Конференция DSE Fest — технично и понятно про data science для разработчиков. Смотри детали на сайте
×Закрыть

Сім чеснот програміста

Останнім часом у все більшої кількості молодих спеціалістів виникають проблеми із заповненням колонки «про себе» у їхніх без того ідеальних резюме. «Цілеспрямованість», «працьовитість» і «здатність до самонавчання» вже всім замилили очі і викликають лише стомлену посмішку благородного рекрутера.

Саме тому, дорогі друзі, я підготував для вас новий список чеснот програміста. Можете бути певні, що без них із вас ніколи не вийде хорошого спеціаліста.

У підготовці мені допомогли монахи середньовіччя, ці протопрограмісти, які займалися приблизно тим самим, що і середній SSE зараз — днями і ночами копіювали з одного місця в інше сакральний набір священних рун, значення яких вони розуміли відсотків на десять максимум.

Кому, як не їм знати, що справді важливо для хорошого спеціаліста?

Лінь

Програміст повинен бути лінивим. Тут навіть нема про що говорити. Сама сфера програмування виникла через те, що комусь було ліньки проводити обчислення. Давайте ми краще швиденько пояснимо завдання оцій залізяці, а самі підемо вип’ємо чаю. Коли що — скажемо, що ще компілюється.

Одного інженера взяли на роботу на завод. Сказали, що поки цех не готовий, кинуть його на тимчасову роботу, відкривати шлагбаум перед машинами. Інженер був молодим і з блиском у очах, тож вибігав до кожної машини відразу і мало не кланявся кожному водієві. Сподівався, що начальство оцінить.

Через місяць його з тріском звільнили: невже за стільки часу не можна було прикрутити якийсь механізм, який би відкривав ворота автоматично? (Якщо древні аналоги вам чужі, підставте замість шлагбаума марудний ручний деплой, а замість автоматизації відкриття — скрипти. Тест для джуна готовий).

Всі мови програмування, всі IDE і системи контролю версій виникли через те, що комусь ліньки було робити дурну роботу. Всі успішні стартапи покликані робити те, що людям робити влом. А розуміння клієнта — одна із ключових рис хорошого інженера.

Менеджери, перевірте своїх підлеглих, якщо вони занадто працьовиті — звільняйте нафіг. Адже найкращий код — це ненаписаний код, і працьовитий ідіот може наробити набагато більше зла, ніж лінивий, це я вам гарантую.

Заздрість

Прожити життя доста легко. Важко прожити його правильно. Проблема у тому, що кожного дня, кожної секунди перед нами постають тисячі різних виборів. Обирати між ними осмислено, з почуттям відповідальності — вірний шлях загнати себе у могилу.

Натомість еволюція виробила прекрасний механізм керування життям: дивитися на того, хто вже досяг твоєї мети і робити так само. Передивлятися відео з улюбленим футболістом, читати статті відомого менеджера, вивчати коміти рокстар-девелопера.

Бажання «рости і розвиватися» — доста суперечливе. Чому б із таким самим успіхом не лишатися там, де ти є, педалити безблагодатні проекти на застарілих системах, втикати на ютуб половину робочого часу і не паритися зайвим?

А тому що колегу підвищили до архітектора, а тебе ні! Тому що одногрупник під пиво поділився сумою зарплати, і вона на дві штуки вища, ніж в тебе. Тому, що товариш по опенсорсу викотив свою цмс і зібрав дві тисячі зірочок на ґітхабі, а твій пет-проджект досі лежить під шаром пилюки.

Заздрість — основний мотиватор у цьому бурхливому світі. Поганий солдат, що не хоче стати генералом. Поганий програміст, що не бачить себе на місці архітектора, щоб розламати нарешті цей гадюшник і переписати все правильно, так, як бачиться саме йому. Або просто щоб вихвалятися в барі новенькою личкою, що кому.

Жадоба

Aim for the stars!

Обмежувати себе — найдурніше, що ти можеш зробити у цьому житті. Твої ліміти все одно рано чи пізно вималюються, але єдиний шанс їх побачити — спробувати через них переступити.

Чому ти вважаєш, що галера — це твій вищий рівень? Ти пробував потрапити в Ґуґл? А хоча б у Амазон? Чи може навпаки, є сенс зібрати свій власний стартап і переплюнути цих зажравшихся стариганів?

«Ой, та як я буду просити більшу зарплату, я ж і цієї не заслуговую...» О так, звісно ж! А отой чайка-менеджер звісно ж заслуговує. Вище носа, так, саме тобі треба більше за всіх!

«Ой, та я ж нічого не шарю...» Fake it till you make it! У більшості випадків шанс випадає не тим, хто його заслуговує, а тим, хто був поруч у потрібний момент.

Словом, стукай і тобі відчинять, проси і тобі дадуть. А аскетизмом будеш займатися у вільний від роботи час, коли ніхто не бачить.

Гординя

Із попереднього пункту напряму випливає цей. Кажуть, що завжди треба знати свій справжній рівень і позиціонувати себе на рівень вище. Але це занадто мілко.

Компетенція взагалі не має ніякого значення на початку роботи, вона радше набувається з часом. Всім ясно, що з першого дня від тебе чекати принципових виправлень наївно. Проте, якщо ти не ідіот і до того робив щось руками — розберешся практично всюди, головне отримати шанс проявити себе.

Комплекс неповноцінності і синдром самозванця переслідують професіоналів у всіх сферах. Натомість ефект Даннінга-Крюґера наповнює менеджерські команди справжніми самозванцями, що тільки і можуть, що грати на твоїх слабкостях. Посилай їх подалі. Ніхто і ніколи не вказуватиме тобі, що ти можеш, а що ні!

P. S. Є, звісно, ймовірність, що одного разу випадково заберешся занадто високо і відкусиш шматок, який не зможеш прожувати. Що ж, тоді і навчишся головного софт-скіла — делегування. Головне ж не команда зірок, а команда-зірка, чи не так?

Ненаситність

Тут загалом все просто. Кожне обмеження, яке ти перед собою ставиш, відсікає цілу гілку потенційних життєвих маршрутів. Сидиш і обираєш, яку мову програмування вивчити? Чому відразу не кілька? Холівариш на форумах, який фреймворк ліпший? Чому б не спробувати у дії і той і той?

Проекти часто обмежують можливості росту і розвитку, але нащо тобі вільний час? На велосипеді і на пенсії можна покататися. А ввечері натомість можна почитати, що там намодулярили у дев’ятій джаві чи про брейкінґ-зміни нового Реакту. Або про те, що ж там поміняли у докері, що всі стали його хоронити.

«Насолоджуйся тим, що знаєш» — найгірший підхід у програмуванні евер. Ніхто не знає, що буде завтра, та що там, сьогоднішній вечір уже накрила тінь від крил чорного лебедя. Всі моляться на «вузьких спеціалістів», але потім звільняють їх пачками, при першому різкому крені корабля. Натомість цінують фул-стеків, language-agnostic і абстрактних інженерів, які добре себе почуватимуть на будь-якому проекті.

Всі мови програмування однакові, тільки от дізнатися про це можна лише спробувавши пописати на кожній із них. Ну, хоча б на кількох десятках. Як мінімум.

Гнів

Східні філософії вчать смиренню. Білоруси зробили терпіння основою своєї ментальності. Але на одному терпінні далеко не заїдеш. Якщо тебе щось бісить кожного дня, тиждень за тижнем, місяць за місяцем, зрештою накопичений стрес вирветься на волю. При чому часто не у тій формі, якій би тобі хотілося.

Виставляти емоції напоказ — погана ідея, але сама мотивація, породжена цими емоціями може добряче допомогти. Бісить марудний процес запуску тестів? Даю гарантію — він так само бісить кілька десятків твоїх колег. Візьмися і оптимізуй. Вдячність колег повернеться сторицею, а кожен день стане хай трошечки, але світлішим.

Бісить менеджер-самодур? Поспілкуйся з народом, підготуй план атаки, скооперуйтеся. Якщо не виходить — підсуєтись, отримай підвищення, звільни цю сволоту з таким скандалом, що йому доведеться міняти ім’я, щоб отримати нову роботу.

Ламборґіні почав робити машини, коли Ферарі не послухав його поради, а натомість послав «робити і далі свої трактори». От і ти не тамуй у собі злобу, покажи їм всім, як правильно будувати маркетингову політику стартапу!

Як заповідав дідусь Фройд, сублімація — один із головних моторів свідомості. І якщо тебе вже довгий час нічого не бісило, потикай себе паличкою, ти іще живий взагалі?

Пристрасть

Ну, і останнє. Спартанці, кажуть, заохочували одностатеві партнерства між своїми солдатами. Якщо ти когось справді любиш, ти підеш за ним у саме пекло, а як йому випаде загинути, будеш мстити усіма фібрами душі і тіла.

