×

Японський IT-підприємець — про те, чому три роки живе в Києві й чого бракує Україні, а ще про сильні сторони українських розробників

Хіроші Шібата — чи не єдиний японський ІТ-консультант в Україні. Окрім того, що він керує своєю компанією Аgо-ra ІТ consulting, він є представником Японії в Асоціації ІТ України та ініціатором підписання меморандуму між українськими та японськими ІТ-асоціаціями.

Хіроші Шібата поспілкувався з нами про співпрацю Японії та України та поділився думками щодо переваг і недоліків української ІТ-галузі.

Ми спілкувалися з Хіроші англійською. За посиланням ви можете прочитати оригінал статті.

У Києві, 2019 рік

— Коли ми дізналися, що один японець подав заявку на в’їзд в Україну за імміграційними квотами, то подумали про вас.

Ні, це був не я. Моя дружина — українка, тож я маю подружню візу. Але я регулярно пишу про Україну для кількох японських ЗМІ, згадував і про цю програму. Я взагалі був єдиний, хто висвітлював цю тему в Японії. В результаті на квоти подали заявки приблизно 30–40 японців. Наскільки мені відомо, через труднощі, що виникли, лише кілька з них дійшли до завершальних стадій процесу. Імміграційні квоти для айтішників в Україні — це нова ініціатива, і я думаю, що вона хороша, але процес ще недостатньо добре організований. Навіть самі імміграційні юристи в Україні не можуть надати повного переліку необхідних документів. А деякі документи складно отримати в Японії. Наприклад, довідку про несудимість, яку тут вимагають.

Я сказав би, що ініціатива дуже корисна й уряд правильно робить, що намагається залучити ІТ-фахівців в Україну. Але процес треба налаштувати набагато краще і зробити прозорим.

— З якими головними проблемами ви стикаєтесь як ІТ-іноземець, який проживає в Україні?

Україна — це вже восьма країна, в якій я живу, відколи поїхав з Японії. Але адаптація тут простою не була. Більшість проблем виникає тоді, коли треба взаємодіяти з офіційними установами, процеси дуже бюрократизовані. Багато чого варто спростити, якщо Україна хоче залучити більше підприємців, інвесторів. Я тут зареєстрував компанію, і це було непросто. Поновлення візи теж складне. Мені стільки разів доводилося відвідувати Міграційну службу! Минулого разу вони попросили принести документ, про який раніше нічого не казали. Знадобилося кілька тижнів, щоб його отримати. Тепер мені потрібно знову туди їхати. Це постійний головний біль.

Бувають складнощі в банку. Коли нам платять з-за кордону, потрібно подати контракт, щоб довести, що гроші надходять від цього клієнта. Але ім’я клієнта може відрізнятися від імені на банківському рахунку — так часто трапляється в Японії. Якщо залучений ще й посередник — усе ускладнюється ще більше.

У Парижі, 2020 р.

— Як і коли ви почали працювати з українським ІТ? Чому саме Україна?

Я переїхав в Україну у грудні 2018 року й одразу для себе відзначив, наскільки країна безпечна. Я колись жив у Каліфорнії та можу з упевненістю сказати, що в Україні жити набагато безпечніше. Більшість японців думає, що люди тут стріляють одне в одного на вулицях. Це тому, що коли про Україну говорять у новинах, то повідомляють, як не про війну чи Чорнобиль, то про іншу катастрофу чи скандал. Я один з небагатьох, хто показує Україну в японських медіа у позитивному світлі. Я завжди представляю її як східноєвропейський технологічний хаб — вірю, що це справді так. Це дуже велика країна з надійними радянськими традиціями в інженерії — саме так про неї розповідаю в Японії.

