Про тестові на JavaScript, тисячу відгуків на вакансію та співбесіди. Як Java Developer знайшов першу роботу під час війни

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Знайти першу роботу в IT на тлі війни та скорочень може стати справжнім квестом. Хоча, як свідчить останнє опитування DOU, якраз джуни та інтерни найбільш оптимістично налаштовані на отримання оферу.

Як потрапити в IT-компанію, коли кількість відгуків на щойно опубліковану вакансію сягає кількох сотень, а найбільшим щасливчикам роботодавці пропонують виконати тестове завдання, на яке потрібен тиждень, — своїм досвідом поділився Владислав Ткаченко, Junior Java Developer в United Thinkers.

«На те, щоб отримати роботу в ІТ, пішов рік». Про навчання програмування та важливість англійської

В United Thinkers я працюю лише два місяці. Це моя перша робота в IT. До цього був підробіток на заводі, також я продовжую здобувати ступінь бакалавра в Національному університеті біоресурсів і природокористування (НУБіП).

Мене завжди цікавили комп’ютери та все, що з ними пов’язано. Спочатку хотів потрапити в GameDev, але не було особливого захоплення мовами програмування, які використовують у цій сфері. Тому я вирішив спробувати себе у фінтеху.

В університеті вивчав С, потім С++, після цього — Python. Це перша мова програмування, яку я опанував на достатньому рівні. Потім перейшов на Java, тому що Python-програмістів дуже багато, а вакансій — мало. Пропозицій з Java приблизно так само, але ця мова програмування складніша за Python, тому має вищий поріг входження і менше охочих потрапити у професію. До того ж Java мені подобається більше за статичну типізацію.

Основи технічної освіти мені дав саме університет. Але я б не сказав, що це надто важливо у сфері ІТ. Чимало практичних знань вдалося отримати під час роботи з ментором. Також я проходив курси на Udemy, корпоративний доступ до них відкрили в НУБіП. Але насправді все це доволі швидко можна вивчити й самому.

У мене на те, щоб опанувати технологічний стек для першої роботи, пішло 8–9 місяців, а щоб отримати офер — рік. Навчався, коли була можливість — по годині-дві, але не щодня, тому що паралельно була інша робота й університет.

Шукати роботу в ІТ я почав після 2–4 місяців вивчення Java. Як і всі, моніторив стандартні сайти: work.ua, robota.ua, перевіряв вакансії на DOU, Djinni, у LinkedIn, а також на сайтах компаній.

Створив резюме, почав активно розсилати на глобальних сайтах пошуку роботи разом із супровідним листом, шукав роботу на LinkedIn, підписувався на рекрутерів, розширював мережу контактів. Резюме склав трьома мовами, але відсилав англійською, тому що в Україні 90% компаній потребують знання англійської мови, причому на рівні В2. Я мав А2/В1, і це, найімовірніше, один із факторів, чому мені не відповідали.

Резюме Владислава

Зараз я працюю у міжнародній компанії, але на моїй посаді англійська потрібна хіба що для читання документації. Практично всі колеги, з якими контактую, з України. Але якщо хочете розвиватися в професії, англійську все одно доведеться вчити.

«Гарне резюме — це мала частина успіху». Що важить найбільше на шляху до першого оферу

Не варто вкладати всі зусилля у відшліфовування резюме. Це дуже мала частина успіху. Основне — зробити так, щоб вас помітили, отримати запрошення на співбесіду.

Яким би вдалим не було резюме, рекрутер може легко його пропустити серед сотень інших. Тож раджу писати супровідний лист і контактувати з компаніями прямо, писати безпосередньо рекрутерам.

Коли я відгукувався на вакансії, здебільшого не було жодної реакції, HR ігнорували резюме. Лише кілька разів я пройшов далі, до першого етапу відбору — телефонної співбесіди з рекрутером. Тоді поставала інша проблема — більшість роботодавців вимагають високий рівень володіння англійською та знання джунів при зарплаті Trainee. Інколи давали тестове завдання, я його виконував, але відповіді або не було, або обирали іншого кандидата. Якось навіть дали завдання дописати бібліотеку на JavaScript, хоча вакансія була відкрита для Python-розробника.

За час пошуку роботи в IT у мене було не надто багато технічних співбесід. Для підготовки до них повторював основи та шукав відповіді до найчастіших запитань у Google, читав поради з проходження співбесід для Java-розробників. Але варто пам’ятати: на інтерв’ю можуть поставити будь-яке запитання.

У деяких компаніях я просто не доходив до технічного інтерв’ю. А коли в одній із них дійшов, ставили запитання з іншого стеку технологій, ніж вказано у вакансії. Інтерв’ю тривало до години. Це було геть не те, чого я очікував.

А для ще однієї достатньо було зробити нескладне тестове завдання та записати хвилинне відеоінтерв’ю про себе.

Читайте також 👇Часто після співбесіди з рекрутером комунікація з компанією припинялася. І до цього теж треба бути готовим. Як і до того, що бувають тестові завдання, які не відповідають запитуваній вакансії. Деякі компанії відверто зловживають і дають технічне завдання, на виконання якого піде тиждень або два. Мені здається, з ними треба домовлятися про інший спосіб перевірки навичок або просити плату за тестове. Я переважно відмовлявся від такого — не бачу сенсу витрачати тиждень на завдання, яке не гарантує роботу.

Справжній офер я отримав випадково. Написав одному з рекрутерів у LinkedIn з проханням переглянути резюме і вказати на помилки, через які я не отримую відгуків від компаній. Спеціалістка сказала, що з резюме все гаразд, і за день мені запропонували пройти оплачуване стажування.

Так почалася моя перша робота в IT — з курсів під супроводом куратора тривалістю місяць. Це було ознайомлення з технологіями та стеком компанії. Цей період дався доволі легко, адже курси розраховані на базовий рівень знань, у мене не виникло жодних складнощів з їх проходженням — усе пояснюють, є документація.

Труднощі почалися зі стартом роботи над проєктом — через брак досвіду.

У моїй роботі є деякі особливості. По-перше, я працюю у продуктовій компанії, тоді як більшість в Україні — аутсорсингові, і робота в «продукті» має свою специфіку. По-друге, у нас доволі старий стек технологій через те, що проєкту багато років. Ми використовуємо Java 8, фронтенд у нас теж на Java-фреймворку ZKoss. База даних — на SQL.

Робочі процеси налаштовані добре. Мене навчають, мені підказують. У будь-який момент можу написати комусь з колег і отримати відповідь, навіть у позаробочий час. Компанія розвиває своїх джунів. Хоча дехто відмовляється від стажування або не погоджується працювати з таким стеком.

Отримати першу роботу в IT складно, особливо сьогодні. В країні війна, багато компаній звільняють джунів і шукають мідлів, сеньйорів. На мій погляд, щоб знайти компанію, яка буде навчати вас з нуля, має дуже пощастити.

«Ментор — не вчитель». З якими питаннями звертатися до наставника

Ментора, за збігом обставин, я теж знайшов у LinkedIn. Він допомагав мені опановувати Java та супроводжував у пошуку роботи. Зараз у нього навчається ще декілька людей, але я досі можу звертатися до нього з практичними запитаннями.

Тоді, близько року тому, я відкривав LinkedIn, напевно, раз на місяць, і натрапив на допис про те, що Олександр готовий навчати Java. А я якраз переходив на Java з Python.

Мій ментор раніше жив у росії, потім переїхав у Європу та вже тривалий час працює у німецькій компанії. Він засудив військове вторгнення рф, запропонував допомогти українцями своїм супроводом на волонтерських засадах. Я відгукнувся, пройшов невелику співбесіду, і ми почали працювати.

Потрібно розуміти, що ментор — це не вчитель. Він не вчить тебе мови програмування. Він перевіряє код та уточнює деякі питання, може підготувати до співбесіди, дати поради щодо покращення резюме чи пошуку роботи.

Спершу ми говорили про мої цілі та мотивацію, чому цікавить саме Java і чого хочу досягти. Бо багато людей, які починали з ним роботу, «відпали» за місяць-два. Зараз можу поставити ментору питання щодо архітектури, тестів, баз даних тощо — тобто те, що можливо з’ясувати, не відволікаючи колег.

Звісно, часто допомагає Google або СhatGPT. Останній використовую для того, щоб вивчати нову інформацію та швидко розв’язувати проблеми. Ефективність такого помічника залежить від того, чи правильно сформований запит. Якщо поставити пряме запитання, не описуючи, як працює технологія, то сенсу від цього мало. Можливо, проблему й розв’яжете, але не зрозумієте, як саме штучний інтелект дійшов такого розв’язку, тож у майбутньому знову доведеться повертатися до цього питання.

«Найближчі плани — дорости до Middle Java Developer». Про враження від першої роботи в IT

Наша компанія має в штаті понад 60 співробітників. Всі вони працюють віддалено, багато з них — українці. United Thinkers мені здалася цікавою, тому що розробляє продукт у сфері електронних платежів і має непогану репутацію на ринку. Мої колеги — доброзичливі та відкриті люди. Джуніорів тут добре навчають, онбордять, дають знання про продукт.

У нас немає офісу, тому, наприклад, я досі не контактував з іншими джунами. Але складнощів у віддаленій роботі не бачу. У будь-який момент можна написати в месенджері будь-кому з колег, і доки я чекатиму на відповідь, перемкнутися на інше завдання.

Зараз я працюю радше як інженер, а не вузькоспеціалізований програміст. Займаюся і API, і бізнес-логікою, і рештою завдань. Найближчі плани — працювати у нинішньому ритмі півтора-два роки та дорости до Middle Java Developer. У деяких компаніях це можна зробити за рік, але мені знадобиться дуже глибоко вивчити проєкт і технології (зокрема, фреймворк ZKoss), навчитися швидко виконувати завдання.

Для тих, хто досі шукає першу роботу в ІТ, я раджу не боятись співбесід, розширювати нетворк на LinkedIn, писати на пошту компаніям та у приватні повідомлення рекрутерам. Немає особливого сенсу бути серед тисячі тих, хто відгукнувся на вакансію. Треба зробити так, щоб вас помітили.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU