Українська розробниця — про стажування в Twitter і грант $300 тисяч на навчання в американському коледжі

Ірина Ховряк навчається в американському Haverford College за спеціальністю «Комп’ютерні науки». Влітку цього року Ірина пройшла стажування в компанії Twitter та отримала офер. В інтерв’ю для DOU Ірина розповіла про свій досвід отримання гранту на навчання вартістю $300 тис., запрошення на стажування від Facebook, на яке так і не змогла потрапити, і стажування в Twitter.

Як я отримала грант на навчання вартістю $300 тис. в американському коледжі

Я цікавилася комп’ютерною технікою ще з самого дитинства. У дев’ять років попросила маму, щоб вона записала мене на курси в комп’ютерну академію «ШАГ». Дітей туди приймають з 12 років, але я сильно хотіла там навчатися і з допомогою мами успішно виконала тест з математики та пройшла.

В академії я навчалася п’ять років. Ходила туди щосуботи, і це був для мене найкращий день тижня. Програмування ми почали вивчати, коли я була в шостому класі школи, а вже з сьомого класу стала ходити на олімпіади з програмування замість старшокласників, оскільки в школі бракувало тих, хто міг взяти участь.

У дев’ятому класі я стала однією з 200 учнів України, яких обрали фіналістами програми Future Leaders Exchange (FLEX). Це освітня програма обміну, яка повністю покриває рік проживання учнів в американській хост-сім’ї та навчання в американській школі. Тому десятий клас школи я провела в Орландо, штат Флорида, навчаючись в Cornerstone Charter Academy.

Під час навчання там я була звичайною ученицею, пізнавала американську культуру, подорожувала, грала в теніс за команду школи, багато волонтерила. Цілий рік я не займалася програмуванням. Коли ж повернулася додому в 11 клас, виграла грант на навчання у Львівській ІТ-школі та з головою поринула в програмування.

Там я здобула перший досвід роботи над проєктами й напрацювала своє стартове портфоліо, створюючи сайти та ігри.

По закінченню IT-школи подала заявку на вступ до Ukraine Global Scholars. Цю організацію заснували випускники найкращих світових університетів для того, щоб допомогти талановитим українським студентам вступити до таких же вишів за кордоном і отримати там стипендії. У декілька етапів організація відбирає учасників, а потім за певними критеріями і фіналістів програми, однією з яких стала і я.

Про всяк випадок я вступила також до Національного університету «Львівська політехніка» і паралельно подавалася на навчання у США. Після місяця навчання у Львові взяла академвідпустку для того, щоб краще підготуватися до вступу в американський коледж, адже поєднувати було важко, а згодом забрала звідти документи.

На підготовку і вступ я витратила рік, у результаті з допомогою Ukraine Global Scholars отримала повний грант на чотирирічне навчання вартістю $300 тис. У 2018 році вступила до Haverford College, що розташований у штаті Пенсильванія, США.

Навчаюся на четвертому курсі за спеціальністю «Комп’ютерні науки».

Панорамний вигляд на головну площу Гаверфорду, навколо розташовані бібліотека, Центр мистецтва та медіа, Науковий центр, Центр точних наук, гуртожиток і будівля адміністрації університету

Участь у хакатонах і робота при лабораторії, яку фінансує Міністерство оборони США

По приїзду в США я одразу почала відвідувати курси комп’ютерних наук, математики та статистики. Всі вони були частиною мого бакалаврату.

Розглядала вакансії від Haverford College, зрештою отримала роботу в Digital Scholarship Department (департаменті цифрових стипендій коледжу при бібліотеці). Там студенти-практиканти працюють над програмами з веброзробки, управління проєктами чи дизайну на повну ставку. Я влаштувалася на позицію Software Developer, а також була асистенткою на курсах при коледжі, допомагала професору і виконувала роль репетитора для інших студентів. Працювала там два роки.

Пізніше влаштувалася Software Developer для роботи над науковими дослідженнями мого коледжу. Це було при лабораторії, яку фінансує United States Department of Defense (Міністерство оборони США), що також стало важливим пунктом у резюме.

Часто брала участь у хакатонах, де неодноразово вигравала. Наприклад, від Major League Hacking, що відбувався при коледжі. Крім цього, долучалася до хакатонів, які проводили на рівні міста Філадельфія. Результати змагань теж стали частиною мого портфоліо.

Це Lloyd Hall — мій гуртожиток. Кожне вікно — кімната однієї людини, оскільки всі кімнати в гуртожитках Гаверфорду одномісні

Скасований офер на стажування від Facebook

Починаючи з першого курсу навчання у Haverford College я подавалася на стажування у різні компанії. У 2019 році, закінчивши перший курс, отримала запрошення від Facebook на програму Facebook University, що розрахована на студентів першого і другого курсів. Тоді я поїхала на частину літа в Україну, а за тиждень до вильоту назад у США дізналася, що дозвіл, який необхідний для стажування, затримують.

Як інтернаціональна студентка, я перебуваю на навчанні завдяки студентській візі (F-1). Працювати можу лише в кампусі свого коледжу. Якщо є бажання працювати поза ним, тоді маю отримати спеціальний дозвіл на Optional Practical Training (додаткове практичне навчання). Служба громадянства та імміграції США дозволяє студентам протягом визначеного періоду пройти практику (стажування) додатково до своєї освіти.

Подавати документи потрібно за три місяці до початку запланованого стажування. Зазвичай процес підтвердження швидкий і займає один-два місяці. Але саме у 2019 році адміністрація тодішнього президента США Дональда Трампа закрила майже всі офіси, які займаються обробкою цих дозволів. Усе для того, щоб зменшити потік іноземців, які хочуть працювати та стажуватися в компаніях США і нібито відбирають роботу в американців. Це спричинило надзвичайні затримки на 2–4 місяці. Багато студентів тоді втратили свої офери.

Моє стажування мало розпочатися певного дня і перенести його було неможливо. Тому навіть одноденна затримка документів означала скасування оферу. За договором мені оплачували житло у Менло-Парку, місті, де розташована штаб-квартира Facebook. Пропонували достойну зарплату, але постажуватися не вдалося.

Восени кампус коледжу перетворюється на золоту казку. Вигляд на кампус політики та іноземних мов

Як довелося обирати з-поміж двох оферів на стажування

Наступного року, 2020-го, я нікуди не подавалася і працювала Computer Vision Research Assistant у коледжі. Також проходила курси з алгоритмів і структур даних, практикувалася у розв’язанні задач на LeetCode.

Коли з’явилося бажання знову спробувати себе, вирішила не просто скинути заявку, щоб вона загубилася серед сотень інших, а діяти іншим способом. Я подавалася під час IT-конференцій і кар’єрних виставок.

У 2020 році я взяла участь у найбільшій американській онлайн-конференції для жінок у комп’ютерних науках і технологіях. При конференції була кар’єрна виставка, учасники якої могли подати своє резюме в базу даних.

Таким чином я отримала офер на стажування в Intuit Inc. — американську компанію, що спеціалізується на фінансовому програмному забезпеченні. Я втішилася такій пропозиції та збиралася погодитись, але подала своє резюме у базу даних ще однієї конференції. Не розраховувала там на ще один офер, адже учасників було дуже багато, близько 35 тисяч, та саме після цього мені написали з Twitter.

Спершу представники компанії написали на пошту і запропонували податися на стажування. Я хотіла відмовитися, оскільки вже мала офер від Intuit, але після повторного листа погодилася.

Як пройшла відбір на курс підготовки до інтерв’ю

Влітку 2020 року я пройшла на курс підготовки до інтерв’ю від неприбуткової освітньої організації CodePath. Лекції відбувалися двічі на тиждень. Кожен студент мав свою групу і ментора. Ми практикувалися в інтерв’ю, розв’язуванні задач. Мені пощастило з ментором, який мав дев’ятирічний досвід роботи в Google і на момент мого стажування був віцепрезидентом однієї з популярних технологічних компаній США. Завдяки ментору я навчилася не просто розв’язувати задачі, а й правильно комунікувати.

Лекції проводили не для всіх охочих студентів. Організація CodePath має процес відбору. Потрібно написати есе про свою мотивацію щодо курсу, мотивацію на майбутнє, про те, як користуватимешся та ділитимешся здобутими знаннями, а також пройти 90-хвилинний HackerRank-тест із завданнями, схожими до тих, що дають на технічних інтерв’ю.

Розумію, що не в кожного є така можливість, але є й інші доступні варіанти. Наприклад, можна скористатися сайтами, як-от Pramp, де вам підшукають партнера для пробної співбесіди. Часто ці люди працюють у популярних технологічних компаніях, таких як Microsoft, Google тощо.

З мого досвіду проходити пробні інтерв’ю дуже важливо, особливо якщо ви плануєте працювати у США, де увагу звертають не так на правильний розв’язок задач, як на комунікацію.

Як готувала резюме та проходила інтерв’ю у Twitter

Всі інтерв’ю у Twitter проходили саме з тими людьми, з якими я мала працювати у команді на стажуванні. Тобто команду для мене підібрали заздалегідь, керуючись інформацією з резюме.

У резюме важливо вказувати не тільки досвід роботи чи навчання, але й те, які результати принесла ваша праця. Підкріплюйте слова про здобутий досвід реальними досягненнями, щоб рекрутер бачив, що ви робили це не просто так і можете принести користь компанії. Також раджу корегувати резюме для кожної позиції, на яку подаєтеся. Наприклад, якщо компанія шукає спеціалістів зі знаннями у Machine Learning, виносьте досвід у цьому в перші рядки.

Моє резюме складалося з таких частин:

  • досвід роботи;
  • академічні, особисті проєкти та моя роль у них, результати;
  • назви хакатонів, у яких брала участь, і призові місця, які там посіла;
  • посилання на мої проєкти у GitHub.

У вересні 2020 року в мене було три технічних інтерв’ю та одне нетехнічне з майбутнім менеджером. Усі вони відбувалися онлайн.

Перше інтерв’ю було з одним з інженерів компанії і тривало пів години. Я розв’язувала типову задачу, які є на LeetCode. Все пройшло успішно, мені дуже допомогли курси з підготовки до інтерв’ю, про які згадувала раніше. Там я навчилася, як правильно описувати процес свого мислення, ставити питання, розкладати проблему на складові. На мою думку, для інтерв’юерів ці навички були набагато важливіші, ніж те, який код я писала.

Через два дні я мала ще одне технічне інтерв’ю. Його проводили два інженери з майбутньої команди. Мене запитували про дизайн систем і програмування. Також потрібно було написати структуру даних з нуля, яка працювала б у певний час і з певною швидкістю. Спочатку я трохи розгубилася, але потім знайшла оптимальне рішення, обговорила його з інтерв’юерами, написала частину коду, але не встигла дописати його повністю. Друга співбесіда минула не ідеально.

На наступній співбесіді я поспілкувалася з майбутньою менеджеркою. Ми говорили про мій досвід, характер, про те, чим займалася поза школою в дитинстві, що роблю на кампусі в коледжі, чому ще з підліткового віку я їздила в США за обміном, чому обрала такий шлях для себе. Їй дуже сподобалося, що я ініціативна, є лідером різних клубів, люблю вчитися. Були питання, які спрямовували на аналіз своїх помилок і аналіз себе як спеціаліста. Мета цієї співбесіди — зрозуміти, як я сприймаю фідбек, наскільки легко зі мною спілкуватися.

Останнє інтерв’ю було теж технічним, але без особливостей, я розв’язала задачу, схожу до тих, що є на LeetCode.

Ще після бесіди з менеджеркою я зрозуміла, що, найімовірніше, мене візьмуть. Мені сподобалася команда, її енергетика, хороше ставлення до мене як спеціаліста і людини. Не менш важливу роль зіграла моя симпатія до бренду. Усе це змусило мене погодитися на офер від Twitter. Після цього я більше не подавалася на стажування.

Зліва — welcome package, який Twitter надіслав на початку стажування. Справа — робоче місце

Помилки, яких припустилася на інтерв’ю

Щодо помилок, яких я припустилася на інтерв’ю, то їх є декілька. На одній зі співбесід я мала написати нову структуру даних, але розгубилася. Ця структура даних уже існує в мовах програмування.

Коли вивчаєш структури даних, то не заглиблюєшся в те, як вони написані, яка в них логіка, чому кожна операція виконується з певною computational complexity тощо. Я не повторила цього перед співбесідою, тому що зосередилася на використанні структури даних. І коли мені поставили задачу написати саму структуру даних, я не одразу згадала, як це робити, тому довелося розбирати задачу аналітично з нуля.

Також важливо правильно розподілити свій час. Якщо інтерв’ю триватиме 30 хвилин, не потрібно писати код увесь цей час. Краще 20 хвилин подумати, проговорити свої рішення щодо розв’язку і 10 хвилин виділити на написання коду. Завдяки цьому ви швидко напишете код без сюрпризів, тому що вже розглянули всі варіанти розв’язку.

Правильна комунікація — ключ до успішного проходження співбесіди. Для інтерв’юера важливо те, як ви думаєте, чи вмієте послідовно вирішувати задачі, ставити питання, складати план виконання задачі та радитися щодо правильності свого рішення.

Переїзд у Сан-Франциско і стажування у Twitter Ads Supply Team

Навчання в коледжі займає більш ніж 40 годин на тиждень, тому я не можу поєднувати його зі стажуванням. Також я працюю неповний робочий день (10–15 годин на тиждень) у кампусі. Тому в Twitter стажувалася влітку.

Стажування тривало 12 тижнів і проходило повністю онлайн. Я могла працювати з будь-якого міста США і спочатку хотіла залишитися в кампусі коледжу. Та згодом вирішила скористатися стипендією на проживання, яка була додатком до зарплати, й поїхала до Сан-Франциско, де розміщений головний офіс Twitter.

У перший день стажування мене познайомили з менеджером і ментором. Ментор — людина, з якою ти спілкуєшся щодня і можеш ставити будь-які питання. Менеджер стоїть вище у цій ієрархічній системі, з ним комунікуєш суто про робочі процеси.

Потім був onboarding, який тривав два тижні. Мені дали невеличке завдання, щоб я спробувала свої сили, провела code review, зрозуміла техніки, які використовує компанія.

Щодо команди, то я працювала в Ads Supply Team, яка займається рекламою у Twitter. 85% доходу компанії становить реклама, тому я була рада потрапити саме в цей відділ, адже його робота є дуже важливою.

Коли я отримала величезний документ з планом команди на наступні декілька місяців, то побачила, що вимоги до мого проєкту там описані всього у трьох реченнях. І оскільки мій проєкт зачіпав багато складових, які входять до запуску реклами, я працювала не тільки зі своєю командою, а й з багатьма іншими. Наприклад, з командами, що опікуються базами даних, оплатами, дизайном, мобільною рекламою. З цієї причини моє стажування було набагато складнішим, ніж в інших інтернів. Мене про це попередили, що спершу трохи злякало, але згодом я пристосувалася.

Основна робота команди полягала в розміщенні реклами в рекламних блоках на сайті Twitter. Цю рекламу не обирають випадково, для цього влаштовують спеціальні аукціони, а також існує спеціальна інфраструктура для відбору.

Я працювала над одним з форматів реклами, яка розміщена не конкретно на сайті Twitter, а на різних майданчиках та у застосунках через платформу Twitter Ads. Наприклад, якщо ви граєте в гру на смартфоні, у певний момент для того, щоб перейти на інший рівень чи відкрити додаткові можливості гри, ви маєте переглянути рекламу. Цей контент надходить з різних рекламних двигунів, одним з них є Twitter.

Зустріч з інтернами Twitter, що жили в околицях Сан-Франциско, біля головного офісу компанії

Технічна робота над проєктом складалася з трьох частин:

  1. Робота з базами даних.
  2. Back-end. Я працювала над Ads VPI, писала validation rules, де ми перевіряли певні вимоги проєкту. Моє завдання полягало в створенні прихованих від користувачів частин продукту, які були б доступними лише команді та тестувальникам.
  3. Ще одна частина проєкту була пов’язана зі змінами у front-end.

У роботі мені дуже допомогла менторка, вона підказувала, до кого зі спеціалістів краще звернутися з тими чи іншими питаннями.

Через великий масштаб Twitter як соціальної мережі правильне планування програмного забезпечення є ключовим процесом. Саме тому першу і найбільшу частину мого стажування займало саме написання дизайн-документів для проєкту. У цих документах я описувала, які зміни відбудуться, які з них робитиму я, як саме, на які компоненти архітектури Twitter це вплине.

За весь період стажування я написала 31 сторінку документації лише для свого проєкту. Зазвичай інтерни не готують дизайн-документацію, але мені довірили цю справу. Загалом я взяла участь у написанні трьох різних документацій для трьох команд. Наприклад, перед тим як внести зміни у базу даних, ти маєш створити документацію і вказати потенційні зміни, які робитимеш. Після цього потрібно звернутися до команди, що займається цими змінами, вона дає фідбек, який потрібно опрацювати до підтвердження документації. Якщо мені надійшло питання, маю залучити кілька людей для того, щоб відповісти на нього. Можу сказати, що на стажуванні я прокачала не так технічні навички, як комунікаційні.

Показова ситуація, коли потрібно написати у чат з трьома сотнями інженерів своє питання. При цьому його потрібно лаконічно і чітко сформулювати, щоб люди одразу зрозуміли, в чому суть. Адже тебе майже ніхто не знає, а тим паче не знає, що саме ти робиш у невеличкому проєкті як інтерн. Тому вміння знайти людину, якій потрібно написати, розуміння, що саме, як подати запитання, отримати відповідь, виділити необхідний контекст, ухвалити рішення, аргументувати їх, задокументувати — ось що було найголовнішим у роботі над моїм проєктом. Досконалі технічні навички, звісно, необхідні, вони були неписаною передумовою.

Чотири тижні стажування я писала код. За цей період я стикнулася з багатьма проблемами — із серверами, з’єднаннями. Важливо вміти реагувати на такі речі, розуміти, коли це спричинено твоїми діями, а коли несправностями чи роботою колег, і знати, до кого звернутися.

Також перед тим, як ставити питання колегам чи радитися, рекомендую пошукати відповідь самостійно і спробувати всі можливі варіанти вирішення проблеми. Але при цьому не витрачати на це половину робочого дня. Головна складність — ви не знайдете відповіді на Stack Overflow, адже працюєте над закритою корпоративною системою. Взагалі, це літо було першим за багато років, коли я жодного разу не скористалася цією платформою. Тому доводилося пристосовуватися і вчитися на своїх помилках.

Одна з частин проєкту була пов’язана зі змінами на front-end. До цього етапу я ніколи не писала на JavaScript і ніколи не бачила React. Все, що мені сказали: «Ось який це вигляд має зараз, і ось як ти маєш зробити». Спочатку я навіть не знала, куди саме в коді дивитися, які модулі відповідають за front-end, що і де шукати, а початковий результат мала показати вже наступного дня, тому вчилася в процесі й дотримувалася порад менторки. У підсумку написання коду стало найлегшою частиною. Адже, постійно вивчаючи теоретичні концепти, пишучи алгоритмічні докази, використовуючи нові мови програмування, відвідуючи курси, ти напрацьовуєш універсальне розуміння комп’ютерних наук, яке потім дає змогу вчитися нового набагато швидше.

Крім того, щотижня я, як лідерка, проводила онлайн-зустрічі з усіма фахівцями, які були залучені до моєї частини проєкту. Це було непросто і видавалося дивним, коли я, студентка коледжу, давала завдання і ставила дедлайни спеціалістам, які вже десять років працюють у Twitter. Але я була відповідальною за результат і повинна була це робити, щоб проєкт рухався.

Загалом я дуже рада, що змогла пройти весь цикл розробки проєкту, від його створення до імплементації, тестування та запуску.

Краєвид на Сан-Франциско з пагорбів Twin Peaks

Оплата оренди житла, домашнього робочого місця, оплачувані вихідні та інші бенефіти від Twitter

Окрім того, що компанія сплатила оренду житла, я отримувала погодинну плату за стажування раз на два тижні, а також грошовий бонус після закінчення стажування.

На відміну від штатних працівників, інтерни не отримують усіх переваг роботи в компанії, але базові речі компанія забезпечила. Наприклад, оплатила Wi-Fi, комп’ютери, монітори, клавіатури, мишки, адаптери, стільці та інші необхідні для роботи речі. Я замовила небагато, оскільки думала, що доведеться все повернути в кінці стажування, але дозволили залишити. Знаю, що всім штатним працівникам виплачують окрему суму для облаштування домашнього офісу.

Також я могла замовити доставку їжі коштом Twitter для соціальних івентів, які проводила компанія онлайн. Зазвичай на це виплачували $30–40.

Час від часу проводили онлайн-майстеркласи, наприклад з малювання, тоді компанія доставляла на мою адресу повний комплект з фарбами та усім потрібним.

Раз на місяць вводили додатковий оплачуваний вихідний для всіх працівників компанії.

Влітку в США багато вихідних, що пов’язані з національними святами. Тому я отримала додатково близько $2500 за корпоративні вихідні та святкові дні, у які не працювала.

Через пандемію багато інтернів роз’їхались у різні куточки США, оскільки компанія оплачує проживання. Штатні працівники не отримують гроші на проживання, але коли вони переїжджають в інше місто чи штат, їхня зарплата змінюється залежно від середньої вартості проживання в новому місті (наприклад, якщо ти вирішив переїхати з Пенсильванії до Сан-Франциско, залишаючись на тій самій позиції та команді, Twitter автоматично підвищує зарплату на певний відсоток). До пандемії, крім звичайного пакету зарплати, який складається з base salary, sign-on bonus, stock, annual performance bonus, компанія часто виплачувала додатковий relocation bonus новим працівникам, якщо їм потрібно було переїжджати в нове місто по роботі.

Деякі колеги з моєї команди живуть у різних містах, тому мені часто бракувало живого спілкування в Сан-Франциско. Було приємно, що, коли мої менторка і менеджерка приїхали на два тижні у місто, запросили мене в гості. Ми поспілкувалися наживо в неформальній атмосфері, було приємно відчути себе частиною команди, навіть у ролі інтерна.

Також організовували вечері з тими членами команди, які живуть у Сан-Франциско, і декілька разів ми ходили на ланч. Звісно, це не те саме, що спільна робота в офісі, коли можеш підійти до людини за сусіднім столом, але я намагалася взяти все найкраще з доступного мені на цьому стажуванні й дуже задоволена.

Помітила, що мені комфортно працювати з дому. Пробувала їздити в коворкінг, але у певний момент перестала, оскільки вдома було краще. Чула інформацію, що більшість працівників Twitter не хоче повертатися в офіси. Більша частина команди, до якої я входила, теж була за ремоут-формат.

Вигляд на океан з парку за 20 хвилин ходьби від моєї квартири в Сан-Франциско

Офер на позицію Software Engineer у Twitter Ads Supply Team та плани на майбутнє

Ще з першої зустрічі я говорила з менеджеркою про офер. Вона чітко пояснила: якщо добре працюватиму, компанія зацікавлена у тому, щоб я повернулася на фултайм-роботу. Щотижня ми обговорювали мій прогрес, продуктивність, я отримувала фідбек. По закінченню половини стажування провели загальну сесію за участі менеджерки та менторки, де ми обговорили плюси й мінуси моєї роботи. До уваги брали відгуки не лише людей з моєї команди, а й всіх працівників компанії, з якими я спілкувалась під час роботи над проєктом. Розмова була відкритою, ніхто не приховував, що мене хочуть взяти на фултайм-позицію. На мої мінуси теж вказували прямо і говорили, якщо їх вирішу, точно зможу отримати офер. Я зважила на всі коментарі.

Під час фінального обговорення стажування менеджерка та менторка сказали, що подають до HR-department свій відгук і вказують там, що хотіли б бачити мене серед штатних працівників. І запевнили, що 99,9%, що мене візьмуть, але потрібно дочекатися остаточного рішення. Команда і менеджер можуть дати хороший відгук, але щороку в компанії відбувається процес head count, під час якого Twitter підраховує, скільки людей може найняти, яке фінансування для цього потрібне. Тому інколи буває таке, що інтерна дуже хотіли взяти, але не вистачило фінансування. Тож завжди потрібно чекати остаточного рішення.

Зрештою я все-таки отримала офер від Twitter на позицію Software Engineer (SWE).

Загалом ієрархія технічних посад у компанії така:

  • SWE;
  • SWE II;
  • Senior SWE;
  • Staff SWE;
  • Senior Staff SWE;
  • Principal SWE;
  • Distinguished SWE.

Я повернуся у команду, в якій стажувалася. Займатимуся back-end engineering в Ads Supply Team.

Почну працювати у період між серединою травня і серединою липня 2022 року. Випуск з коледжу відбудеться у середині травня, і за правилами студентської візи я маю почати працювати не пізніше ніж через два місяці після цього. Перші три роки я можу працювати на основі студентської візи (F-1). Після її закінчення Twitter буде спонсорувати мені робочу візу (H1-B).

Заздалегідь я не знаю, над яким проєктом працюватиму. Twitter — продуктова компанія, яка немає чітких рамок щодо проєктів, як на аутсорсі. Уся робота розбита на менші частини, і хто якими займатиметься, вирішують уже безпосередньо під час роботи.

Офер за замовчуванням оформлений на ремоут-формат з будь-якої локації в США, але якщо захочу працювати з офісу Twitter, то можу сама вибрати місто. Я оберу Сан-Франциско.

Поїздка в національний парк Yosemite, що неподалік Сан-Франциско, з сусідкою по квартирі

Висновки

Замало просто потрапити в потужну технологічну компанію. Для того щоб могти там працювати, потрібно інвестувати в себе, в навчання, розвиток, витратити багато часу. І що раніше ви почнете це робити, то краще.

Я раджу не думати, що ви почнете готуватися завтра і все буде супер, бо подача документів аж за рік. Кожен момент життя потрібно думати, що ви можете зробити зараз, щоб це привело до бажаної цілі. Коли я вчилася на першому курсі коледжу, моєю метою було не отримати стажування, а мати хорошу роботу після випуску. У перші роки навчання про стажування мало хто думає, але починати потрібно з цього. Робити маленькі кроки, подаватися на різні програми, курси, адже саме це формує досвід.

Роботодавець дивиться не лише на останнє місце роботи чи проєкт, він звертає увагу на те, що ви робили протягом життя для того, щоб бути там, де ви є зараз. Тому раджу бути активними, брати участь у різноманітних навчальних програмах, хакатонах, олімпіадах, не забивати на навчання. Ваша заявка складатиметься з багатьох частин, і кожну з них потрібно подати якнайкраще, старатися пропрацювати їх, бути впевненим, що кожен пункт резюме є правдивим і не стане мінусом під час відбору, знати, що ваш досвід точно буде достатнім. І впевнена, зрештою всі пазли складуться.

👍НравитсяПонравилось38
В избранноеВ избранном8
Подписаться на автора
LinkedIn



Підписуйтесь: Soundcloud | Google Podcast | YouTube

8 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Молодец! Умничка

Чудова історія і приклад для амбіційної молоді. Дякую!

Крута історія та молодчина Ірина!

Дякую! Дуже цікаво було читати. Важко було кидати Політехніку заради не 100% отримання гранту та переїзду до США на навчання? Тут уже синиця в руках є, а журавель ще в небі...

:)

Приказка про синицю та журавля для невдах. «Саксес сторі», як правило, починається з «кинув все...». :)

Так вернуться ж всегда можно, только уже с большим опытом и хорошим английским:) какая тут синица — тут хоть сейчас чемодан собирай😂

ну ще тоді не знала, що дають грант і візу. але добре, що все вийшло :)

Здається, мені щойно розказали, що до цього моменту я щось робив не так. Подайте-но мені часоворот...

Подписаться на комментарии