецепт: перед тим, як почати щось робити, треба поставити одне просте питання — кому це потрібно?
це питання — зовсім не просте. Це не рецепт, це щось типу «мыши, станьте ежиками». І питань набагато більше: коли саме це буде потрібно, скільки тих кому потрібно, чи знають вони що їм це потрібно, чи будуть вони цим користуватись навіть якщо потрібно, і так далі... Більш того, спроби відповісти на ці запитання з самого початку — скоріше за все, призведуть до того, що нічого так і не буде зроблено.
Але якщо ви хочете створити нове, вам потрібно, щоб існувала хоча б одна людина у світі, кому це, ви вважаєте, було б потрібно. Знайдіть її і спробуйте задовольнити цю потребу.
Це ж і є аутсорсінг — знайшли одного клієнта (він існує і йому потрібно — інакше прожекту б не було), і задовільняють його як можуть )))
Мій рецепт: перед тим, як почати щось робити, треба поставити одне просте питання — кому це потрібно?
Вопрос не обязателен. Рассматриваю программирование как средство самовыражения (частный случай), это когда нет тех кому это надо, есть творческий процесс, исследование чего-то и т.д. Не всегда pet проекты кому-то нужны... Они просто интересны автору, ему хочется покреативить :)
А способность креативить — это то, что отличает нас от животных )
Так что быть созедателем — значит быть человеком.

В этом и проблема. Рецепт успеха в том, чтобы средство самовыражения было востребовано клиентами. И фиг это совместишь. Обычно получается либо работать на клиентов и тем самым гнобить себя, либо самовыражаться и тем самым отпугивать клиентов :)

. Обычно получается либо работать на клиентов и тем самым гнобить себя, либо самовыражаться и тем самым отпугивать клиентов :)
Чесно говоря, очено редко попадал в подобные истории. Обычно перед тем как зайти не проект — тщательно изучаю, подходит он мне или нет. Потому что если проект изначально не интересен, а хуже того неневистен — просто не хватит сил нормально рабоать изо дня в день... Это будут те ещё мучения. Одни раз мне довелось так работать... Взял кредит, и надо было отдавать, поэтому устроился там где больше платят, а не там куда хотелось... Но честно говоря, подобные проекты позволяют расти духовно :) Так сказать принимать мир таким какой он есть :)))

вопрос не обязателен если Вас не интересует успех идеи в принципе, только процесс самовыражения себя любимого )

А почему Вы так считаете любезный ? Неужели любую идею можно свести к потреблению ? Бывают интересные вещи, которые например опережают своё время и не находят пользователей... Т.е. как бы не вижу связи между, как Вы там говорите «самовыражение себя любимого» и создание чего-то что не вписывается в текущую модель общества потребления... Имелось в виду что если позволяет материальное положение, можно делать вещи, которые сами по себе интересны, в не зависимости, воспримит их кто-то или нет ИМХО...

ну так я упомянул успех как очень конкретное понятие напрямую связанное с оценкой общества конкретной идеи , а Вы так размазали ... мысль

Блин — сморозил чушь... Создание софта — это чистый рассчёт. Наука. Самовыражения тут 10%, всё остальное — цифры, метрики, алгоритмы. И как бы строить софт надо по науке, а не самовыражаться... Типа если тут надо использовать синглтон (это максимально оптимально в данном случае), то его надо и использовать, а не городить какой то собственный механизм ИМХО. Т.е. самовыражение здесь может выражаться только в поиске экстремумов: сделать максимально удобно, максимально быстро, с требуемым перфоменсом и т.д.... Это не взял кисть и начал рисовать, нечто абстрактное, что душе угодно... Как то так.

типичная отмазка — зачем ставить вопрос если ответ не очевиден )

А я просто подякую. Гарна стаття. Піду щось напишу в одному зі своїх блогів :)

Хм. Лозунг — «створювати» в статті, аналогічний лозунгам «ура-патріотів» і дійсно може збити з пантелику і підняти на емоціях слабих розумом. І всі вони покидають місця праці і підуть в підвалі «створювати» новий Айфон чи Ворд. Автор забув що для того щоб він висловив свою думку вільно, хтось на бекенді підтримує сайт і ой раптом (створює для нього нові модулі), хтось підтримую мережеву інфраструктуру інтернету і ой (-//-), хтось .. І ці всі хтось як не дивно створюють корисні речі, як би автор цього не заперечував. А чи змогли б ці самі люди самостійно створити щось корисне (aka потрібне багатьом людям), це велике питання. Олімпійський чемпіон один, але під п’єдесталом гора «трупів». І стартап-середовище не виключення. Впевнений, розчарувань, драм і інших життєвих речей там не менше ніж в спорті, пошукайте статистику провалів. І навпаки для автора статті 100% соромно НЕ створювати, приймаючи до уваги його освіту, досвід, «запаси для споживання» etc. А також «чесно» поклавши руку на серце відповісти скільки реально корисних речей він НЕ створив, тому що не знав як на цьому заробити (принаймні вийти в 0 + досвід). Портфоліо автора на це якось непрозоро натякає. Буду дуже радий помилитись — але тоді будь ласка — корисні СТВОРЕНІ автором продукти «в студію» (щось не бачу в статті посилань на них). Так що як кажуть лікарі «Перш ніж лікувати — зцілись напочатку сам».

Буржуї — вони взагалі погані дядьки, я вам скажу. Всю владу — пролетаріату!

не не — сидите тихо в оутсорсе и никуда не смыкайтесь !

не не — робіть що бажаєте, але перед тим думайте своєю макітрою. І не звертайте увагу на супер емоційних «натхненників». Як кажуть американці «For every way mileage can vary». Людина яка це розуміє, перестає категорично повчати оточуючих словами, а повчає лише прикладом. Приклади — в студію.

странно, я позы такой в посте не увидел, только лишь рациональные мысли

"

І мене дивує, що навіть ті, хто дійсно здатен і могли б дати світу багато чого, думають лише про підвищення власних статків.
"
Тобто автору який пішов в аутсорс і на цьому заробив, це круть і не соромно. А іншим так. Дивна англійська логіка — «Для інших ми створюємо правила — а для себе виключення». Чого ж тоді автор не почав зі створення свого, а пішов в аутсорс. Як на мене — лицемірство, або забув свою власну історію (є такий психологічний феномен, витіснення).
"
Споживання — це життя в межах власної зони комфорту.
".
"
Як почати? Це найскладніше питання. Людина думає: «Як же я можу, у мене є кредит за квартиру, у мене є мій стабільний доход. Я ж не можу це все кинути й робити свій власний продукт, тому що за два місяці в мене закінчаться гроші. Як мені бути?»
"
Раптом знов. Людина яка знаходиться і створює в рамках своєї зони комфорту, тобто все що вище — забезпечене, повчає інших як з неї вийти. Дивина. Хіба автор заклав свою квартиру, щоб створити щось нове, певен що ні.
Тоді не зрозуміло про що мова взагалі. По Маслоу автор іде за статистикою, забезпечив виживання перейшов до створення. Тільки раптом автор забув свій шлях і пропонує всім перейти до створення перестрибуючи через сходинки споживання. Такий собі карколомний стрибок вгору. Тільки дострибнуть одиниці — а для інших (читай вище про спортсменів).
Знов кажу буду дуже радий помилитись і вибачитись перед автором якщо це не так. Але портфоліо автора, поточні проекти, прямо про це говорить (статистичний шлях Маслоу).
Висновок, перш ніж робити — думай. Про свій шлях, про свою еволюцію і послідовність.
І якщо на цьому шляху аутсорс, то і він згодиться.
Якщо вже і автор статті на цьому заробляв, то і всім можна ).
А натхненників — «ф топку».

согласен — мотивация автора и кругозор (основанный на опыте и аутсорса и продуктовой компании) для большинства будет непонятны и не комфортны, оттого и опусы-демотиваторы такие появляются в комментах часто, а вывод простой — болото булькает, а сыроеды процветают ) То о чем автор говорит ой как нескоро прийдет на местную землю, люди не созрели и не будут зреть пока что — у них и так все хорошо ))))

Мотиваторів — «ф топку»
Демотиваторів — «ф топку»
Своя голова — свій шлях.

Я вважаю, що найкраще — це вчитися by doing.

Сіе дает знать, что как Практїка без сродности есть бездѣлная, так Сродность [У Сковороди — відповідник οικείωσις, “життя згідно з природою”] трудолюбіем утверждается. Что ползы знать, каким Образом дѣлается дѣло, если ты к тому не пріобык? Узнать не трудно, а трудно привыкнуть. Нау́ка и привычка есть то же. Она не в знаніи живет, но в дѣланіи. Вѣдѣніе без дѣла есть мученьем, а дѣло без Природы. Вот чем разнится Scientia et Doctrina! (Зна́ніе и Наука).

Григорій Сковорода, “Ба́сни Ха́рьковскія”, уривок з Басні 10, “Двѣ Курицы”, 1769 р.

Що б у нас «продукували» потрібні умови для бізнесу, тоді всі тут будуть продукавать, а о ці всі ура-патріотичні статті, шо давайте шось робить в цій корумпованій, бюрократичній, зажатій податками державі, це дурня.

Це не дурня, це — проактивність.

Чекати доки держава зробить всім добре — це совок. Бізнес має дбати про себе сам, і якщо треба — має змінювати державу.

і якщо треба — має змінювати державу.
Надо валить! (к) (тм)

Якщо не заплатити податки, держава вас покарає, тому не треба брехати про "

Бізнес має дбати про себе сам
"

Я не закликав порушувати закон. Я говорю, що треба розвиватися в рамках наявних можливостей і лобіювати зміни, що бізнес і робить в усьому світі, а не чекає мудрого царя.

розвиватися в рамках наявних можливостей
Податки і бюрократія ставлять вас у не конкурентні умови із іншими компаніями в інших країнах. В Україні «в блу » працювати не можливо

Ну ок, будемо сидіти, доки Лі Куан Ю прийде, порядок наведе.

Організовуватись у політичні структури які в кінці будуть мати 226 голосів для реформ

Я двічі сказав про те ж саме.

Так ви ж сказали що треба сидіти

Ну ок, будемо сидіти, доки Лі Куан Ю прийде, порядок наведе.

На якому з двох стільців?
І я не говорив, що треба спочатку не читаючи відповісти на два моїх повідомлення, потім не вловити адресований вам же сарказм, і зробити вигляд, що з вами можна адекватно говорити.

До речі, щоб ви знали, податки інвесторів в Україні не лякають. Тим більше, вони не мають лякати малий бізнес. От корупція та суди — так, це серйозно.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

давайте лучше расскажите 101 причину почему ничего не стоит менять — так проще и примитивнее ....

У вас большие проблемы с логикой, я говорю о том что проблема в другой плоскости и решать ее нужно политически, а не о том что не нужно ничего делать

Вы свои посты внимательно читаете? Логики нет именно у Вас.
"

Що б у нас “продукували” потрібні умови для бізнесу, тоді всі тут будуть продукавать, а о ці всі ура-патріотичні статті, шо давайте шось робить в цій корумпованій, бюрократичній, зажатій податками державі, це дурня.
"
по Вашей логике — давайте сложим лапки и будем ждать хороших условий! Смешной посыл и без всякой логики!

"

«по Вашей логике — давайте сложим лапки и будем ждать хороших условий! Смешной посыл и без всякой логики!
»

Я такого не писал, это вы придумали, нужно перестать быть аполитичными и начать что-то делать через парламент

Сложилось впечатление, что «создать» = возглавить.

По темі для тих хто любить споживати та й ще не знає яка ціна була заплачена.
«How to Make a $1500 Sandwich in Only 6 Months»
www.youtube.com/watch?v=URvWSsAgtJE

Правильные мысли. Нехотя вспоминаются люди с тремя вышками, работающие за копейки

Завжди цікаво було, які цілі ставили перед собою люди, котрі здобули дві-три вищі освіти?

...навіть ті, хто дійсно здатен і могли б дати світу багато чого, думають лише про підвищення власних статків.
Моисей зачем-то водил евреев кругами по пустыне 40 лет. Ни совок, ни положение Украины на “разломе цивилизаций”, ни безразмерное влияние восточного соседа не проходят бесследно :( В результате у нас стало чиста непрестижно работать, зарабатывать, вкладывать деньги ... гораздо привлекательней оторвать кусок и продемонстрировать, что “не хуже чем у людей”. Точка, дальше целей в жизни нема :(

Да, спасибо за статью, и за оптимистическое ее окончание — особенно :)

Согласен)

Статья хорошая, хотя местами и противоречивая. Автор ругает парикмахеров за сервис-ориентированность, но большинство ИТ продуктов — это сервисы для потребителей.
Мотивационный посыл понятен, но нужно понимать наши постсовковые реалии :(
Часть мотивации теряется в ВУЗах — независимые студенческие проекты редко имеют поддержку, а то, что создается в рамках университета не соответствует целям «созидания», описанным в данной статье.
Второй нюанс — это специфика нашего ИТ рынка, которая аутсорс. Аутсорс выращивает исполнителей, но убивает желание что-то менять и создавать.

У нас мозги не так повернуті, нас ще зі школи готують рабів, гвинтиків системи. Так що вийти з теплого офіса, піти поговрити з людьми, з інвесторами, з клієнтами, спробувати впарити їм якийсь продукт — це не про нас.

Песню “Another brick in the wall” написали не у нас.

Написано интересно, но односложно. Где разница в работе парикмахера и разработчика Ардуино, который делает комфортненько своему дому — чем тут не идеология потребления? Где граница между потреблением и созиданием? Кто-то сделает вкусный кофе и сделает людей счастливыми, и вроде это созидание, но вцелом — часть культуры потребления...

Знаете, проблема ведь не в том, что у нас никто ничего не создает, а в том, что сложно сделать это качественно и сложно «продать» свой продукт. Кто у нас читает блоги? Ну вот кроме тех, которые ведут профессиональные журналисты или блоггеры. Или написать книгу. Кто её купит? Как давно вы вообще были в книжном и покупали новую книгу? Я не говорю о leanpub или очередной технической книге 100500 рецептов Docker — которые нужны сугубо в профессиональном плане.

Сравнение Украины и Долину это как сравнивать украинские фильмы и голливуд. Вы посмотрите какого низкого качества у нас фильмы! Как их тут мало, никто не хочет снимать, а ведь для этого ничего не нужно кроме камеры, а камеры сейчас очень дешевые, смонтировать можно и в крякнутом Вегасе. Но почему-то народ всё равно боится снимать фильмы. Почему?

Если вы переживаете за Украину и развитие наших идей, то почему бы не поддерживать молодых предпринимателей, писателей, музыкальные коллективы, — всех тех кто продуцирует что-то новое. Целевые грантовые программы, мастер-классы, консультации... Чтобы объединять культуру запада и нашу, чтобы сломить коммуникационный барьер, и чтобы предоставить украинцам не только идеи, но и возможности, которые есть у жителей СФ.

Если вы говорите про голливудское качество фильмов, пожалуйста, не говорите про дешевые камеры. Потому что качественные голливудские фильмы снимаются на очень дорогой технике, где камеры это только один из сотен винтиков механизма производства фильма. Если вы хотите заработать на фильме — вам придется хорошенько выложиться на этапе производства. Опять-таки, это в сравнении с Голливудом. Можно и стать известным и заработать на фильме даже и с маленьким бюджетом, но это не та история, о которой вы писали.

Конечно, можно, но я к тому, что гораздо проще оказаться в струе находясь в Голивуде — туда можно продать свой сценарий, можно найти деньги под фильм и т.п. У нас же ты предоставлен сам себе. Да, у тебя есть шансы найти европейские гранты, каким-то чудом выцепить контракт с европейским дистрибьютором, но сначала ты должен просто наскрести деньги, а потом уже «продуцировать». И я уверен, будь у нас больше возможностей для кино, само кино было бы гораздо лучше.

Повністю згодна, створювати необхідно, тому що коли бачиш реальний результат своєї діяльності — це дуже круто і надихає робити в рази більше і швидше)

Дякую за статью! Дуже мотивуюча. І не слухайте тролів які будут поливать гівном. А особливо дякую за українську мову.

Як на мене чудова мотиваційна стаття! Навчання як прихована форма споживання та страху щось створювати — дуже цікаве спостереження, ніколи так про це не думав раніше. Тепер щоразу сідаючи за черговий цікавий курс — задумуватимусь :-)

Якось помітив за собою таку особливість, що можу занадто довго щось вивчати та без конкретної цілі. Дивився купу лекцій, щось безкінечно вивчав. Та і зараз постійно щось вивчаю. Та чим більше я вивчаю, тим більше розумію, що нічно я не знаю. Ефект Даннінга-Крюґера.

Страх невдачі тільки посилюється з часом.

Тому так, не треба боятися провалів. Слід брати і робити справу :) Не дізнатися як могло б бути, якщо не спробувати.

І гарно почати з малого, з тієї ж лампочки в підїзді :)

Дякую за класну мотивуючу статтю!

как люди любят рассказывать другим как «правильно» жить... печалька...

’Печалька’ - ваш комментарий, а то, что автор высказывает в статье, называется ’точка зрения’.

Не, вначале текста выглядела как точка зрения, и было очень годное начало, потом он скатился в то что те кто его точку зрения не разделяют — люди более низкого уровня.

Остальные люди ниже уровнем? Для автора это правда, а вот в реальности нет.

многие люди сильно ниже уровнем ... мотивации и это факт !

а чем вы реально отличаетесь от бомжа или милиардера? они такие же люди как и вы.
а вот этот уровень — это попытка поднять свой ЧСВ за счет опускания других

это попытка поднять свой ЧСВ за счет опускания других
Вы так говорите, будто это что-то плохое.

Фаллометрия в современном мире приобретает, порой, самые причудливые формы.

лично мне не нравится фаллометрия, но это не может быть плохо для тех кому она нравится

для Вас проблема оценить уровень мотивации ? И при чем тут ЧСВ? Прямой связи нет — можно иметь высокое ЧСВ и при этом низкую мотивацию и наоборот

«Печалька» — це коли людина витрачає безліч часу на отримання знань, які потім не може застосувати

Стаття є адаптацією дискусії в рамках проекту «Wake Up Meetings» від LvBS та Креативного кварталу у Львові.
Автора позвали, спросили — он высказал свою точку зрения.

Підписатись на коментарі