Як воно: у 17 років локалізувати курси Khan Academy, залучити $350K на проєкт і вступити до Університету Тафтса

У 2023 році школяр Назар Другов ініціював проєкт перекладу українською матеріалів Khan Academy — всесвітньовідомої освітньої платформи. Ідею підтримали Київська школа економіки та студенти MIT. Нині проєкт уже отримав більше 350 тисяч доларів фінансування. Головна мета — зробити курси зі STEM-дисциплін доступними кожному українському учню.

Самому Назару платформа допомогла вступити до Університету Тафтса. Хлопець розповів DOU, як йому вдалося залишатися проактивним під час повномасштабної війни, як розвивається проєкт з локалізації та як подавався до 21 вишу США.

Khan Academy — некомерційна організація, яка розробляє освітній онлайн-контент. Спонсорують його благодійники, серед яких Google і Білл Гейтс. Платформа має 165 мільйонів зареєстрованих користувачів зі 190 країн, нею користується третина студентів США. Навчальні матеріали Khan Academy перекладені понад 40 мовами, але донедавна жоден з курсів не був повністю доступним українською.

Про початок захоплення наукою: «Мені сподобався олімпійський рух, це можливість стати частиною ком’юніті»

Я народився у Донецьку. У 2014-му моя родина переїхала до Києва. Спочатку навчався у загальноосвітній школі, а з дев’ятого класу я став навчатися у приватній. Там нас навчали математики, фізики, біології, хімії, готували до олімпіад. Щоб вступити, потрібно було пройти інтерв’ю, а також скласти іспити з п’яти дисциплін. Усе вийшло.

Перший семестр дев’ятого класу я адаптувався до навчання, а у другому розпочалася повномасштабна війна. Ми з родиною на декілька місяців переїхали до західної частини країни. А уже за тиждень після 24 лютого у нас продовжилися шкільні уроки, тільки в онлайні. Графік був майже таким самим, як до того, тож я не відчув, що щось втратив у плані навчання.

Скоро мій вчитель з біології Богдан Олегович Тарговський запропонував нам взяти участь у конкурсі з нейробіології — Ukrainian Brain Bee. Він був заснований у США, але проводиться і в інших країнах світу. Це було моїм першим змаганням і стало великим кроком над собою. Тому що готуватись до іспитів у школі — одна річ, а до олімпіади — це зовсім інше. Я відчував, що вивчаю щось фантастично цікаве.

Думаю, саме те, що я сконцентрувався на нейробіології та навчанні в школі, допомогло не відчувати стресової ситуації так гостро. Також, звісно, була важлива підтримка родини.

Ми готувалися з березня по травень, а на початку червня пройшли перший тур, на якому я посів третє місце. А потім четверте або п’яте у фіналі — вже точно не пам’ятаю.

У десятому класі з’явилася можливість повернутися до офлайну. Тоді я брав участь у міській олімпіаді з математики та фізики. З фізики посів перше місце, на математиці — третє. Мені сподобався олімпійський рух, це можливість стати частиною ком’юніті тих, з ким ймовірно, ще будуть перетинатись наші шляхи. Для мене це було сильним персональним мотиватором.

Ідея локалізації Khan Academy: «Я зрозумів, що не знаю більш цінних та якісних навчальних ресурсів онлайн»

Можна сказати, що ідея локалізації Khan Academy виникла через поєднання трьох подій: знайомство з Київською школою економіки, табір Ukraine Leadership and Technology Academy та перегляд виступу засновника Khan Academy. Але про все послідовно.

У десятому класі вчитель інформатики надіслав нам повідомлення про те, що КШЕ організовує конкурс з написання промтів. Незадовго до цього я якраз дізнався про ChatGPT, розвиток штучного інтелекту, тож багато думав про те, як я можу його вивчати та застосовувати. Ми з однокласниками швидко організували команду та стали готуватися до конкурсу: дивились відео на YouTube, читали книжки, матеріали, які з’являлись з цієї теми. Участь у конкурсі дала мені можливість познайомитись з Тимофієм Миловановим [президентом Київської школи економіки —ред.].

Друга подія — у шкільному парламенті я дізнався про Ulta (Ukraine Leadership and Technology Academy). Ця організація створена для надання підліткам навички у галузі лідерства та технологій, щоб ми використовували їх для відбудови України

Через деякий час я пройшов відбір на двотижневий англомовний табір Ulta у Барселоні з менторами з МІТ.

Із 725 аплікантів обрали 20 людей

Після двотижневого літнього табору наша група поділилася за обраними напрямами. Це могла бути нейробіологія, математика для програмування тощо. Я зупинився на теоретичній лінійній алгебрі.

Семестр ми проходили курси від МІТ за допомогою їхньої онлайн-платформи. Щотижня я зустрічався з ментором, щоб обговорити домашнє завдання та новий матеріал, який повинен був опрацювати. Це вже було під час навчання в одинадцятому класі. До речі, у другому семестрі у нас теж були курси, тільки зі штучного інтелекту. А цього літа знову двотижневий табір у Варшаві з менторами-студентами МІТ, де ми працювали над проєктами, які застосовують ШІ.

Взагалі мета Української академії лідерства та технологій — надати можливості та знання для створення проєктів, які будуть допомагати Україні. Тому ще перед першим табором у 2023 році я почав думати над проєктом, який можу організувати. Оскільки я вважаю, що через освіту можна побудувати українське майбутнє, я зупинив свій вибір на освітньому напрямі.

Якраз напередодні сталася третя подія, яка на мене вплинула — я подивився виступ у TEDex Салмана Хана — засновника Khan Academy. Там він розповідав про штучний інтелект, який вони створили на основі ChatGPT, що виконує функції персонального тьютора для кожного учня. Мені здалося, що це могло б бути у нагоді для українських школярів, у яких немає офлайн-навчання, доступу до репетиторів або гуртків, можливості якісно та повноцінно вчитись, щоб бути конкурентоздатними в Україні та світі. І взагалі захотілося зробити доступною в Україні цю освітню платформу.

На той час я і сам уже мав досвід використання Khan Academy. Коли були обстріли у 2022 році, почались блекаути, вночі потрібно було йти у сховище або підвал, де не було особливо можливості спати. Тому у цей час я обирав вчитись. Але робити це з підручниками в тих умовах було незручно. А Khan Academy давала можливість дивитись відео, читати статті та розв’язувати одночасно задачі на одній платформі, на одному екрані. Це зручно, коли немає стола або парти. Моєї англійською було достатньо, щоб вчитися за допомогою цих матеріалів. Тож коли з’явився ще й штучний інтелект, я зрозумів, що не знаю більш цінних та якісних навчальних ресурсів онлайн.

Початок роботи над проєктом: «Так збіглося, що один з менторів стажувався у Khan Academy та був знайомий із засновником проєкту»

Я почав дізнаватись, чи є Khan Academy українською. Виявилося, що спроби перекласти матеріали були у 2014 та 2018 роках. Але це були відео без сайту, текстів і практичних завдань. А філософія Khan Academy полягає у здобутті майстерності завдяки практиці у різних контекстах, завданням різного рівня.

Так сформувалась остаточна ідея перекласти Khan Academy, зробити доступним в Україні їхній штучний інтелект. Далі я зустрівся з Тимофієм Миловановим, щоб дізнатись його думку щодо того, наскільки це є актуальним для української освіти. Він сказав, що Київській школі економіки буде цікаво співпрацювати.

Потім я поїхав до табору Української академії лідерства та технологій, де презентував цю ідею менторам. Так збіглося, що один з них — Лейкер Ньюхаус стажувався у Khan Academy та створив для них понад 500 завдань з математичного аналізу, а крім цього був добре знайомий із засновником проєкту Салманом Ханом. Також він розповів, що в дитинстві багато використовував цю платформу. Перші два роки в МІТ йому не потрібно було вивчати програмування, тому що він дуже багато знав завдяки Khan Academy. Отже, Лейкеру теж сподобалася ідея.

Так і вийшло, що про проєкт знали Тимофій Милованов, Володимир Кулініч — голова лабораторії зі штучного інтелекту КШЕ, Лейкер та інші ментори з МІТ. І під час табору в Барселоні ми зробили спільну зустріч, де всі погодились співпрацювати. Лейкер допоміг сконтактувати з командою з міжнародної локалізації Khan Academy. Виявилось, що їхня менеджерка має українське коріння, тому теж дуже підтримала нашу ініціативу.

Лейкер Ньюхаус, Назар Другов, Андрій Загородній (співзасновник ULTA), Тимофій Милованов. Зустріч щодо запуску проєкту «Khan Academy для України»

Про роботу над проєктом: «Нещодавно отримали грант від Emergent Ventures — $100 тисяч»

У другій половині 2023 року ми детально розробляти ідею, план, стратегію проєкту, спілкувалися з іншими командами, які перекладали ресурси Khan Academy у Польщі та Швеції. Працювали з даними від академії щодо того, яка швидкість перекладу відео, тексту, досліджували можливості використання штучного інтелекту для цього. І десь у листопаді у нас уже була пропозиція проєкту для Khan Academy і для Київської школи економіки, тож ми почали працювати над меморандумом про співпрацю, який підписали у березні 2024 року.

Перше фінансування (орієнтовно $30 тисяч) надав благодійний фонд KSE Foundation. Після цього почалася організація команди. Дуже вдячний, що до нас приєднався Тарас Павлов, математик, експерт з навчальних програм, викладач Київської школи економіки. Виявилось, що він був волонтером у команді, що перекладала Khan Academy у 2014 році, тож давно мав бажання зробити платформу доступною для українських учнів. Він став координатором та лідером команди у проєкті.

У нас була мета — залучити студентів Київської школи економіки, тому що ми знали, що вони знають англійську, розбираються у математиці та точних науках і мають бажання робити внесок в українську спільноту. Спочатку організували команду десь з 10–15 студентів, яка поступово почала розширюватись. Доєдналися студенти та викладачі з інших університетів.

Зараз команда, яка перекладає Khan Academy, це приблизно 70 людей

Серед них є такі ролі, як автор відео, перекладач тексту, аудитор, редактор тощо. Для нас дуже важливо, щоб була правильна термінологія, декілька точок зору на відео та матеріали, щоби переконатися, що для учнів усе буде зрозумілим та якісним.

Зараз ми з Лейкером здебільшого працюємо над імплементацією, щоб більше школярів дізнавалися про платформу, а також грантовими заявками, презентаціями, виступами. До 15 липня готували фандрейзинг для проєкту, потім почали контактувати з потенційними донорами, поширювати інформацію про проєкт в Америці. Нещодавно отримали грант від Emergent Ventures — $100 тисяч. Наприкінці серпня виступали у музеї МІТ. А скоро буде панельна дискусія щодо проєкту у Harvard Graduate School of Education — це програми магістратури та PhD у галузі освіти.

Назар Дугов (праворуч) з Лейкером Ньюхаусом (ліворуч)

Про успіхи: «Міністерство освіти вже рекомендує використовувати Khan Academy в школах»

Ми плануємо перекладати математику, фізику, хімію, біологію та програмування з 1-го по 12-й класи. Зараз уже готові курси з основ алгебри, арифметики та вступу до математичного аналізу. Це десь більше ніж 1 100 000 слів тексту. У процесі робота над курсом «Геометрія» та «Початкова алгебра». Їх плануємо закінчити до середини жовтня. Це, мабуть, основна математика середньої та старшої школи. Уже є український сайт Khan Academy, де доступні перекладені курси.

Коли стабілізувався процес перекладу, ми почали працювати з Khan Academy та командами з інших країн, щоб дізнатися, які підходи імплементації у школах є найбільш ефективними. Бо хочеться, щоб ресурси були не просто доступними, а дійсно цінними, корисними. Тобто ми почали будувати стратегію, як комунікувати про Khan Academy, щоб вчителі, учні та батьки дізналися про головні переваги, зрозуміли, як вони можуть використовувати цей ресурс для збереження часу, покращення результатів навчання.

Дуже вдячний Міністерству освіти і науки України за те, що підтримують цей проєкт. Вони надіслали лист у школи, що інформує та рекомендує використовувати Khan Academy. Ми також готуємо власні заходи, які будуть частиною інформаційної компанії від Київської школи економіки у співпраці з вітчизняними та закордонними партнерами у галузі освіти в Україні.

Ми позиціюємо Khan Academy, по-перше, звісно, як ресурс для учнів, щоб була можливість повноцінно навчатись не тільки з вчителями у школі, заглиблюватись у ті теми, що дійсно цікавлять. Коли займаєшся просто з підручником, може виникати багато прогалин. На Khan Academy до кожного завдання є покрокове пояснення, як до нього підійти, підказки, яке повинно бути мислення для розв’язання.

По-друге, ми дуже хочемо, щоб цей ресурс був дієвим інструментом підтримки вчителів. Тому що розуміємо, що від них зараз вимагається титанічна робота в надзвичайних умовах війни, коли під час уроків можуть бути тривоги, обстріли, додалася відповідальність за безпеку учнів. Вчителі зможуть створювати свій клас в Khan Academy, додавати до нього учнів, ставити завдання. Коли учень виконуватиме тести, у вчителя на панелі буде показуватися, з яким результатом та з якою кількістю спроб він зміг його пройти.

Я б хотів ще додати, що в Україні поки небагато людей знають про платформу. Але коли я приїхав до США, було цікаво, що перша людина, з якою ми з Лейкером летіли, розповіла нам, що кожного дня нагадує дитині зробити свій перелік завдань у Khan Academy. А коли я спілкувався з першокурсниками щодо курсів з точних наук, почув, як один сказав, що ключ до вивчення фізики — паралельно проходити тему на Khan Academy та виконувати там завдання. Тобто в Америці ця освітня платформа — це не щось унікальне, а звичайне, чим користуються багато людей.

Про іспити для вступу: «Зазвичай до вступу американські студенти готуються з самого дитинства. У мене було приблизно пів року »

На одній із зустрічей шкільного парламенту ми обговорювали ідею створити чат, де будуть поширюватись анонси конкурсів та олімпіад. І один зі співзасновників школи згадав, що отримав повідомлення про програму від студентів МІТ. Пам’ятаю, як дивився їхній сайт і подумав, що навчання в Америці дасть можливість, по-перше, отримувати унікальні знання, а по-друге, знайти проактивне та сильне оточення, з яким я зможу далі бути корисним Україні.

Я дуже вдячний родині за підтримку цієї ідеї. Батьки скеровували мене в процесі, часто допомагали ухвалювати складні рішення. Зазвичай до вступу американські студенти готуються з самого дитинства. Повноцінний процес підготовки, думаю, починають у дев’ятому класі (враховуючи те, що там 12 класів). Тож вони подають заявки до вишів у дванадцятому, але до цього складають тести, пишуть есе, беруть участь у змаганнях, займаються в гуртках.

Є два раунди подачі заявок. Ранній — до жовтня і звичайний — до січня. Я не встиг на ранній раунд, бо ухвалив рішення про вступ у травні десятого класу. У мене було приблизно пів року на підготовку. Спочатку я зайнявся іспитами. Два місяці підтягував англійську та ще влітку склав ТОЕFL. Це можна було зробити вдома, дистанційно. Я набрав 108 балів зі 120.

Другий іспит у мене був SAT — це американський аналог НМТ, який складається з англійської та математики. Раніше він був обов’язковим для університетів США, а тепер в основному важливий саме для закордонних студентів, щоб вони могли продемонструвати свій рівень. В Україні цей екзамен можна скласти раз на два місяці у тестовому центрі. Я його складав у жовтні. Мій результат був 1590 з 1600.

До речі, до SAT я готувався багато саме за матеріалами Khan Academy. Вони є офіційними партнерами цього іспиту. Велика перевага в тому, що завдання для платформи створюють ті самі люди, що й завдання іспиту. У мене не було доступу до штучного інтелекту від Khan Academy, але я використовував ChatGPT, тренував його виконувати функції репетитора.

Щоправда, ми не плануємо перекладати курс підготовки до SAT. Думаю, що до екзамену, який потрібно складати англійською, має сенс готуватись в оригіналі. Але розглядаємо можливість через деякий час створити курс для підготовки з НМТ.

Про інтерв’ю та есе: «Одна співбесіда тривала 3 години 41 хвилину»

Наступним етапом було заповнення заявок і написання есе. Кожний університет вимагає один великий мотиваційний лист (десь 650 слів) і від двох до шести коротких відповідей на запитання, унікальні для окремого вишу (200–300 слів). Я подавався у багато університетів, а саме до 21 вишу, оскільки відсоток абітурієнтів, які вступають, низький. Для міжнародних кандидатів він ще нижчий, бо ми також змагаємось за стипендії. Здебільшого обирав спеціальності «математика» або «прикладна математика».

У процесі для мене були дуже цінними EducationUSA, які мають менторську програму для українських абітурієнтів. Студенти університетів США допомагають вчитись писати есе, покращувати свою заявку тощо. Написати всі документи для 21 вишу у мене зайняло десь з жовтня до початку січня.

В американських університетах є така опція, яка називається early decision: з одним вишем підписується контракт про те, що якщо вони мене приймають, то я обов’язково іду до них і відкликаю заявки з усіх інших. Але вони зобов’язані надати стипендію. На звичайному раунді з мого списку три університети запропонували early decision, а саме: Нью-Йоркський, Боудін-коледж і Тафтс. Я обрав останній.

Далі почався етап інтерв’ю, я також до них готувався. Одна така співбесіда тривала 3 години 41 хвилину: в інтерв’юера був перелік з 30–40 питань. Здебільшого вони були загальними про мої інтереси, досвід, причини подаватись у цей університет.

Це необов’язковий етап, усього у мене було чотири інтерв’ю. Є ще така опція: можна записати 10—15-хвилинне інтерв’ю з третьою стороною, яка потім надішле його до університетів, у які ви подаєтесь. Я це використовував, але не знаю, наскільки воно вплинуло, тому що для співбесіди важливо, щоб питання стосувалися конкретного вишу, а я відповідав на більш загальні питання.

До речі, з Університетом Тафтса вийшло цікаво. Я сам попросив інтерв’ю, але, як я зрозумів, передусім вони проводять їх з американськими студентами. Коли я написав їм вдруге чи втретє наприкінці січня, мені відповіли: «Вибачте, на жаль, якщо ви не пройшли інтерв’ю до цього, то більше інтерв’ю не буде». А через 4–5 днів я отримав відповідь, що мене прийняли.

Про навчання: «Буду вивчати прикладну математику, а другою спеціальністю оберу „комп’ютерні науки“»

Я обрав Університет Тафтса як пріоритетний, тому що він мав найбільший рейтинг з математики. Також у них гарна статистика щодо співвідношення кількості студентів і професорів. У «Базис» у мене був не дуже великий клас, я знаю, наскільки цінно мати можливість дискутувати з однокласниками, обговорювати ідеї один одного. Крім цього, навчання в Університеті Тафтса приваблювало мене тим, що я зможу бути поряд зі студентами МІТ, з якими я познайомився в Українській академії лідерства та технологій. Відстань між нашими вишами можна подолати за 20 хвилин.

Для мене це було суттєвим аргументом, бо ми зможемо продовжувати разом працювати над локалізацією Khan Academy й іншими проєктами. Так і вийшло.

Зараз ми щотижня проводимо зустрічі з потенційними донорами, організовуємо виступи, заходи тощо

А ще Бостон — одне з головних міст в Америці, тут величезна кількість коледжів та університетів. Можливість бути у такому бурхливому й активному оточенні важлива для мене.

Оскільки я отримав першу відповідь саме від Університету Тафтса, то не знаю, чи прийняли мене ще кудись. У мене було два тижні відкликати заявки з усіх інших вишів. Мені надали стипендію, яка покриває оплату за навчання, витрати на проживання та їжу.

В університеті є обидві спеціальності — «математика» та «прикладна математика», тож до кінця другого року я повинен визначитись з вибором. Зараз думаю, що буду вивчати прикладну математику, а другою спеціальністю оберу «комп’ютерні науки» з концентрацією на штучному інтелекті.

Коли я тільки прилетів до США, то спочатку жив разом з дідусем і бабусею Лейкера. Тепер переїхав до гуртожитку. Щодо побутових умов і кампусу, можу сказати, що умови для навчання ідеальні.

У цьому семестрі у мене наступні дисципліни: Calculus II (математичний аналіз), Expository Writing (написання аргументативних есе), Intro to Computer Science with C++ (вступ до вивчення комп’ютерних наук), Bridge to Higher Mathematics (написання строгих доведень, щоб підготуватись до складних математичних курсів). Я би сказав, що професори дуже натхненні, дають суперфантастичні завдання.

Один з моїх висновків — тут потрібно бути дуже уважним до дедлайнів. Наприклад, у понеділок у мене їх два, стільки ж у вівторок, по три у середу, четвер і п’ятницю. Тож не обійтись без чіткої організації та таймменеджменту, щоб усе встигати та мати запас часу на виправлення.

Не можу сказати, що мені складно адаптуватися. Коли є світло, немає вночі тривог, це вже велика перевага. Але навчання потребує багато уваги та концентрації.

Я, звісно, хочу повернутись додому. Але передусім концентруюся на тому, як бути корисним уже зараз. Нещодавно я зустрів українську професорку. Вона викладає політичні науки, написала книжку про нашу країну, яка є популярною в університеті. Мені дуже цікаво було познайомитись, поспілкуватись про можливості підтримувати Україну в нашому виші. Про нас тут справді пам’ятають. Коли я кажу, звідки я, люди звертають увагу і розуміють, що це означає.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU