«Ми не розгледіли тієї темряви, яка росла в росії». Гендиректор DataArt — про вихід з рф, 25-річчя компанії та роботу під час війни

DataArt — одна з найбільших і водночас найстаріших ІТ-компаній в Україні, яка цьогоріч святкує 25 років з моменту існування. Ми поспілкувалися з Євгеном Голандом — засновником і президентом, генеральним директором DataArt — про вихід з російського ринку, розвиток компанії, воєнні реалії та плани на майбутнє.

Про вихід з рф: «Ми не розгледіли тієї темряви, яка росла в росії»

Контекст:

Нещодавно DataArt оголосила про вихід з росії, де у компанії було близько 1000 співробітників у шести центрах розробки.

У березні цього року ІТ-компанія засудила військове вторгнення рф в Україну та припинила діяльність із розвитку бізнесу в росії. Найм нових людей у цьому регіоні зупинився. Тоді в DataArt оголосили, що процес повної відмови від бізнесу у рф триватиме декілька місяців. Компанія запропонувала тим російським співробітникам, які «бажають працювати в DataArt та поділяють її цінності й позицію щодо вторгнення росії», виїхати з країни та зберегти роботу.

А в червні компанія оголосила про повний вихід з росії. DataArt підписала офіційний контракт з компанією ITentika (російський розробник програмного забезпечення), згідно з яким вона забирає собі юридичні особи DataArt, контракти на оренду офісних приміщень, контакти декількох колишніх клієнтів у росії і певну кількість ексколег, які вирішили залишитися в рф.

У компанії наголосили, що ​​ця угода не є партнерством: «DataArt не продав бізнес, не отримав жодних коштів за передачу активів і не отримає їх у майбутньому. DataArt жодним чином не братиме участі в управлінні цією компанією. ITentika не має прав на використання бренду і назви DataArt».

— Як компанія виходила з рф? Як ви ухвалювали рішення, перед якими труднощами поставали, що сталося з вашими російськими співробітниками?

— Ми точно пішли з росії, доки там не зміниться режим. Можливо, назавжди. Емоційно це було складно, тому що перший офшорний центр розробки DataArt був відкритий у Санкт-Петербурзі, в перші роки команда делівері працювала та росла в росії, з деякими російськими колегами ми працювали двадцять років. З різних причин виїхати з країни могли не всі, і ми мали розривати ділові та особисті звʼязки.

Але з погляду управління компанією рішення про вихід з рф було простим: після вторгнення стало зрозуміло, що ми там не залишимося. Не пам’ятаю, щоб хоч хтось, з ким ми обговорювали це питання, висловлював сумніви. По-перше, неможливо підтримувати агресора, продовжуючи вести бізнес, наче й не було нічого, на тлі жаху, який російська федерація принесла Україні. По-друге, з розмов із клієнтами, інвесторами, аудиторами очевидно було й те, що західний світ не працюватиме з рф. Тобто компанії мають обирати, де і з ким вести справи. Жодних сумнівів у виборі сторони у нас бути не могло.

Ми позбулися необхідності підчищати якісь хвости та посилати у росію якісь гроші

Миттю піти ми не могли, оскільки DataArt має зобов’язання перед клієнтами та співробітниками. Попри дії рф, які неможливо виправдати, ми не мали порушувати її законів, адже ведемо легальний бізнес. Насамперед тому, що під загрозою могли опинитися наші колеги. Отже, нам довелося підготуватися до виходу, не зупиняючи проєктів. Тому ми визначили найкоротші можливі терміни — середина червня — і вклалися у них.

Потрібно було переконатися, що ми вийдемо без штрафів і конфіскацій, інакше, окрім ризику для співробітників, виникла б і потреба відправляти гроші до рф, чого прагнули уникнути. Тому DataArt уклав угоду з місцевою компанією N3 Group, яка збиралася розвивати бізнес у росії, залишивши їм зобов’язання в обмін на можливість укласти трудові договори з тими колегами, хто не зміг або не захотів виїхати. Ми не намагалися на цьому виході заробити, тому жодних активів не продавали та грошей з іншого боку не отримували. Між нами немає жодних економічних відносин, ми пішли з рф, у них там бізнес: свої прибутки та збитки, клієнти та ризики. DataArt позбувся необхідності підчищати хвости та посилати у росію якісь гроші.

З погляду бізнес-процесів нам вдалося вийти доволі легко, адже в нас було всього декілька клієнтів, з якими ми закрили справи. Рекрутмент ми вдало диверсифікували за 3–4 місяці. Найважче було розставатися з колегами, які працювали в нас давно, в тому числі й через передачу знань у проєктах.

— Чому DataArt пішов тільки зараз, а не 2014-го, коли війна вже почалася?

— Це багатовимірне питання, і ми його собі теж ставили. Але поставити його можна і всій нашій індустрії, і більшій частині західного світу. І дивитися на нього можна з різних боків. Ми не вдавали, що нічого не відбувається, сигнал, що бізнес з рф вести небезпечно, почули. Перед війною у 2012–2014 роках у нас практично всі інженерні сили були розподілені між росією та Україною, при цьому здавалося, що ми цілком диверсифіковані. Коли росія здійснила перші агресивні дії, з’ясувалося, що наша диверсифікація є ілюзорною. Далі з погляду бізнесу ми зробили чимало. Стало зрозуміло: щоб розвиватися і залишатися в бізнесі, нам необхідно стати по-справжньому міжнародною компанією. Ми переклали делівері англійською та запустили центри розробки в Аргентині та Польщі. Польща зараз — друга за величиною серед наших локацій.

Інше питання, чому вже тоді ми зовсім не пішли. Чому не розгледіли тієї темряви, яка росла в росії та остаточно прорвалася назовні 24 лютого 2022 року? На цю тему я маю кілька міркувань. По-перше, самі ми не розуміємось на політиці, тому не побачили масштабу і не до кінця збагнули природу того, що відбувається. Треба сказати, що реакція світової спільноти була обмеженою, навіть деякі українські колеги дивилися на загальну ситуацію досить спокійно. Здавалося, зараз Україна вибудує армію, і нова агресія проти неї стане просто занадто дорогою, ба більше рф буде послаблена санкціями. Реальних ризиків ми не оцінили — це факт. Тепер ми як ніколи розуміємо, що робота з геополітичними ризиками має стати однією з наших ключових експертиз.

По-друге, з погляду бізнесу завжди важливо бігти швидше за паротяг, але не реагувати заздалегідь на ризики, які не реалізуються. І до 2022-го індустрія глобально в рух не прийшла, клієнти спокійно споживали послуги, частково розроблені на території рф. Ми бачили картину так: DataArt поєднує талановитих інженерів, які хочуть розвиватися, незалежно від місця їхнього проживання, із замовниками, які шукають доступу до знань цих людей. Політичні ризики здавалися віддаленими. Картини справжніх жахів війни перед очима не стояли, і уявити тоді Бучу я, наприклад, просто не міг.

Про роботу під час війни: «Зараз вкрай важливо, щоб резерви на рахунках компанії були максимальними»

— Як на бізнес-плани та операційну діяльність DataArt вплинуло російське вторгнення в Україну? Як компанія адаптувалась до нової реальності?

— Плануючи роботу, ми завжди прораховуємо три можливі сценарії: оптимістичний, очікуваний і базовий, у який закладаємо мінімальні показники зростання. До війни здавалося, що ми пройдемо рік за оптимістичним сценарієм. З початком російської агресії ми перемкнулися на третій, базовий варіант, а зараз бачимо, що рік маємо закінчити між ним і очікуваним сценарієм. При цьому навіть базове передбачає помірне зростання аж до 20%. Тобто ми однаково прогнозуємо і зростання, і прибуток.

Завдяки отриманим від FTV Capital інвестиціям у розмірі $75 млн позиція DataArt зараз удвічі сильніша, ніж будь-коли в історії компанії. Це полегшило багато управлінських рішень, і ми могли не турбуватися про фінансові ризики, надаючи підтримку нашим українським колегам та їхнім родинам. Хоча нам мало б вистачити і власних резервів, але передбачити, як саме розвиватимуться військові дії, складно. І зараз вкрай важливо, щоб резерви на рахунках компанії були максимальними — це допоможе нам зустріти будь-який із можливих варіантів напоготові.

— Як DataArt еволюціонував за 25 років? З чого ви починали і які найцікавіші проєкти встигли втілити?

25 років тому DataArt розпочався з одного маленького замовника у Нью-Йорку та першого програміста, найнятого в Санкт-Петербурзі. Ми будували компанію з нуля, не залучаючи зовнішніх інвестицій, а самі засновники вкладали в неї передусім працю та час. Англійською це називається sweat equity. Нам хотілося працювати разом, ми відчували, що можемо бути корисними майбутнім клієнтам і співробітникам. Втім, у нас було мало досвіду, майже не було зв’язків і жодного капіталу. Замість того, щоб забирати гроші з бізнесу, ми вклали у нього всі свої кошти. А на початок 2022 року в DataArt було вже 6000 людей у 18 країнах.

Як компанія ми діємо на трьох ринках: клієнтів, праці та капіталу. На клієнтському ринку, де ми отримуємо замовлення, DataArt розвивається через індустріальні практики. Кожен із цих внутрішніх напрямів охоплює певну галузь бізнесу: фінанси, подорожі, медіа, охорону здоров’я тощо. У кожній індустрії серед наших клієнтів представлено три-чотири найбільші та відомі гравці. Тобто ми обслуговуємо топових замовників і здобули популярність у всіх доменах, які підтримуємо.

На ринку капіталу компанія за цей час досягла високого ступеня упізнавання та постійно потрапляла на радар потенційних інвесторів. І ті, хто вже вклав гроші в DataArt, і ті, хто хотів би це зробити, бачили нас серед перших кандидатів у сегменті, здатних вийти на IPO в найближчі кілька років. Зараз ми уклали договір з інвестиційною фірмою FTV Capital, яка якраз шукала кандидата на IPO.

Ми досягли популярності на HR-ринках Східної Європи загалом, а в Україні та Польщі наш бренд роботодавця був одним із лідерів на рівні країн. Навіть у США DataArt отримував нагороди як роботодавець, а в тамтешньому офісі у нас працюють менше ста людей, більшість у Нью-Йорку.

Приблизно за рік до COVID світовий IT-ринок почав сповільнюватися— це вплинуло і на нашу компанію, і ми вирішили зосередитись на внутрішніх реформах. Йдеться про уніфікацію підходів у маркетингу та продажах, перебудову акаунт-менеджменту, що допомогло надати необхідний рівень гнучкості найбільшим клієнтам; програму корпоративної соціальної відповідальності. Ці зміни принесли плоди в останній рік.

— В Україні DataArt мав більше співробітників, ніж у будь-якій іншій країні. Як війна вплинула на інвестиційну привабливість компанії?

— Ми мали тут 3,5 тисячі співробітників, і на Україну до війни припадало 55% обсягів наймання всього DataArt. Звісно, Україна для DataArt дуже важлива, ми хочемо зберегти її місце у лідерах IT-розробки. Але, по-перше, деталі угоди з інвестором були обговорені ще до початку війни. По-друге, наша бізнес-модель передбачає роботу на ринках країн, що розвиваються, де ризики, зокрема, збройних конфліктів завжди існують. Тому для тих, хто вкладає гроші, питання не про те, чи можемо ми наступити на геополітичні граблі, а про те, чи достатньо ми диверсифіковані, щоб пройти через потрясіння. Проблемою стало те, що другим за значенням ринком праці до війни для нас була Росія. Втрата обох була б для компанії вкрай болісною.

Однак війна розгорнулася, і Україна перейшла до нових реалій. Важливо, що, вистоявши у перші дні, українці швидко адаптувалася до роботи в нових умовах: за тиждень доступність наших українських колег дійшла до 75%, за два — перевищила 90%. Наші команди залишалися на зв’язку та працювали, навіть в умовах війни продовжували обслуговувати замовників — парадоксально, але згодом це може позитивно вплинути на інвестиційну привабливість. Хоча все, звісно, залежить від того, коли і як закінчиться війна.

Взагалі від початку було багато сюрпризів на всіх напрямках. По-перше, Україна приголомшливо мобілізувалась і дала дуже потужну відсіч агресору. По-друге, інтернет працював, а наші співробітники не випадали з проєктів. По-третє, клієнти поставилися з розумінням, а менеджменту вдалося адаптувати роботу до нової реальності за лічені дні. Все разом дозволило нам уникнути суттєвих збоїв, а за кілька тижнів все працювало так, ніби свою систему ми з самого початку проєктували для такої ситуації, крім божевільних навантажень і постійних перепрацювань в адміністрації та делівері.

Щодня кожен офіс повідомляв про те, де перебувають співробітники: скільки виїхало чи приїхало, хто залишається у місті, чи з усіма є зв’язок. Якщо з кимось втрачали контакт, то всі сили кидалися на те, щоб його відновити. На наших очах підвищився ступінь розуміння та кооперації, люди сконцентрувалися на допомозі тим, кому було найважче, самостійно розбилися на групи, координували дії без принципових змін структури та розпоряджень зверху.

Про перемоги та поразки за 25 років: «Інвестиції в обмін на голос у борді ми більше не віддамо»

— Які основні висновки можна зробити із 25 років історії DataArt? Що вдалося, а що можна було зробити краще?

— Ми досягли чудових результатів без особливої зовнішньої допомоги — із ринком капіталу DataArt почав працювати лише наприкінці 2018 року. Точніше, була ще одна історія у 2008 році, коли ми взяли кілька мільйонів доларів у інвесторів, але в результаті визнали експеримент невдалим — інвестиції в обмін на голос у борді ми більше не віддамо. І досить швидко викупили їхню частку назад. Тож 21 рік ми працювали без жодних інвестицій.

З очевидних проколів — ми недооцінили можливість повномасштабної війни за місяці та навіть тижні до її початку. Ми мали плани безперебійної роботи на випадок надзвичайної ситуації, але, гадаю, варто було вкластися в них суттєвіше, не побоюючись звинувачень у параної. Ми підійшли до війни, не маючи очевидних рішень, в який спосіб, куди саме і в якій кількості вивозити людей. Чи це автобуси? Скільки їх потрібно і де шукати? Що робити, якщо російські війська швидко просунуться сходом та почнуть ракетами знищувати всю інфраструктуру на заході України, вивільнивши ресурси з фронту? Водночас досвід показав, що події розвиваються непередбачувано: наприклад, у своїх планах ми ніяк не припускали, що у разі масштабної війни практично всюди працюватиме інтернет.

Якщо озиратися назад на більш тривалий термін, то, звичайно, були в нашій історії періоди та окремі проєкти, де, напевно, варто було поводитися агресивніше. Сміливіші інвестиції могли забезпечити швидше зростання або відкрити нам нові ринки. З іншого боку, якби ми поводилися більш ризиково в тих ситуаціях, які я зараз згадую, ми ризикували б і там, де відмова від інвестицій і зараз здається єдино правильним рішенням. До чого це призвело б у комплексі, сказати важко. Бізнес — завжди пошук балансу та компромісів, тому найголовніше, що загалом результат перевершив наші власні очікування.

Коли ми починали, ніхто особливого досвіду не мав, у нас не було фінансових резервів, і неодноразово ми впритул підходили до провалу. Було чотири великі кризи (дотком-криза 2000, криза концентрації бізнесу на одному клієнті, світова економічна криза 2008 року, початок війни росії проти України у 2014-му) та безліч дрібних. Найпотужніша сталась 2001 року, коли DataArt втратила всіх клієнтів. Але після виходу з кожної ми робили висновки та двічі на ті самі граблі не наступали. Ми диверсифікували бізнес, оминаючи вже знайомі підводні камені, не забуваючи про власний досвід, який є сумою колишніх помилок.

— Що зараз змінилося на ІТ-ринку? Які тенденції бачить DataArt?

— Поки що триває війна, робити довгострокові прогнози безглуздо. Навіть до кінця року щось передбачити складно. Конфлікт у певному сенсі розширюється, до нього залучаються нові країни, довкола нього починається нова геополітична гра, зав’язана на енергоресурсах. Чим це скінчиться? Ми не знаємо. Але доки Україна залишається онлайн, DataArt як бізнес справляється з проблемами відносно безболісно. Звичайно, мільйони доларів пішли на підтримку та релокацію колег і їхніх сімей, на переформатування бізнесу та швидку купівлю обладнання та компаній на нових для нас ринках. Але для DataArt це не критична сума. Головне, щоб наші українські колеги були в безпеці, — тоді ми і виростемо, і грошей заробимо. І, звичайно, з кризи наша компанія вийде набагато диверсифікованішою з погляду геополітичних ризиків.

Ми запустили деякі організаційні реформи, які було важко розпочати у нормальний час. Зокрема, ми освоюємо, як працювати на дуже різних ринках, у країнах Латинської Америки, Кавказу, Казахстані. Спочатку ми намагалися використати скрізь єдині політики та стандарти, однакові набори бенефітів, пропонувати схожі умови. Але юрисдикції, де ми представлені, дуже відрізняються і з погляду податків, і з погляду історії та культури. Тому людей у них часто хвилюють різні проблеми, тож наші правила доводиться до цього адаптувати.

У плани безперебійної роботи варто було вкластися суттєвіше, не побоюючись звинувачень у параної

На сьогодні ми організовано підтримуємо роботу з 25 країн, плюс кількість наших колег, які постійно працюють віддалено, вже наблизилася до тисячі. Усього ж наші люди є у близько шістдесяти країнах, тобто присутність DataArt справді стала глобальною. У деяких місцях, — наприклад, у неосвоєних нами містах Німеччини, Канади, Ізраїлю, — може зібратися критична маса наших співробітників, яка обов’язково має дати зростання або щодо наймання, або щодо пошуку проєктів. Ми намагаємось максимально допомогти колегам і одночасно скористатися тим, що вони опинилися на нових для нас ринках.

У нас вже були кейси, коли ми відкривали тимчасові коворкінги в Познані, Кишиневі, Чернівцях. Наразі відкриті Вінниця, Івано-Франківськ, Краматорськ. І ми дивимося на потреби колег в Німеччині, Канаді, Ізраїлі — будемо відкривати, якщо співробітники попросять.

Зрештою, нас чекає уповільнення світової економіки. Воно передбачуване та пов’язане з тим, що наслідки COVID «гасили», просто увімкнувши друкарські верстати держбанків. Зараз грошей у системі в надлишку, і звичайно, бізнес-бум, спричинений підвищеною ліквідністю та дешевими грошима, змінює інфляція. Війна, розв’язана росією в Україні, без сумніву, підливає оливи у вогонь, провокуючи енергетичну кризу та загальну невпевненість у майбутньому. І все ж таки на тлі уповільнення (воно б все одно сталося, оскільки економіка розвивається циклами), попит на IT залишиться високим. Про це говорять майже всі консультанти та аналітики, з якими ми спілкуємось.

Ба більше, попит на цифрову трансформацію особливо зросте в корпоративному секторі. Великий бізнес, на відміну від стартапів, планує свою діяльність на три-п’ять років уперед, виходячи за межі економічних циклів. І навіть якщо ринок для деяких наших ентерпрайз-клієнтів звужується, вони все одно продовжують розвиватися та впроваджувати нові технології. Деякі прагнуть компенсувати втрати, вийшовши на нові ринки, хтось інвестує у скорочення витрат, а частина просто відчуває, що без технологічного оновлення програє конкурентам. Тому бюджети на перехід у «хмари» та іншу цифрову трансформацію залишатимуться високими.

Ми боремося за бюджетами з топгравцями, і на нашому сегменті глобальне уповільнення позначиться мінімально. Важче доведеться компаніям, які обслуговують менших клієнтів, що залежать від ринків капіталу, багато з яких не отримають наступного раунду інвестицій.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось8
До обраногоВ обраному0
LinkedIn


52 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.
Ми не розгледіли тієї темряви, яка росла в росії

Іноді якщо ти не бачиш темряву навколо, треба подивитись в середину:

dev.ua/...​zh-ukrainoiu-i-polshcheiu

«Бандерівці різали поляків». DataArt перевезла до Вроцлава російського айтішника, який розпалював ворожнечу між Україною та Польщею

Темрява в кожному. Заперечення своєї темряви разом з «викриттям» темряви в інших і робить її непоміченою — дає їй свободу взяти гору над такою особистістю. Про цей психологічний феномен книжка Ordinary men: en.wikipedia.org/...​her_Browning#Ordinary_Men

У березні цього року ІТ-компанія засудила військове вторгнення рф в Україну

Чому цього не було зроблено 2014 року? Чому DataArt платив там податки, підтримуючи війну проти України?

Чому цього не було зроблено 2014 року? Чому DataArt платив там податки, підтримуючи війну проти України?

Тут важливий контекст.
Якщо питання без прив’язки до статті, то в 2014-му багато людей думали, що буде війна в стилі «конфлікт за територію» і виходячи з цього робили цинічний вибір: бабло проти ідейні цінності справедливості. В 2014-му не було «війни з метою геноциду». Це теж моральний вибір, але він відрізняється від того який треба було робити після 24.02.2022.

Якщо в прив’язці до статті, то оце

Ми не розгледіли тієї темряви, яка росла в росії

Дуже дивна заява. «Темряву яку несе росія» було видно при тому це __можна було помітити__ з середини ДА (тут важливо: я не навішую ярлики на компанію та всіх її співробітників).
Інше питання, що багато людей (і це не лише в ДА) __не хотіли помічати__

Я думаю, що DataArt вже у 2014 році мав визначитися з тим, який бік він підтримує у цій війні. А так він став на бік бабла та 8 років заробляв собі негативну репутацію в Україні.

Я думаю, що DataArt вже у 2014 році мав визначитися з тим, який бік він підтримує у цій війні

Це питання моралі і ступеня толерантності (до агресії).
Чому в 2014? Чому не в 2008? Тоді не було «видно темряви»?
Знову ж ДА тут не одинокі, багато контор значно більших мали (а може й ще маю) офіси в рашці, після 2014 так точно, були контори які працювали чи намагались працювати в Криму після 2014.

Я не виправдовую і не хочу нагнітати конкретно на ДА. Тут скоріше кожному з нас треба відрефлексувати що сталось за ці 8-15 років, що ми робили, до чого це призвело і прийняти рішення що робити далі, де наші моральні «червоні лінії» (у кожного вони будуть свої)

тут деякі представники компаніі роблять вигляд наче вони пухнасті зайчики а ми тут усі зрадофіли та диванні війська. Але є реальні відгуки про компанію, є мій власний досвід і особисто я знаю купу людей з м. Херсон та Харкова.
Як вам шановна спільнота такий слайд?

FYI
Рекрутери DataArt знайшли мене в LinkedIn, запропонували вакансію Data Platform Engineer. На 5-10 хвилині пре-скрінінгу по телефону з Lililya Orel, рекрутер спитав чи готовий я на роботі використовувати російську мову. Сказав що все розумію по-російськи, але в спілкуванні надаю перевагу українській та англійській (рівень якої навіть не перевірили). Виявилось, вони не готові розглядати кандидатів, які не готові говорити російською)
P.S. Думаю передав ситуацію доволі достовірно, з мого боку все було дуже адекватно, тому я на 100% впевнений що саме небажання переходити на російську стало причиною відмови. Справедливо буде сказати, що відмовили мені дуже м’ягко і культурно.

або такий?

Спілкувався з рекрутерами та HR, вразило те що ніхто не володів українською мовою.
Рекрутер намагалася, але виходило дуже криво, HR навіть не намагалася, а з технічним представником перейшли на англійську щоб не мучатися.
При чому компанія працює в Україні понад 10 років і має декілька офісів. Також DataArt намагається не афішувати що це російська компанія. Як вони говорять, компанія зареєстрована в США, і має офіси по всій Європі.
Тому в мене питання, чому компанія яка працює в Україні, наймає українців, не проявила жодного зусилля і поваги до країни в якій працює і людей з якими збирається працювати?
Це мені сказало досить багато про перспективи роботи в такій організації, і про те ставлення яке буде мене очікувати.

І саме головне, дорогі зайчики з DataArt, усім усе з вами ясно, не треба тут нічого доказувати. Чим більше ви це робите, тим більше є бажання пошуршати інформацію про ваших працівників з росії (та деякіх зайчиків в Україні), внутрішні дискусії усередині компанаїї в 2014-2015 роках та інші речі.

Сергій, а ви випадково не в компанії Provectus працювали після 2014? Бо Provectus щонайменше в 2019р. активно працював в рф і сплачував там податки.

Спасибо DataArt за все то, что они сделали за эти месяцы в плане поддержки людей и особенно Украинцев. Это действительно титанические усилия, которые были предприняты. Спасибо за что, что компания придерживается своих обещаний даже когда это требует сложных шагов. Спасибо за то, что ни разу не дала повода усомниться в правильности выбора, что я сделал 8 лет назад и своими действиями во время войны, только укоренила мою веру в этом

Нет наверное ни одного бизнеса, который из политических/гуманитарных соображений принимал какие-то решения. Даже Макдональдс, который весь из себя благотворительный, оставил свою ногу в двери на рынок России. Деньги не пахнут.

Ми зробили цей «жест доброї волі»!

...через півроку після повномасштабного вторгнення Московії в Україну бо замовники почали нас цуратись, а як наслідки — втрата репутації і заробітків.

Зверніть увагу, коли компанія озвучила свою позицію щодо війни:
www.dataart.com/...​/our-statement-on-ukraine

Про яку втрату репутації та заробітків ви кажете? Які замовники почали цуратись DataArt?

Я написав лише висновки з відкритої інформації.
Не може компанія казати про одне, а робити інше!
І дуже дивно, що комусь знадобилось аж півроку для того щоб зробити черговий крок.

Дивуюсь, що ви мені ставите питання, що стосуються інсайду — нетактовно.

Ви стверджували "

замовники почали нас цуратись, а як наслідки — втрата репутації і заробітків.

"
Якщо це ваші припущення, непідкріплені фактами — не маю питань.

Півроку знадобилось не для того «щоб зробити черговий крок», а повністю завершити роботу в рф.

Як бачу ви не можете спростувати моїх припущень.
Адже підгрунтя в них надійніше за ваші спростування.

Поділіться підгрунтям. Поки я побачив лише припущення

А я поділюсь фактами:
www.crunchbase.com/...​-private-equity—344822f1

Лише після 8 років війни.

усім хейтерам раджу подивитися, скільки зусиль ви доклали для підтримки та розбудови армії до 2014-го року. завджи знайдеться за що кинути камінь. важче гуртуватися аніж кричати про зраду

важче гуртуватися аніж кричати про зраду

Угу, давайте подивимось як «гуртується» Alexander Semenov:

усім хейтерам раджу подивитися, скільки зусиль ви доклали для підтримки та розбудови армії до 2014-го року. завджи знайдеться за що кинути камінь.

Навколо якісь хейтери, які звісно ж не докладали зусиль для розбудови армії і лише шукають в якуб безневинну контору кинути каміть.
Як добре що в нас є Alexander Semenov в чудовому білому пальто :)

Далі серйозно:
Нафіка ви написали ваш комент в цю тему? Хто тут когось хейтить (виказує ненависть безпідставно)? Дайте посилання, цитати?

Читаєш більшість коментарів і згадуєш фразу: «Зрадофілам» хоч тризуб над Кремлем постав — скажуть, що криво.

Так нехай ставлять рівно!

Якщо я вже почав тут писати коменти, то давайте:

Читаєш більшість коментарів і згадуєш фразу: «Зрадофілам» хоч тризуб над Кремлем постав — скажуть, що криво.

На які коментарі саме ти посилаєшся?

«Тризуб над Кремлем» — це такий собі подвиг, перемога над рашкою, або завдання їй суттєвої/помітної шкоди. Що ДА зробили що можна порівняти з такими діями?
ДА (як і багато бізнесів) не обрубали зв’язки з рашкою. Вихід як я розумію був плавним, з релокацією великої кількості ресурсів куди була можливість. Підозрюю, що після 24.02 офіси в Тбілісі, Єревані та можливо Ризі, Софії та Польські офіси виростуть десь на ту кількість людей на яку зменшились російські офіси. Бізнес як бізнес.

А ще тут кинули серйозні предяви, які чомусь не були спростовані:
dou.ua/...​ataart-interview/#2447124
dou.ua/...​ataart-interview/#2446592
У припущенні, що це не правда, правильне рішення спростувати брехню, а не ставати в «ображену позу».

Наведу висловлювання повністю, бо бачу викривлене трактування: «„Зрадофілам“ хоч тризуб над Кремлем постав — скажуть, що криво. І дороги їм криві, і мости короткі, і ремонти пересуватися заважають.»
Мова не йде про подвиг/перемогу, а про знецінювання дій інших.

Я вважаю, що релокація великої кількості ресурсів — це втрати для економіки рф. Щонайменше в частині податків.

Не вважаю серйозною пред’яву, що хтось комусь здався ватним 12 років назад.

Щодо «місцевої компанії, що магічним чином з’явилася на світ за тиждень до „угоди“»: по-перше, вона з’явилась не на порожньому місці. По-друге, передали юр.особи, що дозволило зменшити платежі в бюджет рф. Якщо маєш приклади компаній, що мали 1000+ співробітників в рф і вийшли з нанесенням більшої шкоди — буде цікаво дізнатись.

У сухому залишку маємо: був бізнес в рф, не стало бізнесу в рф. Де тут зрада?

У сухому залишку маємо: був бізнес в рф, не стало бізнесу в рф. Де тут зрада?

От і я питаю:
хто говорив про зраду?
Перший комент що має послідовність символів «зрад» твій :)

Наведу висловлювання повністю, бо бачу викривлене трактування: «„Зрадофілам“ хоч тризуб над Кремлем постав — скажуть, що криво. І дороги їм криві, і мости короткі, і ремонти пересуватися заважають.»
Мова не йде про подвиг/перемогу, а про знецінювання дій інших.

1) «Викривлене» трактування з’явилось в першу чергу через те що хтось навів неповний комент.
2) Хто щось знецінював? Який комент казав, що ДА зробив чогось замало?
Тут є інший момент, заголовок статті дещо пафосний і це наводить на неприємні асоціації.

1) «Класику» треба знати! :)
2) Це моя персональна оцінка коментів. Приклади ти навів сам.
3) Щодо заголовку це треба до редакції ДОУ звернутись.

2) Це моя персональна оцінка коментів. Приклади ти навів сам.

Те що я навів немає жодного знецінення.
Там конкретні «предяви»:
— ватний менеджмент
— відсутність фактичного виходу з рашки і просто «перекладання з одного карману в інший» (тут згадуємо історію появи напою Фанта)

Це не про знецінення чи зраду. Це або брехня (коментаторів), або зашквар (контори).

1. Ватний менеджмент — комент про 2010р. і містить оціночне судження без доказів.
2. Фактичний вихід відбувся. Компанія діяльність на території рф не веде. Передали холдингу, що був створений на базі існуючих компаній (Нетрика«, «Нетрика.Медицина», «Гринлабс», «Петербургский ИВЦ», «ЭлНетМед»)

Можна назвати це брехнею, а можно просто «пошуком зради»/ небажанням розбиратися і обвинуваченнями в стилі «Донька Рабіновича — повія»

у 2010 стикався з цією конторою, голова офісу в м Херсон був наскрізь ватний типу «росія наше всьо». не здивувася коли прочитав це пост.

Про вихід з рф: «Ми не розгледіли тієї темряви, яка росла в росії»

яке ж тупе виправдання...

Все це зрозуміло... Але чому так нудить отаке зараз читати?

Як російський датаарт з росії виходив😂

Я хотів лайкнути, але глянув на Вашу посаду в компанії яка підтримує дія-сіті чомусь перехотілося. Вони то хоч сиділи на двух стільцях, але все ж таки вирішили що це не зручно, а ваш отой СофтСерв разом з дія-сіті це справжня ганьба.

Добрий день. А чому Ви важаєте дія-сіті ганьбою?

Та хоч би тому що зараз розглядається можливість виїзду ІТ-спеціалістів за кордон у короткочасні відрядження, але це стосується тільки офіційно працевлаштованих спеціалістів (по КЗОТу). Фопи з Дія-сіті під цю схему не підпадають.
Там ще десятків зо два нестиковок є.

Але є ніхто не обіцяв для Дієвих бронювання чи виїзд. Як я зрозумів, то ще одна форма відносин, не КЗОТ і не ФОП. Навіщо? Можна спекулювати якимись теоріями заговору, але зараз не видно щоб прям «заганяли» всіх туди. Скоріш за все через війну. Тож який би не був початковий задум, зараз це переросло у просто ще один тип контракту. (Може це і добре?)

Навіщо заганяти? Після війни ЗЕД для ІТ-ФОПів заборонять самі туди всі підуть.

Тому що законопроекти для Дії писали ті ж люди що і для цифрового колхозу в єбларусі. Можете погуглити чим там все закінчилось.

дія це ганьба для вільних людей а датаарт це гімно по суті

Думаю меше ніж амерканський макдональдс і набагото менше ніж німецькі чи французькі споживачі газу та виробники авто...

Думаю меше ніж

У вас є логічна помилка:
Навіть якщо вина певної сутності (А) менша за вину іншої сутності (Б). Це не означає, що вину А можна ігнорувати.
Як бонус, ви ще й не можете довести існування порядку між провинами А та Б для даного випадку.

Якщо вже працівники ДА знову витягли цю тему на зовні, то що там за історія з вірменськими та грузинськими індивідуальними підприємцями?

Я не ігнорю вину. Я показую що у вини є вага. Питання було маніпялтивне — калібри на пряму не куплять за податки. В складі ракети від цієї взаємодії ДА з Росією буде леше сотий відсоток, в той час як від газу та іншого, рахунок можливо піде вже в цілих одиницях.
Якщо вже на те пішло, то ми всі долучились до купівлі цих калібрів, опосредкованно купляючи російськи газ через Европу.

Я не ігнорю вину. Я показую що у вини є вага. Питання було маніпялтивне — калібри на пряму не куплять за податки. В складі ракети від цієї взаємодії ДА з Росією буде леше сотий відсоток, в той час як від газу та іншого, рахунок можливо піде вже в цілих одиницях.

От зараз ви лише підтвердили, що пробуєте «відмазати» (ігнорувати) провину.
Навіть якщо калібр був побудований не за бабло ДА, то «ваги» тих податків вистачило б на 1 мікросхему без якої він би не полетів, чи на кулі якими розстрілювали в Бучі, чи на подарунок до Нового року для доньки пілота, що запускав Х-22 — це все одно провина. Ви не зможете виміряти вагу.

Якщо вже на те пішло, то ми всі долучились до купівлі цих калібрів, опосредкованно купляючи російськи газ через Европу.

Знову демонструєте свою нездатність мислити і будувати моральні системи.
Чи є у «нас всіх» можливість не купувати російський газ? Чи було могла Україна за 8 років побудувати альтернативний шлях отримання газу (початайте про кувейтський газ і кудою він мав йти)?
Чи міг ДатаАрт за 8 років згорнути операції в рашці?
А тепер важливіше:

Якщо вже працівники ДА знову витягли цю тему на зовні, то що там за історія з вірменськими та грузинськими індивідуальними підприємцями?

Ви маніпулюєте моїми словами та переходити вже до особистих образ. Що на мою думку є проявом відсутності вагомих аргументів для відповіді.
Якщо так полюбляєте ставити запитання які не мають відповіді та переходити на особисте. Маю право задати вам особисте питання: а чи ви самі нічого не купляли і все зробіли щоб не додати копіку на цю мікросхему? Та чи ви справді вважаєте що росія не купила ті ракети без цих копійок?

переходити вже до особистих образ.

Де саме образа вас особисто?
Якщо ви зачепились за нездатність мислити та моральні системи, то це констатація факта, схожі помилки у нас робить велика частина населення, і те що ви побачили тут «особисту образу» лише підтверджує той факт, що я озвучив.

Маю право задати вам особисте питання: а чи ви самі нічого не купляли і все зробіли щоб не додати копіку на цю мікросхему?

Оце «право» — не право, а приклад вотебаутизма :) (Це, до речі, ілюстрація того що я написав вище)
Але в вашому формулюванні у вас не вийшло, бо я таки «роблю все можливе в розумних межах», тобто те що не шкодить мені (напряму чи через шкоду для оточуючих).
Ваша ж мета зараз показити «що я нічим не кращий». Проте це повертає нас до початку гілци — яким чином цей факт впливає надоброчесну позицію Датаарту?

---

А тепер про важливе:

Якщо вже працівники ДА знову витягли цю тему на зовні, то що там за історія з вірменськими та грузинськими індивідуальними підприємцями?

Притензія до ДА не в тому, що вони не змогли вивести бізнес з рашки, а в тому, що вони брешуть, що це зробили, а по факту просто змінили структуру, щоб очистити бренд (а не організацію).

Чому DataArt пішов тільки зараз, а не 2014-го, коли війна вже почалася?

Бабло )

Я радий що ДА зробила цей крок, в той же час вважаю що вони мали зробити це раніше. Декілька разів в минулому цікавився чи можна прийти в ДА в команду без москалів, на що отримував відповідь про те що там всі команди «інтернаціональні» ;)

Зараз в компанії релоковані москалі все ще залишились, але взагалі стало нормою просити не працювати в одній команді з ними, тому хоч це радує

А що толку то працювати чи ні, так Душі легше від того трохи
але якщо вже сказав патріот то до кінця, якщо галера блядська, кончена і ворожа то навіщо їй підігравати, можна шукати іншу і переходити при офері
це мінімальне що можуть зробити всі хто не воюють і не на фронті загалом
а то я наслухався слізливих історій в айті як важко і треба сім’ю годувати
так якщо ти хороший спец то знайдеш роботу навіть зараз
ніхто не каже звільнятись не маючи офера іншого

Підписатись на коментарі