«До нас приходять після інтернатів, років поневіряння на вулицях». Як в Hebron IT Academy безкоштовно вчать програмуванню соціально незахищену молодь

Поблизу Львова вже п’ятий рік працює Hebron IT Academy — освітній заклад, в якому за два роки сироти та молодь, яка опинилася у складних життєвих обставинах, вивчають програмування. По закінченні академії вони можуть стати фронтенд-, бекенд-, фулстек-розробниками, game developers чи тестувальниками. В інтерв’ю DOU наставник з навчально-виховної частини Орест Яцкуляк розповів, як з’явилася академія та як влаштоване навчання. А двоє студентів поділилися своїм досвідом життя тут.

Орест Яцкуляк

Як з’явилася Hebron IT Academy

Під Львовом у селищі Брюховичі з 2016 року працює Hebron IT Academy. Наразі тут вчаться хлопці-сироти, а також ті, чиї сім’ї опинилися в скрутному матеріальному становищі чи складних життєвих обставинах. Вони проходять дворічне навчання на базі академії, а потім йдуть працювати в IT-компанії. Наступного року сюди хочуть брати й дівчат, адже запит від них навіть більший, ніж від хлопців. Але щоб втілити задумане, потрібен окремий будинок і лідерський склад, аби не змішувати студентів. Планують запросити на навчання чотирьох.

Ідея створити Hebron IT Academy належить подружжю Ігоря Була та Лілії Валігун. Вони дев’ять років прожили у Штатах. Лілія — перекладачка за освітою. Близько двох років працювала як фриланс-інженерка з Big Data Analytic, далі була СЕО CinemaWelcome — першої соціальної мережі онлайн-кінотеатрів. Ігор у минулому працював у поліції, потім став співвласником і Product Manager в CinemaWelcome. Подружжя завжди було дотичне до соціальних проєктів, допомагало дітям-сиротам.

По поверненні в Україну у 2015-му Ігор і Лілія вирішили продовжити соціальну роботу. Спочатку просто збирали гроші для нужденних дітей, але потім вирішили вивести все на інший рівень. Зрозуміли, що краще не просто давати кошти, а вчити молодих людей, давати їм професію. Тож Hebron IT Academy з’явилася на базі заснованої ними IT-компанії HebronSoft (фірма займається розробкою програмного забезпечення та працює з blockchain-платформами, має офіси в Україні, Канаді та США — ред.). Частина зароблених коштів з проєктів HebronSoft іде на академію. Також компанія допомагає викладачами, забезпечує студентів місцями для практики, а найуспішніших випускників наймає.

Будинок у Брюховичах — це і дім, в якому мешкають студенти Hebron IT Academy, і навчальний заклад. Тут є велика огороджена приватна територія, спортивний майданчик, спортзал, кухня, спальні, класи, де проходять заняття, та кабінети адміністрації. Це центр Hebron IT Academy. За кілька вулиць розташований другий будинок. Його орендують для випускників, які ще не знайшли роботи або ж працевлаштувалися, але вважають, що наразі не готові покинути академію — їм потрібно більше часу на адаптацію.

Аби запустити заклад, Лілія та Ігор найняли академічного директора й лідера будинку. Перший розробив навчальну програму, до якої входили програмування, математика, англійська і схемотехніка. Другий стежив за порядком у домі, був ментором для хлопців. У перший рік на навчання приїхало шестеро студентів, за два роки — був уже набір з 16 людей. Всього станом на сьогодні через академію пройшли 30 студентів.

Будинок, в якому живуть і навчаються студенти Hebron IT Academy

Орест Яцкуляк: «Якщо студент готовий не здаватися і перейти через свої „не можу“ — це знак, що він може бути в академії»

Студентів до Hebron IT Academy шукають через літні табори, які ми проводимо самостійно. Компанія через волонтерів, соціальних працівників, керівництво сиротинців, інтернатів і через церкви по всій Україні розповідає про табір, який проходить під Львовом щороку. Охочих приїжджає понад пів сотні. У таборі хлопці спілкуються, розв’язують задачі на логіку, дізнаються основи програмування. І тих, хто виявляє найбільший хист, зацікавлення, тих, у кого видно в очах бажання вчитися, ми беремо до академії. Заявок завжди більше, ніж можемо прийняти. А контактів сьогодні так багато, що нам вдалося набрати студентів навіть без таборів — їх останні два роки не влаштовуємо через пандемію. Часом телефонують навіть посеред року та просять взяти до себе, мовляв, я тиняюся, не можу дати собі ради, але чув про вас, допоможіть. Тому іноді робимо винятки й запрошуємо не на початку навчального року у вересні, а коли попросять. Якби ми набирали сто людей, можливо, треба було б докладати більше зусиль для пошуків. Але ми лімітовані в місцях і взяти 12–15 студентів не проблема.

Від хлопців нічого особливого не вимагають. Насамперед вони мають бути повнолітніми. Це, по-перше, пов’язано із законодавством — значно менше бюрократії, якщо працюєш з тими, кому за 18. Для дітей потрібно оформлювати інакші документи, і це складніше. По-друге, брати тих, кому років 12, немає сенсу — вони ще малі й не знають точно, чого хочуть. По-третє, якщо працювати з тими, кому 16–17 років, які більш зрілі та розуміють свої бажання, здібності, за рік-два доведеться переоформлювати всі документи, адже вони стануть повнолітніми. Аби уникнути таких нюансів, вирішили брати охочих від 18 років. Для вступу вони мають надати документи, які підтверджують особу, пройти медогляд і інтелектуальний тест, аби визначити рівень знань і здібностей. Зазвичай даємо завдання на логіку. Насправді одразу видно, чи людині цікаво. Навіть якщо в неї не математичний склад розуму, вона не мислить алгоритмами, але посидюча, готова докладати зусиль, ми запрошуємо до себе. На старті може не бути навіть мотивації, втім якщо студент готовий не здаватися і перейти через свої «не можу» — це знак, що він може бути в академії.

Не всі проходять навчання до кінця. Наприклад, дехто не може пересилити себе й вивчити щось, тому закидає заняття й хоче піти. Таких випадків було всього кілька, але трапляється. Студентів, які йдуть, ми не кидаємо напризволяще. Намагаємося підшукати їм роботу деінде, допомогти з житлом. Часом влаштовуються до підприємців, з якими ми співпрацюємо, на просту фізичну роботу. Дехто по знайомству йде жити до випускників, які вже мають роботу в IT. Поживши з ними, отримують нове натхнення, мотивацію, бачать, як може скластися їхнє життя, і повертаються.

Заняття в академії

Навчання та побут академії

На старті в Hebron IT Academy вчили загальних предметів на кшталт математики. Зараз більше сконцентрувалися на програмуванні й практичних завданнях. Ведуть такі пари викладачі-практики — це люди з IT-компаній Senior або хоча б Strong Middle рівня. Вони не витрачають час на теорію, а дають наближені до реальності завдання. Приходять викладати з HebronSoft, Sombra, є просто спеціалісти з ринку.

Базовий курс з програмування триває пів року. А далі ми дивимося на студентів і ділимо їх на групи за здібностями — кожній групі підбираємо різних викладачів. Наприклад, двоє хлопців у нас провчилися, але стало зрозуміло, що програмістами вони не стануть. Тож ми віддали їх на тестування і найняли відповідних викладачів. Після випуску з базою інженера, розумінням того, як писати код, вони будуть кращими за тестувальників з ринку, які закінчили стандартні чотиримісячні курси.

Також в основі англійська. Для викладання залучаємо випускників університетів, тож з іноземною мовою проблем взагалі немає.

Кімната студентів

Частина викладачів бере оплату погодинно, частина — за лекцію. Все індивідуально: хто як себе оцінить, стільки й платимо. Є викладачі, які роблять знижки, особливо якщо можна організувати навчальний процес онлайн. Найдорожчий викладач отримує 15–17 доларів за годину. Але в середньому — 150 гривень. Є й такі, хто цілий курс зі свого предмету, а це три тижні, читає безоплатно.

Хлопці навчаються з вересня й до літа. У програмі, крім предметів, спорт. Насамперед для здоров’я спини, адже їм доводиться багато сидіти за комп’ютерами. Ще граємо у футбол, займаємося на турніках, з деким, хто раніше мав досвід, вчимо боротьбу. Також я читаю для них мотиваційні лекції, такі, що допомагають налаштуватися на навчання і правильно організувати роботу — про той же тайм-менеджмент. Даємо розвивальні й мотиваційні книжки, влаштовуємо майстер-класи, екскурсії.

Здібності в усіх, хто приходить, різні. Дехто за рік може закінчити програму, а декому все дається складніше. Студенти, які випереджають навчання, раніше влаштовуються на практику. Втім IT — це не лише hard skills, а й soft skills. 85% людей, які до нас приходять, якраз не мають soft skills. Тому, власне, у програмі не лише технічні предмети, а й екскурсії — це допомагає хлопцям адаптуватися в соціумі, бо їм складно. Є культурна програма: водимо їх до оперного театру, влаштовуємо екскурсії містом.

Екскурсія для студентів

А є більш практична — домовляємося з IT-компаніями чи виробництвами, аби вони подивилися, як люди комунікують між собою, як взагалі влаштована робота в офісі чи на підприємстві. До нас приходять після життя в інтернаті, років поневіряння на вулицях, після вживання наркотиків і крадіжок. І тут раптом людина потрапляє у світ IT. Це спілкування, корпоративна культура. Для них це важче зрозуміти і засвоїти, ніж алгоритми. Тому й навчання два роки — суто технічно ми можемо підготувати хлопців за 6–7 місяців, ще за 3–4 місяці практики вони стануть хорошими джуніорами. Але в процесі навчання виявляємо багато проблемних точок, які варто пропрацювати, адже якщо людина не соціалізована, її просто виженуть з компанії, бо вона заважатиме проєкту.

Якщо випадок складний, залучаємо психологів, які допомагають пропрацювати травму. Загалом виховуємо всіх на принципах християнської моралі. Це не релігійний напрям викладання. Просто перелік принципів, які, як ми пояснюємо, допоможуть вирішити практичні проблеми. Навіть на рівні побуту виникає багато нюансів: хтось з’їв чиюсь порцію, хтось взяв чужі кросівки, хтось когось любить «здавати». І тут не спрацює, що лідер будинку заявить: «Не можна так робити, бо я сказав». Потрібно посилатися на більш фундаментальні речі.

До речі, раніше лідери будинку намагалися створювати тут сімейну атмосферу. Лідер був наче батько: вищий за ієрархією, суворий, але готовий дати пораду. Та все ж ми відійшли від такої практики. Ми не замінимо хлопцям сім’ї. І в багатьох різні уявлення, що це таке взагалі. Бувають завищені очікування, і це породжує конфлікти. Хтось думає, що батько суворий, але ніколи не сварить, хтось уявляє його інакше. Тому ми дійшли до того, що найкраща формула — бути другом, наставником, який не просто говорить, як правильно, а все демонструє на власному прикладі.

Будинок хлопці прибирають самі — чергують. Але двічі на тиждень все ж приходить прибиральниця, бо вони можуть пропускати певні моменти, а чистоту треба підтримувати. Раніше, коли було мало студентів, кожен готував собі сам. Але зараз найняли кухаря, бо централізовано це робити зручніше.

Найбільші витрати — це проживання та викладачі. Забезпечити будинок, харчування, ноутбук, програми для одного студента — це 7–8 тисяч гривень на місяць. Плюс — стипендія тисяча гривень кожному. Таку суму не завжди вдається зібрати, але все ж базово ми забезпечуємо всім необхідним. Якщо зібрали менше грошей, можемо купити інші продукти чи курси, аби трохи заощадити. Бо якщо людина голодна, вона не буде вчитися. Фінансово допомагають підприємці, юристи та інші люди, які знають про нас. Також ми вдруге виграли грант від Львівської освітньої фундації і потрохи налагоджуємо фандрейзинг. До пандемії влаштовували благодійні аукціони: до нас приходили люди, знайомилися з академією, спілкувалися. Але наразі такого не проводимо, поки що все звелося до персональних пожертв. В майбутньому сподіваємося відродити практику аукціонів.

Спортивний майданчик на території Hebron IT Academy

Розвиток справи

З Hebron IT Academy вже випустилися 30 студентів. З випускників не влаштувалися в IT хіба кілька людей. Наші хлопці працюють у SoftServe, Sombra, HebronSoft та інших великих компаніях. Більшість лишається у Львові, але четверо поїхали до Києва. Ми не зобов’язуємо їх іти в конкретні компанії, але у Львові простіше допомогти з працевлаштуванням, адже ми з-поміж іншого дружимо з місцевим IT-кластером.

По закінченні кожен отримує сертифікат. Якщо треба — пишемо рекомендації. Ми підштовхуємо студентів складати резюме й проходити співбесіди, адже це досвід, навіть якщо вас не взяли одразу.

Наша мета — щоб 90 % викладачів і лідерів були з наших випускників. Адже вони надихатимуть своїм прикладом, їм простіше, ніж людям збоку, які не мали схожого життя, спілкуватися зі студентами. Але для цього потрібен час — вони мають не просто знайти роботу, а вирости як спеціалісти. Тому чекаємо. Контакти підтримуємо з усіма. Й випускники часто приїжджають до нас на зустрічі — не хочуть обривати зв’язки.

Олексій Лєбєдік, 25 років: «В академії багато залежить від самоосвіти і самодисципліни»

Я з Кривого Рогу, з багатодітної сім’ї. До академії потрапив випадково: знайомий вчився тут, розповів мені, спитав у керівництва, чи можу я приїхати, й мене взяли. Наразі провчився тут три місяці й скоро маю вже виходити на проєкт — робити сайти для канадського замовника.

Раніше я працював будівельником. Двічі їздив на заробітки до Польщі, один раз був в Угорщині. Але мені це не подобалося. Я працелюбний тоді, коли бачу перспективу. А коли на будівництві тобі кажуть, що ти можеш розраховувати на додаткові 100 гривень, це сумнівна перспектива. Ходиш брудний, працюєш так, що не можеш розігнутися. Ти нічого не заробляєш, не маєш часу на друзів, родину. Можливо, є тип людей, які заспокоюються, коли працюють на будівництві чи заводі, але я не такий. Зрештою, дійшло до того, що я зневірився у собі. Навіть думав повертатися в Європу, бо сидіти на шиї у батьків в моєму віці недобре. Але все ж вийшло порозумітися з собою і знайти те, що мені цікаво.

У мене завжди був математичний склад розуму, тому навчатися було не складно. В академії багато залежить від самоосвіти та самодисципліни. Великий плюс у тому, що всі навчаються. Вдома мені було важко: приходиш після роботи, бажання щось вчити немає, постійно хтось відволікає. Тут же наша група з чотирьох людей мешкає в одній кімнаті. Сідаємо вчитися і починається: а ти знаєш, як це зробити, а як це, а давайте, хто швидше. Вчитися простіше, бо ти ізольований. Навіть коли захочеш відпочити, багато часу не піде. Можна подивитися фільм, серіал, пограти в ігри, але довго цим не хочеться займатися. Якщо збиваєшся, відстаєш від інших, впадаєш через це у депресивний стан.

У нас є розпорядок дня: підйом, обід, спорт, час на книжки. Все це контролюють, перевіряють, чи ми читаємо. Багато перевірки англійської. Книжку ти можеш і не прочитати, а от не вивчити англійську — не вдасться.

Я зрозумів, що у програмуванні найголовніше алгоритми й розуміння того, як все влаштоване. Якщо ми беремо веб, треба розуміти, що є сервер, клієнт, база даних, навіщо вони потрібні. Усе це не просто так з’явилося. Вчити сухий код — не варіант. Потрібно розуміти, як його застосовувати. Є період, коли заходиш в глухий кут і здається, що нічого не можеш вивчити, топчешся на місці. Я теж з цим стикався: перегорав, кидав одну мову й переходив до іншої: PHP, Python... З англійською те саме. Та якщо людина працьовита, за тиждень це минає.

Хлопці дуже різні. Багато таких, які не адаптовані до стандартних речей: їм складно тарілку помити, прибрати за собою, готувати. Але всі добродушні й готові вчитися.

Незабаром я маю виходити на проєкт. Буду Full Stack Developer. Але взагалі мрію розробити власну гру — вже маю концепцію в голові. Як складеться далі, не знаю. Але хочу лишатися тут, допомагати академії. Сподіваюся, матиму на це час, бо роботу обіцяють віддалено. Головне — я маю мету і знаю, для чого це роблю.

Діма Коришко, 20 років: «Все працює, як у Європі»

Я з багатодітної сім’ї. Народився на Волині, а сюди потрапив через свого друга-сироту — ми разом вчилися на автомеханіків. Коли він вступив до Hebron IT Academy, розповідав мені про свої враження, тішився, що потрапив сюди, адже він така людина, яка цілодобово сидить за комп’ютером — йому це подобається.

Тоді мені було 18 років, я думав, чим займатися далі. Старша сестра завжди казала: найкраще працювати мозком, а не фізично. І я згоден з нею: фізична праця не для мене. Розумова — інша річ, тим паче я людина віруюча і хотів би ділитися своїми знаннями з іншими, займатися менторством. Тож загорівся так само вступити та стати айтішником. Спочатку думав про це як про шанс отримати роботу, яка мене забезпечить. Всі ж кажуть: «О, айтішник, значить, має багато грошей». Але згодом зрозумів: якщо людина ставить як головну ціль гроші, вона далеко не піде, швидко перегорить. Та й що таке гроші? Сьогодні є, завтра вже немає. Словом, я поставив собі планку: використати час не на 100, а на 120%, здобути професію і допомагати тим, хто був у таких же умовах, як я.

У нас є різні напрями, які можна опанувати: бекенд, фронтенд, геймдев, тестування. Подобається, що тут не змушують вчити все, як у школі. Ти можеш обирати той напрям, який подобається, і розвиватися в ньому. Все працює, як у Європі: вчиш ті предмети, які реально потрібні. Зараз я проходжу курс із фулстеку, але розумію, що це не моє. Трохи важко дається, тож хочу перейти на тестування — реально цим загорівся. Я роздумував, що якщо напружуся, то зможу стати фулстеком, але мине час і я вигорю. Вигорю, бо вчитиму не тому, що хочу, а тому, що треба.

В академії я майже рік. Думаю, зараз візьмуся за QA і наступного року зможу вийти на проєкт працювати. Але заклад кидати не збираюся. Це місце залишило відбиток у моєму житті, дало надію, можливості. Тому допомагатиму їм, як зможу.


Фото Ореста Яцкуляка

👍НравитсяПонравилось56
В избранноеВ избранном9
Подписаться на автора
LinkedIn



Підписуйтесь: Soundcloud | Google Podcast | YouTube


78 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

цікаво як там зараз. Коли я там викладав (2016, здається), то було дуже багато нюансів. Гроші ішли на приватний пейпал, жодної звітності не було, а на питання куди ідуть гроші я отримав «ти шо нам не довіряєш», а потім мене ще обматюкали і крили матом перед учнями академії, бо не варто про таке питати. І витрати по документах на дитину не мали нічого спільного з реальними видатками. Ше було, шо наш благодійник знущався з хлопця і навіть вдарив його, коли той віджартувався (робота в міліції дається в знаки), але такого наче не повторювалось. Дуже хочеться вірити, що ситуація змінилась.

Отписал им с предложением помочь со своей стороны.
Рекомендую всем, у кого есть возможность — попробовать сделать тоже самое.

Це все дуже класно.

Але FYI, у рідному Кропивницькому є Ш++ (programming.org.ua/ua), яка вже шість років навчає безкоштовно всіх, не тільки сирот.

Дякую, Владо! Це була фактично реклама, я там був колись ментором і не втримався нагадати про цю чудову школу :)

Такі історії оживляють суспільство і дають віру (силу) в краще. Ріспект.

Хочеться підтримати цю ініціативу. Але ще більше хочеться саме допомогти організувати житло дівчатам, щоб у них також була можливість навчатися. Як це можна зробити?

Зв’яжіться з homeless.ru Розпитайте, як вони зорганізувались. Коли матимете бізнес-план — сподіваюся, гроші можна буде зібрать.

Якщо це не зрозуміло з мого коментаря, я реально цікавлюсь як дати Hebron IT Academy гроші на організацію приміщення.

Не зрозуміло.
Вони мають сайт з формою, щоб надіслати запит.

Ось навіть контакти на сайті наведено:
Адреса: 79491, Львів-Брюховичі, вул. Бірківська, 11
E-mail: itacademyfororphans@gmail.com
Skype: ITacademyfororphans
Телефон: +380975623220

Думаю варто створити профіль на Patreon і серед читачів цієї статі знайшлось б декілька людей готових підтримувати такі ініціативи.

однозначно. тут питань / сумнівів нема. видно що люди не тільки мають бажання робити щось хороше, а ще й роблять і в них получається!

Дуже жаль, що ви наразі відмовляєтеся навчати дівчат та жінок.

Але щоб втілити задумане, потрібен окремий будинок

Готові їм допомогти з орендою та підтримкою ще одного будинку?

Я б сказала, що достатньо окремої кімнати, якщо дійсно є бажання допомагати не тільки чоловікам.

Готові їм допомогти з орендою та підтримкою ще одної кімнати?

Я займаюся іншою благодійністю і маю право висловлювати думку без того, щоби давати гроші за це комусь.

У контексті того, що тут відмовляються допомагати дівчатам, ваші випади у мій бік, Оресте, виглядають персональними, ніби жінки не тільки мають отримувати складнощі коли хочуть навчатися, а й не можуть висловлювати думку.

Да всё Ярослав правильно написал. Вместо «спасибо за то, что помогаете парням, которые оказались в сложной ситуации» вижу только «фуфу, да как вы можете девушкам отказывать»

Круто, але не треба в заголовку писати, що допомагаєте молоді, бо це не є правда. Так і пишіть, ми чоловічий інтернат. Але ж цього не роблять.

Я вірю у те, що чоловіки й жінки повинні мати рівні права і можливості.

Л.В.Н.Н.Н.Д. — учить надо как отче наш. А мысль, да, высказывайте — это полезно, этого человеку никто не запретит.

Наступного року сюди хочуть брати й дівчат, адже запит від них навіть більший, ніж від хлопців. Але щоб втілити задумане, потрібен окремий будинок і лідерський склад, аби не змішувати студентів.

Если от женщин запрос больше, почему не сделали женский интернат вначале? Наполнение было бы лучшим в таком случае.

Я вірю у те, що чоловіки й жінки повинні мати рівні права і можливості.

А що ви для цього зробили?
Поки що, з тих коментів що я бачу, то ви лише кинули шмат лайна як раз тим чоловікам, які намагаються зараз зробити так, щоб можливість навчатися була і у дівчат.

P.S: Так круто, коли у кожній подібній історії знайдеться коментатор який буде шукати проблему гендерних прав в Україні, а не радіти успіхам людей, які намагаються зробити, щось цікаве і правильне.

Юлія організувала безкоштовну менторську програму у Києві для жінок на старті їх кар’єри в ІТ. Вона зробили точно більше для навчання молодих спеціалістів та спеціалісток ніж більшість тут коментуючих.

А она, получается, парней ущемила XD

Це дійсно прекрасно, що вона допомагала дівчатам. Але виходячи з ваших слів, тоді вона лукавить про рівні права у своєму спічі, бо:

програму у Києві для жінок

А чому лише для жінок? Про які рівні права йде мова?
У такому разі її спіч, це лише прояв феменізму, заради феменізму, а не тому що вона піклується про рівні права людей.

Я не писала «лише жінок». На цю програму можут подаватися і чоловіки, обмежень немає. Мета — долучити більше жінок. Більше жінок, а не лише жінок.

Мета — долучити більше жінок.

Не дорівнює меті — долучити усіх «бажаючих». А саме тому, ми повертаємось до того що,
Чому когось потрібно долучати саме за гендором?
Просто потрібно долучати тих кому це цікаво та тих кому це дійсно потрібно, а не «бо нас мало в it». Що це за причина? Я щось не пам’ятаю, щоб в університеті у мій час (а це лише 3 роки тому) було багато дівчат на тех. спеціальностях,
чи не тому, що чаріній половині це не дуже то і цікаво у цілому?
А на курси є попит лише за тому що в ваших інтернетах кажуть, що за 2 місяці можна вже отримувати 1000 баксів, а не тому що цим дійсно цікаво займатися.

Просто потрібно долучати тих кому це цікаво та тих кому це дійсно потрібно

Ну правильно, изначальный комент поэтому и возник. В статье говорится:

дівчат, адже запит від них навіть більший, ніж від хлопців

То есть школу сделали для мальчиков, потому что за девочек решили заранее, что им это неинтересно. А оно наоборот, оказывается.

чи не тому, що чаріній половині це не дуже то і цікаво у цілому?

Хотите, интересным наблюдением поделюсь? Жила-была я в Украине, ходила в универ на примат. На примате три специальности было: собственно примат (90% математики и 10% программирования), системный анализ и управление (70% математики, 30% программирования), и информатика (40% математики, 60% программирования). На первой специальности практически все — девочки. На второй — половина мальчиков, половина девочек. На третьей — большинство мальчики. Я потом решила перевестись на компьютерные науки, где было 1% математики и 99% программирования. Там было нас 8 девочек на поток из 150 человек.

То есть, вывод кагбэ напрашивается такой, что девушки способны и имеют интерес к математике, а вот к программированию нет. Ну, ладно.

Переехала я как-то раз в Канаду. И в Канаде свалились на меня англоязычные блоги, конференции и обсуждения на офисной кухне: нет девушек в математике!! Проблему тут такую пытаются решить, значит. Все судят-рядят, исследования проводят — что ж такое, почему же девочкам неинтересна математика, действительно ли у женщин есть к ней способности и что делать — как заманить девочек?

Интересно, правда? Какие-то у них там особые канадские женщины, математикой не интересуются.

Небезынтересно отметить, что математикой в Украине заработать бабла нельзя. А программированием — можно. В Северной Америке — на математике можно как сыр в масле кататься. Хотя и программирование неплохо. (Тут девушек на программировании учится тоже мало.)

Еще туда же такие факты: например, самые высокоплачиваемые врачи — это стоматологи-ортопеды и хирурги-имплантологи. Я ни одной женщины ортопеда еще не видела. Стоматологов-терапевтов полно. Все остальные врачи в Украине, в общем, с переменным успехом зарабатывают — и у нас их вроде примерно 50/50. В Канаде врачи — это такие же рок-звезды, как в Украине программисты. Здесь заметно меньше врачей-женщин.

Я это могу продолжать очень долго. Я имею возможность сравнивать Украину и Канаду каждый день. Как именно это работает — я не знаю (хотя можно детские игрушки сравнить, например, или послушать что взрослые говорят детям и за что их хвалят), но чем денежнее специальность, тем меньше там женщин. Более того, исторически, как только специальность падает в престиже и оплате — там становится меньше мужчин и больше женщин (профессия учителя яркий пример).

Это я все к тому, что за нас всех (и мужчин, и женщин) нашу жизнь определяют другие люди — гораздо в большей степени, чем нам это очевидно.

В цілому у вас цікаві спостереження, але навіть на прикладній матиматиці у моєму універі, і у ще одному, де навчалися мої друзі, дівчат майже не було (на групу в 20 чоловік, середній показник 3-4 дівчини).
До того ж поріванювати Канаду і Україну не дуже правильно, оскільки реалії необхідних людей на ті, чи інші спеціальності для цих країн дуже різні.

Я ни одной женщины ортопеда еще не видела.

Мене пів року тому лікувала жінка хірург. Але, то може моя вдача така=)

но чем денежнее специальность, тем меньше там женщин.

Звідкіля така статистика? І якщо навіть так, це лише через те, що жінка — це жінка, чи можливо по ряду інших причин?
Тут починається холіварна точка, тому я не буду її продовжувати

Более того, исторически, как только специальность падает в престиже и оплате — там становится меньше мужчин и больше женщин

А ще ви не відмітили, що пропорційно зниженню престижу і плати, знижується і відповідальність на таких направленнях.

Я не хочу ни с чем спорить — поспорить можно было бы, но мне не надо; единственно насчет женщин-челюстнолицевых хирургов и проч.: просто хочу отметить, что единичные примеры чего угодно можно найти под Луной. Роулинг, безусловно, стала миллионершей с Гарри Поттером, но это еще не значит, что в среднем по больнице писатели детских книг зарабатывают аки Илон Маск.

Дякую що відповіли на питання та висловили свою думку.

Я займаюся іншою благодійністю

Ви молодець Юлія.

До речі, справді цікаво, навіщо їм цілий окремий будинок і повністю жіночий менторський склад? Мені це нагадує якісь мемуари гімназиста з 19го сторіччя, коли вони там у сьомому класі перший раз дівчину побачили.

Как правильно выше написали, если и девушек и парней разместить в одном доме, в ихнем возрасте, они не об обучении будут думать

А якщо в сусідніх, все ок?

В мене в школі в класі були дівчата. По сусідству жили також. В гуртожитку всі разом також живуть (мені в гуртожитку не довелося жити, але я точно знаю, що там вони живуть разом :). Я нагадаю, що у ПТУ діти вже з 9го класу можуть теоретично в гуртожитку проживати. Нікого це не бентежить.

А тут раптом поліція моралі.

Мені тут ще цікавий такий аспект, як свобода вибору. Чому викладачі вибрали за дітей, що різнополим дітям не можна жити разом? Можливо вони будуть кращими у програмуванні (я навіть тут не впевнений), але не навчаться спілкуватися з іншою статтю.

Ще питання: як щодо дітей, яким подобаються люди тієї ж статі? Їх треба куди?

По-перше, там не діти.
По-друге, коли завагітніє дівчина, що не має власного житла — що вважаєте потрібним робить?

Они же написали, что собираются снять ещё 1 дом отдельно для девушек. Это вполне логично, что парней и девушек хотят держать отдельно, т.к. они именно в том возрасте, когда могут вместо учёбы друг за другом бегать.

Слово наразі значит «в данное время».

Тут как-то интереснее, мне кажеться:
slovopedia.org.ua/30/53405/25869.html

На разі (вислів польський, до речі, його треба окремо писати) у перекладі українською означає «поки що», а не «зараз», як вважають деякі автори газетних публікацій, теле- і радіопередач.

С другой стороны, есть иное, допускащее одновременно «пока что» и «сейчас»:
sum.in.ua/s/narazi

НАРА́ЗІ, присл., діал. Поки що, зараз.

Почему отдельно понятно. Но, если они пишут сами, что запрос от женщин выше, почему не начали с женского отделения? Было бы логично начинать с тех от кого больше заявок.

Логично было бы начать с тех, у кого выше шансы на успех.
Одно дело — Ваши эмоции, другое — статистика, по которой в ИТ больше мужчин.

О каких эмоциях идет речь? Поясни, пож.

О каких эмоциях идет речь? Поясни, пож.
Но, если они пишут сами, что запрос от женщин выше, почему не начали с женского отделения? Было бы логично начинать с тех от кого больше заявок.

Поясняю

Логично было бы начать с тех, у кого выше шансы на успех.
статистика, по которой в ИТ больше мужчин.

Если в обществе мужчин и женщин поровну, а в ИТ мужчин больше, то у случайного мужчины шанс войти в ИТ больше, чем у случайной женщины. Поэтому логично начинать с мужчин, чтобы помочь успешно войти в ИТ большему количеству людей.

статистика, по которой в ИТ больше мужчин.

Если в обществе мужчин и женщин поровну, а в ИТ мужчин больше, то у случайного мужчины шанс войти в ИТ больше, чем у случайной женщины. Поэтому логично начинать с мужчин, чтобы помочь успешно войти в ИТ большему количеству людей.

Імхо, так це не рахується. Спочатку треба визначити що таке «успіх». якщо це просто:= людина знайшла роботу, то треба рахувати відсоток серед жінок та серед чоловіків і потім порівнювати. Коли ще програмували на перфокартах, то програмістами буди майже виключно жінки, тоді значить жінки були більш успішні, чи як?

В ІТ більше хлопців, тому шансів більше у дівчат якраз.

В ІТ більше хлопців, тому шансів більше у дівчат якраз.

Доведіть?

Справедливо :)

Так, тут я безсилий, бо ліньки шукати статистику. Але я суджу по компаніях, з працівниками яких маю змогу спілкуватися і по своїй власній. І у цій непепрезентативній вибірці у дівчат справді більше шансів. У нас якщо у пайплаіні на позицію є жінка і якщо вона технічним рівнем не поступається чоловікам, то у неї набагато більше шансів одержати роботу. Я б навіть сказав, що вона її 99% отримає.

У великих компаній (як наприклад IBM) є квоти на кількість жінок. У моїй компанії є ціль досягти 50%/50% у керівництві.

Це не доказ, але це те, чим я керуюся, коли пишу такі коментарі

Є таке. Але ж то для жінки, що проходить на позицію за технічними параметрами.
А ми тут говоримо про навчання дівчат з вулиці. І там буде геть інша статистика.

Поделись этой статистикой, а то иначе пуки в лужу

dou.ua/...​a/articles/portrait-2020
Частка жінок в українському ІТ досягла позначки 25%
Кількість жінок стрімко зменшується на технічних посадах, особливо рівня Senior і вище. Серед СТО приблизно кожна 10-та жінка, а от серед архітекторів і сеньйор-розробників майже кожна 20-та. Але гендерний розподіл має вирівнюватися (хоч і не дуже стрімко), адже серед джуніор-розробників кількість жінок здається оптимістичнішою — майже кожна 7-ма жінка.

Итого, среди входящих в ИТ на 6 ребят одна девочка.
А в популяции ребят и девочек — поровну.
Соответственно, у среднестатистической девочки шанс войти в ИТ в 6 раз меньше, чем у среднестатистического мальчика.
Соответственно, если хотим, чтобы как можно больше выпускников вошло в ИТ, нужно набирать группу из мальчиков.

Во-первых, статистика джунов на доу (людей с опытом от года) совсем не про

навчання дівчат з вулиці

Также как и хлопцев с улицы.

Во-вторых, эта организация не курсы войти-вайти. Цель не наштамповать побольше айттшников, а помочь людям в сложной ситуации.

Спочатку просто збирали гроші для нужденних дітей, але потім вирішили вивести все на інший рівень. Зрозуміли, що краще не просто давати кошти, а вчити молодих людей, давати їм професію.

Просто основатели сами из мира айти, вот и обучают чему сами знают

Итого, среди входящих в ИТ на 6 ребят одна девочка.

По словам основателей заявок больше от женщин. Если изначально было 10 заявок от женщин и 2 заявки от парней, я б хотела узнать ход их размышлений

Также как и хлопцев с улицы.

А про кого? Откуда вайтишники берутся?

Во-вторых, эта организация не курсы войти-вайти. Цель не наштамповать побольше айттшников, а помочь людям в сложной ситуации.

Ночлежка помогает бомжам, но она — в России. А здесь как раз цель — дать возможность человеку зарабатывать себе на жизнь, и помогать другим. Смог за год выучиться — успех, не смог — ну, извини. Пойдешь обратно на улицу.

И вот как раз смог/не смог соотношение будет корреллировать с тем, что мы видим при входе в ИТ в украинском обществе.

Итого, среди входящих в ИТ на 6 ребят одна девочка.
А в популяции ребят и девочек — поровну.
Соответственно, у среднестатистической девочки шанс войти в ИТ в 6 раз меньше, чем у среднестатистического мальчика.

Это было бы справедливо, если бы среди пытающихся войти вайти соотношение было 50/50, а среди действительно вошедших — 85/15, например.
Но ты ж говоришь про гендерное соотношение не по входящим в айти, а по популяции в целом.
То есть берёшь неверную предпосылку и делаешь из неё ложные выводы.

Я что-то сильно сомневаюсь, что среди вайтишников гендерное соотношение 50/50. Особенно если учесть, что положительная дискриминация для девушек при найме наблюдается уже на junior/trainee позициях — при прочих равных, конечно.

Ви бачите сексизм там де його немає впринципі. Зробіть краще і тоді з вас будуть брати приклад " так як треба".

Ви певно не знаєте, але Юлія вже є прикладом «так як треба», організовує безкоштовні освітні заходи, мітапи, веде безкоштовну менторську програму, що допомагає жінкам на старті кар’єри. І дійсно з неї беруть приклад. Дуже дивно звинувачувати її за фразу «шкода, що не берете жінок». Це ж не груба критика і не агресія. Людиа лише каже, що їй шкода, що жінкам відмовляють, бо нема приміщення. Навіщо переходити на особисті образи?

А хто допомагає чоловікам на старті кар’єри?

у цій менторській програмі приймають заявки і від чоловіків. чи є подібні для «лише чоловіків» не знаю :)

думаю, не стоит меряться благотворительностями.Тон комментария Юлии был негативен, поэтому и такая реакция. Это тоже самое, что вместо того, чтоб похвалить разработчика(цу) за отличное созданное приложение, тыкнуть его(ее) носом в какой-то баг «Ну что ж ты баг то упустил(а)» и вообще не обратить внимание на пользу, которую он(а) принес, и то что он уже этот баг увидел(а) перед релизом и собирался(ась) пофиксить — это не добавит мотивации

Погоджуюсь, що тон негативний. Але знаходжу абсолютно нормальним, що людині сумно, що дівчатам відмовляють лише тому, що вони дівчата.

ваш комментарий попахивает необъективным феминизмом. Откуда у вас такая информация, что им отказывают, потому что они «девчата»? Вы знаете всю ситуацию, при которой первую группу набрали из парней? Может не было желающих девушек на тот момент, а потом «логику программы, алгоритм» было менять уже поздно? Делитесь инсайдом, если им владеете. И девчатам не хотят отказывать, поэтому ищут возможность снять второй дом.

Юлії у вас реально якісь проблеми. Яка різниця кому там від чого сумно.

Якщо вона робить такі ініціативи, то мала б розуміти, які труднощі бувають на шляху. А сказано це було саме в негативному тоні. Проводити менторські програми і селити хлопців та дівчат в одному будинку це різні речі. Мені здається причина є очевидною, у віці тих дітей, навчання відійде на другий план. Змоделюйте ситуацію, якщо при таких умовах хтось би завагітнів, кінець історії буде не дуже веселим, правда? В цій ситуації ще б керівників звинуватили.
Тут багато хто захотів долучитись фінансово до цієї ініціативи і так виглядає адекватна реакція, про ідею почули і вона пішла в маси. Хмарочоси не за день будуються і це варто розуміти.

Дуже жаль, що майже завжди з’являються такі люди як ви і вкидають абсолютно безпідставну ложку гною в діжку неймовірно крутого меду.
Фу такою бути.

Вот почему я ненавижу левых: они считают, что сделать красиво должен кто-то другой!
Да подними свою ленивую жопу и дай им денег. Не хочешь? Тогда иди туда сама знаешь куда!

Те що ви робите — неймовірно!

Вау, это очень круто! Написала вам на почту предложение. Хочу поучаствовать в вашей инициативе и помочь развитию вашей академии

Супер! Бажаю успіхів. Засновники — справжні герої

Це прям максимальний рівень доброти. Виростають крила,коли чую такі історії

Супер, це дуже дуже круто!

респект Ігорю і Лілі

Ребята, вы очень больше Молодцы!🔥🔥🔥🔥🔥

Подписаться на комментарии