З IT на держслужбу. Чим займається радник CDTO в КМДА та чому бюрократія є «необхідним злом» — розповідає Олекс Майстренко

Олекс Майстренко — радник CDTO у Київській міській державній адміністрації та один з ведучих DOU Podcast. До приходу на держслужбу в серпні 2022-го Олекс багато років працював у комерційному секторі, обіймав посаду Head of Engineering.

Про своє рішення перейти з IT у державний сектор, роботу радника в КМДА, «необхідне зло» бюрократії та аналог Jira у міськдержадміністрації він розповів у розмові зі своїм колегою по подкасту, Service Manager у MacPaw Юрою Федоренком.

👉🏼 Підписуйтесь на YouTube, щоб не пропустити нові інтерв’ю

Хто такий радник СDTO і чим він займається

Зазвичай на запитання, хто такий CDTO, я відповідаю: а ви знаєте Федорова? Це як Федоров, але в межах міста, а не країни, і я його радник. Офіційно ж я радник заступника голови КМДА зі здійснення самоврядних повноважень у сфері цифрового розвитку, цифрових трансформацій та цифровізації (CDTO).

Чесно, я сам не знаю, чим відрізняються цифровий розвиток, цифрова трансформація та цифровізація :)

Нині я опікуюся створенням ситуаційного центру в Києві. У столиці аж 1900 комунальних підприємств, які мають між собою взаємодіяти так, щоб міський голова і державні служби були обізнані щодо ситуації у Києві й могли її контролювати.

Я вкладаю свою продуктову експертизу, щоб розбудовувати ситуаційний центр як продукт.

Приміщення ситуаційного центру нагадує кіношну картинку: великий екран, на якому видно всю інформацію про життя міста. До речі, багатьох вражає кількість камер, картинки з яких виводяться на екран — їх тисячі! Коли їздиш містом, то часто їх не помічаєш і не замислюєшся, наскільки багато інформації вони збирають. Їх використовують безпекові органи — Нацполіція, СБУ тощо.

Камери, крім відеопотоків, мають набір аналітики. Найпоширеніша — розпізнавання номерів. Також є розпізнавання облич у натовпі.

Крім камер, у Києві розгорнута мережа базових станцій, до яких під’єднуються датчики різного типу: від датчиків якості повітря до датчиків наявності електроенергії. Вони можуть «жити» без підзарядки чи зміни батарейки від 3 до 5 років і реагують на факт спрацювання.

Ми навіть тестуємо пристрої, що сигналізують про рівень заповнення ливнівок і перевертання сміттєвих баків, щоб розуміти, чи вивезли комунальні служби сміття.

Про особливості роботи та «необхідне зло» бюрократії

На посаді радника CDTO я перебуваю пів року. І за цей час навіть довелося писати код на Python. Специфіка моєї роботи полягає в тому, що ми багато завдань виводимо на тендер, і я не можу просто сказати «інтегруйте систему А та Б», це некоректно. Я повинен надати специфікації інтеграції та прописати, як це зробити. Або ж проконсультуватись з експертами, які вже впроваджували схожі системи, щоб отримати «дорожню мапу».

Але тут є цікавий момент: через роботу з тендерами я став краще розуміти замовників, з якими стикався за свою карʼєру. Адже раніше я завжди був на боці підрядника і бачив лише «тупого замовника», який мене не розуміє і весь час щось псує.

Проте на цій посаді мені не подобається багато бюрократичної роботи. Доводиться розбиратися з усіма положеннями та розпорядженнями й розуміти нюанси їхньої взаємодії. Там мегаважливе кожне слово. Я розумію, що ця бюрократія дратує, але вона існує для того, щоб не прийшов хтось збоку і швидко все не поламав. Вона сповільнює процеси, щоб людина зі злим умислом не бігла надто швидко. Тож це необхідне зло.

Скажу чесно: на цій посаді важко тримати голову холодною, адже взаємодія з людьми часто бісить. Проте мені вдається знайти точки контакту з людиною і принести користь і собі, і співрозмовнику. Я не дію з позиції сили — «робіть так-то і так-то!» — а намагаюся принести на державну службу підхід, який ми використовуємо в ІТ.

До речі, паралелі з IT тут справді можна провести: нині я фактично працюю на посаді програмного менеджера, координую взаємодію підрядників, інтеграторів, дистриб’юторів, вендорів тощо.

Є щось і від Software Architecture, адже, крім координування, доводиться розбирати і схему взаємодій всіх елементів системи. Крім того, є бюрократія та перемовини.

Про робочі інструменти — від Threema до Microsoft Teams

У департаменті інформаційно-комунікаційних технологій КМДА для робочого листування ми використовуємо Signal. Також користуємось ще більш захищеним месенджером Threema — там спілкуємось суто one-to-one. Перш ніж почати листування, ви маєте обмінятися безпековими ключами.

Для планування та організації робочих процесів ми використовуємо Teams і решту інфраструктури Microsoft (Word, SharePoint, Excel), а також ClickUp — систему управління завданнями, що нагадує спрощену Jira.

На Microsoft Teams багато хто плюється. Особисто мені Slack подобався значно більше.

А от ClickUp, з яким я до цього не працював, мені зручний, це проста і гнучка система: є листи завдань, і в кожного завдання мають бути атрибути. У картку можна вносити прогрес його виконання та грошові показники, і виводити це на загальний дашборд.

У різних комунальних підприємств є різний набір інструментів, і тут бракує синергії. Наприклад, часто користуються різними інструментами моніторингу. Хтось взяв Zabbix, хтось SolarWinds, хтось дивиться на Prometheus. Тож з погляду програмування тут складно. Насправді лише одне підприємство має своїх інженерів, які розробляють софт і впроваджують «залізні» й програмно-апаратні рішення.

Є проблема того, що в нас існують системи, про які ніхто не знає, що в них «під капотом». А деякі системи навіть не оновлюються — доступ до них у внутрішній мережі закрили, а в підрядника, який впроваджував, закінчився договір.

Про те, чому прийшов у державний сектор

У всіх свідомих українців нині є два варіанти руху вперед: або працювати на державу, або працювати на бізнес. Перший варіант передбачає, що ти або йдеш в Сили безпеки і оборони України з кулеметом чи лопатою, у широкому сенсі цього слова. Або ж ідеш в комунальне підприємство, що забезпечує функціонування держави.

Я хотів допомогти державі із застосуванням своїх умінь і навичок не на полі бою, а в тилу. Тепер ми з командою посилюємо місто. Ситуаційний центр — це про розуміння життєдіяльності міста, і для мене це було важливим мотиватором піти в цю сферу.

Ухвалюючи рішення про перехід у державний сектор, я розумів, що треба бути фінансово незалежним до цього кроку.

Певною мірою я є фінансово незалежним. Але я також рахую свої прибутки та витрати й розумію, що з кожним місяцем ця незалежність зменшується. Проте все повернеться після перемоги, я в цьому впевнений.

Я не збираюсь затримуватися на держслужбі та планую провести Delivery нашого продукту протягом цього року, максимум — наступного.

У перспективі пʼяти років я точно повернуся в комерційний сектор. Мені хочеться попрацювати в технологічній продуктовій компанії, умовному Google, щоби подивитися, як влаштовані IT-процеси у великій фірмі. Але це має бути міжнародна компанія. Мені не вистачає активностей 2019 року, коли я мотався по світу і провів у літаках 125 годин за рік, пролетівши 85 тисяч кілометрів.

Також мені бракує взаємодії з іншими культурами, ось цього американського фідбеку, коли все «Wow!», «Awesome!», «Great Job!».