Україна як рай для інженерів, робота зі Стівом Джобсом та майбутнє світового IT — інтерв’ю з директором GT Енді Бейнсом

Співзасновника та CEO IT-компанії GT Енді Бейнса можна назвати зіркою світової технологічної сцени — за свою довгу карʼєру він працював на керівних позиціях в Apple разом зі Стівом Джобсом, пізніше — в Nest та Google, а в останні роки проводить лекції у Стенфорді та Берклі.

Крім того, Бейнс — палкий прихильник України, яку він називає «раєм для інженерів». В GT, яка має офіси в Києві, Кракові та Лондоні, працюють близько 120 українців. В інтервʼю для DOU він розповів, що думає про повномасштабне вторгнення росії, як підтримує українців та чого його навчила робота в компаніях з переліку FAANG.

«росія не виграє цю війну»

— Просто зараз Україна перебуває у стані повномасштабної війни з росією. Розкажіть, що ви відчуваєте щодо цього.

Путінське вторгнення в Україну — це воєнний злочин. росія не виграє цю війну, а світ не забуде непробачну жорстокість путінського нарцисизму. Лише за три місяці путін відкотив позицію росії на світовому ринку торгівлі на 50 років, і на 200 років — російський економічний потенціал. Натомість Україна показала світу свої прагнення та здібність постати на боротьбу не лише заради власної свободи, а й заради світової демократії. Демократичні та вільні народи зі всього світу перебуватимуть у вічному боргу перед українським народом і відчуватимуть величезну вдячність за те, що ви постали й боролися за нашу свободу та демократичні принципи.

Не знаю щодо інших країн Європи, але я відчуваю, що британці солідаризуються з українцями. Це може бути повʼязано з подіями Другої світової, коли британські військові стримували нацистський бліцкриг, після того як інші держави не змогли йому запобігти. Британці чинили жорсткий опір. І впродовж перших двох років тієї війни ми почувалися самотніми в боротьбі. Тоді нас ще не підтримували США, а НАТО, звісно ж, на той час не існувало. Тож 80 років тому нашій країні було дуже важко, і я думаю, цей спогад залишається свіжим для британського народу.

Мої батьки якраз жили в ті часи, тож для багатьох з нас це нещодавня історія. Ми побачили схожу ситуацію в Україні під час першого місяця війни, коли світ дуже швидко зробив купу політичних заяв, але тягнув з практичною допомогою Україні. Багато хто гримав по столах і засуджував ті чи інші події, але де ж, до біса, були реальні дії? Це мене надзвичайно засмучувало. І багато британців розчаровані у власному уряді. Зараз, на мою думку, міжнародна спільнота дещо просунулась в питанні допомоги Україні, але попереду ще довгий шлях. Україна бореться за глобальну демократію від імені світу. Це очевидно.

— Можете розповісти про те, що ви та ваша компанія GT робить для підтримки України?

Я б виокремив три рівні підтримки. По-перше, ми впевнюємось, що наші співробітники разом із сімʼями перебувають у безпеці. Ми забираємо їх з місць, районів і населених пунктів, що були розбомблені або захоплені. Допомагаємо фінансово. Також вибудували партнерство з тактичною евакуаційною групою Aerial Recovery, що базується у Львові, і працюємо з ними над вивезенням в безпечні локації людей.

Крім цього, шукаємо житло для релокованих працівників, і я тримаю звʼязок зі своїми колегами з усього світу та дізнаюсь, хто з них має вільну квартиру, будинок, автівку, автобус тощо.

По-друге, станом на зараз ми евакуювали 500 сиріт з гарячих точок на кшталт Миколаєва чи Дніпра, надали фінансову підтримку від 100 до 200 українським сімʼям, що залишили небезпечні регіони — для цього ми зібрали понад €80 тисяч. А також скерували весь прибуток GT після початку війни на підтримку сімей та біженців зі всієї України. Також ми маємо резервний фонд для підтримки ветеранів та їхніх родин.

Світ не забуде непробачну жорстокість путінського нарцисизму

По-третє, купуємо рецептурні медикаменти та спорядження у Великій Британії, Нідерландах і Угорщині та доставляємо їх прямо до шпиталів у Харкові. Йдеться, зокрема, про апарати УЗД, системи супутникового зв’язку, інвалідні візки, транспортні засоби тощо.

Важливо просто зараз планувати майбутнє відбудовування України — це життєво необхідно. Україна переможе в цій війні, і я хотів би бачити нове покоління бізнес-юристів та інших професіоналів у сфері юстиції, які забезпечать передумови для міжнародного припливу капіталу та ресурсів.

Ми працюємо зі студентами юридичних факультетів Харківського національного університету імені Каразіна та Київського національного університету імені Шевченка, аби вони набували досвід у сфері міжнародного права та ознайомлювались з англійським правом. Це довгострокова інвестиція, але починати робити це потрібно вже зараз. Саме нинішні студенти будуть тими, хто писатиме тексти комерційних контрактів та контрактів із відбудови країни на сотні мільярдів євро фінансової допомоги, коли війна завершиться. Зауважте, що я з усією впевненістю кажу «коли», а не «якщо». Адже вона неодмінно закінчиться. І, сподіваюсь, це відбудеться радше скоро, ніж пізно. Але ми зобовʼязані переконатися, що гроші використовуватимуть відповідально, а контракти матимуть міжнародне визнання.

— Так, що більше звʼязків мають наші держави, то краще. Скільки українців працюють у вашій компанії та якими думками вони з вами діляться?

Зараз у GT працюють близько 120 українців. Думаю, нині вони почуваються спокійніше, ніж, скажімо, місяць або два тому. Однак дехто все ще переживає сильне потрясіння після пережитого ними або членами їхніх сімей досвіду. І ми щодня намагаємось підтримувати їх розмовами чи консультаціями фахівців. Але я б сказав, що 99% української частини команди продовжують працювати, вони всі мають доступ до інтернету, щоденно взаємодіють з нашими клієнтами та надзвичайно продуктивні попри ситуацію.

Я отримую неймовірний фідбек від клієнтів. Вони абсолютно вражені українським духом, завзятістю та наполегливістю. До війни ми розповідали про ці якості українців нашим потенційним замовникам, але було складно довести їм, наскільки винятковими є українська робоча етика та стійкість. А з початком війни увесь світ може на власні очі побачити український бойовий дух і завзятість, про які ми весь час розповідали.

Українці та українки абсолютно неймовірні. Ще 5–6 років тому, коли я працював у Google, я стежив за Україною та все більше цікавився її технологічною сферою. І я одразу ж побачив цю наполегливість, бойовий дух і готовність робити те, що ніхто інший не хоче. Це нагадало мені Кремнієву долину початку 2000-х, коли вона ще не мала всіх цих грошей, які в неї є зараз. Люди вранці приїжджали на роботу на своїх іржавих Toyota, але їм хотілося створювати дивовижні речі. У них був інженерний запал та амбіції, які переважували все інше. І саме цим була для мене Україна шість років тому, і вона залишається такою і сьогодні. Тепер у фахівців кращі авто, але бойовий запал — той самий. І те саме світ бачить й в українській армії.

«Українці від природи мають здатність шукати рішення та не здаватись»

— Енді, як колишній топменеджер Apple, Nest & Google, впродовж своєї карʼєри ви працювали з IT-спеціалістами з України. Як ви можете описати підхід українців до роботи і як він відрізняється від американського способу ведення бізнесу?

Термін, який я використовую для опису українського підходу до розробки продукту, — це те, що ми з моїми колегами-інженерами в Apple називали конструктивно-інженерним конфліктом. Поясню, чому це настільки важливо і може бути унікальною властивістю українського світогляду. Якось Стів Джобс попросив нас як дизайнерів та інженерів зробити щось радикально нове, зокрема розробити повністю скляний смартфон. Йдеться про девайс, на який ви сідатимете кілька разів на день, впускатимете на підлогу, мочитимете, і все ж він вимагав, щоб цей пристрій був виготовлений не з металу, не з пластику, а саме зі скла.

До того ж він мав підлягати повному переробленню та бути позбавленим токсичних хімікатів, поширених у ті часи в промисловості. Багато хто з інженерів, подивившись на цю проблему, скаже: «Що ж, це надто складно. Ми жодним чином не зможемо подолати термічні, механічні та електричні обмеження і все одно мати повністю функціональний екологічний скляний виріб за визначену ціну». Але нас найняли в Apple саме для того, щоб розвʼязувати справді складні завдання.

Ми звикли робити це за допомогою конструктивно-інженерного конфлікту, коли інженери кажуть: «Якщо я зробив це таким шляхом, то тепер мені варто спонукати команду з цього відділу і команду з іншого відділу далі шукати вирішення». І завдяки цим штовханням і перетягуванням ви знаходите відповідь десь посередині. А потім ви раз за разом тестуєте знайдене рішення та отримуєте фінальний продукт. Більшість інженерів не мають цієї навички. У них немає згуртованості чи бойового духу, щоб наполегливо працювати й намагатися знайти рішення. Але в України це є. Українці просто від природи мають здатність шукати рішення та не здаватись. Навіть без Стіва Джобса, що стоїть за ними, у них просто це є. Це було дуже привабливою особистісною рисою для мене, і саме тому я так багато інвестував в Україну — через конструктивно-інженерний конфлікт.

Друга надзвичайно важлива річ, яку варто зрозуміти: п’ять років тому у світі програмної інженерії конструктивно-інженерний конфлікт не мав такої ваги, тому що у світі програмних продуктів домінували криптовалюти, багато ігор, e-commerce вебсайти та мобільні застосунки. В цих сферах немає надскладних та критичних проблем до розвʼязання. Але сьогодні міжнародні компанії-виробники вимагають набагато складніших і багатошарових рішень, які потребують глибокого досвіду в нейронних мережах, машинному навчанні, передовій архітектурі даних та інженерії даних. Наші клієнти постійно розсувають межі можливого і неможливого; ми завжди перевіряємо абсолютні межі того, як отримати продукт.

99% української частини команди продовжують працювати

У цьому і полягає цінність мати 100–1000 інженерів, що від природи розуміють концепцію конструктивно-інженерного конфлікту — це означає, що зараз ви є центром створення одних із найцікавіших продуктів на планеті.

Памʼятаєте компанію Ring? Вони бігали довкола нас, коли я був у Nest. Тоді ми мали всю підтримку та кошти Google, але вони — невеликий стартап з R&D-центром у Києві, який привертає до себе увагу Nest, однієї з найбільших технологічних компаній світу [у 2014 році Google придбав Nest за $3,2 мільярда, а Ring 2018 року був придбаний Amazon за понад $1 мільярд, — ред.] . І все завдяки конструктивно-інженерному конфлікту, швидкості, наполегливості. Як топменеджер, коли я приїжджаю в Україну, то наче потрапляю в рай для інженерів.

— Оцініть, будь ласка, місце IT в економіках західних країн.

Сьогодні відповідь на це питання буде іншою, ніж п’ять років тому. Здебільшого через те, що вартість хмарних обчислень стала доволі прийнятною та доступною широкому загалу. По-друге, ринок фахівців (global talent) повністю глобалізувався. До речі, наша компанія саме так і називалася — Global Talent (зараз GT). Колишні перепони на шляху до спеціалістів звідусіль зникли.

Якщо скласти дві ці речі, то можна побачити, що ми входимо в епоху залученості всіх нас у сферу технологій в тій чи іншій формі — чи то тінейджери, домогосподарки, фінансисти, промисловці, чи то представники нафтової та харчової сфер, сфери гостинності. Ми всі щоденно працюватимемо з технологіями. Дехто більше, дехто менше, але такою є природа того, куди ми рухаємось.

Тож я вважаю, що західні економіки все більше тяжітимуть до стабільного аутсорс-інжинірингу в Південній Америці та Центральній і Східній Європі, а також до чистої хмарної архітектури в питаннях розробки будь-яких продуктів і послуг. Також вони перелаштовуватимуть внутрішні бізнеси, аби ті перетворювались з класичних компаній старого типу на продуктові. На мою думку, ми бачитимемо це впродовж п’яти наступних років. Тож навіть найнудніша утилітарна компанія протягом цих років стане технологічною продуктовою компанією. Я це гарантую.

Енді Бейнс разом зі співробітниками польського офісу GT

«Легка задача не вартує того, аби її виконувати»

— Цікаво почути, чого вас навчила ваша робота в Apple, Google та Nest. Можете дати пораду молодим спеціалістам, які починають роботу в цих компаніях або хочуть приєднатись до них?

Перша річ, якої мене навчила робота на ці компанії, — якщо ти не розвʼязуєш реальну проблему, то тобі, напевно, не варто витрачати на неї час. Якщо продукт чи сервіс, над якими працюєш (або ж це може бути навіть окрема задача в межах більшого проєкту), не є частиною того, що розвʼязує справжню проблему, тоді, вірогідно, ви займаєтесь неправильними речами або працюєте не на ту компанію. Звісно, кожен визначає «справжність» по-різному, але для мене робота в гемблінгу не розвʼязує реальну проблему. Навпаки, це її створює. А ось робота над архітектурою станцій зарядки електромобілів нового покоління, health-tech, life science та оптимізацією автоматизованої логістики (це все клієнти GT) розвʼязує справжні проблеми.

— Тобто йдеться про соціальну місію.

Саме так. Для нас як людських істот це повністю відповідає нашому генетичному складу. Ми розвʼязуємо проблеми та створюємо інструменти. Йдеться про те, що суспільство або втрачає відчуття спільного шляху, і створення інструментів стає чимось зайвим, і насправді не робить нічого істотного для соціального покращення, або ж воно йде шляхом створення чогось цінного. Кліматичні зміни, шкідливі викиди, накопичення відходів, проблеми транспортування чи дистрибуції — ключові теми. Це важливо для мене, і я бачу, що Україна стає світовим лідером на цьому шляху. Шляху розвʼязання справжніх проблем.

Друга річ, якої я навчився, — вміти швидко помилятись. Якщо порівняти мою роботу в Apple та Sony, то Sony були негнучкими, вони дотримувались застарілих технологій на кшталт MiniDisc плеєрів, робособаки Aibo чи старих ЕПТ-телевізорів, тоді як решта світу дуже швидко крокувала в бік диджитал-хабів, передової робототехніки та MP3-плеєрів. І вони застрягли на одному місці: «О, ні-ні-ні, ми просто вкладемо чергові $10 мільйонів у просування продукту, і будемо впевнені, що він «вистрелить». Тоді як підхід Apple полягав у тому, щоб негайно відмовлятись від продукту, якщо він не подає ознак абсолютного успіху.

Швидко помиляйтесь і рухайтесь далі. Принцип Стіва був чітким: якщо хоч якась частина hardware чи software інженерів працюють над чимось, що не «залетить», тоді ми як компанія несемо за це відповідальність. І він мав рацію. Саме так і керують компаніями: ви впевнюєтесь, що кожен відсоток вашої робочої сили працює над Наступною Великою Річчю — і якщо виникають хоч якісь сумніви й ви нічого не змінюєте, то значить, не виконуєте свою роботу топменеджера.

Як топменеджер, коли я приїжджаю в Україну, то наче потрапляю в рай для інженерів

Третій принцип, якого я навчився: легка задача не вартує того, аби її виконувати. Знову ж таки це те, що я люблю в Україні. Ви можете дати розумним людям тут складні виклики, і вони не боятимуться прийняти їх. Вони скажуть щось на кшталт: «Добре, це справді виклик, тож зробімо це!» Ця властивість вашого світогляду надзвичайно надихає. Легка задача не вартує того, аби її виконувати.

Останній принцип: якщо те, над чим ви працюєте, не має місії, тоді все стає надзвичайно важким. Я це бачив численну кількість разів. Якщо клієнти постійно не повідомляють своїм командам в Україні, навіщо вони розробляють цей продукт саме в такий спосіб і чому до певної дати, та яка місія поєднує ці два питання — «навіщо?» і «чому?» — разом, то люди швидко втрачають моральні сили. Тож надзвичайно важливо розуміти власну місію та мати відповідь на питання «Чому ми робимо те, що ми робимо, саме так, а не інакше?».

— Яким інвестори, CEO, продуктові менеджери та підприємці вбачають майбутнє бізнесу в повоєнній Україні?

Не знаю, чи маю прийнятну відповідь на це питання. Воно передбачає багато прогнозів на майбутнє, які, звісно ж, бізнесменам наразі важко робити. Можу сказати, що клієнти та топменеджери сьогодні радо підтримують свої команди в Україні. Дехто з них навіть приходив до мене і казав: «Ми хочемо збільшити нашу українську команду та наймати саме тих, хто зараз перебуває в країні». Це політична заява на кшталт: «Добре, ми знаємо про воєнний стан і ризики для нас як компанії та наших інвесторів, але ми візьмемо на себе цю відповідальність, оскільки віримо в Україну та українців і хочемо їх підтримати».

І ми дуже любимо в наших клієнтах те, що вони стоять на своєму та голосують своїми доларами. Я думаю, немає жодної причини вважати, що ця підтримка і любов до України зникне в майбутньому. Коли війна закінчиться, ви побачите, як світ бере в обійми українців та сприйматиме їх як героїв впродовж наступних 100 років. Я щиро це кажу. Ми перебуватимемо в постійному боргу перед Україною за те, що вона зробила для всього світу.

Все про українське ІТ в Телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось27
До обраногоВ обраному7
LinkedIn



3 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Happy to be a part of the GT journey ⭐ Happy to have a leader such as Andy; I couldn’t wish for the better one! All the support during (and even before) the war is just another proof that the GT team is the best community. Proud!

Andy, thank you for all the support and all the good words about Ukrainians.
Truly, Ukrainians are incredible!
And we will definitely win this war.
See you in our free and peaceful country!

Українці від природи мають здатність шукати рішення та не здаватись

А ще бідкатися, на що влада розводить руками :)

Підписатись на коментарі