Те саме і тут. Код треба любити, код треба хотіти. Сексуальні метафори стосовно проекту виникли не просто так. З коду треба здувати пилинки, кожна рана на його тілі, кожен технічний борг і хак, мають віддаватися болем у твоїй душі.

Хай навіть час від часу він буде потворний і мало придатним до життя, його все одно треба любити, аж до тієї міри, щоби в один момент провести евтаназію, позбавити предмет своєї пристрасті від зайвих страждань.

А інакше — ніяк.

LinkedIn

71 комментарий

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Як на мене, то стаття дуже кльова. Читається легко і при цьому щей гарно підіймає настрій та розвантажує голову у вечір п’ятниці. Дякую )

нащо тобі вільний час? На велосипеді і на пенсії можна покататися. А ввечері натомість можна почитати, що там намодулярили у дев’ятій джаві чи про брейкінґ-зміни нового Реакту. Або про те, що ж там поміняли у докері, що всі стали його хоронити.

Отут в мене і бомбануло.
Більше в мене бомбить тільки від Фелікса — felixit.blog/...​/29/itogi-blogogoda-2017 наприклад, приблизно той самий посил — сиди і задроть знання замість того щоб танчіки клеїти.

А я вам скажу — в дупу таке життя!
На пенсії в мене вже суглоби та кістки будуть не ті, щоб на велосипеді кататися.
А просидіти всю молодість книжним червом вивчаючи нові версії реакту які змінюють одна іншу швидше ніж клубна шльондра клієнтів? Дякую, займатесь цим самі.

Краще витрачати вільний час (а по можливості і робочий, тому що робота — це зло) на хобі — дефолтні велосипед різної ступені екстремальності, лижі/борд, музициювання, ігри в мафію (та інша соціалізація) і так далі, на нормальні подорожі (а не два рази на рік у єгипет/турцію та європу) на спорт та на жінок (чим більше тим краще).

А працювати краще якомога менше, тому що від вашої роботи (у наймі) профіту ви будете отримувати копійки у порівнянні з компанією. А ще краще — взагалі не працювати, а мати свій SaaS який дасть стабільний прибуток і залишить задоволення від розробки, контріб’ютити в опенсорс, ходити на мітапчики і розповідати про свій digital nomad lifestyle нещасним червонооким незайманим юнакам що вдень гребуть на галерах, а увечері читають доки про докер.

Вопрос что делать таким книжным червям как я, у которых изучение новых технологий (не реакта, но все равно) = хобби?)

Дівчина є? М’язи прокачані?

Ларри Уолл в шутку провозгласил три главных добродетели программиста: лень, нетерпение, самомнение (laziness, impatience, hubris). Автор этой статьи унаследовался и пошёл дальше!

Респект.
Я отвлекся от рутины...Стиль изложения лично мне импонирует.
Вот только слово «чеснот» в заголовке уж сильно провокационное...

Понятное дело, мотивировать могут любые сильные чувства — кого-то мотивирует ненависть, кого-то — любовь.
Главное направить дармовую энергию (атома) не на ядреный взрыв, а в мирную атомную энергетику.
Устами джедаев: «Сила не добрая или злая, всё зависит от того, как её используют».
Думаю, можно сказать, что статья была о мотивации :-)

Но, ИМХО, тема раскрыта только на половину — отражена только темная сторона силы (где даже любовь доведена до євтаназии), предлагаю автору написать в том же стиле «Сім чеснот програміста. Частина 2. Світла сторона сили».

И да прибудет с нами сила! :-)

0) інженер відкривав руками шлагбаум (отримав брумбрулєй за те що мав би автоматизувати) 1) інженер автоматизував шлагбаум (отримав теж саме за те що в самоволку почав щось лабати чим порушив наказ керівництва)

таке воно дао інженера. а треба було змиритись і прийняти майбутні триндюлі як щось невідворотнє.

Це взагалі цікава історія. Автор її десь скопіпастив, не взнавши суті.
Насправді це випадок ,здається, з 50-х років, коли на нове виробництво у Детройті треба було найняти розумних молодих інженерів. І тіпа кадровик вирішив таким чином обирати інженерів. Мовляв розумна людина сама придумає як той шлагбаум автоматизувати. Справа закінчилася тим, що один з піддослідних пішов до бігбосса і «іноватор » вилетів на вулицю. Спробую знайти джерело, (здається що це чи в Лі Якокки ,чи ще в когось,) але там це розглядалося як приклад невдалої роботи кадровиків.

О! так це ж зветься «прилетіла отвєточка».

Ага. Це вже Гнів.

звільни цю сволоту з таким скандалом
звільни цю сволоту

або отримай під зад сам. якщо та сволота «вась-вась» з вищим керівництвом

Якщо не виходить — підсуєтись, отримай підвищення, звільни цю сволоту з таким скандалом, що йому доведеться міняти ім’я, щоб отримати нову роботу.

Автор тот еще тролль)

Провокаційно, але дуже кльово написано!

Більше статей якісною українською і все буде ок.
А ось чесноти можна було би поставити у порядку важливості для кар’єри. А саме — лінь, пристрасть, ненаситність, гнів. Вони є основними рушіями розвитку.

Гординя, жадоба, заздрість — ці речі можуть легко зіграти проти їх власника. Можна дуже легко обпектись.

З іншого боку, стаття має характерний іронічний підтекст, а отже сприймати її серйозно не варто.

Лінь, пристрасть, ненаситність та гнів, як на мене, с такою ж імовірністю можуть зіграти проти свого власника.
Як там було у класика: «Ти будеш покараний не за свій гнів; ти будеш покараний своїм гнівом» © Сіддхартха Гаутама

ИМХО перетирали их тут куда больше. Куда делись такие редкия достоинства, как неумеренное потребление вискаря, пИва и вонючего сыра? полгода нестиранные носки и свитера и до полного выхода из употребления — джинсы? клочья небритой бороды в клаве? отсуствие опыта в 23 и знаний — в 40? ботанизьм, задротизьм и женоненавистничество?..
Тема не раскрыта !

Я ще встигну подивитися на аффтиря цього маналога в 40 років.
Бо всі ці звонкі фрази й крики «ми маємо забезпечити ! ми отримаємо ! ми круті !» я чув ще у 90-ті у фірмочках, де торгували спиртом та кампутірами з США. афтір хоч і в Берліні. а довго з таким педалінням не проживе.

Особливо насмішило -

Проекти часто обмежують можливості росту і розвитку, але нащо тобі вільний час? На велосипеді і на пенсії можна покататися. А ввечері натомість можна почитати, що там намодулярили у дев’ятій джаві чи про брейкінґ-зміни нового Реакту. Або про те, що ж там поміняли у докері, що всі стали його хоронити.

Ну-ну. Я б це назвав красноглазієм міжвушного ганглію.

Ну, дехто із власників цих «фірмочок» зараз у списку Форбс, наприклад.

Список форбс — для безродних ліхів

Годнота та ще й на смачній сучасній українській, автор молодець.

bullshit Ukrainian /= modern Ukrainian

UPD: смачного!

«Годнота, та ще й смачною сучасною українською». А то иначе получается «годнота на українській мові»)) Суржом попахивает)

з кафедри української мови дуже б посперечались.

з кафедри російської мови було б набагато більше зауважень про місцеву російську.

угу: оці всі -ться, роз-/без- перед глухими приголосними, способи відмінювання не завжди відповідають стандартній російській. Але найсмачніше проявляється при усному мовленні, бо фонетика суто українська

Американский английский тоже довольно сильно отличается от английского языка, на котором говорят в Великобритании. Тоже самое с мексиканским вариантом испанского языка. Так что нет ничего странного, что украинский вариант русского языка отличается от того, который используется в других странах. Даже если брать РФ, то там в различных регионах может быть различное произношение.

Так, звісно. Заввага про іронію русифікації: вокабуляр змінити легше ніж спосіб вимовляти звуки, характерний для певного генотипу вписаному у ландшафт

Автор не розуміє про що пише. Загалом читається легко.

Лень двигатель прогресса

Заздрість — основний мотиватор у цьому бурхливому світі. Поганий солдат, що не хоче стати генералом. Поганий програміст, що не бачить себе на місці архітектора, щоб розламати нарешті цей гадюшник і переписати все правильно, так, як бачиться саме йому. Або просто щоб вихвалятися в барі новенькою личкою, що кому.

Это не всем людям подходит. Тот же прапорщик на складе отлично себя чувствует, как и миддл-сеньйор вполне. Получить +500 ради архитектора и получить х3 геморроя? ради звания / лычки / похвалы менеджера — каждый решает для себя, не надо всех равнять под одну гребенку.

Проекти часто обмежують можливості росту і розвитку, але нащо тобі вільний час? На велосипеді і на пенсії можна покататися. А ввечері натомість можна почитати, що там намодулярили у дев’ятій джаві чи про брейкінґ-зміни нового Реакту. Або про те, що ж там поміняли у докері, що всі стали його хоронити.

Очередные менеджерские манипуляции. В свободное время предлагать еще пидалить — ну вы даете ребята, я угораю ))) А с бабами мутить тоже на пенсии когда не встанет уже? Или путешествовать в 70 когда ни на одну башню не подымешься пешком? )))
Ок, допустим я буду работать больше — что я от этого получу? Пару миллионов прибыли организации ? ))) Теория предельной полезности подтверждает, что усилия буду колоссальными, а выхлоп ничтожным — важно вовремя остановиться, а не бежать как ослик за морковкой менеджера.

Натомість цінують фул-стеків, language-agnostic і абстрактних інженерів, які добре себе почуватимуть на будь-якому проекті.

Ваше право как работодателя нанимать fullstack за 5-6к, но как правило люди и сами уходят пачками с проектов, где им пытаются в процессе работы навязать ту или иную часть фулстека за те же деньги. Come on! Дураки в другом вагоне.

В целом идея интересная, если бы в красивой обертке был смысл, а не очередные фантазии погонщиков как корову меньше кормить и больше доить.

автор статьи преуспел в программировании, но не успел в понимании жизни.
ничего со временем выровняется, по мере потери здоровья улетучивается юношеский максимализм и задор, а заменяется философским взглядом на бытие и себя, как частицу этого бытия.

автор статьи преуспел в программировании

Спорно, обычно кто в чем-то преуспел не тратит свое время на подобные вещи. На мой взгляд писание подобных статей характерно для недо-менеджеров /кандидатов в менеджеры и hr-ов, которые думают таким образом бустить свою карьеру

обычно понятие успешности у каждого немного свое.

Мне кажется вы слишком буквально все восприняли.

я от теж часто бува розділ колумністи з розділом гумор плутаю, коли читаю

Лінь, Жадоба і заздрість точно не є чеснотами!

Ларри Уолл пошутил, что есть три главных добродетели программиста: лень, нетерпение, самомнение (laziness, impatience, hubris).

Це ніфіга не чесноти!

Зачем писать на украинском через слово вставляя руссизмы?

Українська фіксація на чистоті і стандартності мови та ненависть до т.зв. «суржика» дуже допомагають у зменшенні числа україномовних на публіці взагалі, бо «шо я буду позориться» і «луччє па-рускі як у горадє пагаварю». При цьому сенсу у такому gatekeeping мало, бо літературна мова — ефемерний концепт, який має сенс далеко не в усіх контекстах, а половина «суржиків» — цілком собі звичайні діалекти, яких у німецькій та англійській є до сраки, наприклад. Там деякі чувачки навіть майже голандську мову окремих регіонів діалектом німецької вважають, а тут плюються на чернігівські суржики, та на нелітературні слова навіть коли вони зовсім і не з російської пришли.

Ок, я відповім.

Справа у тому, атака тут радше йде не на текст, а на саму мову, на можливість виразити нею думки, на повність і несуперечність (мовляв, якщо ніхто не знає, як правильно, значить і правильності нема, і правил нема, і мови).

Так от, насправді ні. Українська літературна мова ні разу не ефемерний, а доста таки реальний концепт, як і будь-яка інша мова, затверджена набором словників, правил граматики, підручників, посібників, корпусом текстів, живою мовою носіїв мови (в тому числі з народження, а не внаслідок раптового ідеологічного зсуву).

В той же час вона, як і будь-яка інша мова живе, розвивається, приймає в себе запозичення і відторгає застарілі звороти. У неї є різні стилі мовлення і письма, різні набори слів для кожного випадку, вона, як і інші мови, намагається пристосуватися до раніше небаченого міксу між розмовним і публіцстичним стилем: так званого мережевого мовлення.

В сучасній українській філології є до біса проблем. Існує застаріла дискусія, що робити з повзучою русифікацією протягом совка, коли чисто українські слова повільно міняли на спільні з російською, перетворюючи їх самих на застарілі. Саме тому апеляція до радянських словників у одних вважається доказом, а у інших викликає обурення.

Незрозуміло куди дівати корпус діяспоральних текстів, які продовжують писати канадці та випускники УКУ. Стоїть питання про асиміляцію східних діалектів, які набагато складніші за примітивний суржик і часто мають унікальну лексику, не притаманну жодній із великих мов навколо.

Навіть у самій філології глобально конкурують два підходи: емпіричний, коли те, як говорять люди, — закон, а підручники треба переписувати згідно цих правил, і формальний, коли закон — те, що написано в підручнику, а людей треба виправляти.

Так, дискусії між вченими трапляються, на те вони і вчені, щоби дискутувати. Але коментар про «русизми» під кожним текстом українською — це не дискусія і не ознака ефемерності мови.

Це підсвідома атака на подразник, намагання іще раз довести, що українська не призначена ні для науки, ні для сучасних технологій, а має назавжди описувати тільки село, курей, кумів і хати-мазанки. Що українська — мова не програмістів, біологів, фізиків і аеробудівників, а голопузих шароварників, недолугих сільських п‘яничок. І якщо написано щось модерніше, то явно половина лексики там — російської. Ну, а як інакше?

Саме тому навіть до грамотних статей українською будуть і далі з‘являтися відповіді не по суті, а про мову. Мовляв, пиши, друже, як усі, і слова тобі ніхто не скаже. Хіба що -ться/-тся виправимо, і зійде. А українською не треба, не можна, зась.

Саме тому я такі закиди і ігнорую. Чого і вам бажаю.

Хвалять вас тут теж більше за мову, аніж за сенси ;)

Как вы классно назвали свою статью грамотной. Как говорят, себя не похвалишь, никто не похвалит :)
Но спорить не буду. Стать интересная и качественная, что не отменяет того факта, что местами совсем не грамотная в плане языка. Жаль, если вы неправильно восприняли посыл, который в который раз исковеркался защитниками украинского языка.

Еще раз, чтобы быть понятым. Статья очень хорошая — я все де дочитал) Местами встречаются слова которые просто ломают взгляд и мозг.

Удачи!

Местами встречаются слова которые просто ломают взгляд и мозг.

Иногда надо сломать — чтобы восстановить.

Как говорят, себя не похвалишь, никто не похвалит

Как вы изящно указали толпе комментаторов, что они никто.

Вам показалось. Просто поговорка :)

Сподіваюсь, хоч до когось дійде таке вичерпне пояснення.

Прочитав спеціально після цього коментаря статтю. Цілком літературна українська мова. З іншого боку русизм — це слово в якійсь іншій мові, яке було запозичене із російської мови, так що цілком можливо, що в українській літературній мові такі слова є. Хоча в випадку з російською мовою ще не відомо, чи в українській мові русизм, чи в російській мові українізм, особливо якщо врахувати, що один із основоположників літературної російської мови був українець Гоголь.

Многие из вас знакомы с достоинствами программиста. Их всего три, и разумеется это: лень, нетерпеливость и гордыня.
— Larry Wall

Я вже навіть бачу імена тренерів, які б культивували якийсь із вищенаведених якостей у девелоперів:
Люцифер — гордість
Мамона — жадібність (avarouse) і здирство (covetise)
Асмодей — хтивість (leccherouse)
Вельзевул — заздрість (envious)
Вельфеґор — обжерливість (glotouns)
Аамон — гнів (wrаþþe)
Абаддон — лінощі (slowȝ)

А якщо серйозноє, то стаття норм, десь так все і є.

P.S. Головне, аби це не прийняли як методичку до тімбілдингів

кажуть, заохочували одностатеві партнерства між своїми солдатами. Якщо ти когось справді любиш, ти підеш за ним у саме пекло
нащо тобі вільний час? На велосипеді і на пенсії можна покататися. А ввечері натомість можна почитати

с таким подходом до пенсии уже и не доживёшь

Ну чего, дотянуть можно, но читать скорее всего поциент будет уже шрифтом брайля. :)

Хочу посмотреть на тех людей, которые вставят данные качества в своё резюме... Было бы потом здорово собрать их всех в одну команду и смотреть как они грызут друг-друга. Снять их на камеру и получится шоу не хуже чем «Дорогая, мы убиваем детей»... *facepalm.jpg*

Пристрасть

достаточно для молодого и дружного коллектива)

напомнило цикл статей от Ильи Климова medium.com/...​аммиста-гнев-3bfa60d72de0

Очень хорошая статья!:)

Именно!

Ніхто не знає, що буде завтра, та що там, сьогоднішній вечір уже накрила тінь від крил чорного лебедя.

Візьму це з собою.

Где же чревоугодие?

Круто, відчувається молодість, нарваність і наглість юнацького максималізму (що не завжди погано ;)

Подписаться на комментарии