Ксенія Семенова з КАІ про те, чому падає інтерес до інженерії і що з цим робити

Київський авіаційний інститут за останній рік пережив чимало змін — від перейменування до цифровізації та оновлення команди. Зараз в університеті тривають вибори нового ректора.

DOU поговорив з в. о. ректора Ксенією Семеновою про те, як минула цього року вступна кампанія в КАІ і чому в Україні падає інтерес до інженерії. А ще про те, як військовим здобувати ІТ-освіту і чому не всі в КАІ в захваті від оновлень.

Про вступну кампанію

— Як минула цьогоріч вступна кампанія у KAI? Було щось, що вас здивувало?

Стало суттєво більше заяв на авіаційний транспорт. Тобто люди повірили в майбутнє авіаційного фаху в Україні. Взагалі на КАІ припало 75% від всіх заяв на цей напрям.

Загалом є відчуття, що цьогорічна вступна кампанія була своєрідним очищенням, де всі «не наші» люди відпали. Так, у нас менше заяв, але це об’єктивний результат новоствореного університету, який називається Київський авіаційний інститут. Тобто це вже не люди, які прийшли на менеджмент і не будуть ходити вчитися.

За кількістю вступників уже бачимо, що падіння в кількості заяв не відбилося на кількості вступників. Саме це важливо для університетів, і для нас в тому числі.

Здивувало, що було мало заяв на дистанційку загалом по країні, у нас — 5% від всіх заяв. Тим паче, що багато наших студентів, які вчилися онлайн, а потім перейшли на офлайн, були не надто задоволені, тому що вони фізично не у Києві.

Дуже здивувало, що військові не в курсі, що можуть вступати без НМТ на заочку. На це є значний попит. Військові питали про психологію, БПЛА, кібербезпеку. Їм цікаво не просто отримати «корочку», а здобути фах, корисний на службі.

— А чому стався цей перелом? Чому люди перестали приходити до вас на менеджерські спеціальності?

Ми багато комунікували, що є технічним авіаційним університетом. Наголошували на офлайн-освіті й потребі реально вчитися.

Частина студентів, які зараз вчаться, розглядає університет як спосіб отримати гуртожиток, знайти роботу в Києві, переїхати. Тобто вони не мають наміру вчитися. Тому тепер ми постійно комунікуємо, що тут буде складно, ми відраховуватимемо студентів, які не встигають.

У нас є ціле управління маркетингу, і воно має затверджені меседжі й цілі в комунікаційній кампанії: скільки ми хочемо публікацій, який ми хочемо приріст у соцмережах, на кого ми цілимося. Щотижня в понеділок плануємо, що робимо далі. І наше завдання зібрати своїх студентів. Тих, хто обере авіаційний як свій університет, а не вступить сюди, бо більше нікуди не потрапив.

Не просто так з’явилася суперакція з перевезенням літака на ВДНГ на ціле літо. Це для того, щоб нагадати, що в країні є така галузь, як авіація. І воно нормально спрацювало.

Перевезення літака, фото зі сторінки музею авіації ім. О.К. Антонова

— Ви сказали, що кількість вступників зменшилася. На скільки?

У нас було понад 13 тисяч заяв торік. Цього року — понад 10 тисяч. Тобто на 25% менше.

Водночас за кількістю рекомендацій і на бюджет, і на контракт ми набираємо приблизно так, як торік. У нас було 1600 нових студентів на бакалавраті 2024-го, 1500-1600 набираємо зараз. Це теж цікаве спостереження, тому що складно прогнозувати, як кількість заяв корелює з кількістю студентів, яких ти візьмеш на перший курс.

Інтерес університету не в тому, щоб розігнати кількість заяв, а в тому, щоб людина хотіла вступати саме до тебе.

«Абітурієнт може подати одну заяву на контракт першим пріоритетом, і все, він твій студент»

Треба прагнути мати мотивованих людей. Ми лідери в авіаційному транспорті та інших близьких до авіації спеціальностях. На авіаційні освітні програми до нас йдуть здебільшого з першим пріоритетом. А десь доводиться поборотися. Наприклад, КПІ перший за напрямом G7 «Автоматизація». До нас ідуть за принципом «не вступлю в КПІ, піду в КАІ».

Для абітурієнтів на менеджмент і маркетинг ми 3-5-й пріоритет. Щоб бути тут першими, маємо знайти свою конкурентну перевагу. І це завдання на наступний рік.

Звичайно, на нас дуже впливає історія, що всі рухаються на захід. Львівська політехніка вперше в історії України забрала найбільшу кількість бюджетних місць. Більшу, ніж Шевченка, КПІ чи будь-хто інший. І це теж сюрприз-сюрприз.

— Які IT-спеціальності в КАІ найпопулярніші зараз?

