«У мене майже нульова толерантність до низького IQ». Артем Бородатюк — про те, як знайти своїх людей. «Копінги та допінги» #6

Скільки шансів варто давати працівнику і як рекрутинг перетворюється на пошук «своїх»? А також як масштабувати компанію до рівня впливу на ВВП країни та не втратити при цьому людський компонент? Про це та інше розповідає Артем Бородатюк, СЕО IT-групи FRACTAL (колишня Netpeak Group), у шостому випуску шоу «Копінги та допінги». Найцікавіші тези читайте в скороченій текстовій версії розмови.

Про головне завдання менеджерів

Ціль менеджерів — щоб компанія розвивалася без їхньої участі. Ще 10 років тому я говорив: якщо ви помрете, все має працювати так само, як з вами, і навіть краще. Тоді з цього сміялися, але зараз, у воєнний час, таке буквально може статися. Треба будувати систему, яка працює для тебе і без тебе.

Однак коли на співбесідах говорять: «Я побудував процеси, досягнув усіх цілей, стало нецікаво і тому звільнився», — ставлюся до таких історій дуже обережно. Бо я б такого працівника не відпустив. І часто, коли телефоную на попереднє місце кандидата перевірити його слова, виявляється, що все було не так.

Самовпевненість іноді не корелює з професійною цінністю людини

Я обожнюю менеджерів, які сумніваються: що більше сумніваєшся, то більше знаєш. Може бути страх: якщо я побудую все під ключ, то стану непотрібним і мене звільнять. Але у FRACTAL таких випадків за 20 років ще не траплялося.

Про нову і майбутню книжку

Нещодавно я випустив тритомник «Для менеджерів». Це спосіб транслювати нашу місію. Написав книжку, бо відчував провину, що був незадоволений, але що саме мене задовольнить — не сказав. Тепер я звільнився від цієї провини. Окрім того, багато людей, які прочитають цю книжку, — майбутні співробітники FRACTAL, тож я зекономив час на онбординг.

Це — соціальний проєкт, на який я витратив багато часу і грошей.

Одна тільки презентація обійшлася в 65 тисяч доларів

До того ж книжка продається за собівартістю, тож ми на ній не заробляємо. Хочемо зробити ще одну книжку, стьобну — «Як досягти успіху». Там будуть розділи типу «Як запустити проєкт», «Як найняти людину» тощо. У першому абзаці кожної частини ми викладемо її суть, а далі напишемо мільйон разів слово «фігачити». Це буде супердешеве видання на півтори тисячі сторінок, яке ми продаватимемо на кожній заправці — спеціально для людей, що не читають більш як три слова.

Про місію компанії

Ми сформулювали нашу місію ще 2010 року — у вигляді п’ятирівневої пірамідки. Перший левел, базовий, — заробити більше грошей клієнтам, а останній — наш фірмовий, звучить як «III > I» [«з третього світу в перший»]. Але цю місію не обов’язково мають приймати усі, кожен визначає сенс сам для себе і працює на своєму рівні.

Netpeak Group називали «сектою», але мені подобається

Багатьох мотивує наша історія: наприклад, ми посіли 26-те місце в Дія City за кількістю сплачених податків у 2025 році, регулярно донатимо.

Я жартую, що FRACTAL — це корисний податок на бізнес в Україні. Якщо ти не платиш FRACTAL, то точно не є суперефективним у бізнесі, бо, скоріше за все, недопрацьовуєш. Чому корисний податок? Бо ти не просто віддаєш гроші, а отримуєш натомість щось краще.

Раніше я припускав: якщо будемо генерувати 1% ВВП України (скоро це буде приблизно 3 мільярди доларів, зараз 2 мільярди), державна адміністрація буде з нами радитися й враховуватиме нашу думку, коли захоче змінити закони чи податки. І подекуди це відбувається вже зараз, ми відчуваємо свій вплив.

Про своїх людей і звільнення

Про те, чим компанія незадоволена, говоримо офіційно — з прив’язкою до цілей і результатів. Якщо нічого не змінюється, просто повідомляємо працівника: у тебе починається випробувальний період. Тобто умовно ми даємо два шанси.

Раніше шансів давали більше: три, п’ять, сім. А потім проаналізували ефективність усіх тих людей — можливістю скористалося 25%. Отож чи є сенс затягувати цей процес? Згадую, з ким я працював раніше, — зараз звільнив би їх за тиждень, без жодних двох шансів. Або взагалі не найняв би.

Я вірю, що люди — це головне. Років п’ять тому ми, так би мовити, прокачали м’яз рекрутингу. Відтоді шукаємо своїх людей. «Свої люди» — це працівники, яким властиві супервідповідальність, проактивність і вміння навчатися. Взагалі кожен українець має брати на себе повну відповідальність: не керівник поганий, не підлеглий, не робота — винний ти сам. Нам усім треба фігачити, особливо зараз, під час війни.

Про концепт людини як продукту

Уже років сім веду документ, де описую себе як продукт: фіксую свої properties, баги, які паралельно є фічами, якісь заморочки тощо. Уже назбиралося 500 сторінок. Це — своєрідна ілюзія контролю. Виписав пункти, що робить мене щасливим. Один з них — «хочу, щоб усе було так, як я хочу».

З мінусів — маю профдеформацію: не можу говорити з, так би мовити, когнітивно простими людьми. Я сканую співрозмовника на логіку, наче LLM, і якщо її немає, надалі всі питання вирішую з його керівником. Раніше щось пояснював, говорив по-іншому, але зараз у мене майже нульова толерантність до низького IQ.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU