Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Дуальна освіта: як втримати ІТ-мізки в Україні

[Про автора: Сергій Іщеряков — керівник громадської організації «Фундація Розвитку Інновацій» та програми «Школяр-програміст», Java-тренер SmartMe University]


Нещодавно міністерка освіти і науки Лілія Гриневич оголосила курс на впровадження дуальної освіти, підкресливши, що насамперед це торкнеться вітчизняних виробничої, аграрної та ІТ-сфери.

Суть дуальної освіти двома словами — це поєднання студентом навчання у виші і роботи в компанії.

Для європейського суспільства — дуальна освіта давно не ноу-хау. Ця ідея набула розвитку в Німеччині ще в 70-х роках минулого століття. Згодом ініціативу запозичили Канада, Австрія, Швейцарія та низка інших країн, де принципи дуальної освіти успішно реалізуються й сьогодні.

Чому ж дуальна освіта є такою важливою для вітчизняного ІТ-сектору? Найголовніше — це шанс зупинити чи принаймні зменшити відтік найталановитішої молоді за кордон і тим самим кадрово посилити вітчизняні IT-компанії. Особливо це важливо для продуктових IT-компаній, зацікавлених у нових «мізках», здатних генерувати та апробовувати креативні ідеї. Відповідно, компанії зможуть отримати перспективний продукт, а держава — нові надходження до бюджету.

Але підкреслю: дуальна освіта — не гарантія, а шанс для втримання в Україні талановитої молоді.

Що ж робити для того, аби таки перетворити шанс у гарантію?

Як відомо, однією з основних ланок сучасних технічних університетів провідних країн є інноваційні центри з розробки новітніх технологій у різних галузях. В радянських інститутах цю функцію з різним рівнем успішності виконували науково-дослідні сектори та конструкторські бюро. Зараз ця ланка в наших університетах здебільшого у занепаді, а то й зовсім відсутня.

Проте, саме через неї реалізується основний принцип дуальної освіти в університетах світу, коли фахівці інноваційних центрів, які є одночасно викладачами, формують вектор навчання студентів старших курсів, задіяних у розробці проектів центру. Звісно, цей вектор навчання спрямований у бік спеціалізації навчальних дисциплін, згідно із особливостями проектів. Один з моїх студентів-програмістів, який продовжив навчання в університеті неподалік Монреаля, працюючи над проектом з програмування мікроконтролерів для локомотивів, змушений був опанувати відповідні розділи теплофізики.

Відсутність або недостатня розвиненість інноваційних центрів у вітчизняних університетах викликає необхідність прямого втручання компаній у систему української ІТ-освіти шляхом коригування навчальних програм та надання своїх фахівців для ведення занять. Реалізація дуальної освіти додасть ще один елемент — роботу старшокурсників в ІТ-компаніях. Насправді це буде тільки юридична констатація давньої практики, коли активні та здібні студенти, починаючи в основному з 3-го курсу, працюють в ІТ-компаніях Києва, Харкова, Львова.

Всі ці процеси є безумовно позитивними порівняно з тим, якби ІТ-компанії просто стояли б осторонь від освітньої діяльності. Проте, це, на мій погляд, лишиться процесом «латання тришкіного каптана», коли з року в рік ІТ-компанії змушені будуть виконувати не властиві їм освітні функції, перебираючи на себе обов’язки університетів. Коригувати навчальний процес, надавати освітні послуги повинен університет разом із своїм інноваційним центром, але аж ніяк не ІТ-компанії. Якщо не вирішити проблему зі створенням реальних інноваційних центрів в університетах, для ІТ-компаній та ІТ-освіти реалізація принципів дуальної освіти перетвориться у біг замкненим колом.

Крім того, це не вирішить проблеми зі зростанням потоку активних абітурієнтів, які виїжджають на навчання за кордон. Нагадаю, поєднання навчання старшокурсників у вишах із роботою в ІТ-компаніях реально існує та існувало давно і без проголошення дуальної освіти з високих трибун. А втім креативні молоді люди не хочуть втрачати (реально — вчитись із низьким коефіцієнтом корисної дії) два-три роки на молодших курсах. Не хочуть мати принизливих проблем із деканатами та викладачами, яких треба вмовляти під час сесій на старших курсах в той час, коли дедлайн по проектах насувається невідворотно.

Пам’ятаєте відомий вислів: коли водій лівою рукою тримає кермо, а правою — коліно сусідки, він обидві справи робить погано. Сьогоденне поєднання українськими старшокурсниками навчання в університетах та роботи в ІТ-компаніях нагадує сидіння на двох стільцях. Або вищезгаданого водія...
Боюся, що введення проголошеної дуальної освіти радикально нічого не змінить... Саме тому, що університетське навчання не пов’язане із роботою студента над проектом.

Але уявіть собі, що було б, якби університетські дисципліни... (далі можна, напевне, не продовжувати). Та й ще б з першого семестру... Це була б мрія... І це б точно втримало значну частину абітурієнтів, які поглядають за кордон. «Цікаві проекти, цікаве навчання — що ще треба студенту, щоб залишитися в Україні», — перефразуємо афоризм з неповторного «Білого сонця пустелі». Тільки додамо: «Ще й з першого семестру! Гарантовано!»

Зроблю невеличке резюме — якими ж все таки мають бути кроки для призупинення відтоку вітчизняних абітурієнтських «мізків».

По-перше, навчальні дисципліни мають стати реальним фундаментом для проекту, над яким працює студент. І це стосується всіх типів навчальних дисциплін — і фундаментальних (математика+), і базових (дискретна математика+), і прикладних (проектування програмного забезпечення+).

По-друге, студент має працювати над дослідницьким або індустріальним проектом в нормальному режимі, а не у стані небажаного винятку.

І по-третє. Найважливіше. Обидва кроки необхідно робити з першого дня навчання. Інакше абітурієнт, який звик до фейків в системі освіти ще зі шкільної парти, все одно обере гарантовану закордонну «синицю в руках».

Невже це можна зробити? В нашій системі освіти?

Перед тим, як відповісти: «Так! Можна!», — невеличкий відступ на три абзаци.

З 2015 року за ініціативи ГО «Фундація розвитку інновацій» та підтримки МОН України в старших класах загальноосвітніх шкіл кількох регіонів країни реалізується проект «Школяр-програміст». З 2016 року до проекту долучились освітня платформа SmartMe University та Дніпровський міський відділ освіти із проектом «Дніпро ІТ-школа». Результат — підготовлено близько тридцяти 11-класників, п’ятеро з яких успішно пройшли співбесіди в ІТ-компаніях, шестеро отримали сертифікат Java-програміста рівня Professional від Oracle, близько двадцяти хлопців представили Android-проекти в грудні минулого року.

Але найбільш показовим став дводенний учнівський хакатон з обробки даних безпілотників, який було проведено в квітні цього року в Дніпрі. У ньому взяли участь п’ятнадцять школярів у складі чотирьох команд. Фахівці компанії Ciklum, які формулювали завдання на хакатон та надавали допустимі консультаційні послуги під час змагань, були приємно здивовані рівнем розробки як математичних моделей, так і відповідних Java-кодів для всіх чотирьох команд. В цілому всі чотири команди виконали поставлені завдання з розробки фрагменту реального проекту.

Таким чином, на численних прикладах доведено досягнення головної мети проекту «Школяр-програміст» — можливість підготовки безпосередньо протягом навчання у загальноосвітній школі фахівця на рівні, близькому до професійного junior-програміста.

А до чого тут дуальна освіта?

До уваги ІТ-компаній, особливо продуктових.

Вищезгаданих 11-класників можна запросити на співбесіду та протестувати після завершення іспитів ЗНО після 14 червня. Якщо рівень підготовки влаштує — беріть їх на випробувальний термін на літній період і переконайтесь, чи дійсно можна брати цих юнаків та дівчат (а є також і дівчата) на роботу з вересня. На роботу та одночасне навчання в університеті за програмою, яку ІТ-компанія матиме можливість коригувати на свій розсуд вже з першого курсу. Навчання в університеті, звісно, буде за контрактом (платна форма), проте зарплати студента-першокурсника однозначно вистачить як на оплату освітніх послуг, так і на решту потреб.

До якого університету? Не повірите, але в структурі нашої вищої освіти є щонайменше один державний університет, який погодився взяти участь в експерименті зі студентами першого курсу спеціальності «Комп’ютерні науки та інформаційні технології», навчаючи першокурсників повністю за принципами дуальної освіти. Із широким застосуванням елементів дистанційної освіти, наданням можливості студентам працювати в ІТ-компанії з першого дня навчання, адаптацією навчальної програми під особливості проектів, над якими працює студент.

Враховуючи, що половина з підготовлених 11-класників вже працюють під наглядом продуктових компаній Києва, Львова та Івано-Франківська, навчальна платформа SmartMe University пропонує українським 11-класникам та ІТ-компаніям проект, головна суть якого полягає у наступному.

У проміжку між завершенням іспитів ЗНО та закінченням терміну подання документів на контрактну форму навчання 400 абітурієнтів на вісім тижнів отримають можливість безкоштовного онлайн навчання за інтенсивною програмою курсу JavaGR8, що відповідає апробованій навчальній програмі проекту «Школяр-програміст». В другій половині серпня абітурієнти матимуть співбесіду у зацікавлених ІТ-компаніях, пройдуть короткий випробувальний термін та укладуть дві угоди — з ІТ-компанією та університетом.

Чи не замало восьми тижнів для підготовки? Малувато, безумовно. Проте, на теоретичну підготовку разом із основами проектного практикуму під час реалізації проекту «Дніпро ІТ-школа» знадобилося разом п’ять тижнів інтенсиву. До того ж навчання для першокурсників тільки починається...

І, нарешті, останнє

Спостерігаючи хід та результати вищезгаданого хакатону, я бачив перед собою поєднання двох стихій: мудрого керівництва досвідчених фахівців Ciklum та вогняного юнацького запалу старшокласників. А чим це не прообраз того, що в світі називають інноваційними центрами? Я бачу цілком реальним, що з цих нинішніх 11-класників через років п’ять сформуються дослідники, викладачі нової формації. Вони не отримають ін’єкції негативного ставлення до освіти на відміну від нинішніх старшокурсників, які втікають з набридлих занять до офісів ІТ-компаній, щойно це стане можливим. Можливо, саме з цього проекту почнеться становлення реальних інноваційних центрів вітчизняних університетів...

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




64 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Бачу більш реальним, що з цих нинішніх 11-класників через років п’ять, коли вони підростуть і зрозуміють, що дослідники та викладачі нової формації тут нікому не потрібні, в Україні залишаться одиниці. А станеться це через те, що через років п’ять, коли вони ймовірно будуть менш-більш розбиратися в якійсь області, їм буде в середньому 20-22 роки. Скоріш за все, на цей час, у них не буде ні сім’ї, ні якогось вагомого майна, як то своя квартира, хороший автомобіль (не в останню чергу завдяки рівню життя населення в нашій країні, який в найближчі п’ять років, покращувати ніхто не планує). Рушити з місця, в таких умовах, дуже легко, я б сказав неймовірно легко, тим більше, що на старших курсах університетів (нормальних) відкриваються різного роду програми обміну. А якщо не дуже пощастило з універстетом/кафедрою, то можна і на магістатуру в Польщу виїхати і за рік підшукати собі компанію, яка дозволить не повертатися. Одним словом варіанти є і те що ви зараз робите з школярами, збереженню мізків тільки шкодить. Якщо ви дійсно хочете втримати мізки в Україні, то я б пропонував вам звернути увагу на людей віком від 25 до 35. По-перше — вони уже все розуміють, але ще не виїхали, а по-друге — до того часу як вони стануть цікавими для закордонних компаній, вони обростуть, як мінімум сім’єю та кредитами, що для утримання мізків дуже добре.

Сергію Михайловичу, насамперед, дякую Вам за Ваші роботу та зусилля. Як Вашому колишньому студенту — мені вдвічі приємніше натрапити на цю статтю і дізнатися, що Ви зараз займаєтеся такими важлими і глобальними проблемами.

Повністю згоден з тим, що проблема відтоку мізків з України існує (я є, власне, одним з прикладів), і на мою думку вона буде лише поглиблюватися в умовах війни на сході та загальної соціальної нестабільності.

Окрім згаданого соціально-екомічного аспекту, на який Ви не можете вплинути, я бачу ще один: через специфіку бізнесу аутсорсингових компній — відсутність підтримки справедливого професійного плану та менеджменту розвитку.

Більшість ІТ компаній в Україні зацікавлені розвивати та «вирощувати» лише вузько-профільних програмістів — знавців конкретних платформ чи фреймворків. Це добре, але це рівень ПТУ.

Навряд чи це те, що втримає 11 школярів з Вашого прикладу надовго, враховуючи їх бажання вчитися та розвиватися. А може і притормозить їх реальний потенціал.

Це, звісно, краще ніж те, що є зараз — я безумовно згоден, але для таких студентів було б набагато вигідніше, у всіх розуміннях, навчатися у хороших викладачів та професорів, здатних дати міцні основи комп’ютерної науки, здатних направляти, мотивувати, навчати, надихати та заохочувати. Чи є такі викладачі в українських вузах? З мого власного досвіду — одиниці. І ми добре розуміємо, що основна причина цьому — фінансова.

Тож, можливо, варто звернути увагу і на цю проблему? Знайти, організувати та підтримати викладачів, здатних виховувати майбутніх професіоналів?

Не знаю. Мабуть, простіше сказати ніж зробити, але мені хотілось висловити цю думку.

Наше образование потому такое дохлое что у студентов есть 160/80 лишних часов в месяц грести. Разумеется 99% студентов не будет вкалывать по 16 часов в сутки шесть лет, так что либо работа будет легкой интернатурой летом либо не будет приличного образования как на западе, что более вероятно так как это норма сейчас.
Перефразируя — наше образование плохое не потому что у нас все еще учат делфи и фокспро, а потому что учат плохо, по плохим методикам, что в корне отличается от хорошего западного образования.

Практика с теорией конечно хорошо, но если вуз сам не может определить направление развития и необходимые основы для студента той или иной сферы, зачем от тогда вообще? Сильный вуз определяется уровнем преподавателей, который должен быть выше чем у старших программистов по тому же направлению, и когда соответствующие люди будут — у них должна быть возможность не советовать, а диктовать на верх требования к программе и знаниям, и знание о том, что актуально они получают путем научной работы и развития себя как ученного. Вот только чтобы такие люди действительно у нас были есть одна ма-аленькая проблема. В Странах где находятся эти вот топ университеты, профессор получает ощутимо выше чем работник по его специальности.

Я уже упоминал об «особенностях национального образования»... Ситуацию, чтобы профессор в Украине получал $3k+ в месяц, представить могут только люди с необыкновенно развитой фантазией. Вот и приходиться придумывать нечто свое... Но будьте спокойны — обязательно придумаем! Есть, ради кого думать...

Взгляд с другой стороны прилавка.
Действительно, уровень знаний, которыми обладает сегодняшний выпускник ВУЗа не всегда соответствует требованиям, особенно в IT. Проблема эта не новая, и все ее пытаются решать как умеют, не согласовывая свои действия со смежниками.
Т.е., сегодня дорога между ВУЗом и компанией очень узкая — по ней могут пройти только самые-самые, а нужно гораздо больше. Поэтому ее следует расширить при помощи:
1. стажировки, участия (назовите как хотите) преподавателей ВУЗов в реальных проектах компаний,
2. создание совместных лабораторий, филиалов (назовите тоже как хотите) кафедр в компаниях и подразделений компаний в ВУЗах — взаимопроникновение,
3. более активное участие в этом процессе региональных IT-кластерав,
4. наверное, есть и другие варианты, и сочетания.
В результате компании избавятся от не свойственного вида деятельности — доучиванивания, а ВУЗы — больший приплыв абитуриентов за счет более высокого % получения выпускниками престижной и высокооплачиваемой работы (сарафанное радио все равно быстрее Интернета).
А назвать это можно как угодно, хоть дуальное, хоть заочное образование — смысл от этого не изменится. Такая ситуация долго держаться не будет. Она все равно разрешится. Вопрос только в том, как быстро и на сколько эффективно.
Сам я ВУЗ заканчивал заочно. И в те, теперь уже далекие, времена заочная форма обучение предполагала посещение занятий 3 дня в неделю (вечерняя — 4). В Харькове был только один ВУЗ, в котором на занятия не нужно было ходить по вечерам — и экзамены и начитка нового материалы были во время сессий.

По пункту 1 и первой половине пункта 2. — увы, участие преподавателей вузов в реальных проектах компаний нереально (извините за тавтологию) по причине неполной проф.пригодности (извините за неучтивость). Вторая половина пункта 2 — подразделения компаний в вузах — гораздо более реальна, даже около года имел таковое на своем факультете. Насколько это интересно компаниям — вопрос к ним... Боюсь, что головной боли им хватает и без этого.
Долго ли будет держаться такая ситуация? Лет 15 уже держится. Несмотря на массу планов, протоколов, выступлений...

По поводу учтивости — Вы же совершенно правы, и на правду обижаются только глупцы.
Вот только за время учебы студент обязательно должен поучаствовать в реальной разработке. Нельзя научить человека плавать в бассейне без воды или, например, ездить на велосипеде по инструкции без наличия оного.
Планы, протоколы, выступления и здравый смысл — это разные вещи. В свое время студент не допускался к экзамену без 2-х тетрадей (по 96 стр.) конспектов первоисточников и постановлений ЦК КПСС! Сейчас же речь идет не о подготовке нескольких победителей олимпиад, а «массовом производстве» разработчиков различного уровня, начиная от простых кодеров. Этим занимаются учебные подразделения компаний, различные курсы, колледжи и ВУЗы. Я думаю, со временем спрос будет только расти, а «на плаву» останутся только самые рентабельные формы подготовки.
И не важно как это называется. Важно, что все больше людей начинает понимать значимость проблемы и пытаются скоординировать свои усилия в этом направлении.

Да вот как раз речь и идет о массовой подготовке разработчиков. Только, все таки, не разного уровня. Простыми кодерами рынок Украины уже насыщен — цитирую руководителей двух из топ-5 ИТ компаний. Проект направлен на массовую подготовку будущих архитекторов, которые в большущем дефиците и которые сейчас, будучи пока абитуриентами, рассматривают украинские университеты только как запасной аэродром — если чего-то не сложится за бугром. Именно эта категория мозгов не доходит не то, что до ИТ-компаний, а даже до университетов. А после безвиза — и подавно... Конечно, их в разы меньше, чем кодеров, но все равно — много, тысячи в год... Половину из них мы не удержим — уровень жизни и проч. Но половина уезжает учиться — их нужно и можно удержать.

Мысль об удержании мозгов навеяла воспоминания о комсомольской юности. Тогда тоже пытались удержать мозги, клеймили отщепенцев, даже «железный занавес» создали. Но, как теперь всем известно, ничего из этого не вышло. Как один из вариантов, который тогда дал результат, — это «научные шарашки» и «закрытые города», в которых обеспечивался боле высокий уровень жизни, чем средний по стране. Но сейчас такой вариант не прокатит. Мозги же сейчас удерживаются только за счет большего объема благ, который могут позволить себе на зарплату здесь, нежели там. И виз/безвиз здесь не играют ни какой роли — на релокацию человек «созревает» не в течение 5-и минут. А вот отток абитуриентов дуальное образование остановит. Лет, наверное, 10 назад мне запомнился сюжет по телевидению о житье-бытье нашей студентки там. Курса 2 она отучилась в каком-то Киевском ВУЗе по специальности дизайнер, а потом по обмену поехала в Польшу. И вот она рассказывала чем обучение там отличается от нашего. Во-первых, стоимость обучения не выше чем в Киеве. Во-вторых — условия проживания. А, самое главное, что студенты вместе с преподавателем там учатся на реальных проектах. Хоть не больших, не критичных, микро-, но зато реальных, и получают за это зарплату. Они там в течение семестра выполняли какой-то проект по оформлению интерьера комнаты. При этом, основное внимание она акцентировала на том, что в Украине преподаватели учат по книжкам, а не на реальных, жизненных примерах. 100% попадание! И что бы изменить эту ситуацию ВУЗам необходимо, просто, позволить вести коммерческую деятельность в этом направлении. А вот обеспечить «массовую подготовку будущих архитекторов» в рамках этого проекта не получится. ВУЗ дает знания, а опыт, необходимый архитектору, приобретается самостоятельно, с годами. Еще Форд на своем примере доказал, что экономически наиболее целесообразно любую работу выполнять самыми не квалифицированными исполнителями. А вот элита, в нашей терминологии — это «архитекторы», а в его — «инструментальщики», сами вырастают из «низов». Им надо только не мешать.

Спасибо за «100% попадание!». Именно это и имеется в виду...
Мне кажется, что коммерческую деятельность ВУЗам любой формы собственности в любом направлении, не противоречащим условиям лицензирования, т.е. в направлении научно-исследовательском и разработческом, никто и не запрещал. Вопрос, думаю, в университетских кадрах, а не в запрете или разрешении.
Четыре года работы над реальными индустриальными проектами (не микро-, а по делу) — разве этого не достаточно для воспитания архитектора? Если молодой человек интеллектуально соответствует уровню архитектора, то как раз ко времени окончания университета он и сформируется благодаря работе в компании и правильному процессу обучения, сфокусированному на проблемах проектов...

Через пару недель в Украине стартует вступительная компания. Сделайте доброе дело для всех — организуйте неупорядоченный поток абитуриентов — назовите, пожалуйста, университеты, где за 4 года, «по цене джуниора» готовят архитекторов? Наверное, там работают самые лучшие, высокооплачиваемые профессионалы? Назовите, пожалуйста, учебники, авторов, по которым там учат? При этом в выигрыше будут все. Абитуриенты -
поставят нужные приоритеты, и будут учиться в лучших университетах, у лучших преподавателей. ВУЗы — получать отличных студентов, которые легко обучаются, а по окончанию — достигнут больших вершин, и ими можно будет гордиться. Бизнес — массу (значит, «дешевых») архитекторов.

Очень спорные все утверждения. На мой взгляд, сначала надо обеспечить нормальное высшее образование, которое бы соответствовало реалиям той отрасли, в которой по идее человек будет работать. А то диплом есть у многих, по специальности работают единицы, и вспоминается сразу кадр из 5го элемента, «Лилу Даллас, мультипас».
Ну и добавлю еще, что потенциально если у меня будут дети, я сделаю все от меня зависящее, чтобы образование они получали зарубежом, в той же Польше или Чехии например. Потому что оно там лучше и качественнее.

А Вы не увидели в статье попытки «обеспечить нормальное высшее образование, которое бы соответствовало реалиям той отрасли, в которой по идее человек будет работать» — процитировал Вас? Лозунг, анонсированный Вами и взятый мною в качестве цитаты, абсолютно верный. А вот как его реализовать? Даже если искренне хотеть его реализовать... С учетом «особенностей национального образования»...

Честно — я подобные речи слышала на первом курсе в своем ВУЗе. Разбавить это всякими выражениями в духе «ви майбутня еліта нації» и будет оно.
А если по существу, переход к болонской системе, а я как раз застала этот переход, не дал толком ничего, кроме гемороя. Более того, на мой взгляд, основанный на личном опыте и опыте родни, работающей в сфере образования, начинать надо с программы. А для этого нужен опыт тех стран, где система образования уже сформирована.

Опять таки, извините, Вы слышали «речи», а мы предлагаем апробированный вариант. Апробированный на двух десятках школьников. Мало, согласен... Но это уже не «речи», а нечто другое...
Программа — первое дело, безусловно, как же без нее. Без утвержденной программы учить нельзя. Ни в школе, ни в вузе. Аксиома. Вот только уже не один год действующие программы тоже не так уж плохи. И основаны на успешном зарубежном опыте. А результаты, увы...
Программа курса «Школяр-программист» (она же — содержание видеокурса JavaGR8 платформы SmartMe) отвечает запросам корпоративных экзаменов Oracle уровня Professional Programmer — куда уж дальше...

Не понял, что нового в заочном обучении, которое тут названо дуальным?

главное отличие — вектор обучения студента определяет отрасль, а не вуз, который не очень-то владеет предметом... Мягко говоря...

Я могу себе представить, как компания вкладывает в сотрудника, чтобы тот изучил какие-то технологии используемые в проекте, но это уровенб ПТУ. Что заставит их вложиться в настоящее базовое образование сотрудника?

Позволю себе не согласиться... Junior’ами на уровне кодеров рынок уже насыщен. Речь идет о будущих архитекторах ПО. Этот вопрос актуален для руководителей всех ИТ-компаний, с кем мне довелось встречаться. Они готовы вкладываться именно в серьезное образование. Но очень точечно. Как раз, мы и предлагаем убедиться в целесообразности вложения в конкретного юношу — не потенциально представляющего интерес, а уже попробовав его как подготовленого джуна ПЕРЕД вложением в него...

Отток мозгов проблема любой страны, но в Украине это ужасная тенденция.

Если ответите на вопрос: почему украинские абитуриенты поступают в вузы Европы, то станет ясно, что не для того, чтобы работать в украинских офшорах. И как тут дуальное образование поможет?
Как инициатива сама по себе — норм, но без привязки к выбору европейских вузов.

Понятно, что причины выезда молодежи за бугор лежат, в том числе, и в политико-социальной плоскости. Но эти вопросы за пределами моей компетенции. Речь идет о тех ребятах, которым скучно находиться внутри нашей системы образования — как в школьной, так и внутри вузовской. А вот для этих ребят (говорю о реальных 11-классниках, которых могу перечислить пофамильно)))) резкое изменение в правильную сторону в обучении, начиная с первого курса, точно будет мотивом остаться здесь. Во всяком случае, серьезно взвесить еще раз все за и против... Вопрос — поверят ли они (и их родители) до конца, и захотят ли рискнуть?

Простите, а почему вы решили, что тем кому скучно и в школе, и в институте, будет не скучно на работе?

Мне кажется, статье немного не хватает фокуса, обсуждаются сразу три направления:
1 — дуальное образование выгодно для ИТ-отрасли
2 — аналогия между дуальным образованием и исследовательскими центрами при крупных зарубежных университетах
3 — дуальное образование поможет удержать людей здесь.

И вот по п.2-3 возникают сомнения. Например, практикуют ли дуальное образование университеты, у которых сильные исследовательские центры, типа Стэнфорда или Калтеха? По п.3: в прошлом году на ДОУ был опрос про релокейт, и на первом месте стоит поиск более стабильного и безопасного места для жизни (и это интуитивно понятно) — вряд ли введение дуального образования чем-то тут может помочь.

Повторюсь — политико-социальные причины я не рассматриваю. Но, думаю, для 11-классников вопрос более стабильного и безопасного места еще не стоит ввиду «зеленого» возраста. В серьезных университетах дуальное образование уже давно переросло в работу студентов в R&D центрах и стало нормой. Думаю, для них этот термин давно вышел из употребления. Но нам еще нужно до этого дорасти.

Моя основная мысль была в том, что сама статья несколько разрозненная. Может дуальное обучение это хорошо, а может не очень, может это остановит отток, а может нет — тяжело понять из этой статьи. В ней есть идеи и мнение, но, как мне кажется, недостаточно аргументации.

Например. Если ваш основной фокус это абитуриенты и студенты младших курсов, и основная цель это остановить их отток _на учебу_ зарубеж, то хотелось бы понять: сколько людей уезжают учиться зарубеж сейчас? Почему? Потому что они хотят остаться там жить (и тогда хорошее образование здесь не поможет) или потому что там лучше качество образования?

Далее, все же мне кажется, смешано дуальное обучение как связка вуз+работодатель и R&D центры. Вы говорите, что в серьезных университетах дуальное обучение переросло в R&D-центры — хотелось бы какой-то пример. Я не знаю истории вузов уровня Лиги плюща, но у меня есть ощущение, что там научно-исследовательская деятельность никогда не была построена на основе параллельной работы и учебы, начиная с младших курсов.

Эффективность такого обучения? Недостаточно сказать, что такой опыт есть у нескольких стран, тем более если среди них нет США как лидера ИТ-рынка.

Может быть, для вас это все известные вещи, но для широкой публики нет (судя по комментариям). Я это все к тому, что может это прекрасная идея, и у вас есть энергия и желание ее реализовать — то будет жаль, если она «не взлетит» из-за недостаточной аргументации.

Спасибо за коммент. Моя скромная оценка причин оттока абитуриентов (не студентов, а именно абитуриентов): 50% едут за уровнем жизни и «просто интересно» — это не моя целевая аудитория, 50% едут за более качественным образованием — это уже «наши люди». На соотношении 50 на 50 я не настаиваю, но не думаю, что ошибусь радикально.
Второе. Безусловно, наивно полагать, что в серьезных университетах НИ деятельность началась с привлечения студентов. Конечно же, наоборот — студенты привлекались уже к существующим исследованиям, начатым на стыке запросов компаний и мозгов университетских кадров. Наша проблема в том, что, во-первых, у нас не так много запросов компаний (продуктовое ИТ у нас отнюдь не доминирует), а, во-вторых, в наших университетах, мягко скажем, не так много соответствующих мозгов. Причем, последняя фраза не точна: мозгов еще, слава Богу, хватает, но они не приспособлены к современным запросам рынка. Примеры вопиющие до настоящего юмора.
Профессор классно читает разделы высшей алгебры, не представляя, что это — математическая основа всей криптографии, многоканальных асинхронных телекоммуникаций и еще много чего...
Иногда мне кажется, что сделать нужно не так уж и много, чтобы все это перезапустить...

50% едут за более качественным образованием

Довольно занимательно вы так и не поняли что «более качественное образование» оно не само по себе оно не на пустом месте относительно всего остального.

Профессор классно читает разделы высшей алгебры, не представляя, что это — математическая основа всей криптографии, многоканальных асинхронных телекоммуникаций и еще много чего...

Ну и что мешает проффесору это понять и приложить свои знания к собственным «гаражным исследованиям» не говоря уже об практически неограниченной возможности пусть не прямого общения (хотя поездки вполне могут финансироваться и принимающей стороной) то доступа к информации и работы с ней и пополнения её своим собственным пусть малым но вкладом?

Иногда мне кажется, что сделать нужно не так уж и много, чтобы все это перезапустить...

Да не будет ничего вы изначально с идеологических позиций уже не с той стороны заходите мы это проходили уже всё уже неинтересно понятно что комсомольцев ещё полно и возможно так и будет в любом обозримом будущем но это ваше будущее никак не связанное с остальным миром «забугра». Вот скажем простая фраза иллюстративная:

(продуктовое ИТ у нас отнюдь не доминирует)

Где «у вас»? От Франковска до Варшавы одинаково как до Киева а до «силиконовой долины» Cluj-Napoca почти вдвое ближе но до Бухареста допустим далековато хотя там уже и Intel и программы образования у них собственные есть а может вы просто не пробовали ничего из этого вообще того об чём якобы рассказываете-предлагаете?

www.intel.com/...​ons/romania/students.html

А почему

навчання в університеті, звісно, буде за контрактом (платна форма)

если

щонайменше один державний університет, який погодився взяти участь в експерименті

В гос.университетах также есть платная форма. Естественно, там есть и бюджет («бесплатный» вариант). Но пробить бюджетные места для этого эксперимента — процесс нереальный изначально(((

Вааще, как на меня, эта статья — взгляд на проблему кадрового обеспечения отрасли с не совсем привычной точки. Образование, и не только IT-ное, будет двигаться к «дуализму» так или иначе — ввиду кадрового голода на квалифицированных и перспективных специалистов. Голода, который возник в т.ч. и из-за оттока таких специалистов за кордон. Опять-таки, не первый год вижу работающих второкурсников, выпускников спецшкол на собеседованиях, это все уже давно — норма. Это проблема IT бизнеса, которую он пробует решить. Вкладывать туда бюджетное бабло — см. мой предыдущий пост, ИМХО рано и потому малоэффективно.

абітурієнти ... укладуть дві угоди — з ІТ-компанією та університетом.
Що до речі точно маєцця на увазі — «угода з ІТ-компанією»? Компанія навчає, а студіоз має потім відпрацювати там наццять років в режимі кріпацтва? чи матиме право викупити сам себе :) ?

Спорная статья. Неужели народ, в том числе IT-ный, валит из Украины только потому, что система образования не соотвествует!? неужели эта причина находится хотя бы в первой пятерке!?

Я провел в прошлом не одну студенческую Академию в компании где работаю. Да, люди которые пришли на работу оттуда, в целом более лояльны к компании. Это факт. С другой стороны, многие и не скрывали, что и участие в академии, и первую работу они рассматривали только как ступеньку к «старту». Думаю, что пока уровень жизни не подтянется хотя бы к Румынии и Болгарии, наша система освіти, дуальна чи ні, буде виховувати кадри для сусідніх, і не дуже, держав. Другими словами, КПД того, что Вы предлагаете, в 2013 г. был бы наверно в разы больше чем сегодня.

Про конфликт з ордой, как причину оттока, молчу :( вчера и так очень много м-м-м накреативили.

зупинити чи принаймні зменшити відтік найталановитішої молоді за кордон
А обложить их нах налогом 40%, как вчера юные гении предлагали :(

Думаю, что это разные проблемы — отток сформировавшихся специалистов, в т.ч. ИТ-шников, и отток абитуриентов на учебу в зарубежные вузы.

Разные — а для кого сопсно? И для страны Украина и для украинского бизнеса утечка мазгов — это одна огромная проблема, которая решается только комплексно. Остальные заинтересованные лица — кто?! мы с Вами :) ?

То исть, я бы молчал в тряпочку, если бы Вы начали не с дуальной освіти, а с детского садика :), потом школы, районной поликлиники, ну и дальше + все то, что закладывается в понятие «уровень жизни» и «безопасность жизни». Но это, повторюсь, невообразимое на сегодня для страны и бизнеса бабло, и мозговые усилия: Вы много видели кварталов новостроек, где уже в плане есть садик, школа, поликлиника, магазин ... ну весь этот «уровень жизни»? А введение дуальной освіти — это латка только на одну дыру, и не на самую широкую.

Кстате, если есть час та натхнення, ответьте плз на это, мессага вверху:

абітурієнти ... укладуть дві угоди — з ІТ-компанією та університетом
 — какое соглашение с ВУЗом Вы подразумеваете ?

Вы правы, безусловно. На сегодняшнем внутреннем совещании я сказал, что предлагаемый проект — попытка лечения уже развившейся болезни. Мы начинаем проект сквозного обучения программированию, начиная со 2-го класса (уж, простите, что не с детского садика) — вот это попытка «не заболеть» вообще... Но что делать с детьми, которые не во 2-м классе?

начиная со 2-го класса (уж, простите, что не с детского садика) — вот это попытка «не заболеть» вообще... Но что делать с детьми, которые не во 2-м классе?
Мы говорим таки о разных «болезнях», и Вы напрасно иронизируете.

Да, Вы сражаетесь на своем поле, и пытаетесь построить образец продвинутого, максимально приближенного к реальности образования. Я пытаюсь рассказать, что это — капля в море, только одно звено из цепи мероприятий (от современного детского садика и дошкольного образования до инвестиционной политики, которая позволила бы создавать филии IT-ных гигантов здесь, а не только в Индии), которыми должно бы обеспокоиться государство. Для того, чтобы в результате через двадцать лет двадцатилетний с небольшим молодой специалист на предложение поехать работать в хермании-гамерики-австралии ответил: «спасибо, но мне и здесь хорошо! буквально панимаешь с деского садика чувствую небезразличие государства :)»

Это совсем не означет, что я бакланю Ваши инициативы. Пока работы поле непаханное, и очень важно прообовать разные подходы ... дай’Бо чтобы херня закончилась, и можно было координировать все подобные усилия на госуровне.

Слово в слово гипотетический ответ двадцатилетнего молодого специалиста, озвученный Вами, совпадает с моей целью. Истинный, а не показушный, патриотизм граждан массово формируется только «небезразличием государства». Может, я и идеалист, но мне чего-то кажется, что мы можем сдвинуться в этом направлении.
Капля в море — тоже согласен. Безусловно, нужен комплексный подход, и вширь, и вглубь. Но, если бы не видел света в конце тоннеля — не стал бы делать то, что делаю.
Спасибо за комменты...

Классический контракт на получение образовательных услуг. Самый обычный.

Кхм ... пардон за настойчивость, меня из этого дефолтного конструктора объекта один-единственный мембер интересует, с Вашего позволения:

Що до речі точно маєцця на увазі — «угода з ІТ-компанією»? Компанія навчає, а студіоз має потім відпрацювати там наццять років в режимі кріпацтва? чи матиме право викупити сам себе :) ?

Здесь сложнее, нежели во взаимоотношениях вуз-студент. Але ні про яке кріпацтво мови йти не може. Тут, скоріш, треба захищати інтереси компаній — студент зможе піти коли схоче і куди схоче, як тільки «вбереться в пір’я»... Юридичних засобів втримати його немає. Може. це й добре...

Так, на загал сподіваюсь що «це добре» ... дякую за кларіфікейшени.

Детский садик и районная поликлиника — это не ко мне вопросы, согласитесь... А вот, что касается качественного обучения программированию — здесь, поверьте, не настолько пессимистично. Я не борюсь с ветряными мельницами... Стараюсь быть реалистом и, в целом, получается.

Детский садик и районная поликлиника — это не ко мне вопросы, согласитесь... А вот, что касается качественного обучения программированию

Так вот это всё миф в качестве иллюстративного примера можно взять всё ту же ж Индию.

Вот только обьявили о возможном призыве 91 тысячи!!! людей с высшей освитой и военкой в ряди армии. О каком удержрании мозгов может идти речь? На каждого государство потратило 100+к на освиту, не считая других расходов, а теперь давайте их на 1.5г в окопы сидеть. Нет, если б в окопы воевать — это одно дело. Но ведь воевать не дают, дают сидеть под огнем.

Додайте, будь ласка, ще щось про «голих босих» солдат, а то в мене «зрадофільське» бінго зібрати не виходить.

А причем тут голые и босые? На военку был конкурс, просто так не ходили. По Шевченко, например, это все люди с оценками больше 4.6. Большинство сейчас работает на работах далеко за $2к и соответсвенно платят налоги. Ну вот не верю я, что на 50-100к контингента в АТО надо 91к лейтенантов, не получается у меня. А теперь давайте поговорим по теме, как в связи с такой политикой у молодых людей появится вообще желание тут учится, а потом еще и оставаться. У меня тут под боком есть один специалист, который работал в ведущей международной компании на позиции главы регионального офиса, попал в АТО добровольцем, пришел обратно — ему предложили работу с зарплатой 3000грн, теперь он безработный. Итого по нему — 1.5г АТО — налоги не платил, год с возврата — безработный, не платил. А в АТО сидел в окопе, рядовым, ни в одном наступлении не участвовал. Теперь ему еще льготы положены, ага. Даете льготы всему взрослому населению и все население — солдаты?

Тобто в ситуації Ви не розбиралися, а просто коментували ?
91к — це кількість студентів, яких випустили за останні 5 чи скільки років і число цілком реальне. В мій рік тільки у Львові кілька тисяч випустили.
Призвати планується біля 4к, щоб закрити посади в тилових частинах, а офіцерів з цих частин перекидатимуть в район АТО для укомплектації тамтешніх частин. Звідки Ви взяли про плани призвати в зону АТО 91к офіцерів запасу я не знаю.

попал в АТО добровольцем
може таки мобілізували, а не «попав добровольцем» ?
Та й взагалі історія трохи дивно виглядає і надто багато невідомих. Якщо фірма дійсно крута і він там заслужено дослужився до глави регіонального офісу, то я трохи не розумію як така людина не змогла знайти собі іншу роботу після повернення. Закрадається думка, що або контора була не така велика, або спеціаліст не настільки видний.

добровольцем. На его место взяли другого человека. Бизнес не может 1.5 года ждать. Поскольку по закону нельзя не взять обратно, создают вторую должность, на нее берут НОВОГО, на этой уменьшают зарплату(что незапрещено законом). Поскольку критериев выбора 4к нету и это нефига не рандом — под угрозой все специалисты.

Тобто, людина пішла добровольцем в зону АТО, менеджмент

ведущей международной компании
виявився мудаками і, обійшовши закон, прокинув цю людину з роботою після повернення, але винна у всьому держава?
Бизнес не может 1.5 года ждать.
Простите, а женщины у Вас в компании есть? А если есть, то они не рожают, или рожают, но в декрет не ходят? Или их после декрета тоже прокидывают с работой?

Не могу не согласиться насчет мудаков. У нас и добровольцы, и призванные, вернулись на свои места, или аналогичные. И во время службы их не забывали.

Никак, дать людям здесь то, что они ищут в другом месте разве что.

Некоторые вещи не переносимы.

И я про то же. Будем пытаться дать здесь интересную работу и интересную учебу с первого студенческого дня. Именно тем, кто ищет именно это за рубежом. Другим, кто ищет чего-то другого, мы дать ничего, действительно, не сможем — это задача других организаций и граждан. Но хотя бы тех, первых, — будем удерживать. Постараемся, во всяком случае...

Як втримати -як втримати... Порядок в країні навести, щоб не було бажання їхати світ за очі

таке враження що ІТ саме світ за очі)))

А можна — по пунктах, хоча б схематично: що робити першим пунктом, що другим...

Як освіта може

зупинити чи принаймні зменшити відтік найталановитішої молоді за кордон

?

На хвильку (навіть — на мікросекунду) уявіть, що в Україні є університет рівня, що перевищує Масачусетський технологічний... Думаю, що кількість «закордонних» абітурієнтів зменшилась би рівно на величину ліцензійного набору в цей університет))))). Ну хоча б помріяти можна))) А реально — треба робити в цьому напрямі все, що можна...

уявіть, що в Україні є університет рівня, що перевищує Масачусетський технологічний...

Та ліхко!
Читаємо ТТХ:
«Заснований Вільямом Бартоном Роджерсом у 1861 році»
— отже Родінє лишилося не так багато трохи більше 150 років і вже можна буде легко «уявити що в Україні є». (к) (тм)

Ну хоча б помріяти можна)))

Та чого ж не можна можна... Суто технічно навіть з історичного досвіду згадати є вже чого чи то класичного пана Манілова чи то класичного пана Бендера чи то класичний Комунізм вже за життя цього покоління...

Відійшли від теми трохи, чи не так... Погодьтесь, простіше бігти поруч і волати:"Куди ж котиться цей світ!!!«, ніж докладаючи певних зусиль намагатись покотити його у потрібному напрямі... Або звалити за бугор і «мастіть собі голову»...
Думаю, кількох непересічних 11-класників я втримаю вже в цьому році. Питання в кількості. Навіть, якщо одного — вже недарма... Хотів поділитись досвідом і запросити робити це разом.

я втримаю вже в цьому році

«Втримаю» — це що? Це від чого? Це певно від

звалити за бугор

Дивно десь колись я вже пригадую таке зустрічав... А точно! То же ж СРСР!

Ваша проблема якраз і полягає у тому що нічого ви не зможете окрім «втримати кількох у своєму світі» і тут стоїть питання якраз про те що той же ж MIT він «у світі взагалі» а для вашого світу він «за бугром» це ваш світ обмежений але то вже лише ваша проблема і вашого світу звідси «з-за бугра зі світу MIT» вона нікого не хвилює зрештою тут ця проблема навіть не нова і сьогодні як і 150 років тому існує безліч таких «дрібних світів» які так чі інакше «намагаються втримати» нічого такого нового і навіть особливого.

і запросити робити це разом

Так а я якраз спеціалізуюся на зворотніх процесах маю досвід навички та фінансування Сіону і Госдепу.

на базе ХНУРЭ в 2016 хотел запустить проект дуального образования. Консультировался с профессором из Германии от SES, он был тут 3 недели, разработали план. www.facebook.com/groups/DUALEDU Очень тяжело вписать такую форму обучения в условиях, когда министерство навязывает свои стандарты образования и не особо заинтересовано в инновациях. В итоге идея хорошая, но не для Украины.

А ВОТ ЭТО очччень интересно. Мы столкнулись с проблемой в высшей школе — это факт. Но совсем не с министерской стороны, а со стороны руководства вузов. По принципу — как бы чего не вышло... Во главе вуза, про который мы говорим, стоит генерал. Как и положено настоящему солдату — оценил обстановку и принял решение. Смелое, без оглядок. Может, во все вузы ректорами поставить генералов))). Давайте сконтактируем — может чего й то сообразим?

Підписатись на коментарі