Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

11-класник з Луцька — про розробку додатків та ігор, а також відмову ІТ-компаніям заради власної мрії

[Роботу опубліковано в рамках конкурсу статей на DOU]

Одинадцятикласник Михайло Куделя з Луцька почав вчити програмування три роки тому. Школяр створив мобільний додаток для педагогів «Помічник учителя», розробляє інший — UnMistaker — для кожного, хто має бажання працювати над своїми помилками. Познайомився з музикантом зі Шрі-Ланки, тепер удвох вони готують проект, який полегшить створення й запис мелодій для пісень. Уже не раз Михайло отримував пропозиції роботи, проте не поспішає погоджуватися, бо не хоче працювати на чиюсь мрію. Натомість плекає свою — створювати комп’ютерні ігри як мистецтво.

— Михайле, коли ти зацікавився ІТ?

Я змалку любив комп’ютери, цілими днями міг сидіти перед монітором. Із трьох років це був мій маленький затишний світ, де я відволікався від усього. У 12 років самостійно почав вчити С++, але через місяць припинив — не було мотивації. А коли три роки тому зацікавився комп’ютерними іграми, програмування знадобилося. Ми з другом хотіли зробити свій сайт про ігри. Для цього я почав учити програмування за уроками в інтернеті. Сайт таки створили, але кількість відвідувачів не давала підстав стверджувати, що він успішний.

Але інтерес не зник. Я розробив сайт про енергозбереження — досить простенький — і з ним посів друге місце на обласному конкурсі юних інформатиків «Веб-дизайн». Потім ще було кілька конкурсів та олімпіад, успішних для мене. Здобував першість на Всеукраїнському чемпіонаті з інформаційних технологій «Екософт».

— Як виникла ідея створити мобільний додаток «Помічник учителя»? Яка його суть?

До нас у школу прийшла нова вчителька інформатики — Каріна Кінах. Вона й запропонувала розробити додаток. Каріна Олександрівна крутилася у всіх цих педагогічних штуках із графіками, класними журналами, оцінками, тож у неї з’явився задум оптимізувати всі методичні записи. Ми почали працювати над «Помічником учителя» спершу як над науковою роботою. А потім я досить швидко вивчив Android, після чого почалася серйозна праця. Я розробляв проект, а Каріна Олександрівна дуже допомагала з його дизайном, координацією, презентацією.

У програму я помістив усе: від переліку класів до розкладу дзвінків. Стали працювати і над сайтом, який би синхронізувався з додатком. У такий спосіб усі — і учні, і вчителі, і батьки — могли б комунікувати між собою: бачити оцінки, дізнаватися про зміни в розкладі, відстежувати інформацію про домашні завдання. Додаток я презентував на конкурсі IT-проектів у Румунії, посів друге місце серед 50 країн.

— Чи пробували розповісти про свою ідею Міністерству освіти і науки?

Невдовзі до розробки підключилася ціла команда з семи людей. Ми хотіли все зробити якомога масштабніше, але це виявилося головною помилкою. Зв’язувалися з МОН, але не дістали конкретної відповіді, тож я вирішив, що це не варте, щоб витрачати стільки часу. Ліпше випустити додаток самому, поза державою. «Помічник учителя» є в бета-версії, ним користуються педагоги.

— Які навички та схильності знадобилися тобі, коли вчив програмування?

Потрібно було вивчити англійську: для цього все читав, слухав цією мовою, встановив Lingualeo. За півроку осилив. Важливою виявилася здатність знайти в інтернеті вирішення проблеми, яка в тебе виникає. Добре шукати — потрібне вміння для програміста.

— А як у вашій школі викладали інформатику? Чи допомогли тобі шкільні уроки опанувати програмування?

Ні, навіть навпаки — лише загальмували процес. Добре, що я зустрівся з Каріною Олександрівною. Це людина, яка допомагає розвиватися всім, хто в цьому зацікавлений. У неї завжди багато ідей.

Але інформатика в школі — це жах для тих, хто обізнаний із програмуванням. Ми вчили застарілий Pascal, який вже ніхто не використовує, а в підручнику були скріншоти з Windows XP. IT-технології розвиваються надто швидко, держава не встигає змінювати програму. Перед тим як учнів посадити за комп’ютер, їх готують до цього сидіння: треба конспектувати в зошиті, не розуміючи толком для чого, замість того, щоб просто спробувати. Весь процес відірваний від реальності.

— Якими мовами програмування ти володієш?

PHP, Java, почав учити С#. У мене підхід — вибрати сферу, яка найбільше подобається, і в ній проводити розробки, а не зосереджуватися на одній конкретній мові. Хоча дехто вважає, що треба вибрати одну мову і стати в ній професіоналом. Таку думку теж можна зрозуміти: ось я дечого досягнув у PHP, дечого — в Android. Саме на цьому етапі з’являється страх спробувати щось нове, адже вже є навички, можна заробляти. Але мене не дуже надихає ідея вчити щось заради самого процесу навчання. Ось зробити сайт — це вже була мотивація.

Моя позиція — вчитися, шукати, в чому твоя любов. Без неї ти можеш бути хорошим спеціалістом, але найкращим не станеш.

— А над чим працюєш зараз, як шукаєш свою любов?

Зайнявся розробкою додатка UnMistaker, який допомагає користувачеві виправляти різні помилки. Людина сама визначає, що є помилкою, записує її в табличку й аналізує, як позбутися недоліків. Це стосується всіх сфер: роботи, навчання, приватного життя. Користувач бачить, чим грішить найчастіше, виробляється навичка працювати над своїми недоліками та визначати пріоритети. Якщо це, наприклад, щось із англійської граматики, то рішенням буде вивчити певне правило.

Через інтернет я познайомився із музикантом зі Шрі-Ланки. Удвох ми працюємо над інноваційним проектом. Усіх карт розкривати не буду, але це додаток, який допоможе музикантам легше писати мелодії.

Коли закінчу з цією розробкою, займуся створенням комп’ютерних ігор.

— Чому ігри?

Я б навіть не називав їх «іграми», бо зараз вони перетворилися в історії, мистецтво. Мені цікаво створювати сюжети, які впливатимуть на людей з погляду моралі, філософії. Це як із фільмами чи художньою літературою: маєш можливість осмислити щось, набути досвіду, але водночас ти ще й береш участь в процесі. Ти приймаєш рішення і — що найголовніше — відповідаєш за них. Це дає змогу чогось навчитися. Я переосмислював своє життя, коли грав To The Moon або The Walking Dead.

На жаль, у пострадянських країнах це дуже недооцінена сфера. Якщо сказати, що ти розробляєш ігри, повага до тебе зменшиться, бо ж яка користь суспільству? Хоча багато де ігри вважають мистецтвом, я хочу розвивати таке бачення і в нас.

Як творець гри ти можеш висловити свою точку зору, вплинути на мислення людей. Хочу бути частинкою цього.

— Днями ти закінчив школу. Які плани після навчання, чи вступатимеш до університету?

Раніше я мріяв про Стенфорд, але передумав і вирішив не вступати принаймні цього року — а потім, можливо, й не знадобиться. Не маю великої довіри до університетів, вважаю, що все можна вивчити вдома й оминути зайві предмети.

Єдине, що мене приваблювало у вищих навчальних закладах, — це знайомства, які там можна зав’язати. Але тепер і це не актуально: інтернет настільки розвинений, що можеш знайти будь-чиї контакти. Багато хто каже, що університети мотивують, але для мене це звучить як зрада себе: що ж я, сам себе не змотивую? П’ять років — забагато, бо хочу весь свій час витрачати на щось корисне.

— А де хочеш жити?

Може, в Києві. Бо в Луцьку важко зібрати людей-однодумців з усієї України. Раніше я думав про Америку, про західні країни, та вирішив, що не зможу там так розкритися, як удома. Добре говорю англійською, але не відчуваю спорідненості з нею.

— Чи отримував ти пропозиції роботи?

Так, чотири рази в Україні і в Білорусі, але від усіх відмовлявся. По-перше, хочу працювати на себе, по-друге, планую зосередитися на іграх, бо це те, над чим можу працювати і 14 годин щодня. Мені не дуже подобається ідея працювати на чиюсь мрію. Навіщо працювати на проекти, в які ти не закоханий і які не допоможуть суспільству? Це дасть гроші, але нічого, крім них. Це мене не надихає, надіюся уникнути такого сценарію.

— Хто є прикладом і натхненням для тебе?

У багатьох аспектах — Стів Джобс, у мені відгукується його ідея про пошуки того, до чого відчуваєш любов. Також подобаються міркування розробника ігор Джонатана Блоу, його твердження про те, що справжні ігри — це не танки і стрілялки, на які людина підсідає. Це — смисли, новизна.

— Як ставляться до твого захоплення батьки, чи підтримують тебе?

Мама підтримує мене у всьому, вона мене ніколи не змушувала і не обмежувала. У нас не було правил на зразок «не більше, ніж 4 години за комп’ютером у день». Мама також підтримала моє рішення не вступати в університет, вона каже, що за все я відповідаю сам.

— Ким бачиш себе у майбутньому?

Хочу знайти нішу, в якій буду найкорисніший для суспільства і де мені буде подобатися. Щоб створити щось вагоме, треба, щоб раціональна мотивація поєднувалася з підсвідомою: коли на рівні відчуттів розумієш, що це — твоє. Як казав Джобс у промові перед випускниками Стенфорда, шукайте те, до чого відчуваєте любов, а якщо не знайшли, то продовжуйте, але не зупиняйтеся на тому, чого не любите. Вважаю, люди недооцінюють цього твердження. Якщо орієнтуватися лише на прибутковість, то нічого, крім хорошої зарплати, не отримаєш.

Головне — любов, хай як «рожево» це звучить.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




54 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Соглашусь, с тем что юношеский максимализм есть. Легко говорить, когда ты молодой, когда есть какие то стремления и главное время на них. Лет через пять посмотрим как он изменит свое мнение. Ведь действительно — Мама не вечна. Могу лишь посоветовать чтобы он нашел ту свою нишу, в которой бы и поднялся(сделал свой стартап) и вышел в свет. Главная проблема нашего времени, это как раз его отсутствие.

Милая статья о стремлении и юношеских мечтах, о самообучении и цели.
Но побуду немного циником — юношеский максимализм в ней присутствует с лишком :)
В общем удачи в развитии, надеюсь лет через 5 ты станешь тем специалистом который будет у всех на слуху ;)

Це дасть гроші, але нічого, крім них. Це мене не надихає, надіюся уникнути такого сценарію.
Мама підтримує мене у всьому, вона мене ніколи не змушувала і не обмежувала...Мама також підтримала моє рішення не вступати в університет, вона каже, що за все я відповідаю сам.

Дай же ж Боже здоров’я тій Мамі :( Але й синові варто пам’ятати що вона не вічна :((

Спасибо за совет. Я тоже считаю, что это очень важно и изо всех сил постараюсь, даже если времени будет мало, помнить о ней и ценить все, что она для меня сделала.

Гарний приклад правильної самоосвіти. Сподіваюсь, він дійсно залишиться в Україні, і створить декілька стартап-однорогів :)

ех. почему я не могу вот так вот взять и «выучить андроид». или сделать табличку в телефоне «помощником».

Доу, привет! Активным пользователем вашего портала меня не назвать, но почитываю иногда. Даже не думал, что статья сюда доберется. Большое спасибо Ярославе Тимощук, а также спасибо читателям за интерес!

а, если не секрет, можно подробнее какой именно шриланкийский музыкант? я жил на Шри-Ланке почти год, интересовался культурой, общался с музыкантами, мои друзья снимали им клипы

Он предпочитает не раскрывать свою личность.

Попутного ветра и семь футов под килем!!!

Карину Александровну в студию!

Скоро буде стаття на відомому ресурсі :D

1.Потрібно було вивчити англійську: для цього все читав, слухав цією мовою, встановив Lingualeo. За півроку осилив.
2.А потім я досить швидко вивчив Android.

Что за поколение: английский за пол года и Android за 21 день? (кстати, андроид — что?)

Ну да, я так c++ в свое время и освоил. Читал, смотрел много видео, установил borland 3.1. Пол года и все.

Я вже 5 років на С++ — досі толком не знаю. Може, Страуструп знає, Саттер з Александреску майже знають :D

В статье, конечно, немного неправильная формулировка. Возможно, сам оговорился во время интервью, не помню уже. Прошу за это прощение. Скорее за месяц мне удалось выйти на достаточный уровень для работы над приложением. Ну и не сказано, что я в прошлом тоже подучивал английский, хоть и не так интенсивно

бо це те, над чим можу працювати і 14 годин щодня

Идеальный гребец для любой галлеры)

А статья хорошая ;)

У статті не сказано про те, що намагалися створити ще й сайт, окрім самого застосунку (який би з ним синхронізувався). Сайт створювався на основі Yii2, й я був, власне, у команді як бек-ендщик (відтоді й почав цікавитися й вивчати Yii2, власне). Була зібрана ціла команда, але, на жаль, через те, що проект був абсолютно на добровольчих засадах, а люди в основному вчилися/працювали, часу не так багато витрачалося на це. Тож, зрештою, Мишко вирішив прикрити цю справу.
Особисто мені було трохи сумно — все-таки проект реально потрібен, але через млявий інтерес з боку Міносвіти (а у школах такі проекти можуть бути запущені лише за його підтримки, без нього ніяк) це все зійшло нанівець.
Але досвід був дійсно хороший — досвід роботи у команді, досвід спілкування з різними людьми не просто так, а саме по розробці.
То було круто :)

«Стали працювати і над сайтом, який би синхронізувався з додатком. »

Дима, для меня это тоже был отличный опыт работы! Спасибо за поддержку, которую ты оказывал мне и проекту. Я помню твою преданность работе, это было круто! Побольше бы людей, которые способны с такой любовью, интересом и ответственностью подходить к работе, как это делал ты. С тех пор многое изменилось, но я не жалею ни о чем

Дякую! Я й тоді казав, й зараз повторю — це класно, що нам стільки людей зустрілося, що відносяться з любов’ю до справи, навіть якщо за неї є прибуток лише у вигляді досвіду :)

А як вам відповідали вчителі на пропозицію користуватися?

Сама ідея більшості вчителів подобалася. Єдине що їм хотілося — це аби у сайту/застосунку був нормальний інтерфейс. Наскільки мені Михайло розповідав, вони пробували перед цим користуватися якимось схожим ресурсом, але він був настільки незручним, що вони вирішили припинити його використовувати.
Саме тому у нас було дуже багато дискусій з приводу того, яким має бути функціонал й як він має взаємодіяти між собою, аби користувачам було якомога зручніше ним користуватися — тобто намагалися побудувати такий собі user-friendly інтерфейс.

А чим користувалися раніше не пригадуєте? Moodle?

Ні, я не пам’ятаю. Це треба у Михайла питати, бо він мені про це розповідав.

Якраз прочитала в книжці «ІТ-цунамі. Третя хвиля інтернету» про історію розробки аналогічного застосунку в США. Новий Орлеан, приватні школи відкриваються на місце державних, які знесло ураганом (буквально) — і виникає така програма (теж із подачі молодої вчительки-засновниці однієї зі шкіл). А потім — привіт, масштабування! — інші приватні школи підхоплюють зручний застосунок у використання, просто тому, що це зручно. У нас за півроку бачу ось уже 2 такі проекти, які тупо бояться брати і юзати, чекаючи на дозвіл МОН, якому ці застосунки 118-ті в черзі після всього решти. І, по-чесному, МОН я розумію, вони розгрібають питання змісту освіти, а це — форма. Хоча її важливість — ахова, років 5 тому, коли викладала в універі, я б душу продала за таке, і кількадесят тодішніх колег — так само.

Ну, окрім знань і знайомств університет дає папірчик, з яким потім набагато простіше отримувати різного роду блу карти і робочі візи.

А так — молодець, звісно!

Нет смысла сейчас перемывать косточки пареньку по этому вопросу. Поработает еще годик-два, от школы отдохнёт, а тогда уже работа может заставить идти учиться, когда понадобится или computer science или какой-нибудь лютый матан.
А еще родители могут резко поменять своё мнение, увидев повестку из военкомата в один прекрасный день, тогда живо в первый попавшийся ВУЗ запихнут сына ради отсрочки :)

В принципе неплохо было бы на Заочка поступить, в самый дешёвый универ на CS. И по деньгам не напряжно относительно(~5-6К гривен в год) и не напрягаясь будет диплом, с которым как заметили раньше, будет в разы легче получать разные рабочие визы и т.д.

Где то еще остались цены в 5-6к грн?)

Да, сейчас получаю заочку магистра — 2800 семестр. Правда сказали, что поднимут плату в районе июля, но думаю вряд ли намного.

Хороша стаття.
Але не йти в університет не рекомендую. Якщо немає бажання йти на денну форму щоб була можливість займатися своїми проектами, то краще піти на заочну. Це я кажу як людина котра програмує вже майже 5й рік і відновилася на заочку, після того як кинув денну форму навчання.
Ніколи не знаєш, що й коли пригодиться :)

И зачем же потребовалось идти в универ?

Як мінімум для отримання робочої візи. З дипломом це набагато легше й простіше зробити.

Ну да, потратить 5 лет на получение бумажки чтобы облегчить получение другой бумажки очень разумно.

Я нікого ж не заставляю. Просто даю рекомендацію, прислуховуватися автору/вам/ще комусь чи ні це вже ваша справа. Ситуації в кожного свої. Є компанії, яким принципово чи ти закінчив хоча б бакалаврат (особисто мав офер в Німечину з обов’язковим дипломом в сфері Computer Science). Так, я прекрасно розумію, що якщо голова варить в ІТ сфері, то наразі багато де можна обійтися.

Особисто для себе вирішив, що закінчу. Якщо можна вирішувати питання просто показавши маючи папірчик про освіту рівня бакалавр чому б і ні. Тим паче, що не сказав би, що заочна форма сильно відволікає.

А представь что тебе гугл работу дает, хочет перевезти, все оплачивает, соц пакет, все дела. А у тебя диплома нет и тебя не берут))

В этой ситуации скорее будет отказ от самого парня из-за

Мені не дуже подобається ідея працювати на чиюсь мрію.

Да какая разница, а если он передумает? Его не возьмут, если он загорится мечтой гугла или фейсбука, не возьмут. Он любит игры делать, в близард могут не взять)

Вы так говорите про универ, как будто 5 лет срок мотать запертым в одной аудитории :D

Универ дает неплохой набор тем для общего развития (физика, математики, гуманитарные науки). Качество образования зависит от программы, везения и желания схалтурить студента или препода.

Что из общего набора тем изучать — решать студенту, но по крайней мере вам дается список тем для изучения. С трудом предстравляю, как самому придумать «что почитать по физике/вышке/геометрии/комбинаторике/статистике», найти краткое изложение нужных тем и более-менее эффективно с этим ознакомиться.

c трудом придумаешь что потом списком, который дали в универе, делать и где это применить. Когда возникает надобность в матане или еще в чем то, ИМХО, исходя из надобности список можно самому составить, а читать подобное как произведения Толстого, пользы не даст

Не надо придумывать, просто надо зайти на открытые курсы MIT и проходить их программы самостоятельно. Наши универы обычно дают урезанные версии полноценных и нужных дисциплин.

В нас суцільний матан і фізика

Мне дневная не мешает, работать фултайм в другом городе. Главное желание. А по поводу визы с дипломом, помойму заочку расценивают как трешак

Неа. Разницы нет никакой. Особенно там, где важно лишь само наличие диплома.

На дипломі не написано чи ви навчалися на денній формі навчання чи на заочній :)

Гарне інтерв’ю

Підписатись на коментарі