×

Карл Робб, незалежний член правління EPAM та Ajax Systems — про підготовку компаній до IPO та український IT-ринок очима іноземця

Ajax Systems готується до IPO. Нещодавно компанія повідомила, що в цьому їй допоможе Карл Робб — колишній віцепрезидент EPAM Systems, що приєднався до Ajax як незалежний член правління. Ветеран галузі із 39-річним досвідом Карл Робб розпочав кар’єру в ICL Fujitsu у себе на батьківщині в Англії, коли йому було 19 років. Він попрацював на трьох континентах, заснував свою першу IT-компанію в Сан-Франциско 1993 року, а також був віцепрезидентом одного з найбільших постачальників ІТ-послуг у Латинській Америці.

У 2001 році він створив ще одну IT-компанію — Fathom Technology в Будапешті, Угорщина. Після її злиття з EPAM у 2004 році Карл став виконавчим віцепрезидентом EPAM Systems Inc.

Він поспілкувався з DOU онлайн, перебуваючи у себе вдома в Марбельї, Іспанія. Говорили про те, як завоювати таких клієнтів, як Google та Microsoft, підготовку до IPO та про майбутнє IT-галузі в Україні.

Ми спілкувалися з Карлом англійською. За посиланням ви можете прочитати оригінал статті.

Лекція для студентів УКУ, Львів

«Ми завжди намагалися робити краще, а не дешевше, і найчастіше досягали цієї мети»

— Як і чому ви приєдналися до EPAM?

У 2001 році ми з партнером створили компанію Fathom Technology в Будапешті. Вона швидко зростала, а оскільки Угорщина є невеликою країною, масштабуватися там було складно, попри високу кваліфікацію тамтешніх інженерів. Я розглядав Росію та Україну як країни, де можна відкрити офіси для розширення Fathom. Саме тоді, 2003 року, в Санкт-Петербурзі я зустрів Аркадія Добкіна, генерального директора EPAM. Ми дійшли згоди про злиття наших компаній. Так я став віцепрезидентом з глобальних питань і президентом з європейських операцій EPAM.

Якби Fathom не приєдналася до EPAM у 2004 році, ми б точно відкрили власний офіс найближчим часом у Києві. Але оскільки EPAM вже мала великі офіси в Мінську та Москві, відкриття представництва в Україні відклали на рік. У 2004 році у Fathom було 600 співробітників у Білорусі, Угорщині та Росії. EPAM була американською компанією, яка хотіла розширюватися, а ми — європейською і хотіли того самого. Очевидно було, що є сенс робити це разом. Усе склалося добре, і безпрецедентні темпи зростання EPAM це підтверджують: із 30 мільйонів доларів 2004 року до майже 3 мільярдів доларів у 2021-му. Я пішов у відставку через проблеми зі здоров’ям у 2015 році й відтоді не є виконавчим директором.

— 15 років тому ви переконали Аркадія Добкіна, засновника EPAM, відкрити офіс в Україні. Що вас привабило в нашій країні?

Як я вже казав, я і до цього вважав, що Україна могла б стати місцем для розширення Fathom. Клієнти відвідують Україну із задоволенням. Короткий прямий переліт з Європи, проста процедура отримання віз, які були потрібні тоді, великий вибір послуг для іноземців. Очевидно, що це країна з міцною проєвропейською культурою та, що важливо, з великою кількістю випускників комп’ютерних, математичних та інженерних факультетів. Це значний запас висококваліфікованих працівників за помірну вартість. Якісна освіта та прості прозорі правила для ділових поїздок зробили Україну моїм фаворитом.

— Ви створили міжнародні команди з продажу в EPAM. Тоді серед клієнтів компанії з’явилися Google, Microsoft, Oracle, а також фінансовий холдинг UBS, завдяки чому EPAM стала лідером у галузі. Як вам вдалося залучити цих клієнтів?

Неможливо виділити лише один фактор. Але важливо, що з самого початку ми вирішили не братися за погану роботу. Тим часом наші конкуренти брали будь-що у будь-кого і робили те, що ми називали чистим аутстафінгом. Тобто ви як клієнт приходите до мене із запитом на сотню програмістів, я показую 400 резюме, ви обираєте, кого хочете. І ціна буде така, яку ви погодитесь цим спеціалістам заплатити, плюс мені $1500 за послуги. Ми завжди намагалися цього уникнути. Й обирали ті проєкти, які вимагали від нас лідерства та відповідальності, а не лише надання людського ресурсу. Ми зосередилися на управлінні співробітниками та їхньому розвитку. У нас фахівці працюють багато років. Ми інвестуємо в них, заохочуємо їх до зростання, даємо можливість змінити проєкт і здобути різні компетенції.

Ще один фактор — підтримування університетів. Ми витрачаємо понад 20 мільйонів доларів у рік на навчання більше як 2700 студентів. І робимо це понад 13 років, тоді як багато інших компаній просто платять викладачам та організовують випускні вечірки, ведуть перемовини з вишами про найм студентів і цим «інвестують» у них. Ми ж надаємо студентам всі ліцензії на програмне забезпечення, маємо власних лекторів і платимо за додаткове навчання для викладачів університетів. Долучаємося до складання навчальних планів і розкладів, а студенти працюють в офісах EPAM протягом останніх двох років навчання.

Ми завжди намагалися робити краще, а не дешевше, і найчастіше досягали цієї мети. Таке ставлення приваблює великих клієнтів, а вони, своєю чергою, дають складні проєкти, на яких персонал швидше відточує потрібні навички. І ми як команда зміцнюємось. Це цикл. Наприклад, є клієнт і він за певний час співпраці з вашою компанією починає розуміти, чи добре ви виконуєте роботу. Адже після презентацій та красивих історій настає реальність.

Більшість компаній, що надають ІТ-послуги, ніколи не виграють одразу великого контракту на тисячу людей. Імовірніше, що компанія отримає більш скромне замовлення на 15–30 спеціалістів. Якщо вона виконує свою роботу добре — лише тоді для неї відкривається більше потоків проєктів і завдань. Якщо позитивний досвід співпраці з нею повториться, компанія отримає ще більші проєкти. Ви торуєте свій шлях до одного контракту, а потім, якщо працюєте добре, — до наступного. Це завжди низка малих рішень.

EPAM має сильну інженерну культуру. Були часи, коли серед керівників я був єдиним нетехнічним спеціалістом, за винятком фінансового директора. Всі інші директори були колишніми програмістами, архітекторами, Delivery-менеджерами, дизайнерами або тестерами, які пізніше почали займалися HR, маркетингом тощо. ДНК EPAM була і є переважно інженерно-орієнтованою, і це допомагає в продажах. Побудова успішної Sales-системи — це сукупність багатьох дрібних рішень, а не певна розумна стратегія. У цьому немає нічого хитромудрого. Зосередьтеся на довгостроковій перспективі. Ви не створите компанію за рік. EPAM будували понад 20 років. Допоможе лише стабільність, зосередженість і професіоналізм. Якщо наламали дров — а ми робили це не раз — визнайте помилку, виправте, засвойте урок і рухайтеся далі. Але ніколи не беріться за те, що найпростіше, найшвидше або найдешевше.

— Ви брали участь у масштабному процесі рекрутингу в EPAM, наймаючи десятки тисяч людей у багатьох країнах. Перед якими труднощами поставали і як з ними боролися?

Трохи більше як два роки тому я відкрив новий офіс EPAM у Малазі, Іспанія. У цьому місті навіть немає великого університету. Нині, попри пандемію COVID-19, тут працює 300 людей 41 національності. Українці, іспанці, росіяни, білоруси, аргентинці, канадці, норвежці, індійці... І є ще багато людей, які хочуть долучитися. Бо ми вирішили відкрити офіс там, де всі хочуть жити!

15 років тому, коли я відкрив офіс у Києві, підлеглі були щасливі, коли ми дали їм справжній комп’ютер IBM з ліцензіями (а не зламаний хакерами клон), виплачували офіційну зарплату та покривали медичну страховку. У 2006 році в Україні це було вау! Тепер наші співробітники мають навіть більше. Українські програмісти отримують на руки стільки ж грошей, скільки розробники в Ньюкаслі, Глазго та Лідсі, особливо через низьке оподаткування в Україні. Вони належать до upper-middle класу та досить вередливі.

EPAM інвестує у підбір персоналу більше, ніж у будь-що інше. У нас близько 800 людей, які займаються рекрутингом і керують спеціалістами, тоді як є лише 50–60 Sales-менеджерів, що шукають нових клієнтів. Ми щороку наймаємо понад 1500 студентів, і вже за кілька років вони стають Middle-фахівцями. Це теж вагомий фактор нашого зростання. Ми повністю контролюємо процес їхнього розвитку: спочатку студенти вчаться, потім рік працюють, переходять від теорії до практики. Отож завдяки університетським програмам та внутрішнім курсам компанії ми створили цілу «машину із рекрутингу», яка тепер масштабується на нові міста і дає змогу залучати все більше нових людей.

— Якою була ваша роль у підготовці EPAM до IPO?

Перед тим як приєднатись до EPAM, я керував кількома компаніями, які були публічними, але тоді я не брав участі у виході на IPO, а був просто найманим працівником. Отже, досвід в EPAM був для мене дуже цікавим і повчальним. Ми виходили на IPO у 2011–2012 роках. Планували зробити це роком раніше, але відклали через глобальну фінансову катастрофу 2009 року. Довелося багато вчитися, але нас підтримував потужний банківський синдикат. Нас консультували UBS, Citibank, Barclays, а вони знали, що робити. Насамперед цей процес — неабиякий фізичний виклик. Пам’ятаю, після виходу на IPO я взяв два з половиною дні відпустки, бо уже ледь стояв на ногах. У мене були зустрічі з 7 ранку до 9 вечора протягом десяти днів у 13 містах Америки та 5 містах Європи.

Ми були однією з перших технологічних компаній, які вийшли на біржу після того, як ринки знову відкрилися. Після кризи 2009–2010 років біржа була мертва. Коли ми здійснили IPO, були трохи розчаровані початковою оцінкою у 500 мільйонів доларів. Ми очікували більшого, але ринки тоді ще не відновилися повністю. За таких умов вихід на IPO був фінансово невигідним для засновників компанії, і до останньої хвилини ми вагалися. Але все ж вирішили йти на біржу з дуже простої причини: обіцяли це зробити кільком сотням наших співробітників протягом багатьох років. Упевнений, ви пам’ятаєте, як деякі люди в Україні, Білорусі, Росії, Угорщині 10–15 років тому вважали, що американці дають співробітникам опціони та роблять IPO, щоб змусити працювати більше, а не платити більше. Ми повинні були виконати свою обіцянку, щоб довести, що це не так. Крім того, вирішили, що якщо будемо успішно працювати, то оцінка буде зростати. І не помилилися, адже сьогодні вона сягає понад 20 мільярдів доларів.

Досвід роботи членом правління публічної компанії дав мені навіть більше, ніж власне досвід проведення IPO. Адже рада директорів приватної компанії з одним акціонером, що має частку 50%, дуже відрізняється від ради правління публічної компанії. Щодо діяльності останньої є стільки правил, що я міг би розповідати про них тиждень і однаково не вдалося б заглибитися у жодне з них. Потрібно дотримуватись правил щодо фіскального обліку, фізичної та логічної безпеки, збалансовуючи нормативні акти у 20+ країнах (деякі з настанов суперечать одна одній, однак ви зобов’язані дотримуватись усіх). Про всі ці норми можна дізнатися лише від численних спеціалістів та юристів, які розповідають про оновлення. Для членів правління навіть щороку проводять кілька навчальних заходів, оскільки положення змінюються так само швидко, як у програмуванні з’являються нові технології.

Нині умови проведення IPO суттєво жорсткіші, ніж були у 2012 році. Є багато нових законів, які накладають нові обмеження, щоб унеможливити обман інвесторів та збільшити прозорість і контроль. Неможливо вивчити їх усі, адже вони постійно змінюються. Але точно знаю, що Нью-Йоркська фондова біржа має найсуворіші правила. Чесно кажучи, думаю, що ми не змогли б вийти на IPO, якби не два члени правління, які вже мали досвід роботи у радах директорів публічних компаній, і банкіри із Citibank та UBS, які нам допомагали.

IPO EPAM

— Які уроки з масштабування EPAM ви будете використовувати в майбутньому?

Щодо Ajax, то тут не спрацює підхід: Карл зробив це для EPAM, тож зробімо так само. Ajax розвивається в інші часи, на іншому ринку, з іншими умовами рекрутингу та іншим ринком споживачів. Ми не говоримо про єдиний шлях, щоб дістатися з точки А в точку Б. Треба знати основні принципи, щоб пройти цей шлях за нових часів і умов.

Ajax дуже відрізняється від EPAM в плані бізнесу, але найбільший виклик тут той самий — залучення висококваліфікованих фахівців, дефіцит яких відчувається у всьому світі. Це можна подолати, якщо зосередитися на побудові хорошого бренду компанії — як роботодавця для співробітників, так і продукту для клієнтів. Більшість людей хоче працювати в компанії з позитивним іміджем.

Крім того, треба сконцентруватися на дотриманні великої кількості правил, на управлінні, стабільності роботи, diversity. Інвестори не хочуть вкладатися в компанії, які невідомо як отримують прибуток. Вони повинні бачити стійку, повторювану, розширювану, прибуткову модель.

Найбільший урок, який я засвоїв, полягає в тому, що ніколи не треба думати, що те, що ти робив успішно раніше, спрацює знову. Я переконаний, що найважливіша риса підприємця — здатність постійно розв’язувати проблеми, з якими він ще не стикався.

«Головне завдання Ajax полягає в тому, щоб стрімке зростання не стримувалося через брак фахівців»

— Яка ваша стратегія IPO Ajax? Чим вона відрізняється від стратегії EPAM?

Я знаю Олександра Конотопського вже кілька років. Ми потоваришували, я давав йому поради, як і іншим підприємцям з України, Білорусі та Росії. Мені за них не платили, у цих краях я маю чимало друзів, і просто був радий допомогти. Знаєте, мої діти народилися в Україні, а син навіть планує виступати на змаганнях з регбі за Україну.

Мій досвід допоможе Ajax не наробити помилок на IPO. Так само, як колись EPAM допомогли два директори, які раніше працювали в публічних компаніях. Моє завдання — не керувати Ajax, а бути наставником для менеджерів, пильнувати, щоб компанія дотримувалася усіх міжнародних норм. Також стежу, щоб в раді правління були представлені та дотримані інтереси всіх акціонерів, співробітників та клієнтів. Звичайно, банки теж консультуватимуть компанію, вони досвідчені в цих питаннях, але зрештою їхня головна мета — заробляти гроші для своїх акціонерів, а не ваших. Незалежні директори збалансовують цю ситуацію. Звісно, бувають і win-win сценарії, коли у виграші залишаються всі, але менеджмент компанії має перестрахуватися і завжди знати, що відбувається.

— Окрім підготовки Ajax до IPO, які ще функції ви будете виконувати в компанії?

Я буду допомагати Олександру навчати команду менеджерів, готуватися до IPO, нового стилю управління та виконувати нові вимоги західної фондової біржі. Крім цього, в кожній країні, де є офіси компанії, різні закони й треба діяти згідно з ними. Наприклад, в EPAM ми повинні дотримуватися законів США, Великої Британії, Угорщини, України, Польщі тощо.

Я перший незалежний член правління в Ajax, але, імовірно, пізніше будуть і інші. Зрештою інвестори саме від ради директорів очікують гарантії того, що компанія приділятиме належну увагу принципам чесності, цілісності, безпеки, різноманіття, правильного управління та дотримуватиметься всіх норм. Це зовсім не такі процеси, як у невеликій приватній фірмі, до того ж на ринку, що лише починає розвиватися. Взагалі-то Україна в цьому плані випередила багато інших держав, що зазнали впливу колишнього СРСР. Ваша країна не просто вчиться робити вихід на IPO, а вже робить його. В EPAM нам став у пригоді досвід директорів, які входили до інших рад правління. Отож, коли Ajax виходитиме на IPO, я зіграю таку ж роль для неї. Моє завдання — допомогти компанії пройти цей шлях краще, швидше й не потрапити в численні законодавчі пастки.

— З чого почалися ваші відносини з Ajax Systems?

Мені потрібна була сигналізація для мого будинку в Києві, і я попросив експерта з безпеки в EPAM порадити щось. Він рекомендував Ajax. Я показав систему дружині, їй сподобалось. І я кажу: «Добре, а де її роблять?» — «В Україні». Моя перша реакція була: «Ні! Я не купую пристрої з безпеки українського виробництва! Я хочу німецькі чи японські». Але наш експерт почав пояснювати, показувати та переконав спробувати. Я оцінив надійність, функціональність і простоту використання. Ця система виявилася набагато кращою, ніж ті, якими я користувався, коли жив у США та Європі!

Потім я придбав ще одну систему Ajax для свого будинку в Іспанії. Це справді чудовий продукт. Повністю український: розроблений і виготовлений в Україні, засновники — українці. Знаєте, багато хто каже, що Amazon Ring — українська компанія. Але це не так! Це американська компанія, де американський дизайн, американський маркетинг. Ідея теж була американська. Лише команда розробників у Києві. Але це так само, як, наприклад, EPAM розробляє ПЗ для Google, SAP та сотень інших компаній. Але це не робить Google або будь-кого з цих клієнтів EPAM українськими компаніями! Тим часом в Ajax все українське.

Я спроможний інвестувати в невеликі компанії, отож зателефонував Олександру й кажу: «Слухайте, я хочу інвестувати у вашу компанію». А він відповідає: «Ми прибуткові, зростаємо, гроші нам не потрібні». Дуже шкода! Я запізнився на два роки, на жаль. Але ми стали друзями, і час від часу Олександр питав у мене поради щодо продажів і розвитку бізнесу. Це було неформальне спілкування. Крім того, Олена Кошарна (виконавча директорка Horizon Capital — ред.) добре мене знає, оскільки я брав участь у багатьох панельних дискусіях та конференціях для інвесторів, тому мене запросили до ради директорів Ajax.

До речі, багато моїх друзів, які теж мають в Іспанії вілли, купили систему Ajax за моєю рекомендацією. І я жодного разу не чув, щоб хтось із них скаржився! Люди в захваті. Я справді вірю в те, що це не тільки найкрутіша по-справжньому українська компанія, а й один з найпривабливіших та найпрогресивніших брендів у світі.

— Цього року Ajax планує подвоїти команду. Чому треба за короткий період найняти таку велику кількість людей?

Треба розуміти, що на виробництві багато чого роблять вручну, далеко не все можливо автоматизувати. Також у компанії власний R&D. Вони не запозичують інтелектуальну власність в інших, а створюють усе самі. Компанія постійно зростає, відкриває представництва в нових країнах, тому потрібно більше спеціалістів з продажу, маркетингу. Крім того, планують розробляти й нові продукти, а це потребує інвестицій в R&D. Олександр просто намагається втримати темп розвитку компанії. Насправді, коли продукт потрапляє в потрібний канал дистрибуції, фактично починає сам себе продавати. Отож головне завдання Ajax нині полягає в тому, щоб регулярно наймати найкращих українських та закордонних спеціалістів, щоб стрімке зростання не стримувалося через брак фахівців.

«Те, що офіси Facebook або Google є у вашій країні, — не показник економічного успіху!»

— Чи відрізняється рекрутинг на українському ринку від західного? Які проблеми ви бачите?

Залежить від того, про який період ми говоримо. Я вперше приїхав в Україну в часи Помаранчевої революції за президента Кучми. Тоді все було не дуже добре, Україна була в санкційному списку, ми, наприклад, не могли привезти сюди певне програмне забезпечення через санкції. У Мінську все було добре, поки Джордж Буш не назвав Лукашенка останнім диктатором у Європі. Відтоді Білорусь стала непопулярною, важко було приводити сюди клієнтів. А Путіна, навпаки, тоді розглядали як чудового партнера. Пізніше популярнішою стала Україна.

Напевно, нині в Україні ринок праці гарячіший, більш конкурентоспроможний та наповнений талантами, ніж у Білорусі та Росії. Але врешті-решт це не найважливіше. Ми маємо бути представлені на будь-якому ринку, якнайкраще виконувати свою роботу та зосередитися на утриманні спеціалістів. Загалом ми добре справляємося з утриманням Middle-фахівців. Найбільша проблема нині полягає в тому, що стартапи з венчурним капіталом у Білорусі та Україні забирають таланти у великих відомих компаній. Ajax зростає, а тим часом є менші компанії, які теж хочуть займатися IoT. Звісно, вони почнуть шукати фахівців серед співробітників Ajax. Класно ж залучити спеціаліста з хорошої компанії, правда? На жаль, ми не можемо зупинити це. В EPAM, наприклад, є люди, які залишали компанію, щоб заснувати стартап, і поверталися через три роки, коли він провалювався.

— Наскільки конкурентоспроможний український ІТ-ринок у світі, на вашу думку? Які його переваги та недоліки?

Ринок дуже конкурентоспроможний. Недолік — його висока ​​вартість. Це найдорожче місце за межами ЄС. Дорожче, ніж Росія та Білорусь, тому що у вас багато людей і висока якість роботи. Українські зарплати вищі за російські та білоруські. Але це було б мінусом, лише якби ви намагалися продати неякісні послуги. Для лідерів ринку, які багато інвестують у людей і намагаються виконувати роботу якнайкраще, виправдано ставити преміальну ціну за преміальну якість послуг. Зрештою, річ не в рейті. Тільки недалекоглядні покупці орієнтуються на ціну. Пригадую, я спілкувався з однією великою компанією в Європі. Там казали: «Так, ваші спеціалісти чудово впоралися, нам все сподобалось, але є інші спеціалісти з рейтом на 4 долари за годину нижчим, тому, будь ласка, підкоригуйте ціни». Я відповів: «Ясно, до побачення!». Що тут ще скажеш? Porsche — крута машина, і якщо ви хочете круту, то оберете саме Porsche, бо дешевше авто не має таких самих характеристик. Це ж геть різне.

Так, Україна найдорожча за межами ЄС. Але тут хороші люди, гарна культура, добре знання англійської, західний менталітет, відкрите суспільство, сюди легко дістатися, а також країна геополітично популярна. Американці та європейці люблять Україну. Видно, що вона намагається рухатися в західному напрямку, хоча, звісно, є багато сумнівів щодо того, наскільки якісними, справжніми та швидкими є реформи. Але все ж іноземці щиро вірять, що Україна ближча до Заходу. Отже, річ не в ціні. Це велика країна з безліччю хороших інженерів. Однак останнім часом Україна ставить настільки високі ціни на IT-послуги, що може сама ж сповільнити своє зростання. Адже за ці гроші клієнти знайдуть не менш талановитих інженерів у Канаді, Штатах, Великій Британії тощо, хоч і в меншій кількості.

— Багато українських ІТ-компаній намагаються перейти від аутсорсингу до розробки власних рішень. Наскільки конкурентоспроможними вони можуть бути, на вашу думку?

Я займаюся цим бізнесом уже 39 років (почав кар’єру в IT у 19, коли покинув університет, влаштувавшись спеціалістом з виробничих систем — схоже на нинішню посаду бізнес-аналітика — в комп’ютерній компанії). Загалом я бачив багато сервісних компаній, які намагалися стати продуктовими, і навпаки. Понад 80% з них це не вдалося. Це зовсім інша бізнес-модель, яка потребує іншого способу мислення, принципів.

Більшість тих, хто намагається перейти до розробки власних рішень, вважає, що з іншого боку трава зеленіша. Але максимум одна з 10 продуктових компаній стає успішною. Як гадаєте, скільки аутсорсингових компаній провалюються? Близько до нуля. Навіть ті фірми, якими погано керують, які наймають не найкращих людей, зростають на 10% на рік. На цьому ринку вистачає місця для всіх. Але люди забувають, що сам факт того, що ви розробили шматок коду для певної компанії, не означає, що ви зможете продати цей код ще комусь.

Усі, хто хоче почати продуктовий бізнес, думають, що це просто. Вони щороку бачать 20–30 історій про маленьких єдинорогів, про крихітні стартапи, яким вдається стати на ноги. Але на кожну таку успішну компанію, як Ajax, припадають сотні, а може, й тисячі невдалих спроб.

Знаєте, скільки коштує розробка невеликого ІТ-продукту? 2–3 мільйони доларів. А скільки потрібно коштів, щоб запустити його на ринок? Юридичні та маркетингові витрати? Це ще мінімум 4–7 мільйонів доларів. Потім, якщо ви хочете потестувати його у всіх можливих середовищах, на різних браузерах і різними мовами, а ще фінансувати компанію 1–3 роки, поки у неї немає прибутку, то це коштує 15–100 мільйонів доларів. Якщо вони у вас є, тоді ви в грі, але більшість все одно зазнає невдачі.

— Що потрібно зробити Україні, щоб ІТ-гіганти та інші провідні компанії відкривали тут свої офіси? Чи нам усе ж краще зосередитися на розвитку власних продуктових компаній?

Цю тему часто обговорюють. Наведу кілька найбезглуздіших аргументів, які я чув. Не буду згадувати, хто говорив, але це відомі люди. «У нас немає продуктових компаній і немає Facebook та Google в Україні через те, що аутсорсингові компанії забирають всі таланти і для продуктових компаній не залишається інженерів». Яка нісенітниця!

Погляньмо на Нідерланди, Велику Британію, Австрію, Швейцарію, Францію, Данію — де їхні власні Google та Facebook? Там їх немає. Чому? Та тому що Америка домінує у сфері технологій! Там гарні продажі, маркетинг, найбільший ринок, вільний від втручань (принаймні був до приходу колишньої влади в США). Чому ж, наприклад, в Англії немає власного Facebook чи Google? Власні Facebook або Google у вашій країні не є показником економічного успіху!

Крім того, Україна стала демократичною державою й почала наближатися до рівня високорозвинених країн лише за останні півтора десятка років. Вам ще треба багато вчитися — і юридично, і політично, і економічно. У 2003 році мене побили поліцейські у Києві, бо я не мав із собою паспорта і відмовився дати їм хабаря. Паспорт за українським законодавством я не зобов’язаний носити з собою. Корупція була жахливою! Це ж було лише трохи більше ніж 10 років тому. А вже нині ви хочете бути прогресивнішими за Британію? Спустіться на землю!

Ще важливий момент: Штати навчають мало програмістів, більшість тих, хто там працює, — іммігранти. Також США — найбільший у світі споживач ІТ-аутсорсингу з інших країн. Однак вони успішні, нині там розміщується більшість технологічних єдинорогів і великих гравців. Чому? Завдяки продажам, маркетингу та бізнес-навичкам, ринкам капіталу та підприємництву, а не завдяки наявності програмістів. Успіх продуктів залежить від розуміння ринку, того, що хочуть клієнти, і того, як їм це надати, від побудови бренду та маркетингової присутності. Самих лише розумних R&D-спеціалістів недостатньо.

Чому Ajax успішний? Їхній продукт має гарний вигляд. У компанії чудовий сайт, вона має хороший месидж у продажах. Олександр наймає класних сейлзів. Цього бракує багатьом компаніям у Росії, Україні та Білорусі. В Україні не престижно бути продавцем. Ця професія не належить до благородних, бажаних, соціально прийнятних. На сейлзів дивляться зневажливо. Але знаєте, наприклад, для EPAM моя робота з продажу контрактів така ж важлива, як і робота Аркадія та інших людей з розвитку інженерних ресурсів. Одного без іншого не буває.

IPO EPAM

І ще одна думка щодо розвитку продуктових компаній. EPAM втрачає 10–15% співробітників в Україні щороку. З 10 000 людей 1000–1500 ідуть в інші компанії. Наш найбільший конкурент SoftServe теж втрачає 10–15% спеціалістів на рік. Інженери йдуть з нашої та інших сервісних компаній заради більших зарплат або вищих посад. То чому ж продуктові компанії та венчурні капіталісти не можуть просто найняти цих людей! Рабство давно скасовано.

Насправді я вважаю, що такі компанії, як EPAM, SoftServe та інші гравці аутсорсингової екосистеми, вирощують кадри, які потім можуть найняти стартапи, зокрема на управлінські позиції. Наші спеціалісти здобувають досвід у провідних компаніях світового рівня, працюють відповідно до передових технічних і бізнес-стандартів. За кілька років вони вже мають суперцінні навички. І потім цих людей у нас забирають стартапи. Фактично ми є «безкоштовним» університетом для ринку приватного капіталу! «Челсі» не міг би існувати без футбольних клубів для підлітків — там він бере нових гравців. Так само й ми підживлюємо продуктові компанії.

Торік, коли я зустрівся з президентом Зеленським, його командою та ІТ-лідерами в Канаді, ці питання обговорювались. Тоді я сказав те саме, і це знайшло відгук у канадських та українських бізнес-колах.

Ще один аргумент, який часто наводять політики в Україні, — у нас так багато талановитої молоді, але вона не має доступу до капіталу. Я був найманим працівником ледь не до свого 40-річчя. Потім я взяв свої заощадження і заснував компанію. Чому? Тому що я мав певні знання і навички. 23-річні спеціалісти, які хочуть отримати капітал від венчурних фондів і ризикнути, не маючи достатньо досвіду, за рідкісними винятками не мають шансів на успіх. Якби мені дали мільйон доларів, коли мені було 23, я б теж його спустив на вітер.

— Український уряд пропонує запровадити новий правовий режим — Дія City, щоб створити більш прозорі умови ведення бізнесу в Україні, залучити іноземних партнерів. А зараз схоже на те, що хочуть скасувати масову схему ФОП. Як на вашу думку, ФОП-контракти справді не дають українським компаніям розвиватися глобально? Як до цього ставляться іноземні клієнти? Чи потрібно змінювати правовий режим для українських компаній, щоб вони могли розвиватися, і що це дасть?

Я не думаю, що яка-небудь країна може мати ставку оподаткування 5–6% і бути життєздатною. За ці гроші неможливо забезпечити освіту, охорону здоров’я, громадську безпеку та нормальні дороги. Я лежав три місяці в лікарні після того, як, їдучи на мотоциклі, втрапив у величезну яму на дорозі між Житомиром і Києвом. Світла не було, і я їхав сам. Бум! І я буквально в дірі. Я зламав одинадцять кісток і втратив нирку. Це був день, коли я намагався переїхати в Україну в серпні 2005 року. Через цю подію ми відкрили офіс EPAM в Україні на три місяці пізніше, ніж планували — у грудні 2005-го.

Вирушаю з Будапешта в Київ, щоб відкрити офіс в Україні, 2005 рік

Але це питання стосується не лише ІТ. Багато підприємств використовують схему ФОП. Я не вважаю, що це справедливо вносити зміни лише для однієї галузі. Якщо змінити оподаткування таким чином, то багато високооплачуваних фахівців покинуть країну і дуже швидко ми відчуємо гостру нестачу спеціалістів. Клієнти та роботодавці підуть і не повернуться. Вам потрібно підвищувати ставку на один відсоток на рік або на півтора відсотка протягом кількох років, поступово, поки податок на прибуток приватного підприємця не наблизиться до стандартного податку на прибуток працівника.

Дохід Білорусі від експорту ІТ лише на третину менший за дохід України. Тим часом населення там — тільки 9 мільйонів. Чому так? Лукашенко був перший, хто організував технологічний парк, він придумав нову систему — 9-відсотковий податок і обмеження на розмір соціальних виплат. В Україні майже в п’ять разів більше населення, тож така схема дала б Україні галузь з доходом у $12 мільярдів.

Якщо уряд хоче щось зробити, щоб допомогти людям та економіці, насамперед він мав би звернути увагу на експортерів. Тих, хто приносить в Україну іноземну валюту, податки та інвестиції. ІТ-галузь дає мільярди доходів від експорту. І ось тут з’являється простір для фаворитизму та корупції. Багато компаній, такі як Dell, Microsoft, Hewlett-Packard та інші, які імпортують продукцію — ліцензії на апаратне або програмне забезпечення, що продають роздрібним клієнтам і компаніям в Україні, — також хочуть преференцій. Але чи економічно вигідно для України, якщо IBM продасть тут тисячу комп’ютерів? Або Microsoft продасть в Україні ліцензії на мільярд доларів? Скільки людей вони тут наймуть? Сто? Триста? Який зиск економіці України від їхнього бізнесу? Вони виводять гроші та погіршують платіжний баланс країни, а не поліпшують його.

Америка надає Boeing, IBM, оборонним та фармацевтичним компаніям значні податкові пільги. Чому? Тому що вони експортують зброю, літаки, ліки на мільярди доларів. В Європі Airbus отримує спеціальні привілеї щодо податків та експлуатаційних витрат. Чому? Тому що вони прагнуть експортувати аеробуси. Якщо люди в Україні хочуть купувати іноземні товари, дозволяйте їм це без обмежень, але немає жодної причини, чому ви маєте надавати податкові пільги, щоб зробити це простішим або вигіднішим.

«Це найбільша помилка інженерно-орієнтованих підприємців — вони прагнуть створити рішення, а потім роками з’ясовують, які проблеми можуть вирішувати за його допомогою»

— Ви працюєте в ІТ-галузі понад 39 років. Що кардинально змінилося за ці роки, а що залишилося незмінним?

Нині всі найбільші компанії на фондовій біржі — це технологічні компанії. Технологічна галузь домінує у всьому світі. Якби мені сказали, що так буде, наприкінці 1980-х — тоді я був генеральним директором технологічної компанії у Швеції — я б не повірив. Той, хто твердить, що передбачав це, мабуть, не зовсім чесний.

Я потрапив у IT-галузь випадково — планував бути вчителем математики. Якось знайомий зі спортзалу розповів мені про вакансію в IT-компанії, і я вирішив взяти рік відпустки в університеті, щоб трохи заробити грошей. Мені було 19 років, коли я склав письмовий тест з математики й мене взяли в ICL, яка в ті часи була британською IBM. У перший день на роботі я вперше в житті побачив комп’ютер. Моя реакція була: «Оце й усе?!» Він був схожий на помаранчевий холодильник без дверей. Я очікував побачити мерехтливі ліхтарики, стрічки зі звуковими сигналами, як у фільмах. Нині мій 5-річний син грає в ігри та будує будинки на своєму комп’ютері!

Компанія, де я тоді працював, допомагала клієнтам комп’ютеризувати виробничі процеси. Мені дали гарну машину, оплачували пальне та запропонували хорошу зарплату, вищу за ту, що отримував викладач з 10-річним стажем. Тому ідея повернутися до університету уже не приваблювала.

— Ви були співзасновником кількох компаній. Що, на вашу думку, є ключовим у створенні успішного ІТ-бізнесу та в управлінні ІТ-компанією?

Вікно можливостей для створення ще однієї EPAM, Luxoft або GlobalLogic закрите. Багаті стають багатшими, а бідні — біднішими. З часом великі просто придбають менших. Думаю, сьогодні найбільш перспективним є нативне ПЗ, що робить життя людей та бізнесу простішим та ефективнішим. «Нативне», тобто те, в якому головне — взаємодія з користувачем, а не технології. Звичайно, є ринок і для хороших пристроїв. Наприклад, є фантастичний український маленький годинник для людей з проблемами серця, який називається Mawi band, він стежить, щоб користувачі правильно виконували фізичні вправи. Мій юрист інвестував у цю компанію. І я знаю українських спеціалістів, що працюють над пристроєм для моніторингу здоров’я тварин. Хтось із цього сміється, бо не вірить в успіх. А знаєте, скільки коштує хороший кінь? Кілька сотень тисяч доларів. Моя машина коштує стільки ж, і у мене є монітор двигуна.

Я роблю due diligence (незалежне оцінювання — ред.) для приватних та венчурних компаній і щороку переглядаю приблизно сотню концепцій стартапів і компаній на ранній стадії розвитку. І близько 75 з них винаходять технологію, продукт чи ідею і намагаються зрозуміти, що з нею робити далі. Це найбільша помилка інженерно-орієнтованих підприємців: вони прагнуть створити рішення, а потім роками з’ясовують, які проблеми можуть розв’язати за його допомогою. Найкращі підприємці спершу визначають проблеми, які насправді турбують людей, або — ще краще — знаходять ті, які просто необхідно вирішити. А вже потім працюють над технологіями, завдяки яким це вдасться втілити. Люди завжди будуть платити за продукт, який розв’язує проблему. Особливо якщо вартість невирішення проблеми висока.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось18
До обраногоВ обраному7
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Я не думаю, що яка-небудь країна може мати ставку оподаткування 5–6% і бути життєздатною. За ці гроші неможливо забезпечити освіту, охорону здоров’я, громадську безпеку та нормальні дороги. Я лежав три місяці в лікарні після того, як, їдучи на мотоциклі, втрапив у величезну яму на дорозі між Житомиром і Києвом.

Цей наївний англієць зовсім не орієнтується в українських реаліях. Наші дороги в дірках не тому, що в держави немає грошей а тому, що гроші розкрадають. Чиновникам просто не вигідно збудувати якісну дорогу і забути про неї років на десять. Значно вигідніше збудувати дорогу з лайна а потім перекладати асфальт кожних 2-3 роки, заліплювати ямки щороку, і пиляти, пиляти, пиляти бюджетні гроші.

Карл Робб скорее всего сделал больше для украинского ИТ чем многие из нас, но все же высказывания о налогах от человека, который их никогда сам в Украине не платил и платить не будет, выглядят некорректно. Больше того, интересно зарабатывая в Украине и пользуясь какими-никакими благами нашего социума (полиция, дороги, освещенные улицы и т.д.) сделал ли он хоть какой-то личный вклад, боюсь что рекомендации повысить налоги мы слышим от людей которые держат свои деньги в офшорах, что как минимум некрасиво.

Я не думаю, що яка-небудь країна може мати ставку оподаткування 5–6% і бути життєздатною

Так чудово, коли ми говоримо про податки і не говоримо про акциз на дофіга товарів, про окремий податок в пенсійний фонд при купівлі певних товарів, ПРО ПДВ 20% на всі товари, про ЕСВ.

У випадку України коректно говорити про ПДВ + Акциз + ЕСВ + Податок на дохід ДЛЯ КОЖНОГО.
І от наші політики та люди які не дуже глибоко розбирались в темі, фокусуються завжди на останньому тільки. Не треба так.

І, Внєзапна, коли порахувати скільки кожен платить податків сумарно щомісяця, виявиться, що ми не так вже й далеко відірвались від соціалістично-орієнтованої Європи.

Тут можна почитати детальніше і порахувати: cost.ua

Цікава стаття від цікавої людини.
Є пару коментарів:

Вікно можливостей для створення ще однієї EPAM, Luxoft або GlobalLogic закрите.

На момент виходу перших айфонів, Нокія була найбільшим виробником телефонів і теж думала, що вікно можливостей для створення нового гравця в цій ніші закрите :)

Я не думаю, що яка-небудь країна може мати ставку оподаткування 5–6% і бути життєздатною

Тут треба розуміти, що чим старшою людина стає, тим більш ліберальними стають її погляди і тим більше вона хоче віддавати. Це має сенс, коли ти вже стався як професіонал, назбирав грошей на життя своєї родини. І це взагалі не працює, коли ти молодий і коли майже нічого не маєш. Обкладати високими податками молодь це аморально.
Окрім того, повторю те, що часто вже писав: Якщо відро діряве, то треба його латати, а не лити в нього більше води, тому що результат буде однаковим. Нажаль, сучасна Україна дірява від корупції на всіх рівнях, ось що має бути в пріоритеті абсолютно кожного чиновника, а створення чергової Дії для підняття поборів.

EPAM втрачає 10–15% співробітників в Україні щороку
Інженери йдуть з нашої та інших сервісних компаній заради більших зарплат або вищих посад.

Ідея ростити людей, просувати по кар’єрних сходах і платити людям ту зарплату, яку вони можуть отримати на ринку навіть не розглядається. Набагато легше скаржитись на перегрітість ринку.

Ринок дуже конкурентоспроможний. Недолік — його висока ​​вартість. Це найдорожче місце за межами ЄС. Дорожче, ніж Росія та Білорусь, тому що у вас багато людей і висока якість роботи. Українські зарплати вищі за російські та білоруські. Але це було б мінусом, лише якби ви намагалися продати неякісні послуги. Для лідерів ринку, які багато інвестують у людей і намагаються виконувати роботу якнайкраще, виправдано ставити преміальну ціну за преміальну якість послуг. Зрештою, річ не в рейті.

Згоден на 100%. Скупий платить двічі, а іноді тричі. Завжди має бути якість на першому місці в усьому і тоді, заплативши спочатку за хороший результат, послугу чи продукт, ви набагато більше збережете в довгостроковій перспективі.

Карл в курсе, что у нас в Украине обычная пенсия меньше 100 евро?

Без формирования среднего класса, который автономный и независимый от государства, крупного бизнеса и «кого бы то ни было», здоровое общество существовать не может.

Средний класс — это люди, которые никого ничего не просят в экономическом плане, так как они сами способны себя обеспечить.

122 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Постарел Карл, летит блин время.... :(

Тобто ви як клієнт приходите до мене із запитом на сотню програмістів, я показую 400 резюме, ви обираєте, кого хочете. І ціна буде така, яку ви погодитесь цим спеціалістам заплатити, плюс мені $1500 за послуги. Ми завжди намагалися цього уникнути

Но именно этим же епам и занимается, только маржа побольше =) или джунов за синьоров уже не продают?)

Карл Робб скорее всего сделал больше для украинского ИТ чем многие из нас, но все же высказывания о налогах от человека, который их никогда сам в Украине не платил и платить не будет, выглядят некорректно. Больше того, интересно зарабатывая в Украине и пользуясь какими-никакими благами нашего социума (полиция, дороги, освещенные улицы и т.д.) сделал ли он хоть какой-то личный вклад, боюсь что рекомендации повысить налоги мы слышим от людей которые держат свои деньги в офшорах, что как минимум некрасиво.

(полиция, дороги, освещенные улицы и т.д.)

Выглядит как ирония )

говорит пришлось остаться без почки.

Сколько нужно заплатить уважаемому ДОУ, чтобы мы перестали наблюдать интервью, где упоминают EPAM ? Может скинемся?

Як може сайт для девелоперів України не згадувати найбільшу компанію для девелоперів в Україні?

Просто. Если подумать, вопрос денег. Я в этом ошибаюсь?

Понимаю. Не дождавшись пятницы, я судя по всему, набросил ;) Такое, крик души с улыбкой

Тогда останутся одни статьи про тракторы

Свобода слова — это состояние, когда нужно достойно терпеть мнение оппонентов, даже если оно вам не нравится. Другое дело, что оппоненты подтирают (блокируют) публичные комментарии в социальных сетях и СМИ.

Чому ж, наприклад, в Англії немає Facebook чи Google? Те, що офіси Facebook або Google є у вашій країні, — не показник економічного успіху!

похоже идёт либо жесточайшая „потеря в переводе” либо человек говорит что-то ну ооочень своё

Inside the Facebook HQ London
Exclusive Look Inside Facebook’s Engineering Office In London
Facebook Engineering Fair in London + Office Tour Vlog
The reality of working for Facebook — BBC
Google London and the Stunning View | Blonde Vlogs

ещё раз что это было вообще?

ещё раз что это было вообще?

незалежний член правління EPAM та Ajax Systems

Это был «любой» из «лучших людей города».

Да, наша недоработка. Тут Карл имел в виду не просто офисы, а то, что Англия не создала Google и Facebook. Это американские компании.

а я так не думаю человек просто «отвечает» то что человеку нравится «отвечать» на вполне внятный вопрос

— What does Ukraine need to do to attract IT giants and other top companies to open their offices here? Or should we focus on developing our own product companies instead?

далее человек делает странное «вступление» в котором «указывает холопам знать своё место» и далее «отвечает на свой собственный вопрос»

First of all, let’s examine Holland, England, Austria, Switzerland, France, Denmark — where is their Google and Facebook? Oh? Really? They don’t have one. Why? Because America dominates the freaking technology world! Sales, marketing, the biggest market — until the last US administration — completely free of intervention, free market. Why doesn’t England have a Facebook or Google? Having Facebook or Google in your country is not a measure of success in economic life.

и в этом месте на меня лично на падает сильно знакомое уже по результам общения с Родиной жуткое дежавю )) а у вас?

ЗЫ: к сожалению там совсем очень всё не так однозначно прямо цитируя совсем другого известного персонажа

Англия не создала Google и Facebook. Это американские компании.

открываем википедию и читаем чёрным по интернету

EPAM Systems — американська ІТ-компанія, виробник замовного програмного забезпечення, фахівець з консалтингу, резидент Білоруського парку високих технологій.

полагаю в этом месте работает скорее

I have many friends in the region and I had a great personal financial outcome from my years in the region

если принять это за основу рабочую гипотезу то остальное уже тоже более или менее сходится так что интервью хорошее «многое объясняет» ))

Напевно, мова про власні фейсбук та гугл, а не наявність офісів цих компаній

Я не думаю, що яка-небудь країна може мати ставку оподаткування 5–6% і бути життєздатною

Так чудово, коли ми говоримо про податки і не говоримо про акциз на дофіга товарів, про окремий податок в пенсійний фонд при купівлі певних товарів, ПРО ПДВ 20% на всі товари, про ЕСВ.

У випадку України коректно говорити про ПДВ + Акциз + ЕСВ + Податок на дохід ДЛЯ КОЖНОГО.
І от наші політики та люди які не дуже глибоко розбирались в темі, фокусуються завжди на останньому тільки. Не треба так.

І, Внєзапна, коли порахувати скільки кожен платить податків сумарно щомісяця, виявиться, що ми не так вже й далеко відірвались від соціалістично-орієнтованої Європи.

Тут можна почитати детальніше і порахувати: cost.ua

довольно за нимательное интервью спасибо редакции довольно за нимательный человек видимо очень на своём месте

— Чи відрізняється рекрутинг на українському ринку від західного? Які проблеми ви бачите?

... далее 2 абзаца текста даже с запятыми (к) (тм) но при полном отсутствии какого-либо внятного ответа кроме ещё более странного простите вброса

Я вперше приїхав в Україну в часи Помаранчевої революції за президента Кучми. Тоді все було не дуже добре, Україна була в санкційному списку, ми, наприклад, не могли привезти сюди певне програмне забезпечення через санкції. У Мінську все було добре, поки Джордж Буш не назвав Лукашенка останнім диктатором у Європі. Відтоді Білорусь стала непопулярною, важко було приводити сюди клієнтів. А Путіна, навпаки, тоді розглядали як чудового партнера.

что это вообще было?

Отож головне завдання Ajax нині полягає в тому, щоб регулярно наймати найкращих українських та закордонних спеціалістів, щоб стрімке зростання не стримувалося через брак фахівців.

для этого создаётся «дия сити» так что всё будет хорошо

Карл в курсе, что у нас в Украине обычная пенсия меньше 100 евро?

Без формирования среднего класса, который автономный и независимый от государства, крупного бизнеса и «кого бы то ни было», здоровое общество существовать не может.

Средний класс — это люди, которые никого ничего не просят в экономическом плане, так как они сами способны себя обеспечить.

Цікава стаття від цікавої людини.
Є пару коментарів:

Вікно можливостей для створення ще однієї EPAM, Luxoft або GlobalLogic закрите.

На момент виходу перших айфонів, Нокія була найбільшим виробником телефонів і теж думала, що вікно можливостей для створення нового гравця в цій ніші закрите :)

Я не думаю, що яка-небудь країна може мати ставку оподаткування 5–6% і бути життєздатною

Тут треба розуміти, що чим старшою людина стає, тим більш ліберальними стають її погляди і тим більше вона хоче віддавати. Це має сенс, коли ти вже стався як професіонал, назбирав грошей на життя своєї родини. І це взагалі не працює, коли ти молодий і коли майже нічого не маєш. Обкладати високими податками молодь це аморально.
Окрім того, повторю те, що часто вже писав: Якщо відро діряве, то треба його латати, а не лити в нього більше води, тому що результат буде однаковим. Нажаль, сучасна Україна дірява від корупції на всіх рівнях, ось що має бути в пріоритеті абсолютно кожного чиновника, а створення чергової Дії для підняття поборів.

EPAM втрачає 10–15% співробітників в Україні щороку
Інженери йдуть з нашої та інших сервісних компаній заради більших зарплат або вищих посад.

Ідея ростити людей, просувати по кар’єрних сходах і платити людям ту зарплату, яку вони можуть отримати на ринку навіть не розглядається. Набагато легше скаржитись на перегрітість ринку.

Ринок дуже конкурентоспроможний. Недолік — його висока ​​вартість. Це найдорожче місце за межами ЄС. Дорожче, ніж Росія та Білорусь, тому що у вас багато людей і висока якість роботи. Українські зарплати вищі за російські та білоруські. Але це було б мінусом, лише якби ви намагалися продати неякісні послуги. Для лідерів ринку, які багато інвестують у людей і намагаються виконувати роботу якнайкраще, виправдано ставити преміальну ціну за преміальну якість послуг. Зрештою, річ не в рейті.

Згоден на 100%. Скупий платить двічі, а іноді тричі. Завжди має бути якість на першому місці в усьому і тоді, заплативши спочатку за хороший результат, послугу чи продукт, ви набагато більше збережете в довгостроковій перспективі.

Обкладати високими податками молодь це аморально.

Звідки це взялось? В статті ні слова про молодь.

Згідно з дослідженням ДОУ dou.ua/...​a/articles/portrait-2020
Медіана по віку айтішників складає 28 років! Тих, кому до 35, судячи з графіку, десь до 85%, порядок цифр десь такий.
Коли тобі до 35, а таких переважна більшість, ти тільки починаєш накопичувати свій «сімейний капітал», збираєш на квартиру, машину, одружуєшся, заводиш дітей, робиш якісь перші інвестиції, пробуєш створювати власну справу. І це саме той період, коли тобі п**ц як треба гроші, особливо в Україні з нашими драконівськими кредитами, відсутністю нормальної іпотеки і відсутністю різних механізмів типу лізингу, які є розвиненими і доступними на заході.
І саме цю категорію людей шановний пан Карл Роб та різні Борнякови пропонують обкладати ще більшими податками.
Повторюсь, я вважаю це аморальним.
Напряму він про молодь не говорить, він говорить про податки для ІТ, але я вище навів портрет і соціальну групу тих, кому він хоче податки підвищити.

Отличная формулировка, ее нужно было тиражировать в сми и вписать в петицию. И мне кажется успех был бы выше чем отписка гидранта.

«Хорошая мысля приходит опосля»

Думаю, ще буде нагода про це заявити)

Це вже сфера соц політики. Я тобі можу навести дуже багато контр аргументів проти. Наприклад чому 50-річний вчитель має платит більшу ставку ніж 30-літній сінйор?
Напевно, більш справедливо буде якщо ті хто мало заробляють будуть платити менше ніж ті хто багато, як це зроблемо в майже усіх розвинених країнах.

пан Карл Роб

думаю того пана взагалі необходять ці нюанси, як і дія сіті.

Потому, что этот учитель не может уехать и уйти в тень тоже

Особисто я вважаю, що будь-яка молода людина до 35, повинна мати податкові преференції на особистий дохід, як фізична особа. Причини цього описав вище.

Напевно, більш справедливо буде якщо

Найбільш справедливим буде той час, коли механізми та інститути справедливості почнуть нарешті справедливо та законно працювати, я зараз про судову реформу та реформу правоохоронних органів.
Все впирається в корупцію і недосконалість системи. Нема жодної причини платити в таких умовах більше.

Да это будет справедливо, в мире молодежь в принципе достаточно просто может получить кредит на образование, честно, у нас в стране я не слышал про подобную практику(но может я только я )) ), да и это должно распространяться не только на айти, а и на все отрасли. Но нашей власти не выгодно большое количество образованных людей(ими сложно управлять).

у нас в стране я не слышал про подобную практику

у нас оно безплатное, не?

Бесплатное оно у нас на гос заказ, а гос. заказ не резиновый)

Нажаль. Было бы лучше, если бы у нас была сильная экономика (кредиты, зарплаты, позволяющие их выплачивать) и адекватное платное образование. И вместо стипендий как з/п стипендии как скидка на стоимость обучения.

Это ненормально что все лезут получать высшее «потому что надо», кому-то достается бесплатное место, кому-то нет, потом тупым зазубриванием и выпрашиванием оценок люди добиваются стипендии, а через 5 лет идут работать хз куда хз кем

потом тупым зазубриванием и выпрашиванием оценок люди добиваются стипендии, а через 5 лет идут работать хз куда хз кем

Увы, но это правда, причем на контракт идут тоже не скажу что топы сидят и их не трогают потому что они платники и универ на них зарабатывает, специ потом с них такие себе. А есть ребята которые хорошо шарят, на бюджет не попали по конкурсу на пару балов, а сразу отвалить бабла на контракт нет, и кредит под мин проценты( на образование) для этого не получишь (

если бы у нас была сильная экономика (кредиты, зарплаты, позволяющие их выплачивать

у субсидированных кредитов есть серьёзные противопоказания. Если нет бесплатных мест как будут получать образование способные дети из бедных семей? Кароч, это очень сложная тема.

Если нет бесплатных мест как будут получать образование способные дети из бедных семей?

Для этого и должна быть стипендия, под которой подразумеваются не деньги на пиво, а бесплатное обучение для 1-2 талантливых студентов. Ну и конечно просели оценки за семестр — покиньте пожалуйста место

1-2 талантливых студентов

почему 1-2, а не 50% например?

Потому что среди людей нет такого процента выдающихся, а «обучать» каждого оболтуса чтобы он потом пошел в лучшем случае на ресепшене стоять или принимать звонки в колцентре — это то что мы делаем сейчас, и то что делать нерационально.

сам-то небось бесплатно закончил, оболтус?
а надо было на завод!

к сожалению эта система яростно воспетая в чёрных мечтах американских мамкиных либералов уже показала свою не эффективность на примере всё той же ж скандинавии шведии где местное исследование местной социологии показало что распределения детей родителей с высшим образованием которые в свою очередь тоже пошли получать высшее образование и детей «условно бедных» родителей так и не получивших никакого образования при всей его доступности и это распределение ни чем не отличается от стран дикого капитала чистогана где играет роль финансовый вопрос

как будут получать образование способные дети из бедных семей?

почему-то социология прямо говорит что бедные дети и сами не особо то рвуться получать образование а те которые рвуться тем труднее да но в целом даже у них есть свои «социальные лифты» которые как-то там работают

ну вот на пример тут где-то приводился пример бедного района в котором жил какой-то там известный футболист правда не из местных а из каких-то югославских эмигрантов и даже ему памятник поставили на районе вот и интересно а есть ли на районе памятник такому же ж профессору?

вот на пример открываем нобелевских лауреатов прошлогодних физика американец британец немец химия американец француз немец медицина американец британец американец хм листаем вообще подряд начиная с начала века ура есть 2 шведа (и 6 евреев если кто захочет вспомнить относительность к размеру населения) листаем кто такие может тоже с района не очень хорошего папа мама кто ...

... Родился в Уппсале, в семье историка ...
... was born in Kungsholmen, Stockholm, Sweden to ...

кто знает Уппсале и Kungsholmen это бедные гетто для иммигрантов? к.м.к. первый чувак подтверждает теорию об преемственности образования в последующих поколениях о второго сказать трудно кроме того что был приглашён в принстон вот кстати хороший вопрос если какой-нибудь принстон вполне не брезгует профессорами с бесплатным образованием то почему бы б ему брезговать бедными студентами но по личным данным годным там учиться? мне кажется это не логичным но я отвлёкся от темы к.м.к. простой пример копания пока что подтверждает минимум гипотезу что как раз дети образованных родителей получают тоже образование но к тому же ж ещё и ставит под сомнение общую успешность бесплатного скандинавского образования как более эффективного производства профессуры

вы надеюсь с этими выводами не согласны ))

Могу пояснить как это работает например в США. В основном до нашего 12 класса все учатся в школе, школа финансируется в основном из денег что уплачены налогом на недвижемость. Чем дороже недвижемость тем лучше обеспечение школы, а так же зп в н этой конкретной школе. Но если в гетто появляется ребенок что заслуживает внимания по причине своего высокго интелекта, за счет годами выстроенных механизмов, его быстро забирают на стипендия, а так же селят в кампус желательно, дабы оградить от тлетворного влияния черни. Если семья нормальное то просто ходит в школу.
А учитывая что забирают таких реально за мозги, а не потому что мама всегда говорила что умный, то и университеты начинают хантить уже за пару лет до окончания.
Скажете не похоже как то на безжалостный капитализм что я описал в начале, но если подумать то как раз это его квинтесенция, ибо умные люди приносят зарабатывают много. Но не это главное этот человек получит связи т.к. ум сейчас дороже нефти и золота и его будут хантить на работу уже со 2го курса, если не с первого. А связи это еще дороже, старая аристократия благодаря ошибкам 19-20го века выучила урок что может родится в семье далбаеб даже у них, но если вокруг него будут преданные и умные люди все будет работать прекрасно как бы он/она не стрались облажаться.

за счет годами выстроенных механизмов, его быстро забирают на стипендия

тут нужно разбираться насколько эти механизмы эффективны чтоб такое радужно утверждать.
Ну и речь не про гениев. Речь о том чтоб двое детей одного уровня, первый из гетто, второй, допустим, из семьи среднего класса, имели одинаковый доступ к образованию. И только их способности определяли как далеко они могут пойти.

Найбільш справедливим буде той час, коли механізми та інститути справедливості почнуть нарешті справедливо та законно працювати

тут ніхто не сперечається.

А чого це раптом «до 35»? Ви що, думаєте, що я у свої 50 менше хочу розважатися, подорожувати, в мене сім’я потребує менше грошей? Я плачу якось інакше за комуналку? Чи в супермаркеті в мене якісь старперські знижки?

Різниця між нами лиш в тому, що я за ці роки маю досвід, який непогано продається, та маю добряче натоптану подушку безпеки — і то не просто так, а безсонними ночами, авралами і двома-трьома проектами в паралель. І тепер я можу собі дозволити те, чого не може собі дозволити двадцятирічний сіньйор. Я розумію, що він теж хоче так, як я, але з якої біди? За які заслуги? Бо йому хочеться радуватися життю більше за всіх?

Ваш коментар можна звести до фрази: Я страждав і ти страждай, щенок.

Різниця між нами лиш в тому, що я за ці роки маю досвід, який непогано продається, та маю добряче натоптану подушку безпеки — і то не просто так, а безсонними ночами, авралами і двома-трьома проектами в паралель.

А люди до 35 не мали навіть теоретичної змоги заробити те, що ви маєте в 50.
Саме тому ми маємо дозволити людям спочатку закласти нормальний фундамент, на якому вже потім можна буде збирати

добряче натоптану подушку безпеки

І зауважте, в іншому своєму коментарі я не говорю тільки про ІТ, я говорю про всіх молодих людей. Просто зараз так сталось, що в ІТ ми платимо низький податок і аби це лишити просто треба залишити як є, не втручатись, не ломати, а інші сфери треба реформувати.
Якщо ви вважаєте, ще така політика призведе тільки до розваг, то ви глибоко помиляєтесь.
По-перше, економіка сильніше розкрутиться за рахунок вливань більшої кількості грошей на руках( і я зараз не про емісію грошей яка продукує інфляцію ).
По-друге, банально більше людей почне працювати в білу, це буде вигідніше з низьким податком.
По-третє, це якщо не зупинить, то точно сповільнить трудову міграцію та відтік мізків.
По-четверте, можливо, найменш очевидне, люди стануть банально трохи щасливіші, бо більшість стресів і проблем в житті можна звести до банального фінансового боку. А щаслива людина хворіє менше, живе і працює довше, створює нові бізнеса і менше обжирається водярою від безнадьоги.
Цей список можна дуже довго продовжувати, про користь низьких податків, але все можна звести до двох напрямів: Користь для громадянина і користь для держави. І там і там матимемо виграш.

Ну і знову ж таки, ігри з податковими ставками не мають сенсу якщо все проїла корупція, суди не працюють, а у відділку поліції вас можуть звинуватити в будь-чому, паралельно зґвалтувавши і в додаток до цього, ви не маєте права на самозахист «Як вб’ють, тоді приходьте».

Ви, звичайно, молодець що були ноулайфером з повністю перекошеним ворк-лайф балансом і тепер маєте яку-неяку фінансову свободу, але більше так не робіть та іншим не радьте, це не зовсім той шлях, до якого варто прагнути.

Ваш коментар можна звести до фрази: Я страждав і ти страждай, щенок.

Та невже?
А мені здається, що він зводиться до «кожному по праці».

люди до 35 не мали навіть теоретичної змоги заробити те, що ви маєте в 50.

Вірно. То чому вони мають отримувати те, чого не заробили?

ми маємо дозволити людям спочатку закласти нормальний фундамент

Ага. Я колись таке вже чув. Давайте кожному до 30 років забезпечимо пенсію — щоб вистачило на все-все, на круїзи, на бугатті, на рулетку з гімназистками, а потім кожен піде і буде сумлінно то всьо відробляти. Бо дуже незручно, коли треба спочатку їбошити, а лиш потім отримуєш можливість, коли вже не стоїть і в попереку ломить.

Ідея, безумовно, приваблива — для певних верств населення, в яких багато ідей, як можна відтягнутися з безлімітним бюджетом, і зовсім нема ідей, як потім те все вертати. Ну, ЦА мікрокредитних контор, да.

Кожного разу, коли мова заходить про соціальну справедливість — завжди одне й те саме.

вже не стоїть і в попереку ломить

Ну всіх по собі порівнювати не варто) Якщо у вас вже в 36 були проблеми з еректильною дисфункцією і попереком, то повторюсь, це через дуже перекошений ворк-лайф баланс.

Хз чому, але у вас є когнітивне викревлення, ви прирівнюєте тезу «низькі податки» до тези «Соціальні виплати, пенсія, ледацюги».
Нічого з цього я не мав на увазі. Якщо людина не працює, то вона нічого не отримає, А якщо вона працює, як ви висловилися «Їбашить», то в неї більше лишатиметься. Шкода, що ви не бачите різниці.

відтягнутися з безлімітним бюджетом, і зовсім нема ідей, як потім те все вертати

Ще одне когнітивне викривлення.
Не буде що вертати, тому що ми не будемо нічого видавати, ми просто не відбиратимемо зайвого.
А що б в бюджеті лишалось достатньо, повинні бути реформи, які я описав вище.

у вас є когнітивне викревлення, ви прирівнюєте тезу «низькі податки» до тези «Соціальні виплати, пенсія, ледацюги»

У вас нема тези «низькі податки». Ваша теза: «низькі податки для одних (за віком) і високі для інших». Тобто, одні будуть платить і за себе, і за вас, сподіваючись, що коли ви перейдете в іншу вікову категорію, ви почнете сумлінно платити належне, а не вигадаєте іншу блискучу дебютну ідею, чому саме зараз вам знову треба платити менше за інших.

Вам всего лишь нужно быть 50 летним синьйором с 20 лет, мы б ахренели с ваших возможностей.

Напевно, більш справедливо буде якщо ті хто мало заробляють будуть платити менше ніж ті хто багато, як це зроблемо в майже усіх розвинених країнах.

Абсолютно правильное утверждение
Но если посмотреть то у чиновников за все время эта идея не прижилась, она отмерла сразу, они не ставили себе за цель развитие, а наоборот, шла волна информационной грязи на айтишников(1+1 сюжет), потом во всех дискуссиях МинЦифра обращалась с тезисами про патриотизм, бабушек ну и вишенка на торте про «а вам что жалко». По этому можно это же использовать и давить на то, что «молодежжж!», «Будущее» и все такое.
Но в целом ваш тезис очень полезный

більш справедливо буде якщо ті хто мало заробляють будуть платити менше ніж ті хто багато

Ви не повірите, але це ВЖЕ зроблено. В Україні.

5% з сеньйорської зарплати це більше, ніж 5% з джунівської, і точно більше, ніж ті податки, що їх платить з своєї зарплати пересічний вчитель чи лікар.

Чого вам ще не вистачає?

звичайне передьоргування аргументів. Нецікаво.

В чому саме? Подробиці, будь ласка.

Тобто, пересмикую я, а коли питають про аргументи, то в кущі — ви?

Найс. Лайк.

Як що до того, що таку ставку яку накладають по КЗОТ немає плати ніхто ? Чому зацикленість на IT ? Ця податкова ставка дала можливість розвинутись галузі якої в Україні взагалі не могло б бути. Що заважає державі не губити іньщі економічні галузі, фіскальною політикою зі ставками які роблять їх неконкурентної здатними, або навіть збитковими ? 2. Як я розумію ви думаєте що по школах не мутять схеми, по типу збору грошей на ремонт? По лікарнях і поліклініках певно все безкоштовно ? 3. Чомусь за 30-ть років не змінили радяньске законодавство, може комусь не вигідно це робити ?

дала можливість розвинутись галузі якої в Україні взагалі не могло б бути

чушь. Ставка ФОП не имеет никакой связи с развитием отрасли.
Ты думаешь если бы работяги отстегивали 30%, а не 5% это как-то повлияло на отрасль? врядли. А галеры платят налоги в других юрисдикциях.

Як я розумію ви думаєте

гос управление в Украине в жопе.

Найголовніше не сказав. Яким чином Дія Сіті допоможе Аяксу вийти на ІРО. Бо Федорів з Борняковим нас всю дорогу переконують що ФОПи є серйозною перепоною на шляху до ІРО.

А тут як раз і кейс є ІРО, і козачок — друг Аяксу, а про Дію ні слова.

То же объяснение, как и для добродеятельности Карла, с лозунгом за повышенный налог. Чем хуже условия ИТ-рынка Украины для работников — тем лучше компаниям Карла — резидентам зарубежных рынков (надеюсь вы понимаете, что IPO будет не на Украинской фондовой бирже?), По сути, они являются иностранными компаниями, которые черпают ресурсы в Украине. Их бизнес — ресурсный арбитраж. Чем больше перепад высот — тем лучше работают его «гидроэлектростанции».

В деталях: уменьшая доход, который остается доступным для распоряжения работника (приближая отношение нетто/брутто к западным образцам) в голове каждого работника интеллектуального труда возникает вопрос: «какого черта!?» Чуть погодя появится вывод: «пора валить». Крупные компании, которые умеют играть в релокейт, внезапно становятся более привлекательными, чем мелкие регионально заякоренные конторы. Тут-то Карлу карта и попрет. Отдача на капитал выростет. Релокейта больше не станет, просто его ценность будет выше и монетарно значимой, т.е потенциал релокейта будет крутой продающей плюшкой.

У 2003 році мене побили поліцейські у Києві
Це ж було менш ніж 10 років тому

Я розумію, що пан Карл не математик, але 18>10

UPD. Окей, тут перекладач помилився

That was just a little over a decade ago.

оу, виправили в укр версії. дякую!

Идеологи закрепощения сотрудников, снижения зп и так далее начали показывать свое лицо уже открыто. Отлично. Ради выгоды в течении 3-5 лет они готовы умножить на ноль будущее отрасли.
Я думаю, что каждому специалисту, получая предложения от соот. компаний, стоит вспомнить про эти выступления и сделать выводы.
А таким компаниям стоит помнить, что подают они не лес и уголь, а чч специалистов, а это люди со своим мнением. Карабас-Барабас также думал, что куклы от него не убегут

А говорили «Карл ушел на пенсию» :)

Я не думаю, що яка-небудь країна може мати ставку оподаткування 5–6% і бути життєздатною.

США до ХХ ст., ОАЕ, Монако, Швейцарія

Мене особисто дуже цікавить, якщо Захід такий чесний та соціально відповідальний, звідки в них беруться Шредери, Берлусконі, Трампи?
Здається там існує певна подвійна мораль. Масам втокмачують про довіру, державну турботу, соціальну відповідальність, боротьбу з споживацтвом, необхідність високих прогресивних податків. А еліти ховають свої грошики в Монако і Швейцаріях, лобіюють вигідні для себе закони, виносять виробництво в країни з ліберальним законодавством та платять менше податків (в відносних величинах), ніж який-небудь роботяга з заводу.

Там люди в большей мере боятся закона, а не власти (персоналий). Общество, где правят законы, свободное. Общество, где правят люди, нет.

Я б так не сказав. Маси там дійсно «хороші хлопчики та дівчатка». В деяких країнах (до напливу мігрантів) можна було залишити гаманець з грошима на людному вокзалі, прийти через пару годин, і він би лежав на тому ж місці.
А от еліти — інша справа. Хоч це в усьому світі так — серед еліт дуже багато соціальних хижаків, які лише прикидаються добропорядними, а насправді готові на будь-який злочин заради власної вигоди.
І навіть попри своє лицемірство та подвійні стандарти, Захід все одно набагато кращий, ніж антилюдський Мордор, під владою якого ми пробули 300 років. Так що особливого вибору у нас нема.

Китай 2021 год. Да и налог у нас не 5-6%, манипуляция примитивная какая-то.

i.imgur.com/IwMonGI.png

Ну не честно же тебе написать что скажем Венгрия не в восторге что в соседнем конкурирующем аутстафинговом хабе более выгодные условия. Поэтому деликатно намекают что сильно этим не довольны, ибо это ударило по карману вполне себе конкретных венгерских бизнесменов. 2. Экономисты посчитали соотношение ставок и развития экономики ru.wikipedia.org/wiki/Кривая_Лаффера

США до ХХ ст

ти не хотів би там жити.

Швейцарія

нема такого

Ну в Ш вроде при з/п 5K/месяц income tax как раз 6% и будет.

ніт. Например в кантоне Цюрих будет не менее 15%

Нет, 15% выглядит как слишком много — если посчитать по
www.zh.ch/...​rsonen/steuerrechner.html
то суммарная ставка например для Rüschlikon (да, это такая шутка) будет где-то 9.36% без вычетов, с 60К/год.

Кстати, 6% я взял отсюда: en.comparis.ch/...​euerrechner/quellensteuer
то при 5K gross income / single / not religious, ставка withholding tax (Quellensteuer) получается 6% в кантоне Zurich и 3% в кантоне Zug. Похоже что для таких зарплат Quellensteuer не полностью покрывает конечный налог (или налоговые вычеты существенно снижают базу и как следствие эффективную ставку)

ну ладно, это был упрощенный ответ. От зарплаты еще нужно отнять обязательные страховки, и пенсию и тогда сразу станет 15. Если добавишь медицину, станет сразу 20. (Цифры приблизительные)

Quellensteuer не полностью покрывает конечный

там есть нюансы, но в целом полностью.
Ну и не забывай, это чисто теоретическое упражнение, т.к. 5К это зарплата низкоквалифицированого работника.

Да, если учесть AHV/IV то станет где-то 15%. Как всегда, нюансы matters :)

Что до 5К как зарплаты низкоквалифицированного работника, не соглашусь — www.20min.ch/...​hren-berufen-910355714343

Что до 5К как зарплаты низкоквалифицированного работника, не соглашусь — www.20min.ch/...​hren-berufen-910355714343

зарплата мясника по ссылке.
Естественно средняя мало о чем говорит, в экономических центрах это ближе к минималке.
Например минималка в Женеве 23 франка в час.

Покликай по галерее картинок, там много data points.

Тут важно понимать что мы получим взамен налогов

Вам потрібно підвищувати ставку на один відсоток на рік або на півтора відсотка протягом кількох років, поступово, поки податок на прибуток приватного підприємця не наблизиться до стандартного податку на прибуток працівника.

Где обоснование для данных высказываний ?

Да, дядька полез вне своих компетенций.

По большому счёту, я с ним согласен, но как в том анекдоте:
«Не квартиру, а машину, не в рулётку, а в карты, и не выграл, а проиграл».

Тоесть:
«Не 1-2, а 3-4%, не на ФОП, а на ЗП сотрудников, и не поднимать, а понижать»)

Мне интересно, а почему нужно сравнять налоги предпринимателя и штатного сотрудника? Что это за бред?
Ну то есть сейчас не берем айти, значит предприниматель рискует своим имуществом, не имеет соц.гарантий(оплачиваемых отпусков, больничных) плюс доход предпринимателя зависит от самого предпринимателя, а доход штатного сотрудника не зависит( если это не почасовка), ну и дальше можно развивать еще.
Походу либо чувак попутал, либо, переведи криво

доход предпринимателя зависит от самого предпринимателя

доход айті прєдпрініматєля залежить від галери. від самого прєдпрініматєля мало шо залежить

Зависит еще как. Он может, и многие так делают, работать напрямую с иностранными клиентами.
Это с одной стороны не позволяет крупным компаниям выходить за рамки разумного и вынуждает их работать относительно адекватно (конкуренция-с), с другой — четко дает гарантию именного того, что начиная с определенной квалификации его доход не привязан к хотелкам и границам тех, кого вы назвали «галера»

Ну то есть сейчас не берем айти

Еще раз напишу

«Айті-прєдпрініматєль на галері» — це НЕ підприємець. Це працівник, що свої трудові відносини з наймачем (КЗПП) маскує під цивільно-правові.

Абсолютное большинство галерных гребцов не имеют ничего общего с предпринимательством. Просто оптимизируют налоги на зарплату.

то что аргумент предприниматели vs наемные сотрудники невалиден.

Аргумент такой: АйТи государству нужно сильнее, чем государство АйТи и низкие налоги — единственный аргумент чтобы жить здесь

И предложение: давайте платить больше потому, что нам надо не канает

Для тех кто в танке

Ну то есть сейчас не берем айти

Еще раз напишу кусок своего комента. Зачем лепить сюда айтишников?

Зачем лепить сюда не айтишников?

затем что это коментарий от пана Робба

Я не думаю, що яка-небудь країна може мати ставку оподаткування 5–6% і бути життєздатною. За ці гроші неможливо забезпечити освіту, охорону здоров’я, громадську безпеку та нормальні дороги.

оригинал, тут где-то указано что это айтишники ? Нет.
Или может у нас только айтишникни обеспечивают дороги, образование, безопасность ? Или это только ФОПы делат ? Тоже нет. Это делают все плательщики налогов.

По этому я считаю, что его неправильно перевели. Ну либо если он так действительно считает , то это минус.

Это «экспертная оценка» ...

Дохід Білорусі від експорту ІТ лише на третину менший за дохід України. Тим часом населення там — тільки 9 мільйонів. Чому так? Лукашенко був перший, хто організував технологічний парк, він придумав нову систему — 9-відсотковий податок і обмеження на розмір соціальних виплат.

І як же гарно резидентам білоруського Дія Сіті зараз, еге ж? [1], [2]

Я не думаю, що яка-небудь країна може мати ставку оподаткування 5–6% і бути життєздатною. За ці гроші неможливо забезпечити освіту, охорону здоров’я, громадську безпеку та нормальні дороги. Я лежав три місяці в лікарні після того, як, їдучи на мотоциклі, втрапив у величезну яму на дорозі між Житомиром і Києвом.

Цей наївний англієць зовсім не орієнтується в українських реаліях. Наші дороги в дірках не тому, що в держави немає грошей а тому, що гроші розкрадають. Чиновникам просто не вигідно збудувати якісну дорогу і забути про неї років на десять. Значно вигідніше збудувати дорогу з лайна а потім перекладати асфальт кожних 2-3 роки, заліплювати ямки щороку, і пиляти, пиляти, пиляти бюджетні гроші.

Даже если 2 млн фопов будут платить как и все, это не спасет ни медицину ни дороги, ибо проблема в том что деньги тратятся не рационально, на все что нужно и не нужно, плюс разворовываются

То було раніше. З 2018 року на ремонт дороги обов’язково дається гарантія: 5 років для середнього ремонту і 10 років для капітального.

Те, що ви описуєтє було при Омеляні, рівно до приходу Зеленського. З Найвелчнішим повернулись і всі старі схеми, що існували до 2014-го.
А ті запобіжники, яки були прийняті за Пороха, вони нахабно обходять за допомогою своєї монобільшості.
Останній капець — вивели окремим законом будівництво київської обїздної дороги (бюджет — 100 млрд. гривень) з-під дії закону про тендерні закупівлі (Прозорро).
Оце буде знатне пилялово!

Після десяти років роботи із англійцями, коли я чую про їх наївність то це викликає посмішку.

«наивный англичанин» — мультимиллионнер, заработавший свой капитал на развитии ИТ бизнеса в разных странах мира, в том числе и на Украине. Если ты думаешь, что за десятки лет работы он обитал в эдакой волшебной эльфии и не в курсе про попилы-откаты а также их масштабы в разных странах мира, то у меня для тебя плохие новости :)))
Просто выдал стандартный социально ожидаемый ответ на вопрос, прселедуя свои цели: упростить развитие крупных международных АО на Украине. А если ты в результате реализации этих целей половину зп в бюджет понесешь, то проблемы индейцев...

прселедуя свои цели:

=>

мультимиллионнер, заработавший свой капитал на ... и на Украине.

Ачипятки детектед. Мсье никогда их не допускает или просто приступ граммар-наци?

Так, Україна найдорожча за межами ЄС. Але тут хороші люди, гарна культура, добре знання англійської, західний менталітет, відкрите суспільство, сюди легко дістатися, а також країна геополітично популярна. Американці та європейці люблять Україну. Видно, що вона намагається рухатися в західному напрямку, хоча, звісно, є багато сумнівів щодо того, наскільки якісними, справжніми та швидкими є реформи. Але все ж іноземці щиро вірять, що Україна ближча до Заходу. Отже, річ не в ціні. Це велика країна з безліччю хороших інженерів.

Порівняймо цього посполитого нічого не тямлячого англійця з російським генієм:

Сейчас будет странно: в Украине, несмотря на то, что огромное количество ребят постоянно работает в аутсорсе и часто с англоязычными компаниями, все неожиданно плохо с английским языком. Причём, знаешь, это худшая разновидность «плохо», в том смысле, что много ребят искренне используют английский язык, зачастую не понимая смыслов, оттенков употребляемых слов. В результате получается очень-очень плохо. У этого есть обратная сторона: количество людей, которые при этом понимают английский, прямо на порядок выше, чем в Беларуси, России, Казахстане, Узбекистане и так далее.

Например, в Беларуси большую часть рынка составляет EPAM. А это такая структура, которая отгораживает разработчика от непосредственного общения на английском. Специалисты могут внутри общаться на том языке, который им комфортный. В Украине многие знают язык хотя бы на базовом уровне, и это классно. Но открываешь, например, документацию, написанную на английском, и понимаешь, что специалисты путают divide и separate. Просто переводят с украинского на английский дословно. И первое время мне приходилось говорить сотрудникам: «Выбирайте язык, на котором понимаете. Если нужно писать документацию на украинском, пишите на украинском. Если не понимаете на английском, пишите на том языке, который понимаете». Я лучше потом приведу другого человека, который перепишет на английский.

Ти чув англійську цього перця? Я слухав його виступ колись, на 2 хв вимкнув, бо це атас.

Боброка того? Нє :-) Поділишся? :-)

віютюб його виступи англійською. там чисто російська англійська, навіть мені було важко. може уже краще стало.

хоча амерам все одно, вони все розуміють. не виє як островитяне..

Я не знаю кто автор второй цитаты, но мне кажется впечатление зависит от того, с кем сравнивать. Если человек работал только с людьми, для которых английский родной/основной язык общения, то действительно всё будет казаться неожиданно плохо. А если работал с людьми из страны вечного танца по 3 доллара/час, то наверное наш английский покажется верхом совершенства.

Но конечно

специалисты путают divide и separate

без контекста выглядит как придирка

Це Григорій Бакунов з Яндекса, який тепер працює в Києві і від інтерв‘ю якого для ДОУ тут ламалися списи минулого місяця.
Тобто з нейтівами цей пан якщо і працював, то вельми спорадично. Хоч після повного перегляду інтерв‘ю мені більше не здавалося, що це просто самозакоханий поц, але все одно «барін вєщяют»...

Посилання на оригінал розмови зламане.

Підписатись на коментарі