Історія iOS-розробниці, яка залишила біологію та отримала офер після трьох днів пошуку роботи

Поліна Портова — світчерка. До того як стати iOS Developer, вона працювала у вірусологічному відділенні лабораторії та створювала кастомні імпланти для пацієнтів з усього світу. В інтерв’ю DOU фахівчиня розповіла, чим відрізняються робота і зарплата в біологічній сфері та IT, яку роль в її переході відіграла менторка та чому не всі можуть зважитися на зміну професії.

«Дехто може думати, ніби студенти-біологи просто споглядають рослини, але це не так». Про вибір біологічної освіти та її нюанси

Я прийшла в IT манівцями, та все ж не скажу, що це стало чимось неочікуваним. Програмування рано з’явилося в моєму житті. У початковій школі я навчалася в математичному класі, тому мала уроки інформатики. Звісно, це не було щось складне. Наприклад, ми працювали у середовищі програмування Logo, де екраном їздила черепашка, і треба було написати програму, щоб вона намалювала трикутник чи квадрат. Але це перший клас і 1997 рік! Наскільки я знаю, у багатьох інформатики не було аж до середньої, якщо не старшої школи.

Втім згодом батьки вирішили перевести мене в гуманітарний клас, бо вважали, що обирати математичну спеціальність для вищої освіти мені точно не треба. Хоча й дивно, адже вони обоє інженери [усміхається]. Тож у старших класах математика й інформатика відійшли на задній план.

Коли настав час обирати університет і спеціальність, я йшла від зворотного: відкинула те, що мені точно не подобається, і так зрозуміла, що варто зупинити вибір на біології з подальшою спеціалізацією — «Генетика». Тоді мене неабияк справді цікавила ця наука. Можливо, тому, що вона пояснює першопричини багатьох процесів, які відбуваються у живих організмах. І вони, попри те, що цікаві, досить незрозумілі. Наприклад, як визначається батьківство або чому інколи від матері до дитини не можна зробити переливання крові. Без спеціальних знань навряд чи хтось матиме повне уявлення про такі речі. А я дуже хотіла розібратися.

Уже в університеті зрозуміла, що генетика — це дуже високотехнологічна дисципліна, яка потребує чималих знань. Такі спеціалісти мають працювати зі складною апаратурою, опановувати нові технології, які з’являються на ринку, аналізувати великі масиви даних, розумітися на статистиці тощо. Звісно, дехто може думати, ніби студенти-біологи просто споглядають рослини, але це не так. Я впевнена, що не всі можуть похвалитися тим, що їм було цікаво в університеті, однак мені — було. І, забігаючи наперед, одразу скажу: попри те, що я пропрацювала за спеціальністю не дуже довго, близько чотирьох років, я геть не шкодую про свій вибір.

«У мене був досить маленький простір для розвитку і зростання». Про роботу в лабораторії та перспективи

Для біолога є два основних напрями розвитку після університету: або піти в науку, або працювати в лабораторіях. Спочатку я думала, що сфокусуюся на науці, втім ближче до випуску зрозуміла, що це — не моє. Трохи нуднувато [сміється]. Бо, з одного боку, це прикольно — занурюватися глибше у тему, відкривати все нове й нове в ній, та з іншого — наука передбачає багато монотонної роботи, написання статей. Я ж хотіла чогось більш практичного й технічного. Тому пішла в лабораторію.

З 2013-го працювала переважно у вірусологічному відділі. Нам надсилали аналізи з клінік, і ми проводили дослідження на вірус гепатиту, наприклад, визначали генетичні маркери тощо. На практиці це означає, що спочатку ви працюєте безпосередньо зі зібраним матеріалом, виділяєте ДНК чи РНК збудника, потім за допомогою спеціальних методик робите його кількісний чи якісний аналіз і наприкінці обробляєте отримані дані. Усе, звісно ж, на спеціальному обладнанні.

Щоби працювати в лабораторії, треба бути посидючим. Якщо ви не звикли до монотонності, то робочий день напружуватиме [сміється]. Завантаженість залежить від клініки. Якщо це велика лабораторія, як-от «Сінево», де я працювала спочатку, то роботи дуже багато. Попри те, що чимало моментів автоматизовані, все одно залишається чимало однотипних завдань. І кількість аналізів, яка надходить, звісно, велика. А от у меншій лабораторії завантаженість менша. Ви навіть маєте вільний час, поки чекаєте, коли машина опрацює зразок і дасть результат.

Мені подобалося цим займатися, навіть якщо навантаження було велике. Я тривалий час не думала про зміну професії. Втім у певний момент зрозуміла, що маю досить маленький простір для розвитку і зростання саме в лабораторній сфері. Я усвідомила, що працюю в одному відділі, потім — іду в інший відділ вже на інші дослідження, бо мені нудно. Все це зайвий раз підкреслювало, що я прагнула чогось нового. Я зрозуміла, що буксую та банально не знаю, як себе розвивати та чим ще в цій сфері зацікавити. Можна було б рухатися в бік менеджменту, але я не була впевнена, чи це для мене. Тому почала дивитися, у чому суміжному можу себе знайти.

«Я моделювала імпланти, які передавали хірургам». Чим займається Medical Conversion Engineer і чому ця роль не для всіх

Я знала, що в IT-компанії Materialise є відділ, який займається медичною інженерією. І 2017-го від знайомих дізналася, що в компанії набирають людей на посаду Medical Conversion Engineer. Це спеціаліст, який опрацьовує медичні зображення, наприклад КТ чи МРТ пошкоджених суглобів пацієнта. На основі цих зображень фахівець у спеціальних програмах моделює кастомні імпланти, а компанія на своїх 3D-виробництвах друкує їх і передає хірургам. На позицію Medical Conversion Engineer набирали людей або з біологічною, або з біотехнологічною освітою.

Я подумала, що цей варіант — те, що треба, адже у роботі поєднувалися біологія і технології. Процес найму у компанії був досить цікавий: просто на співбесіді вони дали програму, в якій працюють їхні спеціалісти, сказали швиденько розібратися в ній і одразу попрацювати з імплантом. У такий спосіб вони перевіряли, як швидко людина може опанувати невідомий софт. А ще окремо перевіряли софт-скіли та знання англійської. Останньому я взагалі дуже зраділа, бо під час роботи в лабораторії не було потреби використовувати англійську, і я потрохи забувала мову, хоча й володіла нею дуже добре.

Я пропрацювала Medical Conversion Engineer рік, втім з часом відчула, що стало замилюватися око. З дня в день доводиться переглядати багато чорно-білих зображень, і згодом це набридає. На щастя, тоді якраз відкрилася посада Customer Support Engineer, і я перейшла на цю роль.

Customer Support Engineer у медичному відділі Materialise відрізнявся від того, кого ми зазвичай вважаємо Customer Support Engineer. Це більш менеджерська посада, бо ви працюєте не з кінцевими користувачами продукту, а спілкуєтеся з хірургами, представниками лікарень з усього світу. У них є потреба, наприклад, у тих же імплантах для пацієнтів. І саме Customer Support Engineer узгоджує графіки поставок, контролює якість надісланих імплантів, залагоджує проблемні ситуації, якщо раптом сталася помилка й імплант не відповідає замовленню тощо. Я раділа, що відкрила для себе нову галузь і активно використовувала іноземну мову (навіть французьку застосовувала, хоча знаю її на початковому рівні), але водночас розуміла, що все більше віддаляюся від технологій. Тоді замислилася, а чи не рухаюся я в хибному напрямку? І орієнтовно в цей час один зі знайомих підказав звернути увагу на позицію Customer Support Engineer, але в MacPaw. Мовляв, там буде багато технічної складової.

«Я йшла на співбесіду більше з цікавості»

Однак на офер пристала, бо мене підкорила команда. У нас стався справжній метч. Вже на співбесіді я зрозуміла, що там працюють розумні люди з класним почуттям гумору, і хотіла потрапити до них. Так і сталося.

Насправді чимало технічних знань мені треба було підтягувати. До цієї роботи я макбук бачила хіба в магазині. Тому в перший робочий день довелося гуглити, як його вмикати [сміється]. Але компанія це знала — я не приховувала. Мене взяли, тому що я була готова вчитися. Я читала статті про macOS-системи, проходила курс з роботи із терміналом, вивчала, де в системі пишуться логи застосунків, які є типи доступу до файлів у системі, як це регулювати тощо.

Роки три я взагалі не думала про те, щоб кидати роботу, адже сапорт дає змогу розвиватися і горизонтально, і вертикально. Але сталося те, що підштовхнуло мене подивитися в бік програмування.

«Я знайшла роботу за три дні». Про навчання з менторкою та перехід в iOS-розробку

Під час співпраці з MacPaw я потоваришувала з колегою Юлією Ващенко, яка тоді працювала розробницею і паралельно була однією з директорок Women Who Code Kyiv (нині — SwiftUI Mac Software Engineer в Apple — ред.). Ця дружба стала визначальним моментом для моєї кар’єри. Попри те, що я поглядала в бік програмування, не могла наважитися вкотре щось змінити. Мені потрібен був поштовх, і слова та підтримка Юлі якраз ним стали.

Коли ми взаємодіяли з робочих питань, вона пропонувала більш технічні, аналітичні завдання, і я бралася за них, хоча це й виходило за межі моїх обов’язків. Я казала: «Так, навчи мене, хочу розібратися з цим».

Юля якраз прагнула спробувати себе в ролі менторки, а мені потрібно було в когось повчитися. Коли вона зрозуміла, що я серйозно налаштована, ми обговорили все більш детально, і Юля склала для мене перелік того, що варто опанувати, якщо я справді хочу стати iOS Developer.

Збіглося так, що у цей період почався ковід. Ходити не було куди, тому я не гаяла часу, сидячи вдома, а взялася за навчання. З ментором це набагато простіше, ніж самотужки, адже ви в будь-який момент можете звернутися до кваліфікованої людини за порадою. І розумієте, що з вас не сміятимуться, знаєте, що не відволікаєте людину поза її бажанням, адже ви домовилися, що це — своєрідна співпраця, яка вигідна обом.

Так я провчилася рік. Для когось це забагато, для когось замало. Але я навчалася у вільний від роботи час. І коли ви вже давно закінчили університет, змусити себе знову сісти за книжки, за освітні відео — те, що потребує неабияких зусиль. Я навчалася досить повільно, не рвала себе, але й не відходила від цілі. Інколи я сиділа й думала: «Що я роблю? Все вчу, вчу, а результату досі немає». Це засмучувало, було складно подолати такі моменти, але я розуміла, що зупинятися не можна. Мені допомагала рухатися Юля, адже вона теж світчерка і чудово розуміла, як це — буксувати, не хотіти щось робити, коли й так втомлений. Вона справді неабияк підтримувала мене.

Тимлід у MacPaw знав, що я націлена на перехід у програмування, і не заперечував, підтримував мій розвиток. Спочатку я планувала пройти Internal hiring, але час минав, а нічого не знаходилося. Я розуміла, що у навчанні вже тупцюю на місці: мені потрібно працювати на реальному проєкті, бо те, що я читаю, нічого не дає без практики.

«Тому вирішила, що годі чекати й марнувати час — треба виходити на ринок»

Я зробила пет-проєкт за поради менторки. Це був трекер кроків. Хотіла створити щось бодай трохи корисне й красиве, тому окремо заморочилася над візуалом. Виклала трекер в App Store, код опублікувала на GitHub, склала резюме і приготувалася до найгіршого: сили-силенної співбесід і відмов. Але все виявилося геть не так — я знайшла роботу вже за три дні.

Резюме я розіслала у кілька компаній, які мали вакансії, але не для джунів. Мені чемно відмовили. Однак тоді ж кілька рекрутерів «постукали» до мене зі свого боку. Я звернула увагу на компанію Cloud Works, видалося, що вона заслуговує на довіру: гарний сайт, описані проєкти, було зрозуміло, що вони працюють із закордонним ринком. У вівторок мене покликали на співбесіду, а ввечері у четвер вже надіслали офер, на який я погодилася.

Але все сталося не зовсім так, як гадалося. Річ у тім, що я мала виходити на роботу 1 березня 2022-го. Втім через повномасштабне вторгнення мені дали час отямитися, знайти безпечне місце, тобто відтермінували старт. Оскільки я виїхала тоді за кордон, не могла отримати корпоративний макбук. Через security policy не вдалося приєднатися до команди, до якої мала піти одразу, і пів року пропрацювала на іншому проєкті з іншим лідом. На щастя, врешті я перейшла саме на свій проєкт, коли повернулася до України, отримала корпоративний макбук і закрила розпочаті завдання.

Я одразу почувалася досить впевнено. Бажання нарешті працювати як iOS-розробниця переважало над усіма тривогами. Тим паче я розумілася на процесах, знала, як все працює зсередини — досвід роботи Customer Support Engineer точно не був зайвим. Я знаю, як сформулювати запитання так, щоб отримати максимально точну інформацію і не листуватися вічність. У мене гарна англійська: я вільно спілкуюся з командою, замовниками і головне — я знаю, про що саме.

«Старт для біолога 10 років тому був дуже приємним, підозрюю, що навіть приємнішим, ніж для айтівців». Про відмінності в IT та біологічній сферах

Можливо, це залежить від компанії, але загалом IT-сфера багато в чому випереджає біологічну: ставлення до працівника, умови роботи, налагодженість процесів тощо. Біологічна сфера з технологічного погляду дуже крута, а от решта шкутильгає. У тих же лабораторіях багато бюрократії. І трапляється так, що ставлення керівництва до підлеглих, наче в класичних медустановах, досить ієрархічне, тобто думка головного важить більше за думку інших.

Про зарплати мені складно сказати, яка ситуація саме зараз, адже я працювала в лабораторії 10 років тому. Але старт для біолога в ті роки був дуже приємним, підозрюю, що навіть приємнішим, ніж для айтівців. Але зараз біологія просідає. Тим паче в цій галузі низька зарплатна стеля, в яку досить швидко впираєшся, і не можеш вирости далі, що б не робив. Єдиний шлях — іти в менеджери лабораторії, але це не для всіх. Насправді це сумно, бо біолог навчається багато, працює зі складними технологіями, процесами...

За моїми даними періоду до повномасштабного вторгнення, працівник лабораторії отримував плюс-мінус тисячу доларів. І це класний фахівець, не початківець. Можливо, нині щось змінилося. Та все одно очевидно, що у розробника в IT більше шансів отримувати гідну компенсацію (за даними DOU, медіанна зарплата Middle Software Engineer у сфері Mobile складає $2400 — ред.).

Наразі я не впевнена, як хочу розвиватися далі. Здається, в мене немає менеджерських амбіцій. Принаймні поки що. Тішуся, що нарешті прийшла у програмування — сферу, де мені комфортно. Попереду ще довгий шлях, аби стати професіоналкою.

Я, можна сказати, світчерка з досвідом, бо неодноразово починала все спочатку. На таке не кожен здатен, і це нормально. Мені відомі випадки, коли люди з технічним бекграундом мали всі можливості для навчання і входу в IT, однак так і не наважилися на це. Багатьом бракує поштовху, а ще досі є стереотип, ніби треба все життя працювати тим, на кого вчились.

До зміни професії треба ставитися усвідомлено. Та якщо для вас окей піти на даунгрейд у посаді, зарплаті, якщо ви розумієте, що отриманий згодом результат перекриє ці нюанси — варто пробувати.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось22
До обраногоВ обраному2
LinkedIn



12 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.
Процес найму у компанії був досить цікавий: просто на співбесіді вони дали програму, в якій працюють їхні спеціалісти, сказали швиденько розібратися в ній і одразу попрацювати з імплантом

х*як — х*як і в людину
вибачте, не стримався

Дуже цікава стаття, дякую журналістам та бажаю наснаги і кар’єрного зростання героїні статті.

Стаття цікава, бажаю успіхів Поліні! Але заголовок маніпулятивний на мою думку, адже між «залишила біологію» та «отримала офер за три дні» було ще 3+ роки роботи в MacPaw + рік індивідуального менторства, що сильно змінює сприйняття процесу світичингу героїні.

Насправді дуже мотивуючі такі сатті, головне йти до мети не здаватись і знайдеться і проект і компанія))

Перекладається «не зуміли знайти замовника за кордоном», це власне єдина причина чому computer since відрізняється від інших галузей науки в Україні. Зрештою усе приходить до цього

чим відрізняються робота і зарплата в біологічній сфері та IT

Тобто мотивацією до переходу було — виключно фактор грошей (не маловажний фактор).
Так чи інакше цього року другого жовтня Нобелівський комітет присудив Нобелівську премію угорці біохіміку Каталін Кріко та американцю імунологу та біхохіміку Дрю Вайтцман, по суті за вакцини Pfizer та Moderna які зупинили світову пандемію COVID-19.
Нобелівських премій з інформатики чи премії Тюрінга в цьому році не було.

У 2033 Нобелівську премію миру отримає той розробник, який зуміє зупинити АІ, який злетить з котушок до того часу.

Тобто мотивацією до переходу було — виключно фактор грошей (не маловажний фактор).

— але ж стаття це прямо заперечує. Людина пішла в айті, бо цікаво було розвиватися саме в сфері розробки ( найперспективніша сфера на планеті), подобалась горизонтальна лінія управління «без начальників», був технічний бекграунд та хотілося розвиватися далі саме як самостійна одиниця, створювати власний код. Сумніваюсь, що для спеціалістки, яка отримувала непогані кошти навіть на старті професії в генетиці і загалом зробила вже кар’єру, мотивацією був виключно розмір компенсації. В такому випадку було значно простіше дійсно піти в менеджент в напрацьованій сфері, а не радикально змінювати роботу. Плюс на вході в айті був навіть даунгрейд, коли зп менша, ніж була в попередній сфері.
Мотивація копієчкою — це більше про тих, хто до того як свічнувся в айті отримумав мінімалку або працював кур’єром глово. І це теж не є погано по суті.
От чесно, таке враження що іноді люди статтю не читають. Або сприймають якось по своєму, кому про що болить.

Людина пішла в айті, бо цікаво було розвиватися саме в сфері розробки ( найперспективніша сфера на планеті

Ну от типова реклама курсів, які могли би бути значно краще. І ні це далеко не енергетика на основі ядерного синтезу, чи відновлювані джерела енергії, і не РНК вакцини які мають перспективу здолати як рак так і СНІД крім COVID-19, не космонавтика, мікро електроніка, квантові комп’ютери і т.д. тобто усе те на чим працюють науково розвинені країни : Європи, Азії та Північної Америка. Це банальний спосіб заробити на життя в країні другого світу, де зараз нажаль, наше місце — формошлеперство. Тут не буде ні премії Тюрінга ні тим паче Нобелівської премії, звичайнісінька рутинна робота яку комусь треба робити, бажано дешевше. Так якщо в усіх тих сферах якщо є якісь досягнення які виявися цікавим за кордоном — тобто де валютою платять, то буде те саме що і в аутсорсовому ІТ, а може навіть більше. Та тут звісно ми просто мало конкурентно здатні як і в принципі уся наша наука, яка відверто деградувала з часів СССР до рівня доктора наук януковича та кандидатів ківи і Спартака Субботи. 720 мільярдів доларів в рік на науку в США, увесь український бюджет на науку і освіту в 2022 — 7.6 мільярдів (з якого напевно на науку майже нічого), тобто в 100 разів менше. Звісно не буде ніяких власних CERN та фундаментальних дослідів.

Ну те що для вас формошлепство, для іншої людини може бути цікавим і новим. Не всім отримувати Нобелівки. Авторка статті взагалі від початку не планувала йти в науку, хоч вдома, хоч за кордоном, а обрала свій шлях. Кожній людині своє. Програмування для когось рутина, для когось цікаві задачі.
А з комплексами про країну другого світу і те, що робота лише формошльопство точно далеко не заїдеш.

Я розумію вашу тезу про те, що як класно підти на курси. Та рожеві окуляри вартує зняти, ніяких супер дупер раю вас в ІТ не чекає, як і Кремнієвої Долини без переїзду в передмістя Сан-Франциско, якщо зумієте влаштуватись крізь сотню таких же — вас чекає рутинна робота. І так для джуніора зарплати якої нема в інших галузях теє треба забути.

Я не дуже розумію ваш посил, які курси? я в айті не перший рік, якщо персонально про мене. Ніякі курси не рекламую наче, як і авторка статті
Здається, у вас якась паранойя ще й щодо курсів. Бачу що немає сенсу далі обговорювати предмет статті, ви про щось своє пишете. Мені жаль, що я вже витратила стільки часу на відповіді.

Дякую, було цікаво. Щасти у подальшому розвитку!

Підписатись на коментарі