×Закрыть

Інтервью: Андрій Зінченко, ТОВ «Графіт-Медіа»

Кілька слів про себе: хто, звідки, чим займаєтесь?

Зінченко Андрій Арсенович, технічний директор ТОВ «Графіт-Медіа», водночас — відповідальний за роботу зі ЗМІ Української Асоціації Користувачів та Розробників Відкритого ПЗ. Наразі я працюю у компанії, що займається тривимірною графікою та тим, що зараз називають «мультимедією» — корпоративними презентаціями, відео-презентаціями.

Ви досить відомі як палкий прихильник та популярізатор відкритого ПЗ. Звідки таке ставлення до відкритого ПЗ?

Із задоволенням підтвердив би Вашу думку про власну відомість у цій ролі, але наразі це не зовсім так. Таке ставлення породжується багатьома речами — як суто практичними так і певними внутрішніми переконаннями. До суто практичних належить те, що наша країна не здатна заплатити за необхідний їй об’єм ПЗ, якщо воно буде закритим. Якщо говорити про порядок цієї суми, то ми прийдемо до цифр у десятки мільярдів. Таких грошей немає ні в уряду ні в бізнесу ні в громадян.

Водночас легалізувати використання ПЗ в Україні необхідно. Ціла країна і її громадяни просто не можуть жити на краденому програмному забезпеченні, бо ця ситуація означає збитки не тільки іміджеві, а й політичні. Проте, цю ситуацію цілком можна виправити за рахунок відкритого ПЗ. Це доводять не тільки економічні розрахунки, але й вдалі приклади використання відкритого ПЗ на державному рівні в Бразилії, Німеччині, Китаї, Франції.

Чи поділяєте ви думку, що відкрите ПЗ може принести більше користі у країнах, що розвиваються, таких як Україна? Іншими словами, чи бачите ви особливі переваги відкритого ПЗ для України у порівнянні з більш заможними країнами?

Ну, для початку, я поставив би під сумнів саму концепцію «розвинутих країн» та «країн, що розвиваються».

Такі підходи придумані західними ідеологами так званої теорії «модернізації», що ділила країни на модернізовані та немодернізовані. Як на мене у термінах «розвинуті/нерозвинуті» та «модернізовані/немодернізовані» занадто багато емоцій.

Щоб продемонструвати їх умовність, візьмемо кафедру математики Університету штату Міссурі, в якому я вчився. Голова відділення математики і 12 викладачів — із України. Після цього стає зрозуміло, що країни подібні до України потрібно назвати не «країни, що розвиваються», а країни, якими дуже погано керують. На жаль — до цього часу. Хороший приклад тому — безконтрольні закупівлі ПЗ іноземного виробника нашими міністерствами. Хтось чув про тендери у цій сфері?...

Насправді я вважаю, що відсоток користі від Вільного ПЗ не дуже залежить од заможності країни. Просто бідні або запохаблені (як от наша) країни мають РЕАЛЬНУ можливість, скориставшись Вільним ПЗ, виконати державні програми інформатизації, а країни багаті, що забезпечили собі домінування кількасотрічним грабежем колоній — можуть дозволити собі розкіш виконувати державні програмні інформатизації, навіть купуючи все програмне забезпечення у світових монополістів за здирницькими цінами.

Тут важливо розуміти одне: купуючи «пропрієтарне» ПЗ Ви ЯК ПРАВИЛО («як правило — тому що реальних ВЛАСНИХ розробників в нашій країні майже не залишилось) сплачуєте долари за ліцензію, тобто за «юридичне повітря», і далі ще будете сплачувати за обслуговування.

У випадку ж Вільного ПЗ Ви сплачуєте лише за реальні послуги, а плата за ліцензію — відсутня. Ви самі розумієте, що реальна вартість, наприклад, екземпляру пропрієтарної операційної системи від Одного Всесвітньо Відомого Виробника — є за накладу в мільйони екземплярів щезаюче малою, долі цента. Але і киянина з «крутої фірми», і вчителя зі Свидрігайлівки — рівно змушують (підреслюю — ЗМУШУЮТЬ!) придбати пропрієтарний «софт» вартістю десь до півтисячі «баксів».

Тож для фінансово-слабких країн — питання просте, як в рекламі прального порошку: «Навіщо платити більше»?

Хоча я б особливо підкреслив, що лише питанням ціни (а таким чином і питанням статків державного сектору окремо узятої країни) проблема НЕ ВИЧЕРПУЄТЬСЯ. Не менш важливою питанням є питання повернення в Україну наших ІТ-спеціалістів. Чому вони зараз не в Україні? Не тому, що в країні немає гроші. Гроші є, попит є (в 48-мільйонній країні попит на ІТ-послуги точно є), а от ринку немає.

Чому його немає — все дуже просто — через систему хабарництва, корупції і відкатів за якою живе наш ринок. Якщо цю систему зламати і гроші що в ній зациклені спрямувати не на закупівлю ліцензій, а на закупівлю послуг навколо відкритого ПЗ — ринок з’явиться. Якщо з’явиться ринок, на якому потрібні кваліфіковані спеціалісти — ми зможемо повернути в країну принаймні частину наших спеціалістів.

Чи можна заробляти гроші на відкритому ПЗ? Я не маю на увазі гігантів типу IBM або Novell, а малий та середній бізнес, з доходом у сотні тисяч чи кілька мільйонів доларів на рік.

На відкритому ПЗ гроші можна і потрібно заробляти. Це якраз бізнес для середнього і малого сектору. Вільна І Відкрити інтелектуальна власність має свої чіткі методики прибуткової роботи. із них найпоширеніший — це надання послуг по обслуговуванню та пристосуванню відкритого ПЗ до потреб конкретних користувачів. Тобто момент отримання грошей зміщується до обслуговування.

Чи можете навести приклади успішних компаній що працюють з відкритим ПЗ в Україні?

В Україні маємо особливу, дуже важку ситуацію, детерміновану загальним ставленням до Відкритої і Вільної інтелектуальної власності, а також багаторічним лобіюванням Microsoft і ще кількох великих закордонних виробників з боку державних структур.

Проте існують компанії, такі, наприклад, як USTAR, які цілком успішно продають рішення на основі відкритого ПЗ. Я зараз не пригадаю всіх компаній, але загалом по Україні щонайменше десятків зо два успішних компаній, що ЗАРОБЛЯЮТЬ на наданні послуг навколо відкритого ПЗ точно знайдеться.

Крім того, багато компаній та організацій використовують відкрите ПЗ у своїй щоденній діяльності, тобто використовують його у конкретних бізнесових процесах. Багато державних структур використовують відкрите ПЗ, навіть не розуміючи чим воно відрізняється від пропрієтарного.

Існує думка, що відкрите ПЗ — має бути турботою держави, як інші інфраструктурні речі типу доріг.

Я б не став абсолютизувати роль держави. Інфраструктура, яку повинна забезпечувати держава у ІТ-сфері це перш за все — чіткі правила роботи . Найважливішим тут є забезпечення відкритих та прозорих конкурсів на закупівлю програмного забезпечення або програмно-апаратних рішень.

Адже, по суті, Асоціація, наразі, добивається перш за все визнання на рівні держави відкритого програмного забезпечення, щоб рішення на його основі можна було пропонувати державним органам. Поки що чиновники зачувши про відкрите ПЗ говорять про його нестандартність, а Міносвіти, взагалі, визнає стандартними тільки продукти однієї компанії — навіть відповідний указ є і діє вже кілька років.

Як тільки при закупівлі ІТ-товрів та послуг державними організаціями (а сюди входять не тільки державні підприємства, але й освітня сфера, державні адміністрації, органи місцевого самоврядування) будуть братись до уваги рішення на основі відкритого ПЗ — такі рішення відразу почнуть впроваджуватись.

Природньо, що для деяких завдань вигідніше використовувати специфічні закриті програмні пакети. А закуповувати операційну систему та офісний пакет за $300 для того щоб секретар набирав розпорядження — занадто дорого. Крім того, цілком можливим є використання відкритого ПЗ поряд із закритим. Часто саме таке поєднання дає найбільш вигідні з економічної точки зору результати.

Якщо підсумувати все сказане по цьому, нам потрібне щоб рішення приймались на ринковій основі, із рівним допуском усіх, а не на основі відкатів та хабарів. За таких умов відкрите ПЗ обов’язково займе свою нішу на ринку.

Як ви працюєте з органами влади і що чого ви прагнете досягнути?

Ми намагаємося, але поки що (за проміжок часу від 2002 року до цього дня) загальне враження від органів влади з приводу Вільної і Відкритої інтелектуальної власності (взагалі, не лише ПЗ) є таким: або повна корумпованість, або суцільна некомпетентність, іноді — суміш першого і другого. Доводиться боротись із усіма цими явищами.

На сьогодні цю боротьбу не можна назвати успішною. Проте, нещодавній прецедент із визнанням корумпованим конкурсу на формування зовнішньополітичного іміджу України, що проводився МЗС наводить на думку, що й у інших сферах можна добиватись справедливих рішень.

Оскільки багато державних чиновників не розуміють користі від відкритого ПЗ, ми плануємо випустити для них ряд брошур, присвячених саме можливостям і перевагам використанням відкритого ПЗ. Поки що для цього не вистачає часу, але плани такі є.

Чи відчули ви погіршення чи покращення діалогу з владою після «помаранчевої революції»?

На жаль — ні. І навіть навпаки.

«Дєрібан» у сфері ІТ не тільки не припинився — він посилився. А Міністерство Освіти відверто сприяє безроздільному домінуванню деяких іноземних компаній на нашому ІТ-ринку. Існує думка, що сферу IT було свідомо «принесено в жертву» новою владою заради західних преференцій в інших, більш важливих (або більш ресурсних) для керівництва країни галузях. З тактичної точки зору це можна зрозуміти; але стратегічно така позиція може привести лише до тотальної, державного масштабу, технологічної катастрофи. Власне, кітлька цілком катастрофічних прикладів державного масштабу маємо вже й зараз...

LinkedIn

4 комментария

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

1) Уже несколько раз слышал про UAFOSS, но что тогда, что сейчас, не смог найти вашего сайта.2) Что дает организациям вступление в Ассоциацию и что Ассоциация требует от организаций? Спасибо.

Що це за русизми «О місці відкритого ПЗ в Україні, о розвитку ІТ-ринку, о роботі з владою та інше.»? Українською буде так: «Про місце відкритого ПЗ в Україні, про розвиток ІТ-ринку, про роботу з владою та інше».

  1. інтерв’ю потребує вичитки 2. схоже, має бути продовження?

Подписаться на комментарии