«В Україні велика кількість грошей і немає культури інвестування». Керівниця Дія City про податки, плани й українське ІТ

Три роки тому в Україні запустився спеціальний податковий простір Дія City, який мав зробити Україну найбільшим ІТ-хабом Європи.

DOU поговорив з керівницею проєктного офісу Дія City Наталею Денікеєвою про те, куди рухається спецрежим і чому в ньому майже не залишилося ФОПів. А ще про податки, Гетманцева і про те, як команда мотивуватиме українців інвестувати в стартапи замість нерухомості.

Цим матеріалом ми починаємо серію інтерв’ю ІТ/Держава, де розповідаємо про взаємовплив української tech-індустрії та державних структур.

Наталія Денікеєва

Які компанії приєднуються до Дія City і чому

— Дія City працює три роки, і нині у вас понад 1520 резидентів. Розкажіть, що це за компанії та для чого їм Дія City?

Нині вже буде 1550 резидентів, може, трошки більше. У середньому в Дія City додається 12–18 компаній на тиждень. Але динаміка залежить і від зовнішніх факторів, на які ми не впливаємо, як-от призупинення бронювання, підвищення військового збору, політичні фактори.

Переважна частина резидентів Дія City — це так зване класичне IT. Є сервісні компанії, як EPAM, SoftServe, Sigma, Luxoft, GlobalLogic, N-iX. Є продуктові: MacPaw, Reface, Genesis, Monobank, Preply, Lyft тощо.

Для нас важливо, щоб компанії з топ-50 на DOU були нашими резидентами. Зараз 38 з них є в Дія City. І додам дисклеймер: це 38 брендів, але не всі юрособи, адже компанії з багатьох причин мають складні структури.

Ще окрема категорія — це дочірні підприємства великих компаній, як-от ДТЕК, Vodafone, Kyivstar, Deloitte, Ernst & Young, «Ковальська», «Глобіно». Це були великі ІТ-департаменти, в яких працювали сотні людей. Коли з’явився Дія City, компанії структурували їх в окремих юросіб, тому що це вигідно.

Уявіть собі податкове навантаження великого банку, в якого люди до Дія City працювали як штатні працівники і не використовували ФОП-модель. Для них Дія City — це можливість збільшити зарплатню або додати бонуси співробітникам завдяки сприятливому податковому навантаженню.

Якщо ми говоримо про продуктові компанії, для них класний інструмент — це податок на виведений капітал (далі ПнВК — ред.), який сплачує 50% резидентів. Тобто компанії не сплачують корпоративний податок доти, доки вони не виводять дивіденди або прирівняні до них платежі.

Ще в Дія City трошки менше ніж 500 стартапів. У зв’язку з війною з’явилося багато defense tech компаній. Сьогодні в Дія City їх близько 200 (це ті, про які ми знаємо, тому що частина шифрується зі зрозумілих причин). Ми приїхали в одну таку компанію, у якої класний офіс, будівля на чотири поверхи, два з них займає R&D. І вони кажуть: «Уявіть, оцей і наступний поверхи ми побудували завдяки ПнВК».

— Коли Дія City запускалась, компанії ставилися до спецрежиму дуже обережно, додавали по 10 гіг-контракторів і боялися приєднуватися, бо це щось незрозуміле і нове. Зараз це ставлення змінилося?

Мені здається, так. Дія City — це добровільна історія, і ми завжди це декларували. Коли тільки створилось міністерство і команда, яку мало хто знав, до неї була певна недовіра. І це нормально. Побоювання мали навіть ті компанії, які суперактивно брали участь в розробці самого проєкту. Розуміючи їх, ми й самі радили створювати нові юрособи, заводити туди 9 найхоробріших працівників компанії, і заходити в Дія City.

Є декілька показників, якими ми міряємо успіх і перевіряємо, чи в правильному напрямку рухаємося. Кількість компаній в Дія City — це важливий показник, але тут ще йдеться про якість. Наприклад, умовний ТОВ «Роги і копита» зайшло з 9 людьми. Через квартал завели ще 20 людей, а потім ще 20. Зараз це декілька сотень фахівців. Значить перевірку ми пройшли, наш інструмент корисний, безпечний і зручний.

Сьогодні в компаніях-резидентах працює близько 96 тисяч людей. Щомісяця додається в середньому 2,5-4 тисячі.

Звісно, коли ми запускали проєкт, були трошки інші плани, але 24 лютого ми всі прокинулись в іншій реальності.

— Якщо компанії зрозуміли, як працює Дія City, і це їх не турбує, чому заходять не всі? Візьмімо наш топ-50, з яких 38 резидентів. Непевно ж, решті теж пропонували, але вони не зайшли. Чому?

Це переважно пов’язано зі складною корпоративною структурою і штаб-квартирою, яка розташована не в Україні.

Ми тримаємо контакт зі всіма представниками компаній, які працюють в українському офісі. Не дуже принципово, чи є компанія резидентом. Ми директорат розвитку IT в Мінцифри і надаємо консультації не-резидентам теж, зокрема допомагаємо з отриманням критичності для бронювання (адже можна бронюватись і поза Дія City).

Є певні компанії, в яких ТОВ в Україні, а представництво не може бути резидентом Дія City. Компаніям складно переїхати з юридичного погляду.

Насправді найбільшим антагоністом Дія City в компаніях завжди були фінансові директори і головні бухгалтери

Їм здається, що з Дія City щось точно пороблено, це щось нове і воно лякає. Або може бути таке, що компанія досить маленька і їй виконувати кожен місяць критерії щодо відповідності.

— Чи є в проєктного офісу Дія City мета залучити в податковий простір Дія City всі IT-компанії й стартапи, які можна?

Звісно. Навіть не так, ми б дуже хотіли, щоб Дія City це була така базова гігієнічна норма в українському технологічному секторі. Не примусово, а щоб компанії розуміли, що бути резидентом Дія City — це природно.

Є мета, щоб до кінця цього року 2000 компаній стали резидентами Дія City.

Торік Львівський IT-кластер рахував кількість IT-брендів, які є в Україні, це 2118 активних верифікованих компаній. Тобто станом на зараз у Дія City вже 70% ринку.

І що більше тут компаній, то більш захищеною Дія City буде почуватися. Так само це стосується людей, які працюють в компаніях-резидентах. Якщо завтра 300 тисяч фахівців будуть частинкою Дія City, я дуже сумніваюсь, що в когось навіть думка буде, виникне, щоб зі спецрежимом щось робити. Це як з ФОПами третьої форми. Оскільки це велика когорта людей, я сумніваюся, що з ФОПами щось зроблять, навіть якщо в когось така «шальна» думка з’явиться (за інформацією DOU, така думка з’являлася в податкового комітету — ред.).

Чому компанії йдуть з Дія City

Читайте також:

— Поговорімо про компанії, які йдуть з Дія City. Наприклад, Revolut, яка залишила податковий простір через невчасно поданий звіт. Загалом, як я розумію, з Дія City пішло близько 200 компаній. Чому?

По-перше, ми дуже зацікавлені у всіх резидентах, наша команда онбордингу і супроводу працює 24/7. Не можу сказати, що я завжди цьому рада, особливо коли хтось о пів на дванадцяту ночі телефонує і питає: «А що там нам з бронюванням, підкажіть, будь ласка». Це не ок, але так є.

В якийсь момент ми стали бек-офісом українського технологічного сектору, особливо для компаній, де немає своїх юридичних або фінансових команд. Що більше компаній, то краще для нас. Це наші OKR і репутація.

Так, з Дія City пішло близько 200 компаній, хтось за власним бажанням, а хтось за нашою ініціативою

Що таке наша ініціатива? Ми можемо діяти лише так, як написано в законі. Навіть якщо компанія забула щось зробити вчасно, ми при всьому бажанні й розумінні нічого не вдіємо. Так було з Revolut, це крута компанія, іміджевий резидент. Але якщо він не виконав норми закону, ми нічого не можемо зробити. Єдине, що ми можемо, заздалегідь попереджати, нагадувати про терміни подання звітності.

Часто трапляється, що ми виключаємо компанію з Дія City просто через людський фактор. Наприклад, змінився бухгалтер, хтось щось забув, замінили імейл або номер телефону, не отримали нагадування і забули, що треба подавати звіт.

Буває так, що компанія сама розуміє, що вона не витягує критерії і виходить з Дія City за власним бажанням. Загалом 60% залишили Дія City з нашої ініціативи, а 40% самі.

Інколи компанія виходить, а потім хоче назад. Згідно із законом, вона не може повернутися протягом року, тож ми залишаємося на контакті.

Згадуючи Revolut, вони зайшли в першій п’ятірці компаній. Про їхнє резидентство оголосили на головній сцені в палаці «Україна», коли ми презентували Дія City. Через два тижні почалась повномасштабна війна, і все змінилось. Вони не найняли стільки людей, скільки планували. Активності не було, звітувати не було про що.

Дмитро Стрельчук, Revolut Operations Manager на презентації Дія City у 2021 році

Зараз ми тримаємо контакт з ними. Наскільки нам відомо, Revolut повернулися до своїх планів щодо України й хочуть знову зайти в Дія City. Дуже на них чекаємо.

— Поговорімо про компанії з російським слідом. Віднедавна їм стало важче вступати в податковий простір Дія City. Чому ця норма впроваджена лише зараз? І що буде з компаніями з російським слідом, які вже встигли стати резидентами?

Ця норма була в законопроєкті 9319, який ми планували провести через парламент за три місяці. Здебільшого щоб зарегулювати цю норму про компанії з російським слідом і щоб не обкладати додатково податками компанії, які є платниками ПнВК і допомагають Силам оборони. Тобто всього декілька норм, дуже короткий, зрозумілий і не дискусійний законопроєкт.

Але сталося не як гадалося, і ця історія вилилася у два з половиною роки. Чому так довго, це питання до депутатів.

Тепер про те, що буде з тими компаніями з російським слідом, які вже є резидентами. Не можу сказати, що нічого не буде. Але хочу звернути увагу, що є закон і Конституція, за якими виключити чинних резидентів ми не можемо.

Але може з’явитися інша підстава, наприклад, накладені санкції, вказівка РНБО. Але це питання не до нас, а до РНБО, бо в нас є чітка інструкція, що ми можемо, а що ні.

Про гроші й податки

— Поговорімо про головний біль минулого року — підвищення податків для резидентів Дія City. Розкажіть про те, як реагували у вас компанії всередині спецрежиму й чи вироблені запобіжники для того, щоб не було змін в майбутньому?

По-перше, ми на 100% поділяємо думку фахівців з ІТ-сфери про те, що підвищення податкового навантаження — болюче і непросте рішення. І коли ми дискутували на цю тему на податковому комітеті з Мінфіном, хтось з депутатів сказав: «Немає хороших рішень станом на зараз. Є дуже погані або просто погані. Обирайте, які вам подобаються».

— Схожу тезу висловлював Гетманцев.

Він, мабуть, часто це каже, і не він один. Насправді Гетманцев не дуже то і антагоніст Дія City. Звісно, він голова податкового комітету і певні речі критикує, але загалом він лояліст, наскільки це можливо. Мені здається, він має певну симпатію до технологічного сектору і до проєкту Дія City.

Коли почався цей шторм, звісно, ми були в постійному діалозі з галуззю, готували аргументи, пояснювали, чому критично залишити в Дія City все так, як є. Було безліч зустрічей. Галузеві об’єднання, асоціації, кластери, проробили з нами в синергії колосальну роботу. Ми пропонували альтернативні рішення, що і як можна зробити для того, щоб це репутаційно було краще. Всі розуміють, навіщо це підвищення податків, бо це війна, але репутаційно для проєкту це, м’яко кажучи, не дуже добре.

Але податкове навантаження зросло, Дія City через це стала, напевно, трішки менш привабливою. Але все одно умови для технологічних компаній залишаються дуже конкурентними.

Чи зробили ми все, що могли? Мені здається, що так. Сподіваюся, це останнє погане, що відбулось з Дія City.

— Чи є якісь гарантії на рік, на два, на якийсь час, що податки не зміняться?

Тут є невеличка спекуляція. У публічній площині звучало, що є стабілізаційна правка, яка захищає нас на 25 років. Але у законі зазначено, що ці гарантії не поширюються на питання, повʼязані з національною безпекою та обороною.

— Якщо ми говоримо про болючі речі, не можу не запитати про те, як вплинула на вас зупинка фінансування USAID? Наскільки я знаю, Дія City пов ‘язана з отриманням цих грантів.

Я не можу сказати, що на нас це суттєво вплинуло.

Тут треба пояснити, як влаштована робота. Є Міністерство цифрової трансформації, в його межах працює директорат розвитку ІТ. Коли ми починали працювати над проєктом Дія City, в директораті було аж чотири людини, я і ще троє. Учотирьох рухати такі проєкти складно. Тому на базі Мінцифри був створений проєктний офіс. Це консультаційно-дорадчий орган, який мав право залучати різних експертів, комунікаційних, юридичних тощо. Частина людей були в нас завдяки контрактам з USAID. Але це не критично. Завтра ми точно нікуди не дінемось, бо USAID припинив свою підтримку.

Про гіг-контракторів, ФОПів і бронювання

— Поговоримо про ІТ-фахівців, які працюють в компаніях-резидентах. Яку форму співпраці найчастіше обирають співробітники? Які є неочевидні тенденції?

До того, як ми впровадили людяне і просте бронювання через «Дію», нашим чемпіоном був гіг-контракт. Але зараз дуже багато людей мігрували з гіг-контрактів на трудовий договір, тобто перевелись у штат. Я не знаю на 100% чому, але пов’язую це з можливістю бронювання.

Якщо подивитися на цих 96 тисяч людей, які є зараз в Дія City, то приблизно 60% — це трудові договори (які дають можливість бронюватися — ред.), а 35% — гіг-контракти. І ми бачимо тенденцію міграції з гіг-контрактів на договори.

ФОПів зараз усього 5%. При тому, що за законом в Дія City може бути до 20% ФОП-фахівців у компанії, це не заборонено. Я здивувалася, що їх так мало, і зраділа. Це означає, що гіг-контракти нічим не гірші за ФОП, але, скажімо так, діють у правовому полі українського законодавства.

— А коли трудові контракти почали переважати над іншими формами співпраці?

Насправді в законі не прописано, що компанії мають звітувати. Ми запитуємо їх через дружні й довірливі відносини. Чесно кажемо, що використовуємо це для внутрішнього аналізу і розуміння, куди ми рухаємось.

Спочатку було більше людей в штаті і зовсім трошки гіг-контрактів. Вся та кількість гіг-контрактів, яка є зараз, спершу були ФОПами. Міграція відбулась з ФОП на гіг-контракти, а з гіг-контрактів у штат. Але останню міграцію з гіг-контрактів у штат ми пов’язуємо з бронюванням.

— Кажучи про це, чи плануються зміни в політиці бронювання?

Якщо і плануються, то нам про це невідомо. Формує політику в цьому питанні Міноборони й Мінекономіки. Ми раді й дуже вдячні, що взагалі маємо право сидіти за тим столом і говорити про бронювання для нашої галузі.

Звісно, в нас болить серце за ІТ, але ми чудово розуміємо, в який час і де ми живемо. Нинішні умови не ідеальні, але набагато комфортніші, ніж були або ніж могли б бути. Ми відстоювали критерій для бронювання резидентів в Дія City разом з індустрією, це теж було непросто. Небагато представників інших галузей мають свій критерій, який сприяв би отриманню статусу критичності.

Нині є нормальна, робоча процедура, яка дає змогу бронювати потрібну кількість критичних людей. Я навіть не чула розмов від колег з інших міністерств про те, що щось відбувається в цьому напрямі.

Інвестиційна культура та Саудівська Аравія. Які плани на 2025-й

— Якщо говорити загалом про плани на цей рік, чого від вас хочуть IT-компанії з такого, що реально виконати?

Наскільки я знаю, ми досить непогано задовольняємо те, що можемо. Наші дії впливають на індустрію набагато менше, ніж дії, наприклад, Нацбанку, який вводить валютні обмеження на певну низку операцій або Державної податкової служби. Мені здається, що ми стали досить непоганим сервісом для IT-компаній, і немає запитів, які б ми могли покласти в курс на цілий рік.

Але ми постійно розв’язуємо проблеми, пов’язані з індустрією. Коли я кажу, що ми найбільший амбасадор за кордоном і найбільший адвокат галузі всередині країни, це правда.

Безумовно, будемо розвивати Дія City. От зараз в пайплайні додати R&D та технічні випробування як види діяльності для Дія City. Йдеться не тільки про IT (це вже є), а й про R&D в biotech, medtech тощо.

Ще у нас є в роботі проєкт, який називається Дія City Invest. Ми розуміємо, що у зв’язку з війною є певні обмеження на якісь валютні операції. В країні досить велика кількість грошей і абсолютно немає культури інвестування. І ми хочемо трошки змінити і культуру, і законодавство, щоб в Україні можна було за один тиждень створити венчурний фонд, який інвестує в технологічні стартапи або в технологічні компанії.

— Закордонні компанії чи українські?

Йдеться про український фонд, який інвестуватиме в українські технологічні компанії. Чому ми це робимо? Тому що в Україні застрягла велика купа грошей. Замість того, щоб купувати сто двадцять восьму нерухомість, людина могла б подумати трохи інакше і розвивати венчурну і стартап-екосистему. Бо дійсно в нас є високого класу фахівці, що створюють круті продукти.

Це не суто наш проєкт. Дуже багато співпраці попереду з комісією з цінних паперів, і без них, на жаль або щастя, це неможливо рухати, бо вони регулятор у цьому напрямі. Але це досить амбіційно, і на це є попит.

Ми звикли, що коли мова про інвестиції та Україну, то це не українські венчурні фонди, які інвестують не в українські юрособи. І одна з цілей Дія City, яка була ще до війни, це трошки змінити. Дозволити нормально будувати корпоративну структуру, інструменти англійського права. Але війна, обмеження, ризики суттєво ускладнили цю історію.

Дія City Invest — це робоча назва, але, можливо, вона такою і залишиться. Це те, на чому ми плануємо фокусуватись.

Ще ми хочемо, щоб більше людей було зайнято в технологічному секторі, і це збігається з бажанням індустрії. Чому ці люди мають з’явитися і чим вони мають займатися? Оскільки будуть , нові клієнти та партнери, будуть нові робочі місця. І з цих міркувань ми хочемо відкривати нові ринки для українських розробників та компаній.

Нам дуже цікавий регіон Middle East, такі країни, як Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати. Ми хочемо будувати там партнерства типу TechBridge, як між Україною та Великою Британією. Але українські компанії можуть вийти в такі демократичні країни і самі, без «бріджу», хоча це складніше. А в Королівстві Саудівська Аравія це більш церемоніально. Без інституційної підтримки на рівні держави туди вийти складно. А на це, до речі, є запит від компаній.

Також є план розвивати хардверний напрям.

Тому що софт в Україні розвинений, крутий, а з хардвером все не так чудово, на жаль

У стратегії WINWIN є кількість сторінок, присвячених мікроелектроніці, ми орієнтуємося на цей курс. Разом з партнерами цього року плануємо відкрити хардверні лабораторії з робототехніки, хочемо просувати цей напрям серед молоді, студентів.

— Розумію, що зараз війна і про приваблення умовного FAANG в Україну поки що не йдеться. Але в IT-спільноті все ж очікують, що і Мінцифри, і Дія City будуть сприяти залученню світових технологічних компаній. Чи ведеться робота в цьому напрямі?

Ми завжди в контакті з такими технологічними гігантами, як Apple, Google, Meta, Alphabet, Accenture, і ми були б щасливі, якби вони вирішили відкрити R&D-центри в Україні. Але ви самі сказали, що війна, і це об’єктивно складно. Та ми не залишаємо цю надію, мріємо, плануємо, спілкуємося з компаніями. Знову ж на різні теми, не тільки «а давайте ви відкриєтесь». Але демонструємо готовність міністерства, яке формує політики в цьому напрямі, ну і держави для того, щоб ці компанії заходили.

Ми дуже пишаємося, що резидентами Дія City торік стали Rakuten Viber, Capgemini. Це теж великі міжнародні компанії. Україна перетворилась, на жаль, на величезний полігон для випробувань найсучаснішої зброї, яку ми нещодавно не вважали взагалі зброєю. Не можу казати назви, але є низка defense tech компаній. І вони або вже тут (і ми пропонуємо їм нарощувати присутність), або розглядають Україну і не знають, чи потрібна їм тут юридична особа. Ми переконуємо, що потрібна. Крім економічної користі для країни, це круто з репутаційної або комунікаційної точки зору. Звісно, ми над цим працюємо.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU