Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

«Після запуску бізнесу став більше дружити з кофеїном». Senior Developer — про те, як розвиває власну справу у сфері торгівлі під час війни

Олег Кобзар уже десять років працює в IT й нині обіймає позицію Senior JavaScript Developer. А з початком повномасштабної війни він став ще й бізнесменом: майже рік тому розробник запустив власну справу у сфері торгівлі — Ergass — і нині продає низку товарів через інтернет.

Про те, що спонукало відкрити власну справу, які є нюанси при запуску бізнесу й плани щодо роботи в IT розробник розповів DOU.

«Мені подобається відчуття свободи». Про старт в IT й відмінності у роботі на фрилансі та в компанії

Я не належу до людей, що обрали IT через те, що це мейнстримна й високооплачувана галузь, бо ще зі школи захопився програмуванням і знав, у якому напрямку розвиватимусь. Далі я закінчив Києво-Могилянську академію за спеціальністю «Програмна інженерія» й нині працюю у компанії EPAM як Senior JavaScript Developer, а також трохи викладаю у своїй альма-матер Back-end розробку на Node.js.

У корпоративному секторі я лише два роки. До того, років з вісім, я здебільшого працював на фрилансі. Власне, є певна кореляція між тим, чому я багато років обирав саме такий формат роботи, й тим, чому нині розвиваю власну справу.

Річ у тім, що мені подобається відчуття свободи. Я почав підробляти ще в студентські роки. Оскільки я з бідної сім’ї, стипендії у 530 гривень мені вистачало на три тижні, а от четвертий я й досі не розумію, як перебивався :). Тому вже після першого курсу я шукав різні шляхи трохи заробити на кшталт розробки сайтів для знайомих. Ключовим було те, щоб не доводилося просиджувати в офісі з 9:00 до 18:00, я хотів керувати власним часом. Тим паче, коли був студентом, любив відвідувати різні заходи, був активістом, мав широке коло спілкування. Тож було класно поєднувати це з роботою: вдень я закривав свої соціальні потреби, а ввечері чи вночі працював.

У 2013–2014 роках я все ж спробував себе в офісному форматі — влаштувався розробником у невеличку компанію, куди мав їздити на околицю міста. Грошей у мене тоді додалося, проте я втратив свободу й мені банально не було коли їх витрачати, оскільки весь час я проводив в дорозі на/з роботи та в самому офісі, і залишалось лише годинки дві перед сном, які я залипав перед комп’ютером. Такий формат життя мені не дуже подобався. Тож зрештою я повернувся до фрилансерської зайнятості.

Однак поруч із потребою у свободі маю сильну потребу в постійному розвитку, бо час — це той ресурс, якого стає лише менше, тож я хочу витрачати його з користю. Приблизно у 2020-му я зрозумів, що досяг стелі у своїх хардскілах, працюючи поза корпоративним сектором. Мені бракувало в оточенні більш досвідчених колег, завдяки яким я міг би прокачати навички й знання. Тож, зваживши всі за і проти, я пішов шукати фултайм-роботу на Djinni.

Як не дивно, пандемія коронавірусу тут зіграла мені на руку, адже в IT перейшли на віддалений формат співпраці. Відповідно, я хоч і був обмежений більш суворим робочим графіком, та все ж не мав щодня перебувати в офісі.

Роботу я знайшов доволі швидко й без проблем. Примітно, що коли я проходив співбесіди в маленькі та середні компанії, все затягувалося в часі й перевагу зрештою віддавали іншим кандидатам, або ж спілкування просто заходило в глухий кут. А коли відгукнувся на вакансію від EPAM, між співбесідою та офером минуло буквально чотири дні. Зрештою, у квітні 2021-го я почав там працювати.

З очевидних переваг після роботи на фрилансі — вища зарплата, до того ж стабільно виплачувана. Коли працюєш сам на себе, втрачаєш у грошах тоді, коли менше попрацював або якщо захворів. Тут такого немає. А ще з плюсів — професійна спільнота колег, які допомагають розвиватися.

«Рано чи пізно я досягну стелі як Software Developer. А що далі?». Про бажання мати власну справу й запуск бізнесу

Попри хорошу роботу в IT, я давно мріяв про власну справу. У мене не було конкретного бачення, що це буде: офлайн-бізнес, сайт, яким користуються в Україні й за її межами і який приносить пасивний дохід, можливо, ютуб-канал... Я просто хотів мати щось своє.

До того ж з погляду фінансової грамотності я розумію, що потрібно мати пасивний заробіток і за можливості диверсифікувати джерела доходу. На фрилансі, до речі, завдяки роботі з кількома замовниками одночасно це було можливо.

І третій момент — розвиток. Рано чи пізно я досягну стелі як Software Developer. А що далі? Як стати кращим, ніж я був учора?

Однак певні перепони постійно заважали почати свою справу. Я хотів вигадати якийсь небанальний бізнес і водночас актуальний, бо який сенс заходити у сферу з високою конкуренцією? З іншого боку, ніяк не міг позбутися синдрому самозванця: на цьому я не знаюся, у мене нічого не вийде, бо немає досвіду... До того ж я не хотів займатися геть дрібним бізнесом, бо власна справа — це наче ще один фултайм. А навіщо мені дві повноцінні роботи, одна з яких приносить кілька тисяч гривень на місяць?

Та всі зволікання зникли з початком повномасштабної війни. Коли минув перший шок, я став придивлятися до того, що відбувається з гривнею, доларом, до обмежень, які почали впроваджувати, зокрема на міжнародні транзакції, купівлю валюти. Ситуація нагадала мені 2013–2014 роки, коли гривня постійно знецінювалася. Я розумів, що на нас чекає схожий сценарій, і шукав різні способи зберегти заощадження й зарплату.

Наприклад, у березні 2022-го, коли я переїхав з Києва до Львова через війну без свого стаціонарного комп’ютера, лише з робочим ноутом, я подумав, що, можливо, варто придбати новий особистий ноутбук. Так я міг займатися особистими справами не з робочого ноутбуку, і в разі колапсу економіки на руках мав би принаймні матеріальні цінності, які в разі чого можна спробувати виміняти краще, ніж знецінені гривні.

У квітні чи травні відновив роботу сервіс NP Shopping, який допомагає зручно замовляти товари за кордоном з доставкою в Україну. Ми з дівчиною трохи поміркували й зрозуміли, що можемо замовити трохи товарів у такий спосіб, без націнки українських магазинів.

І ще нам спало на думку замовити трохи більше, ніж потрібно, а решту виставити на OLX з націнкою, але меншою, ніж в інших ритейлерів. Тим паче, коли купуєш товар з-за кордону та розраховуєшся гривневою картою, оплата відбувається за картковим курсом, який є нижчим за курс в обмінниках. Водночас, якщо раптом за час доставки товару різко підскочить курс долара, ми матимемо не знецінену гривню, а товар у доларовому еквіваленті.

Я помітив, що деякі тактичні товари, як-от навушники для стрільби (якими я сам користуюся, бо з кінця 2020 року займаюся стрілковим спортом), за кордоном можна замовити дешевше, особливо з огляду на те, що в Україні на них підскочили ціни. Тож я замовив не одну пару собі, а три чи чотири. Надлишок вдалося швидко продати, тож ми з дівчиною спробували поставити це на потік.

«Разом із запуском бізнесу перед нами постала морально-етична дилема». Про засади власної справи й перші помилки

Якщо в перший місяць нам вдалося продати три товари, то наступного це вже було десять товарів, далі — двадцять, і кількість продажів лише зростає. Тому врешті ми сформували невеличкий бізнес-проєкт, який базується на кількох ідеях:

  1. Ми продаємо переважно ті товари, якими користуємося самі. Відповідно пояснюємо плюси й мінуси користування з власного досвіду, а не намагаємося вмовити купити щось рандомне. Втім є позиції, які не використовуємо у своєму побуті, але добре орієнтуємося в них. Наприклад, якщо казати про геймерські навушники, то є ті, які ми самі використовуємо щодня, і є інші моделі, щодо яких ми можемо відповісти на всі запитання.
  2. Ми ставимо нижчу націнку, ніж мейнстримні ритейлери.

Асортимент товарів широкий, що обумовлено першою ідеєю бізнесу — продажем того, чим користуємося самі. Інтереси різні, то й пул товарів теж. З топових категорій, які продаються найкраще, можна виокремити тактичні навушники (їх купують як для тренувань зі стрільби, так і військовим на фронт). Далі геймерські навушники й мишки (я сам люблю пограти в ігри, тому купую ці товари, знаю, як їх правильно налаштувати, в яких найкраще співвідношення ціни та якості).

Третя категорія, яка певний час мала великий попит — павербанки для ноутбуків. З ними ми, до речі, трохи прокололися. Спочатку восени взяли невелику партію, яку дуже швидко «розмели». Тому ми замовили дещо більшу партію, причому не з Китаю, а з Європи, щоби швидше отримати, хоч і з вищою собівартістю. Ми планували отримати товар до Нового року, щоби люди розкупили їх на подарунки. Втім сталася затримка з доставкою — замовлення привезли наприкінці січня, коли цей товар вже мало кому був потрібен. Тож у нас і досі лежить з десяток павербанків, які майже ніхто не купує навіть нижче за собівартість.

А ще ми пробували продавати іграшки. Я вважаю, що треба берегти в собі дитину, бо стати занудним дорослим завжди встигнеш. Тож для мене й друзів цілком нормально пограти в настільні ігри чи побавитися з іграшковими пістолетами, які стріляють поролоновими дротиками. Останні я замовив для себе, а також на продаж, однак прогадав — їх майже не купують.

Разом із запуском бізнесу перед нами постала морально-етична дилема. З одного боку, ми могли б більше донатити з тих грошей, що початково вкладали в розвиток бізнесу, чи, наприклад, віддавати ті ж самі тактичні навушники на потреби армії безплатно. Але ми дійшли висновку, що вести бізнес все ж варто.

По-перше, ми продаємо вже згадані навушники дешевше за інших: їх можна придбати не за 5 тисяч, а за 2–3 тисячі. Тобто більше людей зможе собі дозволити цей товар загалом.

По-друге, бізнес стимулює економіку. І що більше ми закупимо й продамо, то розвинутішою ставатиме наша справа й то більше ми сплатимо податків (працюємо через ФОП). Зараз багато бізнесів закриваються, що погано для економіки, тим паче в довгій перспективі, відповідно потрібно думати не лише про сьогодення, а й про майбутнє, коли країну доведеться відбудовувати. А це буде можливим, зокрема, завдяки успішним бізнесам, які витримають кризу.

Перші два-три місяці наш бізнес не мав конкретної назви, але з часом ми зрозуміли, що для виходу на маркетплейси це необхідно. Ми скористалися генераторами випадкових неіснуючих слів і перебирали варіанти, аж поки не зупинились на одному, який нам обом сподобався — Ergass.

«Доводиться розводити „зоопарк“ з кількох рішень». Про нюанси ведення бізнесу з погляду ПЗ і ФОП

Раніше, коли я спостерігав за бізнесами деяких товаришів, суть яких зводилася до того, щоб купувати товари за нижчою ціною й продавати дорожче, мені здавалося, що нічого складного в цьому немає. Я помилково думав, ніби все впирається у софт-скіли й глобально така справа не приносить суттєвої цінності.

Однак, зазирнувши всередину процесу, збагнув, що все не так просто, у товарному бізнесі є низка нюансів, яких пересічна людина одразу не розуміє.

Наприклад, є нюанси із сумою замовлення товару з-за кордону. Якщо замовляєте як фізособа, то потрібно або вкластися в ліміт 150 євро на людину, або враховувати, що, якщо сума буде більшою, доведеться сплачувати 30% мита за кожне євро, що йтиме поза дозволеними 150 зверху.

Також потрібно стежити за фінансами. Ми завели Excel-таблицю з хитрими формулами, яка дозволяє рахувати, хто витратив більше, хто менше (бо, наприклад, ми з дівчиною вкладаємо різні суми в бізнес).

Необхідно правильно рахувати прибутки, видатки й закласти всі ризики. Бо клієнт може отримати товар, розпакувати його й відіслати назад. Навіть якщо людині не сподобається колір, вона має право повернути замовлене протягом 14 днів за законом. Крім того, ми прагнемо бути сумлінними продавцями й робити так, щоб клієнти були задоволені. І навіть якщо людина встигне покористуватися товаром, ми повернемо їй гроші. Але в такому разі слід думати, що робити з таким поверненням, наприклад, продавати з уцінкою. Нещодавно клієнт повернув навушники, які перестали в нього працювати. Ми замінили їх на нові, але тепер маємо на руках бракований товар. Все це — видатки бізнесу, які треба враховувати і фіксувати.

Крім того, виявилося, що треба трекати, скільки всього товару у вас на руках, а коли це не десятки, а сотні одиниць, то простими таблицями не обійдешся, вже потрібне ПЗ для складського обліку. Додатково, якщо в один момент їдуть партії товарів з різних місць/від різних постачальників, треба мати облік, щоб знати, де і в якому статусі ці посилки.

Якщо у вас десятки чи сотні клієнтів, потрібно десь зберігати інформацію з їхніми номерами телефонів, щоб розуміти, хто телефонує і з приводу якого замовлення. Для цього є CRM-системи, яких на ринку безліч і треба розібратися, яка найкраща.

У бізнесу, який створюєте з нуля, є невелика перевага — можна не підсаджуватися на голку російської 1С, а користуватися лише українськими або західними програмними продуктами. Втім і тут є нюанс. Не всі вони заточені під конкретну сферу (наприклад, важко знайти щось, що закриє всі потреби для бізнесу, що пов’язаний з продажем автозапчастин, в українському сегменті). Якщо ж брати закордонні розробки, вони можуть не враховувати української специфіки, наприклад, того, що в нас не все відбувається з оплатою за інвойсами, що є часткова передплата, післяплата у «Новій пошті» тощо. Через це доводиться розводити «зоопарк» з кількох рішень.

Інший момент — додаткова бюрократія, якщо ви все робите офіційно. Ми ведемо бізнес через ФОП. Якщо йдеться про пересилання товарів «Новою поштою» з післяплатою між фізособами, все просто. Але якщо це підприємницька діяльність, потрібно підписати договір між ФОПом і «НП», а також окремий договір між ФОПом і Nova Pay, щоб отримувати післяплати на рахунок. Це не те щоб складно, втім відбирає час. Якщо ж раптом замість підписання договору та використання розрахункового рахунку ви просто вкажете картку ФОПа для отримання переказів, то вас все одно можуть заблокувати після досягнення певного ліміту (наразі це близько 500 тисяч гривень за квартал).

З будь-яким маркетплейсом треба укладати договір про співпрацю і окремий договір, якщо оплати будуть проводитися через їхній майданчик.

Ще не варто змішувати власні фінанси й бізнесові. Тому ми завели окремий рахунок в окремому банку для нашої справи.

Нині ще діють обмеження — не можна з картки одного банку замовити товари з-за кордону на понад 100 тисяч гривень. Потрібно або замовляти на кілька осіб, або робити це самому, втім з карток різних банків. Це теж створює додаткові труднощі.

Далі — податки. Ми сплачуємо 2% як ФОП ІІІ групи (але вже давно анонсували його скасування з липня і повернення до 5% ставки). І здається, ніби все робимо правильно, але мені з голови не йде ситуація, в якій я опинився, ще коли отримував айтішну зарплату на ФОП. У 2021-му я сплатив всі податки за квартал і одразу подав звіт. Але за деякий час мені зателефонував податковий інспектор і став погрожувати штрафом за ухилення від сплати податків. Виявилося, що я випадково проставив суми не в усіх рядках звіту, коли його заповнював. Зрештою податківець «змилувався» й дозволив мені подати виправлений звіт, тож я мав лише сплатити пеню, а не штраф.

Але мене бентежить ситуація, в якій підприємець за замовчуванням винен і має доводити, що це не так, навіть якщо він нічого не порушив. А я не робив жодних зумисних порушень і сумлінно сплатив все в повному обсязі й вчасно, але все одно потрапив на пеню (хоча визнаю, з погляду законодавства я все ж порушив формальні вимоги). Виходить, доводиться постійно боятися. У веденні бізнесу є низка нюансів, і я припускаю, що з часом можуть спливти ті, про які ми й не здогадуємося. Я б і радий дотримуватися правил, але, можливо, просто не знаю про існування деяких. Напевно, такі моменти можна вирішувати з хорошими приватними консультантами, але таких я наразі не знаю.

Тобто це не дуже тривіальний бізнес. І хоча спочатку мені здавалося, що він не приносить суттєвої цінності, нині розумію, що це не так. Якщо до мене звертаються люди, значить, є цінність. Завдяки нашій справі людям не потрібно шукати самотужки дешевший товар, чекати тижнями на замовлення. Вони мають продавця, який дасть їм те, що потрібно, тут і зараз, та ще й за нижчою ціною, ніж у мейнстримних ритейлерів. А те, що такий інтернет-магазин може потенційно заробити, це плата за всі ризики, які ми беремо на себе.

«З погляду фінансового балансу наша справа в мінусі». Про грошову складову й розподіл обов’язків

Є анекдот про таксиста: мовляв, насправді я успішний бізнесмен, а таксі — це так, для душі. Щось подібне і в моєму випадку: я успішний айтівець, а бізнес — для душі. Зараз з погляду фінансового балансу наша справа в мінусі, бо ми постійно докладаємо гроші в розвиток: ті, які заробили з націнки, а також доінвестовуємо власні фінанси, наскільки дозволяє бюджет. Постійне вливання коштів допомагає нам замовляти більшу кількість товарів і розширювати асортимент. До речі, як мені пояснював більш досвідчений у цій справі товариш, мінус у фінансах не означає, що бізнес у мінусі, адже треба враховувати вартість матеріальних цінностей, які належать бізнесу, боргові зобов’язання тощо, тобто усе те, що в сумі становить капітал.

Товари продаємо на маркетплейсах. Коли починали, був OLX, з часом додався Prom, а також «телеграм-барахолки». Взагалі в планах — запустити власний сайт. Але нині ми як чоботарі без чобіт — веброзробники, а власного сайту не маємо. Все впирається у брак часу й людського ресурсу. І я, і дівчина працюємо фултайм, а вільний час приділяємо бізнесу ось уже дев’ять місяців. Взагалі я ніколи не любив каву, але після запуску бізнесу став більше дружити з кофеїном :)

Ми з дівчиною розподілили обов’язки. Я більше сфокусований на закупівлі товарів, роботі з маркетплейсами, бухгалтерією, а дівчина — на спілкуванні з клієнтами, формуванні оголошень, описі товарів, просуванні тощо. Й виділити в усьому цьому час ще й на розробку сайту складно (користуватися готовими рішеннями не хочеться, бо ми ж айтівці — ми можемо зробити краще! :).

Наразі хочемо знайти того, хто трохи нас розвантажить. Потрібна людина, яка вестиме Instagram і Tik-Tok, бо через ці канали теж можна продавати. Також потрібен хтось, хто візьме на себе спілкування з клієнтами і надсилання посилок. Для цього, до речі, розглядаємо варіант фулфілменту. Тобто ми орендуємо місце на складі, і людина, якій цей склад належить, бере на себе розсилку товарів.

У майбутньому я хочу додатково повчитися бізнесу. Але наразі не можу приділити цьому увагу. Втім як викладач я розумію, що вивчати теорію без практики не має сенсу. Так само, як практикуватися й не підкріплювати це теоретичними знаннями. Це взаємопов’язані речі. Сподіваюся, незабаром зможу сфокусуватися на цьому. До речі, дівчина вже подалася на програму від Мінцифри, у межах якої проводять тренінги про бізнес для жінок.

«Айтівці за свою кар’єру можуть бути дотичним до будь-якого бізнесу». Про плани в IT та користь від власної справи

Я не експерт в бізнесі, і багато з того, що ми робимо, відбувається шляхом експерименту. Але на користь грає досвід інших. Наприклад, у мене є знайомі, які продають наручні годинники, автозапчастини не один рік. Тож у разі чого я можу звернутися за порадою до них. До слова, знайомому, який продає годинники, я дуже давно допомагав із сайтом і в цей час трохи занурився у процеси його бізнесу. Відповідно тепер я розумію багато моментів, з якими доводиться стикатися вже у власній справі. Наприклад:

  1. Повернення товарів. Клієнтам не завжди все подобається, треба правильно обробляти випадки повернень товарів, так, щоб і клієнт не мав претензій, і бухгалтерія потім сходилася.
  2. Дублювання товарів на сайтах/маркетплейсах у різних категоріях для кращого охоплення аудиторії та різні нюанси, як варто в описах подавати різні форми ключових слів.
  3. Деякі технічні моменти під час роботи з «Новою поштою» через ФОП та при використанні API НП для інтеграції з сайтом та/або іншими внутрішніми сервісами. Наприклад, можна зекономити час у відділенні НП, якщо формувати накладні наперед і приходити вже з готовими. Та водночас інтеграції не завжди коректно наповнюють дані накладних, тому деякі дані все ж доводиться надавати у відділенні. Є ситуації, коли клієнт не забирає товар і він повертається назад коштом підприємця, тобто платиш за те, що товар покатався країною, і тобі це ніхто не відшкодує. І ще сила-силенна інших нюансів.
  4. Нюанси з обліком товарів на складі, особливо у разі дублювання оголошень на одну позицію та керування даними про залишки у цих оголошеннях.

Це перевага багатьох айтівців, адже такі спеціалісти за свою кар’єру можуть бути дотичним до будь-якого бізнесу. І непогано було б не просто кодити, а й спробувати зрозуміти специфіку бізнесу. Це стане плюсом, якщо з’явиться бажання займатися власною справою.

Наразі я не планую йти з IT. Поки що мені це цікаво й це приносить кошти. Коли ми стартували бізнес, я знав, що це гра в довгу. Коли справа почне приносити прибуток — я не знаю. Можливо, це станеться цього року або за рік-два. Але я в будь-якому разі хочу отримати проєкт, яким зможу пишатися, й гроші тут відходять на другий план.

З іншого ж боку, в IT зараз нестабільна ситуація. Якщо все буде добре, я й далі вкладатиму кошти із зарплати в бізнес. Якщо ні, доведеться скоротити інвестиції, але в такому разі я зможу приділяти справі більше уваги й часу. Загалом витрати та інвестиції у бізнес варіюються від місяця до місяця залежно від прибутку та потреб. Я б сказав, що зараз на бізнес йде усе, що він «заробив», плюс — від 20 до 100 тисяч інвестицій щомісяця з власних коштів.

У компанії знають, що додатково я маю власну справу. Ніколи не намагався робити з цього таємницю. Навіщо? Я не порушую контракт, підписаний з IT-компанією. Головне, щоб мій перформанс як розробника не просідав. І насправді власний бізнес допомагає цьому. Торік через війну й постійний стрес у мене були поганенькі показники продуктивності. А власна справа дала змогу вдихнути на повні груди, додалося енергії, і тепер я помічаю, що перформанс на основній роботі покращується, бо після кількамісячної апатії з’явилося те, заради чого хочеться рухатися вперед.

Чи запускав би я щось подібне, якби не війна? Складно однозначно відповісти. Амбіції, звісно, були, але повномасштабне вторгнення стало тим магічним копняком, який підштовхнув запустити тут і зараз. Я просто намагаюся в усіх складних періодах шукати позитивні моменти.

«Не смійте забагато боятися». Про те, на що варто зважати, якщо у планах — власний бізнес

Що можна порадити тим, хто роздумує запустити власну справу?

  1. Насамперед варто бути обережними й не купувати умовних 100 EcoFlow на останні гроші чи в кредит. Потрібно вивчати ситуацію на маленьких об’ємах. Це своєрідне А/В-тестування. Якщо гіпотеза підтвердилася, тоді можна замовляти більше товарів чи вкладати більше коштів. З дівчиною ми спочатку вкладали суми, якими були готові ризикнути, адже розуміли, що задумане може не злетіти. Це були буквально кілька тисяч гривень, не сотні. Основна проблема історій успіху в тому, що там є «помилка вцілілого». Ми орієнтуємося на одну історію, але пропускаємо сотню аналогічних, в яких із задуманого нічого не вийшло. Так, нам пощастило. Втім я це списую на те, що ми не дурні й намагаємося зрозуміти, що ми робимо й чому.
  2. Не ставте за мету швидкий заробіток. Домовтеся із собою, що спочатку ви просто пробуєте, чи вийде задумане. Мені згадується фраза «спочатку працюєте на заліковку, а потім заліковка на вас». Приблизно таке ставлення в мене зараз до бізнесу.
  3. За змоги виділяйте ресурси на розвиток, які не страшно втратити (як і з запуском власної справи).
  4. Бізнес потребує людських ресурсів, це не пасивний заробіток. Зважайте на те, що це буде другий фултайм, але з більш гнучким графіком.
  5. Якщо це робота з клієнтом, треба піклуватися про нього, наче про себе. Клієнт має відчувати, що він спілкується з живою людиною. Ми, наприклад, нещодавно отримали позитивний відгук на одному маркетплейсі, бо допомогли людині зекономити. Клієнт замовив два товари й оформив це як окремі замовлення, а в нас є акційна пропозиція, дешевша, де ці товари йдуть разом. Ми підказали, і людина залишилася задоволена. Чи обов’язково було так робити? Ні, адже ми могли б отримати більше грошей від окремих покупок. Але нам важливіше правильний підхід до обслуговування, це неабияк тішить у підсумку.
  6. Не бійтеся інвестувати у зручність. Наприклад, вам потрібно вести звітність і ви обираєте безоплатний Excel замість платного сервісу обліку. Краще — заплатити за готове рішення і зняти головний біль.
  7. І ключовий поїнт, навіть не бізнесу, а життя, — не смійте забагато боятися. Поміркований ризик теж потрібен. Життя надто коротке, щоб боятися його жити. Тому, якщо є бажання чимось зайнятися, переводьте його потрохи з категорії «Бажання» в категорію «План дій».

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось19
До обраногоВ обраному3
LinkedIn

Схожі статті




60 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Цікава стаття:)
Підкажіть, будь ласка, з яких маркет плейсів легше всього буде почати?

Запустити бізнес — це налагодити процеси так, щоб вони не зупинялися через відсутність твоєї участі в них. А коли ти просто працюєш самостійно та заробляєш з цього, то це індивідуальне підприємництво.

Абсолютно валідний коментар.
Напевно, в самому пості недостатньо було про це зазначено, але тут якраз приціл на те, щоби з часом процеси делегувати та/або автоматизувати та зробити долученість як мінімум можливою дистанційно.
Для того, щоби до цього дійти, треба пройти цей шлях самому, такі вибудувати процеси, набити шишки, а також дійти до обсягів, де автоматизація має сенс.

Ми ще в процесі, тут більше описано поточну частину досвіду) Далі буде)

Як я вас розумію. Теж маленький бізнес й я радий, що знайшов правильну людину на роль спілкування з клієнтами.
Вам вдачі!

Не для критики, але для розуміння хочу зазначити, що описана схема є по суті сірим імпортом і перед контролюючими органами з нею є цілий ряд проблем. Головне, що ви завозите ці товари для особистого використання і продавати їх не можете. При можливій перевірці податкова може запитати первинну документацію на товар. Це має бути митна декларація (чи щось в цьому роді, що підтверджує офіційний імпорт для перепродажу), або ж накладні від оптовика, якщо закупка була всередині країни. З іншої сторони, так працюють тисячі ФОПів і з високою ймовірністю перевіряти вас ніхто не буде.

Дякую! От це, насправді, важливий коментар. Одна з безлічі речей, які якраз є не очевидними, якщо ти їх наперед не знаєш.

Я був би дуже вдячний, якби ви підказали, де можна детальніше почитати коректну та актуальну інфу на цю тему. Бо хочеться вирівняти процеси на майбутнє і врахувати ці всі моменти (або хоча би бути в курсі них, щоби не мати непередбачуваних наслідків). Іншим, хто цікавиться темою, можливо, теж було би корисно.

Краще всього подивитися свіжі статті по запиту «первинна документація на товар».

як ви привозите з-за кордону товари, вартість яких перевищує 150 євро? сплачуєте всі 30+% податку чи якось «оптимізовуєте»?

Тут насправді все доволі просто — у нас асортимент переважно складається якраз із товарів до 150 євро.

Тому просто стараємось дробити невеликими партіями, які вкладаються в цей ліміт, або зовсім трохи за нього вилазять. Іноді, коли треба дуже терміново якусь партію, то можемо підзабити на ліміт, і тоді так, доводиться сплачувати мито.

Ну і звісно всякі хитрощі з паралельним використанням різних сервісів доставки одночасно, доставки кожного з яких заходять на митницю окремою чергою.

Умовний міст чи НП має функцію НЕ відправляти в одній машині товари сумарною вартістью більше ніж 150 євро, щоб не платити мито

якись романтик, то дочасу

Можливо, подекуди грішу таким)

Втім, якщо вам є що додати — то буде цікаво почитати, я не сперечаюсь з тим, що я можу в чомусь помилятись на даному етапі та чогось не враховувати)

Так тримати!
У вас вийде — наполегливість та гнучкість.
Ну й делегування. Це важко — злізти з операційних функцій.

Як людина яка приймала участь у відкритті інтернет магазина автозапчастин дуже розумію усі ці проблеми :)

Ви писали, що для цієї сфери нема спеціалізованої CRM, є змога з невеликими зусиллями зробити як окремий продукт нашу адмінку, але не зрозуміло який попит на такий специфічний продукт та скільки за це готові платити.

Рівно ті самі роздуми були з колегою :)

Що можна спробувати зробити спеціалізований продукт, бо компетенцій вистачає, але сумнівно, чи варто на це витрачати зусилля та чи воно взагалі відіб’ється.

Як мінімум, з врахуванням того, що купа конкурентів на цьому ринкові не такі ідейні, з їх сухим прагматизмом їх цілком влаштовує і ламана 1С з надбудовами

Епічно виглядає фоточка зі стволом у хлопця, який втік на Західну Україну🤔

Не бачу протирічь 🤷

Приношу більше користі в тилу, але переконаний, що ми всі маємо пропрацьовувати і гірші сценарії, коли безпосередньо доведеться брати участь у захисті.

З цих міркувань вважаю, що такмед та стрілкова підготовка в тирі/на стрільбищі — необхідні заняття в цей час, і вважаю, що всім є сенс хоч трохи цим займатись.

Готуємось до гіршого, сподіваємось на краще

Обожнюю казку про користь в тилу. Яка вона? Чим айтішники кращі за аграріїв? Про податки це все туфта. Виставляти пафості фоточки і в той же час піджавши хвоста тікати на Західну Україну просто принизливо на фоні того, що на новому пості стаття про чоловіка, який загинув захищаючи Україну без пафосу.

Омг, думав, хоч на ДОУ не буде таких банальних коментарів-кліше, та де там...

Так і хочеться спитати, з якого окопу пишете, але зараз же почнуться всякі відмовки.

Користь? Цільові донати різним знайомим та знайомим знайомих, хто воює, піклування про близьких, які цього потребують, врешті дійсно участь в економіці країни. Викладання в університеті теж розглядаю як свій соціальний внесок. В статті також вказано, що ця вся діяльність — заділ на майбутнє, бо треба дивитись не тільки на те, що відбувається прямо зараз, але і думати про майбутнє, який внесок ми зможемо зробити там.

І що характерно — чомусь ті, хто реально воює, а не розказує тут в коментарях, кому як жити, то чомусь від них я ні разу не чув таких реплік, навпаки, лише підтримку та слова про те, що ми тут в тилу якраз теж потрібні. Так що дякую, я якось розберусь, до чиєї думки мені прислухатись, знайомих військових, чи незнайомих токсіків)

Алсо, про фотки — я журналістці скинув десяток фоток на вибір і запропонував самій обрати ті, які, на її розсуд, будуть виглядати краще. Про новий пост — ви ж розумієте, що поняття не мав, коли та які пости виходитимуть? Чи до кого остання репліка?

Це не банальні коментарі-кліше, а гірка правда сьогодення. І викладання в універі може бути цілком для відмазки від армії. І так, я несу службу. Де і як я не хочу розголошувати, але це не передок. І якраз таки мої побратими на передку жаліються на нехватку людей, бо такі «розумні» люди, які чомусь вирішили що кращі за інших, просто звалили, а могли б замінити тиловиків. А тиловики тим часом, які підготовлені можуть бути задіяні підкріпленням на 0. Так що можу помножити на нуль всі Ваші аргументи.

То доброволець чи герой мимоволі?

Отакої, оце так обезцінювання. А якщо мобілізували, а не сам бився за чергу в військоматі 24-го, то права на висловлення вже нема?

Чесно? Права писати про «піджавши хвіст» просто «на звук» немає навіть у героя Бахмуту, просто герою Бахмуту ми маємо 100500 причин для уклінної вдячності за його внесок і жертву, а відтак для ігнорування таких (відносно) дрібничок, з огляду на пережите ним, як от на одному форумі кілька разів обмежувалися тижнем бану для одного героя з важким ПТСР за слова, які іншим потягнули б на рік.

А так, звісно, право висловитися є в усіх. І кожен з нас потенційно там, просто за різних обставин і в свій час.

Я також не дуже згоден з паном, але

доброволець чи герой мимоволі

досить фігово чути мобілізованому мимоволі (мені). Негативна коннотація, хоча я вже може триггерюсь на будь яке затикання одне-одному рота, типу
«звалив — завали»
«не в армії — зававали»
«не в окопі — завали»
«окоп не в біхмуті — завали»
Тут додалося
«мобілізували — завали»
Давайте бути більш добріше одне до одного, інакше навіщо це все.

досить фігово чути мобілізованому мимоволі (мені). Негативна коннотація, хоча я вже може триггерюсь

Так, дуже перепрошую. В мене був у п’ятницю великий срач з однією френдесою-колишньою соратницею... Вона продукувала таку ультразраду, що то не можна було далі терпіти, а на моє зауваження, що по темі ми навіть пропустили, що ЄС-івську (чат був про-Євросолідарність) голову облради на Львівщині зняли, слово за слово почув, що не з-за кордону їм указувати і ще купу всього приємного про те, хто є. Того та, по суті я зі свого негативу кинувся на Ендерса, ну і вас зачепив, вибачте.

Давайте бути більш добріше одне до одного, інакше навіщо це все.

Це однозначно. На жаль, ДОУ це концентрована токсичність, що вже поробиш...

Звиняйте, але ваші оці вкиди — це трошки зовсім не нормально.

1. Тема тупо за рік заїзжена. Скільки срачів вже було за рік, і про тих, хто за кордоном, і про тих, хто звалив, і про наших біженців, і про тих, хто в тилу, «звалив» на захід України чи нє... Мені здається, за рік вже плюс-мінус всі мали зрозуміти картинку та виробити свій план дій. Але нє, бачу, що досі комусь не йметься.
(Про дежа вю відносно 2014-2015 років взагалі мовчу)

2. Я погоджусь, що новини про смерті знайомих та колег — це постійно досить сумні явища. Гірка правда сьогодення, як ви кажете. Але якщо ходити вічно в траурі — то так життя можна пропустити повз. Я з тих, хто переконаний, що необхідно продовжувати тягнути життя вперед, попри тяжкі новини.

3. Про «може бути для відмазки» — от дякую, прямо дуже дякую, що так знецінюєте мою діяльність. Дууууже приємно, ага. (сарказм, звісно)
Тобто ви от так просто влетіли в тред, і одразу наперед визначили, що єдині причини для якоїсь соціальної діяльності — це суто «відмазка»?)
Дуже неприємно, взагалі-то.

4. Ви ж одразу там за екраном в себе визначили всі мої діагнози, дали експертну оцінку моєму станові здоров’я, щоби класно оцінити мою ефективність на нулі, та?) Поділіться навичками, де вас навчили таким скіллам з телемедицини?))

5. А чого там слово «розумні» в лапках? У вас є якісь сумніви щодо мого розуму? Чи це знову ж таки навички екстрасенсорики по той бік екрану?

6. Ви там в сусідньому коменті обмовились про те, що не обов’язково всім на передок, є і в тилу ролі, на які потрібні люди. Але ж в коменті вище назвали користь в тилу «казкою». У ВАС ТАМ ПРОТИРІЧЧЯ НІДЕ НЕ ЖМУТЬ? Камон, ви ж самі не на нулі знаходитесь, виходить, за вашими ж репліками, ваша особиста користь — така сама казка)

7. Так а мені тут треба було розповідати про всі ініціативи, до яких я був дотичним ще? Ні разу ж не випендрьож вийшов.
Як мінімум, ви от самі ж не хочете видавати публічну деталі того, де служите. Так з чого ви взяли, що інші люди мають видавати публічно деталі того, де, чим і з ким вони займались? В мене теж є причини не згадувати про деякі ініціативи. Або нема причин. Або навпаки є потреба робити вигляд, ніби нема таких причин, бо невідомо, яке повідомлення потрапить в поле зору ворога.
А, ну і ще давайте не забувати про хоча б мінімальну коректність щодо інших людей, які теж задіяні в різних ініціативах, розкриття хоч якоїсь інфи про які може ставити тих чи інших людей під зайву та непотрібну увагу.

8. А ще давайте не забувати, що деякі ініціативи, що державні, що волонтерські, мають таку собі властивість «не злітати». Не всі ініціативи є успішними. Треба бігати та в увесь голос кричати про неуспішні ініціативи? І знову ж, не хочеться підставляти інших людей, пов’язаних з цими ініціативами.

9. Ви там до фоточки прикопались. Ще щось про рембо затравили, лол. Де ви там того пафосу найшли? Звичайна фотка зі стрільбища. Ви ж навіть не знаєте коли вона зроблена, де саме зроблена, за яких обставин... На мені звичайний тактичний одяг цивільних кольорів, не мультик, не піксель. В якому місці інтерв’ю ви знайшли хоч щось, що показує позування у якості якогось рембо? ЩЗХ?

10. Лівнув з Києва, бо злякався 24 числа — так я й відвертно визнаю, що тоді злякався, як не лякався раніше. Це зараз ми всі заднім числом розумні, а тоді прокинутись о 5 ранку від дзвінків друзів, які кажуть, що нас бомблять — це було щось кардинально новим, неочікуваним, непередбачуваним, страшним. Так, боятись може бути соромно, але мені було би більш соромно брехати, що тоді не було страху, бо він відверто був. Особливо з врахуванням того, що знайомий родом з Донбасу зранку ще нашифрував тим, що треба заклеювати вікна скотчем, щоби осколки не прилетіли в тебе, та ховатись у ванну саме з цих же міркувань. Особливо з врахуванням того, що мені було кого вивозити з міста, бо переймався за чужу безпеку. Особливо з врахуванням того, що було про кого піклуватись в іншому місті. Так, бляха, було страшно. Десь чув думку, що не страшно хіба що психопатам.

11. І взагалі, оці от репліки про «піджавши хвіст» — так мені що, треба було йти, отримувати калаш та збивати ракети з калаша, чи як ви собі то уявляєте?

12. І да, ви так шикарно то всьо розписали, «піджавши хвіст» і всяке таке... Вам же точно відомо, що в дорозі не було сумнівів «чи правильно зробив», не було імпульсивних думок розвернутись назад, ага, однозначний ви наш. Вам-то там видніше, ага.

13. На кухні, бзв, досі скляні пляшки стоять, які були заготовані для коктейлів молотова. Бо тоді взагалі неясно було, чого чекати, який ризик, що ворог зайде в місто, чи вийде уникнути його, чи, якщо раптом опинишся загнаним у кут, то хоча би можна було спробувати зрівняти рахунок.
Переконаний, що я далеко не один такий з «тилових», в кого є подібні історії.

14. І от знаєте, можна ж було по-різному то всьо сформулювати, але ж ви зумисно обираєте такі терміни, щоби образити, зі всякими хвостами і т.п.
Звідки стільки агресії? Звиняйте, але не в ту сторону воюєте, ворог трохи з іншого боку, якщо у вас розпирає агресія — спрямовуйте на нього, а не на своїх.

15. Інтерв’ю було про приватну ініціативу, яка вигоріла. Мені запропонували поділитись, а я подумав, що це може бути цікаво іншим, хто хотів би почати якусь свою справу, але з різних причин сумнівається, бо я сам багато років сумнівався. А тут вийшло, і якраз є можливість поділитись досвідом. Бо переконаний, що обмінюватись досвідом та ділитись досвідом — то важливо. До речі, викладати свого часу пішов рівно з тих же самих причин. Бо хочеться надихати людей, а не засирати.

16. І от знову ж, ситуація така — ви влетіли в тред, сходу почали обсирати, анітрохи не поцікавившись бекграундом, зробили якісь власні висновки, тупо додумавши їх на ходу, і все. Так от, просто зверніть, плз, увагу, що можна було легко зробити те саме у відповідь, і так само почати розказувати вам як жити... Тільки от я звик до того, що розказувати іншим як їм жити — то не ок.
Підказувати, допомагати, ділитись інфою, щоби самі визначились — нормально, але вирішувати за інших та нав’язувати своє «єдино правильне» бачення речей — крінж.

17. Щиро намагаюсь робити так, як вважаю за краще. Чи помиляюсь? Та точно десь та й помилявся, точно десь ще буду помилятись. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Але все одно буду пробувати робити якнайкраще.

====

З усього вищепереліченого можна зробити висновки, що ви або досить непродумано висловили свої твердження, або тупо тролите/провокуєте для самоствердження.
І всі поінти вище — хіба що лише з щирого сподівання на перший варіант, з надії, що цей тред — лише непорозуміння.
Якщо ж це все тупо тролінг — ну звиняйте, мені вам більше нічого відповісти, успіхів там в пошуку нових жертв і все таке 🤷‍♂️

Вибачте, що не зміг донести те, що я хотів. Десь можливо і перегнув

1. Смерть на війні це ексцес і трагедія. На війні треба вбивати ворога і виживати самому для майбутнього.
2. Апеляції до смерті звучать як «він пішов і загинув і ти піди і загинь». Еталон блюзнірства від будь-кого, хто сам на фронті не був.
3. Поки по тебе не прийшов військомат, від тебе є користь там, де ти є. А прийти він може і на Заході країни, причому часом навіть більш імовірно ніж за місцем реєстрації.

Вам з Швейцарії видніше мабуть) і я сказав вже, що не відкриватиму деталі служби. І людям які воюють банально потрібна відпустка чи ротація, яку не проводять через відсутність людей. Також я ніде не обмовився, що всі мають пхатись на передок, але потреба в людях є всюди, особливо з технічним бекграундом.

Давай ще про піджатий хвіст свистани.
Не відкриваєш, то й метафори фільтруй, я так думаю.
Я от нічого не приховую — три робочих місця мідлстронґ і сіньйор рівня, не в аутсорсі, а в перспективному медичному продукті, в Україні вже створив, як і анонсував торік (і ще одне для біженки тут). Це, звісно, фігня, будь-хто зможе, розумію.

Я з Вами на «ти» не переходив і судячи з самолюбованням собою Ви просто типічний ЧСВ-шник, який розводить полеміку. Нецікаво якось)

Ласкавий пане Ендерсе, дозвольте до вас звернутися з моїми копійчаними турботами, якщо пана, звісно, не обтяжує розмова зі мною.
Так от, якби пан тримався в рамках, не складалося враження, що він просто так самостверджується.
Можливо це, звісно, юнацький максималізм + адреналін, але виглядає неприємно.
Технічно ласкавому пану Ендерсу піти по мобілізації це скоріше за все «взяв ґвинтівку, пішов воювати» © — або пан живуть з батьками, або на недавно обжитій зйомній квартирі, де зібрати речі і до батьків перевезти то не дуже складно. З роботою, якщо така і є, теж досить легко — закон і мораль на боці мобілізованого, якщо де і є дірки, то закрити їх обов’язок колег.
Це ідеальна історія. Втім, ви й самі вже вище зрозуміли, що все не так просто в усіх.

Взагалі ця дискусія була відкрита для того, щоб хлопаки які звалили просто сиділи тихо і не нагадували про себе. А деякі ще й показують і розказують, які вони «Рембо».

Це штобишто сиділи тихо?
Хто дасть гарантію, що він не опиниться в армії, якщо війна триватиме далі? Для чого це? Більше розколу в суспільстві?
Чи просто хтось знайшов тему для самоствердження?

Друже, податки таки важливі, інакше не було б танців навколо 30-ки. Так само як і люди, що завозять снарягу. Я розумію, мені теж буває не дуже, бо я їм тушняк, а хтось сири смузі запиває, але це не виправдовує хейт до нащих людей. Рано чи пізно вони подумають, а нащо нам це все, звалять, А ми залишимось з −1 місцем, де купити навушники, а в перспективі з ще раз порізаним ГЗ. Краще хейтити русню, ніж один одного.

Це все було не до того, що робота є чи податки є неважливими. Просто деякі це занадто припідносять типу «Я плачу податки, тому до служби я непридатний». Це неправильно. Аграрії і металурги теж платять податки і навіть більше ніж ІТ. І чомусь відразу всі вирішили, що я всіх на передок шлю, що не є правдою і я сказав про це. Просто чомусь всі забули, що війна в країні і занадто розслабились. Але це ще далеко не кінець і всі мають це розуміти. Просто забагато думок набігло. І взагалі величезна дяка всим тим, хто проміняв тепле офісне крісло на окоп і автомат. Одні допомагають країні і скромно мовчать про це, а інші воліють показувати як класно їм живеться.
Я не займаюсь самоствердженням, як тут чомусь вирішили. Я не хотів чіпати це взагалі, просто слова типу «з якого окопа пишеш» зачепили.
Я дуже хочу аби люди мали повагу до інших, хто ризикує життям просто як мінімум будучи скромним. Також бажаю всім бути в безпеці. Допомагайте ЗСУ, адже шлях до Перемоги буде тернистим.

Слова про окоп могли зачепити, але ж гляньте уважно, які саме слова були тут раніше, про окоп, чи про те, що користь в тилу — це, ніби-то, казка?)

Я просто зовсім не розумію, чому з усіма цими претензіями ви налетіли саме в цей топік. Претензії частково валідні, але зовсім не за адресою ж...

Що стосується того, що багато хто забуває про війну — повірте, вас не одного це напрягає, я думаю, тут є купа людей, в яких з того ж самого пригорає.

Але в той же час в мене особисто, походу, з цього пригорає трохи менше, з однієї простої причини: ми вже це в 2015 переживали. Я чудово пам’ятаю, як тоді вже всі позабували, що у нас війна. Насправді, для мене 2022 рік виглядав дууууууже схожим на 2014, лишень з ширшою географією конфлікту, повітряними тривогами та закритими кордонами. І ще кілька місяців тому було досить передбачувано, що все буде повторюватись, люди будуть забувати.

Чи добре це? Ні, як мінімум, це неприємно. Але маємо що маємо. Тому я намагаюсь приймати це як данність, жити далі попри цей фактор, намагатись бути корисним там, де це можливо, і в той же час трохи надихати на те саме тих людей, в яких є потенціал до небайдужості.

Не ідеально, але хоч би так.

Чому ви не на II групі ЄП?

Тому що іноді можу мати халтурки по айтішці, а для роботи із ТОВ/ФОП потрібна третя група.
А так-то мені радили розглянути варіант другої групи, поки що в роздумах)

Ну і так-то для рітейлу перейшов на цей тимчасовий режим з 2%, до липня є час подумати, поки його не скасували)

А можна настільки різні кведи?

Ну, принаймні, я не чув, щоби не можна було)

По суті, тут ключовий квед — той, що стосується інтернет-торгівлі

Знову ж, я просто радився зі знайомими, котрі вже цим займаються та брав за основу їх КВЕДи)

Не бійтеся інвестувати у зручність. Наприклад, вам потрібно вести звітність і ви обираєте безоплатний Excel замість платного сервісу обліку. Краще — заплатити за готове рішення і зняти головний біль.

безоплатний Excel — все ясно...)

UPD. Але загалом респект Олегу. Це дуже правильний крок. Бажаю подальшого успіху і росту бізнесу.

Дякую!

Підкололи гарно 😅
Але насправді все просто, я в спілкуванні чомусь часто називаю Google Sheets екселем, бо продукти так-то аналогічні за більшістю фіч та форматів файлів)

Але та, піратства намагаюсь уникати)

Я б і радий дотримуватися правил, але, можливо, просто не знаю про існування деяких.

Трохи гвперболізовано, але так само можуть думати «бізнесмени», які розповсюджують наркотичні засоби.
Рекомендую керуватись полегшувачами типу Таксера. Вони реально спрощують декларування та податкове ведення ФОПа.
А у Вашому випадку ви просто заплатили за уроки з податкового декларування у вартості пені)

Таксером користуюсь, але безкоштовною версією, не бачу сенсу в платній, бо там іноді теж можуть бути або застарілі реквізити для оплати, або ж застарілі форми звітів (в періоди, коли їх міняють, як це відбувається з періодичністю в кілька років).

Тому звіти заповнюю вручну, щоби бути впевненим, що все правильно. Але одного разу тупо механічна помилка виникла 😅

Про незнання правил — тут же питання не в самих звітах.
От для прикладу:
Якщо вам клієнт робить передплату за замовлення на р/р у сумі 15% товару, а інші 85% сплачує або готівкою, або післяплатою на НП, то йому через пРРО чек видавати на яку суму та на який спосіб оплати? Чи два чеки видавати, чи що?)

А про «заплатити за досвід» — взагалі не сперечаюсь, так і живемо) Втім, хотілось би помріяти, щоби у нас система була більш user-friendly)

за замовлення на р/р у сумі 15% товару, а інші 85% сплачує або готівкою, або післяплатою на НП, то йому через пРРО чек видавати на яку суму та на який спосіб оплати?

Я не бухгалтер, але чисто логічно то:
— 15% оплати видно по міжбанківській оплаті, нічого видавати не треба
— 85% якщо платить готівку — то чек на саме цю сумму (аля часткова оплата за товар)
— на 100% накладна про товар, оплата якого була в два етапи

Інакше податкова подивиться на 15% в банку, на 100% в чек та обілетить на 115% сумарно.

У вас, як у покупця, не виникло би питань, чому вам чек дали не на повну суму?)

Бо в мене виникли би...

Тому логічно людині й чек на повну суму давати, імхо

Ну скільки дав готівки — такий і чек, в накладній повна сума

Зажди було цікаво де брати товар для продажу.
Якось домовлятись по email з дилерами кожним окремо?
Що відбувається після отримання замовлення від покупця?

З товаром — по-різному.
Подекуди це банально реселлерство з інших маркетплейсів чи магазинів, в тому числі зарубіжних.
(знали б ви, скільки можна в барахолках та в інсті знайти товарів банально з аліекспресу).

Коли збільшуються об’єми — то шукаєш вже виходи на опт, і тут насправді є різні варіанти. Є «дрібні оптовики», у яких ти на умовну тисячу-іншу доларів можеш спокійно замовляти і вже стає вигідніше, а по факту вони просто беруть у більших оптовиків та продають самі з меншим оптом та невеликою націнкою.

Бувають дистриб’ютори, у яких треба мати обіг в кілька тисяч доларів на місяць по закупкам в них (ми ще до таких обсягів відверто не доросли), в тому числі і локальні дистриб’ютори в Україні.

З приводу контактів — теж по-різному; десь це спілкування в чатах на маркетплейсах, десь — дійсно листування по email. Десь — спроби вийти на конкретного постачальника хоч через мейл, хоч через інсту, хоч через лінкедіни співробітників та тотальний ігнор :)

Ну і, звісно, це я лише описую варіанти, з якими сам зтикався. Цілком припускаю, що мій досвід тут досить обмежений та є інші сценарії, з якими ще з часом пощастить познайомитись)

Про «отримання замовлення від покупця» — маєте на увазі, яка у нас воронка з нашими клієнтами?
Ну стандартний підхід такий — воно падає в CRM (або вноситься вручну), потім за потреби — продзвон, щоби впевнитись, що всі деталі правильно вказані, включно з іменем, відділенням НП та містом, переліком товарів (бо людина може, наприклад, не побачити, що є такий же товар в іншому кольорі та попросити заміну тощо).
Під вечір — збираємо з полиць ті товари, що сьогодні позамовляли, йдемо на НП.
ТТН генеруємо наперед, щоби на НП не диктувати кожні дані окремо; інтеграція CRM з НП тут є плюсом, але ми свого часу розглядали дописати тут своє кастомне рішення по роботі з API НП, благо, в них апішка цілком адекватна)

Дякую,

Під отримання замовлення я мав на увазі сценарій, коли магазин викладає 100500 різних товарів, які всі точно не лежать на складі. Покупець замовляє щось (чого немає фізично поруч щоб віднести на НП) — і що далі відбувається?

Я так замовляв усяку сантехніку в квартиру, враження що ці магазини після замовлення почали обзвони одних і тих же складів та просто генерували цінник для мене.

Аааа, поняв, про що мова

Ну дивіться, у нас все просто, ми такого не робимо, у нас пропозиція суто з того, що або лежить по факту поруч на складі, або вже замовлене та в дорозі і за тиждень-два прибуде)

Втім, маю припущення, що така модель, як Ви описали, може бути й більш прибутковою, бо каталог ширший і більша пропозиція і можна зацікавити більше клієнтів. Хз, я поки що ще сам набиваю ці шишки)

Хоча, звісно, є сфери, де без описаного алгоритму взагалі не обійдешся. Товариш, що займається автозапчастинами, фізично не міг би тримати на складі сотні запчастин для тисяч моделей автівок в надії, що колись хтось купить саме ті запчастини, що в нього є, тим паче, що перед появою на складі товари мають бути закуплені та оплачені) Тому в його випадку якраз основний алгоритм — це замовлення в постачальників по факту передплати клієнтом та очікування доставки зі складу постачальника в Україні або в Європі.

І, до речі, з автозапчастинами десь так і працюватиме, що, умовно кажучи, сотня продавців будуть брати ці запчастини від двох-трьох однакових постачальників)

ТТН генеруємо наперед, щоби на НП не диктувати кожні дані окремо; інтеграція CRM з НП тут є плюсом, але ми свого часу розглядали дописати тут своє кастомне рішення по роботі з API НП, благо, в них апішка цілком адекватна)

був у мене досвід написання подібної інтеграції пару років тему, API нової пошти тоді було на 2 з 5, місцями норм, а місцями 💩

Я теж так раніше думав.

А потім відкрив АПІ Укрпошти...

Повірте, тепер я знаю, що у НП — хороше АПІ)))

Дякую, цікаво було почитати. І непогана реклама магазину вийшла)

Дякую)

Сподіваюсь, когось таки надихне і на свою справу)

Підписатись на коментарі