єППО — як розробляли та погоджували з військовими застосунок, що допомагає ловити «Калібри» та «Шахеди»

Нещодавно група «Технарі» представила «єППО» — застосунок для смартфона, за допомогою якого можна повідомити сили української протиповітряної оборони (ППО) про ворожі ракети та безпілотники.

Застосунок вже встиг отримати авторизацію через «Дію», щоб вороги не могли закидати українських військових фейковими повідомленнями.

Про те, як розробляли «єППО» та презентували його владі, DOU розповіли Андрій Косяк та Геннадій Сульдін — співзасновники групи «Технарі» та Андрій Кривошеєв — Senior Software Engineer, CEO та один із засновників ресурсу IT WAR UA.

Примітка: Це інтерв’ю погоджене з військовими та з міркувань безпеки може не містити деталей, вказаних у матеріалах інших видань.

Завантажити «єППО» можна за посиланнями для iOS та Android.

🥷 Як зібралися «Технарі»

Андрій Косяк та Андрій Кривошеєв: Більшість хлопців з нашої групи знайомі один з одним понад десять років. Після 24 лютого наша компанія зустрічалася на одеському ринку «Книжка», де ми за філіжанкою кави обговорювали актуальні питання: хто над чим працює, як допомогти нашій армії отримати кращі результати, як розв’язувати ті чи інші проблеми. Так поступово сформувалася постійна команда волонтерсько-конструкторської групи «Технарі» із десяти людей.

Спочатку ми просто допомагали знайомим військовим: збирали спорядження та відправляли його на фронт. Але возити каримати та бронежилети швидко знудились — ми всі так чи інакше «технарі», і нам хотілося працювати головою. А оскільки ми постійно контактували з військовослужбовцями Повітряних сил України, — так уже історично склалося, — почали пропонувати їм різні ідеї.

У волонтерстві ми поступово перемкнулися на високотехнологічні вироби. Багато уваги приділили оптиці, а саме постачали військовим нічні приціли, біноклі та зорові труби, закуповували тепловізори, апгрейдили ноутбуки тощо.

Де-не-де ініціювали постачання на позиції станцій розвідки погоди. На них рідко коли побачиш запит, та вони значно підвищують ефективність «Ураганів» і «Градів». Ракета з цих установок спочатку летить повільно, і на неї впливає приземний вітер, який потрібно враховувати.

Побачили системну потребу у великих моніторах — і теж почали їх закуповувати. Якщо поставити екран у 32 дюйми замість 19, це значно покращить час реагування на повітряні цілі. Якщо 40 — буде ще краще.

Ще почали возити біноклі з вбудованим компасом та кутомірною сіткою розрахункам ППО, морякам та мінометникам.

На початку травня ми об’єднали свої сили з командою IT WAR UA, нині разом працюємо над кількома проєктами.

💡 Як виникла ідея «єППО»

Андрій Косяк: Я думав про організовані сповіщення про прольоти ворожих ракет і БПЛА для наших ППО, і от на початку травня я озвучив цю ідею вголос. Щиро вважав, що це вже хтось реалізував. Мій колега попросив продовжити думку, і так у нас сформувалась концепція.

З нею ми прийшли до знайомих військових з ОК «Південь» і ПВК «Південь». Вони підтримали задум та підтвердили, що такий софт справді стане в пригоді.

Про застосунок тоді не йшлося — спочатку ми хотіли запропонувати цю ідею безпосередньо військовому командуванню або Мінцифри, аби вони самостійно реалізували проєкт. Однак швидко зрозуміли, що без робочого прототипу діла не буде. І взялися до справи.

З першого ж дня увесь процес узгоджували з ОК «Південь», ППО ВМСУ та ПВК «Південь». У співпраці з військовими ідеї набували конкретних обрисів: як краще збирати дані, як їх обробляти тощо. Без цієї синергії нічого не вийшло б.

Прототип ми написали за кілька днів. А далі робили застосунок безпечнішим та ефективнішим, намагалися його представити владі.

Тестували його на кількох сотнях людей, поширюючи як APK (англ. Android Package Kit) серед надійних знайомих.

Згодом прикинули: якщо масштабувати це в межах країни, все має вдатись. І вже в серпні перейшли до більш-менш робочої бета-версії.

На фінальному етапі багато завдань делегували надійним ІТ-волонтерам, які вміють тримати язика за зубами. Випадкові люди цього продукту не торкалися.

Деталі про технічну частину проєкту ми не можемо розповісти з міркувань безпеки. Але у «єППО» справді цікавий фундамент, який працює з даними.

🚀 Як працює застосунок

Андрій Косяк та Андрій Кривошеєв: «єППО» — це система захисту тилу від ракет і безпілотників, які через їхню низьку висоту польоту можуть пропустити наші радари. Йдеться, зокрема, про відомі «шахіди» та ракети «Калібр», які легко помітити неозброєним оком. За допомогою застосунку ми хочемо залучити людей до знищення ворожої зброї — це куди краще, ніж просто фіксувати її на фото чи відео.

В інтерфейсі нічого зайвого — ми намагалися зробити застосунок максимально доступним для будь-якої людини, навіть якщо вона з технікою на «ви». Ця простота дає нам найцінніше — економить час, бо в ППО рахунок йде на секунди.

Ракета летить 800 км/год, а це 200 метрів на секунду. Затримка на хвилину дає похибку в кілометри. Тому чат-боти для повідомлень про прольоти не надто дієві. Ось людина пише: «Кирилівка, проліт ракети». А де це, що це? Доки цю інформацію оброблятимуть, ворожа ракета може влучити у ціль.

З погляду користувача застосунок працює так: людина бачить об’єкт — ракету чи безпілотник у небі, — спрямовує телефон у напрямку польоту об’єкта та натискає на кнопку.

Коли ви натискаєте на кнопку, то передаєте свої геолокаційні дані. А спрямовуючи телефон за напрямком руху об’єкта, повідомляєте і про нього — за допомогою вбудованого в будь-який смартфон компаса. Ця інформація обробляється на серверній частині та йде до військових.

Дуже класно «єППО» працює проти іранських дронів — вони летять низько, зі швидкістю 150–200 км/год, помітні та дуже шумні. Від тисяч повідомлень зі столиці про дрон у Києві сенсу відверто небагато — військові за системами ППО вже точно в курсі його перебування в межах міста. А от вловивши «шахіда» десь поміж сіл, у полі чи на дорозі, ППО не допустить його до цілі. А ціляться росіяни, як відомо, саме по будинках та інфраструктурних об’єктах у великих містах.

Тому ми легко «поміняємо» 1000 завантажень в Одесі, Києві чи Дніпрі на 10 завантажень рибалками в морі та селянами. Адже дані нам потрібні саме звідти.

Ми дуже просимо... ні — благаємо, щоби цей застосунок ви насамперед встановлювали своїм бабусям, дідусям, тітонькам та дядькам у селах та невеличких містечках.

Геннадій Сульдін: Є випадок, про який з дозволу військових ми можемо розповісти. 22 жовтня вранці через особливості рельєфу непоміченим для радіолокаційних систем проскочив «Калібр». Громадяни по трасі ракети дали більш ніж достатньо відміток, аби командир підрозділу дав точну вказівку на ціль, і стрілки-зенітники з запасом часу чотири хвилини збили ракету, як на навчаннях. Бо чотири хвилини на збиття ракети — це майже вічність.

Це перше зафіксоване бойове застосування застосунку «єППО» по російській крилатій ракеті. Бо зарахування, що об’єкт було збито саме завдяки «єППО» йде, якщо радіолокаційних відміток об’єкта не було, а були лише через застосунок. Ми ж розуміємо, що «єППО» — це допоміжна система виявлення, а не основна.

Загалом ця програма показала непогану ефективність навіть у перший тиждень роботи, коли летіли «шахіди». Ми з початку розробки застосунку орієнтувались на протидію низьколетючим дозвуковим ракетам на кшталт «Калібрів». А «шахіди» для «єППО» — майже навчальна ціль. Вони повільні та дуже гучні. Нещодавно була історія: вночі із 20 ворожих дронів наші сили ППО збили 19. Люди тоді не бачили ці дрони, але добре чули та повідомляли. «єППО» чудово їх «намалювала». Зенітники нам потім дзвонили й казали: «Бачили, чекали, зловили».

🔒 Які дані збирає застосунок і хто перевіряв його безпечність

Андрій Кривошеєв: Геолокація — єдиний тип даних, які застосунок «єППО» запитує в людини. Ба більше, ця інформація ніде не зберігається, а моментально обробляється, результат надходить військовим. Системі не цікаво, де ви були годину тому. Тож за безпеку своїх даних можна не перейматися.

Крім того, застосунок перевірили чи не всі наші органи, що дотичні до ІТ — без цього розробники програми не отримали б згоди від держави та інтеграцію з «Дією».

До речі, в IT WAR ще є застосунок для автоматичного DDoS російських сервісів — теж схвалений на рівні держави. Заради цього ми здавали весь наш код на перевірку до СБУ.

Для застосунків військового призначення, тим паче коли продукт для широкого загалу, процедура перевіряння коду обов’язкова. Якщо хтось із волонтерів захоче створити схожу програму й не надасть код, то продукт не набуде такої поширеності, а до його безпеки виникатиме купа питань. Спочатку багато запитань було й до нас: що це за люди? Може, це ІПСО?

Хтось звинувачував нас у тому, що ми «гранти пилимо». Ми, чесно, не проти гранту — у нас є кілька ідей про необхідні закупівлі. Але вся робота щодо ІТ у нас суто волонтерська.

Насправді питання та сумніви — це добре, бо сьогодні з’являється багато фейкових застосунків, спрямованих на крадіжку даних в українців. Важливо, щоби люди володіли азами кібербезпеки, бо без цих знань ваші дані будуть майже беззахисні — зняти інформацію про людину з однієї лише картинки у Telegram дуже легко. Достатньо просто клацнути на зображення. А отже, так можуть зробити з вами.

Ми публікуємо гайди з основ кібербезпеки на IТ WAR UA. Вони дають набір мінімальних знань і задачі, якими людина може допомогти поза фронтом.

Геннадій Сульдін: Нас періодично атакують (DDoS), і навіть двічі «клали». Але ненадовго. Бо проти наших програмістів, які беруть участь у цьому проєкті, вороги нічого не зроблять. Ми не можемо називати їхні імена, але ці красені — найкращі. І жодної копійки за свою роботу ніколи не просили.

🚪 Як «стукали у двері» до влади

Андрій Косяк та Андрій Кривошеєв: Схвалення від військових ППО та їхню допомогу ми отримали легко. А от із впровадженням прототипу в «глобальне життя» було складніше — ми починали із самих низів.

Ходили та переконували різних людей, які могли допомогти сконтактувати з тими чи іншими органами влади, що проєкт вартий уваги. Прагнули бути почутими владою — нашу ідею підтримують військовослужбовці.

Багато зусиль йшли «у порожнечу». Люди при владі різного ґатунку не хотіли дивитися документи та казали, що наш проєкт їх не цікавить, але ми все одно стукали у зачинені двері. Були й крики, й істерики, і нескінченні докази, що наш продукт справді працює і потрібен. У такому режимі минали місяці, і лише у вересні ми отримали перші результати.

Та попри складнощі ланцюжки знайомств працюють. І якщо хтось розробляє корисні застосунки військового призначення, то достукатися у правильні двері, де вас вислухають, цілком можливо. Але це довго, хай і застосунок буде дуже потрібним. Тож реалізувати проєкт національного призначення за 1–2 місяці фактично неможливо, з якою б швидкістю не працювали програмісти.

Зараз, на щастя, усе добре. Нам дуже допомагала команда «Дії» — їм варто подякувати.

Із соціальними продуктами, які ми теж розробляємо, ситуація інша: ми їх робимо без особливих узгоджень, і вже до нас приходять різні гуманітарні фонди й питають: чи можна з вами співпрацювати?

📱 Про зворотний зв’язок від військових

Геннадій Сульдін: На «єППО» військові реагують без перебільшень 24 години на добу. Ось 3:45 ранку, а мені дзвонять: «Владиславич, ми його спіймали!». Я кажу: «Зайчику, а ти смс написати не міг?». І так — постійно. Іноді хочеться, аби зворотний зв’язок надходив з 8 до 22 години, але я чудово розумію, що це нездійсненна мрія :) Бо там вир емоцій.

Ви, мабуть, бачили у мережі відео, як наші бійці емоційно «Іглами» щось збивають — це ні разу не перебільшення. Вони такі. Жодних скель з кам’яними обличчями, героїв із коміксів у природі немає. Це звичайні живі люди, з купою емоцій, купою недоліків і переваг. І нам дуже пощастило, що вони саме такі.

Буває, що вночі прокинеться хтось із програмістів, бо о другій ночі у нього виникла суперідея. І цією ідеєю треба терміново з усіма поділитися! А якщо на чат у телеграмі не реагують, то можна подзвонити людям телефоном! Так і живемо :)

Якщо узагальнити, то ми пишаємося тим, що це наші співгромадяни. І радіємо, що можемо принести користь. Ми чи не щодня бачимо дива, які коять геть не літературні, а живі люди.

📓 Про плани «Технарів»

Андрій Косяк: Ми думаємо над розширенням функціонала і слухаємо побажання.

Андрій Кривошеєв: Також працюємо над єдиною електронною школою — платформою онлайн-освіти UA SCHOOL, яку плануємо віддати державі. Вона матиме безпечний відео- та аудіозв’язок, електронний журнал, безпечні чати, електронні підручники будуть доступні одразу в кабінеті учня. Зараз шкільні уроки проходять через Zoom, Google Meet та інші сервіси, і всі дані про наших дітей ми віддаємо цим сервісам, а через них часто третім особам. Сама ж Україна цих даних не має та жодного аналізу з них не робить — на нашу думку, це варто виправляти.

Над системою працюють близько 12 людей уже протягом півтора місяця. До кінця листопада хочемо почати перші тестування.

Ще збираємося створити єдину базу знань для військових, де різні підрозділи зможуть обмінюватися інформацією та допомагати опановувати найбільш ефективні навички своїм колегам.

Так само цінний обмін досвідом про технології, які постачають волонтери. Бінокль треба підбирати під тип задачі. Якщо військові знатимуть про це, то робитимуть точні запити на закупівлі. Бо ми не завжди можемо достукатися з цією інформацією до інших волонтерів, наприклад. А на таких маленьких, здавалося б, деталях, втрачається ефективність. Щоби виправити це, потрібен єдиний простір.

Все про українське ІТ в Телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось28
До обраногоВ обраному4
LinkedIn



6 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Ваша аудиторія не бабки та рибалки, люди в селах завжди зайняті та їм не до того, вони той телефон не завжди тримають навіть зарядженим. Спробуйте додзвонитись комусь у селі). А от підлітки, які повиїзжали з міст, тупо байдикують та сидять переважно в телефоні, бо іншої розваги не мають. От вони можуть покрити цю «складну» територію. То можно через міносвіти якось поширити по сільським школам інформацію про додаток. Принаймі старші класи вже доволі свідомі для такої справи. Може проблема з авторизацією в дії виникнути, але батьки в них є, або родичі. Пишу з досвіду знаходження у селі біля Дністра. Тільки над цим селом за пару тижнів декілька ракет бачили. Ландшафт нажаль сприяє, багато ярів та річок. Летять над хатами, похилі люди просто лякаються, складно уявити, що вони бігом дістануть той телефон та знайдуть додаток...

Могут ли люди под оккупацией безопасно скачать и пользоваться не боясь завтра оказаться в подвале?

А я помню как идею создания подобного приложения на DOU обсуждали, где то в марте-апреле. Рада, что реализовалась)

Круті це не те слово, яким можна вас описати.
Тому краще ще раз подякую за ваш вклад у нашу перемогу та запитаю — де можна дізнатися чи може вам потрібні й інші фахівці ?))

А це не ваш застосунок? А то в статті пишуть на iOS нема, а в апсторі — є

apps.apple.com/ua/app/id6443874876

Нам якраз оновлюють інформацію, скоро заллємо лінк на застосунок у матеріал

Підписатись на коментарі