Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Як вести бюджет під час війни. Поради експертки з персональних фінансів

Олександра Грудзевич — радниця Iplan.ua, коуч, має понад 20 років досвіду в фінансовій сфері. Ми поспілкувалися з нею на тему персональної фінансової грамотності. Чи варто зараз заощаджувати й інвестувати? Витрачати більше коштів для добробуту держави або, навпаки, економити? Які корективи у фінансові потоки та страхи внесла повномасштабна війна?

Крім цього, Олександра розповіла DOU про підвищення облікової ставки, військові облігації та дала поради щодо ведення персональних фінансів.

💰 «Доходи — це „трубопровід“, який щомісяця забезпечує кілька крапель заощаджень в склянку, яку ми називаємо „весь капітал“»

— З чого взагалі складається персональна фінансова грамотність?

Її можна розділити на три великих пласти. Перший — уміння керувати грошима в повсякденні: не надмірно економити, не надмірно марнотратити, а свідомо щось купувати тощо. Другий пласт — розвивати свої фінансові навички та звички. Найелементарніше — заощаджувати, вести фінансовий звіт, проводити так званий аудит майна, тобто раз на пів року чи рік аналізувати: що в мене є? І звісно, підвищувати рівень знань щодо тих чи інших фінансових інструментів, фінансових понять

Третій пласт — це вже управління капіталом, який сформувався з заощаджень. Тут потрібно розуміти: «Окей, ця частина в мене — резервний фонд, ця — на такі-то цілі йде, а ця — на фінансову свободу». Що таке фінансова свобода? Ми всі прагнемо якоїсь миті перестати працювати та більше насолоджуватися життям. Зі словом «пенсія» асоціації не дуже хороші, тому вживають вислів «фінансова свобода».

Як фінансовий радник, я часто стикаються з ситуацією, коли, не навчившись інструментів з першого пласту, люди йдуть у третій. Якщо ми говоримо про ІТ, то ця сфера дає достатній для життя рівень доходу, тому з’являється багато неусвідомлених покупок. Я не кажу, що так у всіх. Але часто у людей ще немає певних звичок управління доходами та витратами, а вже хочеться інвестувати, тому що зараз ця тема популярна. Чи буває так, що людина має заощадження, але хаотично ними розпоряджається.

— Ви вживаєте багато різних понять: «резервний фонд», «капітал», «інструмент». Можете окреслити, як вони одне до одного стосуються?

Буду пояснювати метафорично. Ваші доходи — це такий «трубопровід», який щомісяця забезпечує кілька крапель заощаджень в склянку, яку ми називаємо «весь капітал». Спочатку ваші заощадження формують резервний фонд, тобто фінансову подушку безпеки — кошти, які можна використовувати в період, коли немає доходу. Причому тут можуть бути різні ситуації. Мова необов’язково про втрату роботи. Може йтися про так званий сабатікал, творчу відпустку. Або ви хочете взяти паузу для визначення того, що хотіли б змінити або куди рухатися далі у професійному житті. А, можливо, вам потрібно пройти навчання — і тоді шукати нову роботу. Цей резервний фонд оптимально має бути на пів року.

Я буду наводити приклади з огляду на те, що нас читатимуть здебільшого саме IT-спеціалісти. Припустімо, ваші витрати на місяць становлять дві тисячі доларів. Це означає, що резервний фонд має бути 12 тисяч доларів.

Вертаємося до нашого «трубопроводу». Заощадження продовжують «капати». Коли в нас уже є резервний фонд, те, що наповнюється далі — теж капітал. І ми вже дивимося: «А для чого ці гроші?» Наприклад, щоб купити нерухомість, машину. Якщо це житло, то воно потребує щонайменше грошей для першого внеску. І от для таких конкретних цілей потрібна окрема «скляночка». Якщо ці потреби вже закриті, то часто наступна ціль — почати формувати кошти для фінансової свободи.

Одне з основних правил заощаджень: прийшов дохід — зразу відкласти. Але ми ж не можемо відкладати та тримати все тільки на рахунках або у готівці (хоча щось буде залишатися у такому вигляді, особливо якщо ми говоримо про резервний фонд). І тут з’являється поняття фінансових інструментів. Вони можуть бути різними: депозити, військові ОВДП (державні облігації), земля, нерухомість, криптовалюта...

До війни були й корпоративні облігації (ми маємо надію, що рано чи пізно цей ринок відкриється). Також це інвестування в бізнес чи, наприклад, малі організації, які займаються кредитуванням — надання позик і отримання від цього відсотків. Це може бути іноземний фондовий ринок, тобто купівля тих же ETF: американських, ірландських тощо.

Кожен інструмент має свої правила, зокрема й мінімальний поріг входу. Крім того, потрібно розуміти, для яких цілей ми в ті чи інші інструменти заходимо.

💰 «Війна підсвітила помилки, яких часто припускаються в інвестуванні»

— Також згадують такі складники персональної фінансової грамотності, як активний дохід, пасивний дохід, заощадження, інвестиційний капітал...

Так воно і є. Це вже більше про розуміння власником, як ідуть його фінансові потоки. У кожного з нас, хто працює, є активний дохід. І в багатьох є пасивний. Оренда нерухомості, відсотки з депозиту, навіть коли вони маленькі, несуттєві — це найбільш зрозумілі джерела пасивного доходу. Але якщо ми згадаємо про другий пласт фінансової грамотності — підвищення рівня своїх знань, то можемо дізнатися і про інші варіанти.

Для прикладу: з літа минулого року у нашій країні дозволено продавати сільськогосподарську землю. З неї людина може отримувати плату від орендарів. Але є ще один формат пасивного доходу із землі з погляду перспектив ринку. Зараз землю дозволено купувати тільки фізичним особам, а юридичним — з 2024 року. Коли на ринок вийдуть великі гравці, це буде передумовою, що ціна буде зростати.

Наприклад, зараз можна придбати гектар за 2000 доларів (ціна коливається — особливо в умовах війни залежно від регіону). За 5–6 років, можливо, цей гектар можна буде продати за 5000 доларів. Ця різниця між ціною купівлі та продажу — теж пасивний дохід. Так само працює фондовий ринок. Хтось хоче зайти в цей інструмент в очікуванні щомісячних відсотків як пасивного доходу. Але насправді основний заробіток на фондовому ринку — різниця між купівлею та продажем.

— Загалом, які корективи внесла війна в кожен з цих фінансових потоків?

Усе індивідуально. У когось війна змінила й активний дохід. Якщо говорити про пасивний дохід, хтось мав вкладення в бізнес, який, можливо, поки що на паузі або був і є на окупованій території. Наприклад, було заявлено, що бізнес щомісяця сплачуватиме інвестору з розрахунку сім відсотків річних у валюті. А зараз підприємець не може цього робити. Відповідно, це падіння пасивного доходу. Хоча з кожним місяцем усе більше бізнесів повертаються на ринок.

Постраждали й ті, хто вкладав у нерухомість. Хоча все залежить від того, де вона розташована. Йдеться не тільки про ситуації, коли вона втрачена. Наприклад, була комерційна нерухомість під офіси в Києві, а зараз немає орендарів. Тобто є розуміння, що і продати зараз можна, але питання: за якою ціною? Це не означає, що не треба вкладатися у нерухомість. Просто варто прораховувати ризики: а якщо не буде орендарів і просяде ринок, що тоді я робитиму? Але ті рішення потрібно ухвалювати до того, як заходити в той чи інший фінансовий інструмент.

Паралельно з тим, що в Україні триває війна, у світі починається фінансова криза. Можна сказати, що вона вже триває. Ті, хто зайшов у фондовий ринок рік тому, спостерігають у себе мінуси в портфелях. І якщо вони робили це з метою через рік-два забрати кошти, то так, це можна буде зробити, але сума буде меншою. Залежно від портфелю, в які компанії, фонди ЕTF було вкладено, це падіння може бути 15% чи навіть усі 40%. Треба розуміти, що гроші у фондах мають бути щонайменше 10 років (а то і довше). Бо в економіці є поняття економічних циклів: є зростання і падіння, тож після падіння рано чи пізно знову почнеться зростання.

Якщо ми говоримо про нерухомість як інвестиційний інструмент, тут теж треба розуміти, що це не так, що «я сьогодні купую, а через два роки точно продам». Він теж має працювати тривалий час. Середня окупність по комерційній нерухомості складає 8–10 років.

Я наводила приклад про оренду, коли є втрата доходу. Але може бути навпаки. Якщо у когось квартира у Львові, яка здавалася подобово, а ціни у місті суттєво зросли (я не про факти мародерства, звісно), то власники навіть отримали кращий дохід, ніж розраховували. Хоча тут теж бувають нюанси. Якщо квартиру здавали довгостроково, то навряд чи власник буде підвищувати плату орендарю.

Війна також підсвітила помилки, яких часто припускаються в інвестуванні. Так, у багатьох резервний фонд виявився замаленький, не на пів року, а на два-три місяці, а цього недостатньо в період стресових ситуацій. Деякі люди були змушені переїхати. Всі ми по-різному виходимо зі стресу, але середньостатистично (якщо стрес не продовжується) на це потрібно від місяця до двох. І ось сім’я: один продовжує працювати, а інший втратив роботу, і є резервний фонд тільки на три місяці. Якусь частину вже проїли, і щойно вийшли психологічно на нормальний рівень, щоб ухвалювати рішення, дивляться: а грошей ще на півтора-два місяці, враховуючи, що доходи тільки скоротились. Відповідно, це заганяє знову у стрес.

Ще одна помилка, коли немає диверсифікації інвестицій. Наприклад, усе було в готівці або тільки на поточних рахунках. А це правило інвестицій — диверсифікація має бути на всіх етапах, на всі цілі. Якщо є мінімальний перекіс, то потрібно вирівнюватися за короткий період.

💰 «Для тих, хто виїхав, усе залежить від тривалості перебування за кордоном»

— Які відмінності в плані фінансів для людей, які залишаються в Україні, і для тих, хто виїхав?

Для тих, хто залишається в Україні, є питання обмеженості: низка фінансових інструментів досі не працює. Фондовий ринок України поки що закритий. Єдині цінні папери, які ми можемо купувати — це військові облігації. А ось ринок землі відносно недавно запустився — з другої половини травня відкрили реєстр і дозволили здійснювати угоди. Перші три місяці повномасштабної війни цей реєстр були закритий.

Для тих, хто виїхав, усе залежить від тривалості перебування за кордоном. Після виходу зі стресу, адаптації потрібно для себе визначати: ми тут надовго чи скоро вертаємося в Україну. Якщо останній варіант, то тут мало відмінностей з тими, хто не виїжджав. За винятком того, що, маючи гривню на картках, за кордоном можна знімати валюту з банкоматів за курсом, трішки вигіднішим, ніж той, за яким ми можемо купити ту ж валюту в Україні.

Якщо ж людина вирішує залишатися за кордоном надовго, то рано чи пізно виникає питання податкової резидентності. Адже доходи, які отримуються на рахунки за кордоном, будуть так само оподатковуватися в іншій країні. Тоді для того ж фондового ринку треба відкривати новий рахунок у брокерів або вказувати у своєму акаунті, що є зміна податкової резидентності. А це за собою тягне певні речі. Наприклад, ті, хто перебувають у Євросоюзі, не можуть купувати американські фонди — тільки європейські.

Так само виникає питання, що робити з резидентством України. Податкове резидентство в іншій країні його не скасовує. І тут багато нюансів юридичного та бухгалтерського характеру: як отримувати доходи, чи відкривати рахунок ФОП за кордоном тощо.

— Можете ще уточнити щодо податкової резидентності. Які саме податки людина продовжує сплачувати в Україні?

Податки щодо тих інструментів, які є в Україні, сплачуються в Україні. Але доходи, які приходять на рахунки з-за кордону, будуть оподатковуватись за законодавством тієї країни. Хоча в кожній державі є свої нюанси. І тут більше питань до аудиторів і юристів. Кажу відверто, ми зараз теж досліджуємо це питання. Так, один з бухгалтерів на консультації сказав, що оскільки це вимушене переселення, а не добровільне, то питання «чи треба сплачувати податки в цій країні?» знімається. Тобто механізми до кінця незрозумілі. При цьому законодавство Польщі буде в чомусь відрізнятися від законодавства Італії, тому найкраще — звертатися до податкових радників у тих країнах, де людина перебуває, і з’ясовувати, як правильно діяти.

💰 «І в Україні, і в Європі ціни зростають, тож варто проаналізувати свої витрати»

 Є багато різних підходів до планування бюджету, ведення фінансового звіту. Який варіант ви зазвичай радите?

Найпростіший спосіб — це «50—30—20». 50% — на життя, на поточні витрати, сюди ж входить одяг, транспорт і все-все-все. 30% — розвиток і розваги: від кафе, кіно до спорту та медицини, тому що вкладення у своє здоров’я — це теж важливий аспект розвитку. І 20% — сума заощаджень. Як ви помітили, у цій моделі немає відсотка на благодійність. Тому якщо людина хоче займатися благодійністю, то потрібно або брати з однієї з цих статей, або з кожної потрохи.

— Як ви вважаєте, чи варто в умовах війни змінювати звичайний розподіл фінансів на поточні витрати, заощадження та інвестиції?

Насамперед варто проаналізувати, наскільки змінилася взагалі ситуація «доходи — витрати». І в Україні, і в Європі ціни зростають. І якщо не вели фінансовий звіт, треба проаналізувати хоча б протягом одного місяця чи тижня-двох свої витрати.

Так, можна одразу ці 50% «на життя» умовно розділити на чотири конверти. І визначити: з цієї суми, наприклад, 7000 гривень на тиждень має йти на їжу та необхідні у побуті речі. Залишити стільки на основній картці в понеділок і наприкінці тижня подивитися, чи вистачило вам цих коштів. Якщо ні, тоді поставити запитання: «А на що пішли гроші?». Так можна чітко зрозуміти, скільки в середньому потрібно на тиждень, місяць. Бо ми інколи перебуваємо в ілюзії, що витрачаємо менше, а заробляємо більше. А так ми бачимо реальну картинку.

При цьому зараз ми об’єктивно почали менше витрачати, бо менше ходимо (або взагалі перестали) у кафе-ресторани, кінотеатри, театри, на заходи. Якщо говорити про івенти, то їх практично і немає. Але якщо при адекватному, достойному рівні доходів ще почати економити на продуктах, необхідних речах, це призведе до когнітивного дисонансу: «А для чого тоді я заробляю?».

Якщо говорити про те, чи варто продовжувати заощаджувати, формувати капітал? Варто. Уже мінімально проаналізувавши, скільки забирають поточні витрати, треба для себе визначити, який відсоток відкладати. Наприклад: «Так, раніше ми могли заощаджувати 30% від доходу, а зараз будемо заощаджувати 20%».

Іноді варто збільшити бюджет на навчання. Припустімо, людина заощаджувала 30% для формування капіталу. Можливо, якщо є перспективи професійного зростання, варто заощаджувати для капіталу 20%, а 10% скерувати на підвищення своїх навичок. Якщо повернутися до інвестиційних інструментів, то вкладення в освіту має найвищий відсоток віддачі, бо так ми піднімаємо свій активний дохід.

Інше питання, що майже всі ми прагнемо тієї фінансової свободи, про яку говорили. Тому постійно вкладати тільки в освіту — не варіант, частину заощаджень потрібно залишати.

💰 «Наш капітал — це будинок, то не варто будувати дах або ставити сантехніку, поки немає фундаменту»

— Які поради ви могли б дати щодо накопичення заощаджень?

Порад може бути багато. Передусім дотримуватись диверсифікації інструментів. Розуміти, під які цілі заощаджуєте, щоб далі знати, в які інструменти їх вкладати. Якщо ми говоримо про ціль «фінансова свобода», то це може бути фондовий ринок. На якомусь етапі можна почати роботу з тими ж криптовалютами, які дуже актуальні, хоча зараз ми й спостерігаємо їхній спад.

Що я маю на увазі, коли кажу «на якомусь етапі»? Ось в людини є порахована орієнтовна сума, скільки треба для фінансової свободи — наприклад, 500 тисяч доларів. І помилкою є, коли перші ж заощадження в 10–20 тисяч доларів спрямовують на криптовалюти. Якщо ринок криптовалют «просідає», то це означає, що знецінюються весь капітал. Фондовий ринок зараз теж падає, але є розуміння механізмів впливу на нього. Тільки зроблю ремарку: коли я кажу «фондовий ринок», то маю на увазі вкладення в ETF, а не напряму в акції конкретних компаній. Останній варіант більш ризиковий. Тому моя рекомендація полягає в тому, що, тільки коли капітал вже становить 30–40 тисяч доларів, треба починати заходити в криптовалюти (і то на частку до 15%). Це і є диверсифікація, яка дає захищеність.

Якщо уявити, що наш капітал — це будинок, то не варто стелити дах або ставити сантехніку, поки немає фундаменту — «резервного фонду» і більш консервативного «початкового портфеля», який так, може принести менший заробіток, але буде забезпечувати збереження коштів.

Повертаючись до диверсифікації, скажу, що вона стосується не лише самих інструментів. Фондовий ринок і нерухомість — це інструменти для довгострокових вкладень. Якщо у вас є і те, і те, здається, що ви дотримуєтеся диверсифікації, але за строками інструментів її немає. Значить має бути хоча б ще один інструмент, який розрахований на 1–3 роки та забезпечує можливість забрати кошти через короткий період. Ще є диверсифікація за цілями, валютами.

Наприклад, вам потрібно через сім років зібрати дитині фонд для навчання. Може, це не дуже велика сума, але потроху відкладаєте. Тоді ми обираємо короткострокові інструменти. Так, частина може бути на фондовому ринку, але не більше ніж 30% від всієї цієї суми на цю ціль. Якщо навчання буде в Україні, ми розуміємо, що прив’язка все одно буде до курсу долара, тому є сенс накопичувати в доларах. Якщо говоримо про навчання в Європі (і так, можливо, навчання буде безкоштовним, але потрібні якісь кошти для проживання, харчування тощо), то однозначно заощаджувати потрібно у євро. Бо якщо збирати в доларах, ймовірна втрата на конвертації. Як ми зараз бачимо, у парі «євро-долар» євро просіло: ще на початок року був крос-курс 1,20 (крос-курс — співвідношення між двома валютами, визначуване на основі курсу цих валют щодо якоїсь третьої валюти — ред.), а зараз — 1,04. І на великих сумах це суттєва різниця.

— Може, є ще поради щодо криптоінвестицій?

Як я казала, крипта може займати якусь частинку у так званому фінансовому ландшафті. Зовсім від неї відмахуватись не варто. Але досі це є дуже незрозуміло регульований інструмент, не до кінця прозорий. Враховуючи її високоризиковість, це не має бути єдиним інструментом. Якщо так говорити відсотками, то з усіх заощаджень (за мінусом резервного фонду) до 20% може бути спрямовано в криптовалюту.

Також усе ще залежить від того, скільки вам років, на які цілі ви відкладаєте гроші. Якщо ми говоримо про людину 25 років, яка навіть при втраті коштів розуміє: «Та я ще собі зароблю!», то окей. А якщо це людина 45 років, яка б хотіла через п’ять років вийти на фінансову свободу, то з криптою краще бути обережнішими. Хоча, можливо, через рік або два я буду говорити інакше, бо умови роботи з криптовалютами стануть більш прозорими.

💰 «Що ми однозначно можемо робити — це купувати українське»

— Як ви ставитеся до думки, що зараз взагалі треба менше відкладати гроші, а більше витрачати для економічного добробуту країни?

Моя позиція: просто не треба економити. Змоделюємо ситуацію: якщо людина почне купувати все підряд, робити вдома склад непотрібних речей для підтримки економіки, це абсолютно неграмотно з погляду фінансів. Фінансово грамотна людина не економить, не тринькає гроші, а раціонально розпоряджається ними, купує те, що потрібно, і те, що хоче.

Що ми однозначно можемо робити — це купувати українське. Наприклад, я раніше обирала каву Lavazza, а зараз віддаю перевагу українському виробникові. В одязі теж можна старатися знаходити українські бренди.

У будь-якій дії має бути здоровий глузд. Якщо якийсь магазин спеціалізується тільки на іноземних товарах, то обходити його стороною неправильно. Хоча власнику і варто замислитися і за можливості, якщо це відповідає запитам цільової аудиторії, знайти для асортименту виробника і в Україні. Авжеж, тут все індивідуально. Якщо ми говоримо про купівлю авто чи запчастин до нього, то що ми купимо вітчизняного? Це все одно буде іноземний виробник.

Але ви все одно підтримуєте магазин, який в Україні платить зарплату працівникам, податки, оренду, якщо це не власне приміщення, а значить ще орендодавець отримує кошти. І це такий цикл. Гроші для того і створені, щоб бути в русі та примножуватися.

— Можливо, все ж таки є такі витрати, від яких ви порадили б поки що утриматися?

Особисто я — ні. Хтось каже, що не на часі відпочивати, ходити в кафе, кіно і театр. Але чому ні, якщо людина перебуває у безпеці (або умовній безпеці). Наприклад, я живу у Львові, тут умовно безпечно. Звідки ті ж актори театру мають отримувати зарплату, коштом чого жити? Це теж підтримка економіки.

Для нашої психіки важливо поступово повертатися до нормального стану. А це і про відпочинок, і про надання собі ресурсів. Якщо вам давали ресурс поїздки, то варто за можливості організовувати подорож. Можливо, зараз не на два тижні, як раніше, а лише на тиждень і з меншими затратами. Але дати собі відпочинок — це обов’язково. Якщо людина працює «на межі», без зміни обстановки, без звичних речей, які були раніше: відпочинку, спорту, спілкування з друзями, то вона використовує ресурс, енергію, але їх не поповнює. І це рано чи пізно призведе до вигоряння, а після вигоряння настає депресія. Це більше про психологію, але це дуже важливий момент.

І фінансово це теж буде дорожче, розумієте? Чи буде ефективна людина, якщо вона в депресії та буде потребувати допомоги? Ні, не буде. Це не про те, що на ній треба хрест поставити. Просто вона не зможе працювати, волонтерити, донатити. А ще буде емоційно закуповувати речі, щоб порадувати себе — це один з факторів поведінкової економіки. І так цей момент інколи у багатьох проскакує, у мене так само. Але в декого це входить у звичку, і шопоголізм — це часто насправді спроба дати собі радість, замість того щоб годину-півтори на день погуляти в парку. Бо купівля матеріальних речей поліпшує настрій на годину-дві, а потім ми забуваємо, що щось купили. Радість нам приносить те, що практично ніколи не потребує грошей: це час з собою, з рідними, спорт тощо.

Так, у нас війна, а я хочу піти в кафе. Я знаю, що та година в кафе дасть мені ресурс від спілкування з друзями. Плюс це принесе кошти цьому закладу, а значить дасть зарплату працівникам, бізнес заплатить податки, а це підтримка економіці. Так само, коли ви повернетеся з відпустки, будете «в ресурсі», більш корисними, тому я вважаю, що так, потрібно поїхати відпочити.

💰 «Якщо банк підвищує ставки за депозитами, це означає, що найближчим часом піднімуть ставки і за кредитами»

— НБУ підняв облікову ставку до 25%. Що це означає для пересічного громадянина, на які дії його спонукає?

Підвищення облікової ставки насамперед могло означати б для пересічного громадянина підвищення ставок за депозитами. Могло б, тому що на сьогодні не так багато банків це зробили. Облікова ставка є орієнтиром ставок за депозитами та кредитами. Якщо банк підвищує ставки за депозитами, це означає, що найближчим часом піднімуть ставки і за кредитами. Тому багато банків і не роблять цього, щоби не піднімати ставки за кредитами. Бо «пересічний громадянин» може мати заборгованості за кредитами зокрема. Також підняття облікової ставки може означати, що можуть підвищити ставку за військовими облігаціями. Але ми вже простежили, що з моменту підвищення облікової ставки відбулося три аукціони Міністерства фінансів — і ставки не підняли.

Тому поки що це мало на чому відбилося. Хоча є низка банків, які підняли ставки за депозитами. Чи означає це, що з цього банку треба втікати, бо в нього є проблеми? Ні. Але з обережністю дивитися на ситуацію. Основна суть роботи банків — взяти гроші в населення та позичити тому ж населенню або юридичним особам. І може бути таке, що банк дивиться: у нас має бути для виплати депозитів сума в мільйон гривень, а зараз на рахунку є 800 тисяч. У досить короткий період ті 200 тисяч різниці потрібно звідкись взяти. У банка два сценарії: піти в НБУ і позичити під 23% або до населення, сказавши, що «ми даємо депозити під 17–18%». Це не означає, що у банк буде введено тимчасову адміністрацію. Але говорить про певні питання з ліквідністю.

Ще до війни у наших клієнтів найбільші втрати, пов’язані з банками, були через те, що вони «велися» на великі ставки та необдумано тримали всі кошти тільки в одному банку або це була більша сума, ніж сума Фонду гарантування вкладів. Зараз на період воєнного стану Фонд гарантування вкладів повертає 100% від вкладів. З моменту його відміни Фонд гарантування вкладів буде становити 600 тисяч гривень, тому я рекомендую триматися саме в цьому діапазоні. І знову ж таки, якщо є сума 200–300 тисяч гривень, то краще її розділити на два банки з точки зору тієї ж диверсифікації.

Повертаючись до питання щодо ставки, поки що це не надто впливає на ситуацію. Але так, якщо спрацює ефект високих відсотків у певній частині банків і населення почне забирати депозити з одних банків, де ставки нижчі, переносячи в інші, де вища ставка, то й банки з першої двадцятки (а саме вони зараз поки що суттєво не підвищують ставки) будуть змушені поступово піднімати ставки, щоб уникнути суттєвого відтоку клієнтів. А це призведе до можливості підняття відсоткових ставок за кредитами, зокрема для фізичних осіб.

Зараз деякі невеликі банки суттєво підняли ставки. Всі інші або цього не зробили, або підняли всього на 1–2% — це небагато при тому, що облікова ставка зросла у два з половиною рази. Тому поки що спостерігаємо далі.

💰 «Війна — не спринт, а марафон. Тому не варто всі заощадження віддавати на благодійність»

— Ви вже кілька разів згадували військові облігації. Розкажіть про них більше, чи потрібно вкладати в них?

ОВДП — це облігації, які випускає Міністерство фінансів, борговий цінний папір, який є борговим зобов’язанням, за яким позичальником виступає держава, представлена Міністерством фінансів. Щодо них є чіткі правила. В облігацій є визначений термін обігу, тобто є дата випуску і дата завершення. А також чітко визначена відсоткова ставка, яка буде виплачуватися у вигляді купонного доходу раз на квартал, пів року чи в кінці терміну Це визначають на момент випуску цих облігацій і одразу озвучують.

З моменту введення воєнного стану звичайні облігації в нас купити не можна. Але з початку березня почали випускати військові облігації. В чому їх відмінність? ОВДП скеровувалися у бюджет і могли бути використані на різні потреби: зарплати державним структурам, витрати на інфраструктуру тощо. Тобто Міністерство фінансів саме визначало, куди їх спрямувати. А левова частина коштів, які залучені через військові облігації, йдуть на підтримку Збройних сил України: амуніція, зарплати військовим тощо.

Ми часом сміємося та називаємо військові облігації «квазіінвестицією» чи «квазіблагодійністю». Чому це «квазіблагодійність»? Тому що ви точно отримаєте ці кошти назад, зокрема і дохід у розмірі 10–11%. Наприклад, є випуск, який закінчується у перших числах листопада 2022 року. Тобто кошти надаються державі з метою підтримки, але назад їх повернуть. У класичній благодійності гроші не повертаються. А чому це «квазіінвестиція»? Бо інфляція зараз становить уже близько 16%. Найвища ставка за військовими облігаціями — 11,5% (це за півторарічними), тобто вони не перекривають повністю інфляцію.

Тому якщо ви хочете підтримувати армію, але при тому якось убезпечити свої кошти, то так, це один з інструментів, який можна використовувати. Чи варто всі кошти спрямувати тільки у військові облігації? Однозначно ні. Бо має бути диверсифікація. Якщо ви донатите багато, це може бути альтернатива. Наприклад, ви 1000 доларів на місяць надсилаєте на благодійність. І для себе розподіляєте: 600 доларів віддаєте прямими пожертвами, а суму, еквівалентну 400 доларам, поступово вкладаєте у військові облігації.

— Зрозуміло, що кожен донатить, скільки він хоче. Але, можливо, ви даєте поради своїм клієнтам щодо цього? Який це може бути адекватний відсоток від доходів?

Класичною вважається «десятина» — 10%. Можу поділитися своїм правилом: я віддаю на благодійність рівно стільки, скільки заощаджую для себе. Наприклад, я заощаджую 15% і стільки ж скеровую на благодійність — це дві паритетні статті. Це правило я собі встановила 8–9 років тому. Для мене воно дає розуміння, що я і не забагато займаюся благодійністю, але й не замало.

На початку війни ми часто стикалися з випадками, коли люди все, що могли й не могли, відправляли на благодійність: і гроші, і час, і сили на волонтерство. На жаль, ми всі побачили, що це не спринт, а марафон. Тому не варто всі заощадження віддавати на благодійність. Визначте комфортну для вас суму або відсоток доходів, які будете продовжувати донатити і далі.

І коли я кажу про марафон, я маю на увазі не тільки війну, а й період після нашої перемоги, коли буде багато людей, які потребуватимуть допомоги: діти, які залишилися сиротами, і сім’ї, де батько повернеться з війни інвалідом і йому знадобляться гроші на лікування. Тож тут насправді варто розрахувати свої сили на тривалий час. Тому пропоную купувати військові ОВДП, а потім постійно перевкладати у них, не забирати ці гроші назад.

А взагалі ще одне важливе правило благодійності — віддавати стільки, щоб не вмикався режим «жаби». Благодійність має йти від серця, без очікування, що за ці кошти я маю щось отримати. Бо тоді це вже спонсорська акція.

Якщо виникає внутрішнє запитання: «А може, я забагато віддаю?», то почекайте, коли моральний стан покращиться — день, два чи тиждень, і тоді ухвалюйте рішення. Це має велике значення, бо кошти, які віддають з жалем, користі не принесуть.

💰 «Фінансовий радник може виступити тією людиною, яка „пушить“»

— Чи кожному потрібен фінансовий консультант?

Як фінансовий консультант, скажу, що так. Але це запитання схоже з запитанням «Чи кожному потрібен сімейний лікар?». З одного боку, так. А з іншого — для когось це будуть зустрічі раз у квартал, а для когось — разова консультація або тренінг — за умови, що людина дотримається всіх рекомендацій і багато цікавиться цією інформацією самостійно.

Якщо взяти життя будь-якої людини, насамперед ми вирішуємо питання сім’ї, роботи, здоров’я, відпустки й тільки на п’ятому місці вмикається «вирішити питання щодо фінансів». Дуже невеликий відсоток займається фінансами системно. Частіше буває такий підхід: «Буде час, тоді розберуся і зроблю!». Тож фінансовий радник може виступити тією людиною, яка «пушить», дає поштовх: «А що ти зробив, які в тебе зміни за пів року?». Коли є зовнішнє зобов’язання, це впливає на людей.

Є ті, хто не хоче розбиратися, не хоче витрачати час, вивчати щось. Повернуся до аналогії з лікарем. Дехто не хоче заглиблюватись, які пігулки з якими варто поєднувати, коли треба чи не треба пити вітаміни. Їм простіше зекономити свій час, «купивши» цей час в іншої людини, і отримати конкретну рекомендацію. Хоча так, абсолютно все є в інтернеті.

— Які книжки ви б порадили для самостійного підвищення рівня персональної фінансової грамотності?

«Найбагатша людина у Вавилоні» Джорджа Клейсона, «Шлях до фінансової незалежності» Бодо Шефера, «Багатий тато, бідний тато» Роберта Кіосакі, «Гроші, майстер гри» Тоні Робінса, «Любов та бюджет» Любомира Остапіва. Звісно, книг є значно більше, але можна почати з цих.

💰 «Бажання знайти стабільність — найбільша помилка, яку людство взагалі робить»

— З якими упередженнями, страхами ви зараз стикаєтесь під час консультування клієнтів? Що радите у відповідь?

Є багато стереотипів і поведінкових правил, які були до війни, а зараз можуть загостритися. Наприклад, почати тотально економити. Буквально на днях клієнтка питала: «От я прочитала статтю, де була рекомендація економити. Чи мені треба це робити?». Вона потрапила під вплив зовнішніх хвиль, хоча насправді у цієї жінки високий рівень доходу, є резервний фонд тощо. Я противник тотальної економії, я за те, щоб купувати ті чи інші речі, але усвідомлено.

Є страхи: «Світова криза почалася, я все втрачу. Може, є сенс зараз продати все?». Але як я і казала, в інвестиціях треба пам’ятати, що після кожної кризи завжди рано чи пізно починається зростання.

Найчастіше трапляються страхи невизначеності: «Що буде зі мною?», «Які рішення ухвалювати?». Вони не прямо фінансові, а радше про те, куди рухатися далі. Особливо це стосується тих, хто переїхав. Але щойно людина ухвалює рішення, їй стає легше — і тоді з’являється розуміння, які фінансові дії потрібні.

Ці страхи також про бажання знайти стабільність. І це найбільша помилка, яку людство взагалі робить (це стосується не тільки українців). Життя нестабільне. І ніколи таким не було — вчіть історію. І ті, хто живуть за кордоном, мають різні перипетії. Стабільність настає тільки після смерті. А життя — це рух.

Найголовніше — не опускати руки, тому що завжди є білі та чорні смуги, і з цим треба вчитися справлятися. Я не кажу «вміти» — саме «вчитися», бо ми всі стикаємося з тими чи іншими ситуаціями, де треба діяти. Мало хто жив у період війни (наприклад, мій батько трошки застав той час), і ми цього вчимося вже четвертий місяць. Як на мене, непогано виходить!

— Ви згадуєте економічну кризу. Чи можливо до неї підготуватися?

Тим, у кого немає резервного фонду, варто його сформувати. Тим, хто його має, треба подумати, чи війна або криза можуть спричинити втрату роботи або зменшення доходу. І спитати себе: «А як я зараз можу підвищити свій професійний рівень?». Можливо, не перекваліфікуватися, а докваліфікуватися, щоб стати ціннішим працівником. Вкластися у свій розвиток. Причому це можуть бути не тільки професійні компетенції, а й робота з психологом, ораторська чи акторська майстерність. І це дуже круто, коли людина не тільки зростає в професії, а й загалом розширює світогляд. Тому готуватися до кризи — можна, але при цьому пам’ятати жити сьогодні.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось25
До обраногоВ обраному12
LinkedIn

Схожі статті




14 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Дуже дякую за корисну статтю! Наче побувала на сеансі фінансової психології 😊

Як ви думаєте, є сенс вкладання в житло (квартира/будинок/...) в умовно безпечному регіоні України під час війни/економічної кризи, чи варто збирати капітал і чекати «просвітлення»?
Зі статті ясно про витрати на щоденне життя, ще цікавить про щось глобальніше, може хтось робив ресерч, чи має базову економічну освіту)

Якщо квартиру здавали довгостроково, то навряд чи власник буде підвищувати плату орендарю.

Та ні, з цим на ЗУ проблем не було.

Ми не завжди говоримо про гроші. Окрім них, кожен з нас має багато інших джерел ресурсів. Сьогодні тема стосується більше психології і власної енергетики. Ми всі вже довгий час знаходимося в стресі. Але маємо відповідальність перед собою, близкими людьми і державою, і маємо бути в ресурсі, маємо працювати, опікуватися родиною, волонтерити, допомагати, планувати майбутнє.

Саме про те, як привести прави до ладу, про баланс відпочинку, роботи і фінансів під час війни розповість Олександра Грудзевич, фінансова радниця компанії iPlan.ua.
Відео було записано для спільноти інвесторів iPlan Talks, і надано каналу «Сімейний бюджет» з дозволу Олександри та адміністраторів іPlan Talks.

youtu.be/eXKKnqWuWAQ

Є поради для тих хто залишився без роботи? Мушу визнати що безробіття б’є по енергетиці гарно.

Я зараз співпрацюю з одним соціальнми проектом, там буде великий блок про роботу та актуальну специалізацію

А ось тут можна почитати, як наша IT-спільнота зараз розподіляє власні кошти та накопичення: dou.ua/...​les/money-during-the-war

Як хто ставиться до купівлі техніки зараз?
Наприклад, оновлення телефону або крупної техніки, купуєте?

Не найгірша ідея, зважаючи на рівень інфляції та ймовірне зростання курсу валюти ближче до кінця року.
Скирдувати гривні однозначно не варто зараз.

Так, частково згоден, планую оновити свій старенький бюджетник на айфон, 20к для мене доволі велика сума. Але, зважаючи на те, що айфони добре перепродаються і не стрімко втрачають ціну на вторичці, може це зараз і має сенс

айфони добре перепродаються і не стрімко втрачають ціну

Это вообще не должно быть аргументом, айфон не тот девайс который покупают с целью выгодной продажей в последствии.
Рискну предположить что если вы смотрите на такие параметры — сам по себе девайс не сильно вам и нужен, как инструмент.

Приведу пример — допустим человек работает на мак буке, это его хлеб. Выходит новый(зачастую более быстрый) — покупает новый, старый продает уж за сколько продастся. Потому что скорость работы и комфорт это самое важное. В таком случае не возникает вопрос остаточной стоимости, так как этот инструмент позволяет заработать в разы больше

Для роботи айфон мені не потрібен, ви праві, це питання комфорту. Тому і є деякі вагання.

Требуется беру, не требуется не беру.
Руководствуюсь сугубо рациональным подходом, как и до войны

Підписатись на коментарі