Максим Плахотнюк — о работе в датском нанокластере DanChip и научном мире Украины, Дании и США

Наш соотечественник Максим Плахотнюк (Винница) сейчас работает в датском нанокластере DanChip. Максим рассказывает, чем отличается научный мир в Украине, Европе и Америке. В конце статьи вас ждёт потрясающий видео-отчёт из самого сердца нано-лаборатории.

Максим, что такое DTU и DanChip?

— DTU — Danmarks Tekniske Universitet, або українською Данський Технічний Університет, найкращий університет в Данії та Скандинавії та один з найкращих університетів у світі.

Danchip — це данський національний центр мікро та нанотехнологій, один з підрозділ ДТУ. Щоб отримати загальне уявлення, можно подивитись невелике відео англійською.

Где ты учился? Пригодилось ли украинское образование? Какие перспективы были бы у тебя в Украине?

— В Україні я навчався у Вінницькому національному технічному університеті за напрямком мікроелектроніка. Навчання та програма у вінницькому політесі була досить насичена та складна, і ВНТУ на той момент був вільний від корупції, багато викладачів давали знання.

Проте великий недолік не тільки ВНТУ, але й усієї української технічної прикладної освіти в тому, що немає практичних проектів. Тому студенти досить швидко забувають усе, що вивчали в університеті, і у них не формується професійне бачення, як ці всі знання застосовувати. На жаль, я цей етап теж пройшов.

Щодо перспектив після закінчення ВНТУ, то вони були майже нульові. Єдина перспектива була іти в аспірантуру, що я і зробив, або ж перекваліфікуватися на програміста. В аспірантурі я зрозумів, що в нас немає ні науки і ресурсів для досліджень. Згодом одружився та обзавівся дітьми, а для того, щоб забезпечити сім’ю, розпочав свій бізнес. В аспірантурі зрозумів, що є досить гідний диплом, тобто «квиток на потяг», і жаль буде не спробувати свій шанс. Ризикнув і отримав стипендію Фулбрайта та можливість навчатись 3 роки в США.

Чем ты сейчас занимаешься?

— Я студент докторант (PhD student) на Факультеті Мікро та Нанотехнологій (DTU Nanotech). Працюю над розробкою нової технології виготовлення кремнієвих сонячних елементів при низьких температурах з метою зменшення собівартості їх виробницта. Я тестую застосування гетеропереходів надтонких (1-30 нм) плівок оксидів металів на поверхні наноструктурованого кремнію, так званого чорного кремнію. Чорний кремній має коєфіцієнт відбиття менше 1% і дозволяє збільшити поглинання світла у сонячних елементах майже на рівні 99-100%. Кожен процес вимагає детального планування і тестування, тому більшість свого робочого часу я проводжу у чистій кімнаті над процесами та виготовленням прототипів сонячних елементів.

Також я виконую деякі моделювання та обробку данних в Матлабі та інших програмах. Проте думаю, що майбутнє нашої цивілізації у поєднанні ІТ та інших хай-тек технологій, таких як нанотехнології. ІТ технології надзвичайно допомагають у оптимізації експериментальної роботи.

Как тебе жизнь в Дании по сравнению с США или Украиной? Что другое, что новое?

— Життя в Данії дуже комфортне, і я нарешті відчув, що це країна моєї ментальності. Мені тут майже все подобається: рівень життя, сімейні цінності, соціальна система, відношення до роботи, рівень можливостей, толерантність до іноземців, високий рівень знання англійської мови і ще відоме на весь світ поняття «Hygge» (дат. Hygge -сімейний затишок, комфорт). Навіть не знав до приїзду в Данію, що я вмію і люблю створювати Хюге.

Це невелика нація в 5,5 мільйонів, але у них є чого повчитись як з їх історії, так і сучасного світогляду та культури. Данія — країна сучасна і одночасно країна 1000-річних традицій, це просто країна контрастів. Країна розміром з Поділля, але яка задає темп розвитку майже всій північній Європі.

Фото: Тамара Слюсаренко

Найбільше мені подобається в Данії робоча культура і відчуття, що я сам приймаю рішення і ні від кого не залежу у розвитку та можливостях. З іншого боку тут дуже легко налагодити контакти та співпрацю, запустити нові та цікаві проекти, знайти фінансування.

Поки я певний час був сам то в США, то в Данії, моя дружина та діти не втрачали час і постійно готувались до переїзду. Одного дня я отримав фото коли моя 1,5-річна дочка активно вивчала англійську мову. Здається, в Україні зараз досить актуальна тенденція. Що ж, можу порадити — треба починати рано ;).

Как ты попал в DTU Nanotech? Трудно ли было найти работу, переехать?

— Після завершення магістратури в США я вирішив отримати ступінь доктора та розвивати власний дослідницький проект. Я шукав різні відкриті проекти з нанотехнологій, пов’язані з відновлювальними джерелами енергії, такими як сонячні та паливні елементи. Один з таких проектів я знайшов в ДТУ і подав заявку на участь у конкурсі.

Через кілька тижнів я отримав дзвінок від мого теперішнього керівника. Він цікавився моїм досвідом у дослідженнях та моїм баченням подальшого розвитку нового проекту. Я навіть не очікував, але в кінці розмови професор запропонував приєднатись до його групи і, чесно кажучи, я довго не думав.

Переваги продовжити дослідження та навчання в Данії були очевидні: цікавий проект та доступ до хай-тек технологій, гідна зарплата, можливість стажуватись за межами Данії, близько до України. І оскільки я маю сім’ю, то найбільш важливим факторами були можливості для переїзду та облаштування сім’ї. Перших півроку жив сам, часто переїжджав з одного місця на інше, коли не міг знайти житло, то ночував у друзів на дивані. Важко було перенести розлуку з сім’єю, але після частих переїздів потроху звикаєш.

Переїзд, по суті, був досить легким, чого я не очікував і був готовий до складніших умов. Адміністрація ДТУ надає всіляку підтримку новим іноземним спіробітникам у отримані візи, пошуку житла ще з дому та вирішенні усіх можливих бюрократичних питань. Кілька місяців після переїзду до Копенгагена я жив в гостинному будинку ДТУ і перші перешкоди відчув лише коли почав шукати житло для сімї.

Але завдяки друзям та тій же адміністрації ДТУ, питання з житлом досить швидко вирішилось. Мушу відмітити, що в Данії взагалі дуже важко знайти житло для оренди, оскільки пропозиція на ринку житла не зростає, а попит навпаки дуже стрімко росте завдяки новим мігрантам.

Можешь сравнить с жизнью в США?

— В США я поїхав на навчання за стипендією програми Фулбрайт, яку я отримав як переможець конкурсу в Україні. Спочатку я потрапив до Філадельфії в університет Дрекселя на місячний адаптаційний курс, а через ще один місяць вже переїхав до кампусу університету Ілліноіса в Чикаго, який знаходиться майже в самому центрі мегаполіса.

Різницю життя в Чикаго та Вінниці відчув відразу: різні ритми життя, культура, відстуність рідних людей та звичних речей. Пройшов певний час, поки я звик до нових умов життя та шаленого ритму життя у великому місті.

Всі ми слідкуємо за погодою зараз в США, і я якраз згадав мою першу зиму в Чикаго у 2010-2011 році. Був такий сильний снігопад, що я з моїми сусідами мусили півдня відкопувати двері нашого будинку. На вулицях були снігові лабіринти висотою 1-1,5 метра. Найбільш ясравий кадр з памяті — залишений автобус на шосе, повністю забитий снігом. Звісно, ніяких занять на два тижні і багато вільного часу для розваг.

Що ж, різниця між навчанням в США в порівнянні з Україною і Данією дуже велика. Навантаження було просто шалене, конкуренція на кожному кроці, потік нової інформації інколи просто валив з ніг. Крім цього, треба було освоїти ряд нових технологій, без яких навчання було б просто не можливе. З часом звик до навантаження, завів цікаві знайомства та почав роботу над своїми проектами.

Порівняти роботу та навчання в США і Україні з одного боку легко і в той же час дуже важко. В Україні освіта та наука, як американці кажуть, «блакитне небо», далека від реальності. Натомість в США університет навчає студентів шукати та розв’язувати реальні задачі. Тому університет в США — це середовище можливостей як для професійного, так і особистого розвитку. Кожен новий проект має потенціал для запуску стартапа. В Україні ж університет — це місце обмежень та непотрібної бюрократії, відповідно тому і такий майндсет формується у випускників.

Якщо порівняти роботу в США і Данії, то різниця не велика, але вона є. І, з моєї точки зору, перевага на боці Данії. По-перше, в Данії навіть ще більше приділяють увагу саме отриманню практичних навиків. По-друге, ресурсів для розвитку проектів знову ж таки набагато більше, підтримується активне обговорення проектів у фокус групах та вітається співпраця. І що було для мене особисто головне — баланс робота-сім’я чи особисте життя. В США ці речі часто нехтуються.

Максим, что бы ты порекомендовал другим молодым людям, которые хотят попробовать свои силы за рубежом?

— По-перше, подолати свій страх і провести аналіз свого портфоліо. По-друге, подивитись на світ через призму можливостей. I по-третє, ви завжди можете знайти допомогу як у друзів, які вже мають схожий досвід, так і у різних програм, таких як Фулбрайт. Доречі, я нещодавно став ментором в одній досить цікавій ініціативі випускників закордонних університетів Connect ukrainians, де ми безкоштовно допомагаємо у пiдготовці до вступу як до європейських, так і до американських університетів на будь-який академічний рівень.

Видеорепортаж

Мы сняли видеорепортаж о DanChip, а также о местном стартап-хабе и современной библиотеке без книг:

Комментарии к видео:

Антон Сененко (старший научный сотрудник Института физики НАН Украины, кандидат физико-математических наук):

«Как-то так трудно и даже немного лень комментировать увиденное в ролике. Почему? Потому что я всё это „заграничное чудо“ организации научных исследований испытал на себе. А в Украине каждый день вижу и ощущаю обратное. Просто могу подписаться под каждым словом. А комментирую с целью сказать вот что: именно такая непринуждённая атмосфера позволяет человеку не думать о быте и творить. А когда такие условия — обыденность, то и стартапы, интересные разработки и, самое главное, инициатива появляются, как грибы после дождя.

Хочется надеяться, что улучшение инвестиционного климата в Украине позволит создавать такие же островки, где интеллекту будет абсолютно комфортно, а долгосрочным инвестициям — не страшно»

Таня Эндшпиль (проектный менеджер, которая стала учителем информатики):

«Мне нравится показывать это видео ученикам. После просмотра мы обсуждаем формулу: „хорошая идея + знания = успех?“. Отличная мотивация, чтобы не останавливаться, продолжать учиться, работать в команде и достигать цели»

12 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Відеорепортаж просто розчавив в мені скептика вщент!
Дякую!

Спасибо! А на счёт чего вы были скептически настроены?

Стоит включить телевизор с любым российским каналом так такого расскажут, что волосы везде дыбом встанут.

На рахунок своїх уявлень про написане, а саме — DTU.

В мене склався певний стереотип про «лабораторії» та місце роботи дослідників, вони мені уявлялись, так би мовити, «совковими». Звідси і скептизм — на словах надто все добре, «так не буває» :D

Мовою загальної семантики (Hayakawa, S. I. Language in Action), мої «карти» до «територій» явно відрізнялись.

Отличное интервью. Спасибо. Жаль, что у нас так не будет и в ближайшие 300 лет.

я нещодавно став ментором в одній досить цікавій ініціативі випускників закордонних університетів Connect ukrainians, де ми безкоштовно допомагаємо у пiдготовці до вступу як до європейських, так і до американських університетів на будь-який академічний рівень.
Интересно, а реально начать учиться в европейском или американском вузе, если тебе за 33?

Дмитре, слідкуйте за розвитком подій — все міняється і досить швидко. 30 років максимум. Навчатись закордоном ніколи не пізно — головне сильна мотивація. Зі мною навчались студенти і за 40.

И подпишитесь на канал в конце видео, тогда точно не пропустите продолжение.

Реально, и на много осознанее

Максим — неперевершений ведучий! Дуже приємно було бачити настільки знайоме обличчя!

Удачи Максиму! Вдвойне приятно что я тоже родился в Виннице)

Подписаться на комментарии