Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Product Manager Маркіян Мацех: як за 7 місяців знайти роботу мрії у Нью-Йорку

Маркіян Мацех з кінця січня — Sr. Product Manager у Vimeo і вже у квітні переїжджає працювати в офіс компанії до Нью-Йорка. До цього він був CPO та co-founder у стартапі Senstone та Head of Product Track IT Arena.

В інтерв’ю Маркіян розповів про сім місяців пошуку роботи своєї мрії, про те, як обирав компанії, як зв’язувався з потрібними людьми, про співбесіди на різних етапах та п’ять on-site співбесід у різних країнах.

— Розкажи про свій професійний background.

Загалом я в ІТ вже вісім років. У минулому працював Product Manager and Software Engineer в компанії ELEKS. 2016 року став співзасновником та CPO в стартапі Senstone, у якому створюють однойменний кулон для перетворення голосових заміток у текст. У 2017 році Senstone зібрав $300 000 на Kickstarter для виробництва кулона. Хоч нині не працюю в цьому стартапі, але досі вболіваю за компанію й користуюся продуктом, і як shareholder чекаю на exit :)

Також із 2014 року я Head of Product Track IT Arena. Під час підготовки IT Arena я працював переважно над контентом. Робота складається з двох основних частин: вибір доповідачів і підготовка доповідей. Не впевнений, що цього року зможу приєднатися до підготовки, бо матиму клопоти з переїздом на нове місце й адаптацією в новій компанії.

Конференція для мене — дивний продукт: ним користуються раз на рік, а потім 90% продукту треба знову будувати з нуля. Та все ж тут я застосовую традиційні підходи, як і до цифрових продуктів: визначення проблеми, формування бачення продукту, спілкування з користувачами й розуміння їх, співпраця з командою розробки, менеджмент стейкхолдерів, вимірювання результатів.

— Чому ти вирішив шукати роботу?

Спочатку я вирішив піти зі стартапу через внутрішні причини Senstone, а потім, виходячи з цієї ситуації, почав думати, що ж я хочу робити після стартапу. Я зрозумів, що хочу чогось нового, хочу працювати з людьми, які мають більший досвід у будуванні класних продуктів, ніж є в мене і в будь-кого з моїх знайомих. Це автоматично означало, що компанія буде з міжнародним іменем і з головним офісом у Європі чи США. До того ж, напевно, саме тепер хороший час для мене й дружини спробувати пожити в іншій культурі та середовищі. Це виклик як у професійному сенсі, так і в особистому плані. Та пошук роботи за кордоном не означає, що в нас є намір зовсім виїхати з України. Ми хочемо повернутися в Україну, нам дуже подобається тут жити. Просто зараз я відчуваю, що тут не зможу зробити такого професійного «стрибка», але згодом можна повернутись і досягати вже наступних цілей.

— Тепер до справи :) Ти писав у Facebook, що шукав роботу сім місяців. Розкажи про це докладніше.

Пошук роботи мрії — дуже виснажливий, невдячний процес, і я кілька разів думав покинути все це.

Перше, що потрібно взагалі зробити, — зрозуміти, де ти хочеш працювати. Я почав аналізувати компанії, які люблю, продукти, які використовую (читайте мою статтю «Empathy distance»), та пройшовся по списку компаній, що швидко розвиваються (наприклад, Breakoutlist).

Друге — це підготувати хороше CV і надсилати його в компанії, де хотів би працювати (приклад мого СV). Я спробував усі способи передавання свого резюме: писав рекрутерам, знайомим, знайомим знайомих, писав конкретним людям у LinkedIn. Організовував цей процес списками в блокноті.

Способи передачі CV:

  • Website applications;
  • Referrals;
  • Recruiters;
  • Networkers;
  • LinkedIn.

Один із найефективніших способів — реферальний. Це коли людина, яка працює в компанії, закидає твоє резюме по внутрішній системі. Єдине обмеження — це те, скількох людей ти знаєш у тій чи іншій компанії.

Найменш ефективний спосіб — подавати резюме через веб-сайт компанї. Він не тільки не допомагає, але й шкодить. Якщо ви подались через сайт, ваші реферали не отримають грошового бонусу за вас і відповідно менш мотивовані вас реферити.

Було таке, що я подавав своє резюме через декілька каналів зв’язку. Як виявилось, це навіть добре. Як мені казали, якщо тебе реферить декілька людей, то це підвищує твої шанси. У мене були такі випадки. Якщо описати цей період в цифрах, то це буде приблизно так:

  • 52 компанії, з якими я спілкувався хоч якимось чином;
  • 30 разів одержував відповіді від hiring team;
  • 26 компаній, з якими я вирішив рухатися далі;
  • 17 компаній, у яких були інтерв’ю першого етапу з Product-командами;
  • 10 компаній, у якими були інтерв’ю другого етапу;
  • 5 разів дістав запрошення на on-site-інтерв’ю;
  • отримав 3 офери і 6 компаній на фінальних етапах під час прийняття офера.

— Чим тобі запам’яталися співбесіди?

Загалом я раджу всім проходити інтерв’ю, навіть якщо ви не плануєте змінювати роботу.

Співбесіди допомагають:

  • структурувати навички;
  • оцінити рівень своєї кваліфікації;
  • дізнатися про нові перспективи як product-менеджера;
  • потренувати навички product-менеджера.

Пам’ятаю, що в Microsoft мене зареферили. Перший контакт був у червні, далі комунікація була раз/два рази на місяць. Тільки в листопаді мені відповіли, що вакансію скасували й мені повідомлять, коли буде нова вакансія для мене.

В Amazon, наприклад, від моменту, коли я подавав резюме, і до першого інтерв’ю минуло приблизно три місяці. Процес підготовки до співбесіди відбувався дуже цікаво. Це була ретроспектива всього мого професійного життя. У них є так звані Amazon’s 14 Leadership Principles. Підготовка полягала в тому, що треба було пройтися по своїй професійній кар’єрі й навести приклади по кожному пункту, описати, як ти застосовував у своїй роботі кожен з описаних у програмі принципів. Дуже класна вправа: одразу показує, що ти робив правильно, а що ні. Я не пройшов цю співбесіду, до речі :)

Google запам’ятався тим, що в них усе структуровано. Перед співбесідою тобі дають гайд, як її проходити, який, власне, аналогічний до всіх відомих книжок. Це інтерв’ю теж не пройшов :)

У Vimeo було кілька співбесід з Україною та США, далі on-site у Нью-Йорку й дуже багато інтерв’ю, десь 8-9.

— Що цікавого було під час on-site інтерв’ю?

Мене запросили п’ять компаній приїхати в офіс і поспілкуватись особисто. Онсайти я дуже люблю. Крім професійних можливостей, як, наприклад, поспілкуватись з розумними людьми і побачити, як вони проводять співбесіди продактів, є ще й особисті — побачити нові або старі улюблені місця. Як бонус, всі витрати на дорогу та перебування в місті покривали компанії, до яких я їздив на on-site інтерв’ю. Я їздив у Берлін, Сан-Франциско, Нью-Йорк і Київ. Для мене це був продуктовий інсайт. Наприклад, у Сан-Франциско я потрапив у атмосферу стартапів :) У цій компанії було 5-6 інтерв’ю, і всі з продакт-менеджерами.

Пам’ятаю, що деякі запитання я взагалі не очікував почути. Наприклад, було запитання: «У тебе в команді техлід — молода мама, яка може бути на зустрічах тільки о 8:30 ранку. Вся команда приходить на роботу о 10:00. Як ти переконаєш всю команду приходити о 8:30?».

Інтерв’ю зазвичай проводилися one-on-one. Запитання були дуже цікаві, але я підписав NDA (угода про нерозголошення), тому, на жаль, розповісти про них не можу, так само як і називати компанії, у яких я був. Про Vimeo ви й так уже зрозуміли :)

— Щодо оферів: як обирав компанію, ставив плюси-мінуси?

У мене було два офери паралельно й ще три в підвішеному стані. Ухвалити остаточне рішення було не дуже важко. Я мав досить чіткі професійні й особисті критерії ще на етапі пошуку роботи.

Професійні

Мене хвилювало:

  • що за компанія, на якій стадії зростання, що вони роблять, яка індустрія;
  • скільки продакт-менеджерів там працює та якого вони рівня, що робили до цієї роботи, чи склалася в нас розмова;
  • який продукт, чи мені не пофіг до тієї проблеми :)

Особисті:

  • на першому місці в мене було місто Сан-Франциско, море, гори й багато стартапів;
  • Нью-Йорк — другий найкращий варіант;
  • звичайно, я радився з дружиною, щоб для неї теж було комфортне місце.

— Яку візу потрібно мати для роботи?

На оn-site-інтерв’ю я їздив за звичайною туристичною візою. Одержати робочу візу в Європі набагато легше, ніж у США. У США можна одержати такі візи:

H1B — найпоширеніший спосіб. З цією візою дуже важко планувати влаштування на роботу, бо вам потрібно буде більш ніж 1,5 року для отримання такої візи і великий шанс її не отримати через відому «лотерею». Тому я відкинув цей варіант.

L1 — з цієї візою ви можете переїхати на роботу у Штати в конкретну компанію, якщо ви вже пропрацювали у цій компанії хоча б 1 рік. Для мене це вже ліпший варіант, але в Україні не так багато представництв великих продуктових компаній. У Львові, відповідно, ще менше, а в інших містах України я не хотів осідати на довго. Тому цей варіант мене теж не влаштував.

O1 — це віза, яка мені підійшла. Візу видають, увага, особам із надзвичайними здібностями у сфері науки, мистецтва, освіти, бізнесу та спорту та інших сферах :) Тут мені пригодились різні грамоти й перемоги: Best Product Manager of 2018 (in Ukraine); Webby, Lovie, Awwwards, FWA, Horizon та інші 10. Цю візу я зараз роблю і сподіваюсь, вона буде готова десь у кінці квітня. Більшість компаній, з якими я спілкувався, сказали, що у мене приблизно 75% отримати візу, тому тримаю кулаки.

Взагалі віза — це дуже великий блокер, щоб пробитись на інтерв’ю. Важко пояснити рекрутеру, що тобі потрібно 3 місяці, щоб отримати візу, а може бути й таке, що у тебе не буде шансу пояснити свою ситуацію. Тому я зробив собі US Skype номер та змінював місто на San Francisco або New York, щоб як мінімум мати можливість їм пояснити, що мені треба не 1.5 роки, а 3 місяці для переїзду. У деяких випадках це допомагало.

— Як ти готувався до співбесід?

Інтерв’ю найчастіше охоплювали такі питання:

  • Behavioral;
  • Product Design;
  • Product Management;
  • Communication;
  • Technical;
  • Cultural;
  • Analytical;
  • Strategy.

Я підготував декілька прикладів, що в мене запитували або можуть запитати взагалі.

Behavioral — examples

Tell me about a time...

  • When you made a judgment call without the data? Did it work or not? Why did you make that call?
  • When you communicated a very complicated situation to a group of people that were completely unfamiliar with the topic.
  • You disagreed with the decision of a manager or higher ranked individual, how did this play out, and what was the final decision?

Product Design — examples

How would you design...

  • a feature to order a coffee in Yelp app;
  • an oven for a person in a wheelchair;
  • Microsoft PowerPoint.

How would you improve...

  • LinkedIn’s signup process;
  • Google’s Chrome browser;
  • Your favourite product.

Product Management — examples

  • Your client tells you that if you don’t develop feature X he’ll leave.
  • Which questions would you ask and which metrics would you measure?
  • Your colleague tells you he’s identified this huge area in your product. Would you do it?
  • We consider adding feature X. Should we? Why?

Analytical — examples

  • How much money does Facebook make in ads every year.
  • Estimate how much it costs to run Flickr for a 20 GB user.
  • Estimate McDonald’s revenue.
  • How much storage does Dropbox data takes?

Strategy — examples

  • If you were CEO of Yahoo!, what would your strategy be?
  • Describe the strategy behind Google entering the cell phone market.
  • Amazon has ads on its website for products you can buy on other websites. Why do you think is the strategy here? Is it a good idea?

— Поділися корисними книгами, статтями.

Ось ресурси, які допомогли мені краще підготуватись до інтерв’ю:

Книги, в яких про багато про інтервюшки продакта: «Cracking PM interview», «Decode & conquer», «Product Manager Interview».

Сервіс підготовки до PM інтерв’ю.

Список компаній, класних для роботи (почитайте їхні критерії вибору): blog.wealthfront, breakoutlist.

13 книг, завдяки яким я розвинувся як product manager та startup founder.

14 Amazon Leadership Principles.

Блог про стратегію.

Дуже релевантна стаття про те, як дівчина шукала роботу ПМ з переїздом з Лондона до СФ, в неї не такі інсайти, як у мене.

Стаття про те, як один бідолаха пробував пробитись на інтерв’ю в Штатах і в результаті пробився у Airbnb.

Статті про те, як обговорювати офер: «How not to bomb your offer negotiation», «Ten Rules for Negotiating a Job Offer».

Статистика зарплат: «I Know the Salaries of Thousands of Tech Employees», «Product Manager Salary».

— Ти вже понад два місяці працюєш у Vimeo. Які твої враження? Розкажи про свої обов’язки та сам продукт.

Нині я Sr. Product Manager у Vimeo. Поправочка для тих, хто вже прочитав Viméo. Правильно — Vímeo. Моя роль — це аналіз клієнтів і ринку, будування roadmap, формування KPI продукту, комунікація між внутрішніми та зовнішніми стейкхолдерами, виконання roadmap, замір результатів та ітерування. Якщо підсумувати, питання, на які від мене очікують відповіді це: що ми будуємо і чому (в рамках мого продукту).

У Vimeo працює понад 10 product-менеджерів, і в кожного є свій продукт. Я працюю з Livestream Studio, який є частиною нового бізнесу в рамках стабільної компанії, що мені дуже цікаво. Якщо коротко розповісти про продукт, це тулза для напівпрофесійних відеотрансляцій, з якою можна знімати з декількох камер одночасно, додати графіку або наперед записане відео і т. д.

Можна транслювати як на Vimeo, так і на Facebook, YouTube та на будь-якому іншому сервісі трансляцій. Нині я працюю віддалено, але вже у квітні буду переїжджати до Нью-Йорка. Звичайно, відчуваю певні незручності віддаленої роботи, але я розумію, що через місяць-два це зміниться.

— Що порадиш product-менеджерам, які шукають роботу?

Одна з причин, чому я хочу ділитися своїм досвідом за ці сім місяців, — це те, що навіть для продактів, які не шукають роботу, буде корисно потренуватися й бути в курсі всього, це дає змогу побачити нову перспективу. Варто пам’ятати, що навіть класні product-менеджери іноді провалюють інтерв’ю — це нормально.

Декілька найважливіших уроків, які я засвоїв:

При переїзді варто шукати вакансію/компанію, де ви кращі за 90% місцевих кандидатів. Для вашого роботодавця очікування 3-х місяців і ризик відмови у візі має бути виправданий. Якщо ви просто добрий кандидат на позицію, їм краще взяти когось трішки гіршого за вас, але без проблем з візою. Тому ви маєте бути на голову кращим.

Теоретичні знання нічого не вартують. Витратіть 10% часу на ознайомлення з речами, яких не знаєте, 30% на тренування відповідей і 60% на правильне оформлення свого реального практичного досвіду. Усі розмови будуть навколо нього, і вам треба за 60 хвилин продати себе з усіх боків в природний спосіб.

Сприймайте інтерв’ю як розмову з другом за кавою. Співбесіди, на яких я забував, що це інтерв’ю, в мене проходили найкраще. Просто будьте собою і ведіть щиру дискусію. У цьому і є нюанс проходження інтерв’ю. Усі ці best practices, як відповідати на питання, структурувати відповіді, подавати історії про себе, в добрих продактів виходять природньо, без задумування і штучного звучання. Саме тому підготовка до співбесід вас робить кращим продактом — ці речі потроху стають частиною вас.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному7
LinkedIn

Схожі статті




22 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.
Друге — це підготувати хороше CV і надсилати його в компанії, де хотів би працювати (приклад мого СV). Я спробував усі способи передавання свого резюме: писав рекрутерам, знайомим, знайомим знайомих, писав конкретним людям у LinkedIn.

А як у США справи з anonymous job search? Є щось типу djinni? Я спробував пошукати у Google і бачу Anthology, Gogig, Mirajobs.com, Limbo.io — ці сервіси реально працюють там? Чи всі подаються напряму в FAANG ? :) А що робити коли хочешь змінити роботу, але так щоб поточна контора не спалила тебе?

Дякую за цікаву статтю. А як би ти порекомендував шукати першу роботу в Product Management при зміні кар’єри? Є проблема з цим, бо в більшості вакансій досвід 2+ роки. Буду вдячна за будь-яку пораду.

Олеся, недавно вийшла стаття «Реальность начинающего продакт-менеджера: как выучить всё и выжить»: dou.ua/...​-plan-for-product-manager
Вам має бути цікаво :)

Дякую, якраз спочатку її прочитала)))

Очень полезная статья! Спасибо. Не очень понятно про реферальный способ поиска работы. Как вы находили человека, который порекомендует вас в компании? Всегда удавалось найти кого-то знакомого в компании или просто стучались в линкедин к незнакомцам и просили порекомендовать?

«У тебе в команді техлід — молода мама, яка може бути на зустрічах тільки о 8:30 ранку. Вся команда приходить на роботу о 10:00. Як ти переконаєш всю команду
приходити о 8:30?».

И как быть в таких ситуациях? И маму обидеть нельзя, и команда сов на вилы поднимет.

мені здається що це питання без правильної відповіді. і що мені його поставили, щоб дезорієнтувати і вивести з зони комфорту (це була перша співбесіда з серії 5и співбесід з джетлагом). і частково подивитись які фолоу ап питання я буду задавати (чи може мама по ремоуту законектитись, чи можна найняти мамі няню щоб її час звільнити, які в команди блокери щоб приходити раніше і тд). Коли це все не проканало і мені сказали що маму нікуди не посунемо, і задача — вламати команду прийти раніше, то я взяв такий підхід: що я б почав говорити з членами команди по одному, зібрав би консенсус, і потім соціальним тиском більшості би переконав всіх приходити раніше на роботу. не ідеально звичайно, але це щось.

Самый главный вопрос: Зачем нужны митинги? Почему молодая мама может быть на митингах только в 8:30?

Так что с митингом. Какой ответ? Интересно же

если бы не митинги то на их месте уже стояли бы солдаты НАТО (к) (тм)

На яку відповідь очікують, коли звучать питання з розділу «Analytical»? Я спочатку подумала — подивитися на мислення, подальші дії як дійти до якогось логічного висновку. Чи такі сподіваються на якісь конкретні цифри? Щоб ти відповів на питання про McDonald’s revenue?
В статті багато цікавинок, дякую )

Мені теж цікаво як я маю рахувати вартість флікеру якщо я не пам’ятаю навіть приблизно тарифи на S3/інший сторедж. Без довідника не розібратися, тому дійсно, чого вони очікують?

Про макдональдс теж цікаво — без довідника (скільки є ресторанів, скільки відвідувачів) теж конкретну цифру не назвеш, максимум шось типу бігмак коштує 5$, якщо брати маржинальність 200% то собівартість продуктів така-то, за день продаеємо 2000 бігмаків, зп співрботіникам, оренда залу, побудова інфраструктури, купа нюансів пов’язаних з ресторанним бізнесом.

Хоча може продукт менеджер то все дійсно має напам’ять знати.

может как в математике с буквами?

На питання ти не даш відповідь але що таким чином будуть перевіряти? Як багато змінних ти додаш у формулу? Як добре ти знаєш нюанси ресторанного бізнесу?

Херня з-під коня. Чи не краще питати щось наближене до реальності конкретної компанії? От який толк від того що напишу формулу ревенью макдаку? Харить таке питання, так само як і алгозадачі та питання про деталі внутрішньої реалізації якоїсь бодяги.

Для відповіді на такі питання достатньо знати хоч кілька ключових чисел (USA population, # households, avg income, # cities, population age distributions, population per world region, etc), а всі решта можна прикинути, спитатись в інтерв’ювера, вивести через ці базові числа.

Відповідь, умовно, складається з кількох «етапів»:

  1. уточнити нечіткі вимоги (наприклад: McD revenue в Штатах чи глобально? за який період часу?)
  2. проговорити формули, за якими будеш робити estimation, і як будеш рахувати кожне число (наприклад,
    [#_US_cities] * [avg_McD_per_city] * [avg_McD_revenue_per_week] * 52
    , там нижче Włodzimierz Rożkow почав прикидати)
  3. прикинути числа, підставити в формулу, порахувати результат
  4. проаналізувати результат, уточнити (нехай вийшло $200B USD. Це забагато чи замало? Таки забагато: їхнє глобальне revenue ~21B USD, тоді стараєшся зрозуміти, де в формулі була помилка, неправильний assumption)

Мені от цікаво, а що такі питання показують? Те що продукт менеджер розуміє з яких шматків ревенью складається чи шо?

Мені чомусь здається що такі питання це типу питань скільки настройщиків піаніно в Нью-Йорку.

справедливе питання. На практиці мені такі питання ставили тільки Google здається, але вони популярні. Основна ціль — потестити як ти вмієш розбивати складу проблему на менші кусочки, і наскільки адекватні припущення ти можеш робити. але інші питання в сфері продакт дизайну чи стратегії також це показують, тому думаю їх і менше задають. загалом в мому колі спілкування вони більшість людей просто харять :)

Про настройщиків — це якраз один з відомих прикладів. Ці питання ще ставлять в розрізі інших питань. Одне з найвідоміших: «Ви менеджер категорії товарів „Кухня“ в Амазоні і можете додати „духовку“ або ще одну „кухонну рукавицю“ в каталог. Що ви виберете?»

Думаю, ці питання мають показати, наскільки PM може прикинути impact однієї фічі проти іншої, може швидко заестімейтити вплив на бізнес-метрики, оцінити ринок. Але не знаю, наскільки вони це справді показують. Може тому всюди пишуть, що останні кілька років сильний уклон в сторону behavioral питань пішов.

Остап внизу добре все розписав :) Основна суть — як декомпозувати проблему на кусочки, другорядна — як робити коректні припущення

мені подобається розбір ) дуже цікаво )
Та ще вище питалися за маму-техліда. На яку відповідь очікують?

Дякую за щиру і корисну статтю!

Підписатись на коментарі