×Закрыть

Про стажування в NASA за напрямом Data Science та культуру ділитися знаннями — розповідь української програмістки

Тамара Коляда займається програмуванням 8 років. 2018-го вона була серед 50 учасників зі всього світу, які потрапили до програми стажування NASA Datanauts, спрямованої на підготовку математиків і програмістів як Data Scientists. Сьогодні Тамара керує у Києві програмою від Facebook — спільнотою Developer Circle, яка допомагає розробникам вчитись і ділитись досвідом. Також бере участь у кількох волонтерських ініціативах і запускає власні проєкти. В інтерв’ю DOU Тамара розповіла про програму стажування Datanauts, свої враження від NASA та чому волонтерство заслуговує на більшу увагу розробників.

Як починався мій шлях в IT

Я народилася, виросла і провела майже 20 років у Чернігові й люблю рідне місто. Ще з дитинства обожнювала грати з татом у шахи та читати, зокрема перечитала майже всю домашню бібліотеку із 300 книжок. А любов до математики та програмування мені прищепила вчителька математики Валентина Василівна Давиденко. Саме вона готувала мене до олімпіад, завжди давала складніші задачі й мотивувала гарно вчитися. У 14 років дядько подарував мені перший комп’ютер. Ох, я його збирала-розбирала... Це був Windows 98 з вінчестером на 1 Гб і 256 Мб оперативної пам’яті, достатньої для запуску Winamp із 7 піснями у плейлисті.

Я закінчила 9 класів загальноосвітньої школи, а потім перейшла у приватний заклад — Чернігівський обласний педагогічний ліцей, де на той час навчалась моя сестра. На фізико-математичний напрям. Мене та ще чотирьох студентів з нашої групи відібрали на поглиблене вивчення Turbo Pascal. Закінчила ліцей з відзнакою. І коли вступала до Чернігівського національного технологічного університету, сподівалася поглибити свої знання з програмування.

Очікування справдилися: у той час мій виш давав гарні знання, там були класні викладачі, які працювали в IT-компаніях і ділились актуальними знаннями зі студентами. Я особливо вдячна улюбленим викладачам і керівникам диплому — Сергію Станіславовичу Стасюку та Андрію Івановичу Роговенку. Нам викладали майже всі предмети на Java, були основи програмування іншими мовами, такими як C#, PHP, різні методології розробки, адміністрування комп’ютерних мереж, робота зі структурами даних, алгоритми — усе те, що потрібно для майбутнього розробника.

Університет я теж закінчила з відзнакою як спеціаліст 2013 року. І наступного ж дня після випускного мене запросили працювати в американську продуктову компанію RealView-UA, у якої є підрозділ у Чернігові. Насправді, коли я закінчувала навчання, то ходила у різні компанії на співбесіди. Але, наприклад, в одній просили пів року виконувати тестові завдання і проєкти, ходити та показувати результати. А коли я прийшла на співбесіду в RealView-UA, мене попросили лише написати від руки на листочку код на Java (різні структури та алгоритми), а також пояснити, як би я розв’язувала ту чи іншу проблему. Відтак одразу сказали: «Приходь завтра на роботу». Так мене взяли на посаду Junior Java Developer.

Компанія займалася розробкою 3D-моделювання для виробників меблів і дизайнерів інтер’єру. Нашими клієнтами були великі американські концерни та компанії, наприклад, Bosch, Aristokraft, MasterBrand, Homecrest та інші. Спочатку я працювала з репортами, займалась автоматизацією звітності та замовлень. Потім перейшла на проєктну діяльність, пов’язану з розробкою під 3D: робота із 3D-моделями, проєкти з інтеграції з Magic Plan тощо. Саме там мені вперше знадобилися знання вищої математики: в одній із задач треба було дзеркально зобразити об’єкт у координатах, але стандартний метод Java getBounds для кривих не підходив, довелося переписувати код, використовуючи похідні та знаходження екстремумів функції в точках. Тому всі, хто каже, що знання математики в програмуванні не потрібні, дуже помиляються.

Після двох з половиною років роботи в RealView-UA у певний момент зрозуміла, що хочу зростати далі, і почала шукати інші проєкти. Також стала активно брати участь у хакатонах. У січні 2016 року випадково потрапила на хакатон, організований AgTech Ukraine та Microsoft. Там наша новостворена команда (я, PM Сергій Фельдман та Android Developer Антон Чернецький) отримала спеціальний приз — поїздку на акселераційну програму в США для проєкту FreshSpace.

Так я вирушила на Traction Camp AgTech Accelerators у Штати, на якій інвестор з Болгарії Максим Гурвіц вже кілька років збирав цікаві проєкти зі Східної Європи. Це була моя перша поїздка в США, і мені дуже сподобалась культура, яка існує в Кремнієвій долині. Учасників знайомили з відомими діячами, інвесторами, розробниками, головами різних організацій. Нам показували, як створюють стартапи, як шукають інвестиції. Загалом це був корисний досвід.

Мій перший стартап

Що ж це був за проєкт FreshSpace? У рамках AgTech хакатону я вперше спробувала зробити стартап. Ми з командою вирішили запустити такий собі агро NASA проєкт. Ідея полягала у створенні мікроклімату в лімітованих середовищах. Наприклад, у холодильнику чи кімнаті, де працює кондиціонер... Якщо ви їдете в машині, салон — це теж лімітоване середовище, бо у вас є клімат-контроль. Тобто в будь-якому замкнутому приміщенні можна створити мікроклімат за допомогою певних приладів, сенсорів тощо. А задум полягав у трансфері кліматичних даних: ви обираєте будь-яку точку на планеті та через девайси можете синхронізуватися з показниками вологості, сонця, світла (довжина дня і ночі) та інших характеристик мікроклімату і створити цей мікроклімат у себе в кімнаті. Водночас не потрібно нічого налаштовувати додатково. Це корисно, наприклад, тим людям, які мають jetlag.

Спочатку ми працювали над SaaS-рішенням і планували зробити B2B проєкт і продавати його різним компаніям, виробникам клімат-техніки. Потім сфокусувалися на B2C і створили хардверний протопип девайсу — growbox — ящик, у якому можна щось вирощувати. Це був пошук product/market fit: складно було продавати таке рішення, в якому софт має бути прямо зв’язаний з хардверною імплементацією.

Перший прототип FreshSpace. Офіс Microsoft, Київ, 2016 рік

На презентації хакатонів у нас був прототип на основі Raspberry Pi з базовим набором сенсорів і кулером у картонній коробці. Проблеми почалися на етапі розробки, коли ми стали проєктувати корпус, вибирати матеріали, елементи, бо у нас не було досвіду індустріальної розробки прототипів або коштів на замовлення її в певних компаніях чи агенціях. І все ж таки нам вдалося власними силами трошки його адаптувати, і вже на акселерації мали більш-менш нормальний прототип FreshSpace.

Але після закінчення програми вирішили закрити стартап до найкращих часів. Чому? По-перше, ми були розробниками і майже не розуміли, що таке маркетинг, product/market fit і багато інших важливих речей для стартапу. По-друге, разом зі співзасновниками не зійшлися на тому, шукати інвестиції чи вкладати власні кошти (розрахунково шукали 50 тисяч доларів), хто й за що відповідає тощо. Я працювала у стартапі фултайм, а хлопці — парт-тайм, а потрібно, щоб усі були захоплені ідеєю. Тільки так можна чогось досягти.

Як я потрапила на NASA Datanauts

Після повернення з програми AgTech Accelerators, буквально за два тижні почала працювати в Ciklum. Я шукала цікаві хардверні проєкти, а вони якраз відкрили програму для науковців — Biolin Scientific. Це дуже точні аналітичні інструменти, які дають змогу аналізувати наномолекулярні взаємодії на поверхні.

Також я обіймала посаду Java Developer. Спочатку працювала на проєкті QSense — це лінійка приладів для аналізу взаємодій між поверхнею та молекулами в режимі реального часу, побудована на основі технології мікробалансу кварцевого кристала з моніторингом розсіювання частинок (Quartz Crystal Microbalance with Dissipation monitoring) і наукової роботи українки-фізика Марини Войнової. Потім я перейшла на інші проєкти всередині Biolin Scientific: OneAttention (оптичні тензіометри) та KSV NIMA (виготовлення та характеристика тонких плівок). До речі, науково-дослідні центри NASA були одними з покупців нашого хардверу, який коштував від 250 тисяч до мільйона доларів за інструмент.

Того ж 2016 року я брала участь у NASA Space Apps Challenge у Каліфорнії. Це змагання стосується використання відкритих даних NASA та розробки проєктів на їхній основі. Локальні переможці отримують призи та подарунки від місцевих спонсорів івенту, а переможці глобального відбору мають змогу наживо подивитись на запуск ракети в одному зі Space Centers у США.

Розповідаю про свій проєкт перед менторами з NASA’s Ames Research Center та колегами. NASA Space Apps Challenge, Каліфорнія, 2016 рік

Звідки NASA беруть дані? Є наземні наукові лабораторії, центри спостережень, телескопи, супутники й навіть телескопи на орбіті. Так, у межах проєкту Sofia з NASA’s Ames Research Center телескоп міститься на борту літака, який кружляє навколо Землі на рівні стратосфери, і дає змогу досліджувати більше про народження зірок, утворення планетних систем, походження складних молекул у космосі й навіть характер таємничих чорних дір. Чому на борту літака, а не на землі? Багато найцікавіших об’єктів у Всесвіті виділяють велику частину своєї енергії в інфрачервону ділянку електромагнітного спектра. І все ж наземні телескопи можуть виявляти лише обмежені ділянки інфрачервоного спектра, оскільки його більша частина поглинається водяною парою в земній атмосфері. Крім того, простори Всесвіту містять величезні хмари пилу, які блокують видиме світло. Однак вони не блокують інфрачервоне випромінювання. Як наслідок, інфрачервоні детектори «бачать» крізь ці пилові хмари, щоб спостерігати по-іншому невидимі предмети всередині та поза хмарами.

Важливо зауважити, що база даних NASA стосується не тільки космосу. Хоча повна назва — Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору, у NASA багато напрямів досліджень. Предметом зацікавленості управління стають океани, клімат, ґрунти, віруси, мікроорганізми тощо. Вони займаються пошуком нових матеріалів і покриттів, дизайном різних інструментів, залучені у військовій та оборонній галузі, досліджують людину та вплив на довкілля. Так, NASA Aura mission збирає дані щодо забрудненості повітря. Це одна з частин відділу наукових проєктів Землі NASA (Earth Science Projects Division — програми, присвяченої моніторингу складних взаємодій, що впливають на Земну кулю).

Саме на Space Apps Challenge я познайомилася з кількома працівниками NASA, а також дівчиною із Сербії Анітою Кірковською, яка закінчила програму Datanauts. Ідея програми — вступ до Data Science, це допомагає математикам і програмістам розвивати кар’єру в цьому напрямі та популяризує використання даних NASA.

Мене сильно зацікавив досвід Аніти Кірковської, бо відомо, що потрапити на стажування у NASA складно, якщо ти нерезидент Штатів або не маєш грін-карти. І я теж захотіла податися на NASA Datanauts. Тож 2016 року вперше надіслала заявку, але мене не відібрали. Наступного року знову спробувала, і мене знову не взяли. Але я вирішила спробувати втретє.

Відбір на програму відбувався повністю онлайн, треба було заповнити заявку, написати мотиваційний лист, додати різні лінки на своє розробницьке портфоліо (GitHub, Stack Overflow тощо). Після подачі заявки з нами зв’язувалися, ставили уточнювальні питання: скільки маємо вільного часу для участі в програмі, де перебуваємо тощо. Третього разу мені пощастило: улітку 2018 року отримала лист про успішне зарахування та основні відомості про те, як буде проходити програма.

Також мене запрошували приїхати у кінці серпня на відкриття програми у Kennedy Space Center, але, на жаль, я не могла так швидко відпроситися з роботи та заменеджити всі необхідні процеси. Тому пропустила відкриття і перший місяць долучалася віртуально, а у кінці жовтня взяла відпустку на місяць і поїхала у США. У мене вже була відкрита віза, бо у травні того року я їздила на конференцію Google I/O та Facebook F8.

Про програму

Тривалість NASA Datanauts — пів року. Вони робили два набори на рік: весняний і осінній. Я була учасницею осіннього класу 2018 року, програма починалася в кінці серпня і закінчувалася на початку січня. Стажування передбачало парт-тайм зайнятість, бо багато учасників ще навчалися в університетах і працювали в інших компаніях. Завідував нею і взагалі всіма освітніми проєктами Девід Меза, Chief Knowledge Architect в NASA Johnson Space Center.

У Національного управління з аеронавтики та дослідження космічного простору є багато центрів по всіх штатах. Тож люди, які проживають у США, могли долучитись до найближчого. В іноземців теж було право вибору.

Кожен із центрів NASA має свою специфіку. Наприклад, біля Лос-Анджелеса розташована Jet Propulsion Laboratory (лабораторія реактивного руху), яка перебуває в підпорядкуванні Каліфорнійського технологічного інституту. Вона створює та обслуговує безпілотні космічні апарати для NASA.

В Ames Research Center (Каліфорнія) спільно з Google розробляють суперкомп’ютер. Тут працює один з найшвидших суперкомп’ютерів у світі — Pleiades. Також у них є аеродинамічна труба 24 на 36 метрів — це найбільший тестовий підрозділ з аеродинамічних труб у світі. Вона створена для підтримки активної дослідницької програми в галузі аеродинаміки, динаміки, моделюванні шуму, повномасштабних літаків і їхніх компонентів. Для імітації реального польоту діють Flight Simulators — найбільший симулятор вертикального руху у світі, симулятор рівня D 747–400 і симулятор панорамного управління повітряним рухом. Ці тренажери використовують для різних цілей, включаючи систему безперервного навчання пілотів шатла, удосконалення майбутніх космічних апаратів і повітряних суден, тестування систем управління у вертольотах.

Я якраз приїхала в NASA’s Ames Research Center біля кампуса Google в Долині. Житло винаймала самостійно. Як я вже казала, складність полягає у тому, що NASA — це державна структура, тож вона не може фінансувати будь-кого, особливо іноземців, бо повністю працює за кошти платників податків. Тому в управлінні не допомагали з візою, не давали стипендію, житло чи інші бонуси. Тільки знання та доступ до певних ресурсів. Щоправда, тих студентів, які навчалися в Штатах і були громадянами США або мали грін-карту, долучали до програми стажування в NASA, за яку вони отримували кошти та різні бенефіти.

В NASA’s Ames Research Center (2018 рік)

Кожен набір NASA Datanauts налічував близько 50 людей. Серед них були, наприклад, і класні математики, які викладають у провідних університетах, і талановиті Full Stack та Back-end розробники. Більшість — зі Штатів, але в моєму класі були люди з Японії, Китаю, Франції, Бразилії тощо. Чомусь багато саме дівчат :) До речі, з України я була одна. Мені розповідали, що раніше був ще хтось з українців, але деталей я не знаю.

Чого нас навчали в NASA

Цікаво, що у класі були люди, які легко розкладали різні поліноміальні функції, але, наприклад, не знали, що таке GitHub і як ним користуватися. І навпаки — програмісти, які не вміли правильно множити матриці. Тому на початку програми запровадили класну практику — watercooler chat. Припустімо, виявилося, що 10 людей не вміють працювати з GitHub. Тоді запускали чат, в якому один зі студентів або хтось із випускників попередніх років, науковець NASA чи співробітник іншої компанії робив для інших воркшоп, як користуватись цією платформою, розповідав про базовий набір команд. Іншого дня хтось не міг розібратись з матрицями чи лінійною алгеброю, тоді теж призначали невеличкий півгодинний майстер-клас на цю тему.

Мені сподобався такий підхід. Ми звикли, що тільки лектор є вчителем. А там ти багато навчаєшся від товаришів по курсу. Так само навчання організовано у тому ж Стенфорді. Можу припустити, що ще на етапі подачі заявок організатори відбирали людей, які не просто хотіли навчатися, а й бажали ділитися тим, що знають. Цю культуру ділитися знаннями намагаюся зберігати й досі. Але про це пізніше.

Більша частина програми — вступ у різні технології, але всі вони належали до напряму Data Science: Data Analytics and Visualization of ISS Crew, Using Nextjournal for collaborative open source development and publishing, Data injection to Neo4j with GraphXR, getting started with TensorFlow тощо. А також у специфічні фреймворки з програмування. Як саме відбувалася робота? Ми мали логіни у власні кабінети, де були треки, за якими ми займалися. Починаєш від Beginner Level, потім Middle, далі Advanced, тобто від простих задач до складніших.

Проєкти були різні: і ті, які реально зробити за вечір, і такі, над якими працює 100 людей останні 10-20 років. До частини з них ми просто долучалися, щоб виконувати певні завдання, я б сказала, тренувального характеру. Наприклад, розв’язували примітивні задачі з моделювання Сонячної системи, розрахунку якоїсь щільності, порядку, мас галактик і зірок тощо. Результат можна було представити у будь-якому форматі, тобто візуалізувати у вигляді вебзастосунку або графіків у MATLAB. До речі, основні алгоритми писали саме у MATLAB.

Також була можливість вибрати проєкт, який подобається. Оскільки я цікавилася кліматичними даними, працювала з ними. А, наприклад, астрофізики обирали розрахунки різних характеристик астрофізичних тіл, долучалися до космічних досліджень. Я розуміла, що для таких задач мені бракує знань з астрофізики та астрономії й треба буде довго вивчати предметну галузь.

Чому мене цікавить саме тема клімату? Напевно, зараз це питання хвилює багатьох людей через екологічну ситуацію у світі. Так, коли я була на програмі у США, у Сан-Франциско та Лос-Анджелесі сталися масштабні лісові пожежі. Тож я лише перші два тижні була в Space Center, а решту часу провела на віддаленому режимі. Тоді всі працювали з дому, бо через смог неможливо було виходити на вулицю, не було чим дихати. Люди тікали в менш забруднені регіони. Таку ситуацію ми спостерігали цього року в Києві буквально місяць тому... Лісові пожежі, гради, повені — наслідки кліматичних змін. Тому це ті дані, які ми маємо відстежувати, щоб прогнозувати, що може відбутися в майбутньому.

На проєктах Datanauts я працювала з даними: оцифрування, чистка тощо, займалася побудовою базових алгоритмів, моделей, робила візуалізацію даних, прогнозування... Наприклад, у мене був проєкт з даними щодо захворюваності на малярію та вірус денге і смертності від них у Венесуелі. Ми мали звіти з 2004-го по 2014 рік. А після цього у країні почалась революція — і дані не подавали. Ми намагалися відновлювати їх з 2014 року на основі тих, які були на руках, і різних гіпотез. Крім того, брали до уваги дані, що були відомі із сусідніх країн — Бразилії, Колумбії тощо. А потім створювали інтерактивну карту за регіонами. Нас вчили, як будувати гіпотезу, робити підтвердження, які дані брати, як відрізняти, які з них релевантні, а які ні... Багато таких цікавих моментів.

Я та інші учасники Datanauts за розробкою проєктів з даними щодо захворюваності на малярію та вірус денге у Венесуелі. До нас якраз приїхали лікарі звідти, які допомагали з даними та відповідали на питання щодо архівів

Також NASA залучало безліч інших компаній, спільнот, стартапів, які виробляють graph databases, продукти для роботи з даними і багато інших платформ з візуалізації тощо. Наприклад, виступали розробники з Neo4j, GraphXR.

Залучали і науковців, які ділилися своїми проєктами, зокрема із обмеженим доступом. У нас не було доступу до певних даних, але ми бачили кластери даних. Наприклад, був цікавий проєкт для роботи з фідбеком від учасників різних місій на International Space Station — Data Analytics and Visualization of ISS Crew Feedback. З кожної місії вони збирали скарги, що людям не подобалося. Багато хто нарікав на шум, їжу тощо. Нашим завданням як Data Scientists було показати кластерний аналіз цих скарг. І ми бачили кластерність, але не мали доступу до самих даних. Це один з юзкейсів, коли ти працюєш з даними, до яких немає повного доступу.

Мої враження від NASA

Мені подобається діяльність NASA. Вони роблять багато різних партнерських проєктів, сприяють популяризації своїх даних серед молоді та розробників. Наприклад, упродовж трьох років вони дозволяють використовувати частини своїх патентів, технологій, хардверних розробок тощо. Є чимало відкритих даних, але вони неймовірно складно організовані. Ось недавно я проводила окремий воркшоп для Space App у Грузії щодо роботи з даними NASA, бо самостійно розібратися в них проблематично.

Мені подобається і підхід NASA до популяризації науки. Вони виступають одним з тих флагманів, які роблять її цікавою. Наприклад, управління активно залучає молодь і дітей до вивчення точних наук (математики, фізики) і робить це в дуже привабливій формі.

Я була на Science Fair — це фестиваль науки в Сан-Франциско. Там діти майстрували паперові літаки, а потім їх розганяли на приладі, який розробило NASA. Також людям показували, який вигляд має спресоване космічне сміття. Дивовижно, що команда в космосі збирала його протягом кількох місяців, а схоже воно на просту спресовану брилу! Крім того, на фестивалі вчили дітей працювати з двійковим кодом, зокрема створювати своє ім’я.

Цікаві є практики з біології. Наприклад, проводили тестування дрозофілів в умовах Сатурна. Виявилося, що це одна з істот, яка може вижити на цій планеті, навіть коли температура сягає до −150—190°C.

Загалом є багато програм для дітей. Серед них — пропозиція придумати назву кометі, ракеті, місії на Марсі... Більшість марсоходів останнім часом називали саме діти.

Що мені дала NASA Datanauts

Наприкінці програми у січні ми дізналися, що NASA Datanauts закривають. Програма проіснувала п’ять років, тобто за весь час її пройшли близько 500 людей. Далі агентство вирішило трансформувати Datanauts у навчання саме через спільноту. Такий формат легше масштабувати, і більша кількість людей буде залучена. Тому нині NASA активно запрошують попередніх випускників Datanauts до участі в розробці нових програм і проєктів для навчання через спільноту. Воно проходить онлайн і відкрите для всіх без відбору.

NASA Datanauts була для мене стартом. Я зрозуміла, що хочу розвиватися у напрямі роботи з даними. Після закінчення програми у нас була можливість долучитись до будь-якого з відкритих проєктів NASA, створити свій проєкт, робити внесок у різні опенсорс-продукти або просто допомагати зі створенням нової програми. Я вирішила допомагати розчищати кліматичні дані. Наприклад, оцифровувала PDF-файли з африканського регіону з даними щодо опадів, дощових лісів тощо. Також оцифровувала дані від ВООЗ — NASA співпрацює з багатьма організаціями, університетами, науково-дослідними центрами. Я опрацьовувала дані щодо малярії, гарячки денге та інших захворювань у Венесуелі. Це, звісно, була волонтерська діяльність.

Дотепер продовжую спілкуватися з кількома співробітниками NASA з Ames Research Center. Взагалі вони дуже різносторонні, освічені, розповідають якісь неймовірні речі. Наприклад, спілкувалася з людиною, яка займалася проєктом на Сатурні, але його закрили, бо закінчилось паливо на космічному апараті, який досліджував планету. Тобто працюєш 10 років, оброблюєш дані — і бах, проєкт закривають, тому що просто закінчилось паливо або термін експлуатації, або зник зв’язок. Думаю, всі знають, що доставити паливо нереально, тому зараз той космічний апарат блукає десь просторами космосу. Те саме відбувається з роботами, які досліджують Марс.

Узагалі це неймовірно круто, коли сьогодні ти випив каву з людиною, а, грубо кажучи, вчора вона садила один з Solar Impulsе літаків (літак, який літав над Тихим океаном 54 години без жодного палива, лише на сонячній енергії). Бачиш це в новинах, а потім ця людина сидить біля тебе, п’є каву, і ти такий: «Вау!».

Схожі історії наштовхують на думки: «Ось я пишу код, а ця людина створює такі неймовірні речі». І це мотивує. Допомагає дивитись на свою роботу з погляду того, що ти теж додаєш певну цінність, value у гарну справу...

Як я реалізую отримані на Datanauts знання? Активно беру участь у NASA Space Apps Challenge. Два роки підряд ми організовували Space Apps Challenge у Львові. Я старалась ділитися знаннями, які здобула під час Datanauts, розповідала про різноманітні програми, можливості в NASA, щоб люди теж долучалися до міжнародних ініціатив. Крім того, бувають окремі заходи, коли просять загалом розказати про проєкти NASA.

NASA Space Apps Challenge Lviv (2018). З полярницею та учасницею антарктичних експедицій на станцію «Академік Вернадський» Оксаною Савенко (біля мене справа)

Datanauts дало класний поштовх. Я б хотіла працювати в NASA, але це неможливо, бо я не громадянка Штатів, а вони не видають робочих віз. Коли закінчувала програму, максимум могла стати ExСhange Visitor. Це якщо ти працював у науковому центрі, який є партнером однієї з програм NASA, або, наприклад, в European Space Agency, «Роскосмосі», AEB (Бразильська космічна агенція), тоді можна час від часу приїздити в NASA на стажування. Але тепер ця програма закрита.

Facebook Developer Circle

У січні 2019 року, після повернення з NASA Datanauts, я звільнилася з Ciklum, бо отримала офер від цікавого стартапу в Каліфорнії. Там я мала обіймати посаду Data Scientist. Останній місяць у Ciklum посилено працювала, бо мала завершити і передати багато роботи, майже не спала. Саме в той час зрозуміла, що проєкти не залишаться з тобою, коли ти втратиш через них здоров’я. Саме люди будуть підтримувати тебе в скрутну хвилину.

За тиждень до перельоту у Штати я поїхала в Карпати. Під час катання на сноуборді дуже травмувалась — і мене екстрено оперували у Львові. Я змушена була відмовитись від оферу. Два тижні провела в лікарні, а два наступні місяці — вдома. Я взагалі не працювала, бо займалася своєю реабілітацією.

У квітні 2019 року поїхала на конференцію Facebook у США. Саме тоді мала першу співбесіду на програму для розробників Facebook Developer Circle. І з липня 2019 року керую київським осередком.

У Facebook HQ. Каліфорнія, травень 2019 року

Developer Circle — це одна з освітніх і технологічних програм компанії Facebook. Є й інші: Startup Circle, Facebook Open Sorce, Communities, Leaderships тощо. Уже близько 250 тисяч людей по всьому світу долучилися до неї.

Ми у Facebook Developer Circle займаємось проведенням майстер-класів, воркшопів, хакатонів, тренінгів для розробників. І не лише з технологій Facebook. Це може бути що завгодно: від веброзробки до машинного навчання, від Data Science до віртуальної реальності. Поки програма діє тільки у Києві, в інших містах України її немає.

Узагалі торік Facebook Developer Circle активно почала розширюватися на Східну Європу: відкрилася в Україні, Білорусі, Росії; приєдналися Литва, Латвія та Румунія. Київський осередок — один з найактивніших по всій Європі. Наразі є близько 2400 учасників групи. Плюс у нас один з найактивніших осередків по Європі з онлайн-взаємодії (до 70%) і найбільший за кількістю дівчат у групі (30%). А ще ми провели 20 офлайн-заходів. Їх спонсорує компанія Facebook, івенти безкоштовні для учасників.

Одна із наймасштабніших подій минулого року — програма Facebook CTO Leadership Training, яку ми організовували у партнерстві з LIFT99. У ній брали участь Senior-розробники, які хочуть розвивати скіли, щоб стати СТО в компанії чи стартапі.

Build Day — завершальна частина програми CTO Leadership Training у Києві. З деякими учасниками програми та членами спільноти

Також постійно робимо невеличкі опитування в групі. Коли бачимо, що люди цікавляться окремою темою, організовуємо захід. Наприклад, багато хто проявляв інтерес до розробки доповненої реальності, тому в червні зробили майстер-клас зі Spark AR. До цього були Watch Party від розробників Facebook зі Spark AR, React та інших технологій.

Зараз експериментуємо з форматами, щоб зрозуміти, як краще працювати. Facebook активно хоче допомагати локальному бізнесу залишитися рентабельним, розробникам — здобувати нові знання, тим, хто втратив або шукає роботу, — стати конкурентоспроможними на ринку праці, можливо, відкрити власні проєкти.

Ми шукаємо розробників, які прагнуть ділитися знаннями, виступати. Більшість спікерів у Circle — це українські програмісти. Наприклад, коли ми проводили один із тренінгів, спікером був Дмитро Волошин, СТО Preply, якого хотілося відразу записувати на камеру, тому що він дуже захопливо розповідає реально корисні речі, якими має володіти СТО. Я вважаю, що цими знаннями треба ділитися. Після програми з Facebook Leadership ми отримали матеріал від італійської компанії CodeMotion. Це онлайн-курси. Facebook спеціально замовляв їх для нашого тренінгу. Ми подивилися на ці курси і зрозуміли, що наші програмісти можуть подати матеріал ще краще. Наразі працюю над тим, щоб сформулювати програму і зняти українську версію.

На одній конференції з Data Science я познайомилася з представником Ververica. Це компанія-розробник open source framework Apache Flink, основні контриб’ютори. Вони ж сапортять фреймворк і вони ж організовували конференцію. Якраз у лютому цього року один з їхніх розробників приїхав до нас із класною доповіддю. Був неймовірний аншлаг на реєстрації, навіть не всі охочі помістилися. Спікера не випускали із зали майже до одинадцятої вечора. У травні ми мали провести з компанією вже одноденний майстер-клас. Вдалося навіть домовитися за безкоштовну участь. Для порівняння — воркшопи Ververica в Ізраїлі коштують по 1000 євро з людини. Але, на жаль, через карантин довелося повністю змінити плани, тому захід скасували. Маємо надію, що він все-таки відбудеться, можливо, узимку чи вже наступного року.

Взагалі через карантин багато заходів довелося перенести, але щось змогли адаптувати під нові формати. Найближчим часом плануємо серед іншого запустити сертифікацію з діджитал-маркетингу для спільноти. Також активно шукаємо шляхи, як побудувати структуровані курси, які допоможуть розробникам розвиватись і запускати власні проєкти.

У Facebook Developer Circle я реалізую те, що опанувала в NASA Datanauts, — навчання через спільноти, культуру допомоги та поширення своїх знань.

Особисті плани та проєкти

Приблизно зараз я мала бути десь у Каліфорнії на конференції Facebook. Але через пандемію все переплановується, відбуваються зміни у форматі заходів. Я сподіваюсь, що все-таки за певний час ми повернемося до офлайнових форматів. Наприклад, на тих же хакатонах, коли ти відчуваєш, що людина поруч із тобою працює, може тобі допомогти, відповісти на питання, поспілкуватися, з’являється таке класне відчуття... Це не порівняти з онлайном. Хоча онлайн дає можливість долучитися тим людям, які не змогли б приїхати, бо живуть в інших містах чи країнах.

Ще у мене є власні проєкти, які я почала цього року. Вони більше стосуються розробки брендових стратегій, маркетингу саме з позиції репрезентації та обробки даних (Data Driven Digital-маркетинг), реклами. Після свого першого досвіду створення стартапу я продовжувала цікавитися цією темою. Наприклад, торік організовувала Startup Day — Founder’s Night, де ми разом з Amazon давали 5000 доларів стартапам на старт або розвиток. У певний момент зрозуміла, що хочу повернутися до такої роботи, тому взялася за розробку власних проєктів.

Також паралельно проходжу багато курсів, недавно отримала сертифікацію з Digital Marketing від Facebook. Вважаю, що курси класно систематизують знання. Якщо уточнювати, це машинне навчання (Udacity nanodegree з Machine Learning) і Coursera Deep Learning. Автор останнього — Ендрю Енджі, співзасновник Coursera і найвідомішого курсу на платформі — Deep Learning. Він популяризує цей напрям через програму для амбасадорів, тобто волонтерів, які організовують івенти з Deep Learning у своєму місті.

Я також долучилася до цієї ініціативи та проводила заходи. Тому що в Україні багато класних розробників з Deep Learning і в цьому напрямі у Facebook Developer Circle найбільше заявок на навчальні групи. Буквально кілька тижнів тому отримала підтвердження від ambassador application from deeplearning.ai, тож буду організовувати івент з Deep Learning.

Напроти повітряної кулі, яка пропагує проти кліматичних змін і негативного впливу людини на довкілля (Берлін, 2019 рік)

Волонтерство

Я маю багато волонтерських проєктів. Стараюсь виділяти час на кожен з них, але не на всі вистачає сил.

Цього року я започаткувала проєкт PandAid. Коли в березні кілька моїх проєктів з розробки та маркетингу в Еміратах скасувалися, я мала вільний час. Тоді багато ІТ-компаній шили маски, купували ШВЛ... Щодня ми отримували все депресивніші новини про кількість заражених і померлих. До того ж я знала ситуацію з лікарнями з власного досвіду: мене оперували вночі у звичайній обласній лікарні, і я не могла вибирати «кращі» умови.

Тож я вирішила зібрати однодумців для створення платформи, яка б допомогла координувати допомогу від благодійних організацій та волонтерів для госпіталів. Так і народився проєкт PandAid (Pandemy + Aid).

Я запостила в LinkedIn пост про пошук розробників, і буквально в перший тиждень понад 70 людей зголосилися допомогти. Ядро команди сформувалося з близько 10 людей з різних міст (Київ, Дніпро, Львів, Таллінн, Дублін) і компаній (Bolt, Nix, Amazon, HeadWorks, Upwork). Ми працювали над документацією та архітектурою проєкту, спілкувалися з благодійними організаціями, дізнавалися про проблеми, які вони мають, а також комунікували з госпіталями. Наприклад, деякі лікарні отримали 3000 захисних костюмів замість необхідних 300, а в інших не було взагалі жодного захисту.

Спочатку запустили проєкт на основі відкритого фреймворку HospitalRun. Але після налаштування зрозуміли, що зараз його ніхто не сапортить, тож матимемо багато проблем з підтримкою і розробкою. Тому зробили другий півот і почали писати проєкт з нуля.

За місяць роботи наша команда зробила майже весь бекенд і архітектуру з документацією. Можна було б відкривати проєкт для інших контриб’юторів, але постала проблема з онбордингом і менеджментом задач, тому що багато хто вигорів від такого темпу. Скажу з власного досвіду, що це було важко, бо доводилося виділяти час у проміжках між сім’єю, основною роботою й іншими справами. А проєкт потребував кілька годин щодня.

Тому команда PandAid долучилася до ініціативи Wix — Goodness Squad, де розробники протягом трьох годин контриб’ютять у різні соціальні та відкриті проєкти. Тож ми плануємо доробити частину зі фронтенду і запустити проєкт для публічного тесту. Сьогодні разом з Wix проводимо мініхакатон: адаптуємо задачі та документацію для онбордингу нових контриб’юторів і розділення завдань.

Поради

По-перше, ніколи не зупиняйся. Навіть якщо отримав відмову, продовжуй. Не думай, що пізно. Ось я 6 років програмувала тільки на Java, а тепер працюю і на Python, R, який почала вивчати на NASA Datanauts.

По-друге, вважаю, що треба багато вкладати в самонавчання, проходити різні курси, отримувати сертифікати. Це допоможе як під час працевлаштування, так і під час пошуку нових проєктів чи запуску власних.

По-третє, більше звертай увагу на волонтерські проєкти. Чомусь у нас в Україні вони недооцінені. За кордоном вважається круто, якщо ти волонтериш. Такий досвід навіть дає перевагу при вступі в такі топові університети, як Стенфорд і Гарвард. А у нас люди реагують типу: «Ти що, не можеш знайти оплачувану роботу?». З досвіду скажу, що багато волонтерських проєктів, у яких я брала участь, вийшли потім з певними бенефітами в кар’єрі. Це були або зустрічі з потрібними людьми, або запрошення до комерційних проєктів.

І наостанок... Думаю, щоб мати щось більше, ніж просто роботу, ти маєш вірити у свій проєкт. І цей проєкт повинен змінювати щось, робити світ кращим, мати long-term ідею. Саме тому мені, до речі, подобалося працювати у Biolin Scientific: щоразу, коли займаєшся новим релізом або засиджуєшся допізна, налаштовуєш себе, що зараз зробиш цю роботу, а далі її будуть використовувати у різних наукових центрах — і, можливо, створять високотехнологічні імпланти, синтезують дієву речовину проти раку або новий якісний матеріал, який допоможе ракетам літати швидше... Хіба це не круто?

LinkedIn

23 комментария

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Цікаво,все якось легко давалось, була отримана перша робота після універу та ще й в американській компаніі.😳
Я першу отримав попавши на стартап, де одразу були таски без начання,бо технологіі були не знайомі,старався на ходу вивчати,виконував таски,пле дуже повільно.😓
Цікаво який був рівень англійськоі на початку, бо в той же Ciklum вимагають розмовний рівень англійськоі. 🙄
А вдача виграшу путівки в США ,це дійсно так було,чи реклама,що модна виграти?😆
Нажаль я рідко зустрічаю легкі співбесіди,хочуть щоб всю теоріо знав, писав код одразу на листку без помилок, дають тз(слідкують за чтандартами,підходом,навіть якщо працює,а підхід не такий, як хоче тімлід-не правильно ) на дім або в офісі вирішуєш,а потім кажуть ,
що взяли з більшим досвідом.
Маю нажаль багато не втішного досвіду з співбесідів на інтерна, трейні і джуна,що ця стаття для мене як казка.😓
Якщо стаття вся правдива,то я радий ,що змогла так багато чого досягти. Браво.👏👍

Можливо з тексту здалось що легко — навпаки: першу фул тайм роботу я шукала ще з 3 курсу університету, в одній конторі навить не взяли на помічника PHPрозробника ( в той час і таке було) на зарплату як моя стипендія, тому що не було досвіду розробки Laravel ( коли в нас було лише пару лекцій по вебу на 3 курсі про які фреймворки могла йти мова), в інші компаніі я по півроку розробляла їх тестові проекти по обсягу такі як дипломні роботи ( система контролю зернозбиральної техніки на полі та аудит на специфічних Java фреймворках типу vaadin та інші)

А вдача виграшу путівки в США ,це дійсно так було,чи реклама,що модна виграти?😆

В США потрапити не проблема — головне бажання, багато конференцій та хактонів навіть спонсорують поїздку а не лише такі програми

Маю нажаль багато не втішного досвіду з співбесідів на інтерна, трейні і джуна,що ця стаття для мене як казка.😓

Щоб було все легко — треба тисячу разів просто спробувати :)

Долучайтесь до Facebook Developer Circle Kyiv — www.facebook.com/groups/devCKyiv

Будемо раді бачити вас серед нашої спільноти!

Круто!
Шкода, що тут під статтею не можна просто лайк поставити.

Молодець! 👍👍👍

Нарешті годний контент. Реально цікаво було почитати. Бажаю успіху, Тамаро.

Дуже цікава, надихаюча і мотивуюча стаття.
Особливо сподобалося те, що в цій статті підкреслюється високий рівень знань, які можна отримати, здобуваючи загальну і вищу освіту в Україні.
Читаючи це, згадалася також опублікована нещодавно тут на доу стаття про науковця в Гугл, якому під час навчання в аспірантурі США також стали в нагоді отримані в українському навчальному закладі знання.
А зважаючи на те, що за таку якісну освіту здібні до вивчення точних наук громадяни України не те що не платять, як у Гарварді, 46 тисяч доларів на рік, а ще й стипендію отримують від держави, після прочитання таких статей починаєш ще більше цінувати свою батьківщину.

Я вважаю що український потенціал в науці та техніці дуже недооцінений зараз, але при правильному загальнодержавному курсі диплом УКУ спокійно може стати в ряд зі Стенфордом.

УКУ — приватний вуз. Яке йому діло до загальнодержавного курсу? Чим він йому заважає чи допомагає?

Да ну как же, они проходят лицензирование и обязаны соблюдать некоторые требования. Например: www.facebook.com/...​im/posts/1384572218418777

Только прочитав подводку к статье, я уже знала, что интервьюировала Элеонора!
У вас талант находить необычных и интересных геров :)

Героиню нашла наша редактор Алена ;) Но Элла — отличный интервьюер, не поспоришь)

Спасибо, очень и очень приятно :)
Но я только изредка сама нахожу героев) А вообще каждая статья — это результат слаженной командной работы с героем, редактором, корректором и пр. :)

Очень круто! Девушка молодец!

Дякую за те, що завжди підтримуєш у всіх моїх проєктах!

Розумна красуння, серце радіє за таких українців. Тамаро, ти крута!

Подписаться на комментарии