Колись я жив у Сан-Франциско, але переїхав до Берліна 2016 року. Вартість життя в Кремнієвій долині зросла, чого не скажеш про комфорт і безпеку. Багато моїх друзів вирушили звідти до Флориди, Техасу чи за кордон. У Берліні я почав працювати ІТ-консультантом і займатись офшорним консалтингом. Сподівався, що Берлін — це європейська Кремнієва долина. Але проживши там рік, зрозумів, що німецький ринок праці зовсім не гнучкий, там важко наймати людей, є багато нюансів. Наприклад, коли компанія наймає спеціаліста, звільнити його майже неможливо. Також працівники зобов’язані йти в обов’язкову тривалу відпустку (мінімум місяць на рік) та не перевищувати визначену кількість годин роботи на день. Ось чому навіть німецькі ІТ-компанії воліють наймати спеціалістів з інших країн віддалено.

Отож я переїхав до Варшави й прожив там майже два роки. У Польщі стрімко розвивається геймдев. Але проблема з IT-спеціалістами там та сама, що й у німців, оскільки треба дотримуватися трудового законодавства ЄС. Україна перебуває за межами ЄС, тому в цьому плані має конкурентну перевагу. А податок 5% — найнижчий у Європі. Такі умови запобігають відпливу фахівців. В Україні багато талановитих інженерів, яких легко наймати, саме тому я тут.

— Ви маєте власну компанію Ago-ra IT Consulting. Головний офіс розташований в Україні? На сайті зазначено, що ви працювали з Google, Apple, Toshiba та іншими відомими компаніями. Які це були проєкти?

Головний офіс був в Україні, але ми закрили його через ситуацію з коронавірусом. Нині компанія повністю на ремоуті, але ведемо діяльність в Україні. Консультуємо японські компанії щодо офшорної розробки та займаємося маркетингом для місцевих ІТ-компаній у Києві.

Здебільшого це все-таки допомога японським компаніям, які хочуть найняти українських інженерів чи зааутсорсити проєкт. Ми співпрацювали з однією з найбільших японських IT-компаній щодо технології розпізнавання голосу, яку вони розробляли свого часу. Для інших відомих гравців, про яких ви згадали, ми робимо локалізацію вебсайтів та різні AI-проєкти щодо розпізнавання облич, мовлення тощо.

Команда Ago-ra IT Consulting у Києві, 2020 р.

— Яку різницю в менталітеті ви помітили між українськими ІТ-спеціалістами та їхніми колегами з Японії та Західної Європи?

Я працював з інженерами багатьох національностей. І можу точно сказати, що українські розробники дуже віддані своїй роботі, працюють на результат. Є завдання — вони знаходять рішення. Дуже самостійні. Якщо чогось не знають, можуть почитати наукові дослідження, запитати колег — таке ставлення рідко побачиш, наприклад, серед інженерів Південно-Східної Азії. Серед моїх друзів багато хто працює з в’єтнамськими інженерами, вони кажуть, що є багато проблем, доводиться займатися мікроменеджментом. Тоді як на українських інженерів можна покластися.

І ще одне — не пригадую, щоб українські спеціалісти, з якими я працював, проявляли неповагу до людей інших національностей. Вони мають не тільки хороші технічні навички та освіту, а й гарне ставлення до роботи та колег. Я б навіть сказав, що за залученістю в роботу українські інженери більше схожі на американських та японських спеціалістів. У Західній Європі працівники на перше місце радше ставлять особисте життя, ніж дедлайни.

Мені здається, деяким українським розробникам варто вдосконалювати навички спілкування. Більшість добре розмовляє англійською, але іноді, коли люди стикаються з проблемами, щодо яких краще порадитися, вони про них не говорять. Навіть якщо наважуються — часто бояться почати розмову. Коли працюєш за правилами Agile та Scrum, важливо обговорювати все. Але я відчуваю, що часто інженери розповідають не все. І тут річ не у володінні мовою, а в підході.

— Яку різницю ви помітили в наймі IT-спеціалістів в Україні, Японії та Західній Європі?

Наймати людей в Україні стає надзвичайно складно, особливо спеціалістів з Python та AI. Рівень зарплат стрімко зростає, і це створює складнощі для іноземних компаній. Що можна зробити? Зосередитися не лише на навчанні нових людей у галузі, а й заохочувати інженерів змінювати спеціалізацію. IT-спеціалістів можна швидко навчити більш затребуваних речей, мов, таких як Python. Це вже роблять деякі приватні установи, але можна й більше. Також ми намагаємось наймати людей не тільки в межах ІТ-кластерів, а й частіше співпрацювати зі спеціалістами з менших міст України.

На конференції IT Dnipro у 2019 р. з Emmanuel Lowe, французьким бізнес-консультантом

— Наскільки конкурентоспроможним є український ІТ-ринок у світі, на вашу думку? Якою Україну бачать іноземні партнери та клієнти?

Навіть попри перегрітість, я думаю, що український ІТ-ринок дуже конкурентоспроможний. Країни ЄС, Азія не можуть конкурувати на такому ж рівні. Якщо говорити про зарплати Junior та Middle-спеціалістів, вони все ще значно нижчі, ніж на Заході.

В Японії зовсім небагато українських програмістів, але всі вони класні спеціалісти. Колись у компанії, де я працював, був один хлопець з України — справжній геній. Нещодавно я допомагав формувати урядовий звіт про нестачу ІТ-кадрів у Японії. Країні потрібно ще 200 000 інженерів! Тож уряд намагається залучити іноземців і спростити їм в’їзд до Японії.

Більшість українських інженерів мало знають про Японію і думають, що їм буде важко адаптуватися, але це не обов’язково так. Раніше ми наймали перекладачів на проєкти, де працювали разом японські та українські спеціалісти. Але скоро зрозуміли, що це марна трата часу та грошей. Навіть якщо англійська в українців не дуже досконала, їм краще спілкуватися без посередника, адже він може не розумітися на всіх технічних деталях, що обговорюють розробники. В усьому світі інженери легко розуміють одне одного — це не проблема.

— Які недоліки ви бачите в українській галузі ІТ?

Я зазвичай говорю про те, що Україна має багато переваг, наголошую на таланті розробників, невисокій вартості їхньої роботи, до того ж інженерів в Україні багато. Але також попереджаю японські компанії про недоліки: Україна займає лише 64-те місце у світовому рейтингу легкості ведення бізнесу від Світового банку. Це набагато нижче навіть за Польщу. Корупція досі сильна, тому бізнес-середовище тут відрізняється від того, до якого звикли японські компанії у своїй країні.

Україна має ретельніше розглянути досвід Естонії, дізнатися, як там перейшли на електронні державні сервіси та створили ІТ-хаб. Я спілкувався щодо цього з керівником Міністерства цифрової трансформації як член Асоціації ІТ України. Думаю, країна поволі рухається в цьому напрямку, але попереду багато роботи.

— Законопроєкт про Дія City ухвалили в другому читанні. Яке ваше ставлення до нього та чи приєднається ваша компанія до спецрежиму?

Я деякий час користувався застосунком «Дія» — записувався на вакцинацію. Щодо Дія City, то я знаю про цей режим, поки що вивчаю детальніше всі умови.

— У 2019 році ви були одним з організаторів підписання меморандуму між українськими та японськими ІТ-асоціаціями. Що саме цікавить Японію в українському ІТ-секторі і які переваги, на вашу думку, обидві країни отримають від співпраці?

Японія має інвестиції та проєкти — те, чого бракує Україні. А в Україні є талановиті кадри — те, чого не вистачає Японії. Тому я думаю, що ця співпраця для нас вигідна. Коли японські ІТ-компанії співпрацюють з українськими, відкриваються можливості не тільки для офшорної розробки та аутсорсингу, а й для формування бренду українських продуктів у Японії та їхнього продажу по всьому світу. Мені б хотілося, щоб у майбутньому більше українських ІТ-компаній розробляли власні продукти, так, як це роблять Grammarly та Ring (Amazon). Обидві ці компанії зареєстровані в США, але більша частина роботи здійснюється в Україні, і засновники — українці. Вони вважають, що надійніше, якщо компанія буде відома як американська, і я їх розумію. Але мені б хотілося, щоб українські розробники були трішки патріотичнішими та створили бренд Made in Ukraine. Це дуже допомогло б Україні та галузі загалом.

Нещодавно з’явилася новина про те, що Hitachi придбала GlobalLogic — одну з найбільших в Україні ІТ-аутсорсингових компаній — за 9,6 млрд доларів. Крім того, у 2019 році я допоміг організувати зустріч керівника компанії Rakuten з президентом Володимиром Зеленським. Вони думають про те, щоб відкрити R&D-центр в Україні. Багато японських компаній цікавиться Україною, тож я думаю, що українська ІТ-індустрія буде швидко рухатися в напрямку японського ринку.

На церемонії підписання меморандуму між JASIPA (Japan System Integration Partners Association) та Асоціацією ІТ України, 2019 р.

— Якби ви інвестували в Україні, яку галузь чи компанії обрали б і чому?

Я б інвестував або в ІТ-стартапи, або в нерухомість. Наприклад, в GitLab — одну з трьох компаній-єдинорогів з України, Ring (Amazon), Grammarly. Я познайомився із засновниками та співзасновниками Skylum, Competera, Reface — ці компанії вже відомі у світі як українські продуктові. Також у цьому списку MacPaw, Petcube, People.ai, Preply, Ajax... Їх багато. Всі вони великі й працюють глобально. І чудово, що більшість з них позиціонують себе як українські компанії.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось34
До обраногоВ обраному3
LinkedIn

Схожі статті




30 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.
А деякі документи складно отримати в Японії. Наприклад, довідку про несудимість, яку тут вимагають.

А в чем причина, Якудза?

Але мені б хотілося, щоб українські розробники були трішки патріотичнішими та створили бренд Made in Ukraine. Це дуже допомогло б Україні та галузі загалом.

Пока галерная гребля выгодна, «ошейники» никто не позволит снять, когда рулит патентное право.

Какой процент Якудзы в ИТ рынке Японии и загранице?

Більшість проблем виникає тоді, коли треба взаємодіяти з офіційними установами, процеси дуже бюрократизовані.

О взятках часто приходилось понимать/давать?

...але іноді, коли люди стикаються з проблемами, щодо яких краще порадитися, вони про них не говорять. Навіть якщо наважуються — часто бояться почати розмову.

Может просто сказать персоналу, что за проблему и незнание их никто не уволит, и ситуация сразу станет более разговорчивой?

Ми співпрацювали з однією з найбільших японських IT-компаній щодо технології розпізнавання голосу, яку вони розробляли свого часу

По результатам такой разработки можно создать электронный переводчик, чтобы переводил речь «налету», чтобы носить его как мобильное устройство в кармане рубашки/костюма, чтобы не тратить время на изучения иностранных языков?

А в чём перегретость? — средняя зп сениора по западным и даже развитым азиатским регионам 100-120к$, в Украине — 60k$.

В том что еще 2-3 года назад она была 36к в год=) Для галеровладельцев это трагедия.

Наприклад, коли компанія наймає спеціаліста, звільнити його майже неможливо. Також працівники зобов’язані йти в обов’язкову тривалу відпустку (мінімум місяць на рік) та не перевищувати визначену кількість годин роботи на день.
У Західній Європі працівники на перше місце радше ставлять особисте життя, ніж дедлайни.
Якщо говорити про зарплати Junior та Middle-спеціалістів, вони все ще значно нижчі, ніж на Заході.
Команда Ago-ra IT Consulting у Києві, 2020 р.

Ценности компании в общем-то понятны...

Ну да, нет смузи и сыров по 500 :)

Наприклад, коли компанія наймає спеціаліста, звільнити його майже неможливо. Також працівники зобов’язані йти в обов’язкову тривалу відпустку (мінімум місяць на рік) та не перевищувати визначену кількість годин роботи на день.

Это называется хороший психологический фон для интеллектуальной работы. Другие варианты это в будущем «выгоревшие живые трупы, которых выдавили как лимоны» под общую пляшущую толпу зазывал зарплатами и плюшками.

ініціатором підписання меморандуму між українськими та японськими ІТ-асоціаціями

Если я не ошибаюсь то меморандум это некая ничего не значащая бумажка)
Но звучит как!

Ну як той хто прожив в Японії більш як 3 роки, в них теж бюрократія ще та. Наприклад рахунок в банку ти можеш відкрити у відділенні яке знаходиться у районі де ти живеш або працюєш. Віза теж доки треба не мало

Так, але різниця в тому, що в Японії бюрократія тільки в приватному секторі.
Усе що стосується державних послуг, супер швидко та якісно.

Віза теж доки треба не мало

Ріалі? Зробити копію диплома, фотку, та заповнити анкету на ~10 питань це багато?

Фотку кожний раз потрібно робити нову, навіть якщо це було минулого року, ви забули що треба ще довідку з роботи або з навчального заклоду. Плюс під час епідемії все рівно треба їхати в міграційку, в тойже Південній Кореї вде не потрібно все робиться онлайн. Коли я був студентом мовної школи мені прислали рахунки з пенсіониго, і мені довелося писати заяву та надавати докази що я навчався, при тому що в мене була студента віза. Якщо шлюб віза то теж мороки багато.

Фотку кожний раз потрібно робити нову, навіть якщо це було минулого року

Так буде в більшості країн — фото повинно бути не старше 6 місяців.

Це набагато нижче навіть за Польщу.

Помоему он не очень высокого мнения о Польше)

Если единственные минусы Германии «працівники зобов’язані йти в обов’язкову тривалу відпустку (мінімум місяць на рік) та не перевищувати визначену кількість годин роботи на день» — с такими критериями я бы к этой компании близко не подходил. Ужас, могут ровно в 6 встать и пойти домой, целый месяц в году отдыхать, в конце проекта нельзя сотрудника внезапно уйти.

Украина — это гибкость. Есть компании где все уходят в 6, есть где просят появиться в 3 ночи.
Ты выбираешь что тебе ближе, а не дядя бюрократ обьясняет тебе как тебе удобно.
Ставит тебе зарплатную сетку.

Траст ми, в Германии не так:) Тут вот прям так строго следять только в корпоративном секторе.

Ужас, могут ровно в 6 встать и пойти домой, целый месяц в году отдыхать

Учитывая, что ваша компания — основной евангелист Дии Сити, отдыхать после увольнения можно будет целый год согласно пункту о неконкуренции :)

В будущее посмотреть не могу, новых договоров никто не предлагал. Сейчас в нашей компании 20 дней отпуска и очень лояльное отношение к началу/концу рабочего дня.
Одна из больших компаний, в которых я работал, и без Дии начала подсовывать договора с уведомлением об уходе минимум за три месяца.

Та який то євангеліст?! Це ж засновник!

Японцы трудоголики. Потому такие правила странные для них.

Азиатская культура столкнулась с европейской:) А как насчет того, что в азиатской корпоративной культуре работники не уходят домой раньше начальника? Иерархия и кастовость :)

Хіросі Шибата

Або Хіросі Сібата, або Хіроші Шібата (в залежності від того, яка з японсько-українських систем транскрипції та транслітерації вживається), але ніяк не разом «сі» й «ші», і ніяк не «ши», бо в японській мові нема складу з таким звучанням.

Система поливанова и здесь нагадила

Підписатись на коментарі