Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Brave1 — перший defense-tech кластер за рік війни. Ми поговорили з його очільницею Наталією Кушнерською про те, чому проєкт запустили тільки зараз

Наприкінці квітня в Україні запустили defense-tech кластер Brave1, мета якого — підтримувати та супроводжувати військові технологічні розробки українців. Очолила кластер Наталія Кушнерська, колишня менеджерка проєктів та власниця івент-агенції з досвідом роботи радницею в Мінекономіки.

DOU поговорив з нею, аби дізнатись, хто запросив її очолити цю посаду, коли та кому спала на думку ідея проєкту, чому ініціативу запустили тільки через рік після повномасштабної війни, а також як убезпечуватиметься питання роботи з чутливими даними, що стосуються військових розробок.

— Поговорімо про ваш кар’єрний шлях: ви працювали і в державному, і в комерційному секторі як менеджерка проєктів. Розкажіть, які проєкти супроводжували на цій посаді та як розпочинали свою кар’єру?

Я з тих людей, які закохуються в конкретну команду, справу і працюють там багато років — за своє життя я оновлювала резюме раз чи двічі.

Близько 15 років тому я потрапила в команду Diplomat Service — компанію, що організовує заходи. Згодом мені передали її у власність, коли засновники вирішили змінити сферу. А багато років по тому я зробила так само, залишивши бізнес своїм партнеркам.

Там я здобула цінний досвід проджект-менеджменту, коли можеш швидко підлаштуватися під різних людей і різні завдання, під кожну з них шукати ефективні інструменти. Я організовувала бізнесові та політичні івенти, втілювала соціальні та приватні проєкти, серед клієнтів: EPAM, Fozzy Group, аеропорт «Бориспіль», Ukraine House Davos, Bentley, Credit Agricole та багато інших.

Це були формати корпоративних конференцій, мітапів, новорічних свят, тимбілдингів, стратегічних сесій тощо. Долучалася до роботи як PM і поза межами Diplomat Service, адже бізнес дає свободу планувати свій графік і життя, — працювала з благодійними фондами, допомагала з передвиборчими кампаніями, влаштовувала освітні табори для дітей.

Але кілька років тому в мене почали з’являтися думки, що треба рухатися далі. І восени 2021 року я зважилась залишити Diplomat Service іншим людям, які готові продовжувати його розвивати.

— І після цього ви влаштувалися радницею першого заступника голови Міністерства економіки України. Як ви туди потрапили?

Із заступником міністра Денисом Кудіним я була знайома давно. І коли його призначили на цю посаду, він покликав мене до себе в команду позаштатною радницею. Це був для мене новий досвід — побачити державні процеси зсередини, бути дотичною до речей стратегічного рівня, але розв’язувати завдання так, як у бізнесі, без затягування і бюрократизації. Ми з командою працювали над програмою соціальної іпотеки для військовослужбовців, лізингу для сфери машинобудування та суднобудування, програмою відновлення меліорації України тощо.

— Цікаво, що вже в січні 2023 року ви прийшли як проджект-менеджерка у Фонд розвитку інновацій. А вже у квітні очолили defense-tech кластер Brave1. Як ви потрапили до Фонду розвитку інновацій, тут допоміг досвід держслужби? Адже нині фонд підпорядковується Міністерству цифрової трансформації.

Між Мінекономіки і Фондом розвитку інновацій є довгий період тісного співробітництва, який називається «війна».

24 лютого 2022 року я з двома дітьми поїхала з Києва. Ми спочатку вирушили в Чернівці, але коли там почали ночами вити сирени, рушили далі. Вирішили їхати за кордон. Мене запросив мій італійський друг, у якого є свій будинок і можливість допомогти. Я переїхала туди разом з дітьми, а мій чоловік долучився до Сил спеціальних операцій.

Це був важкий період у п’ять місяців. Нині багато хто вважає, що тим, хто поїхав за кордон разом з дітьми, дуже класно. Мені, навпаки, було важко без рідного дому та чоловіка. Він був категорично проти, щоб ми поверталися, і ще влітку попереджав, що росіяни обстрілюватимуть нашу інфраструктуру.

Усередині мене боролися «дві Наталки»: Наталка-українка, яка не може сидіти за кордоном і хоче бути дотичною, корисною для держави, і Наталка — мати двох дітей, яка несе за них відповідальність і усвідомлено може наразити їх на небезпеку. Виграла Наталка-українка, діти якої теж є українцями. Ми повернулися в Україну наприкінці літа 2022 року.

Я одразу відчула, що вдома. Діти пішли в школу і садок. І по поверненні, як і більшість українців, я шукала, де можу бути максимально ефективною для своєї країни і людей.

Я хотіла бути дотичною до того, що впливає на хід війни та збереження життів. У державних колах якраз курсувала ідея об’єднати всіх гравців, які працюють у defense-tech в Україні. Мені вона відгукнулась.

Перші зустрічі були у жовтні та листопаді минулого року, ми обговорювали проєкт разом з Міністерством цифрової трансформації, заступником міністра Олександром Борняковим.

У січні 2023-го, коли Фонд розвитку інновацій перейшов під управління Мінцифри, ми збагнули, що маємо достатньо внутрішньої інфраструктури та досвіду, щоб втілити цей проєкт.

— Тобто перші обриси Brave1 з’явилися у жовтні-листопаді 2022 року?

Читайте путівник українським military-tech від DOU 👇Так. Ми з колегами зрозуміли, що треба робити профільний кластер для об’єднання ключових defense-tech гравців. Ми довго називали його miltech-кластером, і ця назва прижилась у суспільстві. Нас досі запитують, чому ми все ж віддали перевагу терміну defense-tech. Усе просто — це ширше поняття.

— До цього ми обов’язково повернемося. Мені цікаво, як саме відбулось ваше знайомство з командою Мінцифри, як потрапили до команди проєкту?

Зіграв мій досвід роботи в Мінекономіки — це частина Кабінету міністрів. Одна будівля, одні кабінети, одні люди, які знайомі між собою. Ми всі спілкувалися одне з одним.

Михайло Федоров після повномасштабного вторгнення виступив одним з технологічних лідерів України, зайнявся розвитком інновацій і технологічних рішень у сфері оборони. Влітку запустили «Армію дронів» як експериментальний проєкт, і він успішно себе показав.

Водночас постала потреба розробити системний інструмент допомоги всім українським defense-tech проєктам: не тільки розробникам дронів, а й розвідці, навігації, розмінуванню, рішенням з використанням штучного інтелекту, кібербезпековому напряму, такмеду.

— Тож ви самі прийшли до команди Фонду розвитку інновацій, Мінцифри? Або ж це вони вийшли на вас?

Перший заступник міністра економіки Денис Кудін сконтактував мене із заступником голови Мінцифри Олександром Борняковим і розповів йому про мою ідею.

Команда Мінцифри також мала бачення того, що потрібно робити таку платформу. Тож це був match.

З погляду пітчингу ідей державі я не бачу великої проблеми донести свої пропозиції чиновникам. Мінцифри дуже відкрите.

Загалом Brave1 саме для цього й існує: якщо ти розробник, який створює технологічні рішення для фронту і не хоче витрачати час на пошук правильних дверей, щоб презентувати розробку, тобі в наш кластер.

Brave1 хоче розбудовувати незалежні українські військові розробки, щоб Україна в перспективі стала постачальником технологічних рішень для країн НАТО. Ми прагнемо будувати величезні R&D-центри й бути одними з лідерів у defense-tech у світі.

Але перед цим нам треба зосередитися на деяких ключових моментах.

По-перше, системно зібрати в одному місці всі технологічні розробки України, завдяки чому основні їхні споживачі — ЗСУ, прикордонники, ДСНС, СБУ, Нацгвардія, Головне управління розвідки — отримають до них централізований доступ.

Надані нам технологічні розробки поділяємо на три типи:

  1. «Це нам потрібно». Це рішення, які мають високий пріоритет, вже готові до використання і можуть проходити за Постановою Кабміну № 345 щодо допуску до експлуатації і державних оборонних замовлень.
  2. Середній пріоритет. Це коли ідея класна, але потребує доопрацювання — або до серійної тестової партії, або треба поліпшувати певні тактико-технічні характеристики.
  3. Низька оцінка. Ідея, яка на сьогодні не є актуальною або коштує забагато. Такі ідеї ми віддаватимемо на бізнес-експертизу — проводитимемо її у тих випадках, коли військові не змогли зрозуміти корисність розробки, але вона може знадобитись, наприклад, за три місяці або ж бути цікавою для міжнародного ринку.

Ми маємо собі чесно зізнатися: великої кількості розробок, які отримають державне оборонне замовлення, ми не матимемо. Але цінність для розробників у тому, що навіть якщо їхній проєкт держава не визначить цікавим чи пріоритетним, вони не витрачатимуть на нього свій час і гроші.

Звісно, є розробники, які роблять чотири дрони на місяць і не хочуть масштабуватись. Вони працюють напряму з певними ротами на передовій. І ми ставимося до цього з великою повагою і вдячністю.

— Ви не агітуватимете їх подавати свої проєкти на розгляд Brave1? Або ж ваш підхід такий, що якщо їх влаштовує співпраця безпосередньо з підрозділами, то нехай це буде, адже працює на перемогу?

Brave1 ґрунтується на політиці відкритих дверей, а також свободи вибору й ухвалення рішень. Так, ми розповідаємо розробникам про можливості, які надасть кластер, і якщо їхнє рішення визначать як пріоритетне, то через нашу платформу, без додаткових пошуків контактів і стуку в різні кабінети воно швидко потрапить у ротацію Міноборони.

Ми бачимо цінність у всіх розробках, хоч це три дрони на місяць, хоч серійне виробництво, хоч ви одразу готуєте продукт з фокусом на закордонні ринки. Ми допомагатимемо масштабувати всі розробки. Ми надаватимемо доступ до військових, полігонів, тестування проєктів.

Великої кількості розробок, які отримають державне оборонне замовлення, ми не матимемо

Ми також опікуватимемось профільною освітою та обміном експертизою, нетворкінгом, навіть такими речами, як правильно провести демонстрацію розробки на полігоні. Ви приходите до нас, і ми проведемо мітап «Як правильно працювати з розрахунково-калькуляційними матеріалами при роботі з державним оборонним замовленням» або «Що потрібно знати про роботу з Міноборони?», «До чого мені підготуватись і про що мене запитуватимуть?».

Також допомагатимемо залучати фінансування, запустимо грантову програму від Фонду розвитку інновацій. Маємо дві опції: гранти на $5 тисяч і $25 тисяч — їхнім коштом можна буде оплатити закупівлю товарів і матеріалів, обладнання, покрити зарплати, оплату послуг акселератора, послуг з розробки технічної документації.

Крім того, допомагатимемо легалізовувати defense-tech бізнеси, починаючи від реєстрації права інтелектуальної власності до перевірки щодо дотримання стандартів НАТО, сприятимемо взаємодії з міжнародними фондами, партнерами тощо, доступу до акселераторів.

Інше важливе завдання — аналізувати проблеми безпосередньо на полі бою і збирати для їх розв’язання робочі групи, проводити хакатони й доставляти готові технологічні рішення на фронт.

Ми маємо тримати фокус, що робимо це для перемоги у війні, розвитку українських технологій і збереження життів на передовій. У майбутньому замість наших військових мають воювати роботи.

— Звучить чудово, сподіваюся, все запрацює. А як загалом виглядає структура Brave1, скільки людей у вашій команді?

До проєкту Brave1 залучена команда Фонду розвитку інновацій, яка загалом налічує 30 людей. У межах фонду сформували окрему команду саме під Brave1 — наразі офіційно працевлаштовані шість фахівців, ще шість допомагають нам як радники на волонтерських засадах. Сподіваюся, ми залучимо їх на постійну роботу.

У майбутньому хочемо мати команду з 20 людей, які працюватимуть суто на Brave1.

— Наскільки я розумію, Brave1 є окремою юридичною сутністю, що підпорядковується Фонду розвитку інновацій, а той, своєю чергою, підпорядковується Мінцифри.

Так.

— Раніше українські ЗМІ повідомляли, що, крім Brave1, в Україні функціонуватимуть ще два military-tech кластери. Чи можете ви підтвердити, що йдеться про VIP1, який опікуватиметься підтримкою розробок від Генштабу ЗСУ, та акселератор Міноборони України для розвитку та масштабування виробників озброєння і військової техніки? Що вам про них відомо і чи обговорювали ви з їхніми представниками співпрацю?

Це не окремі miltech-кластери, а частини Brave1. Варто розуміти, що ми — це велике об’єднання стейкхолдерів. VIP1 — платформа Генштабу, на якій вони будуть завдяки отриманим від Brave1 даним про технологічні розробки проводити свою експертизу проєктів.

Це зроблено через безпекові питання, обмежений доступ до чутливої інформації. Тобто спочатку інформація про розробку йде на Brave1, потім ми передаємо її VIP1, а далі рішення, пріоритет яких визначений як високий, йдуть за фасттреком до згаданого вами акселератора Міноборони. Єдине, що акселератор Міноборони до кінця не сформований, але найближчим часом цю роботу завершать.

Brave1 не має бажання перетягувати на себе ковдру. Роботи у defense-tech вистачить на всіх, ще й залишиться. Наше завдання — бути швидкими, ефективними і зрозумілими для розробників технологічних рішень для військових.

— Яка кількість експертів оцінюватимуть розробки?

Якщо ми говоримо про військову експертизу (а самій військові є нашими основними експертами і споживачами), то йдеться про 120 експертів. З безпекових питань у нас немає доступу до їхніх особистих даних, але ми отримуємо їхні висновки за підсумками експертизи, що зберігаються в Генштабі. Стейкхолдерами нашого проєкту є РНБО, Міноборони, Генштаб, Мінцифри, Мінстратегпром і Мінекономіки. Залучення такого пулу державних інституцій дає змогу захистити проєкт від потенційних корупційних загроз.

Тоді як наші бізнес-експерти оцінюють проєкти, що наразі мають низький пріоритет для ЗСУ. Фонд розвитку інновацій має близько 30 фахівців, які вивчають ці розробки, але з виходом Brave1 в публічну площину ми отримали 30 нових анкет. За долучення бізнес-експертів для експертизи голосуватиме наглядова рада Фонду розвитку інновацій.

— Зі скількох членів складається наглядова рада?

З п’яти.

— Це люди з бізнесу?

Олена Кошарна (Horizon Capital), Вікторія Тігіпко (TA Ventures), Дмитро Шимків (Ex-Microsoft, AeroDrone), Олександр Борняков (Мінцифри) і Чарльз Вайтхед (Cornel Tech).

— Але надані розробки не обов’язково проходитимуть бізнес-експертизу? Якщо розробка визначається як пріоритетна для військових, то вона відразу йде до Міноборони? І безпекове питання: чи пройшли перевірки СБУ люди, які оцінюють розробку? До складу експертів точно не може потрапити випадкова людина з вулиці?

Випадкової людини там не може бути. Я зараз кажу за тих, кого знаю особисто. По лінії Міноборони — вірю, що всі експерти пройшли перевірки і мають відповідний досвід, злиття ними інформації не має відбутись. Але водночас життя показує нам, особливо останній рік, що ситуації бувають різні.

— Я згадав одну болісну для моїх джерел зі сфери miltech історію, які стикнулися зі зламом серверів, внаслідок чого росіяни отримали частину коду їхнього ПЗ і спробували зайнятись reverse-інжинірингом і побудувати схожу розробку на користь окупантів. Зловмисників забанили, але прецедент створено. Мені цікаво, коли людина подає через ваш сайт напрацювання, макет, схеми своєї розробки, як ви убезпечуватимете їх від зламу й викрадення?

Це питання нам болить, і ми розуміємо всю відповідальність, яку беремо на себе. Ми будували платформу так, що первинно заявники залишають інформацію без глибокої технічної специфікації.

Навіть якщо якась інформація потрапить до рук ворога, максимум, що він зрозуміє, — є певна компанія, яка умовно розробляє ударний дрон, здатний літати на тисячу кілометрів і нести певне навантаження. Але при цьому ані код, ані ТТХ, ані типи систем зв’язку та інші технічні характеристики загарбник не отримає, адже цю інформацію нам не надають. Це вже стосується експертизи самих військових, їхнього безпосереднього спілкування з розробником.

Я розумію побоювання щодо того, хто саме матиме доступ до інформації про розробку. І саме тому ми не вимагаємо детальних технічних даних про неї, поки вона не пройде відбір і не потрапить на стіл до Міноборони.

Щодо безпеки платформи Brave1 — ми відпрацювали це питання з СБУ і провели тести на її кіберстійкість. Але сьогодні давати гарантії 100% захисту візьметься лише людина, яка не жила в Україні під час війни.

— Я хочу повернутись до вже порушеного вами запитання: чому ви відмовилися від терміна military-tech і створили саме defense-tech кластер? Це видається дещо дивно на тлі обговорюваного всюди контрнаступу ЗСУ.

Defense-tech є ширшим поняттям, ніж military-tech. До того ж один з напрямів Brave1 — гуманітарне розмінування, яке не підпадає під визначення military.

Ще слово defense м’якше сприймають наші міжнародні партнери. Це дає нам більше можливостей для співпраці із західними колегами.

— Я неодноразово чув про те, що влада розглядає можливість бронювання від мобілізації 100% фахівців, залучених до перевірених miltech-проєктів. Можете прокоментувати?

Готового рішення ще немає, але це треба робити. Ми обговорюємо це з профільними міністерствами. Ваша інформація абсолютно правильна: йдеться про бронювання фахівців, залучених до пріоритетних для Сил безпеки і оборони проєктів.

— Тут є консенсус у всіх зацікавлених сторін?

Є розуміння, що це треба робити, але немає готового рішення.

— Чи спілкувалися ви перед запуском кластера з ключовими гравцями на ринку щодо того, якою має бути ваша платформа?

Дивіться інтервʼю із засновником Lobby X про військові вакансії в ЗСУ та мотивацію до мобілізації 👇Усі потреби й «болі», про які я говорю, народжувались у тісному спілкуванні з різними стейкхолдерами та учасниками кластера.

За моїм переконанням, наша платформа має бути максимально приземленою в питанні можливостей і завдяки цьому — максимально ефективною.

Україна дуже обмежена в часі. Все рухається не так швидко, як мені того хочеться, багато долучених до проєкту учасників ще не звикли до стрімких темпів роботи, але всі поволі вмикаються.

Усі наші ідеї, потреби для нас нові, ми не читали про них у книжках. Тож вчимося на льоту. Brave1 — це суто український національний проєкт.

— Ви згадали шалені темпи, в яких доводиться працювати. А чому Brave1 запустився у 2023-му, а не 2022 році?

Мені важко відповісти на це запитання. Початково держава планувала запустити кілька miltech-кластерів і акселераторів ще до початку повномасштабної війни.

Протягом останнього року було багато ініціатив щодо створення об’єднання. Невдовзі запрацює Асоціація розробників БПЛА. Ми можемо говорити скільки завгодно, чому це не сталось раніше, але я радію, що це все ж відбулося сьогодні.

— Чи є у Brave1 дорожня мапа? Які ключові етапи розвитку ви для себе визначаєте?

Упродовж двох місяців ми хочемо зібрати разом всі defense-tech проєкти, які є в Україні. Потім провести аналіз щодо того, чого бракує для розв’язання нинішніх проблем на фронті і як можна вдосконалити розробки, які сприятимуть їхньому усуненню.

Технологічні рішення від розробників ми маємо системно показувати командирам, які воюють та ухвалюють рішення, щоб вони про це не лише знали, а й могли використовувати на полі бою.

Також підтримуватимемо освітні проєкти в defense-tech. Ще треба залучати до цієї галузі українські IT-команди, допомагати їм розібратись у ній. А якщо ми зрозуміємо, що технологічних рішень для фронту, які треба на вже, немає, то взаємодіятимемо з міжнародними компаніями і заохочуватимемо їх допомагати нашим розробникам.

Але основний фокус Brave1 — розвивати свою defense-tech індустрію, будувати власні ефективні військові рішення, які не тільки захищатимуть наших бійців, а й створюватимуть робочі місця і розвиватимуть економіку.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось7
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




3 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

До речі великий респект спільноті) Ну ви зрозуміли...

Матеріалу майже тиждень. Шалена цікавість у коментарях!

Ніхто не палиться щоб не забрали Айтішніком за 20к, або Айті-кулеметником

Підписатись на коментарі