IT-волонтери: як у Львові організували ІТ-курси для незрячих та популяризують вебдоступність

Чи можуть незрячі люди навчитись програмувати та працювати в IT? Відповідь на це питання знає Роман Боренько, співзасновник Inclusive IT у Львові. Разом з командою громадської організації він влаштував курси для незрячих з основ роботи з комп’ютером та Python. Як це переросло у соціальне підприємство, де працюють випускники курсів і до чого тут вебдоступність, Роман розповів для DOU.

Офіційно в Україні 6-7% людей з інвалідністю. Ці люди є частиною економіки країни, хоч їхня купівельна спроможність і нижча. Бізнесу варто це враховувати, і ми прагнемо в цьому допомогти. Візьмімо, зокрема, інтернет-магазини. Люди з сенсорними порушеннями (зір, слух) не зможуть самостійно щось замовити.

Це дуже практичний бік питання, адже крім інтернет-магазинів існує багато різних сайтів, якими незрячі або нечуючі могли б користуватись, але не можуть. Проте я вважаю, що про інклюзивність (процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі, насамперед тих, що мають фізичні чи ментальні порушення — DOU) варто говорити і в економічному контексті, аби зацікавити підприємців. Якщо стисло, то вебдоступність — це про те, чи має ваша компанія сайт, доступний для широкого кола людей, зокрема людей з інвалідністю.

Соціальне підприємство Inclusive IT, яке я створив, просуває ідеї вебдоступності в українському середовищі і допомагає впроваджувати їх. Так, якщо докласти трохи зусиль, то вашим сайтом зможуть користуватись і незрячі, і нечуючі люди. Поки що серед наших клієнтів більше громадських організацій, але ми хочемо виходити на ринок і працювати саме з бізнесом. До ідеї соціального підприємництва я прийшов поступово, через роботу у громадській організації «Інститут українських студій».

Від Сенсотеки до курсів програмування для незрячих та людей зі слабким зором

Я був студентом і навчався на прикладній математиці в університеті імені Франка, посідав призові місця на олімпіадах. Так сталось, що потім на 7 років випав з громадського життя через хворобу. В 2011 році, коли настав час повертатись, я зрозумів, що хочу розвивати інклюзивність в Україні і впливати на покращення життя людей з інвалідністю.

Я зустрівся зі своїм однокласником Андрієм Максимовичем. Він разом із неймовірно цікавим незрячим активістом Миколою Пехом заснував «Інститут українських студій» — на той час організацію, що займалася міжнародними молодіжними навчальними обмінами. Я вирішив доєднатись.

У 2012-2013 роках я надавав IT-допомогу організації, а потім почав впроваджувати власні ідеї і обіймати керівні посади. В 2014 році засновника Миколи Пеха не стало, і ми замислились, що робити далі, в який бік рухатись. Я на той час вже цікавився тим, як живуть і працюють незрячі, тому озвучив ідею створення Сенсотеки у Львові.

Сенсотека — це інклюзивний бібліопростір у Стрийському парку. Власне, це такий майданчик, де відбуваються інклюзивні практики, різні події для більшої включеності людей з інвалідністю у суспільство, наприклад, заняття для дітей з аутизмом, арт-терапія, літературні заходи. У Сенсотеці навіть з’явився аматорський театр третього віку, де старші люди ставлять свої вистави. Ми започаткували її діяльність у 2015 році за підтримки Львівської міської ради.

Дитяча арт-терапія у Сенсотеці

За ці роки, крім Сенсотеки, ІУС робила багато івентів, серед яких велопробіг на тандемах за участю незрячих та співпраця з європейськими програмами обміну для молоді з особливими потребами.

Ми робили багато подій для соціалізації людей з інвалідністю, проте я давно замислювався про освіту та допомогу їм у побудові кар’єри. IT — це одна з найприбутковіших сфер діяльності, але вона малодоступна незрячим людям. Ми захотіли вирішити цю проблему і створити курси з програмування для незрячих людей та людей зі слабким зором. Так, це можливо за допомогою програм екранного доступу (наприклад, JAWS i NVDA), які озвучують усе, на що наводиться курсор.

