Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Еволюція українського IT

[Про автора: Андрій Андруневчин — програміст, засновник спілки Java User Group of Lviv та конференції JDayLviv]

Українське ІТ-середовище зародилося років 20 тому в певній мірі випадково без жодного підґрунтя (якщо таким не вважати купу малооплачуваної робочої сили з інженерною чи фізико-математичною освітою). Як правило, ми не мали жодних теоретичних основ у computer science, наші знання англійської прямували до нуля, і нас не знали в світі.

Що було — це цінова перевага, коли за місячну зарплатню штатівського чорнороба можна було тримати десяток-другий програмістів, і шалене бажання заробити. Українські програмісти були готові працювати ночами у будь-яких умовах і швидко вчити будь-що, за що замовник був готовий платити. Кілька випадкових замовлень зі штатів по ціні двох бургерів на початку 90-х «вистрелили» і дали поштовх створенню перших українських монстрів на зразок SoftServe, Eleks.

Справжній бум українського аутсорсу співпав з помаранчевою революцією та початком моєї кар’єри в ІТ. Джуніори все ще працювали за хліб і воду, але всі вже знали, що є люди, які заробляють $800, а може, й $1000, хоч в це і не дуже вірилось.

З того часу швидше за зарплати в ІТ росла тільки вартість квадратних метрів нерухомості. Так звана «скляна стеля» посувалась десь так на $500 щороку. Компанії морально не встигали за змінами — «рабство» в ІТ зникло, а «рабовласники» марно намагались опиратись (меморандум 2005-го).

«Скляна скеля» перспектив

На жаль, за змінами не встигали не тільки власники компаній, але й розробники ПЗ. Ми сховались за міфом про некваліфікованих індусів та всі навколо жили думкою, що ріст ЗП на 20%-100% в рік відображає ріст кваліфікації, а не кон’юнктуру ринку. Ці ілюзії заважали і досі заважають розвиватись українському ІТ, викривлюючи наше бачення сучасності та перспективи.

Sundar Pichai, продукт індійської культури та освіти, став новим СЕО гугла. В Індії є офіси всіх великих компаній світу, і врешті ми не можемо конкурувати з ними ні в high-, ні в low-price сегментах. Якщо замовник захоче знайти сильніших виконавців, він знайде їх в Індії; якщо він захоче знайти дешевших виконавців, він їх теж знайде в Індії. Більше того, цілком реалістичний сценарій, коли Китай посуне Індію на ринку аутсорсу.

Наші ж переваги зазвичай лежать у площині культурної близькості, а то й просто географічної доступності, а також, на мою думку, в стабільності результатів. Це не означає, що ми всі дуже класні, але, як правило, ми даємо прийнятний результат, що місцями критично для замовників.

Ситуація, яка склалась, власне і формує для розробників «скляну стелю» не тільки в зарплатах, а й у в перспективах, принаймні в межах України. Якщо ми поглянемо не так далеко, а кілометрів за 400 на захід, то побачимо там Краків, а у ньому — Гугл, Оракл, Інтел та інші, справді технологічні компанії. Чому ж Польща, яка не була схожою на ІТ-гіганта і яка відставала в багатьох розуміннях від, власне, українського ІТ, врешті опинилась у кращій ситуації?

Сім років тому я написав дві доволі ідеалістичні статті про українське ІТ — «Чому так стрімко ростуть зарплати в ІТ» та «Як платять в ІТ. Мінімалка, ПП та інше» — десь в них лежить пояснення того еволюційного процесу, який ми пройшли за останні роки.

Монстри аутсорсу, екстенсивно розширюючись, фактично не дають змогу конкурувати на ринку програмістів не таким динамічним компаніям. Вже зараз після нетривалого відрізку часу, коли Luxoft, Epam, DataArt, SoftServe і, впевнений, ще ряд менших компаній відкрили офіси в Польщі, польські компанії скаржаться на нестачу Java-розробників. Думаю, багатьом польським компаніям стане зовсім несолодко, коли навчені українським досвідом аутсорсери почнуть пропонувати контрактерські угоди з бонусом 20% від ринкової зарплати. Десь такі самі процеси відбувались і відбуваються в Україні — звичайно ж, традиційно ускладнені нашими законотворцями, податківцями та іншою нечистю.

На цьому фоні постійне підняття питання, чому ж аутсорсери не займаються продуктами, виглядає наївним. Компанії і так все влаштовує! Стабільні прибутки з мінімальними ризиками — перфектний бізнес з феноменальною масштабованістю: множимо програмістів на два — отримуємо вдвічі більший прибуток, множимо програмістів на нуль — отримуємо нуль витрат. І я не схильний вважати, що девелоперське середовище повинне шукати можливості саме в тій стороні. Аутсорсери дали поштовх до розвитку в той момент, коли це здавалось взагалі неможливим, і виконали свою місію відмінно.

Як програміст може сприяти розвитку ІТ

В значній мірі подальший розвиток ІТ залежить від самих програмістів. Для того, щоб вийти на новий рівень, ми повинні покращити як ефективність і якість нашої роботи, так і впізнаваність українського ІТ-бренду. Потрібно усвідомити, що ріст зарплат за минулі десять років відображає лиш глобалізацію ринків, і аж ніяк не ріст кваліфікації, хоч, звичайно, певні позитивні зміни є.

Думки про те, що українські розробники слабо згуртовані — не в розумінні боротьби із «вселенським злом» чи «ігом працедавців», а в розумінні професійної кооперації та обміну досвідом — прийшло до мене доволі давно, отож в 2009 я стартанув JUG Lviv як спільноту джавістів Львова. Тоді мені здавалось, що це чудова ідея, яка моментально отримає відгук поміж тисяч програмістів, особливо у Львові. Що цікаво, на той час ми були єдиною живою групою в Україні: київська JUG була тимчасово «мертва», і Андрій Родіонов, один з енерджайзерів українського джава комюніті, лиш починав реанімувати київську спілку.

Юзер групи мають дуже важливе значення для становлення технічної компетенції, та й просто промоції міста і країни, у нас ще наразі відсутні джава чемпіони, проте у київському JUG вже успішно працюють над специфікаціями джави. Партнерські програми дозволяють учасникам JUG відвідувати відомі конферецнії зі значними знижками, а то і зовсім безкоштовно, отримувати знижки на книжки провідних видавництв. Групи дозволяють отримати ефект синергії, коли люди, які працюють над схожими проблемами, отримуюють нагоду періодично обмінюватись ідеями.

Очевидно, що ідея створити User Group витала в повітрі. Невдовзі тільки у Львові відкрились .Net, Mobile, Google, Edge, Hadoop, Ruby, Python, QA. В залежностві від активності учасників якісь групи були більш активні, якісь — менш активні, а деякі і зовсім завмерли.

Кілька років активного просування JUGLviv показало, що для для життєздатності групи необхідно зібрати хоча б 2-3 активісти.Так, наприклад, дуже активні .NET- та мобайл групи на тривалий час замерзли, коли Діма Малєєв захопився чимось іншим, а Макс Тітов поїхав подорожувати Азією. І дві чудові групи ледь не загнулись, хоч у Львові є доволі багато .NET і мобайл девелоперів. Аналогічно зі схожих причин більшість груп у Львові припинили активну діяльність. Свого часу наш JUG допоміг вести Богдан Бандрівський, трохи згодом — Андрій Пашкевич, і ось зараз виявив бажання помогти Андрій Римар, саме вони рятують JUGLviv від згасання.

В 2012 я зрозумів, що, мабуть, варто спробувати організувати щось більш масштабне, ніж щомісячна двогодинна зустріч у межах JUGLviv, і стартував підготовку до першої щорічної Java конференції у Львові JDayLviv 2013. На той час в мене вже був приклад Мікалая Аліменкова та JeeConf, яка успішно збирала сотні джавістів з України, хоч я й не уявляв, які колосальні зусилля Аліменков вкладав у цей захід.

Знайти українського спікера виявилось важче, ніж іноземного, проте наші спікери завжди мають ще й історію, цікаву власне для українських програмістів. Можна згадати, наприклад, Артема Білана — його значний вклад в опенсорс від Pivotal (найвідоміший їхній продукт — фреймворк Spring) підштовхнув компанію взяти Артема в штат, і тепер він — єдиний працівник Pivotal в Україні. Цікаві історії у Андрія Яковенка — він плідно працює над алгоритмами обробки відео; Дмитра Думанського — цього року запустив Blynk; Сергія Шелп’юка та його стартапу Qrhythm.

У нас, на жаль, небагато відомих консультантів, які б ще й вели блоги на технічні теми, я не кажу про щось рівня Joel Spolsky, але хоча б щось на зразок Jakob Jenkov чи Yong Mook Kim теж відсутнє (принаймні я не знайшов «Блоги українських айтішників»), проте зважаючи на те, що тема українського хабру періодично зринає в дискусіях, впевнений, це лише питання часу.

Робота над JDayLviv дозволила мені познайомитись з багатьма людьми як з України, так і поза її межами. Саме співставлення українских айтішників із зарубіжними підштовхнула написати статтю, яка, можливо, змусить одну-дві людини задуматись і спробувати щось нове, докласти більше зусиль чи просто стати більш відкритими.

Рух вперед

В значній мірі проактивність програмістів корелює з їхньою успішністю. Я щоразу вертаюсь до порівняння з Польщею, де кількість конференцій більша, активність ентузіастів вища. Тільки цього року більше десяти польських експертів виявили бажання підготувати доповідь на нашу конференцію. Польські компанії другий рік поспіль будуть спонсорами події. І все ж я вважаю, що потенційно українське ІТ значно потужніше — нам лишилось лиш вирватись з рутини, трохи озирнутись, поспілкуватися з колегами, поглянути на проблеми під іншим кутом, і ми зможемо перевести кількісні показники поточного аутсорсу в якісні.

Врешті я покладаю багато надій на наступні покоління ІТ спеціалістів. Кілька місяців тому до мене звернувся колега Іван Урсул — він, окрім того, що працює Java програмістом, також навчається в аспірантурі і розробляє систему управління даними вступників в університет. Іванові було потрібно кілька людей, зацікавлених допомогти в написанні проекту на волонтерських засадах: «OpenSource проект у Львові шукає контрибуторів». На публікацію відгукнулись люди з усієї України, значна частина з яких — початківці, проте немало зголосилось і досвідчених програмістів. Це дало мені надію, що не все так зле. Врешті, зараз бачимо значну кількість волонтерських рухів на зразок розробки i-government чи управління артилерійським вогнем.

В нашій галузі кожен день без руху вперед — це вже рух назад, тому сказати «я вже й так заробляю незле» — це вельми оманливий шлях. Багато програмістів не бачать сенсу у неоплачуваній діяльності, проте я схильний думати, що навіть якщо ми так і залишимось «Outsource Valley», то рейти в місто, де є профільне ком’юніті, де є профільна конференція, де є спеціалісти, які адоптають JSR, будуть вищі, ніж в місто, де єдина перевага — це десяток радянських вузів.

Кількість нових проектів в країну, де є джава чемпіони чи MS Tech гуру, буде більша, ніж кількість проектів у країну з дешевим пивом. Нам потрібно думати в більш глобальних масштабах, ніж просто 20% надбавки до зп.

Звичайно, не всі мають можливість готувати доповіді, писати великі статті чи контрибутити в опенсорс, проте чому не спробувати найти щось зручне для себе? Наприклад, написати кілька абзаців на ДОУ чи в блог місцевого JUG займає не так багато часу, прийти раз на місяць і обговорити з колегами по цеху за пивом існуючі технічні рішення нескладно, додатись в нашу групу і запостити профільну новину — секундна річ ☺

Насправді тільки активність самих розробників дозволить запускати нові стартапи та створювати інновативні проекти, адже компетенції нам вистачає. Рано чи пізно ми змушені будемо це робити, якщо не хочемо загубитись на фоні сусідів.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному0
LinkedIn



61 коментар

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Є питання, яке на перший погляд є «оффтоп».
За покликанням я — моделюю світ, який мене оточує.
Тому останні 15 років — бізнес-консультант з оптимізації бізнес-процесів.
до того з 1995-го: програміст, рекламіст, маркетолог, розробник ТЗ для ПЗ для типографії....

На мою думку, написання софту для підприємства базується на попередньо стандартизованих бізнес-процесах. Інакше — це буде вимушена гра під назвою «два в одному».
.
Так от. Зростання ІТ є. Не бачу такого ж шаленого попиту на послуги фахівців з БП, а він мав би бути таким же, як і ІТ-попит. Чи нам дають тільки кодувати? А до творчої частини не допускають?
можете пояснити?
.

Наразі користуюсь винятково англомовними ресурсами. Україномовний аналог хабру — це було б круто, я б писав статті, хоча читав би мало, бо хабр — це ресурс для тих хто не знає англійської або мовних задротів.

Зараз веду свій блог, але писати на портал — це було б крутіше.

А можна лінк на блог? я додам його сюди subreader.co

На ДОУ было несколько англоязычных технических статей:
dou.ua/...​ty-in-embedded-solutions
dou.ua/...​-low-mem-embedded-system
так что иногда можно и нам присылать

це не робить погоди

Звісно, наразі ось. Але планую переїхати на blogger, оскільки там є купа додаткових можливостей, як почну туди дописувати відправлю посилання.

є таке, тільки не дуже живе — незручно писати і незрозуміло, ну і цими речами треба займатись — активно шукати авторів

То відмазки

це ж не мій ресурс щоб розвивати :) а тексти я б міг туди ріпостати свої але справді незручно

Українське ІТ-середовище зародилося років 20 тому в певній мірі випадково без жодного підґрунтя (якщо таким не вважати купу малооплачуваної робочої сили з інженерною чи фізико-математичною освітою).

Ну це чуть занадто. «Ми не мали поняття про computer science»:)))) Ви прямо опустили Україну до якоїсь африканської країни. Ви знаєте, що радянські малі комп’ютери(персональні ПК) проектували в Києві, згодом в 80-х союз явно уже не встигав за заходом, тож перейшли на копіювання американських розробок зокрема Інтелу , але щоб скопіювати треба було добре розібратися з технологіями, будовою мікропроцесора, якщо не помиляюся навіть львівський електрон випускав на переломі 80-х-90-х років ті ж таки комп’ютери принаймні здається я щось бачив під їхньою маркою колись давно на звалищі старої техніки:), були заводи які випускали і ще навіть щось випускають з мікроелектронікою, яку потрібно було програмувати -це що не computer science?.

Ще на початку 90-х на тих комп’ютерах навіть щось робили, вчилися,програмували на бейсіку, особливо довго вони прожили в школах і в універах:). У нас тоді уже було маса технічних спеціальностей по автоматизації де вчили те ж таки програмування, згодом їх звичайно побільшали. Тобто база була і то серйозна. Першими українськими програмістами були переважно колишні радіолюбителі та викладачі університетів, науковців, частина правда втікла за кордон, а решта змогла щось зробити і як на мене єдине що справді серйозно зупинило деградацію і дало новий ріст — це відкритість зв’язків з усім світом, що прийшло з незалежністю, але найголовніше — це Інтернет, без останнього були б ми в глибокій ж...

ну був такий анекдот що в СССР по статистиці 5 пар шкарпеток на душу, а на ногах тільки по одній. Навіть зараз ми досить сильно відстали від європи/штатів в плані розробки технологічних продуктів, а в кінці 80-их початку 90-их ми випускали пошуки і спектруми, і програмували на перфокартах або в кращому випадку на бейсіку.

проблеми дійсно були з відставанням бо йшов час на копіювання, потім на випуск, випускали це все малими партіями і коли воно взагалі застарівало, але це наша історія якою можна гордитись, бо на той час Київ був серйозним комп’ютерним центром. Тодішня ситуація з комп’ютерною технікою нагадує ситуацію з сучасними книгами з програмуванню, коли підручник на заході видадуть книга по суті уже застаріла, а коли її перекладуть і випустяь то проходить ще 3-5 років, коли технологія уже часто зазнає значних змін. Хочем менше відставати треба підтягувати ангілйську:)

то в чому серйозність компютерного центру коли

йшов час на копіювання
?

Взагалі-то спектруми випускалися трохи західніше, а професійно програмували зовсім не на бейсіку. Піратство процвітало ще в СРСР і свіжі засоби розробки сюди потрапляли із запізненням в кілька місяців. Інше питання, що місцевий ринок споживачів ПЗ був ніяким — то вже культурна особливість.

Спасибо за статью, очень интересно.
Пара замечаний:

Більше того, цілком реалістичний сценарій, коли Китай посуне Індію на ринку аутсорсу.
Не уверен по двум причинам.
1. В Индии английский более распространен и я не слышал про политику насаждения английского в Китае (возможно она и есть).
2. Китай — автократия, Индия — демократия. Для Китайской КомПартии важна управляемость системы, дать прямой доступ к миллионам программистов, по моему мнению, не лучшая идея. Скорее Китай сам трудоустроит на своих военных, энергетических проектах миллионы своих программистов. По-моему мнению, Китай скорее пойдет по пути Японии, Кореи и других азиатских тигров, которые сами эксплуатируют свою рабочую силу, а не экспортируют ее в “сыром” виде.
.
проте зважаючи на те, що тема українського хабру періодично зринає в дискусіях, впевнений, це лише питання часу.
Как активный писатель на хабре (как свои тексты = вот, вот, вот, так и переводы = вот, вот. Всего около 20 текстов и порядка 1.000.000 просмотров)
выскажу свое мнение — этого не произойдет. Возможен русскоязычный проект, который будет рожден в Украине и вытеснит хабр. Но не вижу возможности для своего мягкого лампового укрохабра.
1. Большая часть украинского IT говорит на русском языке.
2. Русскоязычный мир в 5-10 раз больше, чем русскоязычная часть Украины.
.
От себя добавлю, что я бы участвовал в JUGKharkiv с главной целью — обзор рынка труда напрямую, через общение с программистами. Так как процедура поиска работы в последнее время (для меня лично) предельно усложнилась из-за невозможности выйти на технических спецов напрямую (что бы узнать характер задач и технические вопросы проекта) и пробиться через стену ничего не понимающих в предметной области HR-специалистов.

У Юры Паламарчука, например, на ДОУ тоже порядка миллиона просмотров (975 164 точнее).

Не уверен по двум причинам.
1. В Индии английский более распространен и я не слышал про политику насаждения английского в Китае (возможно она и есть).
2. Китай — автократия, Индия — демократия. Для Китайской КомПартии важна управляемость системы, дать прямой доступ к миллионам программистов, по моему мнению, не лучшая идея. Скорее Китай сам трудоустроит на своих военных, энергетических проектах миллионы своих программистов. По-моему мнению, Китай скорее пойдет по пути Японии, Кореи и других азиатских тигров, которые сами эксплуатируют свою рабочую силу, а не экспортируют ее в “сыром” виде.
погоджуюсь тому сценарій можливий але не обовязково реалізується
Как активный писатель на хабре (как свои тексты = вот, вот, вот, так и переводы = вот, вот. Всего около 20 текстов и порядка 1.000.000 просмотров)
выскажу свое мнение — этого не произойдет. Возможен русскоязычный проект, который будет рожден в Украине и вытеснит хабр. Но не вижу возможности для своего мягкого лампового укрохабра.
1. Большая часть украинского IT говорит на русском языке.
2. Русскоязычный мир в 5-10 раз больше, чем русскоязычная часть Украины.
Ну ресурс аля хабр в Україні був би багатомовним українська російська англійська. Такі ресурси зявляються не тільки через мовну єдність як в росії але й через регіональну. Наприклад ДОУ тут поплярне бо нам всім цікаво читати про локальні новини, якщо б хлопці з луксері чи вювдл писали технічні тексти на якомусь українському ресурсі то ресурс став би популярним

Нужно менять систему образования. Человек после 5 лет в техническом вузе мало что может и умеет. Нужно и повышать качество образования, и делать его более практичным, чтобы выпускники могли сразу получить работу

Прочитав. Сижу думаю — «що ж це в мене випирає?» А точно, це ж моє ЧСВ =).

А по темі — проблема українського айті 1 — еміграція. А її причини ми всі знаємо.

P. S. До речі мій ява блог в топ-3 на хабрі =). Але я на ньго підзабив у звз’язку з подіями.

пиши локально, розкрутимо, потім добавимо ще один так і хабр мігруємо))

А зачем нам Интел и Гугл? С России надо брать пример, а не с Польши (если быть аполитичным). Нужны свои продуктовые компании и бренды и их успешное ИПО, как Яндех, Майл.ру, вконтакте, лингво или Касперский.

На России есть (был? я не в курсе последних изменений) и Интел и Гугл. Так, между прочим. У Интела на России есть (был?), между прочим, настоящий жирный R&D офис в Новосибирске, в отличии от той же Польши, где идёт разработка open source и «простого», не особо наукоёмкого софта.

Навіть якщо допустити що росія рухається в правильному напрямку. Казати рівняйтесь на росію це все одно що казати рівняйтесь на штати. Ми не можемо — ми інша країна схожа на Польщу на білорусію на чехію, не на індію росію чи штати

Причём тут равнение на кого-то? Как создать много высокотехнологичных рабочих мест? Ваши предложения?

Побороти корупцію, зробити нормальні податки, стимулювати ІТ? Вам потрібно ще порцію популізму?
Я і не намагаюсь створити робочі місця, лиш висловив думку що у нас всі чекають чогось, то держава має щось зробити то аутсорсери то айтігіганти прийти, то людина яка написала статтю має сказати що робити щоб були робочі місця. Нема цього і може і не буде. Можна звалити в далекі чи близькі країни, можна розвивати себе персонально без розрахунку на миттєву фінансову віддачу, а можна працювати як працюєш, зп і так непогані в галузі.
А ви зразу

Как создать много высокотехнологичных рабочих мест?
Я немаю таких повноважень в країні щоб виріщувати такі питання
можна розвивати себе персонально без розрахунку на миттєву фінансову віддачу
Это правильно. Но на это способны единицы, все большинство предпочитают жизнь в форме овощей, достаточно почитать основной форум ДОУ, чтобы сделать такой вывод.
Я немаю таких повноважень в країні щоб виріщувати такі питання
Вы же хотите поднять уровень ИТ? Саморазвитие отдельных людей никак не поднимет уровень ИТ в масштабах страны.

Я тому й написав

написати статтю, яка, можливо, змусить одну-дві людини задуматись і спробувати щось нове, докласти більше зусиль чи просто стати більш відкритими.
Вы же хотите поднять уровень ИТ? Саморазвитие отдельных людей никак не поднимет уровень ИТ в масштабах страны.
все відносно, людина тут людина там, десь пощастило десь співпало і може буде якийсь толк. Принаймні треба робити те що в наших силах.
В історії нашої конференції є цікавий випадок — в 13 році в нас був спікер, який тоді вперше приїхав до Львова, йому дуже сподобалось. Тепер його компанія аутсорсить на львівську Логіку, цілком можливо наша конфа посприяла створенню у Львові з десяток робочих місць, а спонсорський внесок логіки вернетьься їй сторицею в прямому розумінні.
А так би той замовник аутсорсив можливо в Києві а може й в Білорусії

Нам на Россию равняться не как, не потому, что политика мешает. )) А потому что слишком они далеко погрязли в успехах. )) Посмотрите чьи программеры там лидируют у нас на топкодер или кодфорс. Продуктовые компании — это преддверие мини Кремниевой долины. А вы говорите о примитивной выкачке мозгов Интелом или еще там кем-то. Платят зарплату, получают миллионы от идей.

Все перечисленные компании (кроме возможно лингво, но я так не думаю :) ) щедро финансировались государством и рассматривались как «их ответ дядюшке Сэму» и являлись (являются) элементы нац. безопасности Рос. федерации. И это абсолютно оправдано с т.з. таки политики :) , которую проводит, или хочет проводить Россия (и Китай кстате), и далеко не факт, что именно такие продукты нужны Украине или Польше.
Есть еще один фактор: наша провинциальность в мире IT. Как бы мы не гордились успехами украинского аутсорса, или соответственно индусы и поляки — своими, задайте себе вопрос: покупая ПО скажем хотя бы за 200 уе, Вы предпочитаете чтобы на лицензионном соглашении был нарисован логотип Интела, Гугла — или мумбай софт инкорпорейтед? Именно через такие тенденции продукт, который я развивал в конце 90-х, в конце концов сменил украинскую прописку на германскую :( И тут даже (о чудо!) справедливыми законами и (такого быть не может!!!) разумными нардепами делу не очень поможешь: чтобы быть жентельменом, нужно, как говорят англичане, чтобы ваш папа, и его папа, и его папы папа, и так до десятого колена, тоже были жентельменами.

ну тільки все одно треба щось робити для того — врешті є саксес сторі. Максімайзер, Вювдл, ТОА

А никто и не отрицал, что военка двигатель прогресса. Тот же интернет возник похожим путем, про ФБ и Гугл просто молчу. )

А с этим никто и не спорил.

Пример небольшого государства, что финансирует подобные разработки — Израиль.
Израиль финансирует подобные разработки по той же причине, по которой его медицина — передовая в мире: они уже 50 лет на линии огня и в м-м-м крайне недружелюбном окружении, в т.ч. и на сессиях ООН. Может и мы через 50 лет поумнеем :(
Есть еще пример небольшого государства — Армения, которая «подобные разработки» проводила в 90-х на заказ и за бабло вяликого соседа. Я хочу сказать, что в условиях возрожденного «биполярного мира» и нашего раззвиздяйства совсем не факт, что разработав сопсный Гугль, оно будет работать именно на Украину :) менее менингитно пользоваться оригиналом, ну или Яндексом. Я лично был бы рад, если бы мы как страна разобрались со своим «електронним урядом» хотя бы на уровне Эстонии, или с оцифрованным кадастром земель и пр. менее космическими задачами.

Виктор, мы ее волонтируем :) бля буду :8)

Тут ты очень не прафф :( - не три и далеко не копейки, но по НДА я могу трепацца аж через 4 года :8)

Рівнятись на Росію мабуть не варто, навіть на Китай не варто я гадаю... Ці всі тоталітарно авторитарні режими до добра не доведуть

Якщо індійські програмери такі розумні, то де вони? community.topcoder.com/...stat?c=country_avg_rating

там Україна вище Штатів — не думаю що це репрезентативно

Минуточку ... Сундар гражданин Штатов, рожденный в Индии, но получивший образование в Стенфорде. Так что никакой он не индус. Такой же как Сергей Брин русский.

School
Pichai completed his Class X at Jawahar Vidyalaya school located in Ashok Nagar, Chennai, and completed the Class XII from Vana Vani school located in the IIT campus, Chennai.[14][15]

Graduation
Pichai earned his degree from Indian Institute of Technology Kharagpur (IIT KGP) in Metallurgical Engineering.[16] Sundar’s professors at IIT recommended he pursue a PhD at Stanford University, but he decided to pursue MS and MBA degrees instead.[citation needed]

Post-graduation
He holds an MS from Stanford University in Material Sciences and Engineering and an MBA from the Wharton School of the University of Pennsylvania,[17] where he was named a Siebel Scholar[18][19] and a Palmer Scholar.

А теперь задайте себе вопрос, получил бы этот так называемый индус эту должность, не имея стэндфордского образования и не имея американского гражданства (зеленой карточки)?

розумний індус закінчує індійський вуз, це сформована індійською культурою і освітою людина. Його подальша карєрна доля це те що закладалось тих 22 роки в Індії, він ж не в 6 років виїхав, і навіть не в 16 після школи.

то побачимо там Краків, а у ньому — Гугл, Оракл, Інтел та інші, справді технологічні компанії.
Intel Technology Poland Ltd. находится в Gdańsk.
Чому ж Польща, яка не була схожою на ІТ-гіганта і яка відставала в багатьох розуміннях від, власне, українського ІТ, врешті опинилась у кращій ситуації?
Тема не раскрыта совсем. Проблема в том, что популисты у власти не могут хоть раз в жизни сдержать слово и нет ни одного человека среди депутатов, который бы хоть как-то понимал потребности высокотехнологичных инвесторов. Один треплет о привлечении инвестиций и создании сотни тысяч рабочих мест, другой в это время делает всё, чтобы было невыгодно инвестировать в Украину, где риски и так зашкаливают. Классическое бла-бла-бла. Ситуация с той же Польшой — решение лежит на поверхности и поляки его ни от кого не прячут, просто возьми и скопируй подход, большего не надо, изолируй бизнес инвестора, чтобы он по-меньше сталкивался с украинскими реалиями, пока идёт реформация. Сделайте налоговые льготы в реальном роудмапе, чтобы инвесторы могли видеть и прогнозировать расходы... дайте инвесторам возможность заработать и окупить создание офиса в Украине сейчас, всё остальное будет потом.

Ви праві, але суть не в тому чому так сталось, а в тому що це вже є. Оракл і Гугл там а тут Люксофт і Іпам. Тож стоїть питання, а що далі? Аутосорс в дешевому/середньому ціновому сегменті(що не так і зле) чи якась еволюція, і якщо еволюція то яким чином? На державу(і відповідно прихід ІТ гігантів) та аутосорсерів я б не покладався, тож лишаються тільки програмісти. Врешті волонтерські проекти реалізовуються, тобто шанс в тому напрямку є.

Ви праві, але суть не в тому чому так сталось, а в тому що це вже є.
Если не понять причины почему так произошло, то дальше так и будет происходить.
Аутосорс в дешевому/середньому ціновому сегменті(що не так і зле) чи якась еволюція
Это монополистическая стагнация. Затем упадок. Многие восхищались 5 лет назад Украиной, что это жемчужина ИТ в восточной Европе, сейчас это уже не так, время потяряно, потенциал растрачен.
Врешті волонтерські проекти реалізовуються, тобто шанс в тому напрямку є.
Я не вижу, если честно, как волонтёрские проекты могут повлиять на глобальные тенденции, происходящие в стране. Вы же сами в статье привели четыре человека, которые по вашему выделяются из общей серой массы, как они способны повлиять на ИТ рынок Украины? Никак, это капля в море, которая даже не создаст колебаний воды, не говоря уже о волне.
Можна згадати, наприклад, Артема Білана — його значний вклад в опенсорс від Pivotal (найвідоміший їхній продукт — фреймворк Spring) підштовхнув компанію взяти Артема в штат, і тепер він — єдиний працівник Pivotal в Україні.
Текущее местоположение: Huntingdon Valley, Pennsylvania. Со мной была идентичная история. Они все идентичны и судьбы пишутся как под копирку.
На державу(і відповідно прихід ІТ гігантів) та аутосорсерів я б не покладався, тож лишаються тільки програмісти.
Абзацем выше я привёл пример, почему не стоит надеяться на программистов. Это обычный ресурс, ценные ресурсы вывозятся, новые на их месте не появляются в достаточных количествах, чтобы организовывать добычу и использования этих ресурсов в больших масштабах, нежели группой по 1-5 человек. Ради 10-20 человек по всей Украине Intel (можно вписать вместо любую высокотехнологичную компанию) в Украину не прийдёт, не тот объём. И не те условия в стране, чтобы можно было открыть филиал и начать с массового привлечения толковых студентов и их обучения под себя. Такой филиал будет убыточен лет 5 и государство должно сделать всё, чтобы инвестировать в этот филиал было хотя бы выгодно, я уже не говорю об отсутствии рисков и стабильности.
Если не понять причины почему так произошло, то дальше так и будет происходить.
Так і є більше того так воно і буде — далі аутсорс далі корупція в державі і т.д.
Але це не означає, що не можна сісти написати утиліту — ради мистецтва, а не ради мільйонних інвестицій. Це доволі ортогональні речі.
Я не вижу, если честно, как волонтёрские проекты могут повлиять на глобальные тенденции, происходящие в стране. Вы же сами в статье привели четыре человека, которые по вашему выделяются из общей серой массы, как они способны повлиять на ИТ рынок Украины? Никак, это капля в море, которая даже не создаст колебаний воды, не говоря уже о волне.

Це піднімає технічний рівень, популяризує, дає авторитет, навіть віру що можна щось писати на внутрішній ринок. Це саме те що не вимірюється грошима.
Чотири людини це навтіь не всі які я знаю, всього лиш вибрав яскраві і думаю маловідомі приклади.

Абзацем выше я привёл пример, почему не стоит надеяться на программистов. Это обычный ресурс, ценные ресурсы вывозятся, новые на их месте не появляются в достаточных количествах, чтобы организовывать добычу и использования этих ресурсов в больших масштабах

Не мета залучити гугл — це вже мабуть пізно, мета щоб наша компетенція генерувала не тільки аутсорс, а більше сет дрібних добре відомих програм, власне програм — це дає імя і впізнаваність українському бренду — це дозволяє залучати замовників на кращі рейти, стартувати нові компанії, появлятись справжнім контракторам і консультантам.

Власне мені здається що в нас як мед так ложкою, як пишемо продукт так не менше гугла, а фріваре, опенсорс, робота задурно — то це вже ні.

Але це не означає, що не можна сісти написати утиліту — ради мистецтва, а не ради мільйонних інвестицій. Це доволі ортогональні речі.
И какой от этого выхлоп?
Це піднімає технічний рівень
Не делайте мне смешно.
популяризує, дає авторитет,
No way.
навіть віру що можна щось писати на внутрішній ринок. Це саме те що не вимірюється грошима.
И толку?
а більше сет дрібних добре відомих програм, власне програм — це дає імя і впізнаваність українському бренду
Уже было, этот путь пройден и профукан.
це дозволяє залучати замовників на кращі рейти, стартувати нові компанії, появлятись справжнім контракторам і консультантам.
Вы чего-то не понимаете, рейт не зависит от места прописки, а только от технического бекграунда и востребованности. О каком высоком рейте может идти речь, если конкуренция идёт в нижнем ценовом сегменте формошлёпских работ? Быть лучшим среди худших — то ещё призвание.
появлятись справжнім контракторам і консультантам
Это личная заслуга этих людей.

Я не поділяю вашу точку зору теж :)

Оракл і Гугл там а тут Люксофт і Іпам.
Справедливости ради, Люксофт и Ипам в Кракове тоже есть. И аутсорсят поляки в дешевом/среднем сегменте так же, как и мы

есть, только по другим причинам.

тонко підмічено))

запускати нові стартапи
Количество «стартапов» не зависит от уровня разработчиков.

Скоріше залежить не тільки від рівня. І комунікація якраз піднімає не тільки рвень технічний, а й будує звязки. Спрощуючи. Я написав наприклад утиліту. Маю знайомих сто на люксі і серві. І оп вже є 10 тисяч юзерів.
Написав укрхабр виклав на доу і оп 10к хітів. А чекати поки держава зробить акселератор — це тупик

Хотите поучаствовать в стартапе? На условиях волонтерской поддержки студенческому проекту в It Hub NURE требуется профессиональная помощь Архитектора, Ведущего программиста, QA, UX-дизайнера. Разрабатывается Web-service, хостинг в облаке, нагрузки, сложный интерфейс.
За деталями и обсуждением условий сотрудничества обращайтесь ко мне лично.

Дякую, мені цікаво, але я вже й так залучений в багато різних ініціатив. Можливо іншим разом

Підписатись на коментарі