«Кожен айтівець мусить взяти шефство над одним науковцем». CTO Oko Camera про науку, конкуренцію з Китаєм і роботу для ІТ-фахівців

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до Defence tech спільноти!

Євген Сиваченко — CTO компанії Oko Camera. Вона виготовляє тепловізійні модулі для БпЛА і нещодавно перемогла на Defense Stage на IT Arena Lviv 2024. Про те, чому Україні потрібно розвивати наукову галузь та яких IT-фахівців шукають в miltech-індустрії, Євген розповів в інтерв’ю DOU. А ще — про Оптичну долину Китаю, інвестиції в українські оборонні стартапи та потребу експорту продукції найближчим часом.

«Не треба думати, що в нас все погано». Про сучасні виклики і науку

Основний виклик для нашої індустрії — у науковій частині. Адже в Україні люди вміють робити серйозні речі, однак нашій науці бракує автоматизації. Її не було за «совка», і вона не з’явилася за роки незалежності. Є класне устаткування, але воно не автоматизоване.

Тому нині треба працювати з вченими, переймати їхній досвід. Значна частина з них — уже літні люди. Майже всім науковцям, з якими ми працюємо, за 60 років. А подекуди й за 70. Існує вікно можливостей, щоб перейняти їхній досвід, і воно дуже обмежене.

Наш слоган приблизно такий: кожен айтівець мусить взяти шефство над одним науковцем, хоча б розібратися, як вмикається його «секретне обладнання».

Можу надати купу прикладів. Наша робота — це не тільки електроніка і програмування, це оптика.

Оптика в Україні була і є якісною

Але масового виробництва немає. Хоча в цій галузі ми спокійно можемо порівнювати себе з європейськими країнами і не соромитися. Не треба думати, що в нас все погано. Робота з наукою, науковцями — ресурсомісткий процес, який вимагає високого рівня підготовки від наших співробітників. Це виклик. Але це треба робити, і терміново.

Технологічно прості речі за перші два роки війни були реалізовані швидко. Візьмемо напрям FPV. Це було більше про застосування цивільних речей, які можна швидко адаптувати під військові потреби. Нині сфера стає технологічно складнішою. І тут без науковців, без справді якісного наукового підґрунтя складно. Нам потрібно мати дедалі більше технологічних переваг над росіянами, бо кількісно вони переважають і будуть переважати.

Скажімо, щоб побудувати потужну промислову систему, ви маєте будувати свої станки. А де їх узяти? Якщо потрібен точний станок, звертаємося до оптики, де є інтерферометри. Перше запитання — як працює інтерферометр? А відразу після цього — як зробити свій інтерферометр? Бо треба майже такий, як продається, тільки трохи інший. Це все рейки науки.

Айтівці мають стати драйвером у нарощуванні технологічності. Бо хто пішов в IT? Той, хто був кмітливий. А куди він не пішов? У науку. Тепер доведеться виправляти це.

Зараз є унікальне вікно можливостей. Літні науковці перестали боятися, що прийде КДБ і посадить за розголошення секретів. Саме тому кожен айтівець має піти до науковця, щоб хоча б розібратися, як вмикається його «секретне обладнання». Далі можна буде шукати кооперації з виробниками дронів, щоб їм це продати. Звісно ж, разом із собою. На зароблені гроші можна вже й аспірантів з університетів залучити: їх там зараз багато, бо є бронювання.

«2022 рік показав, що треба переходити в хардвер». Історія створення Oko Camera

Я сім років працював у науці, займався квантово-хімічними обчисленнями молекул. Потім перейшов у велику ІТ-компанію. Був архітектором, частково займався ПЗ, частково hardware. Потім 2022 рік показав, що треба переходити в «мілітарі-хардвер».

Тоді я зустрів давнього знайомого Дениса Ніколаєнка, який наразі CEO Oko Camera, і ми вирішили допомагати армії разом. Обрали відразу складний напрям — створювати тепловізійні модулі для дронів, щоб повністю їх контролювати. Якщо мова про складну техніку, не можна купити готовий модуль, бо з ним потім нічого не вдасться зробити, треба все створювати самостійно.

Нині ми постачаємо модулі виробникам, які роблять дрони. Потім уже готові до застосування дрони потрапляють у військо, де вже понад рік виконують завдання.

Приблизно рік ми витратили на те, щоб отримати дозволи і перше тепловізійне зображення, яке нас влаштувало. Можна сказати, що з того моменту, з кінця 2022 року, почалося бурхливе зростання компанії.

Наразі у нас близько 20 фахівців на фултаймі, ще п’ятеро працюють віддалено. На ремоуті здебільшого наукові фахівці. В IT-відділі у нас семеро людей, які весь час займаються продуктом.

«Передусім конкуруємо з Китаєм». Про продукцію Oko Camera

Ми не конкуруємо з українськими виробниками тепловізорів індивідуального застосування — прицілів, монокулярів тощо. Наші тепловізори для роботів, не для людей. Тобто у нас різні завдання, цілі та вимоги до дронів.

У нашому сегменті головний конкурент — Китай. За нашими оцінками, 90% тепловізорів, які продаються в Україні — китайські. Китай присутній зі своїми тепловізорами як в Україні, так і в росії. Нині китайці можуть без проблем виготовляти понад два мільйони тепловізорів на рік, а можливо і 10 мільйонів. Тобто уявіть собі, за декілька років вони можуть зробити стільки, що над головами в Європі буде 10 мільйонів FPV-дронів. Це велика проблема.

Ми конкуруємо з Китаєм передусім у ціні, яку вони демпінгують

Китайські виробники тепловізорів мають сильну підтримку держави, у них це називається Optics Valley. Як Кремнієва долина в Сполучених Штатах, так і в Китаї є Оптична долина, де держава вливає просто шалені гроші у розвиток оптики.

В Україні з’явилися ще щонайменше дві компанії, які виробляють тепловізори, але саме для FPV-дронів. А це маленька роздільна здатність, інша технологія, не такі чутливі сенсори.

Ми виготовляємо продукцію насамперед для розвідувальних дронів, для бомберів, наземних систем, де потрібні більш чутливі модулі. Для FPV-дронів чутливі модулі теж потенційно потрібні, але у них є жорсткі обмеження у вартості, і це доволі складно зробити.

Наразі ми закриваємо попит у більш дорогих багаторазових сегментах, де людям потрібна якість. Тому не конкуруємо з тими, хто робить тепловізори для FPV-дронів. Навпаки, розглядаємо їх як потенційних партнерів. Важливо зрозуміти, що конкуренція — це класно. Стів Джобс не просто так казав: «Залишайтеся голодними». Конкуренція підштовхує шукати кращі рішення.

«Готові взятися за будівництво заводу в Україні». Про виробництво компонентів і експорт

З того, що ми купуємо і принципово не можемо зробити в Україні, — це сенсор. Наприклад, у Південній Кореї є завод, який виготовляє тепловізійні матриці. Будували його українці. Можемо такий у себе збудувати, але на це треба 15-17 мільйонів доларів. Ми готові за це взятися.

Тому поки що ми мусимо купувати сенсори. Далі електроніка, власне, чипи. Компоненти, які ми використовуємо на своїх платах, — це зазвичай європейські або американські чипи, бо у нас діє China less policy. Плати виготовляємо в Європі, а паяємо в Україні. Є декілька українських компаній, які забезпечують дуже щільний монтаж. Це фактично комп’ютер, побудований навколо ПЛІС, 25 на 25 міліметрів.

Корпус робимо теж в Україні. Буває, до нас приходять на виставці і питають: «Вау, а ви корпус зробили в Україні, ще й пофарбували?». Це фейспалм. В Україні маємо власні фрезерувальні станки, замовляємо серійне виробництво у спеціалізованих компаній тут, які чудово роблять механіку.

Багато компаній хочуть інвестувати в Україну. Проблема полягає в тому, що IP виробників військової техніки має залишатися всередині країни. А інвестори пропонують відкрити холдингову компанію в Європі. Це так не працює.

Дуже потрібен експорт, особливо нам. Ми не є готовим виробом, який постачається у військо, ми є складовою інших дронів. Формально нам експорт не заборонений. Але отримати дозвіл на це, на жаль, поки що не вдалося. Ситуація має змінитися, тому що Європа вкладає доволі багато ресурсів у своє імпортозаміщення, бо вони залежні від Китаю і від Америки. Тож вони будують багато стартапів, де ми можемо стати компонентом.

Уже маємо список з європейських і американських компаній, які готові купувати наші тепловізори. Але не можемо їх туди відправити, навіть на те, щоб провести R&D. Хоча більшість з них після цього готові свої вироби поставити в Україну, але спочатку їм треба зробити R&D у себе в Європі. А ми настільки чесні, що не можемо «в кишені вивезти» для R&D. Маємо офіційно отримати дозвіл на це. І нині це насправді велика проблема.

Якщо ми протягом наступних 3-4 місяців не вбудуємо наші компоненти в ланцюжки постачання в Європі, то європейські ринки ми втратимо назавжди. Це стосується не тільки тепловізорів, а й двигунів, контролерів тощо. Ми готові тут виготовляти, ми дешевші, конкуруємо у вартості з китайцями. Європейці готові у нас купувати.

Тому експорт — це термінове питання

Щодо нового податкового закону — то тут не бачимо для себе критичних змін, через які не зможемо продовжувати свою роботу. Так, податки трохи зростуть, але ми працюємо в білу. Є інша історія, про яку говорить весь мілтек, — чомусь дані про мілтек-компанії є відкритими. Хочемо, щоб публічний доступ був закритий.

«Ми зараз багато кого шукаємо». Про перемогу на IT Arena 2024 і найм фахівців

Ми миттю вирішили, що будемо робити з грантом. Ціль компанії — кожному українському виробнику зброї дати доступ до найкращих матриць. Але ми чітко знаємо, що студентські команди, невеликі компанії, які тільки починають, не мають ще фінансового ресурсу, щоб отримати доступ до гарних тепловізорів. Тому ми ці гроші спрямуємо на їхню підтримку.

Поки що це не реалізовано, ми збираємо пропозиції від університетів, підписуємо меморандуми, щоб мати пул команд, які потребують допомоги. Трохи згодом це питання вирішимо і дамо доступ до якісних тепловізорів.

Відверто кажучи, партія тепловізорів набагато дорожча, ніж сума, яку ми отримали після перемоги на IT Arena. Але з’явилася публічність, яка нам дуже потрібна, щоб залучити кадри.

Ми доросли до того, щоб у нас з’явився напрям мікроелектроніки. Загалом потрібні фахівці, які знають математику, знають фізику і готові працювати на оборонку. І наша публічність накладає додаткові вимоги на безпеку людей. Виробництво і R&D — це тепер різні локації, навіть не всі співробітники знають, де вони розташовані.

Сьогодні ми багато кого шукаємо. У нас є Embedded-позиція, шукаємо ПЛІС-розробників (FPGA). А ще мікроелектронників, людей, які дружать з Python, C++, але є більше математиками.

На сайті DOU у вкладці «Вакансії» в Oko Camera наразі є відкритими 8 або 9 вакансій. Це ті, на які вже можна відправити резюме. Але уже закликаємо, якщо комусь після цього інтерв’ю відгукнеться те, що робить наша компанія, а актуальної вакансії немає, напишіть на пошту info@oko.camera. І радо розглянемо тих, хто зацікавлений працювати в мілтек-секторі.

Оновлено о 12:05 додане уточнення від спікера про роботу з науковцями.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось16
До обраногоВ обраному3
LinkedIn



42 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Загалом стаття позитивна

Але

Кожен айтівець мусить

Ага щас

ich muss nur sterben ©

Конкурувати з китаєм звучить романтично, токо позновато років на 30. Мабуть одна вулиця в шеньжені більш іноваційна ніж вся армія совкового розливу доцентів що останні 30 років жебрачать жебрацький бюджет.

Спитати б що треба зробити, аби в Україні з’явились такі вулиці. Ні, хтось щось комусь мусить, як не держава айтішнікам так айтішніки науковцям.

Спитати б для порівняння краще от що фолькваген думає щас про конкуренцію з китаєм. А тут жменька українських айтішніків мусить щось народити з жменьки науковців

Досить бити кулаками в груди про величезний потенціал і варто потихеньку прощатись з мегалітаками мегаракетами й мегакораблями. Звикнути до реаліті трохи й не ставити недосяжних цілей

Аомія науковців має вирішувати практичні наукові потреби держави які з’явились.

ми дешевші, конкуруємо у вартості

конкурувати ціною з азією яка пИздить інновації і має рабів що працюють 996 без будьякої уваги до умов праці — неможливо. Вихід очевидний і американці його знають. Європейці ще ні :)

А краще й унікальне не може бути дешевшим апріорі. © NVIDiA

Кожен айтівець мусить

Я розумію що фраза трохи ріже око, але нічого поганого в такому підході компанії не бачу. Це їх внутрішня політика передачі досвіду. Багатьом вона може бути цікава.

Конкурувати з китаєм звучить романтично, токо позновато років на 30.

Залежить від сфери. В дєяких напрямках, КНР досі навіть совкового рівня не досягла. Тому і скупають періодично заводи та спеціалістів. І в Україні в т.ч. Відносно нещодавня історія з МоторСіч, це одна з багатьох. Наприклад двигун на C929 стоїть від GE або RR, бо свого двигуна КНР не має. І не скоро зʼявиться. Не все в цьому світь можна вкрасти та реверс інженірнути.
Ну і залежить від ринку. Зараз для виробників компонентів, є можливість зайняти український ринок(ВПК і не тільки). Європа також намагається позбутися залежності від КНР в певних напрямках. Тому, бажано, намагатись доєднатися до цих виробничіх ланцюжків.

Досить бити кулаками в груди про величезний потенціал і варто потихеньку прощатись з мегалітаками мегаракетами й мегакораблями. Звикнути до реаліті трохи й не ставити недосяжних цілей

Отут повністю підтримую. Але, зазвичай, цим страждають всілякі державні, постсовкові гіганти. Антонов, Південмаш і тд. Держава не знає що робити з цими підприємствами. Підприємства намагаються отримати якесь фінансування, продаючи державі якісь гіганські проекти.
Приватні компанії, можуть робити все що завгодно, за власні кошти або кошти інвестора.

КНР досі навіть совкового рівня не досягла

угуугу

поки такі казочки розносяться в Укр, будуть жити в Укр романтики що з голой жопой конкуруватимуть з китаєм

зазвичай, цим страждають

так собсно весь мій пойнт що не тільки.. чим громадяни страждають, тим і держава страждає в особі постсовкових гігантів. Совкова держава складається з совкових громадян, які розносять романтику про конкурувати з китаєм ціною

а згодом ми, піонери конкуренції, можем ще й майки дешевші шити за вʼєтнамські!

Держава не знає що робити з цими підприємствами

держава ні до чого... совкова держава складається з совкових громадян. От і тикать пальцями треба не на державу а на конкретного громадянина що страждає на вєлічіє.

Пиздюка що вгрохає кошти платників податків у щось тіпу «відбудова АН225» треба лінчувати публічно в назіданіє потомкам. А у нас це на повному всерйоз обговорюється

І нічого хорошого в тому що інженери беруть шефство над науковцями нема, це нонсенс right there.

Науковців що не в сучасному світі живуть — не докармлювать треба, а гнать геть від корита. І з кожних 4ьох звільнених пенсів з почьотом чи юних халтурщиків що стілець гріють, знайдеться кошт на 1го толкового що горить наукою, яка кожного інженера змусить ніяковіти тихенько. Інженери беруть шефство над науковцями.. Це прям як не знаю... наче я взяв би шефство над дональдом кнутом шолі? сюр, з якої дупи така конструкція взагалі може бути народжена? В нормальному світі і мені й кнуту було б соромно від цього, але в Укр це виявляться окей :) І як би боляче це комусь не було, це багато чого говорить і про рівень науковців, і про рівень інженерів. дайте дітям після 3ьох років користування з телескопом, шефство над карлом саганом, чи медсестрі дайте шефство над якимось PhD в нейрохірургії

що фолькваген думає щас про конкуренцію з китаєм.

що тут думати — 100% податок на імпорт в ЄС :)

З того, що ми купуємо і принципово не можемо зробити в Україні, — це сенсор.

А оптика (саме лінзи) — вже наша, українська?

шефство дуже погане слово. радянське. здається що у вас діди немічні й нездатні самостійно працювати. ейджизм короче якийсь.
до речі, мабуть зараз якраз було б непогано повитягати з пенсій спеців щоб робили щось корисне й досвід передавали.

У науковців навпаки треба забрати фінансування. Там же є філософи, соціологи, економісти — хай покажуть на практиці як їх знання змінюють світ на прикладі реформи власної інституції.

У науковців навпаки треба забрати фінансування. Там же є філософи, соціологи, економісти — хай покажуть на практиці як їх знання змінюють світ
на прикладі реформи власної інституції.

Проблема в тому, що ви очікуєте, що люди будуть робити те що ви хочете, а не те що приносить їм користь.
Так вже зробили в 90-х. І науковці зі знаннями багато чого змінили:
— хтось країну перебування;
— хтось сферу діяльності;
— хтось право власності на землі та нерухомість, що раніше належали якимось абстракціям.
Просто виявляється, що досягнення власного комфорту важливіше, ніж доведення якосмусь Yury Gavrilenko своїх спроможностей і розбудови науки від якої в майбутньому хтось інший отримає якість переваги.

Але ідея цікава. Ви зараз в Естонії? Можете там просувати її, тільки не забудьте потім проконтролювати, щоб ваші діти та онуки навчались і жили в країні де не буде фінансування науковців.

Ну вони можуть давати майстер-класи по політ-технологіям, ефективним підготовкам офісників і фінансовопірамідників, буде практично і світозмінно, але є нюанс...

якось заголовок не відповідає посилу статті. Конвертуйтесь в науковців звучало би краще.

Цікава стаття. Деяким читачам ріже око слово «шефство». А мені здається, що в цій статті закладена тонка метаіронія.

Ми живемо в парадоксальний час, коли навіть люди, які розробляють юзер-інтерфейси, стали фінансово успішнішими за тих, хто присвятив життя прогресу людства та має реальні досягнення в науці. Очевидно, що герой статті закликає айтівців переймати досвід науковців, і було би більш логічним прямолінійне висловлювання: «Кожен науковець має взяти шефство над одним айтівцев».

Але в тому, щоб сказати навпаки, як це зроблено в статті, є певний шарм і дух парадоксу. Суто моя приватна думка: постмодерністський заголовок пішов на користь цій статті. Як мінімум тому, що текст став предметом обговорення і ми з вами звернули увагу на статтю й озвучені в ній проблеми.

Будь-яке ЗМІ стало би скучним, якби завжди будувало матеріали та заголовки за класичними лекалами XIX сторіччя. Я радий, що завдяки цікавому заголовку відкрив інтерв’ю та розширив свій кругозір. Усіх закликаю бути добрішими в ці напружені часи! ;)

В цій статті закладений по-дурному сформований заголовок.

постмодерністський заголовок пішов на користь цій статті.

Як казав один знайомий:
Не кожен дов...б — постмодерніст, іноді він просто дов...б.

UPD:
Підтримали: Sashko PeremotRyzhov OleksandrAlina PidruchnaNazariiYaroslav Zhakhalov
2 — афілійовані з редакцією
2 — писті профілі
1 — користувач з якоюсь активністю

кожен айтівець мусить взяти шефство над одним науковцем

в першу чергу айтівці повінни взяті шефство над здоровим суспільством, над гілками влади — судовою, законодавчою.
а то це все виглядає як затикання дірок в друшляку: шефство над науковцями, військовими, лікарями, вчителями...

кожен айтівець мусить взяти шефство над одним науковцем
хоча б розібратися, як вмикається його «секретне обладнання».
Існує вікно можливостей, щоб перейняти їхній досвід, і воно дуже обмежене.

Скоріше за все, Євген — технарь, тому міг невірно використати слово «шефство», бо зазвичай воно не є синонімом «працювати з кимось, просто допомогати комусь», а використовується у значенні «допомагати слабшому, менш-кваліфікованому».
Чому «Yaroslav Zhakhalov News Editor, Journalist в DOU.ua» цього не знає, претендуючи на те щоб називатись журналістом — відкрите питання. Чому він (та редакція) порізали речення, так що воно втратило своє значення — теж не зрозуміло. Вся редакція доу настільки інтелектуально обдарована? Чи невже перегляди настільки впали, що це готові навіть виставити СТО якоїсь компанії мудаком з задраним ЧСВ? При тому і по тексту видно, що це не так; і якщо я правильно розумію хто такий Євген, то він досить гарна людина.

UPD.
Ось це можна отримати у безкоштовній версії

Ось кілька варіантів заголовків для вашої статті:

1. **«Євген Сиваченко: Як Oko Camera Формує Майбутнє Тепловізійних Модулів для БпЛА в Україні»**
2. **«Мілтек і Наука: Чому Україні Потрібні IT-Фахівці для Розвитку Оборонних Технологій»**
3. **«Від IT до Військових Технологій: Інтерв’ю з Євгеном Сиваченком, CTO Oko Camera»**
4. **«Тепловізійні Модулі для Дронів: Інновації та Виклики в Оборонній Індустрії України»**
5. **«Чому Наука в Україні Потребує IT-Драйверів: Погляд Євгена Сиваченка на Мілтек»**

Який з цих варіантів вам подобається найбільше? Чи є якісь зміни, які ви хотіли б внести?

Дякую за коментар. Щодо вашого зауваження, хотілося б уточнити, що вживання слова «шефство» в цьому контексті не несе відтінку зверхності, а радше стосується організації процесу. Мова йде про те, що ІТ-фахівці можуть перейняти знання від досвідчених науковців та спрямувати їх у галузь оборонних технологій, організувавши цю роботу та залучивши аспірантів. Редакція жодним чином не мала на меті виставити спікера (науковця у минулому) у негативному світлі, і нам прикро, якщо у вас виникло таке враження.

Редакція жодним чином не мала на меті виставити спікера (науковця у минулому) у негативному світлі, і нам прикро, якщо у вас виникло таке враження.

При цьому ви все ще не виправили заголовок, що спотворює слова спікера. Навіть після того як я вам вказав на його некоректність і ще кілька людей продемонстрували негативний зміст щодо спікера, який несе заголовок.

Не час перемагати, час змагатись за європейській ринок.

для того, щоб перемагати потрібно як раз змагатись за європейській ринок, тому що це дає змогу заробляти та залучати інвестиції. А якщо ти заробляєш, ти в змозі вкладати та масштабувати своє виробництво, збільшувати R&D, платити конкурентні зарплати. Це теж саме якби Українські IT- компаніi працювали тільки с українськими клієнтами, сильно IT було б успішне та прибуткове?

Для чого просувати свій продукт де він зараз може дати безпосередню вигоду, потрібно витрачати ресурси щоб виводити продукти на європейський ринок, щоб отримати якусь потенційну вигоду через роки ? Може СРСР чи 3-тій Рейх, чи навіть США, виходила на якісь ринки, чи використали всю свою промисловість під час світової війни для перемоги? Це повний нонсенс, в нас найбільша війна в світі на даний момент і ми її програЄмо, нам не потрібна зброя, нам треба зловити журавля в небі.

Звичайно для бізнесу, можливо і є сенс виводити свої продукти на інші ринки, враховуючи, що держава не в змозі дати більше замовлення, але проблема не в забороні, в імпотенції держави. Може є сенс про це говорити ?

Ще раз, щоб виграти вийну потрібна сучасна i своя зброя й свої технологіію Щоб була зброя й технології потрібно інвестувати та масштабувати власне виробництво. А якщо ви ввважате, що наша держава буде iнвестувати в приватне виробництво, то цього на жаль не буде, а тому єдиний вихід в пошуках гарних інвестицій та розвитку виробництва — це європейський ринок.
Звичайно, що проблема в імпотенції держави, ми ж про це и говоримо.
Далi вибачте, не маю бажання вам щоcь доводити, бо ви трошки не розумієте як це працює приватний Український милтек й яки там челенжи.

Що значить я не розумію? Я розумію одне, що промисловий і людський потенціал буде використовуватись не для вирішення виклику який ми маємо безпосередньо, а для майбутнього, яке взагалі може не настати.

Я прекрасно розумію бізнес який це лобіює, тут в Україні вони досягли максимума, вони хочуть розвиватись і розширюватись, це природньо. Але не треба тут навішувати на вуха, що це нормально, що це ок, що ми будемо продавати зброю за кордон в той момент коли в нас тієї зброї не вистачає, щоб хоча б зупинити російський наступ.

Особливо цікаво буде це бачити американським платникам податків, які нам дають зброю безкоштовно, а ми собі будемо ринки захоплювати.

ми будемо продавати зброю за кордон в той момент коли в нас тієї зброї не вистачає, щоб хоча б зупинити російський наступ.

Так ця зброя в будь-якому разі не попаде до сил оборони. Вона або буде продана закордон або не буде вироблена взагалі. Бо не має грошей її викупити. А компанія описана в даній статті, взагалі не зброю виробляє.

Особливо цікаво буде це бачити американським платникам податків, які нам дають зброю безкоштовно

Вони нам дають те, що ми самі не виробляємо або те на що коштів не вистачає. А за рахунок продажів закордон, ми зможемо поповнити бюджет і менше витрачати коштів американських платників податків.

чи навіть США

Ну якраз США, нормально так постачали.

Я за американський ринок

Перше запитання — як працює інтерферометр? А відразу після цього — як зробити свій інтерферометр?

Наука, як і виробництво, у першу чергу дивиться, де його можна купити готовим, і встряє у виготовлення свого лише або коли масштаби виросли до можливості економії на своєму без погіршення характеристик, або коли потрібних рекордних характеристик у потрібній для даної задачі комерційні не дають взагалі. А те кроїлово, що практикується в українських НДІ, коли нестачу серійних приладів компенсують «м’ясними штурмами» з аспірантів, що щось паяють і автоматизуть, дуже добре сприяє відтоку кадрів в ІТ.

Наш слоган приблизно такий: кожен айтівець мусить взяти шефство над одним науковцем, хоча б розібратися, як вмикається його «секретне обладнання».

Коли я займався наукою, я займався наукою, фізикою напівпровідників і аналоговою електронікою для проведення вимірів, формуючи ТЗ, але принципово виносячи всю роботу з мікроконтролерами, FPGA і софтом для десктопу для обробки даних на інших людей. Для чого мені, як виконавцю, додавати сюди ІТ, якщо можна займатися лише ІТ за буквально у десятковий порядок більшу оплату?

Якщо ми протягом наступних 3-4 місяців не вбудуємо наші компоненти в ланцюжки постачання в Європі, то європейські ринки ми втратимо назавжди. Це стосується не тільки тепловізорів, а й двигунів, контролерів тощо.

про те, що потрібно зняти заборону на експорт, говорять уже кілька років абсолютно всі, хто має відношення до мілтеку, але наш Український державний совок продовжує повільний та впевнений шлях назад. І схаменуться наші чини за класикою коли вікно можливостей буде втрачено, ринки зайняті, і т.д.

«Кожен айтівець мусить взяти шефство над одним науковцем»... Чтобы какой-то сео хардвер конторы получил прибыль? Какие бенефиты в конторе за работу с совковый старичьем, которое даже разговаривать нормально не умеет? Может акции компании раздают?

Может акции компании раздают?

У вакансії «Інженер-розробник FPGA» пропонують опціони.

Абстрагуючись від закликів про підтримку, бо то — тонка крига. Можу сказати лише те, що у порівнянні з багатьма тими спеціалістами, ти будеш виглядати як повний 0.

Я учился на ФЭЛе на кафедре конструирования и потом электронных систем. Посмотрел как создаётся «наука». Пусть я и буду нулем сейчас, но со здоровыми нервами, тугим кошельком и без лишних потенциальных ограничений в логистике(бо кто знает, не прикрутят ли закон о гос тайне). Забавно, что уровень дискуссии скатывается в «а ты, а ты...». Шо там по моим вопросам о бенефитах и мотивации спецов?

Суцільна вода, без конкретики. До чого тут гаманець, нервова система і таке інше? Вельми посередня спроба перевести дискусію у зручне для себе русло.
Особисто я першу ВО отримав на РТФ і можу навести конкретні приклади і людей, які «робили науку» і вельми непогано, враховуючи специфіку того часу.
Доречі, бачив хлопців, яких відчислили з РТФ, вони перейшли на ФЕЛ і там були відмінниками) заради справедливості, на ФЕЛ теж знав кількох дуже висококваліфікованих фахівців серед викладачів. «Знав» — бо вже померли.

прибуток... бенефіти... акції... А вам не спадало на думку, що у когось може бути інша мотивація? Що є багато людей, які зараз йдуть в МілТех і витрачають всі свої заощадження на R&D та обладнення (як це зробив Євген) не заради цього?

> Китайські виробники тепловізорів мають сильну підтримку держави, у них це називається Optics Valley. Як Кремнієва долина в Сполучених Штатах, так і в Китаї є Оптична долина, де держава вливає просто шалені гроші у розвиток оптики.

А в Україні, шефство над науковцями мають брати айтівці. Типова потужна клоунада в стилі совку, де на мілкий бізнес перекладається відповідальність за все, від війни до науки, бо вони буржуазія з сиром за 500 гривень.

Ви хоч статтю читали? Там нічого не написано про це. Принцип «шефства», працює у них в компанії, для передачі досвіду від літніх інженерів, молодим.

Тому нині треба працювати з вченими, переймати їхній досвід. Значна частина з них — уже літні люди. Майже всім науковцям, з якими ми працюємо, за 60 років. А подекуди й за 70. Існує вікно можливостей, щоб перейняти їхній досвід, і воно дуже обмежене.

Наш слоган приблизно такий: кожен айтівець мусить взяти шефство над одним науковцем, хоча б розібратися, як вмикається його «секретне обладнання».

У слова «шефство» є значення. Але те що пропонується — перекладати проблему однієї індустрію на іншу під соусом «кожен айтівець мусить» — ще гірше.

Так це в їх компанії такий підхід! В чому проблема? Вони ж не кажуть що так повинно бути у всюди. Не подобається, не працюйте там.
Але у них стоїть задача передачі знань і автоматизації процесів. Вони її вирішують таким чином. На такі позиції можуть піти люди які свічнулись з інженерного/хардварного напрямку в IT. І тепер хочуть поєднати свій бекграунд з попередньої сфери діяльності та навички в ІТ. Або просто люди яким цікаво розширити свою сферу компетенцій.

Значит заголовок составлен крайне плохо. Потому что в заголовке есть слова «каждый», «айтишник», «обязан» и нет «в нашей команде».

Може треба читати далі заголовка?!

Може треба читати далі заголовка?!

Може треба робити заголовки, що не спотворюють цитати героя статті?

A є десь відео або аудіо інтервʼю? Чи я пропустив десь?

Вітаю! Це інтерв’ю є лише у текстовому форматі.

Підписатись на коментарі