Саме навчання заснувала Марта Дропа. Вона стажувалась у National Industries for Blind в США, де подивилась, як відбувається навчання, і побудувала систему для Inclusive IT, яка запустилася 2017 року. Звісно, постало питання, які саме курси робити: HTML, Java чи PHP, проте ґрунтовно ми зупинились на Python, тому що це найпростіша мова для незрячих, і при цьому доволі потужна. Крім того, ми виявили базові потреби у незрячих в користуванні комп’ютером, пакетом Microsoft, Google Docs, без яких працювати неможливо. Навчання триває 3-4 місяці.

На сьогодні ми маємо наступні курси:

• користування програмою екранного доступу NVDA незрячими;
• Word для незрячих;
• Excel для незрячих;
• англійська мова;
• HTML/Javascript для незрячих;
• Python для незрячих.

Перші три курси ми об’єднуємо в загальні «Основи користування комп’ютером для незрячих». Дуже важливо навчитись працювати з програмою екранного доступу, її часто називають скрін-рідером, оскільки це ґрунт для всіх інших навичок. Також був курс з математики та користування соціальними мережами. Згодом хотілось би додати курс з української мови для підвищення грамотності та основи економіки.

Звісно, ми залучаємо і людей без інвалідності до наших курсів. Як, наприклад, декількох учасників АТО до курсів з англійської мови. Надалі плануємо збільшувати присутність людей без інвалідності, аби інклюзія була не лише метою, а й безпосередньо втілена у процесі навчання.

Хоч центр розташований у Львові, навчання у нас дистанційне, оскільки ми хочемо охопити найактивніших людей зі всієї країни. Маємо технічних адміністраторів, які забезпечують гарний зв’язок, та просто адміністраторів, які комунікують зі студентами, стежать за пропусками. Ми записуємо кожне заняття та проводимо контроль знань, яким займається окремо кожен викладач.

Більшість наших викладачів незрячі, вони краще можуть пояснити студентам необхідні речі. Англійську мову викладають Ольга Тельна (викладачка в Харківському університеті) і Марія Бекерська (шкільна викладачка). Андрій Бутенко (директор харківського підприємства СоцІнтел, займається друком книг шрифтом Брайля) — один з найпросунутіших користувачів комп’ютера, опікується базовими курсами.

Python викладає Руслан Іськов (програміст та тестувальник), який навіть створив підручник з Python для незрячих. Цей підручник — набір статей, в яких доступно пояснюється, як програмувати за допомогою асистивного програмного забезпечення.

Студенти читають підручник скрін-рідером, який озвучує текст. Самі ж заняття відбуваються онлайн у голосовому чаті. У планах — видання цього підручнику як шрифтом Брайля, так і у звичайній версії, тож наступного року шукатимемо фінансування.

Іноді на курси приходять люди, які вже десь працюють, але хочуть покращити свої навички, аби швидше працювати з комп’ютером. Наприклад, Марія Гогільчин з Івано-Франківська — незряча юристка, якій дуже допомогло знання Excel. Іноді курси допомагають людині змінити життя: зокрема, Оксана Войтко заснувала своє підприємство «Handmade-клубок» і веде сторінки в соціальних мережах, а Олександр Грищенко з Черкас працює Python-програмістом.

Оксана Войтко

Незрячі програмісти користуються тими ж редакторами, що і звичайні. Єдина відмінність полягає у тому, що вони використовують програми екранного доступу. Ми бачимо все, що відбувається на екрані, візуально, а незрячі — через звук. Те, що знаходиться під курсором, зчитується та озвучується. Коли курсор переміщується на інші елементи або натискаються клавіші, це теж озвучується. Коли код готовий, і програміст хоче перевірити його коректність, він запускає написану веб-сторінку і читає її за допомогою програми екранного доступу. Він наводить на кожен елемент і перевіряє, як все працює.

Руслан Іськов рекомендує використовувати для програмування Notepad++, і це не просто так, а тому що не всі програми добре працюють зі скрін-рідерами. Деякі програми, як і сайти, не адаптовані під потреби незрячих, це також намагається виправити Inclusive IT. Скрін-рідер — це просто озвучувач, який добре працює, якщо є забезпечення. Продукти від Microsoft, а також інструменти Google гарно пристосовані і запрограмовані з урахуванням потреб незрячих, тож ми можемо навчати ними користуватись. А все інше потрібно розглядати окремо.

Чим займається соціальне підприємство Inclusive IT та як сприяє розвитку вебдоступності

Отже, саме недоступність більшості сайтів і програм стала рушієм до створення соціального підприємства Inclusive IT. Те, чим ми займаємось, називається вебдоступністю. Ми тестуємо сайти і аналізуємо, наскільки вони доступні для людей з інвалідністю. Наші Accessibility QA`s мають сертифікати від провідних курсів з вебдоступності Deque Univeristy.

На сьогодні в команді вісім осіб: четверо тестувальників і тестувальниць, троє з яких незрячі, і адміністративний відділ. Я заохочую приходити до нас працювати студентів наших курсів. Наприклад, в Inclusive IT вже працюють випускниці Лариса Колот і Наталія Ульянова. Вони не лише тестують вручну сайти чи вебдодатки, але й враховують результати автоматичних тестів, які видає бібліотека axe-core. Завдяки курсу з англійської мови ми можемо писати баг-репорти, що дає нам переваги у роботі з іноземними клієнтами.

До нас часто звертаються з проханням протестувати сайт на вебдоступність, але набагато більше ми любимо, коли нас залучають на етапі створення сайту. Тоді ми можемо залізти в ТЗ і дати рекомендації з самого початку. Так було з нашим головним кейсом — музеєм Ханенків, створення інклюзивного сайту якого підтримав Український культурний фонд. Цей проєкт ми робили у колаборації з командою музею, дизайнерами та розробниками з компанії BeOnline.Studio. Ми брали участь у створенні технічного завдання, аналізували дизайн, фронтенд-код для сайту. А після презентації готової роботи провели майстер-клас з доступного контент-менеджменту.

Раніше ми пробували не лише тестувати, але й одразу реалізувати рекомендації. Втім, зрозуміли, що це не наша специфіка, і віддали це розробникам. І все ж у окремих випадках для того, аби оцінити, чи добре виглядатимуть наші рішення на платформах від Microsoft Edge до IPhone, ми користуємось java-скриптами, що імітують втілення змін.

Якщо ви все ще не зрозуміли, що таке вебдоступність, поясню на кількох прикладах зі стандарту WCAG 2.1 (Web Content Accessibility Guidelines — Настанови з вебдоступності контенту).

1. Чи є альтернативний текст до зображень?
   Незряча людина відкриває сайт і починає читати його за допомогою скрін-рідера. Програма озвучує весь наявний на сторінці текст, але фото саме по собі не перетвориться на текст, доступний до озвучування. Необхідно описати зображення, аби програма екранного доступу змогла його озвучити за допомогою text-to-speech. Те саме стосується і кнопок, їм теж необхідні підписи.
2. Наскільки зручно користуватись сайтом лише з клавіатури?
   Як я згадував, незрячі користуються комп’ютером, в основному, з клавіатури. Але крім цього, є люди, які, наприклад, мають гіпс на правій руці або інші порушення опорно-рухового апарату. Вони не можуть користуватись мишкою, тож необхідно забезпечити повну функціональність сайтів та програм з клавіатури.
3. Чи має сайт чіткі кольори та шрифти?
   Користувачі зі слабким зором можуть не помітити, наприклад, світло-сірий напис на білому фоні.
4. Чи є можливість призупинки та відновлення для всієї анімації на сайті?
   Це необхідна вимога, що допоможе користувачам, які можуть не встигнути зрозуміти, що було на попередньому зображенні, коли насувається наступне.

Тема вебдоступності логічно увійшла до мого життя і громадської організації «ІУС», крім того, мене надихнули спроби незрячих колег працювати в IT. Мабуть, тому все і починає вдаватися. Крім того, ця тема затребувана в Європі та США, оскільки щомісяця збільшується кількість нормативних актів, що зобов’язують громадські місця, в тому числі і сайти, бути інклюзивними. Так само збільшується і кількість судових позовів для порушників. Я вважаю, що Україні слід підхопити цей рух. Необхідно надати людям можливості для освіти та працевлаштування, але на їхньому шляху перешкода — недоступні інструменти. Якщо оцінювати суб’єктивно, то в Україні невебдоступні щонайменше 90% сайтів.

Ви можете самостійно перевірити свій сайт за допомогою автоматичного тестування, яке доступне в інтернеті (плагін Axe для браузера, HTMLCodeSniffer, WebAIM та інші), але об’єктивно він виявляє не всі помилки. Наприклад, у тому полі, де має бути альтернативний текст до зображення, написано «зображення». І програма автоматичного тестування це пропустить, оскільки формально підпис є. Але це не те, що необхідно незрячому користувачу сайту. Ось чому наша команда не нехтує ручним тестуванням.

Ми хотіли б бути помічниками для будь-якого проєкту, який хоче зробити свої сервіси доступними для широкого кола користувачів. Запит на це на ринку потроху з’являється через розвиток нормативної бази, а також вплив західних практик. Є вагомі зрушення у питанні інклюзивності: наприклад, у супермаркеті «Ашан» 6% людей з інвалідністю серед всього персоналу. Або гарний приклад — пекарня Владислава Малащенка Good Bread from Good People, де люди з інтелектуальними порушеннями печуть кекси.

В українців з’являється розуміння того, що говорити про інклюзивність важливо. Так, навесні цього року нас запросив Освітній центр з прав людини у Львові розказати про вебдоступність на Фабриці повидла у Львові.

Заходи зі школярами

Третій напрямок Inclusive IT — робота зі школярами. Цього року у Львові ми активно співпрацювали зі школою-інтернатом № 100 для дітей з порушеннями зору. Зустрічі відбувались досить неформально, зі школярами ми обговорювали теми вебдоступності, інклюзивності, розбирали закордонні кейси, проводили дебати для розвитку софт-скілів.

Крім того, ми навчились користуватись програмою екранного доступу та лупою. З деякими незрячими учнями та учнями зі слабким зором вивчали Python. Всього відбулось близько 30 зустрічей, наступного року плануємо робити їх системніше і потужніше.

Заняття зі школярами на тему вебдоступності

Ми починали організовувати курси з Python як такі, що допоможуть незрячій людині влаштуватись на роботу. А реальність виявилась такою, що спершу потрібно загалом опанувати комп’ютер, скрін-рідер та базові програми. Я щиро тішуся, що за допомогою наших курсів хтось може покращити рівень свого життя, будь це просто користування комп’ютером або працевлаштування чи заснування свого проєкту. У планах — заснувати регіональну мережу Inclusive IT, аби охопити більше міст та сіл освітніми програмами не лише через мережу Інтернет, але й живими зустрічами.

Що стосується вебдоступності, то я щасливий, що Inclusive IT є частиною великих змін в Україні, хочеться більше працювати над цим, розповідати спільноті та допомагати сайтам. Цього року ми напрацьовували експертизу, а наступного хочемо налагодити стабільний потік замовлень, працювати з IT-компаніями як аутсорсери чи з кінцевими клієнтами, а також почати створювати власний продукт. Мені хочеться, аби вебдоступність з якоїсь незвіданої ідеї перетворилася на щось повсякденне і звичайне в Україні, а на світовому ринку ми стали щонайменше впізнаваними.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU