Як повертати вступників в Україну і чому Львівську політехніку перетворюють на хаб ядерних реакторів — інтерв’ю з ректоркою

У 2025 році Львівська політехніка стала лідером за кількістю рекомендацій на бюджетні місця, залишивши позаду КПІ, Університет Шевченка та інші виші. Тут запускають дистанційку для студентів з-за кордону і рухаються до того, щоб стати хабом малих ядерних реакторів.

Яка ситуація з ІТ-спеціальностями, чи є гендерний дисбаланс при вступі, як повернути українських студентів і як працює моніторинг викладачів — розповідає ректорка політехніки Наталія Шаховська.

«Цього року вступників на 12 тисяч більше»

— За результатами вступної кампанії цього року Львівська політехніка має найбільшу кількість бюджетних місць серед університетів. Вперше ви обігнали Університет Шевченка, КПІ тощо. З чим це пов’язано?

Розподіл за бюджетними місцями та розподіл на бюджет і контракт відбувається автоматично за поданими заявами вступників. Найбільша кількість бюджетних місць означає, що до нас хотіли потрапити достойні вступники з високими балами.

Велику кількість заяв ми маємо другий рік поспіль: 47 325, за конкурсом 39 859. Без сумніву, одним із факторів залишається безпековість регіону. Львів, порівняно з іншими областями, не так часто страждає від ворожих атак. Вступники приїжджають з різних куточків країни.

Та й сама Львівська політехніка є привабливим місцем для навчання. Щороку намагаємося презентувати нові освітні послуги та програми. Якщо порівнювати з 2024-м, цього року заяв на бакалаврат на 12 тисяч більше.

— Нещодавно під час обстрілу постраждали корпуси Львівської політехніки. Як загалом ви оцінюєте масштаб пошкоджень і чи відновилися після нього?

Ще не відновилися. Оскільки ми бюджетна установа, будь-які процеси є надзвичайно довгими. Для виконання робіт потрібно оголошувати тендер, погоджувати низку документів.

Ми вдячні спільноті та партнерам — SoftServe, EPAM і «Приватбанку» — за фінансову допомогу. За ці внески ми замінимо склопакети. А відновлювальні роботи, сподіваюсь, завершимо до нового року. Замінимо знищену комп’ютерну техніку тощо.

«За IT-спеціальностями, як і торік, катастрофи немає»

— Про які ще особливості цьогорічної кампанії можете зауважити?

За допущеними заявами на конкурс (нижня межа балів для бюджету і контракту; вступники з нижчими балами не допускаються навіть до конкурсу на контракт) ми теж маємо збільшення на майже 15 тисяч.

Важливий показник цієї кампанії — кількість вступників, які були рекомендовані на бюджет, але з різних причин не вступили, значно зменшилася. Торік таких заяв було 453, а нині 147.

Цей вступний рік для Львівської політехніки добрий. Нова процедура, коли вступник подає дві заяви — на бюджет і окремо на контракт, з одного боку, породила хаос і нерозуміння серед батьків. Не всі зорієнтувалися, що потрібно робити окремі конкурсні пропозиції, попри те, що Міносвіти публікувало багато пояснень. З іншого боку, чітке спрямування, що людина хоче навчатися саме за цією освітньою програмою на бюджеті або на контракті, структурувало сам вступ і зменшило згадану кількість дірок на бюджеті.

— Яка ситуація з інженерними спеціальностями? Чи є недобір?

За IT-спеціальностями, як і торік, катастрофи немає. Незначна кількість бюджетних місць, яка не закрита зараз, буде закрита пільговиками. Кібербезпека цього року знову побила всі рекорди за кількістю охочих навчатися — 364 вступники.

Комп’ютерні науки теж гарно себе показали. Ця спеціальність в нас представлена п’ятьма різними освітніми програмами. Якщо взяти сумарну кількість вступників, то показник набору в нас найвищий в Україні.

— А з чим, на вашу думку, пов’язана популярність кібербезпеки? Бо Львівська політехніка це не єдиний університет, в якого такий розподіл серед IT-спеціальностей.

Думаю, в усіх на слуху кібератаки, яких завдає держава-агресор, і наша протидія їм. Популярність кібербезпеки зумовлена обставинами, в яких ми перебуваємо. Як і популярність психологів.

— А серед всіх спеціальностей, які є в політехніці, на якому місці ІТ?

На перших місцях гуманітарні спеціальності — психологія, економіка, менеджмент і маркетинг, а потім — IT.

Це не тільки загальноукраїнська тенденція, а європейський тренд. Попит на гуманітарні спеціальності в останні роки, на жаль, переважає інженерні.

— Чи є у Львівської політехніки план, як популяризувати інженерні спеціальності?

Ми відкрили інноваційну лабораторію з енергетики. Вона дає змогу моделювати будь-які ситуації, які можуть трапитися на атомних станціях, незалежно від масштабу. Обладнання для неї подарували американські партнери. Робимо кроки, щоб перетворити політехніку на хаб малих ядерних реакторів.

У нас є програма з БПЛА, куди залучаємо ветеранів і військових. Власне, серед них ця програма є однією з найпопулярніших. Тут є і соціальна складова — перекваліфікація наших ветеранів, їхня соціалізація.

«Питання гендерності, як на мене, вже кілька останніх років не стоїть»

— Чи зберігається тенденція, що дівчата здебільшого йдуть на гуманітарні науки, а хлопці в ІТ?

У нас відсоток дівчат і хлопців наближаються до 50/50. Це спостерігаємо й на рівні шкіл. У Львівському фізмат-ліцеї на фізико-математичному напрямі навчається все більше дівчат, тому питання гендерності, як на мене, вже кілька останніх років не стоїть.

— Як щодо офлайн і онлайн-навчання? Які тенденції тут бачите?

Наші студенти вчаться офлайн. Досвід ковідних часів і війни показав, що для навчання все-таки має бути живе спілкування.

Однак цього року ми також пробуємо запустити дистанційку для тих вступників, які перебувають за кордоном і з певних причин не можуть приїхати в Україну. За програмою «Програмування і проєктування інформаційних систем» абітурієнти можуть складати екзамени в Польщі. Це робимо для того, щоб зберегти зв’язки з нашими людьми за кордоном.

Плануємо набирати студентів і за подвійними дипломами, щоб вони могли офіційно навчатися у двох університетах. Такі опції доступні для магістрів. Тепер створимо можливості й для бакалаврату.

— Чи очікуєте ви, що ці люди повернуться в Україну, отримавши диплом?

Головна мотивація — повернути вступників в Україну, якщо не всіх, то принаймні якийсь відсоток. Це, як на мене, найбільша проблема. Ми повинні зробити все, що від нас залежить, щоб зацікавити тих, хто виїхав, повернутися.

Наша ІТ-освіта якісна, це підтверджує багато закордонних університетів.

«Спостерігаємо відплив першокурсників, які вже вступили в університети»

— А чи помічаєте ви відплив викладачів за кордон?

Одна з причин, чому ми ввели офлайн-навчання в політехніці, — щоб повернути викладачів в Україну. Зараз ми не бачимо відпливу викладачів, вони повернулися і навчають студентів тут.

Інша річ, що ми спостерігаємо відплив першокурсників, які вже вступили в університети. Наближаючись до віку, коли не можна буде перетинати кордон, вони виїжджають.

— Чи можна з цим якось працювати?

Ми спілкуємося з батьками, зі самими вступниками. Але найімовірніше безпековість є тим фактором, який університет не може гарантувати і подолати сумніви батьків.

Тому я підтримую надання можливості хлопцям вільно в’їжджати-виїжджати до 22 років. Мені здається, це важливий крок, щоб залишити їх в Україні. Щоб усе більша кількість наших студентів могла брати участь у студентських програмах обміну, підвищення кваліфікацій. Це теж про розвиток.

— Чи є плани на відкриття лабораторій з компаніями? Наскільки інтегрується бізнес у навчальні програми?

Є дев’ять освітніх програм, які відкриті за підтримки Львівського ІТ-кластеру. Ще програми для дуальної освіти з ІТ-компаніями. А компанія SoftServe десятьом найкращим магістрам оплачує сертифікацію в університеті Карнегі-Меллон на рівень архітектора ПЗ. Це вагомий фактор розвитку студентів.

Маємо домовленості й з органами державної і регіональної влади про відкриття лабораторій. Цього року з’явилася нова кафедра з VR, плануємо запустити VR-лабораторію.

Гурток БПЛА у Львівській політехніці

— Чи відчуваєте конкуренцію з приватними вишами? І чи розвиваєте ШІ-складову?

Якщо говорити про впровадження ШІ в життя університету, ми розробляємо ШІ-агента для швидкого пошуку документації, положень всередині політехніки.

Беззаперечний факт — гнучкість приватних вишів порівняно з державними. У них значно менше регуляції в управлінні, розподілі майном, коштами тощо.

Водночас у впровадженні нових технологій для державних університетів не вбачаю обмежень. Ба більше, великі університети, як-от Львівська політехніка, мають більше шансів впровадити нові технології, оскільки виконавцями чи координаторами різних проєктів є компанії на кшталт Horizon чи НАТО. Це дає змогу інтегрувати їхні розробки в університети.

З погляду новинок немає різниці, чи це приватний університет, чи державний. Різниця є тільки в бажанні гаранта розвивати ту чи іншу освітню програму.

— А що означає мати бажання розвивати ту чи іншу сферу?

Не секрет, що в будь-якому університеті є більш і менш популярні освітні програми. Популярність тієї чи іншої освітньої програми залежить від того, наскільки гарант і весь колектив кафедри працює зі своїми стейкхолдерами (ІТ-компаніями), вступниками і самими викладачами.

— А які головні виклики нині стоять перед політехнікою?

Виклик, який вже є кілька десятиліть, — фінансова ситуація. У всіх країнах зарплата викладача є нижчою за ринкову зарплату фахівця, але не настільки, як в Україні. І тому мотивація молодої людини залишатися в університеті, а не йти в бізнес, доволі невелика. Зусиль, які докладають кафедри, ЗВО, недостатньо.

І власне, основний виклик — знайти додаткові кошти для молодих фахівців, щоб вони залишалися в університеті. І тут допомога потрібна саме державним вишам, оскільки вони виплачують зарплату за тарифною сіткою і в цьому плані є абсолютно негнучкими.

Ще наш університет величезний, ми провели аудит його матеріального стану. Важливо покращити аудиторії. Ми виявили критичні моменти, але наявних коштів наразі недостатньо.

— Є дослідження PISA, яке свідчить, що в Україні низькі знання з математики. Що тут можна зробити і чи треба?

Власне, через слабший рівень знань математики і фізики останні роки все більш популярними є гуманітарні спеціальності, а не технічні. Це критично для України. В принципі це тенденція не тільки України, а й країн Європи. Реформу освіти потрібно починати зі шкіл.

Коли я вступала до університету, то всі готувалися за підручником Сканаві. Якщо ти розв’язав усі задачі зі Сканаві, точно складеш будь-який екзамен з математики. Рівень задач, який зараз є в НМТ, значно нижчий. Так, з одного боку, ми розуміємо, в яких умовах нині складають екзамени — це і безпека, і постійний рівень стресу, і затяжний онлайн-режим навчання.

Але цей нижчий рівень знань, який починається зі школи.

— Університети в цьому плані нічим не зарадять?

Університети співпрацюють з Малою академією наук. Наші викладачі займаються з окремими школярами, готують їхні конкурсні роботи. Але це доволі мала вибірка.

«Усе одно хтось мусить йти в аудиторії до студентів»

— Наскільки процеси в політехніці цифровізовані, умовно, у відсотках?

У нас є система «Деканат». Це автоматизація навчального процесу, виставлення оцінок, переведення студентів з курсу на курс. Є система «Абітурієнт», яка, власне, дає змогу працювати з вступниками. Маємо добре автоматизовані бібліотечні процеси, репозиторії. Є системи, які моніторять показники викладачів і дають змогу їх оцінити.

Хочеться більшої гнучкості для студентів. Кабінет студентів працює, але без сумніву, цю функціональність потрібно розширити. Чого у нас немає — автоматизації документообігу політехніки з можливістю накладати електронні підписи. Що більший університет, то більша бюрократизація процесів. І власне переведення в цифру — моє пріоритетне завдання.

— Ви зауважили про моніторинг показників викладачів, а чи реалістично попрощатися з викладачем, який не виконує показники?

Це дуже залежить від спеціальності. Є спеціальності, на яких катастрофічний брак викладачів. І попрощатися з тим, хто мало працює, надзвичайно важко, тому що все одно хтось мусить йти в аудиторії до студентів.

Але є спеціальності, в яких з викладачами краща ситуація, і там справді аналізуються досягнення, рівень задоволеності студентами. Там ми можемо ухвалювати управлінські рішення. У цьому випадку дуже диференційована ситуація.

— А яка ситуація з IT-спеціальностями?

Останні роки ситуація покращилась, ми залучаємо аспірантів до викладання, але кадрів завжди бракує.

— Минає 100 днів, як ви на посаді ректорки політехніки, які три речі ви ставили перед собою і їх вдалося досягти і те, що не вдалося поки що?

Перший пріоритет, який я перед собою ставила, — це дебюрократизація. Ми надали більшу автономію інститутам в ухваленні рішень, тож поступ є. Другий — залучити в університет додаткові кошти. Це вдалося для покриття додаткових стипендій. З вересня ще два наших партнери їх забезпечать. І третій момент — розширити міжнародну діяльність, впровадити дистанційне навчання для студентів, які перебувають за кордоном.

— Поділіться ключовими планами політехніки і вашими особистими, як очільниці?

Ключові плани — це вивести Львівську політехніку на арену провідних університетів у світі. І мова не про присутність нашого ЗВО в тих чи інших рейтингах, а про наукову дипломатію, зміцнення позицій у в Європі, надання послуг для бізнесу.

Це здобуття додаткових коштів для викладачів, залучення іноземних студентів з Азії — ми над цим працюємо. Існують обмеження на рівні законодавства (необхідна транзитна віза для вʼїзду в Україну). Тому ми не можемо збільшувати кількість іноземних студентів, але це ключове.

— А щодо першого пункту, чи можна виміряти це цифрами, яких показників у розширенні вашої присутності за кордоном хочете досягнути?

Ми хочемо збільшити кількість проєктів Львівської політехніки, підписаних угод про подвійні дипломи, про інші види послуг, посилити зв’язки із закордонними університетами.

У планах відкриття міждисциплінарних програм, програм, пов’язаних з цифровою грамотністю, з використанням штучного інтелекту. Цього року ми відкрили міждисциплінарну програму геодезії і штучного інтелекту «Геоаналітика». На жаль, там не було бюджетних місць, тому кількість вступників, яка туди потрапила, невисока. Наш вектор — відкрити програми, які поєднують IT і суміжні галузі.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU