Інтервʼю з Михайлом Федоровим. Міністр відповідає на запитання про Дія City, «топить» за бронювання айтівців і мріє повторити IT-успіх Ізраїлю

У першому після початку російського вторгнення інтервʼю DOU міністр цифрової трансформації Михайло Федоров розповідає, що 80% його часу займають воєнні проєкти, наголошує на важливості ефективного бронювання айтівців від мобілізації та можливості для них виїжджати за кордон, а під час підбиття підсумків першого року Дія City зізнається, що в принципі дуже рідко задоволений результатами.

👉🏼 Підписуйтесь на YouTube, щоб не пропустити нові інтерв’ю

«У наших проєктах зʼявилося багато війни». Про поточні завдання та співпрацю з Офісом президента

— Під час таких катаклізмів, як війна, урядові установи зазвичай поводяться по-різному: хтось виходить органічно на передній план, як-от Міністерство оборони, а хтось, навпаки, губиться в цій невизначеності, як Міністерство освіти. І в перший місяць російського вторгнення мені здавалось, що Мінцифри належатиме до другої категорії. Але за цей рік ви тільки наростили свій вплив, і ми бачимо, що у міністерства не поменшало роботи, а кількість нових ініціатив тільки збільшилась. Як так вийшло?

Незвично від вас чути позитив [усміхається]. Насправді війна нині досить технологічна, і наша армія проходить процес цифрової трансформації. Звісно, ми як міністерство не могли оминути це і долучаємось до допомоги Збройним силам. Бо йдеться про питання виживання нашої країни.

Ми провели аудит процесів усередині команди розробки за останні дев’ять місяців: що потрібно покращити, як змінити організаційну структуру, кого найняти, яких додаткових дій вжити з погляду безпеки. І ми робитимемо перезапуск Diia Company [IT-компанія Міністерства цифрової трансформації — ред.] — донайматимемо людей, змінюватимемо внутрішню культуру.

— Джерела «Української правди» зазначали, що у вас добре налагоджена комунікація з президентом, ви вмієте йому подавати інформацію чітко та зрозуміло, і він це цінує. Якою є ваша взаємодія з президентом та його офісом сьогодні?

Ми продовжуємо співпрацювати у цифрових напрямах: наприклад, іпотечна програма «єОселя» без президента просто не могла б запуститись. Йдеться про житло для військових, лікарів, медиків. Проєкт швидко розвивається, і кількість заяв на іпотеку під час війни настільки велика, що бюджету не вистачає і Мінфін не встигає фінансувати цей проєкт. Тож з ОП ми комунікуємо щодо таких ініціатив.

Президент, наприклад, є ініціатором створення платформи з підтримки України UNITED24. Він сам ставив завдання запустити проєкт. А нещодавно ми зустрічались із Володимиром Зеленським стосовно «Армії дронів».

— Влітку минулого року Україна представила план повоєнного відновлення, в якому братиме участь і Мінцифри. Розкажіть детальніше про внесок міністерства.

Спершу ми розробили реєстр пошкодженого майна. Насправді це фундамент відбудови України, в яку вкладатимуться наші міжнародні партнери. І щоб отримувати фінансування, облік пошкодженої нерухомості, бізнесів, інфраструктурних обʼєктів має відбуватися чітко та прозоро.

Рада вже ухвалила Закон про компенсацію за зруйноване та пошкоджене майно, уряд готується виділяти гроші. І всі процеси спиратимуться на цей реєстр.

Ми залучені ще в деяких організаційних реформах, зокрема брали участь у формуванні бачення подальшого розвитку Кабміну: як прибрати зайву роль держави в економіці, запровадити мораторій на створення нових державних підприємств, зменшити кількість міністерств і чиновників тощо.

— Як за цей рік змінилася ваша роль як міністра?

У наших проєктах зʼявилося багато війни. Масове виробництво дронів, системи ситуативної обізнаності, синхронізація на полі бою — ці питання порушуємо в роботі. При цьому є чіткий план, що потрібно зробити в «Дії» і цифровізації. І мені треба контролювати всі ці процеси.

Нині 70–80% мого часу йде на нові проєкти, якими я ще рік тому не займався (і навіть не уявляв, що займатимусь) — і вони пов’язані з війною. Але решта 20% — це все-таки цифровізація. Вихідних у мене практично немає, зустрічей стало більше.

Нещодавно я сказав команді: проаналізуйте зустрічі за минулий рік, у вас є Google Календар, проведіть кореляцію, скільки в який проєкт ви інвестували часу і який результат це принесло для нашої перемоги, для цифровізації держави. Для себе я теж провів такий експеримент, зробив висновки.

— А є кореляція: що більше часу вкладаєте, то краще виходить?

Не завжди. Іноді прокидається синдром контролю, і починаєш аналізувати в деталях проєкти, важливі для перемоги. Але інколи такий контроль є зайвим, краще це автоматизувати.

Саме через це ми переводимо міністерство, яке займається реінжинірингом, розробкою послуг, команду розробки і службу підтримки на Jira з єдиним флоу. Також впровадили нову CRM-систему — тепер звернення користувачів через CRM одразу потраплятимуть у Jira, і їх бачитимуть одночасно і команда міністерства, і команда розробників.

Це допоможе мені менше часу витрачати на зустрічі й виступи на подіях — я зможу відкрити дашборд і прочитати всю інформацію. Ми запускаємо цей проєкт у березні, і я наскрізно бачитиму етапи розвитку всіх проєктів.

«Я в принципі дуже рідко задоволений результатами». Про роботу Дія City та «Маски-шоу стоп»

— У лютому була річниця запуску проєкту Дія City. Чи задоволені ви результатами і чи все просувається так, як ви планували?

Я в принципі дуже рідко задоволений результатами. Щодо цього проєкту все на середньому рівні. Хочеться, звісно, більш динамічного розвитку. Сьогодні резидентами Дія City є 450 компаній, у яких працюють близько 35 тисяч людей.

Мене мотивує, що серед них є military-tech компанії. Мене тішить, що в них стали частіше інвестувати, і в цих проєктах тепер виплачують гарні зарплати. Якщо класичні IT-компанії звикли, що їм приділяють увагу, всі говорять, що вони є ключовими для нашого майбутнього, то про компанії, які займаються військовими технологіями, до 2022 року, на жаль, майже ніхто не згадував і не піклувався про них. Тепер це виправляємо.

Кількісні показники Дія City, як на мене, непогані. Але що більше буде компаній-резидентів, то більшою буде довіра до цього простору. Пам’ятаєте, як раніше його називали «цифровим колгоспом», створеним для того, щоб збирати гроші з айтівців?

— Так ніхто ніколи й не думав, що Мінцифри збиратиме гроші з компаній. Усі боялися того, що там силовики подивляться і скажуть: «Так, хто в нас тут такий солоденький? А ось список — 450 компаній».

Поки що таких випадків не було. Я не заперечую, що вони можуть з’явитися, це людський фактор. Але це як із запуском будь-якого ІТ-продукту: наше завдання — постійно його покращувати, рухатися за Agile. Ми втілюватимемо зміни в Дія City. Нашому «малюку» лише рік, але ми вже маємо непоганий результат.

— Після нещодавніх обшуків у компанії MacPaw IT-спільнота нагадала, що ваш першочерговий задум Дія City складався з трьох компонентів: вдосконалення трудового законодавства, податкові зміни і набір законів проти силового впливу на компанії. І щодо третього складника є недопрацювання. Можете прокоментувати?

Так, я публічно говорив IT-компаніям, що як тільки ми запускаємо Дія City, наступний наш фокус — новий закон «Маски-шоу стоп», покликаний зробити так, щоб правоохоронні органи не могли забігати в ІТ-компанії, усе забирати, а потім маніпулювати ними й змушувати домовлятися про повернення техніки. Ми запустили Дія City за два тижні до війни. Але почалося вторгнення, і з’явилися інші проблеми.

На той момент ми вже підготували законопроєкт, але депутати не поспішали його підтримувати через багато нюансів довкола Кримінального кодексу.

Але найголовніше, чому його не потрібно було ухвалювати в перші місяці війни: аби компанії не зловживали цим законом — умовно, ним можна було прикриватися для переховування агентів тощо... Ніхто в перші два місяці не знав, скільки в нас з’явиться ворожих агентів і що буде далі.

Нині ми розуміємо, що все нормально працює, таких ризиків немає, і готуємо другий законопроєкт. Я думаю, що після кейсу з MacPaw він отримає підтримку від депутатів. Ми його реєструватимемо, напевно, від уряду.

— А в чому полягатимуть ваші основні пропозиції?

Процедура ухвалення закону — це окремий вид мистецтва. Наприклад, законопроєкт щодо розмитнення через «Дію» ми не змогли довести до ухвалення з першого заходу, працюватимемо над ним далі.

Наш законопроєкт «Маски-шоу стоп» має детальніше визначити підстави для обшуків, описати алгоритм, за яким ці обшуки мають проводити: наприклад, що дії правоохоронців не можуть призводити до зупинки роботи компанії тощо.

І через те, що це передбачає зміну Кримінального кодексу, потрібно шукати компроміс із депутатами. Але я впевнений, що всі підтримують наші ініціативи після ситуації з MacPaw.

— Нардеп Ярослав Железняк у коментарі DOU розповідав, що він лобіював чинний «Маски-шоу стоп 2» і був співавтором неухваленого третього закону, але зауважив, що проблема все ж у правоохоронній системі, а не в законодавстві. Що ви думаєте про нинішню практику обшуків?

Стовідсотково треба змінювати інституції, будувати незалежні установи й формувати в них нову культуру.

До вторгнення, коли було більше вільного часу, я читав про історію Америки, як вони будували незалежні інституції; які працюють, на які спираються, яким довіряють. І нам потрібен час, щоб це побудувати. Не так давно створені Спеціалізована антикорупційна прокуратура і Національне антикорупційне бюро вже показують якісно інший результат і до них більша довіра в суспільстві. Тому я впевнений, що нам просто потрібен час. А щоб його виграти, можна ухвалювати закони, які відлякуватимуть від помилок правоохоронні органи.

Також важливою є культура ставлення до підприємців. Я вважаю, що підприємці... Це як зібрати всі слова поваги й помножити на мільярд відсотків. Підприємці — це люди, завдяки яким нині фінансуються зброя, боєприпаси для захисту держави, соціальні виплати.

До бізнесу потрібно запитувати: «Що вам потрібно і як розв’язати ваше питання?». А коли ти забігаєш з обшуком у компанію, яка вже є видатною для України, це свідчить про низький рівень культури.

— Повертаючись до Дія City: це не великий секрет, що представники вашого міністерства агітували IT-компанії вступати в Дія City і прямим текстом говорили, що їм не потрібно одразу всіх співробітників заводити в цей спецрежим, адже ви самі до кінця не розуміли, як це працюватиме з податковою, правоохоронцями тощо. У вас є статистика, скільки з 450 компаній привели своїх фахівців у Дія City, скількох перевели на гіг-контракти?

У нас немає доступу до податкового реєстру або до баз Пенсійного фонду, тож ми збираємо статистику завдяки комунікації з компаніями.

Деякі компанії перевели 70–80% співробітників, а дехто з великих аутсорсерів — лише три людини. Ми створили інституцію, а бізнес може скористатися нею або ні.

Перед нами не стоїть завдання загнати туди якомога більше компаній та людей.

До речі, цікаво, що продуктові компанії в межах Дія City сплачують більше податків, ніж аутсорсингові. Це для нас сигнал про необхідність подумати, що ще ми можемо для продуктових компаній. Наприклад, підпорядкований Мінцифри Фонд розвитку інновацій наприкінці березня — у квітні запустить цілий military-напрям. Це буде military-tech кластер з грантами, акселераторами, бізнес-інкубаторами і R&D-центром. Його учасники отримають можливість працювати з Генштабом і Міноборони.

Моя головна думка полягає в тому, що майбутнє точно за продуктовими компаніями — вони швидше капіталізуються та створюють додану вартість.

«Я після цієї розмови ще переговорю з головою СБУ». Про відкриті дані, e-резидентство та UNITED24

— Поговорімо про реєстри. Нині з ними якась катавасія. Зрозуміло, чому їх закривали під час торішнього наступу російської федерації, але незрозуміло, чому зараз їх так довго відкривають.

Моя позиція — усі реєстри потрібно відкрити якомога швидше. Але це вирішує не Мінцифри, не ми є розпорядниками реєстрів, адміністраторами, власниками, а різні відомства, тож і рішення за ними.

Наприклад, Мін’юст виступає за те, щоб швидше відкрити всі реєстри, але існує припис СБУ, який поки що забороняє це робити. Але я впевнений, що це питання швидко розвʼяжеться і скоро всі реєстри відкриють.

Переконаний, що у міністерств під час закриття реєстрів не було жодної іншої цілі, крім як гарантування безпеки України під час війни. Ніхто не думає: а давайте там обмежимо інформацію! І, звичайно, це велика проблема для компаній, які заробляють гроші на наданні доступів до реєстрів.

Я після цієї розмови ще переговорю з головою СБУ і попрошу особисто перевірити доцільність приписів, що поки що унеможливлюють відкриття реєстрів. Адже не вперше чую це запитання від журналістів та спільноти.

— Скільки грошей буде витрачено на впровадження е-резидентства і на які бюджетні надходження ви розраховуєте після впровадження цього проєкту? У вас є розрахунки?

Так, ми побудували економічну модель, і прогноз свідчить, що за рік у бюджет надійде понад 100 мільйонів гривень. А скільки ми витратимо на це? Ніскільки. В бюджеті, здається, взагалі не заплановано фінансування цього проєкту, роботу порталу оплачуватимуть донори.

Нагадаю, що у Мінцифри у 2022-му і 2023 році забрали 86% бюджету. Тобто ми так і не вийшли за межі стартапу з погляду нашої спроможності розвиватися.

Скільки це коштуватиме? Проєкт недорогий. Більше зусиль ми витратили на ухвалення закону, нормативних актів тощо. Детальні розрахунки є, і ми їх вам надамо.

👉🏼 Читайте економічне обґрунтування e-резидентства, надане DOU в Мінцифри, тут

— Хочу поговорити про кібервійська. Наскільки я розумію, між різними держустановами точиться справжня конкуренція за те, хто створюватиме повноцінну IT-армію. Тому що є ваші...

Ми не беремо в цьому участі.

— Але ви докладаєте зусиль до боротьби в кіберпросторі, так само є ініціативи Держспецзв’язку, Генштабу, СБУ, в яких є свої кібервідділи. Нещодавно Україна заговорила про кібернаступ проти росії — при цьому закону про українські кібервійська немає. Ви знаєте, на якому етапі перебуває це питання?

Існує Стратегія кібербезпеки до 2025 року. [Для створення кібервійськ] доведеться провести додаткову законодавчу роботу, але загалом нині це можна робити на рівні нормативно-правових актів.

— Хто займається законопроєктом?

Генштаб через Міноборони. Між різними установами в цьому полі я не бачу конкуренції взагалі, тільки синергію.

— Поговорімо про UNITED24. Я одразу почну з критики. Збирати кошти на армію — це чудове завдання. І треба врахувати, що в Україні надпотужний волонтерський рух, і після оголошення про запуск державного UNITED24 перше враження спільноти було: «О, почнуть „віджимати“ простір у „Повернись живим“, „Фонду Сергія Притули“ тощо». Прокоментуєте?

Ключове завдання UNITED24 — залучення грошей з усього світу та привернення уваги до України. Нашій платформі донатять з понад 110 країн. У нас є спільні проєкти з Balenciaga, Imagine Dragons, маємо безліч амбасадорів серед зірок.

Дуже важливо розуміти, що UNITED24 — це не фонд. На платформі постійно акумулюються ресурси, які одразу потрапляють у Нацбанк, а потім вони розподіляються, наприклад, на Міноборони, МОЗ або Мінінфраструктури, залежно від потреб. В UNITED24 взагалі немає юридичної особи. Це комунікаційна платформа.

На сайті можна подивитися всі збори та що було куплено за ці кошти. До того ж ми єдина в Україні фандрейзингова платформа, партнером якої є компанія Deloitte — вона проводить аудит рахунків міністерств, куди потрапляють кошти. Плюс проводяться державні аудити рахунків.

— А вони перевіряють і надходження в криптовалюті?

Це все важко, тому що немає нормального правового поля. Зміни до Податкового кодексу щодо оподаткування віртуальних активів не ухвалені [лише після цього профільний закон набуде чинності — ред.]. Тому ми спершу запустили можливість донатити криптою, але потім відзвітували про зібрані кошти й закрили цю опцію, адже бракує правового поля. Ми хочемо бути максимально прозорими.

— На вашій платформі був гучний та яскравий запуск збору на морські дрони. Ви зібрали кошти, показали механізм їхньої роботи, а далі все дещо затихло. Скільки наразі виготовили таких дронів і чи беруть вони участь у військових операціях?

Збір був потужний, і сподіваюся, результат буде таким самим. Ми постали перед дилемою, чи комунікувати про хід виробництва дронів, чи дочекатися офіційного звіту про проведені ними операції. Але процес триває, і я вірю, що флот таких дронів допоможе нам здобути перемогу.

«У заброньованої від мобілізації людини є свобода переміщення». Про те, що має допомогти українському IT

— Ви сказали, що 80% вашого часу займає питання війни, але все ж хочу запитати й про аспекти «цивільного» IT. Нині в міжнародних big tech компаніях скорочують десятки тисяч людей — в Україні ж ринок непогано тримався, поки не почалися віялові вимкнення електроенергії, які, дякувати богу, наразі закінчились, але ми не знаємо, що буде в майбутньому. Багато айтівців занепокоєні майбутнім їхньої галузі. Як ви плануєте рятувати українське IT, щоб воно допомагало відбудові України?

Покращення податкових умов, правової та правоохоронної систем, створення Фонду фондів, розвиток Фонду розвитку інновацій, покращення процедури бронювання від мобілізації, забезпечення вільного переміщення країнами, щоб можна було залучати інвестиції та вести перемовини із закордонними клієнтами. І, звичайно, продовження популяризації українського ІТ.

На зустрічі, присвяченій річниці Дія City, я сказав, що зараз найкраща можливість для обʼєднання: домовмося всіма кластерами, компаніями, які захочуть взяти участь, і зробімо круту комунікаційну кампанію на весь світ.

Чому в книжках я читаю про завод Intel в Ізраїлі, який продовжив роботу попри обстріли і відправив партію чипів у строк, а в Україні ми поки що такого не бачимо? Потрібно створити крутий бренд українського ІТ як залізобетонних виконавців замовлень. У нас залишаються безліч компаній у Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Миколаєві, які працюють у нереальних умовах, з генераторами, старлінками й класно виконують свою роботу. У спілкуванні з партнерами я жодного разу не чув, що війна хоч якось вплинула на якість українського IT.

— Коли чекати на втілення перелічених вами речей?

Податкова і правова системи вже втілені в Дія City — ми їх покращуватимемо. Фонд розвитку інновацій уже під нашим підпорядкуванням, скоро презентуємо military-tech кластер. Новий порядок бронювання вже розробили. Я сподіваюся, що ІТ-компанії відчують протягом кількох місяців реальний результат від можливості бронювати до 50% своїх військовозобовʼязаних працівників. Хоча до цього ми теж бронювали тисячі людей.

— А разом з бронюванням у цих людей з’явиться можливість виїжджати за кордон?

Звичайно. У заброньованої від мобілізації людини є свобода переміщення. Але найкращий результат для українського IT може дати правильна комунікація, коли зʼявлятимуться книжки і фільми про те, як якась команда під обстрілами робила проєкти для Microsoft чи Amazon. Потрібно нашу проблему використовувати для отримання конкурентної переваги. ІТ-ринок не уявляє, наскільки він крутий.

Адже що потрібно замовнику? Професійність, чесність і дотримання дедлайнів. Під час війни є нагода продемонструвати, що ти — залізобетонний, працюєш, не зламався. Але в нас бракує цієї комунікації зі світом, і я закликаю IT-галузь цим займатися.

А далі бізнес сам усе зробить. Не потрібно регулювати ІТ-бізнеси й говорити, їм що робити. Треба дати їм можливість зберігати бізнес-контракти, виїжджати за кордон для перемовин, наймати нових фахівців.

— Ґречно дякую вам за цю розмову.

То коли ми зустрічаємося наступного разу?

— Домовмося: 1 березня 2024 року на цьому ж місці.

А можна не 1 березня? Тому що цього дня у моєї дружини день народження. Я сподіваюся, цього року Україна переможе і я зможу у 2023-му піти у відпустку вперше за останні кілька років й побути з дружиною.

— Прийнято, відпросилися до кінця березня. Дякую вам!