«Це невідворотна еволюція суспільства». Чому нам не оминути нових податків та куди вони підуть

[Про автора: Іван Лешко — VP Client Success в SoftServe, працює в ІТ-індустрії вже більше 13 років, за які пройшов десятки різних проектів від інженера до керівника бізнес-вертикалі. Останні роки повністю сконцентрований на роботі із клієнтами та розвитку ІТ-індустрії]

Український айтішний офшор — до нескінченності. Ну що, друзі, пригорає від заяв нового прем’єр-міністра і команди? А ви думали, далі буде стабільність?

Прем’єр-міністр Олексій Гончарук презентував план створення Фонду розвитку людського капіталу для IT-галузі, який би керувався самою галуззю. І в першу чергу наголос стоїть саме на створенні фонду, а не піднятті податків. А от фонд наповнюватимуть із кількох відсотків додаткових податків до ФОП ІТ. Кошти цього Фонду підуть на галузь освіти (стипендії для студентів, гранти для молодих вчених і створення освітньої інфраструктури).

На додаток голова податкової служби Сергій Верланов розказав, яким чином пропонується ввести спеціальну опцію оподаткування для ФОП в IT-галузі. Окрім теперішнього 5%-го єдиного збору, 1,5%-го військового збору та ЄСВ з двох мінімальних зарплат, передбачається введення збору на розвиток людського капіталу: 2020 — 1%, 2021 — 2%, 2022 — 3%, 2023 — 4%, 2024 — 5%. А тепер жуємо деталі.

Image source

Поточна ситуація

Наразі в Україні є два законні способи для компаній мати найманих працівників: офіційне працевлаштування і 40% податків із кожного працівника або ж ФОП група 3 із 6,5% податків. Звичайно, усі йдуть шляхом менших платежів і обирають ФОП. І от відколи з’явились ФОПи і до сьогодні стався неабиякий прогрес. Як ви думаєте, скільки ФОП третьої групи існує в Україні на сьогодні? — 500 тисяч. Півмільйона українців обрали платити невеликі податки та вимагати багато змін і хороших шкіл для своїх дітей чи рівних доріг для кредитних Rav4.

Але водночас Україна є гравцем на світовому ринку, адже ми обрали рухати країну ближче до Заходу (чи не обирали таке? і замовлення для ІТ приходять із Азії?). А що ж твориться на Західній світовій арені? — А там є МВФ, який вправно керує світовою економікою. Стосовно цієї організації я багато говорив раніше, але є одна незаперечна істина: ще від часів Кучми вони почали перебирати на себе контроль над Україною за допомогою грошових потоків. Кінцева ціль — привести Україну хоч до якогось прийнятного середнього рівня на світовому ринку. Відповідно, вони катком накочують західні правила гри. А там, на Заході, усі справно платять 40%+ податків і ніяк не можуть зрозуміти, чому в Україні такий податковий рай. Тому це питання часу, коли вони все-таки доб’ються ліквідації 3-ї групи ФОПів. А повірте, вони свого завжди досягають.

Навіщо нові ІТ-ФОПи

Виведення ІТ ФОПів у окрему групу — це своєрідний пілотний експеримент для теперішнього уряду. Взяти 160-180 тисяч із 500 тисяч ФОПів і відокремити в групу 5 із новим оподаткуванням. Зрозумілішою для айтішника мовою: написати клієнту PoC із трьома клікабельними скрінами; якщо клієнт апрувне, тоді допиляти ще трохи бекенду і викотити на MVP в клауд.

Відповідно, 5-та група ІТ ФОП — це MVP для цілісної ліквідації третьої групи та наближення України ще на крок до західних стандартів. Саме тут поки, будь ласка, не зачіпайте питання, а де ж західні стандарти життя. Про це трішки згодом.

Чому саме ІТ обрали для MVP

А чому б і ні? Короткий екскурс у те, яким чином відбуваються базові процеси в цьому світі.

Кілька місяців тому всі ми спостерігали, яким чином США почали нагнітати події навколо світового договору про роззброєння, а саме балістичних ракет середньої дальності. Було багато заяв і обговорень, потім звинувачень, а потім США в односторонньому порядку вийшли із договору про роззброєння. Усе було б нічого, але через три тижні після офіційного виходу із договору вони запустили тестову ракету. Мораль цієї історії така: вони точно не зробили цю ракету за три тижні, її потрібно будувати багато років. Просто прийшов керівник, якому вистачило сталевості його куль, щоб зробити ракету публічною.

А тепер повертаємось до наших реалій та податків. Невже ви думаєте, що теперішній кабінет міністрів чи навіть сам президент розробили цю ініціативу за три місяці? — Авжеж, ні. Роботу почали вести ще задовго до цих зустрічей і заяв, у багатосторонньому колі за участю ІТ-компанії, лобістів у ВР, усіляких там третіх замісників міністрів, голів кластерів і так далі.

Чи могло воно трапитись ще за минулої влади? — Авжеж, могло, але була тисяча і одна причина, чому того не трапилось. Тому якщо ви звинувачуєте 73% відсотки в поганому виборі — то справа далеко не в цьому. Є невідворотна еволюція будь-якої держави чи суспільства незалежно від того, хто зараз відіграє роль front page.

Отже, ФОП ІТ обрані для MVP саме тому, що ця галузь найбільш прогресивна та активна в Україні. Саме тому, що ще у 2014 році KPMG спрогнозували $3 мільярди на 2019 рік і не помилились. Саме тому, що при теперішніх 180 тисячах ІТ-працівників ми приносимо в Україну три мільярди американських грошей, а через 10 років приноситимемо 10 мільярдів. Кількість працівників повинна зрости до 700 тисяч, а де їх взяти, якщо, наприклад, навчальна база така сама, як і 20 років тому?

Як це буде

Пам’ятаєте історію про балістичні ракети? — Так от, закон про п’яту групу для ІТ пишеться вже достатньо довго, і там є дуже добрий прогрес. Офіційна презентація — це просто оголошення про новий договір. Поки ніхто не знає деталей, але все навколо обростає здогадками та чутками. І тут я погоджуюсь, що комунікація в такий спосіб — це паршиво, але я не можу навести жодних прикладів, коли б державні чиновники вирізнялись умінням комунікувати. Спершу має відбутися кампанія із деталями та поясненнями, а вже потім оголошення. Тому презентація — це не більше, ніж заява про те, що у нас сталеві кулі і ми готові вивести це в публічну площину.

Читаючи коментарі, я побачив багато людей, які запитували щось на зразок: а чого інженера Петра запросили на презентацію, а мене ні. От, власне, задумайтесь, чому і хто напише правила гри для нас. Якщо у вас є дійсно класні і конструктивні ідеї, то якщо ви їх винесете кудись далі за коментарі у Facebook, то, можливо, і жити стане краще.
Наприклад, чи погодитесь ви платити +5% податків, якщо законодавчо нас введуть у штат як звичайних працівників? — А це вже цікавіше — мати законні трудові відносини із компанією. Ми зможемо не тільки печиво і каву вимагати, а набагато більше.

А якщо в цей закон прописати, наприклад, умови про те, щоб більше не було спроб перевести айтішника в категорію 40% податків на найближчі кілька десятиліть? Решту класних штук можете запропонувати самостійно.

Фонд людського капіталу?

Олексій Гончарук запропонував створити Фонд розвитку людського капіталу для IT-галузі, яким би керувала сама галузь. І тут інтернети вибухнули: знову чиновників найняти, знову пенсіонерам на пенсії, знову і знову. Але ж пацан сказав — пацан зробив, хіба не таке гасло наш президент оголосив ще під час виборів (чи не так, 73%?). Тому тепер залишається лише знайти людей із ІТ-галузі, хто б очолив ключові процеси в цьому фонді.

В Україні є близько 2 тисяч ІТ-компаній. Усіма ними керують кваліфіковані менеджери, які дуже добре вміють рахувати гроші (ну погодьтесь, що ви точно чули скарги на те, що комусь недоплачували $100, бо бюджету не було). Якщо ті скупі менеджери зуміли вас мотивувати і не дати зайву сотню, то, можливо, вони зможуть так само зробити із ІТ-фондом.

Є дуже хороша книжка Адріана Сливоцького «Давид перемагає», де він описує критерії успішних країн та компаній за усю історію нашої цивілізації. І один із критеріїв, який він виводить, — Frugal. У перекладі на українську мову — це щось близьке до «заощадливість». Тому я б запропонував назвати цей фонд Frugal. Хоч уряд обрав пафосну назву — IT Creative.

Інвестиції в майбутнє

Особисто я вже другий рік маю неабиякий челендж — знайти школу для своїх дітей. І мені точно не хочеться відправляти дітей у щось на зразок Кловського ліцею. А якщо глянути в іншому напрямку, то останні кілька років я читаю лекції та вчу студентів в українських університетах, і мені весь час сумно. Сумно від державних та приватних шкіл, сумно від совкового присмаку, і я з цим борюсь. Водночас я мав змогу бачити, як працює освітня система в США чи Британії, і вони далеко попереду. Чи хочу я майбутнього для своїх дітей тут, в Україні? — Авжеж, хочу. Що мені для цього потрібно зробити? — Перевернути світ.

Уявіть, у 2020 році податкова збере у фонд $20 000 000 (двадцять мільйонів доларів). Куди їх подіти? Взяти 10 найкращих вишів України і роздати по 2 мільйони кожному. Допоможе? — Хтозна. Чи, може, закотити паті на 180 тисяч чоловік десь в Одесі? А, можливо, відкрити в Україні філію британського коледжу чи школи. Влаштувати конкурентне середовище для боротьби за стипендії, заснувати нові кафедри в університетах чи, може, навіть цілий новий університет.

Особисто я б написав апку (можливо, навіть прикрутив блокчейн), де б усі члени фонду мали право подавати проекти для інвестицій. Уявіть собі, ви маєте класну ідею стартапу і ви можете отримати чек не на 10 тисяч гривень, а на сотні тисяч доларів.

Мені не вистачає грошей

Ну, коли вже вас переповнила злість, що я топив за Петра, а зараз намагаюся пояснити те, що робить Володимир, логікою. Незалежно від того, хто грає роль front page, еволюція суспільства мусить відбуватись.

І на кінець: індексація зарплат в ІТ галузі 11%+ рік до року. А із новими податками буде 10%+. Зрада чи еволюція — вирішувати вам, але я б все-таки написав апку для фонду для збирання інвестиційних ідей.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU