×

«Прокидався о 6–7 ранку, працював до 23-ї». Як Front-end Angular Developer досягнув прибутку в $20 тисяч і що з цього вийшло

Front-end Angular розробник вже багато років поспіль б’є власні рекорди щодо розмірів зарплат і не збирається зупинятись. На піку кар’єри він заробляв понад $20 тисяч (але на кількох проєктах), а весь вільний час вкладає у навчання. Він анонімно розповів DOU про кар’єрний шлях, захід в ІТ з другої спроби та стрімкий розвиток у професії.

Усі казали, що програмування — це не моє

Коли я навчався у школі, то розглядав багато варіантів майбутньої професії. Але найбільше тягнуло до підприємництва. Здавалося, якщо ти підприємець, то точно людина з грошима та повною свободою дій. Орієнтуючись на це та пораду батька, я вступив до економічного вишу, де провчився два роки.

Був на контрактній основі, платив за навчання самостійно. Я з 17 років жив і забезпечував себе сам — не хотів брати гроші у батьків. Мабуть, як будь-який підліток хотів довести й собі, і оточенню, що можу все. Тож день я проводив на парах, а вночі заробляв, здебільшого фізичною працею. Це було складно. Я намагався знайти кращу роботу і при цьому починав усвідомлювати, що економічний виш не дає мені перспектив.

Пам’ятаю, як побачив вартість поїздки на двох на Балі — тоді це коштувало близько восьми з половиною тисяч гривень. І подумав: що краще — сидіти ще рік в університеті, не розуміючи, для чого те навчання, водночас марніючи на нічній роботі, чи хоч раз на рік їздити на Балі? Мабуть, я буду щасливіший, якщо полечу туди. І забрав документи з університету.

У той час я почав працювати у торгівлі й навіть дійшов до керівної посади у свої 18–19 років. Шукав роботу і якось прийшов на співбесіду в торговельну компанію. Мені показали оргсистему і запитали: «Де ти хочеш бути?». А я тицьнув пальцем на місце директора.

Питають: «А впораєшся?». Після мого запевнення, що так, мені сказали: «Окей, починай в цьому маленькому відділі. Якщо розберешся, просуватимешся далі».

Я працював у цій сфері рік чи два, час від часу змінював компанії. Врешті доріс до посади помічника директора. Я вступив до університету знову — керівник моєї тодішньої фірми натякав, що його помічникові потрібен диплом. Я обрав технічну спеціальність — програмування. Тоді вона не була суперпопулярною, і було досить легко пройти на бюджет. Цей диплом я врешті отримав.

Я б, можливо, працював у тій компанії й далі, але коли попросив більше грошей, зі мною попрощалися.

Продовжувати шлях у торгівлі я не хотів, тож став досліджувати сайти з пошуку роботи. У топах за рівнем зарплат були лінгвісти та програмісти. Оскільки мені чи не завжди казали, що програмування — то не моє, хай і вчився я на розробника, то почав придивлятися до лінгвістики. Подумував про данську або шведську мову, але знудився навіть на етапі пошуку інформації.

І вирішив таки спробувати програмування. Почав з вивчення Java на порталі JavaRush, який, однак, мені не дуже сподобався. Програмування я тоді закинув.

Приблизно у той час я освідчився своїй дівчині, але вона мені відмовила. У нас не було жодної фінансової стабільності, я часто змінював роботи, й грошей навіть на оренду нормальної квартири бракувало. Насправді це було дуже зріло з її боку. Мені ж це додало мотивації заробляти, бо я дуже хотів одружитися.

Невдовзі у мене з’явився друг-програміст, і історія з ІТ понеслася знову. Але цього разу успішно.

Як я почав програмувати

Якось знайома завітала до мене в гості зі своїм новим хлопцем — це і був мій майбутній ментор. Розробник рівня Senior, він на той час багато років крутився в ІТ та змінив не один стек. Під час розмови я сказав, що дивлюся у бік програмування, навіть у технічному виші навчався, але особливих знань не маю. І попросив його допомогти.

Так я й почав вчити програмування «по-справжньому». Спершу він сказав мені опанувати HTML. Мовляв, класика Front-end, нічого зайвого. Все інше — усілякі там JS, фреймворки, «вчиться за день». Оскільки він був моїм єдиним інсайдерським джерелом про світ ІТ, я все сприймав за чисту монету.

HTML я вивчив дуже швидко, адже був мотивований одруженням. За місяць я пройшов HTML-академію, переглядав усілякі відео на YouTube, накопав інформацію. Товариш мені нічого не пояснював — тільки казав, що саме я маю опанувати. І коли я вже навчився самостійно верстати та прийшов за наступною порадою, він скерував йти на співбесіду.

Я питаю: «А скільки грошей просити?» — «Та скільки тобі треба, стільки бери, в IT грошей багато».

І от у 2016 році я пішов на першу у своєму житті співбесіду в ІТ. Вона була дуже «крута».

Я приходжу, а мене питають:

— Що ти вмієш?


— Вмію верстати.

— А вмієш програмувати на JavaScript?

— Ні, але я знаю, що JavaScript — це лайно, якщо буде потрібно, то вивчу його за день.

— Може, маєш досвід React чи Angular?

— Ні, але це теж лайно, вже краще писати на JavaScript, але якщо буде потрібно, то вивчу теж за день.

Чому я так казав? Бо мій друг-сеньйор саме це мені й розповідав: усе це лайно і вчиться за день. Далі на тій співбесіді мене попросили зверстати макет. Я виконав лише половину завдання, сказав, що мені потрібно йти і я чекатиму дзвінка.

Щодо зарплати, то я просив не менше як 15 тисяч гривень. Це у часи, коли люди працювали безплатно, щоб здобути досвід. Мені, звісно ж, ніхто не перетелефонував. Я тоді ображено навідався у компанію, щоб з’ясувати, чому так сталося. На це мені відповіли, що компанія, на жаль, закрила вакансію і людина їм не потрібна.

Нині ми з другом страшенно регочемо з цієї історії, але тоді я не розумів, наскільки не мав слушності. Врешті пошуки завершилися успішно. Я влаштувався верстальником у «гаражну» компанію за $300 — відразу ж, без попереднього досвіду роботи.

Як потрапив на свою першу роботу

З першим місцем мені пощастило. Крім знання HTML, від мене більше нічого не вимагали. До того ж це був новий офіс з новою технікою та налагодженим процесом розробки. Я мав достатньо знань для повноцінної роботи, тож розпочав з першого дня.

Згодом став вивчати JavaScript та все, що з ним пов’язано. Тоді ж мені порекомендували сконцентрувати сили на Angular, і я зацікавився. Я хотів володіти достатньо унікальним та рідкісним на ринку фреймворком. А Angular — це enterprise, TypeScript, вищі зарплати. Так було п’ять років тому і залишається досі.

До того ж Angular видавався складним. А я люблю виклики. Читав документацію, переглядав відео на YouTube, форуми. На курси не ходив, адже одного разу прийшов на презентацію якогось курсу, не зрозумів, за що там платити гроші, і продовжив самостійно вчитися.

Для цього я затримувався на роботі — вдома був поганий ноутбук. Доходило до того, що керівництву доводилося ввечері мене виганяти з офісу. Працював, щоправда, я тоді не дуже добре, тому що всі сили вкладав у навчання. Бувало, що засинав на клавіатурі на кілька хвилин, прокидався і продовжував з думкою «Не здаємося».

До навчання мене сильно заохочував і друг — сеньйор-помідор. Коли я приходив до нього із запитаннями, він хитав головою та казав: «Який же ти тупееезний, це ж усе за день можна вивчити».

Якось я запитав його щодо JS.

— Можеш мені пояснити, що таке callback?

— Ти що тупий?! Це настільки легко, що я навіть не можу підібрати слова, щоб це пояснити!

Щоразу в такій ситуації я гадав, що повільно просуваюсь, а це лише додавало мотивації працювати краще.

Уже за місяць після початку навчання я став ходити по співбесідах за порадою друга. І звісно, мене на них «валили». Але я занотовував усі незнайомі слова, прогалини у знаннях, і за цими нотатками готувався далі. Знову провалював інтерв’ю і знову залатував пропущене. І так по колу.

З часом я вже мав потрібні знання, але мене не хотіли брати на роботу через брак досвіду. Тож я змінив тактику.

Якщо хочеш на співбесіді видатися людиною, яка все вміє — стань нею

За кілька місяців активного навчання я вже міг сам робити адмінки, різні сторінки тощо. Паралельно тренувався розв’язувати задачки. Тож одного разу, коли я прийшов на чергову співбесіду до маленького аутсорсу (менше ніж 50 співробітників), то полускав усі питання, як горішки. Сказав їм, що я на Angular «цар і бог», розповів про все, що вмію.

І мене запросили на роботу. Це сталося за пів року після того, як я почав вчити Angular. На той час, за відчуттями, я вже знав його на рівні Middle. Взяли ж мене на позицію розробника, без грейдів. Там я заробляв $500, згодом отримав підвищення на $200. І ми з дівчиною нарешті побралися.

Я продовжував ходити на співбесіди та навчався. За кілька місяців подався до однієї аутсорсингової компанії на позицію Middle із зарплатою $2500 і вдало пройшов співбесіду. Офер отримав того ж дня.

Я нагрібав собі всі задачі, за які більшість братися не хотіли. Наприклад, ангулярники часто не люблять завдання із чистим JS. Я ж їх забирав собі, копався, досліджував, знаходив відповіді.

Абсорбував у мозок все що тільки можна. Був час, коли я читав кожну статтю на DOU, навіть якщо це стосувалося геть не мого стека :) Шукав відео на YouTube, читав форуми, цікавився іншими технологіями, в тому числі Back-end.

Грався з базами даних, Haskell, пробував Python тощо. При цьому мети «працювати з усіма технологіями» у мене не було. Але я хотів розуміти все. Тому кожне питання копав углиб: як усе налаштувати, як під’єднати.

Влаштовував собі челенджі у Front-end: а якщо уявити, що Angular та React взагалі не існує, як би я виконував ці задачі? І прокачував навичку написання на чистому JavaScript. Загалом все, що нині можна зробити завдяки фреймворкам, я робив сам.

Тут потрібно трохи відступити від теми та пояснити, що я за людина. По-перше, я ненавиджу вільний час і справді люблю працювати та навчатися. По-друге, у той період в мене майже не було друзів, а з багатьма родичами я або не підтримував зв’язок, або ж робив це рідко. Зараз розумію, що це було неправильно. Тож замість «походів на кальян» чи сімейних обідів я весь час інвестував у себе та свої навички.

Перерву в навчанні я зробив хіба що на місяць — закривав нагальні питання з побутом і здоров’ям, потрібно було полікувати зуби. А потім продовжив навчатися. Тоді ж доріс до Strong Middle або ж уже був сеньйором — тут складно визначити.

У цій компанії я вже відповідав за проєкт і повну кодову базу, фактично виконував роль ліда. На інших проєктах, а я часто перебував на кількох одразу, міг бути просто розробником. Брався за все, мені було байдуже до «звання» — головне отримувати цікавий новий досвід і, звісно, гроші. Саме тому я так швидко зростав.

Загалом у цій компанії я пропрацював близько року. За цей час двічі отримував незначні підвищення зарплати на $100 та $200. До $3000 там я так і не дійшов.

Можливість переїхати до Європи

Далі переді мною постало питання, чи не переїхати до іншої країни. Річ у тім, що на той час моя дружина, теж айтівиця, навчалася у престижному європейському виші на магістратурі з Data Science. І їй зробили чудову пропозицію: гарна робота, житло, навіть машина. Усе це в одній з найрозвинутіших європейських країн.

Я відіслав кілька резюме в європейські компанії, але їхати не хотів. Я бував у Європі, там багато переваг, втім у нас їх не менше. Кажу дружині: «Слухай, коли ти їхала туди навчатись, ми не домовлялися про довгостроковий релокейт». На той момент ми жили на дві країни приблизно рік. А вона відповіла, що у Європі хороший рівень життя та перспективи. Вона — затребувана спеціалістка, мені теж роботу буде не проблематично знайти. Питання хіба що у мові.

Я запитав: «Окей, чого саме ти хочеш?». Вона відповіла: «Життя, як у Європі». І я пообіцяв, що влаштую його їй в Україні. Дружина мені повірила і відмовилась від усіх пропозицій.

Ми вирішили, що житимемо не у Харкові, а в Києві. Доки вона завершувала навчання, я мав все облаштувати. Це був кінець 2018 року. Я заповнив анкету на Djinni та вже за тиждень отримав два офери у Києві, це були топові зарплатні вилки, пропозиції на $4500. На один з них я пристав.

Тоді розробники, які отримували $5000 і більше, були рідкісними звірами, яких всі ненавиділи :) Я розумів, щоб стати таким, потрібно зачекати. Тож на співбесідах встановлював планку від $4000.

Як я отримав дві роботи замість однієї та не помер

Погодившись на офер, я вже збирався їхати до Києва. Аж тут мені написали з однієї європейської компанії, до якої я раніше надсилав резюме. І після співбесіди запропонували дистанційну роботу, причому за гроші того «рідкісного звіра» — $5000 «чистими» за прямим контрактом, віддалено.

Я постав перед вибором: і у Києві офер гарний, і цей цікавий. І там гроші хороші, і там. Але й рахунки у Києві великі. Я ж бо винайняв гарну квартиру в дорогому житловому комплексі з чудовим краєвидом. «Життя по-європейськи», яке я обіцяв дружині, недешеве.

Тож я подумав: чому б не пристати на обидві пропозиції? І попри перестороги знайомих, що нереально тягнути два проєкти, таки зробив це. Думав, що мене звідусіль позвільняють і я помру від виснаження, але ж спробувати варто :)

І справді було складно — роботи мав багато в обох компаніях. Я вставав о 5 ранку та одразу сідав працювати, щоб виконати деякі завдання наперед та не відриватися на другу роботу, перебуваючи у київському офісі. В середньому я витрачав на дві роботи близько 16 годин на день.

Але вже за кілька місяців вибудував графік так, аби витрачати лише по кілька годин на кожну з них.

Моя тодішня європейська компанія — аутстаф, а кінцевий клієнт — велика та знана продуктова фірма. Її основний продукт порізаний на кілька програм, які крутяться у хмарі. Підписка на цей продукт на рік коштує як маленька київська квартира, тож працювати там було весело і дорого.

Але тамтешній код був дуже брудний, просто жахливий. Якби я написав такий в Україні, мене б закопали на місці. Якість розробки у нас часто на рівень вища, ніж у Європі, США тощо. Тож я постійно дратувався і лаявся, а дружина хвилювалась, щоб я не вмер від злості та перевтоми.

Зрозумівши, що так працювати неможливо, я мав два шляхи: покинути цю роботу або ж спробувати виправити те, що можу. Я обрав другий варіант.

І почав потроху переписувати усе, до чого добирався. Лід побачив ці потуги й дуже зрадів моїм прагненням до змін. Мені дали зелене світло на будь-які виправлення — тільки б програма працювала та не давала збоїв. За пів року зміни стали очевидними, за рік я зробив красиву та зрозумілу архітектуру.

Звісно, за усіма виправленнями спостерігали, їх обговорювали та перевіряли — до продукту ставилися дуже відповідально. Та враховуючи, що я глибоко знав код і загалом пишу швидко, я став вигравати у часі: фічу, яку інший розробник дописував за п’ять днів, я робив за день чи два. Згодом я став owner цього продукту з погляду програмування.

Як за мене захотіли у чотири рази більше грошей і я втратив роботу

Я б працював на цьому проєкті років з десять, він мені дуже подобався, але одного дня зі мною попрощалися. Приходять і кажуть: «Цей місяць у тебе останній». Я питаю: «Якого біса?».

А згодом я дізнався, що за мене і ще кількох розробників аутстафінгова компанія запросила у клієнта у чотири рази більшу суму. Ну клієнт і послав усіх до біса — не дурний же.

Але то був класний досвід, і я пишаюся своєю роботою. Знаю, що після мого звільнення нічого не посипалося, і це добре. Я вважаю, що працювати треба так, щоб вас могли звільнити одним днем без зайвих проблем для проєкту. Бо якщо на проєкті є «всемогутній чарівник», то тут лише два варіанти: або проєкт лайно, або «чарівник».

Бути «чарівником» кепсько: якщо перестане подобатися проєкт і захочете піти, вас хапатимуть за руки та ноги, даватимуть більше грошей, аби тільки втримати. Такими темпами за пів року чи рік людина вже в депресії. І, звісно, «чарівники» небезпечні для проєкту, бо без них усе розпадеться.

Як я почав заробляти понад $20 000

Після звільнення з тієї компанії я став шукати інші контракти у Європі. Прямі чи через аутстаф/аутсорс — мені було не надто важливо. Аби був цікавий проєкт та відповідні гроші.

Починався ковід, зарплати в ІТ зростали. Я ходив по співбесідах і за роботу особливо не турбувався, адже коли ви Senior, то навряд чи залишитесь без проєкту. Врешті я натрапив на новий цікавий контракт із США — мені зробили офер на $6000. Тоді ж я полишив свою київську компанію, в якій пропрацював понад два роки, тому що хотів чогось нового. На її місце прийшов ще один європейський проєкт на $6500.

Згодом через сімейні обставини у мене з’явилася потреба у більших грошах. Крім цього, я хотів закрити кредит на дуже дорогу машину, в яку вклав свої заощадження і кредитні кошти.

Я продовжував проходити інтерв’ю та отримувати офери, і в певний момент до двох проєктів приєднався третій. А за ним і четвертий. У сумі в середньому на чотирьох проєктах я отримував понад $20 000.

До того ж я займався трейдингом і щодня з 16:30 до 23:00 стежив за фондовим ринком. Тож можна вважати, що проєктів у мене було п’ять.

Це був шалений режим. Я прокидався о 6–7 ранку, працював до 23-ї. Поміж цим дивом знаходив час на PlayStation та каву з другом, сеньйором-помідором. Час від часу брав вихідний на одній з робіт, щоб встигнути все на інших.

Мені вдавалося — загалом я гуру планування. Тікети та навантаження потрібно розподілити так, щоб перформанс був не нижчим, але й не вищим від рівня команди. План має бути чітким і добре структурованим. У мене не буває раптовостей чи «магії», я чітко знаю, що роблю сьогодні, а що — наступного тижня. При цьому я стежу за робочим місцем: чистий стіл, мінімум речей довкола. Якщо щось заважає чи відволікає, я усуваю причину. Чесно? Я хвора людина :)

Усі сусіди знають, що якщо галасувати після 10 вечора та заважати мені, я викличу поліцію

Але вже за кілька тижнів такого режиму стало підводити здоров’я. Я шукав проєкти швидко, орієнтуючись суто на компенсацію та швидкий старт роботи. Через це не надто придивлявся до проєктів, і вони виявлялися дуже поганими як з технічного погляду, так і щодо команди та менеджменту. Тож, крім великого навантаження, додавався стрес.

Я схуд, попри те, що чи не щодня їв у McDonald’s. Я мало та погано спав, почав приймати мелатонін. Нагадали про себе зуби — я думав, що багато з них доведеться видаляти. Потім з’ясувалося, що вони боліли через нерви. Турбували очі — інколи на монітори вже було важко дивитися.

Крім того, за деякий час до того мені зробили операцію і заборонили будь-які фізичні навантаження. Я пив знеболювальні, і все це теж не додавало здоров’я.

Звісно, так не могло тривати довго — людина не здатна працювати у турборежимі постійно. Тож за три-чотири місяці, коли я більш-менш розв’язав фінансові питання, почав потроху відрізати проєкти один за одним, доки не залишився один, мій улюблений. Нині на ньому я й працюю, заробляю $6500. Інші гроші отримую з інвестицій. Я аж ніяк не відмовляюся від більших заробітків — просто змінюю концепцію.

Поради людям з мого досвіду

Порада № 1. Якщо хочете влаштуватись до компанії з Європи та США, доведеться стати «універсальним солдатом». Знайти вакансію на чистий Front-end складно — найімовірніше, вам доведеться трохи зачіпати Back-end.

Порада № 2 — більше стосується менеджерів. Ніколи не тримайте у штаті токсичну людину. Здається очевидним, але я бачив, як один фахівець руйнує команду з 50 працівників.

Топперформерів теж потрібно звільняти. Знаєте, буває так, що команда добре працює, а якась одна людина завжди виконує більше за інших. При цьому вона не робить нічого поганого — просто працює у вихідні, бере більше завдань, хоче бути найкращою. І колективу поруч некомфортно — люди не можуть спокійно піти відпочивати. Це вид токсичності.

Порада № 3 — також менеджерам. Будь ласка, не наймайте Full Stack — це вбиває проєкти. Розробники рідко справді добре працюють і на фронтенді, і на бекенді одночасно. Найчастіше ми маємо в кращому випадку «середнячка», якість коду якого невисока.

Порада № 4 — не соромтеся комунікувати з людьми, розв’язуйте свої проблеми.

У мене є чудова історія про ліфт. Вона не стосується роботи, але ілюструє мій підхід до будь-якої справи. Якось у моєму будинку перестав працювати ліфт. Я прийшов до управительки із цим питанням, а вона мені й каже: «Я лаялась з усіма, але нічого не змінилось».

Тоді я сів у машину і поїхав до керівництва ЖЕКів Києва у міськраді. Прийшов, привітався, запитав, де головний. Він був на засіданні, тож я почекав. Після засідання я підійшов, коротко пояснив суть проблеми. Ми обмінялися телефонами, та він запевнив мене, що ввечері все працюватиме. Власне, так і сталося — увечері ліфт полагодили.

Мені легко таке втнути, хоча знайомі дивуються з цього й сміються. Я ж просто розумію: не має сенсу сваритися з людиною, яка нічого не вирішує. А люди, що стоять на чолі, не бажають марнувати час на щось неважливе для їхньої роботи. Їм простіше швидко розв’язати твоє неважливе в глобальному сенсі питання, ніж сперечатися.

Ось це мій шлях. Я такий у всьому — і щодо підвищень зарплати, і щодо будь-яких непорозумінь.

Багато розробників та людей інших професій — скиглії. Вони лише повторюють: «Ой, у мене не виходить, зарплата не піднімається, проєкт не подобається». А потрібно діяти. Не підвищують зарплату — ідіть на співбесіду, проєкт не подобається — змініть його. Іншого підходу у роботі, та й в особистому житті, я не розумію і злюся, коли чую подібне.

Як війна вплинула на роботу та плани

На роботу агресія росії майже ніяк не вплинула. Мій замовник із США, жодних скорочень та урізання виплат у нас не було. Я в Україні, хоча можу виїхати — я не придатний до служби. Розумію, що у Європі безпечніше, іноді думки виїхати закрадаються, але проти дружина. Її батьки залишаються у країні та не хочуть їхати за кордон.

Загалом війна зачепила мою родину ще 2014 року: мої бабуся і дідусь провели всю зиму в підвалі, доки їхнє селище росіяни знищували «Градами», а ми не могли їх тоді вивезти. Згодом вони все ж виїхали, але після пережитого почали сильно хворіти та згодом померли. Інколи під час розмов із родиною ми кажемо: «Добре, що вони не бачать того, що коїться зараз».

Можливо, саме через це я так ненавиджу марнувати час. У майбутньому хочу все більше ділитися не лише своїми розробками, а й досвідом. У мене його багато: я знаю, як змінювати дизайн, логіку та ідею проєкту на краще, легко спілкуюся з клієнтами, уміло розпоряджаюся часом та розробляю як довгострокові, так і короткострокові плани. З цим, власне, і збираюся далі працювати.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось138
До обраногоВ обраному47
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Зараз купа розробників прочитають, побіжать наберуть проєктів, вигорять до юздиців, кукуха поїде)

А герой статті просто одягне шкіряну кепку, візьме в руки мікрофон і такий:

«Ну мені нравиця як вони горять,
Як деви суїтяться,
Скорі і псіхушки приїжають,
Ну люді в шокє, глаза аж вилазять у ніх,
Ну а мені це по приколу, дивиться як вони
Питаються руками код починить,
А воно ше дужче бажить,
А я сижу на ДОУ і сміюся)»

Шось ору: батрачить на 4 роботах шоб купить машину в кредит
Краще піти до психотерапевта, поки грощі ще є

Дуже класно, мабуть, працювати в команді з людиною у якої 4 проекти. Завжди знайде час на то, щоб уважно прочитати технічне завдання і виконати правильно таски, а ще частіше — допоможе новачкам із сетапом проекта, тощо. Звісно це сарказм.

Як ця хвороба називається?)
Ну і дружина теж молодець, дивитись як її чоловік просто вигорає і вбиває здоров’я. Нагадує ставлення російських мамок до синів, за яких повинні дати Ладу)

Черговий «шедевр» вiд ДОУ, а ще навiть не п’ятниця.

241 коментар

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Дуже надихаюча історія! Також дуже добре написано! Я згадав себе, коли вперше побачив можливість заробити великі гроші. Колір моєї шкіри був зеленим через довгі години. Я був настільки захоплений, що не хотів зупинятися. Тепер я хочу повернутися до цього стану, але я не отримую мотивації, тому що гроші повинні бути нереальними, щоб дійсно мотивувати мене.

дивна стратегія — міг просто запропонувати менеджеру на одному з проектів звільнити інших 3-ох працівників, а самому робити роботу за 4-ох...

...ohh, wait !!!

Я от сам сиджу і думаю взяти другий проект бо після першого є ще купа вільного часу щоб шось робити, поки нема сім’ї та дітей можно фармити максимально, тому зараз намагаюсь працювати як умога більше шоб звикнути до такого режиму це десь 10-12 годин поки шо, та і плюс бажання працювати до 65 ніякого нема тому зараз потрібно фармити та инвестувати і в 45-50 звалити на пенсію та відпочивати мающи пасивних дохід

Оце вже пішли деви. Працювати не хочуть. Тільки і мріють на пенсію звалити в 45. Це дуже неправильно. Звалювати на пенсію треба в 40 )

Працював в мене колись такий штріх. По факту було дуже багато багів, нульовий інволвмент у продукт, та ще й овертайми трекав. Дуже довго робив єлементарні задачі і дуже смішно спалився. Так само брав дей оффи та жалівся на якість звʼязку коли не підключався на дейлік. І якось під час війни і не скажушь нічого, але ми все ж таки попрощались з ним. Вважаю таких людей раком індустрії.

Хочете заробляти більше? Ставайте кращими, переходьте на нові проекти, беріть відповідальність та будуйте щось чим будуть користуватися люди. А замість цього комусь простіше багато брехати, робити свою роботу погано, псувати своє здоровʼя та марнувати бюджети проектів.

Цікаво виходить. Я працюю в такому ж режимі, але за значно скромнішу винагороду. Що я роблю не так?

Що я роблю не так?

Очевидно, все.

Мабуть напрацьювуєш досвід для майбутніх 20К

суть коментаріїв:
Досвід однозначно цікавий, дякую, що поділився, але більше не ділись))

В історіях успіху не вистачає покрокової інструкції. Тому вони майже завжди виглядають як безглузде самолюбування
При тому, що покрокову інструкцію для успіху і правда неможливо скласти мойже ніколи

Нахіба так жити? Для «життя як в Європі» досить зп в 5к, а то й менше.

Это все конечно смешно, пока тебе не попадется подобный го..ед в команде.

Потому как, несмотря на относительно хорошие скилы, качество работы выходит на уровне среднего джуна. Его увольняют через пару месяцев, еще до конца испыталки, а потом ты разгребаешь то дерьмо что он успел наделать.


Если дерьмо успешно прошло код-ревью и мердж, и его надо долго разгребать, так может проблема не в джуне?

Досить незграбний віктім-блеймінг.
Витрачати купу часу і енергії, щоб навести порядок в код-рев‘ю за таким «сеньором», не хочеться нікому, тому що такого добра вистачає при рев‘ю джунів. А іноді і самого часу недостатньо для такого. Тож іноді доводиться махати рукою і апрувати щось, що ще в досить посередній кондиції.
Кажу з власного досвіду.

Тож іноді доводиться махати рукою і апрувати щось, що ще в досить посередній кондиції

Досить «зграбний» блеймінг:

так может проблема не в джуне?
Досить «зграбний» блеймінг

Так, досить зграбний. Бо альтернативою поверхнього рев‘ю є: вся команда фейлить свої заплановані задачі або планує менше і витрачає на рев‘ю сеньорів-зайчиків часу, як на рев‘ю джунів. Бізнес розвивається повільніше, атмосфера в команді псується. Зате так, «зайчики» мають 4 зарплати замість однієї.

При поверхневому рев‘ю таких «екземплярів» хоча б решта команди частіше стабільно працює. Знову ж, все пишу з власного досвіду.

І це не те, щоб я заздрив тим, кому вдається «розкрутити бізнес на бабки». Я не проти тих, хто має кілька робіт, якщо ті роботи знають одна про одну. Тоді всі розуміють, за що платять в що отримують.

Айтишник на приёме у психолога:
— У меня не получается получить оффер больше чем на 10к.
— А какой у вас грейд?
— Синьор.
— Это же превосходно!
— Да? А мой сосед говорит, что ему ежедневно прилетают офферы на 20к, а он миддл.
— Ну так и вы говорите!

На приеме у Вероники Степановой.

Ой та почав би вживати метамфєтамін, тоб взяв би ще пару проектів і працьовав би з 5 ранку до 3 ночі. А так шось слабенько.

[коментар видалено за порушення правил спільноти]

Спермотоксикоз в принципі не така уже і погана штука. У розумних межах звичайно, коли мотивує юнаків на саморозвиток, а не каблучізм.

Щоб зрозуміти чи порушував він щось, треба для початку знати, що в його контрактах написано.

шахрайство

 Де там шахрайство? Звичайний зайчизм, ніби не заборонений законом.

Для чого це гівно-інтер’вю під час війни

Камон, а хто буде заводити валюту в країну?

порушувати NDA, умови контрактів

поделитесь пожалуйста с нами текстами контрактов автора, чтоб мы могли понять на основании чего вы сделали такие выводы. А то выглядит так, что вы бездоказательно очерняете репутацию другого человека и

За кордоном вже би сидів за

 клевету

і все заради грошей

А вы работаете ради удовольствия или из чувства долга перед заказчиком?

Так веселят меня подобные комменты, отношение к работе как в советском союзе))

Чего не хватает этой истории — части про то, как автор нанимает себе нескольких джунов или пару миддлов, чтобы делегировать задачи и начать жить жизнью свободного человека за 20/к месяц, вместо того, чтобы чувствовать себя рабочим потогонной фабрики

Но проще машину в кредит купить, конечно :)

Але 2 сідла це 4+к витрат, плюс податки, плюс офіс, плюс менеджерити. Або найняти менеджера. І бухгалтера. І юр компанію. Тобто 10к з 20к вже пішло (як мінімум). Але відносно вільний графік. Лишається лише клієнтів шукати. Тобто, на виході вже галенька галєрка.

А навіщо мені, як менеджеру, поради від хаслєра, який всрав своє здоровʼя, бо не вміє роспоряжатись ні грошима, ні вільним часом?
sooq, невигадані історії про які неможливо мовчати.)))))

Зараз купа розробників прочитають, побіжать наберуть проєктів, вигорять до юздиців, кукуха поїде)

А герой статті просто одягне шкіряну кепку, візьме в руки мікрофон і такий:

«Ну мені нравиця як вони горять,
Як деви суїтяться,
Скорі і псіхушки приїжають,
Ну люді в шокє, глаза аж вилазять у ніх,
Ну а мені це по приколу, дивиться як вони
Питаються руками код починить,
А воно ше дужче бажить,
А я сижу на ДОУ і сміюся)»

Мені цікаво що ж там за машина така, Тесла Х або Урус? :)
Сам катаюсь на Jaguar F-pace, але його вартість зараз 40к і до нього я йшов ітераціями по обміну/продажу авто, кожен раз докладаючи не більше 15к.

Якими ітераціями? Автору треба сьогодні. Раптом завтра не настане

Я тоже так думаю, особенно когда шкоды в салонах уже по 50к продают

Будь ласка, не наймайте Full Stack — це вбиває проєкти

І дійсно, набагато краще взати дева який працює ще на трьох проектах, не встигає вникнути в контекс проекту та домену, і розробляє поламаний та забаганий код з точки зору продукту, зате робить це якісно з точки зору написання коду.

Зазвичай достатньо хороших код ревю де присутні не фул стек деви які зможуть вказати як краще коли це потрібно. Що ж стосується людей які не вникають в продукт, то зазвичай таке на код ревю таке не виявиш адже там важко замітити чи ці зміни не поламають нічого, і для того треба перед собою бачити всю структуру проекту та всі рефереси того що змінюється чи додається.

П****ц.

Я так понимаю с банальной логикой и здравым смыслом у разрабов бывает туговато...

Представим, что мы — это компания или проект. Эту интересную аналогию в взял из книги The Startup of You, которую советую к прочтению.
Когда вы принимаете какое-либо решение в компании, вы должны взвесить все за и против. И сделать это не просто исходя из своих не рациональных побуждений, а отвечая на вопросы «что я приобрету» vs «что я потеряю(во что мне это обойдется)».
Для ответов на такие вопросы умные люди изобрели понятие — метрики. Точнее пирамида метрик. Метрики бывают, например иерархичными: www.appdynamics.com/...​jcn-ubmewipfoajloi9xg.png

Метрики должны быть такими, чтобы отвечать на вопросы «что я приобрету» vs «что я потеряю(во что мне это обойдется)».
 Метрик возьмем две. Рабочую — Продуктивность и личную — Свободное время.
Сравнивать будем автора сейчас и его обычную(банальную) версию. Данные по расчету метрик я возьму из статьи, данные для банальной версии возьмем из ДОУ(зарплаты).

Для упрощения возьмем, что рабочий месяц — это 4 недели.
Автор: Работал 16 часов в день, 6 дней в неделю(данных нет, но я предполагаю), 4е недели. Итого, работал: 384 часа. Зп — 20к

JS разработчик(стандарт): Работал 8 часов в день, 5 дней в неделю, 4е недели. Итого, работал: 160 часов. Зп — 6к(средние данные по ДОУ)

Продуктивность, Автор: 20k/384=52
Продуктивность, JS стандарт: 6k/160=37.5

Свободное время, Автор: (24-16)*6*4 + 4*1=196 часов
Свободное время, JS стандарт: (24-8)*5*4 + 4*2=328 часов

Имеем: Продуктивность автора выросло в 52/37,5=1.39 раз. Свободное время упало в 328/196 = 1.67. Возможно, автор работал еще и на единственном за неделю выходном и тогда метрику Свободное время можно округлить до 2.

Какие выводы можно сделать?

1. Продуктивность автора и его Свободное время имеют такую зависимость, что имея свободного времени в два раза меньше, он стал зарабатывать «всего лишь» в 1.39 раз больше.
2. Важно ли наше свободное время для нас? На этот вопрос каждый должен ответить персонально для себя. Однако, если послушать сожаления людей перед смертью(nv.ua/...​nie-novosti-50194090.html), то там нет «жалею, что не взял кредит на аудюху за 120к» или «сожалею, что делал мало фоток на #сказочноебали»

Фундаментальный ответ

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Арестович, угомонись уже!

А хтось взагалі проводив факт-чек інформації в статті?

жентельмены синьоры верят друг другу на слово

На піку кар’єри він заробляв понад $20 тисяч (але на кількох проєктах)

Часть 2: Новый пик карьеры. Или как за месяц заработать 30к$ джуном пока тебя не уволили (правда на нескольких проектах)

За каждым сильным мужчиной стоит женщина. Стоит и п***ит. (что очень хочет в европу)

Вообще паренек «совсем не понял» про добычу денег в айти. Да и трейдинг, видимо, не пошел.

ця стаття просто створена, щоб її на цитати розтягувати

youtu.be/HuC_ydxziDQ?t=20

«Сушите весла сэр, на кой вам черт багатства» ©

«Прокидався о 6–7 ранку, працював до 23-ї». Як Front-end Angular Developer досягнув прибутку в $20 тисяч

А якби прокидався о третій ранку, а лягав спати опівночі, то заробляв би $30 тис.

Приблизно у той час я освідчився своїй дівчині, але вона мені відмовила. У нас не було жодної фінансової стабільності, я часто змінював роботи, й грошей навіть на оренду нормальної квартири бракувало. Насправді це було дуже зріло з її боку. Мені ж це додало мотивації заробляти, бо я дуже хотів одружитися.

это не то, что двуручный фейспалм, а галактического масштаба фейспалм
все написанное дальше — просто попытки каблука в «осчастливить женушку», потому что «очень хотелось жениться»

Дуже хотел одружитися,
Ещё б кто спросил «на***»?)

Але жінки в нас за дайверсіті і рівність

Йому трапилась не така ;-)

Але ж вона хотіла як в Європі ;-)

Зазвичай одні й ті самі люди «хочуть як Європі», «не хочуть «пропаганди гомосексуалізма» і хочуть бути «просто красивою, а чоловік нехай заробляє».
За дослідженнями, у 80% населення цієї планети когнітивні здібності недостатні.

когнітивні здібності недостатні.

Це ще як подивитись, спитай його дружину

Щоб я при дружині та впахував 16 годин і кормився в маку раді її большой любві, та що б я краще здох незайманим. Хто тут розумніший ще питання

Але хлопець висновки вже зробив про здоров’я, не пропаде

Статья какой-то bullshit.

Особенно понравилось про лифт, когда такой богатый дядя с $20k/мес садится в машину и едет в КГГА решать вопросики по лифту. Все бы хорошо, вот только лифты в приличных домах с ОСМД/УК уже давно обслуживают отдельные частные организации, а не коммунальный КиевЛифт или как он у вас там в Киеве называется.

В то, что автор с такой зп живёт в фуфлыжном доме, не то что не новострое, а в доме, где жители не смогли создать ОСМД и заключить договор с частной конторой я не верю. После нескольких поломок, которые не чинятся по нескольку дней, в чате ОСМД начинается такой вой, что председатель тут же идет искать частника, который бы быстро приезжал и чинил поломки. Если такого не происходит, то в доме живут маргиналы, которым плевать, в таком случае неясно что автор с 20к$/мес в таком доме забыл.

Ощущение, что сидит какой-то прыщавый задр в бабкиной гостинке на воскресенке и травит байки какой он важный человек, аж в саму КГГА смотался вопросик решить.

гениальный ход — влупиться в дорогие побрякушки/машины и горбатиться 24/7
пьюр саксесс стори!

Я на одной работе не успеваю(((

Досвід однозначно цікавий, дякую, що поділився, але більше так не роби.

По-доброму заздрю автору за таку працездатність.
Трохи оффтоп але поділюся спостереженнями:
Експериментальним шляхом виявив, що особисто я можу підтримувати достатній рівень працездатності( коли я знаю що треба зробити, а не витрачаю години на ресьорч, уточнення, мітнги, листування, налаштування середовища та техніки і т.д. ) приблизно 12 годин підряд(без шаройобства на ДОУ і ютуб) із декількома перервами на їжами та мінімальними санітарними перервами.
В такому режимі можна працювати 3 дні підряд, максимум, тиждень, потім треба відпустка бо організм фізично відмовляється працювати і сприймати інформацію.

Також я експериментально з’ясував, що в 99% нікому нафіг не треба твоя надмірна працездатність або екстримальні витрати часу, це не цінується. Якщо ти ± закриваєш таски і виконуєш очікування, то всім буде пофіг, працюєш ти 12 чи 6 годин на день. Навіть якщо іноді тобі треба додатковий день-два на закриття таски.
ІНоді, раз-два в рік треба зробити щось таке, що триватиме 12 годин, але це має бути раз-два на рік і тебе про це мають попросити і це запам’ятати.

Найкращою аналогією буде врати палива в тачці. Ти можеш їхати зі швидкість 90-100 по трасі, а можеш їхати 140-150. Витрати палива на більшості машин будуть чи не вдвічі більші, а час приїзду нетакий вже й великий. А враховуючи, що доведеться частіше ставати на АЗС, то час доїзду може бути навіть менший.

а не витрачаю години на ресьорч, уточнення, мітнги, листування, налаштування середовища та техніки і т.д.

Так це теж робота. Не на фабриці ж працюємо де все давно відомо і просто відбувається монтонна праця.

Саме тому я чітко розділив ситуацію коли ясно і коли не ясно)
Коли ніфіга не зрозуміло і треба буквально кожен крок уточнювати і досліджувати, то це, як на мене, найважчий кейс і особисто я в такому режимі не більше 6 годин можу працювати.

В итоге за волнаданьем за кофе через год оглянешься вокруг, а корешки то уже далеко ускакали)
Но как аффтар это иная крайность

поскакали в лікарню, а ти сидиш такий в кафе з друзями і заздриш;)

я хотів закрити кредит на дуже дорогу машину, в яку вклав свої заощадження і кредитні кошти.

кекнул тут. Комменты еще не читал, но наверно уже обсосали эту тему достаточно.
Со своей стороны могу лишь сказать, что встречал очень нмого людей, которые зарабатывают\ли большие деньги, но абсолютно не умели их тратить.

А по сабжу: работал несколько лет с фе, который тоже работал на 4-5 работах изи, при этом у него уходило на работу часов 5 в день и на дотку еще 5))
так что все реально без никаких 16 часов вджобывания, главное найти хорошее место

ps почитал дальше эту офигительную историю, особенно притчу про лифт, и улыбнулся. Аж настроение поднялось

Знову історія про сина маминої подруги?

взагалі то він тратить на трейдінг пів дня а на кожен проект не більше 2х годин

А потім задача, яка займає 2 години, робиться тиждень. Тому що її робить справжній Ultra Senior, який працює ще на трьох фулл-таймах. Доу буде й надалі публікувати щоденники клоунів?

А потім задача, яка займає 2 години, робиться тиждень.

То це добре, чи погано?

Це питання.
Перефразовуючи: якщо обидві сторони влаштовує цей процес, то в чому претензія?

Грустно, что вообще приходится отвечать на такой вопрос: претензия в том, что затягивая бизнес-процессы и поставляя низкокачественный код написанный «на скорую руку», разработчик подставляет команду, которая должна брать на себя больше обязанностей, а также портит репутацию компании, через которую он устроен.

И никто не говорит, что клиента это устраивает:
1) он может не знать об особенностях разработки того или иного функционала и сколько времени это может занимать.
2) в условиях работы команды результаты устредняются, так что не всегда можно увидеть мегасиньора с 4 проектами
3) оценить реальную производительность разработчика бывает очень сложно, можно закоммитить одну строчку за два дня, а можно в день 1500 строк написать

не говорит, что клиента это устраивает

Так кажете, ніби немає купи проектів, де сіньори роблять двохгодинну таску тиждень, і так продовжується місяцями-роками)

Якби всі розробники працювали так, як каже Дмитро, то у половини з нас не було б роботи.:)

разработчик подставляет команду, которая должна брать на себя больше обязанностей, а также портит репутацию компании, через которую он устроен.

Кому на это не похер, если клиент доволен?

Очевидно же.
Если ты можешь сделать таску запланированую на неделю за 2 часа — ты молодец.
Раз работника не увольняют, значит работодателя все устраивает.

добре, що звільняють а не п*здять))

Позитивная статья о том как не надо ныть про «нет денег», а идти и работать. И если задаться целью, то можно зарабатывать вполне прилично. Это позитив, и его вес 80%

Негатив — более мелкое.
1. Столько работать и получать какие-то несчастные 20К — это того не стоит. В США можно получать 700-1М в год (база+бонус+опцион), работая в одной компании , в плотном графике, но в нормальные 40-60 часов в неделю
2. «Дорогой авто в кредит» звучит не очень.
3. Здоровье со временем «полетит» очень серьезно, поэтому такой режим конечно ненадолго.

При ненадовго здоров’я і так полетить, та і сенсу я не бачу робити такі спринти за гроші у по суті такому ж order of magnitude, як і нормальна робота.

Dou дякую за казочки на ніч. Але ж для людей не пристосованих це може бути як удар бєтономешалкою? Хоч би дітей пожаліли) Вагітних) Може це русня нам інфопривід закидує. Да сотня вариантів і на 101 цей маньяк з чотирьох проектів.

Життя по-європейськи — це як? Кафешки і ресторани, які закриваються як тільки на вулиці починає темніти (а влітку — і задовго до заходу сонця)? Можливість потрапити до лікаря через мінімум 2 тижні очікування, і за дикі бабки? Відвалювати 40% доходу на податки? Абсолютно ніякий сервіс у всіх сферах, і за дикі бабки? Дорогуща оренда абсолютно звичайної квартири? Можливість купити квартиру лише в кредит? Неможливість спустити воду в унітазі серед ночі, бо сусід настукачить на тебе через «шум»?

В Європі за умовні 5к баксів ти ніхто. Ти заробляєш не сильно більше грузчика (ще й половину віддаєш на податки). Відповідно, і ціни підтягнуті до рівня можливостей тих самих грузчиків і водіїв автобусів (середні ціни стають більшими, ніж в Україні, де пересічний має 350 баксів в місяць). Європа — це як комунізм: всі плюс/мінус рівні в можливостях, причому ці можливості хрінові.

Та якби не війна — на Європу з її проблемами навіть не варто було б дивитися. Бо в Україні за 5к баксів ти живеш як король. Можеш собі дозволити все. Сервіс топовий, паби до пізньої ночі (в мирний час), недороге житло преміум-класу, недорога продукція в магазинах. Хороша приватна медицина, де махнув франкліном — і тобі вирішують все тут і зараз, без жодних черг. Всякі бюрократичні і регуляційні заморочки легко і швидко вирішуються завдяки можливості дати на лапу, якщо моральні принципи дозволяють)

Дружина не шарить, що маючи той самий дохід в грос — Україна дає в рази більше можливостей, ніж ця ваша Європа. Поясни своїй дружині, чувак.

Та якби не війна

Ну і де королівські привілеї лицарів 5% тепер?

Не в процентах прямих податків справа, як Закарпаття почало вимагати щоб до них зареєструвалися ІТ ФОП, що приїздять то виявилось що ті 5% від тих сум, що генерують ІТ шники хочуть усі, бо обл адміністрації зчинили скандал. І це тільки по перше, бо насправді з українців беруть доволі суттєві не прямі податки і саме вони є основою бюджетних зборів cost.ua. Можна почитати досліди вчених економістів з цього питання. uk.wikipedia.org/wiki/Ефект_Лаффера uk.wikipedia.org/wiki/Крива_Лаффера Реальна українська проблема — як раз найгірша у світі система оподаткування, 135 різних податків та зборів загалом, це найгірший показник у світі, гірше за Сомалі чи Афганістан. Усі кого ми обирали до влади так і не наважились вирішити це питання. Будь який черговий умовний гетьманцев (як і тітушко збірний образ), що паразитує на цій проблемі, купляючи з «відкатів за вирішення питань з бітуумом» по 7 елітних квартир в Києві та маєтки в Конче Заспі, на яких будує палаци, елітні авто, годинники тощо
— постійно кажуть, що спрощену систему потрібно прибрати та погрожує масками шоу та азаровщіною. Тобто фактично вимагають хабарів, інакше обіцяють зробити бізнес збитковим. Я от вважаю, що потрібно прибрати гетьманцевих і робити реформи. Бо нажаль з існуючою системою страждає загальний ВВП: пенсіонерам, армії, МЧС, освіті, оборон прому та іньшим з цього погано — а от корупціонерам дуже добре.

Реальна українська проблема — як раз найгірша у світі система оподаткування, 135 різних податків та зборів загалом, це найгірший показник у світі, гірше за Сомалі чи Афганістан.

Але навіть в попри це, в Україні чомусь жити дешевше, ніж в Європі. І це є той самий суттєвий плюс.

Будь який черговий умовний гетьманцев... постійно кажуть, що спрощену систему потрібно прибрати та погрожує масками шоу та азаровщіною.

А оце та сама зворотна сторона медалі життя в Україні. Все ніби класно, але вічно влада намагається подоїти, а тепер ще й прибавився терор повістками і закриті кордони. А взагалі навряд вони колись приберуть спрощену систему, бо в нас на ній весь бізнес сидить (касири оформлені як ФОП і тому подібне) — це би викликало масові протести.

Як висновок, у воєнний час — важко сказати, де зараз жити краще (якщо ховатися від воєнкомів, то у Львові загалом норм, але психологічно трохи напрягає). А от у мирний — навіть з цими корупційними мінусами Україна рулить.

А Європа це де ? Тобто Україна це не європейська країна ? В загалі, як я там бував то скажу, що в будь яких країнах є свої переваги і недоліки. Скажімо в Угорщині усі ціни приблизно Київські, в Черногорії чудова природа, а Англії крутезні музеї та клуби. Житло десь сильно дорожче ніж а Україні, а десь дешевше особливо як порівнювати з Києвом, який дорожче скажімо за Валенсію. А от одежина і якісніше і дешевша набагато. Їжа є різна на кожен гаманець будь де, трюфелів в Парижі поїсти буде здорово дешевше ніж у Києві, навіть якщо той трюфель вирощено в Карпатах та відправлено на аукціон в Париж, після чого ресторатор його завіз вже назад. В Англії зарплатні, особливо в ІТ суттєво так більші за українські, а в Угорщині приблизно те саме. Можу тільки однозначно сказати, що будь де добре тим хто з «золотою карткою» — а не з рюкзаком і $100. Тільки тим хто ішачить за клавіатурою з восьмої до восьмої, зиску з того мало. P.S. Корупція це симптом державної хвороби, а не хвороба, так само як і війна. Польща та прибалтійські страни були в тій самій ситуації, що і ми, але зробили реформи і давно вже в євросоюзі — ми реформ не зробили і опинились у дупі. Навіть федерація з прем’єром Касьяновим (зараз опозиціонер) частково зробили ці реформи.

Європа — тобто ЄС.

Англія, на щастя, більше не ЄС, тому там ситуація краща. Я там не був, але чув, що жити ну дуже дорого.

Усе відносно, скажімо Ліверпуль, Манчестер, Саутгемптон це одна справа, Белфаст третя — а Лондон четверта. Україна насправді — те саме Львів, Харків, Запоріжжя, Одесса, Полтава та Киіїв відрізняються дуже сильно. Як по ціні, так і по зарплатням, так і по способу життя. А от за електронікою та одежиною, туди народ з Києва катається в шопінг тури і як підбити бабки, то в плюсі полишишся. Машини там праворульні, інакше їх звідтіля возити було би краще ніж з Німеччини. Тобто не усе там так і дорого, хоча деякі базові речі набагато дорожчі, житло, їжа, паби тощо.

Белфаст це не Англія

Тепер доводиться оминати воєнкомів (добре, що є тематичні групи, які підказують куди не варто ходити). І фіксований курс. Проте і на це існують схемки, як його обійти. В Україні норм жити, якщо вмієш крутитися. А в Європі толком не покрутишся. Так і будеш жити як грузчик.

В Україні норм жити, якщо вмієш крутитися

Да, особливо норм жити жителям Херсона, Маріуполя та інших окупованих територій.

Так і будеш жити як грузчик.

Страшне!

Біжу збираю речі та вертаюсь на батьківщину. Життя не в елітному ЖК з прислугою — просране життя.

Да, особливо норм жити жителям Херсона, Маріуполя та інших окупованих територій.

Я ж сказав — «якщо вмієш крутитися». Якщо ти не встиг в перший день війни втекти звідти на Західну Україну — значить ти крутитися не вмієш, бо про можливість війни було відомо наперед, треба було бути напоготові.

А, ну тоді африка ще краще. Там тим більше треба крутитись, але люди ще бідніші, тому за зарплату айтішніка можеш жити як натуральний король в будинку зі свитою.

Щось мені підказує, що в Африці немає всіх тих пабів, ТРЦ, аймаксів, барбершопів і тому подібного. Ну і клімат не дуже. Якби не це все, то так, в Африці було б супер)

Якраз клімат у Африці значно кращий. Англія не може похвалитися температурою води в океані на своїх узбережжях вищою ніж 26 градусів за шкалою Цельсія протягом всього року.

Це типу гра в доу версію булшит-бинго?

Звідки такі висновки?) Я сказав все по факту.

квинтэссенция — жить на огороде, как король =) и чтобы все можно было «порешать»

Ніби щось погане) Це ж навпаки класно. Та й необов’язково саме на «огороді». Можна в елітному ЖК. Кому як більше подобається)

тільки пам’ятай що на кожного рішалу знайдеться більший рішала, який в один прекрасний день порішає за тебе так що мало не здасться. І переоцінка цінностей відбудеться моментально.

украина — это и есть условный огород, в каком бы элитном ЖК юзернейм не спрятался
а против «порешать» всегда найдется кто-то с «порешалкой» побольше

Абсолютно кожна країна має свої переваги та недоліки. І для мене найголовніший недолік України це судова система, яка працює на того у кого грощі. Що ж Ви шановний будете робити зі своїми королівськими 5к баксів на місяць, якщо у Вас впиляється пʼяний та обдовбаний синочок депутата ? А можуть статися і набагато гірщі ситуації у яких ваші умовні 5к баксів будуть лише фантиками.

А ще нагадайте будь ласка які в Україні проценти по іпотеці ? І скільки в Києві недобудованих новобудов ? Можно 5 рочків збирати свої 5к на квартиру біля метро і не отримати нічого :)

Я можу продовжувати дуже довно, але я думаю основна думка зрозуміла. Не всьо так однозначно.

Немає ідеальної країни з усіх боків. І нажаль навіть Україна то не рай на землі

Що ж Ви шановний будете робити зі своїми королівськими 5к баксів на місяць, якщо у Вас впиляється пʼяний та обдовбаний синочок депутата ?

Хто не ризикує — той не п’є шампанського. Так, такі ризики є, але вони не вартують того, щоб жити як грузчик в Європі.

А ще нагадайте будь ласка які в Україні проценти по іпотеці ?

Нафіга брати іпотеку в Україні? Ку-ку? Вона має сенс в європках, бо там все життя будеш збирати на власне житло. В Україні за 2 роки можна заробити на круте житло без жодних іпотек. Так тяжко трошки почекати?

І скільки в Києві недобудованих новобудов?

Такі ризики є. Але як я казав, хто не ризикує — той... написано вище. Крім того, ніщо не заважає купити вже готовий новобуд з дизайнерським ремонтом. Так, вийде трохи дорожче, але цілком варіант.

мені все зрозуміло. Не бачу сенсу продовжувати цей діалог. Бажаю усього найкращого житті не грузчиком

Я тут трохи в ЄС живу,

Можливість потрапити до лікаря через мінімум 2 тижні очікування, і за дикі бабки?

В приватні хоч на завтра, бабки десь х2 від України

Відвалювати 40% доходу на податки?

В наймі однаково з Україною, в b2b 12% замість 5% (Польша наприклад)

Абсолютно ніякий сервіс у всіх сферах, і за дикі бабки?

Та ладно, в ресторанах сервіс норм, жодного разу ще не принесли одну тарілку на двох як в Україні (якщо це не стартер)

Дорогуща оренда абсолютно звичайної квартири?

520$ за 3к квартиру у мене, хз де дорогуща

Можливість купити квартиру лише в кредит?

По-різному, але ціни нерухомості х2 від України

Неможливість спустити воду в унітазі серед ночі, бо сусід настукачить на тебе через «шум»?

Омфг, це хто таку фігню вам сказав? :D

В Європі за умовні 5к баксів ти ніхто

Та ща, тут (Польша) мінімалка 0,8к і в основному десь за неї і працюють

Ну тобто житло і медицина — по ціні х2 від України. Весело, чо. І це Польща. Уявляю, що там в Німеччині.

Омфг, це хто таку фігню вам сказав? :D

Ходять історії від знайомих.

В даному випадку житло х2 по ціні покупки, але х1 по ціні оренди (тому що у них оренда ближе до 0,5%, а у нас до 1% в місяць).

Медицина на інші послуги х2, тому що мінімальна оплата тут теж х2.
У Словачині чи Словенії приблизно так само буде.

Якщо про Германію / Австрію та далі — послуги і житло на покупку будуть ще дорожчі.

520$ за 3 кімнати? Це контракт з 2015 тягнеться?) я зараз за таку суму однокімнатну студію собі знайти не можу 🙂

Це контракт з 04.2022 коли тут житло розмели в нуль, зараз має легче бути

Нова хута. Від центру далеченько, але мені норм

Та він просто в Німеччину поїхав напевно. Польща топ!

То ти напевно в Німеччину поїхав? Сусід настучить навіяло ))
Враження дуже залежать від країни. Є і кафе до ночі, і платна медицина, а плюс нормальний транспорт, безпечні умови життя, парки, велодоріжки, якісні недорогі продукти і купа новобудов з прикольними квартирами.
А в Україні війна. І твої 5к не рятують. І 5% податків вже не хочеться. Немає стабільності, немає відчуття безпеки. Війна...

Працювати на 4-х проектах, щоб покрити кредит за машину, а рештою покрити лікування здоров‘я яке підірвалось внаслідок роботи на 4-х проектів. Це просто геніально, можна запускати курс з біг-бордами і рекламою на регіональному ТВ.

P.S порада #2 це вишенька на торті)

Внимание, обнаружен муж Вероники Степановой! )

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Питанячко: як мітинги хендлити якщо тобі усі проекти поставять дейлі на 10ть? )))

Чому ж анонімно постійно? Отримаю 20к скажу — що я отримав 20к , навіть якщо 10к — також скажу))

Навіть тести всюди писав?

Чесно? Я хвора людина :)

то треба було на початку статті писати

Я запитав: «Окей, чого саме ти хочеш?». Вона відповіла: «Життя, як у Європі». І я пообіцяв, що влаштую його їй в Україні. Дружина мені повірила і відмовилась від усіх пропозицій.

Стартуем тред " - Хочешь как в европе? ..."

пример

— хочешь как в европе? Снимай кондиционер с фасада и потей как в Берлине)
— хочешь как в европе? Садись на велик и п***уй на работу!
— хочешь как в европе? Счет в ресторане 50/50

Ваши варианты в тред)

— хочешь как в европе? Счет в ресторане 50/50

Ось тут я тільки за)

Не бритые подмышки идут в комплекте

Это точно не скрытая реклама психотерапетва Вероники Степановой?

так от хто навесні під нульове розмитнення купив феррарі за 200к

на пагані йому не вистачило, а все тому що в фонду грав. треба було працювати

А ви теж одразу в коментарі стрибаєте? :)

Не только прыгаем, а и откладываем)

Автор — красавчик! Коментарі про «згаяну молодість» виглядають недоречними, бо комусь хочеться чілу, а в когось є мета, досягнути якої цікавіше, ніж кальян курити. Коментарі про машину в кредит — то зовсім смішно). Люди думають, що заробляють пару к і вже великі фінансисти, при цьому не знаються на простих фінансових інтрументах). Коротше кажучи: автор, тобі респект!

Не всі вміють користуватись кредитними коштами) Я б сказав, що кредитні кошти — це як мова програмування. Ніби багато хто знає, що то таке і користується, але експертів не багато) Я бачив помітку сарказм)

Судячи з тексту, автор не з тих, хто бере кеш кредити до зарплатні)

а що поганого у машині в кредит на вашу думку?

Машина це інколи про задоволення.

Тем что живешь не по средствам)
Особенно когда берешь «дорогую тачку» патамушта нада жене как в европе)

Коментарі про машину в кредит

Ало)
«Очень дорогая» машина в кредит на которую потречены сбережения + взят кредит)
Давайте представим себе эту машину с учетом масштаба личности)
Неужели это абсолютно достаточная для двух человек(с учетом дохода) Шкода Фабия за 17?)))
Получается жизнь не по карману + проеб здоровья, с этого кекаем)

Взял тачку в кредит, в грн, красавчик)

можна розганяти пріколи про героя цієї статті, бо хоч тіпуля заробляє 20к, але то не справжні 20к, це насправді по 5к на чотирьох проектах
але тіпуля кує залізо поки гаряче, найшов тимчасову схему, як заробляти в 4 рази більше, ніж український сініор з 5к/місяць — він завжди встигне звільнитись з 3-х проектів і працювати на одному з цих чотирьох проектів
не знаю чи герой статті це читатиме, але напишу декілька тез/порад з свого досвіду, можливо для тих, хто хоче стати на такий шлях це буде корисно
в мене був подібний період в житті десь в районі 25-26 років, правда не з такими фантастичними цифрами
найгірше, що звичайно може статись це проблеми зі здоровям, що звичайно зі мною і сталось
тому при такому «шаленому» режимі треба вміти (як би це смішно не звучало) менеджити своє здоровя) мені би було достатньо моніторити показники крові і я би уникнув своїх проблем
ще я би порадив дивитись на це як на можливість «вискочити» з роботи у форматі 24/7, на зручніший формат (в кожного він свій)
я би порекомендував зібрати капітал, за рік це буде брудними 240к, реально можна залишити 200к чистими
після чого можна лишити собі 1 проект, чи навіть звільнитись/взяти довгу відпустку і задатись питанням, чим реально хотілось би займатись
на мою думку, такого капіталу є більш, ніж достатньо, щоб закрити всі побутові проблеми/бажання, відкрити бізнес і наступні роки мати хороший work-life баланс

особливо, якщо буде наступний діалог:
Я запитав: «Окей, чого саме ти хочеш?». Вона відповіла: «Трьоє дітей, але щоб ти з ними проводив стільки ж часу як і я». І я пообіцяв, що я це влаштую. Дружина мені повірила.

Приколи розганяють, бо він. як тут влучно написали, вантажник в айті. За той же час, з такими надлюдськими зусиллями він би вже зміг організувати свою галеру і заробляти плюс-мінус ті ж гроші, виконучі у три рази менше роботи. Людина ж вирішила брати не якістю, а кількістю. Вчити всі технології підряд, читати всі статті, працювати по 16 годин.
Ну і стосунки з людьми цікаві — дружина, якій на все пофіг аби гроші, кращий друг сеньйор-помідор. який каже що ти гівно і дає дурні поради) З таким оточенням я дивуюсь, як в нього фляга не засвистіла, а тільки зір посадив)

Ну ще би ті пріколи були якісь реально цікаві, але в них багато токсичності чи «применшення досягнень»
В ретроспективі часто здається, що можна було зробити краще :)
Організуввати галеру не так просто, як можливо здається збоку, тому для героя може це був єдиний відомий шлях

Так ніхто не проти) Але працювати 16 годин на день — це не є нормою ні для кого. Для самого героя також. Тобто він проміняв гроші на здоров’я, а це тупо.

Але працювати 16 годин на день — це не є нормою ні для кого

дискусійна теза, але ок))

Тобто він проміняв гроші на здоров’я, а це тупо.

хтось міняє за 5к/місяць, хтось за 2к, хтось за 20к :)

хтось міняє за 5к/місяць, хтось за 2к, хтось за 20к :)

Усе це тупо)

применшення досягнень

Опа)
Потеть за четверых это уже достижение?)
Не знал

якби відкрити і ранати галеру було б так просто й безризиково, всі б уже були галерними погонщиками

які плани? кредит ще виплатити треба))

да які плани — кредит на машину не виплачено

напишу декілька тез/порад з свого досвіду,

Еще один советчик с про**аным здоровьем)))
Откуда вы все лезете?)

А чого вас так це трігерить?)))
Працюєте девом на 1 компанії, насолоджуєтесь життям
Хтось має інакші плани, живе як йому хочеться

Потому что вы не можете дать никакого внятного совета кроме «смотрите там, не про**ите здоровье».

Мда))) Для людей, які хочуть це спробувати це важливий аспект, бо можна в молодісті заробити капітал, якщо є така ціль, щоб потім в 35+ років не трігерило, що хтось в рік заробив більше, ніж сам за останні 3 роки))

Не забывайте что есть ещё обратная опция)
Пока вы здоровье протирали — кто-то мог безопасно пройти то что вам не удалось, а сейчас кекает с неосиляторов)
Смотря в какой вариант вам хочется верить больше)

Багато підприємців веслають багато, особливо на початку, просто автор пішов іншим шляхом
А веслати на дядю в 40 років і вчити ангуляв 45 завжди встигнеться :)

Автор не предприниматель)
А грузчик сорвавший спину)))

Я давав поради з свого досвіду, я підприємець
Автор отримав свій досвід, що він з ним буде робити це його справа

я підприємець

Ой, не заливайте)
Все мы тут предприниматели)

Для особливо занудних є різниця між Senior Frontend Developer @ Ninety Percent of Everything / Intellias і працювати зі своїми замовниками :)

Та нет)))
Заказчик у вас и заказчик у меня)

Ок, хочете вірити, що ви працюєте підприємцем — ок, не буду вам мішати :)

Ок)
Хотите выдать себя за какого-то уникального предпринимателя — не буду вам мешать)

мені би було достатньо моніторити показники крові і я би уникнув своїх проблем

Еще есть момент что ваш совет полная шляпа)
Потому что показатели крови это только часть.
А нормальный совет должен выглядеть примерно так:
— пройдите комплексное обследование здоровья «до»
— если все в порядке то поставьте цель делать такую проверку каждые пол года/год
— приучите себя заниматься регулярно спортом
— избавьтесь от лишнего веса(давление придет в норму и вообще веселее без сальца)
— отведите 8 часов на сон, хоть потоп
— сваливать от компа за два часа до сна
— все что осталось — вот время на работу, сколько сможете столько и втискивайте работ)
— не берите проекты меньше 6к

Ще раз особливо занудних)) Я говорю про себе і знаю, чого було б достатньо мені :)
Напишіть статтю з цими порадами, а я прийду в камєнти і накидаю пріколів))

Так кекайте тут)
В чем проблема?

Советы можно давать когда вы систематизировали опыт и учли эджкейсы.
Ну или хотя бы не используйте слово «дам совет»)
Люди ж посмотрят и такие «а, кровь мониторить, изи катка»)

Все що написано це і так ясно :) А трекати здоровя не ясно, бо в 25 років здоровя багато, можна робити дуже багато і мені (!) було би достатньо моніторити кров
Комусь треба щось інакше, я не лікар, щоб давати медичні поради наліво і направо, кожен сам знає, що йому треба пильнувати))

в автора немає часу на підрахунки. взагалі дивно коли він цю статтю написав

Стив Джобс говорил — работать нужно не 12 часов, а головой. Но автор был быстрее...

Многие заработавшие огромное состояние люди всякое говорят, а по факту большинство из них пахало как если завтра не наступит. Весь вопрос в правильности приложения усилий.

Більшість тих, хто «пахає» заробляє не більше середньої зарплати по країні. А справді багаті стали такими через комбінацію удачі (бути в правильному місці у правильний час), особистим якостям і правильно прикладеним зусиллям, не обов’язково надлюдським.

Це не кажучи вже про тих, кому просто поталанило народитись у багатій сім’ї.

Як ця хвороба називається?)
Ну і дружина теж молодець, дивитись як її чоловік просто вигорає і вбиває здоров’я. Нагадує ставлення російських мамок до синів, за яких повинні дати Ладу)

А дають два мішки картоплі. Але тут ми з ними дуже схожі (через що і воюєм, гріх давній ще в Біблії Кайн вбив Авеля — рідного брата). Багато хто з нас в якийсь час зазнав крайньої нужденності, і втой самий час хтось поряд ставав просто казково багатим (за нашими мірками). Ми починаємо замість того щоб аналітично подивитись — а як це вони, слухати рекомендації цих людей, а насправді це зазвичай повна ахінея для виправдання, бо там часто густо когось обманули чи використали. Справа в тому, що більшість з тих хто став багатим, зробив це не багато працюючи і вірно вистроївши бізнес, маючі відповідні таланти. Деякі як Білл Гейтс і справді як заснували компанію, працював стільки, що часто спав на полу і в такому вигляді його застукувала з ранку власна офіс менеджер. Після цього розважався так, що побив машину другу, та потрапив до поліції за нетверезе водіння. І як раз це і стало стимулом більше так не робити, а перекупити MS DOS в знайомих хакерів, та продати його IBM. Тепер Білл займається благочинність, важливими для людства дослідами з медицини та грає з компаніями в квести. А от його приятель і візаві Джобс на роботі згорів, щоб тримати темп довгий час використовував психоделіки за, що й отримав результат у вигляді рідкосної форми раку.

У випадку Білла значення мала ще мамка)

На усіх людей мали вплив його батьки так чи інакше, тобто це абсолютно точно саме вони його вчили бізнесу і лише трохи Гарвард який він так і не закінчив. Те, що IBM з ним почав розмовляти лише через те, що мама в складі ради директорів була то це безперечно факт. Але так і працює бізнес, щоб отримати клієнта — він має з тобою мати якийсь контакт. У когось це особистий контакт, комусь щастить меньше і доводиться ходити по людях і конференціях з холодними спітчами та дзвінками, шукати інвесторів. Так чи інакше Microsoft виконали заказ IBM в строк і з потрібним, з комерційної точки зору якості і стали в решті решт на довгий проміжок часу найдорожчою компанією у світі. Певно у іньших директорів IBM теж були діти, але ми нічого про них не знаєм.

Судячи з розповіді автора, у нього з дружиною не зовсім здорові стосунки. Я звичайно не хочу лізти не у свої справи і не знаю усіх деталей, але порадив би автору дуже добре їх проаналізувати і як мінімум зробити для себе певні висновки.

якось негарно так жартувати — але виникло враження що дружина і друг-помідор були у змові з самого початку

Ну тут дали «очень дорогую машину» так что было за что любить)))

тільки мені здалося, що вся ця історія просто прихована реклама Playstation?

З ним поруч правильна жінка

так, вміє вижати з вбогого кодерка все, що можна:)

Довіра та підтримка поміж партнерів дорогого коштує. Мужик надав коханій гарантіі і тягне лямку, отже взяв на себе відповідальність. Якщо вірно зрозумів статтю, то він сам взявся, без примусу чи тиску. В чому її провина?

Чувак днями сидів над своїми 4ма проектами, не бачачи білого світу, де тут підтримка? Мені це більше нагадує байку про дружин моряків, які кажуть «лучшего мужа чем у меня не найти, дома не бывает, а деньги приносит» :)

Тут питання в іншому — навіщо їй такі гарантії. Хоча після відмови в одруженні через фінансове питання це вже не виглядає дивно. Чоловік для неї — ресурс, який гарантовано має заробляти, так. Цікаво , що його це влаштовує. Якийсь новий рівень фінансового куколдизму)

Якийсь новий рівень фінансового куколдизму)

Схоже та не, що не тільки фінансового..

Та хто його зна як там воно було? Я от не знаю. Ліпше не вигадувати — хай навіть він зробив помилку, то буде урок на майбутнє. Є сили вижимати на 20к — красава, аби потім на таблетки не зпустив усе.

Мужик надав коханій гарантіі

Ахаха
Какие гарантии)
Альо)
Что будет на бентли по навозу ездить?)
Ну а что — бенли это как в европе)

Ви багато в Києві бачили навозу?

Ну вам пишешь навоз, вы и читаете навоз)
И ищете навоз, а его в Киеве нету)
Зато есть — хамовитые учителя на дорогах, не очень дороги, нарушения правил и скоростного режима. Шире нужно смотреть.

на Позняках пройти по тротуару и не вступить в собачий кал надо очень постараться, про редкие газоны я молчу — там травы не видно почти

Чомусь згадалися Бітлз ...that a man must break his back to earn his days of leisure, will she still believe it when he is dead...

Вот что-то мне кажется у большинства от такого режима работы брак развалится за 6-12 месяцев.

Ну как в зеркале рога увидит, на этом в общем то и все. А потом заработанные будут попросту спущены на длительный загул.

так нема ж коли дивитись в дзеркало.
16 годин на роботу і 8 годин на сон

Я как-то на двух работах (основная + фриланс) пытался работать, больше чем на месяц меня не хватило такого режима по 12 часов.

Да и на одной работе такое бывает и по несколько месяцев к ряду. Согласен полное гомно и оно того не стоит, вообще. Убийство собственного здоровья счастья не добавляет. Получил денег вроде хорошо — только вот здоровье в обмен пошло.

Потому что не 12 надо было работать)

Топперформерів теж потрібно звільняти. Знаєте, буває так, що команда добре працює, а якась одна людина завжди виконує більше за інших. При цьому вона не робить нічого поганого — просто працює у вихідні, бере більше завдань, хоче бути найкращою. І колективу поруч некомфортно — люди не можуть спокійно піти відпочивати. Це вид токсичності.

Звільняти аби решта команди могла брати собі 4 проекти?)

У сумі в середньому на чотирьох проєктах я отримував понад $20 000.

Якби на одному проекті отримував 20 000 то було б значно цікавіше. Рейт-то залишився такий самий як і в тих хто веслає на одному проекті.

Засмучує, що людина яка мріяла стати підприємцем, замість того щоб почати експлуатувати інших, сама починає працювати по шістнадцять годин. Це як зрадити свою мрію.

повірте — підприємець працює по 20 годин )) вихідних і відпустки теж нема

Не треба узагальнювати і перебільшувати.

Та яке перебільшення, ти весь час думаєш про справу, хвилюєшся за свої рішення, за людей, яким ти повинен заплатити зарплату. Та сама синусоїда — один місяць «все ок», другий — «я помру бомжом», і так по кругу. Сьогодні ти прийняв не те рішення — за три місяці працівникам не зможеш заплатити (а в них діти, кредити). Це ж лише ілюзія, що якщо ти підприємець (не фоп, який тільки за себе відповідає, а коли в тебе наймані) — то все тепер добре, сидиш І ЕКСПЛУАТУЄШ. Ти або до своїх людей по-людськи (і через те переймаєшся), або вичавлюєш їх і тоді швидко перестаєш бути роботодавцем. Ну, в мене особисто такі враження (хоча, дійсно, це утрирування, вибачаюсь якщо перебільшив, може в когось виходить сидіти і спокійно експлуатувати інших))

Всі успішні підприємці, яких я знаю, переймаються виключно зароблянням грошей, а не оцим от

а в них діти, кредити

. Це шлях до банкрутства. Наймані працівники це ресурс з ринку праці а не ваша родина. Вони нічим не відповідають. В нормальних умовах знаходять нову роботу за добу. Звісно бувають різні обставини, але на мою думку чим скоріше підприємець доходить висновку що він відповідає перш за все за заробляння грошей, тім краще буває для всіх, включно з найманими працівниками.

Ще помітив, що для наших підприємців банкрутство дуже неприйнятне. І тому вони будуть робити це болісно і довго, тримати колектив, фонди, навіть проводити корпоративи коли обігових грошей немає. Західні більш спокійно ставляться до невдачі в бізнесі. Бо там «Бізнесмен» не є культом, а бізнес не особисте. Тому коли бухгалтер каже що треба зливати воду вони роблять це швидко, весело і з високо піднятою головою починають новий бізнес.

банкрутство впливає на кредитний рейтинг. Як і ДТП на вартість наступних страхових полісів.
Я думаю, що українські ТОВки аж бігом банкрутують, втрачаючи кількасот гривень статутного капіталу.
У Португалії мінімум 5к євро статутного капіталу плюс ще щось на випадок покритя провтиків підприємця-власника. В ЮК можна мати 100 фунтів статут капіталу у ТОВ.
А підприємцями «там» часто стають, бо не можуть знайти роботу й мусять якось викручуватися.

Черговий «шедевр» вiд ДОУ, а ще навiть не п’ятниця.

Шось ору: батрачить на 4 роботах шоб купить машину в кредит
Краще піти до психотерапевта, поки грощі ще є

Не твої 20к от ти і заздриш!

А я тоже хочу шоколадку двадцятку!!! Я тоже хочу!

Ну це ж майндсет людини яка не бачила грошей)
Та мислить у рамках тачка/бетонометр

А в яких рамках мислите Ви?

тут половину статті можна розібрати на кейси для психотерапевта))

Не твоя та дівчина, от і заздриш!

Так рождаются коачи личностного роста:

До того ж я займався трейдингом і щодня з 16:30 до 23:00 стежив за фондовим ринком.
Крім цього, я хотів закрити кредит на дуже дорогу машину, в яку вклав свої заощадження і кредитні кошти.
Топперформерів теж потрібно звільняти. Знаєте, буває так, що команда добре працює, а якась одна людина завжди виконує більше за інших. При цьому вона не робить нічого поганого — просто працює у вихідні, бере більше завдань, хоче бути найкращою. І колективу поруч некомфортно — люди не можуть спокійно піти відпочивати. Це вид токсичності.

Я в легкому ступорі, навіть не знаю, як це коментувати)
Намагаюся уявити, як компанія звільняє свого найкращого працівника за те, що він найкращий)

— Вас звільнено!
— Чому?
— Ви занадто хороші для нас

Буває так, як в дитячій команді по футболу, якийсь хлочик дуже хоче бути як Шевченко чи Мессі. Хоче забити особисто гол, і щоб це робив лише він з команди. Але замість того щоб грати як спавжній Шевченко — бути в потрібному місці в потрібний час, коли команда дасть пас, здихатись опікуна захисника та не схибити, просто бігає за м’ячем, костиляє підкатами, та ставить підніжки власним тімейтам, щоб гол забивав тільки він. От такі, зазвичай, і вважають себе топ-перформерами, хоча насправді роблять велику каку і собі і іншим. У справжніх топ перформерів, які в пас грають, зазвичай комлекс самозванця — а не корона на голові. Буває і так, що скажімо у Блохіна корона на голові виросла, то тоді його Лобановский саджав на лаву запасних посидіти. Так само і з Шевченко було, Сабо давав прочухана періодично.

Є така штука як оверкваліфайд.

але це не про оверкваліфайд, а про оверарбайтен

Вибачте, але ви так багато працюєте шо нам аж ніяково відпочивать

Поради людям з мого досвіду

Советы от грузчика из мира айти проебавшего здоровье — что может быть ценнее)

зато на дорогой машинке в кредит кататься можно, здоровье второстепенное

Я в Україні, хоча можу виїхати — я не придатний до служби.

Ну это может быть лайфхак для тех кто хочет выехать
Про**уешь здоровье на бабки + получаешь возможность выехать по непригодности)))

Тільки його поради по підбору персоналу

ІМХО треба намагатися жити в кайф, особливо в молодому віці. Тим більше у більшості айтішників є в цьому плані козир, що наприклад у свої 23 вони можуть спокійно заробляти декілька тисяч доларів, чого вистачить на те, щоб жити яскраво і навіть трохи відкладати.

Але коли ти 24/7 на роботі і не маєш вільної хвилини на перепочинок, то це точно не для мене. Навіть у короткостроковій перспективі, ніякі зайві десятки кілобаксів не компенсують рівень напруги і стресу при такому режимі, навіть коли це займає всього декілька місяців.

Але стаття цікава, є декілька корисних інсайтів.

Був час, коли я читав кожну статтю на DOU, навіть якщо це стосувалося геть не мого стека :)

Сочуствую)

Бо мій друг-сеньйор саме це мені й розповідав: усе це лайно і вчиться за день

Ваш друг, п**дабол, сэр)

Я запитав: «Окей, чого саме ти хочеш?». Вона відповіла: «Життя, як у Європі». І я пообіцяв, що влаштую його їй в Україні. Дружина мені повірила і відмовилась від усіх пропозицій.

А вы у друга научились кажется)))

Спасибо за статью — было интересно почитать. А вот советы кстати эти приходят с опытом — и про работу на износ на нескольких проектах так и в целом. Потому как поработать краткосрочно чтоб закрыть какую то цель — можно, но желательно недолго:). Плюс постоянное стремление к лучшей жизни это хорошо, но главное не скатиться в постоянные «крысиные бега». Тут кстати только вчера услышал из интервью одного банкира интересный момент — что нужно соблюдать баланс между работа/семья/друзья потому как если делается упор на работу в ущерб остальным, то в случае ее потери по разным обстоятельствам этого пункта мы остаемся вообще без ничего.
Кроме того кто узнал себя — рекомендую почитать про такую штуку как колесо баланса и чуток качнуть финансовую грамотность (увидел явный пробел судя по «кредит на дуже дорогу машину, в яку вклав свої заощадження і кредитні кошти»). Ведь как известно богатый человек не тот, у которого много $$$, а которому хватает то что есть — ведь очень часто мы подменяем свои желания на желания нравиться другим.

«А скільки грошей просити?» — «Та скільки тобі треба, стільки бери, в IT грошей багато».

Это нужно преподавать первым на курсах ОйТи)

Дуже класно, мабуть, працювати в команді з людиною у якої 4 проекти. Завжди знайде час на то, щоб уважно прочитати технічне завдання і виконати правильно таски, а ще частіше — допоможе новачкам із сетапом проекта, тощо. Звісно це сарказм.

а ще частіше — допоможе новачкам із сетапом проекта

Если это не входит в его обязанности(читай он не подписывался менторить) то может и не поможет

С одной стороны — справедливо. С другой — помогать товарищу в команде не нужно, вообще никогда — я ж на это не подписывался? Команда это не семья, понятное дело, но тем не менее это группа профессионалов, а значит и людей которые умеют работать сообща. И помощь друг другу — часть этой работы.

Все так. С поправкой на то что «кидаешь клич — кто откликнется тот и поможет»

а як же класcно QA, коли така людина робить кучу багів і часто зовсім не розуміє багатьох аспектів проекту.

Та тім лідам такі зайчата теж не подобаються (чи ті хто тчп ляп та побіг на дискотеку бухати). Бо там зазвичай усе зроблено на відвались, тяп ляп і в прод. Потім, щоб пофіксити в такому коді якийсь баг, чи додати нову фітчу — треба половину переписувати, к іньшу рефакторити до стану коли цей код впізнати неможливо. Такі маги та сказочники подобаються лише такому самому бізнесу, що їм усе треба на позавчора і за дешево.

Ніби загалом норм стаття, але то тут, то там погляди автора пробиваються і виглядають дивними і позерськими. Це дуже по українськи хотіти жити по-європейськи, дорого і богато, особливо якщо дружині пообіцяв:) ще й купити супер-дорогу машину (нахріна?), Щоб потім працювати на 4 роботах і угробити здоров’я (яке як відомо не повернеш і не купиш).

Порада номер-2 це взагалі якийсь треш і угар, навіть коментувати не буду. Звідси ще одне підтвердження і моя порада:

Краще працювати на західні компанії, бо там де більшість українці, бізнес по українськи — будуть такі супер ідеї :) це без образ, дуже люблю Україну

#2 повний треш. ще б порадив наймати нових співробітників не краще попередніх, що б тим не було дискомфортно

порада № 2, менеджерам — звільняйте токсичних працівників, вони руйнують команду*

* - спойлер: не працює, коли токсичний — менеджер

Що ви одну і ту саму тему мусуєте? А Білл Гейтс, Ларі Пейдж, Сергій Брін, Елон Маск, Стів Джобс та іньщі в цьому бізнесі заробили багато мільярдні статки. Ви про тимчасові сруби в 20-ку при експлуатації свого організму на 200%, на двох проектах. Потім, як скажімо SuperDuperVue стане мейенстрімом замість React та Angular, та вік буде далеко вже не 20 то — що буде ? Скоріше за усе після співбесіди менеджери скажуть, що ви занадто старий вже «мізки не такі». Зрозуміло коли ці 20 тисяч треба щоб створити якийсь власний бізнес, чи вирішити якусь нагальну життєву потребу. А гробити здоров’я тільки щоб один раз отримати гроші, це така стимуляція псевдо успішності у стилі глянцевих журналів. Після чого і маємо ефект «ловлі єдинорога садком» чи get rich or die trying.

Підписатись на коментарі