Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Онлайн vs Офлайн. На зорі освітньої революції

[Про автора: Яків Крамаренко — CEO в Automician, тренер і автор ІТ-курсів з 8-річним досвідом в ІТ, з основним фокусом на автоматизації «тестування веб додатків і сервісів», побудові QA і Software Development процесів]

Будь-які ресурси навчання в певний момент мають ставати «незалежними від викладачів» — перетворюватись на книжки, відео-курси чи інші засоби передачі інформації. Тому що інакше — не ефективно. Будемо називати ці незалежні засоби підручниками 2.0.

Людина, професіонал своєї справи, може бути носієм знань, але не має витрачати свій час на їх ітеративну репродукцію. Адже цей процес можна «автоматизувати», розширити аудиторію потенційних учнів і підвищити його ефективність. От і вся мораль цього тексту :)

А тепер давайте почнемо дискутувати з контраргументами.

Мотивація?

Класична відмазка «книжка ніколи не навчить краще, ніж людина» — застаріла. Ми живемо в час, коли немає нічого неможливого. Згадуємо також, що люди схильні, на відміну від роботів, помилятись.

Так, часто людям потрібен індивідуальний підхід — але це «костиль», у якого ноги ростуть від прогалин в базовій освіті людей — як в технічному плані (логіка, аналітичне мислення), так і психологічному (мотивація, цілеспрямованість тощо). І не думаю, що в наші часи в першу чергу варто орієнтуватись на наших дорослих бовдурів. Ми живемо в епоху, коли складність світу росте експоненційно, а наше розуміння його далеко відстає. Гарний цьому приклад — кількість даних, яка росте з кожним роком і яку людство не встигає обробляти, що може стати реальною проблемою.

Єдиний шанс наздогнати — це щось кардинально змінити в підходах пошуку рішень. Нам потрібні інсайти і відкриття. Але хто їх буде робити, якщо кадрів катастрофічно не вистачає? А наша система «підвищення кваліфікації дорослих балбесів» не дає своїх плодів... І проблема не тільки в освіті, а і в тому, де вона зосереджує свої зусилля. Проблему треба вирішувати в корінні, а не тільки боротись зі симптомами.

Навчимо дітей базі, і вони перевернуть світ. Вже зараз у нас з’являються системи самонавчання дітей (під наглядом «модератора»), коли вони за допомогою ресурсів інформації інтернету проходять шкільну програму набагато швидше, ніж їхні «колишні однокласники». Щось схоже, до речі, стає доступним в Україні і для дорослих.

Чомусь такі «діти» не відмазуються ще одною популярною собі-в-першу-чергу-побрехенькою — «Я не такий як інші, я не можу вчитись сам, мені потрібні курси, викладач». Всі такі відмазки — вигадки. І я знаю це по собі, адже сам був таким по «своїй природі». Згадуючи шкільні роки і геймінг, університет і просто вільне ледарювання, випуск і ночі аніме, розумію, що без репетиторів в школі, перездач в університеті, бідності самостійного життя після випуску — навряд можна було б «вибитись в люди». Завжди потрібен був хтось чи щось, хто дасть копняка під зад. Певною мірою, це залишилось і зараз, просто тепер я себе не обманюю. І змушую себе робити «як ефективно і тому правильно», а не як «хочеться моїм тарганам» — пам’ятаючи про те, скільки я втратив часу, поки чекав цих копняків від простору.

Відповідальність?

І це обман, що «прокрастинаційна природа» є єством людини. Вона є наслідком тих самих дірок в базовій освіті. Не знаю, вже й кому за це дякувати — школі, батькам чи... Та ок, вистачить відмазуватись — собі, звісно.

Все це я веду до того, що так, нехай ідея «на курсах мене викладач навчить» та їй подібні здаються заманушними, і це є доволі «робочою» версією, але повірте, точно не самою ефективною. Як мінімум, в перспективі. Та й вірити тут не треба, просто погляньте довкола на рівень випускників більшості курсів. Так, є приклади якісних офлайн курсів, але вони не піддаються масштабуванню. Хороших викладачів не наклонуєш. І навіть у них не у всі дні «хороший настрій», і форма подачі матеріалу через людський фактор не завжди буде на вищому рівні.

Тому нехай у нас є куча перешкод на нашому шляху — наша лінь, відсутність мотивації і (поки що!) дефіцит якісних підручників 2.0, але давайте не обманювати себе, не перекладати все на «я не такий як всі», «мені потрібен особливий підхід», не сприймати «недосконалу реальність» за «так і має бути», а тримати ефективний курс на високу ціль.

Навчатись по підручникам 2.0 і створювати нові. І якщо попереднє по якимось причинам недоступне (поки що!) тут і зараз, тільки тоді (тимчасово!) використовувати живий ресурс для копняків під свій зад;)

Практика?

Ще раз, «живі» курси — не просто Зло:) Це в деяких випадках необхідне, але тимчасове Зло. Я всього лиш пропоную розбавляти його Добром і тримати курс на Світлу Сторону.

Навіть практика не має бути особливістю саме офлайн курсів. Ми ж недарма дописали до підручників — «2.0». В наш час є способи організувати ефективну практику, з передачою нюансів досвіду викладача — і без постійної живої присутності останнього. Це і адаптивне навчання, де носієм знань викладача виступає певного рівня «штучний інтелект», що видає учню нову інформацію, аналізуючи його попередні відповіді чи поведінку. Це і використання різного роду спеціалізованих чатів та Stack Overflow рішень для емуляції «підтримки викладача під час роботи над практичними завданнями». Це і самостійна перевірка учнями своїх рішень на базі свого роду FAQ для частих помилок і рішень. Це і peer-to-peer review, при якому студенти перевіряють завдання один одному. Остання техніка стає доволі надійною при її комбінації з тими ж FAQ/Stack Overflow. Доволі вдало peer-to-peer review реалізоване на exercism.io.

У дисциплінах, де необхідна фізична взаємодія з об’єктом досліджень, також вже працюють деякі рішення. Наприклад, в онлайн-курсі Embedded Systems від Техаського університету студентам висилають на дім плату з мікроконтролером, світлодіодами і т.п. Можливі навіть доволі екзотичні рішення, наприклад, використання доповненої реальності для реалізації справжніх онлайн лабораторних робіт. Такі лабораторки є одним з проектів нашої співпраці з освітньою ініціативою Educational Era.

Тому так, тренінги-практикуми, де по суті ми отримуємо платні консультації професіоналів в процесі набування практичного досвіду — це іноді важко замінити. Але тільки до тих пір, поки у нас немає достатньо ресурсів і вигоди, щоб автоматизувати цей процес передачі вузькоспеціалізованих знань/досвіду.

Соціальність?

Є ще один аспект курсів, який, на мою думку, ніяким чином їх не має виправдовувати, бо може бути організованим незалежно. Це фан. Як би там не було, але разом — веселіше, ніж весь час один на один з монітором. Але є способи повеселитись і без заносів за стіни живих навчальних центрів — починаючи від онлайн чатів, і, зрештою, закінчуючи «клубними» офлайн зустрічами своїх побратимів по навчанню одному предмету, модними сьогодні «мітапами», конференціями.


Ця стаття ставила за мету розкрити мотивацію до розвитку освіти саме в онлайн напрямку, не претендуючи на вичерпність. Дуже цікавим і важливим аспектом теми було б більш глибоке обговорення різних інструментів онлайн навчання. Але це вже — тема окремої статті.

Тим часом, тема сучасної освіти починає все частіше обговорюватись. Вже сьогодні на iForum 2016 цілий потік присвячений Освіті в Інформаційну Епоху. Серед спікерів буде і представник від Educational Era — Ілля Філіпов, з командою якого ми співпрацюємо в контексті впровадження сучасних інструментів онлайн освіти.

А вас запрошую поділитися своїми інсайтами, якими ж мають бути ці онлайн підручники, які є проблеми онлайн освіти зараз і куди варто рухатись.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




38 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Больше нравиться оффлайн, так как реально необходимо общаться с другими програмистами в живую.

Был неприятно удивлен ситуацией в Украине, когда искал онлайн-площадку для изучения программирования с нуля. Офлайн-курсы появляются, как грибы после дождя, а с онлайном — у нас в стране большие проблемы. Тем временем за окном шел 21 век...

Если человек не живет в областном центре, он никому не нужен, что ли? В другие города на лекции особо не поездишь. Про людей с ограниченными возможностями, которые редко покидают дом, вообще молчу. А ведь программирование для них — чуть ли не единственный способ обеспечить безбедную жизнь.

Где наши Сodeschool или Treehouse? Не считая двух-трех онлайн-ресурсов, в Украине нет из чего выбирать. Даже если эти немногочисленные площадки проводят дистанционные курсы, никто из них толком не организовал систему удаленных стажировок. То есть схему «обучился и трудоустроился, не покидая свой маленький город» никто не реализует. Почему?

В той же России дела с этим немного лучше. Поэтому пока жителям нашей страны приходится проходить онлайн-курсы у соседей.

Список онлайн-курсов из календаря ДОУ:
dou.ua/...rchive/tags/курсы/online
он не очень полный, но в нем можно найти, кто и какие курсы проводит, а дальше искать на сайтах организаторов курсов подробнее.

К сожалению я там увидел только вебинары. Эффективность таких еще ниже чем обычные офлайн семинары. И тут вопрос устоявшейся терминологии.
Мой частый диалог с организаторами курсов:
— У вас есть онлайн?
— Да, конечно!
— О здорово, а где можно его пройти?
— Ну мы транслируем офлайн занятие или проводим вебинары, когда будет следующий я скажу.

Сори, но это не онлайн курсы. Мне как студенту нужно подстраиваться под время проведения вебинаров и стримов, преподаватель постоянно тратит время на ретрансляцию одного и того же материала (со всеми проблемами описанными автором).

Онлайн курсов почти нет :(

Ну да... Наверное в большинстве случаев так и есть... Но я не думаю что стоит по этому поводу заморачиваться... Раз в той же России дела лучше — можно и там пока проходить. Это же онлайн.

Я думаю тут стоить мыслить «глобально» в первую очередь. А не только на «Украине» зацикливаться.

Хотя мы вот, мысля глобально, помним и о родной стране. А у Edera так вообще, насколько я знаю, — это на первом месте.

Будет и у нас скоро больше качественных онлайн курсов. Процесс идет! :)

Это понятно, что мир глобален и для онлайна границ нету. Но наличие отечественного производителя не могло бы не радовать :) А если смотреть со стратегических государственных позиций, то все форматы образования должны быть представлены местными производителями.

будут и отечественные. инфа 100%

Максим, в CyberBionic Systematics (edu.cbsystematics.com ) уже более двух лет любой курс можно пройти онлайн, подключившись к стационарной группе в Skype. Как правило, в каждой нашей группе есть 1-3 онлайника и не только из Украины, но и из той же России, Казахстана, Беларуси... При этом онлайники в подарок получают еще соответствующий видео курс ITVDN.
Если Вам интересна эта форма обучения, выберите курс, и в форме заявки укажите формат обучения онлайн. Первое занятие любого курса можно пройти как пробное. Ближайший старт курсов 23 мая.

Хорошо написано. Соглашусь, но с оговорками. Контакт с носителем знаний иногда необходим. Для себя я выделяю следующие случаи:

1. Ученик находится на начальном уровне в дисциплине, которую хочет постичь. Здесь ему пригодится помощь более опытного человека, который может подсказать, что и где он делает не так. Это, кстати, совсем не обязательно учитель или автор курса. Может быть друг, коллега или вообще незнакомый человек на просторах интернета. stackoverflow.com — действительно прекрасный пример.

2. Ученик идет по своему пути образования-просвещения, но может это делать более эффективно. Здесь на помощь может прийти ментор. Институт менторства, к слову, довольно развит в англо-саксонской культуре, например. Это несколько другой уровень, но в принципе перекликается с п.1. Ментор — это человек, который может подсказать выход из ситуации или альтернативное решение на основе своего опыта и (что важно) с учетом специфики mentee (не знаю, как правильно перевести). И тут неважно, сколько уже mentee выучил и добился, всегда найдется кто-то, кто может стать ментором и помочь двигаться дальше.

3. Общение с другими учениками. Групповая работа и обмен опытом сильно помогают в усвоении материала. Если читать книги и смотреть видео, можно много узнать, бесспорно. Но только без общения с другими людьми так и будешь вариться в собственном соку. Сходу не помню, где читал (но эта точка зрения популярна), что потенциал группы может быть выше, чем суммарный потенциал всех ее членов, за счет эффекта синергии. Не в последнюю очередь из-за того, что количество информации так стремительно растет, а значит один человек не в состоянии все знать и уметь. Синергии, конечно, непросто достичь, часто наблюдается и обратный эффект, увы. Вы упоминали про митапы и тусовки, это только один аспект, как мне кажется.

Насколько я могу судить, на сегодняшний момент наиболее эффективной считается гибридная модель обучение, т.е. совмещение самостоятельного обучения (онлайн, в частности) с аудиторным групповым (оффлайн, соответственно).

Полная автоматизация учебного процесса — это звучит интересно и заманчиво, но даже если технологически это и можно наладить (я предполагаю), то секрет успеха кроется в методиках или даже методологиях. И, конечно, присутствие преподавателя, пусть и не физическое, а удаленное, очень нужно. Но это уже не 100% автоматизация.

Мотивация — это очень серьезная проблема. Вы все правильно пишете, что целеустремленных людей не нужно мотивировать, но таковых не так уж много. Процент завершенных онлайн-курсов пока невелик. Я находил цифру в 7%, когда искал. С такой эффективностью о революции пока речи не идет.

А вообще — пишите еще, интересно :)

Уместные оговорки. Спасибо :)

Единственное что я бы добавил — с менторами не все так просто. Я очень экстенсивно использую это в практике. И знаю насколько это на самом деле не просто. Это хорошо работает либо если ментор — друг. Либо если на ментора — есть хороший бюджет. Но в реальной жизни это — не всегда достижимо. Поэтому хочется найти пути «замены» ментора. Это может быть использование как ментора — целой комьюнити как это реализовано в контексте peer-review на exercism.io, checkio.org, или в виде чатов, где люди помогают друг другу. Сюда же и идут в помощь ресурсы типа stackoverflow. Если есть хорошо проработанный скелет программы и четко поставлены/проработаны методики/методологии — то такой «комьюнити-балаган» может довольно продуктивно работать. Конечно он не будет прям настолько эффективным как «выделенный ментор», но будет намного более доступным, и мне кажется можно довести эту «эффективность» до удовлетворительного уровня, если постараться...

Но в реальной жизни это — не всегда достижимо.
100%. Я в целом с подозрением отношусь к практике некоторых компаний назначать менторов для новичков. Ментор — это нечто большее, чем отвечатель на вопросы. Так что да, непростое это дело.
exercism.io, checkio.org
Примеры занятные. Интересно, как у них с engagement-retention обстоят дела по обе стороны процесса.

Як не крутіть, але завжди у світі були, є та будуть люди, котрим цікаво вчитись самотужки: їм не потрібен ніякий зовнішній стимул для освіти.

Але більшості громадян таки мабуть потрібно ходити до школи, оскільки вони вже виросли із вікової групи дитячих садків, а у школі вони будуть під наглядом старших, котрі їх також чомусь та й навчать...

«Людина, професіонал своєї справи, може бути носієм знань, але не має витрачати свій час на їх ітеративну репродукцію. Адже цей процес можна „автоматизувати“, розширити аудиторію потенційних учнів і підвищити його ефективність. От і вся мораль цього тексту :) ».

Раніше, або пізніше, але таке буде, бо «люди хочуть».

P.S. Я вчився у школі у 1974-1984 роках. У старших класах, я 1-3 дні на тиждень прогулював школу, тому що мав інтерес вивчати фізику, астрономію, математику, хімію, а ходіння у школу відбирало багато часу.
Тепер уявіть собі «зависання ОС у класної керівнички», коли я їй пояснював причину відсутності: «Я не був у школі, тому що ... вчився дома».

Те що революція відбувається це факт. на мою думку, вона буде розвиватися трохи в іншому напрямку.
Самоосвіта насправді підходить далеко не всім. Я думаю не більше 5-8% людей можуть реально чомусь навчитися самостійно.
Проблема в мотивації.
Є більша частина людей яким потрібна деяка мотивація щоб вчитися. Освіта 2.0 ще не знайшля способу дати цю мотивацію. Коли знайде, почнеться реальна революція.
В традиційній освіті склалася система факторів мотивації (сильний фактор — суспільна думка, пресинг традицій ).

Традиційна вища освіта є малоефективною. Саме тому вона розвалиться, як тільки появиться ефективніший конкурент. Система яка забезпечить мотивацію, вищу ефективність навчання.
Коли появиться Убер для освіти

Є більша частина людей яким потрібна деяка мотивація щоб вчитися. Освіта 2.0 ще не знайшля способу дати цю мотивацію. Коли знайде, почнеться реальна революція.

Якраз от про цю «реальну» революцію і йшла мова :)

І мені здається що напрямок якраз доволі релевантний. Весь світ іде в бік віртуалізації, компьютеризації, роботизації...

І тут вкотре варто зазначити, що вирішуватиме все «молоде нове покоління». Зараз ми кажемо «самоосвіта підходить далеко не всім» маючи на увазі мабуть більше саме «застарілих нас». Я не думаю що є сенс сильно оглядатися «назад».

Традиційна освіта буде ще доволі довго, оскільки вона доволі ефективно вирішує одну важливу соціальну проблему: утримання під наглядом дорослих дітей віком від 6 до 17-18 років, під час чого вони можуть навчитись письма та арифметики, ну і ще чогось там, що їм у житті мало знадобиться.

Це ви говорите про школу. Школа дійсно ще не скоро зміниться. Там альтернатив немає.

Я говорив про вищу освіту. Саме освіту від 18 років.

А що вища освіта?
Якщо стаціонар — то базових три роки, а для цього таки повинна бути 12 річна шкільна освіта: 9-ти класна середня школа + старша спеціалізована школа 10, 11 та 12 класи для тих, хто потім хоче вчитись в університеті.

Щодо вищої освіти, то тут мабуть треба змінювати ... та багато чого :)
Я про те, що у нинішніх реаліях потрібно вчитись до кінця свого життя.

P.S. Один мій знайомий проходив навчальний курс в університеті. Колись він мав бесіду із викладачем, у якій сказав: «Мабуть я найстарший із ваших студентів. Мені майже 50 років».
Викладач посміхнувся у відповідь: «Кілька років тому, у мене була студентка 86 років».

Притензія до системи вищої освіте — це низька ефективність. 4-5 років люди вчаться, на це йде повно ресурсів. В результаті — середній випускник майже 0. Його треба наново вчити щоб міг реально робити роботу.
Причин багато: далеко не всі вчать, і далеко не все те що дають має стосунок до реального життя.

За 4-5 років можна навчитися значно більше ніж при теперішній системі ВО.

Змінювати цю систему ніхто не буде. Паралельно сама з’явиться (вже появляється) нова система і стара сама здохне.

Так як пошту ніхто не міняв. Появилася «нова пошта» і подібні сервіси. І традиційна пошта вже нікому не потрібна.

1. Як задати питання лектору під час лекції (аля «а чому вон там f(x) завжди неперервна») і отримати відповідь тут і зараз і невиходячи з контексту?

2. На семінарах до лекції, викладач може «взяти групу за руку» і провести її від початку та до цілі. І це відбудеться за дуже стислі терміни порівняно з офлайн засобами.

PS. Я підтримую розвиток офлайн навчання. Це дуже круто. Але це не срібна куля.

1. Як задати питання лектору під час лекції (аля «а чому вон там f(x) завжди неперервна») і отримати відповідь тут і зараз і невиходячи з контексту?

Ідея в тому щоб...
В першу чергу — доводити подачу матеріалу до такого ідеального стану, щоб такі питання виникали не часто.

В другу чергу — відео розбивати на маленькі шматки, чим впливати на те — що студент скоріше за все додивиться 5-10 хвилинне відео і потім почне задавати питання — і це буде доволі «під час лекції».

Тепер — хто відповідатиме? Я вже рік працюю з схожими системами. І бачу що більшість питань — однакові. Студенти задають одні і ті ж питання... Це дозволяє винести мені такі питання в FAQ (~ Stack Overflow «під тему/лекцію»).

Відповідно студент дивиться невеличке відео — є питання? — дивиться в FAQ. З ймовірністю мабуть що 99 відсотків там має бути відповідь (хоча я її не міряв, але мені здається реально довести її до такого рівня).

А якщо в FAQ — відповіді немає — студент іде в Чат — де запитує живих людей. Зарахунок того що таке буде відбуватись «не часто» (бо є ж FAQ) то тим людям що сидять в чаті — доволі не в напряг допомагати :) Хтось хто «сапортить курс» — зазвичай може відловлювати такі питання — і додавати їх потім в FAQ якщо їх там дійсно не було...

2. На семінарах до лекції, викладач може «взяти групу за руку» і провести її від початку та до цілі. І це відбудеться за дуже стислі терміни порівняно з офлайн засобами.

Ти маєш на увазі «з онлайн засобами» ? (згоден що плутанина... не ясно що вважати офлайн а що офлайн... в статті я використовува термінологію — онлайн для «віртуального навчання» і офлайн — для «реального-невіртуального»)

Я він групу офлайн, і у мене постійно були проблеми з тим, що важко одночасно задовільнити в группі всіх. І до «цілі то я можу привести може і швидше» — але тільки жертвуючи якістю. Це як зрівнялівка — всіх рівняєш під одну планку... Бо просто не вистачає часу на індивідуальний підхід...

В онлайн же — є можливість поперше розвантажити викладача — і вже зробити процес більш ефективним. Плюс, в що я більше вірю і хочу реалізувати (ніж вже реалізував) — потенційно можна доволі зручно через «адаптивне навчання» заміниту більшу частину відповідальності викладача по «індивідуальному підході» на «штучний інтелект». А все інше відповідно — винести в чати, або, якщо це більше підходитиме для когось — платні консультації...

PS. Я підтримую розвиток офлайн навчання. Це дуже круто. Але це не срібна куля.

Саме так, звісно — не срібна куля :) Але розвиток науково технічного прогресу не дійшов би так далеко, якби вчені не вірили в можливість «відкриття срібної кулі» ;)

Ідея не в тому що забити на «звичайне невіртуальне навчання». А в тому щоб вже тут і зараз робити його більш ефективним через засоби «віртуального навчання», і шукати шляхи якомога більшої автоматизації/"роботизації" процессу з ціллю «підвищення все тої ж ефективності». Мені здається що коефіцієнт срібла в цієї кулі потенційно доволі високий :)

При цьому, треба розуміти, що ми ще не знаємо остаточної найбільш вдалої форми... Іде процес «дослідження», експериментів... Але мені здається що революція незагорами :)

Насправді, революція вже відбувається.
Та ж сама курсера, зробила величезний крок в онлайн навчанні.
Не все там ідеально, не всі курси там нормальні, не всі проблеми вирішені, але, безумовно, вони молодці.
Якщо у вас є ідеї як зробити ще один крок в цьому напрямку. Варто вам лише побажати успіху.

Не варто зараз замахуватися на «знищення класичних університетів як класу». Це невірно, університети призначені для виховування людей науки, вони потрібні. Але, якщо в Україні, скажем, залишиться всього 10-15, але крутих, університетів (по 2-3 на напрямок :)) на всю країну, а решту потреби в освіті ви зможете автоматизувати — це буде надзвичайним досягненням.

Ну ми ж не фанатики, щоб когось знищувати. Навпаки — треба співпрацювати.
Все вірно. Я взагалі мрію свій власний «хогвартс» колись заснувати. В «невіртуальних навчальних закладах» є своя атмосфера. Соціальний фактор таки грає значну роль :)

Я взагалі мрію свій власний «хогвартс» колись заснувати.
Було б чудово, щоб він був доступним усім: від малого до старого!)

Этоn подход звучит очень круто и универсально. Например, для меня книги и хорошие руководства также предпочтительнее живых курсов. Причина проста: чтобы учить чему-то надо хорошо разбираться в предметной области и иметь дар объяснять. Чем сложнее область, тем меньше там людей, тем меньше шанс получить качественные живые знания. Авторы книг эту работу зачастую делают куда лучше.

Насчет прокрастинации и особенностей — согласен. Но есть нюансы. Все узнать не получится. Мозг большой, но даже при работе 24/7 есть информационный предел, который охватить не получится, да и физические лимиты есть. Плюс порог восприятия у всех разный. Кому-то хватит мини-туториала, а кто-то должен откопать половину предметной области, чтобы решить проблему.
Мой личный нюанс, к примеру, — я не воспринимаю онлайн-курсы на слух. Да и вообще на слух информация плохо садится. Полагаю, это проблема более и менее употребляемых способов восприятия. Это тренируется, но на тренировки порой уходят годы, а задачи нужно решать уже сегодня. Потому информация чаще ограничивается книгами.

По поводу онлайн-чатов — надо делиться ссылками ;)

P.S. Сори, что не цитировал, не нашел примера правильного синтаксиса тегов :)

Все так :)

Ті проблеми які ти описиєш — є, і треба працювати над способами їх вирішення :)

Курси повинні бути "адаптивними"/"персоналізованими«. Кожен повинен мати змогу отримати доступ до знань тими способами які йому ближчі... (в межах розумного звісно)

Якщо інформація важко сприймається на слух, то до відео-роликів мають іти текстові конспекти з презентаціями...

Також подана інформація має бути багаторівневою... В потрібні моменти студент повинен мати можливість «копнути глибше», отримати доступ до додактових ресурсів.

Ми якраз працюємо над тим щоб еффективно вбудовувати такі фічі в «підручники 2.0» :)

Лінків на всі чати не накидаєш :) Їх дуже багато:)

Зазвичай про них знають представники тої сфери в яку є намір податись. Просто після вибору сфери — варто знайти таких спеціалістів і попросити у них допомоги :)

Ось для прикладу набір айтішних чатів зароджений в межах комьюніті DOU: github.com/dou-ua/general

В тому ж gitter є повно інших в тому числі і російськомовних чатів по різним мовам програмування, і т.п.

Ось тут software-testers.herokuapp.com можна отримати інвайт в чудовий набір slack чатів по тестуванню/автоматизації де вже більше тисічі російськомовних інженерів, багато з яких завжди раді допомогти новачкам.

В целом верно. Чтобы уменьшить Analysis Gap и увеличить шанс на переваривание информации нужно уменьшить «засир» мозга всякими лентами ВК, политотой, бурными обсуждениями стоимости литра бензина и прочим шлаком. Иными словами есть смысл помещать в мозг только то что нужно, объем его не резиновый и достаточно маленький для запоминания и последующего анализа.

Згадуючи шкільні роки і геймінг, університет і просто вільне ледарювання, випуск і ночі аніме, розумію, що без репетиторів в школі, перездач в університеті, бідності самостійного життя після випуску — навряд можна було б «вибитись в люди».
Не всіх, звісно, це стимулює, часто спиваються, вживають різні наркотики тощо
Завжди потрібен був хтось чи щось, хто дасть копняка під зад.
Точно як в мене, досі шукаю, хто мене іще палкою по плечах «погладить». А тепер по ділу
А вас запрошую поділитися своїми інсайтами, якими ж мають бути ці онлайн підручники, які є проблеми онлайн освіти зараз і куди варто рухатись.
Яка конкретно освіта: середня чи вища? Чи обидві?

Я думаю що в будь-якому випадку варто починати «з самого початку». З іншого боку актуально і там і там звісно. В кожному з напрямків своя специфіка... І тому не факт що працюватимуть одні і ті ж підходи... Скоріше за все ні...

Ще мабуть десь там на «межі» між середніми і вищими закладами — границя теж буде дуже розмитою... Зараз он скільки вже прикладів 15річних программістів:) А то й ще молодших)

Також пишучи цю статтю я мабуть жодної думки не мав в контексті державної освіти... Якось там так бюрократично завжди було, що навіть думати в той бік моторошно :)

Ну онлайн тим і добрий, що може бути масово доступним і корисним незалежно від державних закладів. І при цьому, як на мене, принаймні зараз — може потенційно доволі скоро приносити більше користі :)

Зараз он скільки вже прикладів 15 річних програмістів:) А то й ще молодших)
Воно то так, але питання: а з якої місцевості ці «самородки»? Якщо місто, вважаю це нормальним явищем, там багато чого доступно дітям, принаймі, більше чим сільським.
Також пишучи цю статтю я мабуть жодної думки не мав в контексті державної освіти... Якось там так бюрократично завжди було, що навіть думати в той бік моторошно :)
Якщо держава не буде приймати в цьому активну участь, то зразу забудьте про
Онлайн vs Офлайн. На зорі освітньої революції
і на рахунок
Ну онлайн тим і добрий, що може бути масово доступним і корисним незалежно від державних закладів. І при цьому, як на мене, принаймні зараз — може потенційно доволі скоро приносити більше користі :)
50/50, це має бути збалансовано і під контролем, нам іще «трошки далеко» до цього. Скажу так: не буде давати базу (повноцінну, стійку) середня освіта, то далі без неї буде досить тяжко. До онлайн нам далеко іще (інтернет не скрізь є і далеко не стабільний). Можна потрохи щось робити, експериментувати, аналізувати, але до революції нам далеко як і до самих реформ. На рахунок підручник 2.0... хто їх буде писати, робити? Вчителі, викладачі? А спитайте їх яка в них мотивація і найголовніше — а визнають їх працю? Тут можна досить багато сперечатися і говорити, це настільки проблематична тема, що не всі цього просто усвідомлюють.

Так, «за межі міст» шлях буде набагато довший... Там все не тільки від держави залежить а і від самих людей...

І так, з одного боку до адекватних реалізацій «як до неба рачки»...

Але з іншого... Я звик грати в «ігри» на максимальному рівні складності :)

Інакше не цікаво. Так, часто — важко. Але я не пам’ятаю випадків, коли я жалкував про затрачений час... Поки ми будемо думати що «нам ще далеко», ніяких змін і революцій точно не буде... Я за те щоб ламати стереотипи і посередність:) Шукати нові рішення, більш ефективні. Ще вчора важко було уявити лабораторку по фізиці онлайн, а сьогодні ми вже показали перше хоч і зовсім невеличке демо: youtu.be/8c97Da1bZVg

А з приводу хто їх буде писати ці підручники? — Ну ми вже їх пишемо. В тому то і річ, що для онлайну не треба багато викладачів. Потрібен всього один-талановитий/декілька під предмет який готовий буде задаушифтитись на певний час. Я вже рік дауншіфтюсь після всіх айтішних плюшок напротязі 7 років до того :) Хлопці з едери ще і не роздауншифтювались ніби ніколи після випуску з університету:)

Багато хто з айтішників займається розвитком онлайн напрямку у вільний додатковий час. Той же exercism.io — повністю оупенсорс проект.

Так, більше «оупенсорсу» зустрінеш закордоном ніж у нас. Це у нас ІТ зажралось :)

Але нічого... Будемо показувати приклад. Не тільки матеріальне приносить щастя в цьому житті. Особливо «справжнє» щастя.

Ну і знову ж таки... Все так, всьому міра, скрізь має бути баланс. Головне щоб цей баланс був «не від страху» і «невіри в себе» а від «раціональної оптимізації».

Ну як казав колись Юлій Цезар «Краще бути першим в селі, ніж другим в сенаті». Ідея хароша, але багато роботи буде. Команда EDERA приємно здивувала, не думав, що в них вийде + за рік непогано напрацювали матеріалу, можливо не так і багато, але все рівно. А відео «Доповнена реальність» розчитано тільки на мобільні пристрої чи щось подібне буде і для ПК? І безкоштовно?

Так, «за межі міст» шлях буде набагато довший... Там все не тільки від держави залежить а і від самих людей...
Діло в тому, що там цей процес будуть тормозити самі люди. Поясню чому так: в сільській місцевості батьки дітей зацікавлені в тому, щоб ті допомагали по господарству, а потім вже саме навчання. Хоча є і такі батьки, які стараються щоб діти їх добре вчилися, бо не бажають їм такої «нелегкої долі» як в них. Тому і кажу, що держава повинна приймати в цьому активну участь, хоча б інформаційно!
І так, з одного боку до адекватних реалізацій «як до неба рачки»...
Якщо буде приймати в цьому активну участь побільше розумних і зацікавлених в цьому людей, то «як до неба рачки» відпаде само собою)))
Поки ми будемо думати що «нам ще далеко», ніяких змін і революцій точно не буде...
Знову ж таки, залучайте до цього більше людей, незнаю, пропаганду робіть, будь-що, щоб чули і бачили, що в нас починають щось робити, бо просто про це мало хто знає, того і думаєм «нам ще далеко»!
А відео «Доповнена реальність» розчитано тільки на мобільні пристрої чи щось подібне буде і для ПК?

Розраховане на все у чого є камера (в ідеалі >= 5мп)

Просто що з ПК буде трохи не той «юзер експіріенс». Не так комфортно буде...

І безкоштовно?

Так, поки вся ідея і ціль зробити це безкоштовним як мінімум для української аудиторії.

Про проблеми «в селі» — все так. Як з язика зірвав:)

І так, треба залучати більше людей. Робимо все що в наших силах. Рук не вистачає катастрофічно:)
Ну нічого... Прогресс видимий і тільки росте з кожим днем.

Підписатись на коментарі