У топі кібербезпека, але це не випадково. Ми весь рік говорили про неї. Почали з відкриття національного кіберполігону, була низка спеціалізованих івентів протягом року. І тепер кібербезпека у нас лідер за IT-спеціальностями, будемо розкачувати її далі.

Хочемо до наступної вступної кампанії вирватися вперед з напряму штучного інтелекту. ШІ потребує і дорожчих викладачів, і дорожчої матеріальної бази, тому шукаємо під це партнерів.

У наступній вступній промокампанії візьмемо ще ті сфери, де нам треба підтягнути якість. Типу штучного інтелекту, біоінженерії, протезування.

— А як цього року зі вступом дівчат? Є проблема, що навіть дівчата, які добре знають математику,йдуть на філологію, менеджмент, але не на ІТ-спеціальності. Як зараз?

Так, ця проблема є і цього року. Трошки зросла кількість дівчат на кібербезпеці, але в інженерії те саме. На деяких спеціальностях їх менше як 10%. Більшість дівчат вступає на гуманітарні спеціальності типу логістики й менеджменту. На транспорті 50% на 50%.

Є і проблема з тим, що хлопці виїжджають. Я бачила, що міністерство всіляко намагається довести, що вони повертаються. Дівчата вертаються, а хлопці ні.

Але треба враховувати, що дівчат завжди менше на технічних напрямах. У КАІ стало менше заяв якраз на ці спеціальності, що нам не притаманні, наприклад на менеджмент і маркетинг.

— Ви згадали, що є попит на навчання військових. Що зараз можна зробити для здобуття ІТ-фаху військовослужбовцям?

Єдиний варіант, як вчитися, — на заочці. Це не лише в КАІ, а в усій Україні. На заочку військовий вступає без НМТ, за співбесідою. Основний період вступу вже закінчився, але у вересні буде додатковий набір. Тобто можна буде написати в університети «я військовий, хочу вчитися у вас на заочці». Університет організує співбесіду, допоможе подати документи й зарахує людину. Важливо взяти дозвіл від командира на поєднання служби з навчанням. І все, можна вчитися.

Заочка зазвичай платна, на неї мало державних місць. Але там контракт на рік коштує до 50 тисяч гривень. Тобто це 4,5 тисячі гривень на місяць.

Ми будемо переглядати, як ця система заочки працює. Тому що традиційно люди приїжджають і отримують цикли лекцій. А зараз у цьому немає сенсу, бо можна отримати матеріали дистанційно і вчитися в комфортний для себе час. Тобто ми переробимо заочку, щоб люди приїжджали лише на практичні інтенсиви.

Про кризу в освіті

— Ви днями писали, що в КАІ невеликий попит на інженерні спеціальності, попри те, що держава дуже вкладається в це. Можете розповісти трохи детальніше?

По Україні загалом маленький попит на інженерні і природничі напрями. По країні навіть не всі бюджетні місця будуть заповнені. Виняток — комп’ютерна інженерія, на неї навіть конкурс є. Але на біоінженерію, на біотехнології немає стільки охочих, скільки держава потребує, за її прогнозами. Ще гірші справи у прикладній фізиці, прикладній математиці, природничих науках. Людей, які будуть придумувати нові технології, майже немає.

«На всю країну 200 охочих стати хіміками, наприклад»

Ми відкрили дві бакалаврські наукові спеціальності разом з Київським академічним університетом, щоб навчати науковців. Долучилося небагато людей. Ми могли запропонувати лише контракт, бо вперше набирали цю спеціальність і пізно її відкрили, коли державний бюджет був розподілений. Проте це гарний початок. Ми будемо працювати з цією групою.

Та загалом по країні мало людей подаються на природничі науки. Чому? Тому що у нас великі освітні втрати з природничих наук, фізики, математики. Є дослідження PISA, за яким в Україні об’єктивно падають знання з математики.

Так само зникає навичка обробляти великі обсяги тексту, читати, робити висновки з прочитаного, аналізувати інформацію. Саме драматичне падіння якості шкільної освіти дає такі наслідки. Людям здається, що легше вчитися на гуманітарних спеціальностях, на менеджменті та маркетингу.

Водночас вперше серед 10 найпопулярніших спеціальностей по Україні є медицина. Хоча там не легко вчитися. В людей є ще така властивість — хотіти бути корисним, приносити добро іншим.

Нині є величезний запит на інженерів, і це не тільки про профтех а-ля паяти дрони. Треба щось вигадувати, організовувати технологічні процеси, автоматизувати виробництво. Люди ще не зрозуміли, що на це великий запит і що там високі зарплати. Мусимо про це більше говорити. Це природно, що до суспільства доходить з часом.

— Ви часто згадуєте про розвиток профтехосвіти. Як ви оцінюєте IT-профтехи в Україні? Чи треба досі йти в університет, щоб ставати айтівцем?

Мені здається, що ІТ в профтеху взагалі не має бути. Профтех — це конкретна навичка, яку можна освоїти за короткий час. До чого тут ІТ, мені складно зрозуміти.

Попит на джунів-розробників сильно падає. Я хотіла масштабувати співпрацю з однією великою ІТ-компанією, а вони кажуть: «Ми не набираємо людей, навіщо масштабувати співпрацю з університетами?».

Я знаю, що компанії не наймають зараз багато джунів. Багато що автоматизовано, є всім відомі програмісти з Індії, де менше ризиків.

На механічні інженерії, електричні інженерії попит на оборонних виробництвах шалений. Там потрібні люди, які вміють користуватися ЧПУ, автоматизованими лініями. Але дизайн-процес цього виробництва роблять люди з вищою освітою.

Про зміни в КАІ та вибори ректора

— У КАІ відбуваються вибори ректора. Скільки загалом кандидатів подалося? Чи відомо вже, що це за люди?

Я поки що нічого не знаю про кандидатів. Це ж уперше в нас нормальний прозорий конкурс. Свої пакети документів кандидати відправляли на окремо створену для цього пошту, адмініструвала цей процес наглядова рада. Кілька днів тому завершився період подачі документів, от-от дізнаємося імена кандидатів. Єдине, хто заявив публічно про те, що йде на конкурс, — Володимио Ксєніч, фейсбучний шкідник в освіті. Об’єктивно він ні на що не претендує.

— А ви подавались?

Так, звичайно.

— Розкажіть, що зміна ректора глобально змінює для університету? Бо зі сторони не дуже зрозуміло, чому ви не були одразу ректоркою, а стали виконувачкою обов’язків?

Є визначена постановою Кабінету міністрів процедура. Після виходу постанови пів року призначається наглядова рада, потім ще три місяці обирають керівника, і тільки потім починається робота.

В КАІ була трошки інша історія. Ми швидко побігли, не чекаючи постанови. В нас був запит на зміни від випускників, співробітників університету, від промисловості, адже авіаційний університет не виконував свою соціальну функцію. І тому випустили постанови про реорганізацію та експеримент.

Потім була конкурсна комісія, яка призначала наглядову раду, щоб все йшло відповідно до офіційної процедури. Наглядова рада змінила свій склад наполовину. І тепер ми за конкурсом призначаємо керівника.

— Студенти чогось очікують від зміни ректора?

Чесно, це всередині дуже мало обговорюється. Тим паче літо, нікого немає на кампусі. Це не те саме, що вибори у звичайному університеті, коли може прийти Шкарлет і поставити свого друга ректором. У нас призначена наглядова рада, вона є гарантом, що стратегія університету буде далі виконуватися.

Про цифровізацію та рекрутинг в університеті

— Розкажіть, які ще відбулися зміни в університеті за останній рік, що важливого було?

Ми описали всі бізнес-процеси й оцифрували частину з них. Раніше процедури на папері були гарно описані, але в реальності відбувалися інакше, за принципом «так заведено».

Ми посилили роль деканів факультету, і зараз вони вперше стали відповідальними за результат. Не кафедри, не викладачі особисто, не проректор з навчальної роботи. Декан несе відповідальність за факультет, формує команду, займається кадровим підбором і всім іншим. Уперше він став у курсі всіх подій на факультеті.

Ми завели прозору процедуру призначення людей на посади. Зазвичай конкурси в університетах — це вибори на кафедрі. Тобто викладачі самі вирішують, хто буде обіймати посаду професора, хто асистента, хто доцента. Така історія не передбачає залучення людей зовні. Ба більше, так університет не може розірвати контракт зі слабкими фахівцями, які не виконують свою роботу. Бо це вже треба суттєво дістати колег по кафедрі, щоб вони на конкурсі тобі відмовили. (До речі, на DOU є сім відкритих вакансій в КАІ — ред.).

За нинішньою процедурою спочатку проходить конкурс. У конкурсній комісії є HR-директор, лід з рекрутингу та хтось із команди. Ще по представнику галузі, роботодавців, партнерів, декан і завідувач кафедри. Ми всі ці інтерв’ю записуємо, потім ухвалюємо рішення, з ким продовжуємо працювати, а з ким ні.

Це було новинкою для колективу. Тобто людина така:

«Я 30 років працюю на цій кафедрі, чому я маю комусь щось доводити?»

На гуманітарних факультетах були люди зі зв’язками, а-ля «ти знаєш, хто я такий?», які сказали, що на конкурс вони не підуть. І почали дзвонити знайомим депутатам, щоб ті у відділ кадрів дали доручення і з ними продовжили контракт. Я кажу: «Слухайте, ну ви адекватні? Це просто прийти, виступити перед своїм безпосередньо керівником і розказати, що ти плануєш робити наступні два роки на своїй роботі. Що тут такого?».

Були такі, які не пішли на конкурс, сказали: «Ну ні, якщо ви мене так принижуєте, то я просто піду». Окей. Ви не вписуєтеся в нову корпоративну культуру.

Але більшості було цікаво: і про себе розповісти, і колег послухати. Приємно, що їхні здобутки нарешті хтось помічає і оцінює.

Ще важливо, що сама філософія цифровізації проникає на всі рівні в університеті. І люди знають, що якщо, не дай боже, у студента будуть вимагати писати папірець, то я про це точно дізнаюся. І декан про це дізнається, і завідувач кафедри не буде з того щасливий. Ніхто не займається папірцями, ми навіть перестали заправляти картриджі в тій кількості, в якій це робили раніше.

Інформацію про викладачів ми завантажуємо в систему «Цифровий університет», яку розробили в Житомирській політехніці. Вони ж її кастомізують під нас. Паперових заліковок немає, обхідних в принципі немає, бо це дурний документ, який нікому не потрібен.

Щодо співпраці з бізнесами, то ми поставили на конвеєр відкриття нових лабораторій і освітніх програм з підприємствами. Приклад — лабораторія з Ajax Systems, є домовленості з VD MAIS, Vodafone, Huawei. Днями відкрили відеолабораторію з системами безпеки AxxonSoft. З Progresstech погодили вже проєкт, починаємо ремонт лабораторії міцності, це велика авіація. І з низкою виробників дронів створимо UAV-хаб — майстерні з проєктування, тестування безпілотників.

В освітніх програмах цього року прямо пишемо назву партнера. Впевнена, наступного року так всі робитимуть на конкурсних пропозиціях. Я знаю, що є університети, які збирали цілі наради, мовляв, хто таке дозволив і як це швидко додати собі.

— Лабораторію електроніки з Ajax Systems ви відкрили рік тому, чи є вже результати?

Компанія взяла на постійну роботу 10 людей з цієї програми. І для них це суттєво зекономило гроші на рекрутинг.

Ми починали з тестування електронного обладнання, зараз відбувся курс з Embedded.

Загалом це дуже гарна модель. У нас є лабораторія з науковим керівником і адміністраторами. Адміністратори — це студенти. Їм не треба о 17:00 забирати дітей з садочка, зустрічати дружину тощо. Вони можуть бути в лабораторії зі своїми колегами, друзями скільки треба. Можуть працювати до 10-ї вечора, бо готуються до конкурсу. І це дає гнучкість.

Плюс вони супермотивовані, бо сприймають це не просто як роботу за гроші, а як перший спосіб проявити себе.

Помилка багатьох університетів, коли все класне — це позаурочне, факультативне, а основний курс просто «має бути»

В нас освітні програми перевірені партнерами. Ajax Systems переглядав програму з інтернету речей і з електроніки. Залучені EPAM, Львівський ІТ-кластер.

Ще в нас предмети обирають студенти: не група голосує, а кожен сам за себе. Протягом чотирьох років вони повинні хоч раз обрати дисципліну, яка називається KAI LABS. Це групова робота в лабі. Тобто у ній будуть займатися не тільки ті студенти, які вчаться зараз на електроніці, а й, скажімо, з комп’ютерних наук чи маркетингу.

— Які у КАІ плани й цілі до кінця року?

Ми розробляємо генеральний план території. Нам важливо визначити, як розвивати кампус фізично, покращувати житлові умови для студентів. Будемо подаватися до кінця цього року на грант Світового банку. Прагнемо зробити великий науковий центр авіаційних компетенцій. Потрібно розвивати наукову інфраструктуру. Сфери, де ми дуже класні, — це аеродинаміка, антени і все, що пов’язано з телекомунікаціями. Хочемо збудувати для них наукові комплекси.

Плануємо посилити свої позиції з тих спеціальностей, де ми цього року не були першими серед технічних вишів.

Будемо більше працювати із закордонням. Наші викладачі їздитимуть на короткі інтенсиви в Мюнхен. Будуть там викладати, а вартість відряджень покриватиме громада українців у Мюнхені. А для інших будемо робити дистанційні курси.

Нам вдалося посилити команду, з’явилася проректорка зі вступу і онлайн-навчання. З вересня вона буде розробляти онлайн-платформу, де ми можемо записувати курси. Онлайн-курси — це не тільки для того, щоб дистанційно люди мали до них доступ, а й щоб розвантажити викладачів.

Наприклад, у нас дуже збільшився запит на короткий тижневий курс з аеродинаміки, але викладачка почала вигоряти. Вона постійно його читає, і це її виснажило, до того ж через це бракує часу займатися наукою. Тому дуже логічно записати лекції крутих спеціалістів і продавати такий контент онлайн.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU