Історія юриста й аранжувальника, який захопився тестуванням і знайшов роботу QA в MacPaw

Євген Мініх з дитинства мріяв стати адвокатом і захищати людей. Втім, пропрацювавши кілька років на цій позиції, кардинально змінив фах — став аранжувальником і створював поп і синті-поп композиції. Однак врешті випадково захопився тестуванням і вже під час повномасштабної війни отримав посаду Junior QA. В інтерв’ю DOU він розповів про особливості трьох професій, зарплатні відмінності й те, що дається найскладніше.

«У певний момент я перестав відчувати власну цінність». Про роботу адвокатом і підводні камені юриспруденції

Я навчався у Національному університеті «Одеська юридична академія» на факультеті, що у 2011-му називався факультетом адвокатури. Якщо мені не зраджує памʼять, то у свої 10 чи 11 років я вирішив, що хочу присвятити себе захисту тих, хто того потребує. Не скажу, що чітко бачив своє майбутнє в дитячі роки, але на момент вступу, коли мені було 16, здавалося, що я йду за покликом серця. Майбутнє тоді видавалося прогнозованим: закінчу університет, стану адвокатом, буду захищати людей.

Тривалий час я працював за спеціальністю і навіть частково реалізував свої прагнення. Я почав працювати за фахом з другого курсу, тобто у 2012 році. Спочатку був стажером і за 2,5–3 роки доріс до позиції юриста.

Коли ти малий, здається, що станеш адвокатом і будеш у суді виголошувати неймовірні промови, тебе слухатимуть, всі поважатимуть закон, невинна людина завжди буде захищена. Та реальність, з якою стикаєшся під час навчання і під час роботи, сильно розходиться з цими уявленнями.

Робота цікава, і я неабияк поважаю тих, хто працює в юридичній сфері. Адже ти маєш багато аналізувати, якою є ситуація, що відповідає нормам права, що ні, шукати варіанти, як покращити становище людини тощо. Загалом робота в юриспруденції подібна до будь-якої іншої. Хіба що додаються постійні поїздки з одного органу, організації чи установи в інші, підготовка великої кількості документації та постійне навчання. Тоді я знаходив у цьому своєрідну насолоду. Однак є низка, так би мовити, нюансів.

У моєму випадку це стосується роботи з людьми, зокрема тими, хто веде правозастосовчу діяльність (судді, прокурори та інші). Її багато, а досвід не завжди позитивний: інколи одну й ту саму норму двоє людей можуть розуміти, трактувати по-різному, і частіше за все — не на твою користь.

Ще нюанс: коли тільки починаєш працювати у компанії, інколи доводиться займатися справами в діаметрально різних галузях права, бо треба набратися досвіду. Обрати, що саме до вподоби, можна згодом і лише в тому разі, якщо керівництво компанії поділяє твоє прагнення. Спочатку я найбільше працював із цивільними справами (переважно — договірне право), господарськими й наприкінці вже взявся за право інтелектуальної власності. Останнє я особливо любив і досі люблю та навіть читаю інколи новини й літературу щодо новацій в цій галузі як у світі, так і в Україні.

Та врешті настав момент, коли те, що я бачив довкола, те, що зі мною траплялося, стало розходитися з моїм морально-етичним баченням світу і розумінням окремих речей і цінностей. Мені тоді було роки 22, і я не розумів, як можна (та чи можна взагалі) щось змінити. Це було особливо складно. Я вірив і досі вірю, що закон має бути один для всіх. Є стара фраза: «Закон суворий, але він закон». Ось на цьому все будувалося в моїй голові. Але ми всі бачимо, як одні мають дотримуватися закону, а хтось може дещо зробити і вже не дотримуватися.

У певний момент я перестав почуватися у своїй тарілці й не зміг би обманювати себе надалі. Тішуся, що в цій сфері залишились люди, які відчувають сили змінювати ситуацію і рухати те, що здається непорушним. Я ж у 2018-му пішов з юриспруденції.

«Хотів те, що лунало у голові, втілити в реальності». Про захоплення музикою і те, як стати аранжувальником в Україні

Окрім зацікавленості юридичною тематикою, я з дитинства неабияк захоплювався музикою. Навіть закінчив свого часу музичну школу за класом «Ударні інструменти». У мене були знайомі класні музиканти, з якими я став все більше спілкуватися, вчитися у них та згодом співпрацювати. Я не розглядав певний час музику як основну діяльність, яка приноситиме гроші. Переважно просто грав на барабанах з кавер-гуртами на корпоративах, весіллях. І спершу мені цього вистачало. Але з кожною підготовкою і з кожним новим виступом знання накопичувалися. Врешті я почав пробувати писати музику, вчитися — як це робити.

Щоб стати аранжувальником чи композитором, потрібно володіти великим сетом навичок. Попри те, що професії тлумачать сьогодні розпливчасто, такі спеціалісти повинні розуміти теорію музики, вміти записати інструменти, розбиратися в нюансах програм, мінімально міксувати, розуміти композицію, знати багато технічних деталей щодо окремих інструментів (наприклад, синтезаторів) тощо. І, що цікаво, всього цього ти вчишся буквально самостійно: або через ютуб-відео, або слухаючи та аналізуючи музику. Останній спосіб — значно кращий, як на мене.

Чому так? Бо навчитися чогось, окрім теорії, в українському виші, мабуть, важко. У нас здебільшого це академічна школа, це не історія про попмузику. У нас не вчать, наприклад, роботи з LogicPro чи Ableton, іншими DAW (цифровими звуковими робочими станціями — ред.), не показують, як працюють ті чи інші компресори, еквалайзери тощо. Теорію музики ви опануєте, але всі виходять з того, що її треба писати нотками, ніхто не розтлумачить, як змусити написане звучати краще. Хоча, наприклад, у Берклі (університет Каліфорнії — ред.) вчать продакшену, роботи з DAW, основ музичного бізнесу.

Я слухав багато музики різних жанрів, читав про походження жанрів, про те, з чого складається культура стилів, чому все саме так. Тобто буквально занурився в цю сферу — тоді сприйняття музики змінюється. Ти починаєш сприймати її як культурний феномен, намагаєшся зрозуміти, чому і звідки вона виникла в той чи інший час, які чинники впливали на неї.

«Я отримував суми в межах $400–700 за композицію». Про робочі будні, доходи й найскладніші проєкти як аранжувальника

Я зрозумів, що можу писати музику, коли люди з оточення сказали, що це звучить гарно. Я обрав шлях self-employed, так би мовити: сам шукаю замовників, сам продаю, сам пишу, міксую до слухабельного стану. Це класична тема для аранжувальника, принаймні я ніколи не чув, щоб такі спеціалісти працювали на контрактній основі в тій чи іншій студії.

З клієнтами мені дуже допомагала дружина. Вона має унікальний дар — знаходити людей, яким потрібні пісні (мабуть, тому, що вона сама музикантка і пише пісні, які ми аранжували й продавали). Окрім цього, є різні біржі, на кшталт Fiverr, де можна теж заробити грошей.

Моєю першою клієнткою була артистка, яка працює в жанрі поп, диско-поп і наразі проживає в Європі. Це був 2018 рік. Я б не хотів називати її імʼя, бо в нас склалися не дуже гарні відносини, однак музика, що я написав, лунає нині на цифрових майданчиках і стримінгових сервісах. Ми працювали з виконавицею 2–3 тижні, і це була моя перша винагорода, здається, 300 чи 400 доларів.

Певний час я працював удома, але потім перебрався в одеську студію Louder, яка мала і має доволі класний рівень як інженерів, що там працюють, так і техніки, на якій все записують і міксують. Я орендував там простір і платив з кожного запису чи сесії відсоток: студії могло йти до 30% гонорару за кожну годину роботи на студії з клієнтом.

До повномасштабного вторгнення переважно працював з вечора до пізньої ночі: легше йшло, ніж удень. Робота в цій галузі ненормована, інколи — ситуативна. Часом буквально не можеш знайти в собі сил щось написати й весь день слухаєш музику, щоб надихнутися.

Але загалом можна описати робочий процес так. Є перша зустріч з клієнтом, під час якої важливо зрозуміти, що людина хоче почути в підсумку, розпитати про референси, абстракції та емоції, які вона прагне вкласти в пісню, уточнити, чи є особливі інструменти або настрій, який має бути. Потім ти працюєш, через тиждень (або як домовитеся) надсилаєш демку, вносиш правки. Якщо все добре, оформлюєте документи (зазвичай — договір про передання майнових прав інтелектуальної власності й додатки до нього), і пісня переходить людині, що відповідає за міксинг і мастеринг. Оскільки моя дружина теж авторка для багатьох артистів, вона часто давала мені слова з акордами і мелодією, а я писав на це аранжування.

Чи прибуткова ця галузь? Все залежить від того, з ким працюєш, в якій тусовці крутишся, хто твої друзі. Звісно, без класних професійних навичок усе вищесказане навряд чи вигорить, але нетворк сильно впливає на прибутковість. І багато залежить від стилю та жанру, в якому працюєш. Напевно, найбільш прибутковим є поп, але я знаю випадки, коли, наприклад, джазова композиція приносила більший гонорар. Тому все відносно.

Тобто чи є галузь прибутковою в принципі? Безсумнівно. Чи є вона доступною, щоб отримувати прибуток одразу зі старту? Не сказав би — є чимало «але».

Зазвичай за аранжування я отримував у межах $400–700 за композицію. Тобто сумарно ця зайнятість приносила на 40–50% більше, ніж робота в юриспруденції. Але не варто забувати, що і працював я аранжувальником та юристом в різні роки.

Переважно брався за попмузику, синті-поп, інді-поп. Є такі роботи, що і згадувати не хочеться, але вважаймо це досвідом — без нього не було б нічого іншого. Але є музика, яку я написав і якою пишаюся досі. Мої найулюбленіші проєкти були і найскладнішими одночасно. Це, зокрема, сольний проєкт дружини, над яким ми працювали разом — BIEHU. Я люблю всім серцем пісні, які ми випустили. Але окреме місце належить ЕР, що ми створили під час зими-весни 2022–2023 рр., коли у країні були блекаути через обстріли кацапів.

Проєкт вийшов складним через низку факторів. По-перше — це ЕР, тобто 5–6 пісень, які повʼязані між собою історією. По-друге, писали їх, коли дуже часто вимикали світло. Студія і наша квартира мають живлення від різних підстанцій, тож траплялося таке, що ми працювали певний час вдома, потім за 15 хвилин до вимикань їхали на студію і працювали там. Іноді, коли у студії світло було, залишалися на ніч, аби попрацювати більше. По-третє, треба було емоційно передати й вкласти в пісню все, про що буде співати артист. А ще в цей час я вже паралельно вчився на QA. Сукупно це відбирало чимало сил, але досвід — неймовірний.

Цей мініальбом — одна з цілей, що я прагнув досягти як аранжувальник. Я хотів зробити продукт, який мав би вайб і звучання 80–90-х. До прикладу, на частині пісень можна почути живі аналогові синтезатори тієї епохи, їх ми записували перед війною.

Загалом я пропрацював аранжувальником майже п’ять років. Але врешті мене настільки захопили процеси, повʼязані з тестуванням, що від музичних справ я став потроху відходити і присвятив час і себе загалом тестуванню, щоб реалізуватися. Однак інколи у вихідні я граю на барабанах, можу посидіти за написанням музики для себе — це допомагає розвантажити голову.

«Коли дійшло до працевлаштування, я був трохи у відчаї». Про світчинг у QA і пошук роботи

Аранжувальник працює з різним софтом, плагінами. Деякі компанії, переважно ті, що не є гігантами ринку, надсилають плагіни на бета-тестування за підпискою. І от одного разу мені поталанило: я отримав плагін на таке тестування. Тоді, звісно, не дуже розумів, що тестувати, як і до чого — діяв інтуїтивно. Але памʼятаю, що мучив його доволі знатно. Згодом мені надіслали ще кілька плагінів, і мене захопив процес тестування.

Я почав вивчати літературу, як краще щось тестувати, став дивитися відео на ютубі й так дійшов думки, що мені це подобається. А згодом вирішив змінити рід діяльності. Провів невеличке дослідження, пошукав школи, які були тоді на ринку, перечитав відгуки (тут не без DOU, до речі) і заповнив реєстраційну форму на курси QA від двох компаній. Швидше на мою заявку відгукнулися в Mate academy, тому я пішов до них.

Я б не сказав, що навчання було важким, радше захопливим. Так, щось треба було вчити більше, але тут стали у пригоді навички роботи з документами та вміння навчатися — тобто те, що я мав завдяки університету й роботі юристом. Найскладніше, мабуть, було перебудуватися. Адже є чимало технічних речей, які слід знати, однак після юрфаку чи загалом більш гуманітарного середовища це дається не завжди легко. Однак я швидко збагнув, що тестування — це моє, тому не здавався. Тим паче мені трапився хороший ментор, який багато в чому допомагав, бо вважав, що в мене є потенціал і мене треба лише трошки спрямувати в потрібному напрямку.

Коли дійшло до працевлаштування, я був трохи у відчаї, адже це було вже після початку повномасштабного вторгнення. Розумів, що криза на IT-ринку, звісно, впливає. Статистика на Djinni за той період демонструвала сумні показники у співвідношенні кількості джунів QA до кількості пропозицій роботи. Але завдяки підтримці дружини і близьких друзів я не зупинявся.

Щодо допомоги у пошуку роботи з боку академії, то вони допомагають, як декларують, але саме допомагають, а не роблять все за студента. Там вчать шукати роботу, створюють умови, щоб пошук був доволі легким, є навіть окремий модуль, присвячений цьому, пробні інтервʼю (як з рекрутером, HR, так і технічні), є окремий куратор, котрий допомагає з усім. Проте і від студента як від пошукача потребується певна кількість зусиль. Тому тут працює формула: допомога плюс самостійна робота.

«Найбільший виклик на посаді Junior QA — прийняти, що вичерпне тестування неможливе». Про роботу мрії і ймовірність нової зміни спеціальності

Я дуже хотів потрапити в MacPaw. Я багато читав про них і досі пам’ятаю враження від прочитаного на сайті, де було написано, власне, про компанію: що вона про людей, що саме люди — її серце. Це збігається з тим, як я бачу і сприймаю світ. Тож, коли мене взяли, я неабияк зрадів.

Наразі найбільший виклик для мене на посаді Junior QA  прийняти, що вичерпне тестування неможливе [сміється]. Бо як QA я намагаюся віддати добре і ретельно протестований продукт, але прийняти, що я міг пропустити десь баг, мабуть, найтяжче наразі. Тут, звісно, рятує команда.

База, яку дали на курсах, неабияк допомагає, проте її потрібно постійно розширювати. Думаю, співвідношення «очікування-реальність» приблизно 40/60, де 40 збігається, а 60 треба вивчати далі.

З огляду на ситуацію довкола, я намагаюсь не будувати прогнозів далі, ніж на тиждень. Чи подобається мені там, де я зараз? Так. Чи подобається працювати QA? Так. Чи маю я підстави задумуватися, що покину галузь? Ні, жодних. Бо мені подобається створювати і втілювати щось нове у життя, реалізовувати себе і відчувати власну цінність. Наразі так, а далі — побачимо.

Варто розуміти, що зміна спеціальності і перехід в IT — це і ризиково, і складно. Проте якщо ви впевнені у своєму виборі — вперед. Навіть дорога в тисячу лі починається з першого кроку і, якщо ви вже зробили цей перший крок, не втрачайте віру.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось9
До обраногоВ обраному0
LinkedIn



18 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

На мою думку, для QA дуже цінно мати навички адвокатури, бо іноді треба відстояти думку, коректно запитати, коректно написати.

Я колись відвідувала семінар, який називався «QA як адвокат або захисти свій баг» — це було дійсно цікаво.

Удачі вам та цікаві завдання! Дякую, що поділилися.

Дивно, що цей хлопець не хотів потрапити до нас. Бо ми тестуємо саме DAW)

Погано, що ми часто чуємо про світчінг з будь-якої сфери в IT, але ніколи в інший бік.
Чи означає це, що в Україні вмирають усі сфери, крім IT?

просто форум такий ))

Просто для того щоби потім рекламувати курси войті, бо цього бізнесу розплодилось через крайню простоту його організації — низькі інвестиції, потрібні такі статті. В взагалі то я особисто знаю не мало прикладів коли народ йде з ІТ, бо сюди їх запихали батьки в молодому віці, але цю роботу вони терпіти не можуть. А от інші навпаки приходять. Коротше так взагалі суспільство влаштоване, скажімо президента батьки принудили вчитись на Юриста, а не в театральному чи десь у Пополавського. От він з рештою вчився вже в КВК у Маслякова. А студентам привселюдно розповідав, що коли ходив в універ не розумів, до він там забув ? В федерації збирали статистику — 80% народу з вищою освітою жодного дня не працювали за отриманою спеціальністю.

Тут є тема про світчинг у пілоти.

був світчинг тут і в пекарі і в бджоляри
є історії коли люди в карпати тікають від ІДЕ-ок

просто коли вже «накіпіло» на доу не йдуть про це розповідати часто

Академічна школа...

Практика, яка тоді здавалося малопотрібним ботанізмом, пізніше принесла плід: невикорінюваний гарний смак й відчуття міри.

Світчилась в QA з адвокатури, розумію, про що мова.
Круто, що людина обирає те, що їй подобається та пробує різні напрямки.
Бажаю автору успіхів та реалізації в професії!

Історії про світчинг звучать дуже дивно. Особливо коли світчинг в QA з якогось продуктивного напрямку. QA це дуже корисна професія в ІТ(і не тільки), але не думаю, що люди мріють працювати в цьому напрямку, бо ось ти робиш музику, творчість, щось «вічне» і потім вирішуєш шукати баги і проблеми в ІТ продуктах. Зрозуміло, що більшість йде в ІТ за грошима, а не за покликом сердя і це сумно

А чому ти думаєш, що пошук багів (проблем користувачів) не може бути мрією життя? Мене ще до карьєри тестувальника дико вибішували баги на сайтах, якими я користувався

На мою думку багато також залежить від компанії в якій ти працюєш QA. Якщо продукти компанії вирішують реальні проблеми юзерів і ти частинка цього, вай нот? Я взагалі ввжаю QA спеціалістів супергероями на службі у всіх стейкхолдерів.

я можу представити як може бути бажання бути хакером(білим/чорним) і шукати баги/вразливості різних систем. QA фактично майже тим і займається, але скоріше на рутинному рівні

Ні це трошки інші речі. Якщо не працює кнопка придбати в ІЕ, то хакеру це ні до чого, а QA це тестує. Плюс хепі пас хакеру ні до чого

По факту нам завжди треба люди зі знанням предметної області завдання автоматизації. От я зараз автоматизую бізнес процеси з харчової промисловості (хоча це концерн, то швидше враженная, до кручусь десь у верховній раді в намаганні прийняти якісь загальні правила а демократи з республіканцями влаштували принципові дебати як має називатись ситуація коли потрібно закрити забігайлівку — політ коректно чи своїм ім’ям і за це можна сперечатись на принципових позиціях 2-3 години). Так що я в цьому розумію — та не дуже то і багато, в мене спеціалізація в унівівері САПР програмне забезпечення, для авіації та космічної техніки. І ще там нас вчили, що 50/50 програмісти-авіа інженери треба по дослідам ОКБ Сухого яка і створили нашу кафедру.

Історії про «світчинг» взагалі звучать дивно, враховуючи що це просто зміна професії )) але історії «про зміну професії» якось нее звучить )))

Підписатись на коментарі