«Небезпечно було і залишатися в місті, і полишати його». Як херсонські співробітники DataArt пережили окупацію — інтервʼю з керівником офісу

До початку війни херсонський офіс DataArt налічував близько 300 співробітників. Після повномасштабного вторгнення майже всі місцеві фахівці перебували в Херсоні й згодом опинилися під російською окупацією. Попри небезпеку, офіс продовжував працювати, аж поки окупанти не влаштували там обшук і допити співробітників. Згодом росіяни захопили приміщення та облаштували там пункт базування.

У розмові з DOU Дмитро Щедролосьєв, керівник центру розробки DataArt Kherson, розповів, як херсонські колеги працювали в окупації, намагалися виїхати під обстрілами, на що окупанти перетворили офіс компанії та коли DataArt планує повернутися до Херсона.

Дмитро Щедролосьєв, керівник центру розробки DataArt Kherson

— Розкажіть, як для ваших людей почалась війна? Як офіс працював під час окупації, скільки співробітників там було та з якими проблемами стикалися?

Ще до початку повномасштабного вторгнення росії компанія стежила за ситуацією та опрацьовувала план на випадок, якщо наступ почнеться, адже Херсон розташований близько до окупованого Криму. І заздалегідь рекомендувала колегам зібрати тривожні валізи, заправити власні автівки та працювала над логістикою евакуації співробітників з різних міст України.

У Херсоні ми неодноразово проводили мітинги з колегами, щоб заспокоїти їх і розповісти про можливий розвиток подій у місті. Інформували про опцію переїхати на захід України або виїхати за кордон. Але насправді відчуття, що все це станеться, не було.

Я, як і більшість колег з херсонського офісу, до останнього не вірив, що вторгнення розпочнеться. Якоїсь інсайдерської інформації в нас не було, попереджень чи рекомендацій від адміністративних установ міста виїхати теж. Саме тому на момент, коли все почалося, 98% офісу з 300 людей були в Херсоні й області.

24 лютого о 8-й ранку всі вже знали про те, що війська рф крокують на Херсон. Дехто з колег, які мали власні автівки, встиг зранку поїхати з міста; дехто зробив це вже під обстрілами. Попередньо продумані плани евакуації, на жаль, саме для нашого офісу виявилися неактуальними через стрімкий розвиток подій.

Коли все почалося, 98% офісу з 300 людей були в Херсоні й області

Вже по обіді 24 лютого з вікон офісу ми спостерігали за боями, які проходили на Антонівському мосту — це я, на жаль, запам’ятаю на все життя. Ввечері війська окупантів уже пройшли кільцевою в напрямку Миколаєва, і Херсон був цілком відрізаний від вільної України. А дорога на Миколаїв, єдина можлива на той час для евакуації, перекрита. Місто оточили російські військові, дороги постійно підривали...

Транспортні компанії відмовлялись їхати для вивезення фахівців, рекомендацій від міських або державних структур щодо евакуації не було. Ми закликали співробітників залишатися вдома та не пересуватись містом через небезпеку, створили закритий чат для комунікацій між херсонськими колегами, де залишалися з усіма на зв’язку 24/7, сповіщали про зміни ситуації в місті, про роботу офісу.

Основні проблеми перших тижнів — неможливість дістати продукти, ліки, паливо, тому ми додатково створили канали, в яких публікували інформацію, де і що можна знайти. Офіс у Херсоні продовжував працювати в обмеженому режимі, ми посилили контроль доступу. Технічно колеги ще раніше, з часів COVID-19, були забезпечені всім, щоб працювати вдома. Тому робочий процес зовсім не порушувався. Не було такого, що усі фахівці раптом почали панікувати й просто кудись бігти, люди досить виважено чекали можливості безпечно виїхати з родинами.

— Коли довелося закрити офіс? Що було з працівниками далі?

Ситуація в місті постійно змінювалась і, на жаль, ставала дедалі гіршою. Ми розуміли, що вивозити колег під обстрілами не можна. Але деякі співробітники на власних автівках намагалися виїжджати попри величезну небезпеку. Дехто з них повертався до міста, коли спроби виявлялись невдалими.

Небезпечно було і залишатися в місті, і полишати його. Так, у нас були постраждалі колеги. Деякі потрапили під обстріли у своїх домівках, деякі постраждали в дорозі від «Градів». Головне — всі залишись живі.

Усі варіанти були ризиковими для життя. Звісно, ми не могли примушувати нікого ні до чого; єдине, що нам тоді залишалось — інформувати про можливі варіанти з усіма нюансами.

Для тих, хто виїжджав, ми організували цілодобову підтримку й супровід під час дороги — надавали рекомендації, як підготуватися до виїзду, як налаштувати техніку, об’єднували охочих виїхати й розподіляли по автівках, шукали і бронювали квартири, просили прийняти їх в наших офісах в інших містах.

До речі, за кілька тижнів після початку вторгнення львівський офіс DataArt перетворився на штаб допомоги, де ночували й навіть жили певний час колеги, які переїжджали з родичами, дітьми, домашніми тваринами. Багато хто релокувався саме на захід.

До офісу зайшли російські силовики, які забрали всіх на допит і провели обшук

Для тих, хто залишався у місті, ми надавали інструкції, що робити перед тим, як вийти на вулицю, що треба видалити з телефона, які чати покинути, і ще багато всього, що може здаватися примітивним і очевидним, але насправді є дуже важливим для тих, хто щохвилини перебуває під тиском небезпеки й непередбачуваності.

У Херсоні за кілька тижнів уже не було жодної влади, але місто намагалося зберегти свою життєдіяльність, навіть готуючись до окупації — ночами ходили патрулі (самі мешканці міста), щоб захистити людей від мародерів. Ми зі свого боку посилили охорону офісу, вигадували додаткові паролі, emergency-меседжі, які колеги могли надіслати, щоб дати зрозуміти, що з ними щось сталося (наприклад, затримали) і їм потрібна негайна допомога.

Всі, хто залишався у Херсоні, продовжували працювати. Деякі колеги стабільно ходили в офіс, щодня встигаючи закупити їжу, ліки для себе та близьких. А це було складно, бо в місті були неймовірні черги й дефіцит.

Наші фахівці розуміли, що, працюючи в окупованому Херсоні, дають змогу колегам з інших міст, які так само обстрілювали, — наприклад, Харкова й Києва, — евакуюватись у безпечніші місця та перекривають їх своїми робочими годинами. Це допомагало компанії виконувати свої зобов’язання перед клієнтами.

У червні, під час повного відключення мобільного зв’язку, яке тривало декілька діб, колеги збігалися до офісу, адже в нас був окремий супутниковий зв’язок, за допомогою якого вони могли сконтактувати зі своїм близьким і проєктними командами.

Саме в один із таких днів до офісу зайшли російські силовики, які забрали всіх на допит і провели обшук офісу. На щастя, в той час більшість колег вже покинули офіс. А ті, хто залишився, поводилися спокійно і зважено.

Стан офісу після деокупації

Після допиту всіх відпустили. Але ми зрозуміли, що наш офіс вже «на контролі» в окупантів, тому вирішили його закрити. За лічені години нам вдалося забрати з нього всі сервери, носії інформації, документи та будь-що, що могли б використати не за призначенням. Там нічого не залишилось, крім меблів і моніторів. Усі комп’ютери були зачищені за вимогами Compliance-відділу DataArt, носії даних були зашифровані й вивезені. Обладнання, яке залишалось, підтримувало лише інтернет-мережу, до якої можна під’єднатися.

Через декілька тижнів окупанти знову зайшли в офіс. Вони там жили, ночували, працювали, облаштували його під себе — розставили ліжка, понищили й розграбували майно.

Стан офісу після деокупації

— Як компанія допомагала і підтримувала працівників в окупації?

Компанія постійно моніторила можливі варіанти більш-менш безпечної евакуації колег. І у травні за участю співробітників з інших міст нам вдалося організовано вивезти групу людей з Херсона через Снігурівку. То був важкий рейс, понад 10 блокпостів, відсутність мобільного зв’язку, а потім коротке повідомлення вже вночі: «Ми у вільній Україні». Тільки після нього, як мені здалося, ми з командою почали знов дихати. Такими самими емоційними були виїзди кожного нашого працівника.

Усі фахівці, які виїжджали з міста, крім супроводу, отримували фінансову підтримку від DataArt. Команди інших офісів допомагали з облаштуванням у нових містах, пошуком дитячих садочків і шкіл. Співробітники з інших міст надавали свої квартири в різних куточках України. Всі допомагали одне одному.

Тим, хто залишався в окупованому місті, компанія продовжувала платити компенсацію, ми допомагали зі зняттям готівки, закупівлею та доставкою ліків. У травні вже 100 колег виїхало з Херсона, але 200 ще залишались, тож це було для них важливо.

— Як війна вплинула на херсонський офіс і на компанію загалом?

11.11.2022 — важлива дата і дуже емоційний день для кожного з нас, день визволення Херсона. Без води, світла, але місто вже вільне. Після визволення ми змогли потрапити в офіс, хоча на всіх його дверях були таблички «Заминировано», та побачити, що нам залишили окупанти.

Стан офісу після деокупації

Стан офісу після деокупації

На жаль, війна ще не закінчилась, тож говорити про реальні її наслідки рано. Ми не знаємо, в якому стані буде Херсон, коли все закінчиться. Чи вистоїть наш офіс? Наразі приміщення геть без меблів, розграбоване і потребує повноцінного ремонту. Зараз Херсон — фронтове місто, його постійно обстрілюють з артилерії.

Щодо компанії загалом — звісно, війна все змінила в організаційному, фінансовому та особливо психологічному сенсі. З одного боку, ми відчули велике згуртування в компанії для розв’язання складних питань. Побачили реальну підтримку з боку багатьох клієнтів. Але є й багато втрат. Ми реально усвідомили, що варто диверсифікувати бізнес по регіонах світу. Компанія пережила багато різних криз, але війна — це щось зовсім інше. Попри те, що ми заздалегідь розробили плани на випадок ескалації військових дій, всього передбачити не змогли.

— Яка ситуація зараз? Де ваші співробітники? Чи планують повертатися до Херсона?

На початку війни в херсонському офісі працювали 308 осіб, 294 із них і нині працюють у компанії, лише 14 звільнились за власною ініціативою через сімейні обставини. 36 колег релокувалися в інші наші офіси.

Наразі із 258 фахівців, які працюють у DataArt Kherson, лише 10 фізично залишаються у місті, — нам вдалося забезпечити їм умови праці, організувати коворкінг зі Starlink і генератором.

Сьогодні ми не можемо спрогнозувати, яким буде ІТ-ринок у Херсоні. Але ми напевно знаємо, що обов’язково повернемося в рідне місто! Навіть якщо доведеться починати все з початку.

Ми так само продовжуємо співпрацювати з херсонськими та миколаївськими університетами, проводити виробничі практики й навчальні курси для студентів, хоча наразі в компанії немає попиту на Trainee- та Junior-позиції. Але в нас є тверді наміри після завершення війни продовжувати працювати в нашому регіоні та відновлювати IT-індустрію.

— Як на команду впливають енергетичні відключення? Як розвʼязуєте цю проблему?

Звісно, це великий виклик для офісу та компанії загалом. 40% українських колег нині перебувають в Україні. Ми пояснюємо, як важливо подбати про умови для життя і праці у складний зимовий час. З боку компанії продовжуємо створювати осередки з автономним енергозабезпеченням та інтернетом. Звісно, в уже наявних офісах це зробити простіше. Зараз усі вони мають генератори й Starlink.

У тих регіонах, де ми не маємо офісів, робимо невеликі коворкінги, також з повною автономією на випадок вимикань електроенергії. Але велика кількість людей не мають змоги відвідувати коворкінги з різних причин. Для них запустили програму фінансової допомоги на придбання устаткування.

— Які в DataArt плани на наступний рік?

Чекаємо, поки стабілізується ситуація у Херсоні, відійде лінія фронту, щоб повернутися. Продовжуємо допомагати разом з волонтерами й колегами відновлювати місто і область. Чекаємо на перемогу! Віримо та підтримуємо ЗСУ!

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось41
До обраногоВ обраному1
LinkedIn


11 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Стаття достойна сабредіту r/leopardatemyface

Але, наскільки я знаю, дівчину з DataArt, яку русня закинула за грати, та вивезла у Крим, з полону так і не повернули :(

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Дякую за вашу працю, і за те що поділились цією історією. Сили вам і процвітання!

Работал когда-то в Херсонском офисе. Очень приятные воспоминания в целом. Жаль, что всё так вышло. Желаю всем скорейшей победы, что тут ещё скажешь...

Когда то работал в DataArt — очень клевые остались впечатления и вижу сейчас что дух внутри компании и культура не поменялась чему очень рад.

а як ті, що на собі відчули що таке уззкій мір, ставляться до того що ДатаАрт інтенсивно перевозить русю з запорєбрічья у Сербію?

А те, що у них в офісі у липні 2016 висів російський прапор? Я був там лише один день, але враження склалося не найкраще.

Була там разом зі всіма, хочу сказати спасибі компанії за підтримку, за ті всі чати, де ми допомагали одне одному знайти в місті їжу, паливо та підказували як оминати орківскі блокпости по місту. Організовувались для моральної підтримки одне одного, це було найважливіше. Досі всі там спілкуємось, хоч майже всі вже розкидані по різних кутках країни та континенту. Аж сльозу пустила, згадуючи ті часи

Я сльозу пустив просто читаючи ваш комент.

Квинтеээсенция «русского мира» — прийти, всё загадить, украсть что получится и свалить. Главное аквафреши воткнуть везде где только можно.
И с красным флагом символичненько получилось — принесли с собой СВЯТОЙ СИМВОЛ ЧЕГО-ТО ТАМ, а когда уносили ноги — про него даже не вспомнили. Дешевая показуха, как обычно.
Надеюсь, в офисе хотя бы по углам нагадить не успели.

Підписатись на коментарі